ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Н А К А З
| 26.12.2003 N 631 |
Про затвердження Методичних рекомендацій щодо забезпечення приведення положень розроблюваних проектів нормативно-правових актів з питань оподаткування акцизним збором у відповідність до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ
(Витяг)
З метою удосконалення методологічної роботи структурних підрозділів Державної податкової адміністрації України та забезпечення відповідності положень розроблюваних проектів нормативно-правових актів з питань оподаткування акцизним збором до законодавства Європейського Союзу та вимог угод ГАТТ-СОТ
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Методичні рекомендації щодо забезпечення приведення положень розроблюваних проектів нормативно-правових актів з питань оподаткування акцизним збором у відповідність до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ (далі - Методичні рекомендації), що додаються.
<...>
| Голова | Ю.Ф.Кравченко |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної податкової
адміністрації України
26.12.2003 N 631
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо забезпечення приведення положень розроблюваних проектів нормативно-правових актів з питань оподаткування акцизним збором у відповідність до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ
I. Загальні положення
1.1. Методичні рекомендації щодо забезпечення приведення положень розроблюваних проектів нормативно-правових актів з питань оподаткування акцизним збором у відповідність до законодавства Європейського Союзу та вимог угод ГАТТ-СОТ (далі - Методичні рекомендації) розроблені відповідно до:
Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року;
Закону України від 21 листопада 2002 року N 228-IV "Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу";
Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 року N 615/98;
Указу Президента України від 9 лютого 1999 року N 145/99 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади";
Програми інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України від 14 вересня 2000 року N 1072/2000;
Указу Президента України від 5 вересня 2001 року N 797/2001 "Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі";
Указу Президента України від 5 лютого 2002 року N 104/2002 "Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі";
постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 1998 року N 852 "Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу";
постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року N 1496 "Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу";
постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 року N 915 "Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України";
наказу Державної податкової адміністрації України від 2 вересня 2002 року N 407 "Про затвердження Порядку підготовки і подання до Кабінету Міністрів України проектів законодавчих та нормативно-правових актів та їх супроводження при розгляді у Кабінеті Міністрів України та у Верховній Раді України";
розпорядження Державної податкової адміністрації України від 27 листопада 2001 року N 361-р "Щодо вдосконалення методологічної роботи".
1.2. Методичні рекомендації є документом рекомендаційного характеру, призначеним для використання структурними підрозділами Державної податкової адміністрації України при розробці проектів нормативно-правових актів з питань оподаткування акцизним збором.
1.3. Терміни, що використовуються у цих Методичних рекомендаціях, вживаються у такому значенні:
(1) Акт законодавства Європейського Союзу - нормативно-правовий акт, ухвалений компетентним органом або компетентними органами Європейського Союзу;
(2) Адаптація - процес розробки і прийняття нормативно-правових актів та створення умов для їх належного впровадження і застосування з метою поступового досягнення повної відповідності права України із європейським правом.
Правова адаптація має наступні форми:
а) транспозиція - процес прийняття, внесення змін чи скасування правових норм з метою досягнення ідентичних правових наслідків з відповідними актами законодавства Європейського Союзу.
Транспозиція може означати копіювання тексту законодавчого документа дослівно в національне законодавство або посилання на міжнародно вживане положення у національному законодавстві. Транспозиції надається перевага завдяки її відносній простоті, оскільки вона забезпечує дію міжнародних зобов'язань, а міжнародне походження положень є очевидним;
б) наближення - процес прийняття, внесення змін чи скасування правових норм з метою наближення положень національного законодавства до положень актів законодавства Європейського Союзу для створення належних умов імплементації правового порядку Європейського Союзу;
в) координація - процес узгодження тієї частини національного законодавства та практики його застосування, по якій наближення або транспозиція є неможливими або непотрібними;
г) імплементація - процес транспонування актів законодавства Європейського Союзу, включаючи створення порядку та процедур їх впровадження (імплементація в вузькому сенсі); цей процес також включає тлумачення, практику застосування, забезпечення дотримання та виконання норм права, які відповідають європейському праву, органами державної влади (імплементація в широкому сенсі).
(3) Гармонізація - процес коригування законодавства держав - членів Європейського Союзу на підставі правових актів ЄС, зокрема директив, які мають обов'язкову силу для держав - членів ЄС та вимагають від цих держав привести їх внутрішнє законодавство у відповідність до положень директив.
(4) Директива - юридично обов'язковий акт, прийнятий компетентним органом ЄС, який належить до вторинного законодавства ЄС і є обов'язковим для кожної держави - члена ЄС, якій він адресований, щодо результату, який має бути досягнутий, однак залишає національним органам влади вибір форм та методів імплементації.
Законодавчий акт, що імплементує директиву, не повинен повторювати її дослівно або мати ту ж саму структуру. Національні імплементуючі положення повинні надавати зацікавленим особам ясну й точну інформацію щодо їх прав та обов'язків, та давати змогу країнамчленам забезпечувати дотримання таких прав та обов'язків. Деякі директиви є більш загальними, інші - більш детальними. Чим більш загальною є директива, тим більшу свободу тлумачення матиме орган влади, що гармонізує національне законодавство до цієї директиви.
Детальне вивчення тексту директиви є необхідним для гармонізації національного законодавства до цієї директиви, оскільки директиви містять різні положення, окремі з яких є обов'язковими, а окремі - ні. Функціональні положення, що встановлюють рамки й мету законодавства та визначають процес імплементації та стан, якого повинні досягти країничлени шляхом імплементації, є обов'язковими до впровадження у національне законодавство. Такі положення повинні бути вивчені для того, щоб визначити, чи потрібна повна або мінімальна гармонізація положень проекту нормативно-правового акта до положень директив.
(6) Рекомендація - правовий акт, який приймається компетентним органом ЄС і належить до вторинного законодавства ЄС та не має обов'язкової сили.
II. Вимоги до проектів нормативно-правових актів щодо забезпечення відповідності їх положень вимогам законодавства ЄС та нормам угод ГАТТ-СОТ
Згідно із статтею 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами визначено, що важливою умовою для зміцнення економічних зв'язків між Україною та Співтовариством є зближення існуючого і майбутнього законодавства України з законодавством Співтовариства.
Зокрема, приблизна адекватність законів повинна мати місце в такій галузі, як непряме оподаткування, тобто, по акцизному збору та податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 29 розділу VI Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 року N 915 "Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України", підготовлені проекти подаються головним розробником на експертизу до Міністерства юстиції України разом з довідкою про відповідність проекту основним положенням законодавства Європейського Союзу, форма якої наведена в додатку 10 до постанови.
У процесі розробки проектів нормативно-правових актів фахівцям Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів необхідно вивчати норми законодавства ЄС щодо врегулювання та вирішення питань, що належать до сфери правового регулювання проектів, розробляти проекти нормативно-правових актів з урахуванням результатів вивчення основних положень законодавства ЄС, а також надавати розроблені проекти Департаменту методології для проведення експертизи та підготовки довідки про відповідність їх положень нормам законодавства ЄС, не пізніше ніж за 5 днів до терміну подання проектів нормативно-правових актів на експертизу до Міністерства юстиції України.
Поряд з цим, відповідно до статті 5 Указу Президента України від 5 вересня 2001 року N 797 "Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі" проекти нормативно-правових актів з питань реформування зовнішньоторговельного режиму України підлягають обов'язковому погодженню з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України з метою їх перевірки на відповідність нормам та принципам системи угод Світової організації торгівлі.
Тому розроблені фахівцями Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів проекти нормативно-правових актів з питань реформування зовнішньоторговельного режиму України необхідно подавати на розгляд до Департаменту методології для проведення експертизи на відповідність їх положень нормам та принципам системи угод Світової організації торгівлі не пізніше ніж за 5 днів до терміну подання проектів нормативно-правових актів на експертизу до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.
III. Основні положення директив Європейського Союзу щодо справляння акцизного збору
Вторинне законодавство ЄС, яке регулює акцизний збір, має структуру, яка характеризується наявністю так званих горизонтальних та вертикальних директив.
Горизонтальні директиви охоплюють основні аспекти правового врегулювання всіх категорій підакцизних товарів, без поділу їх на групи. Вертикальні директиви здійснюють правове регулювання по категоріях підакцизних товарів, встановлюючи їх структуру, мінімальний рівень ставок акцизного збору та способи розрахунку акцизного збору.
При розробці проектів нормативно-правових актів з питань оподаткування акцизним збором необхідно керуватися наступними директивами Європейського Союзу.
1) Директива Ради 92/12/ЄЕС від 25 лютого 1992 року щодо загального режиму для підакцизних товарів та щодо зберігання, переміщення та моніторингу таких товарів (далі - Директива).
Ця Директива є горизонтальною директивою і відіграє головну роль в системі акцизних зборів ЄС, оскільки вона запроваджує деякі уніфіковані правила для обчислення та стягнення акцизного збору для всіх типів підакцизних товарів. Директива встановлює загальні засади впорядкування системи акцизного збору для таких товарів, зберігання, переміщення та контролю, а також вводить загальну концепцію оподаткування підакцизних товарів.
Для цілей цієї Директиви застосовуються наступні визначення:
а) ліцензований управляючий складом: фізична або юридична особа, яка отримала ліцензію від податкового органу держави-члена під час здійснення своєї діяльності виробляти, обробляти, зберігати, отримувати та відправляти підакцизні товари в режимі призупинення оподаткування на податковому складі;
б) податковий склад: місце виробництва, обробки, збереження, отримання та відправки підакцизних товарів в режимі призупинення оподаткування ліцензованим управляючим складу при здійсненні ним своєї діяльності з дотриманням певних умов, встановлених податковими органами держави-члена, на території якої розташовано цей податковий склад;
в) режим призупинення оподаткування: податковий режим, який застосовується до виробництва, обробки, зберігання та переміщення підакцизних товарів з призупиненням сплати акцизного збору, тобто на умовах податкового кредиту. При такому режимі податкове зобов'язання з акцизного збору не виникає щодо підакцизних товарів, які переміщуються з одного податкового складу до іншого з метою обробки (переробки), змішування, розливу, пакування, розфасовки чи експортуються до місця призначення за межами митної території Співтовариства згідно з правилами перевезення.
Всі продукти, які підлягають оподаткуванню акцизним збором та переміщуються на умовах податкового кредиту між державами - членами ЄС, повинні супроводжуватися документами, виписаними ліцензованим управляючим складу - відправником вантажу. Ці документи можуть бути або адміністративними, або комерційними.
Податкові органи держав - членів ЄС повинні інформуватися ліцензованим управляючим складу про відправлені або одержані поставки підакцизних товарів шляхом подання відповідних документів або посиланням на супровідні документи. Ці документи повинні бути надані у чотирьох екземплярах: один екземпляр залишається відправникові; один екземпляр для одержувача; один екземпляр повертається відправникові після доставки; один екземпляр - для податкового органу країни призначення. Компетентні органи кожної держави - члена відправлення можуть передбачити використання додаткового примірника цього документа для цілей компетентних органів держави - члена відправлення.
Режим призупинення оподаткування для підакцизних товарів, які відправляються на експорт через одну або більше держав-членів ліцензованим управляючим складом, який має постійне місце здійснення своєї діяльності в державі-члені, припиняється підтвердженням, яке видається митними органами відправлення з Співтовариства, що товари дійсно було вивезено за межі Співтовариства. Такі органи повинні надіслати ліцензованому управляючому складом підтверджену копію супровідного документа, призначену для нього.
Якщо припинення режиму не відбувається, ліцензований управляючий складом повідомляє про це податкові органи своєї держави-члена протягом визначеного ними терміну. Однак, такий термін не може перевищувати трьох місяців з дати відправки товарів.
Директива застосовується до таких продуктів, як:
- нафтопродукти;
- спирт і алкогольні напої;
- тютюнові вироби.
Відповідно до положень статті 5 Директиви зазначені продукти визнаються об'єктом оподаткування акцизним збором під час їх виробництва в межах території ЄС або під час їх імпорту на територію ЄС.
Під імпортом підакцизних товарів вважається ввезення товару на територію Співтовариства.
Однак, якщо певний товар при ввезенні його на територію Співтовариства проходить митні процедури Співтовариства, імпорт вважається таким, що відбувся, лише після завершення митної процедури Співтовариства.
Відповідно до статті 6 Директиви податкові зобов'язання щодо сплати акцизного збору виникають у момент випуску підакцизних товарів для споживання або фіксації нестачі за ставками, що були чинними на момент виникнення податкових зобов'язань.
Випуск підакцизних товарів для споживання означає:
будь-який вихід, включаючи вихід з порушенням законодавства, з-під дії режиму призупинення оподаткування;
будь-яке виробництво, включаючи виробництво з порушенням законодавства, таких товарів поза межами дії режиму призупинення оподаткування;
будь-яке імпортування таких товарів, включаючи імпортування з порушенням законодавства, якщо такі товари не було розміщено під режимом призупинення оподаткування.
Акцизний збір обчислюється та стягується відповідно до визначеної кожною державою-членом процедури, і при цьому держави-члени застосовують одні й ті ж процедури стосовно обчислення та стягнення збору як до національних товарів, так і до товарів з інших державчленів.
Відповідно до статті 11 Директиви кожна держава-член встановлює свої правила стосовно виробництва, обробки та зберігання підакцизних товарів згідно з положеннями цієї Директиви.
Разом з тим, встановлено, що виробництво, обробка та збереження підакцизних товарів, якщо акцизний збір не було сплачено, відбувається на податковому складі.
Згідно із статтею 12 Директиви відкриття та функціонування податкових складів обумовлюється отриманням ліцензії від податкових органів держав-членів.
Від ліцензованого управляючого складом вимагається:
забезпечувати гарантію, якщо потрібно, яка охоплює виробництво, обробку та зберігання підакцизних товарів, та обов'язкову гарантію, яка охоплює переміщення вказаних товарів. Умови надання вказаних гарантій встановлюються податковими органами держав-членів, де податковий склад було ліцензовано;
відповідати вимогам, встановленим державою-членом, у межах території, на якій цей податковий склад розташовано;
вести облік запасів та переміщення товарів по кожному складу;
пред'являти товари на вимогу;
надавати дозвіл на проведення усіх відповідних перевірок та контролю запасів.
Ці вимоги мають відповідати принципу недискримінації між національними операціями та операціями, що здійснюються у межах Співтовариства.
Принципи ліцензування управляючих складом встановлюються відповідно до Рекомендації Комісії від 29 листопада 2000 року N 2000/789/ЄС.
Згідно із статтею 14 Директиви ліцензовані управляючі складом звільняються від оподаткування акцизним збором у відношенні втрат, які сталися в межах дії режиму призупинення оподаткування, внаслідок непередбачуваних або форс-мажорних обставин, підтверджених відповідною державою-членом, а також у відношенні втрат, властивих природі товарів, при їх виробництві, обробці, зберіганні та транспортуванні. Кожна держава-член визначає умови надання таких звільнень.
Втрати, що сталися під час перевезення підакцизних товарів всередині Співтовариства під режимом призупинення оподаткування, визначаються згідно з правилами держави - члена призначення.
Держави - члени ЄС можуть вимагати, що підакцизні товари, що випускаються у продаж для споживання на їх території, повинні мати фіскальне чи національне ідентифікаційне маркування, що використовуються для податкових цілей. Держава-член, яка вимагає використання фіскального чи національного ідентифікаційного маркування, має забезпечити їх доступність для ліцензованих управляючих складом інших держав-членів.
Згідно із статтею 23 Директиви підакцизні товари звільняються від сплати акцизного збору, якщо вони призначені:
для постачання у контексті дипломатичних чи консульських відносин;
для міжнародних організацій, визнаних органами державної влади держави-члена як такі, які в ній розташовані, а також визначених членами такої організації, у межах та за дотримання умов, встановлених міжнародними конвенціями про заснування таких організацій, або угодами про штаб-квартири;
для збройних сил будь-якої держави, яка є членом НАТО;
для споживання відповідно до умов угоди, укладеної з країнами, які не є членами Співтовариства, або міжнародними організаціями за умови, що така угода узгоджена у частині звільнення від ПДВ.
2) Директива Ради 92/79/ЄЕС від 19 жовтня 1992 року щодо зближення податків на сигарети.
Відповідно до вимог Директиви кожна держава - член ЄС повинна застосовувати сукупний мінімальний акцизний збір (специфічний плюс пропорційний (адвалорний), крім ПДВ), розмір якого повинен бути встановлений на рівні 57 відсотків роздрібної ціни на сигарети (включаючи всі податки) і який повинен становити не менше 60 євро за 1000 сигарет найбільш уживаної цінової категорії. З 1 липня 2006 року 60 євро має бути збільшено до 64 євро.
Державам - членам ЄС, які встановлюють сукупний мінімальний акцизний збір у розмірі 95 євро за 1000 сигарет найбільш уживаної цінової категорії не потрібно дотримуватися вимоги щодо мінімального акцизного збору у розмірі 57 відсотків роздрібної ціни на сигарети. З 1 липня 2006 року 95 євро має бути збільшено до 101 євро.
Сукупний мінімальний акцизний збір на сигарети повинен визначатися на основі сигарет найбільш уживаної цінової категорії відповідно до даних, встановлених на 1 січня кожного року.
Курс євро в національній валюті, що застосовується при визначенні суми загального мінімального акцизного збору, встановлюється один раз на рік. Валютний курс, що підлягає застосуванню, визначається станом на перший робочий день жовтня та публікується в Офіційному Віснику Європейських Співтовариств, і набирає чинності з 1 січня наступного календарного року.
3) Директива Ради 92/80/ЄЕС від 19 жовтня 1992 року щодо зближення податків на тютюнові вироби інші, ніж сигарети.
Згідно із положеннями Директиви мінімальний акцизний збір встановлюється на такі групи тютюнових виробів, що вироблені у Європейському Союзі або імпортовані з країн - нечленів ЄС:
сигари і сигарили;
високоякісний подрібнений тютюн для скручування сигарет;
інший тютюн для паління.
Держави - члени ЄС повинні запроваджувати акцизний збір, який може бути встановлений:
- або у відсотковому відношенні до максимальної роздрібної ціни кожного виробу, що вільно визначається виробником та імпортерами з країн, що не є членами Співтовариства (адвалорний збір);
- або як специфічний збір, виражений у грошовій сумі за кілограм, або, у випадку сигар та сигарил, - за кількість штук;
- або як поєднання обох видів.
У випадку коли акцизний збір є або адвалорним, або змішаним, держави-члени можуть встановлювати мінімальну величину акцизного збору.
З 1 липня 2003 року сукупний акцизний збір повинен складати не менше ніж:
на сигарети і сигарили: 5 відсотків роздрібної ціни включно з усіма податками, або 11 євро за 1000 штук чи за кілограм;
на високоякісний подрібнений тютюн для скручування сигарет: 33 відсотки роздрібної ціни включно з усіма податками, або 29 євро за кілограм;
на інший тютюн для паління: 20 відсотків роздрібної ціни включно з усіма податками, або 20 євро за кілограм.
З 1 липня 2004 року сукупний акцизний збір на високоякісний подрібнений тютюн для скручування сигарет повинен складати не менше 36 відсотків роздрібної ціни включно з усіма податками, або 32 євро за кілограм.
4) Директива Ради 92/81/ЄЕС від 19 жовтня 1992 року щодо гармонізації структур акцизних зборів з нафтопродуктів.
Для цілей даної Директиви нафтопродукти визначаються відповідно до Об'єднаної номенклатури ЄС.
Відповідно до цієї Директиви держави-члени встановлюють гармонізований акцизний збір з нафтопродуктів.
Мінімальні ставки акцизного збору на нафтопродукти встановлюються державами-членами відповідно до Директиви 92/82/ЄЕС щодо зближення ставок акцизних зборів з нафтопродуктів.
Будь-який інший нафтопродукт, який призначений для використання, продажу або використаний як моторне паливо, повинен оподатковуватися як моторне паливо. Ставка акцизного збору, що підлягає застосуванню, встановлюється (залежно від цілей використання) на рівні ставки для еквівалентних видів палива для опалення чи пального.
Будь-який інший вуглеводневий продукт (за винятком вугілля, бурого вугілля, торфу або подібних) або природний газ, призначений для використання, продажу або використаний для опалювальних цілей повинен оподатковуватися за ставкою акцизного збору для еквівалентного нафтопродукту.
Нафтопродукти повинні підлягати оподаткуванню специфічним акцизним збором, розрахованим за 1000 літрів продукту при температурі 15 градусів. Однак, що стосується товарів, які використовуються як важке паливо, а також зріджений природний газ та метан, то спеціальна ставка збору розраховується на 1000 кг.
Загальні умови визначення дати виникнення податкового зобов'язання, сплати акцизного збору, податкових звільнень для нафтопродуктів встановлюються Директивою 92/12/ЄЕС.
Держави-члени можуть також передбачати виникнення податкових зобов'язань по акцизному збору з нафтопродуктів у випадках встановлення того, що не виконуються або більше не виконуються умови кінцевого використання, визначені положеннями національного законодавства для цілей застосування зниженої ставки або надання звільнення.
Також споживання нафтопродуктів на території підприємства, яке виробляє нафтопродукти, не вважається підставою для виникнення податкових зобов'язань по акцизному збору, якщо таке споживання здійснюється для цілей такого виробництва.
Однак, якщо таке споживання здійснюється для цілей, не пов'язаних з таким виробництвом і, зокрема, для руху транспортних засобів, воно вважається підставою для виникнення податкових зобов'язань.
Згідно із статтею 6 Директиви держави-члени не зобов'язані вважати "виробництвом нафтопродуктів":
а) діяльність, протягом якої час від часу отримуються незначні обсяги нафтопродуктів;
б) діяльність, згідно з якою на власному підприємстві користувача можливе повторне використання нафтопродукту за умови, що акцизний збір, який вже було сплачено з такого товару, є не меншим за акцизний збір, який підлягав би сплаті у випадку, якби такий нафтопродукт, що використовується повторно, знов підлягав оподаткуванню акцизним збором;
в) діяльність, що полягає у змішуванні, поза межами виробничого підприємства або митного складу для товарів, щодо яких не було завершено митних процедур, нафтопродуктів з іншими нафтопродуктами або іншими матеріалами, за умови, що:
г) попередньо було сплачено акцизний збір зі складових;
а також, що
д) сплачена сума є не меншою за суму акцизного збору, яка підлягала б сплаті з такої суміші.
Перша умова не застосовується у випадку, якщо певна суміш звільняється від оподаткування через специфічне використання.
Відповідно до статті 7 Директиви при зміні однієї чи більше ставок акцизного збору, у відношенні запасів, випущених для споживання нафтопродуктів, ставку акцизного збору може бути відповідно збільшено або зменшено.
Держави-члени можуть відшкодовувати вже сплачені суми акцизного збору з забруднених або випадково змішаних нафтопродуктів, які направляються назад до податкових складів для переробки.
На додаток до передбачених Директивою 92/12/ЄЕС загальних положень щодо звільнення використання підакцизних товарів, держави-члени звільняють наступні товари від гармонізованого акцизного збору за умови дотримання вимог, встановлених ними для цілей забезпечення чіткого застосування таких звільнень, а також для запобігання будь-якому ухиленню від сплати податку, обходу або зловживанням:
- нафтопродукти, що використовуються для цілей інших, ніж моторне пальне або пальне для опалювання;
- нафтопродукти, що постачаються для використання як авіаційне пальне, за винятком приватних прогулянкових польотів;
Для цілей цієї Директиви "приватними прогулянковими польотами" вважається використання літальних апаратів їхнім власником або фізичною чи юридичною особою, яка користується такими літальними апаратами за наймом або у інший спосіб, у інших, ніж комерційні, цілях або, зокрема, інших, ніж цілі перевезення пасажирів або товарів чи для надання послуг за винагороду, або для цілей представників державної влади.
Держави-члени можуть обмежити сферу застосування цього звільнення до поставок палива для реактивних літаків (код КН 2710 00 51);
- нафтопродукти, що постачаються для використання як пальне для навігації у водах ЄС (включаючи рибальство), за винятком їх використання на приватних прогулянкових суднах.
Для цілей цієї Директиви "приватним прогулянковим судном" вважається будь-яке судно, яке використовується його власником або фізичною чи юридичною особою, яка користується такими суднами за наймом або в інший спосіб у інших, ніж комерційні, цілях або, зокрема, інших, ніж цілі перевезення пасажирів або товарів або для надання послуг за винагороду, або для цілей представників державної влади;
- нафтопродукти, що використовуються у хімічній промисловості для вприскування у доменні печі для цілей хімічної обробки як додаток до коксу, що використовується як основне паливо.
Також держави-члени можуть застосовувати повне або часткове звільнення від оподаткування або зниження ставки акцизного збору на нафтопродукти або інші товари, призначені для використання у тих же цілях, які використовуються під фіскальним контролем:
а) у процесі виробництва електроенергії та на теплоелектростанціях;
б) для водних перевезень у внутрішніх водних шляхах, за винятком випадків використання приватних прогулянкових суден;
в) у сфері пасажирських перевезень, а також залізничних вантажоперевезень;
г) у сфері пілотних проектів технологічного розвитку більш екологічно безпечних товарів та, зокрема, палива з відновлюваних джерел;
д) у сфері виробництва, розробки, тестування та технічного обслуговування літаків та суден;
е) виключно в роботах у сільському господарстві, садівництві та городництві, зокрема у лісництві та рибальстві у внутрішніх водоймах;
є) при проведенні робіт по розробці судноплавних шляхів та портів.
Відповідно до Директиви держави-члени можуть також застосовувати знижену ставку оподаткування газойлю та/або зрідженого природного газу та/або метану та/або газу, які використовуються під фіскальним контролем за умови, що ставка, яка застосовується, є не нижчою за мінімальну ставку, встановлену Директивою 92/82/ЄЕС щодо зближення ставок акцизного збору з нафтопродуктів, у випадку всіх або деяких нижче наведених промислових та комерційних цілей:
а) для стаціонарних двигунів;
б) для станків та машин, які використовуються у будівництві, цивільному будівництві та публічних роботах;
в) для транспортних засобів, призначених для використання поза дорогами загального користування або у відношенні яких не було отримано дозволу на їхнє використання в основному на магістралях загального користування.
5) Директива Ради 92/82/ЄЕС від 19 жовтня 1992 року щодо зближення ставок акцизних зборів з нафтопродуктів.
Дія Директиви поширюється на нафтопродукти, а саме: етилований бензин, неетилований бензин, газолін, промислові масла, рідкий нафтовий газ, метан та керосин.
Для вказаних нафтопродуктів передбачені мінімальні ставки акцизного збору:
на етилований бензин 337 євро за 1000 літрів;
на неетилований бензин 287 євро за 1000 літрів;
на промислові масла 13 євро за 1000 літрів;
на рідкий нафтовий газ та метан 100 євро за 1000 літрів;
на метан за 1000 літрів 36 євро;
керосин 245 євро за 1000 літрів;
та інші ставки акцизного збору для конкретних держав - членів ЄС та терміни їх запровадження.
6) Директива Ради 92/83/ЄЕС від 19 жовтня 1992 року щодо гармонізації структур акцизних зборів на спирт та алкогольні напої.
Держави - члени ЄС повинні встановлювати акцизні збори на наступні продукти:
1. Пиво або будь-які продукти, що містять суміш пива та безалкогольних напоїв.
Вміст алкоголю повинен перевищувати 0,5 відсотків. Акцизний збір на пиво повинен встановлюватися:
або на кількість гектолітр/градуси Плато;
або на кількість гектолітр/градуси алкоголю у кінцевому продукті.
Держави - члени ЄС можуть встановлювати зменшені ставки акцизного збору на пиво, яке виробляється невеликими незалежними підприємствами, якщо обсяги виробництва не перевищують 200 тисяч гектолітрів пива на рік. Держави - члени ЄС можуть запроваджувати зменшені ставки на пиво, вміст алкоголю в якому не перевищує 2,8 відсотків.
2. Вино (ігристе та звичайне).
Акцизний збір на вино повинен встановлюватися на кількість гектолітрів кінцевого продукту.
Держави - члени ЄС повинні встановлювати однакову ставку акцизного збору на всі види звичайного вина та на всі види ігристого вина. Ці ставки можуть бути рівними.
Держави - члени ЄС можуть запроваджувати зменшені ставки на вино, вміст алкоголю в якому не перевищує 8,5 відсотків. Держави - члени ЄС можуть звільнити від оподаткування акцизним збором вино, виготовлене для власного споживання.
3. Інші алкогольні напої (ігристі та звичайні).
Порядок встановлення акцизного збору на інші алкогольні напої відповідає порядку, що застосовується до вина.
4. Напівфабрикати.
Акцизний збір на напівфабрикати повинен встановлюватися на кількість гектолітрів кінцевого продукту.
Держави - члени ЄС повинні встановлювати однакову ставку акцизного збору на всі види напівфабрикатів.
Держави - члени ЄС можуть запроваджувати єдину зменшену ставку акцизного збору на напівфабрикати, вміст алкоголю в яких не перевищує 15 відсотків.
5. Етиловий спирт.
Акцизний збір на етиловий спирт встановлюється на гектолітр чистого спирту при температурі 20 грдад. C та розраховується залежно від кількості гектолітрів чистого спирту.
Держави - члени ЄС можуть встановлювати зменшені ставки акцизного збору на етиловий спирт, який виробляється невеликими спиртовими заводами, якщо обсяги виробництва не перевищують 10 гектолітрів чистого спирту на рік.
Держави - члени ЄС повинні звільняти від оподаткування гармонізованим акцизним збором продукти, що охоплюються цією Директивою, якщо вони:
- повністю денатуровані;
- використовуються для виробництва будь-якого продукту не для споживання людиною; оцту; медикаментів; харчових ароматизаторів; харчових продуктів;
- використовуються для наукових досліджень; медичних цілей у лікарнях та аптеках; у виробничих процесах, кінцева продукція яких не містить алкоголю.
6) Директива Ради 92/84/ЄЕС від 19 жовтня 1992 року щодо зближення ставок акцизних зборів на спирт та алкогольні напої.
Згідно з вимогами Директиви держави - члени ЄС повинні застосовувати мінімальні ставки акцизного збору на спирт і алкогольні напої; напівфабрикати; вино; пиво.
Мінімальна ставка акцизного збору повинна встановлюватися у розмірі:
на напівфабрикати - 45 євро за гектолітр продукту;
на вина (звичайні та ігристі) - 0 євро за гектолітр продукту;
на пиво - 0,784 євро за гектолітр/градус Плато, або 1,87 євро за гектолітр/градус алкоголю кінцевого продукту.
Мінімальна ставка акцизного збору на спирт та інші алкогольні напої повинна встановлюватися у розмірі 550 євро за гектолітр чистого спирту. Держави - члени ЄС, що застосовують ставки акцизного збору, які не перевищують 1000 євро за гектолітр чистого спирту, можуть їх не знижувати.
7) Директива Ради 95/59/ЄС від 27 листопада 1995 року щодо податків, інших ніж податки з обороту, які впливають на споживання тютюнових виробів.
Ця Директива встановлює загальні принципи гармонізації структури акцизного збору, яким держави-члени оподатковують тютюнові вироби, а також конкретні критерії, що підлягають застосуванню на відповідних етапах гармонізації.
Тютюновими виробами вважаються:
а) сигарети;
б) сигари і сигарили;
в) тютюн для паління:
високоякісний подрібнений тютюн для скручування сигарет;
інший тютюн для паління.
Відповідно до статті 8 Директиви сигарети, вироблені у Співтоваристві, та імпортовані з держав, які не є членами Співтовариства, підлягають стягненню пропорційного акцизного збору, обчисленого на основі максимальної роздрібної ціни, включаючи митні збори, а також стягненню твердої суми акцизного збору, що обчислюється виходячи з одиниці товару.
Ставка пропорційного акцизного збору та розмір твердої суми акцизного збору мають бути однаковими для всіх сигарет.
На остаточному етапі гармонізації структур у всіх державах-членах для сигарет має бути встановлено однакове співвідношення між твердою сумою акцизного збору та сумою пропорційного акцизного збору і податком з обороту таким чином, щоб коливання роздрібних цін належним чином відображало різницю у вартості поставки виробниками.
У разі необхідності акцизний збір на сигарети може включати мінімальний елемент податку, граничний розмір якого для кожного етапу визначається Радою за пропозицією Комісії.
Статтею 9 Директиви визначено, що виробники або, у відповідних випадках, їхні представники чи уповноважені агенти у Співтоваристві та імпортери тютюну з держав, які не є членами Співтовариства, мають право вільно визначати максимальну роздрібну ціну для кожного з їхніх товарів для кожної держави-члена, для споживання в якій випускаються відповідні товари.
Згідно із статтею 11 Директиви від сплати акцизного збору звільняються або сплачений акцизний збір може бути відшкодовано у відношенні:
а) денатурованих тютюнових виробів, що використовуються для промислових цілей або для цілей садівництва;
б) тютюнових виробів, що знищуються під адміністративним наглядом;
в) тютюнових виробів, призначених виключно для проведення наукових випробувань або випробувань, пов'язаних із визначенням якості продукції;
г) тютюнових виробів, які переробляються виробником.
Відповідно до розділу II Директиви на першому етапі гармонізації структур акцизного збору з тютюнових виробів тверда сума акцизного збору, що стягується з сигарет, перший раз визначається шляхом посилання на сигарети в найбільш популярній ціновій категорії згідно з даними, наявними станом на 1 січня 1973 року.
Без шкоди для рішення, яке має остаточно бути прийнято стосовно співвідношення між твердою сумою акцизного збору та пропорційним елементом, тверда сума не може бути нижчою за 5 відсотків або вищою за 75 відсотків сукупної суми пропорційного акцизного збору та твердої суми акцизного збору, що стягується з цих сигарет.
Згідно з розділом III Директиви на другому етапі гармонізації тверда сума акцизного збору, що стягується з сигарет, визначається шляхом посилання на сигарети в найбільш популярній ціновій категорії згідно з даними, наявними станом на 1 січня 1978 року.
Тверда сума акцизного збору не може бути нижчою за 5 відсотків або вищою за 55 відсотків суми сукупного акцизного збору, що складається з сукупного пропорційного акцизного збору, твердої суми акцизного збору та податку з обороту, що стягується з цих сигарет.
III. Основні вимоги положень угод системи ГАТТ-СОТ у сфері оподаткування акцизним збором
Однією з базових засад, покладених в основу норм ГАТТ, є режим найбільшого сприяння (РНС) в торгівлі, який полягає в тому, що якщо одна країна надає іншій більш сприятливий режим доступу на свій ринок, то вона одночасно та безумовно надає такий же режим іншим країнам. Згідно із параграфом 1 статті I ГАТТ визначено, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни та призначений для будь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися відповідному товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений для території всіх інших сторін.
Принципи режиму найбільшого сприяння доповнюють правила стосовно "національного режиму", викладені у статті III ГАТТ, і вимагають, щоб товари, які походять з території будь-якої іншої сторони, імпортовані на територію будь-якої іншої сторони, не підпадали прямо чи опосередковано, під внутрішні податки та інші внутрішні збори будь-якого роду, які перевищують податки та збори, що прямо чи опосередковано застосовуються до відповідних вітчизняних товарів. Іншими словами, вказані правила вимагають від країн недискримінаційного відношення до імпортних товарів, надаючи останнім не менш сприятливий режим, ніж товарам національного виробництва.
Головною метою торгової політики, спрямованої на забезпечення національного режиму в широкому розумінні, є усунення протекціонізму в застосуванні національних податків, зокрема, акцизного збору, та регулюючих заходів по відношенню до імпортних товарів на користь товарів вітчизняного виробництва.
Відповідно до статті 9 Конституції України діючі міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 10 діючої Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом від 14.06.94, ратифікованої Верховною Радою України 10.11.94, сторони надають один одному режим найбільшого сприяння в торгівлі відповідно до пункту 1 статті I ГАТТ. Це положення не застосовується до:
пільг, наданих окремим країнам згідно з ГАТТ і іншими міжнародними угодами на користь країн, що розвиваються;
пільг, наданих суміжним країнам з метою сприяння розвитку прикордонної торгівлі;
пільг, наданих з метою створення митного чи союзу зони вільної торгівлі, чи пільг, що випливають зі створення такого союзу чи зони.
Поряд з цим, відповідно до статті 15 Угоди встановлено, що вироби, що походять з території однієї Сторони й імпортуються на територію іншої Сторони, не підлягають, безпосередньо чи опосередковано, ніякому внутрішньому оподаткуванню чи іншим внутрішнім зборам, що перевищують ті, які застосовуються, безпосередньо чи опосередковано, до подібних вітчизняних виробів.
Крім того, цим товарам надається не менш сприятливий режим, ніж той, який наданий подібним товарам національного походження щодо всіх законів, правил і вимог, які впливають на їх внутрішній продаж, щодо пропонування для продажу, купівлі, транспортування, розподілу або використання.
| Заступник директора Департаменту методології | Н.П.Фліссак |