Директива Ради 92/81/ЄЕС "Про гармонізацію структур акцизних зборів на нафтопродукти"

Поправки:

Доповнено документом 392L0108 (OJ L 390 31.12.92 p. 124)

Доповнено документом 392L0074 (OJ L 365 31.12.94 p. 46)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Враховуючи Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства і, зокрема, статтю 99 цього Договору;

Враховуючи пропозицію Комісії (1);

Враховуючи висновок Європейського Парламенту (2);

Враховуючи висновок Комітету з економічних та соціальних питань (3);

(1) OJ No C 322, 21.12.1990 p. 18.

(2) OJ No C 183, 15.7.1991 p. 289.

(3) OJ No C 69, 18 3 1991 p. 25.

Оскільки Директивою 92/12/ЄЕС (4) встановлені положення про загальні домовленості щодо товарів, які підлягають акцизному збору;

Оскільки Директивою 92/82/ЄЕС (5) встановлені положення про мінімальні ставки акцизного збору, які застосовуються до окремих типів нафтопродуктів;

(4) OJ No L 76, 23.3.1992 p. 1.

(5) див сторінку 19 цього Офіційного Вісника.

Оскільки є важливим для нормального функціонування внутрішнього ринку визначити спільні визначення для всіх нафтопродуктів, які підпадають під загальну систему моніторингу акцизних зборів;

Оскільки є корисним базувати такі визначення на тих, що містяться у змішаній товарній номенклатурі, яка є чинною на день прийняття цієї Директиви;

Оскільки необхідно встановити певні обов'язкові звільнення від податку на рівні Співтовариства;

Оскільки, однак, є доцільним дозволити державам-членам застосовувати на необов'язковій підставі деякі інші звільнення від податку або знижених ставок податку на їхніх власних територіях, якщо це не спричиняє викривлення конкуренції;

Оскільки необхідно забезпечити процедуру для дозволу встановлення подальших звільнень від податку або зменшених ставок податку;

Оскільки необхідно забезпечити перевірочні процедури для всіх звільнень від податку або зменшених ставок податку, які викладені в цій Директиві для того, щоби здійснювати постійний моніторинг їхньої відповідності вимогам нормального функціонування внутрішнього ринку;

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Держави-члени встановлюють узгоджений акцизний податок на нафтопродукти згідно з цією Директивою.

2. Держави-члени встановлюють ставки цього податку згідно з Директивою 92/82/ЄЕС про зближення ставок акцизного податку на нафтопродукти.

1. Для цілей цієї Директиви термін "нафтопродукти" включає:

(a) продукти, що підпадають під товарний код CN 2706;

(b) продукти, що підпадають під товарні коди CN 2707 10, 2707 20, 2707 30, 2707 50, 2707 91 00 та 2707 99 (за виключенням 2707 99 30, 2707 99 50 та 2707 99 70);

(c) продукти, що підпадають під товарний код CN 2709;

(d) продукти, що підпадають під товарний код CN 2710;

(e) продукти, що підпадають під товарний код CN 2711, включаючи хімічно чистий метан та пропан, але виключаючи природний газ;

(f) продукти, що підпадають під товарні коди CN 2712 10, 2712 20 00, 2712 90 31, 2712 90 33, 2712 90 39 та 2712 90 90;

(g) продукти, що підпадають під товарний код CN 2713 за виключенням смолистих продуктів, використане вапно, кислотні залишки та базові залишки;

(h) продукти, що підпадають під товарний код CN 2715;

(i) продукти, що підпадають під товарний код CN 2901;

(j) продукти, що підпадають під товарні коди CN 2902 11 00, 2902 19 90, 2902 20, 2902 30, 2902 41 00, 2902 42 00, 2902 43 00 та 2902 44;

(k) продукти, що підпадають під товарні коди CN 3403 11 00 та 3403 19;

(l) продукти, що підпадають під товарний код CN 3811;

(m) продукти, що підпадають під товарний код CN 3817.

2. Нафтопродукти, інші, ніж ті, для яких рівень податку встановлюється за ставками, визначеними Директивою 92/82/ЄЕС, підлягають оподаткуванню акцизним податком, якщо вони призначені для використання, здійснення торгівлі або використання як паливо для обігрівачів чи моторне паливо. Ставка податку, яка застосовується, встановлюється згідно з типом використання за ставкою на еквівалентні види палива для обігрівачів та двигунів.

3. Крім продуктів, що оподатковуються як визначено у пункті 1, будь-який продукт, призначений для використання або торгівлі, або використання як моторне паливо, або як присадки чи добавки до моторного палива, оподатковується як моторне паливо. Будь-який інший вуглець, за виключенням вугілля, лігніту, торфу та подібних твердих вуглеців або природного газу, які призначені для використання, торгівлі або використання для цілей обігріву, оподатковується за ставкою еквівалентного нафтопродукту. Однак, вугілля, лігніт, торф або будь-який інший подібний твердий вуглець, чи природний газ, можуть підлягати оподаткуванню згідно з положеннями статті 3 (3) Директиви 92/12/ЄЕС.

4. Посилання у пункті 1 вище на коди змішаної товарної номенклатури мають робитися лише на товарні коди, перелічені у версії кодів CN, яка є чинною на дату ухвалення цієї Директиви.

1. У кожній державі-члені нафтопродукти оподатковуються за спеціальною ставкою акцизного збору, яка розраховується на 1000 літрів продукту при температурі 15 град. C. Однак, стосовно продуктів, перелічених у Статті 2 (1), які використовуються як важкі паливні продукти, а також для зрідженого природного газу та метану спеціальна ставка податку розраховується на 1000 кг.

2. Держави-члени можуть розраховувати спеціальні ставки акцизного податку на важкі паливні продукти, зріджений природний газ та метан у спосіб, що відрізняється від того, який пропонується у пункті 1. У такому разі вони зобов'язані розраховувати ставку податку пропорційно обсягам продукту.

1. На додаток до загальних положень, що визначають момент застосування ставки податку, та положень про сплату акцизного податку, як викладено у Директиві 92/12/ЄЕС, нафтопродукти також підлягають оподаткуванню акцизним податком, при виникненні одного з моментів застосування акцизного податку, як викладено у Статті 2 (3) цієї Директиви.

2. Держави-члени можуть також забезпечувати, щоб акцизний збір на нафтопродукти застосовувався, коли встановлюється, що умова кінцевого використання, як вона викладена у національних положеннях для надання звільнення від податку або застосування зниженої ставки податку, не виконується або перестає виконуватися.

3. Споживання нафтопродуктів на території підприємства, яке виробляє нафтопродукти, не розглядається як настання моменту оподаткування акцизним податком, за умови, що таке споживання здійснюється для цілей такого виробництва. Однак, якщо таке споживання здійснюється для цілей, не пов'язаних з виробництвом і, зокрема, для руху транспортних засобів, воно вважається моментом для оподаткування акцизним податком.

1. Без ушкодження для положень Статті 6, підприємство, на якому виготовляються продукти, які перелічені у Статті 2 (1), або підлягають специфічним обробним процесам у значенні, яке міститься у Додатковій записці до Глави 27 Змішаної Товарної Номенклатури, розглядається як підприємство з виробництва нафтопродуктів.

2. Без ушкодження для правил руху товарів, викладеним у Директиві 92/12/ЄЕС, держави-члени не мають вважати "підприємствами з виробництва нафтопродуктів" ті підприємства, на яких єдиними продуктами, що виробляються, є нафтопродукти, для яких рівень податку Директивою 92/82/ЄЕС не встановлюється.

Держави-члени не мають вважати як "виробництво нафтопродуктів":

(a) діяльність, протягом якої час від часу отримуються незначні обсяги нафтопродуктів;

(b) діяльність, згідно з якою користувач нафтопродукту робить можливим його повторне використання на своєму власному підприємстві за умови, що акцизний податок на такий продукт вже був сплачений у обсязі, не меншому, ніж акцизний податок, який би застосовувався, якби таке паливо, що використовується повторно, знов підлягало оподаткуванню;

(c) діяльність, що полягає у змішуванні, поза межами підприємства або митного складу, нафтопродуктів з іншими нафтопродуктами або іншими матеріалами, за умови, що:

i) акцизний податок на компоненти був попередньо сплачений; а також, що

ii) сума сплаченого податку не є меншою, ніж сума акцизного податку, якою така суміш може оподатковуватися.

Перша умова не поширюється на суміші, які виключені з оподаткування через їхнє специфічне використання.

При зміні однієї чи більше ставок акцизного податку обсяги нафтопродукту, випущені для споживання, можуть підлягати оподаткуванню за зменшеною або збільшеною ставкою акцизного податку.

1. На додаток до загальних положень, викладених у Директиві 92/12/ЄЕС, про звільнення від податку використання продуктів, які підлягають оподаткуванню акцизним податком, та без ушкоджень для інших положень Співтовариства, держави-члени звільняють наступні продукти від податку узгодженим акцизним податком за умови, які вони застосовують для цілей забезпечення вірного та справедливого застосування таких звільнень та запобігання ухиленню від сплати податку, зменшенню сум податку та податковим зловживанням:

(a) нафтопродукти, які використовуються для цілей, відмінних від їх використання як моторного палива або палива для обігріву;

(b) нафтопродукти, які поставляються для використання як паливо для повітряних сполучень, крім приватних прогулянкових польотів.

Для цілей цієї Директиви, термін "приватні прогулянкові польоти" означає використання літальних апаратів їхнім власником або фізичною чи юридичною особою, яка користується такими літальними апаратами за наймом або у інший спосіб для інших цілей, крім комерційних або, зокрема, цілей перевезення пасажирів або товарів, або для надання послуг за винагороду, або для цілей представників державної влади.

Держави-члени можуть обмежувати сферу застосування цього звільнення від податку поставками палива для реактивних літаків (товарний код CN 2710 0051);

(c) нафтопродукти, які поставляються для використання як паливо для цілей водних сполучень у водах Співтовариства (включаючи риболовлю), крім використання для власних прогулянкових судна.

Для цілей цієї Директиви термін "власні прогулянкові судна" означають, будь-яке судно, яке використовується його власником або фізичною чи юридичною особою, яка користується такими плавальними суднами за наймом або в інший спосіб для інших цілей, крім комерційних або, зокрема, цілей перевезення пасажирів або товарів, або для надання послуг за винагороду, або для цілей представників державної влади.

2. Без жодних ушкоджень для інших положень Співтовариства держави-члени можуть застосовувати повне або часткове звільнення від податку або зменшення ставки податку на нафтопродукти, які перебувають під фіскальним контролем:

(a) у процесі виробки електроенергії та на комбінованих підприємствах з вироблення електроенергії та тепла;

(b) для водних сполучень на внутрішніх водних шляхах за допомогою суден, крім приватних суден для прогулянкових цілей;

(c) у сфері пасажирських перевезень, а також перевезення товарів залізницею;

(d) у сфері пілотних проектів у області технологічних розробок більш екологічно чистих продуктів та, зокрема, палива з ресурсів, що поновлюються;

(e) у сфері виробництва, розробки, тестування та технічного обслуговування літаків та кораблів;

(f) виключно у роботах у сільському господарстві, садівництві та городництві, зокрема у лісництві та риболовлі на внутрішніх водоймищах;

(g) стосовно робіт по розчистці судноплавних шляхів та портів.

3. Держави-члени можуть також застосовувати у нижченаведених випадках промислового та комерційного використання зменшені ставки оподаткування газойлю та/або зрідженого природного газу, та/або метану, та/або керосину (гасу), які використовуються під фіскальним контролем за умови, що ставка, яка застосовується, є не нижчою, ніж мінімальна ставка податку, встановлена Директивою 92/82/ЄЕС для зближення ставок акцизного податку на нафтопродукти:

(a) для стаціонарних двигунів;

(b) для станків та машин, які використовуються у будівництві, цивільному будівництві та суспільних роботах;

(c) для транспортних засобів, які призначені для використання у польових умовах, або стосовно яких немає дозволу на їхнє використання на автошляхах загального користування.

4. Рада, діючи одностайно на пропозицію Комісії, може надавати дозвіл будь-якій державі-члену на встановлення подальших звільнень від податку або зниження ставок податків, виходячи з конкретних політичних міркувань.

Держави-члени, які бажають вжити таких заходів, мають відповідно поінформувати Комісію, а також надати Комісії всю необхідну інформацію. Комісія інформує інші держави-члени про запропоновані заходи протягом одного місяця. Вважається, що Рада дозволила таке запропоноване звільнення від податку або зменшення ставки податку, якщо протягом двох місяців з дати інформування інших держав-членів, як викладено у другому підпункті, ані Комісія, ані жодна держава-член не вимагають розгляду цього питання.

5. Якщо Комісія вважає, що таке звільнення від податку або зменшення ставки податку, про які йдеться у пункті 4, більше не є достатніми, зокрема, коли йдеться про чесну конкуренцію або порушення нормального функціонування внутрішнього ринку, або політику Комісії у сфері захисту навколишнього середовища, Комісія подає відповідні пропозиції до Ради. Рада приймає одностайне рішення по таких пропозиціях.

6. У будь-якому випадку, але не пізніше 31 грудня 1996 року, Рада переглядає ситуацію стосовно звільнення від податку або зменшеннями ставки податку, про які йдеться у пункті 4, на підставі звіту Комісії, та приймає одностайне рішення по пропозиції Комісії після проведення консультацій з Європейським Парламентом, стосовно скасування, зміни чи продовження строку дії таких звільнень від податку або зменшень ставки податку, деяких з них або всіх.

7. Не пізніше 31 грудня 1997 року Рада переглядає звільнення від податку, про які йдеться у пункті 1 (a) та 2 (b), на підставі звіту Комісії та з урахуванням зовнішніх витрат, пов'язаних з такими видами транспорту, а також відповідного впливу на навколишнє середовище, та виносить одностайне рішення по пропозиції Комісії щодо скасування або зміни таких звільнень.

8. Держави-члени вільні у впровадженні звільнень від податку або зменшення ставки податку, про які йдеться у пункті 4, шляхом відшкодування сум раніше сплаченого акцизного податку.

До 31 грудня 1992 року Рада, діючи одностайно на підставі пропозиції Комісії, приймає правила Співтовариства про підфарбовування або маркування нафтопродуктів, які звільнені від податку, або податок на які сплачується за зменшеною ставкою як на паливо або моторне паливо.

1. Держави-члени вводять в силу закони, регламенти та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиві, не пізніше 31 грудня 1992 року. Вони інформують Комісію про заходи, що ними вживаються. Якщо держави-члени приймають ці заходи, вони мають містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися такими посиланнями під час їхньої офіційної публікації. Методи надання такого посилання визначаються самими державами-членами.

2. Держави-члени надають Комісії тексти основних положень національного законодавства, які вони прийняли у сфері, що регулюється положеннями цієї Директиви.

Ця Директива призначається державам-членам.

Здійснено у м. Люксембурзі 19 жовтня 1992 року.