ліквідовувати горіння за наявності крихкої чи скляної тари за допомогою подачі розпиленої води чи піни;
захищати резервуари із займистими і горючими рідинами, балони зі стисненими газами, установки і апарати, які знаходяться під тиском, шляхом охолодження їх поверхонь;
захищати від теплової дії будівлі чи окремі частини будівель, направляючи струмінь води на конструкції, яким загрожує вогонь;
не направляти струмінь води в місця подачі піни або порошку;
не допускати надмірного проливання води;
при небезпеці вибуху, викиді полум’я позицію для роботи зі стволом вибирати на безпечній відстані з-за укриття, уникаючи незахищеного простору, особливо навпроти відкритих прорізів, працювати в положенні "лежачи" або "з коліна";
при роботі зі стволом на висотах застосовувати страхувальні пристрої, працювати на драбинах зі стволом тільки після закріплення карабіном та не залишати ствол без нагляду навіть після припинення подачі вогнегасних речовин.
3.2.7. Під час роботи з розкривання і розбирання конструкцій будівель пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:
проводити роботу у межах, вказаних командиром (начальником);
застосовувати пожежний (рятувальний) механізований та немеханізований інструмент;
виконувати роботи з розкриття і розбирання конструкцій з найменшою шкодою для будівлі, обладнання і майна;
не допускати пошкоджень трубопроводів і арматури на них, а також ліній зв’язку й електромереж;
завалювати димові труби, опори чи частини будівель під безпосереднім керівництвом КГП (чи особи за його дорученням) після віддалення з небезпечної зони людей і техніки;
розкривати вікна і двері, за можливості, без пошкоджень.
3.2.8. При встановленні пожежно-рятувального автомобіля на джерело водопостачання та прокладанні рукавних ліній пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:
знати розташування джерел протипожежного водопостачання в районі виїзду підрозділу (на об’єкті) та вміти їх відшукати;
не допускати переїзду автотранспорту через рукава, що не захищені рукавними містками або іншими пристроями;
слідкувати за станом магістральних рукавних ліній; встановлювати рукавні затискачі на пошкоджені рукава, відмічаючи місця пошкоджень або замінювати пошкоджені рукава;
регулювати подачу води до робочих рукавних ліній за допомогою розгалуження;
підтримувати зв’язок з водієм та ствольниками.
3.2.9. Пожежний-зв’язківець зобов’язаний:
отримавши та з’ясувавши накази начальника (КГП), своєчасно передавати їх за належністю без змін;
швидко, правильно та за належністю передавати усні накази, після чого негайно повернутися до керівника і доповісти йому про передачу наказу;
встановити і підтримувати постійний зв’язок зі штабом на пожежі, ОДС ОКЦ, ПЗЧ за допомогою радіозв’язку, телефоном тощо;
мати при собі переносну радіостанцію, довідник телефонів, перелік позивних, блокнот, олівці та електричний ліхтар.
3.2.10. Пожежний (дозорний) на місці ліквідованої пожежі зобов’язаний:
спостерігати за територією, де ліквідовано пожежу, у разі виявлення осередків пожежі повідомити про них пожежно-рятувальний підрозділ і розпочати гасіння наявними засобами;
підтримувати періодичний зв’язок з начальником чергового караулу, доповідати йому про обстановку на дільниці, що охороняється;
не залишати об’єкт, що охороняється, без наказу посадової особи, за розпорядженням якої виставлено дозор;
після отримання дозволу на повернення до підрозділу повідомити про це адміністрацію об’єкта.
3.3. Обов’язки водія пожежно-рятувального автомобіля
Водій пожежно-рятувального автомобіля зобов’язаний:
знати район виїзду пожежно-рятувального підрозділу, матеріальну частину, технічні можливості пожежно-рятувального автомобіля, вміти працювати зі спеціальними агрегатами і обладнанням;
знати, яке пожежно-технічне обладнання та оснащення вивозиться пожежно-рятувальним автомобілем, його призначення та порядок використання;
зберігати пожежно-технічне обладнання, що знаходиться на автомобілі;
утримувати автомобіль справним і у постійній готовності;
вміти впевнено керувати автомобілем за різних умов на дорогах і за будь-якої погоди, дотримуючись ПДР та інструкції з експлуатації пожежно-рятувального автомобіля;
знати і дотримуватися встановлених у підрозділі правил посадки особового складу в автомобіль, розміщення пожежно-технічного обладнання та оснащення;
встановлювати на місці виклику автомобіль таким чином, щоб не заважати проїзду прибуваючої техніки, а також, щоб у разі раптового розвитку пожежі в його напрямку автомобіль можна було передислокувати на безпечну відстань;
постійно знаходитися поблизу автомобіля, забезпечуючи безперервну роботу його систем, механізмів і агрегатів, постійно слідкувати за командами і сигналами командира відділення і швидко їх виконувати;
вміти працювати з радіостанцією, знати і дотримуватися правил радіообміну;
забезпечити безперервну подачу вогнегасних речовин;
подавати вогнегасні речовини до рукавної лінії та припиняти її подачу тільки за командою КГП, начальника ОД, ствольника (або осіб за їх дорученням);
при подачі вогнегасних речовин до рукавної лінії підвищення тиску здійснювати поступово і підтримувати його відповідно до наказу начальника (ствольника);
за низької температури повітря не зупиняти роботу пожежного насоса;
слідкувати за витратами ПММ та вогнегасних речовин і своєчасно доповідати про необхідність їх поповнення;
якщо є порушення нормальної роботи механізмів автомобіля, несправності джерел протипожежного водопостачання, інші обставини, що унеможливлюють або значно перешкоджають виконанню оперативного завдання, негайно доповісти КГП, НОД, НШ або НТ, одночасно вжити заходів щодо виявлення несправностей та їх ліквідації;
виконувати роботи з технічного обслуговування автомобіля на пожежі;
надавати першу невідкладну медичну допомогу постраждалим;
знати і при необхідності, за рішенням КГП, виконувати обов’язки постового на посту безпеки (у малочисельних підрозділах).
3.4. Обов’язки командира відділення
3.4.1. Командир відділення є безпосереднім начальником особового складу відділення і відповідає за його дії та виконання ним правил безпеки праці. Він керує оперативною роботою відділення.
3.4.2. Командир відділення зобов’язаний:
керувати діями підпорядкованого особового складу на місці пожежі, ліквідації надзвичайної ситуації;
після прибуття на місце пожежі керувати гасінням пожежі до прибуття старшого начальника, надалі виконувати його накази;
знати оперативне завдання свого відділення і караулу, довести його до кожного підлеглого;
забезпечити взаємодію оперативного розрахунку;
при оперативному розгортанні відділення з подачею лафетного ствола особисто керувати його роботою;
забезпечити правильне і точне виконання пожежними наказів, команд, розпоряджень та сигналів;
контролювати дотримання особовим складом відділення правил безпеки праці;
підтримувати зв’язок з начальником, якому він підпорядкований, своєчасно доповідати йому про зміни обстановки на ділянці роботи;
забезпечити ефективну роботу техніки, яка використовується відділенням;
доповісти начальнику (командиру), якому він підпорядкований, про необхідність заправлення пожежно-рятувального автомобіля вогнегасними речовинами та ПММ;
уміти працювати з радіостанцією, знати правила радіообміну і дотримуватись їх;
надавати першу невідкладну медичну допомогу постраждалим.
3.4.3. Під час оперативного розгортання командир відділення зобов’язаний:
забезпечити оперативне розгортання у мінімально короткий строк;
вказати особовому складу відділення місцезнаходження джерел протипожежного водопостачання, напрямок і способи прокладання рукавних ліній, місце встановлення розгалуження з урахуванням використання мінімальної кількості рукавів у лініях, кількість і види стволів, позиції ствольників, місця установки ручних пожежних драбин;
слідкувати за правильністю установки ручних пожежних драбин;
доповісти начальнику, якому він підпорядкований, про виконання оперативного розгортання.
3.4.4. Під час виконання робіт з розкриття і розбирання конструкцій командир відділення зобов’язаний:
призначити для цієї роботи необхідну кількість пожежних, забезпечити їх відповідним інструментом та обладнанням, вказати мету, місця та обсяги робіт, які мають бути виконані під час розкриття і розбирання конструкцій;
вказати пожежним місце для розміщення розібраних конструкцій і матеріалів, а поблизу місця скидання виставити постового;
забезпечити бережливе ставлення до обладнання і матеріалів;
забезпечити безпечне проведення робіт, вживаючи заходів щодо знеструмлення електромережі й електроустаткування, відключення газопроводів поблизу місця роботи, а також проти завалювання конструкцій;
слідкувати за поведінкою несучих конструкцій і не допускати їх пошкоджень.
3.4.5. Під час виконання завдань з евакуації майна командир відділення зобов’язаний:
вказати пожежним послідовність евакуації, шляхи і місце розміщення майна;
слідкувати за обережним ставленням до евакуйованого майна і його збереженням.
3.4.6. Командир відділення може залучатися КГП, НТ для виконання обов’язків помічника НТ та виконувати його обов’язки.
3.4.7. За командою чи сигналом "Відбій" командир відділення зобов’язаний:
перевірити наявність особового складу відділення;
перевірити наявність пожежно-технічного обладнання, оснащення та спорядження, забезпечити дозаправлення пожежно-рятувального автомобіля водою (піноутворювачем, іншими вогнегасними речовинами);
доповісти начальнику, якому командир відділення підпорядкований на пожежі, про готовність відділення до від’їзду до місця постійної дислокації.
3.4.8. Під час несення служби відділенням на місці ліквідованої пожежі командир відділення зобов’язаний:
організовувати безперервне спостереження за місцем пожежі;
тримати у постійній готовності засоби гасіння;
у разі виявлення осередків горіння повідомити про це ПЗЧ (ОДС ОКЦ) та вжити заходів для їх ліквідування;
повернутися до місця постійної дислокації за наказом тієї посадової особи, за розпорядженням якої здійснювалося чергування на місці пожежі;
про від’їзд відділення повідомити адміністрацію об’єкта.
3.4.9. Після повернення відділення до місця постійної дислокації командир відділення зобов’язаний:
забезпечити швидке приведення пожежно-рятувального автомобіля, пожежно-технічного оснащення та обладнання у готовність, доповісти про це начальнику караулу;
вжити заходів для просушування чи заміни спеціального одягу особового складу відділення, пожежних рукавів тощо.
3.5. Обов’язки начальника караулу
3.5.1. Начальник караулу керує оперативною роботою, особовим складом караулу, відповідає за його безпеку, виконання оперативного завдання, поставленого перед караулом, збереження пожежної техніки, пожежно-технічного оснащення, обладнання і спорядження.
3.5.2. Начальник караулу, який прибув на чолі караулу до місця пожежі першим, як КГП, керується підпунктами 2.2.1-2.2.6 пункту 2.2 глави 2 цього розділу, а у випадку, коли на місці виклику вже працюють підрозділи, зобов’язаний доповісти КГП (до штабу) про прибуття, отримати завдання і забезпечити його виконання.
3.5.3. Під час прямування до місця пожежі начальник караулу зобов’язаний:
визначити найкоротший (оптимальний) маршрут руху і контролювати виконання водіями пожежно-рятувальних автомобілів вимог ПДР;
ознайомитися з оперативною документацією пожежогасіння (оперативною частиною ПЛАС);
постійно прослуховувати за допомогою радіостанції інформацію з місця пожежі, від ОДС ОКЦ і ПЗЧ;
у разі вимушеної зупинки на шляху прямування керуватись підпунктом 1.2.6 пункту 1.2 глави 1 цього розділу.
3.5.4. Під час проведення рятувальних робіт начальник караулу зобов’язаний:
вказати командирам відділень шляхи і способи рятування людей;
одночасно з рятуванням людей організовувати роботу з гасіння пожежі, виділивши для цього особовий склад, який не залучено до рятувальних робіт.
3.5.5. Під час оперативного розгортання начальник караулу зобов’язаний визначити завдання кожному відділенню з урахуванням своєчасного введення у дію необхідних сил і засобів.
3.5.6. Під час подавання стволів начальник караулу зобов’язаний:
призначити командира відділення для керівництва роботою лафетного ствола;
організувати зв’язок між водіями при подачі води до лафетного ствола від двох автомобілів;
у разі подання пінного чи порошкового стволів визначити спосіб подачі піни чи порошку до осередку пожежі, для керівництва роботою стволів призначити відповідальних;
підготувати водяні стволи для ліквідування можливих залишків осередків гасіння (для охолодження конструкцій) після подачі піни чи порошку;
одночасно з гасінням організувати подачу стволів на захист сусідніх будівель, споруд, приміщень та несучих конструкцій.
3.5.7. Під час організації робіт з розкриття і розбирання конструкцій начальник караулу зобов’язаний:
розподілити дільниці робіт між відділеннями, забезпечити їх засобами гасіння, діелектричними засобами, індикаторами тощо;
віддавати накази командирам відділень на проведення робіт;
вказати мету, обсяги і межі розкриття та розбирання, а також місця для розміщення матеріалів.
3.5.8. Під час організації евакуації майна начальник караулу зобов’язаний:
проводити евакуацію одночасно з гасінням пожежі;
призначити командира відділення для керівництва евакуацією, вказати його послідовність, шляхи, а також місце для розміщення евакуйованого майна, забезпечити його зберігання до прибуття органів внутрішніх справ.
3.5.9. Під час евакуації тварин начальник караулу зобов’язаний:
встановити характер загрози тваринам, їх вид, кількість, спосіб утримання, стан шляхів евакуації;
вжити заходів щодо видалення диму;
залучати до евакуації обслуговуючий персонал і членів добровільних формувань;
використовувати всі виходи для безпечної евакуації тварин з одночасною подачею стволів для ліквідування пожежі.
3.5.10. Після повернення до місця постійної дислокації начальник караулу зобов’язаний забезпечити негайне приведення до готовності пожежної техніки, ПТО, після чого повідомити ПЗЧ (ОДС ОКЦ) про готовність караулу до виїзду, скласти (заповнити) необхідні документи про ліквідовану пожежу.
4. Особливості гасіння пожеж у складних умовах
4.1. Гасіння пожеж в умовах низьких температур, під час шквального вітру та недостатньої кількості води
4.1.1. Під час гасіння пожеж в умовах низьких температур КГП зобов’язаний:
застосовувати на відкритих пожежах та за достатньої кількості води пожежні стволи з великою витратою, не допускати використання стволів, що перекриваються, і стволів-розпилювачів;
вживати заходів щодо попередження утворення льоду на шляхах евакуації людей і руху особового складу;
прокладати лінії з прогумованих та латексних рукавів великих діаметрів, рукавні розгалуження за можливості встановлювати усередині будівлі, а у разі розміщення ззовні - вживати заходів щодо їх утеплення;
захищати з’єднувальні головки рукавних ліній підручними засобами, у тому числі снігом;
під час подавання води з водоймищ чи пожежних гідрантів спочатку подавати воду з насоса у вільний патрубок і тільки за умови стійкої роботи насоса подавати воду до рукавних ліній;
прокладати сухі резервні рукавні лінії;
у разі зменшення витрат води підігрівати її у насосі, збільшуючи число обертів двигуна;
уникати перекриття пожежних стволів та рукавних розгалужень, не допускати вимкнення насосів;
у разі заміни та прибирання пожежних рукавів, нарощування ліній подачу води не припиняти, а вказані роботи проводити з боку ствола, зменшивши напір, залучаючи з цією метою якомога більшу кількість особового складу;
визначити місця заправки теплою (до 30°С) водою та за необхідності заправити нею цистерни;
змерзлі рукава в місцях перегинань і з’єднань відігрівати гарячою водою, парою чи нагрітими газами; змерзлі з’єднувальні головки, розгалуження та стволи в окремих випадках дозволяється відігрівати паяльними лампами та факелами;
підготувати місця для обігріву учасників гасіння та постраждалих, а також зосередити в цих місцях резерв спеціального одягу для особового складу;
уникати кріплень на пожежних драбинах та поблизу них рукавних ліній, не допускати обливання драбин водою;
не допускати надмірного проливання води по сходових клітках.
4.1.2. Під час гасіння пожежі в умовах сильного вітру КГП зобов’язаний:
проводити гасіння потужними струменями води;
забезпечувати у мінімально короткий строк охоплення струменями всього об’єкта, що горить, починаючи з флангів;
створити резерв сил та засобів для гасіння нових осередків пожежі;
організувати спостереження за станом об’єктів, що знаходяться з підвітряного боку, та їх захист за допомогою постів та дозорів, забезпечивши їх необхідними засобами;
в особливо загрозливих випадках створювати на основних шляхах поширювання вогню протипожежні розриви аж до розбирання окремих будівель і споруд;
передбачити можливість активного маневру (передислокації, відступу тощо) силами та засобами у разі раптової зміни обстановки, у тому числі напрямку вітру.
4.1.3. Під час гасіння пожеж в умовах недостатньої кількості води КГП зобов’язаний:
вжити заходів щодо використання інших вогнегасних речовин;
організувати подавання пожежних стволів тільки на вирішальному напрямку, забезпечуючи локалізацію пожежі на інших дільницях шляхом розбирання конструкцій та створення необхідних розривів;
проводити додаткову розвідку джерел водопостачання для виявлення запасів води (артезіанські свердловини, чани, градирні, колодязі, водонапірні вежі тощо);
організовувати подачу води на гасіння розвинених пожеж за допомогою насосних станцій, морських та річкових суден, пожежних поїздів, а також перекачуванням насосами пожежних автомобілів;
забезпечити підвезення води, якщо подача води по магістральних рукавних лініях неможлива (відсутність або недостатня кількість рукавів, автомобільної техніки, джерел водопостачання); застосовувати таку кількість пожежних стволів, яка забезпечує безперервну їх роботу з урахуванням запасів та підвезеної води;
організувати пункт заправки техніки водою і призначити особу, відповідальну за його безперервну та безперебійну роботу;
здійснювати поповнення джерел водопостачання малої ємності;
організовувати забір води за допомогою пожежних гідроелеваторів, мотопомп чи інших засобів, якщо перепад висот між пожежно-рятувальним автомобілем та рівнем води у водоймищі перевищує максимальну висоту всмоктування насоса чи відсутній під’їзд до водоймищ;
організувати будівництво тимчасових пожежних водоймищ та пірсів під час гасіння великих, складних та тривалих пожеж;
подавати пожежні стволи з насадками малого діаметра, використовувати стволи, що перекриваються, стволи-розпилювачі, застосовувати змочувачі, забезпечуючи економну витрату води;
у разі слабкого тиску у водопровідній мережі вжити заходів щодо його підвищення; забір води здійснювати з пожежних гідрантів через напірно-всмоктувальні рукава чи з колодязів гідрантів, попередньо заповнивши їх водою;
якщо на місці пожежі відсутні джерела водопостачання й доставляти воду нічим і немає звідки, організувати роботу щодо запобігання поширюванню вогню шляхом розбирання конструкцій, видалення предметів і окремих конструкцій будівель, що горять, чи зносу будівель і споруд, а також ліквідування горіння підручними засобами та матеріалами.
4.2. Гасіння пожеж при наявності вибухових речовин (у тому числі на арсеналах, базах, складах тощо)
4.2.1. При пожежах на об’єктах при наявності вибухових речовин (далі - ВР) можливі:
вибухи, що супроводжуються ударною хвилею, високотемпературним викидом газів (полум’я), виділенням отруйних газів та призводять до руйнування будівель чи окремих їх частин, руйнування чи пошкодження зовнішнього й внутрішнього протипожежних водопроводів, стаціонарних засобів гасіння, технологічного обладнання, пожежно-рятувальної техніки, завалення джерел водопостачання, доріг і під’їздів до об’єкта, що горить, швидкого поширювання вогню, а також до виникнення нових осередків пожежі та вибухів;
ураження працюючих на пожежі уламками конструкцій та ударною хвилею, а також опіки та отруєння токсичними продуктами горіння і вибуху.
4.2.2. Під час гасіння пожежі на об’єктах з наявністю ВР КГП зобов’язаний:
організувати взаємодію з адміністрацією об'єкта (наявними протипожежними формуваннями);
встановити загрозу вибуху та його можливі наслідки, розміри небезпечної зони, місцезнаходження та кількість ВР, а також способи їх евакуації, стан технологічного обладнання та установок пожежогасіння;
до визначення ступеня загрози вибуху провести розвідку без установки головного пожежно-рятувального автомобіля на джерело водопостачання, створити резерв, всі сили і засоби розташовувати на безпечній відстані від місця пожежі;
встановити єдиний сигнал відходу особового складу в безпечну зону у разі загрози вибуху;
організувати штаб на пожежі, до якого залучити представників об’єкта;
до гасіння приступати тільки після попереднього відповідного інструктажу уповноваженими на те фахівцями об’єкта;
встановити вид вогнегасної речовини, необхідної для гасіння вибухових речовин чи ліквідування наслідків вибуху, наявність виділення небезпечних хімічних речовин та визначення засобів захисту від них;
гасіння організувати з використанням мінімальної кількості особового складу, який перебуває у небезпечній зоні;
при отриманні інформації за результатами розвідки або від працівників підприємства про горіння безпосередньо ВР прийняти рішення про негайну евакуацію особового складу та техніки на безпечну відстань від місця можливого вибуху;
для гасіння використовувати розпилену воду або піну, запобігаючи використанню компактних струменів води; якщо є необхідність у введенні в дію стволів "А" (лафетних), необхідно враховувати ступінь чутливості ВР до детонації від ударів компактних струменів;
одночасно з гасінням проводити охолодження технологічного обладнання, для якого створюється загроза дії високих температур, а за можливості евакуювати ВР;
прокладати рукавні лінії у напрямку кутів будинків і споруд, використовуючи, якщо це можливо, захисну військову техніку, захисні переносні щити тощо;
у разі горіння твердих ВР у герметичних апаратах вжити заходів для їх інтенсивного охолодження, розгерметизації і подачі вогнегасних речовин усередину апарата, якщо це можливо і безпечно;
передбачити резервний варіант розгортання сил і засобів від джерел протипожежного водопостачання, що знаходяться за зоною можливих ушкоджень;
організувати розвідку та вести безперервне спостереження за змінами обстановки на пожежі, у першу чергу за оточуючими складськими приміщеннями та спорудами, що мають найбільше завантаження ВР, з метою своєчасного визначення нових меж безпечної зони та виводу за її межі особового складу та техніки;
виставити постових у безпечній зоні із засобами гасіння для ліквідування нових осередків пожежі, що можуть виникнути під час вибуху.
4.3. Гасіння пожеж при наявності небезпечних хімічних речовин
4.3.1. У разі пожеж (аварій) на об’єктах, пов’язаних з виробництвом, зберіганням, транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин та небезпечних хімічних речовин (далі - НХР), може виникнути складна обстановка з утворенням зон хімічного забруднення та осередків хімічного ураження, яка здатна призвести до ураження людей та тварин, при якій можливі:
термічне розкладання хімікатів з виділенням НХР, горючих газів і сильних окислювачів;
створення вибухо-, пожежонебезпечних сумішей;
руйнування посудин і технологічних установок з цими речовинами, їх поширювання на великі площі;
вибухи ємностей, тари, руйнування конструктивних елементів будівель;
утворення хмари отруйних речовин та її поширення на значну територію;
скупчення пари отруйних речовин у підвалах та низьких місцях;
попадання вказаних речовин у природні джерела водопостачання та інженерно-комунікаційні споруди;
ураження працюючих на пожежі уламками конструкцій та осколками, а також опіки та отруєння токсичними продуктами.
4.3.2. Під час пожеж на об’єктах з наявністю НХР КГП зобов’язаний:
перед виїздом до місця аварії чи пожежі екіпірувати особовий склад наявними в підрозділі індивідуальними засобами захисту, приладами хімічної розвідки;
після прибуття до місця аварії чи пожежі провести розвідку, з’ясувати у адміністрації об’єкта властивості НХР, у якій кількості, де і як зберігаються (знаходяться), загрозу і розміри хімічної небезпеки, визначити строк перебування особового складу у забрудненій зоні та вирішити, які вогнегасні речовини використовувати; при виборі вогнегасної речовини необхідно враховувати її здатність до взаємодії з НХР та можливі наслідки цієї взаємодії;
організувати роботу штабу, включивши до його складу представників адміністрації об’єкта (населеного пункту), отримати від них відповідні письмові допуски на гасіння пожежі та (або) ліквідацію наслідків аварії, зразки яких наведені у додатку 10 до цього Статуту;
організувати гасіння пожежі мінімальною кількістю особового складу, захищеного індивідуальними засобами захисту; роботу особового складу організовувати у три зміни: перша - працює в забрудненій зоні, друга - перебуває на межі забрудненої зони, третя - в резерві;
організувати розміщення пожежно-рятувальної техніки за межами хімічного забруднення з навітряного боку на безпечній відстані від місця викиду НХР з урахуванням прогнозованої зміни розмірів і напрямку розповсюдження зони хімічного забруднення;
встановити взаємодію зі службами, що залучені згідно з планом залучення сил і засобів для організації спеціальної хімічної розвідки;
визначити позиції ствольників та техніки з навітряного боку;
у разі створення хмари НХР вжити заходів щодо евакуації людей і тварин з підвітряної сторони;
у разі використання для ліквідування наслідків аварії води тип (компактна чи розпилена) та напрямок подачі водяних струменів узгодити з адміністрацією об’єкта;
визначити місце проведення дегазації особового складу та техніки;
дегазацію дільниць забруднення проводити до безпечної концентрації;
призначити відповідального за безпеку праці, організувати через адміністрацію об’єкта (населеного пункту) пункти медичної допомоги, харчування і відпочинку особового складу;
створити резерв сил і засобів, ланок ГДЗС, засобів індивідуального захисту, який повинен знаходитися за межами забрудненої зони;
після ліквідування пожежі (аварії) забезпечити проведення повної або часткової санітарної та спеціальної обробки особового складу, його медичного огляду, дегазацію техніки, пожежно-технічного оснащення, обладнання і спорядження, яке використовувалось на пожежі (аварії).
4.3.3. Залучати членів добровільних протипожежних формувань і громадян до розбирання і евакуації хімікатів і добрив тільки за узгодженням з адміністрацією об’єкта (населеного пункту), яка зобов’язана забезпечити їх необхідними захисними засобами і проінструктувати про заходи безпеки під час проведення робіт.
4.4. Гасіння пожеж на об’єктах з наявністю радіоактивних речовин і в зонах радіоактивного забруднення
4.4.1. При пожежах на об’єктах з наявністю радіоактивних речовин та радіоактивного забруднення можливі:
виникнення небезпечних рівнів радіації;
швидке поширювання радіоактивних аерозолів, радіонуклідів спільно з продуктами горіння по території місцевості, системах вентиляції, конвекційних потоках, через технологічні та інші прорізи, а також поширення радіоактивних рідин і розчинів;
радіоактивне опромінення особового складу, забруднення спеціального одягу, пожежної техніки радіоактивними речовинами.
4.4.2. Пожежно-рятувальні підрозділи, які виїжджають на пожежі до об’єктів з наявністю радіоактивних речовин, обов’язково повинні мати табельні прилади дозиметричного контролю, відповідні індивідуальні засоби захисту.
4.4.3. Під час гасіння пожежі на об’єктах та у зоні з наявністю радіоактивних речовин КГП зобов’язаний:
визначити безпечні місця дислокації сил і засобів пожежно-рятувальних підрозділів, забезпечити постійне радіаційне спостереження;
спільно із спеціалістами об’єкта та службою дозиметричного контролю встановити вид і рівень радіації, допустимий час роботи особового складу на гасінні пожежі, межі радіоактивного забруднення і можливі шляхи його поширення; приступити до гасіння пожежі після отримання відповідного письмового допуску (дозволу);
під час роботи у відселеній зоні гасіння пожежі проводити самостійно (без дозволу) тільки після проведення розвідки, переконавшись у радіаційній безпеці;
створити штаб на пожежі незалежно від розмірів пожежі і кількості працюючих пожежно-рятувальних підрозділів, до складу якого включити фахівців об’єкта і служби дозиметричного контролю для оперативного з’ясування обстановки і консультацій з питань пожежогасіння;
вибрати вогнегасні речовини за узгодженням з інженерно-технічним персоналом об’єкта;
забезпечити гасіння з навітряної сторони;
організувати застосовування розпилених струменів води для зменшення зони поширення радіоактивних аерозолів; за узгодженням з адміністрацією задіяти системи вентиляції та інші засоби;
організувати через адміністрацію об’єкта дозиметричний контроль, пункт дезактивації, санітарної обробки і медичної допомоги особовому складу;
організувати виконання робіт із залученням мінімально необхідної кількості особового складу, забезпечивши його необхідними засобами захисту органів дихання, зору та захисним одягом, приладами індивідуального і групового дозиметричного контролю;
приймати рішення про припинення оперативних дій та виведення особового складу із небезпечної зони, якщо рівні іонізуючих випромінювань значно перевищують допустимі. У виняткових випадках опромінення осіб, залучених до ліквідації радіаційної аварії та її наслідків, вище основних дозових меж опромінення допускається лише за їх письмовою згодою, у випадках, якщо не можна вжити заходів, які виключають їх перевищення, і може бути виправдано лише рятуванням життя людей та попередженням подальшого небезпечного розвитку аварії і опромінення більшої кількості людей;
організувати створення резерву сил і засобів, ланок ГДЗС, захисного одягу, приладів індивідуального і групового дозиметричного контролю, який знаходиться за зоною радіоактивного забруднення;
визначити через адміністрацію об’єкта зони радіоактивного забруднення, позначити їх і виставити пости безпеки;
встановити сигнали попередження та відходу з позицій для особового складу, який знаходиться в особливо небезпечній зоні.
4.4.4. Після ліквідування пожежі КГП зобов’язаний:
організувати санітарну обробку особового складу, який працював у небезпечній зоні, і вихідний дозиметричний контроль;
провести дезактивацію і дозиметричний контроль засобів захисту органів дихання, зору, захисного одягу, взуття, спорядження, пожежно-рятувальної техніки.
5. Гасіння пожеж у будинках і спорудах
5.1. Гасіння пожеж у будинках і спорудах
5.1.1. Під час пожежі у будинках і спорудах можливі:
наявність великої кількості людей, яким загрожують небезпечні фактори пожежі;
задимлення на поверхах, де відбувається горіння, на нижче та вище розташованих поверхах;
вибухи та спалахи;
у разі обмеженої кількості дверних і віконних прорізів можливе підвищення температури до небезпечного для людини рівня не тільки в приміщеннях, де знаходиться зона горіння, а і в приміщеннях, що знаходяться поряд;
велике горюче навантаження приміщень;
поверхневе горіння матеріалів і речовин;
швидке поширювання вогню і диму через значну кількість отворів дверей, вікон, побутових та технологічних прорізів, комунікацій, балконів тощо;
втрата цілісності, несучої здатності будівельних конструкцій та їх обвалення, поширювання в цих місцях полум’я;
горіння в порожнинах будівельних конструкцій і в завалах;
наявність матеріалів, у разі горіння яких виділяються небезпечні хімічні речовини;
заповнення приміщень вибухонебезпечними та токсичними леткими продуктами горіння, які не можна виявити візуально за зовнішніми ознаками;
наявність пошкоджених електромереж та електроприладів під напругою, в тому числі з пошкодженою електроізоляцією;
пошкодження газових магістралей.
5.1.2. Під час гасіння пожежі в підвалах КГП зобов’язаний:
встановити конструктивні особливості перекриття над підвалом, стін та перегородок, наявність прорізів та комунікацій різного призначення (вентиляційних, ліфтових, електрокабельних, технологічних тощо) і можливість поширювання по них вогню на поверхи будівлі та у прилеглі приміщення підвалу;
встановити наявність віконних приямків та можливість введення через них стволів для зниження температури, видалення диму;
вжити заходів для попередження задимлення сходових кліток, використовуючи з цією метою перемички і засоби димовидалення;
за неможливості швидкого проникнення до осередку пожежі через двері або віконні приямки визначити місця розкриття отворів у перекриттях чи стінах;
вжити заходів щодо зниження температури у приміщеннях підвалу, для чого використовувати розпилені водяні струмені або піну;
провести перевірку будівельних конструкцій (у тому числі методом розкривання) поверху, розташованого над підвалом;
у разі необхідності подати стволи на захист поверху, розташованого вище;
для гасіння застосовувати, як правило, стволи "Б", стволи-розпилювачі та піну; більш потужні стволи використовувати при розвинутих пожежах.
5.1.3. Під час гасіння пожеж на поверхах будівель КГП зобов’язаний:
встановити наявність загрози людям, шляхи і способи їх рятування та евакуації, попередити виникнення паніки;
застосовувати стволи, що перекриваються, та піну; більш потужні стволи застосовувати тільки під час розвиненої пожежі і протягом обмеженого часу;
для подачі води на верхні поверхи чи покрівлю використовувати стаціонарні сухотруби і пожежні крани-комплекти;
використати засоби протипожежного захисту об’єкта - систему димовидалення, насоси-підвищувачі, систему пожежогасіння, пожежні ліфти тощо;
якщо горіння проходить на одному чи декількох поверхах, організувати подавання стволів на поверхи, де відбувається горіння, а на вище і нижче розташовані поверхи вводити стволи на їх захист;
для попередження поширювання вогню на вище і нижче розташовані поверхи організувати розкривання конструкцій з порожнинами та їх проливання;
перевіряти, а у разі необхідності подавати стволи на захист побутових, технологічних прорізів, каналів, комунікацій, балконів у вище і нижче розташовані поверхи, на горище;
організувати гасіння усіх приміщень, де відбувається горіння, одночасно, загальна кількість стволів визначається розрахунком, але, як правило, не менше одного ствола на кожне приміщення;
у разі недостатньої кількості сил і засобів організувати гасіння послідовно, подаючи стволи від крайніх приміщень, де відбувається горіння, до центру пожежі;
на поверхах з важкогорючими конструкціями стін чи перегородок організувати подавання резервних стволів зі сходових кліток секцій, що не горять, у приміщення, які розташовані поряд з приміщеннями, де відбувається горіння; організувати перевірку приміщень, суміжних з приміщеннями, де відбувається горіння, з іншої сходової клітки, навіть за наявності капітальної стіни;
організувати перевірку суміжних приміщень, проводячи контрольні розкриття всіх місць, куди міг поширитися вогонь, особливу увагу звернути на нижні і верхні частини вертикальних конструкцій з порожнинами;
у разі горіння перекриття і загрози його обвалення організувати виведення людей з небезпечної зони, вище і нижче розташованих поверхів;
організувати подачу стволів на поверхи через сходові клітки або через вікна, балкони, по ручних пожежних драбинах, автодрабинах, автопідіймачах, використовуючи рятувальні мотузки;
організувати розкриття конструкцій одночасно зверху і знизу;
вжити заходів щодо попередження можливих вибухів балонів з газами, систем опалення тощо.
5.1.4. Під час гасіння пожежі на горищах та покрівлях КГП зобов’язаний:
подавання перших стволів здійснювати, як правило, по сходових клітках, а у разі необхідності - через слухові вікна, надалі розкривати отвори у покрівлі;
зосередити на місці пожежі необхідну кількість сил і засобів для розкриття покрівлі;
у разі необхідності організувати розкриття покрівлі для видалення диму, зниження температури, подачі стволів до горища;
при розвинутій пожежі організувати гасіння стволами, поданими безпосередньо з ручних пожежних драбин, автодрабин, автопідіймачів, які потрібно розставляти рівномірно по периметру будівлі (пожежі) з таким розрахунком, щоб струменями води проливалася вся площа пожежі; гасіння здійснювати по периметру пожежі, просуваючись від капітальних стін до центру пожежі;
організувати подачу стволів, що перекриваються, стволів-розпилювачів, застосовувати змочувальники чи піну;
передбачити резервні стволи для захисту верхнього поверху будівлі (під горищем).
5.2. Гасіння пожеж у тунелях теплотрас
5.2.1. Під час гасіння пожеж у тунелях теплотрас можливо:
підвищення температури до небезпечного для людини рівня;
нагрівання до високих температур трубопроводів, пошкодження арматури трубопроводів, розтікання та розбризкування нагрітого теплоносія та нагрітої пари теплоносія під тиском;
пошкодження і горіння термоізоляції теплотрас, оголення нагрітих до високих температур трубопроводів.
5.2.2. Під час гасіння пожеж у тунелях теплотрас КГП зобов’язаний:
визначити межі зони горіння та межі локалізування пожежі;
за допомогою технічного персоналу об’єкта (міста) вжити заходів щодо зниження температури теплоносія в теплопроводах, а за можливості перекрити його подачу;
провести розвідку отворів у конструкціях тунелю по всій його довжині для введення засобів пожежогасіння;
у разі необхідності за узгодженням з технічним персоналом служби, яка експлуатує тунель, проробити отвори у конструкціях тунелю для зниження температури та подачі пожежних стволів (вогнегасних речовин);
подати стволи "Б" або заповнити тунель піною, парою чи інертними газами;
організувати зняття теплоізоляції з трубопроводів з метою попередження поширювання по ній вогню.
5.3. Гасіння пожеж на новобудовах та об’єктах, що реконструюються
5.3.1. Під час гасіння пожеж на новобудовах та об’єктах, що реконструюються, можлива наявність:
зовнішніх та внутрішніх горючих матеріалів;
складів з небезпечними речовинами;
тимчасових електрокабелів та електрощитів під напругою;
балонів з газами та барабанів з карбідом кальцію;
отворів та прорізів у міжповерхових перекриттях, відсутність на висотах та в місцях отворів огорожі та сходових маршів тощо;
перебування людей в нічний час у пристосованих для тимчасового проживання приміщеннях.
5.3.2. Під час гасіння пожежі на новобудовах та об’єктах, що реконструюються, КГП зобов’язаний:
встановити наявність людей у пристосованих для тимчасового проживання приміщеннях;
забезпечити захист стволами несучих конструкцій будівель, риштувань, драбин (трапів), переходів;
відключити електроенергію та встановити місця зберігання небезпечних речовин та матеріалів;
під час горіння матеріалів ззовні будинку організувати подачу потужних водяних струменів і не допускати поширювання вогню усередину будівлі;
під час розвинутих пожеж організувати подачу лафетних стволів і стволів "А" усередину будівлі;
у разі неможливості подачі необхідної кількості стволів організувати розбирання горючих матеріалів, створюючи протипожежні розриви;
визначити позиції ствольників, шляхи виходу їх на позиції та відходу;
в окремих випадках гасіння здійснювати зі стволів, що подаються за допомогою пожежних автодрабин, автопідіймачів та баштових кранів.
5.4. Гасіння пожеж у будівлях підвищеної поверховості та висотних будинках
5.4.1. У будівлях підвищеної поверховості та висотних будинках у разі пожеж можливі:
наявність великої кількості людей, яким загрожують небезпечні фактори пожежі, виникнення серед людей паніки;
складність проведення рятувальних робіт;
поширювання вогню і токсичних продуктів горіння у вертикальному напрямку як усередині будівлі, так і ззовні;
задимлення сходових кліток і верхніх поверхів через шахти ліфтів та інші вертикальні канали;
висока температура на шляхах евакуації та поверхах, де виникла пожежа (у коридорах і на сходових клітках);
складність у керуванні силами і засобами, які беруть участь у гасінні пожежі;
відсутність необхідної кількості техніки та обладнання, яке може бути використане під час гасіння пожеж у висотних будинках;
складність подачі засобів гасіння до верхніх поверхів будівлі;
необхідність застосовування спеціальних технічних засобів для проведення рятувальних робіт і ліквідування пожежі.
5.4.2. У разі гасіння пожежі в будівлях підвищеної поверховості та висотних будинках розвідку необхідно проводити декількома розвідувальними групами.
5.4.3. Під час розвідки пожежі, крім виконання основного оперативного завдання, необхідно встановити:
ступінь загрози людям, шляхи і способи їх рятування;
можливість використання пожежних ліфтів, стаціонарних засобів гасіння, видалення диму, пожежних кранів-комплектів, підвищення тиску води в пожежних кранах тощо.
5.4.4. Під час гасіння пожежі у будівлях підвищеної поверховості та висотних будинках КГП зобов’язаний:
організувати рятування людей;
зосередити на місці пожежі у мінімально короткий час потрібну кількість пожежних автодрабин і автопідіймачів, ланок ГДЗС;
вжити заходів щодо запобігання паніці, використовуючи внутрішню систему сповіщення, гучномовний зв’язок, плакати тощо;
для подачі вогнегасних речовин, у першу чергу, використовувати пожежні крани-комплекти і стаціонарні сухотруби з одночасним проведенням оперативного розгортання від пожежно-рятувальних автомобілів;
підйом особового складу і пожежно-технічного обладнання на поверхи здійснювати сходовими клітками за допомогою пожежних автодрабин, автопідіймачів тощо (забороняється для цього використовувати ліфти, за винятком пожежних ліфтів, спеціально передбачених для цих цілей);
прокладання рукавних ліній ззовні будівлі здійснювати зі скаток чи підйомом за допомогою рятувальних мотузок з наступним кріпленням рукавної лінії за несучі конструкції будівлі рукавними затримками;
під час прокладання магістральних рукавних ліній організувати встановлення одного розгалуження поблизу входу в будівлю, а другого - на один-два поверхи нижче від поверху, на якому виникла пожежа;
вжити заходів для захисту особового складу і пожежно-рятувальних автомобілів від скла та інших предметів, що падають з висоти, огородження небезпечної зони та виставлення постових;
для контролю за роботою рукавних ліній організувати виставлення постів з резервними рукавами з розрахунку один пост на одну рукавну лінію, прокладену вертикально; використовувати для цього рукава підвищеної міцності.
5.5. Гасіння пожеж покрівель великих площ
5.5.1. При пожежах покрівель великих площ можливі:
швидке поширювання вогню порожнинами і нижніми горючими поверхнями покриттів, а також виділення великої кількості диму;
проведення трудомістких робіт з розкривання конструкцій;
велика віддаленість осередків пожежі від зовнішніх входів до будівлі;
наявність світлових аераційних ліхтарів;
обрушення конструкцій на великій площі.
5.5.2. Під час гасіння покрівель великих площ КГП зобов’язаний:
організувати подачу стволів на гасіння і захист у двох напрямках - усередину будівлі і на покриття;
організувати ліквідування горіння знизу за допомогою стаціонарних і переносних лафетних стволів і стволів "А", а на покритті - стволами "А" та "Б";
забезпечити захист несучих конструкцій даху;
за наявності протипожежних вогнестійких зон враховувати можливість переходу вогню як під зоною, так і по даху;
у разі швидкого поширювання вогню організувати створення протипожежних розривів у покритті, за вихідні рубежі використовувати вогнестійкі зони, протипожежні стіни, зосереджуючи у цих пунктах необхідну кількість сил і засобів.
5.6. Гасіння пожеж у будівлях з металевими конструкціями з використанням горючих полімерних утеплювачів
5.6.1. При пожежах у будівлях і спорудах з металевих конструкцій з горючими утеплювачами (пінополістирол, пінополіуретан тощо) можливі:
швидке та приховане поширювання вогню по полімерному утеплювачу усередині стінових і покрівельних панелей;
виділення токсичних речовин та сильне задимлення;
утворення нових осередків пожежі всередині будівлі від полімерного утеплювача і бітуму, що горять і розтікаються;
швидка деформація несучих конструкцій і обвалення покриття та інших незахищених металевих конструктивних елементів.
5.6.2. Під час гасіння пожеж у будівлях з металевими конструкціями з використанням горючих полімерних утеплювачів КГП зобов’язаний:
організувати подачу стволів "А" і "Б", а при необхідності - переносних лафетних стволів у декількох напрямках:
1) усередину будівлі - для охолодження несучих конструкцій покриття, колон нижнього поясу, покрівельних панелей, а також на гасіння осередків усередині будівлі і на захист майна;
2) на покриття будівлі - для гасіння і попередження поширювання вогню по всій площі з одночасним проробленням отворів для видалення диму і зниження температури, а також розкриттям покрівельного килиму і влаштуванням розривів в утеплювачі;
3) на зовнішню поверхню стін - для охолодження і гасіння стінових панелей з одночасним розкриттям конструкцій і влаштуванням розривів;