Про затвердження Методичних рекомендацій оцінки економічної ефективності інвестицій в енергозберігаючі проекти на підприємствах житлово-комунального господарства

На виконання Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства України на 2004-2010 роки"

1. Затвердити Методичні рекомендації оцінки економічної ефективності інвестицій в енергозберігаючі проекти на підприємствах житлово-комунального господарства (далі - Методичні рекомендації), схвалені рішенням науково-технічної ради Мінжитлокомунгоспу від 22 листопада 2007 р. N 24.

2. Відділу енергозбереження (А.Ю.Шульга) направити Методичні рекомендації Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

3. Доручити розповсюдження Методичних рекомендацій Проблемному інституту нетрадиційних енерготехнологій та інжинірингу згідно з умовами договору.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра С.Г.Зіміна.

1.1 Методичні рекомендації оцінки економічної ефективності інвестицій в енергозберігаючі проекти на підприємствах житлово-комунального господарства розроблені на виконання Закону України від 24.06.2004 N 1869-IV "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства України" і установлюють порядок розрахунку та оцінки показників економічної ефективності впровадження енергозберігаючих проектів на підприємствах і організаціях з утримання житлового фонду, водопровідно-каналізаційного господарства та комунальної теплоенергетики.

1.2 Методичні рекомендації призначені працівникам технічних та планово-економічних підрозділів підприємств з утримання житлового фонду, водопровідно-каналізаційного господарства та комунальної теплоенергетики України для визначення економічних показників інвестиційних проектів, спрямованих на реалізацію енергозберігаючих заходів при виробництві і наданні споживачам послуг і є керівництвом для вибору кращого проекту з енергозбереження в сфері розвитку систем водо-, теплопостачання та водовідведення.

1.3 Методичні рекомендації встановлюють рекомендації щодо впровадження енергозберігаючих заходів зі зменшення втрат паливно-енергетичних ресурсів, перелік основних джерел фінансування проектів з енергоресурсозбереження, визначення економії паливно-енергетичних ресурсів, показники економічної ефективності інвестицій в енергозберігаючі проекти та їх розрахунок, рекомендації щодо прийняття відповідних рішень та аналіз можливих ризиків при визначенні економічної ефективності.

1.4 Вимоги Методичних рекомендацій поширюються на організації, підприємства і установи, які реалізовують проекти будівництва, розвитку систем водо-, теплопостачання та водовідведення та здійснюють інші інвестиційні проекти з підвищення ефективності енерговикористання із залученням бюджетних коштів.

Для підприємств, які здійснюють інвестиційні проекти за рахунок власних коштів, положення Методичних рекомендацій є рекомендованими.

У цих Методичних рекомендаціях є посилання на такі нормативні документи:

- Закон України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства України на 2004-2010 роки" від 24.06.2004 N 1869-IV;

- Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 N 2918-III;

- Закон України "Про Загальнодержавну програму "Питна вода України" на 2006-2020 роки" від 03.03.2005 N 2455-IV;

- Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91 N 1560-XII;

- Закон України "Про енергозбереження" від 01.07.94 N 75/94-ВР;

- Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 N 335/94-ВР;

- Закон України "Про лізинг" від 16.12.97 N 723/97-ВР;

- Закон України "Про інноваційну діяльність" від 04.07.2002 N 40-IV;

- Закон України "Про альтернативні джерела енергії" від 20.02.2003 N 555-IV;

- Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 N 1875-IV;

- Закон України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 N 2633-IV;

- Закон України "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу" від 05.04.2005 N 2509-IV;

- Указ Президента України N 662/99 від 16.06.99 "Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами";

- Розпорядження Президента України від 20.10.2005 N 1199/2005-рп "Про заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки України";

- постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.97 N 1505 "Про Програму державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики";

- постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. N 955 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води";

- постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. N 959 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення";

- постанова Кабінету Міністрів України від 25.11.99 N 2145 "Про Порядок проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету";

- постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 N 241 "Про Порядок відбору проектів з енергозбереження і здійснення видатків на їх виконання за рахунок державного бюджету";

- постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 N 483 "Про Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи";

- наказ Держкоменергозбереження України від 15.10.99 N 91 "Про затвердження Міжгалузевих норм споживання електроенергії та теплової енергії для установ і організацій бюджетної сфери України";

- наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

- наказ Держкоменергозбереження і Мінекономіки України від 21.06.2000 N 47/127 "Про затвердження Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві", зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 10.07.2000 за N 405/4626;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87;

- ДСТУ 2155-93 "Енергозбереження. Методи визначення економічної ефективності заходів по енергозбереженню";

- КТМ 204 України 246-99 "Галузева методика нормування витрат палива на виробництво та відпуск теплової енергії котельнями теплового господарства";

- КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", затверджені Держжитлокомунгоспом України 14.12.93;

- Порядок розрахунку норм витрат електроенергії підприємствами теплоенергетики при виробництві, транспортуванні та постачанні (розподілі) теплової енергії;

- Галузева програма енергозбереження у будівельному комплексі та житлово-комунальному господарстві на 2001-2005 рр. та на перспективу, схвалена рішенням колегії Держбуду України від 09.10.2001 N 96;

- Методика розрахунку питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджена наказом Мінбуду України від 11.10.2006 N 335 та зареєстрована Мін'юстом України 28.12.2006 за N 1381/13255;

- Методичні рекомендації (Положення) по економічному стимулюванню впровадження засобів обліку та регулювання споживання теплової енергії, затверджені протоколом Міжвідомчої комісії при Кабінеті Міністрів України від 04.04.97 N 8.

Нижче подано терміни, вжиті в цих Методичних рекомендаціях, та позначені ними поняття:

витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які сприяють зростанню власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). У цих Методичних рекомендаціях під доходом розуміють збільшення власного капіталу підприємства за рахунок зменшення витрат коштів на придбання паливно-енергетичних ресурсів та зменшення платежів за забруднення навколишнього природного середовища, що досягнуто за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів;

паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві;

економія паливно-енергетичних ресурсів (енергоресурсозбереження) - відносне скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів, що виявляється у зниженні їх питомих витрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг встановленої якості.

У цих Методичних рекомендаціях під терміном економія паливно-енергетичних ресурсів розуміють відносне зменшення витрат паливно-енергетичних ресурсів, одержане за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів.

Експлуатаційні поточні витрати складаються з витрат на енергетичні і матеріальні ресурси, зарплату з відрахуваннями, амортизаційні відрахування та інші платежі;

енергетичні витрати - витрати паливно-енергетичних ресурсів, необхідних для реалізації технологічного процесу із заданими якісними та кількісними показниками;

енергозберігаючі заходи - заходи, спрямовані на впровадження та виробництво енергоефективних продукції, технологій та обладнання;

норма амортизації - частка (у відсотках) балансової вартості груп основних фондів, яка має бути віднесена на їх поліпшення і реновацію та зменшення скоригованого прибутку;

нормативний коефіцієнт ефективності дорівнює нормі дисконтування (приведення різночасних економічних показників до початку розрахункового періоду - тобто до року, який передує початкові будівництва), величина якої приймається залежно від конкретних умов (як правило, відповідає обліковій процентній ставці Національного банку України);

термін окупності - період часу, за який інвестиційні витрати на впровадження енергозберігаючого заходу відшкодовуються за рахунок прибутку, одержаного від його реалізації.

прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати;

приведені витрати - видатковий складник ефекту впровадження енергозберігаючих заходів, який зручно використовувати для порівняння ефективності декількох їх варіантів впровадження за умови ідентичності прибуткового складника доходів;

рентабельність інвестицій за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів - економічний ефект у відносних одиницях (відношення прибутку або доходів до витрат), який відображає частку витрат, що повертається щороку у вигляді прибутку або доходу за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів;

ризик у разі впровадження енергозберігаючого заходу - невизначеність і неоднозначність початкових і подальших техніко-економічних показників, які впливають на майбутній результат і виникають у разі впровадження дорогих енергозберігаючих заходів з тривалим терміном впровадження;

економічна ефективність енергозберігаючого заходу - економічний ефект від впровадження енергозберігаючого заходу, розрахований на основі його технічних показників;

підприємства житлово-комунального господарства України - юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які працюють в галузі житлово-комунального господарства;

санація - комплекс заходів, спрямованих на підготовку і реалізацію процесу впровадження енергозберігаючих заходів на підприємствах житлово-комунального господарства для подолання їх фінансової кризи і відновлення чи досягнення прибутковості підприємств і конкурентоспроможності в довгостроковому періоді;

реновація - процес заміни на підприємствах житлово-комунального господарства технологічно зношених і морально застарілих виробничих основних фондів новими їх видами в процесі реалізації енергозберігаючого проекту.

Визначення решти термінів наведено в тексті Методичних рекомендацій та в нормативних документах, перелічених у розділі 2.

Нижче подано познаки та скорочення, вжиті в цих Методичних рекомендаціях:

ВНР - внутрішня норма рентабельності (прибутку).

Д - дохід, грн.

Е - ставка дисконтування, частка од.

Є - економічний ефект, грн.

К - капітальні вкладення, грн.

П - прибуток, грн.

В - поточні витрати, грн.

е - внутрішня норма рентабельності, %.

R - рентабельність, %.

Т - останній рік розрахункового періоду, рік.

t - поточний рік у розрахунковий період, рік

а - коефіцієнт приведення за фактором часу.

Існуючий стан інноваційної діяльності в сфері енергозбереження в країні може бути визначений як незадовільний, і це насамперед стосується житлово-комунальної галузі, яка протягом останніх 15-20 років хронічно недотримувала необхідні кошти навіть на підтримання існуючого технічного стану систем, не кажучи про будь-які інновації. Упродовж цих років іде нескінченне обговорення буцімто неправомірно завищених тарифів на житлово-комунальні послуги, при цьому ніхто не хоче враховувати, що з технічного боку саме енергозбереження є найбільш дієвим шляхом для зменшення витрат на житлово-комунальні послуги і, відповідно, зменшення тарифів. Вартість енергоресурсів у загальному переліку витрат за видами послуг досягає (верхня межа):

Основою проведення заходів з енергоресурсозбереження є затверджена органами місцевого самоврядування Програма розвитку систем теплопостачання, водопостачання та водовідведення, яка розробляється за результатами енергетичних обстежень (енергоаудиту) житлово-комунальних підприємств регіону, населеного пункту.

Енергоаудит дає змогу визначити потенціал енергоресурсозбереження конкретного заходу; вартість його впровадження та термін окупності заходу.

Необхідною умовою успішного виконання Програми енергоресурсозбереження є загальна зацікавленість замовника - органів місцевого самоврядування та виконавців заходів - житлово-комунальних підприємств.

Стимулювання слід розповсюдити на усіх учасників процесів експлуатації житлово-комунального господарства: мешканців, муніципальні організації та підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, комунальної теплоенергетики, утримання житлового фонду.

Заходи з ресурсозбереження розподіляються на:

- на довгострокові високовитратні з терміном окупності більш 5 років;

- середньовитратні із терміном окупності 2-5 років;

- першочергові маловитратні із терміном окупності 1-2 роки.

6.1 Рекомендації щодо впровадження енергозберігаючих заходів зі зменшення втрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах з утримання житлового фонду

На житловий фонд припадає значна частка у загальному обсязі споживання енергії народним господарством, зниження якої дозволить зекономити енергоресурси та зменшити викиди вуглеокису в атмосферу. Тому саме теплотехнічна санація будинків є ефективним способом досягнення сталого стану будинків та охорони клімату і навколишнього середовища.

У процесі вибору та впровадження ефективних енергозберігаючих заходів у житловому фонді роблять принципову різницю між заходами, що стосуються покращення технічних характеристик опалювального устаткування та постачальних мереж, та заходами, які впливають на споживання теплової енергії, насамперед, що стосуються огороджуючих конструкцій будинку та вентиляції.

Для теплотехнічної санації житлового фонду можна використати низку різноманітних, з успіхом застосованих упродовж десятиліть, теплоізоляційних матеріалів та систем. За високої потреби у заходах з теплоізоляції зараз розробляються нові технології, які сприяють розширенню наявного ринку теплоізоляційної продукції.

Принципово важливим є поєднання заходів теплотехнічної санації з першочерговими роботами з ремонту чи модернізації будинку та його окремих елементів. Тобто для додаткового створення оптимальної теплової ізоляції слід використати найбільш сприятливий час, коли так чи інакше потрібно проводити ремонтно-будівельні роботи. Через поєднання заходів можна значно скоротити витрати на ізоляцію, що значно підвищить їх ефективність.

Якщо ремонтні роботи не супроводжуватимуться відповідними ресурсозберігаючими заходами, то можливості з покращання ситуації будуть втрачені на багато десятиліть наперед. При проведенні модернізації будинків потрібно завжди передбачати заходи з підвищення теплоефективності шляхом збільшення товщини захисного шару, оскільки витрати на додаткові сантиметри ізоляційного матеріалу, як правило, невисокі.

Для усіх елементів будинку існує ряд перевірених заходів, які є економічно рентабельними. Передумовою для цього у більшості випадків є те, що ці заходи проводяться разом з необхідними заходами із санації будинку, коли його конструктивні елементи мають низькі теплотехнічні параметри. Наслідком посередньої, неоптимальної теплоізоляції може бути те, що в майбутньому можна вже не сподіватися на проведення енергозберігаючого заходу високої якості.

Якщо на вибір є низка різних заходів, то на основі економічної оцінки слід досягти якомога вигіднішого кінцевого результату.

6.2 Рекомендації щодо впровадження енергозберігаючих заходів зі зменшення втрат паливно-енергетичних ресурсів на теплопостачальних підприємствах

Витрати паливно-енергетичних ресурсів котельнями комунальної теплоенергетики в Україні складають щорічно понад 8,0 млн.т у.п., з яких майже 80% - це природний газ, близько 10% - мазут і близько 10% - вугілля.

За останні 5 років споживання теплової енергії на потреби житлово-комунального господарства підвищилося майже на 7%.

За оцінками фахівців значне скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів у галузі можливе за умови реконструкції з обсягом фінансування майже 2 млрд.грн. (в цінах 2002 р.). Ці кошти можуть надходити за рахунок револьверного механізму енергозбереження, за рахунок інвестиційних проектів з зовнішнім фінансуванням та за рахунок механізмів спільного впровадження зі зниження викидів парникових газів у довкілля.

Поряд з розвинутими потужними джерелами теплової енергії на базі ТЕЦ, районних і квартальних котелень, теплопостачання населення та інших споживачів здійснюють близько 11 тисяч котелень малої (до 3 Гкал/год.) потужності, які виробляють майже 15% загального обсягу теплової енергії, виробленої теплопостачальними підприємствами комунальної форми власності.

Основне та допоміжне обладнання значної кількості комунальних котелень (приблизно 25%) вичерпало допустимі терміни експлуатації і суттєво перевищують 20 років. У цих котельнях експлуатуються малоефективні, морально та фізично зношені котли, зі застарілою автоматикою і пальниковими пристроями, що зумовлює значні витрати палива.

Питомі витрати енергоресурсів на виробництво 1 Гкал теплоти на деяких підприємствах становлять 185-190 кг у.п., у той час як за кордоном - 145-150 кг у.п. У циклі виробництва теплової енергії втрати на ряді малоефективних котелень становлять близько 30%. Приведення цих витрат до нормативного рівня може дати щорічну економію до 2,4 млн.т у.п.

Крім витрат ПЕР котельним агрегатом на виробництво теплоти, додатково втрачається пальне на власні потреби котельні. Ці витрати за нормами складають від 2,3% до 9,6% від номінального навантаження, але фактично вони майже вдвічі перевищують розрахункові значення, що пояснюється низькою якістю мазуту, що розігрівається, зношеністю обладнання та іншими об'єктивними факторами. Слід зазначити також, що різні види палива суттєво впливають на сумарні показники циклу. Так, цикл вироблення теплової енергії при спалюванні вугілля програє газовому вже в частині теплоти, що інвестувалася. Енерговитрати на видобуток, транспортування, збагачування, гранулювання, розморожування вугілля майже вдвічі перевищують аналогічні інвестиції в газовому циклі і можуть досягати 35-45% теплотворної спроможності.

Розглянемо більш детально реальні втрати в циклі виробництва та споживання енергії, а також можливі методи їх зменшення.

Спалювання палива в залежності від топочного пристрою, пальника, типу змішування тощо характеризується рівнем хімічного та механічного недопалу, а потім топковим теплоз'ємом.

Враховуючи втрати в котельному агрегаті за рахунок хімічної, механічної неповноти спалення та з газами, що відходять, слід відзначити, що для найбільш ефективних котлів комунального господарства, таких як, наприклад, жаротрубні серії ВК, ця величина становить 10-12%, а для найменш ефективних, таких як НІІСТУ-5, Універсал та ін. - досягає 35%. Середній відсоток втрат в 20-25%, з урахуванням інвестованої енергії, фактично забезпечує те, що з теплоносієм з заданими параметрами із котельні виходить лише 45-50% енергії.

У зв'язку із незадовільним станом теплових мереж комунальної енергетики втрати в мережах залежно від їхньої довжини коливається у межах від 8 до 25% і більше.

Зменшення втрат у теплових мережах можливо за рахунок:

- встановлення попередньо ізольованих труб на 7-20%;

- встановлення децентралізованих котелень - 9-25%;

- встановлення приладів обліку з регулюванням - 2-6%;

- заміщення чотиритрубної системи теплопостачання на двотрубну з використанням сучасних пластинчатих бойлерів - 12-25%.

Доведення питомих витрат енергоресурсів у галузі на виробництво 1 Гкал теплоти до 150-160 кг у.п. та відповідного зменшення викидів парникових газів у довкілля у системі одержання теплоти (котельний агрегат) можливо досягти за допомогою впровадження нових технологій, в т.ч. за рахунок:

- попереднього підігріву палива на 2%;

- емульгування рідкого палива - 5%;

- газифікації вугілля - 7%;

- гранулювання вугілля - 4%;

- підігріву повітря - 8-9%

- зволоження дуттєвого повітря - 1%;

- каталітичного спалення - 7%;

- термохімічного спалення - 2,5%;

- автоматизації процесу - 0,5-1,5%;

- модернізації пальникових пристроїв - 0,5-1%;

- інтенсифікації топкового теплообміну - 5%;

- утилізації теплоти газів, що відходять - 8%.

6.3 Рекомендації щодо впровадження енергозберігаючих заходів на теплових мережах систем централізованого теплопостачання при їхньому ремонті і заміні

Теплові мережі є "найвужчим місцем" централізованого теплопостачання, через яке втрачаються всі його потенційні й фактичні переваги й вся економія від комбінованого вироблення теплоти і електроенергії на ТЕЦ. Витоки теплоносія перевищують норми, прийняті в інших країнах, у сотні разів, теплові втрати через ізоляцію вище в декілька разів.

Якість теплових мереж багато в чому визначає вартість теплопостачання. Зараз досить висока надійність теплопостачання досягається за рахунок регулярної заміни трубопроводів і великої кількості аварійних служб у кожному підрозділі.

Заміна трубопроводів повинна виконуватись виключно з використанням новітніх попередньо ізольованих труб. Повинно бути розірвано хибне коло, що приводить до постійного подорожчання витрат на теплопостачання, коли низька якість перекладки теплових мереж визначається нестачею коштів через необхідність великого обсягу заміни корозійних трубопроводів, а малий термін служби і відповідно великий обсяг заміни визначається низькою якістю перекладки й відсутністю засобів на заходи щодо продовження ресурсу.

Перше, що зробили на теплопостачальних підприємствах колишніх країн Центральної Європи і Прибалтики після переходу до ринкових відносин - осушили канали всіх теплових мереж. Із всіх можливих технічних заходів щодо зниження витрат ця виявилася економічно найвигіднішою.

Досвід Проблемного інституту нетрадиційних енерготехнологій та інжинірингу з проведення енергоаудиту комунальних теплопостачальних підприємств показав, що ця проблема надзвичайно актуальна й для України. Є міста, в яких практично вся теплова мережа лежить у воді, приводячи до різкого збільшення тепловтрат понад проектні нормативи й сприяючи її корозійному руйнуванню.

Кардинальне поліпшення якості заміни теплових мереж і відповідного поліпшення їх ефективності повинно здійснюватися за рахунок:

- попереднього обстеження ділянки, що перекладається, з метою визначення причин невитримування нормативного терміну служби й підготовки якісного технічного завдання на проектування;

- обов'язкового розроблення проектів капітального ремонту з обґрунтуванням прогнозованого терміну служби;

- незалежної приладової перевірки якості прокладки теплових мереж;

- запровадження персональної відповідальності посадових осіб за якість прокладки.

Висока якість перекладки теплових мереж зумовлює подорожчання робіт. У той же час, крім очевидної економії в майбутньому за рахунок великого терміну служби й менших витрат на усунення аварій, якісна теплова мережа має значно менші теплові втрати, що дозволяє відразу одержати значну економію.

Найбільший економічний ефект від зменшення теплових втрат може бути досягнутий на теплових мережах малих діаметрів через більшу питому поверхню трубопроводів.

Тип прокладки повинен визначатися умовами ділянки, причому не обов'язково це повинні бути ППУ-трубопроводи безканальної прокладки. Використання існуючих каналів не вимагає витрат на організацію перетинань із іншими комунікаціями; зменшує напруги в металі трубопроводів через можливість вільного їхнього розширення; охороняє трубопровід від перенапруг й ушкоджень при розкопках інших комунікацій; запобігає викиду теплоносія на поверхню землі при розриві трубопроводів. Там, де можна доступними засобами забезпечити відсутність у каналах вологи, нема рації від них відмовлятися. А там, де усунення затоплення каналів економічно недоцільно, повинні застосовуватися методи безканальної прокладки з попередньо ізольованих труб.

З огляду на меншу глибину залягання таких трубопроводів і можливість небезпечного для життя людей викиду гарячої води повинні використовуватися всі можливі дублюючі методи захисту від корозії. Необхідно вивчити досвід нафтовиків і теплопостачальних підприємств Західної України, що давно використовують трубопроводи в пінополіуретановій (ППУ) ізоляції з подвійним ступенем захисту від корозії - зовнішня поліетиленова оболонка й антикорозійне покриття безпосередньо труби. Кількість ушкоджень трубопроводів у ППУ-ізоляції підтверджує необхідність такого кроку. При цьому ціна трубопроводу не збільшується, тому що при їхньому виробництві ліквідуються дорогі операції випалу й дрібноструменевої обробки труби.

Повинні бути змінені пріоритети у витраті коштів, більша частина яких витрачається сьогодні на заміну ділянок теплових мереж, де були розриви труб у процесі експлуатації або літнього обпресування, на запобігання утворенню розривів шляхом контролю швидкості корозії труб і вжиття заходів для її зниження.

Слід враховувати, що:

1. За термін служби труб у ППУ-ізоляції економія від їхнього застосування перевищує первісне подорожчання в 3-6,5 разів.

2. Співвідношення вартості звичайної заміни труб у прохідних каналах і прокладки труб у ППУ-ізоляції змінюється від 2,15 на малих діаметрах до 1,36 на діаметрі 300 мм, насамперед, через застосування на малих діаметрах дорогих пластикових труб.

3. Основна економія при застосуванні труб у ППУ-ізоляції отримується за рахунок зниження теплових втрат на 70-80% від загальної економії. Економія від запобігання передчасній перекладці на малих діаметрах несуттєва.

4. Економія від застосування труб з якісною ізоляцією найближчим часом буде збільшуватися завдяки:

- установці приладів обліку в житлових будинках;

- збільшення вартості палива, а отже, тепловтрат;

- запровадження значних штрафних санкцій за відключення теплопостачання, у тому числі для літніх випробувань.

5. Середнє зниження втрат крізь ізоляцію і з витоками на теплових мережах через поліпшену ізоляцію і випрямлення трас становить 2 Гкал/м у рік, що відповідає потужності теплоджерела в 1 Гкал/год. При дефіциті потужностей це відповідає зменшенню капітальних витрат в 0,6 млн.грн., або 0,6 тис.грн./м. Уся ця економія досягається тільки у випадку якісної прокладки труб у ППУ-ізоляції.

При цьому особливу увагу слід звертати на якість труб, що укладають, і якість виконання робіт.

6. Вартість будівництва теплових мереж можна значно знизити, закуповуючи труби у ППУ-ізоляції не через підрядників, а через відкритий тендер на річний обсяг поставок.

7. Строк повернення кредитів на подорожчання будівництва при врахуванні тільки ефекту від зниження теплових втрат становить від 7 до 10 років, при обліку ж всіх загальносистемних факторів окупність не перевищує 2-3 років.

6.4 Рекомендації щодо впровадження енергозберігаючих заходів зі зменшення втрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства

Стан впровадження енергозберігаючих заходів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства дуже незадовільний. Так, споживання електричної енергії підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства постійно зростає: у 2005 році - 4533,1 млрд.кВт.год., що на 1,9% більше, ніж у 2004 році.

Високі питомі витрати електроенергії на постачання 1 куб.м води та відведення 1 куб.м стоків, які в цілому по Україні складають: з водопостачання - 1,106 кВт.год./куб.м, з водовідведення - 0,571 кВт.год./куб.м, значно більші, ніжу європейських розвинутих країнах.

Системи централізованого водопостачання та водовідведення, збудовані десятки років тому, характеризуються високою енергозатратністю, значними втратами води, моральною та фізичною зношеністю. Чверть водопровідних очисних споруд і кожна п'ята насосна станція (у вартісному виразі) відпрацювали нормативний термін амортизації. Фактично амортизовано 70% насосних агрегатів, з яких 40 відсотків потребує заміни.

У 2005 році протяжність аварійних комунальних водопровідних мереж становила 49,5 тис.км при загальній протяжності 130,9 тис.км.

Із загальної протяжності комунальних мереж каналізації, яка в 2005 році склала 38,6 тис.км, аварійними є 12,3 тис.км, або майже 32%.

Втрати питної води під час її транспортування та розподілу в середньому по країні щорічно збільшуються і становлять 32% при 31,6% у 2004 році.

Це свідчить про те, що заходи з енергозбереження не носять комплексного цілеспрямованого характеру. На більшості підприємств бізнес-плани їх розвитку відсутні або малоефективні та майже у всіх містах немає інвестиційних та інноваційних проектів, які могли б розглядатися потенційними інвесторами.

Відповідно до завдань Галузевої програми енергозбереження станом на 1 січня 2008 року в житловому фонді встановлено 84861 од. із запланованих 136336 од. будинкових лічильників холодної води, що складає 62,3%.

Крім того, підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства не забезпечено в повному обсязі облік води, що призводить до приховування реальних обсягів її видобування, підготовки та транспортування та не дає можливості визначити фактичні питомі витрати електроенергії на виробництво 1 куб.м води.

Реалізація заходів з енергозбереження гальмується через відсутність фінансових ресурсів.

Заходами з енергоресурсозберження на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства є:

- впровадження приладів обліку води на всіх етапах її добування, транспортування та реалізації споживачам;

- заміна аварійних мереж, їх безтраншейна санація;

- відновлення, реконструкція насосного обладнання, очисних споруд;

- зонування водопровідних систем, впровадження регуляторів тиску;

- встановлення економічно та технічно обґрунтованих нормативів використання води на виробничі потреби;

- розвиток вітчизняного виробництва занурювальних каналізаційних насосів, флокулянтів, коагулянтів тощо;

- впровадження тиристорного регулювання частоти обертання приводів насосних агрегатів;

- рекуперація метану та використання біогазу очисних споруд як нетрадиційного палива;

- диспетчеризація та автоматизація технологічного процесу;

- впровадження нових конструктивних рішень та споруд для очистки питної та стічних вод;

- впровадження автоматичних клапанів (вантузів);

- заміна фільтросних пластин на аератори з поліетиленових труб;

- регулювання подачі повітря з урахуванням кількості та якості стічних вод, які надходять в очисні споруди;

- очищення водопровідних мереж від замулювання та біологічних обростань з метою оновлення їх пропускної здатності.

7.1 Джерелами фінансування енергозберігаючих заходів на підприємствах житлово-комунального господарства є:

1) кошти підприємств житлово-комунального господарства відповідно до програм їх розвитку, затверджених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом;

2) фінансування на умовах повернення (за принципом зворотної фінансової допомоги) та цільове фінансування з місцевого бюджету на підставі регіональних (місцевих) програм реформування і розвитку житлово-комунального господарства;

3) кошти та матеріальні ресурси енергосервісних компаній;

4) кредити виробників енергоефективного обладнання і матеріалів (товарні кредити);

5) консолідовані кошти інших місцевих підприємств та організацій - споживачів житлово-комунальних послуг, залучених на основі окремих угод;

6) іноземні інвестиції;

7) кошти фізичних і юридичних осіб, залучені шляхом приватизації місцевих підприємств житлово-комунального господарства, їх передачі в управління, оренду, концесію;

8) кредити комерційних банків;

9) гранти, технічна допомога міжнародних організацій, благодійні внески;

10) інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

7.1.1 Кошти місцевих бюджетів

Доцільно використання цих коштів на впровадження першочергових маловитратних заходів енергоресурсозбереження у бюджетній сфері, наприклад, обладнання засобами обліку та регулювання тепловодоспоживання. Крім того, частина коштів може бути спрямована на обладнання приладами обліку існуючого житлового фонду.

7.1.2 Кошти підприємств і організацій водопровідно-каналізаційного господарства та комунальної теплоенергетики

На заходи енергоресурсозбереження слід спрямовувати частину коштів у спеціальний (цільовий) фонд підприємства, який має окремий рахунок (або субрахунок) у межах фінансових ресурсів підприємства, призначених для покриття витрат, пов'язаних з реалізацією інвестиційних енергозберігаючих заходів, передбачених місцевою програмою розвитку житлово-комунального господарства.

7.1.3 Кошти споживачів

Для повернення кредитів, використаних для обладнання квартирними приладами обліку і регулювання водо- і теплоспоживання, за згодою споживачів може бути використана різниця між сплатою послуг за рахунком та за показаннями приладів (див. Методичні рекомендації (Положення) по економічному стимулюванню впровадження засобів обліку та регулювання споживання теплової енергії).

7.1.4 Позички від кредитних організацій

Для впровадження довго- та середньотермінових заходів можуть бути використані пільгові кредити інвесторів. Повернення кредитів здійснюється за рахунок прибутку підприємств і організацій водопровідно-каналізаційного господарства та комунальної теплоенергетики та зменшення витрат бюджетних установ, а також фондів енергозбереження.

7.1.5 Кошти фондів енергозбереження

Фонди енергозбереження створюються за рахунок економії коштів, досягнутої в результаті запровадження енергозберігаючих заходів, які звільняються від оподаткування.

Кошти цих фондів використовуються на фінансування енергозберігаючих заходів, стимулювання працівників за раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, підвищення кваліфікації спеціалістів з питань енергозбереження.

7.1.6 Стимулювання енергоресурсозбереження

Згідно з Положенням про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві до 30% вартості зекономлених придбаних енергоресурсів може бути використано на таке стимулювання.

8.1 Економія розраховується за такими видами паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР):

- для теплопостачальних організацій - паливо і електроенергія на виробництво і транспортування теплової енергії;

- для водопостачальних організацій - електроенергія на обробку та транспортування водопровідної води і стічних вод, теплова енергія на технологічні потреби;

- для споживачів, у т.ч. житлово-експлуатаційних організацій - теплова і електрична енергія на опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та технологічні потреби.

8.2 Кількість зекономлених ПЕР в натуральному обчисленні визначається як різниця між витратами за нормами та фактичними витратами за останній рік, які перераховані на середньорічні метеорологічні умови (при наявності їх впливу на загальну кількість).

8.3 Економія палива при виробництві теплової енергії розраховується за формулою:

де Q - кількість виробленої за останній рік теплової енергії, ГДж (Гкал);

Норми витрат палива визначаються згідно з КТМ 204 України 246-99 "Галузева методика нормування витрат палива на виробництво та відпуск теплової енергії котельнями теплового господарства".

8.4 Економія електроенергії при виробництві, транспортуванні та постачанні теплової енергії розраховується за формулою: