Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту України з питань виконання покарань

6.1.7. Після прибуття в УВП всі засуджені проходять медичний огляд з метою виявлення інфекційних і паразитарних захворювань.

6.1.8. Протягом двох тижнів після прибуття у УВП засуджені проходять поглиблений лікарський огляд з метою виявлення захворювань, оцінки фізичного стану, попереднього визначення категорії працездатності. Під час цього огляду лікарі збирають анамнестичні дані про перенесені захворювання, травми, операції, що реєструються в медичній амбулаторній картці, за потреби призначаються додаткові обстеження. У разі відсутності даних про рентгено-флюорографічне обстеження у поточному році останнє проводиться протягом двох тижнів.

Подальший медичний контроль за станом здоров'я засуджених здійснюється під час профілактичних медичних оглядів, а також у разі амбулаторних звернень до медичної частини.

6.1.9. Профілактичний медичний огляд здійснюється один раз на рік. Засуджені, які перебувають у УВП закритого типу (у камерах), а також неповнолітні у УВП підлягають огляду два рази на рік. Особи, які звільняються з місць позбавлення волі, за місяць до звільнення проходять профілактичний медичний огляд з обов'язковим проведенням флюорографічного обстеження.

Графік проведення цих оглядів затверджує начальник УВП. Згідно з графіком начальник установи повинен організувати огляд засуджених, який здійснюється силами медичної частини із залученням (за потреби) відповідних лікарів-фахівців з лікарень місць позбавлення волі. В огляді засуджених обов'язково беруть участь терапевт, психіатр, стоматолог (зубний лікар).

При відсутності потрібного спеціаліста залучення лікарів місцевих органів охорони здоров'я до проведення профілактичних медичних оглядів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Прибуття засуджених до медичної частини здійснюється під керівництвом начальника відділення соціально-психологічної служби (старшого корпусу). Під час оглядів проводяться: збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (ріст, вага тіла); гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обслідування через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в СІЗО та УВП - неповнолітнім; аналіз крові (визначення ШОЕ, гемоглобіну, лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); проведення загального аналізу сечі; ЕКГ (з 15 років - 1 раз на 3 роки, з 30 років - щорічно); флюорографія (рентгенографія) органів грудної клітини - один раз на рік; пальцьове обстеження прямої кишки; пневмотахометрія; жінкам - пальпаторне обслідування молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем) та за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей.

Результати профілактичного огляду заносять до медичної амбулаторної карти.

Особам, які перебували в зоні підвищеної радіації та які проживають на радіоактивно забруднених територіях, під час профілактичних оглядів проводяться такі додаткові дослідження: розгорнутий аналіз крові (визначення кількості гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, ретикулоцитів, лейкоцитарної формули); коагулограма, тимолова проба, визначення АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази, рівня загального холестерина, b -ліпопротеїдів, прямого білірубіну навіть при нормальних показниках загального; білка і білкових фракцій крові.

Бажано також проведення імунологічних досліджень. Особам, які перехворіли на гостру променеву хворобу, указані дослідження проводяться 1 раз на півріччя.

6.1.10. Перед тим, як помістити підслідного (засудженого) в ДІЗО, ПКТ, ДІЗО, карцер чи одиночну камеру, обов'язково слід проводити медичний огляд з письмовим висновком лікаря про можливість перебування оглянутого в названих приміщеннях.

6.1.11. У ДІЗО, ПКТ, ДІЗО, карцерах та одиночних камерах особи, які там перебувають, підлягають лікарському огляду щоденно.

6.1.12. Засуджені, які вибувають з УВП (переведення, звільнення тощо), проходять остаточний медичний огляд.

6.2. Організація амбулаторного прийому

6.2.1. Амбулаторну медичну допомогу підслідним і засудженим надають амбулаторії медичних частин, лікарські здоровпункти слідчих ізоляторів та установ виконання покарань.

6.2.2. Амбулаторний прийом у медичній частині підслідних та засуджених здійснюється у години, визначені наказом керівництва установи. Для кожного відділення, зміни чи декількох відділень визначається час амбулаторного прийому. У слідчих ізоляторах та в'язницях амбулаторний прийом здійснюють лікарі (фельдшери) у режимних корпусах, у спеціально обладнаних приміщеннях, за попереднім записом, зробленим фельдшером (у виняткових випадках - старшим корпусу).

6.2.3. У кожному відділенні УВП повинен бути журнал попереднього запису на амбулаторний прийом, що його веде начальник відділення соціально-психологічної служби. Журнал попереднього запису передається до медичної частини перед початком амбулаторного прийому. Після закінчення прийому журнал повертається вищезазначеним особам.

Прийом без попереднього запису в журнал проводиться лише в термінових випадках.

6.2.4. У слідчих ізоляторах, в'язницях фельдшер разом із старшим корпусу щоденно перевіряє наявність у підслідних чи засуджених скарг на здоров'я та санітарний стан камер шляхом їх обходу.

За потреби фельдшер робить відповідні призначення в установленому для нього обсязі або записує хворих на прийом до лікаря. Про хворих, які потребують невідкладної допомоги, медичну частину сповіщають через чергових контролерів.

6.2.5. Особам, які перебувають у штрафних та дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу, а також у карцерах слідчих ізоляторів і в'язниць, медична допомога надається на місці медпрацівниками під час щоденної перевірки санітарного стану цих приміщень. У випадках, коли є серйозна загроза здоров'ю або життю осіб, які утримуються у зазначених приміщеннях, медичний працівник вживає заходів до термінового переведення такої особи до медичної частини.

6.2.6. Медичним працівникам забороняється бути в камерах слідчих ізоляторів, в'язниць, УВП особливого режиму, штрафних і дисциплінарних ізоляторів, приміщеннях камерного типу без супроводження.

6.2.7. У слідчих ізоляторах, УВП особливого режиму і в'язницях на прийом до лікаря (фельдшера) або для виконання процедур хворі виводяться покамерно (індивідуально або групами, по 3 - 5 чоловік) з дотриманням вимог ізоляції і з належною охороною. Засуджені в інших УВП прибувають на амбулаторний прийом в супроводі начальника відділення соціально-психологічної служби.

6.2.8. Амбулаторний прийом здійснюють лікарі або фельдшери медичної частини у визначені години. При потребі фельдшер відбирає хворих, які потребують консультації лікаря.

При кількості записаних на прийом, що перевищує можливості лікаря, за межами медичної частини фельдшер здійснює долікарське сортування осіб, які записані на прийом, у залежності від терміновості надання медичної допомоги.

Під час прийому в амбулаторії, а в разі потреби і в кабінеті лікаря (фельдшера), повинен бути представник адміністрації установи.

6.2.9. До початку амбулаторного прийому фельдшер (медсестра) підбирає медичні амбулаторні карти осіб, які записані в журналі попереднього запису на амбулаторний прийом, опитує хворих для з'ясування їх скарг, вимірює у хворих температуру тіла і визначає черговість їх направлення до лікаря.

6.2.10. Після огляду хворого лікар стисло і розбірливо записує до його медичної амбулаторної карти дату прийому, скарги, дані об'єктивного обстеження, діагноз, призначення, робить висновок про потребу звільнення від роботи та підписується.

Під час амбулаторних звернень засуджених з приводу захворювань та профілактичних оглядів проводиться відбір осіб, які підлягають диспансерному нагляду. Основні принципи диспансерної роботи викладені в Інструкції з проведення диспансеризації хворих, які перебувають в установах виконання покарань, затвердженій наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6.

6.2.11. У журналі попереднього запису на амбулаторний прийом лікар або фельдшер чітко записує діагноз, висновок про звільнення від роботи або нарядів, дату повторної явки до лікаря. На кожний випадок звільнення заповнюється талон реєстрації причини тимчасової непрацездатності.

6.2.12. Висновок про тимчасове або повне звільнення від нарядів і роботи робить лікар, а у разі відсутності лікаря - фельдшер, але не більш як на три доби одноразово. У разі потреби звільнення може бути продовжено.

6.2.13. Списки амбулаторних хворих, які звільнені лікарем від праці, медична частина передає черговому помічнику начальника установи. Облік засуджених, які звільнені від роботи, ведеться у журналі реєстрації амбулаторних хворих.

6.2.14. Довідки про звільнення від роботи, рецепти і т. інш. на руки засудженим не видаються.

6.2.15. В амбулаторній карті роблять записи про всі призначення і маніпуляції незалежно від місця їх проведення (ДІЗО, ПКТ, ДІЗО, карцер, камера і т. інш.) й від того, хто їх виконує (лікар, фельдшер чи медсестра).

6.2.16. Медичні амбулаторні картки є документами суворої звітності, тому на руки засудженим і підслідним не видаються. Вони зберігаються в алфавітному порядку або за підрозділами в медичній частині, у шафах під замком. За облік і зберігання цих документів відповідає особа, призначена начальником медичної частини. Разом з медичними амбулаторними картками зберігаються й журнали реєстрації амбулаторних хворих.

6.2.17. Медичні препарати на руки засудженим не видаються, вживання ліків здійснюється у присутності медичного працівника (за винятком препаратів нітрогліцерину для осіб з ішемічною хворобою серця). Хворі, яким призначено амбулаторне лікування, для приймання ліків та виконання інших лікувальних процедур приходять до медичної частини протягом дня у визначені години. Лікарські призначення виконує фельдшер (медсестра), про що робить відмітку в журналі обліку процедур.

6.2.18. Амбулаторному лікуванню, що триває не більш як 14 - 15 днів, підлягають хворі, які за характером захворювання (травми) не потребують складних методів діагностики й лікування. Обсяг діагностичних і лікувальних заходів щодо хворих залежить від можливості забезпечення в умовах медичної частини лабораторного, рентгенологічного та інших спеціальних досліджень.

6.2.19. Якщо хворого направлено на рентгенологічне, лабораторне чи інше обстеження, на прийом до лікаря-фахівця, а також на процедури, що не можуть бути виконані в медичній частині, то медичну амбулаторну карту видають особі, яка супроводжує хворого.

У медичній картці повинні бути зазначені дані обстежень, що проводились в медичній частині, можливий діагноз та причини направлення.

У складних або нез'ясованих випадках, коли лікарі медичної частини не можуть самостійно встановити діагноз захворювання, до консультації залучаються лікарі - фахівці лікарень місць позбавлення волі, лікувально-профілактичних установ органів охорони здоров'я. В останньому випадку консультація оплачується у встановленому порядку.

6.2.20. Якщо особа бажає здійснити тестування на ВІЛ, то вона має звернутися до лікаря, який відповідає в установі за проведення передтестового та післятестового консультування, медичний огляд та обстеження. Медичний працівник зобов'язаний забезпечити конфіденційність інформації, яку отримав під час цієї бесіди, а також результату тестування на ВІЛ.

6.3. Організація невідкладної медичної допомоги

6.3.1. Однією з основних функцій медичної частини є організація та надання невідкладної медичної допомоги під час гострих захворювань, отруєнь та травм. Невідкладна медична допомога підслідним та засудженим надається найближчим лікувальним закладом, де така медична допомога може бути надана.

6.3.2. Начальник медичної частини визначає порядок організації надання невідкладної медичної допомоги, що затверджується начальником установи і доводиться до відома осіб, яких це стосується.

Відповідальність за своєчасний виклик медичного працівника або швидкої медичної допомоги в години, коли за розпорядком роботи в установі не передбачено перебування медичних працівників, а також за забезпечення транспортом і конвоєм за потреби термінової евакуації хворого несуть начальник установи та командир частини військ внутрішньої та конвойної охорони.

6.3.3. Медична частина повинна бути готова до надання невідкладної медичної допомоги в будь-який час. Для цього в процедурній і перев'язочній (операційній) треба мати напоготові набори (укладки) для надання невідкладної медичної допомоги, стерильний хірургічний інструментарій, шприци, ін'єкційні голки, запас кисню у балонах, стерильного перев'язувального матеріалу тощо. У приміщенні для проведення медичних маніпуляцій обов'язково вивішується таблиця, де зазначені основні симптоми відповідних захворювань, перелік засобів та заходів щодо надання невідкладної допомоги з подальшою тактикою ведення хворого. Кожний стан слід позначати порядковим номером. Цим самим номером повинні бути позначені відповідні набори ліків, що зосереджені в гніздах спеціальних шаф згідно з Типовим переліком лікарських засобів у вкладках для надання невідкладної медичної допомоги, затвердженим наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року за N 3/6.

Напоготові повинна бути портативна вкладка (сумка, валіза) з набором засобів для надання невідкладної допомоги за межами медичної частини.

6.3.4. Усі медикаменти, призначені для поточного використання, та майно для надання невідкладної допомоги повинні зберігатися у спеціальних зачинених шафах. Медикаменти та інше майно, що використовується, дозволяється зберігати в кількості, що не перевищує п'ятиденної потреби. Перш ніж видати ліки хворому щоразу слід перевіряти відповідність ліків, що видаються тим, кому вони призначені, та термін їх придатності.

Наркотичні лікувальні засоби зберігаються у зачиненій металевій шафі тільки в приміщенні аптеки, що розташована в адміністративному будинку установи та обладнана охоронною сигналізацією. Такі ліки видаються лише за лікарським призначенням з відповідним записом в амбулаторній картці хворого та в Книзі обліку отруйних, наркотичних, гостродефіцитних ліків та етилового спирту, що зберігається в аптеці.

6.4. Обсяг медичної допомоги в медичній частині

6.4.1. Під час обстеження хворих з метою встановлення діагнозу захворювання лікар медичної частини використовує дані анамнезу, медичні документи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. У разі потреби дані про захворювання, що мали підслідні та засуджені, отримують через лікувальні заклади органів охорони здоров'я за місцем їх проживання до арешту та засудження.

6.4.2. У будь-якій установі підслідним та засудженим повинна надаватися невідкладна медична допомога в обсязі, не меншому, ніж визначено цим Порядком.

6.4.3. В області хірургії

Лікар медичної частини повинен надавати хворому медичну допомогу в такому обсязі: визначення групи крові; проведення внутрішньовенних крапельних і струминних вливань кровозамінних та протишокових розчинів, а в разі потреби - переливання консервованої чи свіжоцитратної крові; проведення місцевої новокаїнової інфільтраційної анестезії; новокаїнової блокади; первинної хірургічної обробки невеликих ран м'яких тканин; транспортної іммобілізації; зупинки зовнішньої кровотечі тампонадою, перев'язкою судин або шляхом накладання затискача на судину, що кровоточить; катетеризації та пункції сечового міхура; трахеостомії; пункції плевральної порожнини або введення дренажу з клапаном у випадках напруженого пневмотораксу; штучного дихання різними засобами; непрямого масажу серця; надання допомоги при опіках, відмороженнях та електротравмах; проведення лікування обмежених опіків та відморожень I - II ступенів.

Фельдшер (медсестра) медичної частини повинен надавати хворому медичну допомогу в такому обсязі: своєчасно, правильно надавати долікарську допомогу та без затримки направляти до лікаря хворих, які потребують його допомоги; визначати групу крові; здійснювати тимчасову зупинку кровотечі; здійснювати транспортну іммобілізацію; проводити екстрену профілактику правця; проводити штучне дихання різними засобами, непрямий масаж серця, інгаляцію кисню; робити підшкірні та внутрішньом'язові ін'єкції, уводити лікарські препарати внутрішньовенно, здійснювати крапельні та струминні вливання рідин; знати симптоматику найбільш поширених та особливо гострих хірургічних захворювань; розпізнавати симулятивні дії підслідних та засуджених.

Показання для термінової госпіталізації до хірургічного відділення лікарні: пошкодження великих судин з кровотечею або без неї, внутрішня кровотеча, проникні поранення, поранення з пошкодженням кісток, суглобів і нервових стовбурів, переломи кісток, струс і забиття головного мозку; пошкодження, що супроводжуються шоком; пошкодження грудної клітини з підозрою на пневмоторакс і гемоторакс; травма живота і таза з підозрою на пошкодження внутрішніх органів; захворювання черевної порожнини з симптоматикою "гострого живота"; кістковий і сухожильний панарицій, глибокі абсцеси, флегмони, карбункули будь-якої локалізації, фурункули обличчя; гострі остеомієліти та артрити; опіки та відморожування II - IV ступенів; злоякісні новоутворення з уперше встановленим діагнозом або новоутворення, підозрілі на злоякісні.

З урахуванням транспортабельності хворого госпіталізують у найближчу лікарню відповідного профілю. У разі потреби проведення у дорозі заходів медичного характеру, а також за можливості виникнення такої потреби хворого (потерпілого) супроводжує медичний працівник, який повинен мати при собі вкладку з медикаментами та інструментарієм. У направленні на термінову госпіталізацію слід подавати стислі дані про стан хворого і про допомогу, що йому надавалась.

6.4.4. При захворюваннях внутрішніх органів

Лікар медичної частини повинен: надавати невідкладну медичну допомогу при гострих отруєннях, непритомності, тепловому ударі, утопленні, ураженні електричним струмом, легеневих, шлункових та кишкових кровотечах, нападах бронхіальної астми, спонтанному пневмотораксі, гострій серцевій та судинній недостатності, ниркових та печінкових кольках, тромбоемболії легеневої артерії тощо; здійснювати лікування осіб з гострими та вірусними інфекціями верхніх дихальних шляхів, гострим та хронічним бронхітом, ангіною, функціональними розладами серцево-судинної системи, малярією, гельмінтозами, хронічним гастритом, неускладненими формами виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, холециститом та гіповітамінозами; здійснювати нагляд за реконвалесцентами, виписаними з лікарні; знати симптоматику гострих уражень (у тому числі іонізуючим випромінюванням, отруйними речовинами) і вміти надавати першу лікарську допомогу при цих ураженнях; знімати ЕКГ і знати електрокардіографічні ознаки стенокардії, гострого інфаркту міокарда, порушень ритму серця.

Фельдшер (медсестра) медичної частини повинен: розпізнавати та лікувати захворювання внутрішніх органів, що найбільш часто зустрічаються, надавати невідкладну допомогу при гострих захворюваннях і отруєннях; організовувати та здійснювати нагляд за станом хворих; промивати шлунок, робити лікарські та очищувальні клізми; знімати ЕКГ; проводити найпростіші лабораторні дослідження (підрахунок кількості лейкоцитів, визначення гемоглобіну крові, ШОЕ, питомої ваги сечі, якісні реакції на цукор і білок у сечі тощо); ставити туберкулінову пробу (Манту), правильно її оцінювати та володіти технікою ревакцинації проти туберкульозу вакциною БЦЖ внутрішньошкірним методом.

Терміново госпіталізуються хворі, які потребують невідкладної кваліфікованої та спеціалізованої допомоги, лікування в умовах лікарні: з гострим порушенням коронарного кровообігу (інфаркт міокарда, напад стенокардії, що затягнувся), з гіпертонічним кризом, гострим ревматизмом, гострими отруєннями, гострим запаленням легенів, гострим нефритом, пієлонефритом, інфекційними захворюваннями, гострими порушеннями мозкового кровообігу, гострими порушеннями серцевого ритму та провідності з явищами недостатності кровообігу, коматозними станами, гемолітичними кризами, гострою діареєю з синдромом обезводнювання та електролітними порушеннями, гострою променевою хворобою, пропасницями невідомого походження, цукровим діабетом у випадках, що вимагають корекції інсулінотерапії та постійного лабораторного обстеження, загостренням бронхіальної астми тощо.

6.4.5. При захворюваннях і пошкодженнях очей та їх придатків

Лікар медичної частини повинен: визначати гостроту зору за таблицями Сивцева та сприйняттям кольору за таблицями Рабкіна; виймати сторонні предмети з кон'юнктиви повік і з поверхневих шарів рогівки, користуючись фокальним освітленням; розпізнавати механічні пошкодження, термічні та хімічні опіки очей та їх придатків, надавати першу лікарську допомогу при цих видах травм; діагностувати ячмінці і мейбоміти повік, негостре запалення кінців повік та кон'юнктиви, курячу сліпоту; організувати лікування цієї категорії хворих, а при інших захворюваннях очей своєчасно вирішувати питання про потребу консультації чи госпіталізації.

Фельдшер (медсестра) медичної частини повинен: виконувати призначення лікарів (закапувати очні краплі, закладати за повіки мазь, вивертати верхню повіку, промивати кон'юнктивальну порожнину, накладати пов'язку на одне або обидва ока); розпізнавати пошкодження очей та їх придатків, надавати долікарську допомогу; виймати сторонні предмети з кон'юнктиви повік і поверхневих шарів рогівки; розпізнавати запальні захворювання вік і кон'юнктиви та надавати долікарську допомогу.

Направленню в очне відділення підлягають: усі потерпілі з пошкодженням очей від механічного, хімічного, променевого впливу, крім осіб із сторонніми предметами, поверхнево розміщеними в рогівці і кон'юнктиві (у разі успішного усунення цих сторонніх предметів в медичній частині); хворі з гострими та хронічними захворюваннями придатків очей, що не піддаються лікуванню; усі хворі із захворюваннями очного яблука; особи з підозрою на глаукому; особи з поступовим прогресуючим погіршенням зору чи раптовою його втратою.

6.4.6. При захворюваннях вуха, горла і носа

Лікар медичної частини повинен: надавати невідкладну допомогу при травмах і захворюваннях ЛОР-органів, що супроводжуються ускладненнями, які загрожують життю (задуха у зв'язку із стенозом гортані, кровотеча із ЛОР-органів і т. ін.); розпізнавати й лікувати в медичній частині хворих із зовнішніми захворюваннями вуха: дерматит, фурункульоз, сірчана пробка, сторонній предмет біля входу до зовнішнього слухового проходу, що добре видно та легко виймається обережним промиванням вушним шприцом, носові кровотечі, зовнішні захворювання носа (фолікуліти, дерматити), гострі риніти; лікувати хворих з хронічними фарингітами, ларингітами та тонзилітами, що не потребують хірургічного втручання; хронічними гнійними та гострими катаральними середніми отитами (за вказівкою спеціаліста-отоларинголога); відморожування, опіки I - II ступенів носа і вуха; проводити продування вух балоном, тампонаду порожнини носа при кровотечах.

Фельдшер (медсестра) медичної частини повинен: розпізнавати гострі захворювання вуха, горла, носа, що потребують негайної лікарської допомоги; надавати долікарську допомогу при захворюваннях та пошкодженнях вуха, горла, носа; робити туалет слухових проходів при захворюванні вух, виймати (промиванням) сірчані пробки; виконувати призначення лікаря-спеціаліста.

До лікарні слід направляти хворих, які мають тривалі та рецидивні носові кровотечі; привушні флегмони, травми носа (за висновком лікаря-спеціаліста); гострі гнійні середні отити чи загострення хронічних гнійних отитів; перихондрити вушної раковини, екземи зовнішнього вуха, гострі параназальні синусити чи загострення хронічних гнійних, гнійно-поліпозних запалень придаткових порожнин носа; флегмонозні ангіни й шийні лімфаденіти; затяжний ларингіт при наявності афонії чи дисфагії, з підозрою на туберкульоз, вовчак, склерому, чи хворих з іншими інфекційними гранульомами, а також тих, кому за висновком отоларинголога необхідне стаціонарне обстеження та лікування.

6.4.7. При захворюваннях сечостатевої системи

Лікар медичної частини повинен: надавати невідкладну медичну допомогу при пошкодженнях органів сечостатевої системи, нирковій кольці, гострій затримці сечі, парафімозі; діагностувати найбільш характерні захворювання (водянка яєчка, крипторхізм, сім'яна кіста, розширення вен сім'яного канатика, епідидиміт, фімоз та ін.).

Фельдшер (медсестра) медичної частини повинен надавати невідкладну долікарську допомогу при пошкодженнях органів сечостатевої системи.

До лікарні слід направляти хворих із симптомами гематурії та піурії (сечокам'яна хвороба, пухлини та туберкульоз нирок і сечових шляхів, гострий та хронічний уретрити, цистит, пієлонефрит, орхит, епідидиміт, простатит і т. ін.).

Терміново направляють до лікарні хворих з закритими та відкритими пошкодженнями сечостатевих органів.

6.4.8. При стоматологічних захворюваннях

У разі відсутності в медичній частині лікаря-стоматолога (зубного лікаря) допомогу надає лікар (в основному при невідкладних показаннях). При цьому лікар повинен: розпізнавати гострий пульпіт, гострий одонтогенний остеомієліт щелепи та флегмону, а також афтозний та виразковий стоматит і надавати невідкладну допомогу при цих захворюваннях; діагностувати перелом нижньої (верхньої) щелепи, вивих нижньої щелепи та надавати першу допомогу при пораненнях і пошкодженнях обличчя та щелеп.

Фельдшер (медсестра) медичної частини повинен розпізнавати гострий пульпіт, гострий періодонтит, перелом і вивих нижньої щелепи і надавати допомогу при цих захворюваннях та пошкодженнях щелепно-лицевої області.

6.4.9. При неврологічних та психічних захворюваннях

Лікар медичної частини повинен: виявляти основні форми захворювань нервової системи і надавати невідкладну допомогу хворим з гострими порушеннями кровообігу мозку, менінгітами, енцефалітами, з травмами головного та спинного мозку, епілептичними та істеричними припадками; розпізнавати основні форми психічних захворювань, надавати невідкладну допомогу хворим з гострими психотичними реактивними станами, вживати заходів для їх ізоляції, а також евакуації в психіатричні стаціонари, володіти методикою фіксації неспокійних хворих; діагностувати й лікувати в умовах медичної частини захворювання периферичної нервової системи (гострий попереково-кряжовий радикуліт, люмбаго, невралгії окремих нервів), невротичні та астенічні стани.

Лікувально-профілактичні заходи з приводу нервово-психічних захворювань лікар повинен проводити в тісному контакті з штатними та позаштатними фахівцями.

Фельдшер (медсестра) медичної частини повинен: розпізнавати гострі порушення кровообігу мозку, травми центральної нервової системи, нейроінфекції (менінгіти та енцефаліти), надавати хворим невідкладну допомогу; знати симптоми основних психічних захворювань, а при виявленні такого роду хворих своєчасно доповідати про них лікарю та вживати заходів щодо їх ізоляції, уміти зняти психомоторне збудження, брати участь в евакуації хворих у психіатричні установи (відділення), володіти методикою фіксування неспокійних.

6.4.10. При шкірних та венеричних хворобах

Лікар медичної частини повинен: розпізнавати основні шкірні та венеричні захворювання, надавати при цих захворюваннях медичну допомогу і проводити необхідні профілактичні заходи; володіти технікою промивання уретри, аутогемотерапії, узяття й пересилання крові для серологічного дослідження; узяття мазка на наявність гонококів у виділеннях з уретри, секрету простати та сечових шляхів; дослідження лусочок й волосся з місць ураження шкіри на грибки.

Фельдшер (медсестра) медичної частини повинен: самостійно розпізнавати шкірні та венеричні хвороби, що найбільш часто зустрічаються; застосовувати основні форми лікарських речовин і видаляти їх з поверхні шкіри; проводити аутогемотерапію; уводити в уретру м'який катетер, брати кров на реакцію Вассермана, володіти методикою експрес-діагностики сифілісу; брати і відправляти матеріал для лабораторного дослідження на гонококи і грибкові захворювання, проводити промивання уретри.

6.5. За підготовку медичного персоналу для надання медичної допомоги в наведеному вище обсязі несуть відповідальність начальник медичного відділу (відділення) управління (відділу) Департаменту та начальник медичної частини установи.

6.6. Організація стаціонарної допомоги

6.6.1. Начальник медичної частини забезпечує розгортання ліжок згідно із плановим наповненням установи та їх ефективне використання для лікування хворих.

6.6.2. Стаціонар медичної частини, призначений для: обстеження і лікування хворих, які потребують стаціонарного режиму, із строком лікування до 14 - 15 днів; необхідного стаціонарного доліковування хворих, виписаних з лікарні; тимчасової ізоляції в ізоляторі медичної частини інфекційних чи підозрілих на інфекційне захворювання хворих до направлення їх у спеціалізовану лікарню; стаціонарного лікування нетранспортабельних хворих до стабілізації їх стану і направлення в лікарню; розміщення осіб, які підлягають стаціонарному лікуванню за планом диспансерного нагляду та належать до оздоровчої групи.

6.6.3. Прийом хворих у стаціонар медичної частини здійснюється за наявності в медичній амбулаторній картці висновку лікаря про потребність проведення стаціонарного обстеження та лікування.

Дані про новоприбулих до стаціонару заносяться у Журнал обліку прийому, виписування хворих та відмов у госпіталізації.

На кожного хворого заводять медичну карту стаціонарного хворого встановленого зразка. Про всі випадки термінової чи планової госпіталізації у стаціонар, а також виписування з нього начальник медичної частини (черговий медпрацівник) повідомляє начальника відділення соціально-психологічної служби (старшого корпусу).

6.6.4. Усі хворі, які прибувають до стаціонару, обов'язково проходять санітарну обробку. Залежно від стану хворого санітарна обробка може бути повною або частковою. При потребі білизна хворого дезінфікується. Одяг і взуття хворого зберігають у приміщеннях стаціонару, натільну білизну здають у пральню і при виписуванні повертають йому.

6.6.5. У стаціонарі хворі, які становлять небезпеку для оточення (інфекційні, заразні шкірні, психічні захворювання та інш.), розміщуються окремо від інших хворих.

Для цього в стаціонарі обладнується інфекційний та психіатричний ізолятор. При цьому кількість ліжок визначається з урахуванням можливостей стаціонару.

Ізолятор призначений для тимчасової ізоляції (до направлення у лікарню) інфекційних хворих та хворих із захворюваннями, підозрілими на інфекційні та психіатричні, для надання їм першої лікарської допомоги, нагляду і спостереження за ними, для збору матеріалів, необхідних для діагностики захворювання. Хворі на туберкульоз в ізоляторі утримуються окремо.

В ізоляторі необхідно своєчасно здійснювати поточну і остаточну дезінфекцію. Медичний персонал в ізоляторі повинен користуватися спеціально виділеними халатами і суворо дотримуватися усіх правил особистої гігієни.

6.6.6. Під час перебування у стаціонарі хворий повинен пройти обстеження, при якому використовуються всі доступні для медичної частини методи інструментального і лабораторного дослідження. За потреби до консультації залучаються лікарі - спеціалісти медичних установ органів охорони здоров'я. Планові консультації здійснюються за графіком, а в термінових випадках - у будь-який час доби.

6.6.7. Обхід хворих лікарі медичної частини здійснюють щоденно. Записи в щоденниках хворих роблять 1 раз на 3 дні у разі легкого перебігу захворювання і щоденно - при тяжких випадках та випадках середньої тяжкості. Начальник медичної частини повинен оглядати хворих не рідше як один раз на тиждень і в обов'язковому порядку - у перший день прибуття хворого та перед виписуванням.

Лікарські призначення, вимірювання температури тіла, антропометричні дослідження здійснює черговий фельдшер (медсестра), йому доручається також нагляд за виконанням правил внутрішнього розпорядку для хворих. Установлений розпорядок дня затверджується начальником установи та вивішується на видному місці.

Отримання посилок і надання побачень особам, які перебувають у стаціонарі, здійснюється відповідно до чинного законодавства.

6.6.8. У стаціонарі медичної частини цілу добу повинен бути черговий санітар. Кількість чергового персоналу визначає начальник медичної частини.

7.1. Направленню на госпіталізацію в лікарні кримінально-виконавчої системи підлягають тільки засуджені, у яких виникли гострі захворювання або загострилися хронічні хвороби, що загрожують життю, значно погіршують стан здоров'я, або лікування яких в умовах стаціонару медичних частин установ виконання покарань недостатньо ефективне, а також у діагностично не зрозумілих випадках, що потребують поглибленого клінічного обстеження.

7.2. Направлення засуджених на планову госпіталізацію здійснювати за Нарядами про направлення на лікування медичного управління Департаменту (додаток 20) чи Нарядами управлінь (відділів) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях (додаток 21) згідно з закріпленням, визначеним наказом Департаменту від 19 травня 1999 року N 37, з урахуванням Переліку показань та протипоказань для направлення хворих засуджених у спеціалізовані лікарні (відділення), затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6.

Для отримання наряду на етапування засудженого управління (відділ) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях, де знаходиться установа-відправник, надсилає Запит на госпіталізацію (додаток 22) з висновком відповідного лікаря-фахівця про потребу стаціонарного лікування засудженого. Питання про видачу наряду вирішується протягом трьох діб з дня надходження запиту.

7.3. Етапування на лікування знову засуджених осіб із слідчих ізоляторів здійснюється управлінням (відділом) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях згідно з листом Про направлення хворого на лікування (додаток 23).

7.4. Медичне управління Департаменту в окремих випадках має право видавати наряди для направлення хворих засуджених на лікування, незалежно від закріпленості лікувальних закладів кримінально-виконавчої системи.

7.5. Термінова медична допомога засудженим надається найближчим лікувальним закладом, де така медична допомога може бути надана.

Етапування до лікарень з приводу термінової патології здійснюється згідно з листом Про направлення на термінову госпіталізацію (додаток 24). Відповідальність за своєчасний виклик медичного працівника, забезпечення термінової евакуації хворого транспортом і конвоєм несуть начальник установи та командир підрозділу охорони внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

7.6. Особи, які взяті під варту і утримуються у слідчих ізоляторах, для подання їм термінової медичної допомоги направляються до найближчого лікувального закладу, де така медична допомога може бути надана. У разі госпіталізації підслідного до лікарні органів охорони здоров'я про це повідомляється особа або орган, у провадженні яких перебуває кримінальна справа.

7.7. Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей до трьох років; хворі на психічні розлади; тяжко хворі перевозяться у супроводі медичного працівника тільки за висновком начальника медичної частини (лікарні) про потребу медичного обслуговування та нагляду за хворим засудженим на шляху пересування.

Супроводжувальний медичний працівник призначається установою-відправником.

На відкритій довідці особової справи засудженого вказується: "психічно хворий", "хворий на туберкульоз", "хворий на венеричну хворобу", "не вживає їжі", "має вагітність".

7.8. При встановленні діагнозу активного туберкульозу в міжобласній соматичній лікарні для засуджених хворий підлягає направленню до спеціалізованого лікувального закладу кримінально-виконавчої системи безпосередньо з цієї лікарні.

7.9. За обгрунтованість направлення засудженого до лікарні та складений висновок про порядок його медичного супроводження повну відповідальність несуть начальник медичного відділу (відділення, групи) управління (відділу) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях та начальник медичної частини установи (лікарні).

7.10. До особових справ хворих засуджених, які направляються до лікарні, обов'язково додається амбулаторна картка та витяг з історії хвороби засудженого, який лікувався в медичній частині (лікарні).

При направленні жінок з дітьми додається історія розвитку дитини і свідоцтво про її народження.

7.11. Підставою військовому караулу для етапування хворого засудженого до лікувального закладу є один з документів: наряд медичного управління Департаменту; наряд управління (відділу) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях; направлення управління (відділу) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях чи медичної частини установи у випадках, обумовлених цим Порядком.

8.1. Організація медичної допомоги в лікарнях

8.1.1. Лікарні для засуджених - це лікувально-профілактичні установи, призначені для лікування та утримування осіб, які відбувають покарання в установах виконання покарань (крім колоній-поселень). Вони забезпечують кваліфіковану й спеціалізовану стаціонарну та амбулаторну консультативну допомогу, а також організаційно-методичне керування медичними частинами СІЗО та УВП управлінь (відділів) Департаменту в Автономній Республіці Крим та областях, що закріплені за ними.

8.1.2. Категорично забороняється приймати до загальносоматичних лікарень хворих на інфекційні захворювання.

8.1.3. Лікарня організовує свою роботу згідно з вимогами чинного законодавства щодо виконання і відбування покарань в установах Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Лікувально-профілактична та протиепідемічна робота здійснюються у відповідності з Основами законодавства України про охорону здоров'я, нормативними актами Департаменту, а також цим Порядком.

8.1.4. Лікарні можуть бути самостійними лікувальними установами місць позбавлення волі або у складі УВП залежно від потужності, можливості ізольованого розташування та функціонування.

Лікарня, що функціонує в складі УВП, розташовується на ізольованій території. Забезпечення лікарні відповідним медичним обладнанням та апаратурою, господарчим інвентарем, транспортом та іншим майном здійснюється за рахунок коштів установи.

У лікувально-діагностичних кабінетах, ординаторських, на робочих місцях чергових медсестер установлюються сигналізація тривоги та аварійне освітлення.

Підтримання режиму, спеціальний облік, виховну роботу і матеріальне забезпечення у лікарні, що функціонує при УВП, здійснює адміністрація установи. У лікарні, що є самостійним закладом, потрібні служби створюються за нормами, установленими наказами голови Департаменту.

8.1.5. Залежно від призначення, району обслуговування, кількості засуджених створюються і функціонують міжобласні та спеціалізовані лікарні місць позбавлення волі.

8.1.6. Для лікування і утримання засуджених, які хворіють на туберкульоз, психічні або венеричні захворювання, створюються спеціалізовані лікарні або спеціалізовані відділення (бокси) у загальносоматичних лікарнях.

8.1.7. Залежно від потужності лікарня має у своєму складі: приймальне відділення (з діагностичними ліжками або ізолятором, санітарним пропускником), лікувальні відділення за основними профілями ліжок, палати реанімації та інтенсивної терапії, лікувально-діагностичні кабінети, організаційно-методичний кабінет, клінічні, біохімічні, бактеріологічні лабораторії, централізоване стерилізаційне відділення, медичний архів, адміністративно-господарчу частину (харчоблок, банно-пральний блок, склади і т. ін.), аптеку.

У лікарні повинні бути розроблені: посадові інструкції на працівників, правила внутрішнього розпорядку для хворих, правила внутрішнього робочого розпорядку для персоналу, а також план роботи лікарні, що затверджується вищим медичним начальником.

Штатна чисельність медичного персоналу та структура лікарень розробляються медичним управлінням Департаменту і затверджуються наказом директора Департаменту.

8.1.8. При лікарні створюються: лікарська рада, лікувально-контрольна комісія, рада медичних сестер, що діють за положеннями, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України, а також спеціальні лікарські комісії, діяльність яких регламентується відповідним наказом директора Департаменту.

8.1.9. Діяльністю лікарні керує начальник, який призначається та звільняється з посади в установленому порядку. Права та обов'язки начальника лікарні затверджуються посадовою інструкцією, що розробляється на підставі Типової посадової інструкції начальника лікарні для засуджених (додаток 31), яка затверджується вищим медичним начальником.

У лікарнях, що є самостійними установами, начальник користується правами начальника УВП щодо застосування правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань і за адміністративною лінією він підпорядкований керівництву управління (відділу) виконання покарань.

Начальник лікарні, що функціонує у складі установи виконання покарань, підпорядкований начальнику цієї установи і є його заступником з лікувально-профілактичної роботи.

З питань лікувально-профілактичної, санітарної та протиепідемічної роботи начальник лікарні підпорядкований начальнику медичного управління Департаменту, начальнику медичного відділу (відділення, групи) управління (відділу) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях.

8.1.10. Лікарня веде облік і подає звіти за формами та в строки, що визначені Департаментом.

8.2. У лікарні здійснюються:

8.2.1. Надання у потрібному обсязі кваліфікованої та спеціалізованої стаціонарної медичної допомоги засудженим, які утримуються в установах Департаменту. Особам, які перебувають під вартою у СІЗО, лікарня, що міститься на території цього слідчого ізолятора, надає тільки термінову медичну допомогу.

Між медичними частинами та лікарнею зберігаються послідовність при лікуванні хворих.

8.2.2. Розроблення та реалізація заходів, спрямованих на вдосконалення лікувально-діагностичного процесу в лікарні, ефективне використання ліжкового фонду, зниження летальності. Широке застосування у комплексній терапії лікувального харчування, фізіотерапевтичних методів лікування, лікувальної фізичної культури, трудової терапії та інших методів відновлювального лікування, раціонального використання лікувально-охоронного режиму.

8.2.3. Освоєння та впровадження у практику лікарні і медичних частин сучасних методів і засобів профілактики, діагностики та лікування захворювань на засадах досягнень медичної науки й практики, а також вивчення, узагальнення та поширення передового досвіду роботи лікувально-профілактичних установ Департаменту та органів Міністерства охорони здоров'я.

8.2.4. Визначення ступеня тривалої або постійної втрати працездатності засудженими для встановлення групи інвалідності, необхідне обстеження та підготовку медичної документації на осіб, які підлягають достроковому звільненню у зв'язку із захворюванням.

8.2.5. Організаційно-методична і консультативна допомога медичним частинам СІЗО та УВП управлінь (відділів) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях.

8.2.6. Вивчення загальної та госпітальної захворюваності засуджених, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Лікарі - фахівці лікарень залучаються до аналізу випадків смерті в УВП, помилок у діагностиці, фактів пізньої госпіталізації, розбіжностей клінічних і патологоанатомічних діагнозів. За цими даними розробляються відповідні інформаційні огляди, рекомендації та практичні заходи для УВП, спрямовані на зниження і ліквідацію найбільш поширених захворювань, а також смертності та інвалідизації засуджених.

8.2.7. Участь у проведенні планових профілактичних оглядів стосовно щодо засуджених, які перебувають у УВП, з метою виявлення осіб з ранніми стадіями захворювань, відбір хворих для планового лікування, контроль за виконанням рекомендацій, даних лікарями, та призначенням відповідних норм харчування.

8.2.8. Підвищення професійної кваліфікації лікарського і середнього медичного персоналу медичних частин СІЗО, УВП шляхом проведення клінічних та патологоанатомічних лікарських конференцій, нарад з питань лікувально-профілактичної роботи у УВП із запрошенням у разі потреби, за домовленістю, кваліфікованих фахівців з лікувальних установ органів охорони здоров'я, медичних навчальних і науково-дослідних закладів.

8.2.9. Проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів на території лікарні. Санітарно-гігієнічне виховання хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні, та працівників господарчого обслуговування.

8.2.10. Контроль за дотриманням правил утримання засуджених у лікарні, підтримання серед них порядку та дисципліни, запобігання порушенням вимог режиму.

Лікарня функціонує на підставі Правил внутрішнього розпорядку для хворих, затверджених начальником лікарні та розроблених згідно з Типовими правилами внутрішнього розпорядку для хворих, які перебувають в лікарні, затвердженими наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6.

8.3. Порядок приймання хворих до лікарень

8.3.1. Приймання засуджених у лікарню з установ здійснюється на підставі наряду або направлення, передбачених розділом 7 цього Порядку, та за наявності висновку лікаря про потребу проведення стаціонарного обстеження та лікування хворого.

8.3.2. Лікарня забезпечує готовність до прийому хворих, які потребують невідкладної медичної допомоги. Спеціальні плани, скоординовані з територіальними лікувально-профілактичними установами органів охорони здоров'я, передбачають заходи щодо надання медичної допомоги в разі групового та масового надходження хворих.

8.3.3. Хворі, які мають інфекційні захворювання, госпіталізуються в інфекційні лікарні (чи відділення) органів Міністерства охорони здоров'я.

8.3.4. При прийманні хворого в лікарню черговий лікар записує потрібні дані про нього до Журналу обліку прийому, виписування хворих і відмов у госпіталізації, описує в медичній картці стаціонарного хворого дані анамнезу, зовнішнього огляду, епідеміологічні дані, визначає попередній діагноз хвороби, робить необхідні лікарські призначення і направляє хворого у відповідне відділення.

При прийманні в лікарню речі хворого (одяг, взуття) дезінфікують і після опису, засвідченого черговим фельдшером (медичною сестрою) та супроводжувальними особами, передають на зберігання до вибуття хворого з лікарні.

Усі хворі, які прибули до лікарні, підлягають обов'язковій санітарній обробці зі зміною білизни.

Хворих, які прибувають під час роботи лікарів відділень, крім лікаря приймального відділення чи чергового лікаря лікарні, оглядають лікарі відповідних відділень.

Про кожного хворого, який прибув до лікарні, у той самий день повідомляють начальника відповідного відділення та начальника лікарні.

8.3.5. Якщо хворому відмовили в прийманні, то черговий лікар надає йому при потребі медичну допомогу та записує у медичну амбулаторну картку, а також у Журнал обліку прийому, виписування хворих і відмов від госпіталізації. Про причини відмови в госпіталізації та про вжиті заходи черговий лікар повідомляє начальника або лікаря, який його заміщає.

8.3.6. Лікарську допомогу хворим у вечірній та нічний час здійснюють штатні лікарі лікарень. Порядок чергування лікарів у вечірній та нічний час визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку лікарні.

У великих лікарнях, крім чергування лікарів у цілому в лікарні, при потребі, можна встановити чергування лікарів за групами відділень одного фаху (за наявності в групі не менше ніж 200 ліжок).

8.4. Лікування та утримання хворих

8.4.1. Хворий, який прибув до лікарні, проходить необхідне клініко-лабораторне, функціональне, рентгенологічне та бактеріологічне обстеження, і, залежно від визначеного діагнозу, йому призначають відповідне лікування.

Лікування хворих у лікарні проводиться згідно з вимогами сучасної медичної науки, регламентованими наказами, інструкціями і вказівками Міністерства охорони здоров'я України та медичного управління Департаменту. При цьому застосовують лікувальне харчування, фізіотерапевтичні методи лікування, лікувальну фізкультуру та інші відновлювальні методи, що сприяють лікувальному процесу.

8.4.2. У лікарнях забороняється застосовувати нові лікарські препарати з метою їх клінічних випробувань (експериментів).

8.4.3. Для з'ясування складних питань діагностики, лікування, прогнозу організовуються консультації лікарів - спеціалістів лікарні за участю фахівців клінік медичних закладів чи територіальних органів охорони здоров'я, а також консиліуми.

8.4.4. Переведення хворого з одного відділення до іншого для проведення спеціалізованого лікування здійснюється за висновком лікаря-спеціаліста та за погодженням з начальниками відповідних відділень.

У термінових випадках переведення хворого здійснюється за розпорядженням чергового лікаря, про що робиться відповідний запис у медичній картці стаціонарного хворого із зазначенням причин переведення. Про всі випадки переведення хворих у межах лікарні негайно повідомляють начальника лікарні чи лікаря, який його заміщає.

8.4.5. У виняткових випадках, коли в лікарні немає відповідних фахівців, устаткування тощо, необхідних для надання невідкладної спеціалізованої медичної допомоги, хворі засуджені направляються до лікувальних закладів органів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.

8.4.6. У разі виявлення в загальносоматичній лікарні у хворого інфекційного захворювання таку особу терміново ізолюють і якнайшвидше госпіталізують до інфекційної лікарні територіальних органів охорони здоров'я. Хворого на активний туберкульоз терміново ізолюють і найближчим етапом направляють до туберкульозної лікарні Департаменту. При неможливості етапування до туберкульозної лікарні у зв'язку з важким станом здоров'я хворого якомога швидше госпіталізують до найближчої спеціалізованої лікарні територіальних органів охорони здоров'я.

8.4.7. Норма жилої площі в лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання та лікування хворих на туберкульоз, не може бути меншою п'яти квадратних метрів на одного засудженого.

8.4.8. У лікарнях, що мають у своїй структурі психіатричні відділення (палати), установлюється режим, що забезпечує відповідну ізоляцію засуджених, а також постійний нагляд за поведінкою цієї категорії хворих.

8.4.9. Засуджених, які систематично порушують лікарняний режим, виписують з лікарні та переводять за місцем утримання у випадках, що не становлять загрозу для життя та здоров'я хворого й оточення. Виписування хворого здійснюються з дозволу начальника лікарні чи його заступника за висновком лікаря-фахівця з відповідним записом у медичній картці стаціонарного хворого і в медичній амбулаторній картці.

Якщо особа злісно порушує порядок відбування покарання й при цьому стан її здоров'я становить загрозу для життя та здоров'я хворого та оточення, то вона може бути за аргументованим рішенням начальника лікарні переведена до палати-ізолятора. У даному разі на цього хворого поширюються усі права щодо осіб, які лікуються.

8.4.10. Харчування хворих здійснюється згідно з нормами харчування і з урахуванням вимог дієтології.

Норми добового забезпечення продуктами харчування осіб, які відбувають покарання і перебувають на стаціонарному лікуванні, регламентуються відповідним наказом директора Департаменту.

Кожна страва готується на кухні за меню-розкладкою, що затверджується начальником лікарні. Закладка продуктів провадиться у присутності дієтсестри чи відповідальної особи, призначеної начальником лікарні. Роздача страви можлива після проби зготовленої їжі, що робить черговий лікар. При цьому результати проби фіксуються у журналі.