Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності. Закон від 01.12.2005 №3164-IV

Верховна Рада України Закон від 01.12.2005 №3164-IV
Остання редакція від 10.02.2016 втрата чинності (закон від 15.01.2015 N 124-VIII /124-19/)
Документ підготовлено в системі iplex
З А К О Н У К Р А Ї Н И
( Закон втратив чинність на підставі Закону N 124-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, N 14, ст.96 )
Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності
( Назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 ) ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 12, ст.101 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1107-V від 31.05.2007, ВВР, 2007, N 35, ст.488 N 255-VI від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 23, ст.218 N 882-VI від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 24, ст.297 N 2735-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 21, ст.144 N 4224-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, N 36, ст.420 N 5312-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 38, ст.500 N 5463-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 4, ст.61 N 1315-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, N 31, ст.1058 )
Цей Закон визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності.
( Преамбула із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
встановлені вимоги - вимоги, встановлені в технічних регламентах, стандартах, кодексах усталеної практики та технічних умовах;
еквівалентність - достатність різних результатів оцінки відповідності для забезпечення одного і того ж рівня підтвердження відповідності стосовно одних і тих же встановлених вимог;
коментарі - зауваження і пропозиції до проектів технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;
( Абзац четвертий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
контроль - перевірка проектної документації на продукцію, процесу її виготовлення і монтажу та визначення її відповідності встановленим вимогам;
міжнародні договори України - будь-які міжнародні договори України, у тому числі двосторонні та багатосторонні, про взаємне визнання, розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, стороною яких є Україна;
( Абзац шостий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
орган з оцінки відповідності - підприємство, установа, організація чи їх підрозділ, які провадять діяльність з оцінки відповідності, включаючи калібрування, випробування, сертифікацію та інспектування;
( Абзац сьомий статті 1 в редакції Закону N 4224-VI від 22.12.2011 )
орган, що призначає, - орган, визначений або уповноважений Президентом України призначати органи з оцінки відповідності, тимчасово припиняти або відміняти їх призначення чи відміняти тимчасове припинення дії їх призначення;
( Абзац восьмий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
організації - підприємства, установи, організації, органи влади чи інші установи, їх підрозділи чи їх об'єднання з правами юридичної особи чи без них, громадські організації чи приватні або засновані на іншій формі власності підприємства, установи, організації, які виконують самостійні функції та мають установчий документ (статут) і свою структуру управління;
оцінка відповідності - процес, який демонструє, що встановлені вимоги щодо продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу були виконані;
( Абзац десятий статті 1 в редакції Закону N 4224-VI від 22.12.2011 )
підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог;
послуга - результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій;
процедура оцінки відповідності - будь-яка процедура, яка прямо чи опосередковано використовується для визначення того, чи виконуються встановлені у відповідних технічних регламентах чи стандартах вимоги. Процедури оцінки відповідності включають процедури відбору зразків, випробування, здійснення контролю, оцінку, перевірку, реєстрацію, акредитацію та затвердження, а також їх поєднання;
призначення - надання органом, визначеним або уповноваженим Президентом України, органу з оцінки відповідності права виконувати певну діяльність з оцінки відповідності вимогам технічних регламентів;
( Абзац чотирнадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
ризик - можливість виникнення та вірогідні масштаби наслідків негативного впливу протягом певного періоду часу;
державний ринковий нагляд - термін вживається у значенні, визначеному Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";
( Абзац шістнадцятий статті 1 в редакції Закону N 2735-VI від 02.12.2010 )
технічне регулювання - правове регулювання відносин у сфері встановлення, застосування та виконання обов'язкових вимог до продукції або пов'язаних з нею процесів, систем і послуг, персоналу та органів, а також перевірка їх дотримання шляхом оцінки відповідності та/або ринкового нагляду;
технічний регламент - закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.
Стаття 2. Сфера дії Закону
Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері технічного регулювання, у тому числі оцінки відповідності, з застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від їх форми власності та видів діяльності, державні органи, а також на відповідні громадські організації.
( Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами N 5463-VI від 16.10.2012, N 1315-VII від05.06.2014 )
Вимоги цього Закону не поширюються на процедурні питання щодо розроблення, прийняття, перегляду, внесення змін і скасування технічних регламентів, які затверджуються законом.
Дія цього Закону не поширюється на санітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту людини від ризиків, пов'язаних із харчовими продуктами; заходи, що розробляються і застосовуються на підставі медичних вимог безпеки для здоров'я людини; фітосанітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту рослин від шкідливих організмів; ветеринарно-санітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту життя і здоров'я людини та тварин від хвороб тварин.
( Частина третя статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами N 255-VI від 10.04.2008, N 1315-VII від05.06.2014 )
Положення цього Закону не застосовуються до товарів, які конфісковані за вчинення адміністративних правопорушень та перебувають у розпорядженні митних органів; непрофесійної продукції кустарного виробництва; вживаної та відремонтованої продукції, що передається поза межами господарської діяльності; товарів, змінених споживачами після їх придбання; виробів мистецтва та унікальних виробів народного художнього промислу, які ввозяться і використовуються для особистих потреб, якщо інше не визначено законом.
Стаття 3. Законодавство України у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності
( Назва статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Законодавство України у сфері технічного регулювання, у тому числі оцінки відповідності, складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері.
( Текст статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Стаття 4. Об'єкти технічного регулювання
( Назва статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Об'єктами технічного регулювання є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування, системи управління якістю і системи екологічного управління.
( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 882-VI від 15.01.2009; текст статті 4 із змінами, внесенимизгідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Стаття 5. Загальні принципи розроблення та застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності
( Назва статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Технічні регламенти та процедури оцінки відповідності розробляються у такий спосіб, щоб не створювати або не призводити до створення зайвих перешкод у торгівлі.
( Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Технічні регламенти та процедури оцінки відповідності мають розроблятися на основі:
( Абзац перший частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
міжнародних стандартів, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, якщо вони є неефективними або невідповідними з огляду на недостатній рівень захисту або базові кліматичні, географічні умови, особливості держави, умови та суттєві технологічні проблеми;
регіональних стандартів - лише у тому разі, якщо міжнародні стандарти не можуть бути використані з причин, зазначених у попередньому абзаці;
стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності або відповідних їх частин держав, що є членами відповідних міжнародних чи регіональних організацій, або з якими укладено відповідні міжнародні договори України (договори про взаємне визнання, розроблення та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності);
наукових досягнень, знань і практики.
( Частина друга статті 5 в редакції Закону N 1107-Vвід 31.05.2007 )
У разі якщо міжнародні стандарти, визначені в частині другій цієї статті, не беруться за основу для технічного регламенту або процедури оцінки відповідності, дається письмове пояснення на запит заінтересованої сторони.
( Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Технічні регламенти і процедури оцінки відповідності повинні, якщо можливо, враховувати особливі потреби розвитку, фінансові та торговельні потреби держав - членів СОТ, що розвиваються.
( Частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Технічні регламенти мають бути точними, чіткими та структурно уніфікованими, а вимоги, по можливості, мають стосуватися характеристик продукції, а не вимог до її конструкції чи опису.
( Частина п'ята статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Коментарі заінтересованих сторін щодо проектів технічних регламентів та процедур оцінки відповідності розглядаються відповідною робочою групою чи іншим органом, що розробляє технічний регламент або процедуру оцінки відповідності.
( Частина шоста статті 5 в редакції Закону N 1315-VIIвід 05.06.2014 )( Частину сьому статті 5 виключено на підставі Закону N 1315-VII від 05.06.2014 )
Стаття 6. Мова документів
Технічні регламенти та процедури оцінки відповідності складаються українською мовою та у разі потреби мовою відповідних міжнародних або регіональних організацій. Форма сертифікатів відповідності та декларацій про відповідність розробляється українською мовою і принаймні однією з офіційних мов відповідних міжнародних або регіональних організацій з оцінки відповідності, членом яких є Україна.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Стаття 7. Конфіденційність інформації
Уся інформація, яка є конфіденційною або надана відповідно до положень цього Закону на конфіденційній основі, захищається в режимі комерційної таємниці. Відповідні органи не розголошують цю інформацію без дозволу осіб або органів, що її надали, якщо інше не визначено законом.
Розділ II
ПРОЦЕДУРИ РОЗРОБЛЕННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ СТАНДАРТІВ
( Статтю 8 виключено на підставі Закону N 1315-VII від 05.06.2014 )( Статтю 9 виключено на підставі Закону N 1315-VII від 05.06.2014 )( Статтю 10 виключено на підставі Закону N 1315-VII від 05.06.2014 )( Статтю 11 виключено на підставі Закону N 1315-VII від 05.06.2014 )( Статтю 12 виключено на підставі Закону N 1315-VII від 05.06.2014 )
Розділ III
ТЕХНІЧНІ РЕГЛАМЕНТИ
Стаття 13. Мета і державна політика у сфері технічного регулювання
Метою розроблення і застосування технічних регламентів є захист життя та здоров'я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній практиці.
Відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.
Вимоги, встановлені технічними регламентами, повинні відображати ризики стосовно споживачів, довкілля та природних ресурсів, які створюватиме невідповідність продукції, процесів і послуг. Для оцінювання ризиків повинна розглядатися, зокрема, наявна науково-технічна інформація, пов'язана з переробними технологіями або кінцевим використанням продукції, процесів або послуг.
Державна політика у сфері розроблення і застосування технічних регламентів базується на таких принципах:
технічні регламенти не повинні обмежувати торгівлю більше, ніж це необхідно для досягнення мети, визначеної в частині першій цієї статті;
технічні регламенти повинні бути змінені або скасовані, якщо обставин або цілей, що спричинили їх прийняття, більше не існує або якщо обставини чи цілі, що змінилися, дають змогу вживати заходи, що мають менший обмежувальний вплив на торгівлю;
вимоги технічних регламентів поширюються на товари вітчизняного та іноземного походження незалежно від їх походження;
технічні регламенти торговельних партнерів України у встановленому законодавством порядку визнаються як еквівалентні технічним регламентам України, навіть якщо вони відрізняються, за умови, що такі регламенти відповідають меті технічних регламентів України.
Стаття 14. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері технічного регулювання
Кабінет Міністрів України:
координує та спрямовує центральні органи виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності, в тому числі розроблення технічних регламентів (далі - відповідні центральні органи виконавчої влади);
затверджує технічні регламенти, якщо їх не затверджено законом, та плани заходів щодо їх застосування;
( Абзац третій статті 14 в редакції Закону N 255-VI від10.04.2008 )
укладає міжнародні договори України щодо взаємного визнання результатів оцінки відповідності та еквівалентності іноземних і національних технічних регламентів;
здійснює інші повноваження в цій сфері, визначені законом.
Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання
( Назва статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання:
( Абзац перший статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )( Абзац другий статті 15 виключено на підставі Закону N 5463-VI від 16.10.2012 )
координує розроблення технічних регламентів та діяльність органів, що здійснюють нагляд на ринку за об'єктами технічних регламентів;
готує програму розроблення технічних регламентів;
організовує розроблення правил і процедури ринкового нагляду за об'єктами технічних регламентів за участю інших відповідних центральних органів виконавчої влади.
( Статтю 16 виключено на підставі Закону N 5463-VI від 16.10.2012 )
Стаття 17. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері технічного регулювання
Центральні органи виконавчої влади, до повноважень яких законом віднесено організацію розроблення технічних регламентів, у порядку, встановленому абзацом другим статті 14 цього Закону:
створюють робочі групи експертів (далі - робочі групи) для розроблення технічних регламентів;
визначають своїх представників для участі в роботі робочих груп з розроблення або перегляду технічного регламенту.
Стаття 18. Робочі групи з розроблення технічних регламентів
Центральні органи виконавчої влади, до повноважень яких законом віднесено організацію розроблення технічних регламентів, створюють робочі групи з представників технічних комітетів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, інших уповноважених центральних органів виконавчої влади та організацій, на які покладаються функції з розроблення, погодження і схвалення остаточного проекту технічних регламентів, внесення змін та пропозицій щодо їх скасування.
( Частина перша статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Заінтересовані сторони (їх уповноважені представники), які подали національному органу стандартизації пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації, включені до відповідної програми робіт, на підставі письмового звернення обов’язково залучаються до участі в роботі відповідної робочої групи з розроблення технічних регламентів.
( Частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012; в редакції Закону N 1315-VII від 05.06.2014 )
Особи, які виявили бажання брати участь у роботі робочих груп, запрошуються для роботи як експерти за згодою.
Відповідний центральний орган виконавчої влади призначає з числа своїх працівників або підпорядкованих йому організацій секретаря робочої групи.
Стаття 19. Підготовка робочої програми розроблення технічних регламентів
Заінтересовані сторони надають пропозиції для розроблення, внесення змін або скасування технічних регламентів центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання. Форма надання пропозицій установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання. Пропозиції, що не відповідають цій формі, повертаються заявнику без розгляду.
( Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, встановлює процедуру розгляду пропозицій та критерії, за якими приймається рішення щодо їх прийняття чи відхилення.
( Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, розглядає за встановленою процедурою всі пропозиції, що відповідають встановленим критеріям та формі.
( Частина третя статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, не пізніше ніж через 60 днів після отримання пропозицій повідомляє заявника про прийняття або відхилення пропозицій.
( Частина четверта статті 19 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Усі прийняті пропозиції та перелік технічних регламентів, що розглядаються відповідно до статті 24 цього Закону, вносяться до проекту робочої програми розроблення технічних регламентів. Проект робочої програми розглядається та аналізується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання. Під час розгляду і аналізу пропозицій визначаються пріоритети для кожного відповідного центрального органу виконавчої влади.
( Частина п'ята статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, затверджує проект робочої програми розроблення технічних регламентів.
( Частина шоста статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Затверджена робоча програма розроблення технічних регламентів опубліковується не пізніше ніж через 30 днів після її затвердження в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, та інших засобах масової інформації для забезпечення участі в підготовці технічних регламентів усіх заінтересованих сторін.
( Частина сьома статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012; зміни до частини сьомоїстатті 19 див. в підпункті 13 пункту 61 Закону N 5463-VI від 16.10.2012 )
Стаття 20. Підготовка проекту технічного регламенту
Відповідний центральний орган виконавчої влади разом з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, подає робочій групі інформацію про чинність відповідних національних або інших стандартів у галузі, що регулюється технічним регламентом, або їх очікуване прийняття, включаючи термін прийняття національних або інших стандартів, а також інформацію про чинність відповідних міжнародних чи регіональних стандартів, у разі їх відсутності - відповідних стандартів та технічних регламентів інших держав.
( Частина перша статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Проект технічного регламенту, як правило, повинен містити:
технічні вимоги, у тому числі щодо безпеки, до продукції, процесу або послуги, які відповідають досягнутому на момент розроблення науково-технічному рівню;
процедури оцінки відповідності, які можуть або повинні бути використані для перевірки відповідності продукції технічним вимогам;
вимоги до пакування, змісту маркування продукції, специфікації, у разі необхідності - важливої інформації для споживачів (інструкції, посібники), яка супроводжує продукцію або процес, що введено в обіг.
У разі якщо проект технічного регламенту передбачає можливість декларування відповідності, такий проект має містити процедуру декларування відповідності, форму, зміст та строк зберігання декларації про відповідність.
( Зміни до частини третьої статті 20 див. в Законі N 5463-VI від 16.10.2012 )
Перелік національних стандартів, які в разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів, формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, за замовленням відповідних центральних органів виконавчої влади, а в разі відсутності таких стандартів - за замовленням цих органів організовує розроблення відповідних стандартів. Перелік національних стандартів, які в разі застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів, публікується в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.
( Частина четверта статті 20 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 5463-VI від 16.10.2012 )
У разі посилання на національні стандарти в технічних регламентах визначається, чи відповідність певним стандартам є єдиним способом, чи одним із способів задоволення вимог технічного регламенту.
Вимоги до оцінки відповідності відображають рівень ризику, що створює продукція або процес, до яких застосовують технічний регламент.
Стаття 21. Повідомлення про проект технічного регламенту, запити щодо коментарів та внесення коментарів до остаточного проекту технічного регламенту
Після закінчення розроблення проекту технічного регламенту відповідний центральний орган виконавчої влади публікує у своєму офіційному виданні або в засобах масової інформації повідомлення про наявність проекту для розгляду і можливість надання коментарів будь-якою заінтересованою стороною. Повідомлення містить назву та витяг з проекту, адресу та термін надання коментарів, інформацію про спосіб отримання проекту. Повідомлення надаються в порядку, встановленому статтею 39 цього Закону.
Протягом періоду надання коментарів щодо проекту технічного регламенту центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, розглядає проект на відповідність положенням статей 5 і 13 цього Закону та в разі потреби подає коментарі стосовно проекту із зазначенням частин, що суперечать цьому Закону.
( Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Після закінчення строку надання коментарів щодо проекту технічного регламенту робоча група розглядає коментарі, надає на них відповіді відповідно до положень частин шостої і сьомої статті 5 цього Закону та досягає домовленості щодо внесення коментарів в остаточний проект технічного регламенту.
Стаття 22. Прийняття або відхилення технічного регламенту
Після закінчення розроблення остаточного проекту технічного регламенту робоча група подає проект до відповідного центрального органу виконавчої влади, який погоджує його з усіма заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, подає погоджений проект технічного регламенту Кабінету Міністрів України.
( Частина друга статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
У разі наявності істотних розбіжностей між центральними органами виконавчої влади щодо проекту технічного регламенту, що є проектом нормативно-правового акта, прийняття якого віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, він вноситься на розгляд Кабінету Міністрів України, який приймає рішення щодо прийняття або відхилення проекту технічного регламенту.
( Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Стаття 23. Опублікування технічних регламентів
Прийнятий Кабінетом Міністрів України технічний регламент опубліковується в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України".
Технічний регламент набирає чинності не раніше ніж через 6 місяців з дня опублікування в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" для надання можливості учасникам ринку підготуватися до виконання вимог нового технічного регламенту, за винятком термінових обставин, зазначених у статті 24 цього Закону.
Стаття 24. Термінова необхідність прийняття технічного регламенту
У разі якщо обставини у сфері оборони, охорони здоров'я, національної безпеки та безпеки для життя і здоров'я людини, охорони довкілля чи природних ресурсів вимагають негайного розроблення та/або прийняття технічного регламенту, відповідний центральний орган виконавчої влади розробляє проект технічного регламенту (далі - терміновий технічний регламент), який розглядається центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання на предмет відповідності положенням цього Закону.
Якщо центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, встановлює необхідність термінового розроблення технічного регламенту, він готує відповідний висновок і невідкладно подає проект термінового технічного регламенту Кабінету Міністрів України.
( Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Терміновий технічний регламент, прийнятий Кабінетом Міністрів України, опубліковується в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" та набирає чинності з дня його опублікування.
Інформація щодо проекту термінового технічного регламенту передається для інформування відповідно до статті 39 цього Закону.
Письмові коментарі щодо прийнятого термінового технічного регламенту, отримані від держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори України, обговорюються з представниками відповідної держави на її запит. Коментарі за результатами обговорень беруться до уваги, а в разі потреби терміновий технічний регламент переглядається.
Усі термінові технічні регламенти розглядаються відповідною робочою групою протягом шести місяців після їх прийняття для визначення необхідності продовження їх дії або скасування. У разі якщо потреба в чинності термінового технічного регламенту зникла, він скасовується Кабінетом Міністрів України.
Якщо відповідна робоча група робить висновок про наявність потреби в подальшій дії термінового технічного регламенту або якщо наявні будь-які коментарі, отримані від національної або іноземної сторони щодо такого термінового технічного регламенту, цей технічний регламент може бути переглянуто з урахуванням зазначених коментарів. Переглянутий терміновий технічний регламент затверджується та опубліковується відповідно до частин третьої і четвертої цієї статті.
Стаття 25. Перегляд прийнятих технічних регламентів
Прийняті технічні регламенти переглядаються робочою групою протягом п'ятирічного строку з дня їх опублікування в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України". Відповідний центральний орган виконавчої влади публікує в своєму офіційному виданні та у разі потреби в інших засобах масової інформації пропозиції про внесення змін чи скасування технічного регламенту разом із запитом щодо коментарів, адресу та термін надання коментарів центральному органу виконавчої влади. Строк надання коментарів не повинен перевищувати 60 днів.
Після закінчення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, робоча група розглядає коментарі та робить висновок стосовно потреби у зміні або скасуванні технічного регламенту.
Заінтересовані органи, організації та особи надають пропозиції щодо перегляду технічного регламенту центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, який розглядає їх відповідно до статті 19 цього Закону.
( Частина третя статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, приймає рішення про необхідність внесення змін до технічного регламенту, відповідний центральний орган виконавчої влади створює або скликає засідання робочої групи.
( Частина четверта статті 25 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Зміни до технічного регламенту розробляються та приймаються відповідно до статей 20, 21 і 22 цього Закону. Після затвердження остаточного проекту технічного регламенту застосовуються заходи відповідно до статті 23 цього Закону.
Технічні регламенти, що були переглянуті, але зміни до них не були внесені або вони не були скасовані, позначаються в реєстрі відповідною позначкою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання.
( Частина шоста статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Технічні регламенти, що не переглядалися протягом п'яти років з дня їх опублікування в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, вважаються скасованими з дня завершення п'ятирічного строку їх дії.
( Частина сьома статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Стаття 26. Порядок прийняття рішення щодо еквівалентності іноземних та українських технічних регламентів
Еквівалентність технічних регламентів України та інших держав оцінюється на основі пропозиції, поданої центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, заінтересованою стороною. Пропозиція має містити копію іноземного технічного регламенту, переклад якого здійснено на українську мову, визначення відповідного українського технічного регламенту та достатню інформацію для доведення еквівалентності технічних регламентів.
Оцінка еквівалентності іноземного технічного регламенту з відповідним українським технічним регламентом проводиться робочою групою, створеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, на основі обов'язкового аналізу відповідних міжнародних та національних стандартів, аналізу цілей іноземного та українського технічних регламентів і рівня захисту, що встановлюється технічними регламентами. Еквівалентність не заперечується лише на тій підставі, що засоби досягнення цілей та засоби забезпечення рівня захисту відрізняються.
У разі якщо робоча група вирішує, що іноземний технічний регламент не є еквівалентним відповідному українському технічному регламенту, готується відповідний висновок, який центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, надсилає заінтересованій стороні, яка надала пропозицію про розгляд еквівалентності. Заінтересована сторона може оскаржити висновок, вимагаючи оцінки пропозиції. Кабінет Міністрів України приймає відповідне рішення.
( Частина третя статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Після встановлення робочою групою еквівалентності іноземного технічного регламенту українському технічному регламенту центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, надає у встановленому порядку Кабінету Міністрів України відповідні пропозиції для прийняття рішення. Рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, опубліковується в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" і вноситься до реєстру технічних регламентів, ведення якого організовує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання.
( Частина четверта статті 26 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 5463-VI від 16.10.2012 )( Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Стаття 27. Фінансування робіт з розроблення технічних регламентів
Роботи з розроблення технічних регламентів фінансуються їх замовниками.
Джерелами фінансування є:
кошти Державного бюджету України;
кошти, передбачені на виконання бюджетних програм і проектів;
кошти суб'єктів господарювання;
кредити банків;
інші кошти, передбачені законодавством.
Витрати суб'єктів господарської діяльності, пов'язані з розробленням технічних регламентів, відносяться до витрат на науково-технічне забезпечення їх господарської діяльності.
Витрати на розроблення технічних регламентів бюджетних установ, організацій здійснюються за рахунок коштів, передбачених на їх утримання.
Замовниками робіт з розроблення технічних регламентів за кошти Державного бюджету України є центральні органи виконавчої влади, до повноважень яких віднесено технічне регулювання у визначених сферах діяльності.
Розділ IV
ПРОЦЕДУРИ ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ ВИМОГАМ ТЕХНІЧНИХ РЕГЛАМЕНТІВ
Стаття 28. Оцінка відповідності вимогам технічних регламентів
Оцінку відповідності вимогам технічних регламентів здійснюють призначені органи з оцінки відповідності.
Органи з оцінки відповідності призначає центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності за пропозиціями центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності.
Претенденти на призначення документально підтверджують необхідний рівень компетентності, достовірність результатів проведеної ними оцінки відповідності, а також дотримання таких критеріїв:
відсутність комерційної або іншої заінтересованості щодо продукції, процесу, послуги, які вони оцінюють. Призначений орган, його керівник і персонал, уповноважені здійснювати оцінку відповідності, не повинні ідентифікуватися як розробники, виробники, постачальники, монтажники або користувачі відповідної продукції, процесу, послуги чи як уповноважений представник однієї з цих осіб;
наявність кваліфікованого персоналу і засобів, необхідних для виконання процедур оцінки відповідності, та можливості доступу до устаткування, необхідного для проведення випробувань;
наявність гарантій щодо незалежності персоналу, який виконує процедури оцінки відповідності;
незалежність оплати праці персоналу від кількості та результатів виконаних ним процедур оцінки відповідності.
Органи з оцінки відповідності, які претендують на призначення, повинні бути акредитовані національним органом України з акредитації, а у разі, коли національний орган України з акредитації не здійснює акредитацію стосовно відповідних видів діяльності з оцінки відповідності, - національним органом з акредитації іншої держави.
( Частина четверта статті 28 в редакції Закону N 4224-VI від 22.12.2011 )
Центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності протягом 60 робочих днів після надходження пропозиції про призначення органу з оцінки відповідності від центрального органу виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності:
проводить аналіз поданих претендентом на призначення документів та перевіряє достовірність і повноту відомостей; у разі надання інформації не в повному обсязі вимагає подання додаткових даних стосовно встановлених критеріїв;
проводить у разі потреби разом з центральним органом виконавчої влади, що вніс відповідну пропозицію, перевірку претендента на відповідність встановленим до нього вимогам;
видає наказ про призначення претендента, копії якого надсилає призначеному органу та центральному органу виконавчої влади, що вніс пропозицію;
у разі відмови у призначенні повертає претендентові на призначення подані документи разом з відповідним висновком та інформує про це центральний орган виконавчої влади, що вніс відповідну пропозицію.
( Частину шосту статті 28 виключено на підставі Закону N 5463-VI від 16.10.2012 )( Частину сьому статті 28 виключено на підставі Закону N 5463-VI від 16.10.2012 )
Призначені органи заносяться до реєстру призначених органів з оцінки відповідності, який веде центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності.
Реєстр призначених органів з оцінки відповідності має бути доступний для громадськості в електронній та/або іншій формі та публікуватися на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності.
Центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності із залученням центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності, здійснює моніторинг відповідності призначених органів вимогам цього Закону та за їх пропозицією приймає рішення щодо скасування призначення, якщо встановлено недотримання призначеним органом з оцінки відповідності встановлених критеріїв або якщо він не виконує свої обов'язки згідно з цим Законом.
Національний орган України з акредитації невідкладно повідомляє про обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення дії чи скасування атестата про акредитацію призначеного органу з оцінки відповідності центральному органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності та відповідному центральному органу виконавчої влади, на який покладаються функції технічного регулювання у визначеній сфері.
( Статтю 28 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом N 4224-VI від 22.12.2011 )( Текст статті 28 в редакції Закону N 255-VI від10.04.2008 )( Зміни до статті 28 див. в Законі N 5463-VI від16.10.2012 )
Стаття 29. Обов'язки призначених органів з оцінки відповідності
Призначені органи з оцінки відповідності виконують лише процедури, на виконання яких вони призначені.
У разі якщо відповідні інструкції або рекомендації, які видаються міжнародними органами стандартизації, вже існують або їх розроблення завершується, призначені органи з оцінки відповідності повинні використовувати їх або їхні відповідні частини як основу для їхніх процедур оцінки відповідності, крім випадків, якщо виконання таких інструкцій або рекомендацій було б неефективним або невідповідним з таких причин, зокрема, як: вимоги національної безпеки; запобігання шахрайським діям; захист життя або здоров'я людини, тварин або рослин, а також захист довкілля; кліматичні чи інші географічні чинники; суттєві технологічні або інфраструктурні проблеми, або через характерні для України особливості, умови або усталену систему. У цих випадках призначені органи з оцінки відповідності повинні надати на запит пояснення причин невикористання міжнародних правил або рекомендацій.
( Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом N 1107-V від 31.05.2007 )
Персонал призначеного органу з оцінки відповідності повинен зберігати комерційну таємницю, якщо інше не визначено законом.
Призначений орган з оцінки відповідності регулярно звітує про свою діяльність центральному органу виконавчої влади, який подав пропозицію про його призначення, а також центральному органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності.
( Зміни до частини четвертої статті 29 див. в Законі N 5463-VI від 16.10.2012 )
Призначений орган з оцінки відповідності повинен забезпечувати:
надання рівного доступу виробникам продукції, у тому числі з інших держав, до процедур оцінки відповідності, зокрема можливості здійснювати оцінку відповідності на виробничих площах та отримання Національного знака відповідності;
оприлюднення або повідомлення заінтересованій стороні на її запит відомостей про стандартний або очікуваний період здійснення кожної процедури оцінки відповідності;
оперативний розгляд запиту заінтересованої сторони, включаючи вивчення повноти документації та доступне і вичерпне інформування заявника про всі виявлені недоліки;
якнайшвидше доведення результатів оцінки відповідності заявнику для прийняття у разі потреби коригувальних заходів;
здійснення на прохання заявника (навіть якщо заявка має недоліки) процедури оцінки відповідності, наскільки це можливо, та повідомлення його про стадію реалізації процедури оцінки відповідності з поясненням будь-якої затримки;
обмеження до мінімуму вимог до інформації, необхідних для оцінки відповідності;
встановлення розміру оплати за здійснення процедур оцінки відповідності;
дотримання конфіденційності інформації про продукцію, яка виготовляється виробниками (постачальниками), у тому числі з інших держав, для забезпечення здійснення процедур оцінки відповідності з метою захисту законних комерційних інтересів;
однаковий рівень будь-яких платежів, що стягуються за здійснення процедур оцінки відповідності аналогічної продукції, для вітчизняних та іноземних виробників (постачальників) з урахуванням витрат на транспортування, зв'язок та інших витрат, зумовлених відмінностями в місцезнаходженні виробничого майданчика заявника і призначеного органу з оцінки відповідності;
розміщення об'єктів, що використовуються у процедурах оцінки відповідності, і проведення процедури відбору зразків таким чином, щоб це не призводило до створення зайвих незручностей для заявників або їх представників.
У разі якщо після підтвердження відповідності продукції до її характеристик вносяться зміни, процедура оцінки відповідності стосовно модифікованого товару має обмежуватися заходами, необхідними для отримання достатньої впевненості в тому, що зазначена продукція, як і раніше, відповідає визначеним технічним регламентам.
Призначені органи з оцінки відповідності повинні визначати процедуру розгляду претензій, що стосуються виконання процедури оцінки відповідності, з урахуванням положень статті 31 цього Закону. Процедури розгляду претензій повинні передбачати ухвалення коригувальних заходів, які застосовуються у разі, якщо буде доведено, що претензія обґрунтована.
Призначені органи з оцінки відповідності ведуть реєстр виданих сертифікатів відповідності та надають копію сертифіката згідно з установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері оцінки відповідності, процедурою до державного реєстру сертифікатів відповідності.
( Частина восьма статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )
Призначений орган з оцінки відповідності несе відповідальність за результати оцінки відповідності згідно із законодавством.
( Статтю 29 доповнено частиною згідно із Законом N 255-VI від 10.04.2008 )( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 255-VI від 10.04.2008 )
Стаття 30. Визнання результатів оцінки відповідності, яка була проведена за межами України
Документи, які підтверджують результати оцінки відповідності, оформлені за встановленою формою, що визначена національними стандартами, які видаються призначеними згідно з вимогами статті 28 цього Закону органами з оцінки відповідності і не потребують додаткової процедури визнання, проведеної за межами України, приймаються і визнаються в Україні, якщо процедури, виконані в іноземних державах, надають такий самий рівень забезпечення відповідності необхідним (відповідним) технічним регламентам або стандартам, як і національні процедури оцінки відповідності.
Підтвердження еквівалентності оцінки відповідності, проведеної в іноземних державах, встановлюється, а іноземні сертифікати відповідності приймаються за умови виконання одного чи більше з таких критеріїв:
іноземний орган з оцінки відповідності, який видає сертифікати та інші відповідні документи, має відповідати вимогам статті 28 цього Закону;
між Україною та іноземною державою укладено договір про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності, а оцінку відповідності проведено іноземним органом з оцінки відповідності, призначеним згідно з таким договором;
сертифікат відповідності видано органом з оцінки відповідності в іноземній державі, який уклав договір про взаємне визнання з призначеним в Україні органом з оцінки відповідності та внесеним до реєстру призначених органів з оцінки відповідності, і у зв'язку з цим призначений в Україні орган з сертифікації видає сертифікат про визнання відповідності.
Визнання результатів оцінки відповідності може обмежуватися прийняттям результатів оцінки відповідності залученою призначеними органами з оцінки відповідності стороною, з якою укладено договір.
Результати оцінки відповідності визнаються без укладання відповідних міжнародних договорів про взаємне визнання, якщо:
Україна та сторона, яка звертається із запитом про визнання, є членами міжнародних або регіональних організацій з оцінки відповідності, що встановили процедуру взаємного визнання органів з оцінки відповідності членів;
оцінку відповідності проводить акредитований іноземний орган з оцінки відповідності, а органи, які акредитують органи з оцінки відповідності як в Україні, так і в іноземній державі, є членами міжнародної або регіональної організації з акредитації, що встановила процедуру для взаємного визнання стандартів та процедуру акредитації органів з оцінки відповідності.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності
Цей Закон визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
встановлені вимоги - вимоги, встановлені в технічних регламентах, стандартах, кодексах усталеної практики та технічних умовах;
еквівалентність - достатність різних результатів оцінки відповідності для забезпечення одного і того ж рівня підтвердження відповідності стосовно одних і тих же встановлених вимог;
коментарі - зауваження і пропозиції до проектів технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;
контроль - перевірка проектної документації на продукцію, процесу її виготовлення і монтажу та визначення її відповідності встановленим вимогам;
міжнародні договори України - будь-які міжнародні договори України, у тому числі двосторонні та багатосторонні, про взаємне визнання, розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, стороною яких є Україна;
орган з оцінки відповідності - підприємство, установа, організація чи їх підрозділ, які провадять діяльність з оцінки відповідності, включаючи калібрування, випробування, сертифікацію та інспектування;
орган, що призначає, - орган, визначений або уповноважений Президентом України призначати органи з оцінки відповідності, тимчасово припиняти або відміняти їх призначення чи відміняти тимчасове припинення дії їх призначення;
організації - підприємства, установи, організації, органи влади чи інші установи, їх підрозділи чи їх об'єднання з правами юридичної особи чи без них, громадські організації чи приватні або засновані на іншій формі власності підприємства, установи, організації, які виконують самостійні функції та мають установчий документ (статут) і свою структуру управління;
оцінка відповідності - процес, який демонструє, що встановлені вимоги щодо продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу були виконані;