Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання

Парауретрит трихомонадної етіології важко діагностуються і не відрізняються від парауретритів іншої етіології. Частіше за все характерний асимптомний перебіг. Можливо утворення мікроабсцесів.

Трихомонадні цистити виникають повторно. Характеризуються частими, іноді імперативними позивами на сечовипускання, тенетами. Хворі скаржаться на болі в кінці сечовипускання, іноді підвищення температури тіла.

Діагноз встановлюється на даних анамнезу, клініки, виявленні Trichomonas vaginalis за допомогою одного з методів:

Бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження

Серологічні методи досліждення

Молекулярні методи діагностики, зокрема метода ланцюгової реакції з полімеразою (ЛРП)

Лікувальна програма

Загальні принципи.

Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Точний діагноз важливий для вибору відповідної специфічної терапії, а у випадку вагінального трихомоніазу - безпосередньо для лікування сексуальних партнерів. Оскільки піхвова трихомонада - це мікроорганізм, що передається статевим шляхом, необхідний скринінг на наявність супутніх інфекцій. Варто порекомендувати утримуватись від статевих контактів, доки лікування усіх партнерів не буде завершено.

Показання для призначення терапії:

Позитивний тест на трихомоніаз незалежно від симптомів

Епідеміологічне лікування сексуальних партнерів

Препаратами вибору являється імідазольна група: метронідазол, тінідазол, орнідазол.

З інтравагінальних засобів використовують: гінальгін, клотрімазол, хлорхінальдін, тінідазол, метронідазол, натаміцин, полівідона йодид.

Вагітним лікування проводять переважно місцево, застосовуючи вагінальні свічки з клотримазолом протягом 14 днів.

Перед призначенням медикаментозного лікування вивчення анамнезу на предмет переносності лікарських засобів.

При виявленні у виділенні з урогенітального тракту фагоцитованих бактерій призначають одночасно антибіотики широкого спектру дії.

З метою поліпшення проникнення препарату в зону запалення пацієнтам призначається фізіотерапія (лазеротерапія, магнітотерапія, СМВ-терапія, фонофорез з гідрокортизоном).

У разі розвитку вторинного генітального кандидозу і дисбактеріозу в лікувальний комплекс включають протигрибкові препарати і еубіотики.

Одночасно лікування призначається статевим партнерам, у яких немає клінічних ознак інфекції.

Профілактика

Консультування пацієнтів, надання їм інформації і психологічна підтримка є найважливішими умовами ефективного лікування.

При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування.

Тривалість лікування:

Лікування неускладненого урогенітального трихомоніазу амбулаторно - 5-10 діб.

Лікування ускладненого урогенітального трихомоніазу проводиться в умовах стаціонару тривалістю до 14 діб.

Очікувані результати лікування: клінікобіологічне одужання.

Критерії якості лікування

Скорочення кількості рецидивів захворювання, клініко-біологічне одужання.

Можливі побічні дії та ускладнення

При вживанні метронідазолу можливо розвиток побічної дії: нудота, блювання, неприємне відчуття в епігастральній ділянці, діарея, відчуття печіння язика, металевий присмак у роті, кандидоз слизової оболонки порожнини рота і кишечника, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення координації, депресія; у разі застосування високих доз - периферійна нейропатія, що проявляється міалгією, парестезіями; лейкопенія, алергійні реакції (шкірна висипка, гарячка).

При вживанні орнідазолу можливі запаморочення, головний біль і діспепсичні розлади; інколи - симптоми сенсорної або змішаної периферійної нейропатії, у рідкісних випадках - порушення збоку ЦНС (тремор, ригідність, порушення координації рухів, судоми, сплутанність свідомості).

При вживанні тинідазолу можливі нудота, блювання, анорексія, діарея, металевий присмак у роті, наліт на язику, шкірна висипка, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, транзиторна лейкопенія, головний біль, підвищена стомлюваність, запаморочення, атаксія, периферійна нейропатія (парестезії, порушення чутливості), забарвлення сечі в темний колір, у рідкісних випадках - судоми.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування. При необхідності проводять додаткову терапію.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.

Код МКХ-10: A56.0 Інфекція нижнього відділу сечостатевого тракту, спричинена хламідіями

Хламідійний:

Цервіцит

Цистит

Уретрит

Вульвовагініт

Код МКХ-10: A56.1 Хламідійні інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів

Хламідійні:

Епідидиміт

Запальні захворювання органів малого тазу в жінок

Орхіт

Код МКХ-10: A56.2 Хламідійна інфекція сечостатевого тракту, не уточнена

Код МКХ-10: A56.3 Хламідійна інфекція заднього проходу та прямої кишки

Хламідіоз:

Неускладнений

Ускладнений

Персистуючий чи носійство хламідій, коли у хворих відсутні клінічні ознаки захворювання, але виявляються збудники хвороби.

Медична допомога хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма.

Клінічна діагностика

Ознаки і симптоми обумовлені головним чином цервіцитом і уретритом, а також ускладненнями.

Жінки

Урогенітальна інфекція приблизно в 30% випадків перебігає з наступними симптомами:

Слизисто-гнійний цервіцит

Гнійні виділення з піхви

Біль у нижній частині живота

Посткоітальна чи міжменструальна кровотеча

Дизурія

Ознаки запального захворювання органів малого таза, хронічний біль в органах малого тазу

Чоловіки

Приблизно в 75% випадків урогенітальная інфекція перебігає з наступними симптомами

Виділення з уретри

Дизурія

Ознаки епідидиміту чи простатиту

Симптоми, характерні як для чоловіків, так і для жінок:

Аноректальні виділення і дискомфорт

Кон'юнктивіт

Артралгія

Лабораторна діагностика:

Культура кліток

Чутливість при використанні зразків із шийки матки й уретри варіює в межах 40-85%.

Переваги: висока специфічність, має істотне значення для судово-медичної експертизи.

Недоліки: вимагає наявності досвідченого персоналу, підходить лише для невеликої кількості інвазивних зразків (із шийки матки й уретри)

Пряма імунофлуоресценція (ПІФ)

Чутливість складає 50-90%, залежить від досвідченості персоналу і кількості елементарних тіл у зразку.

Переваги: підходить як для інвазивних так і для неінвазивних зразків (наприклад, сечі).

Недоліки: не підходить для дослідження великої кількості зразків, займає багато часу.

Імуноферментний аналіз (ІФА)

Чутливість складає 20-85%, залежить від виду аналізу.

Переваги: можливість тестування великої кількості зразків швидкість, автоматизація, низька вартість.

Недоліки: специфічність висока тільки при підтвердженні позитивних результатів, підходить тільки для інвазивних зразків (із шийки матки, з уретри)

Метод ампліфікації нуклеїнових кислот (МАНК)

Чутливість складає 70-95%

Переваги: висока специфічність (97-99%), можливість тестування великої кількості зразків, можливість використання як інвазивних (із шийки матки, з уретри), так і неінвазивних (сеча, проби матеріалу з вульви і піхви) зразків.

Недоліки: висока вартість у лабораторіях необхідна особлива старанність для запобігання контамінації, інгібітори можуть створити проблему, особливо для зразків сечі.

Взяття зразків

Жінки

Для тестів без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується інвазивне взяття матеріалу (із шийки матки, з уретри) для методів, заснованих на ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий як інвазивним, так і неінвазивним способом (перша порція сечі і зразки виділень, узяті тампоном у входу в піхву, чи з уретри) з використанням МАНК.

Чоловіки

Для методів дослідження без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий тампоном з уретри, а для методів, заснованих на МАНК, використовується матеріал, взятий як інвазивним способом, так і неінвазивним (перша порція сечі).

Показання для проведення тестування

Симптоми, що є результатом інфекції нижніх статевих шляхів, викликаної C. trachomatis.

Кон'юнктивіт, викликаний C. trachomatis.

Ускладнення, що можуть бути викликані C. trachomatis (запальні захворювання органів малого таза, придбаний статевим шляхом реактивний артрит, хронічна біль в області малого таза, трубна безплідність, епідидиміт, орхіт, кон'юнктивіт у дорослих).

Виявлення контактів/оповіщення партнерів.

Скринінг жінок молодше 25 років.

Скринінг осіб, що мають нових чи кілька статевих партнерів і не використовують чи використовують нерегулярно засоби бар'єрної контрацепції.

Скринінг вагітних жінок.

Виключення інфекції перед медичним втручанням (переривання вагітності, штучне запліднення, уведення внутрішньоматкових контрацептивів).

Лікувальна програма

Показання для призначення лікування

Підтвердження очної чи генітальної інфекції, викликаної C. trachomatis.

Інфекція, викликана C. trachomatis, у статевого партнера.

Якщо немає можливості провести лабораторні тести на C. trachomatis у пацієнта з підтвердженою інфекцією Neisseria gonorrhoeae.

Якщо немає можливості провести лабораторні тести на C. trachomatis у пацієнта з клінічними ознаками хламідійної інфекції.

Групи антибактеріальних препаратів:

Тетрацикліни (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат)

Макроліди (азитроміцин, кларитроміцин, джозаміцин)

Фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин)

Лікування вагітних жінок

Макроліди (еритроміцин)

Медична допомога в випадку неускладненої хламідійної інфекції нижнього відділу сечостатевого тракту надається в амбулаторних умовах.

Тривалість лікування - 10 діб.

Медична допомога в випадку ускладненої хламідійної інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів надається в стаціонарних умовах . Тривалість лікування - 14-20 діб.

Очікувані результати лікування - бактеріологічне та клінічне одужання.

Критерії якості лікування

Бактеріологічне та клінічне одужання.

Можливі побічні дії та ускладнення

При вживанні макролідів (азитроміцину, кларитроміцину, джозаміцину) - можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ; тетрациклінів (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат) - нудота, блювання, анорексія, глосит, езофагіт, алергійні реакції, фотосенсибілізація, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, розвиток кишкового дисбактеріозу; фторхінолонів (офлоксацину, ципрофлоксацину) - нудота, біль у животі, головна біль, фотосенсибілізація, кристалурія.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Рекомендується утримуватися від статевих зносин протягом 7-10 днів після завершення одноразової терапії чи до завершення 7-денного курсу лікування, а також доти, поки всі статеві партнери пацієнта не пройдуть відповідний курс лікування.

Особливі моменти для ВІЛ-інфікованих пацієнтів

Обличчя з ВІЛ-інфекцією і хламідійною інфекцією повинні одержувати таке ж лікування, що і пацієнти без ВІЛ-інфекції.

Пацієнтів варто проінформувати про те, що їхні статеві партнери повинні бути обстежені, протестовані та проліковані.

Необхідно обстежувати статевих партнерів, що мали контакт із даним пацієнтом протягом 60 днів з моменту появи симптомів захворювання чи постановки діагнозу; вони повинні пройти тестування і лікування.

Партнерів, що мали ризик зараження, варто повідомити про це, запросити для обстеження і запропонувати лікування за епідеміологічними показниками, навіть якщо тести на наявність хламідійної інфекції виявилися негативними.

Пацієнтам та їх партнерам варто порекомендувати утримуватися від статевих контактів, доки вони не завершать відповідний курс лікування (протягом 7-10 днів після одноразового прийому препарату чи до завершення 7-денного курсу).

Наступне спостереження

Тимчасові інтервали проведення тестів на вилікованість: методика культури кліток, ПІФ, ІФА, МАНК: через 3-4 тижні після закінчення лікування.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку,реабілітації немає.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.

Код МКХ: L51.1, L51.2 - синдроми Стівенса-Джонсона та Лайєла

Ознаки та критерії діагностики захворювання.

Синдроми Лайела та Стівенса-Джонсона - важкі варіанти багатоформної ексудативної еритеми або прояв побічної дії на медикаментозні препарати, що протікають з порушенням загального стану і великою поразкою шкіри, слизових оболонок переважно в області природних отворів.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога.

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення - дерматологічний.

Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма.

Лабораторні дослідження:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- IgE загальний та IgE специфічний;

- у хворих з підозрою на медикаментозну алергію - специфічні імунологічні тести з медикаментами;

- біохімічний аналіз крові, включаючи цукор крові, білірубін, креатінін;

- АЛТ, АСТ;

- гістологічне дослідження біоптата шкіри (при необхідності);

Консультації суміжних спеціалістів:

терапевт; стоматолог; отоларинголог; уролог, гінеколог; окуліст; алерголог.

Лікувальна програма:

- виявлення і скасування причинного фактора, що викликав захворювання;

- глюкокортикоїдні препарати (за вибором) (преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон);

- дезінтоксікаційна терапія (полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат, ізотонічний розчин натрію хлориду);

- десенсибілізуюча терапія (розчин натрію тіосульфату 30%, розчин кальцію глюконату 10%, розчин магнію сульфату 25%);

- антигістамінна терапія (фексофенадин, лоратадин, ебастин, алергін, кларитін, перітол, фенкарол, тавегіл, супрастин, піпольфен, телфаст, еріус, лоризан, лорано, алерон);

- антибіотики при ускладненні інфекцією (на вибір) (цефалексин, еритроміцин, азитроміцин, доксициклін, ципрофлоксацин, моксифлоксацин, левофлоксацин).

Хворі з цими синдромами підлягають обов'язковій госпіталізації.

Тривалість лікування

20-25 днів у стаціонарі.

Очікувані результати лікування

Нормалізація температури тіла, поліпшення загального стану, зникнення елементів висипки на шкірі і слизових оболонках порожнини рота і геніталій.

Критерії якості лікування

Повне одужання, відсутність рецидивів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Анафілактичний шок.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Проводиться 2 рази на рік диспансерізація.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дотримання гіпоалергічної дієти. При супутьому порушенні шлунково-кишкового тракту доцільні дієти N 2, 3, 5, при супутньому захворювані нирок - дієта N 7, при супутньому цукровому діабеті - дієта N 9, при серцево-судинній недостатністі - дієта N 10.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Реабілітація направлена на попередження сенсібілізації до алергенів, їх елімінацію та лікування захворювань, на фоні яких вона розвинулась, санацію вогнищ фокальної хронічної інфекції.

Ступінь наукової доказовості - Б.

Код МКХ-10 (A51-A53.9)

Загальна частина

Сифіліс підрозділяється на дві групи: набутий та вроджений. Набутий сифіліс у свою чергу поділяється на ранній і пізній. Ранній сифіліс підрозділяється на первинний, вторинний і ранній латентний (набутий до 2 років). Пізній сифіліс (набутий більше 2 років) поділяється на: пізній латентний, третинний, включаючи гумозний, кардіоваскулярний та нейросифіліс.

Медична допомога хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма

Клінічна діагностика

Інкубаційний період: 10-90 днів до появи шанкру (первинний сифіліс). Вторинний сифіліс розвивається через 3-6 тижнів після появи шанкру.

Первинний сифіліс: виразка (шанкр), зазвичай із регіональною лимфаденопатією. Виразка поодинока, безболісна і щільна з чистим дном, що виділяє прозору світлу рідину, розташована в аногенітальній області. Будь-яка аногенітальна виразка вважається сифілітичною, якщо не доведене інше походження.

Вторинний сифіліс: мультисистемне ураження внаслідок бактеріемії, що може рецидивувати. Генералізована несвербляча поліморфна висипка, що часто вражає долоні і підошви, широкі кондиломи, вогнища на слизових, генералізована лімфаденопатія. Рідше: вогнищева алопеція, передній увеїт, менінгіт, параліч черепно-мозкових нервів, гепатит, спленомегалію, періостит і гломерулонефрит.

Латентний сифіліс: позитивні серологічні тести на сифіліс без клінічної картини трепонемної інфекції.

Пізній сифіліс включає: гумозний сифіліс: типові вузли, бляшки чи виразки; нейросифіліс: менінговаскулярний, паренхіматозний (загальний парез, tabes dorsales); безсимптомний (аномальна спиномозкова рідина); кардіоваскулярний сифіліс: аортит (безсимптомний), стенокардія, розширення висхідного відділу аорти, стеноз вусть коронарних артерій, аневризма аорти (головним чином грудного відділу).

Серорезистентність - стан, коли після повноцінного лікування раннього сифілісу КСР залишаються позитивними більше ніж 1,5 року для дорослих і більше ніж 9 місяців для дітей без тенденції до зниження титрів. В цьому випадку призначається додаткове лікування. Позитивні серореакції після повноцінного лікування сифілісу зі строком зараження більше 2 років серорезистентностью не вважаються і не потребують додаткового специфічного лікування, якщо немає інших показань.

Лабораторна діагностика: виявлення Treponema pallidum з вогнищ ураження чи інфікованих лімфовузлів при мікроскопії в темному полі; реакції зв'язування комплементу з кардіоліпіновим і трепонемним антигенами та мікрореакція преципітації з кардіоліпіновим антигеном (стандартний комплекс класичних серореакцій - КСР); реакція імунофлуоресценції (РІФ); реакція імобілізації трепонем (РІТ); імуноферментний аналіз (ІФА); полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).

Лікувальна програма

Лікування проводиться амбулаторно, при наявності ускладнень стаціонарно.

Загальні принципи. Пеніциліни є основними лікарськими засобами для лікування сифілісу. В практиці лікування сифілісу в Україні використовуються препарати біосинтетичного пеніциліну: бензилпеніциліну натрієва сіль, пеніциліну G натрієва сіль, препарати бензатинбензилпеніциліну, комбіновані препарати пеніциліну.

При непереносимісті препаратів пеніцилінового ряду застосовуються антибіотики резерву: тетрацикліни, макроліди, цефалоспорини.

Превентивне лікування проводиться особам які мали статевий або тісний побутовий контакт з хворим на заразні форми сифілісу якщо з моменту контакту пройшло не більше 3 місяців. Особам, які мали контакт з хворим на сифіліс більше 3 місяців тому проводиться повне серологічне обстеження (КСР, ІФА, РІФ, РІТ), і в разі негативного результату лікування не проводиться. Превентивне лікування проводиться амбулаторно. Призначається бензатінбензилпеніцилін, комбіновані препарати пеніциліну. В умовах стаціонару використовується натрієва сіль бензилпеніциліну.

Тривалість лікування: 7 діб.

Превентивне лікування реципієнта, якому було перелито кров хворого на сифіліс, проводять аналогічно, але курсові дози - тривалість лікування - збільшується в два рази.

Набутий сифіліс з строком зараження до 3 місяців (первинний, вторинний свіжий, прихований): використовують натрієву сіль бензилпеніциліну. В разі злоякісного перебігу (гігантські шанкери, алопеція, ранні вісцеральні та неврологічні прояви) або при наявності супутньої патології строки лікування подовжуються, використовують пеніциліну G натрієву сіль, бензатинбензилпеніцилін, комбіновані препарати пеніциліну.

Тривалість лікування: 14-18 діб.

Набутий сифіліс з строком зараження від 3 до 6 місяців (вторинний свіжий, рецидивний, прихований): призначається натрієва сіль бензилпеніциліну, пеніциліну G натрієва сіль, бензатинбензилпеніцилін, комбіновані препарати пеніциліну.

Тривалість лікування: 16-21 діб.

Набутий сифіліс з строком зараження від 6 місяців до 1 року (вторинний рецидивний, прихований): застосовується натрієва сіль бензилпеніциліну, пеніциліну G натрієва сіль.

Тривалість лікування: 16-21-28 діб.

Набутий сифіліс зі строком зараження більше 1 року (вторинний рецидивний, неуточнений, або пізній прихований), а також ранній сифіліс (до 1 року) зі злоякісним перебігом та вісцеральними або неврологічними ураженнями (лікування проводиться в умовах стаціонару): натрієва сіль бензилпеніциліну - два курси з інтервалом 1 місяць, при необхідності проводять третій курс, пеніциліну G натрієва сіль - два курси з інтервалом 1 місяць.

Тривалість лікування: 28-34 діб.

Хворим на прихований сифіліс та активний сифіліс зі строком зараження більше 1 року, або з невстановленим строком показане лікворологічне обстеження. При наявності раннього нейросифілісу перевага віддається внутрішньовенному уведенню пеніциліну. Паралельно зі специфічною терапією слід проводити неспецифічну патогенетичну терапію з урахуванням рекомендацій терапевта, невропатолога, окуліста та ін.

Тривалість лікування: 28-42 діб.

Лікування серорезистентності проводиться двома-трьома курсами з перервою 2-3 місяця за однією із схем лікування сифілісу з строком зараження більше одного року, з обов'язковим неспецифічним (патогенетичним) лікуванням.

Очікувані результати лікування: одужання.

Критерії якості лікування: клінічне та бактеріологічне одужання.

Можливі побічні дії та ускладнення

При вживанні препаратів пеніцилінового ряду можливі кропив'янка, гарячка, артралгії, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок, стоматит, глосит, суперінфекція. За умов швидкого вшутрішньовенного введення препаратів у дозі вище за 10000000 МО можна спостерігати гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, лейкопенію або нефропатію з альбумінурією та гематурією. Окремі випадки олігурії або анурії звичайно минають через 48 годин після припинення лікування; діурез може бути відновлений застосуванням 10% розчину манітолу.

При вживанні макролідів можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ.

При вживанні цефалоспорінів можливі діарея, анорексія, нудота, блювання, кандидоз, головний біль, запаморочення, сонливість, алергійні реакції (медикаментозна гарячка, шкірна висипка, свербіж, еозинофілія, алергійний нефрит, анафілактичні реакції), нейтропенія, лейкопенія, оборотна гіпопротромбінемія, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ.

При вживанні тетрациклінів можливі нудота, блювання, анорексія, глосит, езофігіт, алергійні реакції, ангіоневротичний набряк, фотосенсибілізація, нейтропенія, еозинофілія, гемолітична анемія, кандидоз, дисбактеріоз.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги - клініко-серологічний контроль хворих після лікування сифілісу: клінічне обстеження і постановка комплексу серологічних реакцій, реакції імобілізації трепонем (РІТ), реакції імунофлуоресценції (РІФ), імуноферментного аналізу (ІФА).

Періодичність та обсяг серологічного обстеження залежить від форми сифілісу та динаміки негативації. По закінченні клініко-серологічного нагляду всі хворі незалежно від форми сифілісу підлягають обстеженню терапевта, невропатолога, окуліста, отоларинголога.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Харчовий раціон вагітним, хворим на сифіліс, складають з урахуванням особливостей загального стану організму, його реактивності, характеру ураження органу, ускладнення з боку інших органів. Взагалі призначають дієту N 15.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Особливих вимог до режиму праці, відпочинку, реабілітації немає. Особи, що належать до декретованого контингенту не допускаються до роботи по епідеміологічним показанням.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.

Код МКХ-10: Q80 - УРОДЖЕНИЙ ІХТІОЗ

Ознаки та критерії діагностики

Вроджений іхтіоз - гетерогенна група захворювань, яку об'єднує патологічне ороговіння, що клінічно виявляється потовщенням рогового шару епідермісу, сухістю шкіри, лущенням, запальною реакцією, іноді з утворенням пухирів.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. При наявності генералізації шкірного процесу, еритродермії хворі підлягають госпіталізації. Інші хворі лікуються в умовах поліклініки.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

зішкряб на ентеробіоз;

аналіз калу на яйця глистів;

біохімічні дослідження функції печінки;

гістологічне дослідження патологічного матеріалу (бажано).

Консультації спеціалістів (за показаннями):

- терапевт,

- окуліст,

- ендокринолог,

- отоларинголог,

- генетик,

- невропатолог

- психіатр.

Лікувальна програма:

Лікування курсове, тривале. Стаціонарному лікування підлягають тяжкі форми захворювання.

- Дієта N 15.

- препарати вітаміну A (ретинолу ацетат, ацитретин).

- гепатопротектори (тіотриазолін, метіонін, ліпоєва кислота, ессенціальні фосфоліпіди).

- стимулююча терапія (алое, тималін, циклоферон).

- полівітаміни, що містять вітаміни групи B, C, PP.

- у тяжких випадках кортикостероїди (преднізолон, полькортолон) та анаболічні гормони (ретаболіл, феноболіл).

Зовнішнє лікування.

- проведення примочувань або ванн: молочно-масляних ванн (молоко - 0,5-1 літр, оливкове масло - 2-3 столові ложки), 1% ванни з повареною сіллю, 10% ванни з висівками, 10% крохмалем, з відваром ромашки, з відваром шавлії з розрахунку 1 столова ложка на 1 склянку води N 10 з наступним змиванням шкіри кремом, що містить 3-5% натрію хлориду або 1-2% сечовини, 1% молочної кислоти.

- мазі з 5-10% натрію хлориду, 5-10% сечовини.

- мазі з пом'якшуючою дією, що містять фіторечовини,

- комбіновані мазі, що містять кортикостероїди та кератолітичні засоби,

- мазь нафталан.

Тривалість стаціонарного лікування

20-30 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічне покращення.

Критерії якості лікування

Покращення, значне покращення стану дерматозу: зменшення лущення, гіперемії, сухості, епітелізація тріщин. У разі ускладнень екзематизацією та піодермією - регрес цих проявів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Продовжувати використання індиферентних кремів або кератолітичних засобів, ванн. При досягненні клінічної ремісії пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (навесні та восени). За відсутності ефекту лікування підсилюють стимулюючу терапію і додають дезинтоксикаційну терапію. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом не рідше 1 разу на 6 місяців.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Без обмежень. Їжа, збагачена вітамінами, зокрема вітаміном A.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Не рекомендується контакт шкіри з подразнюючими речовинами, а також праця в умовах підвищених температур, запиленості, пов'язана з тиском на долоні, тертям. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси). Психологічна реабілітація. Показано санаторно-курортне лікування (південні регіони країни).

Ступінь наукової доказовості - Б.

Код МКХ-10: L56 - ФОТОДЕРМАТОЗИ

Ознаки та критерії діагностики

Фотодерматози - велика група захворювань, що розвиваються під впливом ультрафіолетових променів і характеризуються різною клінічною картиною.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Гострий, тяжкий перебіг дерматозу, що супроводжується фотофобією, втратою працездатності є показанням до госпіталізації. Диспансерний нагляд в поліклініці.

Діагностична програма:

Обов'язкові лабораторні дослідження:

загальний аналіз крові;

загальний аналіз сечі;

біохімічний аналіз крові (загальний білок, білкові фракції АЛТ, ACT, білірубін, цукор);

серологічне дослідження;

флюорографічне дослідження;

кал на яйця глистів.

Рекомендовані лабораторні дослідження:

визначення біодози ультрафіолетового опромінення;

визначення порфіринів у сечі;

визначення порфіринів у крові;

біохімічний аналіз крові на креатинін;

кров на антитіла до ДНК реактивні та денатуровані.

Консультації суміжних спеціалістів (за показанням)

терапевт;

алерголог.

Лікувальна програма:

- дієта N 5, 9.

- обмеження впливу сонячного світла (одяг, фотозахисні засоби).

- виключення впливу передбачуваних фототоксичних, фотоалергійних засобів (медикаменти, парфумерія, рослини).

- гіпосенсибілізуючі засоби (розчин 10% кальцію глюконату, розчин 30% натрію тіосульфату).

- антигістамінні засоби (рекомендують чергувати курси по 10 днів) (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, дифенгідрамін, лоратадин, дезлоратадин, ебастин, фексофенадин).

За вибором препарати I, II та III покоління протягом 2-5 тижнів (для препаратів I покоління зміна засобу через 10 днів), при необхідності після 2-3-тижневі інтервали лікування зазначеними препаратами повторюють.

При виражених клінічних проявах захворювання, свербежу шкіри, порушеннях сну, наявності скарг невротичного характеру рекомендують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів на вибір.

- глюкокортикоїдні засоби системного застосування у тяжких випадках (преднізолон, триамцинолон, бетаметазон)

- антималярійні препарати (похідні хлорохіну) після стихання гострого запалення (гідроксихлорохін, хлорохін).

- антиоксиданти (бета-каротин, вітамін E, C).

- препарати, що поліпшують периферичний кровообіг (ксантинолу нікотинат, нікотинова кислота).

- гепатопротектори (ессенціальні фосфоліпіди, тіотріазолін, карсил, ЛІВ-52, легалон).

Зовнішнє лікування.

Обов'язково використовують фотозахисні креми з високим ступенем захисту.

Глюкокортикоїдні креми або мазі на обличчя, що містять мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, гідрокортизону-17-бутират. На осередки інших ділянок тіла - бетаметазону валерат, триамцинолону ацетонід, преднізолон.

При наявності пухирних висипань, ексудації - аерозоль окситетрациклін + гідрокортизон (до стихання гострих запальних явищ).

Тривалість лікування

Залежить від нозологічної форми дерматозу і його тяжкості і складає від 7 до 15 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія.

Критерії якості лікування

Зникнення елементів висипання та суб'єктивних проявів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка-Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). У разі використання препаратів амінохінолінового ряду можливі ускладнення з боку органів зору (набряк роговиці, відкладення в ній препарату, незворотні зміни сітківки (звуження артерій, набряк і атрофія жовтої плями, плямиста дегенерація, скотома), порушення кровотворення.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців. Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (терапевтом, офтальмологом, ревматологом). Шкіра потребує постійного догляду, що включає індиферентні креми або мазі, які при необхідності містять кортикостероїди. Обов'язкове використання фотозахисних кремів на відкриті ділянки шкіри.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

У період лікування рекомендується дотримання дієт N 5, 9. У період клінічної ремісії - без обмежень.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Повинні працювати у приміщеннях, що виключають можливість впливу не тільки прямого, але й відбитого та розсіяного світла. Протипоказана робота поблизу джерел штучного випромінювання (ртутно-кварцеві лампи, електрозварювальні агрегати та інші джерела випромінювання з довжиною хвилі 370-500 нм), а також протипоказаний виробничий контакт з хімічними речовинами, що мають фотосенсибілізуючу дію. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (інсоляція, хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси, переохолодження тощо). Рекомендується уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні або кислі мила).

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: L86 - ХВОРОБА ДАР'Є

Ознаки та критерії діагностики

Хвороба Дар'є - спадкове автосомно-домінантне захворювання, що характеризується висипаннями переважно в місцях прояву себореї фолікулярних гіперкератотичних папул, схильних до злиття і утворення осередків з вегетацією, особливо в складках. Супроводжує мокнуттям у складках, свербежем.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. При генералізації шкірного процесу, ускладненого піококовою інфекцією, сильно вираженому свербежі шкіри хворі госпіталізуються. Інші хворі лікуються в поліклініці.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

аналіз калу на яйця глистів;

біохімічні дослідження функції печінки (білірубін прямий і кон'югований, загальний білок, глюкоза, АсТ, АлТ);

гістологічне дослідження шкіри (при атипових клінічних проявах).

Консультації спеціалістів (за показаннями):

- терапевт,

- психоневролог,

- ендокринолог,

- отоларинголог,

- генетик.

Лікувальна програма:

- Дієта N 5.

- при генералізованому процесі - дезинтоксикаційна терапія.

- гіпосенсибілізуючі засоби (30% тіосульфат натрію, 10% глюконат кальцію, 10% хлорид кальцію, 25% сірчанокисла магнезія).

- антигістамінні засоби (мебгідролін, клемастин, хлоропірамін, дифенгідрамін).

- вітаміни (вітамін A, E, ацитретин, аскорбінова кислота, ессенціальні фосфоліпіди).

Зовнішня терапія

- комбіновані мазі, що містять кортикостероїди та кератолітичні речовини, а також ті, що містять саліцилову кислоту.

- ванни рапні з морською сіллю, 10% крохмальні ванни.

- при інфікуванні використовують анілінові барвники, фукорцин та інші антибактеріальні засоби.

Тривалість лікування

20-30 днів 2 рази на рік у стаціонарі або амбулаторно залежно від тяжкості процесу.

Очікувані результати лікування

Клінічне покращення.

Критерії якості лікування

Покращення, значне покращення стану дерматозу: зменшення лущення, гіперемії, регрес фолікулярних висипань, значне зменшення або відсутність загальних проявів дерматозу.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Уражені ділянки шкіри за необхідності змазувати індиферентними кремами або кремами, що містять кератолітичні засоби. За відсутності ефекту лікування проводять стимулюючу і дезинтоксикаційну терапію. При досягненні клінічної ремісії пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (навесні та восени). Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом не рідше 1 разу на 6 місяців.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 5. У разі ускладнення піодермією - дієта N 9.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Не рекомендується праця, що пов'язана з постійним забрудненням шкірного покриву, бо цим хворим протипоказане щоденне миття. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси). Психологічна реабілітація. Рекомендується санаторно-курортне лікування (південні регіони країни).

Ступінь наукової доказовості - Б.

Код МКХ-10: D59. 0 - хвороба, спричинена лікарськими засобами

Ознаки та критерії діагностики захворювання.

Хвороба, спричинена лікарськими засобами - гостре генералізоване запалення шкіри і слизових оболонок, що виникає в результаті адекватно повторно призначених і правильно застосованих лікарських засобів, що були прийняті усередину. Лікарська хвороба зумовлена не стільки фармакологічними характеристиками самого медикаментозного препарату, скільки особливостями імунної системи хворого та його конституційно-генетичною схильністю.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Лікувально-профілактична допомога здійсюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення - дерматологічний.

Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма.

Поетапна діагностика за даними алергологічного анамнезу з:

токсичними реакціями;

хибноалергічними реакціями;

фармакофобічними реакціями;

інфекційними захворюваннями (вітряна оспа, кір, шкарлятина, рецидивний сифіліс, грибкові ураження шкіри, короста та інш.);

поширеними дерматозами та інш.

Лабораторні дослідження:

- загальний аналіз крові - однократно (при виявленні або змін дослідження повторюють);

- загальний аналіз сечі;

- глюкоза крові;

- загальний білірубін;

- креатинін;

- за показниками ультразвукове дослідження печінки, нирок, підшлункової залози, селезінки;

- IgE загальний та IgE специфічний;

- специфічні імунологічні та біофізичні тести з медикаментами, які підозрюються в якості причини розвитку алергічного стану.

Консультації суміжних спеціалістів:

- терапевт (за показниками);

- гастроентеролог;

- ендокринолог;