Про Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 N 2153/3

1. Затвердити Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, в тому числі казенних підприємств (додається).

2. Управлінню оцінки майна та фінансово-господарського аналізу (Н.Лебідь) у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Фонду М.Чечетова.

4. Наказ набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Це Положення розроблено відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Положення визначає принципи та процедуру віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, в тому числі казенних підприємств.

Норми, визначені у цьому Положенні, поширюються на державні підприємства за умови необхідності визначення майна як джерела погашення податкового боргу.

1.1. Наведені нижче терміни у цьому Положенні вживаються у такому значенні:

майно - активи (оборотні та необоротні), які підприємство використовує у виробництві в процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в балансі підприємства;

цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку відокремлюються в самостійні об'єкти.

Загальнодержавне значення об'єктів визначається статтею 5 Закону України "Про приватизацію державного майна";

податковий борг - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

друга податкова вимога - письмове повідомлення органу державної податкової служби про обов'язок платника сплатити суму боргу. Надсилається підприємству не раніше тридцятого календарного дня від дня надіслання (вручення) першої податкової вимоги у разі непогашення платником податків суми податкового боргу в установлені строки;

основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які визначають загальнодержавне значення підприємства;

необоротні активи - матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать підприємству та забезпечують його функціонування, строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший ніж рік;

запаси - активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо);

спеціалізовані активи - активи, що можуть бути використані виключно з метою забезпечення основної діяльності підприємства, не можуть бути перепрофільовані і продані окремо, не заподіявши шкоди (зупинки) основній діяльності підприємства.

1.2. Чинність цього Положення поширюється на майно, яке перебуває на балансі державних (казенних) підприємств на правах повного господарського відання (оперативного управління).

До складу майна, яке не може бути використане як джерело погашення податкового боргу, входять:

спеціалізовані необоротні активи (основні засоби, об'єкти капітального інвестування, інші необоротні активи) і запаси, які безпосередньо беруть участь в єдиному технологічному процесі виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт) в обсязі, передбаченому технологічною документацією, яка визначає загальнодержавне значення підприємства;

активи, що тимчасово не використовуються у виробничому процесі, законсервовані об'єкти - за наявності на підприємстві проекту плану розвитку підприємства (інвестиційної програми) з обґрунтуванням економічної доцільності його подальшого ефективного використання в основній діяльності підприємства;

окремо визначене майно і активи, які не задіяні у технологічному процесі, але віднесені до об'єктів загальнодержавного значення.

3.1. Після дати надіслання (вручення) підприємству другої податкової вимоги, за умови існування ймовірності непогашення податкового боргу в установлений законодавством термін, наказом керівника підприємства затверджується рішення про проведення інвентаризації майна підприємства, склад інвентаризаційної комісії та визначається дата інвентаризації. До складу інвентаризаційної комісії, яку очолює керівник підприємства, залучаються головні спеціалісти та фахівці-технологи. Датою інвентаризації є дата не пізніше третього календарного дня з моменту надіслання (вручення) підприємству другої податкової вимоги. Інвентаризація основних засобів проводиться згідно з чинним законодавством і повинна бути завершена у термін до 15 днів від визначеної дати інвентаризації.

3.2. Результати інвентаризації узагальнюються на засіданні інвентаризаційної комісії та оформлюються протоколом, який підписується усіма членами комісії та затверджується керівником підприємства.

3.3. На підставі матеріалів інвентаризації підприємство в 5-денний термін після затвердження результатів інвентаризації складає пооб'єктні переліки майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного (казенного) підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом сплати податкового боргу, за відповідними формами, наведеними у додатках 1 та 2 до цього Положення. При формуванні переліків слід керуватись вимогами розділу 2 цього Положення та пункту 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". Зазначені переліки майна підприємство подає на затвердження до відповідного органу, уповноваженого управляти державним майном.

3.4. Орган, уповноважений управляти державним майном, затверджує окремі переліки майна, що включається та не включається до складу цілісного майнового комплексу державного (казенного) підприємства, яке не підлягає приватизації, у термін до п'яти календарних днів з дня надходження переліків.

3.5. Загальний термін процедури включення майна до складу цілісного майнового комплексу, що завершується затвердженням переліків майна органом, уповноваженим управляти державним майном, не повинен перевищувати 30 календарних днів від дати надіслання (вручення) підприємству другої податкової вимоги.

3.6. У випадку надіслання (вручення) підприємству другої податкової вимоги на іншу узгоджену суму податкового зобов'язання у термін, що не перевищує один календарний рік від дати проведення повної інвентаризації, метою якої було визначення переліків майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного (казенного) підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом сплати податкового боргу, підприємством здійснюються заходи щодо уточнення результатів повної інвентаризації. Уточнення проводиться створеною керівником підприємства комісією шляхом інвентаризації майна, що вибуло або було придбане за час, що минув від дати повної інвентаризації до дати цієї інвентаризації, яка проводиться в порядку, визначеному в пунктах 3.1-3.5 цього Положення.

3.7. Керівник підприємства у встановленому порядку несе відповідальність за:

достовірність та повноту результатів інвентаризації;

правомірність віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу підприємства;

дотримання терміну проведення інвентаризації;

своєчасне подання переліків до органу, уповноваженого управляти державним майном.