- розводити вогонь і розміщувати будь-які відкриті і закриті джерела вогню.
5.2.1.8. У межах мінімальних відстаней від осі нафтопроводу (від його об'єктів) до міст і населених пунктів, встановлених нормами проектування магістральних нафтопроводів, забороняються будь-які заходи, пов'язані зі скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт.
5.2.1.9. Будівництво житлових масивів (населених пунктів), промислових та сільськогосподарських підприємств, окремих будинків, будівель (житлових і нежитлових) і споруд може виконуватись в районі місцепроходження нафтопроводів за умови суворого дотримання мінімальних відстаней від осі трубопроводу (від його об'єктів) до будівель і споруд, передбачених нормами проектування магістральних нафтопроводів і нафтопродуктопроводів.
При розгляді клопотань про надання земельних ділянок для вказаних потреб місця розташування об'єктів будівництва повинні попередньо узгоджуватись з підприємствами (організаціями), що експлуатують трубопроводи.
5.2.1.10. Підприємство (організація), що експлуатує нафтопровід, і органи Держнаглядохоронпраці у відповідності до їх компетенції мають право призупинити роботи, які виконуються з порушенням цих Правил в охоронній зоні трубопроводу і в межах мінімальних відстаней від осі трубопроводу (від його об'єктів) до міст та інших населених пунктів, встановлених нормами проектування магістральних нафтопроводів і нафтопродуктопроводів.
5.2.2. Ліквідація аварій
5.2.2.1. Всі роботи з ліквідації аварій необхідно виконувати у відповідності з планом ліквідації аварії (ПЛА) для даного об'єкту (ділянки). Порядок дій адміністрації та персоналу у випадку пожежі або аварії наведено у розділі 11.
5.2.2.2. Працівник, відповідальний за ліквідацію аварії (залежно від її категорійності та наслідків), визначається планом ліквідації аварії. Власник підприємства або працівник, що керує виробництвом на зміні, зобов'язані ввести в дію план ліквідації аварії (ПЛА).
5.2.2.3.Відповідальний за ліквідацію аварії та працівники, що повинні бути задіяні при ліквідації аварій зобов'язані виконувати свої обов'язки згідно з вимогами діючих планів ліквідації аварій (ПЛА), а також:
- проінструктувати членів бригади про безпечні методи і прийоми робіт;
- вжити заходів по встановленню перестерігаючих знаків на підході до аварійної ділянки, по огородженню місця розливу нафти червоними прапорцями, а в темну пору - світловими сигналами і освітленню аварійної ділянки;
- виставити пост біля місця пересікання аварійної ділянки нафтопроводу з залізничними коліями та з шосейною дорогою;
- визначити безпечну розстановку техніки та місця відпочинку і харчування працівників.
5.2.2.4. При ліквідації аварій в темну пору для освітлення місця роботи необхідно застосовувати вибухозахищені світильники напругою не більше 12в з рівнем вибухозахисту, що відповідає класу вибухонебезпечної зони В-1г, і видом вибухозахисту, що відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші ІІАТЗ.
5.2.2.5. На місці провадження аварійних робіт повинні бути передбачені:
- пожежна автоцистерна або цистерна (ємкість) місткістю не менше 1500 л, заповнена розчином піноутворювача, з пожежною мотопомпою МП-1200 або МП-1600, та інші протипожежні засоби, узгоджені з пожежною охороною;
- повстина або азбестове полотно - 2 шт.;
- вогнегасники та відра - по 10;
- лопати та ломи - по 5;
- аптечка з медикаментами і перев'язувальні засоби.
Всі працівники, зайняті ліквідацією аварії, повинні уміти користуватись первинними засобами пожежогасіння і надавати первинну (долікарську) допомогу.
В особливо небезпечних випадках (великий розлив нафти) необхідно виставляти пожежні пости з числа добровільної пожежної дружини або особового складу пожежної охорони.
5.2.2.6. При використанні транспортних засобів для обстеження траси нафтопроводу з метою виявлення місць його пошкодження і розливу нафти необхідно дотримуватись таких умов:
- при добрій видимості траси (в світлу пору) транспортні засоби слід зупиняти не ближче ніж за 100 м від місця розливу нафти (з навітреного боку); подальше розвідування повинен проводити персонал АВП у складі не менше двох працівників, які знають правила роботи в газонебезпечних місцях і дотримуються заходів пожежної безпеки;
- при поганій видимості (в темну пору, на пересіченій місцевості і при тумані) повинна діяти група патрулювання не менше ніж з трьох осіб. Інтервал між групою і транспортними засобами визначає старший групи; у всіх випадках інтервал повинен бути не менше 10 м.
При виявленні ознак розтікання нафти група патрулювання повинна подати сигнал негайної зупинки транспортних засобів і виконати подальше розвідування району розливу.
5.2.2.7. Група патрулювання, яка здійснює контрольний огляд, регулярно доповідає про стан траси диспетчеру РНУ.
При відсутності виходу нафти ця група повертається тільки після дозволу диспетчера.
5.2.2.8. При виявленні місця виходу нафти на поверхню підходити до нього слід тільки з навітреного боку. Якщо за характером місцевості у часі перебігу роботи це неможливо, то слід надягнути фільтруючий протигаз.
5.2.2.9. Аварійні автомобілі, машини, механізми і засоби радіозв'язку необхідно розміщувати з навітреного боку по відношенню до розлитої нафти на відстані не менше 30 м. Автомобілі і машини слід встановлювати так, щоб була можливість швидкого пересування і маневрування всіх транспортних засобів - як одночасно так і окремо. Всі аварійні автомобілі і машини повинні мати іскрогасники.
5.2.2.10. Всі технічні засоби, що не використовуються під час робіт, повинні знаходитись за межами зони з розлитою нафтою на відстані 100 м.
5.2.2.11. Територію, де розлито нафту, необхідно огороджувати червоними сигнальними прапорцями, а в нічну пору - світильниками у вибухозахищеному виконанні, а також знаками з пересторогами: "Нафта, вогненебезпечно!", "З вогнем не наближатись!", "Не палити!" і т.ін. Поблизу населених пунктів, залізниць, шосейних або пішохідних доріг місце розливу нафти (до повного її прибирання) необхідно охороняти спеціально виставленими постами. В разі потреби слід організувати тимчасовий об'їзд транспорту на ділянці дороги, близькій до місця розливу нафти, а також довести до відома найближчого чергового НПС або диспетчера РНУ (ПМН) інформацію про небезпечну ситуацію, що виникла.
5.2.2.12. При розтіканні нафти поблизу водойми необхідно вжити заходів по обвалуванню цієї ділянки розтікання з метою недопущення потрапляння нафти до водойм і населених пунктів. Якщо намічене місце пошкодження трубопроводу виявиться залитим нафтою, її слід видалити наявними відкачуючими засобами, закачати в нафтопровід або в спеціально підготовлене обвалування, земляний амбар.
5.2.2.13. Пуск і зупинку насоса, що перекачує нафту з аварійної ділянки до амбару або до обвалування, слід виконувати, як правило, дистанційно, унеможливлюючи перебування працівників в небезпечній зоні.
5.2.2.14. Електрообладнання, проводку і освітлення насоса слід застосовувати у вибухозахищеному виконанні, а їх експлуатацію проводити у відповідності до вимог ПТЕ і ПТБ.
5.2.2.15. Для стійкої та безпечної експлуатації машин і механізмів майданчик для проведення аварійних робіт необхідно спланувати, очистити від нафти, яку слід вивезти за межі вогненебезпечної зони не менше ніж на 50 м. В слабких грунтах і топких місцях настил необхідно виконати з колод або брусів, шпал, інвентарних щитів і сланей.
5.2.2.16. Паралельно з підготовкою площадки необхідно вести роботи по запобіганню розтікання нафти. Обвалування слід починати з низинних місць, з боку житлових селищ, водойм, річок, лісових масивів, доріг.
5.2.2.17. Земляний амбар (обвалування) для скидання нафти повинен бути влаштований на відстані не менше 50 м від ремонтного котловану.
5.2.2.18. Для уникнення розливу нафти з земляного амбару (обвалування) слід дотримуватись таких умов:
- відстань від дзеркала нафти до верху повинна бути не менше 50 см;
- висота валу повинна бути не більше 1,5 м, ширина по верху - не менше 50 см;
- похил відкосів валу не повинен перевищувати 45 градусів;
- в нижній частині амбару необхідно влаштувати дренаж.
5.2.2.19. До початку земляних робіт необхідно встановити знаки, що вказують місця розташування підземних комунікацій (кабелів, газопроводів).
5.2.2.20. Розміри ремонтного котловану повинні забезпечувати вільне проведення всіх видів робіт при ліквідації пошкодження (центруванні труб, зварюванні неповоротних стиків, протикорозійному ізолюванні).
Глибина котловану залежить від глибини закладання нафтопроводу, але повинна бути не менше ніж на 0,5-0,6 м нижчою від труби.
Зачистку і прибирання нафти в котловані слід виконувати з дотриманням вимог Типової інструкції організації безпечного проведення газонебезпечних робіт і згідно розділу 10 цих Правил.
5.2.2.21. Вирізання "вікон" повинні проводити спеціальним ріжучим пристроєм без застосування вогню. При цьому необхідно дотримуватись умов для запобігання утворенню іскор і унеможливити падіння вирізаної частини труби всередину трубопроводу.
5.2.2.22. Звільняти трубопровід від нафти через будь-які розняття в засувці забороняється.
5.2.2.23. При заповненні відремонтованого трубопроводу нафтою тиск слід збільшувати поступово і рівномірно, постійно контролюючи показання приладів.
5.2.2.24. Під час підвищення тиску в нафтопроводі необхідно:
- проводити спостереження за станом відремонтованої ділянки на відстані не ближче 50 м;
- не допускати руху транспорту і присутності людей поблизу відремонтованої ділянки.
5.2.2.25. Вогневі роботи ведуться у відповідності до розділу 10 цих Правил.
5.2.3. Ремонт лінійної частини магістральних нафтопроводів
5.2.3.1. Капітальний ремонт лінійної частини магістральних нафтопроводів слід виконувати з урахуванням вимог Правил капітального ремонту підземних трубопроводів, Правил безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів і цих Правил.
5.2.3.2. Перед капітальним ремонтом лінійної частини нафтопроводу, прокладеного поблизу населеного пункту та інших промислових об'єктів, необхідно перевірити і виправити захисні споруди, попередити місцеві органи влади і населення про необхідність вжити належних заходів безпеки.
Забороняється допускати сторонніх осіб до місця ремонту.
5.2.3.3. Капітальний ремонт нафтопроводів, пов'язаний з заміною ізоляції, слід виконувати механізованим способом при тиску в нафтопроводі не більше 2.5 МПа. У випадку заварювання корозійних виразок на нафтопроводі роботи слід проводити за наявності проекту виконання робіт, та за умови дотримання заходів з безпеки праці і ПЛА на даній ділянці.
5.2.3.4. Ремонт лінійної частини нафтопроводів проводять під керівництвом відповідального працівника, призначеного наказом по ПМН, РНУ, РСУ, який знає правила безпеки, пройшов перевірку знань і допущений до керівництва цими роботами.
5.2.3.5. Ремонтні роботи, за винятком аварійно-відновлювальних, необхідно проводити у світлий час доби.
5.2.3.6. Перед початком ремонтних робіт на нафтопроводі, для уникнення його пошкодження, необхідно визначити положення нафтопроводу в грунті через кожні 50 м, а на нерівному рельєфі місцевості через кожні 25 м встановити покажчики (вішки) висотою не менше 0,5 м з позначенням глибини закладання. Покажчики потрібно встановлювати також в місцях пересікання нафтопроводу з іншими підземними комунікаціями.
5.2.3.7. Земляні роботи, що проводяться в межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній електропередачі, автомобільних доріг, залізничних колій і газопроводів, повинні виконуватись тільки за наявності письмового дозволу підприємства, що експлуатує ці комунікації, в присутності його представника. До дозволу повинен бути прикладений план (схема) з зазначенням розташування та глибини залягання комунікацій, складений на підставі шурфовки.
5.2.3.8. При ритті траншеї, яку пересікають електрокабелі, газопроводи та інші комунікації, або в безпосередній близькості від них забороняється застосовувати ломи, кирки, пневматичні молоти та інші ударні інструменти.
Траншея повинна бути вирита за допомогою лопат, при цьому не можна допускати різких ударів.
5.2.3.9. Для уникнення пошкодження нафтопроводу ковшом екскаватора, не пристосованим для повного розкриття нафтопроводу, грунт слід розробляти по обидва боки труби, опускаючи ківш до 0,15 - 0,20 м від її бічної твірної.
Подальше розробляння грунту слід проводити тільки лопатами, без різких ударів.
5.2.3.10. При ритті траншеї одночасно двома одноковшовими екскаваторами, обладнаними зворотною лопатою, відстань між ними уздовж траншеї повинна дорівнювати двом вильотам стріли, але завжди бути не меншою ніж 14 м.
5.2.3.11. Вантузи, засувки, відводи та інші вузли нафтопроводу повинні бути попередньо позначені.
5.2.3.12. Рити шурф необхідно під керівництвом відповідального за цю роботу.
5.2.3.13. Для освітлення труби в шурфі слід використовувати вибухозахищені акумуляторні ліхтарі, що відповідають класу вибухонебезпечної зони В-1г, і виду вибухозахисту, що відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші ІІАТ3.
5.2.3.14. Капітальний ремонт мостових, вантових і підводних переходів нафтопроводів повинна проводити спеціальна організація, яка має право на виконання цих робіт.
5.2.3.15. В траншеї розкритого нафтопроводу повітряне середовище необхідно постійно контролювати на вміст вуглеводнів та сірководню, який не повинен перевищувати ГДК. Значення ГДК деяких горючих рідин і газів наведено у таблиці 1.
Таблиця 1
При перевищенні ГДК газу ремонт повинен бути припинений, працівники повинні вийти з небезпечної зони і сповістити про те, що сталось, відповідального за цю роботу. Робота може бути відновлена після повного усунення причин загазованості.
5.2.3.16. При проведенні робіт з капітального ремонту нафтопроводу необхідно забезпечувати постійний двосторонній зв'язок керівника робіт з диспетчером РНУ або оператором найближчої НПС.
Вся автотракторна техніка, а також техніка, що має двигуни внутрішнього згорання, повинна мати іскрогасники.
5.2.3.17. В районах з жарким кліматом, при температурі вище 30 С, для уникнення різкого впливу температури оточуючого повітря на нафтопровід діаметром до 700 мм, довжина ділянки, що розкривається, повинна відповідати мінімальній протяжності ділянки, необхідній при проведенні робіт, згідно плану виконання робіт (ПВР), без запасу траншеї.
При механізованому способі ремонту гарячого нафтопроводу діаметром 1020 мм і більше, довжина нафтопроводу, що розкривається екскаватором, повинна бути не більше 30 м, а довжина нафтопроводу, що розкривається підкопуючою машиною - не більше 16 м.
5.2.3.18. Піднімати ділянку нафтопроводу, що ремонтується, слід тільки після повного її розкриття до нижньої твірної, за письмовим дозволом диспетчера або іншої відповідальної службової особи, яка має дане право.
Підйом нафтопроводу при неповному його розкритті заборонено.
5.2.3.19. При підйомі (опусканні) нафтопроводу забороняється знаходитись в траншеї під талями, триногами, стрілою крана, між краєм траншеї і трубою, а також стояти на нафтопроводі.
5.2.3.20. Під час перерви в роботі не допускається залишати трубопровід в підвішеному стані (на талях, гаку трубоукладчика). При короткочасних перервах біля підвішеного трубопроводу необхідно встановити чергування.
5.2.3.21. Для забезпечення швидкого виходу працюючих з траншеї слід встановити стрем'янки з похилом 1 : 3, з планками, закріпленими через кожні 0,4 м, з розрахунку дві драбини на п'ять чоловік.
5.2.3.22. Забороняється використовувати для засипання грунт, просочений нафтою.
5.2.3.23. На відстані не менше 50 м від ділянки нафтопроводу, що ремонтується, повинен бути розміщений вагончик (намет) і організовано місце для відпочинку і прийому їжі. У вагончику необхідно мати умивальник, бачок з питною водою, аптечку.
Забороняється відпочивати на відкритій місцевості на відстані менше 50 м від нафтопроводу, що ремонтується.
5.3. Насосні станції для перекачування нафти
5.3.1. Насосні станції повинні експлуатуватись з дотриманням технологічного регламенту (технологічної карти) роботи, з урахуванням вимог щодо організації робіт по технічному обслуговуванню і ремонту обладнання на підставі інструкцій заводів-виробників.
5.3.2. В насосному приміщенні повинна бути забезпечена безвідмовна робота природної та механічної вентиляції. Забороняється пускати в роботу насосні агрегати при вимкнутій вентиляції.
5.3.3. При раптовому припиненні живлення електроенергією електродвигуни насосів повинні відключитись від мережі автоматично.
5.3.4. В приміщеннях насосних станцій необхідний постійний нагляд за герметичністю насосів і трубопроводів. Витікання нафти в сальниках насосів і в з'єднаннях трубопроводів повинно бути усунуто.
5.3.5. Насосні приміщення повинні постійно утримуватись в чистоті. Підлоги, лотки, приямки і фундаменти насосів необхідно регулярно очищати від продукту і масла, що розлились.
Двері приміщень для насосів повинні бути постійно зачинені і мати пристрої, що не допускають самовільного їх відчинення (крім забезпечення проектних заходів вибухозахисту у випадку аварії).
Застосування ЛЗР і ГР для миття підлог і обладнання забороняється.
5.3.6. Насосні станції повинні мати виробничу каналізацію, централізовану систему збирання витоків з відведенням за межі будівель насосної.
5.3.7. В системі виробничої каналізації справність гідрозатворів і рівень в них води необхідно періодично перевіряти. Термін перевірок не повинен перевищувати один місяць.
Накопичення нафти в лотках насосних не допускається.
Збірники і нафтоуловлювачі повинні систематично звільнятись від промстоків, тобто забезпечувати можливість приймання аварійно розлитого продукту.
5.3.8. Експлуатація автоматизованих насосних при несправній системі автоматичного відключення насосного агрегата при переповненні приямку продуктом забороняється.
5.3.9. Розділяючі перегородки, в тому числі їх нижня частина, розташована нижче рівня підлоги, і місця пропуску валів, трубопроводів, кабелів через них повинні бути герметичними. Їх герметичність повинна контролюватись не рідше одного разу на шість місяців.
Між приміщенням електродвигунів і приміщенням насосів (насосним цехом) повинен бути двосторонній телефонний зв'язок.
5.3.10. Стаціонарні автоматичні газосигналізатори в насосній повинні бути зблоковані з аварійною вентиляцією, знаходитись в працездатному стані і перевірятись на відповідність технічним вимогам умов їх експлуатації.
Аварійна вентиляція повинна вмикатись від датчика газоаналізатора, згідно з вимогами ВБН В.2.2-58.1-94 (розділ 18.2).
При відсутності стаціонарних газоаналізаторів необхідно періодично за відповідними графіками проводити аналіз повітряного середовища переносними газоаналізаторами з метою виявлення небезпечної концентрації парів нафтопродуктів.
5.3.11. Система змащення підшипників насосних агрегатів повинна експлуатуватись у відповідності з інструкцією заводу-виробника.
За змащуванням підшипників повинен бути встановлений постійний контроль, згідно ПТЕ.
При виявленні будь-яких несправностей, що порушують нормальний режим роботи насоса, останній повинен бути зупинений, а несправність - усунена.
5.3.12. Насосні станції повинні бути оснащені переносними акумуляторними ліхтарями у вибухозахищеному виконанні, з рівнем вибухозахисту, що відповідає класу вибухонебезпечної зони В-1а і видом вибухозахисту, що відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші ІІАТ3.
5.3.13. В приміщенні насосної забороняється зберігати вогненебезпечні рідини, захаращувати проходи. Мастильні матеріали в розмірі добової потреби повинні зберігатись в спеціальній тарі.
5.3.14. При експлуатації і ремонті технологічного обладнання і запірної арматури блочно-комплектної насосної станції (БКНС) необхідно виконувати вимоги Посібника з організації і технології технічного обслуговування та ремонту агрегатно-вузловим методом.
5.3.15. У випадку неможливості застосування агрегатно-вузлового методу ремонту обладнання БКНС, ремонт слід виконувати по місцю з дотриманням цих Правил.
5.3.16. На всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах кожного магістрального на підпірного насосного агрегата та на насосах системи їх життєзабезпечення (системи змащування, охолодження та інше), повинні бути встановлені прилади контролю тиску, без яких експлуатація насосів забороняється.
Тимчасові пересувні насосні станції для перекачування нафти
5.3.17. Станція повинна бути розташована не ближче ніж за 25 м від траси магістрального трубопроводу і встановлена на відкритому, вирівненому майданчику, а перекачувальні агрегати надійно закріплені на металевих рамах, що виключають вібрацію і переміщення їх при роботі;
при розташуванні станції в лісовій місцевості територія навколо перекачувальних агрегатів повинна бути очищена: при листяних породах дерев - у радіусі 20 м, при хвойних - в радіусі 50 м і обрамлена мінералізованою смугою шириною не менше ніж 2 м, на її території не повинно бути дерев, порубкових залишків, хмизу, сухої трави і т.д.
5.3.18. Місце зберігання резервного пального повинно бути розташоване на відстані не менше 30 м від перекачувальної станції, очищене від рослинного покриву і оточене мінералізованою смугою шириною не менше ніж 2 м.
5.3.19. Для запобігання потраплянню нафти на двигуни внутрішнього згорання, в разі появи витоків в насосах двигуни повинні бути відділені від насосів металевим кожухом.
5.3.20. Витоки нафти в трубопроводах і насосних перекачуючої станції слід усувати.
Місця можливих витоків нафти (з'єднання трубопроводу і сальникові з'єднання насосів) слід обладнувати дренажними пристроями для відводу нафти, що розлилась, в безпечне місце.
5.3.21. Під час роботи тимчасової перекачувальної станції забороняється:
- експлуатувати двигуни з несправними глушителями та іскрогасниками;
- використовувати для освітлення світильники або електричні акумуляторні ліхтарі не у вибухозахищеному виконанні;
- застосовувати відкритий вогонь, палити, вести зварювальні роботи і т.ін.;
- використовувати інструмент, який викликає при ударах іскроутворення.
5.3.22. Кожна тимчасова перекачувальна станція на трасах магістральних трубопроводів повинна мати запас води на випадок гасіння пожежі, пожежну мотопомпу, пожежні викидні рукави, піноутворювач, протипожежне обладнання та інвентар, згідно з п.5.2.2.5 Правил.
5.4. Резервуарні парки
5.4.1. Наземні резервуари для нафти мають бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою для запобігання впливові сонячного проміння. На кожний резервуар необхідно мати технологічну карту, в якій вказувати: номер резервуара, його конструктивний тип, максимальний рівень наливання (взливу), мінімальний залишок, швидкість наповнення (спорожнення).
5.4.2. В безвітряну погоду при позитивній температурі повітря необхідно здійснювати перевірку загазованості групи резервуарного парку для ЛЗР зі стаціонарними покрівлями не рідше, ніж раз на зміну, а також (при огляді резервуару та відбиранні проб) з обов'язковою фіксацією (в журналі обліку) аналізу концентрацій парів вуглеводнів та інших газів в резервуарах і виробничих приміщеннях. При досягненні ГДК, згідно таблиці 1 Правил, повинні вживатись заходи по зміні режиму роботи резервуарів.
5.4.3. Продуктивність наповнення (спорожнення) резервуару не повинна перевищувати проектні дані. Максимальна продуктивність наповнення (спорожнення) резервуарів залежно від їх конструктивних особливостей повинна відповідати вимогам ВБН В.2.2-58.2-94 (розділи 7 та 9) і що повинно відповідати технологічному регламенту.
5.4.4. Перевищення допустимого рівня взливу резервуару неприпустиме.
5.4.5. Підігрівання високозагусаючої нафти в резервуарі зі стаціонарною покрівлею повинне відповідати вимогам ВБН В.2.2-58.2-94 (розділ 7). Температура нафти при підігріванні повинна контролюватись та фіксуватись в журналі.
5.4.6. Підігрівати в'язку та загустілу нафту в резервуарах (у встановлених температурних межах) допускається при рівні рідини над підігрівачами не менше 0,5 м.
5.4.7. Власником повинен бути встановлений постійний контроль за герметичністю резервуарів та їх обладнанням. Виявлені несправності повинні негайно усуватись.
При появі тріщин у швах, в основному металі стінок чи днища діючий резервуар повинен бути негайно спорожнений. Не допускається заварювання тріщин та чеканення на резервуарах, заповнених нафтою.
Не допускається експлуатація резервуарів, що дали осідання основи, мають негерметичність, а також з несправностями кранів, з'єднань трубопроводів, сальникових набивок, прокладок, засувок та ін.
5.4.8. При оглядах дихальної арматури, вогнеперешкоджувачів та гідравлічних клапанів необхідно слідкувати за їх справністю, очищати від бруду, а в зимових умовах і від льоду, перевіряти рівень рідини в гідравлічних клапанах. Гідравлічний запобіжний клапан необхідно заповнювати тільки рідиною, що важко випаровується та не замерзає.
Строки поточного обслуговування обладнання резервуарів регламентовані "Правилами технической эксплуатации магистральных нефтепроводов" (ПТЭ МН).
5.4.9. Виробнича каналізація повинна періодично, не рідше одного разу на рік, промиватись, а дощоприймальні колодязі - очищуватись згідно з ПТЭ МН. Не рідше одного разу на місяць необхідно перевіряти справність хлопавок, встановлених в дощоприймачах, розташованих на обвалованій території резервуарного парку, з відміткою в журналі.
5.4.10. Обвалування резервуарів, переходи, сходи через нього, виїзди на обвалування для механізованих засобів пожежогасіння (при їх наявності) необхідно утримувати у справному стані. Площадки всередині обвалування повинні бути сплановані.
Траншеї, прориті при прокладанні та ремонті трубопроводів всередині обвалування та на обвалуванні, по закінченні цих робіт повинні бути негайно засипані, а обвалування - відновлені.
5.4.11. Люки, що служать для замірів рівня та відбору проб з резервуарів, повинні мати герметичні кришки, а замірний отвір з внутрішнього боку - кільце з металу, що виключає іскроутворення.
Під кришкою замірного люка повинна бути прокладена алюмінієва, свинцева або гумова прокладка, що виключає утворення іскр при різкому закриванні люка.
5.4.12. Пробовідбірник повинен мати струмопровідний мідний тросик, один кінець якого припаюється до корпусу пробовідбірника, а другий має наконечник під болт М10. Перед відбором проб пробовідбірник повинен бути заземлений.
Перед кожним використанням пробовідбірника обов'язково перевіряється цілісність мідного струмопровідного тросика.
5.4.13. Ручне відбирання проб нафти та заміри рівня за допомогою рулетки з лотом або метроштоком через люки резервуарів допускається тільки після припинення руху рідини (коли вона знаходиться в спокійному стані), не раніше, ніж через 2 години після закінчення операцій по перекачуванню.
5.4.14. Замірювання рівня та відбирання проб необхідно виконувати, як правило, у світлу пору доби. Забороняється замірювання рівня і відбирання проб під час грози. При відборі проб чи замірюванні рівня в темну пору доби для освітлення слід застосовувати тільки вибухобезпечні акумуляторні ліхтарі, вмикати і вимикати які дозволяється тільки за межами обвалування. Застосування кишенькових ліхтарів і відкритого вогню забороняється. Рівень вибухозахисту повинен відповідати вимогам згідно з п.5.2.2.4 Правил.
5.4.15. При відборі проб нафти не можна допускати її розливу. При випадковому розливі нафти на покрівлі резервуару, її слід негайно видалити. Залишати на покрівлі ганчірки, клоччя, різні предмети забороняється.
5.4.16. Для проведення операцій, пов'язаних з оглядом і обслуговуванням резервуарів з нафтою, а також замірюванням рівня та відбору проб допускається обслуговуючий персонал, визначений наказом по підприємству, у взутті, що не має сталевих накладок і цвяхів, та одязі з несинтетичних тканин (одяг повинен бути з матеріалів нестатичних, що не дають іскор).
5.4.17. Обв'язка резервуарів технологічними трубопроводами повинна передбачати можливість перекачки нафти з одного резервуару в інший, а також виконувати зачищення "мертвого" залишку.
5.5. Залізничні зливно-наливні естакади
5.5.1. Приймання під налив залізничних цистерн без відмітки технічного огляду, а також з явними ознаками витоку чи інших несправностей, що перешкоджають наливу нафти або нафтопродуктів, не допускається.
5.5.2. Перед зливом чи наливом нафти або нафтопродуктів необхідно перевірити правильність відкривання всіх перекачувальних вентилів, засувок, а також справність зливно-наливних пристроїв, щільність з'єднань шлангів чи телескопічних труб.
Довжина зливно-наливних пристроїв повинна забезпечувати відстань від кінця наливного пристрою до нижньої твірної цистерни не більше 200 мм, а нижню лапку цих пристроїв слід передбачати з металу, який виключає іскроутворення при ударі.
5.5.3. Зливно-наливні пристрої, трубопроводи і трубопровідна арматура повинні підлягати регулярному огляду і плановопопереджувальному ремонту. Виявлені несправності та витоки слід негайно усувати. Несправна частина зливного пристрою (або ділянки трубопроводу) повинна бути відключена.
5.5.4. Не можна відкривати несправні нижні зливні пристрої залізничних цистерн за допомогою не передбачених їх конструкцією приладів, які можуть спричиняти іскроутворення. Приєднувати нижній зливний пристрій цистерни до зливно-наливного колектора можна тільки після установки башмаків (упорів) під колеса цистерни і відведення локомотиву з цієї колії.
5.5.5. Наливання у залізничні цистерни, що проводиться в умовах низьких температур, потрібно проводити з урахуванням об'ємного розширення нафти при транспортуванні цих цистерн в райони з більш високою температурою повітря.
5.5.6. По закінченні наливу нафти у залізничні цистерни шланги, стояки і колектори, розташовані по верху наливних естакад, повинні бути звільнені від залишків нафти. Шланги наливних пристроїв повинні бути заведені до спеціальних воронок системи збирання витоків. Кришки люків після наливу і заміру нафти у вагоні-цистерні повинні бути герметично закриті (з допомогою прокладок).
5.5.7. При підігріванні високозагусаючої нафти в залізничних цистернах змійовиками, останні слід включати в роботу тільки після повного занурення їх у нафту на глибину не менше ніж 0,5 м. Під час підігрівання необхідно слідкувати за тим, щоб при розширенні нафти з підвищенням її температури не сталось виливу з цистерни. Зливати нафту з вагонів-цистерн під час її підігрівання не дозволяється.
5.5.8. При виявленні (в процесі наливу) витоку в залізничній цистерні налив до цієї цистерни повинен бути негайно припинений до повного усування несправності. Якщо неможливо усунути витікання, цистерну треба звільнити від налитої нафти і повернути на станцію відправлення.
Забороняється подавання наступних составів (вагонів-цистерн) до закінчення очищення естакад від розлитої нафти.
5.5.9. Майданчики, на яких розміщені зливно-наливні споруди, повинні забезпечувати, у випадку аварії і проливів, вільне стікання рідини до відвідних лотків та каналів, з'єднаних через гідравлічні (чи іншого типу) затвори зі збірником або з аварійною ємкістю.
5.5.10. По обидва боки від зливно-наливних пристроїв чи стояків, що стоять на залізничних коліях окремо (на відстані двох двовісних чи одного чотиривісного вагонів) повинні бути встановлені сигнальні знаки - контрольні стовпчики, за які забороняється заходити тепловозам.
Подавання маршрутів під злив (налив) на вільні залізничні колії естакади слід контролювати персоналом зливного пункту, станції.
Рух тепловозів по залізничних коліях, на яких розташовані зливноналивні пристрої, забороняється, і допускається тільки по обхідних залізничних коліях.
5.5.11. Залізничні цистерни під злив і налив слід подавати і виводити плавно, без поштовхів і рвучких посмиків (ривків). На території зливноналивних пристроїв не дозволяється гальмувати і фіксувати залізничні цистерни металевими башмаками. Для цих потреб необхідно застосовувати дерев'яні підкладки або башмаки з металу, що не спричинює іскроутворення.
Не допускається застосовувати в якості важелів сталеві ломи чи інші сталеві предмети для зсуву з місця і підкочування залізничних цистерн до місця зливу і наливу. Залізничні цистерни можна підкочувати тільки за допомогою лебідок або дерев'яних важелів.
5.5.12. Сортування залізничних цистерн і розчеплення їх слід здійснювати за межами естакади зливу і наливу. Під час зливно-наливних операцій нафти з температурою спалаху парів менше 61оС на естакаді забороняється виконувати маневрові роботи і подавати наступний потяг на вільну колію. Під час зливних операцій, що проводяться за допомогою пристроїв герметизованого зливу, допускається подавати залізничні цистерни з нафтою на вільні колії естакади.
5.5.13. Залізничні колії, естакади, трубопроводи, телескопічні труби і наконечники шлангів повинні бути заземлені. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше одного разу на рік за графіком, затвердженим головним інженером підприємства.
5.5.14. Під час наливання або зливання легкозаймистих рідин є неприпустимими удари при закриванні кришок люків цистерн, при приєднанні шлангів та інших пристроїв до залізничних цистерн. Інструмент, що застосовується під час операцій зливу і наливу, повинен бути виготовлений з матеріалу, що не дає іскор при ударах. Налив слід здійснювати під рівень рідини для уникнення розбризкування. Наконечники наливних шлангів повинні бути виготовлені з матеріалів, що виключають можливість іскроутворення при ударах об корпус цистерни.
5.5.15. При розрядах атмосферної електрики: забороняється зливання і наливання нафти, при цьому люки залізничних цистерн повинні бути закриті.
5.5.16. Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій необхідно застосовувати акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні; рівень вибухозахищеності ліхтарів під час операцій повинен бути згідно з п.5.2.2.4 Правил.
5.5.17. Відігрівання залишків загуслої нафти в цистернах, приладах або трубопроводах допускається тільки водяною парою, гарячою водою та іншими пожежобезпечними способами. Температура поверхні підігрівача повинна бути на 50 С нижчою від температури самозаймання нафти.
5.5.18. На залізничній зливно-наливній естакаді для нафти і ЛЗР перехідні містки повинні мати дерев'яні подушки з потайними болтами.
5.5.19. Робочі і евакуаційні сходи залізничних естакад повинні утримуватись у справному стані.
5.5.20. Забороняється виконувати зливно-наливні операції для ЛЗР при розрядах атмосферної електрики; люки залізничних цистерн повинні бути закриті.
5.5.21. При наливі нафти люки вагонів-цистерн необхідно щільно закривати, а пари відводити. Допускається застосування брезентових ковпаків у разі відсутності герметичної системи наливу.
Нафту необхідно наливати рівномірно під рівень рідини, для чого кінець шланга повинен доходити до нижньої твірної цистерни.
Початкова швидкість наливання нафти в порожню цистерну повинна бути невеликою.
Забороняється застосовувати як наливний шланг труби з поліетилену або іншого діелектричного матеріалу.
5.6. Зливно-наливні причали та берегові споруди
5.6.1. Перевезення нафти водним транспортом слід здійснювати з дотриманням спеціальних правил, затверджених транспортним міністерством України, а також вимог Регістру (морського або річкового).
5.6.2. Швартування суден біля причалу з ЛЗР і нафтою слід виконувати неметалевими канатами.
Допускається використовувати металеві швартові троси, при цьому робочі місця палуби і бітенги швартових кнехтів повинні бути покриті настилами або ізолюючими матеріалами, що запобігають іскроутворенню.
5.6.3. Перед наливом нафти судно, пришвартоване до причалу (пірсу), повинно бути оглянуто за критерієм пожежної безпеки представниками морського (річкового) транспорту за участю представників берегових споруд і пожежної охорони для визначення готовності до наливу нафти.
Налив нафти в нафтоналивне судно не дозволяється, якщо у капітана немає акта про відповідність судна вимогам пожежної безпеки.
5.6.4. Рукави, що з'єднують судновий трубопровід з береговими зливно-наливними пристроями, повинні мати довжину, що забезпечує можливість осадки судна в процесі наливу.
Рукави слід притримувати за допомогою м'яких стропів або дерев'яних підставок. Підвіска та кріплення суднових рукавів повинні бути надійними, не допускати їх падіння, обриву та тертя.
5.6.5. Під час зливно-наливних операцій на причалі повинно бути не менше двох працівників.
Працівники (обслуга) причалу і залога судна зобов'язані вести постійний нагляд за ходом зливно-наливних робіт і станом обладнання. Витікання нафти, що утворилось, слід негайно усунути. При неможливості усунення течі операції по зливу і наливу нафти повинні бути призупинені.
5.6.6. З площадки причалу чи пірсу, на якій розташовані зливноналивні пристрої, повинно забезпечуватись вільне стікання розлитої нафти до відвідних колодязів, з'єднаних через гідравлічні затвори зі збірником і виробничою каналізацією.
5.6.7. Нафтоналивні судна повинні бути заземлені до з'єднання трубопроводів з рукавами для перекачування нафти. Заземлювальні пристрої знімають тільки після закінчення зливно-наливних операцій і роз'єднання трубопроводів від рукавів причалу біля судна.
5.6.8. При збиранні і розбиранні з'єднувальних трубопроводів і рукавів, що з'єднують судно з береговими пристроями, необхідно користуватись інструментом, що виключає іскроутворення при ударах.
5.6.9. Вантаження і розвантаження затареної нафти необхідно виконувати плавно, без ривків і ударів одиниць тари одна об одну або об судно. При вантажних роботах необхідно в місцях можливих ударів прокладати мати або щити.
5.6.10. Забороняється злив і налив нафти під час грози, а також проведення ремонтних робіт на суднах під час зливно-наливних операцій. У виняткових випадках по узгодженню з пожежною охороною можуть бути дозволені окремі роботи по ремонту судна без застосування відкритого вогню.
5.6.11. При зливі-наливі нафти для охорони нафтоналивного судна і виводу його за межі акваторії на випадок аварії чи пожежі поблизу причалу (пірсу) повинно знаходитись чергове судно-буксир.
5.6.12. Проїзди для пожежних автомобілів та перехідні містки слід утримувати у справному стані і не захаращувати різними предметами.
5.6.13. Система зливу-наливу нафти, яка складається з трубопроводів та шлангуючих пристроїв повинна бути герметичною, а пристосування для підключення до патрубків танкера повинні мати швидкорознімне з'єднання.
5.6.14. З метою перевірки герметичності шлангових з'єднань злив (налив) нафти слід починати при зменшеній подачі нафти насосами.
5.7. Технологічні трубопроводи
5.7.1. До складу технологічних трубопроводів входять внутрішньомайданчикові нафтопроводи, з'єднувальні деталі трубопроводів, запірна, регулювальна і запобіжна арматура, вузли обліку і контролю, фільтри-грязеуловлювачі та інші пристрої. Межі технологічних трубопроводів визначаються вхідними та вихідними засувками НПС.
5.7.2. Повинно бути встановлено постійне спостереження за станом трубопроводів і профілактичне їх обслуговування, згідно з вимогами "Правил технической эксплуатации магистральных нефтепроводов" (ПТЭ МН).
Результати огляду технічного стану і ремонту трубопроводів повинні бути зафіксовані в журналі експлуатації і ремонту технологічних трубопроводів.
Забороняється експлуатація трубопроводів при наявності витікання продукту.
5.7.3. При ремонті трубопроводів фасонні з'єднувальні деталі, прокладки і кріпильні вироби, що застосовуються, по якості і технічній характеристиці матеріалу повинні відповідати вимогам відповідних стандартів, діючих нормалей машинобудування або спеціальних технічних умов.
Забороняється використовувати гнучкі шланги (резинові, пластмасові і т.ін.) в якості стаціонарних трубопроводів для транспортування нафти, за винятком проведення операцій зливу і наливу в залізничні цистерни та в інше нестаціонарне обладнання, а також для виконання допоміжних операцій (звільнення трубопроводів від залишків нафти і т.ін.).
5.7.4. Не допускається застосування не паспортованих заглушок для відключення того трубопроводу, що зупиняється на довгий час, від іншого трубопроводу, який знаходиться під тиском. В таких випадках необхідно передбачати знімну ділянку трубопроводу, а на кінцях діючих трубопроводів встановлювати заглушки.
5.7.5. Для уникнення утворення пробок в трубопроводах, по яких транспортується нафта з температурою загусання близькою до нуля і вищою, необхідно постійно контролювати обігрівання цих трубопроводів і арматури, а також справність теплоізоляції.
Не дозволяється очищати трубопровід від пробок, що в ньому утворились, за допомогою сталевих прутів та інших пристосувань, які можуть викликати іскроутвоворення від тертя чи ударів об тіло труби.
Для відігрівання трубопроводів та вузлів засувок можна застосовувати тільки пару, гарячу воду або нагрітий пісок, а також використовувати електропідігрівачі у вибухозахищеному виконанні.
5.7.6. Лотки і тунелі під виробничими будівлями, в яких прокладено технологічні трубопроводи, повинні бути засипані піском або іншим негорючим матеріалом.
Не допускається наявність пустот під вибухопожежонебезпечними приміщеннями.
5.7.7. На технологічні трубопроводи нафтоперекачувальних, наливних і кінцевих станцій повинні бути складені технологічні схеми, на яких кожний трубопровід має певне позначення, а запірна арматура - нумерацію.
Обслуговуючий персонал зобов'язаний знати технологічну схему трубопроводів, розташування засувок та їх призначення, та уміти переключати засувки у відповідності до планів ліквідації аварії або пожежогасіння.
5.8. Автозаправні станції (АЗС) або паливно-заправочні пункти*
____________
* Автозаправні станції або паливно-заправочні пункти - далі по розділу АЗС
5.8.1. Територія АЗС повинна бути спланована таким чином, щоб виключити потрапляння аварійно розлитих нафтопродуктів за її межі. Оперативні майданчики повинні мати тверде покриття. Забороняється експлуатація АЗС за наявності вибоїн на оперативних майданчиках в районі паливно-роздавальних колонок.
5.8.2. Технологічне обладнання на АЗС повинно утримуватись у справному стані.
Кришки зливних і замірних труб, люків оглядових і зливних колодязів повинні бути герметично закриті.
Для вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарі на АЗС повинні бути стандартні вимірювальні прилади.
Забороняється експлуатація паливно-роздавальних колонок при наявності витікання нафтопродукту.
5.8.3. Перед зливом нафтопродукту з автоцистерни в ємкість АЗС необхідно шляхом контрольного заміру рівня нафтопродукту в резервуарі визначити можливість заповнення ємкості АЗС.
5.8.4. Автоцистерни перед зливом повинні бути приєднані до заземлюючого пристрою. Гнучкий заземлюючий провідник повинен бути постійно приєднаний до корпусу автоцистерни і мати на кінці струбцину або наконечник під болт для приєднання до заземлюючого пристрою. При наявності інвентарного провідника заземлення потрібно проводити в такому порядку: заземлюючий провідник спочатку приєднують до корпусу цистерни, а потім до заземлюючого пристрою. Не допускається приєднувати заземлюючі провідники до пофарбованих і забруднених металевих частин автоцистерн. Кожна цистерна повинна бути заземлена окремо, до повного зливу з неї нафтопродукту.
Наконечники зливних шлангів повинні бути виготовлені з матеріалу, що виключає можливість іскроутворення при ударах об корпус резервуару.
Зливання нафтопродукту при працюючому двигуні забороняється.
5.8.5. Зливати нафтопродукти в підземні резервуари АЗС необхідно закритим способом (по трубопроводу або через шланг).
Процес зливу повинен контролюватись працівником АЗС і водієм автоцистерни. В умовах штилю при зливі забороняється відпуск нафтопродукту.
5.8.6. На території АЗС повинні бути встановлені знаки, що забороняють в'їзд автомобілів до зони нафтопродуктових резервуарів, і щити з зазначенням заходів пожежної безпеки для водіїв при заправці на АЗС. Слід враховувати таке:
- мотоцикли і моторолери до бензоколонок слід подавати з заглушеними двигунами, пуск і зупинка яких виконується на відстані не менше 15 м від колонок;
- всі операції по заправленню виконуються тільки в присутності водія;
- випадково розлиті на землю нафтопродукти необхідно засипати піском; (просякнутий пісок зібрати в металеві ящики з кришками, що щільно закриваються, і по закінченні робочого дня вивезти з території АЗС);
- відстань між автомобілем, що стоїть під заправкою, та наступним за ним повинна бути не меншою від 3 м, відстань між наступними автомобілями, що знаходяться в черзі - не меншою від 1 м; при цьому для кожного транспортного засобу повинна бути забезпечена можливість маневрування безперешкодного виїзду з території АЗС.
На АЗС забороняється:
- заправка автомобілів з працюючим двигуном;
- проїзд автотранспорту над підземними резервуарами;
- робота в одязі та взутті, облитих пальним;
- заправка автомобілів і автобусів (крім легкових автомобілів), в яких знаходяться пасажири;
- заправка автомобілів, завантажених небезпечними вантажами (вибухові речовини, стиснені та зріджені горючі гази, легкозаймисті рідини і матеріали, отруйні та радіоактивні речовини та ін.);
- в'їзд на територію АЗС і заправлення тракторів, не обладнаних іскрогасниками.
5.8.7. Палити, проводити ремонтні та інші роботи, пов'язані з застосуванням відкритого вогню, як у будівлі АЗС, так і на відстані менше ніж 20 м від її території, забороняється.
5.8.8. В будівлі АЗС забороняється використовувати додаткові прилади для електрообігріву.
5.8.9. Пересувні автозаправні станції або паливно-заправні пункти (ПАЗС) слід розміщувати на спеціально відведених площадках, узгоджених з органами державного пожежного нагляду.
5.8.10. На кожній ПАЗС повинні бути нанесені незмивною фарбою написи "Пересувна АЗС" і "Вогненебезпечно".
5.8.11. Перед початком відпуску нафтопродуктів водій-заправник ПАЗС зобов'язаний:
- встановити ПАЗС на площадці, забезпечивши надійне гальмування автомобіля та причепу;
- надійно заземлити ПАЗС;
- проконтролювати справність первинних засобів пожежогасіння;
- перевірити оглядом герметичність трубопроводів, шлангів, паливороздавальних агрегатів.
5.8.12. Кожна ПАЗС повинна бути укомплектована двома вогнегасниками місткістю 5 л, кошмою (повстиною) або азбестовим полотном, ящиком з піском та лопатою і мати інформаційні таблиці про небезпеку, а також інструкцію щодо заходів пожежної безпеки для водія-заправника.
5.8.13. При використанні контейнерних АЗС повинні дотримуватись вимоги пожежної безпеки згідно з "Правилами пожежної безпеки в Україні" (ППБУ) (розділ 7.12.21).
6. Загальні вимоги пожежної безпеки до утримання території, будівель, приміщень та споруд
6.1. Утримання території лінійної частини нафтопроводів
6.1.1.Лінійна частина магістральних нафтопроводів повинна мати постійні розпізнавальні знаки висотою 1,5-2,0 м, які позначають її на місцевості, через кожен кілометр.
Крім кілометрових стовпів на пересіканнях нафтопроводу з автодорогами поблизу пересікання встановлюється дорожній знак "Зупинка заборонена". Місця пересікання з іншими надземними, наземними та підземними комунікаціями позначаються знаками з написом "Нафтопровід високого тиску".
На пересіченнях з автодорогами повинен встановлюватись попереджуючий плакат "Вогненебезпечно, нафтопровід" з номером телефону експлуатуючої організації цього нафтопроводу.
На підводних переходах нафтопроводів через судноплавні річки і канали встановлюються знаки з сигнальними вогнями, що вмикаються автоматично в темний час доби.
Кожний кілометровий стовп і знак "Нафтопровід високого тиску" обладнується щитами з інформацією про охоронну зону, місце, глибину залягання і належність нафтопроводу.
6.1.2. За станом нафтопроводу повинен здійснюватись постійний контроль як візуально, так і спеціальними приладами та пристроями, що дозволяють визначити дефекти трубопроводу, які з'явились в процесі його експлуатації (витікання нафти). Причини витікання нафти повинні своєчасно усуватись, а замазучений грунт необхідно видаляти.
6.1.3. Обладнання лінійної частини (засувки, вузли пуску і приймання очисних пристроїв та ін.), а також їх огородження повинні утримуватись у справному стані, а рослинність у межах огородження систематично прибиратись.
6.1.4. На всій протяжності магістрального нафтопроводу, як правило, повинна бути забезпечена можливість під'їзду до нафтопроводу для виконання аварійних, ремонтних та профілактичних робіт. Для забезпечення під'їзду стрімкі схили повинні бути сплановані, а в місцях об'їздів непрохідних ділянок повинні встановлюватись відповідні покажчики.