Перед завантаженням підрозділи, що перевозяться одним залізничним ешелоном (судном, літаком), виходять у район очікування, а після вивантаження - у район збору, які призначаються за 3-5 км (під час перевезення повітряним транспортом - 10-15 км) від місць завантаження (вивантаження).
5.2.3. Після одержання завдання на перевезення залізничним, морським (річковим), повітряним транспортом керівник органу управління (підрозділу) уточнює розрахунки на перевезення та узгоджує з органами управління залізничного, водного або повітряного транспорту порядок завантаження, подає документи на завантаження та розрахунок на перевезення, уточнює номери ешелонів (найменування суден), місця і строки завантаження (вивантаження) та шляхи підходу до них.
5.2.4. Для комбінованого пересування керівник органу управління (підрозділу) визначає: склад підрозділів, що перевозяться залізничним (морським, річковим, повітряним) транспортом, та тих, що здійснюють марш своїм ходом, а також порядок управління ними під час пересування. При цьому залізничний (морський, річковий) транспорт планується, у першу чергу, для перевезення тягачів, гусеничних і важких інженерних машин, а також техніки з малим запасом ходу і низькими швидкостями руху.
5.2.5. У разі обмежених строків на підготовку до перевезення керівник органу управління (підрозділу) після отримання завдання та оцінки обстановки віддає попереднє розпорядження, у якому робить короткі висновки про обстановку, визначає склад сил та порядок пересування (маршем, залізницею, морським, річковим або повітряним транспортом, комбінованим способом), маршрут та час готовності до початку перевезення, а при необхідності й інші дані.
5.2.6. На основі оцінки обстановки та напрацьованого порядку дій керівник органу управління (підрозділу) приймає рішення про перевезення, яке оформляється на карті (схемі) з додаванням необхідних розрахунків за кожним видом транспорту, та віддає розпорядження, у якому робить висновки з обстановки, визначає порядок дій підрозділу, транспорт для його перевезення, маршрут, станції (порти, аеродроми) завантаження (вивантаження), райони очікування, завантаження (вивантаження) та зосередження, порядок і час їх зайняття, організацію зв'язку та час готовності до перевезення.
Розрахунки на перевезення підрозділів комбінованим способом повинні бути проведені так, щоб підрозділи, які здійснюють марш штатними транспортними засобами, і ті, які перевозяться (залізницею, морським, річковим або повітряним транспортом), прибули у район зосередження одночасно, а у разі припинення перевезення - мали можливість швидко об’єднатися.
5.2.7. Перевезення підрозділів, посадка (висадка) особового складу, завантаження (розвантаження) техніки, оснащення і матеріально-технічних засобів проводяться відповідно до вимог документів, які регламентують порядок виконання зазначених заходів на залізничному, морському (річковому) або повітряному транспорті, та із суворим дотриманням встановлених вимог безпеки.
5.2.8. Особовий склад підрозділів на весь строк перевезення забезпечується харчуванням і мінімально необхідними побутовими умовами з дотриманням санітарно-гігієнічних норм. Медичне забезпечення особового складу здійснюється працівниками штатних пунктів охорони здоров’я підрозділів.
5.2.9. Зв’язок з підрозділами при їх перевезенні здійснюється з використанням штатних радіо- та мобільних засобів, а також каналів зв’язку залізничного, морського (річкового) або повітряного транспорту.
5.3. Розташування аварійно-рятувальних підрозділів у районі зосередження
5.3.1. Район зосередження підрозділів визначається на безпечній і максимально наближеній відстані до місць проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
Розташування підрозділів у районі зосередження повинно забезпечувати:
можливість швидкого виходу до місць проведення робіт;
наявність зручних під’їзних шляхів;
оптимальні умови для розміщення особового складу та техніки;
дотримання санітарно-гігієнічних норм.
5.3.2. Під час постановки завдань щодо розташування підрозділу у районі зосередження керівник визначає: межі району, порядок його зайняття та інженерного облаштування, місця розгортання пункту управління, пункту життєзабезпечення, розміщення техніки, завдання щодо організації матеріально-технічного забезпечення підрозділів, зв’язку та охорони, а також порядок (екстреного) виходу з району та зайняття запасного району зосередження.
5.3.3. Зміна району зосередження підрозділу здійснюється:
за рішенням старшого керівника - при зміні районів та місць проведення робіт;
за рішенням керівника підрозділу з подальшою доповіддю старшому керівнику - при різкому погіршенні обстановки в районі зосередження та виникненні загрози для особового складу і техніки.
5.3.4. У горах для розташування підрозділів можуть використовуватися тунелі, печери і райони, захищені від обвалів, селевих потоків, снігових лавин і паводків.
5.3.5. У лісі підрозділи розміщуються вздовж доріг та просік. У разі виникнення лісової пожежі для її гасіння та проведення рятувальних робіт виділяється необхідна кількість особового складу із засобами пожежогасіння і техніки. При виникненні загрози для особового складу і техніки, виходячи з обстановки, керівником підрозділу приймається рішення про екстрений вихід з району та зайняття запасного району зосередження.
5.3.6. У зимових умовах для розміщення підрозділів вибираються райони, які найбільш захищені від вітру, забезпечують можливість постійного підтримання у робочому стані під'їзних шляхів і розгортання пунктів обігріву для запобігання обмороженню особового складу.
6. Забезпечення дій підрозділів при ліквідації надзвичайної ситуації
6.1. Оперативне забезпечення
6.1.1. Оперативне забезпечення полягає в організації та здійсненні заходів, спрямованих на підвищення ефективності дій підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту щодо порятунку людей, надання допомоги постраждалим, недопущення збільшення масштабів та мінімізації збитків від надзвичайної ситуації.
Види оперативного забезпечення: розвідка, інженерне, радіаційне, хімічне, біологічне, гідрометеорологічне та психологічне забезпечення.
Керівництво оперативним забезпеченням дій підрозділів покладається на керівника органу управління (підрозділу), а безпосередня організація оперативного забезпечення за видами - на відповідних посадових осіб органу управління (підрозділу). Заходи оперативного забезпечення, як правило, здійснюються силами та засобами самих підрозділів.
6.1.2. Розвідка організовується з метою отримання необхідної інформації для оцінки обстановки в районі надзвичайної ситуації та прийняття рішення на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
Відповідно до характеру завдань розвідка поділяється на загальну та спеціальну, а залежно від способу її ведення - на наземну, повітряну і надводну (підводну).
6.1.3. Загальна розвідка проводиться з метою визначення: меж району надзвичайної ситуації, характеру обстановки, обсягів збитків, кількості загиблих та постраждалих, які потребують допомоги, вторинних небезпечних факторів надзвичайної ситуації, першочергових заходів щодо захисту і порятунку людей та матеріальних цінностей, орієнтовних обсягів аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
Під час загальної розвідки проводяться огляд району надзвичайної ситуації та спостереження із застосуванням технічних засобів, опитування очевидців надзвичайної ситуації, пошук потерпілих та надання першої медичної допомоги, виявлення осередків небезпеки. При проведенні розвідки на аварійному об’єкті додатково вивчається його технічна документація (плани, схеми, технологічні процеси виробництва тощо).
6.1.4. Спеціальна розвідка організовується з метою отримання додаткових даних про характер обстановки в районі надзвичайної ситуації і поділяється на радіаційну, хімічну, інженерну, пожежну, медичну і біологічну (бактеріологічну). Спеціальна розвідка проводиться у взаємодії із службами цивільного захисту і установами мережі спостереження та лабораторного контролю.
6.1.5. Організація розвідки включає: визначення її мети і завдань; планування розвідки; формування груп розвідки та їх підготовку до виконання завдань; збір інформації в районі надзвичайної ситуації; передачу зібраної інформації на пункт управління; узагальнення інформації та її врахування при підготовці рішень керівника органу управління (підрозділу).
6.1.6. Керівник органу управління (підрозділу) під час організації розвідки визначає: склад групи розвідки та її керівника, завдання і райони (ділянки, об’єкти), строки і порядок ведення розвідки; організацію зв’язку групи з пунктом управління, форму та періодичність передачі інформації.
6.1.7. Інженерне забезпечення здійснюється з метою створення необхідних умов для своєчасного розташування, розгортання і пересування підрозділів до району надзвичайної ситуації та місць проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
6.1.8. Інженерне забезпечення передбачає: інженерну розвідку об’єктів і місцевості в районі дій, інженерне облаштування районів для розташування підрозділу, розгортання пунктів управління, життєзабезпечення, облаштування та утримання шляхів руху, підвезення та евакуації, обладнання та утримання переправ через водні перешкоди, проходів (проїздів) у завалах, здійснення інженерних заходів, спрямованих на подолання руйнувань, затоплень і локалізацію осередків пожеж, добування та очищення питної води, облаштування пунктів водопостачання, проведення інженерних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
6.1.9. Керівник органу управління (підрозділу) під час організації інженерного забезпечення визначає: обсяги, послідовність і строки інженерного обладнання районів розташування підрозділів, місць розгортання пунктів управління, шляхи пересування підрозділу і характер їх підготовки, порядок пропуску техніки через важкі для подолання ділянки місцевості, місця та види переправ через водні перешкоди і строки їх готовності, райони та строки обладнання пунктів польового водопостачання, кількість особового складу, техніки та оснащення для виконання завдань інженерного забезпечення, порядок їх використання під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
6.1.10. Радіаційне, хімічне і біологічне забезпечення здійснюється з метою виключення або максимального зниження втрат і створення підрозділам умов для виконання поставлених завдань шляхом захисту від хімічного і радіоактивного забруднення та біологічного зараження.
Радіаційне, хімічне і біологічне забезпечення передбачає:
радіаційну, хімічну та неспецифічну біологічну розвідку;
своєчасне використання засобів індивідуального і колективного захисту;
дозиметричний і хімічний контроль підрозділів, техніки та засобів;
спеціальну обробку;
дегазацію і дезінфекцію ділянок місцевості.
6.1.11. Радіаційне, хімічне і біологічне забезпечення передбачає: радіаційну, хімічну та біологічну розвідку, своєчасне використання засобів індивідуального і колективного захисту, хімічний і дозиметричний контроль особового складу, аварійно-рятувального та спеціального спорядження, оснащення, техніки та інших матеріальних засобів підрозділів, дегазацію, дезактивацію і дезінфекцію ділянок місцевості та об’єктів, санітарну обробку людей.
6.1.12. Керівник органу управління (підрозділу) при організації радіаційного, хімічного і біологічного забезпечення визначає: основні завдання при проведенні хімічної і радіаційної розвідки, послідовність виконання завдань (заходів), порядок проведення спеціальної обробки підрозділів (об’єктів), завдання підрозділів радіаційного, хімічного і біологічного захисту, а також особового складу і техніки, виділених для виконання завдань радіаційного, хімічного і біологічного забезпечення, послідовність і строки забезпечення підрозділів засобами індивідуального і колективного захисту.
6.1.13. Гідрометеорологічне забезпечення здійснюється з метою оцінки та врахування метеорологічних та гідрологічних умов у процесі підготовки і прийняття рішень щодо проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
6.1.14. Гідрометеорологічне забезпечення передбачає отримання від територіальних органів гідрометеорологічної служби інформації про фактичну і очікувану гідрометеорологічну ситуацію та небезпечні явища для оцінки обстановки і прогнозування її впливу на організацію і виконання заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
6.1.15. Керівник органу управління (підрозділу) при організації гідрометеорологічного забезпечення визначає: джерела та канали зв’язку для отримання інформації про гідрометеорологічну обстановку, порядок оповіщення і строки доведення підрозділам про небезпечні погодні явища і гідрометеорологічні режими.
6.1.16. Психологічне забезпечення полягає в організації та здійсненні комплексу заходів, спрямованих на підтримання у рятувальників високого морального стану, організованості і непохитної рішучості точно і в строк виконати поставлені завдання, мобілізацію рятувальників на організоване висування в район стихійного лиха, суворе дотримання дисципліни, успішне проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в умовах надзвичайної ситуації, організацію надання психологічної допомоги постраждалим, боротьбу з панікерством.
6.1.17. Психологічне забезпечення передбачає:
мобілізацію рятувальників на сміливі, ініціативні та вмілі дії, найшвидший розшук постраждалих, своєчасне надання їм медичної допомоги та евакуацію в безпечні райони;
своєчасне піклування про збереження сил рятувальників, їх харчування, відпочинок, дотримання встановленого режиму робіт і заходів безпеки при їх виконанні;
організацію та здійснення заходів з надання екстреної психологічної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації, персоналу об’єктів, який працює в умовах ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а також рятувальникам;
припинення і рішучу боротьбу з мародерством, панікерством, залучення місцевого населення до свідомої і активної участі у проведенні робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
6.1.18. Керівник органу управління (підрозділу) при організації психологічного забезпечення визначає:
завдання керівникам усіх рівнів щодо підтримання постійного контакту з підлеглими під час виконання завдань, перш за все з особами, котрі відчувають емоційну напруженість, невпевненість, врахування настрою особового складу при розподілі завдань, чіткого доведення до підлеглих умов обстановки, в яких доведеться діяти, інформації щодо шкідливих і небезпечних факторів, заходів захисту та першої допомоги при їх проявах;
організацію надання медичної допомоги особовому складу, який отримав травми при виконанні робіт або захворів;
порядок проведення заходів щодо нейтралізації чуток, боротьби з мародерством, панікерством та іншими негативними явищами, надання екстреної психологічної допомоги постраждалому внаслідок надзвичайної ситуації населенню та персоналу об’єктів.
6.2. Технічне забезпечення
6.2.1. Технічне забезпечення полягає в організації та здійсненні комплексу заходів, спрямованих на підтримання рівня готовності техніки та оснащення, який дозволяє підрозділам виконувати завдання з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, поповнювати запаси технічного майна та експлуатаційних матеріалів, своєчасно проводити ремонт техніки та оснащення, що вийшли з ладу.
6.2.2. Технічне забезпечення передбачає:
постійний контроль за станом і порядком експлуатації техніки та оснащення, ретельну підготовку їх до застосування;
налагодження системи своєчасного і якісного ремонту техніки, що вийшла з ладу, як у період підготовки, так і в процесі виконання рятувальних та інших невідкладних робіт;
створення у встановлених обсягах запасів технічного майна та забезпечення ремонтних підрозділів запасними частинами і матеріалами.
6.2.3. Керівник органу управління (підрозділу) при організації технічного забезпечення визначає:
завдання з технічного забезпечення для аварійно-рятувальних підрозділів та підрозділів технічного забезпечення, послідовність їх виконання за місцем та часом;
режим роботи підрозділів технічного забезпечення;
строки, райони, обсяги і порядок обслуговування та ремонту техніки;
заходи щодо евакуації пошкоджених машин та механізмів, які не можуть бути відремонтовані в районі проведення робіт;
порядок поповнення запасів технічного майна та експлуатаційних матеріалів;
організацію зв’язку між аварійно-рятувальними підрозділами та підрозділами технічного забезпечення.
6.3. Матеріальне забезпечення
6.3.1. Матеріальне забезпечення полягає в організації та здійсненні комплексу заходів, спрямованих на своєчасне і повне забезпечення потреб підрозділів у рятувальному обладнанні, техніці, пальному, продовольстві, речовому, медичному, інженерному, хімічному та іншому майні і матеріалах при виконанні завдань за призначенням.
6.3.2. Матеріальне забезпечення передбачає:
доставку та створення необхідних запасів матеріально-технічних засобів, речового майна і оснащення у визначених районах, своєчасне поповнення їх витрат (втрат) при виконанні підрозділами завдань за призначенням;
організацію харчування, відпочинку, необхідних санітарно-гігієнічних умов у місцях розміщення особового складу підрозділів, залучених до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
розгортання підрозділів матеріального забезпечення в районі надзвичайної ситуації з метою здійснення заходів щодо всебічного забезпечення дій аварійно-рятувальних підрозділів;
організацію взаємодії з місцевими органами виконавчої влади з питань матеріального забезпечення підрозділів при виконанні завдань у районі надзвичайної ситуації.
6.3.3. Керівник органу управління (підрозділу) при організації матеріального забезпечення визначає:
завдання підрозділам матеріального забезпечення та послідовність їх виконання за місцем та часом;
режим роботи підрозділів матеріального забезпечення та порядок організації харчування особового складу;
строки, райони, обсяги і порядок забезпечення потреб підрозділів та поповнення запасів пального, продовольства, майна і матеріалів, необхідних для виконання завдань за призначенням;
організацію зв’язку між аварійно-рятувальними підрозділами та підрозділами матеріального забезпечення.
6.4. Медичне забезпечення
6.4.1. Медичне забезпечення полягає в організації та здійсненні комплексу заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я особового складу, запобігання виникненню та поширенню інфекційних захворювань, своєчасне надання медичної допомоги ураженим і хворим, їх своєчасну евакуацію, лікування та якнайшвидше одужання.
Воно включає: лікувально-евакуаційні, санітарно-гігієнічні, протиепідемічні заходи, а також забезпечення підрозділів медичним майном.
6.4.2. Медичне забезпечення передбачає:
організацію та проведення лікувально-евакуаційних заходів, зокрема розшук потерпілих та уражених, своєчасне надання їм медичної допомоги, збір, вивезення (винесення) їх до місця розташування медичного пункту, сортування й підготовку до евакуації хворих та уражених у лікувальні заклади охорони здоров’я;
організацію та проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, зокрема медичного контролю за станом здоров’я особового складу, санітарний нагляд за умовами проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, розміщення, харчування, водопостачання, банно-прального обслуговування особового складу, медичної експертизи продуктів харчування та питної води, здійснення заходів, спрямованих на зниження сприйнятливості особового складу до інфекцій, локалізацію та ліквідацію інфекційних захворювань в районах дій підрозділів;
проведення медичних заходів, спрямованих на захист особового складу від ураження.
6.4.3. Керівник органу управління (підрозділу) при організації медичного забезпечення визначає:
завдання керівникам усіх рівнів та медичному персоналу щодо медичного забезпечення дій підрозділів;
місце та час розгортання медичного пункту у районі дій підрозділу;
сили та засоби, які передаються в розпорядження керівника медичного підрозділу для виконання завдань медичного забезпечення.
III. Гасіння пожеж
1. Організація і проведення гасіння пожеж та пожежно-рятувальних робіт (оперативні дії підрозділів)
1.1. Дії та основні завдання органів управління та підрозділів під час проведення пожежно-рятувальних робіт (оперативні дії підрозділів)
1.1.1. Оперативні дії під час гасіння пожеж (далі - оперативні дії) - це організоване застосування сил та засобів пожежно-рятувальних підрозділів, дії яких спрямовані на виконання основного оперативного завдання.
Оперативні дії повинні проводитися з дотриманням встановлених вимог безпеки, передбачених для певного виду робіт.
1.1.2. Основним оперативним завданням особового складу пожежно-рятувальних підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту є рятування людей у разі виникнення загрози їх життю, ліквідування пожежі в тих розмірах, яких вона набула на момент прибуття пожежно-рятувального підрозділу, та надання допомоги в ліквідуванні наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.
1.1.3. Виконання оперативного завдання забезпечується такими силами:
особовим складом органів управління та пожежно-рятувальних підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, у тому числі курсантами, слухачами та професорсько-викладацьким складом навчальних закладів та науково-дослідних установ системи МНС України;
особовим складом (працівниками і членами) місцевої та добровільної пожежної охорони, іншими протипожежними формуваннями.
Для гасіння пожеж можуть залучатися в установленому порядку особовий склад органів внутрішніх справ, аварійно-рятувальні служби міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, військовослужбовці, а також населення.
Особовий склад пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ є головною силою у виконанні оперативного завдання. Однією з основних складових частин успішного виконання оперативного завдання є високий рівень підготовки особового складу пожежно-рятувальних підрозділів, що досягається завдяки досвіду гасіння пожеж, проведенню у підрозділах відповідної підготовки та виховної роботи.
1.1.4. Відділення на основному пожежному автомобілі (караул у складі одного відділення) є первинним тактичним пожежно-рятувальним підрозділом, здатним самостійно виконувати окремі оперативні завдання з рятування людей та гасіння пожеж.
1.1.5. Караул у складі двох і більше відділень на основних та спеціальних пожежних автомобілях є основним тактичним пожежно-рятувальним підрозділом ОРСЦЗ, здатним самостійно вирішувати оперативне завдання відповідно до своїх тактичних можливостей.
1.1.6. Для виконання оперативного завдання використовуються такі засоби:
пожежно-рятувальні автомобілі, аварійно-рятувальна техніка і обладнання, у тому числі техніка, що пристосована для цілей пожежогасіння, та інші транспортні засоби;
пожежно-технічні засоби та обладнання;
засоби зв’язку та освітлення;
засоби індивідуального захисту органів дихання, зору та шкіри;
вогнегасні речовини (вода, піна, порошки, гази тощо);
системи та обладнання протипожежного захисту.
1.1.7. Пожежно-рятувальні автомобілі залежно від призначення поділяються на основні, спеціальні та допоміжні.
1.1.8. Основні пожежно-рятувальні автомобілі призначені для доставки до місця пожежі особового складу, пожежно-технічного обладнання і подачі вогнегасних речовин у зону горіння.
Основні пожежно-рятувальні автомобілі поділяються на автомобілі загального призначення (автоцистерни, автонасоси, автомобілі першої допомоги) та автомобілі цільового призначення (порошкового гасіння, пінного гасіння, пожежні автонасосні станції тощо).
1.1.9. Спеціальні пожежно-рятувальні автомобілі призначені для доставки особового складу і виконання спеціальних робіт на пожежі (пожежні автопідйомники, пожежні автодрабини, пожежні автомобілі газодимозахисної служби, пожежні автомобілі димовидалення, зв’язку та освітлення, технічної служби, штабний, рукавний тощо).
1.1.10. Допоміжні пожежно-рятувальні автомобілі призначені для технічного обслуговування основної і спеціальної пожежної техніки, доставки особового складу, технічних засобів, пально-мастильних речовин до місця пожежі, проведення інших допоміжних робіт.
1.1.11. Оперативні дії повинні виконуватися з дотриманням встановлених вимог безпеки і можуть проводитися в умовах високого психологічного та фізичного навантаження, підвищеного ризику, прямої небезпеки для життя і здоров’я учасників гасіння пожеж. Оперативні дії з гасіння пожеж на підприємствах, для яких передбачено розроблення планів локалізації та ліквідації аварій або оперативних планів (карток) пожежогасіння, повинні здійснюватися з урахуванням особливостей, які визначено у цих планах.
1.1.12. До оперативних дій під час гасіння пожеж входять:
збір, виїзд за сигналом "Тривога" та прямування до місця пожежі;
розвідка пожежі;
рятування людей та майна на пожежі;
оперативне розгортання;
гасіння пожежі;
виконання спеціальних робіт;
згортання сил і засобів;
повернення до місця постійної дислокації.
1.2. Збір, виїзд за сигналом "Тривога" та прямування до місця виклику
1.2.1. Збір, виїзд по тривозі та прямування до місця пожежі включає в себе: збір особового складу за сигналом "Тривога", виїзд та прибуття його на пожежних автомобілях або інших транспортних засобах до місця пожежі.
Подача сигналу "Тривога" здійснюється черговим диспетчером (радіотелефоністом) одночасно з отриманням повідомлення про пожежу. Опрацювання повідомлення повинно бути завершено в найкоротший час і не затримувати виїзд підрозділу до місця пожежі.
1.2.2. Пожежно-рятувальні підрозділи зобов’язані прибути до місця пожежі у найкоротший час. Це забезпечується:
точним прийомом місця пожежі, правильними та швидкими діями диспетчера (радіотелефоніста) щодо висилання пожежно-рятувальних підрозділів;
швидким збором та виїздом особового складу підрозділу;
знанням району виїзду (обслуговування) та прямуванням пожежно-рятувальних підрозділів за найкоротшим і безпечним маршрутом (враховуючи небезпечну загазованість, радіаційну забрудненість, напрям вітру тощо) з дотриманням вимог ПДР та максимально можливою, але безпечною швидкістю, використовуючи спеціальні звукові та світлові пристрої.
1.2.3. Під час прямування до місця пожежі старший начальник пожежно-рятувального підрозділу зобов’язаний підтримувати безперервний зв’язок з пунктом зв’язку частини (далі - ПЗЧ) або з оперативно-диспетчерською службою оперативно-координаційного центру (далі - ОДС ОКЦ) та здійснювати збір інформації про об’єкт шляхом вивчення та аналізу оперативної документації, прогнозування можливої обстановки тощо.
1.2.4. Якщо на шляху прямування були отримані відомості про ліквідування пожежі або її відсутність, пожежно-рятувальний підрозділ зобов’язаний прибути до місця пожежі, крім випадків, коли відносно повернення є розпорядження старшого начальника, керівника гасіння пожежі (далі - КГП) або начальника чергової зміни (старшого диспетчера) ОДС ОКЦ.
1.2.5. У разі виявлення на шляху прямування іншої пожежі старша посадова особа, яка очолює підрозділ, зобов’язана залишити частину сил і засобів на її гасіння і негайно повідомити ПЗЧ або ОДС ОКЦ про місце цієї пожежі та прийняте рішення.
У випадку, коли така ситуація виникла в підрозділі, який складається з одного відділення, рішення щодо гасіння виявленої пожежі приймається старшою посадовою особою, виходячи із ситуації, яка склалася на цій пожежі, та наявної інформації про ситуацію на пожежі, на яку підрозділ безпосередньо прямував за дорожнім листом. Про прийняте рішення повідомляється ПЗЧ або ОДС ОКЦ, якими у разі необхідності направляються додаткові сили і засоби згідно з розкладом виїзду (планом залучення сил і засобів).
1.2.6. У разі вимушеної зупинки на шляху прямування головного пожежно-рятувального автомобіля пожежно-рятувальні автомобілі, що прямують за ним, зупиняються і подальший рух продовжують тільки за вказівкою старшого начальника, який очолює пожежно-рятувальний підрозділ. У разі примусової зупинки другого чи наступних за ним пожежно-рятувальних автомобілів решта, не зупиняючись, продовжує рух до місця пожежі.
Якщо під час прямування трапилася ДТП, старший машини і водій керуються вимогами ПДР.
У всіх випадках про вимушену зупинку пожежно-рятувального автомобіля інформація надається на ПЗЧ (ОДС ОКЦ), а старший начальник вживає заходів щодо доставки особового складу та пожежно-технічного оснащення до місця пожежі.
1.2.7. У разі слідування пожежно-рятувальних підрозділів до місця пожежі залізничним, водним або повітряним транспортом старший начальник зобов’язаний:
забезпечити збереження пожежно-рятувальної техніки та обладнання;
організувати розміщення, харчування та відпочинок особового складу.
1.3. Розвідка пожежі
1.3.1. Розвідка пожежі ведеться безперервно з моменту отримання повідомлення про неї до її ліквідування з метою збору відомостей про пожежу для оцінки обстановки та прийняття рішень щодо організації оперативних дій.
Успіх розвідки залежить від своєчасності та безперервності її проведення, достовірності даних, активності та цілеспрямованості дій.
1.3.2. Під час проведення розвідки необхідно встановити:
наявність загрози людям, їх місцезнаходження, шляхи та способи їх рятування;
що горить, місце та площу пожежі, шляхи поширювання горіння;
небезпеку вибуху, отруєння, обвалення, наявність радіоактивних й займистих речовин (рідин), побутового та інших газів, обладнання під тиском та електроустановок під напругою;
місця і способи відключення електроенергії та комунальних мереж;
можливі шляхи та напрямки введення сил та засобів;
місцезнаходження найближчих джерел зовнішнього протипожежного водопостачання, первинних засобів пожежогасіння і можливість їх використання для гасіння пожежі;
наявність, можливість використання та порядок введення в дію установок пожежогасіння;
необхідність рятування майна, а також захист його від небезпечних факторів пожежі і вогнегасних речовин;
необхідність і місця розкривання, розбирання конструкцій.
Під час проведення розвідки, залежно від обстановки, можуть вирішуватися також інші завдання.
1.3.3. Розвідку проводять КГП, інші особи за його дорученням, а також кожна посадова особа на дорученій дільниці ведення оперативних дій.
1.3.4. До складу розвідки входять:
КГП та зв’язковий, якщо на пожежу прибуло одне відділення (караул у складі одного відділення);
КГП, командир 1-го відділення і зв’язковий, якщо прибуло два та більше відділень.
1.3.5. За необхідності проведення розвідки одночасно у різних напрямках створюється декілька розвідувальних груп. Кожна група очолюється особою за посадою не нижче ніж командир відділення і складається не менше ніж з двох осіб. У разі проведення розвідки в апаратах захисту органів дихання і зору - не менше як з трьох осіб. У виняткових випадках, під час ведення невідкладних робіт з рятування людей, при нескладному плануванні будівлі та недостатній кількості особового складу на місці гасіння пожежі за рішенням КГП склад ланки газодимозахисної служби (далі - ланка ГДЗС), який рятує людей, може бути зменшено до двох осіб.
За наявності відомостей про людей, які залишились у приміщеннях, що горять, склад розвідки має бути посилений з метою надання допомоги потерпілим.
1.3.6. У разі організації розвідки одночасно у декількох напрямках КГП зобов’язаний:
визначити кількість розвідувальних груп та їх склад;
призначити командирів розвідувальних груп і поставити їм завдання;
визначити і вказати вид пожежно-технічного оснащення та спорядження, а також заходи безпеки для особового складу розвідувальних груп;
організувати одночасне проведення розвідки суміжних, вище та нижче розташованих приміщень;
особисто провести розвідку на найбільш складній і відповідальній дільниці пожежі;
установити порядок надання інформації.
1.3.7. Особовий склад, який веде розвідку, зобов’язаний:
використовувати найбільш короткі і безпечні шляхи прямування;
використовувати наявну технічну документацію, відомості від осіб, які знають конструктивні особливості та планування будівель, технологічний процес і обладнання виробництва;
забезпечити безпеку людям і вихід їх до безпечної зони, надати першу невідкладну медичну допомогу постраждалим;
вжити заходів для обмеження поширювання небезпечних факторів пожежі всіма доступними засобами, а у разі виявлення осередків пожежі - для їх гасіння;
вжити заходів щодо захисту майна та обладнання від пошкоджень;
перевірити приміщення, що розташовані на шляхах можливого поширювання вогню та продуктів згоряння;
підтримувати постійний зв’язок з КГП, штабом на пожежі, доповідаючи про результати розвідки.
1.3.8. За наявності ознак горіння, а також у випадку проведення розвідувальних дій ланкою ГДЗС розвідка проводиться з прокладанням рукавної лінії.
1.3.9. З метою забезпечення безпеки під час проведення розвідки необхідно:
мати при собі засоби індивідуального пожежного захисту, засоби рятування, ручний пожежний інструмент, прилади освітлення, засоби зв’язку та гасіння;
перед входом у задимлену зону встановити пост безпеки ГДЗС для проведення розрахунку часу роботи ланки ГДЗС і підтримування з ним постійного зв’язку;
створити резерв газодимозахисників, у разі необхідності забезпечити періодичну зміну особового складу, який працює в апаратах захисту органів дихання;
запам’ятати пройдений шлях;
обережно відчиняти двері, що ведуть до приміщення, де відбувається горіння, використовуючи дверні полотна для захисту від опіків у разі можливого викиду полум’я чи нагрітих газів;
не користуватися відкритим вогнем у приміщеннях, де припускається наявність горючих і займистих речовин (рідин), а також горючих газів;
входити до приміщень, де можливий вибух, отруєння чи радіоактивне зараження та знаходяться електроустановки під напругою, тільки за умови дотримання всіх запобіжних заходів, що встановлені для цих приміщень з урахуванням рекомендацій інженерно-технічного персоналу, який обслуговує ці приміщення;
дотримуватися застережних заходів від можливих обвалень (руйнування) будівельних конструкцій, технологічного обладнання тощо;
просуватись, як правило, вздовж капітальних стін чи стін з віконними прорізами.
1.3.10. Особам, які входять до складу розвідувальної групи, категорично забороняється самовільно залишати групу.
1.4. Рятування людей на пожежі
1.4.1. Рятувальні роботи організуються і проводяться у разі, якщо:
є загроза людям від небезпечних факторів пожежі;
люди не можуть самостійно залишити небезпечні місця;
є загроза поширювання вогню і диму шляхами евакуації;
передбачається застосування небезпечних для життя людей вогнегасних речовин і сполук.
1.4.2. Порядок і способи рятування людей визначаються КГП і особами, які проводять рятувальні роботи, залежно від обстановки та стану тих, кого рятують.
1.4.3. Рятування людей на пожежі проводиться з одночасним розгортанням сил і засобів для гасіння пожежі.
Подача стволів для забезпечення умов безпечного рятування людей обов’язкова, якщо людям безпосередньо загрожує вогонь і шляхи рятування відрізані чи можуть бути відрізані вогнем.
У разі коли сил і засобів недостатньо для одночасного рятування людей і гасіння пожежі, весь особовий склад працюючих підрозділів залучається до рятування людей, а КГП зобов’язаний викликати додаткові сили і засоби.
1.4.4. Для рятування людей потрібно використовувати найкоротші і найбезпечніші шляхи:
основні входи і виходи;
запасні виходи;
віконні прорізи, балкони, лоджії, галереї, переходи з використанням зовнішніх пожежних драбин і застосуванням ручних пожежних драбин, автодрабин, автопідіймачів та інших рятувальних пристроїв, що є на оснащенні пожежно-рятувальних підрозділів;
люки у перекриттях, якщо через них можна вийти з будівлі чи перейти у його безпечну частину;
прорізи у перегородках, перекриттях і стінах, що зроблені пожежними.
1.4.5. Основними способами рятування та евакуації людей є:
самостійний вихід людей;
виведення людей, яких евакуйовують, у супроводі пожежних, коли шляхи евакуації задимлені або стан і вік людей, яких рятують, викликає сумнів у їх спроможності самостійно вийти з небезпечної зони (діти, хворі, люди похилого віку);
винесення (рятування) людей, які не можуть самостійно рухатись;
спуск людей, яких рятують, по зовнішніх та ручних пожежних драбинах, пожежних автодрабинах та автопідіймачами, за допомогою рятувальних мотузок тощо, коли шляхи рятування відрізані вогнем чи димом та інші способи рятування неможливі.
1.4.6. При проведенні рятувальних робіт необхідно:
вжити заходів щодо попередження паніки, використовуючи технічні та інші можливості об’єкта і пожежно-рятувальних підрозділів;
залучити адміністрацію і обслуговуючий персонал;
викликати швидку медичну допомогу та у разі необхідності інші служби взаємодії;
надавати першу невідкладну медичну допомогу постраждалим силами особового складу пожежно-рятувальних підрозділів;
передбачити місця для розміщення людей, яких врятовано та евакуйовано.
1.4.7. Пошук людей припиняється тільки після того, коли всі приміщення та місця їх можливого перебування перевірені на їх наявність та встановлено, що всі люди евакуйовані та врятовані з небезпечних зон.
1.5. Розгортання сил та засобів (оперативне розгортання)
1.5.1. Оперативне розгортання сил та засобів проводиться після прибуття підрозділу на пожежу одночасно з розвідкою. Воно не повинно затримувати проведення робіт з рятування та евакуації людей.
Для прокладання рукавних ліній і проникнення до осередку пожежі необхідно використовувати всі входи, виходи, віконні прорізи, технологічні отвори, зовнішні пожежні драбини, пожежні автодрабини, автопідіймачі, ручні пожежні драбини й інші технічні засоби, за можливості рукавні лінії не повинні прокладатись на основних шляхах евакуації людей (до закінчення евакуації).
1.5.2. Оперативне розгортання складається з таких етапів:
підготовка до розгортання;
попереднє розгортання;
повне розгортання.
1.5.3. Підготовка до розгортання проводиться після прибуття на місце пожежі і включає в себе:
установлення пожежно-рятувального автомобіля на пожежний гідрант (водоймище) з приєднанням всмоктувальних пожежних рукавів і забором води у насос;
зняття з кріплень необхідного пожежно-технічного обладнання;
проведення інших підготовчих заходів залежно від виду прибуваючої на пожежу техніки та місцевих умов (визначення шляхів прокладання рукавних ліній через залізничні шляхи та автомагістралі, способів підйому пожежних рукавних ліній та ПТО на висоти, необхідності розгортання аварійно-рятувального обладнання тощо).
Підготовка до розгортання відділення на пожежній автоцистерні без установлення її на пожежний гідрант (водоймище) передбачає:
приведення пожежного насоса у робочий стан;
приєднання робочої рукавної лінії зі стволом до напірного патрубка насоса.
1.5.4. Попереднє розгортання пожежно-рятувального підрозділу, який прибув на місце пожежі, проводиться у тому випадку, коли за зовнішніми ознаками пожежі (полум’я, дим) можна визначити напрямок прокладання магістральної лінії або цей напрямок вказано особою, яку виділив КГП для зустрічі підрозділу.
Попереднє розгортання включає в себе:
виконання робіт, що передбачені пунктом 1.5 цього розділу;
прокладання магістральних рукавних ліній;
встановлення рукавних розгалужень, піднесення до рукавних розгалужень напірних пожежних рукавів, пожежних стволів, драбин та іншого пожежно-технічного обладнання, необхідного для гасіння пожежі.
1.5.5. Повне розгортання проводиться одразу після прибуття на місце пожежі, якщо під час оцінки обстановки можна одразу визначити вирішальний напрямок оперативних дій та позиції ствольників, а також після підготовки до розгортання, попереднього розгортання або за розпорядженням КГП.
1.5.6. Під час оперативного розгортання ствольники виходять на свої позиції, вказані КГП або начальниками оперативних дільниць (далі - НОД), найкоротшими та найбільш безпечними шляхами.
Якщо на шляху є перешкоди, то вживаються заходи щодо їх усунення (розкривання, розбирання конструкцій тощо) або забезпечується вихід на позиції іншими шляхами за допомогою ручних пожежних драбин, пожежних автопідіймачів, автодрабин тощо.
1.5.7. Під час оперативного розгортання пожежно-рятувальні автомобілі та пожежно-технічне обладнання мають бути розміщені таким чином, щоб:
не заважати розставленню сил і засобів, які прибувають;
забезпечити швидке зосередження сил і засобів на необхідних оперативних дільницях або їх евакуацію у разі небезпеки;
забезпечити збереження рукавних ліній, запобігти перетинанню рукавних ліній іншими автомобілями, за можливості не ускладнювати дорожній рух поблизу місця пожежі;
забезпечити місце розташування резервної пожежно-рятувальної техніки, бажано поблизу джерел протипожежного водопостачання з метою забезпечення безперервної подачі вогнегасних речовин до місця пожежі, а за необхідності - для прямування її без перешкод на іншу пожежу.
1.5.8. Пожежні автодрабини, автопідіймачі та ручні пожежні драбини мають встановлюватися так, щоб вони не могли бути відрізані вогнем або не опинилися в зоні горіння у разі розповсюдження пожежі.
1.5.9. Установка пожежних драбин навпроти вікон, з яких вибивається полум’я, допускається лише за умови їх захисту водяними струменями.
1.5.10. Встановлення пожежних драбин на нову позицію проводиться тільки після того, як особовий склад, який піднявся по них, сповіщений про це і йому вказані інші шляхи повернення чи переходу на іншу позицію.
1.6. Гасіння пожежі
1.6.1. Гасіння пожежі - це дії, спрямовані на припинення горіння в осередку пожежі, обмеження впливу небезпечних чинників пожежі та усунення умов для її самочинного повторного виникання.
При гасінні пожежі можливо:
наявність великої кількості людей, які потребують допомоги, і виникнення серед них паніки;
складне планування приміщень;
розповсюдження вогню у пустотах, конструкціях, каналах, системах пневмотранспорту, через віконні прорізи, лоджії, балкони, по горючих матеріалах, технологічному обладнанню як за вертикальним, так і за горизонтальним напрямками;
швидке зростання температури та переміщення теплових потоків у напрямку відкритих прорізів;
наявність займистих та горючих речовин (далі - ЗР та ГР відповідно), можливість розливу та викиду нафтопродуктів;
утворення вибухонебезпечних газоповітряних, пароповітряних сумішей та сумішей пари з повітрям внаслідок термічного розкладання речовин та матеріалів;
виділення диму, токсичних продуктів та швидке їх поширювання;
можливість викиду радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;
наявність обладнання під електричною напругою, пошкодження ізоляції електропроводів та самого електрообладнання;
вибухи посудин, що знаходяться під тиском;
деформація і обвалення конструктивних елементів будівель, споруд, технологічного обладнання;
наявність у будівлях великої кількості культурних, наукових та інших цінностей, гасіння яких вимагає специфічних засобів;
відсутність джерел протипожежного водопостачання або їх несправність;
наявність інших несприятливих факторів, визначених у розділі III цього Статуту.
1.6.2. Обмеження розвитку пожежі та її ліквідування досягаються:
своєчасним зосередженням і введенням у дію необхідної кількості сил і засобів;
швидким виходом ствольників на позиції та їх умілими діями;
правильним вибором та безперервною подачею вогнегасних речовин;
створенням протипожежних розривів.
1.6.3. Ліквідування горіння на пожежі досягається:
дією на поверхню матеріалів, що горять, охолоджувальними вогнегасними речовинами;
створенням у зоні горіння чи навколо неї негорючого газового або парового середовища;
створенням між зоною горіння і горючим матеріалом чи повітрям ізолюючого шару з вогнегасних речовин та негорючих матеріалів;
хімічним уповільненням реакції горіння (застосування порошкових, газових, аерозольних вогнегасних речовин).
1.6.4. Вирішальним напрямком оперативних дій на пожежі (далі-вирішальний напрямок) є напрямок, на якому створилася небезпека для людей, загроза вибуху, обвалення конструкцій, існує можливість викиду радіоактивних, небезпечних хімічних речовин, найбільш інтенсивного поширювання вогню та на якому робота пожежно-рятувальних підрозділів на цей час може забезпечити успіх гасіння пожежі.
Після зосередження сил і засобів на вирішальному напрямку вводяться в дію сили та засоби на інших напрямках.
1.6.5. Вирішальний напрямок визначається, виходячи із таких принципів:
а) небезпечні фактори пожежі, радіоактивні та (або) небезпечні хімічні речовини загрожують життю людей і рятування їх неможливе без введення пожежних стволів - сили і засоби зосереджуються для забезпечення рятувальних робіт;
б) є загроза вибуху - сили і засоби зосереджуються і вводяться у місцях, де дії пожежно-рятувальних підрозділів забезпечать попередження вибуху;
в) існує можливість викиду радіоактивних, небезпечних хімічних речовин або стався викид радіоактивних, небезпечних хімічних речовин - сили і засоби зосереджуються для проведення оперативних дій з попередження викиду або припинення розповсюдження радіоактивних, небезпечних хімічних речовин;
г) вогнем охоплено частину об’єкта і відбувається його поширювання на інші частини цього об’єкта або на сусідні будівлі - сили і засоби зосереджуються і вводяться на дільницях, де подальше поширювання вогню може призвести до найбільших збитків;
ґ) вогнем охоплено будівлю (споруду), що стоїть окремо, і загрози поширювання вогню на сусідні об’єкти не існує - основні сили і засоби зосереджуються і вводяться у місцях найбільш інтенсивного горіння;
д) вогнем охоплено будівлю (споруду), що не є цінною, і виникла загроза поширювання вогню на сусідні будівлі - основні сили і засоби зосереджуються і вводяться з боку будівлі (споруди), що не горить.
1.6.6. У разі недостатньої кількості сил і засобів, які прибули за першим викликом, для ліквідування пожежі необхідно додатково викликати таку кількість сил і засобів, які за мінімальний час зможуть виконати поставлене оперативне завдання. У цьому випадку до прибуття додаткових сил і засобів першими пожежно-рятувальними підрозділами мають бути вжиті заходи щодо рятування людей та стримування поширювання пожежі.
До гасіння пожеж залучаються відомча, місцева та добровільна пожежна охорона, пожежно-рятувальні підрозділи найближчих гарнізонів ОРС ЦЗ, населення та інші формування, передбачені планом залучення сил і засобів.
1.6.7. У разі наявності високої температури, сильної концентрації диму, токсичних газів у приміщеннях, що горять, та суміжних з ними, одночасно з гасінням пожежі вживаються заходи щодо видалення диму і газів з приміщень та зниження температури.
1.6.8. Підрозділ (караул, відділення, ланка ГДЗС) може залишити оперативну дільницю, на якій виконує оперативне завдання, тільки з дозволу КГП, НОД, а також у випадку, коли склалася загроза життю особового складу, з наступною доповіддю КГП про прийняте рішення.
1.6.9. Для гасіння пожежі необхідно застосовувати ефективні вогнегасні речовини та, у першу чергу, привести в дію стаціонарні установки пожежогасіння, внутрішні пожежні крани.
1.6.10. За наявності непридатного для дихання середовища роботи з гасіння пожежі проводяться в засобах індивідуального захисту пожежників, використовуються пожежні димовисмоктувачі та засоби освітлення. Зниження високої температури може досягатися подаванням у зону підвищеної температури розпиленої води, піни високої або середньої кратності, створенням природної або штучної вентиляції, охолодженням нагрітих будівельних конструкцій, технологічного обладнання тощо. При цьому не допускати скупчення особового складу на перекритті, під яким відбувається горіння, а також у межах небезпечної зони на випадок його руйнування.
1.6.11. Для забезпечення сталої роботи насосно-рукавних систем під час гасіння пожеж у підземних спорудах необхідний напір на насосі має бути зменшений з урахуванням глибини закладання споруд.
1.6.12. Резервні магістральні рукавні лінії прокладають, у першу чергу, до пожежних стволів, які працюють на вирішальному напрямку.