Розяснення щодо порядку складання фінансової звітності банків України за 2010 рік

Банки мають складати фінансову звітність за 2010 рік відповідно до Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 N 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 18.01.2008 за N 32/14723 (зі змінами) (далі - Інструкція N 480), та міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ).

З метою забезпечення своєчасного складання річної фінансової звітності за 2010 рік банки мають організувати підготовчу роботу щодо розподілу обов'язків між відповідними структурними підрозділами для збору необхідної інформації.

Під час підготовки фінансової звітності банк керується одним із основоположних принципів - безперервності діяльності, що означає можливість продовжувати діяльність в осяжному майбутньому, і це має бути підтверджено співвідношенням поточних активів та зобов'язань, бізнес-планами, бюджетами, прогнозами руху грошових коштів, наявності доступу до джерел фінансування, підтримкою акціонерів. У разі суттєвих сумнівів і невизначеності щодо здатності продовжувати діяльність протягом дванадцяти місяців, банк має вказати цей факт у фінансовій звітності.

Вимоги Інструкції N 480 застосовуються як до консолідованої, так і до окремої фінансової звітності банку, як окремого суб'єкта господарювання. Статті, що відносяться тільки до консолідованої фінансової звітності, в окрему фінансову звітність не включаються.

Банк може включати додаткові рядки у форми фінансової звітності залежно від специфіки, об'єму, характеру здійснюваних ним операцій, якщо таке подання є доречним для розуміння фінансового стану та фінансових результатів діяльності банку. Банк включає до приміток фінансової звітності суттєву, повну та найбільш корисну інформацію, яка не повинна дублюватись. Отже, банк може:

об'єднувати окремі статті за несуттєвими за обсягом операціями, подібними за економічною суттю та функціями;

уводити додаткові рядки до приміток за операціями, розмір і характер яких є суттєвим і окреме подання їх підвищить прозорість та якість інформації та сприятиме адекватному розумінню фінансової звітності.

Банк не надає інформацію за тими видами операцій, які він не здійснює.

Під час складання фінансової звітності банк самостійно визначає нумерацію приміток, яка має бути послідовною, наскрізною, проте структура приміток має зберігатися.

Банк надає перехресні посилання до кожної статті фінансових звітів на будь-яку пов'язану з ними інформацію, що розкривається в примітках.

Зауважимо, що фінансова звітність банку не повинна бути надто обтяжливою несуттєвою інформацією та носити узагальнений характер.

Під час розкриття облікової політики в примітці до фінансової звітності банк має зазначити основні принципи, методи оцінки, професійні судження, що були використані провідним управлінським персоналом в процесі складання фінансової звітності. Банк має визначити в обліковій політиці принципи та методи оцінки операцій, до яких не застосовуються вимоги або тлумачення діючих МСФЗ із зазначенням оціночних припущень щодо професійного судження провідного управлінського персоналу та основ щодо їх застосування.

Банк має зазначити про основу складання фінансової звітності та її відповідність вимогам МСФЗ.

Банк визначає облікову політику з використанням принципу послідовності, відповідно до якого він повинен застосовувати її постійно з року в рік. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених МСФЗ, або якщо така зміна приведе до надання більш достовірної та доречної інформації про вплив операцій на фінансовий стан, фінансові результати діяльності або грошові потоки банку. У разі зміни облікової політики банк має зазначити характер зміни в обліковій політиці; причини застосування нової облікової політики, що забезпечує більш достовірну та доречну інформацію; суму коригування за поточний та попередні періоди.

Зміна в обліковій політиці застосовується ретроспективно, за винятком тих випадків, коли неможливо визначити вплив на конкретний період. Банк коригує залишок кожного компонента власного капіталу на початок періоду, на який ця зміна впливає, за найперший поданий період, а також інші порівнювальні суми, інформація про які розкрита за кожний поданий попередній період так, наче нова облікова політика застосовувалася завжди.

Якщо ретроспективне застосування є неможливим, слід розкривати обставини, що призвели до цієї умови, а також зазначити з якого часу застосовується така зміна.

Якщо банк змінює подання або класифікацію статей в формах фінансової звітності, то він має здійснити перекласифікацію порівняльної інформації. Банк також розкриває характер, причину та суму кожної статті або класу статей, що були перекласифіковані.

Банкам необхідно приділити більше уваги розкриттю якісної інформації, яка включає опис управління фінансовими ризиками та методи їх оцінки.

Стосовно здійснення коригуючих проводок нагадуємо, що банки їх використовують для забезпечення складання та подання достовірної фінансової звітності.

Положення про формування коригуючих проводок, що здійснюються банками України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 09.10.2001 N 427 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26.10.2001 за N 909/6100 (зі змінами), надає загальні принципи коригування фінансової звітності у зв'язку із виправленням допущених помилок та стосовно подій, що відбулися після дати балансу.

Банки в бухгалтерському обліку відображають операції, визначені чинним законодавством, відповідно до їх економічної суті.

Для здійснення коригуючих проводок банки самостійно використовують рахунки, що визначені Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за N 918/9517 (зі змінами).

Згідно з МСБО 10 "Події після звітного періоду" банк має розкрити у фінансовій звітності інформацію про події після дати балансу, що відбулися між датою складання балансу і датою затвердження правлінням (радою директорів) або спостережною радою банку (материнського банку) фінансової звітності, підготовленої для оприлюднення.

Банк коригує суми, що визнані в фінансовій звітності, для відображення подій після звітного періоду, що коригують звітність (наприклад, отримання інформації після звітного періоду про те, що корисність активу зменшилася на кінець звітного періоду; визначення після звітного періоду собівартості придбаних активів або надходжень від проданих активів до кінця звітного періоду, тощо). Банк також розкриває інформацію про кожну суттєву подію, яка не коригується після дати балансу, але може впливати на економічні рішення користувачів (наприклад, значне об'єднання бізнесу, оголошення плану про припинення діяльності, суттєве придбання активів, оголошення про реструктуризацію, тощо). Банк має розкривати характер таких подій та попередню оцінку їх фінансового впливу або свідчення того, що така оцінка неможлива.

Банки мають право складати, оприлюднювати та подавати до Національного банку України річну та консолідовану фінансову звітність за 2010 рік відповідно до усіх вимог МСФЗ, що набрали чинності. Водночас зазначаємо, що сума резервів під знецінення фінансових активів має бути не меншою ніж сума, визначена відповідно до вимог Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за N 474/4695 (зі змінами), Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами від 02.02.2007 N 31 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за N 189/13456 (зі змінами), Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості від 13.12.2002 N 505 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.01.2003 за N 1/7322 (зі змінами).

Під час підготовки фінансової звітності за 2010 рік банки можуть використовувати роз'яснення Національного банку України, направлені листами N 12-111/1538-18226 від 22.12.2208 та N 12-111/1791-24239 від 29.12.2009.