4.9.1. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах можуть супроводжуватися як додатковим зовнішнім рентгенівським, гамма-, бета- і нейтронним випромінюванням, так і радіоактивними викидами в атмосферу.
4.9.2. Ліквідація наслідків аварій на радіаційно небезпечних об’єктах здійснюється силами раніше створеного угруповання, особовий склад якого має бути заздалегідь навчений, інформований про радіаційну ситуацію в місцях виконання робіт та віднесений до складу аварійного персоналу.
Аварійно-рятувальні роботи виконуються у взаємодії зі з’єднаннями та частинами радіаційного, хімічного та біологічного захисту і спеціалізованими формуваннями інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, для чого заздалегідь складаються плани (інструкції) взаємодії на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та затверджуються керівниками відповідних міністерств та відомств.
4.9.3. Аварійно-рятувальні підрозділи можуть залучатися до ліквідації аварій на об'єктах ядерно-енергетичного циклу, експериментальних ядерних реакторах і критичних збірках, а також на складах радіоактивних речовин і на пунктах захоронення радіоактивних відходів, де можливі аварійні газоаерозольні викиди та/або рідинні скиди радіонуклідів у навколишнє середовище. Вони проводять радіаційну розвідку та спостереження, локалізацію і гасіння пожеж, дезактивацію території, будівель, споруд, техніки, обмундирування, спецодягу та засобів захисту, санітарну обробку особового складу підрозділів і формувань цивільного захисту та населення, здійснення дозиметричного моніторингу. Аварійно-рятувальні підрозділи проводять заходи з пилоподавлення, збирання і захоронення радіоактивних відходів, зведення водозабірних споруд, ремонту і будівництва шляхів, огородження зон радіоактивного забруднення, споруджують захисні споруди для укриття особового складу безпосередньо у зоні забруднення і медичного забезпечення підрозділів та населення, забезпечують підтримання належного епідемічного стану, контролюють ступінь ураження об’єктів зовнішнього середовища у районі аварії.
4.9.4. На час робіт в умовах радіаційної аварії особовий склад формувань відноситься до аварійного персоналу та прирівнюється до категорії А. При цьому він має бути забезпечений однаковою мірою з основним персоналом усіма табельними і спеціальними засобами індивідуального і колективного захисту (спецодяг, засоби захисту органів дихання, зору і відкритих поверхонь шкіри, засоби дезактивації тощо), а також системою вимірювання і реєстрації отриманих під час проведення робіт доз опромінення.
Аварійний персонал повинен бути постійно поінформованим про вже отримані та можливі дози опромінення і можливу шкоду для здоров'я. Обмеження опромінення особового складу формувань, зайнятого на аварійних роботах, виконується таким чином, щоб не були перевищені встановлені значення регламентів першої групи для категорії А.
4.9.5. Допускається заплановане підвищене опромінення осіб зі складу аварійного персоналу (за винятком жінок, а також чоловіків віком до 30 років) у випадках, якщо роботи в зоні аварії поєднуються із:
втручанням для запобігання серйозним наслідкам для здоров'я людей, які опинилися у зоні аварії;
зменшенням чисельності осіб, які можуть зазнати аварійного опромінення (запобігання великим колективним дозам);
запобіганням такого розвитку аварії, який може призвести до катастрофічних наслідків.
При цьому мають бути застосовані усі заходи для того, щоб величина сумарного опромінення не перевищила 100 мЗв (подвоєне значення максимального ліміту ефективної дози професійного опромінення за один рік).
4.9.6. При здійсненні заходів, у яких доза може перевищити максимальний ліміт дози, особовий склад, який виконує ці роботи, має бути з добровольців, які пройшли медичне обстеження, причому, кожний з них має бути чітко і всесторонньо проінформований про ризик подібного опромінення для здоров'я, пройти попередню підготовку і дати письмову згоду на участь у подібних роботах.
4.9.7. У деяких випадках, коли роботи виконуються з метою збереження життя людей, мають бути застосовані всі можливі заходи для того, щоб особовий склад аварійно-рятувальних формувань, який виконує ці роботи, не міг отримати еквівалентну дозу на будь-який з органів (включаючи рівномірне опромінення всього тіла) більше 500 мЗв. Виконання цієї вимоги забезпечує запобігання детерміністичним ефектам.
4.9.8. При отриманні учасником аварійних робіт дози опромінення більше 500 мЗв проводиться його кваліфіковане медичне обстеження, за результатами якого приймається рішення щодо подальшої участі рятувальника у роботах.
4.9.9. Керівник органу управління (підрозділу) після прибуття на місце аварії аналізує масштаби і характер можливого радіоактивного забруднення, його вплив на дії особового складу підрозділу, встановлює маршрути розвідки, рівні радіації, які необхідно відмічати спеціальними знаками, та характер позначення меж забрудненої ділянки, ставить завдання підрозділам та організовує їх взаємодію.
4.9.10. Під час постановки завдань вказуються особливості об’єкта, характер і масштаб аварії, завдання підрозділу, засоби підсилення, завдання підпорядкованим та приданим підрозділам, обсяги робіт, способи їх проведення та об’єкти зосередження основних зусиль, заходи безпеки під час проведення робіт і порядок використання засобів захисту, місця розташування медичних підрозділів, шляхи та порядок евакуації постраждалих, час початку та завершення робіт, порядок зміни, район збору після виконання завдань, порядок подання донесень, пункти управління, порядок охорони.
4.9.11. Силами радіаційної розвідки вирішуються такі завдання:
визначення забруднення місцевості та приземного шару повітря радіоактивними речовинами, передача інформації стосовно цього старшому начальнику;
визначення потужності дози гамма-випромінювання на маршрутах руху аварійно-рятувальних формувань та позначення меж зон радіоактивного забруднення;
визначення (за необхідності) шляхів обходу забруднених ділянок;
моніторинг динаміки змін радіаційного стану;
метеорологічні спостереження та урахування викликаної їх зміною динаміки радіаційної обстановки;
відбирання зразків води, продовольства, рослинності, ґрунту, атмосферних опадів та відправлення їх до лабораторії;
визначення рівнів поверхневого забруднення альфа-, бета-випромінюючими радіонуклідами об’єктів, техніки, майна;
дозиметричний контроль особового складу формувань після виходу із зони радіоактивного забруднення.
4.9.12. Для спостереження за радіаційним станом створюються пости радіаційного спостереження. Для визначення зон радіоактивного забруднення, контролю за забрудненістю місцевості, техніки, майна, продовольства, води, фуражу, відбору зразків об’єктів довкілля залучаються групи (ланки) пішої радіаційної розвідки, сили та засоби наземної та повітряної розвідок.
Пости, групи (ланки) як пішої, так і наземної і повітряної радіаційної розвідок повинні мати відповідне табельне дозиметричне, радіометричне та спектрометричне оснащення, спорядження для роботи в особливих умовах (ніч, зима, високі рівні забруднення місцевості тощо).
Невелика швидкість ведення розвідки та тривалий час знаходження розвідників на забрудненій території вимагають організації постійного контролю за рівнями опромінення особового складу формування розвідки з метою недопущення рівнів опромінення, що перевищують встановлені ліміти доз.
4.9.13. Дозиметричний контроль особового складу аварійно-рятувальних підрозділів проводиться з метою своєчасного отримання даних про дози опромінення особового складу. За даними контролю визначаються режими роботи формувань та їх радіаційне ураження. Контроль організовується як груповий (з метою отримання інформації про середні дози опромінення для визначення режиму та категорій працездатності), так й індивідуальний (з метою отримання даних про дози кожної особи, визначення захисних заходів та встановлення ступеня важкості променевого ураження особовому складу формувань, для цього видаються індивідуальні дозиметри).
Контроль за опроміненням особового складу формувань, що знаходяться на забрудненій місцевості, проводиться безперервно. Дози опромінення фіксуються в індивідуальних картках обліку доз опромінення.
Дозиметричний контроль радіоактивного забруднення техніки, майна, одягу, взуття, засобів індивідуального захисту тощо проводиться при виході особового складу з осередків радіоактивного забруднення.
4.9.14. Під час визначення завдань керівник органу управління (підрозділу) визначає ділянки (об’єкти), на яких потрібно зосередити основні зусилля, черговість, обсяг і строки виконання робіт, склад змін, порядок їх роботи та відпочинку, використання засобів захисту, встановлену дозу опромінення особового складу і заходи щодо захисту на випадок можливих наступних радіоактивних викидів, дії підрозділів для завершення робіт на даному об’єкті.
4.9.15. Організація та ведення аварійно-рятувальних робіт в осередку радіоактивного забруднення вимагають проведення комплексу заходів з радіаційної безпеки, спрямованих на зниження зовнішнього і внутрішнього опромінення працюючих, виключення занесення радіоактивного бруду на чисті території та у житлові приміщення.
4.9.16. Комплекс заходів з радіаційної безпеки включає: суворе нормування радіаційного фактора (захист часом, відстанню, робота по нарядах-допусках); медичний огляд всіх залучених до аварійно-рятувальних робіт і вирішення за його результатами питання допуску до роботи; інструктаж з питань радіаційної безпеки; систематичний контроль за динамікою радіаційної ситуації і визначення на його основі допустимої тривалості роботи на конкретній забрудненій ділянці, в приміщенні тощо; індивідуальний дозиметричний контроль і облік опромінення всіх працюючих; організацію індивідуального захисту особового складу; локалізацію забруднення та санітарно-пропускний режим, що виключає розповсюдження забруднення з осередків проведення робіт; організацію санітарної обробки та систематичної дезактивації спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту.
4.9.17. Безпосередньо в аварійному осередку необхідно діяти відповідно до спеціально розробленого плану, використовуючи аварійні комплекти засобів індивідуального захисту. При цьому особлива увага приділяється індивідуальному захисту органів дихання особового складу аварійних бригад і такій організації зберігання аварійних комплектів, що забезпечує їх отримання у мінімальний строк.
Тривалість роботи особового складу формувань у зоні Б (сильного забруднення) не повинна перевищувати 6 годин протягом дня, а для роботи у зонах В (небезпечного забруднення) і Г (надзвичайно небезпечного забруднення) повинен оформлятися наряд-допуск до проведення робіт, в якому вказуються нормативи щодо тривалості робочого часу та допустимої дози опромінення.
4.9.18. Для виключення розповсюдження радіоактивного забруднення за межі аварійної зони та зменшення ймовірності надходження радіоактивних речовин в організм рятувальників повинен бути організований санперепускник на межі зон, де організовують миття та перевдягання особового складу після закінчення робіт, пов’язаних із радіоактивним забрудненням шкіри та спецодягу.
4.9.19. При виході за межі зони радіоактивного забруднення кожен рятувальник зобов’язаний: у спеціально відведеному місці зняти додаткові засоби індивідуального захисту (бахили, нарукавники, костюми короткочасного застосування, гумові рукавички тощо) та здати їх на дезактивацію; у "брудному" відділенні санперепускника зняти основне спецвзуття, верхній одяг, шапочку і, у разі забруднення їх вище допустимих величин, здати на дезактивацію; зняти респіратор типу "Лепесток" та здати у радіоактивні відходи, респіратор типу РМ-2 здати на дезактивацію; прополоскати рот чистою водою, ретельно вимити руки чистою водою із застосуванням банного або туалетного мила; зняти натільну білизну та здати її на дезактивацію; майно, забруднення якого не перевищує допустимих рівнів, зберігається у шафах до наступного використання; знову помити руки та перевірити рівень їх забруднення. У випадку перевищення допустимого рівня забруднення шкіри провести повторну обробку із застосуванням препаратів для дезактивації ("Захист", "Радез" тощо); ретельно вимити тіло під душем із застосуванням банного або туалетного мила, витертися рушником та пройти перевірку чистоти шкіри тіла; у випадку виявлення забруднення шкіри, що перевищує допустимі рівні, повторити обробку під душем; у чистому відділенні санперепускника одягнути чистий одяг та взуття.
4.9.20. Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту після кожного використання у зоні радіоактивного забруднення повинні дезактивуватися. Повинен бути встановлений рівень забруднення дезактивованого майна, при перевищенні якого дезактивація вважається недоцільною та майно переводиться в розряд радіоактивних відходів (наприклад, перевищення допустимого рівня у 5-10 разів).
Для дезактивації додаткових заходів індивідуального захисту повинна бути організована спеціальна ділянка, або приміщення в зоні санітарних шлюзів, або пункти санітарної обробки. Для дезактивації засобів індивідуального захисту органів дихання, а також їх наступного технічного обслуговування, збереження та видавання необхідно організувати спеціальні приміщення - респіраторні. Дезактивація протигазів та респіраторів проводиться відповідно до інструкції з їх використання.
4.10. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів при ліквідації надзвичайної ситуації, пов'язаної з аварією на водному об’єкті
4.10.1. Надзвичайна ситуація, пов'язана з аварією на водному об’єкті, призводить до загрози життю і здоров’ю людей, пошкодження або затоплення плавзасобів, забруднення акваторії.
Наслідки такої ситуації зумовлюють тривале знаходження постраждалих у воді, блокування їх у затопленому об’єкті, зникнення безвісти на маломірних та рятувальних плавзасобах і без них, втрату матеріальних цінностей, що перевозилися по воді, затоплення плавзасобів та інших об’єктів, забруднення акваторії.
4.10.2. Надзвичайна ситуація, пов’язана з аварією на водному об’єкті, характеризується складністю визначення місця пошуку на акваторії, постійними змінами координат та розміру району пошуку внаслідок впливу гідро-, метеоумов (течії, глибини, погодних умов тощо), необхідністю загальної координації діяльності залучених органів управління і сил, екстремальними умовами рятування людей з поверхні води і підводних пошуково-рятувальних робіт, застосуванням сорбентів та бонових загороджень при забрудненнях акваторії.
4.10.3. До ліквідації надзвичайних ситуацій на водних об’єктах залучаються органи управління та аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, формування інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, на які покладаються завдання пошуку і рятування на воді і які мають відповідні засоби для їх проведення.
На аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту покладаються завдання з пошуку і рятування зниклих безвісти людей на маломірних плавзасобах і без них та участі у пошуково-рятувальних операціях при аваріях суден і забрудненнях акваторії.
4.10.4. Збір даних про ситуацію на водному об’єкті проводиться з усіх можливих джерел, для чого проводиться опитування свідків, представників місцевої влади та родичів зниклих, встановлюються кількість зниклих людей, плавзасобів, наявність індивідуальних та колективних рятувальних засобів, можливий маршрут руху, місця останнього контакту із зниклими, погодні умови на момент зникнення.
4.10.5. Оцінка обстановки на водному об’єкті включає: оцінку району можливого пошуку, гідро-, метеоумов (течія, крига, глибини, погодні умови тощо); визначення складності та обсягів пошукових і рятувальних робіт, можливостей підрозділу та взаємодіючих сил щодо виконання завдань на воді (наявність плавзасобів, рятувального та водолазного спорядження тощо, рівень підготовки рятувальників та кваліфікація водолазного складу), потреби у залученні додаткових сил (водолазних, плавзасобів, авіації).
4.10.6. На підставі аналізу інформації про можливі місце і час виникнення надзвичайної ситуації, проміжок часу між часом виникнення ситуації та часом прибуття аварійно-рятувального підрозділу, можливого переміщення об’єкта пошуку за час, що сплинув, розраховується радіус району пошуку та його кордони, визначаються вихідний пункт пошуку, схема пошуку (по квадратах, що розширюються, по секторах, паралельними галсами, спільно плавзасобами і авіацією) та спосіб пошуку - надводний пошук на акваторії або водолазами і технічними засобами підводного пошуку на дні акваторії.
4.10.7. Особовому складу ставляться завдання, якими доводяться заходи безпеки, межі району пошуку, вихідний пункт та схема пошуку, розподіляються обов’язки і завдання між особовим складом та визначається порядок приведення в готовність плавзасобів, рятувального та водолазного спорядження, технічних засобів надводного та підводного пошуку, призначається час початку робіт та визначається порядок організації зв’язку.
4.10.8. Рішення про припинення пошуково-рятувальних робіт приймається керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації на водному об’єкті при різкому погіршенні погодних умов і неможливості через це продовжувати пошуково-рятувальні роботи, якщо надійшла інформація, що люди, які зазнали лиха, врятовані, якщо незважаючи на всі вжиті заходи потерпілих людей знайти не вдалося і не залишилося ніяких надій, що люди могли залишитися живими.
4.11. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів при ліквідації надзвичайної ситуації, пов’язаної з ДТП
4.11.1. ДТП - це ситуація, що виникла у процесі руху транспортних засобів і викликала загибель або поранення людей та пошкодження транспортних засобів. Наслідки такої ситуації зумовлюють тяжкі травми постраждалих та їх блокування у деформованих транспортних засобах, виникнення вторинних факторів ураження (займання, розлив пально-мастильних матеріалів та небезпечних речовин), винос (потрапляння) пошкоджених транспортних засобів, травмованих людей та вантажу у важкодоступні місця.
4.11.2. ДТП характеризується необхідністю екстреного реагування, використання спеціальних засобів, негайного надання медичної допомоги постраждалим під час їх вилучення з деформованих транспортних засобів, постійного підтримання взаємодії з відповідними підрозділами, в окремих випадках ліквідації забруднень, організації підвищених заходів безпеки рятувальників при проведенні робіт.
4.11.3. До ліквідації надзвичайних ситуацій, пов’язаних із ДТП (зіткнення і перекидання автомобілів, ДТП на залізничних переїздах, ДТП під час транспортування небезпечних вантажів, пожежі на автотранспорті, падіння автомобілів з крутих схилів, попадання автомобілів під лавини, селі, падіння автомобілів у воду), залучаються аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, інші аварійні формування.
4.11.4. При ліквідації надзвичайної ситуації, пов’язаної з ДТП, на аварійно-рятувальні підрозділи покладаються завдання з рятування постраждалих та усунення загрози вторинних факторів ураження (ліквідація пожеж, локалізація дії небезпечних речовин, ліквідація загрози обрушення пошкоджених конструкцій тощо).
4.11.5. З прибуттям аварійно-рятувального підрозділу на місце ДТП проводиться розвідка, під час якої визначаються стан аварійних транспортних засобів, положення і стан постраждалих, виявляється наявність або загроза виникнення вторинних факторів ураження.
4.11.6. При проведенні оцінки обстановки, що склалася внаслідок ДТП, оглядається місце проведення робіт та визначаються шляхи забезпечення безпеки рятувальників при їх виконанні (інтенсивність руху транспорту, розташування аварійного транспортного засобу щодо проїзної частини, визначення меж робочих зон тощо), проводиться оцінка складності та обсягів рятувальних і невідкладних робіт, можливостей залучених сил та засобів щодо їх виконання, впливу на виконання завдань метеоумов, часу доби та пори року.
4.11.7. Визначаються необхідні сили, засоби та способи дій, надається інформація керівництву через систему оперативно-чергової служби, організовується взаємодія з відповідними підрозділами з питань встановлення режимів руху транспорту для безпечного проведення рятувальних робіт, надання першої невідкладної медичної допомоги та евакуації постраждалих.
4.11.8. Організовується рятування людей шляхом пріоритетного виконання робіт із забезпечення доступу до постраждалих з тяжкими травмами, першочергового проведення робіт щодо зниження або усунення дії вторинних факторів (механічне, теплове або хімічне ураження тощо) на постраждалих, використання найбільш простих шляхів для швидкого доступу до постраждалих і надання їм першої медичної допомоги, негайного вилучення постраждалого із транспортного засобу при виникненні загрози ураження вторинними факторами або різкому погіршенні стану травмованих. Рішення щодо негайного вилучення постраждалого із транспортного засобу приймається на підставі висновку медичного персоналу.
4.11.9. Особовому складу ставляться завдання, якими доводяться заходи безпеки при виконанні робіт, визначаються межі робочих зон, встановлюється технологія виконання робіт, розподіляються обов’язки між особовим складом та визначається порядок приведення у готовність засобів рятування та інструменту, призначаються безпечні місця доступу до аварійного транспортного засобу і постраждалих, місця для безпечної стоянки транспортних засобів свого підрозділу, складування уламків і вантажу для усунення перешкод проведенню робіт, визначаються завдання медперсоналу.
4.11.10. Рішення про припинення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків ДТП приймає керівник робіт з ліквідації наслідків ДТП після евакуації всіх постраждалих та усунення загрози ураження вторинними факторами.
4.12. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів при ліквідації надзвичайної ситуації на метрополітені
4.12.1. Надзвичайна ситуація на метрополітені - це ситуація, що призвела до порушення нормальної роботи метрополітену і викликала загибель або поранення людей, пошкодження рухомого складу, технічних систем і комунікацій.
4.12.2. До ліквідації надзвичайної ситуації на метрополітені залучаються об’єктові аварійні формування метрополітену, аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Державної служби медицини катастроф та інші підрозділи.
Організація ліквідації надзвичайної ситуації на метрополітені покладається на штаб, який очолює начальник метрополітену або призначений ним керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.
4.12.3. На аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту покладаються завдання з надання екстреної медичної допомоги постраждалим, евакуації пасажирів з небезпечної зони (вагонів, що знаходяться на станції, платформ, розподільних залів, вестибюлів) та виведення їх на поверхню.
4.12.4. Керівник аварійно-рятувального підрозділу з прибуттям на місце надзвичайної ситуації за викликом доповідає посадовій особі метрополітену, яка керує роботами (начальнику станції, відповідальному черговому по станції), і діє за його вказівками відповідно до спільно прийнятих рішень.
При проведенні розвідки визначаються обсяг робіт, шляхи евакуації та можливі способи організації зв’язку при виконанні робіт.
При оцінці обстановки проводиться оцінка місця проведення робіт та можливості забезпечення безпеки рятувальників, оцінка складності та обсягів рятувальних робіт, можливостей залучених сил та засобів щодо їх виконання, впливу на виконання завдань вторинних факторів (задимленість, відсутність електропостачання, ураження хімічними речовинами тощо).
Визначаються необхідні сили, засоби та способи дій та надається інформація керівництву.
Організовується взаємодія з черговими службами, аварійними підрозділами метрополітену та швидкої медичної допомоги з питань визначення шляхів та порядку евакуації, надання допомоги з виведення пасажирів із станції, забезпечення проходу рятувальників до місця події, надання першої, а також екстреної медичної допомоги постраждалим на поверхні.
Організовується рятування людей шляхом надання першої допомоги постраждалим на місці, евакуації пасажирів з небезпечної зони та виведення їх на поверхню усіма спільно визначеними шляхами, передачі постраждалих працівникам швидкої медичної допомоги.
Особовому складу ставляться завдання, якими доводяться заходи безпеки при виконанні робіт, визначаються ділянки проведення робіт, шляхи евакуації пасажирів та постраждалих на поверхню, розподіляються обов’язки між особовим складом, визначаються порядок та способи зв’язку між рятувальниками при виконанні завдань.
4.12.5. Рішення про припинення робіт аварійно-рятувальним підрозділом Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту приймає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації на метрополітені після виконання підрозділом поставлених завдань.
4.13. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів при проведенні аварійно-рятувальних робіт на висотних об’єктах житлового та промислового призначення
4.13.1. Аварійно-рятувальні роботи на висотних об’єктах житлового та промислового призначення виконуються у випадках:
руйнування об'єктів, викликаних землетрусами, вибухами, саморуйнуванням тощо;
повеней, затоплень;
пожеж;
отруєнь атмосфери викидами хімічно небезпечних речовин.
4.13.2. Безпосереднє виконання рятувальних робіт включає:
вибір і організацію місць і способів закріплення мотузок;
підйом спорядження і рятувальників до постраждалого;
надання постраждалому необхідної медичної допомоги;
укладання та закріплення постраждалого на носилках;
організацію страховки та самостраховки, навішування перил (за потреби), канатної дороги тощо;
спуск і транспортування потерпілого до рівня руху автотранспорту;
евакуацію потерпілих до медичного закладу.
4.14. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у замкнутих просторах
4.14.1. До обмежених (замкнутих) просторів належать ємності (цистерни, баки, котли), колодязі, димоходи, вузькі проходи у тунелях і підвалах тощо.
Особливістю проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у замкнутих просторах є:
можливість накопичення в замкнутих просторах газоподібних небезпечних хімічних речовин у великих концентраціях, вибухонебезпечних та отруйних газів, як наслідок - отруєння (знепритомлення) працюючих у цих замкнутих просторах;
складність доступу рятувальників до постраждалих;
мала кількість часу на проведення рятувальних робіт та врятування життя постраждалих;
велика вірогідність зсувів (обвалів) ґрунту при діях у земляних колодязях;
різке підвищення ґрунтових вод та знищення кілець колодязів;
загроза вибуху або пожежі.
4.14.2. Рятувальні роботи повинні проводитись не менше ніж двома рятувальниками, один з яких повинен перебувати у зоні чистого повітря (ззовні замкнутого простору) і координувати дії рятувальника, який знаходиться у замкнутому просторі, виконувати його команди та підтримувати з ним постійний зв’язок, контролювати сигнали, про що доповідати керівнику робіт з ліквідації надзвичайної ситуації; у разі загрози життю рятувальника, який знаходиться у замкнутому просторі, негайно вживати заходів щодо його евакуації.
У випадку, коли проведення рятувальних робіт потребує перебування у замкнутому просторі двох рятувальників, кількість розрахунку (ланки) рятувальників збільшується до чотирьох осіб.
4.14.3. Рятувальні роботи проводяться безперервно до повного їх завершення.
Керівник аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у замкнутому просторі організовує оточення місця проведення робіт та медичне забезпечення силами відповідних служб цивільного захисту.
4.14.4. З прибуттям аварійно-рятувального підрозділу до місця проведення аварійно-рятувальних робіт, пов'язаних із роботами в обмежених (замкнутих) просторах:
вживаються заходи щодо знезараження зазначених просторів шляхом вентиляції або нейтралізації небезпечної хімічної речовини;
з’ясовуються відстань, на якій будуть працювати рятувальники, від місця забору чистого повітря, тип небезпечної хімічної речовини, яка може там знаходитись, конструктивні особливості замкнутого простору, обсяг робіт, які необхідно виконати, та їх специфіка, шляхи та способи потрапляння у замкнутий простір рятувальників і евакуації постраждалих;
проводиться розрахунок сил та засобів, необхідних для проведення аварійно-рятувальних робіт;
визначається персональний склад ланки рятувальників, які безпосередньо будуть проводити аварійно-рятувальні роботи.
4.14.5. Перед початком проведення аварійно-рятувальних або інших невідкладних робіт:
організовується перевірка готовності до застосування ізолюючих засобів захисту органів дихання та зору, електричних ліхтарів у вибухобезпечному виконанні, іншого рятувального спорядження (сигнально-рятувальні шнури, рятувальні пояси, рятувальні мотузки, індивідуальні канатно-спускові пожежні пристрої тощо);
організовується вимір наявності небезпечних газів або хімічних речовин, встановлюється їх концентрація та за можливості організовується провітрювання (вентиляція) замкнутого простору;
визначається порядок організації зв'язку між працюючими у замкнутому просторі і страхувальниками;
встановлюються умовні сигнали у разі небезпеки для рятувальників, за якими проводитимуться рятувальні роботи (підйом постраждалих);
встановлюється можливість подання (нагнітання) повітря до місця проведення робіт.
4.14.6. У разі проведення робіт у засобах індивідуального захисту органів дихання і зору:
виставляється пост безпеки та здійснюються необхідні розрахунки щодо часу роботи у загазованому середовищі;
призначаються рятувальники (рятувальник), які будуть (який буде) проводити роботи у замкнутому просторі та які будуть (який буде) на свіжому повітрі їх (його) страхувати;
визначається вид засобу індивідуального захисту органів дихання і зору для складу ланки;
визначається оснащення (рятувальник повинен бути забезпечений захисним одягом; засобами індивідуального захисту органів дихання та зору, які можуть бути використані за тактико-технічними характеристиками заводу-виробника; пожежним поясом з карабіном; засобами освітлення у вибухобезпечному виконанні; додатковим пожежним поясом з карабіном);
організовується контроль відповідності спорядження рятувальника проведенню робіт;
встановлюються сигнали управління.
4.14.7. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації в замкнутих просторах повинен:
пересвідчитись, що рятувальник обв’язаний рятувальною мотузкою, другий кінець рятувальної мотузки знаходиться у рятувальника, який знаходиться ззовні на свіжому повітрі та забезпечений другою рятувальною мотузкою, кінець якої також знаходиться ззовні;
поставити завдання рятувальникам та дати команду на початок проведення робіт;
встановити контроль за ходом проведенням аварійно-рятувальних робіт до повного виконання завдання;
доповісти старшому начальнику про завершення рятувальних робіт.
4.15. Дії аварійно-рятувальних підрозділів при проведенні пошуково-рятувальних робіт з використанням службових собак
4.15.1. Пошук постраждалих за допомогою службових собак у процесі проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється кінологічними розрахунками разом із аварійно-рятувальними підрозділами, які оснащені спеціальним устаткуванням для розбирання завалів і транспортування людей.
4.15.2. На місці надзвичайної ситуації рятувальники-кінологи діють відповідно до наказів (рішень) керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації та безпосереднього начальника щодо питань використання службових собак при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
4.15.3. Перед початком робіт проводиться розвідка з метою визначення:
меж району стихійного лиха (надзвичайної ситуації);
зони пошуку, ймовірних місць перебування та кількості постраждалих;
найбільш зручних шляхів підходу аварійно-рятувальних груп та транспорту.
Старший групи кінологічних розрахунків (начальник підрозділу пошуково-кінологічної служби) надає пропозиції керівнику з ліквідації надзвичайної ситуації щодо ведення пошуково-рятувальних робіт з використанням службових собак.
При відпрацюванні плану ведення пошукових робіт з використанням службових собак враховуються:
площа території, що обстежується, на якій виділяються зони "А" (місця найбільш ймовірного перебування постраждалих) і "Б" (місця можливого перебування постраждалих);
складність рельєфу місцевості;
метеорологічні умови;
фактори, що ускладнюють роботу собак (пожежі, задимленість, наявність їдких дратівливих речовин, пил тощо);
кількість службових собак та особливості роботи кожної з них;
наявні сили і засоби рятувальних груп, умови зв'язку та взаємодії між ними.
Після складання плану старший групи кінологічних розрахунків (начальник підрозділу пошуково-кінологічної служби) ставить завдання кожному кінологічному розрахунку.
4.15.4. Рятувальники-кінологи зі службовими собаками, які прибули на місце пошуку, повинні знати:
оперативну обстановку в районі ведення робіт;
межі зон "А" і "Б";
точні межі своєї ділянки;
черговість послідовного опрацювання ділянок;
можливості службових собак у даній обстановці;
тактику використання службових собак;
сигнали зв'язку зі старшим групи кінологічних розрахунків (начальником підрозділу пошуково-кінологічної служби);
порядок взаємодії з рятувальниками;
необхідні заходи безпеки.
Час роботи собаки на ділянці не повинен перевищувати вісім годин з періодичними перервами на відпочинок.
Ширина смуги, що обшуковується собакою, повинна складати від 20 м до 100 м.
Швидкість пошуку - від 1500 м-2 /год до 2000 м-2 /год.
4.16. Застосування вибухових технологій під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт
4.16.1. Вибухові технології при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з найбільшим ефектом застосовуються в умовах:
ліквідації крижаних заторів та зажорів;
попередження та ліквідації наслідків паводків та повені;
попередження та ліквідації наслідків сходу лавин, селів, обвалів;
локалізації лісових та торф'яних пожеж;
ліквідації наслідків землетрусів та аварій на промислових підприємствах.
Найбільш типовими операціями із застосуванням вибухових технологій є:
повне або локальне руйнування залізобетонних, бетонних, кам'яних, цегляних, дерев'яних та інших споруд, промислових та житлових будинків;
руйнування промислових труб, башт та інших об'єктів;
створення лазів, проходів у монолітних конструкціях, перебивання дерев, залізобетонних плит, труб, стовпів, інших окремих елементів конструкцій;
влаштування проходів, проїздів, каналів, котлованів, вирв та інших заглиблень заданої конфігурації в скельних породах, мерзлих ґрунтах, грязекам’яній масі тощо;
переміщення ґрунтових та інших мас з метою перекриття каналів, утворення гребенів, брустверів, дамб;
вивільнення водних просторів від льодових та інших заторів, захист мостів від пошкоджень під час льодоходу, корчування пнів.
4.16.2. Для виконання робіт, пов’язаних із застосуванням вибухових технологій, залучаються піротехнічні підрозділи аварійно-рятувальних формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.
Піротехнічні підрозділи проводять роботи з розвідки, вилучення, знешкодження, підйому, транспортування та знищення вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), знищення (утилізації) боєприпасів шляхом підриву, руйнування та обвалення будівель, споруд, ліквідації крижаних заторів та захисту гідротехнічних споруд від льодоходу, гасіння лісових пожеж шляхом влаштування мінералізованих (протипожежних) смуг за допомогою вибуху, будівництва дамб (котлованів) та інші вибухові роботи.
4.16.3. Рішення про застосування вибухових технологій при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт приймає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації або голова комісії, що створена відповідно до законодавства. Рішення про застосування вибухових технологій оформлюється наказом про проведення вибухових робіт.
Керівником вибухових робіт призначається керівник піротехнічного підрозділу або представник органу управління (аварійно-рятувального формування) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, який має досвід проведення відповідних операцій із застосуванням вибухових технологій та допущений до виконання вибухових робіт.
Наказ про проведення вибухових робіт розробляється штабом ліквідації надзвичайної ситуації на підставі організаційно-технічної документації. Організаційно-технічну документацію на проведення вибухових робіт розробляє керівник піротехнічного підрозділу із залученням фахівців з необхідних напрямів залежно від виду підривних робіт.
4.16.4. Вибухові роботи проводяться відповідно до організаційно-технічної документації та при суворому дотриманні вимог чинного законодавства України.
На період проведення вибухових робіт аварійно-рятувальні та інші підрозділи відводяться на безпечну відстань.
4.16.5. При проведенні вибухових робіт оформлюються такі організаційно-технічні документи:
наряд-допуск на виконання підривних робіт;
паспорт вибуху;
план-графік підривних робіт;
журнал обліку і видачі вибухових речовин та засобів підриву;
схема підвозу вибухових речовин та засобів підриву, послідовності їх видачі та порядок охорони тимчасового складу вибухових речовин та засобів підриву.
Для оперативного оформлення організаційно-технічної документації у кожному піротехнічному підрозділі розробляються типові паспорти вибуху для ліквідації надзвичайних ситуацій, що характерні для даного регіону.
Паспорт вибуху має в себе включати:
схему розташування шпурів чи зовнішніх зарядів, найменування вибухових речовин та засобів підриву;
відомості про спосіб заряджання, число шпурів, їх глибину та діаметр, масу та конструкцію зарядів, послідовність і кількість засобів підривання зарядів, відомості про матеріал забивки та її довжину, схему монтажу підривної електромережі, схему та час провітрювання забою;
величину радіуса небезпечної зони (у тому числі по вражаючій дії осколків);
місця укриття підривників та особового складу на період проведення підривних робіт;
дані про розстановку постів оточення, розташування попереджуючих та заборонних знаків, що огороджують доступ у небезпечну зону та до місць підриву.
До паспорта додаються: ситуаційний план об'єкта в масштабі від 1:1000 до 1:2000 з нанесеними на ньому будівлями, спорудами, дорогами, наземними та підземними комунікаціями, лініями електропередач та іншими промисловими і цивільними об'єктами в районі провадження вибухових робіт; місцезнаходження й характеристики споруд, що охороняються, об'єктів, комунікацій; креслення будівельних конструкцій, що зруйнуються (у масштабі 1:200); інші необхідні матеріали, схеми та креслення.
4.16.6. Виконання завдань з розвідки, вилучення, знешкодження, підйому, транспортування та знищення вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), знищення (утилізації) боєприпасів шляхом підриву здійснюються піротехнічними підрозділами відповідно до вимог чинного законодавства України.
5. Переміщення і розташування підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту
Переміщення підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту проводиться з метою створення угруповання сил у визначеному районі (місці) у встановлений термін для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
Переміщення підрозділів може здійснюватися автомобільним, залізничним, водним, повітряним транспортом та повинно проводитись організовано, у високому темпі і з дотриманням заходів безпеки.
5.1. Марш
5.1.1. Марш - організоване переміщення підрозділів у колонах дорогами та обхідним шляхами з метою виходу в визначений район або на об’єкт у готовності до подальших дій.
Марш може здійснюватись колонами автомобільної, гусеничної техніки або змішаними колонами. Під час маршу гусенична техніка, а також техніка, що має малий запас ходу, може перевозитися на трейлерах в складі колон.
Марш повинен здійснюватися з максимально можливою за даних умов швидкістю.
Добовий перехід підрозділу на марші становить для автоколон до 300 км, для гусеничних та змішаних колон - до 250 кілометрів.
Середня швидкість руху техніки становить для автоколон 30-35 км/год., для гусеничних та змішаних колон - 20-25 км/год.
У гірській, лісистій та болотистій місцевостях, при несприятливих погодних умовах та обмеженій видимості довжина добового переходу може зменшуватись до 200 км, а середня швидкість руху до 15-20 км/год.
Дистанції між підрозділами можуть бути до 5 км, між колонами - 2-3 км, між машинами - 25-50 метрів. При обмеженій видимості, несприятливих погодних і складних дорожніх умовах (круті підйоми, спуски і повороти) дистанція між машинами збільшується.
Кількість колон та маршрутів руху до району надзвичайної ситуації визначається відповідно до типу техніки в колонах, строку їх прибуття до місця робіт та стану шляхів сполучення.
5.1.2. Для своєчасного і організованого початку та здійснення маршу визначаються вихідний пункт та пункти регулювання із зазначенням часу їх проходження головою колони.
Віддалення вихідного пункту повинно забезпечити можливість витягування колони від місця її формування.
Пункти регулювання, як правило, визначаються через 3-4 години руху.
5.1.3. Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану техніки, її обслуговування і дозаправки, прийняття їжі та відпочинку особового складу.
Привали призначаються через 3-4 години руху тривалістю до 1 години і один привал - у другій половині добового переходу тривалістю до 2 годин.
У кінці кожного добового переходу призначається денний (нічний) відпочинок, а під час маршу на велику відстань, за потреби, може призначатися добовий відпочинок через кожних три-п’ять добових переходів. Для привалу та відпочинку вибирається місцевість, придатна для розміщення техніки і особового складу.
5.1.4. Похідний порядок колони на марші повинен забезпечити її рух без перешкод і своєчасне прибуття на ділянки (об’єкти) виконання робіт або місця зосередження сил у найкоротші строки.
Похідний порядок колони на марші включає підрозділи забезпечення руху, головних сил, підрозділи матеріально-технічного забезпечення.
5.1.5. До початку і під час маршу, за потреби, організовується і проводиться розвідка маршрутів руху.
Інженерна розвідка на марші проводиться інженерними підрозділами, а також підрозділами забезпечення руху для визначення стану шляхів, мостів і переправ, уточнення напрямків прокладання колонних шляхів, виявлення зон (районів, ділянок) забруднення, руйнувань, завалів, пожеж, затоплень і пошуку шляхів для їх обходу (об’їзду).
5.1.6. Для забезпечення радіаційного, хімічного та біологічного захисту особового складу на марші вивчається обстановка щодо забруднення (зараження) місцевості, де проходять маршрути руху та розташовані місця зосередження сил.
Керівник підрозділу отримує дані про обстановку від вищестоящого органу управління та організовує радіаційну (хімічну) розвідку і дозиметричний (хімічний) контроль на маршрутах руху і перед входженням підрозділу до районів відпочинку або зосередження. При необхідності проводиться дезактивація (дегазація) окремих ділянок на маршрутах руху, мостах, переправах і в тунелях.
5.1.7. Технічне забезпечення маршу включає в себе проведення заходів з підготовки до маршу, а саме: проведення технічного обслуговування машин, заходів щодо збільшення запасу ходу та прохідності техніки, поповнення до встановлених норм матеріальних запасів, підготовка пересувних засобів технічного обслуговування, ремонту та евакуації, підготовка водіїв та спеціалістів підрозділу технічного забезпечення.
5.1.8. Для надання допомоги водіям (екіпажам) у ремонті або евакуації техніки, що вийшла з ладу в ході маршу, а також заправки пальним техніки організовується технічне замикання колон, до складу якого входять пересувні засоби технічного обслуговування та ремонту, тягачі для евакуації, машини з технічним майном і пальним.
5.1.9. Приймаючи рішення на проведення маршу, керівник органу управління (підрозділу) визначає похідний порядок та розподіл сил і засобів по колонах, керівний склад, завдання, маршрут і швидкість руху, вихідний пункт і пункти регулювання, кількість, місця і тривалість зупинок для відпочинку на перший добовий перехід, час початку і закінчення маршу.
При організації маршу на велику відстань керівник органу управління (підрозділу) визначає кількість і тривалість добових переходів, кількість маршрутів на кожному переході, райони денного (нічного) і добового відпочинку та їх тривалість.
5.1.10. При постановці завдань на марш керівник органу управління (підрозділу) визначає:
підрозділу забезпечення руху: склад, завдання, маршрут руху, місце у похідному порядку, час проходження вихідного пункту;
аварійно-рятувальним підрозділам: маршрут руху, місця у похідному порядку, час прибуття (виходу) у призначений район, місця і час привалів, вихідний пункт, пункти регулювання та час їх проходження;
підрозділам матеріального та технічного забезпечення: маршрут руху, місця у похідному порядку, район зосередження (відпочинку) та час прибуття до нього, місце і час привалів, порядок та строки надання допомоги екіпажам (водіям) у ремонті і обслуговуванні техніки, час проходження вихідного пункту та пунктів регулювання, порядок і час витягування колон.
5.1.11. Підрозділи на марші повинні суворо дотримуватися встановленого порядку, особливо швидкості руху, дистанції, заходів безпеки.
Під час руху через мости та залізничні переїзди вживаються додаткові заходи безпеки руху, у тому числі виставляються на небезпечних ділянках тягачі для негайної евакуації машин у випадку їх зупинки.
На привалах похідний порядок колони не порушується та зберігаються встановлені для маршу дистанції між підрозділами, машини зупиняються на правому узбіччі дороги не ближче 10 метрів одна від одної або на дистанції, встановленій старшим колони (керівником органу управління, підрозділу).
У районах відпочинку підрозділи розташовуються поза шляхами у визначених місцях і порядку, що забезпечує найменшу втрату часу на формування колон.
Поповнення матеріальних запасів, заправка машин пальним під час маршу здійснюються, як правило, в місцях привалів (районах відпочинку), при цьому пальне та інші засоби можуть підвозитися до них завчасно.
Управління підрозділами на марші здійснюється старшим колони (керівником органу управління, підрозділу) з пересувного пункту управління, склад і місце розташування якого в колоні визначаються залежно від одержаного завдання та умов. Зв'язок на марші здійснюється з використанням радіо- та мобільних засобів.
5.1.12. При здійсненні маршу взимку при необхідності здійснюються підготовка та підтримка шляхів у належному стані, заходи запобігання обмороженню особового складу, підготовка техніки і оснащення до роботи в умовах низької температури, забезпечення машин пристосуваннями та засобами підвищення прохідності.
У сильну заметіль та у разі снігових заносів рух, як правило, припиняється і відновлюється за рішенням керівника, який прийняв рішення про зупинку.
З метою забезпечення безперервності здійснення маршу в негоду на важкопрохідні ділянки маршрутів виділяються тягачі та вживаються інші заходи щодо підвищення прохідності машин. Для надання допомоги машинам, що застрягли, по кожній колоні розподіляються машини підвищеної прохідності.
5.1.13. Особлива увага приділяється організації регулювання руху у лісі. На лісових дорогах і у просіках встановлюються роз’їзди, за потреби в окремих місцях розширюється проїзна частина дороги, передбачаються заходи для боротьби з пожежами і розчищення доріг від можливих завалів та інших перешкод. Перед важкопрохідними ділянками розміщуються тягачі.
5.1.14. При здійсненні маршу в горах особлива увага приділяється підготовці техніки до експлуатації у гірській місцевості, прокладанню маршрутів руху, визначенню порядку проходження складних ділянок (крутих поворотів, підйомів та спусків), виявленню ділянок можливих обвалів, осипів, лавин і місць їх обходу, місць переправ через річки, регулюванню руху під час проходження тунелів, переходів через перевали та ущелини, переправам через річки.
Швидкість руху під час подолання перевалів, спусків та під’їздів може знижуватися, а дистанції між машинами - збільшуватися.
На небезпечних ділянках маршрутів встановлюють огорожі і добре видимі дороговкази. У вузьких місцях, на крутих поворотах, підйомах і на перевалах встановлюються тягачі, попереджувальні знаки, а вночі - світлові покажчики або пости регулювання руху, забезпечені засобами зв’язку та освітлювальними пристроями.
Підрозділи повинні мати завчасно підготовлені засоби для подолання водних перешкод, крутих підйомів та спусків, у тому числі пристосування для зупинки машин.
Перевали, ущелини та гірські проходи перетинаються, як правило, колонами. У разі неможливості руху без зупинки призначаються і обладнуються райони очікування, де по черзі підрозділи готуються до переходу через ці ділянки.
5.2. Перевезення аварійно-рятувальних підрозділів
5.2.1. Перевезення аварійно-рятувальних підрозділів здійснюється залізницею, морським (річковим), повітряним транспортом або комбінованим способом.
Перевезення організовує керівник органу управління (підрозділу) разом з відповідними органами управління залізничного, водного або повітряного транспорту. Він повинен мати варіанти розрахунків і необхідні документи на перевезення різними видами транспорту.
5.2.2. Місця розташування підрозділів перед завантаженням (вивантаженням) на залізничний, морський (річковий), повітряний транспорт визначаються залежно від обстановки, наявності транспортних засобів для перевезення особового складу і техніки, встановлених термінів прибуття до району надзвичайної ситуації.
Підрозділи перед завантаженням розташовуються з урахуванням розподілу їх по залізничних ешелонах (суднах, літаках) та з урахуванням необхідності їх прибуття до місць призначення.