Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; дитячий вік до 6 років.
Форма випуску ЛЗ: капс. по 250 мг, по 400 мг, табл. для жування або приготування суспензії для перорального застосування по 50 мг, по100 мг, по 200 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 2 роки.
Торгова назва:
II. Відекс, "Bristol-Myers Squibb", США
Вірозин, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія
Дивір, "Cipla Ltd", Індія
Динозин 100, "Hetero Drugs Limited", Індія
- Ламівудин (Lamivudine)*
Фармакотерапевтична група. J05AF05 - противірусні засоби. Інгібітори зворотної нуклеозид-транскриптази.
Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: основний механізм дії - пригнічення зворотної
транскриптази ВІЛ; селективний інгібітор реплікації ВІЛ-1 та ВІЛ-2
in vitro, він також активний відносно зидовудин-стійких штамів
ВІЛ; ламівудин у комбінації із зидовудином зменшує кількість ВІЛ-1
і збільшує кількість CD4-клітин, а також значно знижує ризик
прогресування хвороби та смертність від неї; продемонстровано
синергізм ламівудину і зидовудину відносно пригнічення реплікації
ВІЛ у культурі клітин; при виникненні резистентності до ламівудину
в зидовудин-стійких штамів вірусу водночас може відновитися
чутливість до зидовудину; має слабку цитотоксичну дію на лімфоцити
периферичної крові, лімфоцитарні та моноцитарно-макрофагальні
клітинні лінії і клітини кісткового мозку, що свідчить про його
широкий терапевтичний індекс; біодоступність ламівудину становить
80-85%; C досягається в середньому через 1 год і при
макс
застосуванні в середній терапевтичній дозі становить 1-1,9 мкг/мл;
C знижується при одночасному прийомі препарату з їжею, але
макс
біодоступність його не залежить від вживання їжі; середній T
1/2
5-7 год; має лінійний фармакокінетичний профіль у терапевтичних
дозах і низьке зв'язування з білками плазми; проникає в ЦНС і
цереброспінальну рідину; через 2-4 год після перорального
застосування співвідношення концентрації в спинномозковій рідині
та плазмі становить 0,12; виводиться головним чином нирками
(> 70%) шляхом активної тубулярної секреції, незначною мірою
(< 10%) - шляхом печінкового метаболізму; елімінація порушується
при зниженні функції нирок, незалежно від того, є це наслідком
хвороби нирок або віковим явищем; фармакокінетика у дітей в цілому
подібна до такої у дорослих, але абсолютна біодоступність у дітей
до 12 років нижча (55-65%), а системний кліренс - вищий; тому
рекомендована доза для дітей від 3 місяців до 12 років становить
4 мг/кг 2 р/добу.
Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-інфекії у дорослих і дітей (у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та діти старше 12 років - 100 мг 1 р/добу; діти від 2 до 11 років - 3 мг/кг 1 р/добу; МПД - до 100 мг/добу (рекомендовано призначати у вигляді р-ну для перорального застосування); припинення лікування можливо для пацієнтів з нормальними показниками імунітету після досягнення сероконверсії HbeAg та HbsAg; перорально для дорослих та дітей старше 12 років - 300 мг/добу (30 мл) або 150 мг 2 р/добу; немовлята до 3 місяців - дані про застосування обмежені, специфічних рекомендацій з дозування немає; діти від 3 місяців до 12 років - 4 мг/кг маси тіла 2 р/добу (МПД 300 мг/добу); дози для лікування пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв, повинні бути зменшені; у пацієнтів з помірною і тяжкою печінковою недостатністю препарат не має суттєвого впливу на функцію печінки, тому необхідності в корекції дози в цьому випадку немає.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гематологічні показники - анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, істинна еритроцитарна аплазія; нервова система - головний біль, парестезії, випадки периферичної нейропатії, хоча причинний зв'язок з лікуванням до кінця не встановлений; ШКТ - нудота, блювання, біль у верхній половині живота, діарея, панкреатит, хоча причинний зв'язок його з лікуванням не встановлений, підвищення рівня амілази сироватки; гепатобіліарна система - підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ); шкіра - висип, алопеція; опорно-руховий апарат - артралгія, м'язові розлади, рабдоміоліз; інші - втомлюваність, погане самопочуття, гарячка.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату в анамнезі.
Форма випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 150 мг, по 300 мг, р-н для перорального застосування по 240 мл (10 мг/мл) у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; після розкриття фл. зберігати не більше 1 місяця; термін придатності - 2 роки.
Торгова назва ЛЗ:
I. Ламівудин, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця",
II. Віролам, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія
Гептавір 150, "Hetero Drugs Limited", Індія
Епівір(ТМ), GlaxoWellcome Operations"; "GlaxoSmithKline Inc.", Великобританія/Канада
Зеффікс(ТМ), "GlaxoWellcome Operations" для "GlaxoSmithKline Export Limited", Великобританія
Ламівудин, "Aurobindo Pharma Ltd.", Індія
Ладивін, "Cadila Healthcare Limited", Індія
Ламівір, "Cipla Ltd", Індія
Ламівудин, "Aurobindo Pharma Ltd.", Індія.
- Ставудин (Stavudine)*
Фармакотерапевтична група. J05AF04 - противірусний засіб для лікування ВІЛ-інфікованих хворих.
Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: аналог тимідину; активний in vitro відносно ВІЛ у
клітинах людини; пригнічує зворотну транскриптазу ВІЛ внаслідок
конкуренції з природним субстратом; пригнічує синтез вірусної ДНК
через індукцію термінування ланцюгів ДНК; пригнічує клітинну
ДНК-полімеразу g через пригнічення синтезу мітохондріальної ДНК;
дані щодо розвитку резистентності ВІЛ до ставудину in vivo
обмежені, як і щодо перехресної резистентності до інших аналогів
нуклеозидів; у дорослих абсолютна біодоступність становить
86 +- 18%; після вживання численних пероральних доз 0,5-0,67 мг/кг
C дорівнювало 810 +- 175 нг/мл; C і AUC збільшуються
макс макс
пропорційно дозі в дозовому інтервалі 0,033-4,0 мг/кг при
пероральному вживанні; T не залежить від дози і дорівнює
1/2
1,3 +- 0,2 год після приймання одноразової дози та 1,4 +- 0,2 год
після приймання множинних доз препарату; T всередині клітини
1/2
ставудинтрифосфату in vitro дорівнює 3,5 год в лімфоцитах лінії
CEM і в мононуклеарних клітинах периферичної крові, що дозволяє
застосовувати препарат 2 р/добу; загальний кліренс становить
600 +- 90 мл/хв, а нирковий кліренс - 240 +- 50 мл/хв, що вказує
на активну канальцеву секрецію поряд з гломерулярною фільтрацією;
після перорального прийому в незміненому стані з сечею виводиться
34 +- 5% одноразової дози або 40 +- 12% - після прийому множинних
пероральних доз; метаболізм не досліджувався; фармакокінетика у
літніх хворих не вивчалася; у дітей фармакокінетичний профіль
після приймання першої дози та в стаціонарному стані не
відрізнявся, також не відзначалася будь-яка кумуляція в організмі
при вживанні дози 0,125-2 мг/кг 2 р/добу; величини C і AUC
макс
пропорційні отриманій дозі; після перорального прийому середня
абсолютна біодоступність становила 84%; після прийому одноразової
пероральної дози середній T становив приблизно 1 год; хворим із
1/2
зниженою функцією нирок рекомендується коригувати дозу препарату;
фармакокінетика в хворих із порушеною функцією печінки
не відрізняється від фармакокінетики здорових.
Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-інфекція.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: щоденна доза призначається відповідно до маси тіла хворого та інших індивідуальних характеристик; дорослим та дітям старші 12 років - при масі тіла менше 60 кг рекомендовано 30 мг 2 р/добу кожні 12 год; при масі тіла більше 60 кг - 40 мг 2 р/добу кожні 12 год; діти старші 3 місяців - при масі тіла до 30 кг - 1 мг/кг 2 р/добу кожні 12 год; при масі тіла від 30 до 60 кг - 30 мг 2 р/добу кожні 12 год.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: периферична нейропатія; панкреатит різного ступеня тяжкості; молочнокислий ацидоз та жировий гепатоз; диспепсія (нудота/блювання, розлад травлення, пронос або запор, почуттям важкості в ділянці печінки); підвищення трансаміназ печінки АЛАТ/АСАТ. Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; діти віком до 3-х місяців.
Форма випуску ЛЗ: капс. по 15 мг, по 20 мг, по 30 мг, по 40 мг, порошок для приготування р-ну для перорального застосування.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-30 град.С; термін зберігання - 2 роки.
Торгова назва:
II. Віростав, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія
Зеріт, "Bristol-Myers Squibb", Франція
Ставір, "Cipla Ltd", Індія
Ставуд, Unimax Laboratories" та "XL Laboratories Pvt. Ltd" для "Gycross Limited", Індія/Великобританія
Ставудін, "Aurobindo Pharma Limited", Індія
Стаг 30, 40, "Hetero Drugs Limited", Індія
- Абакавір (Abacavir)*
Фармакотерапевтична група. JO5AF06 - противірусні препарати для системного застосування. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази.
Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: потужний інгібітор ВІЛ-1 і ВІЛ-2, включаючи ВІЛ-1
ізоляти зі зниженою чутливістю до зидовудіну, ламівудину,
залцитабіну, диданозину або невірапіну; у клітині перетворюється
на активний метаболіт карбовіру трифосфат, головним механізмом дії
якого є гальмування зворотної транскриптази ВІЛ, у результаті чого
порушується необхідний зв'язок у ланцюжку вірусної ДНК та
зупиняється її реплікація; швидко та добре всмоктується з ШКТ і
його абсолютна біодоступність при пероральному прийомі у дорослих
становить 83%; C досягається через 1,5 год після прийому
макс
табл.; AUC для табл. та р-ну для перорального застосування є
однаковою; при прийомі табл. у дозі 600 мг/добу C становить
макс
приблизно 3 мкг/мл і AUC з 12-годинним інтервалом прийому -
6 мкг/год/мл; прийом препарату під час їди сповільнює час появи
C , але не впливає на загальну концентрацію його в плазмі
макс
крові, тому препарат можна приймати незалежно від прийому їжі;
добре проникає в цереброспінальну рідину; середнє співвідношення
рівнів в цереброспінальній рідині та сироватці крові становить
приблизно 30-44%; рівень зв'язування з білками - близько 49%;
піддається первинній метаболізаціі у печінці, менше ніж 2% від
прийнятої дози виводиться у незміненому вигляді нирками; середній
T становить 1,5 год; суттєвої акумуляції після багаторазового
1/2
прийому 300 мг 2 р/добу не відбувається; метаболіти та абакавір у
незміненому вигляді у кількості приблизно 83% від прийнятої дози
виводяться нирками, решта виводиться з фекаліями; хоча
карциногенний потенціал препарату у людини невідомий, клінічні
дані дають можливість вважати, що потенціальна клінічна користь
від застосування препарату переважає карциногенний ризик у людини.
Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-інфекції у дітей та дорослих (у складі комбінованої терапії).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та діти від 12 років - рекомендованою дозою є 600 мг/добу; ця доза може прийматись як 300 мг (1 табл.) 2 р/добу або 600 мг (2 табл.) 1 р/добу; діти від 3 місяців до 12 років - рекомендована доза 8 мг/кг 2 р/добу; МПД - до 600 мг/добу; діти до 3 місяців - на сьогодні недостатньо даних, щоб рекомендувати дозування препарату для цієї вікової групи; у дітей, а також у пацієнтів, які не можуть вживати табл., рекомендується застосовувати препарат у формі р-ну для перорального застосування; при нирковій недостатності корекція дози не потрібна; рекомендованою дозою для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (індекс Child-Pugh 5-6) є 200 мг 2 р/добу у формі р-ну для перорального застосування; при помірному або тяжкому ступені печінкової недостатності протипоказаний.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакції гіперчутливості (підвищення t та/або поява висипу; ШКТ - нудота, блювання, діарея, біль у черевній порожнині, виразки у роті; дихальна система - задишка, кашель, біль у горлі, дистрес с-м у дорослих, дихальна недостатність; загальні - пропасниця, стомленість, погане самопочуття, набряк, лімфаденопатія, гіпотензія, кон'юнктивіт, анафілаксія; нервова система - головний біль, парастезії; гематологічні реакції - лімфопенія; гепатобіліарна система - підвищення рівня функціональних печінкових тестів, печінкова недостатність; кістково-м'язова система - міалгія, поодинокі випадки міолізу, артралгія, підвищення рівня креатинінфосфокінази; сечовидільна система - збільшення рівня креатиніну, ниркова недостатність.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; помірна або тяжка печінкова недостатність.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 300 мг, р-н для перорального застосування по 240 мл (20 мг/мл) у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 30 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Вірол, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія
Зіаген(ТМ), "GlaxoSmithKline Ink" для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Канада/Великобританія
Комбіновані препарати
- Зідовудин + ламівудин (Zidovudine + lamivudine)*
II. Вірокомб, табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить зидовудину - 300,0 мг, ламівудину - 150,0 мг, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія
Зидолам, табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить зидовудину - 300,0 мг, ламівудину - 150,0 мг, "Hetero Drugs Limited", Індія
Комбівір(ТМ), табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить зидовудину - 300,0 мг, ламівудину - 150,0 мг, "Glaxo Operations UK Limited"; "GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A." для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Великобританія/Польща/Великобританія
Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг, табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить зидовудину - 300,0 мг, ламівудину - 150,0 мг, "Aurobindo Pharma Limited", Індія
5.3.2. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази ВІЛ (ННІЗТ)
- Невірапін (Nevirapine)*
Фармакотерапевтична група. J05AG01 - противірусні засоби прямої дії. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.
Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: зв'язується безпосередньо зі зворотною транскриптазою й
блокує РНК-залежну та ДНК-залежну активність ДНК-полімерази,
викликаючи руйнування каталітичної ділянки ферменту; не є
інгібітором зворотної транскриптази ВІЛ-2 чи еукаріотної
ДНК-полімерази (таких як ДНК-полімерази людини типу a, b, g і d);
легко всмоктується (> 90%) після перорального прийому у здорових
людей і дорослих, інфікованих ВІЛ-1; абсолютна біодоступність у
здорових дорослих після прийому разової дози становила 93%
(середнє значення) для табл. 50 мг; C 2 мкг/мл (7,5 мкМ)
макс
досягається за 4 год після прийому разової дози 200 мг; після
багаторазового прийому C в межах дози від 200 до 400 мг/добу
макс
збільшується лінійно; постійна концентрація 4,5 мкг/мл (17 мкМ),
досягається при 400 мг/добу; ні їжа, ні антацидні засоби на
всмоктування не впливають; легко проникає крізь плаценту і
виявляється в грудному молоці; приблизно на 60% зв'язується з
білками плазми; концентрація в СПР становила 45% від його
концентрації в плазмі; біотрансформується через (окислювальний)
метаболізм за участю цитохрому P450 до декількох гідроксильних
метаболітів; препарат виводиться переважно з сечею (81,3%) , а
незначна частина - з фекаліями (10,1%); понад 80% препарату в сечі
становлять глюкоронідні сполуки гідроксильних метаболітів, лише
< 3% загальної дози виводиться у незмінному виді; препарат є
індуктором метаболічних ферментів цитохрому P450 печінки; при
продовженні лікування при дозі 200-400 мг/добу протягом 2-4 тижнів
фармакокінетика характеризується приблизно 1,5-2-разовим
збільшенням видимого кліренса невірапіну порівняно з одноразовим
прийомом; аутоіндукція також призводить до відповідного скорочення
T від приблизно 45 год при разовій дозі до приблизно 25-30 год
1/2
після багаторазових доз 200-400 мг/добу; фармакокінетика у
ВІЛ-1-інфікованих дорослих не змінюється залежно від віку (у межах
18-68 років) чи раси; ниркова недостатність (незначна, помірна і
тяжка) не призводить до будь-яких достовірних змін у
фармакокінетиці препарату; пацієнти з незначною й помірною
дисфункцією печінки, визначеною за класифікаційною шкалою
Child-Pugh <= 7, не потребують корекції дози; у дітей кліренс
невірапіну, скоригований до маси тіла, досягав максимальних
показників у віці 1-2 роки і потім знижувався зі збільшенням віку;
явний кліренс невірапіну скоригований до маси тіла, був приблизно
у два рази вищим у дітей молодше 8-ми років порівняно із
дорослими; T після прийому дози становив 25,9 год.
1/2
Показання для застосування ЛЗ: лікування ВІЛ-1-інфікованих (в комбінації з іншими антиретровірусними засобами); профілактика передачі ВІЛ-1 від матері до дитини у вагітних жінок, які не приймають антиретровірусної терапії під час пологів, а також у вигляді одноразової пероральної дози для дитини після народження.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим рекомендовано 200 мг щодня протягом перших 14 днів, після чого приймають 200 мг 2 р/добу у поєднанні принаймні з двома додатковими антиретровірусними засобами; рекомендована пероральна доза табл. або суспензії для внутрішнього застосування для прийому дітьми віком від 2-х місяців до 8 років - 4 мг/кг 1 р/добу протягом двох тижнів, після чого слід приймати 7 мг/кг 2 р/добу; дітям 8 років і старше рекомендований прийом табл. або суспензії 4 мг/кг 1 р/добу протягом 2-х тижнів, потім 4 мг/кг 2 р/добу; добова доза для будь-якого пацієнта не повинна перевищувати 400 мг; пацієнтам, у яких протягом 14-денного початкового періоду прийому добової дози в 200 мг стався висип, не можна підвищувати дозу доти, поки він не мине; пацієнти, які припинили прийом препарату більше ніж на 7 днів, повинні знову розпочати прийом в рекомендованих дозах, вживаючи 200 мг (4 мг/кг/добу для дітей) 1 р/добу і потім 200 мг (4 або 7 мг/кг 2 р/добу, відповідно до віку - для дітей) 2 р/добу; запобігання передачі ВІЛ від матері до дитини: матері рекомендована одноразова доза 200 мг якомога раніше на початку пологів, немовляті - одноразово суспензія для внутрішнього застосування 2 мг/кг перорально протягом 72 год після народження; якщо мати прийняла дозу препарату менше ніж за 2 год до пологів, немовляті слід призначити одноразово дозу 2 мг/кг одразу після народження і повторну дозу 2 мг/кг протягом 24-72 год після отримання першої дози.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: висип, нудота, втома, пропасниця, головний біль, блювання, діарея, шлунковий біль і міальгія, анемія, нейтропенія; артралгія; с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, важка форма гепатиту або серйозна дисфункція печінки; еозинофілія, гранулоцитопенія (особливо виражена у дітей), ниркова дисфункція.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; важка дисфункція печінки.
Форма випуску ЛЗ: табл. по 200 мг, суспензія для внутрішнього застосування, 50 мг/5 мл по 20 мл або по 240 мл у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 30 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
I. Невірапін, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця",
II. Вірамун(R), "Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Co. KG" для "Boehringer Ingelheim International GmbH", Німеччина
Невівір, "Hetero Drugs Limited", Індія
Невімун, "Cipla Ltd", Індія
Невіпан, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія
Невірапін, "Aurobindo Pharma Limited", Індія
Невіратон, "Unimax Laboratories" та "XT Laboratories Pvt. Ltd" "Gycross Limited", Індія/Великобританія
- Ефавіренц (Efavirenz)*
Фармакотерапевтична група: J05AG03 - противірусні засоби для системного застосування. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.
Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: неконкурентний інгібітор зворотної транскриптази з малим
компонентом конкурентного пригнічення; не спостерігалась
перехресна резистентність до препарату інгібіторами протеаз; C
макс
1,6-9,1 мкМ досягаються протягом 5 год після прийому одноразових
доз від 100 до 1600 мг; дозозалежні підвищення концентрації C
макс
і AUC спостерігалися при дозах до 1600 мг; період до досягнення
пікових концентрацій у плазмі (3-5 год) не змінився після
багаторазового прийому препарату, і постійні концентрації у плазмі
досягалися через 6-7 діб; при прийомі 600 мг 1 р/добу, C при
макс
постійній концентрації була 12,9 мкМ, AUC - 184 мкМ * год;
біодоступність одноразової дози 600 мг у неінфікованих волонтерів
збільшилась відповідно на 22% і 17% при прийомі разом з їжею з
високим вмістом жирів або нормального складу, відносно до
біодоступності дози 600 мг, яку приймали у стані натще; значною
мірою (приблизно на 99,5-99,75%) зв'язується з білками плазми; у
ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів, які отримували від 200 до 600 мг
1 р/добу протягом принаймні одного місяця, концентрації у СМР
знаходились у діапазоні 0,26-1,19% від відповідної концентрації в
плазмі; метаболізується головним чином системою цитохрому P450 до
гідроксильованих метаболітів з подальшою глюкуронідацією цих
гідроксильованих метаболітів; ці метаболіти по суті неактивні
проти ВІЛ-1; багаторазові дози 200-400 мг/добу протягом 10 днів
приводили до нижчого, ніж передбачалося, рівня накопичення (на
22-42% нижче) і коротшого T 40-55 год (T одноразової дози
1/2 1/2
становить 52-76 год); приблизно 14-34% від радіомаркованої дози
препарату виявили у сечі; менше 1% виводилося із сечею у вигляді
незміненого препарату; при ураженні печінки та нирок
фармакокінетика препарату не вивчалась; препарат не вивчався у
дітей віком до 3 років або маса тіла яких менше 13 кг;
фармакокінетика ефавіренцу в педіатричних пацієнтів була подібною
до такої у дорослих; у дітей прийом дози 600 мг призначали у
вигляді твердих капс. (доза скоригована, базуючись на масі тіла)
призвів до C 14,2 мкМ, AUC - 218 мкМ * год; поєднане
макс
застосування ефавіренцу у поєднанні з НІЗТ і/або інгібіторами
протеази засвідчили зменшення вірусного навантаження нижче межі
визначення культури і підвищення вмісту лімфоцитів CD4 у
пацієнтів, які раніше не отримували антиретровірусної терапії, або
у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які раніше приймали НІЗТ.
Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-1-інфікція (у складі комбінованої терапії).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: у поєднанні з інгібітором протеаз і/або НІЗТ становить 600 мг перорально 1 р/добу; рекомендовано приймати препарат безпосередньо перед сном протягом перших 2-4 тижнів терапії та пацієнтам; підліткам та дітям (17 років і молодші) рекомендовано 1 р/добу наступні дози: від 13 до < 15 кг - 200 мг; від 15 кг до 20 кг - 250 мг/добу; від 20 кг до 25 кг - 300 мг/добу; від 25 кг до 32,5 кг - 350 мг/добу; від 32,5 кг до 40 кг - 400 мг/добу; більше 40 - 600 мг/добу.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: висипка, запаморочення, нудота, головний біль, втома; АР, порушення координації, атаксія, сплутаність свідомості, ступор, вертиго, блювання, діарея, гепатит, порушення концентрації, безсоння, тривога, розлади сну, сонливість, депресія, порушення мислення, ажитація, амнезія, делірій, емоційна лабільність, ейфорія, галюцинації і психоз; невроз, параноїдна реакція, судоми, свербіж, біль у животі, нечіткість зору, гінекомастія і печінкова недостатність; тип і частота небажаних ефектів у дітей були загалом подібні до таких у дорослих пацієнтів.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; одночасне застосування разом з терфенадином, астемізолом, цизапридом, мідазоламом, тріазоламом або з похідними ерготу (можуть створити потенціал для серйозних і/або життєво небезпечних побічних ефектів - серцевих аритмій, пролонгованої седації або пригнічення респіраторної функції).
Форми випуску ЛЗ: капс. по 50 мг, по 100 мг, по 200 мг, табл., вкриті оболонкою, по 600 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Естіва 200, 600, "Hetero Drugs Limited", Індія
Ефавір, "Cipla Ltd", Індія
Ефервен, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія
Стокрин(R), "Merck Sharp & Dohme B.V." для "Merck Sharp & Dohme Idea Inc", Нідерланди/Швейцарія
Фавір, Unimax Laboratories" та "XL Laboratories Pvt. Ltd" для "Gycross Limited", Індія/Великобританія.
Комбіновані препарати
- Зідовудин + ламівудин + невірапін (Zidovudine + lamivudine + nevirapine)*
II. Ламівудин, Зидовудин, Невірапін 150 мг/300 мг/200 мг, табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить ламівудину 150 мг, зидовудину 300 мг, невірапіну 200 мг, "Aurobindo Pharma Limited", Індія
5.3.3. Інгібітори ВІЛ-протеаз (ІВП)
- Індінавір (Indinavir)*
Фармакотерапевтична група: J05AE02 - антиретровірусні засоби; специфічний інгібітор протеази, активний проти вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1).
Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: пригнічує очищену протеазу ВІЛ-1 і ВІЛ-2 приблизно з
10-кратною селективністю до ВІЛ-1 порівняно з ВІЛ-2; таке
пригнічення запобігає розщепленню вірусного попередника
поліпротеїну; істотно не пригнічує інші еукаріотичні протеази, в
тому числі ренін, катепсин D, еластазу і фактор Ха; у
концентраціях від 50 до 100 нМ інгібує на 95% розповсюдження
вірусу у культурах Т-лімфоїдних клітин людини, інфікованих
кількома адаптованими до клітинних ліній варіантами ВІЛ-1; у
концентраціях від 25 до 100 нМ пригнічує на 95% поширення вірусу у
культурі мітоген-активованих мононуклеарних клітин периферичної
крові людини, інфікованих різноманітними первинними ізольованими
зразками ВІЛ-1; синергічну антиретровірусну активність
спостерігали з індинавіром, зидовудином або диданозином чи
ненуклеозидним інгібітором зворотньої транскриптази; зменшення
здатності пригнічувати рівні вірусної РНК спостерігали частіше у
тих випадках, коли терапію індинавіром починали з дозування,
нижчого за рекомендовану дозу 2,4 г/добу, тому терапія повинна
починатися у рекомендованій дозі для підвищення пригнічення
вірусної реплікації і, таким чином, запобігання появі
резистентного вірусу; повну перехресну резистентність спостерігали
між індинавіром та ритонавіром; втім перехресна резистентність до
саквінавіру розрізнялася між ізольованими зразками; одночасне
застосування індинавіру з нуклеозидним аналогом може зменшити
можливість розвитку резистентності до обох препаратів: індинавіру
та нуклеозидного аналога; швидко всмоктувався при прийомі натще і
досягав C через 0,8 год; у діапазоні доз 200-1000 мг
макс
спостерігалося дещо вище, ніж дозо-пропорційне підвищення
концентрації в плазмі; при прийомі дози 800 мг кожні 8 год при
стабільній концентрації AUC становила 27813 нМ год, C -
макс
11144 нМ; біодоступність при одноразовому прийомі внутрішньо
800 мг становила приблизно 65%; зв'язується з білками плазми
людини на 39%; метаболізм оцінювали у здорових осіб, які
отримували 400 і 1000 мг індинавіру; 83% і 19% загальної
радіоактивності припадало на фекалії та сечу після прийому
14С-радіоміченої дози 400 мг; були ідентифіковані сім головних
метаболітів і шляхи метаболізму; цитохром CYP3A4 є єдиним
ізоферментом P450, який відіграє важливе значення в окисному
метаболізмі; у діапазоні доз 200-1000 мг спостерігали дещо більше,
ніж дозо-пропорційне підвищення виділення з сечею; нирковий
кліренс не залежить від його концентрації у крові, приблизно 20%
виділяється у незмінному вигляді з сечею; виділявся швидко з T
1/2
1,8 год; у пацієнтів з слабкою і помірною печінковою недостатністю
та клінічними ознаками цирозу, метаболізм знижувався приблизно на
60% вищої середньої AUC після одноразової дози 400 мг; T
1/2
збільшувався до 2,8 год; дослідження пацієнтів з тяжкою печінковою
недостатністю не проводилось; фармакокінетику індинавіру
не вивчали у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-1-інфікування.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендоване дозування становить 800 мг перорально кожні 8 год; терапія повинна починатися з дози 2,4 г/добу; дозування при ізольованому застосуванні та його поєднанні з іншими антиретровірусними засобами однакове.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: астенія/втома, абдомінальний біль, відрижка кислим, діарея, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, нудота, блювання, лімфаденопатія, запаморочення, головний біль, гіпестезія, безсоння, сухість шкіри, свербіж, шкірний висип і порушення смаку; рідко: загальні - здуття живота, перерозподіл/накопичення жирової клітковини в ділянці потилиці, грудної клітини, живота і заочеревинної ділянки; СС система - серцево-судинні розлади, включаючи інфаркт міокарда і стенокардію; церебросудинні розлади; ШКТ - порушення функції печінки, гепатит, включаючи поодинокі випадки печінкової недостатності, панкреатит; гематологічні - посилення спонтанної кровотечі у пацієнтів з гемофілією; г. гемолітична анемія; ендокринні/метаболічні - вперше виявлений ЦД або гіперглікемія; загострення існуючого ЦД; гіперчутливість - АР; нервова система/психічна сфера - парестезія у ротовій порожнині; шкіра та її придатки - шкірні висипи, в тому числі багатоформна еритема і с-м Стівенса-Джонсона; гіперпігментація; алопеція; уртикарії; вростання нігтів і/або паронімії; урогенітальна система - нефролітіаз, г. ниркова недостатність, кристалурія, інтерстиціальний нефрит; зміни показників АЛТ, АСТ, непрямого та загального білірубіну, поява протеїну в сечі.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; не повинен призначатися одночасно з терфенадином, цизапридом, астемізолом, тріазоламом, мідазоламом, пімозидом чи похідними ерготамінів. Форми випуску ЛЗ: капс. по 200 мг, по 400 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-30 град.С; термін зберігання - 3 роки.
Торгова назва:
II. Віродін, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія
Індивір, "Hetero Drugs Limited", Індія
Криксиван(R), "Merk Sharp & Dohme B.V."; "Merk Sharp & Dohme IDEA Inc.", Нідерланди/Швейцарія
- Нелфінавір (Nelfinavir)*
Фармакотерапевтична група: J05AE04 - противірусні засоби для системного застосування.
Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: фермент, необхідний для протеолітичного розщеплення
поліпротеїнових попередників вірусу на окремі білки, що входять до
складу ВІЛ, здатного до інфікування; зв'язується з активною
ділянкою протеази ВІЛ і перешкоджає розщепленню полі протеїнів;
комбінація нелфінавіру з іншими ПРВЗ зменшує вірусемію і збільшує
кількість CD4-клітин; істотних розходжень між фармакокінетичними
властивостями нелфінавіру у здорових добровольців і
ВІЛ-інфікованих хворих не виявлено; після одноразового або
багаторазового перорального прийому 500-750 мг під час їжі C
макс
досягаються через 2-4 год; після багаторазового прийому по 750 мг
через кожні 8 год протягом 28 днів (рівноважний стан) C
макс
сягають 3-4 мкг/мл, а мінімальні - 1-3 мкг/мл; абсолютна
біодоступність препарату не визначена, однак дослідження з
радіоактивною міткою дало змогу припустити, що всмоктується
приблизно 78% перорально прийнятої дози; у сироватці переважно
(98%) зв'язується з білками; після одноразового перорального
прийому 750 мг незмінений препарат становив 82-86% від всієї
концентрації в плазмі; у плазмі були знайдені один головний і
декілька побічних метаболітів, які утворюються шляхом окислення;
головний оксиметаболіт in vitro має таку саму противірусну
активність, як і вихідний препарат; метаболізм здійснюється під
впливом численних ізоферментів цитохрому Р-450, у тому числі
CYP3A; показники перорального кліренсу після одноразового
(24-33 л/год) і повторного прийомів (26-61 л/год) вказують на
помірну і високу печінкову біодоступність; T становив
1/2
2,5-5 год; велика частина (87%) перорально прийнятої дози 750 мг
визначалася в калі; у сечі визначалося лише 1-2% прийнятої дози; у
дітей віком від 2 до 13 років пероральний кліренс приблизно
в 2-3 рази вищий, ніж у дорослих; призначення у вигляді порошку
для внутрішнього застосування або табл. у дозах близько
20-30 мг/кг 3 р/добу під час їжі дозволяє досягти рівноважних
концентрацій в плазмі, аналогічних таким у дорослих хворих, які
одержують по 500-750 мг/добу розподілених на три прийоми.
Показання для застосування ЛЗ: лікування ВІЛ-1-інфікованих дорослих і дітей у комбінації з іншими противірусними засобами.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: табл. призначають внутрішньо, під час їжі; дорослим і дітям старше 13 років рекомендовано по 750 мг 3 р/добу, або по 1250 мг 2 р/добу; дітям віком від 2 до 13 років включно рекомендовано призначати препарат у вигляді порошку для перорального прийому із розрахунку на разову дозу 20-30 мг/кг 3 р/добу (у вигляді таблеток призначають дітям масою тіла від 18 кг).
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: шкіра і придатки шкіри - висипи; ШКТ - діарея, метеоризм, нудота, біль у животі; загальні - астенія; ендокринні порушення і метаболізм - гіперглікемія, виникнення ЦД, загострення вже існуючого, кето ацидоз, перерозподіл жирової тканини, гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія; зміни лабораторних показників: зменшення числа нейтрофілів, підвищення числа лімфоцитів, підвищення активності креатинкінази й АлаТ.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.
Форми випуску ЛЗ: табл. по 250 мг, табл., вкриті оболонкою, по 250 мг, порошок для перорального застосування по 144 г (50 мг/г) у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 30 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Вірасепт, F. Hoffmann-La Roche Ltd"; "Roche Pharma SA" по ліцензії "F. Hoffmann-La Roche Ltd", Швейцарія/Іспанія/Швейцарія
Вірасепт, "F. Hoffmann-La Roche Ltd", Швейцарія
Нелвір, "Cipla Ltd", Індія
Нелфір, "Hetero Drugs Limited", Індія
Нелфінер, "Unimax Laboratories" та "XL Laboratories Pvt. Ltd" для "Gycross Limited", Індія/Великобританія
- Атазанавір (Atazanavir)
Фармакотерапевтична група: J05AE - противірусні засоби прямої дії.
Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: азапептидний інгібітор протеази ВІЛ; селективно інгібує
вірус-специфічний процесинг вірусних Gag-Pol протеїнів у
ВІЛ-інфікованих клітинах, запобігаючи утворенню зрілих віріонів та
зараженню інших клітин; характеризується нелінійним розміщенням і
високою інтер- та інтрасуб'єктивною варіабельністю, що зводиться
до мінімуму при прийомі з їжею; багаторазовий прийом 400 мг
1 р/добу одночасно з прийомом легкої їжі показав установлення
C приблизно через 2,7 год після прийому; стійка рівновага
макс
концентрації атазанавіру досягає між 4-м та 8-м днем прийому; на
86% зв'язується з білками сироватки крові, ступінь зв'язання з
білками не залежить від концентрації; визначається у
спинномозковій та сім'яній рідині; метаболізується ферментом
CYP3A4 до окислених метаболітів; метаболіти виділюються з жовчю як
у вільному, так і глюкуронізованому вигляді; після разового
прийому дози 14С-атазанавіру 400 мг у калі і сечі визначалося
відповідно 79% і 13% загальної радіоактивності; частка незміненого
лікарського засобу в калі і сечі становила відповідно близько 20%
і 7%; T у ВІЛ-інфікованих дорослих і добровольців становив
1/2
приблизно 7 год при прийомі 400 мг на день з легкою їжею.
Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-інфікція.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим для перорального застосування 400 мг приймають 1 р/добу з їжею, або 300 мг у комбінації з ритонавіром 100 мг 1 р/добу під час їди; при призначенні атазанавіру одночасно у комбінації з диданозином останній рекомендується приймати з їжею через 2 год після прийому препарату; хворим з нирковою недостатністю корегування дози не потрібно; хворим з печінковою недостатністю легкого ступеня препарат слід застосовувати з обережністю.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, головний біль, жовтуха, перерозподіл підшкірного жиру (ліподистрофією), гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінова резистентність, гіперглікемія, гіперлактатемія; розлади імунної системи - АР; психічні розлади - занепокоєння, депресія, порушення сну; розлади нервової системи - безсоння, периферичні неврологічні симптоми, сновидіння, що турбують, втрата пам'яті, сплутаність свідомості; розлади органів зору - іктеричність склер; ШКТ - біль у черевній порожнині, діарея, диспепсія, нудота, блювання, порушення смакових відчутів, метеоризм, гастрит, панкреатит, афтозний стоматит; гепатобіліарні розлади - гепатит; порушення шкірних покривів і підшкірних тканин - висип, облисіння, свербіж, кропив'янка; розлади опорно-рухового апарату та порушення сполучних тканин - артралгія, м'язова атрофія, міальгія; розлади ниркової і сечостатевої системи - гематурія, сечокам'яна хвороба, прискорене сечовипускання; розлади репродуктивної системи і грудних залоз - гінекомастія; загальні розлади - біль у грудях, втома, пропасниця, загальне нездужання.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; печінкова недостатність тяжкого та середнього ступеня; спадкові метаболічні порушення (непереносимість галактози, дефіцит лактози та порушення всмоктування глюкози та галактози); вік до 18 років.
Форми випуску ЛЗ: капс. по 100 мг, по 150 мг, по 200 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 2 роки.
Торгова назва:
II. Реатаз, "Bristol-Myers Squibb", США
5.4. Засоби, що застосовуються при геморагічній лихоманці з нирковим синдромом (ГЛНС) та Крим-Конго геморагічній лихоманці
- Рібавірин (Ribavirin)*
Фармакотерапевтична група: J05AB04 - противірусний засіб для системного застосування.
Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: має широкий спектр активності проти різних вірусів, що
мають РНК (аренавіруси, буньявіруси, ретровіруси, параміксовіруси
та ін.) і ДНК (аденовіруси, вірус герпесу, ЦМВ та ін.); пригнічує
реплікацію вірусів-збудників особливо небезпечних геморагічних
пропасниць як in vitro, так і in vivo; профілактично та
терапевтично активний до інфекцій, спричинених аренавірусами: