8.1.41. Приміщення, що захищаються установками об'ємного пожежогасіння, повинні бути обладнані дверима, що самозакриваються, з ущільненнями в притворах.
8.1.42. Приміщення насосних станцій і станцій пожежогасіння повинні бути забезпечені аварійним освітленням, закриті на замок, ключі від якого повинні знаходитись у обслуговуючого і оперативного персоналу.
8.1.43. Біля входів до приміщень насосних станцій і станцій пожежогасіння повинні бути таблички і постійно функціонувати світлові табло "Станція пожежогасіння", "Насосна станція".
У приміщеннях станцій повинні бути чіткі і акуратно виконані схеми обв'язки станцій і принципові схеми установок, а також інструкції про дії обслуговуючого персоналу.
8.1.44. У приміщеннях станцій пожежогасіння повинні бути в наявності комплекти засобів першої медичної допомоги, а також ізолюючі протигази.
8.1.45. Тиск в системі автоматичного пожежогасіння повинен перевірятись щоденно. Спад тиску не повинен перевищувати 0,02 МПа (0,2 кгс/куб.см) за добу.
8.1.46. Не рідше одного разу на рік необхідно проводити цикл випробувань всієї системи автоматичної установки пожежогасіння з оформленням протоколу (акту) випробувань.
8.1.47. Не рідше одного разу на три роки слід проводити гідравлічні випробування апаратів і трубопроводів установок пожежогасіння і зрошування на міцність і пневматичні випробування на герметичність.
8.1.48. Не рідше одного разу на п'ять років треба проводити суцільне промивання, продування і очищення від бруду та іржі апаратів і трубопроводів. Результати перевірки і випробувань оформляються актами.
8.1.49. Щорічно в період підготовки до зимового періоду сухотруби до резервуарів і насосних станцій повинні продуватись повітрям через дренажні лінії.
На установках пінного гасіння необхідно не рідше одного разу на рік перевіряти якість піноутворюючих засобів.
8.2. Протипожежне водопостачання
8.2.1. При наявності на території підприємства або поблизу нього (в радіусі 200 м) природних або штучних вододжерел (річки, озера, ставки, басейни, градирні і т.ін.) до них повинні бути влаштовані під'їзди (пірси) з майданчиками розмірами не менше 12х12 м для установки пожежних автомобілів і забору води у будь-яку пору року.
8.2.2. При наявності штучних пожежних водойм необхідно:
- слідкувати за рівнем води в водоймах і при виявленні витоку води негайно вживати заходів по ремонту водойм і наповненню їх водою;
- забезпечувати цілість та справний стан водозабірних пристроїв;
- не допускати засмічення водойм сміттям і сторонніми предметами.
8.2.3. Мережа протипожежного водопроводу повинна постійно знаходитись у справному стані і забезпечувати витрату води, що вимагається на потребу пожежогасіння.
При відключенні ділянок водопровідної мережі або зменшенні тиску в мережі нижче того, що вимагається, необхідно сповіщати про це об'єктову пожежну охорону.
8.2.4. Внутрішні мережі протипожежного водопроводу в будівлях і спорудах, що не опалюються, в холодну пору року повинні бути звільнені від води або відповідним чином утеплені.
8.2.5. Пожежні крани внутрішнього протипожежного водопроводу повинні бути укомплектовані рукавами і стволами відповідно до вимог ГОСТ 12.4.009-83. Пожежні рукави повинні бути сухими і добре згорнутими (укладеними) в подвійну скатку або "гармошку". Пожежний рукав повинен бути приєднаний до крана і ствола. Необхідно не рідше одного разу на шість місяців виконувати перемотку рукавів на нову складку.
8.2.6. При експлуатації пожежних гідрантів необхідно забезпечити справний стан і вільне відкривання колодязів у будь-яку пору року, а також можливість безперешкодного встановлення пожежної колонки на гідрант. В зимову пору, залежно від місцевих умов, гідранти повинні бути утеплені і своєчасно очищатись від снігу і льоду.
8.2.7. Пожежні гідранти і гідранти-колонки повинні не рідше ніж через кожні шість місяців (навесні і восени) перевірятись на працездатність, а водопроводні мережі не рідше одного разу на рік - на водоподачу. Колодязі повинні своєчасно звільнятись від води.
8.2.8. Водонапірні башти повинні бути пристосовані для відбору води пожежною технікою в будь-яку пору року.
Використання для господарських потреб і для виробничих завдань об'єму води, призначеного для потреб пожежогасіння, забороняється.
8.2.9. Біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм (вододжерел), а також у напрямку руху до них, повинні бути встановлені відповідні стандартні показчики (об'ємні з світильником або плоскі, виконані з використанням флуоресцентних або світловідбивних покриттів).
8.2.10. У приміщеннях насосної станції повинні бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання і схема обв'язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі повинно бути вказано їх призначення. Порядок включення насосів-підвищувачів повинен визначатись інструкцією.
8.2.11. Кожна насосна станція пожежогасіння повинна мати телефонний зв'язок. При сигналі про пожежу до насосної станції пожежогасіння негайно повинен бути направлений обслуговуючий персонал цієї станції.
8.2.12. Всі пожежні насоси станції повинні утримуватись в постійній експлуатаційній готовності і перевірятись на створення належного напору, що вимагається, шляхом пуску не рідше одного разу на місяць.
8.3. Пожежна техніка. Первинні засоби пожежогасіння
8.3.1. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння, як правило, повинні встановлюватись спеціальні пожежні щити і стенди.
Пожежні стенди і щити, а також окремі види первинних засобів пожежогасіння слід встановлювати на території або в приміщеннях на видних і легкодоступних місцях, якомога ближче до виходів з приміщень.
8.3.2. Розміщення, обслуговування, випробування на працездатність, перезарядження, а також застосування при гасінні вогнегасників слід здійснювати згідно інструкцій і паспортів підприємств-виробників.
8.3.3. Вогнегасники допускається використовувати для гасіння тільки тих класів пожеж, які вказані в інструкціях (паспортах) підприємстввиробників.
8.3.4. Ручні вогнегасники повинні розміщуватись за ГОСТ 12.4.009-83 шляхом:
- навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відкривання;
- встановлення в пожежні шафи разом з пожежними кранами, в спеціальні тумби або на пожежні щити і стенди.
8.3.5. Розміщені на підприємстві вогнегасники повинні бути заряджені, справні і постійно готові до дії.
Вогнегасники, що розміщуються поза приміщеннями або у приміщеннях, що не опалюються, і не призначені для експлуатації при мінусових температурах, на холодний період слід прибирати до приміщень, що опалюються. У цих випадках на пожежних щитах і стендах повинна поміщатись інформація про місце розташування найближчого приміщення, що опалюється, де зберігаються вогнегасники.
8.3.6. Вибір типу вогнегасників і розрахунок необхідної їх кількості та пожежної техніки слід виконувати у відповідності з рекомендованим додатком N 10.
8.3.7. Бочки для води повинні бути заповнені.
8.3.8. Пісок перед заповненням ящика повинен бути просіяний і просушений.
8.3.9. Азбестове чи повстяне полотно (кошму) слід зберігати у металевих футлярах з кришками, періодично (не рідше одного разу на місяць) просушувати і очищати від пилу.
8.3.10. Визначення розрахункових витрат на пожежогасіння резервуарів, насосних цехів та інших приміщень або площадок з технологічним обладнанням, наведено у таблицях інформаційного додатку 11, визначення розрахункових витрат на охолодження резервуарів - у інформаційному додатку N 12, а засобів порошкового пожежогасіння - в інформаційному додатку N 13.
Утримання пожежних машин
8.3.11. За кожним пожежним автомобілем повинен бути закріплений водій. Водій (водії) пожежного автомобіля відповідає за збереження закріпленої за ним техніки, постійну її готовність та безперебійну роботу на пожежі.
8.3.12. Пожежні автомобілі слід утримувати в пожежних депо або спеціально призначених для цієї мети боксах, які повинні мати:
- опалення, електропостачання, телефонний зв'язок;
- тверде покриття підлог;
- утеплені ворота, що відкриваються назовні. Ворота повинні бути обладнані запорами і замикачами, що виключають їх самовільне закривання;
- газовідводи для видалення назовні відпрацьованих газів двигунів автомобілів.
Знімати з пожежних автомобілів пожежно-технічне спорядження забороняється.
8.3.13. Гараж для стоянки пожежних автомобілів повинен відділятись від суміжних приміщень (крім приміщень, пов'язаних з несенням служби на автомобілі) глухими стінами з негорючих матеріалів.
8.3.14. Для організації чергування на пожежному автомобілі крім гаражної стоянки необхідно мати приміщення чергової зміни пожежної команди, ВОХР, ППО, ДПД; кімнату для проведення протипожежного інструктажу працівників; комору для зберігання пожежно-технічного спорядження, інструменту та запасних частин; пост ТО з оглядовою канавою. При наявності одного пожежного автомобіля дозволяється пост ТО суміщати з місцем стоянки автомобіля.
8.3.15. За кожною пожежною мотопомпою (причіпною і переносною) повинні бути закріплені мотористи, що пройшли спеціальну підготовку.
8.3.16. Моторист, що обслуговує мотопомпу, відповідає за її збереження і цілість, постійну готовність та безперебійну роботу на пожежі.
8.3.17. Пожежна мотопомпа повинна зберігатись у закритому приміщенні, що опалюється в зимовий період.
8.3.18. На об'єкті повинен бути визначений порядок доставки мотопомп до місця пожежі.
8.3.19. Пожежні автомобілі і мотопомпи повинні бути заправлені пальним.
8.3.20. Пристосована і переобладнана для гасіння пожеж техніка повинна знаходитись у справному стані. Порядок залучення техніки для гасіння пожеж визначається планом пожежогасіння.
9. Основні вимоги пожежної безпеки до допоміжних технологічних об'єктів різного призначення Знежирення, миття і фарбування виробів
9.1. Фарбування, покриття виробів лаком і емаллю, а також миття і знежирення деталей з застосуванням покриттів на нітрооснові, бензинів та інших легкозаймистих рідин необхідно проводити, як правило, в окремих приміщеннях або на відособлених виробничих ділянках, забезпечених засобами пожежогасіння.
9.2. Підлоги у приміщеннях, де виконуються лакофарбо-приготувальні, фарбувальні та бензиномийні роботи, повинні бути виконані з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор при ударі.
9.3. Фарбування, промивку і знежирення деталей потрібно проводити тільки при діючій припливній та витяжній вентиляції з місцевими відсмоктувачами від фарбувальних шаф, ванн, камер і кабін.
9.4. У фарбувальних цехах, фарбоприготувальних відділеннях, на складах лакофарбових матеріалів, у місцях миття і знежирення деталей з застосуванням легкозаймистих і горючих рідин, неприпустимо проводити роботи, пов'язані з застосуванням відкритого вогню та іскроутворенням (електрогазове зварювання, заточування та ін.).
9.5. Лакофарбові матеріали повинні надходити на робочі місця в готовому вигляді. Змішувати і розчиняти лаки і фарби слід в спеціально виділеному, ізольованому приміщенні, яке добре провітрюється, або на відкритому майданчику.
9.6. Тару з-під лакофарбових матеріалів слід щільно закривати і зберігати на спеціальних майданчиках.
Зберігання вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних речовин і матеріалів
9.7. Кожна упаковка або тара, що містить небезпечні вантажі, повинна мати чіткий ярлик (або бірку з етикеткою), який вказує на небезпечні властивості речовин і матеріалів, що зберігаються, у відповідності з вимогами ГОСТ 19433-88.
Зберігати речовини і матеріали слід за ознаками однорідності вогнегасних засобів (вода, піна, газ) та їх сумісності. Можливість спільного зберігання речовин і матеріалів повинна виконуватись згідно ГОСТ 12.1.004-91. Порядок сумісного зберігання речовин та матеріалів повинен виконуватись згідно додатку 4 ППБУ.
9.8. В складських приміщеннях при безстелажному способі зберігання матеріали повинні укладатись в штабелі. Місця влаштування штабелів повинні бути позначені обмежувальними лініями. Навпроти дверних прорізів складів повинні залишатись вільні проходи завширшки у двері, але не менше одного метра.
Через кожні 6 м в складах слід влаштовувати, як правило, поздовжні проходи не менше ніж 0.8 м завширшки.
9.9. Стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів у складських приміщеннях не допускаються.
9.10. Зберігання вантажів, упаковки, піддонів та вантажно-розвантажувальних механізмів на рампах (платформах) складів не допускається. Вантажі і матеріали, розвантажені на рампу (платформу), до кінця робочого дня повинні бути прибрані.
9.11. Апарати, призначені для відключення електропостачання складу, повинні розташовуватись поза складським приміщенням на стіні з негорючих матеріалів або на опорі, що стоїть окремо, поміщатись до шафи або ніші з пристосуванням для опломбування і замикатись на замок.
9.12. Завідуючий складом (комірник) або працівник, відповідальний за пожежну безпеку, по закінченні роботи повинен оглянути всі приміщення і, тільки пересвідчившись у їх пожежобезпечному стані, відключити освітлення і замкнути склад.
9.13. Забороняється зберігання ЛЗР і ГР в тарі (бочках, каністрах, спеціальних контейнерах і т.ін.) на стелажах висотою понад 5,5 м.
Тару на кожному ярусі стелажа слід розміщувати в один ряд по висоті і два ряди по ширині.
9.14. Зберігання ЛЗР та ГР в скляній тарі місткістю 10 л і більше допускається тільки в корзинах або дерев'яних латах.
Корзини з бутлями допускається розміщувати групами, не більше 100 бутлів у кожній, в два ряди по 50 бутлів у кожному ряду. Між групами бутлів повинен бути прохід шириною не менше 1 м.
Зберігання ЛЗР та ГР в більш дрібній фасовці повинно здійснюватись у вторинній транспортній тарі.
9.15. Зберігання ЛЗР та ГР у несправній тарі або в тарі, що не відповідає вимогам стандартів на упаковку і зберігання, не допускається.
9.16. Зберігати тару з-під ЛЗР та ГР і пакувальний матеріал безпосередньо в складі забороняється.
На неочищеній від залишків ЛЗР та ГР тарі повинен бути напис "Не очищено" з зазначенням виду продукту, який до цього знаходився у цій тарі. Тара з-під ЛЗР та ГР повинна бути щільно закрита.
9.17. ЛЗР та ГР на робочих місцях повинні зберігатись у тарі. Після закінчення робочого дня ця тара, а також порожні ємкості повинні бути прибрані до спеціально пристосованих для цього приміщень.
9.18. Зберігання ЛЗР та ГР у будівлях і спорудах з масовим перебуванням людей (зали засідань, виставочні зали, і т.ін.) забороняється.
9.19. Відкриті майданчики для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути сплановані таким чином, щоб унеможливити потрапляння аварійно розлитих ЛЗР та ГР за їх межі.
9.20. У складських приміщеннях, в яких зберігаються пожежовибухо-небезпечні речовини й матеріали (лаки, фарби, розчинники), балони з газом та продукція в аерозольній упаковці, на зовнішньому боці дверей (воріт) повинна бути вивішена інформаційна карта, яка характеризує пожежну небезпеку товарів, що зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи, яких слід вживати під час гасіння пожежі.
9.21. При зберіганні азотної та сірчаної кислот повинні бути вжиті заходи, що виключають можливість контакту їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.
9.22. Речовини, які бурхливо реагують з водою (карбіди, лужні метали, перекис барію, гідрит натрію та ін.), повинні розміщуватись в сухих приміщеннях в герметично закритій тарі. Рівень і конструкція підлоги приміщень повинні виключати можливість проникнення до них атмосферних осадів і грунтових вод. Зберігання хімічних речовин слід виконувати за вимогами ППБУ розділ 7.10.4.
9.23. Бутлі, бочки, барабани з вибухопожежонебезпечними і пожежонебезпечними речовинами і матеріалами при зберіганні на відкритих майданчиках слід встановлювати групами не більше 100 штук в кожній, відстань між групами повинна бути не менше 1 м. В кожній групі повинна зберігатись продукція тільки одного виду, про що робиться відповідний показниковий напис. Майданчики повинні бути добре утрамбовані і огороджені бар'єрами, захищені від впливу сонячного проміння.
9.24. Порошкові і подрібнені матеріали необхідно зберігати у закритих сухих приміщеннях, захищених від потрапляння атмосферних осадів і грунтових вод. Порядок зберігання і кількість продукції, що зберігається, повинні бути відображені в інструкції.
9.25. Металеві порошки, здатні до самозаймання (алюмінієвий, цинковий, нікелевий і т.ін.), повинні зберігатись в окремих відсіках, виділених протипожежними перешкодами, в герметично закритій тарі. Зберігання інших горючих матеріалів у цих відсіках забороняється.
9.26. Перед завантаженням порошкової і подрібненої продукції приміщення складу необхідно ретельно очистити від залишків матеріалів, що зберігались раніше, та сміття.
9.27. При закладці на зберігання полімерних порошкових матеріалів у прорезинених і поліетиленових мішках (наприклад, смоли капролактама) верхня джутова упаковка повинна видалятись або штабелі укриватись прорезиненим брезентом.
9.28. У приміщеннях і на відкритих майданчиках, де зберігаються пожежонебезпечні речовини і матеріали, здатні плавитись при пожежі, необхідно передбачати улаштування (бортики, пороги з пандусами і т.ін.), що забезпечують запобігання розтіканню розплаву за межі приміщення або відкритої установки.
9.29. Аерозольні упаковки в кількості понад 5000 штук повинні зберігатись в ізольованих складах або ізольованих відсіках загальних складів з легкоскидними конструкціями.
9.30. Умови зберігання і кількість аерозольних упаковок в складі визначається ППБУ (розділ 7.10.1).
9.31. Складування аерозольних упаковок у багатоповерхових складах допускається тільки на верхньому поверсі.
9.32. Не допускається суміщати зберігання аерозольних упаковок з окислювачами, ЛЗР та ГР.
9.33. Аерозольні упаковки, балони з газами і пляшки з реактивами не повинні зазнавати дії сонячних променів та інших джерел теплового впливу.
9.34. Перевірка функціонування аерозольних упаковок у складських приміщеннях є неприпустимою.
9.35. Наповнені газом балони, що мають башмаки, повинні зберігатись у вертикальному положенні в один ряд по висоті. Для запобігання падінню балони слід встановлювати в спеціально обладнані гнізда, клітки або огороджувати бар'єром.
9.36. Балони, які не мають башмаків, можуть зберігатись у горизонтальному положенні на спеціальних дерев'яних рамах або стелажах. Висота штабеля при укладці балонів не повинна перевищувати 1,5 м, всі вентилі повинні бути закриті запобіжними ковпаками і обернені в один бік.
9.37. На склад слід приймати балони з газами, вентилі яких повинні бути закриті запобіжними ковпаками. Вимоги до складів балонів з газами слід приймати за ППБУ (розділ 7.10.3).
9.38. Попадання масел та жирів на вентилі кисневих балонів і балонів зі стисненим повітрям не допускається.
9.39. Розміщення групових балонних установок без розривів від будівель допускається тільки біля глухих стін (стін, що не мають вікон і дверей), виконаних з негорючих матеріалів. При цьому кількість балонів в установках не повинна перевищувати гранично допустимої за нормами проектування. Зберігання групових балонних установок допускається у шафах, що провітрюються, або спеціальних будках, виконаних з негорючих матеріалів.
9.40. Забороняється приймання на склад вугілля і торфу з явно вираженими джерелами самозаймання, а також транспортування його по транспортерних стрічках і відвантаження у залізничний транспорт.
9.41. Негашене вапно необхідно зберігати у закритих складських будівлях, що стоять окремо, згідно з вимогами ППБУ (розділ 7.10.4). Підлога приміщень цих будівель повинна бути піднята над рівнем землі не менше ніж на 0,2 м. При зберіганні негашеного вапна слід передбачати заходи, що запобігають потраплянню вологи.
9.42. Ями для гасіння вапна дозволяється розташовувати на відстані не менше 5 м від складу її зберігання і не менше 15 м від інших будівель і споруд.
Робота в лабораторіях
9.43. Обладнання лабораторії слід встановлювати так, щоб воно не заважало евакуації людей. Ширина мінімально допустимих проходів між обладнанням повинна бути не меншою ніж 1 м.
9.44. Робочі поверхні столів, стелажів, витяжних шаф, призначених для роботи з пожежонебезпечними та вибухонебезпечними рідинами і речовинами, повинні мати неспалиме покриття.
Для роботи з кислотами, лугами та іншими хімічно активними речовинами столи і шафи потрібно виконувати з матеріалів, стійких до їх впливу, з влаштуванням бортиків з негорючого матеріалу (для уникнення проливу рідини за межі шафи або столу).
9.45. Витяжні шафи повинні освітлюватись світильниками у вибухозахищеному виконанні. Вимикачі і штепсельні розетки необхідно розташовувати поза витяжними шафами.
9.46. Балони зі стисненими, зрідженими, розчиненими горючими газами необхідно встановлювати поза будинком лабораторії в металевих шафах. Шафи повинні мати прорізи або жалюзійні грати для провітрювання.
9.47. Вибухопожежонебезпечні речовини (нафтопродукти, бензол, спирт і т.ін.), в тому числі і проби нафтопродуктів, повинні зберігатись у спеціальних ізольованих приміщеннях. Не допускається спільне зберігання речовин, хімічна взаємодія яких може спричинити пожежу або вибух.
9.48. У приміщеннях лабораторій кількість проб нафтопродуктів, легкозаймистих розчинників та інших горючих рідин не повинна перевищувати добової потреби. Ці рідини слід зберігати в металевих шафах (ящиках), що знаходяться з протилежного, по відношенню до виходу з приміщення, боку.
9.49. Співробітники лабораторій зобов'язані враховувати пожежну небезпеку нафти і нафтопродуктів, хімічних речовин і матеріалів, що застосовуються, та дотримуватись заходів безпеки при роботі з ними.
Аналізи, що проводяться, повинні виконуватись у відповідності з діючими стандартами та затвердженими методиками.
9.50. Перед початком роботи приміщення лабораторії повинні бути провітрені. Всі роботи, пов'язані з виділенням вибухопожежонебезпечних газів або парів, повинні виконуватись тільки у витяжних шафах.
Забороняється виконання робіт при несправній припливно-витяжній вентиляції, а також користуватись витяжними шафами з розбитим склом та без бортиків, котрі запобігають стіканню рідини на підлогу.
9.51. Всі приміщення лабораторії постійно повинні утримуватись в чистоті. При випадковому розливі ЛЗР або ГР необхідно розлиту рідину засипати піском. Після цього згребти пісок, просочений розлитою рідиною, на дерев'яну лопатку або фанерку і винести у спеціально відведене місце для цих цілей. Залите рідиною місце вимити гарячою водою.
9.52. Перед аналізом нафта, а також інші легкозаймисті рідини, що вимагають нагріву, для уникнення спінення і розбризкування, повинні бути попередньо зневоднені.
9.53. Забороняється нагрівати легкозаймисті рідини безпосередньо на полум'ї. Для цього повинні використовуватись водяні бані.
9.54. Залишки нафти після аналізів, відпрацьовані ЛЗР і ГР необхідно зливати до спеціального посуду і видаляти з лабораторії. Забороняється зливати рідини до раковин побутової каналізації.
9.55. Мити лабораторний посуд необхідно тільки у спеціально приділених для цієї мети приміщеннях (мийних), обладнаних самостійною витяжною вентиляцією. Ці приміщення повинні бути відділені від інших приміщень лабораторії неспалимими перегородками з самостійним виходом до коридору.
10. Вимоги пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт
10.1. Загальні положення та порядок допуску до проведення тимчасових вогневих робіт
10.1.1. До вогневих робіт належать електричне та газове зварювання (різання), бензогасорізка, роботи з застосуванням паяльних ламп, переносних горнів, розігрівання бітумів, смол та інші роботи, пов'язані з застосуванням відкритого вогню, іскроутворенням та нагріванням до температур, здатних викликати займання матеріалів і конструкцій.
10.1.2.Місця проведення вогневих робіт можуть бути:
- постійними, організованими в спеціально обладнаних для цього приміщеннях або на відкритих площадках;
- тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в будівлях, спорудах, що експлуатуються або споруджуються, а також на території об'єктів з метою ремонту обладнання, монтажу конструкцій і т.ін. (надалі - тимчасові вогневі роботи).
10.1.3. Постійні місця проведення вогневих робіт визначаються наказами, розпорядженнями керівника підприємства або його заступника, що відповідає за пожежну безпеку, і повинні відповідати вимогам ППБУ з урахуванням даного розділу цих Правил.
10.1.4. Забороняється розміщувати постійні місця проведення вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях.
Мінімальна відстань до постійних місць ведення вогневих робіт повинна бути не менше ніж:
- 100 м - від вертикальних наземних резервуарів та відкритих нафтоуловлювачів;
- 120 м - від зливно-наливних естакад і підземних резервуарів;
- 40 м - від насосних по перекачуванню нафти.
При визначенні відстаней від вертикальних наземних резервуарів до постійних місць проведення вогневих робіт необхідно враховувати продуктивність закачування резервуарів у відповідності з пунктом 10.2.18 цих Правил.
10.1.5. У приміщенні чи на ділянці, відведеній для проведення постійних вогневих робіт, повинні бути:
- перелік видів дозволених вогневих робіт;
- інструкції про заходи пожежної безпеки;
- первинні засоби пожежогасіння: не менше двох пінних вогнегасників ємкістю 10 л, один порошковий ємкістю не менше 5 л, азбестове полотно (кошма) і бочка з водою.
10.1.6. Тимчасові вогневі роботи на діючих вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних об'єктах допускається проводити у виняткових випадках, коли ці роботи неможливо виконати в спеціально відведених для цього постійних місцях. Проведення робіт без вживання заходів, що виключають виникнення пожежі (вибуху), забороняється.
Тимчасові вогневі роботи на вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних об'єктах повинні проводитись тільки у світлий час доби (за винятком аварійних випадків).
10.1.7. Для проведення тимчасових вогневих робіт у всіх випадках, в тому числі і в аварійних ситуаціях, необхідно оформляти наряд-допуск (дозвіл). Наряд-допуск є письмовим дозволом на виконання тимчасових вогневих робіт на протязі строку, необхідного для виконання вказаного в наряді обсягу робіт. При наявності на підприємстві об'єктової пожежної охорони, наряд-допуск повинен бути узгоджений з нею напередодні виконання робіт, а в разі її відсутності наряд-допуск узгоджується з начальником ДПД (ДПК) об'єкта.
У випадках підготовки та проведення вогневих робіт в місцях підвищеної небезпеки необхідно оформлювати наряд-допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки згідно з формою 1 обов'язкового додатку 7 до цих Правил.
10.1.8. Наряд-допуск (дозвіл) на проведення тимчасових вогневих робіт та робіт підвищеної небезпеки в насосній для перекачування нафти, резервуарному парку, на зливно-наливних естакадах і спорудах лінійної частини нафтопроводу складає керівник відповідного структурного підрозділу (його заступник) і підписує (видає) керівник або головний інженер РНУ.
На решті вибухопожежонебезпечних об'єктів дозвіл видає керівник структурного підрозділу (цеху, НПС, БПО, ділянки) або його заступник.
10.1.9. В аварійних випадках дозвіл на проведення тимчасових вогневих робіт та робіт підвищеної небезпеки в насосній, резервуарному парку, на зливно-наливних естакадах і спорудах, лінійній частині нафтопроводів видає керівник структурного підрозділу (НПС, БПО, цеху, ділянки) або його заступник з обов'язковим повідомленням керівника або головного інженера РНУ, об'єктової пожежної охорони або представника Держпожнагляду.
При аварійних ситуаціях на решті вибухопожежонебезпечних об'єктів наряд-допуск (дозвіл) може видаватись начальником зміни, майстром або іншою відповідальною особою, але з обов'язковим повідомленням вищестоящого керівництва. В такому випадку вогневі роботи повинні виконуватись під безпосереднім керівництвом особи, що видала наряд-допуск (дозвіл).
10.1.10. Наряд-допуск (дозвіл) оформляють окремо на кожний вид вогневої роботи. Якщо ці роботи не закінчені у встановлений строк, то дія наряду-допуску (дозволу) може бути продовжена особою, що його видала.
10.1.11. Наряд-допуск (дозвіл) на конкретний вид робіт виписується у двох примірниках. Один примірник наряду-допуску вручається безпосередньо керівнику робіт, другий зберігається на протязі року на об'єкті.
Забороняється вносити в наряд-допуск виправлення, закреслення та оформляти записи олівцем.
10.1.12. При проведенні вогневих робіт поза вибухопожежонебезпечними приміщеннями та вибухопожежонебезпечними зонами зовнішніх установок, наряд-допуск оформляється за формою 2, наведеною у обов'язковому додатку N 7 до цих Правил.
На вогневі роботи у вибухопожежонебезпечних приміщеннях і зонах наряд-допуск (дозвіл) оформляється у відповідності з Типовою інструкцією по організації безпечного проведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних об'єктах.
10.1.13. При проведенні вогневих робіт крім цих Правил слід керуватись Типовою інструкцією по організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухонебезпечних та вибухопожежонебезпечних об'єктах (надалі - Типовою інструкцією), Правилами пожежної безпеки в Україні, іншими діючими в галузі нормативними актами, що регламентують питання безпеки при підготовці до таких робіт та їх виконання.
10.1.14. В кожному РНУ, РБУ та іншому структурному підрозділі Підприємства магістральних нафтопроводів повинен бути визначений перелік виробничих цехів, відділень, ділянок, на яких тимчасові вогневі роботи слід проводити у відповідності з Типовою інструкцією.
Перелік таких цехів, відділень, ділянок, повинен бути розроблений керівником структурного підрозділу, узгоджений з об'єктовою пожежною охороною або ДПД і затверджений керівником або головним інженером РНУ, РБУ або іншим структурним підрозділом Підприємства магістральних нафтопроводів.
10.2. Підготовчі заходи і вимоги пожежної безпеки при виконанні зварювальних та інших вогневих робіт
10.2.1. Проведення вогневих робіт поділяється на два етапи: підготовчий та безпосереднього виконання вогневих робіт.
На підготовчому етапі здійснюється підготовка території, приміщення, обладнання, комунікацій, конструкцій до ведення вогневих робіт.
10.2.2. Підготовка до тимчасових вогневих робіт повинна здійснюватись працівниками цеху, служби, ділянки, де ці роботи намічено проводити.
Для підготовки об'єкту та проведення вогневих робіт повинно бути призначено відповідальну особу з числа інженерно-технічних працівників, що знають правила пожежної безпеки при веденні вогневих робіт.
10.2.3. При підготовці до тимчасових вогневих робіт керівник структурного підрозділу або його заступник, разом з відповідальним за підготовку та проведення цих робіт, визначають небезпечну зону, межі якої чітко позначають знаками безпеки та написами.
Місця зварювання, різання, нагрівання позначаються крейдою, фарбою, біркою або іншими добре видимими опізнавальними знаками.
10.2.4. Місце проведення зварювання (різання) повинно бути очищене від горючих речовин і матеріалів в радіусі, вказаному в таблиці 2.
Таблиця 2
| Висота точки зварювання над рівнем підлоги або прилеглої території, м | 0-2 | 2 | 3 | 4 | 6 | 8 | 10 | Понад 10 |
| Мінімальний радіус зони, м | 5 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
Будівельні конструкції, поміст підлог, оздоблення, а також ізоляція та частини обладнання, виконані з горючих матеріалів, що знаходяться у межах вказаних радіусів, повинні бути захищені від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу або іншими способами і в разі необхідності политі водою.
10.2.5. Задля унеможливлення потрапляння розжарених часток металу до суміжних приміщень, на сусідні поверхи, обладнання, розташоване неподалік, потрібно, щоб всі оглядові, технологічні та вентиляційні люки, монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах та перегородках приміщень, де проводяться вогневі роботи, були закриті негорючими матеріалами.
10.2.6. Приміщення, в яких можливе скупчення парів ЛЗР, ГР та горючих газів, перед проведенням тимчасових вогневих робіт повинні бути ретельно провентильовані.
Двері, що з'єднують приміщення, де виконуються тимчасові вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, повинні бути закриті.
10.2.7. Місце для проведення зварювальних та різальних робіт у будівлях і приміщеннях, в конструкціях яких використані горючі матеріали, повинно бути огороджено суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому висота перегородки повинна бути не менше ніж 1,8 м, а відстань між перегородкою та підлогою - не більше ніж 50 мм. Для запобігання розлітанню розжарених часток, цей зазор повинен бути огороджений сіткою з негорючого матеріалу з розміром чарунок не більше 1,0 мм х 1,0 мм.
10.2.8. Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення тимчасових вогневих робіт, повинно бути приведено до пожежовибухобезпечного стану до початку цих робіт (видалено пожежовибухонебезпечні речовини та відклади, відключено діючі комунікації, виконано безпечними методами очищення, пропарювання, промивання і т.ін.).
Бруд та відклади, що вибираються з апарату або ємкості при їх очищенні, повинні утримуватись у вологому стані до видалення з зони зберігання нафти і нафтопродуктів. Бруд з сірчастими відкладами повинен бути видалений у спеціально відведене місце, де самозапалення відкладів після висихання не є небезпечним. Скидати сірчасті відклади до каналізації не дозволяється.
Відкривання люків та кришок технологічного обладнання, вивантажування та зливання продуктів, завантажування через відкриті люки, а також інші операції, які можуть призвести до виникнення пожеж та вибухів через загазованість місць, де проводяться вогневі роботи, забороняються.
10.2.9. Апарати, машини, ємкості, трубопроводи, на яких намічено проведення тимчасових вогневих робіт, повинні бути зупинені, знеструмлені, звільнені від вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних і токсичних речовин, відключені заглушками від діючих апаратів та комунікацій. Пускова апаратура, призначена для вмикання машин і механізмів, повинна бути відключена і піддана заходам, що унеможливлюють раптовий пуск машин, механізмів.
Перед проведенням тимчасових вогневих робіт повинні бути вивішені відповідні плакати "Не вмикати", "Не відкривати", "На лінії працюють", "Апарат в ремонті" і т.ін.
10.2.10. За необхідності на місці проведення вогневих робіт (при проведенні вибухонебезпечних робіт, що визначаються п.10.1.14) може виставлятись пожежний пост з числа працівників пожежної охорони об'єкту або з членів добровільної пожежної дружини.
10.2.11. До початку проведення тимчасових вогневих робіт на резервуарі необхідно:
- всі засувки на сусідніх (розташованих в одній групі з тим, що ремонтується) резервуарах і трубопроводах, водоспускні крани, колодязі каналізації та вузли засувок (для уникнення займання випарів нафти і нафтопродуктів) прикрити повстиною, яку в жарку пору при температурі вище 25 град.С потрібно змочувати водою;
- місця електрозварювання або гарячого клепання (для запобігання розлітанню іскор та появі окалини) обгородити переносними негорючими щитами розміром 1 м х 2 м.
10.2.12. Зливні воронки, виходи з лотків та інші пристрої, пов'язані з каналізацією, в яких можуть бути горючі гази і пари, повинні бути в зоні проведення робіт перекриті.
10.2.13. Місця можливого виділення горючих газів і парів, що знаходяться в зоні проведення тимчасових вогневих робіт, повинні бути загерметизовані.
10.2.14. Камери засувок в радіусі 20 м від місця тимчасових вогневих робіт перед їх початком повинні бути провентильовані, нафта і нафтопродукти, що містяться в них - змиті до виробничої каналізації.
10.2.15. До початку проведення тимчасових вогневих робіт на території зливно-наливних естакад:
- повинні бути припинені зливно-наливні операції і з території залізничних естакад прибрані залізничні цистерни, а з території автоестакад - автоцистерни;
- майданчики зливно-наливних естакад, залізничні колії, майданчики для наливу в автоцистерни, поверхні трубопроводів, зливні жолоби та стічні лотки виробничо-дощової каналізації повинні бути повністю очищені від замазученості та випадково розлитих нафти і нафтопродуктів;
- оглядові колодязі, гідравлічні затвори виробничо-дощової каналізації та "нульові" ємкості, розташовані в межах 20 м від місця проведення вогневих робіт, повинні бути перевірені, щільно закриті кришками і зверху засипані піском (землею) шаром не менше ніж 10 см;
- переносні лотки і резинові шланги, просочені нафтопродуктами, повинні бути прибрані з ділянки, де проводяться вогневі роботи, на відстань не менше ніж 20 м.
10.2.16. При проведенні тимчасових вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних приміщеннях повинен бути встановлений ретельний контроль за станом повітряного середовища шляхом проведення експрес-аналізів з застосування газоаналізаторів.
10.2.17. У вибухопожежонебезпечному приміщенні проведення вогневих робіт дозволяється тільки при безперервному вентилюванні. Всі двері, що з'єднують вказані приміщення з іншими приміщеннями, в тому числі двері тамбур-шлюзів, повинні бути щільно зачинені.
10.2.18. Тимчасові вогневі роботи допускається проводити на відстані не менше:
- 50 м - від відкритих нафтоуловлючів;
- 100 м - від естакад під час зливу і наливу нафти і 50 м, якщо ці операції не проводяться;
- 24 м - від насосних по перекачці нафти, резервуарних парків і резервуарів з нафтою, що стоять окремо, від каналізаційних колодязів і стоків, гідравлічних пристроїв, вузлів засувок.
При проведенні операцій по наповненню нафтою вертикальних наземних резервуарів мінімальні відстані до місць проведення вогневих робіт (за результатами дослідження В.Г.Варлаташвілі) повинні відповідати значенням, наведеним в таблиці 3.
Таблиця 3
Примітки. 1. При визначенні мінімальних відстаней прийнято коефіцієнт безпеки, що дорівнює 20.
2. Наведені відстані відповідають швидкості вітру 1 м/с на висоті флюгера Н=10 см. Якщо швидкість вітру більше 1 м/с, то дані таблиці (мінімальна відстань) необхідно розділити на відповідний коефіцієнт, який чисельно дорівнює швидкості вітру (в м/с). Якщо швидкість вітру менша, ніж 1 м/с, то вогневі роботи на території резервуарного парку допускається проводити тільки при незаповнених резервуарах.
3. Мінімально допустима відстань від стінки резервуару, при якій дозволяється вести вогневі роботи, дорівнює 24 м.
4. Для прикладу визначимо, на якій відстані від резервуару, в який закачують нафту з продуктивністю 1000 куб.м/год, можна вести вогневі роботи, якщо швидкість вітру 1,5 м/с. Цій продуктивності заповнення відповідає відстань від місця проведення вогневих робіт, що дорівнює 72 м. Зробивши відповідну поправку на швидкість вітру (1,5 м/с), визначимо відстань, що шукаємо, яка становить 72/1,5=48 м, тобто, вогневі роботи в даному випадку можна вести на відстані не ближче 48 м від резервуару, що наповнюється.
10.2.19. Зварювальні агрегати слід встановлювати на відстані не менше 20 м від резервуарів з нафтою з зовнішнього боку обвалування.
На відстані 5 м від місць установки зварювальних агрегатів територія повинна бути очищена від сміття, горючих предметів і розлитої нафти. Місця, залиті нафтою, легкозаймистими та горючими рідинами необхідно засипати сухим піском або землею шаром не менше 5 см.
10.2.20. Експлуатація електрогазозварювального обладнання та обладнання з застосуванням рідкого пального (паяльних ламп, бензогасорізів і т.ін.) повинна здійснюватись згідно з ППБУ.
10.2.21. Роботи, пов'язані з розігріванням (варінням) бітумів і смол необхідно здійснювати в спеціальних котлах, які повинні бути справними і забезпечені кришками з негорючих матеріалів, які щільно закриваються.
Заповнювати котли дозволяється не більше ніж на 3/4 їх місткості. Наповнювач, що завантажується в котел, повинен бути сухим.
Для уникнення виливання бітуму (смоли) до топки та її займання котел необхідно встановлювати похило, так, щоб його край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище протилежного. Топочний отвір котла повинен бути обладнаний відкидним козирком з негорючого матеріалу.
Топки котлів після закінчення робіт необхідно загасити і залити водою.
10.2.22. Місце розігрівання (варіння) бітумів і смол слід обносити валом або бортиком з негорючих матеріалів висотою не менше ніж 0,3 м.
З метою пожежогасіння місця розігрівання (варіння) бітуму (смол) необхідно забезпечити ящиками з сухим піском місткістю 0,5 куб.м, лопатами і не менше ніж двома вогнегасниками місткістю не менше ніж 10 л.
10.2.23. При роботі пересувних котлів на зрідженому газі газові балони в кількості не більше двох повинні розміщуватись у вентильованих шафах з негорючих матеріалів, які встановлюються на відстані не менше 20 м від котлів, що працюють.
Вказані шафи слід тримати постійно закритими.
10.2.24. Котли допускається встановлювати групами. Кількість котлів у групі не повинна перевищувати трьох. Відстань між групами котлів - не менше 9 м, а між окремими котлами - не менше 5 м.
10.2.25. Транспортувати бітумну мастику вздовж траси магістральних нафтопроводів слід в автогудронаторах або спеціальних котлах з потушеними топками на відстані не менше 5 м від краю траншеї.
10.2.26. При виконанні гарячих ізоляційних робіт на нафтопроводах, пересувні котли для варіння бітумів необхідно встановлювати на рівній площадці на відстані не менше 15 м від краю траншеї або котловану.
В радіусі 5 м навколо котловану або вздовж траншеї територія повинна бути очищена від сторонніх предметів.
10.2.27. При займанні в котлі бітуму необхідно щільно закрити котел кришкою і загасити топку (припинити подачу палива), а потім приступити до гасіння, користуючись вогнегасниками.
Гасити бітумну мастику (або грунтовку), що спалахнула, водою (або снігом) забороняється.
10.2.28. Для приготування грунтовки охолоджений до температури 70 С бітум слід вливати в бензин на відстані не ближче ніж 50 м від бітумного котла і не менше ніж 50 м від місця зберігання бензину. Вливати бензин в розігрітий більше 70 С бітум забороняється.
10.2.29. При проведенні робіт поблизу ліній електропередач бітумні котли, паливо, матеріали і механізми слід розташовувати за межами їх охоронної зони.
10.2.30. Запаси необхідної сировини і палива слід розміщувати на відстані не менше 5 м від котла. Ізоляційні матеріали слід зберігати окремо від палива.
10.2.31. Не дозволяється:
- залишати котли без нагляду в процесі розігрівання (варіння);
- продовжувати топку котлів з бітумами (смолами) у випадку виникнення витоку. В такому разі необхідно негайно припинити топку, очистити котел і відремонтувати або замінити його.
10.2.32. До проведення вогневих робіт допускаються особи, що мають спеціальну професійну підготовку і отримали посвідчення про присвоєння відповідної кваліфікації (електрозварювальник, газозварювальник, газорізчик, бензорізчик, лютувальник і т.ін.), а також пройшли спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) та перевірку знань з пожежної безпеки з отриманням спеціального посвідчення.
10.2.33. Виконавець вогневих робіт зобов|язаний:
- мати при собі кваліфікаційне посвідчення, а також посвідчення про проходження спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму) з відмітками про щорічну перевірку знань;
- одержати інструктаж з безпечного проведення вогневих робіт і розписатись в наряді-допуску (дозволі);
- ознайомитись з об'ємом робіт на місці майбутнього проведення вогневих робіт;
- приступити до вогневих робіт тільки за вказівкою особи, відповідальної за підготовку і проведення робіт;
- виконувати тільки ту роботу, яка вказана в наряді-допуску (дозволі);
- дотримуватись заходів безпеки, передбачених в наряді-допуску (дозволі);
- уміти користуватись засобами пожежогасіння і у випадку виникнення пожежі негайно вжити заходів для виклику пожежної охорони і приступити до ліквідації займання;
- після закінчення вогневих робіт ретельно оглянути місце проведення робіт, очистити його від недогарків, тліючих предметів, усунути інші причини, які можуть призвести до виникнення пожежі;
- припинити вогневі роботи при виникненні небезпечної ситуації.
10.2.34. Приступати до вогневих робіт дозволяється тільки після виконання всіх заходів, передбачених в наряді-допуску (дозволі).
Проведення робіт, не визначених нарядом-допуском (дозволом), не допускається.
У випадку необхідності у зміні виду, збільшенні обсягу і розширенні робочого місця оформляється новий наряд-допуск (дозвіл).
10.2.35. Відповідальний за підготовку і проведення вогневих робіт зобов'язаний:
- організувати виконання заходів по безпечному проведенню вогневих робіт;
- провести інструктаж виконавців вогневих робіт;
- перевірити наявність посвідчень у виконавців вогневих робіт, в тому числі про проходження спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму) і перевірку знань, справність і комплектність інструменту і засобів для проведення вогневих робіт;
- забезпечити місце проведення вогневих робіт первинними засобами пожежогасіння, а виконавців - засобами індивідуального захисту (протигази, рятувальні пояси, мотузки та ін.);
- безпосередньо контролювати роботу виконавців;
- слідкувати за станом повітряного середовища відносно вимог п.5.2.3.15 і таблиці 1 на місці проведення вогневих робіт, і у випадку перевищення значення ГДК припинити вогневі роботи;
- при відновленні вогневих робіт після перерви перевірити стан місця проведення цих робіт та обладнання і дозволити продовження робіт тільки після одержання задовільного аналізу повітряного середовища, забезпечити перевірку місця проведення тимчасових вогневих робіт на протязі 2 годин після їх закінчення.