прийом від заявника і фіксування у журналі обліку викликів інформації про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації;
оцінку отриманої інформації і ухвалення рішення про направлення до місця виклику сил і засобів, передбачених розкладом виїзду (планом залучення сил і засобів);
подачу сигналу "Збір - аварія";
передачу наявної інформації про надзвичайну ситуацію та направлення сил і засобів до місця виклику.
4.1.3. При отриманні інформації від заявника про надзвичайну ситуацію оперативний черговий (черговий диспетчер, радіотелефоніст) повинен по можливості встановити:
місцезнаходження та інші відомості про місце виникнення надзвичайної ситуації;
наявність і характер небезпеки життю і здоров'ю людей;
особливості об'єкта, на якому відбулася надзвичайна ситуація; прізвище, ім'я та по батькові заявника;
інші відомості (у тому числі номер телефону заявника) про надзвичайну ситуацію, які можуть вплинути на успішне виконання основного завдання.
Подача сигналу "Збір - аварія" здійснюється відразу після встановлення місцезнаходження або інших відомостей про місце виникнення надзвичайної ситуації і ухвалення рішення про виїзд.
Обробка виклику повинна бути завершена за найкоротший час і не повинна затримувати виїзд сил і засобів до місця виникнення надзвичайної ситуації.
Після обробки виклику в район надзвичайної ситуації спрямовуються сили і засоби ЄДСЦЗ відповідно до наявних планів залучення сил і засобів та інших документів.
4.1.4. Додаткова (уточнена) інформація про надзвичайну ситуацію повинна негайно передаватися оперативним черговим (черговим диспетчером, радіотелефоністом) наявними каналами зв'язку посадовій особі, що очолює підрозділ, уповноважений на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, у тому числі і під час пересування до місця виникнення надзвичайної ситуації.
4.1.5. Виїзд і рух до місця виклику (надзвичайної ситуації) містять у собі збір особового складу за сигналом "Збір - аварія" і його доставку на автомобілях та інших спеціальних транспортних засобах на місце виклику (надзвичайної ситуації).
Виїзд і рух до місця виклику (надзвичайної ситуації) повинні здійснюватися у найкоротший час, що досягається:
швидким збором і виїздом особового складу підрозділу, уповноваженого на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (протягом часу, що не перевищує нормативний);
рухом спеціальних автомобілів по найкоротшому маршруту із гранично можливою швидкістю, що забезпечує безпеку, у тому числі з використанням спеціальних сигналів і відступом при необхідності у встановленому порядку від Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР);
знанням особливостей району виїзду.
Для скорочення часу руху спеціальних автомобілів до місця надзвичайної ситуації на маршрутах руху у необхідних випадках може обмежуватися дорожній рух.
Рух до місця виникнення надзвичайної ситуації може бути припинено тільки за розпорядженням оперативного чергового (чергового диспетчера).
4.1.6. У випадку змушеної зупинки спеціальних автомобілів, у тому числі пов'язаної з несправністю (включаючи дорожньо-транспортні пригоди (далі - ДТП), керівник підрозділу, уповноваженого на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, зобов'язаний:
негайно повідомити про те, що трапилося, оперативному черговому (черговому диспетчерові);
залишити на місці зупинки для усунення технічної несправності (очікування співробітників Державтоінспекції МВС при ДТП) водія спеціального автомобіля;
вжити заходів із доставки особового складу і спеціального устаткування на місце виклику.
4.1.7. При пересуванні до місця виклику (надзвичайної ситуації) залізничним, водним або повітряним транспортом старший начальник на шляху проходження зобов'язаний:
забезпечити збереження спеціальної техніки і устаткування;
організувати розміщення, харчування та відпочинок особового складу;
при наявності часу організувати вивчення особовим складом обстановки в зоні надзвичайної ситуації і уточнити його дії при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
4.1.8. Розгортання сил і засобів, призначених для ліквідації надзвичайної ситуації, розміщення особового складу, спеціальної техніки та устаткування у зоні надзвичайної ситуації здійснюються відповідно до плану ліквідації надзвичайної ситуації або за рішенням керівника з ліквідації надзвичайної ситуації на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і ліквідацію надзвичайної ситуації.
4.1.9. Рятування людей при надзвичайній ситуації є найважливішим видом аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і являє собою сукупність заходів щодо переміщення людей із зони впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації та їхніх вторинних проявів або захисту людей від впливу цих факторів, у тому числі з використанням засобів індивідуального захисту та захисних споруд (укриттів).
Рятування людей при надзвичайній ситуації повинно проводитися із використанням усіх можливих форм, способів і методів, а також технічних засобів, що забезпечують найбільшу безпеку як потерпілих, так і учасників проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
Порядок і способи рятування людей визначаються керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації залежно від обстановки у зоні надзвичайної ситуації і стану людей. При проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт враховуються стан основних та запасних шляхів евакуації, технічна оснащеність зони надзвичайної ситуації системами оповіщення, аварійного освітлення, а також характерні риси небезпечних факторів надзвичайної ситуації.
4.1.10. Основними способами рятування людей і майна є:
переміщення їх у безпечне місце, у тому числі з використанням спеціальних технічних засобів;
захист від впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації.
Для рятування людей вибираються найбільш безпечні шляхи і способи. Переміщення постраждалих у безпечне місце здійснюється з урахуванням умов ліквідації надзвичайної ситуації та їх стану.
Захист людей від впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації у випадку неможливості їхнього переміщення у безпечне місце здійснюється з використанням засобів індивідуального захисту органів дихання та зору, а також за допомогою використання спеціальних речовин і матеріалів, що перешкоджають поширенню та знижують вплив небезпечних факторів надзвичайної ситуації.
4.1.11. Для рятування людей і майна застосовуються такі засоби:
аварійно-рятувальне устаткування та пристрої;
рятувальні пристрої (рятувальні рукави, мотузки, трапи та індивідуальні рятувальні пристрої);
апарати захисту органів дихання та зору;
літальні апарати;
плавальні засоби;
стаціонарні та ручні пожежні драбини тощо;
автодрабини та автопідіймачі;
інші доступні засоби рятування.
4.1.12. У ході аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт потерпілим надається екстрена медична допомога.
Надання екстреної допомоги постраждалим здійснюється відповідно до протоколів, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, що регламентують дії сил, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. Із цією метою можуть застосовуватися засоби індивідуального захисту органів дихання і зору, засоби екстреної медичної допомоги, а також інші засоби.
До прибуття у зону надзвичайної ситуації медичного персоналу екстрену медичну допомогу постраждалим у встановленому порядку надає особовий склад підрозділів, що проводять аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи.
4.1.13. Рятування людей і майна при надзвичайних ситуаціях (за умов достатньої кількості сил і засобів) проводиться одночасно з іншими видами аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. Якщо сил і засобів недостатньо, то вони використовуються тільки для рятування людей, при цьому інші види аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт не ведуться або припиняються.
4.1.14. Рятувальні роботи припиняються за рішенням керівника з ліквідації надзвичайної ситуації після ретельного огляду усіх місць можливого знаходження людей та відповідних доповідей керівників рятувальних груп (підрозділів).
4.1.15. Під час локалізації надзвичайної ситуації проведення заходів щодо запобігання поширенню та зменшення впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації, вибір способу локалізації визначаються поставленим завданням, характером надзвичайної ситуації, способом проведення ліквідації надзвичайної ситуації, фізико-хімічними властивостями речовин та іншими обставинами.
Застосування обраного способу здійснюється відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують дії сил, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації різних видів надзвичайних ситуацій з урахуванням наявності і стану матеріальних, культурних та інших цінностей, конструктивних особливостей будинків (споруд), поводження будівельних конструкцій і необхідності забезпечення безпеки людей, що перебувають у зоні надзвичайної ситуації, у тому числі особового складу формувань (підрозділів), що проводять аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи.
4.1.16. Основними способами локалізації надзвичайної ситуації є:
ізоляція небезпечних факторів надзвичайної ситуації за допомогою використання відповідних речовин або інших засобів;
переміщення або інші дії з предметами, що мають ознаки небезпечних факторів надзвичайної ситуації;
хімічна нейтралізація, гальмування дії небезпечних факторів надзвичайної ситуації за допомогою відповідних речовин або інших засобів;
припинення технологічного процесу.
Запобігання поширенню і зменшення впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації можуть досягатися комбінованим застосуванням перерахованих способів.
4.1.17. Способи ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт повинні відповідати таким основним вимогам:
максимальна раціональність проведення робіт;
здійснення робіт у найкоротший строк;
забезпечення безпеки постраждалих та рятувальників.
4.1.18. Технологія виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт вибраними способами визначається керівниками підрозділів (груп рятувальників) безпосередньо на місці робіт на основі детального вивчення обстановки, положення та стану уражених об'єктів, наявності та характеру небезпечних факторів надзвичайної ситуації і можливостей підрозділу (групи).
4.1.19. При масових руйнуваннях, великій кількості потерпілих основні зусилля направляються, насамперед, на рятування людей, відповідно основу угруповання кожної зміни складають рятувальні підрозділи, посилені інженерно-технічними та інженерно-дорожніми підрозділами, які будуть використовуватись для розчищення завалів, проходів, забезпечення освітлення ділянок робіт.
4.1.20. При виникненні надзвичайної ситуації, пов'язаної із забрудненням місцевості та об'єктів хімічно небезпечними або радіоактивними речовинами, основні зусилля повинні зосереджуватися на порятунку потерпілих, захисті населення у зоні забруднення, локалізації та ліквідації джерел ураження.
У першу чергу у зону надзвичайної ситуації вводяться підрозділи дегазації і дезактивації та інженерно-технічні, а також підрозділи спеціальної та санітарної обробки. Аварійно-рятувальні підрозділи діють у тісній взаємодії з ними.
Розгортається пункт спеціальної обробки техніки та санітарної обробки особового складу.
4.1.21. При повені (паводку) основні зусилля зосереджуються на порятунку потерпілих та евакуації населення із зони затоплення, а також на локалізації надзвичайної ситуації.
4.1.22. Для забезпечення виконання основних завдань можуть проводитися спеціальні роботи.
До основних спеціальних робіт належать:
організація зв'язку у зоні (об’єкті) надзвичайної ситуації;
освітлення місця ліквідації надзвичайної ситуації;
розкриття та розбирання конструкцій;
підйом (спуск) на висоту (з висоти);
виконання захисних заходів;
надання першої медичної допомоги потерпілим;
відновлення працездатності технічних засобів;
піротехнічні, водолазні роботи із застосуванням робототехніки.
Спеціальні роботи виконуються із застосуванням відповідних технологій та спеціальної техніки.
4.1.23. Збір сил і засобів на місці ліквідації надзвичайної ситуації передбачає:
перевірку наявності особового складу;
збір і перевірку комплектності спеціальної техніки і устаткування відповідно до табеля належності;
розміщення і кріплення спеціальної техніки та устаткування на спеціальних автомобілях;
вживання заходів щодо приведення в безпечний стан засобів ліквідації надзвичайної ситуації;
збирання (відкачку) використаних при ліквідації надзвичайної ситуації речовин.
Про завершення збору сил і засобів на місці ліквідації надзвичайної ситуації та їхньої готовності до повернення у підрозділи керівник рятувального підрозділу доповідає керівнику з ліквідації надзвичайної ситуації і (або) оперативному черговому (черговому диспетчеру).
4.1.24. Повернення сил і засобів на місце постійної дислокації проводиться з дозволу керівника з ліквідації надзвичайної ситуації.
При поверненні на місце постійної дислокації керівник підрозділу оформляє і направляє керівнику з ліквідації надзвичайної ситуації у встановленому порядку документальний звіт про проведені роботи.
4.1.25. При діях в умовах хімічного, радіоактивного забруднення, пожеж, а також аномальних температур навколишнього повітря робота організовується із урахуванням необхідності збереження працездатності особового складу аварійно-рятувальних підрозділів і можливостей спеціальної техніки та устаткування.
Режим роботи при цьому повинен установлюватися з урахуванням часу захисної дії ізолюючих засобів і засобів індивідуального захисту органів дихання та зору, а також закономірностей змінення працездатності людини при роботі в певних умовах.
4.1.26. При плануванні цілодобового ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт тривалість робочих циклів, включаючи перерви на відпочинок, не повинна перевищувати вісім годин і встановлюється у кожному конкретному випадку на основі показників, які характеризують сталу працездатність упродовж визначеного часу. Уночі тривалість роботи рятувальників зменшується на 25%, відповідно збільшується час на відпочинок.
4.1.27. Заміна підрозділів відбувається після закінчення встановленого часу роботи. Час і порядок заміни визначаються керівником підрозділу, що здійснює аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи.
З метою забезпечення безперервності аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт заміна особового складу проводиться безпосередньо на робочих місцях. Техніка підрозділів і формувань, що змінюються, при необхідності передається прибулим підрозділам на місці роботи.
4.1.28. Під час заміни старшим на об'єкті (ділянці) робіт є керівник підрозділу, що замінюється. Він зобов'язаний передати об'єкти (ділянки) робіт керівникові прибулого підрозділу, повідомивши йому всі необхідні дані про місце, умови ведення робіт, місцезнаходження потерпілих, організацію зв'язку.
4.1.29. По завершенні передачі об'єктів (ділянки) робіт сили і засоби, що змінюються, виводяться на визначений пункт збору, приводяться у готовність до подальших дій, після чого відводяться у район відпочинку (дислокації).
4.1.30. Рішення про закінчення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт приймає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації із подальшим оформленням і затвердженням актів виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
4.1.31. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться в умовах високого психологічного і фізичного навантаження, підвищеного ризику, безпосередньої небезпеки для життя і здоров'я учасників ліквідації надзвичайної ситуації та повинні виконуватися відповідно до встановлених вимог з безпеки та правил охорони праці.
4.1.32. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи на територіях і підприємствах, на яких розроблені у встановленому порядку плани попередження і ліквідації надзвичайної ситуації (далі - ПЛАС), повинні здійснюватися з урахуванням особливостей, обумовлених цими планами.
4.1.33. Пошуково-рятувальні роботи проводяться безперервно, цілодобово, у будь-яку погоду і до того часу, поки не буде достовірно встановлено, що в зоні надзвичайної ситуації немає живих людей та тіл загиблих. Під час пошуку і рятування людей може застосовуватися авіація.
4.1.34. Першу невідкладну медичну допомогу постраждалим надають на місці рятувальники та медичні працівники, які входять до складу аварійно-рятувальних підрозділів, або самі постраждалі в порядку само- та взаємної допомоги.
Після надання першої невідкладної медичної допомоги на місці постраждалих транспортують до медичного пункту.
4.1.35. До ліквідації надзвичайних ситуацій залучаються аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, а також аварійно-рятувальні формування і служби центральних та місцевих органів виконавчої влади і громадських організацій.
На аварійно-рятувальні підрозділи покладаються завдання з пошуку і рятування людей, локалізації зони надзвичайної ситуації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
Для виконання невідкладних робіт щодо відновлення пошкоджених об’єктів життєзабезпечення населення, комунальних мереж, транспорту, зв’язку тощо призначаються інженерні, інженерно-технічні, дорожні підрозділи і формування центральних та місцевих органів виконавчої влади.
4.2. Загальний порядок дій керівника органу управління (підрозділу) під час організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт
Керівник органу управління (підрозділу) після отримання повідомлення про надзвичайну ситуацію зобов’язаний:
направити до місця надзвичайної ситуації мобільну оперативну групу для проведення розвідки, оцінки обстановки та прийняття рішення на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
уточнити обстановку, оцінити місця проведення робіт та можливості забезпечення безпеки рятувальників при їх виконанні, складність та обсяги аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, можливості залучених сил та засобів щодо їх виконання, з урахуванням метеоумов, часу доби та пори року;
визначити першочергові заходи з ліквідації надзвичайної ситуації та необхідні сили, засоби і способи дій, доповісти вищестоящому керівництву;
невідкладно віддати розпорядження щодо залучення до пошуково-рятувальних робіт наявних сил і засобів у гарнізоні, підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, що дислокуються на території гарнізону або на відстані, яка забезпечить швидке та ефективне реагування. Основні зусилля зосередити на пошуку та рятуванні людей, проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
організувати інформування про надзвичайну ситуацію управління з НС та ЦЗ місцевого органу виконавчої влади (відповідно до територіальної належності), структурні підрозділи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що залучаються до ліквідації надзвичайної ситуації (відповідно до інструкції про взаємоінформування), та організувати взаємодію з ними;
за потреби підготувати пропозиції щодо додаткового залучення сил і засобів регіональних підрозділів інших центральних органів виконавчої влади, комунальних служб, сил і засобів з інших регіонів;
забезпечити діяльність спеціальної територіальної комісії з ліквідації надзвичайної ситуації та взяти участь у її засіданнях, підготовці проектів рішень та інших розпорядчих актів;
проконтролювати виконання основних заходів, стан проходження інформації до оперативно-чергової служби та особисто доповісти керівнику вищестоящого органу управління та голові місцевого органу виконавчої влади (відповідно до територіальної належності) про надзвичайну ситуацію і вжиті заходи, пропозиції щодо прийняття рішень на подальші дії;
під час ліквідації надзвичайної ситуації забезпечити після оформлення передачу до оперативно-чергової служби документів (накази, розпорядження, протоколи засідань, звіти, схеми зон проведення аварійно-рятувальних робіт та інші матеріали, спрямовані на ліквідацію надзвичайної ситуації та надання допомоги потерпілим), напрацьованих спеціальною комісією з ліквідації надзвичайної ситуації, штабом з ліквідації надзвичайної ситуації та оперативною групою;
здійснювати постійний моніторинг обстановки та оперативне інформування про розвиток надзвичайної ситуації підрозділів, залучених до виконання робіт;
організувати забезпечення проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
після завершення ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків організувати повернення сил і засобів до місць постійної дислокації;
підготувати та направити за належністю підсумковий звіт щодо ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків і забезпечити систематизацію всіх напрацьованих щодо зазначених заходів документів.
4.3. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов'язаних із повінню (паводком, катастрофічним затопленням)
4.3.1. Наслідками надзвичайних ситуацій, пов'язаних із повінню (паводком, катастрофічним затопленням), можуть бути:
загибель людей;
затоплення населених пунктів, сільськогосподарських угідь;
порушення функціонування систем життєзабезпечення населення;
пошкодження та руйнування будівель та споруд, залізничних і автомобільних шляхів, мостів і тунелів;
руйнування обладнання, комунікацій, гідроспоруд та меліоративних систем;
псування та знищення продуктів харчування, сировини, палива, добрив тощо;
загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;
загроза інфекційних захворювань (епідемії);
вимивання родючого шару ґрунту;
погіршення якості питної води.
4.3.2. Повінь (паводок, катастрофічне затоплення) характеризується необхідністю екстреного реагування, пошуку постраждалих, забезпечення доступу рятувальників і рятування людей, надання першої невідкладної медичної допомоги та евакуації постраждалих із небезпечних зон, організації допомоги і життєзабезпечення населення.
Для безпечного ведення рятувальних робіт організовуються та здійснюються постійний контроль за виконанням рятувальниками заходів безпеки та негайне надання допомоги постраждалим рятувальникам.
З метою надання допомоги підрозділам, що виконують пошуково-рятувальні роботи, формується та підтримується у постійній готовності резервна пошуково-рятувальна група.
4.3.3. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи у разі повені (паводка, катастрофічного затоплення) мають вестися безперервно, цілодобово, у будь-яку погоду і забезпечувати вчасне рятування постраждалих, особливо при настанні небезпечних для життя фізіологічних змін в організмі людини у випадку перебування у воді.
Під час ліквідації наслідків повені (паводка, катастрофічного затоплення) необхідно забезпечити постійний контроль за організацією робіт щодо ліквідації заторів, які утворилися на річках, поривів гребель, дамб, відкачування води та відновлення зруйнованих ділянок шляхів у постраждалих районах.
4.3.4. При проведенні розвідки здійснюються оцінка основних характеристик повені (паводка, катастрофічного затоплення) та прийняття рішення на проведення рятувальних робіт.
Основними характеристиками повені (паводка, катастрофічного затоплення) є:
чисельність населених пунктів, які попадають у зони затоплення;
чисельність населення, що опинилося у зонах затоплення;
протяжність залізничних і автомобільних доріг, які попадають у зони затоплення;
кількість об'єктів економіки, що попадають у зони затоплення;
кількість мостів і тунелів, які затоплюються;
площа сільськогосподарських угідь, які затоплюються, та кількість загиблих свійських тварин;
інше.
4.3.5. Рятувальні роботи при ліквідації повені (паводка, катастрофічного затоплення) поділяються на чотири етапи:
пошук постраждалих;
забезпечення доступу рятувальників і рятування постраждалих;
надання першої невідкладної медичної допомоги;
евакуація постраждалих із небезпечних зон.
4.3.6. Територію зони затоплення для зручності управління та забезпечення чіткої взаємодії між підрозділами розбивають на сектори.
За результатами оцінки відомостей про обстановку вирішуються такі завдання:
з'ясовуються можливість і необхідність підсилення сил і засобів, що залучаються до робіт;
з'ясовується потреба у підрозділах різних типів;
здійснюється розподіл рятувальних підрозділів і техніки по робочих місцях.
4.3.7. Пошук постраждалих людей в умовах високого рівня води являє собою сукупність дій, направлених на виявлення, з'ясування місцезнаходження і стану людей, встановлення з ними зв'язку і визначення обсягу і характеру необхідної допомоги.
У зонах з високим рівнем води постраждалі можуть бути блоковані у таких місцях:
над поверхнею води (дерева, верхні поверхи будівель і споруд);
на поверхні води;
під водою (у затоплених приміщеннях і на дні).
4.3.8. Деблокування потерпілих з верхніх поверхів (рівнів) затоплених будівель і споруд, а також з дерев і кущів здійснюється по сходах, що збереглися, із використанням рятувальних мотузок, поясів; з використанням штурмової драбини; канатних доріг, рятувального рукава.
Рятування постраждалих вказаними способами передбачає завантаження на плавзасоби з наступною евакуацією у безпечне місце.
Крім того, для вилучення постраждалих з верхніх поверхів будівель можуть використовуватися гелікоптери, обладнані спеціальними засобами.
4.3.9. Рятування постраждалих з поверхні води здійснюється такими способами:
підйом на борт плавзасобу;
буксирування рятувальником уплав;
використання табельних і підручних рятувальних засобів.
4.3.10. Звільнення постраждалих із затоплених приміщень та з дна проводиться підготовленими водолазами. Після підйому на поверхню постраждалим надається перша невідкладна медична допомога та здійснюється їх евакуація.
4.4. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов'язаних із ураганом, буревієм
4.4.1. Наслідками надзвичайних ситуацій, пов'язаних із ураганом, буревієм, є:
загибель людей і тварин;
порушення функціонування систем життєзабезпечення населення;
пошкодження (руйнування) будівель і споруд, зривання дахів;
пошкодження (руйнування) систем життєзабезпечення населення, енерго-, газо-, водопостачання;
пошкодження (руйнування) залізничних і автомобільних шляхів;
знищення врожаю сільськогосподарських культур;
виникнення пожеж;
утворення лісоповалів.
4.4.2. Ураган, буревій характеризуються необхідністю пошуку постраждалих, забезпечення доступу рятувальників і рятування людей, надання першої невідкладної медичної допомоги, організації допомоги і життєзабезпечення населення.
Особливі вимоги ставляться до безпечного ведення рятувальних робіт у зонах руйнувань. Для цього має бути створено всі умови, організовано постійний контроль за виконанням рятувальниками належних заходів щодо їх безпеки, забезпечено своєчасне надання допомоги постраждалим рятувальникам.
У постійній готовності має перебувати резервна пошуково-рятувальна група для надання допомоги діючим групам у разі виникнення екстремальних ситуацій.
4.4.3. При проведенні розвідки після завершення дії урагану, буревію встановлюються:
характер та межі зони руйнувань;
наявність постраждалих, їхня кількість та, за можливості, стан;
наявність небезпечних факторів (вогонь, підтоплення, наявність обірваних електромереж під напругою тощо) та ступінь їх загрози постраждалим.
4.4.4. На основі даних розвідки проводиться оцінка обстановки, яка включає в себе такі питання:
можливість проведення рятувальних робіт наявними силами та засобами;
необхідність виклику аварійних служб (комунальної, електричної, медичної тощо).
4.4.5. На підставі результатів оцінки обстановки визначаються заходи щодо:
порядку та місця розшуку постраждалих;
виклику додаткових сил та засобів;
застосування інженерної техніки;
порядку проведення аварійно-відновлювальних робіт (відключення пошкоджених комунікацій, розбирання завалів, підкріплення або руйнування нестійких конструкцій тощо).
Після цього зона надзвичайної ситуації розподіляється на ділянки та визначаються завдання підрозділам.
4.5. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов'язаних із землетрусом
4.5.1. Наслідками надзвичайних ситуацій, пов'язаних із землетрусом, є:
загибель людей;
руйнування (пошкодження) будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди;
виникнення масових пожеж і виробничих аварій;
затоплення населених пунктів і цілих районів;
порушення функціонування систем життєзабезпечення населення;
руйнування (пошкодження) систем життєзабезпечення населення, енерго-, газо-, водопостачання;
руйнування (пошкодження) залізничних і автомобільних шляхів.
4.5.2. Землетрус характеризується необхідністю пошуку постраждалих, забезпечення доступу рятувальників і рятування людей, надання першої невідкладної медичної допомоги, організації допомоги і життєзабезпечення населення.
Складність проведення рятувальних робіт обумовлена великою кількістю постраждалих людей, які опинилися в завалах, необхідністю виконання складних інженерних робіт та загрозою подальшого руйнування.
Особливі вимоги ставляться до безпечного ведення рятувальних робіт у зонах руйнувань. Для цього має бути створено усі умови, організовано постійний контроль за виконанням рятувальниками належних заходів щодо їх безпеки, забезпечено своєчасне надання допомоги постраждалим рятувальникам.
У постійній готовності має перебувати резервна пошуково-рятувальна група для надання допомоги діючим групам у разі виникнення екстремальних ситуацій.
4.5.3. Найважливішим заходом на початковому етапі рятувальних робіт є розвідка зони надзвичайної ситуації. Наявність великих територій, розвідка на яких наземними видами транспорту ускладнена, викликає необхідність проведення її у цілодобовому режимі, у тому числі із залученням авіації. Це дозволяє пришвидшити першочергове з'ясування масштабів руйнувань, шляхів підходу техніки та евакуації, радіаційну та хімічну обстановку.
4.5.4. У ході розвідки зони землетрусу встановлюються:
наявність постраждалих, їх кількість та, за можливості, стан;
характер та межі зони руйнувань;
можливість подальшого руйнування конструкцій;
розміщення у зоні надзвичайної ситуації підприємств ядерно-енергетичного циклу або хімічно-, вибухонебезпечних об'єктів;
наявність небезпечних факторів (вогонь, підтоплення, витік газу, попадання води в завал, наявність обірваних електромереж під напругою тощо) та ступінь їх загрози;
наявність та стан шляхів транспортування постраждалих з небезпечної зони.
4.5.5. На підставі результатів оцінки обстановки визначаються заходи щодо:
порядку та місця розшуку постраждалих;
виклику додаткових сил та засобів;
застосування інженерної техніки;
порядку проведення аварійно-відновлювальних робіт (відключення пошкоджених комунікацій, ліквідація горіння в завалах, підкріплення або руйнування нестійких конструкцій).
Після цього зона надзвичайної ситуації розподіляється на ділянки та визначаються завдання підрозділам.
4.5.6. При проведенні пошуково-рятувальних робіт, насамперед, перевіряються місця найбільш імовірного знаходження потерпілих та ті частини споруд, що зазнали найменших ушкоджень, у першу чергу надається допомога живим людям, тіла загиблих вилучаються після завершення рятувальних робіт. У першу чергу перевіряються житлові будинки, школи, дошкільні навчальні заклади.
4.5.7. При проведенні пошуково-рятувальних робіт застосовуються такі методи ведення пошуку:
візуальне обстеження постраждалої території обльотом зони руйнування на гелікоптерах, опитування очевидців та врятованих постраждалих;
просте прослуховування - рятувальники проходять завали шеренгами з інтервалом 3-4 м. Проводиться простукування водопровідних труб для виявлення постраждалих під завалами;
прослуховування із застосуванням методу тріангуляції - три рятувальники стають у вершинах умовного рівнобедреного трикутника обличчям один до одного і ведуть прослуховування, цей метод дозволяє точніше визначити місцезнаходження джерела звуку;
метод візуального зондування - застосовується для огляду вільного простору під завалами, використовуючи вузькі щілини, пробиті отвори невеликого діаметра;
пошук з використанням пошукових собак (під час ведення пошуку таким методом не допускається відволікати собак сторонніми звуками, заходити в розмічений коридор пошуку та проводити будь-які інші роботи).
4.5.8. Обстеження пошкоджених (зруйнованих) будинків повинно розпочинатися з огляду їх зовнішніх сторін у межах проектної забудови або по периметру. Огляд внутрішніх приміщень проводиться окремими секціями, послідовним переміщенням груп, ланок з одночасним обходом всіх приміщень, які збереглися.
Шлях доступу до постраждалого повинен відповідати таким критеріям: найпряміший, найшвидший, найменш небезпечний для потерпілого та рятувальника.
4.6. Дії аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов'язаних із зсувом, селем
4.6.1. Наслідками надзвичайних ситуацій, пов'язаних із зсувом, селем, є:
загибель людей;
порушення функціонування систем життєзабезпечення населення;
пошкодження (руйнування) будівель і споруд;
пошкодження (руйнування) систем життєзабезпечення населення, енерго-, газо-, водопостачання;
пошкодження (руйнування) залізничних і автомобільних шляхів.
4.6.2. Зсув, сель характеризуються необхідністю пошуку постраждалих, забезпечення доступу рятувальників і рятування людей, надання першої невідкладної медичної допомоги, організації допомоги і життєзабезпечення населення.
У постійній готовності має перебувати резервна пошуково-рятувальна група для надання допомоги діючим групам у разі виникнення екстремальних ситуацій.
4.6.3. Особливостями проведення розвідки у зонах можливих зсувів, селів є те, що погано прогнозуються можливі межі стихійного лиха. Це унеможливлює точне визначення найбільш небезпечних районів і проведення відповідних запобіжних заходів. Досить велика площа важкодоступних територій вимагає проведення розвідки не тільки наземними засобами.
При виникненні надзвичайної ситуації повітряна розвідка виявляє межі руйнувань, місцезнаходження людей і можливість доступу до них. Наземна розвідка надає конкретні дані щодо оцінки надзвичайної ситуації, проведення розрахунків і пропонує варіанти застосування рятувальних сил і засобів.
4.6.4. На основі даних розвідки проводиться оцінка обстановки, яка включає в себе такі питання:
можливість проведення рятувальних робіт наявними силами та засобами;
необхідність виклику аварійних служб (комунальної, електричної, медичної тощо).
4.6.5. При проведенні пошуку постраждалих з'ясовуються:
місцезнаходження постраждалих (відмічаються чітко видимими орієнтирами) і встановлюється з ними зв'язок (за можливості);
функціональний стан постраждалих та необхідний обсяг надання їм першої медичної допомоги;
способи витягання постраждалих.
Залежно від наявності сил та засобів пошукові роботи здійснюють на основі та з використанням:
свідчень очевидців;
візуальних ознак (по залишках одягу та речей на поверхні застабілізованого прошарку);
показань приладів пошуку (газоаналізаторів, зондів, магнітометрів, тепловізорів, акустичних систем);
пошукових собак.
4.6.6. Роботи з деблокування постраждалих, залежно від місцезнаходження (під скальними, ґрунтовими, земляними, сніговими завалами, під сельовими потоками, під уламками будівельних конструкцій, у замкнутих приміщеннях, на верхніх поверхах порушених будівель) мають свої технологічні особливості.
Постраждалих, які знаходяться під скальними, ґрунтовими, сніговими завалами, деблокують при допомозі шанцевого інструменту та засобів малої механізації. При цьому необхідно у найкоротший строк через можливість задухи забезпечити їм доступ повітря. Інженерна техніка обмежено використовується при великих обсягах робіт та вкрай обмеженому часі для прориття однієї чи декількох траншей впоперек сходу зсуву (селю) та забезпечення деблокування людей.
4.7. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій внаслідок вибуху
4.7.1. Внаслідок вибуху можливі руйнування будівель і споруд, утворення окремих завалів, виникнення нових вибухів і масових пожеж унаслідок промислових аварій, можливе замикання у електричних мережах і розгерметизація ємностей для зберігання займистих речовин, можливе виникнення осередків ураження різними токсичними чинниками, ураження людей та тварин.
Під час таких аварій обстановка характеризується за такими параметрами, як: площа пожежі та зона теплової дії, ураження обслуговуючого персоналу об’єкта і загроза населенню найближчих житлових будинків при вибухах від вогню і задимлення, руйнування будинків, споруд і виникнення завалів, пошкодження зовнішнього і внутрішнього протипожежного водопостачання, стаціонарних систем пожежогасіння, технологічного обладнання тощо.
4.7.2. Дії підрозділу на пожежо- і вибухонебезпечному об’єкті включають, у першу чергу, проведення розвідки як на об’єкті, так і на прилеглій до нього території. При організації розвідки особлива увага звертається на наявність постраждалих при вибухах на об’єкті та у найближчих житлових будинках, ступінь руйнування будинків, споруд, місця виникнення завалів, наявність та справність зовнішнього протипожежного водопостачання, стаціонарних систем пожежогасіння тощо.
4.7.3. У ході проведення розвідки встановлюються:
райони пожеж і їх характер, визначаються основні напрямки вводу сил та засобів для проведення рятувальних робіт та гасіння пожеж, напрямок і швидкість поширення вогню, зони загазованості і наявність загрози населенню; межі району локалізації та гасіння пожеж; місцезнаходження потерпілих; наявність ділянок сильного задимлення, характер руйнування резервуарів (сховищ) і трубопроводів; місця можливого розливу нафтопродуктів і сильнодіючих отруйних речовин; наявність водоймищ, справних джерел водопостачання, запасів спеціальних вогнегасних речовин та стан під’їзних шляхів.
4.7.4. На основі даних розвідки проводиться оцінка обстановки та визначаються: заходи з організації рятування людей, порядку надання допомоги постраждалим та залучення для цього необхідних засобів; основні тактичні прийоми з ліквідації надзвичайної ситуації; рубежі локалізації і гасіння пожеж; напрями і шляхи відходу особового складу у разі загрози вибуху або викиду нафтопродуктів; організація зовнішнього протипожежного водопостачання; засоби захисту особового складу від небезпечних факторів.
4.7.5. Найважливішим завданням є пошук і деблокування постраждалих із зруйнованих будівель. Роботи за технологічним принципом розділяються на три основні види:
деблокування постраждалих, які знаходяться під уламками будівельних конструкцій;
деблокування постраждалих із замкнутих приміщень;
рятування людей з верхніх поверхів зруйнованих будівель.
Виконання робіт з деблокування постраждалих здійснюється такими способами:
послідовне розбирання завалів;
влаштування лазів;
вироблення галереї в ґрунті під завалом;
пробивання отворів у стінах та перекриттях.
4.7.6. Під час виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією аварії внаслідок вибуху, проводяться заходи для захисту особового складу і техніки від ураження вибуховою хвилею, осколками і уламками конструкцій, що розлітаються, теплового впливу та ураження органів дихання продуктами горіння.
Одночасно здійснюються заходи щодо рятування людей з палаючих, зруйнованих будинків і зон задимлення, надання їм медичної допомоги і евакуації в лікарні та спеціалізовані лікувальні заклади охорони здоров’я.
Аварійно-рятувальні, механізовані та інженерні підрозділи пророблюють проїзди і проходи, здійснюють обвалування або відведення горючих (отруйних) рідин, що розлилися, у безпечні місця, відключають пошкоджені ємності, апарати, механізми і трубопроводи.
4.7.7. Першу невідкладну медичну допомогу на місці ураження надають рятувальники та медичні працівники, які входять до складу аварійно-рятувальних підрозділів, та/або самі постраждалі в порядку само- та взаємної допомоги.
Після надання першої невідкладної медичної допомоги на місці ураження постраждалого транспортують до пункту надання медичної допомоги.
4.8. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків аварії на хімічно небезпечних об’єктах
4.8.1. Під час виникнення аварій на хімічно небезпечних об'єктах можливі: залпові викиди небезпечних хімічних речовин у довкілля; пожежі з виділенням токсичних речовин; забруднення об'єктів і місцевості в осередках аварії та на сліді розповсюдження хмари; широкі зони задимлення в сполуці з токсичними продуктами.
Під час аварії можуть діяти, як правило, декілька факторів ураження: пожежа, вибухи, хімічне забруднення повітря і місцевості, а за межами об'єкта - забруднення довкілля. Аварії на хімічно небезпечних об'єктах характеризуються високою швидкістю формування і дією вражаючих факторів. У зв'язку з цим заходи щодо захисту особового складу та населення, локалізації та ліквідації наслідків аварії повинні проводитись у мінімально можливі строки.
4.8.2. До організації рятувальних та інших невідкладних робіт під час аварії на небезпечних хімічних об’єктах входять: розвідка осередку ураження з метою встановлення характеру руйнувань, межі зони зараження, напрямку та швидкості розповсюдження небезпечних хімічних речовин, строку дії джерела забруднення, об’єктів та населених пунктів, яким загрожує небезпека, порядок оповіщення особового складу про виникнення загрози ураження хімічно небезпечними речовинами, локалізація та ліквідація осередків ураження; проведення дегазації будівель та споруд, місцевості, техніки, автотранспорту, засобів індивідуального захисту, санітарної обробки особового складу та населення, надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим та евакуація їх до лікувальних закладів охорони здоров’я, взяття участі в евакуації населення у безпечні райони та його розміщення.
4.8.3. При проведенні рекогносцировки району аварії визначаються: масштаб аварії і загальний порядок її ліквідації, можливі зони розповсюдження рідкої і парової фази виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин у існуючих метеорологічних умовах, потреба необхідної кількості сил і засобів для проведення хімічної розвідки.
4.8.4. При постановці завдань на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час аварії на хімічно небезпечних об’єктах визначаються: особливості об’єкта, характер і масштаб аварії, завдання підрозділу, засоби підсилення, завдання підпорядкованим підрозділам, обсяги робіт, способи їх проведення та об’єкти зосередження основних зусиль, заходи безпеки під час проведення робіт і порядок використання засобів індивідуального захисту, місця розташування медичних підрозділів, шляхи та порядок евакуації постраждалих, час початку та завершення робіт, порядок зміни, район збору після виконання завдань, порядок подання донесень, пункти управління, порядок охорони.
4.8.5. Додатково вказуються:
групам радіаційної, хімічної та біологічної розвідки - виявлення хімічної обстановки на маршрутах і визначення зон хімічного забруднення;
аварійно-рятувальним підрозділам - ділянки (об’єкти) робіт, види, обсяги і строки проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, місця усунення аварій, у першу чергу, на комунікаціях (технологічних лініях) з небезпечними хімічними речовинами, порядок евакуації уражених, маршрути руху до осередку ураження, час проходження вихідного пункту;
підрозділам радіаційного, хімічного та біологічного захисту - ділянки місцевості та об’єкти, що підлягають дегазації, порядок та способи дегазації; пункти приготування дегазуючих розчинів та зарядки техніки; час початку і закінчення дегазаційних робіт; місце і час розгортання пункту спеціальної обробки; місце взяття води для санітарно-технічних потреб; маршрут просування та час проходження вихідного пункту;
інженерним підрозділам - види, обсяги робіт і способи їх виконання, місця улаштування захисних валів або периметра обвалування, направляючих канав, які обмежують розповсюдження рідкої фази небезпечних хімічних речовин, час початку і закінчення робіт, маршрут руху; час проходження вихідного пункту;
резервам: склад, район розташування, час готовності до виконання завдання, маршрут руху до осередку ураження (ділянки, об’єкта робіт).
4.8.6. Враховуючи швидкоплинність попадання небезпечних хімічних речовин у довкілля при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах, фактор часу в організації та проведенні хімічної розвідки і хімічного контролю має першочергове значення.
4.8.7. Хімічна розвідка організовується одночасно з виконанням завдань підрозділами, що проводять аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи.
Хімічна розвідка ведеться групами розвідки у складі не менше 3-х осіб, одна з яких є хіміком - розвідником, і починається з розвідки осередку аварії.
Розвідка осередку аварії проводиться тільки з використанням ізолюючих протигазів і засобів індивідуального захисту шкіри.
4.8.8. Групи хімічної розвідки визначають тип небезпечної хімічної речовини та її концентрацію, встановлюють і позначають межі зон (ділянок) забруднення, місця застою та напрямок поширення забруднення повітря, місця можливого перекриття трубопроводів, шляхи введення сил на ділянки, об’єкти робіт, місцезнаходження постраждалих, визначають місця і характер пошкодження комунальних і енергетичних мереж, здійснюють відбір зразків продуктів харчування, води, надсилають їх до хімічних лабораторій для проведення аналізу. Пости ведуть спостереження за зміною хімічного становища безпосередньо поблизу аварії та доводять до підрозділів відомості про його результати.
4.8.9. Підрозділи радіаційного, хімічного та біологічного захисту разом з пожежно-рятувальними та інженерно-технічними підрозділами проводять дегазацію місцевості, виробничих територій, споруд і обладнання, забруднених хімічно небезпечними речовинами.
У першу чергу дегазуються під’їзди та внутрішні об’єктові дороги, шляхи евакуації постраждалих, майданчики посадки їх у транспорт, місця, де розлилися небезпечні хімічні речовини.
За потреби місця, де розлилися небезпечні хімічні речовини, обваловуються, речовини з пошкоджених ємностей перекачуються у непошкоджені та інші придатні для цієї мети ємності з наступною дегазацією пошкоджених, ставлять водяні завіси, проводиться розчинення розлитих небезпечних хімічних речовин.
4.8.10. При необхідності створюється тимчасовий підрозділ спеціальної обробки із залученням приданих сил та засобів. Підрозділ спеціальної обробки за потреби розгортає пункт спеціальної обробки, організовує і проводить санітарну обробку людей і знезараження техніки, транспорту та інших матеріальних засобів.
З цією метою можуть використовуватися миючі пункти транспорту об’єктів економіки, що розташовані на незараженій території. Цей підрозділ може бути залучений для проведення заходів з нейтралізації небезпечних хімічних речовин.
Перед початком ліквідації наслідків аварії у зоні хімічного забруднення до особового складу доводяться заходи безпеки, а також визначаються тип і порядок використання засобів індивідуального захисту.
4.8.11. Після закінчення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередку хімічного забруднення аварійно-рятувальні підрозділи, за потреби, проводять повну спеціальну обробку. Пункт спеціальної обробки розгортається на незабрудненій місцевості поблизу ділянки (об’єкта) робіт. Після проведення спеціальної обробки підрозділи виводяться у вихідні райони (райони зосередження) для підготовки їх до наступних дій.
4.9. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків аварій на радіаційно небезпечних об’єктах