| див. зображення | (9) |
| де: | m d | - | середня квадратична похибка визначення відстаней; |
| див. зображення | - | середня квадратична похибка вимірювання горизонтальних кутів; | |
| ро | - | 206265''; | |
| m o | - | середня квадратична похибка встановлення відбивача; | |
| d | - | відстань від станції вимірювання до пікетної точки. |
6. Після завершення тахеометричної зйомки відповідно до вимог технічного завдання здають такі матеріали:
абриси до відповідних планшетів в паперовій або електронній формі;
файл з карти пам’яті тахеометра - обов’язково, роздруковані журнали тахеометричної зйомки з карти пам’яті тахеометра - на вимогу;
стандартну відомість ліцензованого програмного забезпечення з оцінкою точності (відомості обчислення координат і висот знімальної основи з оцінкою їх точності);
акти контролю та приймання робіт;
технічний звіт.
Зйомка методами ГНСС-спостережень
7. Зйомка методами ГНСС-спостережень виконується відносними методами супутникових геодезичних спостережень на точках місцевості з подальшим обробленням результатів спостережень та обчисленням координат і висот точок відносно відомих пунктів геодезичних мереж або постійно діючих станцій ГНСС.
8. Координати та висоти пікетних точок визначаються:
у кінематичному режимі від окремого пункту ДГМ, геодезичної мережі спеціального призначення, знімальної геодезичної мережі або відносно станції ГНСС з подальшим камеральним обробленням виконаних супутникових геодезичних спостережень;
у кінематичному режимі реального часу (RTK) від окремого пункту ДГМ, геодезичної мережі спеціального призначення, знімальної геодезичної мережі або відносно станції ГНСС за допомогою радіо-модемів або каналами GPRS та інтернет-зв’язку;
у кінематичному режимі реального часу (RTK) відносно станції ГНСС за допомогою сервісів мережі.
Під час виконання супутникових геодезичних спостережень у кінематичному режимі (RTK) з постобробкою від окремого відомого пункту геодезичної мережі (або постійно діючої станції) максимальна допустима відстань від вихідного пункту / станції до об’єкта зйомки не повинна перевищувати для одночастотних приймачів 20 км, а для двочастотних або мультичастотних приймачів - 35 км.
Під час виконання супутникових геодезичних спостережень у режимі реального часу (RTK) від окремого відомого пункту геодезичної мережі (або постійно діючої станції) максимальна допустима відстань від вихідного пункту / станції до об’єкта зйомки не повинна перевищувати для одночастотних приймачів 20 км, а для двочастотних або мультичастотних приймачів - 35 км.
Під час виконання супутникових геодезичних спостережень у режимі реального часу (RTK) від постійно діючих станцій мережі максимально допустима відстань від вихідної станції до об’єкта зйомки не повинна для одночастотних приймачів 20 км, а для двочастотних або мультичастотних приймачів - 35 км.
9. Незалежно від обраного режиму виконання супутникових геодезичних спостережень обов’язково враховуються наявні перешкоди поряд з об’єктом зйомки.
Забороняється виконувати супутникові геодезичні спостереження за наявності поряд з об’єктом зйомки потужних електромагнітних випромінювачів, антен мобільного зв’язку тощо, а також у випадку значної закритості місцевого горизонту (більше 45°) для проходження супутникового сигналу деревами, спорудами тощо.
Під час виконання супутникових геодезичних спостережень обов’язково виконується контроль диференційного поля поправок / корекцій методами, наведеними в пункті 13 розділу VII цього Порядку.
10. Визначення нормальних висот у Балтійській системі висот 1977 року, з 01 січня 2026 року у Європейській вертикальній референцній системі (EVRS) методами ГНСС-спостережень виконується з використанням моделі квазігеоїда для території України та контрольним виміром на одному знакові нівелірної (висотної) мережі І-III класу статичним методом або побудовою локальної моделі квазігеоїда шляхом калібрування відносно пунктів нівелірної (висотної) мережі І-III класів. Для калібрування моделі квазігеоїда лінійних об’єктів використовується один нівелірний пункт на кожні 10 км, але не менше чотирьох на об’єкт з урахуванням, що лінійний об’єкт прокладається усередині полігону, утвореного пунктами нівелірної (висотної) мережі І-III класів, у випадку площинних об’єктів - не менше чотирьох пунктів на кожний умовний квадрат 10 x 10 км, розміщених по його краях або району робіт.
11. Забороняється використовувати під час зйомки одночастотні ГНСС-приймачі у випадку отримання RTK-поправок / корекцій, якщо відстань від постійно діючої станції мережі до об’єкта зйомки перевищує максимальне значення вектора, який можна виміряти, зазначене виробником ГНСС-апаратури у паспорті (інструкції користувача).
Забороняється використання RTK-поправок / корекцій типу VRS для одночастотних ГНСС-приймачів під час роботи з постійно діючими станціями мережі у випадку, якщо відстань від постійно діючої станції до об’єкта зйомки перевищує максимальне значення вектора, який можна виміряти, зазначене виробником ГНСС-апаратури у паспорті (інструкції користувача).
Максимально допустима відстань від вихідної станції до об’єкта зйомки не повинна перевищувати для одночастотних приймачів 20 км, а для двочастотних або мультичастотних приймачів - 35 км.
12. Вимоги щодо щільності пікетних точок та відстаней між ними під час виконання зйомки методами ГНСС-спостережень аналогічні вимогам до тахеометричної зйомки відповідних масштабів.
Під час виконання зйомки методами ГНСС-спостережень ведуть польовий абрис, умовно дотримуючись масштабу та умовних знаків з поясненнями, якщо не застосовувались кодові позначення Класифікатора (вбудованого в ГНСС-обладнання).
13. Після закінчення зйомки методами ГНСС-спостережень відповідно до вимог технічного завдання та залежно від обраного режиму зйомки здають такі матеріали:
копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки;
польовий абрис зйомки у паперовій або електронній формі залежно від використаного обладнання, якщо не застосовувався Класифікатор;
файли спостережень на пікетних точках (кінематика з постобробкою) або їх координати (RTK) відповідно до обраного методу зйомки;
файли спостережень на вихідних та контрольних пунктах як планового, так і висотного положення;
протоколи супутникових геодезичних спостережень (журнали спостережень);
електронний звіт з даними про якість RTK-вимірів у текстовому форматі;
технічний звіт.
Аерозйомка
14. Аерозйомка виконується для створення та оновлення:
топографічних планів;
хмар точок місцевості з визначеними просторовими координатами в кожній точці;
цифрових моделей рельєфу;
цифрових моделей місцевості;
цифрових ортофотопланів.
15. Виконання аерозйомки складається з таких етапів:
розроблення технічного проекту аерозйомки;
виконання аерозйомки;
планово-висотна прив’язка матеріалів аерозйомки;
оброблення даних з навігаційної та інерційної систем;
первинне оброблення матеріалів аерозйомки;
технічний контроль та приймання робіт.
Матеріали аерозйомки можуть отримуватися у цифровій або аналоговій формі.
Аерозйомка виконується відповідно до вимог цього Порядку, нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, а також Повітряного кодексу України та інших нормативно-правових актів у галузі цивільної та державної авіації.
16. Для виконання аерозйомки використовують пілотовані і безпілотні повітряні судна (далі - повітряне судно) з аерозйомочним обладнанням.
17. Аерозйомочне обладнання встановлюється всередині повітряного судна або кріпиться на ньому зовні.
Аерозйомочне обладнання складається з:
аерофотокамери або іншого аерозйомочного пристрою;
навігаційної та інерційної ГНСС-системи управління зйомкою;
гіростабілізаційної платформи або демпферів вібрації;
системи накопичення і оброблення даних зйомки (комп’ютери, матеріальні носії цифрової інформації, програмне забезпечення тощо).
Використання складових аерозйомочного обладнання залежить від типу його кріплення до повітряного судна та призначення аерозйомки.
18. Залежно від призначення аерозйомки використовують відповідні аерофотокамери, аерозйомочні пристрої або їх комбінації:
пасивної дії (цифрова аерофотокамера, тепловізор тощо);
активної дії (авіаційний лазерний сканер, радіолокаційний сканер).
19. Для аерозйомки застосовуються цифрові аерофотокамери кадрового, лінійного (скануючого) або гібридного типу, які залежно від призначення аерозйомки працюють в одному або декількох спектральних діапазонах.
Метрична аерофотокамера повинна бути відкалібрована та мати документ (сертифікат) результатів калібрування, виданий виробником, або уповноваженою ним організацією.
20. Для оброблення даних з навігаційної та інерційної ГНСС-систем здійснюється комплекс робіт, спрямованих на отримання даних про планове та висотне положення, а також кути орієнтування матеріалів зйомки.
Оброблення результатів даних з навігаційної та інерційної ГНСС-системи складається з таких етапів:
розпаковка даних з навігаційної та інерційної ГНСС-системи, отриманих в результаті роботи бортового ГНСС-обладнання;
отримання даних із станцій ГНСС або геодезичної мережі спеціального призначення;
первинне оброблення та вирівнювання траєкторії зйомки;
первинне оброблення та вирівнювання точок масиву зйомки;
експорт даних відповідно до системи координат та системи висот;
отримання даних в обмінних форматах та каталогізація даних навігаційної та інерційної системи.
Технічні вимоги до виконання аерозйомки наведені в додатку 13 до цього Порядку.
21. Розпаковка даних із навігаційної та інерційної ГНСС-системи виконується в програмному забезпеченні, яке підтримують внутрішній або обмінний формат даних зйомки.
Отримання даних відбувається з станцій ГНСС, геодезичної мережі спеціального призначення та виконується з урахуванням однакового інтервалу часу бортового ГНСС-обладнання та наземними супутниковими геодезичними спостереженнями.
Первинне оброблення та вирівнювання траєкторії зйомки виконується у відповідному програмному забезпеченні. Точність визначення координат та висот центрів фотографування траєкторії зйомки наведено у таблиці 1 додатка 13 до цього Порядку.
Експорт даних виконується в систему координат УСК-2000 або в місцеві системи координат, однозначно зв’язаних з системою координат УСК-2000, відповідно до технічного завдання.
Перехід від еліпсоїдальних висот на референц-еліпсоїді до нормальних висот у Балтійській системі висот 1977 року, з 01 січня 2026 року у Європейській вертикальній референцній системі (EVRS) здійснюється з урахуванням моделі квазігеоїда для території України.
Аерозйомка безпілотними повітряними суднами до 20 кг
22. Під час виконання аерозйомки безпілотними повітряними суднами до 20 кг необхідно керуватись цим Порядком з урахуванням додаткових вимог до безпілотних повітряних суден, неметричної аерофотокамери та проектування аерозйомки, наведених у цьому пункті.
Безпілотне повітряне судно до 20 кг, яке використовується для аерозйомки, повинно:
забезпечувати можливість роботи в автоматичному режимі від керуючих сигналів автопілота;
мати у своєму складі багаточастотний ГНСС-приймач із частотою вимірювань не менше 5 Гц у режимах RTK, PPK та PPP;
мати апаратно-програмні засоби навігації, що забезпечують політ безпілотного повітряного судна та виконання аерозйомки відповідно до технічного проекту.
Для керування аерозйомочним обладнанням та виконанням польоту безпілотним повітряним судном використовується наземна станція керування.
У разі відсутності гіростабілізуючої платформи у складі конструкції безпілотного повітряного судна під час виконання аерозйомки безпілотне повітряне судно повинно мати опорно-поворотний пристрій та стабілізуючу оптичну вісь аерофотокамери.
Для безпілотного повітряного судна, де гіростабілізуюча платформа або опорно-поворотний пристрій не передбачені конструкцією, використовується інерційний вимірювальний пристрій (далі - ІВП) для визначення кутів нахилу камери та подальшого врахування цих значень у відповідному програмному забезпеченні.
23. Динамічний діапазон неметричної аерофотокамери на безпілотному повітряному судні до 20 кг повинен бути не менше 10 f -ступенів еV.
Обов’язково виконується самокалібрування неметричної аерофотокамери, що підтверджується відповідним документом. Самокалібрування виконують за допомогою відповідного ліцензованого програмного забезпечення.
Початкові та оптимізовані (отримані в результаті самокалібрування) параметри неметричної аерофотокамери вносяться до таблиці, форма якої наведена в таблиці 2 додатка 13 до цього Порядку, та є складовою документа, що підтверджує виконання самокалібрування.
У документі, що підтверджує виконання самокалібрування, також зазначаються такі параметри:
кількість маршрутів та аерознімків, які було використано для виконання самокалібрування;
кількість опорних точок;
картограма із зазначеними на ній межею об’єкта аерозйомки, аерозйомочними маршрутами, рамками знімків, опорними точками;
висота аерозйомки;
програмне забезпечення, що було використане для виконання самокалібрування;
результати порівняння фотограмметричної мережі (залишкові розбіжності на опорних точках).
24. Для забезпечення необхідного масштабу зйомки залежно від характеристик об’єкта зйомки аерозйомка на безпілотному повітряному судні до 20 кг виконується з максимальним розміром пікселя аерознімків на місцевості, наведеним у таблиці 3 додатка 13 до цього Порядку.
Фокусна відстань об’єктива неметричної аерофотокамери підбирається так, щоб перепад висот на місцевості (у тому числі з урахуванням висоти будівель) у межах одного об’єкта аерозйомки не перевищував 7 % від висоти аерозйомки:
| див. зображення | (10) |
| де: | Дельта h | - | перепад висот на місцевості (у тому числі з урахуванням висоти будівель); |
| H | - | висота виконання аерозйомочних робіт. |
Мінімальне поздовжнє перекриття аерознімків при використанні неметричних камер (для використання алгоритмів самокалібрування неметричних камер) має становити не менше 75 %, поперечне - не менше 60 %. В окремих випадках перекриття має бути збільшене для забезпечення мінімально необхідного перекриття на найвищих ділянках місцевості.
Технічний проект з аерозйомочних робіт
25. Технічний проект з аерозйомочних робіт є основним документом, що визначає техніко-економічні показники для планування і виконання аерозйомочних робіт.
Технічний проект складають до початку аерозйомочних робіт відповідно до технічних вимог з аерозйомки.
Розроблення технічного проекту з аерозйомки включає:
проектування аерозйомочних робіт для бортового комп’ютера;
проектування аерозйомочних робіт для технічного проекту.
Проектування аерозйомочних робіт виконується за допомогою програмного забезпечення, яке дає можливість проектувати аерозйомочні маршрути з урахуванням характеристик аерофотокамери та повітряного судна, проектних параметрів аерозйомки, рельєфу місцевості та системи координат з використанням растрових або векторних карт, доступних космічних знімків і цифрових моделей рельєфу.
Вихідними даними для проектування аерозйомочних робіт є:
межа об’єкта аерозйомки;
необхідна роздільна здатність аерознімків;
поздовжнє та поперечне перекриття аерознімків.
Для аналітичних розрахунків під час розроблення технічного проекту аерозйомочних робіт використовують такі параметри аерозйомки та технічні характеристики аерозйомочного обладнання:
фізичний розмір матриці вздовж та впоперек напрямку аерозйомочного маршруту:
| див. зображення | (11) |
знаменник масштабу аерозйомки:
| див. зображення | (12) |
роздільна здатність аерознімка на місцевості:
| див. зображення | (13) |
довжина покриття аерознімка на місцевості вздовж та впоперек напрямку аерозйомочного маршруту:
| див. зображення | (14) |
висота виконання аерозйомочних робіт:
| див. зображення | (15) |
Результат проектування аерозйомочних робіт у вигляді цифрового файлу заноситься в бортовий комп’ютер керування аерозйомочним обладнанням і використовується безпосередньо під час виконання аерозйомочних робіт.
Проектна висота виконання аерозйомочних робіт повинна забезпечувати отримання аерознімків з необхідною роздільною здатністю.
Проектування аерозйомочних робіт повинно виконуватись із забезпеченням повного стереопокриття об’єкта аерозйомки.
Вісь крайніх аерозйомочних маршрутів повинна проходити по межі або за межами об’єкта аерозйомки.
Аерозйомочні маршрути прокладаються паралельно один одному в напрямку захід-схід або північ-південь залежно від форми об’єкта аерозйомки. Якщо об’єкт аерозйомки має витягнуту форму та знаходиться в межах місцевості з великим перепадом рельєфу або близько до територій, які можуть накладати обмеження на виконання польотів повітряного судна (державний кордон України, зони обмеження тощо), допускається проектування аерозйомочних маршрутів будь-якого орієнтування та використання каркасних маршрутів.
Значення проектного поперечного та поздовжнього (для аерофотокамер кадрового типу) перекриттів повинні бути в межах, зазначених в технічному завданні на виконання аерозйомочних робіт, та залежать від призначення аерозйомочних робіт.
26. Технічний проект з аерозйомочних робіт містить:
загальні дані,
вихідні дані,
розрахункові дані,
графічний матеріал.
У загальних даних технічного проекту зазначають:
тип і назву аерофотокамери, дані якої використані для проектування аерозйомочних робіт;
тип повітряного судна, дані якого використані для проектування аерозйомочних робіт.
У вихідних даних технічного проекту зазначають:
межу об’єкта аерозйомки;
площу об’єкта аерозйомки;
роздільну здатність аерознімків;
поперечне та поздовжнє (для аерофотокамер кадрового типу) перекриття аерозйомки;
формат, кольоровий діапазон та радіометричну роздільну здатність отриманих аерознімків.
У розрахункових даних технічного проекту зазначають:
кількість отриманих аерознімків;
кількість отриманих аерозйомочних маршрутів;
протяжність аерозйомочних маршрутів;
загальні витрати польотного часу в годинах;
витрати аерознімального часу;
істинну висоту виконання аерозйомки.
На графічному матеріалі технічного проекту аерозйомки відображають:
межу об’єкта аерозйомки;
проектну межу покриття аерозйомкою;
межу рамок проектних аерознімків або маршруту сканування;
проектні центри або траєкторію аерозйомки.
27. Виконання аерозйомки здійснюється відповідно до технічного проекту з аерозйомочних робіт.
Допускається виконання аерозйомки одного об’єкта декількома аерофотокамерами різних типів та з різними характеристиками у випадку розмежування території для кожної аерофотокамери.
У разі виконання аерозйомки повітряним судном, оснащеним захисним склом фотолюка, скло повинно бути чистим від бруду, пилу, вологи та інших об’єктів, які здатні спричинити негативний вплив на якість отриманих аерознімків.
Експлуатація аерозйомочного обладнання проводиться виключно з дотриманням інструкцій виробника цього обладнання.
Значення горизонтальної видимості під час виконання аерозйомки повинно бути не гірше 8 км.
Аерозйомка виконується за відсутності снігового покриву.
Висота Сонця над горизонтом під час виконання аерозйомки повинна бути не менше 20° для рівнинної місцевості та не менше 25° для горбистої та гірської місцевості.
Оптимальним для виконання аерозйомки є період до вегетації, початковий етап вегетаційного періоду або післявегетаційний період рослин.
Допускається виконання аерозйомки під час вегетаційного періоду залежно від цілей її проведення.
Можливість виконання робіт під час вегетаційного періоду визначається технічним завданням та зазначена в таблиці 3 додатка 13 до цього Порядку.
Аерозйомка повинна виконуватись з використанням засобів автоматичного визначення експозиції.
Бортові ГНСС-спостереження під час виконання аерозйомки повинні виконуватись за умов видимості достатньої кількості супутників, зазначеної в технічній документації з експлуатації обладнання.
У разі використання ІВП виконання аерозйомки одного маршруту за один проліт не може тривати довше певного часу, зазначеного виробником ІВП.
ІВП повинен мати частоту вимірювання не менше 100 Гц для аерофотокамер кадрового типу і не менше 200 Гц для аерофотокамер скануючого типу.
У разі необхідності виконання повторної аерозйомки ділянок, які не відповідають параметрам якості, зазначеним в пунктах 16-19 розділу VII цього Порядку, аерозйомка виконується тією ж аерофотокамерою протягом найближчих 10 календарних днів.
Якщо протягом 10 календарних днів не було виконано повторної аерозйомки ділянки, то повторній аерозйомці підлягає весь аерозйомочний маршрут.
Повторна аерозйомка виконується із забезпеченням повного стереопокриття ділянки, яка підлягає повторній аерозйомці.
Роздільна здатність аерозйомки, перекриття аерознімків та вибір фокусної відстані об’єктива визначаються відповідно до масштабу топографічної зйомки та характеристик об’єкта зйомки. Вибір фокусної відстані аерофотокамери для отримання необхідної роздільної здатності на місцевості залежить від фізичного розміру матриці та фізичного розміру пікселю матриці.
За необхідності створення реальних ортофотопланів, що обумовлена в технічному завданні, аерозйомка виконується з поздовжнім перекриттям не менше 80 % (для аерофотокамер кадрового типу) та поперечним перекриттям не менше 60 %.
28. За результатами кожного аерозйомочного вильоту складають звіт, який включає:
дату виконання вильоту повітряного судна;
об’єкт аерозйомки;
час зльоту та посадки;
час початку та закінчення аерозйомки;
тип аерофотокамери, якою проводили аерозйомку;
перелік маршрутів аерозйомки, які було виконано;
номери отриманих аерознімків для кожного з маршрутів;
додаткові примітки за необхідності (зазначення якості отриманих даних, зміна плану виконання польотів, погіршення погодних умов тощо);
прізвища, власні імена, по батькові (за наявності) членів екіпажу повітряного судна, який виконував аерозйомочні роботи.
29. Планово-висотна прив’язка матеріалів аерозйомки полягає у визначенні координат та висот контурів місцевості або штучно замаркованих об’єктів.
Проект графічної частини планово-висотної прив’язки матеріалів аерозйомки включає:
межі об’єкта;
межі покриття матеріалами аерозйомки;
центри знімків або маршрути аерозйомки;
проекції знімка, маршруту;
пункти геодезичних мереж;
опорні точки або місця маркування;
контрольні точки;
картографічну, тематичну або інші підложки;
архівну інформацію про опорні точки.
Під час проектування місць вибору опорних точок враховують:
конфігурацію об’єкта;
характер рельєфу місцевості та забудову;
наявність лісових та водних масивів;
дані аналогічних робіт попередніх років;
перекриття;
наявність матеріалів аерозйомки;
наявність каркасних маршрутів аерозйомки;
щільність розміщення пунктів геодезичних мереж;
дані глобальної системи супутникової навігації та інерційної навігаційної системи, отримані в результаті аерозйомки.
Кількість опорних точок повинна забезпечувати точність аеротріангуляції відповідно до технічного завдання.
Планово-висотну прив’язку можна виконувати до початку аерозйомочних робіт або за умови наявності матеріалів аерозйомки.
Планово-висотна прив’язка, яку виконують до початку аерозйомочних робіт, поділяється на:
маркування об’єктів місцевості, пунктів геодезичних мереж;
вибір контурів місцевості.
Маркування опорних точок планово-висотної прив’язки виконується у вигляді хрестоподібних планшетів або фарбуванням поверхні. Розмір маркера повинен бути не менше двох пікселів роздільної здатності аерознімка.
Контур на місцевості має бути не менше трьох пікселів роздільної здатності аерознімка.
Основними об’єктами для вибору опорних точок є:
фундаменти, бетонні блоки;
об’єкти дорожньої інфраструктури (краї мостів, огорожі, люки, зливні решітки, автопавільйони, дорожні знаки, бордюри тощо);
опори стовпів ліній електропередачі та зв’язку;
кути парканів та огорож;
інші об’єкти, які мають чіткі контури на місцевості, які є різними за кольоровою гамою відносно місцевості.
Усі обрані опорні точки повинні бути жорстко закріплені та зберігатись на місцевості не менше двох років.
Забороняється використовувати контури з нечіткими краями та розташовані поблизу силових ліній електропередачі, радіолокаційних випромінювачів, дерев та високих об’єктів, які перешкоджають супутниковому сигналу або спотворюють його.
Визначення контурів місцевості виконують методом дешифрування фрагментів наявних матеріалів аерозйомки.
Зразок схеми розміщення опорних точок для аерозйомки наведено в додатку 14 до цього Порядку.
30. Визначення координат та висот опорних точок виконують за допомогою ГНСС-приймачів.
Вихідними пунктами супутникових геодезичних спостережень є геодезичні пункти ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення. Контроль виконується кожною одиницею ГНСС-приймача не менш ніж на трьох пунктах ДГМ.
Допустиму розбіжність у значеннях координат та висот між контрольними вимірами та вихідними координатами і висотами геодезичних пунктів наведено в додатку 15 до цього Порядку.
У процесі виконання супутникових геодезичних спостережень опорних точок виконують фотофіксацію встановленого ГНСС-приймача на контурі місцевості або маркері з відображенням місця центрування та ближніх об’єктів місцевості.
31. За результатами планово-висотної прив’язки матеріалів аерозйомки отримують:
1) каталог координат та висот опорних точок, який містить такі дані:
назву об’єкта;
назву (номер) опорної точки;
координати опорної точки;
середню квадратичну похибку вимірювань планового та висотного положення опорної точки;
короткий опис місця розташування;
режим визначення координат опорної точки;
модель ГНСС-приймача;
висоту інструмента ГНСС-приймача;
висоту контура або маркера над рівнем землі;
дату і час супутникових геодезичних спостережень;
найменування / прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) виконавця робіт;
прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) сертифікованого інженера-геодезиста;
2) матеріали фотофіксації ГНСС-спостережень на контурі місцевості або маркері.
Зразок каталогу координат та висот опорних точок наведено в додатку 16 до цього Порядку.
32. Набори цифрових файлів зображення місцевості, які містять необроблені дані, отримані із цифрової аерофотокамери ("сирі знімки"), підлягають обробленню з метою контролю їх повноти, цілісності та якості. Оброблення виконується за допомогою відповідного програмного забезпечення та включає:
отримання візуального зображення матеріалів аерозйомки;
первинну оцінку якості матеріалів аерозйомки;
налаштування радіометричних якостей (кольоровий баланс, яскравість, контраст);
експорт аерознімків у встановлених технічним завданням форматі та характеристиках для передачі на фотограмметричне оброблення.
Налаштування кольорового балансу аерознімків повинно забезпечувати одноманітну кольорову гамму, яка відповідає природньому відображенню цієї території.
Налаштування контрасту та яскравості повинні забезпечувати можливість виконувати дешифрування місцевості по всій площі аерознімка.
Налаштування радіометричних якостей, таких як кольоровий баланс, яскравість, контраст, виконується за допомогою програмного забезпечення, яке надає виробник аерозйомочного обладнання, або іншого програмного забезпечення, яке виконує редагування растрових зображень.
33. Вимоги до аерознімків визначаються такими критеріями:
фотограмметрична якість;
фотографічна якість;
комплектність.
34. Визначення фотограмметричної якості аерознімків:
відхилення висоти польоту повітряного судна від вимог технічного проекту не повинно спричиняти перевищення максимального розміру пікселя аерознімків на місцевості, зазначеного в таблиці 3 додатка 13 до цього Порядку;
відхилення курсу польоту від вимог технічного проекту не повинно спричиняти перевищення допустимих значень поздовжнього перекриття (для аерофотокамер кадрового типу) та поперечного перекриття, зазначених в таблиці 3 додатка 13 до цього Порядку;
кут нахилу аерознімків від надиру не повинен перевищувати 3°;
непаралельність базиса фотографування стороні аерознімка ("ялинка") не повинна перевищувати 10°.
35. Визначення фотографічної якості аерознімків:
не допускається наявність факторів зовнішнього середовища (хмар, тіней від хмар, туманів, снігу), які закривають елементи місцевості, що суттєво знижує якісні і кількісні характеристики кінцевих матеріалів аерозйомки;
допускається наявність тіней від хмар за умов, якщо вони не заважають дешифруванню об’єктів на місцевості і це зазначено в технічному завданні;
допускається наявність хмар, туманів або снігу, якщо вони не заважають дешифруванню важливих для топографічної зйомки об’єктів, їх сумарна площа не перевищує 1 % від площі аерознімка і це зазначено в технічному завданні;
налаштування кольорового балансу аерознімків повинно забезпечувати одноманітну кольорову гамму, яка відповідає природному відображенню цієї території;
налаштування контрасту та яскравості повинні забезпечувати можливість виконувати дешифрування об’єктів місцевості відповідно до вимог відображення об’єктів у зазначеному масштабі по всій площі аерознімка;
коефіцієнт контрасту К повинен бути в межах 0,8-0,99;
допускається значення коефіцієнта контрасту менше 0,8 для аерознімків незабудованої території (полів, лісів, водойм тощо).
Коефіцієнт контрасту К визначається за формулою:
| див. зображення | (16) |
Радіометрична роздільна здатність повинна бути не менш ніж 8 біт для кожного каналу аерознімка.
36. Аерознімки постачаються в такому комплекті:
аерознімки з унікальною назвою в межах одного об’єкта аерозйомки у форматах TIFF (TIF) або JPG (JPEG), в оригінальному вигляді без застосування стиснення файлів (допускається передача замовнику аерознімків із застосуванням стиснення файлів, якщо ця можливість зазначена в технічному завданні);
метадані;
каталог центрів координат з назвами, ідентичними назвам аерознімків (для аерофотокамер кадрового типу);
каталог елементів зовнішнього орієнтування (у разі використання ІВП) з назвами, ідентичними назвам аерознімків (для аерофотокамер кадрового типу). У разі використання аерофотокамер скануючого або гібридного типу аерознімки повинні бути геоприв’язані або мати набір метаданих, необхідних для подальшого фотограмметричного оброблення відповідно до вимог програмного забезпечення, у якому буде виконуватись оброблення;
документ, що підтверджує виконання польового калібрування (у разі виконання);
документ, що підтверджує виконання самокалібрування неметричної аерофотокамери (у разі виконання аерозйомки безпілотним повітряним судном з неметричною аерофотокамерою);
технічний звіт про виконання аерозйомочних робіт.
Лазерне сканування
37. Лазерне сканування виконується відповідно до вимог цього Порядку, нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та нормативно-правових актів у галузі цивільної та державної авіації такими основними методами:
наземне лазерне сканування, яке здійснюється за допомогою:
наземного стаціонарного лазерного сканера для зйомки промислових об’єктів, відкритих гірничих виробок, а також створення високоточних тривимірних моделей архітектурних будівель і споруд, об’єктів історичної і культурної спадщини;
наземного мобільного лазерного сканера для зйомки автошляхів, залізниць, мостів і тунелів, а також лінійних об’єктів (трубопроводів, ліній електропередачі тощо);
авіаційне лазерне сканування, яке здійснюється за допомогою авіаційного лазерного сканера, що дає можливість виконати зйомку землі під кронами дерев і в місцях щільної забудови.
38. Технічний проект з лазерного сканування розробляється до початку робіт та визначає техніко-економічні показники для планування і виконання зйомочних робіт відповідно до технічних вимог до лазерного сканування.
Розроблення технічного проекту з лазерного сканування включає:
проектування робіт з лазерного сканування для скануючого обладнання;
проектування робіт з лазерного сканування для технічного проекту.
Проектування робіт з лазерного сканування для скануючого обладнання виконується за допомогою програмного забезпечення, яке дає змогу проектувати маршрути або місця лазерного сканування з урахуванням характеристик лазерного сканера та транспортного засобу, проектних параметрів лазерного сканування, рельєфу місцевості та системи координат з використанням растрових або векторних карт, доступних космічних знімків і цифрових моделей рельєфу.
Вихідними даними для проектування лазерного сканування є:
межа об’єкта зйомки;
необхідна щільність хмари точок;
поперечне перекриття кожної станції або маршруту;
планова та висотна точність.
39. Технічний проект з лазерного сканування містить:
загальні дані;
вихідні дані;
розрахункові дані;
графічний матеріал.
У загальних даних технічного проекту зазначаються:
тип і назва лазерного сканера, дані якого використовувались для проектування робіт з лазерного сканування;
тип повітряного судна або іншого транспортного засобу, дані якого використовувались для проектування робіт з лазерного сканування.
У вихідних даних технічного проекту зазначаються:
межа об’єкта зйомки;
площа об’єкта зйомки;
щільність хмари точок;
поперечне перекриття маршрутів для авіаційного лазерного сканування;
планова та висотна точність хмари точок.
Графічний матеріал технічного проекту з лазерного сканування містить картограму, на якій зазначаються:
межа об’єкта зйомки;
проектна межа покриття лазерного сканування;
межі рамок проектних маршрутів авіаційного лазерного сканування;
проектні маршрути авіаційного лазерного сканування.
40. Вимоги до проектування наземного лазерного сканування визначаються такими параметрами та технічними характеристиками мобільного та стаціонарного лазерного сканера, що використовуються для аналітичних розрахунків технічного завдання з лазерного сканування:
Обчислення щільності хмари точок здійснюють за формулою:
| див. зображення | (17) |
Результатом проектування робіт лазерного сканування є схема розміщення лазерного обладнання та параметри сканування на кожній точці або маршруті розміщення лазерного обладнання, а також схема розміщення зв’язуючих марок (опорних та контрольних точок).
Результатами проектування робіт з наземного лазерного сканування є:
запроектовані маршрути та місця станцій сканування;
зв’язуючі марки, контрольні та опорні точки району робіт;
пункти геодезичних мереж;
запроектовані місця встановлення додаткової станції ГНСС (за необхідності).
41. Наземне лазерне сканування виконується відповідно до технічного проекту з наземного лазерного сканування.
Відхилення від спроектованих робіт з наземного лазерного сканування не повинно спричиняти перевищення допустимих норм перекриття зйомки та щільності хмари точок.
Допускається виконання наземного лазерного сканування одного об’єкта зйомки декількома наземними лазерними сканерами різних типів та з різними характеристиками у разі чіткого розмежування об’єкта зйомки для кожного наземного лазерного сканера.
Експлуатація наземного лазерного сканера проводиться виключно з дотриманням інструкцій, зазначених виробником наземного лазерного сканера.
Допускається виконання наземного лазерного сканування в нічний період.
За необхідності виготовлення панорамних фотографічних зображень при виконанні наземного лазерного сканування такі роботи повинні виконуватися тільки у світлий час доби.
У разі наявності снігового покриву, випадання опадів у вигляді дощу та снігу, інших умов, передбачених технічною документацією наземного лазерного сканера, наземне лазерне сканування не виконується.
Обов’язковою умовою проведення мобільного наземного лазерного сканування є наявність на території виконання робіт як мінімум однієї станції ГНСС, радіус дії якої повністю перекриває межі маршрутів сканування та з якої можливе завантаження даних на момент проведення мобільного лазерного сканування.
До комплексу наземного лазерного сканування, яке здійснюється за допомогою наземного стаціонарного лазерного сканера, входять такі процеси:
координування місць розташування наземного лазерного обладнання (за необхідності);
розміщення та координування (за необхідності) зв’язуючих марок;
наземне лазерне сканування.
До комплексу наземного лазерного сканування, яке здійснюється за допомогою наземного мобільного лазерного сканера, входять такі процеси:
маркування і визначення координат та висот контрольних точок;
встановлення додаткової станції ГНСС (за необхідності);
мобільне лазерне сканування.
42. Вимоги до проектування авіаційного лазерного сканування визначаються такими параметрами та технічними характеристиками авіаційного лазерного сканера, які використовуються для аналітичних розрахунків під час розроблення технічного проекту з авіаційного лазерного сканування:
