__________ Примітка. | Перелік захворювань розроблено відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я 10-го перегляду. |
Додаток 2
до Положення про діяльність
лікарсько-експертних комісій
Державної служби України
з надзвичайних ситуацій
(пункт 5 розділу І)
ПОЯСНЕННЯ
щодо застосування статей Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби цивільного захисту
I. Деякі інфекційні та паразитарні хвороби (А00-В99)
1. Стаття 1: передбачає стани після перенесених тяжких гострих форм інфекційних і паразитарних захворювань (черевного тифу, паратифу, лептоспірозу, дифтерії, малярії, сальмонельозної інфекції тощо) з ускладненнями, а також хронічні рецидивні форми цих захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню. За наслідками цих захворювань у разі збереження стійких порушень функцій органів та систем експертне рішення щодо ступеня придатності до служби слід приймати з урахуванням відповідних статей Переліку захворювань.
У разі затяжного, рецидивного перебігу гострого інфекційного або паразитарного захворювання, паразитоносійства, коли протягом 2 місяців зберігаються стійкі зміни у функціональному стані органу або системи, формуються різноманітні ускладнення, особам зі стійким виділенням збудників кишкових захворювань, що не піддаються лікуванню, після завершення курсу лікування лікарська експертиза проводиться за пунктом "а". За цим самим пунктом проводиться лікарська експертиза осіб, у яких за даними стаціонарного обстеження виявлено хронічний перебіг інфекційного або паразитарного захворювання зі значним або помірним порушенням функцій, що знижують працездатність.
До пункту "б" належать наслідки перенесених гострих інфекційних і паразитарних захворювань, хронічні захворювання за наявності стійких незначних порушень функцій, що виявляються протягом року та більше.
До пункту "в" належать стани після перенесених гострих інфекційних, паразитарних захворювань за наявності тимчасових функціональних розладів, коли після завершення стаціонарного лікування у хворих залишаються загальна астенізація, занепад сил, розлади харчування (протягом року після захворювання).
Лікарська експертиза кандидатів на службу цивільного захисту та кандидатів до вступу, які перенесли гострі інфекційні та паразитарні хвороби (незалежно від ступеня тяжкості), проводиться за результатами стаціонарного обстеження не раніше, ніж через шість місяців після завершення курсу лікування або в амбулаторному порядку в разі перенесеного захворювання більше одного року та наявності скарг та (або) відхилень у скринінгових лабораторних, інструментальних методах обстеження. У разі якщо при амбулаторному, стаціонарному обстеженні осіб, які перенесли інфекційні та паразитарні хвороби, функціональних порушень з боку органів та систем не виявлено, стаття 1 не застосовується.
2. Стаття 2:
до пункту "а" належать:
усі форми туберкульозу легень, респіраторної системи з бактеріовиділенням, розпадом легеневої тканини (або без них) з вираженими симптомами інтоксикації, що унеможливлюють проходження служби;
генералізований (міліарний) туберкульоз з переважним ураженням легень та плеври;
фістульозна (норицева) форма туберкульозного бронхоаденіту, фістульозні ураження бронхів із виділенням мікобактерій;
великі залишкові зміни в легенях, плеврі, що супроводжуються значними порушеннями функції зовнішнього дихання;
наслідки хірургічного лікування туберкульозу легень, рубцеві зміни легень та плеври зі зміщенням легень та міжстіння, які супроводжуються значними або помірними порушеннями функції зовнішнього дихання, за неефективного лікування або відмови від його продовження.
Питання щодо придатності до служби вирішується при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) лікування захворювання, загальний строк якого, ураховуючи госпітальний та санаторний періоди, може сягати 12 місяців (але не менше 3 місяців). Лікарська експертиза проводиться не раніше, ніж через 3 місяці повного курсу лікування.
До пункту "б" належать усі встановлені в результаті стаціонарного обстеження форми активного туберкульозу легень, плеври або наслідки радикального хірургічного лікування без виділення мікобактерій, без розпаду легеневої тканини з помірно вираженими клінічними симптомами.
До пункту "в" належать усі форми туберкульозу легень, внутрішньогрудних лімфовузлів та плеври, коли в результаті тривалого госпітального та санаторно-курортного лікування досягнуто зникнення клініко-рентгенологічних симптомів хвороби: симптоми інтоксикації зникли, інфільтративні зміни в легенях переважно розсмоктались, порожнини розпаду зарубцювалися і виділення мікобактерій закінчилося. За цим самим пунктом лікарська експертиза проводиться особам із великими залишковими змінами, з неактивними комбінованими змінами в межах 3 і більше сегментів, а також особи в найближчі 3 роки після клінічного вилікування із залишковими змінами унаслідок перенесеного туберкульозного ексудативного плевриту, наслідками хірургічного лікування при незначному порушенні або без порушення функції зовнішнього дихання.
Лікарська експертиза особам, які перенесли туберкульозний плеврит понад 3 роки і не мають рентгенологічних змін у легенях, здійснюється за статтею 48 Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функції зовнішнього дихання.
До пункту "г" належать малі залишкові зміни після вилікуваного (у тому числі спонтанного) туберкульозу легень без порушень функцій.
За поєднання двох і більше ознак, характерних для малих залишкових змін, слід розцінювати ці залишкові зміни як великі.
Повторна лікарська експертиза особам, вилікуваним від туберкульозу легень, з метою медичної та професійної реабілітації проводиться після повного обстеження не раніше, ніж через 3 роки після клінічного вилікування.
Особи, які перебували в контакті з хворими на туберкульоз та яким проводиться специфічна профілактика, визнаються непридатними до служби та до вступу до закладів освіти до завершення курсу специфічної профілактики.
3. Стаття 3:
до пункту "а" належать:
туберкульоз мозкових оболонок, головного та спинного мозку;
генералізований туберкульоз із багатоваріантним перебігом, сукупним ураженням різних органів і систем (легень, плеври, периферичних лімфатичних залоз, мозкових оболонок, очеревини, кишківника, сечостатевих органів, кісток і суглобів, очей, шкіри тощо) незалежно від результатів лікування;
активний прогресуючий туберкульоз хребта, кісток і суглобів з розладами функцій у вигляді значних паралічів і парезів, напливними абсцесами чи норицями;
туберкульоз сечостатевих органів з розпадом та/або бациловиділенням;
туберкульоз очей з прогресуючим зниженням зору;
поширені і спотворювальні форми туберкульозу шкіри;
прогресуючий туберкульоз перикарда, очеревини і внутрішньочеревних лімфатичних залоз шлунку, кишечника, печінки, селезінки, ЛОР-органів;
метатуберкульозний нефросклероз;
залишкові зміни, наслідки перенесеного туберкульозу сечостатевої системи, стан після видалення нирки та іншого хірургічного лікування нирок і сечовивідних шляхів зі значними порушеннями функцій (рубцеві зміни сечового міхура зі значними розладами сечовипускання, стан після двосторонньої кастрації внаслідок туберкульозу) та ХНН другої-третьої стадій.
До пункту "б" належать активний обмежений туберкульоз хребта, кісток і суглобів, сечостатевих органів та інших позагрудних локалізацій у стадії згасання без натічників і нориць; залишкові зміни чи наслідки перенесеного туберкульозу органів сечової системи, стани після хірургічного лікування туберкульозу нирок і сечовивідних шляхів із ХНН першої стадії чи помірними розладами сечовипускання, стан після хірургічного лікування інших органів з помірними розладами функції.
До цього пункту належить активний згасаючий туберкульоз позагрудної локалізації після закінчення основного курсу специфічної терапії протягом 3-5 років.
До пункту "в" належить туберкульоз позагрудних локалізацій після клінічного вилікування (через 3 роки, а туберкульоз хребта, трубчастих кісток та суглобів - через 5 років).
Діагноз туберкульозу позагрудної локалізації повинен бути підтверджений цитологічними, мікробіологічними, гістологічними, імунологічними та іншими методами. Лікування хворих на кістково--суглобовий туберкульоз триває, не менше 9-12 місяців (сечостатевої системи - не менше 4-6 місяців).
4. Стаття 4: передбачає стани після перенесених гострих та хронічних вірусних гепатитів, діагнози яких встановлені після дослідження крові на маркери гепатитів, консультації інфекціоніста (за можливості - гематолога). Придатність до служби визначається залежно від ступеня порушень функцій печінки та їх стійкості. Виявлення у осіб, що проходять службу, антигенів вірусного гепатиту "В" або "С" є підставою для ретельного дообстеження з метою виключення хронічного захворювання печінки.
До пункту "а" належать гострі та хронічні вірусні гепатити, диференційовані за маркерами, що мають тяжкий або тривалий перебіг, важко лікуються або не піддаються лікуванню, після закінчення якого зберігаються стійкі (протягом року) значно виражені порушення функцій печінки, інших органів, систем.
Пункт "б" передбачає хронічний та рецидивний перебіг вірусних гепатитів, диференційованих за маркерами, встановлених у стаціонарі після проведення курсу лікування зі стійкими помірними порушеннями функції печінки (збільшення трансаміназ у 5-10 разів понад норму).
До пункту "в" належить хронічний перебіг вірусних гепатитів з проведенням лікування або без нього з незначним порушенням функції печінки або мінімальною активністю. До цього пункту також належить хронічний перебіг вірусних гепатитів з проведенням лікування за відсутності порушення функції печінки.
Кандидати на службу цивільного захисту та кандидати до вступу в разі виявлення антигенів вірусного гепатиту "В" або "С", діагностування в них хронічних вірусних гепатитів або вірусоносійства, незалежно від ступеня порушення функції печінки, визнаються непридатними до служби, до вступу до закладів освіти за відповідними пунктами цієї статті.
Кандидати на службу цивільного захисту, які перенесли гострий вірусний гепатит, за відсутності у них порушень функцій печінки і шлунково-кишкового тракту, можуть бути визнані придатними до служби, вступу до закладів освіти не раніше, ніж через 12 місяців після закінчення лікування.
5. Стаття 5: передбачає різні клінічні стадії хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) за рубриками МКХ В20-В24, та безсимптомне носійство ВІЛ - Z21.
Діагноз має підтверджуватися результатами імунологічного дослідження сироватки крові на наявність антитіл до ВІЛ та за необхідності визначення рівнів CD4 клітин. Тестування на наявність антитіл до ВІЛ у крові обстежуваного має базуватися та проводитись відповідно до принципів ДКТ, регламентованих ВООЗ. Позитивний результат ІФА на наявність антитіл до ВІЛ потребує обов’язкового підтвердження методом імунного блоту або ПЛР крові.
У разі виникнення в особи рядового і начальницького складу важких СНІД-індикаторних захворювань (В20-В22), що передбачає тривале більше 4 місяців стаціонарне лікування, а також при низькому рівні CD4 клітин (<200) оцінка придатності проводиться за пунктом "а". Якщо строк стаціонарного лікування СНІД-індикаторних захворювань буде менше 4 місяців, а рівень CD4 клітин >200, оцінка придатності проводиться за пунктом "б". Особам, які проходять службу, які отримують ВААРТ і мають рівень CD4 клітин >200, оцінка придатності проводиться за пунктом "б".
З метою забезпечення конфіденційності відомостей про ВІЛ-статус особи в експертному документі дозволяється зазначати діагноз "Хронічна ретровірусна інфекція".
У разі захворювання особи, зарахованої на службу за контрактом, протягом перших трьох місяців від початку служби захворювання на ВІЛ не пов’язується з проходженням служби.
6. Стаття 6: діагнози захворювань, що належать до пунктів "а", "б", встановлюються в спеціалізованих закладах охорони здоров’я (відділеннях) після ретельного обстеження. У разі ураження сифілісом внутрішніх органів, кісток, нервової системи залежно від ступеня порушення їх функцій лікарська експертиза проводиться також за відповідними статтями Переліку захворювань.
При діагностуванні в кандидатів на службу цивільного захисту первинного, вторинного, прихованого або неуточненого сифілісу під час лікування або одразу після завершення курсу протисифілітичного лікування вони визнаються непридатними до вилікування. Критеріями вилікування слід вважати документально підтверджений факт зняття їх з диспансерного клініко-серологічного нагляду в дерматовенеролога після закінчення курсу лікування в строк, який регламентований відповідними чинними інструкціями МОЗ, негативні результати лабораторних досліджень та відсутність клінічних ознак захворювання. У разі сповільненої негативації класичних серологічних реакцій на сифіліс оцінка придатності проводиться за пунктом "б".
При незадовільних результатах лікування аногенітальної герпесвірусної інфекції (рецидиви виникають два і більше разів на рік), клінічних проявах папіломовірусних інфекцій урогенітального тракту, що порушують функцію, оцінка придатності проводиться за відповідними пунктами статей Переліку захворювань.
7. Стаття 7: під дію пункту "а" підпадає особовий склад, що хворіє на мікози, у разі незадовільних результатів їх лікування. Діагнози захворювань мають бути підтверджені результатами лабораторних досліджень.
До пункту "б" належать:
мікози гладкої шкіри, шкіри великих складок, волосистої частини голови, видимих слизових оболонок (висівкоподібний лишай, пахова епідермофітія, трихофітія, мікроспорія, фавус, кандидоз), еритразма;
мікози кистей;
інтертригінозна, дисгідротична, сквамозна (сквамозно-гіперкератотична) форми мікозів стоп у разі помітних явищ запалення і наявності свербежу шкіри цієї ділянки, виявлення значних гіперкератотичних нашарувань, тріщин на п’ятах та/або оніхомікозу;
оніхомікоз стоп та/або кистей.
Критерієм вилікування оніхомікозу для вирішення питання щодо придатності осіб до служби за наявності в них мікотичного ураження 1-3 нігтьових пластинок може вважатися факт видалення уражених нігтів або їх уражених частин при проведенні курсу системної та/або місцевої протигрибкової терапії.
Рішення про придатність до служби приймається після проведення курсу лікування.
II. Новоутворення (C00-D48)
1. Стаття 8:
до пункту "а" належать:
новоутворення головного мозку та спинного мозку;
злоякісні новоутворення кісток та суглобів незалежно від поширеності та стадії;
злоякісні новоутворення органів та систем з віддаленими та регіонарними метастазами, рецидивами пухлин, стани після хірургічного лікування, цитостатичної, променевої терапії злоякісних новоутворень при неможливості радикального вилікування або при відмові хворого від лікування;
стани після радикального лікування злоякісних новоутворень органів і систем незалежно від наявності або відсутності функціональних порушень протягом перших 3 років.
До пункту "б" належать стани після радикального лікування злоякісних новоутворень органів і систем за відсутності функціональних порушень.
Після завершення п’ятирічного строку після успішного радикального лікування первинної пухлини лікарська експертиза проводиться за його результатами за відповідними статтями Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функції.
2. Стаття 9:
до пункту "а" належать злоякісні та інші новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин, мієлодиспластичні синдроми з прогресуючим перебігом, значними змінами в складі крові, періодичними загостреннями, відсутністю або недостатнім ефектом лікування, наявністю рецидивів.
До пункту "а" належать:
хронічні лейкози в стадії виражених клініко-гематологічних проявів та в термінальній стадії;
лімфогранулематоз та неходжкінська лімфома IV стадії;
лімфогранулематоз та неходжкінська лімфома І-III стадій у разі неможливості досягнення стійкої ремісії з використанням препаратів І лінії, рецидиву захворювання;
справжня поліцитемія в еритремічній та анемічній стадіях.
До пункту "б" належать злоякісні та інші новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин без прогресуючого перебігу, з тривалим позитивним ефектом від лікування та загостреннями не частіше одного разу на рік.
До пункту "б" належать:
хронічні мієло- та лімфопроліферативні захворювання в початковій стадії за відсутності показань до специфічного лікування або тривалий (більше 1 року) позитивний ефект від лікування препаратами І лінії;
лімфогранулематоз та неходжкінська лімфома І-III стадій за відсутності ранніх (до завершення стандартного курсу лікування) рецидивів та при досягненні стійкої (більше 1 року) ремісії після проведеного лікування;
гостра лейкемія при досягненні повної клініко-гематологічної ремісії після проведення курсів індукції та консолідації при збереженій працездатності;
справжня поліцитемія в початковій стадії;
мієлодиспластичний синдром з рефрактерною анемією за наявності незначної дисплазії лише одного еритроїдного паростка за відсутності показань до трансфузій еритромаси і збереження працездатності.
До пункту "в" належать:
лімфогранулематоз І-III стадій у фазі тривалої стійкої (понад 5 років після останнього курсу специфічного лікування) ремісії;
розлади стану здоров’я тимчасового характеру, зумовлені проведенням променевого або цитостатичного лікування.
3. Стаття 10: за наявності доброякісних новоутворень пропонується лікування та проведення експертизи за його результатами.
До пункту "а" належать:
новоутворення центральної чи периферичної нервової системи такі, що прогресують або призводять до паралічів, парезів кінцівок зі стійкими порушеннями чутливості або трофіки (гіпотрофії м’язів; контрактури, хронічні трофічні виразки);
такі, що супроводжуються розладом функцій кори або підкоркових утворень, порушенням функції черепних нервів, ендокринними розладами, а також стійким больовим синдромом (каузалгія, неврома, що викликає різкі болі, тощо);
фіброми носоглотки з прогресуючим перебігом, середостіння з порушенням функцій органів (зміщення, здавлення, руйнування навколишніх органів);
новоутворення бронхолегеневого апарату, що супроводжуються кровохарканням, бронхостенозом, ателектазом або іншими клінічними проявами;
новоутворення органів травлення, що призводять до зниження ступеня вгодованості і потребують стаціонарного лікування;
новоутворення залоз внутрішньої секреції, що викликають порушення функції прилеглих органів внаслідок зміщення, здавлення без ендокринних розладів;
міоми матки при розмірах, що відповідають 12-тижневій і більше вагітності і супроводжуються кровотечами, які призводять до анемії, а також наявність субмукозних або субсерозних вузлів з порушенням їх кровопостачання, швидким ростом (збільшення пухлини за рік до розмірів, що відповідають більш як 5-тижневій вагітності);
поширені або множинні папіломи сечового міхура, які супроводжуються дизуричними явищами або кровотечею, що знижують працездатність.
До пункту "б" належать новоутворення:
органів травлення з незначним порушенням функції або без порушення функції, що не потребують стаціонарного лікування;
жіночих статевих органів, що підлягають видаленню (поліпи цервікального каналу, кісти, фіброми піхви тощо);
міоми матки, що не потребують хірургічного лікування (які призводять до збільшення матки до розмірів 11-тижневої вагітності);
куприкові кісти та рецидивні дермоїдні куприкові кісти після хірургічного лікування.
До пункту "в" належать доброякісні новоутворення шкіри:
новоутворення шкіри, підшкірної тканини, відповідних кровоносних або лімфатичних судин на ділянках, які може травмувати формений одяг, спорядження, взуття, що утруднює їх носіння;
пігментні невуси значних розмірів на відкритих ділянках шкіри, що спричиняють косметичний дефект;
меланомонебезпечні невуси (гігантський пігментний невус, синій невус Яддосона, меланоз Дюбрея тощо).
До осіб, які проходять службу за графою II Переліку захворювань, у разі фактичної спроможності виконання службових обов’язків, за їх зверненням, придатність визначається індивідуальним рішенням.
За наявності кіст, поліпів, гемангіом внутрішніх органів, придатність кандидатів на службу цивільного захисту визначається індивідуальним рішенням залежно від локалізації та ступеня порушення їх функції, у тому числі за відповідними статтями Переліку захворювань.
Радикальне хірургічне лікування доброякісних новоутворень без порушення функції не обмежує придатності осіб до служби і вступу до закладів освіти.
III. Хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин (E00-E90)
1. Стаття 11: до цієї статті належать різновиди нетоксичного зоба (простий зоб, нетоксичний вузловий зоб), гіпотиреоз, тиреотоксикоз, тиреоїдит, хвороби щитоподібної залози та близькі стани, пов’язані з йодною недостатністю, інші розлади щитоподібної залози. Наявність хвороби і ступінь її проявів мають бути підтверджені ендокринологом.
До пункту "а" належать захворювання та патологічні стани, що знижують працездатність хворого:
вузловий та дифузний токсичний зоб тяжкого або середнього ступеня тяжкості;
гіпотиреоз тяжкого та середнього ступеня тяжкості за наявності ускладнень, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозі 75 мг та більше на добу.
До цього пункту слід відносити стани після тотальної струмектомії.
До пункту "б" належать:
легкі форми гіпотиреозу, що потребують призначення в складі замісної терапії тироїдних гормонів у дозі до 75 мг на добу;
легкі зворотні форми дифузно-токсичного зоба;
стани після часткової струмектомії з порушенням функції залози.
За цим пунктом також проводиться лікарська експертиза особам, у яких за результатами стаціонарного обстеження вперше виявлено тиреотоксикоз.
До пункту "в" належить дифузний зоб III стадії за відсутності ендокринних порушень. За цим пунктом проводиться лікарська експертиза особам, які перенесли гострі та підгострі тиреоїдити, та особи після хірургічних втручань на щитоподібній залозі при нормалізації її функцій після лікування.
При підозрі на наявність вузлів особам проводять ультразвукове обстеження з повторним оглядом ендокринологом. За відсутності функціональних порушень (гормони тиреоїдного профілю в межах норми) та структурних змін щитовидної залози пальпаторні розміри 1А, 1Б, II патологією не вважаються. За наявності вузлового зоба та змішаного зоба III стадії рішення щодо кандидатів на службу приймається за пунктом "б".
У разі виявлення вузлового зоба пропонується пункційна біопсія щитовидної залози під контролем ультразвукового дослідження з цитологією біоптату. У разі відсутності даних про новоутворення або виявлення доброякісного новоутворення лікарська експертиза проводиться за відповідними пунктами цієї статті або статті 10 залежно від розміру щитоподібної залози і наявності функціональних порушень, у разі виявлення злоякісних новоутворень - за пунктами статті 8.
За наявності аутоімунного тиреоїдиту (зоба Хошимото) кандидати на службу цивільного захисту, кандидати до вступу, особи, які проходять службу в зоні радіоактивного забруднення, непридатні незалежно від порушення функції.
2. Стаття 12: наявність хвороби і ступінь її проявів мають бути підтверджені ендокринологом.
До пункту "а" належать:
цукровий діабет тяжкого ступеня та середнього ступеня тяжкості зі стійкими вираженими розладами, з гіперглікемією і глюкозурією, ацетонурією, кетозом, універсальною діабетичною ангіопатією;
цукровий діабет, що потребує для компенсації вуглеводного обміну регулярного введення інсуліну 60 одиниць і більше;
цукровий діабет з лабільним перебігом за відсутності стійкого ефекту від лікування, за наявності в анамнезі діабетичної коми;
нецукровий діабет, що потребує постійного проведення замісної терапії;
хвороби залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, наднирникової, щитоподібної, паращитоподібних і статевих залоз) із незворотними змінами органів і систем та порушенням їх функцій, коли працездатність особи стійко знижена.
До пункту "б" належать:
цукровий діабет середнього ступеня тяжкості, коли компенсація вуглеводного обміну досягається введенням інсуліну до 60 одиниць на добу або регулярним пероральним уживанням цукрознижуючих препаратів на фоні постійної дієтотерапії, за відсутності в анамнезі ацетонурії, кетозу, діабетичної коми;
стійкі розлади, зумовлені хворобами ендокринних залоз середньої тяжкості, коли при відповідному лікуванні зберігається зниження працездатності;
аліментарне ожиріння більше III ступеня.
До осіб, які проходять службу за графою III Переліку захворювань, у разі фактичної спроможності виконання службових обов’язків, за їх зверненням, придатність визначається індивідуальним рішенням за пунктом "б" цієї статті.
До пункту "в" належать:
цукровий діабет легкого ступеня тяжкості з невисокою гіперглікемією, яка нормалізується дієтотерапією і не потребує стаціонарного лікування, вперше виявлений цукровий діабет (без діабетичної коми в анамнезі);
порушення толерантності до глюкози є протипоказом для кандидатів на службу та до вступу до закладів освіти;
функціональна гіпербілірубінемія (синдром Жильбера) з постійним підвищенням білірубіну 30 ммоль/л та більше;
аліментарне ожиріння III ступеня.
У курсантів при ожирінні II ступеня придатність визначається індивідуальним рішенням, у разі фактичної спроможності виконання службових обов’язків, за їх зверненням.
Кандидати на службу цивільного захисту з гіпоталамічним синдромом нейроендокринної форми визнаються непридатними до служби цивільного захисту та до вступу за всіма графами Переліку захворювань, з аліментарним ожирінням II ступеня - за І та II графами Переліку захворювань.
При ожирінні іншого походження ступінь придатності до служби визначається з урахуванням тяжкості основного захворювання за відповідними статтями Переліку захворювань.