геодезичні мережі спеціального призначення;
знімальні геодезичні мережі.
3. Для виконання топографічної зйомки на території робіт забезпечуються вимоги до щільності геодезичних пунктів ДГМ, геодезичних мереж спеціального призначення, знімальних геодезичних мереж.
Під час виконання топографічної зйомки виконують обстеження та відновлення геодезичних пунктів у районі робіт, за потреби збільшують їх щільність до необхідної кількості відповідно до вимог цього Порядку.
4. Геодезичні мережі спеціального призначення є основою топографічної зйомки та інженерно-геодезичних робіт, які виконують на території територіальних громад та населених пунктів.
5. Складовими геодезичних мереж спеціального призначення є:
геодезична (планова) мережа;
нівелірна (висотна) мережа;
мережа постійно діючих станцій спостережень глобальних навігаційних супутникових систем (далі - станції ГНСС).
Пункти геодезичних мереж спеціального призначення повинні бути суміщені або між ними встановлено надійний геодезичний зв’язок.
6. Планові геодезичні мережі спеціального призначення створюють методами:
ГНСС-спостережень;
лінійно-кутових побудов;
полігонометрії;
комбінованого з поєднанням цих методів.
7. Висотні геодезичні мережі спеціального призначення створюють методами:
геометричного нівелювання III, IV класів;
технічного нівелювання;
тригонометричного нівелювання.
8. Знімальні геодезичні мережі є основою для виконання топографічних зйомок усіх масштабів та інших топографо-геодезичних робіт.
Знімальні геодезичні мережі поділяються на планові і висотні.
9. Планові знімальні геодезичні мережі створюють методами:
ГНСС-спостережень;
лінійно-кутових побудов;
комбінованого з поєднанням цих методів.
10. Висотні знімальні геодезичні мережі створюють методами:
технічного нівелювання;
тригонометричного нівелювання.
Щільність геодезичної основи топографічної зйомки
11. Побудовою знімальних геодезичних мереж геодезичну основу доводять до щільності, яка забезпечує безпосереднє виконання топографічної зйомки.
Середня щільність геодезичних пунктів ДГМ для створення знімальної геодезичної основи топографічної зйомки повинна бути доведена:
на територіях, що підлягають топографічній зйомці в масштабі 1:5000, до одного пункту на 20-30 кв.км і одного пункта нівелювання на 10-15 кв.км;
на територіях, що підлягають топографічній зйомці в масштабі 1:2000 і більше, до одного пункту на 5-15 кв.км і одного пункта нівелювання на 5-7 кв.км;
на забудованих територіях міст щільність геодезичних пунктів повинна бути не менше одного пункту на 5 кв.км.
При використанні методів супутникових геодезичних спостережень для визначення геодезичних пунктів знімальних геодезичних мереж можливе обґрунтоване зменшення щільності геодезичних пунктів.
12. Щільність геодезичної основи забезпечується побудовою геодезичної мережі спеціального призначення не менше двох пунктів на 1 кв.км на забудованих територіях та одного пункту на 1 кв.км на незабудованих територіях.
Геодезичні мережі спеціального призначення на території територіальних громад та населених пунктів
13. Геодезичною основою на території територіальних громад та населених пунктів є геодезичні пункти ДГМ, пункти геодезичних мереж спеціального призначення та пункти знімальних геодезичних мереж.
Усі пункти геодезичних мереж, координати яких були визначені у попередні роки, збереглися та придатні для виконання геодезичних вимірів, включаються у нову геодезичну мережу.
14. Середні квадратичні похибки визначення координат пунктів геодезичних мереж спеціального призначення у межах населених пунктів та промислових об’єктів не повинні перевищувати 0,05 м.
15. Реконструкція існуючих геодезичних мереж спеціального призначення на території територіальних громад та населених пунктів, які реалізовували системи координат СК-42, СК-63 та похідні від них, з метою їх прив’язки до системи координат УСК-2000 виконується трьома методами:
повна реконструкція мережі з прив’язкою її до системи координат УСК-2000;
часткова реконструкція мережі з прив’язкою її до системи координат УСК-2000;
прив’язка місцевої системи координат до системи координат УСК-2000.
16. Повна реконструкція геодезичної мережі спеціального призначення на території територіальних громад та населених пунктів з прив’язкою її до системи координат УСК-2000 включає:
повне обстеження та оновлення існуючих геодезичних пунктів ДГМ 1, 2, 3 класів у межах населеного пункту;
повне обстеження та оновлення геодезичних пунктів існуючої мережі у межах населеного пункту;
обстеження та оновлення пунктів нівелірної (висотної) мережі;
виготовлення центрів та закріплення геодезичних пунктів ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення;
виконання супутникових геодезичних спостережень на геодезичних пунктах ДГМ та геодезичних мережах спеціального призначення;
виконання лінійно-кутових вимірів на пунктах мережі;
нівелювання III-IV класів пунктів мережі;
опрацювання супутникових та лінійно-кутових вимірювань на пунктах мережі;
вирівнювання мережі та обчислення координат, укладання каталогів координат пунктів мережі в системі координат УСК-2000;
аналіз деформації геодезичної мережі;
обчислення координат пунктів ДГМ і геодезичної мережі спеціального призначення та укладання каталогів координат і висот у місцевій системі координат;
розроблення трансформаційного поля для перетворення картографічних та землевпорядних матеріалів із місцевої системи координат, утвореної від СК-42 або СК-63, у місцеву систему координат;
складання технічного звіту.
17. Часткова реконструкція геодезичної мережі спеціального призначення на території територіальних громад та населених пунктів з прив’язкою її до системи координат УСК-2000 включає:
повне обстеження та оновлення існуючих геодезичних пунктів ДГМ 1, 2, 3 класів в межах населеного пункту;
часткове обстеження та оновлення пунктів існуючої геодезичної мережі 4 класу;
виконання супутникових геодезичних спостережень на пунктах ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення;
опрацювання супутникових геодезичних спостережень на пунктах ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення, обчислення координат, укладання каталогів координат пунктів в системі координат УСК-2000;
збір та вивчення матеріалів лінійно-кутових спостережень попередніх років;
вирівнювання мережі за даними супутникових геодезичних спостережень, виконаних в системі координат УСК-2000, та лінійно-кутових спостережень попередніх років;
обчислення координат пунктів мережі та укладання каталогів координат і висот у місцевій системі координат;
аналіз деформації геодезичної мережі;
розроблення трансформаційного поля для перетворення картографічних та землевпорядних матеріалів із місцевої системи координат населеного пункту, утвореної від СК-42, у місцеву систему координат;
складання технічного звіту.
18. Прив’язка місцевої системи координат до системи координат УСК-2000 включає:
повне обстеження та оновлення геодезичних пунктів ДГМ у межах населеного пункту;
часткове обстеження та оновлення пунктів існуючої геодезичної мережі;
виконання супутникових геодезичних спостережень на пунктах ДГМ та геодезичних мережах спеціального призначення;
опрацювання супутникових геодезичних спостережень на пунктах мережі, обчислення координат, укладання каталогів координат пунктів мережі в системі координат УСК-2000;
обчислення координат пунктів геодезичної мережі та укладання каталогу координат і висот у місцевій системі координат;
аналіз деформації геодезичної мережі;
моделювання параметрів прив’язки міської системи координат до системи координат УСК-2000;
складання технічного звіту.
Створення та розвиток знімальних геодезичних мереж
19. Знімальні геодезичні мережі створюють з метою згущення геодезичної планової та висотної основи до щільності, що забезпечує виконання топографічної зйомки та інших топографо-геодезичних робіт.
Знімальні геодезичні мережі розвивають від геодезичних пунктів ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення.
У процесі розвитку знімальних геодезичних мереж одночасно визначають положення точок у плані і по висоті.
20. Координати пунктів знімальних геодезичних мереж визначають побудовою теодолітних ходів, прямими, оберненими та комбінованими засічками, методом супутникових геодезичних спостережень.
Висоти пунктів знімальної мережі визначають геометричним нівелюванням, тригонометричним нівелюванням та методом супутникових геодезичних спостережень з використанням моделі квазігеоїда (далі - ГНСС-нівелювання).
21. Граничні похибки положення пунктів планової знімальної геодезичної мережі відносно пунктів ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення не повинні перевищувати 0,1 мм у масштабі топографічного плану.
22. Пункти знімальної геодезичної мережі закріплюють на місцевості центрами тривалого зберігання з розрахунку, щоб на планшеті було закріплено не менше трьох пунктів - при зйомці в масштабі 1:5000 і двох - при зйомці в масштабі 1:2000, включаючи пункти ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення, якщо технічним завданням не передбачено більшої щільності закріплення.
На території населених пунктів та промислових територій усі точки знімальних геодезичних мереж і планово-висотні розпізнавальні знаки закріплюються центрами тривалого збереження.
Якщо точки знімальної геодезичної мережі є самостійною геодезичною основою, то вони закріплюються постійними центрами (тип У-15, У15н) у тому самому обсязі, що й геодезичних мереж спеціального призначення, але не менше 20 % точок знімальної геодезичної мережі.
23. Розвиток знімальних геодезичних мереж для створення топографічних планів у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 може виконуватись теодолітними ходами або методом супутникових геодезичних спостережень, зокрема у режимі реального часу (RTK) у мережі активних станцій ГНСС.
24. Теодолітні ходи прокладають з такими параметрами:
у масштабі 1:5000:
допустима довжина ходу - 8 км, допустима кількість ліній - 20;
у масштабі 1:2000:
допустима довжина ходу - 4 км, допустима кількість ліній - 14;
у масштабі 1:1000:
допустима довжина ходу - 2,5 км, допустима кількість ліній - 10;
у масштабі 1:500:
допустима довжина ходу - 2 км, допустима кількість ліній - 8.
Довжини ліній у теодолітних ходах мають бути в межах 20-600 м на забудованих і 40-600 м на незабудованих територіях.
Лінії теодолітних ходів вимірюються електронними тахеометрами одним прийомом прямо і зворотно із середньою квадратичною похибкою, що не перевищує 1 см.
Абсолютні лінійні похибки в теодолітних ходах не повинні перевищувати:
1,5 м для зйомки у масштабі 1:5000;
0,4 м - для зйомки у масштабі 1:2000;
0,2 м - для зйомки у масштабі 1:1000;
0,1 м - для зйомки у масштабі 1:500.
25. Горизонтальні кути в теодолітних ходах вимірюють електронними тахеометрами одним повним прийомом з двома півприйомами із середньою квадратичною похибкою, яка не перевищує 10''. Під час прив’язки теодолітних ходів до вихідних пунктів за можливості вимірюють по два прилеглі кути. Значення кута між відомими напрямками не повинні відрізнятись від обчисленого більше за 15''.
Кутові нев’язки див. зображення теодолітних ходів визначаються за формулою та не повинні перевищувати:
| див. зображення | (2) |
| де: | n | - | кількість ліній у ході. |
Похибка центрування приладів над пунктами не повинна перевищувати 3 мм.
26. Під час використання супутникових геодезичних приймачів для визначення точок знімальної геодезичної мережі із застосуванням технологій RТК перевіряється диференційне поле координатних поправок, які задаються мережами станцій ГНСС. Контроль диференційного поля координатних поправок під час роботи з використанням технологій RTK здійснюється не менш ніж на двох найближчих пунктах ДГМ або геодезичних мереж спеціального призначення, координати яких отримують в адміністратора банку геодезичних даних.
Дозволяється виконувати закладку контрольних точок у місцях, зручних для виконання супутникових геодезичних спостережень у режимі реального часу (RTK), закріпляти їх центрами тривалого збереження та визначати їх координати методами ГНСС-спостережень. Результати опрацювання супутникових геодезичних спостережень на контрольних точках додаються до звітних матеріалів.
Абсолютні похибки визначення координат пунктів знімальних мереж методами супутникових геодезичних спостережень, зокрема у режимі реального часу (RTK) у мережі активних станцій ГНСС, не повинні перевищувати 0,1 м для зйомки у масштабах 1:5000-1:500.
Рекогностування геодезичних мереж. Закладання геодезичних пунктів
27. Рекогностування геодезичних мереж проводиться на основі прийнятого робочого проекту. При рекогностуванні уточнюється проект геодезичної мережі та позначаються місця закладання геодезичних пунктів.
Фрагмент схеми робочого проекту наведено в додатку 4 до цього Порядку.
28. При побудові геодезичних мереж спеціального призначення на території територіальних громад та населених пунктів вузлові та суміжні з ними пункти закріплюються центрами типу 160. Інші пункти закріплюються центрами типів У15к, У15н, 143, 160.
У сільських населених пунктах пункти геодезичних мереж спеціального призначення закріплюються центрами типу У15, У15н.
Закріплення пунктів постійними центрами здійснюють не рідше ніж через 1000 м. Центри розташовують попарно, забезпечуючи закріплення обох кінців лінії. Вузлові пункти підлягають закріпленню центрами типу У15 або У15н. Пункти геодезичних мереж спеціального призначення, на яких центри типів У15, У15н не закладаються, необхідно закріплювати центрами тривалого збереження, що передбачені для знімальної мережі.
На забудованих територіях пункти геодезичних мереж спеціального призначення можуть бути закріплені групою з двох-трьох стінних знаків типу 143.
Типи центрів геодезичних пунктів, що закріплюють на місцевості геодезичні мережі спеціального призначення, наведені в додатку 5 до цього Порядку.
29. Зовнішнє оформлення центрів пунктів геодезичних мереж спеціального призначення виконується обкопуванням круглої (у плані) форми (крім центра типу 160, зовнішнє оформлення якого виконують обкопуванням квадратної форми) з канавою шириною 50 см зверху і 20 см знизу і глибиною 30 см. Внутрішній радіус обкопування 1,3 м. Над центром насипають курган висотою 10 см. Hа геодезичних пунктах зовнішні знаки не встановлюються.
30. Пункти знімальних геодезичних мереж закріплюються на місцевості центрами, що забезпечують тривале збереження пунктів, та тимчасовими центрами з метою збереження їх на час знімальних робіт.
Типи центрів геодезичних пунктів, що закріплюють на місцевості знімальні геодезичні мережі, наведені в додатку 6 до цього Порядку.
31. Центрами тривалого збереження, що закріплюють на місцевості знімальні геодезичні мережі, можуть бути:
бетонний паралелепіпед з розмірами 10x 10x 70 см, у вершину якого закладають штир або кований цвях;
марка, штир, труба, болт, залізничний костиль тощо, які закріплюють цементним розчином у бетонні основи різноманітних споруд, на ділянці землі з твердим покриттям або в скелі.
Центри тривалого збереження зображені на рисунках 1 і 2 додатка 6 до цього Порядку.
32. Бетонні центри тривалого збереження закладають на глибину 60 см і обкопують канавами у вигляді квадрата із сторонами 2,0 м, глибиною 0,3 м, шириною в нижній частині 0,2 м і верхній частині 0,5 м.
33. Центри тривалого збереження в теодолітних ходах закладають по два-три у ряд з таким розрахунком, щоб вони закріплювали одну чи дві суміжні лінії ходу через 500-800 м. Допускається замість двох-трьох сусідніх точок ходу закріплювати тільки одну точку за умови визначення дирекційного кута (азимута) із закріпленої точки на характерні, що легко розпізнаються, постійні місцеві предмети-орієнтири: флюгери, радіо- і телевізійні щогли, антени, заводські труби тощо.
34. У всіх випадках центри тривалого збереження встановлюються у місцях, що забезпечують їх збереження, техніку безпеки та зручність використання при топографічній зйомці, вишукуваннях і будівництві, а також подальшу їх експлуатацію. Не дозволяється проводити закладання центрів тривалого збереження на ріллі та болотах, проїжджій частині, поблизу брівок русел річок, що розмиваються, поблизу берегів водосховищ.
35. Тимчасовими центрами для закріплення знімальних геодезичних мереж можуть бути пеньки дерев, дерев’яні кілки діаметром 5-8 см із цвяхом, забитим у верхній зріз кілка (пенька), а також залізні труби, штирі, кутова сталь, забиті в ґрунт на 0,3-0,4 м з насічкою на металі. Тимчасові центри наведені на рисунках 3-6 додатка 6 до цього Порядку.
36. Пункти планової основи на об’єкті нумерують порядковими номерами, що не повторюються. При включенні в хід (мережу) пунктів попередніх робіт присвоєні їм номери змінювати не дозволяється.
37. На всі закладені центри геодезичних пунктів на забудованій та незабудованій територіях оформлюють відповідні картки (кроки). Форма картки (кроки) геодезичного пункту наведена в додатку 7 до цього Порядку.
38. Геодезичні пункти ДГМ, а також геодезичних мереж спеціального призначення після їх побудови підлягають обліку та передачі на зберігання користувачам (власникам) земельних ділянок, на території яких вони розташовані, відповідно до вимог Порядку охорони геодезичних пунктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2017 року № 836.
Методи визначення координат та висот геодезичних пунктів
39. Визначення координат геодезичних пунктів методом лінійно-кутової побудови:
лінійно-кутові мережі будуються у вигляді мереж тріангуляції, трилатерації та полігонометрії;
основним методом є розвиток полігонометричних мереж;
полігонометричні мережі опираються на вихідні пункти, що визначені із супутникових геодезичних спостережень, або із лінійно-кутових мереж з вузловими пунктами;
прокладання висячих ходів не допускається.
Вимоги до створення лінійно-кутових побудов наведено в додатку 8 до цього Порядку.
Технічні вимоги до створення полігонометричних мереж наведено в таблиці 1 додатка 8 до цього Порядку.
40. В окремих випадках, коли абсолютна лінійна нев’язка і довжина ходу встановлюються технічним завданням, допустиму довжину ходу у разі використання електронних віддалемірів, обчислюють за формулою:
| див. зображення | (3) |
Cередню квадратичну похибку у положенні кінцевого пункту ходу обчислюють за формулою:
| див. зображення | (4) |
| де: | М | - | абсолютна лінійна нев’язка; |
| m s | - | середня квадратична похибка вимірювання довжини сторони; | |
| див. зображення | - | середня квадратична похибка вимірювання кута; | |
| n | - | кількість сторін у ході; | |
| S | - | довжина ходу див. зображення ; | |
| T | - | відносна похибка ходу. |
Якщо віддаль між паралельними ходами полігонометрії становить менше 2,5 км, такі ходи повинні бути зв’язані ходами полігонометрії.
41. Вимірювання кутів на пунктах ходів полігонометрії виконують способом вимірювання окремого кута або способом кругових прийомів за триштативною системою електронними приладами не нижче двосекундної точності у ходах 4 класу. Центрування приладу та візирних марок виконують з точністю 1 мм.
При вимірюванні кутів електронними приладами, перед початком вимірювань по точках ходу, виконують перевірку (калібрування) колімаційної похибки приладу.
42. Вимірювання кутів у ходах 4 класу виконують двома прийомами. При переході від першого прийому до другого орієнтування лімба не змінюють.
Допуски результатів вимірювання окремих кутів або напрямків на пунктах лінійно-кутових побудов наведені в таблиці 2 додатка 8 до цього Порядку.
У разі наявності в групі вимірювань кутів в окремих прийомах, результати яких не відповідають установленим допускам, вимірювання повторюють при тих же установках лімба.
Повторні вимірювання виконують після закінчення спостережень за основною програмою.
Якщо середнє значення кута (напрямку), що одержане з основного і повторного вимірювань, задовольняє установлені допуски, то його приймають до подальшої обробки. В іншому разі основний прийом вилучають і в обробку приймають повторний.
43. Розходження між значеннями виміряного і обчисленого кута на вихідному пункті не повинні перевищувати 6'' в побудовах 4 класу.
Якщо розходження перевищують зазначені допуски, то визначається третій вихідний напрямок, за яким і проводиться відповідний контроль.
44. При спостереженнях поза центром геодезичного пункту повинні визначатися елементи приведення графічним (або аналітичним) методом двічі (до початку і після спостережень).
Спостереження з прилеглих пунктів лінійно-кутових побудов на візирні цілі геодезичних пунктів не дозволяється. Hа цих пунктах, з метою збереження триштативної системи, потрібно вести спостереження на марку, що встановлена на місце приладу, яким виконувалися спостереження на геодезичному пункті.
45. Лінії вимірюють віддалемірами, електронними тахеометрами та іншими засобами вимірювальної техніки, які забезпечують необхідну точність вимірювання, що наведена в таблиці 1 додатка 8 до цього Порядку.
Кутові і лінійні вимірювання проводяться одночасно з максимальним використанням електронної фіксації результатів.
Прилади і обладнання, що фіксують кінці лінії при її вимірюванні, встановлюють над центрами з точністю 1 мм.
Вимірювання ліній віддалемірами та електронними тахеометрами в полігонометрії здійснюється двома прийомами, за якими виконується одне наведення на відбивач і три відліки по табло.
Коливання результатів вимірювань у прийомах не повинні бути більшими за 3m, де m - середня квадратична похибка вимірювання віддалі, що взята з паспорта приладу.
46. При вимірюванні ліній віддалемірами та електронними тахеометрами один раз за час вимірювання на одному кінці лінії визначається температура повітря з точністю 1оС і тиск - з точністю 5 мм рт. ст. При вимірюванні ліній більше 2 км або при великому перепаді висот між точками стояння віддалеміра і відбивача метеодані необхідно визначати на обох кінцях лінії.
47. На стінні знаки координати передаються з тимчасових центрів, на яких виконуються всі кутові і лінійні вимірювання ходів. Визначення координат стінних знаків виконують з контролем шляхом порівняння віддалей між стінними знаками, що отримані з обчислень за координатами з виміряними віддалями або з додаткових вимірювань (за відсутності видимості між стінними знаками).
У разі втрати тимчасових центрів їх визначають заново під час прив’язки або прокладання полігонометричних ходів, а під час прив’язки знімальних ходів - засічками від стінних знаків по промірах, що є в абрисах.
48. Напрямки на стінні знаки вимірюються трьома круговими прийомами після закінчення спостережень на пункти лінії ходу.
Допустимі показники коливань вимірів напрямків, приведених до спільного нуля, наведені в таблиці 3 додатка 8 до цього Порядку.
49. Передачу координат з тимчасових точок, на яких виконуються основні кутові і лінійні вимірювання ходу полігонометрії, на центри стінних знаків, що входять в орієнтирні системи, можна здійснювати способами редукування, полярним, кутових і лінійних засічок.
Спосіб редукування використовується у випадках, коли пункт закріплений одним стінним знаком.
Полярний спосіб використовується при передачі координат з тимчасових точок на стінні знаки, що встановлені у вигляді одинарних знаків, подвійних і потрійних систем.
Спосіб кутової засічки застосовується, якщо безпосереднє вимірювання віддалей від тимчасових точок до центрів стінних знаків утруднене інтенсивним рухом транспорту і пішоходів.
Спосіб лінійної засічки застосовується, якщо стінні знаки розташовані близько від тимчасових точок і немає ніяких перешкод для проведення лінійних вимірювань.
Вимірювання для передачі координат з тимчасових точок на центри стінних знаків виконують із сумарною середньою квадратичною похибкою ± 2 мм.
50. Віддалі до стінних знаків вимірюють віддалемірами, електронними тахеометрами та електронними (лазерними) далекомірами і механічними (сталевими) рулетками. У виміряні віддалі вводять поправку за нахил лінії.
При вимірюванні віддалі сталевою рулеткою вводять поправку за компарування. Температуру повітря вимірюють з точністю 2оС.
Перевищення між кінцями рулетки визначають з точністю 5 мм геометричним або тригонометричним нівелюванням.
51. На всі закріплені точки лінійно-кутових побудов повинні бути передані висотні позначки геометричним або тригонометричним нівелюванням.
52. Після завершення польових робіт з лінійно-кутових побудов здають такі матеріали:
схеми лінійно-кутових побудов;
журнали вимірювання ліній і кутів або результати вимірювань в електронній формі;
матеріали нівелювання;
матеріали дослідження приладів;
матеріали польового оброблення і контрольних обчислень.
53. Визначення координат та висот геодезичних пунктів статичним методом ГНСС-спостережень:
супутникові геодезичні спостереження на геодезичних пунктах виконуються у статичному режимі спостережень із використанням двочастотних або мультичастотних супутникових геодезичних приймачів з геодезичними антенами, для яких визначено варіації фазового центра;
геодезична мережа спеціального призначення, яка визначається методом ГНСС-спостережень, повинна бути прив’язана не менше ніж до двох пунктів ДГМ;
визначення висот пунктів геодезичної мережі спеціального призначення методом ГНСС-спостережень виконується з використанням моделі квазігеоїда для території України та контрольними вимірами на двох-трьох пунктах нівелірної (висотної) мережі І-III класу статичним методом або побудовою локальної моделі квазігеоїда шляхом калібрування моделі не менш ніж на чотирьох-п’яти пунктах нівелірної (висотної) мережі І-III класів;
при супутникових геодезичних спостереженнях необхідно використовувати не менше двох ГНСС-приймачів.
Технічні вимоги до супутникових геодезичних спостережень наведено в додатку 9 до цього Порядку.
54. Супутникові геодезичні спостереження на пунктах геодезичної мережі виконуються відповідно до вимог технічного проекту.
На кожну сесію спостережень на пункті виконавцем, з урахуванням особливостей обладнання, заповнюється Протокол супутникових геодезичних спостережень, зразок якого наведено в додатку 10 до цього Порядку.
У протоколі зазначають такі відомості:
назву геодезичного пункту;
номер (ідентифікатор) геодезичного пункту;
тип і серійні номери приймача та антени;
дату і час початку та кінця спостережень;
значення і тип виміру висоти антени над центром геодезичного пункту;
додаткові відомості.
Якщо при спостереженнях антена закріплюється поза центром геодезичного пункту, у такому випадку двічі визначають елементи редукції антени з метою передачі координат центра антени на центр пункту.
55. Результатами супутникових геодезичних спостережень є:
результати спостережень у форматі RINEX (Receiver Independent Exchange Format);
протоколи супутникових геодезичних спостережень на кожну сесію спостережень.
56. Визначення висот пунктів геодезичної мережі:
нівелірні мережі для виконання топографічної зйомки створюються шляхом згущення нівелірної (висотної) мережі;
для визначення висот пунктів знімальної основи, а також для визначення висот пунктів геодезичних мереж спеціального призначення створюються мережі технічного нівелювання.
густоту і клас точності нівелірних мереж під час топографічної зйомки, залежно від призначення та масштабів зйомки, вибраного перерізу рельєфу місцевості тощо, вказують у технічному проекті (програмі) робіт.
57. Hівелірні мережі створюють у вигляді окремих ходів, полігонів або самостійних мереж і, як правило, прив’язують не менш ніж до двох вихідних пунктів нівелірної (висотної) мережі вищого класу.
58. Лінії нівелювання, які створюються у населених пунктах:
у населених пунктах площею понад 500 кв.км створюється нівелірна мережа І класу;
у населених пунктах площею 50-500 кв.км - нівелірна мережа II класу;
у населених пунктах площею від 25 до 50 кв.км - нівелірна мережа III класу;
у населених пунктах площею менше 25 кв.км дозволяється створювати нівелірні мережі тільки IV класу.
Для закріплення ліній нівелювання переважно застосовують стінні репери.
59. Hев’язки в ходах між вихідними пунктами та в полігонах повинні бути не більше 20? L (мм) при кількості станцій менше 15 на 1 км ходу і 5? n (мм) на місцевості із значними кутами нахилу, коли кількість станцій більше 15 на 1 км ходу, де: L - довжина ходу (полігону) в кілометрах, n - кількість станцій у ході (полігоні).
60. Після закінчення нівелювання IV класу здають такі матеріали:
схему ходів нівелювання;
журнали нівелювання або його результати в реєстраторах або накопичувачах інформації;
матеріали дослідження приладів та компарування рейок;
абриси місцезнаходження нівелірних пунктів (у тому числі раніше закладених);
акти здачі пунктів нівелювання для нагляду за збереженням;
відомості перевищень;
матеріали обчислень та оцінки точності;
каталог висот пунктів;
пояснювальну записку.
61. Визначення висот пунктів геодезичної мережі здійснюється методом технічного нівелювання.
Ходи технічного нівелювання прокладають між двома вихідними пунктами у вигляді одиночних ходів або системи ходів з однією або декількома вузловими точками.
Забороняється прокладання замкнутих ходів, що опираються обома кінцями на один і той самий вихідний пункт.
У мережу технічного нівелювання включаються всі пункти планових мереж згущення, які не включені в мережу нівелювання IV класу.
Довжини ходів технічного нівелювання визначають залежно від висоти перерізу рельєфу топографічної зйомки. Допустимі довжини ходів технічного нівелювання наведено в додатку 11 до цього Порядку.
Для виконання технічного нівелювання застосовують нівеліри не менше 20-кратного збільшення зорової труби та ціною поділки рівня не більше 45'' на 2 мм, нівеліри із самоустановлювальною лінією візування, а також теодоліти з компенсатором або з рівнем на трубі.
Нівелірні рейки повинні мати шашковий малюнок із сантиметровими або двосантиметровими поділками.
62. Hев’язки нівелірних ходів або замкнутих полігонів не повинні перевищувати величин, що обчислені за формулою:
| див. зображення | (5) |
| де: | L | - | довжина ходу (полігону) в кілометрах. |
Hа місцевості із значними кутами нахилу, коли кількість станцій на 1 км ходу більше 25, допустима нев’язка обчислюється за формулою:
| див. зображення | (6) |
| де: | n | - | кількість штативів у ході (полігоні). |
63. У процесі технічного нівелювання одночасно нівелюють окремі характерні точки місцевості, стійкі щодо висоти об’єкти: кришки люків, головки рейок на переїздах, кілометрові знаки вздовж доріг, великі камені тощо. Висоти наведених точок визначають як проміжні при включенні їх у хід. Кожна проміжна точка повинна бути замаркована або на неї повинен бути складений абрис з промірами до ближніх орієнтирів. Особливу увагу треба приділяти визначенню урізів води.
Після проведення польових робіт з технічного нівелювання здаються матеріали, наведені в пункті 60 цього розділу.
64. Для визначення висот пунктів геодезичної мережі геометричне нівелювання може бути замінене тригонометричним.
Вихідними пунктами для тригонометричного нівелювання є пункти ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення, висоти яких визначені геометричним нівелюванням. Вихідні пункти необхідно розташовувати не рідше ніж через п’ять сторін ходу.
За наявності видимості і використання приладів точністю 1'' і 2'' кількість сторін між вихідними пунктами може бути збільшена в 1,5 рази.
65. Вертикальні кути при тригонометричному нівелюванні вимірюють на всі пункти, висоти яких не визначені з геометричного нівелювання. Вертикальні кути вимірюють одночасно з горизонтальними тими самими приладами в прямому та зворотному напрямках.
Вимірювання проводять трьома прийомами при двох положеннях вертикального круга.
Коливання значень вертикальних кутів та місця нуля, що обчислені з окремих прийомів, не повинно перевищувати 15''.
Для вимірювань використовують періоди достатньо чітких та спокійних зображень візирних цілей за винятком часу, близького до сходу та заходу сонця (у межах двох годин).
66. Розходження між прямим і зворотним перевищенням для однієї і тієї самої сторони та нев’язки по висоті в ходах і замкнутих полігонах не повинні перевищувати величин, обчислених за формулою:
| див. зображення | (7) |
| де: | L | - | довжина ходу (полігону) в кілометрах. |
Висоти верху візирної цілі і горизонтальної осі приладу над маркою центра пункту вимірюють з точністю 1 мм.
67. Після закінчення тригонометричного нівелювання здають такі матеріали:
журнали вимірювання довжин ліній та вертикальних кутів або їх результати в реєстраторах чи накопичувачах інформації;
матеріали дослідження приладів;
матеріали обчислення перевищень та оцінки точності;
каталог висот пунктів;
пояснювальну записку.
68. Визначення висот пунктів геодезичної мережі методом ГНСС-нівелювання виконується відносними методами супутникової геодезії з урахуванням висот квазігеоїда, визначених за результатами гравіметричних вимірювань, які забезпечують середню квадратичну похибку взаємного положення пунктів за висотою не більше 0,05 метра.
При визначенні нормальних висот методом ГНСС-нівелювання геодезична мережа повинна бути прив’язана до не менш ніж чотирьох пунктів нівелірної мережі I-III класів, розміщених по межі району робіт, що може бути замінено використанням моделі квазігеоїда для території України та контрольними вимірами на двох-трьох пунктах нівелірної (висотної) мережі І-III класу статичним методом.
У випадку побудови геодезичної мережі на велику територію кількість пунктів нівелірної мережі I-III класів збільшується з розрахунку один пункт на кожні 10-15 км-2.
Контрольні спостереження виконуються за вимогами статичних супутникових геодезичних спостережень для пунктів геодезичних мереж спеціального призначення.
Оброблення результатів геодезичних вимірювань
69. Оброблення результатів геодезичних вимірювань включає такі процеси:
польові обчислення, у тому числі контрольні;
камеральне оброблення і вирівнювальні обчислення.
Контрольні обчислення здійснюються для встановлення точності вимірювань і відповідності вимогам нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
70. Математичне оброблення геодезичних вимірювань виконується у відповідному програмному забезпеченні в прийнятій проекції, системах координат і висот та складається з таких видів робіт:
складання схеми геодезичної мережі;
підготовка та аналіз координат і висот вихідних пунктів з метою встановлення їх вірогідності і точності;
переобчислення координат вихідних пунктів з однієї системи в іншу;
перевірка і оброблення журналів кутових і лінійних вимірювань, журналів нівелювання або їх результатів з реєстраторів чи накопичувачів інформації;
перевірка і оформлення матеріалів визначення елементів приведення;
складання зведень виміряних напрямків і кутів, зенітних відстаней;
обчислення довжин ліній, з введенням поправок за приведення ліній на рівень моря і редукування на площину проекції Гаусса - Крюгера;
обчислення кутових, полюсних, лінійних, координатних нев’язок;
складання відомостей перевищень;
обчислення наближених координат і висот геодезичних пунктів;
контроль обчислення прив’язки стінних знаків до ходу полігонометрії;
підготовка інформації для вирівнювання мережі у відповідному програмному забезпеченні;
складання пояснювальної записки і звітної схеми;
систематизація матеріалів і підготовку їх до здачі.
71. Середню квадратичну похибку виміряного кута в полігонометричних ходах обчислюють за формулою:
| див. зображення | (8) |
| де: | f бета | - | кутова нев’язка в полігоні або ході; |
| n | - | кількість всіх виміряних кутів; | |
| N | - | кількість полігонів або ходів. |
72. Аналіз вихідної мережі та підготовку списку вихідних координат і висот проводять до початку обчислювальних робіт.
Аналіз передбачає:
перевірку суміщення нових і старих центрів вихідних пунктів згідно з актами закладки і шляхом порівняння кутів та ліній, які виміряні під час прив’язки нової мережі (дані фіксують у спеціальній відомості);
аналіз матеріалів вирівнювання вихідної мережі.
73. Вихідними для вирівнювання геодезичних мереж спеціального призначення є геодезичні пункти ДГМ 1, 2 та 3 класів, УПМ ГНСС та геодезичних мереж спеціального призначення, які визначені методом ГНСС-спостережень.
74. Лінії нівелювання IV класу вирівнюють після вирівнювання нівелювання вищого класу і за необхідності переобчислюють висоти пунктів нівелювання раніше виконаних робіт.
75. Матеріали і дані вирівнювання використовують при складанні каталогів координат і висот та технічних звітів про геодезичні роботи.
У технічному звіті наводять такі відомості про виконання геодезичних вимірювань:
геодезична вивченість району робіт;
прийняті системи координат і висот;
відомості про вихідну геодезичну основу;
детальний опис виконаних геодезичних вимірювань та їх технічні характеристики;
копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки;
акти польового контролю (за необхідності);
інформація про попереднє оброблення геодезичних вимірів (за необхідності);
методи вирівнювання, їх особливості з оцінкою точності;
акти камерального контролю (за необхідності);
висновки.
Журнали польових вимірювань, файли вимірювань за допомогою електронних тахеометрів та нівелірів, протоколи ГНСС-спостережень разом із файлами спостережень, результати обчислень та оброблення геодезичних мереж, каталоги координат та висот геодезичних пунктів разом зі схемами побудованих мереж формуються окремими книгами у вигляді додатків до технічних звітів.
Складання каталогів координат і висот геодезичних пунктів
76. Каталоги координат і висот геодезичних пунктів містять:
обкладинку, титульну сторінку і зміст;
пояснення;
малюнки типів центрів геодезичних пунктів і пунктів нівелірної (висотної) мережі;
список координат і висот геодезичних пунктів;
список висот пунктів нівелювання, які не мають координат;
схему геодезичної (планової) мережі;
схему нівелірної (висотної) мережі;
аркуш реєстрації змін.
77. До каталогів координат геодезичних пунктів включають:
пункти, що закріплені постійними центрами;
втрачені пункти геодезичних мереж, які потрібні для збереження геометричних зв’язків мережі;
пункти, закріплені тимчасовими центрами, що є вузловими або вихідними (у тому числі при прив’язці стінних знаків).
Втрачені і не знайдені геодезичні пункти заносять до каталогу окремо.
78. Координати пунктів геодезичної мережі, що понижені до знімальної геодезичної мережі, вміщують в окремий список координат і висот пунктів знімальної геодезичної мережі.
79. Координати пунктів існуючої геодезичної мережі, які близько розташовані до пунктів мережі, що створюється на одній вулиці або проспекті, і не зв’язані з нею взаємними вимірюваннями, вміщують (за необхідності) у каталоги тільки як пункти знімальної геодезичної мережі.
80. Інформацію про пункти геодезичних мереж спеціального призначення в списках розташовують в алфавітному порядку за зростанням номерів або за спадною величиною абсцис. Інформація про пункти нівелювання розташовується по лініях ходів.
81. До каталогу координат геодезичних пунктів значення координат вносять з розмірністю до 0,001 м, дирекційні кути - до 0,1'', довжини ліній - до 0,001 м;
координати геодезичних пунктів знімальної мережі - з розмірністю до 0,1 м;
висоти центрів у Балтійській системі висот 1977 року, з 01 січня 2026 року у Європейській вертикальній референцній системі (EVRS) - з розмірністю до 0,001 м;
висоти, що одержані з ГНСС-нівелювання,- з розмірністю до 0,01 м;
висоти, що одержані з тригонометричного нівелювання,- з розмірністю до 0,01 м.
82. До списку координат геодезичних пунктів у місцевій системі координат вносять дирекційні кути (у порядку зростання їх величин) і довжини сторін на всі виміряні напрямки.
83. Між внесеними в каталог координатами, дирекційними кутами і довжинами сторін повинна бути точна відповідність.
84. Каталог висот пунктів нівелювання складається окремо і містить:
обкладинку, титульну сторінку, зміст;
пояснення;
список прийнятих скорочень;
малюнки пунктів нівелірної (висотної) мережі;
список висот пунктів нівелірної (висотної) мережі;
список висот утрачених пунктів нівелірної (висотної) мережі;
аркуш реєстрації змін;
схему ходів нівелювання.
85. Кількість примірників каталогів координат і висот геодезичних пунктів із схемами їх розташування визначається технічним завданням, один примірник в електронній (цифровій) формі передається до Державного картографо-геодезичного фонду України відповідно до Порядку надходження, ведення обліку, зберігання та використання матеріалів Державного картографо-геодезичного фонду України, їх валідації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2024 року № 67.
V. Вимоги до виконання топографічної зйомки
Тахеометрична зйомка
1. Тахеометричну зйомку виконують електронними тахеометрами, що забезпечують вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів із середньою квадратичною похибкою, яка не перевищує 10'', а ліній - із середньою квадратичною похибкою, яка не перевищує 10 мм на кілометр.
2. Результати вимірювань реєструють у карті пам’яті електронних тахеометрів, а після завершення тахеометричної зйомки опрацьовують за допомогою відповідного ліцензованого програмного забезпечення.
3. Вимірювання кутів і ліній під час тахеометричної зйомки здійснюється відповідно на візирну марку і триппельпризмовий відбивач, які суміщені і встановлені на штативі (штатив-віха) або вісі. Якщо електронний тахеометр працює у безрефлекторному режимі (без відбивача) під час виконання тахеометричної зйомки допускається виконувати спостереження на спеціальні пластикові плівки з відбивальними властивостями, які містять велику кількість мікропризм, або недоступні об’єкти за умови виконання контрольних вимірювань.
Висота тахеометра і візирних марок вимірюється з точністю до 1 мм.
Під час виконання тахеометричної зйомки необхідно періодично контролювати стабільність орієнтування електронного тахеометра, відхилення значень якого допускається не більше 20''.
Допустимі величини віддалей від знімальної станції до пікетних точок і між пікетами наведені в додатку 12 до цього Порядку.
З метою контролю якості тахеометричної зйомки потрібно з кожної наступної станції визначати не менше трьох пікетів на території попередньої станції.
4. На кожній станції ведуть польовий абрис в паперовій або електронній формі, приблизно дотримуючись масштабу та умовних знаків з поясненнями, якщо не застосовувались кодові позначення Класифікатора.
5. Середня квадратична похибка визначення координат точок тахеометричної зйомки відносно найближчих пунктів геодезичної основи mp визначається за формулою:
