1.6.13. Під час гасіння контролюється стан будівельних конструкцій і проводиться захист їх від впливу високої температури, у першу чергу, ферм, вузлів, опор тощо.
1.6.14. У разі загрози поширювання пожежі особовим складом перевіряються (проводяться контрольні вирізи) пустоти конструкцій будівель, вентиляційних каналів, коробів тощо по усій їх довжині.
1.6.15. На гасіння пожежі, що вже розвинулася, подаються пожежні стволи "А" та лафетні стволи з подальшим переходом під час її ліквідування на пожежні стволи з насадками меншого діаметра.
1.6.16. Під час горіння у пустотах конструкцій будівель та вентиляційних каналах подаються водяні і пінні пожежні стволи та організується розкривання конструкцій будівель.
1.6.17. Для проливання місць, де відбувалося горіння, та з метою недопущення його повторного виникнення подаються пожежні стволи "Б", використовуються внутрішні пожежні крани.
1.6.18. Пожежна автоцистерна, що прибула першою до місця виклику, як правило, встановлюється ближче до місця пожежі на безпечній відстані, по можливості з навітряного боку, з подачею першого пожежного ствола на вирішальному напрямку або для забезпечення розвідки, а наступні пожежні автоцистерни (автонасоси) встановлюються на найближчі джерела протипожежного водопостачання з виконанням заходів попереднього розгортання.
Після витрачення води з першої пожежної автоцистерни робоча лінія приєднується до магістральної рукавної лінії, прокладеної від пожежно-рятувального автомобіля, що встановлений на джерело протипожежного водопостачання.
При розвинених пожежах, коли необхідна подача пожежних стволів "А", перша пожежна автоцистерна одразу встановлюється на джерело протипожежного водопостачання і використовується на повну потужність.
1.6.19. Під час подачі води за допомогою перекачування визначаються необхідна кількість пожежно-рятувальних автомобілів, шляхи та способи прокладання рукавних ліній. Пожежно-рятувальний автомобіль з більш потужним насосом встановлюється на джерело водопостачання і від нього прокладаються рукавні лінії до місця пожежі. Пожежно-рятувальний автомобіль з менш потужним насосом встановлюється ближче до місця пожежі й від нього одночасно прокладаються рукавні лінії до джерела протипожежного водопостачання та місця пожежі.
1.6.20.У разі заповнення піною приміщення, що горить, КГП має визначити:
об’єм приміщення, що підлягає заповненню піною;
місця встановлення перемичок, що перешкоджають розтіканню піни;
кількість піноутворювача, пінних генераторів і місця їх встановлення;
місця розміщення пожежних димовисмоктувачів, що створюють умови для руху піни в необхідному напрямку.
1.6.21. Під час подачі піни до приміщення необхідно:
пінні генератори встановлювати вище рівня горіння, при необхідності використовуючи брезентові перемички;
димовисмоктувачі та інші вентиляційні агрегати розміщувати з протилежного боку від місця встановлення пінних генераторів і працювати на видалення продуктів горіння;
після заповнення приміщення піною, зниження температури та за вказівкою КГП направляється ланка ГДЗС для вивчення обстановки і остаточної ліквідації осередків горіння, що залишились.
1.6.22. Щоб уникнути надмірного проливання води необхідно:
застосовувати вогнегасники;
застосовувати ручні перекривні пожежні стволи малої потужності, пожежні стволи-розпилювачі;
застосовувати піну, порошки, воду зі змочувачем;
своєчасно припиняти роботу пожежних стволів або виводити їх назовні.
1.6.23. Пожежа вважається локалізованою, коли наступила стадія пожежогасіння, на якій зупинено розвиток пожежі і створено умови для її ліквідування.
1.6.24. Пожежа вважається ліквідованою, коли наступила стадія пожежогасіння, на якій припинено горіння, діяння небезпечних чинників пожежі, а також усунено умови для її самочинного повторного виникнення.
1.6.25. Під час гасіння пожеж особовим складом пожежно-рятувальних підрозділів можуть проводитися спеціальні роботи, до яких належать:
роботи у загазованих і задимлених середовищах;
видалення диму;
розкриття та розбирання конструкцій;
відключення електрообладнання;
освітлення місця пожежі;
надання екстреної медичної допомоги постраждалим.
1.6.26. Для боротьби з димом використовуються системи захисту проти диму, автомобілі димовидалення, димовисмоктувачі, вентилятори і брезентові перемички. Осадження диму може здійснюватися за допомогою тонкорозпиленої води.
1.6.27. Розкриття і розбирання конструкцій будівель і споруд проводиться з метою:
рятування людей та майна;
виявлення прихованих осередків горіння;
найбільш успішного застосування вогнегасних речовин;
створення протипожежних розривів для обмеження поширювання вогню;
видалення диму і газів;
усунення загрози вибухів, обвалень тощо;
проникнення до осередку пожежі чи усередину будівлі для подачі стволів.
1.6.28. Розкриття і розбирання конструкцій будівель і споруд проводяться у межах, визначених КГП або НОД, із застосуванням немеханізованого і механізованого інструментів, пристроїв та з використанням, якщо це необхідно, діелектричних засобів.
Розкривання конструкцій з метою виявлення прихованих осередків пожежі, випуску диму і введення вогнегасних речовин здійснюється тільки після того, як засоби гасіння зосереджені в місцях розкривання і готові до дії.
Роботи зі створення протипожежних розривів з метою запобігання розвиткові пожежі повинні бути закінчені до підходу вогню на місце розриву.
1.6.29. Під час розкриття і розбирання конструкцій будівель потрібно вжити всіх заходів для того, щоб не послабити несучу здатність конструкцій і не спричинити їх обвалення, не пошкодити теплофікаційні і газопровідні комунікації, а також електрообладнання.
1.6.30. Освітлення місця роботи здійснюється за вказівкою КГП за умов недостатньої видимості, у тому числі при сильному задимленні.
Для освітлення використовуються індивідуальні та групові пожежні електричні ліхтарі, інше стаціонарне та переносне освітлювальне електрообладнання, що є на оснащенні основної та спеціальної пожежно-рятувальної техніки, освітлювальні засоби об’єктів.
1.6.31. Прилади освітлення при гасінні пожежі, в першу чергу, встановлюються для освітлення шляхів евакуації. У сильно задимлених та великих за площею приміщеннях встановлюються потужні прожектори, які в окремих випадках можуть використовуватись як орієнтири для осіб, які працюють у цих приміщеннях.
1.6.32. Електричні мережі та установки, що знаходяться під напругою, знеструмлюються, якщо вони:
пошкоджені і небезпечні для працюючих на пожежі;
створюють небезпеку виникнення нових осередків пожежі у разі попадання на них води;
перешкоджають роботам з гасіння пожежі і розбирання конструкцій.
1.7. Згортання сил і засобів та повернення до місця постійної дислокації
1.7.1. Згортання сил і засобів та повернення до місця постійної дислокації проводяться після ліквідування пожежі або скорочення обсягу робіт на пожежі після відповідного розпорядження КГП.
1.7.2. Порядок повернення з місця пожежі пожежно-рятувальних підрозділів до місця постійної дислокації визначає КГП після доповіді старших посадових осіб, які очолюють підрозділ, про завершення згортання сил і засобів.
1.7.3. Згортання сил і засобів на місці пожежі передбачає:
перевірку наявності особового складу;
збір та перевірку комплектності обладнання і пожежно-технічного оснащення згідно з табелем належності;
розміщення та закріплення пожежно-технічного оснащення на пожежно-рятувальних автомобілях;
заправку пожежних автоцистерн водою з найближчих джерел водопостачання;
доповідь КГП про згортання сил і засобів;
передачу інформації про закінчення робіт і повернення до місця постійної дислокації на ПЗЧ (ОДС ОКЦ).
1.7.4. Повернення до місця постійної дислокації проводиться найкоротшим шляхом, підтримуючи зв’язок з диспетчером (радіотелефоністом).
Після повернення в розташування у найкоротший строк складається довідка про пожежу, форма якої наведена у додатку 1 до цього Статуту, та вживаються заходи щодо приведення чергового караулу до повної оперативної готовності, для чого: техніка дозаправляється пально-мастильними матеріалами (далі - ПММ), вогнегасними речовинами, замінюються пожежні рукава, проводиться обслуговування (перевірка) ЗІЗОД, технічне обслуговування пожежно-рятувальних автомобілів після пожежі.
2. Керівництво (управління) силами та засобами під час гасіння пожежі
2.1. Основи керівництва (управління)
2.1.1. Керівництво (управління) силами та засобами на пожежі - діяльність КГП (штабу на пожежі), яка здійснюється з метою успішного ведення оперативних дій на підставі даних розвідки.
2.1.2. Залежно від кількості сил і засобів, які прибули на пожежу, керівництво гасінням пожежі здійснює:
за умови роботи одного пожежно-рятувального підрозділу - старша посадова особа цього підрозділу;
за умови роботи двох і більше пожежно-рятувальних підрозділів - старша посадова особа підрозділу, у районі (на об’єкті) виїзду якого виникла пожежа, або посадова особа, призначена відповідно до порядку, встановленого у гарнізоні.
2.1.3. Старша посадова особа органу управління, пожежно-рятувального підрозділу, яка прибула на пожежу, де вже працюють пожежно-рятувальні підрозділи, зобов’язана:
оцінити обстановку та встановити правильність організації оперативних дій з гасіння пожежі;
визначитися з необхідністю виклику додаткових сил і засобів до місця пожежі;
взяти на себе керівництво гасінням пожежі, якщо КГП не забезпечує керівництво силами та засобами.
2.1.4. Старша посадова особа, яка прибула на пожежу та може виступати в ролі КГП, відповідає за наслідки її гасіння незалежно від того, взяла вона керівництво на себе чи ні.
Віддання старшою посадовою особою наказу КГП або, минаючи його, іншим особам, які беруть участь у гасінні пожежі, є моментом прийняття керівництва гасінням пожежі на себе.
2.1.5. Старша посадова особа, яка виконує обов’язки КГП, за необхідності виїзду до місця іншої події, що робить неможливим виконання нею обов’язків КГП, зобов’язана призначити нового КГП.
Інформація про це надається до ПЗЧ (ОДС ОКЦ), де робиться відповідний запис у оперативній документації.
У цьому випадку за наслідки гасіння пожежі відповідає особа, яку призначено КГП.
2.1.6. Залежно від обстановки на пожежі для управління силами і засобами пожежно-рятувальних підрозділів КГП може організовувати штаб на пожежі і оперативні дільниці.
2.1.7. Під час роботи на пожежі трьох і більше відділень на основних пожежно-рятувальних автомобілях призначається начальник тилу з числа начальницького складу або найбільш досвідчений командир відділення пожежно-рятувального підрозділу, в районі виїзду якого виникла пожежа.
2.1.8. У разі раптової зміни обстановки на пожежі та неможливості своєчасного отримання наказів від КГП начальники пожежно-рятувальних підрозділів повинні діяти самостійно, керуючись вимогами цього Статуту, з подальшою доповіддю про свої дії КГП.
2.1.9. Відсутність наказів КГП не може бути виправданням бездіяльності начальників (командирів).
2.2. Керівник гасіння пожежі
2.2.1. Керівник гасіння пожежі (КГП) є єдиноначальником і йому підпорядковуються всі підрозділи, служби та інші сили, які залучено до гасіння пожежі. Він відповідає за організацію робіт з рятування людей, гасіння пожежі, безпеку особового складу та збереження пожежно-рятувальної техніки та оснащення. Ніхто, крім уповноважених на те посадових осіб органів управління та пожежно-рятувальних підрозділів ОРС ЦЗ МНС України, не має права втручатися в його дії.
КГП може бути особа начальницького складу, яка отримала в установленому цим Статутом порядку відповідний допуск до самостійного виконання обов’язків керівника гасіння пожежі, зразок якого наведено у додатку 2 до цього Статуту.
Перелік осіб, які можуть виконувати обов’язки КГП:
начальники ГТУ (ТУ) та їх заступники за напрямом реагування на НС;
начальник та працівники управлінь (відділів) оперативного реагування, оперативних відділів оперативно-координаційних центрів, начальник ОКЦ;
начальники міських (районних) управлінь (відділів), їх заступники за напрямом реагування на НС, начальники секторів організації служби та реагування на НС міських (районних) управлінь (відділів);
начальники державних пожежно-рятувальних загонів, їх заступники за напрямом реагування на НС;
начальники державних пожежно-рятувальних частин і постів та їх заступники;
штатні начальники караулів;
командири відділень (крім підрозділів, що обслуговують об'єкти на підставі договорів).
Весь особовий склад, який може виконувати обов’язки КГП, проходить самостійну підготовку згідно з окремою програмою в системі службової підготовки, пріоритетним напрямом якої є тактика гасіння пожеж та ліквідування НС, технічна та медична підготовка.
Не менше одного разу на рік всі працівники, що зазначені у Переліку, виступають в ролі КГП при проведенні тактико-спеціальних (тактичних) навчань (занять).
В обов’язковому порядку всі працівники, що зазначені у Переліку, повинні бути допущеними до роботи в апаратах захисту органів дихання та щороку отримувати медичний висновок щодо придатності до роботи в апаратах.
Начальницький склад, допущений до самостійного виїзду на пожежі як КГП, повинен не менше одного разу на два роки складати залік комісії територіального органу МНС України щодо знань керівних документів, техніки, оперативно-тактичних особливостей району виїзду (обслуговування), основних вимог організації пожежогасіння, управління силами та засобами, що можуть бути задіяні для гасіння пожежі.
Вимоги до командирів відділень для отримання допуску до виконання обов’язків начальника караулу та КГП:
мати ділові та організаторські здібності, які б відповідали вимогам КГП;
відсутність дисциплінарних стягнень протягом останнього року;
перебувати на посаді командира відділення не менше 2-х років;
пройти курсову підготовку в навчальних закладах МНС України;
один раз на п’ять років підвищувати кваліфікацію на базі навчальних закладів МНС України.
Організація, облік, контроль за підготовкою КГП та видача допуску покладаються на управління (відділи) оперативного реагування територіальних органів МНС України.
2.2.2. Керівник гасіння пожежі зобов’язаний:
провести розвідку та оцінити обстановку на пожежі, передати інформацію на ПЗЧ (ОДС ОКЦ);
визначити вирішальний напрямок та необхідну кількість сил і засобів для проведення оперативних дій на пожежі;
організувати у разі необхідності знеструмлення об’єкта, відключення його від газопостачання;
за необхідності організувати і особисто очолити рятування людей, вжити заходів щодо запобігання паніці, використовуючи для цього сили і засоби, які знаходяться у розпорядженні;
залежно від обстановки організувати штаб на пожежі і визначити місце його розташування;
призначити начальника штабу на пожежі (далі - НШ), начальника тилу (далі - НТ), НОД, про що за допомогою засобів радіозв’язку довести до усіх учасників гасіння;
інформувати штаб про місце свого перебування та повідомляти про рішення, що приймаються;
поставити завдання перед силами, які перебувають у розпорядженні;
при наданні інформації з місця пожежі до ПЗЧ (ОДС ОКЦ) обов’язково вказати точне місце пожежі, що горить (горіло), місце виникнення пожежі, її орієнтовну площу, наявність загрози вибуху, про викид радіоактивних або небезпечних хімічних речовин, необхідність рятування (евакуації) людей чи тварин, скільки їх врятовано (евакуйовано), які сили і засоби введено в дію, чи є небезпека розвитку пожежі, чи потрібні додаткові сили і засоби;
під час гасіння підтримувати постійний зв’язок з ПЗЧ (ОДС ОКЦ), інформувати про прийняті рішення і обстановку на пожежі;
безперервно слідкувати за змінами обстановки на пожежі і приймати відповідні рішення;
у разі необхідності викликати додаткові сили і засоби в потрібній кількості та організувати їх зустріч;
організувати розташування прибуваючих сил і засобів з урахуванням обраного вирішального напрямку, забезпечити безперебійну подачу вогнегасних речовин;
створити резерв сил і засобів для періодичної зміни особового складу з метою забезпечення відпочинку, переодягання в сухий одяг тощо;
у разі прибуття на пожежу значної кількості сил і засобів (при великих обсягах роботи з організації та управління оперативними діями) виділити у розпорядження НТ помічників, у разі необхідності організувати групи тилу із засобами пересування та зв’язку;
призначити з числа осіб начальницького складу відповідального за дотримання заходів безпеки праці, за необхідності організувати пункт медичної допомоги;
у разі необхідності прийняти рішення щодо створення оперативних дільниць на пожежі, поставити завдання їх керівникам;
у разі необхідності організувати роботу контрольно-пропускного пункту (далі - КПП) для контролю за входом до задимленої (зараженої) зони і за виходом з неї сил і засобів залучених служб;
організовувати взаємодію з оперативними службами міста (населеного пункту, об’єкта), які залучаються до гасіння пожежі;
після прибуття на пожежу старшого начальника доповісти про обстановку, прийняті рішення щодо гасіння, які сили і засоби є на місці пожежі та введені в дію, а також викликані додатково;
вживати заходів для встановлення причин пожежі, а також збору відомостей, необхідних для складання первинної інформації про пожежу до прибуття працівників органу державного пожежного нагляду і дослідно-випробувальної лабораторії;
за наявності ознак підпалу або інших причин пожежі необхідно вжити заходів для збереження первинного місця його виникнення від надмірних руйнувань до виявлення і зберігання предметів, що були причиною пожежі;
за можливості організувати евакуацію майна та його охорону до прибуття працівників міліції;
особисто впевнитися в ліквідуванні горіння, визначити необхідність та тривалість догляду за місцем ліквідованої пожежі;
визначити порядок повернення з місця пожежі пожежно-рятувальних підрозділів і служб взаємодії.
2.2.3. При визначенні необхідної кількості додаткових сил і засобів для гасіння пожежі КГП повинен враховувати:
площу, на яку може поширитися вогонь до введення у дію викликаних сил і засобів;
потрібну кількість сил для подачі пожежних водяних і (або) пінних стволів;
обсяг робіт з порятунку людей, розкриття і розбирання конструкцій будівель та евакуації майна;
необхідність залучення спеціальних служб (служб взаємодії);
необхідність підвозу води автоцистернами чи організацію подачі води за допомогою перекачування.
2.2.4. У разі внесення змін у розстановку сил і засобів на пожежі КГП повинен прийняти рішення щодо їх перегрупування та довести його до керівників підрозділів, вказавши кому, куди і як проводити перегрупування.
2.2.5. Накази повинні бути короткими, точними, зрозумілими. Залежно від змісту наказів КГП віддає його виконавцям особисто, через штаб, за допомогою технічних засобів зв’язку або через зв’язкових.
2.2.6. КГП повинен встановити правильність вжитих заходів з гасіння пожежі і визначити, чи достатньо сил і засобів для її ліквідування на кожній ділянці.
2.3. Штаб на пожежі. Керівник (начальник) штабу
2.3.1. Для координації взаємодії всіх залучених до гасіння пожежі підрозділів і служб створюється штаб на пожежі.
2.3.2. До складу штабу як правило входять: НШ, НТ та їх помічники, відповідальний за дотримання вимог заходів безпеки праці, представник підрозділу матеріально-технічного забезпечення, а також представники відповідних служб міста (населеного пункту, об’єкта), адміністрації об’єкта та місцевих органів влади. Особи, які входять до складу штабу, забезпечуються відповідними нарукавними пов’язками, опис яких наведено у додатку 3 до цього Статуту.
2.3.3. Штаб створюється:
на всіх великих і складних пожежах;
при створенні трьох і більше ОД, а також у тому випадку, якщо сили і засоби залучені за підвищеним номером виклику;
при пожежах на об’єктах, коли дії з гасіння пожеж необхідно узгоджувати з черговим інженерно-технічним персоналом і адміністрацією об’єкта;
за рішенням КГП залежно від обстановки.
2.3.4. Штаб на пожежі розташовується на найбільш зручному для управління силами і засобами місці, визначеному КГП, забезпечується штабним столом, ескіз якого наведено у додатку 4 до цього Статуту, необхідними технічними засобами, обладнанням та документацією.
2.3.5. Місце розташування штабу на пожежі позначається:
вдень - червоним прапорцем з написом "ШТАБ";
вночі - світловим покажчиком з написом червоного кольору "ШТАБ".
2.3.6. Штаб на пожежі організовує:
зустріч, розстановку і розподілення підрозділів по оперативних дільницях;
розвідку пожежі у процесі її гасіння, збирання відомостей та інформування КГП про зміни обстановки;
облік сил і засобів на пожежі, ведення документації;
створення на пожежі резерву сил і засобів;
зв’язок на пожежі;
освітлення місця роботи пожежно-рятувальних підрозділів, якщо це необхідно;
виконання рішень, наказів КГП, контроль за виконанням поставлених завдань;
взаємодію з іншими службами міста (населеного пункту, об’єкта);
КПП і пости безпеки (далі - ПБ) ГДЗС;
харчування у разі тривалих пожеж (більше трьох годин), обігрів особового складу за умови низьких температур та захист від теплового випромінювання;
матеріально-технічне забезпечення пожежно-рятувальних підрозділів, що працюють на пожежі.
2.3.7. Пожежні каски особового складу пожежно-рятувальних підрозділів повинні бути промаркованими згідно із знаками розрізнення на пожежних касках, зразки яких наведено у додатку 5 до цього Статуту.
При веденні документації штабу і підготовці опису пожежі використовуються відповідні умовні графічні позначення, які наведені у додатку 6 до цього Статуту.
2.3.8. Начальник штабу (далі - НШ) підпорядковується КГП, є його заступником і забезпечує виконання рішень КГП, а також очолює штаб і відповідає за виконання штабом завдань, визначених цим Статутом.
НШ протягом усього періоду гасіння пожежі повинен постійно знаходитись у місці розташування штабу. При гасінні складних пожеж НШ з дозволу КГП може призначити з числа начальницького складу, присутнього на пожежі, своїх заступників, розподіляючи між ними обов’язки виконання завдань штабу згідно з вимогами цього Статуту та делегуючи їм частину своїх повноважень.
2.3.9. НШ на пожежі зобов’язаний:
вивчати обстановку на пожежі шляхом організації безперервної розвідки і отримання даних від НОД;
доповідати КГП результати розвідки і повідомлення щодо обстановки і ходу гасіння пожежі на дільницях;
викликати за розпорядженням КГП додаткові сили і засоби, передавати накази КГП керівникам підрозділів, НОД, НТ;
самостійно приймати рішення у випадку необхідності вжиття негайних заходів щодо рятування людей та гасіння пожежі і здійснювати їх з наступною доповіддю КГП;
організовувати зв’язок на пожежі;
проводити розстановку сил і засобів згідно з рішенням, що прийняв КГП;
забезпечувати контроль за виконанням наказів КГП і штабу;
створювати резерв з підрозділів, що прибули до місця пожежі;
викликати, за необхідності, спеціальні служби міста (населеного пункту, об’єкта) і організовувати взаємодію з ними;
передавати на ОДС ОКЦ відомості про пожежу;
збирати відомості про оперативні дії підрозділів та інформацію, яка у подальшому може допомогти в установленні причини пожежі;
вести документи штабу, залучаючи до цього начальника тилу і зв’язкових;
організовувати харчування і підміну особового складу під час тривалої (більше 3 годин) роботи на пожежі.
2.4. Тил на пожежі. Начальник тилу
2.4.1. Тил на пожежі включає в себе зосереджені на пожежі сили та засоби, що забезпечують оперативні дії з гасіння.
До основних завдань тилу на пожежі належать:
організація розвідки джерел протипожежного водопостачання;
зустріч та розстановка на джерела протипожежного водопостачання пожежно-рятувальних автомобілів;
забезпечення безперервної подачі вогнегасних речовин та роботи пожежно-рятувальної техніки;
охорона магістральних рукавних ліній;
забезпечення підрозділів, що працюють на пожежі, пально-мастильними матеріалами та вогнегасними речовинами, спеціальним пожежно-технічним оснащенням та обладнанням.
2.4.2. За роботу тилу на пожежі відповідає начальник тилу (далі - НТ), який призначається з числа начальницького складу і підпорядковується КГП, НШ.
2.4.3. НТ зобов’язаний:
провести розвідку джерел водопостачання та організувати взаємодію зі службами водопостачання населеного пункту (об’єкта);
організовувати зустріч і розстановку на джерела водопостачання пожежно-рятувальних автомобілів, що прибули на місце пожежі та забезпечують подачу води й інших вогнегасних речовин;
доповідати НШ (КГП) про кількість пожежно-рятувальних автомобілів, що необхідні для подачі води перекачуванням чи підвозом;
забезпечувати найбільш ефективне використання техніки і безперебійну подачу води (вогнегасних речовин) до місця пожежі;
організовувати своєчасне забезпечення пожежно-рятувальних автомобілів пально-мастильними матеріалами, а також, за необхідності, доставку до місця пожежі спеціальних вогнегасних речовин і матеріалів, спеціального пожежно-технічного обладнання, оснащення, у тому числі для безперебійної роботи ланок ГДЗС (ізолюючих протигазів, апаратів, компресорних установок, балонів, регенеративних патронів тощо), проведення технічного обслуговування пожежно-рятувальних автомобілів на місці пожежі;
забезпечити охорону рукавних ліній;
вести облік роботи пожежно-рятувальних автомобілів та інших технічних засобів, призначених для забору та подавання вогнегасних речовин, витрат вогнегасних речовин і ПММ, складати схеми розташування пожежно-рятувальної техніки та прокладених магістральних рукавних ліній, користуючись умовними графічними позначеннями, знаками та скороченнями.
2.4.4. У розпорядження НТ, крім основних пожежно-рятувальних автомобілів, може додатково надаватися техніка для підвозу води, пожежних рукавів, а також легкові і вантажні автомобілі, паливозаправники, авторемонтні майстерні, автобуси тощо.
2.4.5. Для керівництва роботою тилу, у разі необхідності, можуть призначатися помічники НТ.
2.5. Безпека праці. Відповідальний за дотримання вимог заходів безпеки праці
2.5.1. Діяльність відповідального за дотримання вимог безпеки праці (далі - БП) здійснюється у взаємодії з відповідною службою об’єкта, де виникла пожежа, і направлена на забезпечення безпечного проведення робіт особовим складом.
Відповідальний за БП здійснює заходи за такими напрямами:
безпека проведення розвідки пожежі;
безпека проведення оперативного розгортання;
безпека проведення оперативних дій з ліквідування пожежі.
2.5.2. Безпека проведення розвідки пожежі включає в себе:
проведення інструктажів з особовим складом, який буде здійснювати розвідку пожежі, особливо при використанні індивідуальних засобів захисту;
перевірку екіпірування розвідувальних груп (засоби освітлення та зв’язку, засоби рятування та саморятування, шанцевий інструмент, засоби гасіння тощо);
організацію спостереження та контроль за поведінкою будівельних конструкцій за зовнішніми ознаками в місцях проведення розвідки пожежі;
з’ясування за допомогою служб об’єкта місць розташування установок, що знаходяться під високою напругою та тиском, зберігання вибухових та небезпечних хімічних речовини на маршрутах проведення розвідки.
2.5.3. Безпека проведення оперативного розгортання включає:
призупинення руху на інтенсивних транспортних магістралях і виставлення постів, залучивши до цього особовий склад, підготовлених фахівців об’єкта;
визначення спільно з НТ безпечних шляхів прокладання магістральних рукавних ліній;
перевірку правильності встановлення пожежно-рятувальних автомобілів на джерела водопостачання та майданчики резерву (наявність освітлення, ухил тощо);
виставлення постів у місцях оперативного розгортання та під час розбирання конструкцій, де можливе обвалення (руйнування) конструкцій.
2.5.4. Безпека проведення оперативних дій з ліквідування пожежі передбачає:
з’ясування через фахівців об’єкта наявності приміщень або обладнання, в яких зберігаються (використовуються) шкідливі пари і гази, електрообладнання під високою напругою, радіоактивні, вибухові та небезпечні хімічні речовини;
проведення інструктажів з особовим складом, який безпосередньо працює у зоні пожежі на позиціях стольників, з таких питань: порядок спостереження за зміною обстановки; встановлення сигналу у разі небезпеки та порядок його подавання; порядок пересування та маневрування; порядок розбирання конструкцій; шляхи та способи надання допомоги сусіднім оперативним позиціям;
виставлення постів спостереження поблизу місць: будівельних конструкцій, які знаходяться в зоні інтенсивного теплового впливу; вибухонебезпечного обладнання; обмеженого допуску людей та особового складу в небезпечні зони оперативної роботи;
визначення спільно зі службами контролю часу можливого перебування особового складу в небезпечній зоні та своєчасне здійснення їх підміни;
при тривалих пожежах спільно з НОД регулярну підміну особового складу, їх відпочинок у теплих приміщеннях тощо;
постійне отримування даних лабораторного та дозиметричного контролю від служб об’єкта для вирішення питання про виведення з небезпечної зони особового складу, який отримав відповідну дозу опромінення;
забезпечення, в разі необхідності, медичного обслуговування особового складу.
2.6. Матеріально-технічне забезпечення. Представник підрозділу матеріально-технічного забезпечення
Представник від підрозділу матеріально-технічного забезпечення взаємодіє з НТ і вирішує такі питання:
організація забезпечення пожежно-рятувальної техніки та інших транспортних засобів, які залучено до гасіння пожежі, ПММ;
забезпечення в установленому порядку харчування особового складу ОРС ЦЗ, який залучено до гасіння пожежі;
забезпечення резерву необхідної кількості пожежно-рятувальної техніки, пожежно-технічного обладнання та спеціальних вогнегасних речовин (піноутворювачів, порошків тощо).
2.6.1. Для забезпечення пожежно-рятувальної техніки та інших транспортних засобів, яких залучено до гасіння пожежі, ПММ необхідно:
з’ясувати у штабі кількість працюючих транспортних засобів, їх розташування та вид пального;
визначити засіб заправки (підвезення пального або самостійне заправлення на об’єктових АЗС);
здійснити розрахунки потреби у пальному та визначити строки дозаправлення.
2.6.2. Для забезпечення харчуванням особового складу ОРС ЦЗ, який залучено до гасіння пожежі, необхідно:
з’ясувати у штабі кількість особового складу, який залучено до гасіння пожежі;
узгодити з НШ порядок організації харчування з врахуванням підміни особового складу на оперативних дільницях;
забезпечити доставку питної води для особового складу та працівників, залучених до гасіння пожежі.
2.7. Оперативні дільниці на пожежі. Начальник оперативної дільниці на пожежі
2.7.1. Оперативна дільниця (далі-ОД) на пожежі - частина території або будівлі на місці пожежі, на якій зосереджено сили і засоби, об’єднані конкретним оперативним завданням та єдиним керівництвом.
ОД створюються за рішенням КГП за місцем ведення (периметр пожежі, поверхи, сходові клітки, протипожежні перешкоди тощо) або за видами (рятування людей, ліквідування горіння, захист майна, боротьба з димом тощо) оперативних дій на пожежі.
Оперативні дії на ОД очолює його начальник. Начальники ОД призначаються КГП.
2.7.2. Начальник ОД безпосередньо підпорядковується КГП, НШ, забезпечує виконання поставлених завдань на відповідній ОД, відповідає за безпеку особового складу, підпорядкованого йому на пожежі, та збереженість пожежної техніки, повинен постійно перебувати на її території.
2.7.3. Начальник ОД зобов’язаний:
вести безперервну розвідку і доповідати КГП чи НШ про обстановку на дільниці;
керувати діями підпорядкованих йому підрозділів;
забезпечувати взаємодію підрозділів, що працюють на його дільниці, з підрозділами сусідніх дільниць;
проводити розстановку сил і засобів на ОД;
робити запит, у разі необхідності, про надання додаткових сил і засобів для вирішення поставлених завдань;
забезпечувати маневрування та швидке перегрупування сил і засобів під час змін обстановки на дільниці;
приймати самостійне рішення щодо перестановки сил і засобів, що забезпечить найшвидше ліквідування пожежі на дільниці, доповідати КГП або НШ про прийняті рішення;
організувати зв’язок на ОД;
вимагати від підпорядкованого особового складу виконання правил безпеки праці, інформувати учасників гасіння пожежі про виникнення загрози їх життю або здоров’ю;
доповідати КГП чи НШ про виконання поставлених завдань і про роботу підрозділів на дільниці.
2.8. Організація зв’язку на пожежі
2.8.1. Організація зв’язку на пожежі здійснюється для забезпечення управління силами і засобами, їх взаємодії та передачі інформації.
2.8.2. Для управління силами і засобами на пожежі встановлюється зв’язок між КГП і штабом, НТ, начальником ОД, а за необхідності - з пожежно-рятувальними автомобілями. Для забезпечення управління використовуються радіостанції та гучномовні установки автомобілів зв’язку і освітлення, а також переносні радіостанції, польові телефонні апарати, переговорні пристрої, електромегафони. В окремих випадках, за неможливості використання перерахованих пристроїв, для передачі команди (інформації) можуть використовуватися відповідні сигнали управління, що наведені у додатку 7 до цього Статуту, а також мобільні телефони.
2.8.3. Для взаємодії між ОД, підрозділами, які працюють на пожежі, встановлюється зв’язок між начальниками ОД (підрозділів). При цьому використовуються переносні радіостанції, польові телефонні апарати, гучномовні пристрої та зв’язківці.
2.8.4. Для забезпечення передачі інформації встановлюється зв’язок між КГП, штабом і ПЗЧ (ОДС ОКЦ) за допомогою радіостанцій. При цьому забезпечується обмін інформацією між ПЗЧ (ОДС ОКЦ) і підрозділами, які знаходяться на пожежі і на шляху слідування, передача повідомлень про обстановку і хід гасіння пожежі, виклик додаткових сил і засобів, передача вимог КГП до служб взаємодії.
Міську телефонну мережу та мобільний зв’язок для передавання інформації на ПЗЧ (ОДС ОКЦ) можна використовувати лише за умови наявності на ПЗЧ (ОДС ОКЦ) відповідних пристроїв фіксації телефонних розмов.
2.8.5. У разі використання засобів радіозв’язку на пожежі КГП має забезпечити дотримання всіма абонентами правил радіообміну та здійснити організацію зв’язку залежно від рангу пожежі.
За організацію зв’язку на пожежі відповідає КГП.
При використанні номера абонента телефонної мережі для роботи в штабі за вказівкою НШ через АТС міста (населеного пункту, об’єкта) необхідно відключити телефонний апарат абонента на час гасіння пожежі.
2.8.6. Обов’язки особового складу пожежно-рятувальних підрозділів при гасінні пожежі, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій визначаються керівником підрозділу з урахуванням тактичних можливостей техніки, яка знаходиться на оснащенні підрозділу, та ступеня підготовленості особового складу до виконання того чи іншого виду робіт.
3. Обов’язки особового складу пожежно-рятувальних підрозділів під час гасіння пожеж
3.1. Обов’язки диспетчера (радіотелефоніста)
3.1.1. Черговий диспетчер (радіотелефоніст) підпорядковується начальнику чергового караулу пожежно-рятувального підрозділу, а в оперативному відношенні - начальнику чергової зміни (старшому диспетчеру) ОДС ОКЦ, начальнику чергової зміни. Він відповідає за чіткий прийом, передачу і реєстрацію повідомлень, що надходять на пункт ПЗЧ, своєчасне направлення підрозділів до місця пожежі, аварії, катастрофи і стихійного лиха згідно з розкладом виїзду пожежно-рятувальних підрозділів на пожежі (далі - Розклад виїзду) або планом залучення сил та засобів для гасіння пожеж (далі - План залучення сил та засобів).
3.1.2. Під час отримання повідомлення про пожежу черговий диспетчер (радіотелефоніст) зобов’язаний:
отримавши повідомлення про пожежу, іншу надзвичайну ситуацію, не припиняючи розмови, увімкнути сигнал "Тривога", а в нічний час - і додаткове освітлення приміщень; заповнити дорожні листи на виїзд автомобілів стройової групи експлуатації за сигналом "Тривога", форма якого наведена у додатку 8 до цього Статуту, за кількістю виїжджаючих відділень; установити адресу виникнення пожежі, надзвичайної ситуації, прізвище того, хто повідомив, і номер телефону, за яким здійснюється повідомлення, а при можливості - додаткові відомості (уточнене місце виникнення пожежі, характер надзвичайної ситуації, особливості маршруту слідування, що конкретно горить, чи є загроза людям, вибуху, отруєння тощо). За наявності гучномовного зв’язку оголосити найменування відділень, які повинні виїжджати, і місцезнаходження пожежі, надзвичайної ситуації, як правило, перед вмиканням сигналу "Тривога" і після його відключення включати табло (якщо воно є) з переліком автомобілів, що виїжджають;
передати дорожній лист старшому на автомобілі, повідомити йому наявні додаткові відомості про пожежу, надзвичайну ситуацію, одну копію дорожнього листа залишити собі;
разом з дорожнім листом на виїзд караулу передавати начальнику караулу оперативний план (картку) пожежогасіння на об’єкт, на якому сталася подія;
при отриманні додаткових відомостей про пожежу, надзвичайну ситуацію передавати за допомогою радіозв’язку ці відомості підрозділам, що прямують до місця виклику;
про виїзд караулу на пожежу, у тому числі й на інші виїзди, повідомляти ОДС ОКЦ у встановленому в гарнізоні порядку;
при отриманні сигналу "Тривога" по системах автоматичної пожежної сигналізації діяти відповідно до інструкцій про порядок експлуатації даних установок сигналізації;
при отриманні повідомлення про пожежу на об’єкті, на який передбачено автоматичне направлення сил і засобів за підвищеним номером (рангом) виклику, негайно повідомити про це ОДС ОКЦ;
про направлення додаткових сил і засобів, відомості, що надійшли з місця роботи караулу, про повернення караулу до постійного місця дислокації інформувати ОДС ОКЦ і посадових осіб у встановленому порядку;
встановлювати і підтримувати зв’язок з караулом, що виїхав на пожежу (аварію, катастрофу, стихійне лихо, на заняття тощо);
з урахуванням особливостей об’єкта з’ясовувати за допомогою довідкової літератури і документації, а також через відповідні служби його оперативно-тактичну характеристику, рівень загазованості, радіаційну обстановку, зміни метеорологічних умов, які передбачаються, тощо і при отриманні додаткових відомостей негайно доповідати їх до ОДС ОКЦ і КГП;
за розпорядженням КГП сповістити та задіяти відповідні служби міста (об’єкта);
вживати всіх необхідних заходів для своєчасного отримання інформації про обстановку з місця роботи підрозділу і негайно передавати отримані розпорядження й інформацію до ОДС ОКЦ;
виконувати розпорядження, що надходять від начальника караулу (КГП), який виїхав на пожежу;
виконувати обов’язки диспетчера ОДС ОКЦ, якщо на пункт зв’язку підрозділу покладено функції цієї служби гарнізону;
у разі отримання повідомлення про пожежу за межами району виїзду цього пожежно-рятувального підрозділу негайно передати його на ОДС ОКЦ та до пожежно-рятувального підрозділу, в районі виїзду яких виникла пожежа, і доповісти про це начальнику караулу;
записувати у журнал пункту зв’язку підрозділу час отримання і зміст всіх повідомлень та розпоряджень, що надходять з місця пожежі (у тому числі час виїзду, прибуття на місце пожежі та повернення до постійного місця дислокації чергового караулу або відділення).
З метою отримання найбільш повної та достовірної інформації про пожежу, аварію, катастрофу, стихійне лихо та визначення єдиної форми розмови із заявником встановлюється перелік питань, які підлягають з’ясуванню:
місцезнаходження і найменування об’єкта;
кількість поверхів у будівлях об’єкта;
місце пожежі (поверх), що горить, чи є загроза людям;
прізвище (посада) особи, яка повідомляє про пожежу;
інша необхідна інформація на розсуд начальника гарнізону.
Прийом повідомлення повинен проводитися в найкоротший строк з одночасним включенням сигналу "Тривога" (якщо не передбачено інше) з обов’язковим підтвердженням особі, яка повідомила, про факт прийняття повідомлення про пожежу і час реєстрації.
Відсутність даних про заявника не може бути підставою для затримання виїзду на пожежу підрозділу, коли відоме місцезнаходження.
3.1.3. Диспетчер (радіотелефоніст) пожежно-рятувального підрозділу не має права зменшити кількість сил і засобів, виїзд яких передбачено Розкладом виїзду та Планами залучення сил та засобів.
3.1.4. На пожежу направляються додаткові сили і засоби, якщо цього потребує характер першого чи додаткового (наступного) повідомлення, або за розпорядженням КГП.
3.2. Обов’язки пожежного (старшого пожежного)
3.2.1. Під час гасіння пожежі пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:
знати своє оперативне завдання, а також завдання відділення;
виконувати команди і накази командирів і начальників беззаперечно, точно та у зазначений строк;
не залишати своєї позиції без дозволу командира (начальника), крім випадків явної загрози життю або травмування;
підтримувати зв’язок з командиром (начальником) і пожежними свого відділення;
діяти згідно з табелями оперативного розрахунку особового складу , які наведені в додатку 9 до цього Статуту;
проявляти ініціативу і винахідливість під час виконання завдання;
попереджати людей і вживати заходів для рятування у разі виявлення небезпеки їх життю, про що доповідати командиру відділення;
надавати першу невідкладну медичну допомогу постраждалим;
слідкувати за справністю пожежно-технічного обладнання і спорядження та дбайливо поводитися з ним;
вміти працювати з пожежно-технічним обладнанням, оснащенням, спорядженням та радіостанціями, знати та дотримуватися правил радіообміну;
дотримуватися правил безпеки праці;
перевіряти наявність закріпленого пожежно-технічного обладнання після закінчення робіт, про результати доповідати командиру відділення.
3.2.2. Пожежний (старший пожежний), який входить до складу розвідки, зобов’язаний:
мати при собі необхідне пожежно-технічне оснащення та спорядження;
невідлучно прямувати за особою, яка очолює розвідку;
уважно слідкувати за навколишньою обстановкою;
у разі виявлення людей, які знаходяться у небезпеці, виявлення вогню чи диму у приміщеннях та у пустотах конструкцій будівель, змін у поведінці несучих конструкцій негайно доповідати особі, яка очолює розвідку.
3.2.3. Під час рятування людей пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:
мати при собі пожежно-технічне оснащення та спорядження, яке необхідне для вказаного командиром (начальником) способу рятування;
сповістити при вході до приміщення людей, які рятуються, про надання їм допомоги (вживати заходів для недопущення паніки);
обрати найкоротший шлях і найбільш безпечний спосіб рятування, якщо вони не вказані командиром (начальником);
проходити з людиною, яку рятує, через зону підвищених температур і сильного задимлення тільки у винятковому випадку, при цьому вжити заходів для захисту її від дії небезпечних факторів пожежі.
3.2.4. Під час прокладання рукавної лінії пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:
обирати найбільш безпечні, зручні і найкоротші шляхи до позицій ствольників;
уникати прокладання рукавів по гострих предметах або предметах, що горять, а також у місцях, де пролито їдкі речовини; якщо інших шляхів немає, для прокладання рукавів використовувати настил з підручних матеріалів та інші засоби для їх захисту від ушкоджень;
не завалювати рукавними лініями проходи і сходи будівлі, шляхи евакуації (рятування), прокладати рукавні лінії у сходових клітках, переважно між маршами;
прокладати рукавні лінії по сторонах вулиці, дороги, двору, по можливості, за межами проїжджих частин, а через залізничне (трамвайне) полотно - під коліями (між шпалами);
захищати рукава, що прокладені на проїжджій частині дороги (вулиці), рукавними містками;
не допускати розміщення розгалуження на проїжджій частині дороги, перекручувань і заломів рукавів, ударів з’єднувальними головками по твердому покриттю дороги, а також різких згинань рукавів під час прокладання їх через перепони;
закріплювати рукавні лінії, які прокладаються на висоті, рукавними затримками;
створювати поблизу розгалуження необхідний для гасіння пожежі резерв пожежних рукавів для просування ствольників і для забезпечення маневрування стволом; у разі роботи пожежно-рятувальних підрозділів в умовах низьких температур прокладати резервну (другу) магістральну лінію;
нарощувати за необхідності рукавні лінії у ствола;
застосовувати всередині приміщень, як правило, прогумовані рукава;
розміщувати рукавну лінію на пожежній автодрабині посередині сходів, закріплюючи її рукавними затримками;
слідкувати за станом рукавних ліній, встановлювати затискачі рукавні на пошкоджені рукава або заміняти їх на інші.
3.2.5. Під час евакуації майна пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:
дотримуватися вказаної командиром (начальником) послідовності евакуації;
обережно ставитися до майна, що евакуюється, і вживати заходів для його збереження;
не захаращувати шляхи евакуації.
3.2.6. Під час роботи зі стволом пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:
підійти якомога ближче до місця горіння, створивши при цьому необхідний запас рукавної лінії;
просуватися уперед зі стволом, направляючи струмінь води до місць найбільш інтенсивного горіння на конструкції та предмети, що горять;
направляти струмінь води назустріч вогню, що поширюється, у першу чергу на ті частини конструкцій, згоряння чи зміни міцності яких у разі нагрівання можуть призвести до обвалення всієї конструкції чи частини споруди;
направляти струмінь води зверху донизу у разі гасіння вертикальних поверхонь;
перекрити чи вивести ствол назовні після того, як горіння ліквідовано;
у разі зміни позиції тимчасово припинити подачу води чи перевести ствол, опущеним униз;
не торкатись і не направляти струмінь води на електропроводи, що знаходяться під напругою, якщо не виконані всі вимоги безпеки праці;