Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 1, пункту 44 статті 2, частини другої статті 4, пункту 45 статті 6, пункту 58 статті 34, статті 34-1, пункту 5, абзацу четвертого пункту 7 частини першої, частини третьої статті 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", частини пятої статті 5 Закону України "Про Національний банк України", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та деяких інших законів України"

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Стецюка Петра Богдановича - доповідача,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 1, пункту 44 статті 2, частини другої статті 4, пункту 45 статті 6, пункту 58 статті 34, статті 34-1, пункту 5, абзацу четвертого пункту 7 частини першої, частини третьої статті 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., NN 20-22, ст. 269) із наступними змінами, частини п'ятої статті 5 Закону України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року N 679-XIV (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 29, ст. 238) із наступними змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та деяких інших законів України" від 21 серпня 2009 року N 1608-VI (Голос України, 2009 р., 15 жовтня).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання Президента України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" є твердження суб'єкта права на конституційне подання про неконституційність окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Закону України "Про Національний банк України" , Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік " та деяких інших законів України" .

Заслухавши суддю-доповідача Стецюка П.Б. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати неконституційними положення частин першої, другої статті 1, пункту 44 статті 2, частини другої статті 4, пункту 45 статті 6, пункту 58 статті 34, статті 34-1, пункту 5, абзацу четвертого пункту 7 частини першої, частини третьої статті 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI із наступними змінами (далі - Закон N 835), частини п'ятої (за поданням - частини третьої) статті 5 Закону України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року N 679-XIV із наступними змінами (далі - Закон N 679), Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та деяких інших законів України" від 21 серпня 2009 року N 1608-VI (далі - Закон N 1608).

У конституційному поданні стверджується, що передбачене внесення Національним банком України у 2009 році до Державного бюджету України перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами поточного року є не чим іншим, як авансовим фінансуванням витрат Державного бюджету України і вимагає здійснення Національним банком України додаткової, нічим не забезпеченої емісії. Це призведе до прискорення темпів інфляції, зриву курсу гривні, що суперечить статтям 1, 3, 46, 48, частині другій статті 99 Конституції України.

На думку глави держави, право затверджувати Державний бюджет України, зокрема головних розпорядників його коштів шляхом встановлення їм бюджетних призначень, належить до законодавчих повноважень парламенту, а отже, наділення Уряду України цим правом є делегуванням парламентом законодавчої функції Кабінету Міністрів України.

Затвердження Кабінетом Міністрів України за попереднім погодженням з комітетами Верховної Ради України з питань бюджету та з питань фінансів і банківської діяльності переліку об'єктів, заходів та обсягів бюджетних коштів, що будуть спрямовані на виконання відповідної бюджетної програми, а також головних розпорядників коштів державного бюджету, як зазначено в конституційному поданні, порушує вимоги частини першої статті 89 Конституції України, за якою комітети Верховної Ради України створюються для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України.

Президент України наголошує, що положення частини п'ятої статті 5 Закону N 679, якими запроваджено підзвітність центрального банку держави Уряду України, не узгоджуються з принципом економічної самостійності Національного банку України, що є одним з основних у його діяльності і закріплений у Законі N 679, а отже, не відповідають статті 6, частині другій статті 19, частині другій статті 85 Конституції України.

Суб'єкт права на конституційне подання також вказує, що норми Закону N 1608, якими внесено зміни до Закону N 835 та Закону N 679, є такими, що набрали чинності з порушенням конституційної процедури, тому є підстави для визнання їх неконституційними.

2. Свої позиції стосовно предмета конституційного подання висловили Голова Верховної Ради України, Міністерство економіки України, Національний банк України, Інститут економіко-правових досліджень Національної академії наук України, Національний університет державної податкової служби України, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Тернопільський національний економічний університет.

3. Конституційний Суд України, вирішуючи поставлені в конституційному поданні питання, виходить з такого.

3.1. Україна є правовою державою, в якій органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частина друга статті 6, частина друга статті 19 Конституції України) .

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади приймає закони та інші акти в порядку, визначеному Конституцією і законами України. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 88 Конституції України Голова Верховної Ради України підписує акти, прийняті Верховною Радою України. За правовою позицією Конституційного Суду України акти Верховної Ради України - це рішення Верховної Ради України з питань, віднесених до її компетенції, тобто документи, що приймаються встановленою Конституцією України кількістю голосів народних депутатів України у формі законів, постанов тощо ( абзац шостий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 14 жовтня 2003 року N 16-рп/2003) .

У частині четвертій статті 94 Основного Закону України визначено вимогу стосовно повторного прийняття закону Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, що поширюється лише на закони, пропозиції Президента України до яких повністю або частково відхилені.

Автор клопотання стверджує, що Закон N 1608 набрав чинності з порушенням процедури, встановленої статтею 94 Конституції України. Президент України наголошує, що повернений ним 3 серпня 2009 року для повторного розгляду парламентом Закон N 1608 (прийнятий 1 липня 2009 року) текстуально відрізняється від однойменного закону (прийнятого 21 серпня 2009 року шляхом подолання вето) в частині підпункту 3 пункту 1 розділу I, в якому зазначено дату його прийняття - "1 липня 2009 року".

Конституційний Суд України у Рішенні від 7 липня 2009 року N 17-рп/2009 вказав, що навіть коли всі пропозиції Президента України відхилено і закон текстуально залишається незмінним, він має бути прийнятий повторно шляхом голосування народними депутатами України кількістю голосів, визначеною у частині четвертій статті 94 Конституції України. За таких обставин датою прийняття закону слід вважати дату його остаточного голосування за результатами повторного розгляду. Саме ця дата повинна бути вказана при оприлюдненні закону та його опублікуванні ( абзац четвертий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення) .

Отже, аналіз Закону N 1608 свідчить, що його положення текстуально залишились незмінними, а процедура набрання ним чинності відповідає частині четвертій статті 94 Основного Закону України.

3.2. Згідно з Конституцією України основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці ( частина друга статті 99) . На її виконання Національний банк України сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також у межах своїх повноважень - цінової стабільності (частина друга статті 6 Закону N 679) .

Національний банк України - це центральний банк держави, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом N 679 та іншими законами України. Національний банк України є економічно самостійним органом, що здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених законом випадках також за рахунок Державного бюджету України (частина перша статті 2, частина перша статті 4 Закону N 679) . Законом N 679 передбачено, що Рада Національного банку України затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку України та подає Верховній Раді України і Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису (пункт 4 частини першої статті 9 Закону N 679) .

У розділі IX "Взаємовідносини з Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України" Закону N 679 закріплено, що Національний банк України підзвітний Президенту України і Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень ( частина перша статті 51) , та визначено взаємовідносини Національного банку України з Кабінетом Міністрів України ( стаття 52) .

У Законі N 679 встановлено форми підзвітності, зокрема доповідь Голови Національного банку України Верховній Раді України про діяльність Національного банку України, надання Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі ( пункти 4, 5 частини другої статті 51) .

Щорічно Національний банк України інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої Національним банком України на наступний рік та на більш тривалий період (частина друга статті 24 Закону N 679) . Крім того, Національний банк України щоквартально зобов'язаний надавати інформацію Президенту України, Кабінету Міністрів України та Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності щодо безготівкової емісії у відповідному періоді, а саме про проведення операцій з рефінансування банків, інтервенцій на міжбанківському валютному ринку, операцій на фондовому ринку (частина третя статті 51 Закону N 679) .

Отримання Урядом України звіту про виконання кошторису доходів та витрат Національного банку України узгоджується з положеннями Конституції України, які передбачають обов'язки Кабінету Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік подавати доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року, а також звіт про виконання Державного бюджету України (частина друга статті 96, частина перша статті 97, пункт 6 статті 116) .

Зі змісту наведених норм вбачається, що запровадження подання Національним банком України Кабінету Міністрів України та Верховній Раді України звіту про виконання кошторису доходів та витрат Національного банку України, яке дістало відображення у частині п'ятій статті 5 Закону N 679 в редакції Закону N 1608, кореспондується з положеннями пункту 4 частини першої статті 9 Закону N 679 і не є втручанням в економічну самостійність Національного банку України, визначену статтею 4 Закону N 679. Отже, частина п'ята статті 5 Закону N 679 не суперечить статті 6, частині другій статті 19, частині другій статті 85 Конституції України.

4. Згідно зі статтею 150 Основного Закону України та Рішенням Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року N 15-рп/2001 у справі щодо прописки юрисдикція Конституційного Суду України поширюється на чинні нормативно-правові акти.

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (частина перша статті 96 Конституції України) шляхом прийняття відповідного закону.

Оскільки оспорювані положення частин першої, другої статті 1, пункту 44 статті 2, частини другої статті 4, пункту 45 статті 6, пункту 58 статті 34, статті 34-1, частини третьої статті 76 Закону N 835 у зв'язку з закінченням бюджетного року втратили чинність, конституційне провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

Положення пункту 5, абзацу четвертого пункту 7 частини першої статті 76 Закону N 835 виключені Законом N 1608 і втратили чинність з 15 жовтня 2009 року, тому конституційне провадження і в цій частині підлягає припиненню на вказаних підставах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 45, 51, 61, 63, 65, 67, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", параграфом 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. Визнати таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), положення частини п'ятої статті 5 Закону України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року N 679-XIV із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та деяких інших законів України" від 21 серпня 2009 року N 1608-VI.

2. Припинити конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 1, пункту 44 статті 2, частини другої статті 4, пункту 45 статті 6, пункту 58 статті 34, статті 34-1, пункту 5, абзацу четвертого пункту 7 частини першої, частини третьої статті 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI із наступними змінами на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.