- Епінефрин (Epinephrine)*
Фармакотерапевтична група: C01CA24 - неглікозидні кардіотонічні засоби. Адренергічні та допамінергічні препарати.
Основна фармакотерапевтична дія: адреностимулююча.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: відноситься до природних гормонів; утворюється шляхом метилювання норадреналіну і депонуванням створеного адреналіну в хромафінній тканині мозкової речовини надниркових залоз; адреноміметик, що діє на (альфа)- і (бета)-адренорецептори; більшу спорідненість адреналін виявляє у відношенні до (альфа) -,
2
(бета) - і (бета) -адренорецепторів, меншу - до (альфа) - і
2 3 1
(бета) -адренорецепторів; дія обумовлена активацією
1
аденілатциклази на внутрішній поверхні клітинної мембрани,
2+
підвищенням внутрішньоклітинної концентрації цАМФ і Ca ; у дуже
низьких дозах при швидкості введення менше 0,01 мкг/кг/хв може
знижувати АТ внаслідок розширення судин скелетної мускулатури; при
швидкості введення 0,04-0,1 мкг/кг/хв збільшує ЧСС і силу серцевих
скорочень, ударний об'єм крові і хвилинний об'єм крові, знижує
загальний периферичний судинний опір; вище 0,02 мкг/кг/хв - звужує
судини, підвищує АТ (головним чином систолічний) і загальний
периферичний судинний опір; пресорний ефект може викликати
короткочасне рефлекторне уповільнення ЧСС; розслаблює гладенькі
м'язи бронхів; дози вище 0,3 мкг/кг/хв знижують нирковий кровотік,
кровопостачання внутрішніх органів, тонус і моторику ШКТ; розширює
зіниці, сприяє зниженню продукції внутрішньоочної рідини і
внутрішньоочного тиску; викликає гіперглікемію (підсилює
глікогеноліз і глюконеогенез) і підвищує вміст у плазмі вільних
жирних кислот; підвищує провідність, збудливість і автоматизм
міокарда; збільшує потребу міокарда в кисні. Інгібує індуковане
антигенами вивільнення гістаміну і лейкотриєнів, усуває спазм
бронхіол, запобігає розвитку набряку їх слизової оболонки; діючи
на (альфа)-адренорецептори, розташовані в шкірі, слизових
оболонках і внутрішніх органах, викликає звуження судин, зниження
швидкості всмоктування місцевоанестезуючих засобів, збільшує
тривалість і знижує токсичний вплив місцевої анестезії; стимуляція
+
(бета) -адренорецепторів супроводжується посиленням виведення K
2
із клітини і може призвести до гіпокаліємії; при інтракавернозному
введенні зменшує кровонаповнення печеристих тіл; терапевтичний
ефект розвивається практично миттєво при в/в введенні (тривалість
дії - 1-2 хв), через 5-10 хв після п/ш введення (максимальний
ефект - через 20 хв), при в/м введенні час початку ефекту
варіабельний; при в/м чи п/ш введенні добре всмоктується; C
макс
досягається при п/ш і в/м введенні через 3-10 хв; проникає крізь
плаценту, у грудне молоко, не проникає крізь гематоенцефалічний
бар'єр; метаболізується, головним чином, двома ферментами -
катехол-0-метилтрансферазою, що перетворює адреналін у печінці й
інших тканинах у метанефрин, і моноаміноксидазою, при участі якої
він перетворюється у ванілілмигдальну кислоту; метаболіти
виводяться в основному у вигляді кон'югатів із сірчаною кислотою
і, у меншому ступені, із сечею у вигляді глюкуронідів; T -
1/2
1-2 хв.
Показання для застосування ЛЗ: гіпокаліємія; асистолія, зупинка серця; подовження дії місцевих анестетиків; AV-блокада III ст., що гостро розвинулась.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають п/ш, в/м, іноді в/в; анафілактичний шок - в/в повільно 0,5 мл, розведених у 20 мл 40% р-ну глюкози; надалі, при необхідності, продовжують в/в краплинне введення зі швидкістю 1 мкг/хв, для чого 1 мл р-ну адреналіну розчиняють у 400 мл ізотонічного натрію хлориду або 5% глюкози, коли стан пацієнта допускає, краще в/м або п/ш введення 0,3-0,5 мл у розведеному чи нерозведеному вигляді; як судинозвужувальний засіб вводять в/в краплинно зі швидкістю 1 мкг/хв (з можливим збільшенням до 2-10 мкг/хв); при асистолії - вводять внутрішньосерцево 0,5 мл, розведених у 10 мл 0,9% р-ну натрію хлориду; під час реанімаційних заходів - по 1 мл (у розведеному вигляді) в/в повільно кожні 3-5 хв; при асистолії в немовлят - в/в 10-30 мкг/кг кожні 3-5 хв, повільно.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - стенокардія, брадикардія або тахікардія, відчуття серцебиття, підвищення або зниження АТ; при високих дозах - шлуночкові аритмії, аритмія, біль у грудній клітці; ЦНС - головний біль, тривожний стан, тремор, запаморочення, нервозність, втома, психоневротичні розлади, психомоторне збудження, дезорієнтація, порушення пам'яті, агресивне чи панічне поводження, шизофреноподібні розлади, параноя, порушення сну, м'язові посмикування; ШКТ - нудота, блювання; сечовивідна система - утруднене і хворобливе сечовипускання (при гіперплазії передміхурової залози); місцеві реакції - біль або печіння в місці в/м ін'єкції; АР - ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, шкірний висип, мультиформна еритема; інше - гіпокаліємія, підвищене потовиділення.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, феохромоцитома; АГ; тахиаритмія; ІХС; фібриляція шлуночків; фібриляція передсердь, шлуночкова аритмія; метаболічний ацидоз; гіперкапнія, гіпоксія; легенева гіпертензія; гіповолемія; ІМ; шок неалергічного генезу: кардіогенний, травматичний, геморагічний; тиреотоксикоз; оклюзійні захворювання судин - артеріальна емболія, атеросклероз, хвороба Бюргера, холодова травма, діабетичний ендартериїт, хвороба Рейно; церебральний атеросклероз; закритокутова глаукома; хвороба Паркінсона; судомний с-м; гіпертрофія передміхурової залози; загальна анестезія із застосуванням інгаляційних засобів: фторотана, циклопропану, хлороформу; вагітність, період лактації.
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 1,8 мг/мл по 1 мл в амп. Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 15 град.С; термін придатності - 2 роки.
Торгова назва:
I. Епінефрин-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"
Епінефрин-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"
- Норепінефрин (Norepinephrine)*
Фармакотерапевтична група: C01CA03 - неглікозидні кардіотонічні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: адреностимулююча.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має виражену дію на (альфа)-рецептори та помірну - на (бета) -рецептори; індукує скорочення мускулатури системних
1
кровоносних судин, що призводить до негайного підвищення АТ;
пресорна дія норадреналіну в 1,5 рази перевищує дію адреналіну; на
коронарні судини норадреналін має непряму розширюючу дію, що
сприяє підвищенню споживання кисню міокардом; після в/в ведення
препарату концентрація норадреналіну в плазмі крові через 2-3 хв
досягає максимального рівня; в організмі норадреналін тартрат
піддається окисному дезамінуванню та О-метилюванню; виводиться
препарат нирками у вигляді метаболітів.
Показання для застосування ЛЗ: у невідкладній терапії гіпотензії різного генезу для підвищення і підтримання АТ.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: для розведення препарату використовують ізотонічні р-ни глюкози (5%) або натрію хлориду (0,9%); дози препарату визначають індивідуально залежно від клінічного стану пацієнта; рекомандована початкова доза - від 0,1 до 0,3 мю г/кг/хв; для лікування септичного та геморагічного шоку застосовується максимальна доза - від 3 до 5 мю г/кг/хв.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: некроз шкіри (якщо інфузію не здійснювали безпосередньо у вену); тривога, порушення дихання, головний біль, тремор; біль у грудях, біль у ділянці глотки, підвищене потовиділення, блювання, гіперчутливість до світла, блідість шкірних покривів, прискорена або уповільнена ЧСС.
Протипоказання до застосування ЛЗ: не існує при застосовуванні за прямими показаннями.
Форми випуску ЛЗ: р-н, 2 мг/мл для розведення для перфузії по 4 мл або по 8 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при кімнатній t; термін придатності - 2 роки.
Торгова назва:
II. Норадреналіну тартрат агетан 2 мг/мл (без сульфітів), "Laboratoire Aguettant", Франція
- Допамін (Dopamine)*
Фармакотерапевтична група: C01CA04 - неглікозидні кардіотонічні засоби. Адренергічні та допамінергічні препарати.
Основна фармакотерапевтична дія: адреностимулююча.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до катехоламінів і має позитивний інотропний ефект; спектр його ефектів є дозозалежним; у низьких дозах він розширює ниркові та мезентеріальні судини; викликає такі фармакологічні ефекти - підвищення систолічного об'єму крові і хвилинного об'єму серця внаслідок збільшення скорочувальної здатності міокарда, підвищення коронарного, церебрального та мезентеріального кровоточу, підвищення ниркового кровотоку в поєднанні зі збільшенням діурезу і підвищенням екскреції натрію і калію внаслідок стимуляції специфічних допамінергічних рецепторів (осмолярність сечі, як правило, не знижується), зниження (або відсутність змін взагалі) периферичного судинного опору при введенні низьких доз (1,5-3,5 мкг/кг/хв), підвищення периферичного судинного опору при введенні високих доз (понад 10 мкг/кг/хв); T після в/в введення - менше 5 хв; препарат перетворюється на
1/2
неактивні метаболіти у печінці, нирках та плазмі; 85% допаміну
виводиться з сечею протягом 24 год.
Показання для застосування ЛЗ: для корекції порушень кровообігу, які спостерігаються при шоку, зумовленому г. ІМ (кардіогенний шок), серцевою недостатністю, гіповолемією, операціями на серці та іншими хірургічними операціями, травмою, ендотоксичною септицемією (інфекційно-алергічний шок) та анафілаксією (анафілактичний шок), а також для лікування тяжкої форми гіпотензії і станів, які загрожують виникненням шоку або ниркової недостатності.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу слід підбирати індивідуально шляхом титрування залежно від стану та реакції хворого; для дорослих низька доза - 1,5-3,5 мкг/кг/хв., середня доза 4-10 мкг/кг/хв, висока доза - 10,5-50 мкг/кг/хв.; у більшості хворих вдається досягти задовільного стану при застосуванні доз допаміну нижче 20 мкг/кг/хв.; максимальна доза - 50 мкг/кг/хв.; у педіатрії препарат можна застосовувати у будь-якому віці, включаючи новонароджених; лікування слід починати з низької дози (1,5-3,5 мкг/кг/хв), поступово підвищуючи її до досягнення бажаного ефекту; підтримуюча доза зазвичай дорівнює 4-6 мкг/кг/хв; максимальна доза в окремих випадках може досягати 20 мкг/кг/хв.; тривалість інфузії залежить від обставин у кожному окремому випадку; наприкінці лікування вливання необхідно припиняти поступово; до початку курсу лікування необхідно відновити об'єм циркулюючої крові; одночасно із застосуванням допаміну не слід нехтувати такими необхідними додатковими заходами, як, наприклад, контроль електролітного балансу; при лікуванні хворих, які перебувають у непритомному стані, у зв'язку з ризиком аспірації потрібно контролювати прохідність дихальних шляхів; пацієнтам із підвищеними перед- і післянавантаженням із метою зменшення навантаження на серце рекомендоване додаткове застосування нітрогліцерину; перед введенням препарат необхідно розвести; об'єм розведення - 1 амп. на 250 або 500 мл.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: легка нудота, блювання, головний біль, неспокій, відчуття страху, тремтіння пальців рук, серцебиття і підвищення АТ; ішемія міокарда; ризик виникнення аритмій (синусова тахікардія, надшлуночкова аритмія і шлуночкова екстрасистолія), небажаного підвищення АТ в лівому шлуночку серця та діастолічного тиску, порушення провідності, брадикардія, розширення комплексу QRS, гіпертензія, азотемія і пілоарекція; у низьких дозах - можлива гіпотензію, яка, як правило, минає після підвищення швидкості вливання; поліурія; некроз шкіри або гангрена при випадковому потраплянні препарату в паравенозні м'які тканини може призвести до їх некрозу.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіпертиреоз, феохромоцитома, тахіаритмії або фібриляція шлуночків, закритокутова глаукома, аденома передміхурової залози із затримкою сечі, гіперчутливість до препарату.
Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для інфузій, 200 мг/10 мл по 10 мл в амп., 50 мг/5 мл по 5 мл в амп., по 5 мл (40 мг/мл) в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
I. Дофамін-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"
II. Допамін Адмеда 50, Допамін Адмеда 200, "Wulfing Pharma GmbH" для "Admeda Arzneimittel GmbH", Німеччина
Допмін, "Orion Corporation", Фінляндія
12.2. (бета) -адреноміметики
2
- Добутамін (Dobutamine) *
Фармакотерапевтична група: C01CA07 - неглікозидні кардіотонічні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: адреностимулююча.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: інотропний агент прямої дії, первинна активність якого зумовлена стимуляцією (бета) -адренорецепторів, а також
1
(альфа) -адренорецепторів серця; також викликає непрямий
1
позитивний хронотропний ефект через розширення периферичних судин;
викликає такі фармакологічні ефекти - посилює скорочення міокарда
з підвищенням ударного об'єму крові і серцевого викиду; стимулює
периферичні (бета) -адренорецептори і меншою мірою
2
(альфа) -адренорецептори і таким чином може викликати позитивний
2
хронотропний ефект, викликає дозозалежні зміни гемодинаміки:
збільшує серцевий викид, головним чином внаслідок підвищення
ударного об'єму крові; збільшує ЧСС, особливо при застосуванні
високих доз, зменшує тиск наповнення лівого шлуночка, системний
судинний опір і при застосуванні високих доз також зменшує опір
легеневих судин; підвищує AV-провідність і автоматизм синусового
вузла, тимчасово знижує агрегацію тромбоцитів, підвищує потребу
міокарда в кисні, але збільшення хвилинного об'єму серця і в
результаті цього підвищення коронарного кровотоку, як правило,
компенсують ці ефекти і зумовлюють тенденцію до більш сприятливого
кисневого балансу порівняно з іншими позитивними інотропними
речовинами, не впливає на дофамінергічні рецептори і (на відміну
від, наприклад, дофаміну) на вивільнення ендогенного адреналіну;
не має прямої дофамінергічної дії на перфузію нирок, може
викликати появу аритмій; при серцевій недостатності з супутньою
г. або хр. ішемією міокарда добутамін рекомендовано призначати в
дозах, які не викликають істотного збільшення ЧСС і/або АТ,
оскільки в іншому випадку (особливо при відносно непоганій функції
шлуночків) не можна виключити прогресування ішемії; толерантність
може виникати після безперервного введення протягом 72 год,
можливо, через зниження активності аденілатциклазної системи; дія
препарату починається через 1-2 хв після початку вливання, але
постійний рівень добутаміну в плазмі при безперервному введенні
реєструється тільки через 10-12 хв; зростання рівня добутаміну в
плазмі є лінійним відносно дози та швидкості введення; T -
1/2
2-3 хв; метаболізується переважно в тканинах та печінці з
утворенням кон'югованих глюкуронідів та фармакологічно неактивного
3-О-метилдобутаміну і виводиться головним чином із сечею.
Показання для застосування ЛЗ: для інотропної підтримки міокарда при лікуванні серцевої недостатності з низьким серцевим викидом, пов'язаної з ІМ, кардіоміопатіями, інфекційно-алергічним шоком, кардіогенним шоком та операціями на серці.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу добутаміну необхідно підбирати індивідуально, швидкість і тривалість введення препарату залежать від реакції хворого на лікування і появи побічних ефектів; у випадках безперервного введення протягом більше 72 год може виникнути толерантність до препарату і у зв'язку з цим з'явитися необхідність збільшення дози; перед припиненням введення препарату зменшувати дозу рекомендується поступово; дорослі - більшість хворих реагує на дози від 2,5 до 10 мкг/кг/хв; в окремих випадках доза добутаміну може досягати 40 мкг/кг/хв.; діти - добутамін можна застосовувати в будь-якому віці; починати введення рекомендовано з дози 2,5-5 мкг/кг/хв, поступово підвищуючи її максимально до 20 мкг/кг/хв, залежно від ефекту; мінімальна ефективна доза у дітей вища, а максимальна переносима доза - нижча, ніж у дорослих, тож слід бути обережними при призначенні дітям високих доз; більшість побічних ефектів, особливо тахікардія, спостерігається при застосуванні добутаміну для лікування дітей в дозах більших за 7,5 мкг/кг/хв; беручи до уваги вузький терапевтичний діапазон доз, підбирати необхідну дозу препарату для дітей слід дуже обережно.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: помітне підвищення ЧСС або АТ, особливо систолічного АТ; поява шлуночкової аритмії або посилення вже існуючої; брадикардія; різке зниження АТ; випадки незначного звуження судин, здебільшого у хворих, які раніше приймали (бета)-адреноблокатори; симптоми стенокардії, частіше у осіб немолодого віку і хворих з тяжкою формою ІХС, особливо якщо відсутня виражена серцева недостатність; ішемія міокарда, ІМ, зупинка серця; головний біль, нудота, блювання, біль у грудях, прискорене серцебиття, задишка, посилення діурезу, у деяких випадках з імперативними позивами; шкірні висипання, підвищення t тіла, еозинофілія і бронхоспазм як прояви гіперчутливості до препарату; в місці введення препарату - флебіти; при випадковому введенні добутаміну в прилеглі тканини - місцеве запалення і некроз шкіри; зниження рівня калію в сироватці крові, гіпокаліємія; пригнічення агрегації тромбоцитів, петехіальні крововиливи; у дітей - збільшення ЧСС і/або підвищення АТ; зниження тиску в легеневих капілярах, а також підвищення тиску в легеневих капілярах, здебільшого віком до 1 року.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; механічний опір наповненню і/або звільненню шлуночка, наприклад внаслідок тампонади серця, констриктивного перикардиту, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії, ідіопатичного гіпертрофічного субаортального стенозу і тяжкої форми аортального стенозу; тяжкі гіповолемічні стани; одночасне застосування інгібіторів моноамінооксидази.
Форми випуску ЛЗ: р-н для інфузій, 250 мг/50 мл по 50 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Добутамін-Адмеда, "Wulfing Pharma GmbH" для "Admeda Arzneimittel GmbH", Німеччина
Добутамін-Гріндекс, ПАТ "Гріндекс", Латвія
12.3. Інші кардіологічні препарати
12.3.1. Простагландини
- Альпростадил (Alprostadil)
Фармакотерапевтична група: C01EA01 - простагландини.
Основна фармакотерапевтична дія: вазодилатуюча, поліпшує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: вазодилататор, що посилює кровотік шляхом дилатації артеріол та передкапілярних сфінктерів; після в/в застосування спостерігається підвищення еластичності еритроцитів і пригнічення їх агрегації; ефективно пригнічує активацію тромбоцитів in vitro; цей ефект розповсюджується також на параметри зміни форми, агрегації, секреції речовин, що містяться в гранулах, та вивільнення тромбоксану - речовини, що сприяє агрегації; препарат приводить до зменшення утворення артеріальних тромбів; його застосування викликає стимуляцію фібринолізу та підвищення певних показників ендогенного фібринолізу (плазміногену, плазміну, активності активатора тканинного плазміногену); комплекс, що складається з алпростадил і альфадексу, при приготуванні р-ну для інфузій дисоціює на окремі компоненти; фармакокінетика не залежить від присутності комплексу в ліофілізаті; після в/в застосування в дозі 60 мкг/2 год середня C здорових людей на 5,2 пкг/мл
макс
перевищує середню C у фазі плацебо (2,4 пкг/мл); T під час
макс 1/2
(альфа)-фази становить приблизно 0,2 хв, а під час (бета)-фази -
8 хв; стаціонарна концентрація досягається невдовзі після початку
інфузії; метаболізується головним чином у легенях - 80-90% під час
першого проходження через легені; первинні метаболіти зазнають
подальшого розпаду, зокрема шляхом (бета)-окислення та
(бета)-окислення; метаболіти виводяться із сечею (88%) і калом
(12%); повне виведення здійснюється за 72 год; 93% зв'язується з
макромолекулярними компонентами плазми.
Показання для застосування ЛЗ: хр. облітеруючих захворювань артерій III та IV стадії.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в терапію здійснюють за такою схемою дозування - вміст двох амп. ліофілізованого порошку (відповідає 40 мкг алпростадилу) розчинити в 50-250 мл фізіологічного сольового р-ну і одержаний р-н вводити в/в (інфузія) протягом 2 год; ця доза застосовується 2 р/добу; альтернативно - 1 р/добу в/в інфузія протягом 3 год 3 амп. (60 мкг алпростадилу), які розчинюють у 50-250 мл фізіологічного сольового р-ну; у пацієнтів з порушеною функцією нирок (ниркова недостатність при значеннях креатиніну > 1,5 мг/дл) в/в застосування препарату треба починати з 1 амп. 2 р/добу (2 х 20 мкг алпростадилу), кожна інфузія триває 2 год; залежно від загальної клінічної картини дозу можна збільшити до вищенаведеної нормальної дози (40-60 мкг/добу) за 2-3 дні; для пацієнтів з нирковою недостатністю та пацієнтів з групи ризику щодо порушення функції серця об'єм інфузії треба обмежити 50-100 мл/добу; внутрішньоартеріальні інфузії - вміст 1 амп. (20 мкг) розчиняють у 50 мл фізіологічного р-ну; об'єм отриманого р-ну, що відповідає вмісту половини амп. (25 мл р-ну містять 10 мкг алпростадилу), вводити внутрішньоартеріально протягом 60-120 хв за допомогою пристрою для інфузій; при задовільній переносимості дозу можна збільшити до 1 амп. (20 мкг); звичайно застосовується 1 інфузія/добу; якщо внутрішньоартеріальна інфузія проводиться через введений катетер, то залежно від переносимості препарату та тяжкості захворювання рекомендується доза 0,1-0,6 нг/кг маси тіла/хв.; інфузія із застосуванням пристрою для інфузій триває 12 год (вміст 1/4-1/2 амп.); після тритижневого курсу лікування треба вирішувати питання про доцільність подальшого застосування препарату; за відсутності у пацієнта терапевтичного успіху лікування треба припинити; період лікування не повинен перевищувати 4 тижнів.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при внутрішньоартеріальному та в/в застосуванні в кінцівці, в яку вводять препарат, - біль, еритема, набряк, почервоніння вени; головний біль, шлунково-кишкові побічні ефекти (діарея, нудота, блювання), гіперемія, порушення чутливості; зниження АТ, біль за грудниною, порушення серцевого ритму, AV-блокада, шок, гіперкаліємія, підвищення показників функції печінки (трансаміназ), тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія/лейкоцитоз, суглобні симптоми, головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, судоми центрального генезу, підвищення t тіла, підвищення потовиділення, пропасниця, озноб, АР; зміни рівня С-реактивного білка; при тривалості лікування більше 4 тижнів зареєстрований гіперостоз довгих трубчастих кісток; г. набряк легенів, серцева недостатність.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; декомпенсована серцева недостатність, аритмії, ІХС, перенесений протягом останніх 6 місяців ІМ; пацієнти з підозрою на набряк чи інфільтрацію легенів; тяжкі хр. обструктивні захворювання легенів; печінкова дисфункція (підвищений рівень трансаміназ чи (гамма)-ГТ), захворювання печінки в анамнезі; ризик розвитку кровотеч (пацієнти з г. шлунково-кишковими виразками, політравмою); період вагітності і лактації.
Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для інфузій, 0,1 мг/0,2 мл по 0,2 мл в амп., порошок ліофілізований для інфузій по 20 мкг в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 4 роки.
Торгова назва:
I. Албіопростадил, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма"
II. Алпростан, "Lechiva" a.s., Чеська Республіка
Алпростан, Алпростан(R), "Zentiva" a.s., Чеська Республіка
Вазапростан(R), "Schwarz Pharma AG", Німеччина
12.3.2. Препарати метаболічної дії
- Аденозинтрифосфорна кислота (Adenosintriphosphoric acid)*
Фармакотерапевтична група: C01EB10 - кардіологічні препарати. Основна фармакотерапевтична дія: кардіопротективна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: молекула речовини містить макроергічну фосфорну сполуку аденозин-5'-трифосфат (АТФ), амінокислоту гістидин, іони магнію та калію; механізм дії пов'язаний з впливом на пуринергічні (аденозинові) рецептори та прямим мембранним впливом; активація пуринергічних рецепторів супроводжується пригніченням надходження іонів кальцію в клітину, що виявляється в антиішемічній, мембраностабілізуючій дії препарату, в його антиаритмічному ефекті; нормалізує енергетичний обмін, активність іонтранспортних систем мембран клітин, структуру ліпідного складу мембран, активність мембранозв'язаних ферментів, виявляє антиоксидантну дію та поліпшує протиокислювальну систему захисту міокарда; препарат в умовах коронарної недостатності виявляє енергозберігаючий ефект за рахунок зменшення потреби міокарда в кисні, пригнічення активності ферменту 5'-нуклеотидази, що відповідає за швидкість гідролізу енергетичних субстратів; зменшує кількість лактату в міокарді, пригнічує активність фосфоліпаз, зв'язаних з мембранами, інтенсивність процесів перекисного окислення ліпідів, тим самим справляє мембраностабілізуючу дію та попереджує структурно-функціональні пошкодження мембран кардіоміоцитів, забезпечує сталість кількісного та якісного складу ліпідів мембран при ішемії, що супроводжується поліпшенням скоротливої та ритмічної діяльності серця в умовах ішемії; при застосуванні препарату в умовах ішемії підвищується активність Na/K- і Са-АТФаз, збільшується кальційзв'язуючий потенціал мембрани, що супроводжується зменшенням пошкоджуючого впливу іонів кальцію; шляхом активації аденозинових рецепторів нормалізує показники центральної та периферійної гемодинаміки, що супроводжується поліпшенням коронарного кровотоку, підвищенням скоротливої здатності міокарда, поліпшенням функціонального стану лівого шлуночка та серцевого викиду; препарат підвищує толерантність до фізичного навантаження, зменшує частоту нападів стенокардії; застосування препарату сприяє нормалізації концентрації іонів калію та магнію в тканинах; виявляє антиаритмічний ефект при суправентрикулярних тахікардіях, передсердній та шлуночковій екстрасистолічній аритмії, парасистолії; підвищує фізичну працездатність; під впливом терапії препапаратом покращується фетоплацентарний кровоток; при сублінгвальному застосуванні табл. розсмоктується протягом 2-3 хв; терапевтичний ефект виявляється за 5 хв; препарат метаболізується до аденозину, який також має біологічну активність; кінцевими продуктами метаболізму є інозин та сечова кислота.
Показання для застосування ЛЗ: в комплексній терапії ІХС, стенокардії напруження та спокою, нестабільної стенокардії; постінфарктного та міокардитичного кардіосклерозу (дифузного та вогнищевого кардіосклерозу); порушень серцевого ритму; нейро-циркуляторної дистонії; міокардіопатій (міокардіодистрофій) та міокардитів; с-му хр. втоми.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають сублінгвально (під'язично) і тримають під язиком до повного розсмоктування; разова доза - 10-80 мг 3-4 р/добу незалежно від прийому їжі; курс лікування - 20-30 днів; при необхідності курс повторюють через 10-15 днів; при г. серцевих станах (напад стенокардії, аритмія) препарат приймають по 10-80 мг до покращення стану; МДД - 600 мг.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: не встановлена; гіперчутливість до препарату у вигляді нудоти, посилення моторики ШКТ, зниження АТ.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 1% по 1 мл в амп, р-н для ін'єкцій 2% по 1 мл або 2 мл в амп., табл. по 0,01 г, по 0,015 г, по 0,02 г, по 0,03 г,
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 3-5 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
I. АТФ-лонг, Натрію аденозинтрифосфат-Біофарма, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма"
АТФ-лонг(R), ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"
АТФ-лонг(R), АТЗТ "Фармацевтична фірма ФарКоС"
АТФ-форте, ТОВ "АСТРАФАРМ"
Натрію аденозинтрифосфат, ВАТ "Дніпрофарм"
Натрію аденозинтрифосфат, Дочірнє підприємство "Львівдіалік" ДАК "Укрмедпром"
Натрію аденозинтрифосфат, Харківське державне фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"
Натрію аденозинтрифосфат-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"
- Інозин (Inosine)*
Фармакотерапевтична група: C01EB14 - кардіологічні препарати. Основна фармакотерапевтична дія: кардіопротективна, антигіпоксичнуа, метаболічна, антиаритмічна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: метаболічний засіб, попередник АТФ; підвищує енергетичний баланс міокарда, поліпшує коронарний кровообіг, запобігає наслідкам інтраопераційної ішемії нирок; бере безпосередню участь в обміні глюкози та сприяє активізації обміну в умовах гіпоксії та при відсутності АТФ; активує метаболізм піровиноградної кислоти для забезпечення нормального процесу тканинного дихання, а також сприяє активуванню ксантиндегідрогенази; стимулює синтез нуклеотидів, підсилює активність деяких ферментів циклу Кребса; проникаючи в клітини, підвищує енергетичний рівень, позитивно діє на процеси обміну в міокарді, збільшує силу скорочень серця та сприяє більш повному розслабленню міокарда в діастолі, у результаті чого зростає ударний об'єм крові; знижує агрегацію тромбоцитів, активує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової оболонки ШКТ); метаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та наступним її окисленням; у незначній кількості виділяється нирками; спеціальні дослідження фармакокінетики таблетованих форм не проводились.
Показання для застосування ЛЗ: ІХС; порушення серцевого ритму, у тому числі обумовлені застосуванням серцевих глікозидів; кардіоміопатія різного генезу; уроджені та набуті вади серця; міокардит; коронарний атеросклероз; "легеневе" серце, дистрофічні зміни міокарда після важких фізичних навантажень і перенесених інфекційних захворювань або внаслідок ендокринних порушень; цироз печінки; г. і хр. гепатит; алкогольні та лікарські ушкодження печінки; жирова дистрофія печінки; виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки; урокопропорфірія; для поліпшення зорової функції при відкритокутовій формі глаукоми з нормалізованим (шляхом лікування гіпотензивними засобами) внутрішньоочним тиском; г. отруєння ЛЗ; хр. алкоголізм; профілактика лейкопенії при радіоактивному опроміненні; операції на ізольованій нирці (як ЛЗ фармакологічного захисту, коли тимчасово вимикається кровообіг нирки).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають в/в вводять повільно 40-60 крап./хв краплинно або струминно; спочатку вводять 200 мг (10 мл 2% р-ну) 1 р/добу, у наступні терміни при гарній переносимості - до 400 мг (20 мл 2% р-ну) 1-2 р/добу; курс лікування - 10-15 днів; струминне введення можливо при г. порушеннях ритму серця в разовій дозі 200-400 мг (10-20 мл 2% р-ну); при краплинному введенні в вену 2% р-н препарату розводять у 5% р-ні глюкози або ізотонічному р-ні натрію хлориду (до 250 мл); перорально препарат приймають до їжі - добова доза встановлюється індивідуально і становить 0,6-2,4 г/добу; зазвичай на початку лікування препарат призначають у добовій дозі 0,6-0,8 г (по 1 табл. 3-4 р/добу); якщо препарат добре переноситься, дозу поступово (протягом 2-3 днів) підвищують спочатку до 1,2 г/добу (по 2 табл. 3 р/добу), надалі - до 2,4 г/добу (по 4 табл. 3 р/добу); тривалість лікування становить від 4 тижнів до 1,5-3 місяців; при уропорфірії Інозин призначають по 0,8 г/добу (по 1 табл. 4 р/добу); тривалість курсу лікування становить 1-3 місяці.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіперурикемія, загострення подагри (при тривалому прийомі високих доз), АР - шкірний свербіж, гіперемія шкіри; тахікардія, підвищення рівня сечовини у крові, при тривалому лікуванні - загострення подагри.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату; подагра; гіперурикемія.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0,2 г; табл.по 0,4 г; р-н для ін'єкцій 2% по 5 мл, по 10 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності табл. - 3 роки, р-ну для ін'єкцій - 4 роки.
Торгова назва:
I. Інозин-БХФЗ, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"
Рибоксин, ВАТ "Дніпрофарм"
Рибоксин, АТ "Галичфарм"
Рибоксин, ВАТ "Київмедпрепарат"
Рибоксин, ЗАТ "Технолог"
Рибоксин 400 форте, ВАТ "Луганський ХФЗ"
Рибоксин-Біофарма, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма"
Рибоксин-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"
Рибоксин-Фармак, ВАТ "Фармак"
Рибоксин(R), ЗАТ "Київський вітамінний завод"
II. Рибоксин, РУП "Бєлмедпрепарати", Республіка Білорусь
Рибоксин, РУП "Борисовський завод медичних препаратів", м. Борисов, Мінська обл., Республіка Білорусь
- Кверцетин (Quercetin)*, **
Фармакотерапевтична група: C05CX10 - капіляростабілізуючі засоби. Біофлавоноїди
Основна фармакотерапевтична дія: кардіопротективна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має властивості модулятора активності різних ферментів, що беруть участь у деградації фосфоліпідів (фосфоліпаз, фосфогеназ, циклооксигеназ), впливають на вільнорадикальні процеси і відповідають за клітинний біосинтез оксиду азоту, протеїназ; інгібуюча дія на мембранотропні ферменти і, насамперед, на 5-ліпоксигеназу позначається на гальмуванні синтезу лейкотрієнів LTC і LTB ; поряд з цим кверцетин дозозалежно підвищує рівень
4 4
оксиду азоту в ендотеліальних клітинах, що пояснює його
кардіопротекторну дію при ішемічному і реперфузійному ураженнях
серця; препарат виявляє також антиоксидантні та імуномодулюючі
властивості, знижує вироблення цитотоксичного супероксид аніона,
нормалізує активацію субпопуляційного складу лімфоцитів і знижує
рівень їх активації; гальмуючи продукцію протизапальних цитокінів,
дія препарату позитивно позначається на зменшенні об'єму
некротизованого міокарда і посиленні репаративних процесів;
захисний механізм дії препарату пов'язаний також із запобіганням
збільшення концентрації внутрішньоклітинного кальцію в тромбоцитах
і активації агрегації, з гальмуванням процесів тромбогенезу; при
одноразовій в/в інфузії препарату швидко підвищується концентрація
в крові; після введення препарату в дозі 10 мг/кг C кверцетину
макс
спостерігається через 50 сек після початку введення і становить
123 мкг/мл, з них 75 мкг/мл - у клітинних елементах крові і
48 мкг/мл - у плазмі крові; T з крові, плазми та формених
1/2
елементів крові складає, відповідно, 0,73 +- 0,03; 0,85+- 0,01;
0,77 +- 0,02 хв; препарат відновлює регіональний кровообіг і
мікроциркуляцію без помітних змін тонусу судин, збільшуючи
реактивність мікросудин; тривала фармакологічна дія препарату може
бути пов'язана з фармакологічно активними метаболітами, зокрема з
халконом, що значно підвищує плинність ліпідів клітинних мембран;
виводиться переважно із сечею; фармакокінетика не вивчалася;
препарат добре всмоктується.
Показання для застосування ЛЗ: у комплексній терапії при г. порушенні коронарного кровообігу та ІМ, для лікування і профілактики реперфузійного с-му при хірургічному лікуванні хворих на облітеруючий атеросклероз черевної аорти і периферичних артерій; профілактика і лікування місцевих променевих уражень після рентген- та (гама)-променевої терапії; лікування парадонтозу, ерозивно-виразкових захворювань слизової оболонки ротової порожнини; гнійно-запальних захворювань м'яких тканин; у комплексному лікуванні клімактеричного, вертебрально-больового с-му, нейрорефлекторних проявів остеохондрозу хребта; хр. гломерулонефриту; для попередження ерозивно-виразкових уражень верхніх відділів ШКТ, спричинених прийомом нестероїдних протизапальних засобів; нейроциркуляторна дистонія, ІХС, стенокардія напруги II-III ФК.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: при г. ІМ - у першу добу вводиться в/в в дозі 0,5 г, розчиненого у 50 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду відразу після госпіталізації, через 2 год та через 12 год; протягом другої та третьої діб - 0,5 г 2 р/добу з інтервалом 12 год; на четверту та п'яту добу - 0,25 г у 50 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду 1 р/добу, вводити протягом 15-20 хв; при хірургічному лікуванні хворих на облітеруючий атеросклероз черевної аорти і периферичних артерій, при реперфузійному с-мі за 10 хв до зняття затискача з аорти вводять в/в 0,5 г препарату, розчиненого у 150 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду; наступне введення в аналогічній дозі повторюють через 12 год; на другу - п'яту добу - 0,25 г 2 р/добу; вводити протягом 30-40 хв; для місцевого застосування 2 г гранул розчиняють в 10 мл гарячої води (або 1 г в 5 мл) і настоюють до отримання геля; при парадонтозі та ерозивно-виразкових захворюваннях слизової оболонки ротової порожнини щодня застосовують одну аплікацію гелем, який попередньо наносять на стерильні серветки; хворим, які проживають у зонах, забруднених радіонуклідами, препарат призначають внутрішньо дорослим та дітям старше 12 років по 1 г (1/2 ч.л.) 2 р/добу; перорально рекомендовано приймати за 30 хв до їди, попередньо розчинивши гранули в 1/2 склянки води; в комплексній терапії гнійно-запальних захворювань м'яких тканин - дорослим та дітям старше 12 років місцево і внутрішньо в тих самих дозах: місцево - 2 г гранул на 10 мл гарячої води (або 1 г на 5 мл), внутрішньо - по 1 г (1/2 ч.л.) на 1/2 склянки води, 2 р/добу; для профілактики і лікування місцевих уражень при променевій хворобі препарат призначають місцево і внутрішньо - аплікації гелем здійснюють на пошкоджені ділянки тіла 2-3 р/добу; всередину дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 г 3-4 р/добу; для цього 1/2 ч.л. гранул розчиняють в 1/2 склянки води, настоюють і приймають за 30 хв до їди; дорослим хворим з нейрорефлекторними проявами остеохондрозу хребта, хр. гломерулонефритом, ІХС, а також з метою запобігання ульцерогенній дії нестероїдних протизапальних засобів препарат призначають у дозі 3 г/добу, розподіленій на три прийоми; при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами дорослим можливе застосування дози 6 г (3 р/добу по 2 г) з метою запобігання проявам виразкової хвороби шлунка; підліткам, які хворіють на нейроциркуляторну дистонію призначають по 2,0 г 2 р/добу впродовж місяця; для лікування жінок у пре- і постменопаузний період із вертебральним больовим с-мом у комплексне лікування включають гранули по 1,0 г 3 р/добу; термін лікування - 6 місяців.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при швидкому в/в введенні та в комбінації з органічними нітратами - невелика гіпотензія; гіперчутливість до препарату.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до кверцетину, препаратів з Р-вітамінною активністю.
Форми випуску ЛЗ: гранули по 2 г (0,04 г/1 г) у пакетах, порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,5 г у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: р-н та гранули зберігати при t не вище 25 град.С, термін придатності - 2 роки.
Торгова назва:
I. Кверцетин, Корвітин(R), ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"
- Триметазидин (Trimetazidine)
Фармакотерапевтична група: C01EB15 - кардіологічні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна,
антиішемічна, кардіопротекторна
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: забезпечує оптимізацію енергетичного метаболізму в клітинах в умовах гіпоксії та ішемії; запобігає зменшенню рівня внутрішньоклітинного АТФ і забезпечує належне функціонування іонних насосів і трансмембранного натрієво-калієвого потоку при збереженні клітинного гомеостазу; механізм дії базується на частковому пригніченні окислення жирних кислот завдяки інгібіції довголанцюгової 3-кетоацил СоА тіолази (3-КАТ); таке часткове переключення енергетичного обміну з окислення жирних кислот на окислення глюкози, що є більш вигідним при ішемії; одночасно триметазидин збільшує обмін фосфоліпідів та їх включення в мембрану, забезпечуючи тим самим захист мембрани від ушкоджень; антиангінальні властивості триметазидину є результатом поліпшення енергетичного обміну в серці в умовах гіпоксії; в ході клінічних досліджень із залученням хворих на стенокардію довели, що триметазидин - з 15-го дня лікування, збільшує коронарний резерв, значно покращує переносимість та збільшує об'єм фізичних навантажень, збільшує час до виникнення нападів стенокардії та час до появи депресії ST-сегмента на електрокардіограмі, значно зменшує частоту нападів стенокардії, зменшує необхідність застосування нітратів, не впливає на рівень АТ та ЧСС; після перорального застосування швидко всмоктується у ШКТ; C
макс
досягається менше ніж за 2 год і становить 55 нг/мл після
одноразового прийому в дозі 20 мг; стадія рівноважної концентрації
в плазмі настає через 24-36 год від початку лікування; T -
1/2
6 год. у пацієнтів, які отримували 50 мг атенололу, додавання
35 мг триметазидину 2 рази на день з модифікованим вивільненням
активної субстанції суттєво збільшувало час до появи зниження
ST-сегмента на 1 мм при пробах із навантаженням порівняно з
плацебо через 12 год після прийому триметазидину; об'єм розподілу
становить 4,8 л/кг, що свідчить про добру дифузію в тканини;
зв'язування з протеїнами плазми крові низьке, приблизно 16% in
vitro; триметазидин виводиться насамперед із сечею, здебільшого у
незміненому стані; C триметазидину у лікарській формі табл. з
макс
модифікованим вивільненням спостерігається в середньому через
5 год після прийому 1 табл.; протягом доби концентрація в плазмі є
стабільною: протягом 11 год після прийому таблетки концентрація
триметазидину у плазмі дорівнює або вище 75% від C ; стан
макс
стабільної концентрації встановлюється, найпізніше, на 60-у год;
об'єм розподілу становить 4,8 л/кг, зв'язування з білками низьке
16%; триметазидин виводиться в основному із сечею, більшою
частиною в незміненій формі; для осіб старше 65 років T -
1/2
12 год; повне виведення триметазидину є результатом ниркового
кліренсу, що прямо пов'язаний із креатиніновим кліренсом, та
меншою мірою з печінковим кліренсом, який з віком зменшується.
Показання для застосування ЛЗ: довготривале лікування ІХС, попередження виникнення нападів стенокардії (як монотерапія або в комбінації з іншими ЛЗ).