Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 78, частини четвертої статті 81 Конституції України, пунктів 2, 4 частини першої статті 3, частини четвертої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Пшеничного Валерія Григоровича - головуючий,

Бринцева Василя Дмитровича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Іващенка Володимира Івановича,

Колоса Михайла Івановича,

Маркуш Марії Андріївни - суддя-доповідач,

Мачужак Ярослави Василівни,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Станік Сюзанни Романівни,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Ткачука Павла Миколайовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 78, частини четвертої статті 81 Конституції України, пунктів 2, 4 частини першої статті 3, частини четвертої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" в редакції Закону України від 22 березня 2001 року N 2328-III (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 42, ст. 212).

Заслухавши суддю-доповідача Маркуш М.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 78, частини четвертої статті 81 Конституції України, пунктів 2, 4 частини першої статті 3, частини четвертої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" (далі - Закон) щодо можливості збереження за особою, обраною народним депутатом України, статусу судді за умови невиконання нею повноважень за попереднім місцем роботи, зокрема здійснення правосуддя, та неодержання заробітної плати судді тощо. Правомірність збереження за відповідними народними депутатами України статусу судді автори клопотання обгрунтовують необхідністю забезпечення передбачених трудовим законодавством, а саме статтею 118 Кодексу законів про працю України та Законом (частина четверта статті 20), гарантій трудових прав народних депутатів України після припинення ними депутатських повноважень.

Посилаючись на вказані правові норми, суб'єкт права на конституційне подання стверджує, що за особою, яка обіймала посаду судді, зберігається статус судді і в разі обрання її народним депутатом України, а отже, після закінчення строку її повноважень як народного депутата України, цю особу повинні поновити на посаді, яку вона обіймала до обрання народним депутатом України, або запропонувати їй іншу посаду судді. Автори клопотання вважають, що збереження за народним депутатом України статусу професійного судді розв'яже проблему забезпечення його трудових гарантій і дасть можливість поновити на попередній посаді судді.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 11 травня 2007 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень: частин другої, третьої статті 78, частини четвертої статті 81 Конституції України, пунктів 2, 4 частини першої статті 3 Закону на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України"; частини четвертої статті 20 Закону на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного в конституційному поданні.

3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України (частина перша статті 93); у конституційному поданні повинно зазначатися правове обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні правового акта (його окремих положень) (пункт 4 частини другої статті 39).

3.1. Аналіз конституційного подання і доданих до нього матеріалів свідчить, що суб'єкт права на конституційне подання не навів правового обгрунтування практичної необхідності в офіційному тлумаченні положень частин другої, третьої статті 78, частини четвертої статті 81 Конституції України, пунктів 2, 4 частини першої статті 3, частини четвертої статті 20 Закону. Посилання авторів клопотання на "різне розуміння цих положень народними депутатами України, суддями" може означати незгоду зацікавлених осіб з майбутніми рішеннями відповідного суду загальної юрисдикції.

Звернення до суду Голови Верховної Ради України із заявами про дострокове припинення повноважень народних депутатів України, що мають статус судді, не могло призвести до проблем у практичній реалізації зазначених положень Конституції України, Закону, на яких акцентується в конституційному поданні, оскільки Голова Верховної Ради України діяв відповідно до частини четвертої статті 81 Конституції України і на підставі статей 2, 17, 104 Кодексу адміністративного судочинства України.

Питання про неможливість суміщення посади судді і депутатського мандата чітко врегульовано Конституцією України, частина друга статті 127 якої однозначно забороняє професійним суддям мати представницький мандат, а отже, і депутатський мандат; судді також не можуть, зокрема, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади. За Законом України "Про судоустрій України" недодержання професійними суддями, тобто "громадянами, які відповідно до Конституції України призначені чи обрані суддями і займають штатну суддівську посаду в одному з судів, передбачених цим Законом" (частина перша статті 59), вимог щодо несумісності зазначених статусів є конституційною підставою для звільнення судді з посади (пункт 4 частини п'ятої статті 126, пункт 2 частини першої статті 131 Конституції України) .

Крім того, Конституційний Суд України вже дав офіційне тлумачення положень Конституції України, про які йдеться у клопотанні, зокрема в аспекті питань, порушених у ньому. Так, у своєму Рішенні від 13 травня 1997 року N 1-зп (у справі щодо несумісності депутатського мандата) Конституційний Суд України зазначив: "У частині четвертій статті 81 Конституції України словосполучення "іншими видами діяльності" за своїм обсягом є ширшим від такого ж словосполучення частини третьої статті 78. Воно включає як види діяльності, передбачені частиною другою статті 78, так і види діяльності, які згідно з частиною третьою статті 78 Конституції України встановлюються законом".

Таким чином, конституційне подання не відповідає вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

3.2. Автори клопотання порушили питання про офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 20 Закону щодо надання народному депутату України права повернення на попереднє місце роботи після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень в аспекті поновлення на посаді професійного судді без дотримання процедури, встановленої главою II Закону України "Про статус суддів".

Проте визначення порядку поновлення (призначення чи обрання) на попередню суддівську посаду громадянина після припинення ним повноважень народного депутата України не може бути вирішене шляхом офіційного тлумачення зазначеного положення Закону, а є предметом законодавчого регулювання (пункт 14 частини першої статті 92 Конституції України) .

Конституційний Суд України у своїх ухвалах неодноразово наголошував на непідвідомчості Суду питань, які потребують не офіційного тлумачення, а законодавчого врегулювання (Ухвала від 2 листопада 2004 року N 68-у/2004 у справі за конституційним поданням 64 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 78, частини четвертої статті 81 Конституції України, пунктів 2, 4 частини першої статті З, частини четвертої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України", Ухвала від 15 лютого 2007 року N 14-у/2007 у справі за конституційним поданням Вищого господарського суду України про офіційне тлумачення положень пунктів 1, 14 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України та інші).

Таким чином, підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 13, пунктом 4 частини другої статті 39, пунктами 2, 3 статті 45, статтями 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень: частин другої, третьої статті 78, частини четвертої статті 81 Конституції України, пунктів 2, 4 частини першої статті 3 Закону України "Про статус народного депутата України" на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України"; частини четвертої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного в конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.