МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
НАКАЗ
| 17.04.2025 № 1675 |
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
05 червня 2025 року
за № 868/44274
Про затвердження Порядку топографічної зйомки у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 8 і частини другої статті 16 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", пункту 8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124, НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Порядок топографічної зйомки у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, що додається.
2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09 квітня 1998 року № 56 "Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98)", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 червня 1998 року за № 393/2833.
3. Управлінню регулювання земельних відносин та деокупованих територій в установленому законодавством порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра згідно з розподілом обов’язків.
| Міністр | Віталій КОВАЛЬ |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
аграрної політики
та продовольства України
17 квітня 2025 року № 1675
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
05 червня 2025 року
за № 868/44274
Порядок
топографічної зйомки у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500
І. Загальні положення
1. Цей Порядок визначає механізм виконання топографічної зйомки у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (далі - топографічна зйомка) і встановлює вимоги до змісту, геодезичної основи, точності та якості продукції топографічної зйомки.
2. Цей Порядок поширюється на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб, які замовляють або виконують топографічну зйомку.
3. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:
аерознімок - зображення об’єктів місцевості, отримане з повітряного судна за допомогою аерозйомочного обладнання;
аерозйомка - технологічний процес отримання зображення об’єктів місцевості з повітряного судна або безпілотного повітряного судна за допомогою аерозйомочного обладнання;
аеротріангуляція - метод фотограмметричного згущення геодезичної мережі шляхом побудови, орієнтування і вирівнювання моделі об’єкта за аерознімками, що перекриваються та стосуються одного або декількох маршрутів;
аналоговий топографічний план - топографічний план, на якому інформація про місцевість подається як графічне зображення в паперовій формі у прийнятих проекціях, системах координат і висот, умовних знаках, встановлених для відповідного масштабу, та визначається роздільно-візуальним сприйняттям;
глобальна навігаційна супутникова система (далі - ГНСС) - навігаційна супутникова система, призначена для визначення просторових координат об’єктів місцевості, складових вектору швидкості руху та поправки часу в будь-якій точці місцевості, акваторії, повітряного та навколоземного простору;
електронний топографічний план - цифровий топографічний план, що візуалізований або підготовлений до візуалізації в умовних знаках, встановлених для відповідного масштабу, створений з використанням електронних чи оптико-електронних пристроїв та відповідних програмних засобів;
зйомка методами спостережень глобальних навігаційних супутникових систем - процес виконання супутникових геодезичних спостережень на точках місцевості з подальшим обробленням результатів спостережень та обчисленням координат і висот точок відносно відомих геодезичних пунктів або постійно діючих станцій спостережень глобальних навігаційних супутникових систем;
лазерне сканування - технологічний процес збирання даних про об’єкти місцевості з використанням лазерного сканеру, у видимому та близькому інфрачервоному діапазонах для топографічного картографування;
мозаїкування - автоматизований монтаж (зшивання) окремих цифрових знімків чи інших цифрових зображень у растровому форматі в єдине зображення;
ортотрансформування - математично строге перетворення вихідного зображення (аерознімка), отриманого в результаті аерозйомки, із центральної в ортогональну проекцію і усунення геометричних спотворень, викликаних рельєфом, умовами зйомки та типом камери для створення ортофотозображень, ортофотопланів та інших ортотрансформованих продуктів;
ортофотозображення - ортофототрасформоване зображення місцевості в ортогональній проекції, яке отримане в результаті аерозйомки;
ортофотоплан - план, сформований з декількох ортофотозображень;
продукція топографічної зйомки - результат виконання топографічної зйомки: топографічні плани, ортофотоплани, цифрові моделі місцевості тощо;
роздільна здатність - властивість вимірювальної системи камери забезпечувати розрізнення деталей об’єкта або його зображення і міра, що виражається у кількості точок на дюйм, кількості ліній на дюйм, кількості пікселів на дюйм, або у розмірі найменшого компактного об’єкта, якого можна визначити або розрізнити (у сантиметрах або метрах);
тахеометрична зйомка - топографічна зйомка з одночасним визначенням планового і висотного положення точок місцевості електронними тахеометрами (теодолітами), в результаті якої отримують топографічний план із зображенням ситуації місцевості і рельєфу;
топографічна зйомка - комплекс топографо-геодезичних і картографічних робіт, результатом яких є створення топографічних планів та отримання геодезичних, топографічних картографічних і аерозйомочних матеріалів, даних та продукції;
топографічний план - великомасштабне картографічне зображення на площині в ортогональній проекції обмеженої частини місцевості, у якому не враховується кривизна земної поверхні;
цифрова модель контурів - планова цифрова модель штучних та природних об’єктів місцевості;
цифрова модель місцевості - сукупність цифрової моделі контурів та цифрової моделі рельєфу;
цифрова модель рельєфу - цифрове подання рельєфу у вигляді множини тривимірних точок підстильної земної поверхні, що забезпечує можливість побудови функції визначення висоти в будь-якій точці місцевості із заданою точністю;
цифровий топографічний план - цифрова модель місцевості, яка відповідає точності і змісту аналогового топографічного плану відповідного масштабу, створюється за допомогою програмно-технічних засобів у прийнятих системах координат і висот з урахуванням класифікації топографічних об’єктів та явищ шляхом кодування їх розміру, форми, розташування (якісних, кількісних та структурних характеристик) та метаданих.
Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Повітряному кодексі України, Законах України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про національну інфраструктуру геопросторових даних", Порядку загальнодержавного топографічного і тематичного картографування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 вересня 2013 року № 661, Порядку побудови Державної геодезичної мережі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 646.
4. Виконання топографічної зйомки здійснюється з використанням цифрових методів, технічних засобів, геоінформаційних систем і технологій, що забезпечують необхідну точність вимірювань, отримання якісних, актуальних та достовірних геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів, даних та продукції відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
II. Методи та етапи виконання топографічної зйомки
1. Топографічна зйомка виконується такими методами:
тахеометрична зйомка;
зйомка методами спостережень глобальних навігаційних супутникових систем (далі - ГНСС-спостереження);
аерозйомка;
лазерне сканування;
комбінована топографічна зйомка шляхом поєднання декількох методів топографічної зйомки.
2. Продукція топографічної зйомки може бути виготовлена в результаті застосування різних методів виконання топографічної зйомки, а також поєднанням декількох з них.
Вибір методів виконання топографічної зйомки залежить від:
виду продукції, яку необхідно отримати в результаті виконання топографічної зйомки, та вимог до неї;
можливості застосування певних технологій, обладнання, програмного забезпечення тощо під час здійснення топографічної зйомки;
площі та фізико-географічної характеристики території, на якій здійснюється топографічна зйомка;
строків, за які необхідно виконати топографічну зйомку, та погодних умов, за яких це можливо;
виду, якості та актуальності вихідних даних.
3. Топографічна зйомка здійснюється у три етапи: підготовчий, польовий та камеральний.
4. Топографічна зйомка виконується на підставі договору на виконання робіт, технічного завдання, і технічного проекту робіт. При незначних обсягах робіт за погодженням з замовником замість технічного проекту розробляється програма робіт або пояснювальна записка, у якій коротко вказується призначення робіт, їх зміст, відомості про вихідні дані та використання наявних матеріалів, схеми розміщення робіт, що проектуються, їх обсяги і кошторисні розрахунки.
5. Технічне завдання на виконання топографічної зйомки визначає:
цільове призначення робіт, їх зміст, мету використання продукції топографічної зйомки;
стислу фізико-географічну характеристику району робіт, схеми розміщення та межі об’єктів топографічної зйомки;
відомості про системи координат та висот;
вимоги до продукції топографічної зйомки та проміжних результатів, які повинні бути виготовлені в результаті виконання топографічної зйомки;
вимоги до детальності та повноти відображення, точності та роздільної здатності продукції топографічної зйомки та проміжних результатів;
вимоги до актуальності продукції топографічної зйомки та проміжних результатів;
метадані продукції топографічної зйомки та проміжних результатів;
відомості про вихідні дані, наявність та використання наявних матеріалів зйомок попередніх років;
обсяги та строки виконання робіт;
вимоги до складання опису виконання окремих процесів топографічної зйомки;
перелік звітних матеріалів, зразків форм їх подання;
порядок приймання робіт.
6. Технічний проект розробляється до початку виконання топографічної зйомки, визначає зміст, обсяги, трудові витрати, основні технічні умови, строки, етапність і організацію виконання робіт, що проектуються, відповідно до вимог технічного завдання, цього Порядку та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
7. Технічний проект складається з текстової і графічної частин.
У текстовій частині технічного проекту визначаються:
загальні відомості, де вказуються підстава, мета та обсяги робіт, що проектуються;
вихідні дані;
стисла фізико-географічна характеристика району робіт;
відомості про топографо-геодезичну і картографічну забезпеченість району робіт, наявність матеріалів аеро- та космічної зйомки, обґрунтування необхідності зйомки;
проектні дані, де обґрунтовуються метод зйомки, вибір масштабу зйомки та інші характеристики топографічної зйомки;
вимоги до детальності та повноти відображення, точності та роздільної здатності продукції та проміжних результатів;
організація і строки виконання робіт;
заходи з техніки безпеки;
перелік матеріалів та продукції, що підлягають здачі після закінчення робіт.
До графічної частини технічного проекту включаються:
схеми забезпечення району робіт вихідними геодезичними даними, топографічними і картографічними матеріалами, матеріалами аеро- та космічних зйомок;
схеми розміщення та межі об’єктів топографічної зйомки, що проектується;
проект геодезичної основи;
картограма розміщення ділянок топографічної зйомки з розграфленням аркушів топографічних планів.
У технічному проекті наводяться техніко-економічні розрахунки і кошторис на виконання робіт, що проектуються.
8. Вибір методів виконання топографічної зйомки здійснюється виконавцем зйомки на підставі вимог цього Порядку, технічного завдання і обґрунтовується в технічному проекті.
9. У процесі виконання топографічної зйомки виконуються польові обчислення результатів робіт, у тому числі контрольні, камеральне оброблення і вирівнювальні обчислення.
Після завершення оброблення та вирівнювання всі матеріали і дані оформляють відповідно до вимог технічного завдання.
10. За результатами виконання робіт на підставі вимог технічного завдання, технічного проекту та цього Порядку складається технічний звіт.
Технічний звіт містить:
загальні відомості (найменування / прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) виконавця і рік проведення робіт; перелік нормативно-правових актів, якими керувалися під час здійснення відповідних робіт; адміністративно-територіальна належність району робіт; зміст і призначення робіт);
короткий опис фізико- та економіко-географічних умов району робіт;
відомості про топографічні зйомки попередніх років та їх використання (перелік і рік виконання робіт; найменування / прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) виконавця робіт; точність і ступінь використання робіт; збереженість геодезичних пунктів за результатами обстеження);
відомості про геодезичну основу;
відомості про виконану топографічну зйомку (метод і технологія виконання топографічної зйомки);
відомості про оброблення результатів топографічної зйомки та виготовлення (створення) продукції топографічної зйомки (масштаб та/або розмір пікселя на місцевості та/або щільність точок топографічної зйомки; переріз рельєфу; отримана точність);
редакційні роботи;
контроль якості та його результати.
На весь комплекс робіт на об’єкті складається один технічний звіт.
Якщо технічним проектом передбачено виконання робіт на об’єкті впродовж кількох років, то допускається роздільне складання технічного звіту за видами робіт (аерозйомочні, геодезичні, топографічні тощо) або частину виконаних робіт (проміжні результати) та складання технічного звіту окремо за роками.
11. Процеси виконання топографічної зйомки та виготовлення продукції топографічної зйомки на усіх етапах робіт підлягають технічному контролю якості, спрямованому на отримання відповідного рівня якості продукції, відповідно до вимог технічного завдання та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Виконання технічного контролю якості продукції топографічної зйомки визначено в розділі VII цього Порядку.
Системи координат і висот топографічної зйомки, розграфлення та номенклатура топографічних планів
12. Топографічна зйомка виконується в Державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000 (далі - система координат УСК-2000) у триградусних зонах у проекції Гаусса - Крюгера або в місцевих системах координат, однозначно зв’язаних із системою координат УСК-2000, та у Балтійській системі висот 1977 року, з 01 січня 2026 року - у Європейській вертикальній референцній системі (EVRS).
13. Місцеві системи координат застосовуються під час виконання топографо-геодезичних робіт та створення топографічних планів у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 на території Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, областей, на яку поширюється відповідна місцева система координат.
Паспорти місцевих систем координат УСК-2000 на територію Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя та областей затверджуються наказами Держгеокадастру.
14. Продукція топографічної зйомки, створена у попередніх роках у системах координат СК-42, СК-63 та місцевих системах координат, утворених від них, перераховуються в систему координат УСК-2000 або місцеву систему координат, однозначно зв’язану з системою координат УСК-2000, з використанням локальних трансформаційних полів, які створюються на певну територію.
15. Топографічні плани масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 створюються у міжнародному розграфленні топографічної карти масштабу 1:1 000 00 розміром 20' за широтою та 30' за довготою або у прямокутному розграфленні з розмірами рамок аркуша для масштабу 1:5000 - 40 x 40 см, для масштабів 1:2000, 1:1000 та 1:500 - 50 x 50 см.
16. У разі використання міжнародного розграфлення аркуш топографічної карти масштабу 1:100 000 ділиться на двісті п’ятдесят шість частин для топографічних планів масштабу 1:5000, а кожен аркуш плану масштабу 1:5000 - на дев’ять частин для топографічних планів масштабу 1:2000.
Номенклатура аркуша плану масштабу 1:5000 складається з номенклатури аркуша карти масштабу 1:100 000 та взятого в дужки номера аркуша плану масштабу 1:5000, наприклад М-38-112-(124). Розміри аркуша топографічного плану за широтою 1'15'' і за довготою 1'52,5''.
Номенклатура аркуша топографічного плану масштабу 1:2000 складається з номенклатури аркуша плану масштабу 1:5000 та однієї з дев’яти малих букв українського алфавіту (а, б, в, г, д, є, ж, з, і), наприклад М-38-112-(124-а). Розміри аркуша топографічного плану масштабу 1:2000 за широтою 25,0'' і за довготою 37,5''.
17. Для топографічних планів, що створюються у місцевій системі координат, однозначно зв’язаній з системою координат УСК-2000, застосовується прямокутне розграфлення аркушів.
18. У прямокутному розграфленні для топографічних планів масштабу 1:5000 за основу розграфлення береться аркуш топографічного плану масштабу 1:10000, рамки якого повинні збігатися з лініями кілометрової сітки. Розміри квадрата 40 x 40 см, кожен квадрат нумерується арабськими цифрами, наприклад 15.
19. У прямокутному розграфленні аркуш топографічного плану масштабу 1:2000 одержують діленням аркуша топографічного плану масштабу 1:5000 на чотири частини. Кожна частина аркуша позначається великими літерами українського алфавіту А, Б, В, Г.
Номенклатура складається з номера квадрата аркуша топографічного плану масштабу 1:5000 і відповідної літери аркуша топографічного плану масштабу 1:2000, наприклад 15-Г. Розміри квадрата 50 x 50 см.
20. Аркуш топографічного плану масштабу 1:1000 одержують діленням аркуша плану масштабу 1:2000 на чотири частини. Кожна частина аркуша позначається римськими цифрами І, II, III, IV.
Номенклатура складається з номенклатури аркуша топографічного плану масштабу 1:2000 і відповідного номера аркуша плану масштабу 1:1000, наприклад 15-Г-IV. Розміри квадрата 50 x 50 см.
21. Аркуш топографічного плану масштабу 1:500 одержують діленням аркуша плану масштабу 1:2000 на шістнадцять частин. Кожна частина аркуша позначається арабськими цифрами від 1 до 16.
Номенклатура складається з номенклатури аркуша плану масштабу 1:2000 і відповідного номера аркуша плану масштабу 1:500, наприклад 15-В-10. Розміри квадрата 50 x 50 см.
22. Міжнародне і прямокутне розграфлення топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 наведено в додатку 1 до цього Порядку.
23. На топографічних планах показують сітку прямокутних координат, лінії якої проводять через 10 см.
Рамки аркушів топографічних планів масштабів 1:5000 та 1:2000 повинні збігатися з лініями кілометрової сітки.
Метадані топографічної зйомки
24. На кожен окремий аркуш топографічного плану або об’єкт топографічної зйомки, який описується екстентом (обмежувальним прямокутником), створюються метадані.
25. Обов’язкові елементи метаданих топографічної зйомки визначені в додатку 2 до Порядку надходження, ведення обліку, зберігання та використання матеріалів Державного картографо-геодезичного фонду України, їх валідації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2024 року № 67.
Інші елементи метаданих визначаються в технічному завданні.
III. Продукція топографічної зйомки
1. У результаті виконання топографічної зйомки створюється (виготовляється) така продукція:
топографічні плани;
каталоги координат і висот геодезичних пунктів;
цифрові моделі місцевості;
ортофотоплани;
каталоги координат та висот опорних точок.
2. Топографічні плани, цифрові моделі, ортофотоплани виготовляються з використанням таких проміжних результатів топографічної зйомки:
аерознімки з елементами зовнішнього орієнтування, отриманими в момент зйомки або в результаті аеротріангуляції;
космічні знімки з елементами зовнішнього орієнтування, отриманими в момент зйомки або в результаті аеротріангуляції;
точки лазерного відображення або класифіковані точки лазерного відображення;
каталоги координат та висот геодезичних пунктів.
3. Топографічні плани та інша продукція топографічної зйомки є геоінформаційним ресурсом для створення наборів базових геопросторових даних, тематичних та спеціальних планів і карт, а також топографічних планів і карт більш дрібних масштабів.
4. Продукція топографічної зйомки використовується для:
ведення Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру та кадастрів інших природних ресурсів, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, лікувальних ресурсів, родовищ і проявів корисних копалин, тваринного світу, рослинного світу, антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, сховищ радіоактивних відходів, водних біоресурсів, природних територій курортів, об’єктів культурної спадщини тощо;
будівництва та розроблення містобудівної документації;
землеустрою та інших видів робіт.
Топографічні плани
5. Топографічні плани створюються за результатами топографічних зйомок місцевості відповідних масштабів або на основі використання матеріалів топографічних зйомок більших масштабів відповідно до вимог цього Порядку та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Створення топографічних планів здійснюється українською мовою.
6. Об’єкти місцевості, їх назви та характеристики зображуються на топографічних планах відповідно до умовних знаків для топографічних планів відповідних масштабів.
Назви географічних об’єктів та пояснювальні підписи подаються українською мовою.
7. Для формалізованого представлення даних про елементи і об’єкти місцевості, які зображуються на топографічних планах масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500, застосовується Класифікатор (специфікація) топографічної інформації, яка відображається на топографічних планах масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500, наведений в додатку 2 до Вимог до оформлення електронного документа, що містить відомості про результати топографо-геодезичних і картографічних робіт в електронній (цифровій) формі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2024 року № 67 (далі - Класифікатор).
8. Зміст та точність топографічних планів визначаються масштабом та призначенням топографічних планів.
9. Топографічні плани за формою подання геопросторових даних про штучні та природні об’єкти місцевості, явища та взаємозв’язки між ними поділяють на аналогові, цифрові та електронні.
10. Топографічні плани за змістом поділяються на топографічні плани з:
уніфікованим змістом, що містять інформацію про об’єкти місцевості та їх характеристики відповідно до Класифікатора і призначені для широкого доступу користувачів;
розширеним змістом, що створені на основі топографічних планів з уніфікованим змістом та доповнені додатковою інформацією про об’єкти місцевості та їх характеристики відповідно до технічного завдання і призначені для певних користувачів;
спрощеним змістом, що створені на основі топографічних планів з уніфікованим змістом, на яких повнота відображення об’єктів місцевості та інших елементів змісту плану визначається технічним завданням і призначені для певних користувачів.
11. Незалежно від методу створення та оновлення топографічні плани повинні відповідати таким основним вимогам:
забезпечувати можливість автоматизованого визначення даних про місце розташування об’єктів та їх характеристик;
включати цифрове значення кількісних та якісних характеристик і кодів об’єктів у прийнятій системі класифікації і кодуванні картографічної інформації;
мати таку структуру подання інформації, яка б забезпечувала можливість внесення змін і доповнень, можливість її конвертації у топологічні або нетопологічні формати геоінформаційних систем та виділення незалежних моделей визначених елементів змісту карт (гідрографії, населених пунктів, автомобільних доріг та їх складових, рельєфу, рослинного покриву та ґрунтів).
12. На топографічних планах з уніфікованим змістом достовірно та з необхідною точністю і детальністю відповідно до масштабу плану зображують:
пункти геодезичної основи, які закріплені на місцевості центрами. На планах масштабу 1:5000 не показують стінні репери, марки і стінні знаки пунктів мереж згущення, крім наземних центрів цих пунктів;
будинки, будівлі та споруди, їх характеристики. Будівлі, що відображаються в масштабі плану, зображують за контурами їхніх цоколів. Архітектурні виступи будинків і споруд зображуються, якщо їх величина на плані 0,5 мм і більше;
промислові та комунальні об’єкти (будівлі і споруди заводів, фабрик, електростанцій, шахт, кар’єрів, торфорозробок тощо, бурові та експлуатаційні свердловини, нафтові та газові вишки, цистерни, наземні трубопроводи, лінії електропередачі високої та низької напруги);
колодязі і мережі підземних комунікацій. На топографічних планах масштабу 1:5000 та 1:2000 незабудованих територій обов’язковому зображенню підлягають магістральні підземні нафто-, газо- і водопроводи. На топографічних планах масштабів 1:1000 та 1:500 всі мережі підземних комунікацій наносять на плани відповідно до вимог технічного завдання на зйомку підземних комунікацій;
залізниці, шосейні та ґрунтові дороги і споруди при них (мости, тунелі, шляхопроводи, віадуки, переїзди тощо);
гідрографія (річки, озера, водосховища, площі розливів тощо). Берегові лінії наносять за фактичним станом на час зйомки або на межень;
об’єкти гідротехнічні та водного транспорту (канали, канави, водоводи і водорозподільчі пристрої, греблі, пристані, причали, моли, шлюзи, маяки, навігаційні знаки тощо);
об’єкти водопостачання (колодязі, колонки, резервуари, відстійники, природні джерела тощо);
рельєф місцевості, що відображається горизонталями, позначками висот і умовними знаками обривів, скель, ярів, осипів, зсувів, ям, курганів тощо. Форми мікрорельєфу відображають напівгоризонталями або допоміжними горизонталями;
рослинність деревна, чагарникова, трав’яна, культурна рослинність (ліси, сади, плантації, луки та інше), окремі дерева і кущі. Для топографічних планів масштабу 1:1000 та 1:500 на вулицях і проїздах інструментально здійснюється зйомка кожного дерева з відображенням його породи, якщо діаметр його стовбура 10 см і більше або інший діаметр, зазначений у технічному завданні. В інших випадках (масиви дерев, дерева в садибах тощо) кожне дерево може бути зняте інструментально за додатковими вимогами;
ґрунти і мікроформи земної поверхні (піски; галькові, глинисті, щебеневі та інші поверхні, болота і солончаки);
державні кордони (державний кордон України наноситься за матеріалами делімітації та демаркації кордонів);
межі адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад. Межі адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад наносять за координатами поворотних точок відповідно до офіційних даних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та картографічних матеріалів, які визначають їх місцеположення;
межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, історичних ареалів населеного місця;
межі землекористувань та землеволодінь;
усі види огорож;
власні назви населених пунктів, вулиць, залізничних станцій, пристаней, озер, річок, перевалів, долин, ярів та інших географічних об’єктів.
13. Особливості зображення об’єктів місцевості та інших елементів змісту плану на топографічних планах із розширеним та спрощеним змістом визначаються в технічному завданні залежно від масштабу та призначення топографічних планів.
Точність таких топографічних планів повинна відповідати вимогам цього Порядку.
14. Відповідно до вимог технічного завдання топографічні плани у паперовій формі оформлюються аркушами із зарамковим оформленням, де вказуються дані про найменування / прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) замовника, який видає топографічний план, назву країни, області, населеного пункту, систему координат і висот, номенклатуру, масштаб, висоту перерізу рельєфу, виконавця робіт, метод і рік зйомки тощо.
Аркуші топографічних планів, які створюються для проектування окремих об’єктів (підприємства, жилі райони, будівлі, траси тощо), оформлюються штампом, де вказуються дані про виконавця робіт, масштаб, висоту перерізу рельєфу, назву об’єкта, кількість аркушів тощо.
15. Топографічні плани надаються у формі та форматах, визначених технічним завданням, у такому комплекті:
топографічні плани у форматах GeoJSON/GML, GPKG (разом з файлами візуалізації QGS/APRX), GDB (разом з файлами візуалізації QGS/MXD/APRX), DMF, DWG, SHP (разом з файлами візуалізації QGS/MXD/APRX), GeoTIFF. Додатково за вимогою замовника топографічні плани можуть виготовлятися також у паперовій формі;
метадані;
технічний звіт.
Цифрові моделі місцевості
16. Цифрова модель місцевості складається із цифрової моделі контурів та цифрової моделі рельєфу.
17. Цифрова модель контурів складається з планової цифрової моделі штучних та природних об’єктів та їх характеристик відповідно до Класифікатора та умовних знаків для топографічних планів відповідних масштабів.
Подання цифрової моделі контурів може здійснюватися в аналоговій, цифровій або електронній формі.
Зміст цифрової моделі контурів повинен відповідати змісту топографічного плану.
18. Цифрова модель рельєфу може подаватися такими моделями:
картографічна модель рельєфу;
тріангуляційна модель рельєфу (TIN-модель);
регулярна сіткова модель рельєфу (GRID-модель);
хмари точок висот.
19. Картографічна модель рельєфу подається як сукупність моделей ліній однакової висоти (горизонталей або ізоліній) для відкритої земної поверхні та ізобат для батиметричної поверхні водних об’єктів.
Вимоги до створення цифрових моделей рельєфу наведено в додатку 2 до цього Порядку.
Висота перерізу рельєфу на топографічних планах встановлюється відповідно до таблиці 1 додатка 2 до цього Порядку.
Топографічна зйомка може виконуватися з висотою перерізу рельєфу через 0,25 м при зйомці підготовлених та спланованих ділянок, більшість кутів нахилу яких не перевищують 2о. Необхідність такого перерізу повинна бути обґрунтована в технічному проекті (програмі).
Дві висоти перерізу рельєфу дозволяється застосовувати на значних за площею ділянках знімального планшета, де кути нахилу місцевості відрізняються переважно на два і більше градусів.
Для зображення характерних деталей рельєфу, які не передаються горизонталями основного перерізу, застосовуються додаткові горизонталі (напівгоризонталі) та допоміжні горизонталі. Напівгоризонталі обов’язково проводять на ділянках, де відстань між основними горизонталями перевищує 2,5 см на топографічному плані.
Під час складання топографічних планів з використанням матеріалів зйомки більших масштабів висота перерізу рельєфу, якщо це потрібно та технічно обґрунтовано, може дорівнювати висоті перерізу на вихідному топографічному плані.
20. Тріангуляційна модель рельєфу (TIN-модель) представляється мережею трикутників, побудованих на множині тривимірних точок, розташованих у характерних місцях поверхні та структурних ліній рельєфу.
Структурні лінії включають орографічні лінії та лінії штучних змін рельєфу: брівки, підошви, тальвеги, вододіли та берегові лінії.
Програмні засоби формування TIN-моделі мають реалізовувати метод тріангуляції Делоне, який забезпечує оптимальне наближення трикутників до рівнокутних та можливість редагування її так, щоб ребра тріангуляції збігалися із структурними лініями рельєфу.
Висота будь-якої точки місцевості визначається інтерполяцією значенням висоти по тріангуляційній моделі із заданою точністю. Максимальна відстань між точками - вершинами трикутників тріангуляції наведена в таблиці 2 додатка 2 до цього Порядку.
21. Регулярна сіткова модель рельєфу та поверхні (GRID-модель) задається тривимірними точками, розташованими у вузлах сітки квадратів. Роздільна здатність регулярної моделі рельєфу визначається кроком - відстанню між вузлами сітки квадратів. Значення висоти для комірки GRID-моделі отримують шляхом інтерполяції значень у вузлах GRID-моделі, що лежать на кутах цієї комірки.
22. Хмари точок висот - множина тривимірних точок, отриманих у результаті лазерного сканування або аерозйомки, які подаються у вигляді регулярної моделі (GRID-моделі).
23. Цифрові моделі контурів, рельєфу та місцевості надаються у форматах, визначених технічним завданням, у такому комплекті:
цифрові моделі контурів, рельєфу та місцевості у форматах GML, GeoJSON, GPKG, GDB, DWG, SHP, DMF;
метадані;
технічний звіт.
Вимоги до точності топографічних планів та цифрових моделей місцевості
24. Середні квадратичні похибки в положенні на плані предметів та контурів місцевості із чіткими контурами відносно найближчих точок знімальної основи не повинні перевищувати 0,6 мм, а в гірських та лісових районах - 0,9 мм у масштабі плану. На територіях з капітальною і багатоповерховою забудовою середні квадратичні похибки у взаємному положенні на плані точок найближчих контурів (капітальних споруд, будинків тощо) не повинні перевищувати 0,5 мм.
25. Під час створення топографічних планів дозволяється змінювати їх графічну точність. У таких випадках, які обґрунтовуються в технічному проекті (програмі), топографічні плани допускається створювати з точністю планів суміжного масштабу. Наприклад, топографічні плани масштабу 1:5000 можуть бути створені з точністю масштабу 1:10000, а плани масштабу 1:2000 - з точністю масштабу 1:5000 тощо.
На планах за східною рамкою обов’язково вказується метод створення топографічних планів і точність зйомки.
26. Середні квадратичні похибки висот цифрової моделі рельєфу відносно найближчих точок геодезичної основи не повинні перевищувати величин, що зазначені в таблиці 3 додатка 2 до цього Порядку.
27. Точність топографічних планів оцінюється за розходженням положення контурів та висот точок, які обчислені за даними контрольних вимірів.
Граничні розходження не повинні перевищувати подвоєних значень допустимих середніх квадратичних похибок, що зазначені в пунктах 24 і 26 цього розділу, і їх кількість не повинна перевищувати 10 % від загальної кількості контрольних вимірів. Ці результати враховуються при визначенні середньої квадратичної похибки.
Окремі розходження за результатами контрольних вимірів можуть перевищувати подвоєну середню квадратичну похибку, при цьому їх кількість не повинна перевищувати 5 % від загальної кількості контрольних вимірів.
Вимоги до роздільної здатності векторних моделей контурів об’єктів
28. Максимальна відстань між точками векторних моделей контурів об’єктів залежно від масштабу топографічної зйомки, що визначає роздільну здатність векторних моделей контурів об’єктів, не повинна перевищувати:
у масштабі 1:5000 - 60 м;
у масштабі 1:2000 - 40 м;
у масштабі 1:1000 - 20 м;
у масштабі 1:500 - 15 м.
Ортофотоплани
29. Ортфотоплани поділяються на:
класичні, які сформовані шляхом мозаїкування (зшивання) декількох ортофотозображень та приведені в прямокутну систему координат на площині в проекції Гаусса - Крюгера;
реальні (дійсні), на яких усунено мертві зони - частини території, закриті об’єктом (об’єктами) місцевості та невідображені на аерознімках;
оперативні (швидкі), які отримані в автоматизованому режимі та приведені в прямокутну систему координат на площині в проекції Гаусса - Крюгера.
30. Загальні вимоги до створення ортофотопланів поширюються на створення будь-яких ортофотопланів незалежно від методу отримання вихідних даних:
аерозйомка з пілотованого повітряного судна;
аерозйомка з безпілотного повітряного судна;
космічна зйомка.
Ортофотоплани створюються в таких спектральних каналах:
PAN (панхроматичний чорно-білий);
RGB (червоний, зелений, синій);
NIR (ближній інфрачервоний);
CIR (колоризований ближній інфрачервоний);
RGBI (червоний, зелений, синій, ближній інфрачервоний).
Радіометрична роздільна здатність ортофотоплану повинна бути не менш ніж 8 біт для кожного каналу аерознімка.
Технологічна послідовність виконання основних процесів виготовлення ортофотопланів наведена в додатку 3 до цього Порядку.
Технологічна послідовність при створенні ортофотопланів може бути змінена залежно від фотограмметричного програмного забезпечення, якщо такі зміни не призведуть до погіршення якості ортофотоплану.
31. Розмір пікселя ортофотоплану на місцевості (Pixel Size on the ground) залежно від масштабу топографічної зйомки, що визначає роздільну здатність ортофотоплану, не повинен перевищувати:
у масштабі 1:5000 - 0,40 м;
у масштабі 1:2000 - 0,20 м;
у масштабі 1:1000 - 0,15 м;
у масштабі 1:500 - 0,07 м.
32. Точність ортофотопланів на місцевості залежно від масштабу топографічної зйомки, що визначає середню квадратичну похибку визначення координат на ортофотоплані, не повинна перевищувати:
у масштабі 1:5000:
для класичного та реального ортофотопланів - 0,8 м;
для оперативного ортофотоплану - 1,6 м;
у масштабі 1:2000:
для класичного та реального ортофотоплану - 0,4 м;
для оперативного ортофотоплану - 0,8 м;
у масштабі 1:1000:
для класичного та реального ортофотоплану - 0,3 м;
для оперативного ортофотоплану - 0,6 м;
у масштабі 1:500:
для класичного та реального ортофотоплану - 0,15 м.
33. Аеротріангуляція повинна забезпечувати абсолютну точність орієнтування стереомоделі вдвічі вищу за точність ортофотоплану в плановому положенні (Х, Y) і по висоті (Z), що визначається по опорних та контрольних точках.
Зв’язкові точки в блоці аеротріангуляції повинні бути рівномірно розташовані, містити мінімум 6 зв’язкових точок між кожним зображенням в поздовжньому напрямку та мінімум 2 зв’язкові точки в поперечному напрямку для кожної стереомоделі. Допустима мінімальна кількість - 11 зв’язкових точок на кожне зображення в блоці. Зв’язкові точки за можливості розташовуються групами мінімум по 2 точки в "зонах фон Грубера".
34. Для ортотрансформування застосовуються автоматизовані алгоритми строгого математичного перетворення та відповідне ліцензоване програмне забезпечення.
Суміжні ортофотозображення повинні бути узгоджені за радіометричними показниками: мати одноманітну кольорову гаму, насиченість кольору та контраст.
Мозаїкування ортофотопланів виконується для поєднання в єдиний масив окремих фрагментів ортофотозображень. Під час мозаїкування використовуються центральні частини аерознімків для мінімізації перспективного спотворення та похибки за рельєф.
Фотографічна якість ортофотоплану повинна бути не гірше фотографічної якості аерознімків, за якими вони створювалися, за показниками різкості та кольорового балансу та відповідати природньому відображенню місцевості.
35. Масив ортофотозображень повинен бути розділений на аркуші топографічного плану відповідного масштабу відповідно до вимог цього Порядку та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
36. На кожному етапі створення ортофотопланів виконується контроль якості.
37. Цифрові ортофотоплани повинні мати географічну прив’язку в системі координат відповідно до вимог цього Порядку та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, що дає можливість подальшого перетворення в інші системи координат.
38. Класичні ортофотоплани створюються за растровими зображеннями аерознімків з урахуванням цифрової моделі рельєфу.
Цифрова модель рельєфу не повинна бути спотвореною, не містити викривлень, зон затінення, що викликані будовами, спорудами і ландшафтними об’єктами, та має забезпечувати точність ортотрансформування відповідно до точності ортофотоплану.
Лінії зшивок мозаїки повинні проводитися поза межами висотних об’єктів для уникнення спотворень їх геометричних характеристик та бути непомітними на ортофотоплані.
39. При виготовленні реальних ортофотопланів необхідно застосовувати алгоритми, розраховані на автоматизовану компенсацію мертвих зон, зумовлених висотними об’єктами.
Взаємне орієнтування аерознімків у блоці аеротріангуляції повинне забезпечувати субпіксельну відносну точність орієнтування менше 1/3 пікселя аерознімка.
Для ортотрансформування аерознімків використовують цифрову модель місцевості.
Цифрова модель місцевості повинна відображати деталі будівель, споруд та інших об’єктів місцевості відповідно до масштабу та призначення топографічних планів, що будуть створені на їх основі. Цифрова модель місцевості повинна мати щільність точок не меншу за роздільну здатність кінцевого ортофотоплану або доповнена структурними лініями, що відображають деталі будівель, споруд та інших об’єктів місцевості залежно від масштабу та призначення топографічних планів, що будуть створені на їх основі.
Фрагменти територій на ортофотозображенні, що закриваються через нахил висотних об’єктів (мертві зони), повинні бути компенсовані з іншого ортофотозображення, на якому ця територія є видимою.
40. На створених реальних ортофотопланах допускається наявність спотворень ортогонального відображення об’єктів місцевості, якщо це дає можливість достовірно дешифрувати об’єкти місцевості для відповідного масштабу:
по периметру будівель та споруд через наявність виступаючих елементів на фасадах будівель: кондиціонери, козирки, антени тощо - менше 8 пікселів роздільної здатності ортофотоплану;
на рухомих об’єктах під час руху (транспорт);
"тонких" об’єктів (товщиною до 6 пікселів роздільної здатності аерознімків), що розташовані над поверхнею рельєфу: проводи та ферми ліній електропередачі, стовпи та ліхтарі, конструкції будівельних кранів та будівельні риштування, дерева з відкритими кронами тощо. Допускається відображення зазначених об’єктів із центральної проекції.
41. На створених реальних ортофотопланах допускається наявність спотворень, пов’язаних з утворенням мертвих зон біля висотних будівель та споруд. У місцях, де неможливо повністю уникнути мертвої зони, допустима ширина мертвої зони (W), еквівалентна нахилу будівлі 2° на ортофотозображенні, яка визначається за формулою:
| W = tg(2°)*H | (1) |
| де: | Н | - | висота будівлі. |
42. Оперативні ортофотоплани створюються за растровими зображеннями аерознімків з урахуванням цифрової моделі рельєфу за спрощеним алгоритмом.
Взаємне орієнтування аерознімків не виконується у разі наявності елементів зовнішнього орієнтування аерознімків, отриманих з інерціальних та навігаційних систем аерозйомочного комплексу при аерозйомці, що задовольняють вимоги до точності, зазначені в пункті 32 цього розділу.
Для ортотрансформування аерознімків використовується цифрова модель рельєфу. Цифрова модель рельєфу повинна забезпечувати точність ортотрансформування відповідно до точності ортофотоплану.
На оперативному ортофотоплані допускаються локальні спотворення: викривлення мостів та висотних об’єктів, розмитості, проходження ліній зшивок через будівлі, якщо вони не мають масового характеру.
43. Ортофотоплани надаються у такому комплекті:
ортофотоплани у форматах TIFF (TIF) або JPG (JPEG), в оригінальному вигляді без застосування стиснення файлів (допускається передача замовнику ортофотопланів із застосуванням стиснення файлів, якщо це передбачено технічним завданням);
метадані;
технічний звіт.
IV. Геодезична основа топографічної зйомки
1. Державна геодезична мережа (далі - ДГМ) є геодезичною основою топографічних зйомок усіх масштабів.
Державна геодезична мережа створюється відповідно до вимог Порядку побудови Державної геодезичної мережі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 646.
2. Геодезичною основою для топографічних зйомок є:
ДГМ, включаючи українську постійно діючу (перманентну) мережу спостережень глобальних навігаційних супутникових систем (далі - УПМ ГНСС);
