Пункт 2. У пункті 2 зазначається розмір внесків, спрямованих у звітному році на додаткове (недержавне) пенсійне забезпечення (платежі на іменні пенсійні рахунки), відповідно до укладених договорів з недержавними пенсійними фондами.
Пункт 3. У пункті 3 повідомляється про сплачені протягом звітного періоду платежі за договорами позики (за одержані декларантом кошти або майно у позику, як основної суми позики, а також відсотків і фіксованих сум на цю позику).
Пункт 4. У пункті 4 зазначається фактичний розмір коштів, сплачених декларантом протягом звітного періоду за договорами найму (оренди) будь-якого майна у юридичних чи фізичних осіб, зокрема плата за користування житлом (квартирна плата) і плата за комунальні послуги згідно з договором найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, якщо квартира не приватизована.
Пункт 5. У пункті 5 зазначається фактичний розмір коштів, сплачених декларантом протягом звітного періоду юридичним і фізичним особам за зобов'язаннями на утримання майна, яке знаходиться у приватній власності декларанта (членів його сім'ї). Наприклад, членські внески і платежі за зберігання автомобіля у гаражному кооперативі, платежі (плата за користування жилим приміщенням і комунальні послуги) згідно з договором на утримання приватизованої квартири.
Розділ IV. Відомості про нерухоме майно, що знаходиться у приватній власності.
У розділі IV декларант зазначає загальну площу (метрів квадратних) нерухомого майна, якщо таке майно знаходиться у його приватній власності внаслідок купівлі (приватизації, успадкування, дарування, міни, розподілу майна підприємств і організацій між засновниками і учасниками). Площа будинків (квартир) зазначається на підставі даних бюро технічної інвентаризації. Площа земельної ділянки зазначається на підставі документів (актів) про її відведення.
Розділ V. Відомості про транспортні засоби, що знаходяться в приватній власності.
У розділі V декларант перелічує марку, модель та об'єм двигуна кожного транспортного засобу, яким він має у приватній власності, внаслідок купівлі (успадкування, дарування, розподілу майна підприємств і організацій між засновниками і учасниками). Відомості про транспортні засоби записуються на підставі даних технічних паспортів. Інформацію отримати з цього питання можна в органах, де зареєстровані транспортні засоби.
Розділ VI. Відомості про вклади у банках, цінні папери та інші активи.
Пункт 1. У пункті 1 розділу VI показується загальний розмір (сума) номінальної вартості усіх видів цінних паперів, які були придбані (куплені або одержані як подарунок, або внаслідок персоніфікації) декларантом протягом звітного періоду.
Пункт 2. У пункті 2 декларантом зазначається розмір внесків (паїв) до статутних (пайових) фондів підприємств (установ, організацій), включаючи суми, які були відчужені ним (продані) у цей період.
Пункт 3. У пункті 3 зазначається сума грошових коштів на рахунках (ощадних, депозитних, поточних, анонімних) у банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за її межами. При цьому зазначається назва банку (установи), його адреса, види і номери рахунків (вкладів). Ці відомості зазначаються станом на 1 січня року, що настає за звітним (31 грудня).
4.4. Ротація кадрів (періодичне переміщення працівників як по вертикалі, так і по горизонталі) на окремих посадах державних службовців, пов'язаних з підвищеним ризиком корупції, та однорівневе переміщення посадових осіб є невід'ємними складовими системи роботи з кадрами у сфері державної служби. Періодична ротація кадрів сприятиме запобіганню проявам корупції серед державних службовців, особливо на посадах, які за характером виконуваної роботи і наданих повноважень пов'язані з підвищеним ризиком корупції.
Ротація кадрів державних службовців повинна здійснюватися відповідно до законодавства шляхом переміщення по службі в одному державному органі, переведення до іншого державного органу чи в іншу місцевість за згодою працівника.
При посадовому переміщенні державного службовця слід враховувати не лише його професійну підготовку та результативність роботи, а й оптимальне поєднання інтересів державного органу та державного службовця. Ця робота повинна тісно пов'язуватися з проведенням щорічної оцінки діяльності державних службовців, їх атестації, формуванням та використанням кадрового резерву.
При цьому при формуванні кадрового резерву слід відмовитися від практики складання списків резерву на посади керівників державних органів діючими керівниками цих органів. Пропозиції щодо резерву на посади, призначення на які здійснюється органами вищого рівня, доцільно розглядати спеціальними комісіями, створеними при цих органах.
Необхідно забезпечити постійну роботу з працівниками, зарахованими до кадрового резерву: складання та виконання особистих річних планів, стажування, залучення до розгляду відповідних питань, проведення перевірок, службових розслідувань тощо, а також запровадити спеціальні перевірки щодо осіб (за їх згодою), яких пропонують на відповідальні посади.
V. Заходи антикорупційного контролю під час реалізації управлінської діяльності
5.1. Антикорупційний контроль як один із способів забезпечення законності полягає в тому, що суб'єкт контролю має здійснювати облік та перевірку того, як контрольований об'єкт виконує покладені на нього завдання та реалізує свої функції щодо протидії корупції серед державних службовців під час реалізації управлінської діяльності у сфері (далі - антикорупційний контроль).
5.2. Антикорупційний контроль поділяється на державний та громадський.
Державний контроль здійснюється всіма органами держави в межах своєї компетенції і полягає в забезпеченні додержання всіма державними службовцями законів України "Про державну службу", "Про боротьбу з корупцією" та іншого антикорупційного законодавства, а також етики поведінки державного службовця.
Громадський антикорупційний контроль знаходить свій прояв в діяльності громадських організацій та об'єднань, засобів масової інформації, у зверненнях, заявах (в т. ч. скаргах) громадян щодо фактів корупційних проявів серед державних службовців під час реалізації ними управлінської діяльності.
5.3. До суб'єктів здійснення заходів антикорупційного контролю належать:
вищі органи державної влади України (Президент України, Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України);
органи державної виконавчої влади певної галузі та вищі органи державної виконавчої влади цієї галузі, а також їх посадові особи в межах своєї компетенції щодо конкретної сфери управлінської діяльності або окремих державних службовців;
органи державної виконавчої влади певної галузі та органи державної виконавчої влади, а також їх посадові особи, які наділені правом здійснювати надвідомчий (функціональний) державний контроль за певним видом діяльності у різних сферах державного управління (фінансовий, податковий, санітарний тощо) щодо конкретного виду управлінської діяльності;
органи місцевого самоврядування;
правоохоронні органи (прокуратура, СБУ, МВС, податкова міліція та інші);
громадські організації (об'єднання), засоби масової інформації;
громадяни.
5.4. Основними формами спільного здійснення такого контролю є:
постійне інформування щодо виявлених одним з органів причин та умов корупції в даній сфері;
проведення спільних перевірок стану дотримання законодавства щодо протидії корупції в даній сфері;
розробка спільних правових та організаційних заходів щодо протидії корупції в даній сфері;
передача правоохоронним органам матеріалів про конкретні факти вчинення корупційних правопорушень для притягнення винних до встановленої законом відповідальності.
5.5. З метою забезпечення ефективності та дієвості антикорупційного контролю суб'єкти його здійснення повинні дотримуватися наступних вимог:
здійснювати контроль своєчасно, безперервно, регулярно і систематично та в повному обсязі;
забезпечувати об'єктивність при проведенні контролю, сприяти формуванню особистої відповідальності й дисципліни;
здійснювати контроль оперативно, дієво і гласно на всіх етапах управлінської діяльності.
VI. Вжиття передбачених законом заходів у разі порушення державним службовцем етики поведінки, законів України "Про державну службу" ( 3723-12 ), "Про боротьбу з корупцією" ( 356/95-ВР ), вчинення корупційного злочину
6.1. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Виходячи із Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року, тлумачити зазначену норму необхідно так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
6.2. У випадку виявлення фактів недодержання державними службовцями законів України "Про державну службу", "Про боротьбу з корупцією", іншого антикорупційного законодавства та етики поведінки може бути призначено службове розслідування, порядок проведення якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. N 950.
Відповідно до зазначеного Порядку службове розслідування стосовно державних службовців проводиться в наступних випадках:
у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;
у разі недодержання ними законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, порушення етики поведінки;
на вимогу державного службовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться.
Рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду державного службовця, стосовно якого має проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює державний службовець.
Головдержслужба може проводити службові розслідування за дорученням вищих посадових осіб України та Першого віце-прем'єр-міністра України, а у разі безпосереднього звернення до Головдержслужби державного службовця рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником Головдержслужби.
Службове розслідування проводиться з відстороненням державного службовця від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником державного органу, в якому працює службовець.
За державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата.
6.3. Стаття 4 Закону України "Про боротьбу з корупцією" визначає органи, що ведуть боротьбу з корупцією, зокрема, відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, органів прокуратури України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а також інші органи та підрозділи, що створюються для боротьби з корупцією згідно з чинним законодавством.
Відповідно до Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. N 1180, одним із суб'єктів, що здійснює заходи, спрямовані на запобігання проявам корупції, є Головдержслужба України.
Необхідно звернути увагу, що Законом України від 3 березня 2005 року N 2459-IV внесено зміни до Закону України "Про боротьбу з корупцією", яким вилучено норму щодо притягнення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності за скоєні адміністративні порушення.
6.4. Порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення за винятком положень, встановлених Законом України "Про боротьбу з корупцією".
Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, складається відповідними уповноваженими органами, а у разі, коли факт вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, що не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи попереднім слідством, - також слідчим або прокурором.
При цьому підставою для складання протоколу є достатні дані, які свідчать про наявність в діянні особи ознаки корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Орган дізнання в разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, передбачених чинним законодавством, за наявності в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, зобов'язаний у триденний строк надіслати матеріали перевірки або попереднього розслідування, що стосується корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, до відповідного уповноваженого органу.
Відповідно до діючого законодавства протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом з матеріалами перевірки у триденний строк з моменту його складення надсилається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав цей протокол. Адміністративне стягнення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення. Розгляд адміністративних справ про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, здійснюється відповідними судами у п'ятнадцятиденний строк з часу їх надходження до суду. Строк розгляду адміністративних справ про корупційні діяння призупиняється судом у випадках, коли особа, на яку складено адміністративний протокол про корупційні діяння, умисно ухиляється від явки до суду чи з поважних причин не може туди з'явитися (захворювання, від'їзд у відрядження чи на лікування, перебування у відпустці тощо).
Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, у триденний строк направляється відповідному державному чи виборному органу для вирішення питання згідно з чинним законодавством.
Таким чином, постанова суду засвідчує, що особою, уповноваженою на виконання функцій держави, недотримуються вимоги, пов'язані із проходженням державної служби, передбачені ст. 16 Закону України "Про державну службу", в частині вчинення дій, передбачених ст. 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", або ст. 13 Закону України "Про державну службу" в частині порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру).
Отримавши таку постанову суду, яка набрала законної сили відповідно до законодавства, керівник державного органу, де працює особа, уповноважена на виконання функцій держави, яка здійснила корупційні діяння, відповідно до пунктів 2 і 7 ст. 30 Закону України "Про державну службу", видає наказ про припинення державної служби такою особою.
У випадку неподання державним службовцем в установлений термін відомостей про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан щодо себе та членів своєї сім'ї, передбачених ст. 13 вказаного Закону, необхідно скласти відповідний акт та відібрати пояснення в особи, яка порушила вимоги фінансового контролю. На підставі зазначених документів керівник органу відповідно до пункту 7 ст. 30 вказаного Закону має прийняти рішення щодо припинення такою особою державної служби.
У трудову книжку працівника вноситься запис щодо припинення державної служби відповідно до п. 2 ст. 30 Закону України "Про державну службу" або припинення державної служби згідно з п. 7 ст. 30 вказаного Закону відповідно.
Державна служба припиняється, зокрема, у разі виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (ст. 12 Закону України "Про державну службу") . Стаття 12 зазначеного Закону передбачає, що не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які зокрема, мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади.
Підставою для припинення державної служби є, зокрема, набрання законної сили вироком суду, яким державного службовця засуджено до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.
6.5. Особливості дисциплінарної відповідальності встановлені у ст. 14 Закону України "Про державну службу". Дисциплінарні стягнення до них застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинки, які порочать їх як державних службовців або дискредитують державний орган, в якому вони працюють.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
попередження про неповну службову відповідність;
затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
VII. Сфери можливих зловживань в органах виконавчої влади
7.1. У переносному значенні корупція визначається за формулою: КОРУПЦІЯ = МОНОПОЛІЗМ + ДЕФІЦИТ + СВОБОДА ДІЙ - КОНТРОЛЬ. Незалежно від характеру діяльності (державний, приватний або некомерційний) корупція з'являється в тих випадках, коли хто-небудь має монопольну владу над товарами чи послугами, існує їх дефіцит, у когось є певна свобода дій щодо їх розподілу і при цьому існують недосконалі чи взагалі відсутні норми контролю.
Монополізм. Йдеться не тільки про монополізм якогось виробника (продавця) на ринку, а й про монополізм в інших сферах життя суспільства (освіті, зовнішній торгівлі, засобах масової інформації тощо). У будь-якому разі монополізм виражає інтереси тих чи інших об'єктів суспільства на користь монополіста, що є потужнішим джерелом і стимулом для різних форм корупції. Монополізм виробника чи в будь-якій іншій сфері життєдіяльності суспільства має бути обмежений або врегульований законодавче чи нормативне.
Дефіцит. Дефіцит, безумовно, породжує боротьбу за дефіцитні ресурси, послуги, можливості. Водночас суб'єкти, які розподіляють дефіцит, постійно зазнають тиску зверху та знизу. Дефіцит і монополізм взаємопов'язані та стимулюють один одного.
Відсутність гласності. Це своєрідна форма дефіциту на об'єктивну інформацію як комерційного, так і соціально-політичного характеру.
Корисливий характер корупції передбачає особливий соціально-економічний механізм її реалізації. Реально корупція відбиває, як правило, економічні інтереси або держави в цілому, або окремих соціальних груп, зокрема, найманих працівників. Саме ці два соціально-економічні суб'єкти потерпають від корупції. Усі інші прошарки суспільства здатні так чи інакше компенсувати свої втрати від неї. Тому захищати від корупції слід насамперед державу.
Моніторинг корупційних діянь державних службовців, що здійснюється Головним управління державної служби України, Міністерством внутрішніх справ України та Службою безпеки України, дає підстави виділити окремі сфери, так звані зони "підвищеного" ризику проявів корупції, та скласти перелік посад державних службовців, які працюють у зазначених зонах, з метою здійснення процедурних заходів, що запобігатимуть проявам корупції у процесі виконання ними службових обов'язків.
Орієнтовно корупційні діяння можуть мати місце:
у сфері споживчого ринку:
при виданні ліцензій на право зайняття деякими видами діяльності:
виробничої, торгівельно-посередницької, надання послуг тощо;
при виданні дозволів на встановлення об'єктів малих архітектурних форм: кіосків, павільйонів, палаток, стоянок тощо;
в процесі приватизації:
при виборі неконкурентних способів приватизації в інтересах деяких осіб;
при встановленні заниженої вартості майна чи об'єктів комунальної власності в інтересах фізичних і юридичних осіб;
при виданні патентів чи продовженні терміну продажу приміщення, де знаходяться об'єкти малої приватизації;
при втручанні в процес проведення аукціону чи торгів при приватизації об'єктів;
при незаконному списанні товарно-матеріальних цінностей і майна на підприємствах, що підлягають приватизації, з метою зменшення їх вартості;
при незаконному переміщенні приватизаційних цінних паперів між посередниками;
при оформленні права власності при купівлі-продажу житла, нерухомості приватними і юридичними особами;
в системі охорони здоров'я:
при виданні пільгових санаторно-курортних путівок;
при направленні до лікувальних закладів осіб для безоплатного стаціонарного лікування;
при вирішенні питань щодо присвоєння групи інвалідності зацікавленим особам;
при виділенні і переданні частини приміщення медичних установ, лікарень тощо в оренду комерційним структурам;
в системі освіти:
при отриманні права переорієнтації учбових закладів на платні форми навчання;
при наданні права організації роботи учбового закладу по статусу школи-ліцею;
при організації платних курсів, підготовки абітурієнтів до вступу у вузи при інститутах, технікумах, коледжах тощо;
при втручанні в роботу прийомних комісії чи деяких її членів, в процес прийому вступних іспитів;
в системі агропромислового комплексу:
при розпаюванні земель;
при використанні земель запасу та резервного фонду, заповідних зон, земель рекреаційного призначення тощо;
при визначенні видів сільськогосподарських культур для вирощування на конкретних земельних наділах;
в системі державного управління:
при визначенні органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування виконавців замовлень за рахунок місцевого чи державного бюджету з числа суб'єктів підприємницької діяльності;
у всіх зазначених вище сферах.
З урахуванням зазначеного вище, посади державних службовців, які працюють у сферах, де існує "підвищений" ризик проявів корупції, пов'язані з виконанням таких функцій (рубрики "ризиків"):
1. Надання державних замовлень всіх видів.
2. Планування та контроль завдань.
3. Надання дозволів на перебування на роботу.
4. Контролю за дотриманням встановленого порядку, наприклад порядку будівництва або порядку торгівлі.
5. Оформлення комунальних справ.
6. Надання соціального житла.
7. Прийом іспитів, надання прав та патентів.
8. Надання дозволів на використання транспортних засобів, що не відповідають нормі, та на особливі вантажні перевезення.
9. Здійснення закупівель.
10. Звільнення від військової або цивільної служби.
11. Процес надання політичного сховища.
12. Визначення та стягнення податків.
13. Часті зовнішні контакти, пов'язані з контрольною та наглядовою діяльністю.
14. Розпорядження бюджетними коштами у великому обсязі, фінансування державних замовлень та дотацій, надання субсидій.
15. Надання додаткових виплат, концесій, дозволів та ін.
16. Робота з конфіденційною інформацією.
17. Управлінська діяльність в центральних та місцевих органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.
7.2. Аналіз нормативно-правових актів з антикорупційного законодавства та організаційно-розпорядчих документі центральних органів виконавчої влади дозволив сформулювати перелік сфер діяльності органів влади, які мають у своїй суті певний ризик неналежного виконання завдань і функцій, передбачених положеннями про ці органи, а саме:
адміністративні рішення з питань видачі ліцензій на право проведення певних видів діяльності, сертифікатів що підтверджують рівень особи або установи, а також реєстрації суб'єктів права (наприклад, земельні або житлові питання);
фінансування різних асоціацій, фондів і організацій, що мають виконувати завдання суспільного призначення;
укладання угод державними органами влади з підвідомчими установами, з структурами недержавної форми власності, включаючи угоди з іноземними партнерами;
делегування державним сектором управлінських повноважень структурам недержавного сектора економіки щодо управління майном, а також практика передачі в оренду об'єктів державної і комунальної власності;
планування і реалізація приватизаційних процесів;
лобіювання посадовою особою або державною установою різноманітних пільг щодо розвитку окремого напряму в секторі економіки:
використання державного інформаційного обслуговування надання пріоритетів окремим підприємцям для вирішення своїх питань в умовах конкуренції.
При перегляді положень всіх органів виконавчої влади в контексті оновленої Конституції України та з урахуванням вимог Концепції, доцільно:
1. Виявляти так звані зони підвищеного ризику щодо корупції в сфері своїх повноважень, прискоривши проведення цільового науково-практичного аналізу повноважень всіх суб'єктів інституціонального механізму управління.
2. Визначати перелік посад, які потенційно найбільше можуть зазнати корозії хабарництва, протекціонізму, незаконного лобізму та інших проявів корупції. Така робота має бути поєднана з функціональним аналізом міністерств, інших центральних органів виконавчої влади і завершитися не тільки оптимізацією структури, а і посадових інструкцій.
3. При створенні нормативно-правових засад функціонування органів виконавчої влади передбачати розвантаження цих посад від повноважень одноосібне приймати розпорядчі рішення і організації відповідного надвідомчого контролю.
4. Створити всі умови для роботи державного службовця, які визначені ст. 33 Закону України "Про державну службу".
Зокрема, постає необхідність в реформуванні системи оплати праці державних службовців, аби створити необхідні умови для професійного виконання службових обов'язків, укомплектування органів державної влади та місцевого самоврядування висококваліфікованими та досвідченими фахівцями, запровадити систему матеріального заохочення за сумлінну та ініціативну працю, змінити її характер на інноваційний.
Паралельно з попереджуючими заходами в самій сфері державної служби необхідно застосовувати загальнодержавний підхід до унеможливлення виникнення корупційних правопорушень, впроваджуючи у практику інституціональної політики такі стратегічні пріоритети як:
подолання монополізму в соціально-економічній сфері із застосуванням всіх рівнів нормативно-правового регулювання від законодавчого до місцевого;
запровадження механізмів аналітики економічного підґрунтя розрахунків бюджету за замовлені послуги;
забезпечення реальної поінформованості населення з питань економічних перетворень і реалізації бюджетної політики.
Оскільки, велику роль у протидії корупції відіграє громадськість, особливо об'єднання громадян, які сприяють виявленню порушень законодавства про боротьбу з корупцією особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Постійна поінформованість громадськості є ключовим елементом. Обізнана громадська організація може бути найефективнішим рушієм будь-якої антикорупційної компанії. Це підтверджує досвід боротьби з корупцією в європейських державах.
VIII. Здійснення заходів щодо усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією
8.1. За результатами аналізу практики здійснення державної служби до причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією належать:
в умовах високої ускладненості та бюрократизму в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування при прийняття процесуальних рішень спостерігається відсутність у громадян необхідної та повної інформації про порядок та правила прийняття таких рішень;
збереження застарілої структури органів державної влади та місцевого самоврядування органів, повільне та непослідовне проведення адміністративної реформи;
нечіткість визначення компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, наявність значної кількості дублюючих функцій, особливо у сфері контролю;
низький рівень підготовки, управлінської культури частини керівників та посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування;
існування принципів закритості, келійності, непрозорості при прийнятті управлінських рішень, недостатня якість їх підготовки;
відсутність дієвого механізму контролю за управлінською діяльністю;
надмірна концентрація повноважень у керівництва органів державної влади та місцевого самоврядування;
розповсюдженість серед державних службовців неправильного розуміння службової лояльності та корпоративної солідарності;
завантаженість осіб, відповідальних за прийняття політичних рішень адміністративними питаннями;
недостатній рівень матеріального забезпечення більшості державних службовців, його невідповідність складності та відповідальності поставлених перед ними завдань;
розповсюдження серед громадян, керівників підприємств, установ та організацій традиції вирішувати питання шляхом встановлення корупційних зв'язків з державними службовцями.
8.2. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1220 "Про стан виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади актів законодавства про державну службу та боротьбу з корупцією" основними суб'єктами здійснення заходів щодо усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, є створені (визначені) в межах існуючої штатної чисельності центральних і місцевих органів виконавчої влади структурні підрозділи (працівники) з питань запобігання корупційним і злочинним проявам.
В органі державної влади (органі місцевого самоврядування) визначаються такі відповідальні:
за координацію роботи з питань запобігання корупційним проявам - заступник керівника органу;
за організацію вказаної роботи - керівник структурного підрозділу;
за виконання заходів з питань запобігання корупційним проявам - спеціаліст цього структурного підрозділу.
Створення таких підрозділів (відділів, секторів), визначення окремих працівників здійснюється наказами та розпорядженнями керівників органів державної влади та місцевого самоврядування.
Функції та обов'язки з питань запобігання корупційним проявам мають бути відображені у розподілі обов'язків між керівником органу та його заступниками, положенні про визначений структурний підрозділ та посадової інструкції спеціаліста.
Вказані відповідальні обов'язково мають проходити підвищення кваліфікації з питань боротьби з корупцією.
Обов'язки здійснення заходів щодо усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією можуть покладатися на відділи (сектори) з питань оборонної і мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами; відділи (сектори) кадрової роботи, посадових осіб.
В залежності від завдань та розмірів державного органу влади, місцевого самоврядування можуть бути додатково визначені посадові особи, відповідальні за запобігання вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, у структурних підрозділах, діяльність яких найчастіше пов'язана з найвищим ризиком її виникнення. Це може бути особа, до якої можуть звертатися державні службовці та інші особи уповноважені на виконання функцій держави, якщо потрібно, то конфіденційно. Її основними завданням мають бути:
надання порад, роз'яснень;
нагляд за поведінкою державних службовців;
надання пропозицій керівникам щодо проведення внутрішніх перевірок, службових розслідувань, заходів щодо інформування органів, які відповідно до антикорупційного законодавства ведуть боротьбу з корупцією, при виникненні підкріпленої фактами підозри у вчиненні корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією.
8.3. Основними напрямами діяльності щодо усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, є:
постійний аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства в даному органі державної влади, визначення управлінських процедур, при здійсненні яких найбільш часто вчиняються корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, розробка додаткових щодо них спеціальних заходів запобігання корупції;
розробка пропозицій щодо проведення антикорупційних організаційних заходів у кадровій політиці (систематичні перевірки, своєчасна ротація кадрів тощо);
систематичний нагляд за поведінкою державних службовців, виявлення фактів вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, та вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб;
створення каналів отримання від громадян, підприємств, установ та організацій інформації про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені посадовими особами даного органу державної влади, місцевого самоврядування;
проведення спеціальних занять з державними службовцями, спрямованими на формування знань, морально-психологічних установок щодо неприпустимості вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією.
висвітлення в засобах масової інформації виявлених фактів корупційних діянь в органах державної влади і управління, місцевого самоврядування з метою налагодження співробітництва з населенням щодо отримання інформації з цих питань.
8.4. Для розробки спеціальних запобіжних заходів при здійсненні управлінських процедур, у ході яких найбільш часто вчиняються корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, необхідно постійно аналізувати практику їх реалізації.
До таких управлінських процедур можна віднести:
здійснення контролю та нагляду;
підготовку та прийняття рішення про виділення бюджетних коштів у великому обсязі, надання державних замовлень або субсидій;
підготовка та прийняття рішення про надання додаткових виплат, ліцензій, дозволів тощо, визначення та стягнення податків;
робота з конфіденційною внутрішньою інформацією, яка може становити значний інтерес для громадян, підприємств, установ та організацій.
Для формування такої оцінки управлінської процедури слід відповісти на питання:
Чи були вже випадки вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, з боку державних службовців, які беруть участь у здійсненні таких процедур?
Як часто і у яких формах здійснювався на цих державних службовців корупційний вплив?
Чи існує інформація про випадки вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією на схожих посадах в інших органах влади?
Чи чітко врегульовані дане процедура та окремі управлінські дії, з яких вона складається?
8.5. Нагляд за поведінкою державних службовців повинен здійснюватися з метою раннього виявлення ознак, що свідчать про підвищення ймовірності вчинення нею корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією. До таких ознак належать:
встановлення родинних стосунків з представниками бізнесових структур;
виникнення алкогольної або наркотичної залежності;
стійке захоплення азартними іграми;
здійснення витрат, які явно не відповідають рівню оплати праці;
тісні приватні контакти між працівником та клієнтами (регулярні запрошення до ресторану, на відпочинок тощо);
нетипова поведінка, замкненість, різкі зміни у стосунках з колегами та керівництвом;
особисте знайомство з представниками бізнесових структур, особами, які притягувалися до відповідальності за вчинення корупційних діянь та злочинів.
Якщо стають відомі такі обставини, слід спробувати їх з'ясувати, - наприклад за допомогою співбесіди з працівником, його керівником, або відповідальним за запобігання корупції. За результатами такого з'ясування приймається рішення про подальші дії щодо даного державного службовця, усунення умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь державним службовцем, або іншого запобігання корупційним проявам.
Під час здійснення контролю за роботою державного службовця, перевірок, підготовки атестаційних документів слід звертати увагу на обставини, які можуть свідчити про підвищену ймовірність вчинення ним корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією. До таких обставин можна віднести:
ухилення або нехтування інструкціями; накопичення "незначних" відхилень від норм; розбіжності між реальним виконанням справ та пізніше оформленою документацією;
нетипові рішення без обґрунтувань;
різниця в оцінці та прийнятті рішень по однотипних справах але відносно різних клієнтів;
дрібні зловживання службовими повноваженнями;
приховування документації або робочих процесів;
розгляд справи з винесенням необґрунтованого рішення;
систематичне необґрунтоване відстоювання інтересів певних клієнтів;
незаконне намагання впливати на рішення, які не належать до власної компетенції і в яких йдеться про інтереси третіх осіб;
замовчування невірних дій, особливо протизаконних;
відсутність контролю на тих ділянках роботи, де він вкрай необхідний;
відсутність реакції на події та випадки, що викликають підозру.
8.6. Особлива відповідальність за усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування.
Керівники мають бути зразком для своїх підлеглих. Їх особиста поведінка та уважність має відігравати значну роль у запобіганні корупційним діянням та іншим правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
Для ефективного запобігання вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, керівники мають дотримуватися наступних принципів та правил:
принцип багатьох очей. Мається на увазі скорочення випадків прийняття державними службовцями відвідувачів сам-на-сам, здійснення контролю за діяльністю державного службовця на робочому місці, влаштування по можливості приміщень із "скляними перегородками" для осіб, що працюють з відвідувачами.
спеціальної опіки державних службовців, що беруть участь у реалізації управлінських процедур, в ході яких найбільш часто вчиняються корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією;
постійного врахування рівня службового та психологічного навантаження на кожного підлеглого працівника;
постійного діалогу з кожним підлеглим працівником;
поінформованості та врахування службових та особистих проблеми і негараздів кожного підлеглого працівника;
виявлення особливої уваги до підлеглих працівників, які мають проблеми.
8.7. Необхідною складовою заходів щодо усунення причин та умов, що сприяють корупції, є інформування працівників щодо небезпеки корупції та наслідків корупційної поведінки, проведення спеціальних занять, спрямованих на формування знань, морально-психологічних установок щодо неприпустимості вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією.
Основними формами цієї роботи є:
бесіди при прийомі на державну службу;
складання службової присяги;
бесіди з конкретних питань службової діяльності;
спеціальні заняття;
тематичні конференцій, семінари, круглі столи, складання тестів та заліків з метою визначення рівня професійних знань кожної особи та її схильності до вчинення корупційних діянь.
В ході цієї роботи слід звертати особливу увагу на роз'яснення та забезпечення дотримання у повсякденній діяльності Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головдержслужби України від 23 жовтня 2000 р. N 58, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 р. за N 783/5004.
Доцільно сформувати у державних службовців установку на неухильне дотримання наступних правил поведінки:
одразу відхиляйте спроби корупційного впливу і невідкладно інформуйте відповідальну особу та Вашого керівника;
при зовнішніх контактах, наприклад при виконанні контрольної діяльності, Ви маєте з самого початку встановити чіткі стосунки і відхиляти будь-які спроби корупції. Не повинно виникати враження, що Ви прийматимете "незначні подарунки". Не соромтеся відмовитися від подарунку або відіслати його назад. Попросіть з розумінням поставитися до діючих відносно Вас правил;
якщо Ви працюєте в галузі управління, пов'язаній з наданням державних замовлень, Ви маєте бути особливо чутливі до намагань сторонніх вплинути на Ваші рішення. В цих галузях зустрічається найбільше випадків корупції;
якщо сторонні попросили Вас про сумнівну послугу, одразу ж поінформуйте про це Вашого керівника та відповідального за боротьбу з корупцією. Це допомагає, по-перше, самому уникнути підозри в корупції, а по-друге, вжити правових заходів проти відповідної особи. Якщо Ви самі відмовитесь від сумнівної пропозиції, але не повідомите про це, то Ваш опонент спробує звернутися до Вашого колеги. Захистіть також і Ваших колег від намагань сторонніх осіб корумпувати їх. Всі працівники (керівники та співробітники) мають працювати в одному напрямку;
якщо Вам здається, що хтось хоче попросити Вас про незаконну послугу, візьміть з собою колегу в як свідка;
інколи Вам доводиться проводити бесіду, під час якої Ви відчуваєте, що Вам можуть зробити сумнівну пропозицію, від якої Вам нелегко буде відмовитися. В таких випадках часто не допомагає і чітка відмова. Тоді Вам слід не залишатися наодинці із співбесідником, а попросити когось із колег бути свідком розмови. Поговоріть з ним і попросіть, щоб і він своєю поведінкою чітко давав зрозуміти неприйняття спроб корупційного впливу;
стиль роботи має бути прозорим та зрозумілим для кожного. Оскільки Ви, як правило, колись залишите це місце (отримаєте нове завдання, будете переведені на нове місце роботи) або будете тимчасово відсутні (через хворобу або відпустку), Ваша робота має бути настільки прозорою, щоб Ваш наступник або заступник у будь-який час міг її продовжити. "Додаткової документації" слід уникати, щоб виключити будь-яке враження нечесності. Підручні документи слід вести лише якщо це необхідно для виконання роботи;
чітке розмежування службових обов'язків та приватного життя. Перевірте, чи не призводять Ваші приватні інтереси до конфлікту з Вашими службовими обов'язками;
спроби корупції часто розпочинаються з того, що сторонні намагаються розширити службові контакти на приватну сферу. Як відомо, дуже важко відмовити у "послузі", якщо у приватній сфері чудово розумієшся з людиною, а також сам отримуєш певні послуги та переваги (квитки на концерт, запрошення на дорогу вечерю та ін.). Тому при приватних стосунках Ви маєте з самого початку чітко визначити, що повинні розмежовувати службу та приватне життя, щоб на Вас не впала підозра користування неприпустимими послугами;
таке чітке розмежування між приватними інтересами та службовими завданнями Ви маєте проводити під час усієї службової діяльності. Ваша організація та кожен громадянин мають право на Вашу чесну, ділову позапартійну поведінку. Тому Вам слід перевіряти кожного разу, чи не заважають Ваші приватні інтереси або інтереси Ваших родичів або, наприклад, організацій, яким Ви зобов'язані, Вашим професійним обов'язкам. Уникайте кожного небажаного враження щодо Вашої упередженості. Потурбуйтеся про те, щоб ні у кого не виникало сумнівів щодо Вас;
якщо Ви бачите, що виконання якогось конкретного завдання стикається з Вашими приватними інтересами або інтересами сторонніх осіб, відносно яких Ви відчуваєте себе зобов'язаним, одразу ж повідомте про це свого керівника, щоб він міг відповідно відреагувати, наприклад звільнити Вас від виконання якогось конкретного завдання;
незалежно від того, рано чи пізно це зашкодить Вашому авторитету та авторитету державної служби, якщо у конфліктному випадку Ви віддасте перевагу приватним інтересам. Особливо якщо Ви займаєте впливову посаду;
корупції можна запобігти, якщо кожен відчуватиме відповідальність за свою організацію і всі прагнутимуть до вільного від корупції органу управління, як до спільної мети. Це означає, що кожен в рамках своїх можливостей піклується про те, щоб сторонні не могли впливати на прийняття рішень;
обов'язок кожного - зробити свій внесок щодо викриття злочинів і захистити власну організацію від корупційних діянь. Одна "погана вівця" псує все стадо, тому не беріть участі в спробах приховати корупцію.
У кожному державному органі є відповідальний за запобігання корупції працівник. Не вагайтеся поспілкуватися з ним, якщо Ви маєте конкретні підозри в корумпованості колег. Ваш співбесідник збереже це в таємниці і прийме рішення щодо необхідних заходів. Але важливо висловлювати підозру, лише якщо вона обґрунтована. Не можна зводити наклеп на колег без відповідних конкретних підстав та доказів.
8.8. Важливим заходом щодо усунення причин та умов, які сприяють корупції, є систематичне отримання від громадян, підприємств, установ та організацій інформації про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені посадовими особами даного органу державної влади, місцевого самоврядування. Надходження такої інформації може бути забезпечене за рахунок створення:
громадських приймалень;
телефонів довіри;
спеціальних поштових скриньок;
Інтернет-ліній.
Ця інформація має постійно узагальнюватися, аналізуватися та доповідатися керівникам органів державної влади, місцевого самоврядування для прийняття відповідних управлінських рішень. Здійснення цієї роботи доцільно покласти на працівників підрозділів та посадових осіб, до функціональних обов'язків яких належить протидія корупції.
8.9. Значний ефект щодо запобігання корупційним діянням та іншим правопорушенням, пов'язаним з корупцією, може бути досягнуто шляхом здійснення відповідних інформаційно-пропагандистських заходів у засобах масової інформації. Необхідно встановити стабільні зв'язки з засобами масової інформації, постійно оприлюднювати матеріали щодо:
правил та процедур вирішення питань в органах державної влади та місцевого самоврядування прав громадян, підприємств, установ та організацій;
практики встановлення доброчинних відносин між державними службовцями та громадянами, підприємствами установами та організаціями;
викриття державних службовців, які вчинили корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією;
роз'яснення шкідливості для суспільства, держави та окремих державних службовців корупційних відносин;
інформації про розташування органів, що ведуть боротьбу з корупцією, часи їх роботи та контактні телефони посадових осіб цих органів.
IX. Типові порушення вимог нормативно-правових актів з питань проходження державної служби та запобігання проявам корупції
9.1. Під час проведення перевірок в органах державної влади мають місце порушення та недоліки в організації роботи, зокрема:
1) при плануванні роботи органу:
відсутня єдина система перспективних, поточних та оперативних планів роботи;
пропозиції до плану роботи подаються з порушенням визначених термінів;
участь у формуванні планів роботи органу приймають не всі структурні підрозділи. Інколи їх кількість становить менше 50% від загальної кількості структурних підрозділів;
відсутні звіти про виконання планів роботи.
2) при підготовці і проведенні засідань колегій:
відсутність пропозицій структурних підрозділів при формуванні плану засідань колегії;
неналежна підготовка матеріалів до засідання колегії: довідок, проектів рішень, протоколу, порядку денного;
недостатня якість змістовної частини прийнятих рішень.
3) при підготовці і проведенні апаратних нарад:
низький рівень організації та підготовки матеріалів до апаратних нарад.
9.2. Під час проведення перевірки в органах виконавчої влади мають місце недоліки та порушення вимог нормативно-правових актів з питань державної служби, а саме:
Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 N 169;
Загального порядку проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого наказом Головдержслужби України та Української Академії державного управління при Президентові України від 10.05.2002 N 30/84, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.2002 за N 446/6734;
Положення про формування кадрового резерву для державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 N 199;
Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.97 N 1153;
постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" в частині встановлення надбавок.
Вбачаються порушення законодавства про державну службу в частині прийняття на державну службу на підставі наданої недостовірної інформації про освіту та недотримання порядку погодження призначення на посаду.
В окремих питаннях, пов'язаних з кадровими призначеннями, мають місце ознаки порушення вимог антикорупційного законодавства.
9.3. Місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування ще не в повній мірі вживаються заходи до забезпечення протидії корупції, виявлення та подолання її передумов і наслідків. Причиною такого стану є неповнота контролю за практичною реалізацією організаційних заходів стосовно запобігання проявам корупції в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, поверхневий підхід до аналізу викритих та задокументованих фактів й механізмів скоєння корупційних діянь.
Керівниками органів виконавчої влади в більшості випадків не розглядаються питання щодо припинення державної служби працівників, які порушили вимоги антикорупційного законодавства, згідно зі статтею 30 Закону України "Про державну службу".
Мають місце випадки недодержання вимог статей 16 та 30 Закону України "Про державну службу", згідно яких вчинення державним службовцем дій, передбачених статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", є безумовною підставою припинення державної служби.
У порушення вимог Указу Президента України від 06.02.2003 N 84/2003 "Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією" не надано принципової оцінки роботі керівників, які несуть персональну відповідальність за організацію боротьби з корупцією, їх спроможність виконувати покладені на них завдання, не визначено.
Подібна практика продовження державної служби особами, винними у вчиненні корупційних діянь, характерна як для місцевих органів виконавчої влади, так і для органів місцевого самоврядування. При цьому нехтуються вимоги статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування", за якими повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян.
Не застосовуються і передбачені статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, якими є недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування.
Поширеності корупційних проявів сприяє незабезпечення у повному обсязі, всупереч вимогам статті 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконання законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України у частині організації правового інформування і виховання населення з питань боротьби з корупцією.
Указом Президента України від 18.11.2005 N 1615/2005 "Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції" запровадження громадського моніторингу стану поширення корупційних діянь у політичній, економічній і соціальній сферах, в тому числі на місцевому рівні, визначено одним із пріоритетних заходів щодо протидії корупції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2002 N 346 "Про стан виконання Законів України "Про боротьбу з корупцією" та "Про державну службу" голів обласних державних адміністрацій зобов'язано вживати заходів для широкого обговорення в органах виконавчої влади (відповідно до постанови Уряду від 03.08.98 N 1220 - у трудових колективах) фактів корупційних діянь і своєчасного повідомлення громадськості через засоби масової інформації про притягнення правопорушників до відповідальності. Проте, не зважаючи на численність корупційних проявів, практики таких обговорень та інформування населення про такі факти не запроваджено.