минущі порушення мозкового кровообігу - транзиторні ішемічні напади, що підтверджуються медичними документами (більше 3 випадків);
множинні артеріальні аневризми після їх виключення з кровообігу;
артеріовенозні аневризми після емболізації, штучного тромбування або інтракраніального видалення при незадовільних результатах лікування;
судинні ураження головного та спинного мозку з помірними вогнищевими випадіннями (навіть за сприятливого перебігу).
До пункту "б" належать:
явища дисциркуляторної енцефалопатії II стадії при церебральному атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, дисметаболічних порушеннях із зниженням працездатності, порушенням емоційно-вольової сфери за наявності окремих стійких органічних знаків з боку центральної нервової системи (пірамідні симптоми тощо), діагноз якої підтверджений даними МРТ, КТ, УЗДГ головного мозку;
минущі порушення мозкового кровообігу (2 випадки), що підтверджуються медичними документами, у тому числі й стаціонарним лікуванням;
наслідки порушень спинального кровообігу у вигляді розладів чутливості або легкого парезу кінцівок.
До пункту "в" належать:
явища дисциркуляторної енцефалопатії І та II стадії у формі псевдоневротичного синдрому (емоційна нестійкість, подразливість, погіршення пам’яті, головний біль, запаморочення, розлад сну, шум у вухах тощо);
минуще порушення мозкового кровообігу з нестійкими осередковими симптомами з боку ЦНС, що утримуються не більше доби та проходять без порушення функції нервової системи;
вегетативно-судинні розлади з пароксизмальними порушеннями у вигляді синкопальних станів (до 2 випадків), які підтверджуються документально.
До пункту "г" належать:
початковий період атеросклерозу судин головного мозку з клінічними проявами;
вегетативно-судинні розлади із синкопальним станом в анамнезі.
Діагноз вегетативно-судинних розладів установлюється тільки в тих випадках, коли цілеспрямоване обстеження не виявило інших захворювань, що супроводжуються порушенням вегетативної нервової системи. За наявності симпатоадреналових кризів, минущих порушень ритму серця, вегетативно-судинних розладів (вегето-судинна дистонія) підпадають під пункт "а" статті 44 Переліку захворювань.
Особи з випадками втрати свідомості в анамнезі (незалежно від їх частоти) визнаються непридатними за графами І, II Переліку захворювань, а за графою III Переліку захворювань непридатними до керування транспортними засобами, до робіт на висоті, біля рухомих механізмів, вогню, води, джерел іонізуючого випромінювання, у дослідно-випробувальних лабораторіях. Кандидати на службу та вступ до закладів освіти за наявності зафіксованих у медичній документації за останні 5 років випадків втрати свідомості незалежно від результатів обстежень визнаються непридатними за всіма графами Переліку захворювань.
Після перенесених первинних (нетравматичних) субарахноїдальних крововиливах при точно встановленому діагнозі придатність до служби визначається за пунктом "б", при повторних субарахноїдальних крововиливах (незалежно від етіології) застосовується пункт "а" цієї статті. Кандидати на службу та здобувачі освіти в таких випадках визнаються непридатними до служби та подальшого навчання. Здобувачам освіти випускних курсів закладів освіти, лікарська експертиза проводиться у вищезазначеному порядку визначення придатності до служби.
Під час оцінювання придатності до служби осіб за графою III Переліку захворювань, оперованих з приводу аневризми судин головного мозку, інших судинних уражень головного та спинного мозку, ураховуються радикальність операції, її ефективність, динаміка відновлення порушених функцій. За неможливості оперативного лікування або відмови від нього в разі аневризми судин головного мозку, що є причиною порушення мозкового кровообігу, лікарська експертиза проводиться за пунктом "а".
При виявленні дисциркуляторної енцефалопатії з порушеннями у вертербро-базилярному басейні, підтвердженими даними УЗДГ, дуплексним дослідженням судин, лікарська експертиза проводиться за пунктами "б" або "в" з урахуванням ступеня порушення функції та даних обстеження шийного відділу хребта.
При виявленні ознак емоційно-вольових, інтелектуально-мнестичних та інших психічних розладів рішення за цією статтею виноситься після висновку психіатра.
6. Стаття 42: за показаннями пропонується хірургічне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього лікарська експертиза проводиться з урахуванням вираженості патологічного процесу та результатів досліджень, що дають об’єктивні показники (реовазографія, ультразвукова доплерографія, дуплексне сканування, ангіографія тощо)
До пункту "а" належать:
артеріальні та артеріовенозні аневризми магістральних судин;
атеросклероз черевної аорти з частковою або повною облітерацією отвору її вісцеральних відгалужень, здухвинних артерій з різким порушенням функцій органів та дистального кровообігу;
захворювання артерій, артеріол, капілярів з явищами хронічної артеріальної недостатності III-IV ступенів; гангренозно-некротичні ознаки їх ураження;
тромбоз ворітної або порожнистої вени;
тромбофлебіт, флеботромбоз з частими рецидивами (2 і більше за рік);
посттромботична та варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венозної недостатності III ступеня (стадія V-VI за CEAP);
слоновість (лімфедема) IV ступеня;
наслідки реконструктивних операцій на великих магістральних (аорта, здухвинна, стегнова, брахіоцефальна артерії, порожниста або воротна вена) та периферійних судинах із незадовільними результатами лікування за наявності вираженого порушення кровообігу і при прогресуючому перебігу захворювання.
До пункту "б" належать:
захворювання артерій, артеріол, капілярів (облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт та атеросклероз артерій нижніх кінцівок) з хронічною артеріальною недостатністю II ступеня;
посттромбофлебітична або варикозна хвороба з наявністю хронічної венозної недостатності II ступеня, що проявляється стійкою набряклістю стоп та гомілок, свербінням, гіперпігментацією, витонченням шкіри (стадія III-IV за CEAP), за відсутності позитивного результату від повторного курсу лікування;
слоновість III ступеня;
наслідки реконструктивних операцій на магістральних та периферійних судинах з помірним порушенням функції;
варикозне розширення вен сім’яного канатика III стадії (виражене розширення вен, зменшення в розмірах та зміна консистенції яєчка).
До пункту "в" належать:
посттромботична та варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венозної недостатності I ступеня (синдром "важких ніг", минучий набряк) або стадії II за CEAP;
облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, атеросклероз судин нижніх кінцівок I стадії, інші захворювання артерій, артеріол, капілярів з явищами хронічної артеріальної недостатності I ступеня;
варикозне розширення вен сім’яного канатика II та III ступенів.
До пункту "г" належать:
варикозна хвороба нижніх кінцівок без венозної недостатності - стадія І за CEAP;
варикозне розширення вен сім’яного канатика I ступеня.
Локальне розширення підшкірних вен нижніх кінцівок у вигляді циліндричних або звивистих еластичних випинань без ознак венозної недостатності, що спричиняє лише косметичну ваду, не дає підстав для застосування цієї статті.
7. Стаття 43: за наявності показань пропонується хірургічне або консервативне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього лікарська експертиза проводиться за пунктами "а" або "б" залежно від наявності вторинної анемії, частоти загострень та стадії випадіння гемороїдальних вузлів. До частих загострень геморою належать випадки, коли оглянутий перебуває більше 2 разів на рік на лікуванні, з довгими (1 місяць і більше) строками госпіталізації з приводу кровотечі, тромбозу, запалення або випадіння гемороїдальних вузлів II-III ступенів. Якщо консервативне або хірургічне лікування дає позитивні результати, такі форми геморою належать до пункту "б". Вимоги статті не застосовуються в разі відсутності рецидиву більше одного року після успішного хірургічного лікування.
8. Стаття 44: діагнози вегето-судинної та нейроциркуляторної дистоній є синдромальними, установлюються, як виняток, у випадках, коли при порушеннях функцій вегетативної нервової системи, серцево-судинної системи неможливо встановити нозологічний діагноз згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я 10-го перегляду за результатами обстежень кардіолога, невропатолога, психіатра, інших лікарів-спеціалістів. Такі діагнози мають бути підтверджені стаціонарним або амбулаторним обстеженням.
До пункту "а" належать:
виражені вегето-судинні розлади з пароксизмальними порушеннями у вигляді симпато-адреналових кризів або синкопальних станів в анамнезі;
нейроциркуляторна дистонія з нестабільністю артеріального тиску за наявності постійних скарг на стан здоров’я та стійких виражених проявів вегето-судинного характеру з порушенням серцевого ритму та провідності (неорганічного походження), що важко піддаються лікуванню та знижують працездатність;
нейроциркуляторна дистонія зі стійкою фіксацією артеріального тиску нижче 100/60 мм рт.ст. за наявності постійних скарг і стійких виражених вегето-судинних розладів, які важко піддаються лікуванню та знижують працездатність;
При значно виражених вегето-судинних розладах з пароксизмальними порушеннями у вигляді симпато-адреналових кризів або синкопальних станів, які пітверджуються медичними документами, застосовується також відповідний пункт статті 41 Переліку захворювань.
До пункту "б" належать:
безсимптомна (фізіологічна) гіпотонія, що не знижує працездатність;
нейроциркуляторна дистонія з проявами, що не знижують працездатність, у тому числі лабільністю артеріального тиску, минущими поодинокими порушеннями ритму серця функціонального характеру (без пароксизмальних порушень та органічних змін органів і систем).
Кандидати на службу цивільного захисту та кандидати до вступу визнаються придатними, індивідуальним рішенням, у разі відсутності фактів звернень за медичною допомогою протягом останніх трьох років з приводу проявів вегето-судинної нестійкості, нейроциркуляторної дистонії та відсутності їх проявів на момент проведення лікарської експертизи.
У разі порушень серцевого ритму внаслідок органічних змін міокарда (запального, дистрофічного або іншого характеру) лікарська експертиза проводиться за статтею 38 Переліку захворювань.
9. Стаття 45:
до пункту "а" належать ангіотрофоневрози III-IV стадій (гангренозно-некротична форма), для яких характерна наявність фліктен, надзвичайно болючих поверхневих виразок на кінчиках пальців, акросклероз, склеродактилія, дистрофічні зміни нігтьових пластин, підвищена вразливість пальців, абсолютне несприйняття низьких температур.
До пункту "б" належать ангіотрофоневрози II стадії, які проявляються неодноразовими епізодами тривалого (більше години) нападоподібного больового синдрому на тлі акроціанозу пальців, вираженого гіпергідрозу та незначного їх набряку і характеризуються відсутністю позитивного результату від повторного курсу лікування.
До пункту "в" належать ангіотрофоневрози I стадії (печія, біль, блідість, оніміння пальців протягом декількох хвилин), які виникають при переохолодженні та проходять самостійно. Особам, що проходять службу за графою II Переліку захворювань придатність визначається з урахуванням наявності супутньої патології, що може ускладнювати перебіг основного захворювання, а за її відсутності, у разі фактичної спроможності виконання службових обов’язків, за їх зверненням, визначається індивідуальним рішенням.
X. Хвороби системи дихання (J00-J99)
1. Стаття 46:
до пункту "б" належать гнійні або поліпозні синусити, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без видимих ускладнень, які проходять з частими (2 і більше за рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом.
Кандидати на службу цивільного захисту за наявності хронічних гнійних чи поліпозних захворювань навколоносових пазух без дистрофії слизової носа, без частих загострень і без супутніх захворювань визнаються придатними після хірургічного лікування з позитивними результатами.
Діагноз хронічного гнійного захворювання навколоносових пазух має бути підтверджений риноскопічними даними (гнійні виділення), рентгенографією пазух у двох проекціях.
До пункту "б" належать полінози з вираженим ринокон’юнктивальним синдромом, частими (2 і більше за рік) синуситами.
Діагноз полінозу, хронічного вазомоторного алергічного риніту має бути підтверджений риноскопічними даними, рентгенографією навколоносових пазух, крім того, аналізом крові на Ig E (у сумнівних випадках).
До осіб, які страждають на алергічні риніти (у тому числі полінози), що виявлені вперше або перебігають без ускладнень, застосовується пункт "в" цієї статті.
Алергічні риносинусопатії, ларингіти, полінози, які перебігають з бронхолегеневими або вісцеральними ускладненнями, розглядаються як варіант форми бронхіальної астми. Лікарська експертиза здійснюється за статтею 49 Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функцій органів та систем.
До пункту "в" належать хронічні негнійні захворювання навколоносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів, кіста верхньощелепної пазухи) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов’язаних з втратою працездатності. Придатність кандидатів на службу з цими захворюваннями визначається з урахуванням конкретних умов майбутньої служби та її специфіки.
Викривлення носової перетинки за умови вільного носового дихання, принаймні з одного боку, субатрофічні явища слизової верхніх дихальних шляхів, як і пристінне потовщення слизової верхньощелепних пазух не є перешкодою для прийняття на службу і вступу до закладів освіти.
Залишкові явища після операції на навколоносових пазухах (лінійний рубець перехідної складки присінок рота, співустя оперованої пазухи з носовою порожниною або вуаль на рентгенограмі) не є перешкодою до служби та до вступу до закладів освіти. Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти таку форму хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (не менше 2-3 разів на рік), запаленням навколомигдаликової тканини, реґіонарних лімфовузлів, а також несприятливо впливає на діяльність інших органів та систем як хронічне вогнище інфекції та алергії. Об’єктивними ознаками хронічного декомпенсованого тонзиліту є наявність гною або казеозних пробок у лакунах мигдаликів, грубі рубці на мигдаликах, гіперемія та інфільтрація піднебінних дужок та зрощення їх з мигдаликами, наявність фолікулів, що нагноюються, збільшення лімфовузлів по передньому краю грудинно-ключично-соскоподібного м’яза. Діагноз має бути підтверджений наявністю трьох та більше об’єктивних ознак захворювання. Тільки така форма хронічного тонзиліту перешкоджає вступу до закладів освіти та прийому на службу за графою II Переліку захворювань. За наявності ускладнень тонзиліту з боку інших органів і систем питання про придатність до служби вирішується разом з терапевтом.
Компенсована форма хронічного тонзиліту не дає підстав для застосування цієї статті, не перешкоджає проходженню служби та вступу до закладів освіти.
Стійкий та різкий характер порушення барофункції вуха визначається за даними повторних досліджень та вушної манометрії.
Найбільш достовірні дані одержують після додаткового функціонального дослідження в барокамері (рекомпресійній камері).
Порушення барофункції навколоносових пазух установлюється на підставі скарг оглянутого, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування у барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням навколоносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик.
Кандидати на водолазні спеціальності визнаються придатними за наявності в них доброї прохідності слухової труби (порушення барофункції I або II ступеня). Кандидати із стійким порушенням барофункції III ступеня, наявності кісти верхньощелепної пазухи з порушенням барофункції навколоносових пазух визнаються непридатними.
При хронічному ларингіті лікарська експертиза проводиться за статтею 47 Переліку захворювань.
2. Стаття 47: захворювання, наслідки пошкоджень гортані або шийного відділу трахеї через незадовільні результати лікування або відмову від нього.
До пункту "а" належать стійка відсутність або утруднення голосоутворення, дихання через природні дихальні шляхи, порушення розподільної функції зі значним або помірним порушенням функції зовнішнього дихання.
До пункту "б" належать захворювання гортані з незначним порушенням функції зовнішнього дихання.
3. Стаття 48:
до пункту "а" належать хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату та плеври, нагноювальні захворювання легень зі значним порушенням функції зовнішнього дихання та значною втратою працездатності.
До пункту "б" належать хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату з помірним та незначним порушенням функції зовнішнього дихання, а також хронічні бронхіти, що супроводжуються емфіземою легень, обмеженим пневмосклерозом, бронхоектазами.
Після гострих захворювань бронхолегеневого апарату і плеври, ускладнених масивними плевральними зрощеннями, дифузним пневмосклерозом, придатність до служби визначається на підставі цієї статті за пунктом "а" або "б" залежно від порушення функції зовнішнього дихання.
Кандидати на службу цивільного захисту та особи, які проходять службу, які страждають на саркоїдоз з ураженням легень, проходять лікарську експертизу з урахуванням вимог статті 13 Переліку захворювань залежно від стадії захворювання, ступеня вираженості порушення функції зовнішнього дихання. Діагноз захворювання має бути підтверджений результатами пункційної біопсії з гістологічним дослідженням, а за відмови від неї - сукупністю даних, отриманих за допомогою клінічних, рентгенологічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження.
При хронічних неспецифічних захворюваннях бронхолегеневого апарату, які рідко зустрічаються (ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт Хаммена-Річа, альвеолярний протеїноз, гемосідероз та інші), придатність визначається за пунктом "а" або "б" залежно від стійкості і вираженості порушення функції зовнішнього дихання та інших органів.
Показники оцінки функціонального стану апарату зовнішнього дихання наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
Показники оцінки функції зовнішнього дихання
Тяжкість перебігу захворювання та оцінка функціонального стану апарату зовнішнього дихання встановлюються поза загостренням процесу (після курсу лікування) з урахуванням даних анамнезу та відповідної медичної документації.
4. Стаття 49: діагноз бронхіальної астми має бути встановлений після комплексного обстеження з проведенням дослідження функції зовнішнього дихання з медикаментозними пробами.
До пункту "а" належить бронхіальна астма з важкими та частими (щотижневими) нападами задухи (нерідко астматичний стан), із легенево-серцевою недостатністю II-III ступенів, які потребують повторного стаціонарного лікування хворого. До цього самого пункту належать бронхіальна астма, неконтрольована з важкими та частими (щотижневими) нападами задухи, з трьома та більше ознаками часткового контролю, бронхіальна астма, яка потребує постійного приймання системних (пероральних) глюкокортикоїдів.
До пункту "б" належить персистуюча бронхіальна астма середнього ступеня тяжкості з нечастими нападами задухи, які купіруються введенням різноманітних бронхорозширювальних препаратів, у разі коли в період між нападами зберігається порушення функції зовнішнього дихання І-II ступенів.
До пункту "в" належать форми бронхіальної астми легкого та середнього ступенів тяжкості, які не потребують стаціонарного лікування і поза нападом не супроводжуються порушенням функції зовнішнього дихання або супроводжуються незначним її порушенням, з короткотривалими нападами задухи не частіше 2-3 разів на рік, які легко купіруються бронхорозширювальними засобами.
До цього самого пункту належить передастма. Цей стан характеризується наявністю частих інфекційних захворювань дихальних шляхів, бронхітів, які супроводжуються пароксизмальним кашлем і порушенням бронхіальної провідності в осіб з алергічними реакціями на побутові, харчові алергени, медикаменти тощо, з полінозами, вазомоторними ринітами. Діагноз передастми має бути підтверджений алергологом та пульмонологом після спеціальних досліджень.
За відсутності нападів бронхіальної астми протягом 5 років і більше та порушень зовнішнього дихання на час проведення лікарської експертизи придатність до служби кандидатів за графою III Переліку захворювань визначається з урахуванням даних з місця медичного обслуговування, висновків алерголога та пульмонолога.
Якщо бронхоспастичні синдроми (обтураційний, ендокринно-гуморальний, неврогенний, токсичний та інші) є ускладненням інших захворювань, придатність до служби визначається залежно від перебігу основного захворювання за відповідними статтями Переліку захворювань.
XI. Хвороби органів травлення (K00-K93)
1. Стаття 50: пункт "в" застосовується у випадках, коли сума каріозних, пломбованих та видалених зубів більше 9 і при цьому не менше 4 зубів з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи і періодонта, включаючи зуби із пломбованими кореневими каналами. Кандидатам на службу за всіма графами Переліку захворювань, у разі наявності ознак гострого, хронічного запалення періодонта, пульпи, каріозних зубів тощо пропонується лікування з наступним визначенням придатності за його результатами.
2. Стаття 51:
до пункту "а" належать дефекти нижньої щелепи після хірургічного лікування, не заміщені трансплантатами, дефекти, деформації щелепно-лицевої ділянки, а також хронічні, що часто загострюються, захворювання щелеп, слинних залоз, скронево-щелепних суглобів, анкілози скронево-нижньощелепних суглобів, контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або відмови від нього. До цього самого пункту належить актиномікоз щелепно-лицевої ділянки, який не піддається лікуванню.
До пункту "б" належать аномалії прикусу II-III ступенів з роз’єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60% за М.Г. Агаповим, хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями, актиномікоз щелепно-лицевої ділянки із задовільними результатами лікування, хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів. Особам, що проходять лікарську експертизу, пропонується лікування, після якого приймається рішення.
3. Стаття 52: підставою для застосування пункту "а" цієї статті є наявність в оглянутих генералізованої форми пародонтиту, пародонтозу з частими загостреннями та абсцедуванням.
Діагноз пародонтиту, пародонтозу встановлюється після ретельного дослідження всієї зубо--щелепної системи із рентгенографією та виявленням супутніх захворювань.
До пункту "а" належить пародонтит з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і вище, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка на 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба II-III ступенів.
До пункту "б" належать вказані захворювання, включаючи преканцерози в разі неможливості досягнення стійкої ремісії від призначеного лікування або в разі загрози розвитку ускладнень при провадженні конкретних видів діяльності.
4. Стаття 53: наявність хвороб стравоходу має бути підтверджена результатами інструментальних методів дослідження. Експертні висновки можуть бути зроблені на підставі ендоскопічних досліджень.
До пункту "а" належать:
набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі;
рубцеві звуження або нервово-м’язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, які потребують систематичного бужування або хірургічного лікування з приводу стравохідних кровотеч;
гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) ІV стадії.
До пункту "б" належать:
дивертикули стравоходу з клінічними проявами, які не потребують хірургічного лікування;
рубцеві звуження та нервово-м’язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;
ГЕРХ з помірним порушенням функції.
До пункту "в" належать:
ГЕРХ з незначним порушенням функції (у тому числі з езофагітом), з загостреннями 2 і більше разів на рік;
дивертикули стравоходу без клінічних проявів є протипоказом для прийому на службу за графою II Переліку захворювань та до вступу до закладів освіти.
У разі виявлення стравоходу Баррета кандидати на службу за всіма графами Переліку захворювань та кандидати на вступ до закладів освіти визнаються непридатними.
ГЕРХ має бути підтверджена ендоскопічним та (або) рентгенологічним дослідженням.
5. Стаття 54: наявність виразкової хвороби має бути підтверджена результатами інструментальних методів дослідження. При виразковій хворобі експертні висновки можуть бути зроблені на підставі ендоскопічних досліджень.
До пункту "а" належать:
виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, що ускладнилася пенетрацією, стенозом пілоруса при відмові від хірургічного лікування;
наслідки резекцій шлунка, накладення шлунково-кишкового сполучення, виконання стовбурової чи селективної ваготомії при порушенні функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси тощо) і зниженні живлення;
повторні масивні гастродуоденальні кровотечі, стани після оперативних втручань у зв’язку з масивними повторними гастродуоденальними кровотечами;
ускладнення після оперативних втручань на шлунку і дванадцятипалій кишці у зв’язку з виразкою при незадовільних результатах лікування (стійкі анастомозити, виразки анастомозів тощо);
безперервно рецидивна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки після гострої (початкової) або хронічної форми виразкової хвороби.
До пункту "б" належать виразкова хвороба шлунка і хронічна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки з стійкими вираженими та помірними клінічними проявами, частими (2 і більше разів на рік) загостреннями, з позацибулинною виразкою, множинними виразками цибулини та поза нею, мігруючими кальозними чи виразками цибулини або позацибулинної зони, що довго не заживають.
До цього самого пункту належать перебіг виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, що ускладнився перфорацією чи кровотечею або грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки, а також стани після виконання стовбурової чи селективної ваготомії в разі неефективності проведеного лікування протягом одного року, накладання шлунково-кишкового анастомозу з помірним порушенням функції травлення (рідкі і незначні прояви демпінг-синдрому, нестійке випорожнення кишківника тощо).
До осіб з неускладненою виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки з рідкими (один раз на рік і менше) загостреннями, наслідками ушивання перфоративної виразки чи органозберігаючих операцій при виразковій хворобі в разі стійкої ремісії протягом 3-5 років без розладів функції травлення за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки застосовується пункт "в" цієї статті.
Рецидивний характер перебігу захворювання необхідно підтверджувати даними амбулаторного або стаціонарного обстеження і лікування. У фазі ремісії захворювання достовірною ознакою перенесеної виразки цибулини дванадцятипалої кишки є післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні та (або) рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки при рентгенографії в умовах штучної гіпотонії, а перенесеної виразки шлунка - післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні.
При неускладнених симптоматичних виразках шлунка та дванадцятипалої кишки придатність до служби визначається залежно від тяжкості перебігу основного захворювання із застосуванням відповідних статей.
Відсутність загострень виразкової хвороби протягом 5 років та більше за відсутності органічних змін шлунка та дванадцятипалої кишки за даними ендоскопічного обстеження не дає підстав для застосування цієї статті.
6. Стаття 55:
до пункту "а" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту (хронічні гастрити, хронічні дуоденіти) зі значним або помірним порушенням функції з частими (3 та більше на рік) загостреннями, які потребують стаціонарного лікування, або із зниженням живлення.
До пункту "б" належать хронічні гастрити з помірним порушенням секреторної кислотоутворювальної функції, хронічні запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, які обмежують працездатність особи (у тому числі тимчасово) 1-2 рази на рік.
До пункту "в" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються рідкими (один раз на рік та рідше) загостреннями (хронічні гастрити, гастродуоденіти з незначним порушенням кислотоутворювальної функції та рідкими загостреннями, що не обмежують працездатність).
Особи з ерозивними або запальними змінами слизової шлунково-кишкового тракту підлягають лікуванню з подальшим повторним проведенням лікарської експертизи.
У разі відсутності загострень захворювань протягом 3 років підстав для застосування цієї статті немає.
7. Стаття 56:
до пункту "а" належать токсичне ураження печінки з фіброзом та цирозом печінки, тяжкі форми токсичного ураження печінки з хронічним активним гепатитом, тяжкі форми хронічних прогресуючих активних гепатитів, хронічних рецидивуючих панкреатитів зі значним порушенням функції, які супроводжуються частими (2 та більше на рік) загостреннями та потребують стаціонарного лікування, ускладнення після хірургічного лікування (жовчні, панкреатичні нориці тощо).
До пункту "б" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту з помірним порушенням функції, хронічні панкреатити, хронічні персистуючі гепатити, які потребують повторної госпіталізації хворого, хронічні калькульозні холецистити з печінковими коліками.
Кандидати на службу за наявності хронічного калькульозного холециститу визнаються непридатними. За наявності жовчнокам’яної хвороби, холестерозу жовчного міхура, що супроводжується загостреннями хронічного холециститу пропонується оперативне лікування, після якого через дванадцять місяців рішення приймається за пунктом "в" за відсутності після холецистектомічного синдрому та нормальних біохімічних показників печінкових проб.
До пункту "в" належать хронічні некалькульозні холецистити та панкреатити з рідкими загостреннями, хронічний персистуючий гепатит з незначним порушенням або без порушення функції. У всіх випадках наявності токсичного ураження печінки в анамнезі мають бути представлені дані біохімічного обстеження, ультразвукового обстеження печінки, жовчного міхура, підшлункової залози та інші інструментальні дані з оглядом гастроентеролога.
У разі відсутності загострень захворювань протягом 3 років та відсутності об’єктивних даних на час проведення лікарської експертизи діагноз може бути встановлений анамнестично, але підстав для застосування статті 56 Переліку захворювань у таких випадках немає.
До пункту "в" може бути віднесена гіпербілірубінемія (функціональна, ферментативна) після всебічного обстеження особи з метою виключення порушення функції та хронічної патології печінки, лікарська експертиза проводиться з урахуванням статті 12 Переліку захворювань.
8. Стаття 57:
до пункту "а" належать:
тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів (у тому числі хвороба Крона) зі значним порушенням функції;
наслідки резекції тонкої або товстої кишки із занепадом живлення та проявами демпінг-синдрому;
недостатність сфінктера заднього проходу II-III ступенів;
спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує повторних курсів стаціонарного лікування;
хронічний парапроктит з частими загостреннями, що важко піддається лікуванню;
випадіння усіх шарів прямої кишки III стадії.
До пункту "б" належать:
хронічні виразкові коліти та ентерити, хвороба Крона з помірним порушенням функції та частими (2 та більше разів на рік) загостреннями, які потребують стаціонарного лікування, що дає нестійкий позитивний ефект;
спайковий процес у черевній порожнині, що потребує стаціонарного лікування до 2 разів на рік;
випадіння прямої кишки II стадії;
хронічний парапроктит з рідкими загостреннями або нестійкими норицями, які рідко відкриваються (1-2 рази на рік).
До пункту "в" належать:
випадіння прямої кишки при дефекації (І стадія), яка вправляється самостійно;
хронічний парапроктит, який перебігає у формі періодичного гострого запалення без утворення зовнішньої нориці.
У разі випадіння прямої кишки, кишкових або калових свищів, звуження заднього проходу або недостатності його сфінктера, хронічного парапроктиту пропонується хірургічне лікування. Придатність до служби визначається залежно від результатів лікування.
9. Стаття 58: за наявності гриж пропонується хірургічне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього придатність до служби, до вступу до закладів освіти визначається залежно від вираженості патологічного процесу.
Підставою для застосування цієї статті є незадовільні результати лікування, протипоказання для його проведення або відмова від нього.
До пункту "а" належать:
рецидивні великих розмірів грижі, які утруднюють ходу або порушують функцію внутрішніх органів після неодноразового рецидиву захворювання з приводу гриж з вираженим занепадом живлення або порушенням функції травлення (стійкі проноси тощо);
діафрагмальні грижі (також набута релаксація діафрагми), що значно порушують функцію внутрішніх органів;
множинні грижі, а також вентральні грижі, що не вправляються;
зовнішні грижі помірних розмірів, у тому числі при одноразовому рецидиві після хірургічного лікування, які утруднюють ходу, а також вентральні грижі, що потребують носіння бандажу.
Одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування не дає підстав для застосування пункту "а".
До пункту "б" належать:
грижі невеликих розмірів, що не супроводжуються ускладненнями і не порушують функцію;
грижі стравохідного отвору діафрагми, які супроводжуються порушенням функції, клінічними проявами, при незадовільних результатах лікування.
Передчеревинний жировик білої лінії живота, а також розширення пахових кілець без грижового випинання не дають підстав для обмеження придатності до служби та вступу до закладів освіти.
XII. Хвороби сечостатевої системи (N00-N99)
1. Стаття 59: лікарська експертиза особам із захворюваннями нирок здійснюється після амбулаторного або стаціонарного обстеження і за необхідності лікування.
Для проведення лікарської експертизи, крім терміну "хронічна ниркова недостатність" (ХНН), доцільно застосовувати поняття "хронічна хвороба нирок" (ХХН). ХХН - наявність ознак ураження нирок та (або) зниження швидкості клубочкової фільтрації протягом 1,5-2 місяців від початку захворювання.
Діагностичні критерії стадії ХХН наведено в таблиці 2.
Таблиця 2
Ступені ХНН за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та концентрацією креатиніну плазми наведено в таблиці 3.
Таблиця 3
До пункту "а" належать хронічні захворювання нирок (гломерулярні ураження нирок і нефрити, інші хвороби нирок і сечоводу), ускладнені ХНН 2 та III ступенів або ХХН ІV-V стадій.
До пункту "б" належать хронічні захворювання нирок з помірним порушенням їх парціальних функцій з ХНН I стадії або без неї та ХХН III стадії. Помірним порушенням функції нирок вважається наявність сечового синдрому зі стійкими змінами в сечі, зниження секреторного або екскреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше 30% норми, поява контрасту на видільних урограмах пізніше 20 хвилин. За цим пунктом слід виносити рішення щодо осіб за наявності в них стійкої артеріальної гіпертензії, яка пов’язана з хронічним захворюванням нирок та потребує медикаментозної корекції.
До осіб, що проходять службу за графою III Переліку захворювань, у разі фактичної спроможності виконання службових обов’язків, за їх зверненням, придатність визначається індивідуальним рішенням за пунктом "б" цієї статті.
До пункту "в" належать хронічні захворювання нирок з незначним порушенням їх функції або ХХН І-II стадій. Незначними порушеннями функції нирок вважаються наявність сечового синдрому (минуща еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія) при нормальних показниках рівня клубочкової фільтрації та рівня креатиніну крові, поява контрасту на екскреторних урограмах пізніше 10 хвилин.
Кандидати на службу, що перенесли гострий гломерулонефрит та на час проведення лікарської експертизи, не мають ознак хронічного процесу і ниркової недостатності, можуть бути визнані придатними до служби лише через рік після перенесеної хвороби.
За наявності патологічних змін у сечі впродовж 4 місяців і більше після перенесеного гострого запального захворювання нирок особи, що проходять службу, підлягають лікарському нагляду, лікарська експертиза проводиться за пунктом "б" цієї статті.
2. Стаття 60:
до пункту "а" належать захворювання, які супроводжуються значно вираженими порушеннями видільної функції нирок або ХНН II-III ступенів тяжкості:
сечокам’яна хвороба з ураженням нирок при незадовільних результатах лікування (каміння, гідронефроз, вторинний пієлонефрит, що не піддається лікуванню, тощо);
двобічний нефроптоз III стадії;
тазова дистопія нирок зі значними порушеннями функцій;
відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, за наявності порушень функції другої нирки будь-якого ступеня;
стани після резекції, пластики сечового міхура;
склероз шийки сечового міхура, що супроводжується міхурово-сечовим рефлюксом та вторинним двобічним хронічним пієлонефритом або гідронефрозом;
стриктура уретри, яка потребує систематичного бужування.
До пункту "б" належать:
нефункціонуюча нирка, а також відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, у разі нормальної функції нирки, яка залишилася;
сечокам’яна хвороба з частими нападами ниркової коліки (3 та більше на рік) та відходженням каміння з помірним порушенням функції нирок або ХНН I ступеня;
однобічний нефроптоз III стадії або двобічний II стадії з больовим синдромом, вторинним пієлонефритом або вазоренальною гіпертензією;
стани після літотрипсії, які супроводжуються больовим синдромом та вторинним хронічним пієлонефритом або вазоренальною гіпертензією, незалежно від порушення функції нирок;
склероз шийки сечового міхура при однобічних помірних змінах сечовивідної системи (однобічний гідроуретер, гідронефроз);
стриктура уретри, яка потребує бужування не більше 2 разів на рік у разі задовільних результатів лікування.
До осіб, що проходять службу за графою III Переліку захворювань, у разі фактичної спроможності виконання службових обов’язків, за їх зверненням, придатність визначається індивідуальним рішенням за пункт "б" цієї статті.
До пункту "в" належать:
поодинокі камінці (до 0,5 см у діаметрі) нирок, сечоводів, які мають нахил до самостійного відходження із рідкими нападами ниркової кольки (1-2 рази на рік);
нефроптоз II стадії з незначними клінічними проявами та незначним порушенням функції нирок;
поодинокі камінці (0,5 см у діаметрі та більше) нирок, сечоводів без порушення видільної функції нирок;
хронічні запальні захворювання сечовивідної системи з рідкими (1-2 рази на рік) загостреннями при успішному лікуванні та незначному порушенні функцій;
стани (до 1 року) після інструментального видалення поодиноких камінців та літотрипсії з незначним порушенням функцій;
тазова дистопія нирок з незначними порушеннями функцій.
До пункту "г" належать:
стани (протягом 1 року) після самостійного відходження або інструментального видалення поодиноких камінців із сечовивідних шляхів та їх літотрипсії (лоханка, сечовід, сечовий міхур) без порушення функцій та повторного каменеутворення;
однобічний нефроптоз II стадії або двобічний нефроптоз I стадії без патологічних змін у сечі.
3. Стаття 61:
до пункту "а" належать:
аденома простати II-III стадій;
хронічний простатит, який потребує стаціонарного лікування хворого 2-3 рази на рік;
рецидивна (після хірургічного лікування) водянка оболонок яєчок або сім’яного канатика, що утруднює ходу, сечовипускання.
До осіб, що проходять службу за графою III Переліку захворювань, у разі фактичної спроможності виконання службових обов’язків, за їх зверненням, придатність визначається індивідуальним рішенням цієї статті.
До пункту "б" належать:
аденома простати I стадії при задовільних результатах лікування;
хронічний калькульозний простатит.
До осіб, що проходять службу за графою II Переліку захворювань, у разі фактичної спроможності виконання службових обов’язків, за їх зверненням, придатність визначається індивідуальним рішенням цієї статті.
До пункту "в" належать:
стани після видалення одного яєчка через пухлину доброякісного характеру;
хвороби чоловічих статевих органів за наявності клінічних проявів без порушення функцій.
З приводу водянки оболонок яєчка або сім’яного канатика, фімозу, парафімозу, варикозного розширення вен сім’яного канатика пропонується хірургічне лікування. Лікарська експертиза за пунктами "б", "в" цієї статті проводиться у разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього.
Особи, що проходять службу за графою II Переліку захворювань при незадовільних результатах лікування та порушенні функції будь-якого ступеня,- непридатні.
Після хірургічного лікування водянки оболонки яєчка, сім’яного канатика або варикоцеле, що закінчується одужанням, придатність до служби та вступу до закладів освіти не обмежується.
Відсутність одного яєчка після видалення через неспецифічне захворювання або пошкодження не є підставою для застосування цієї статті.
4. Стаття 62:
до пункту "а" належать хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів, які потребують лікування 3 та більше разів на рік і супроводжуються стійкими тазовим болем, порушеннями менструальної функції.
До пункту "б" належать хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів з помірним порушенням функцій та із загостреннями 2 та більше разів на рік.
До пункту "в" належать хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів з незначними проявами і незначними порушеннями функцій (у тому числі жіночим безпліддям).
5. Стаття 63:
до пункту "а" належать:
ендометріоз зі значними клінічними проявами, що потребує стаціонарного лікування (слід ураховувати ступінь поширеності процесу, вираженості больового синдрому та порушення менструальної функції, відсутність стійкого ефекту від консервативного лікування);
повне випадіння матки або піхви;
сечостатеві та кишково-статеві нориці за незадовільних результатів лікування.
До пункту "б" належать:
ендометріоз із помірними або незначними клінічними проявами та тимчасовим ефектом від консервативного лікування;
рубцеві та спайкові процеси малого тазу з больовим синдромом.
До пункту "в" належать ендометріоз з легкими клінічними проявами або без клінічних проявів, аденоміоз.
Під час визначення тяжкості захворювання на ендометріоз та ступеня порушення функцій уражених органів слід ураховувати ступінь поширеності процесу, вираженість больового синдрому, тривалість порушення функцій та ефективність лікувальних заходів.
Неправильне положення матки без порушення функцій не є підставою для обмеження придатності до служби.
Наявність ерозії (із запальним типом мазка), дисплазії шийки матки, кісти бартолінової залози або поліпу цервікального каналу в кандидатів на службу цивільного захисту та кандидатів до вступу повторного проведення лікарської експертизи за результатами лікування.
6. Стаття 64:
до пункту "а" належать:
захворювання молочної залози з поширеним двостороннім процесом та частими загостреннями;
доброякісна дисплазія молочної залози із проліфірацією епітелію;
виражена гінекомастія.
Особи, оперовані з приводу вираженої гінекомастії із сприятливим результатом, визнаються придатними до служби.
До пункту "б" належить незначно виражений односторонній процес у молочній залозі з нечастими загостреннями. За відсутності загострень протягом 1 року особи визнаються придатними до служби та до вступу до закладів освіти у разі коли носіння спеціальної форми та спорядження не викликає хворобливих проявів.