Протипоказання до застосування ЛЗ: системні грибкові захворювання; гіперчутливість до препарату.
Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,1 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Кортинефф, "Polfa" Pabianice Pharmaceutical Works, Польща
5. ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СТАТЕВИХ ЗАЛОЗ
5.1. Жіночі статеві гормони та їх антагоністи
5.1.1. Естрогени
- Естрадіол (Estradiol)* (див. п. 6.2.1. розділу "Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби")
- Естріол (Estriol)* (див. п. 6.2.1. розділу "Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби")
- Етінілестрадіол (Ethinylestradiol)* (див. п. 6.2.1. розділу "Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби")
- Естрон (Estrone)* (див. п. 6.2.1. розділу "Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби")
- Естрамустин* (див. п. 6.2.1. розділу "Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби")
Комбіновані препарати
(див. п.6. розділу "Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби")
- Гестаген + дросперідоном*
- Гестаген + норєтістерона ацетат*
- Гестаген + дидрогестерон*
- Гестаген + ципротерону ацетат*
- Естрадіола валерат + левоноргестел*
- Естрадіола валерат + дієногест*
- Естрадіола валерат + медроксипрогестерону ацетат*
5.1.2. Антагоністи рецепторів естрогенів
- Кломіфен (Clomifene)* (див. розділ "Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби")
- Тамоксифен (Tamoxifen)* (див. п. 3.2.1. розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
- Тореміфен (Toremifene)* (див. п. 3.2.1. розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
- Гексестрол (Hexestrol) (див. п. 3.2.2. розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
- Проместрієн (Promestriene) (див. п. 3.2.1. розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
5.1.3. Селективні модулятори рецепторів естрогенів
- Ралоксифен (Raloxifene)
Фармакотерапевтична група. G03XC01 - селективний модулятор рецепторів естрогену (SERM).
Основна фармакотерапевтична дія: естрогеноподібна дія на кістки та ліпіди.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: профіль ралоксифену як селективного модулятора
рецепторів естрогену (SERM) включає агоністичні естрогеноподібні
впливи на кістки та ліпіди, але не на тканину матки та молочної
залози; опосередковує свої біологічні функції через високоафінний
зв'язок з естрогенними рецепторами; зниження рівня естрогенів, яке
трапляється в менопаузі, призводить до значного підвищення
кісткової резорбції, зниження щільності кісткової тканини та
ризику переломів; втрата кісткової тканини надзвичайно швидка,
оскільки компенсаторне зростання кісткотворення є недостатнім для
підтримання резорбтивних втрат; ралоксифен знижує частоту
хребцевих переломів у жінок з постменопаузальним остеопорозом (за
наявності чи відсутності вихідних хребцевих переломів);
ефективність ралоксифену у жінок в постменопаузальному періоді
встановлювалася протягом 24 місяців клінічних досліджень
профілактики та 36 місяців досліджень терапії остеопорозу;
ралоксифен викликав значне зростання мінералізації кісток хребта
та стегон, а також кісток усього тіла порівняно з плацебо
(в дослідженнях усі особи отримували додатково кальцій разом з
вітаміном D або без нього); вплив ралоксифену на трансформацію
кістки та метаболізм кальцію є подібним до естрогену; з
ралоксифеном були пов'язані зниження кісткової резорбції та
середні позитивні зміни в балансі кальцію в 60 мг/добу; кісткова
тканина у пацієнтів, які отримували терапію ралоксифеном, була
гістологічно нормальною, без жодних ознак дефектів мінералізації,
формування перетинчастої ретикулофіброзної кістки або фіброзу
кісткового мозку; таким чином, ці спостереження демонструють, що
основним механізмом впливу ралоксифену на кісткову тканину є
зниження кісткової резорбції; ралоксифен приводив до зниження
рівнів загального холестерину та LDL (ЛПНЩ - ліпопротеїдів низької
щільності) холестерину плазми, значно не впливаючи на загальні HDL
(ЛПВЩ - ліпопротеїди високої щільності) або тригліцериди плазми;
ралоксифен значно підвищував рівень холестерину фракції HDL-2 в
плазмі; більше того, ралоксифен значно знижував рівні фібриногену
та ліпопротеїдів плазми; в клінічних дослідженнях ралоксифен
не стимулював ендометрій постменопаузальної матки; порівняно з
плацебо терапія ралоксифеном не була пов'язана з мазанням або
кровотечами, з підвищеним ризиком розвитку раку ендометрія;
ралоксифен не викликає проліферації тканини молочної залози; в
усіх плацебоконтрольованих дослідженнях ралоксифен не відрізнявся
від плацебо щодо частоти та тяжкості симптоматики з боку молочної
залози; терапія ралоксифеном не була пов'язана з підвищеним
ризиком розвитку раку молочної залози; в клінічних дослідженнях
спостерігалося зниження частоти раку молочної залози при терапії
ралоксифеном; ралоксифен швидко абсорбується після перорального
прийому; абсорбується приблизно 60% пероральної дози; абсолютна
біодоступність становить 2%; пресистемна глюкуронідація має
екстенсивний характер; ралоксифен екстенсивно розподіляється по
тілу; об'єм розподілення не залежить від дози; ралоксифен та його
моноглюкуронові кон'югати активно зв'язуються з білками плазми,
включаючи як альбуміни, так і a-1-кислі-глікопротеїни; ралоксифен
підлягає екстенсивному пресистемному метаболізму до глюкуронових
кон'югатів: ралоксифен-4'-глюкуронід, ралоксифен-6-глюкуронід і
ралоксифен-6, 4'- диглюкуронід; інших метаболітів виявлено не
було; ралоксифен та його глюкуронові кон'югати підлягають
проміжному перетворенню через зворотний системний метаболізм і
внутрішньопечінкову циркуляцію, що тим самим подовжує їх T до
1/2
27,7 год після перорального прийому; наслідки одиничних
пероральних доз прогнозують фармакокінетику множинних доз;
збільшення доз ралоксифену призводить до дещо нижчого за
пропорційне зростання AUC з часом; ралоксифен переважно виводиться
з калом; менше 6% від дози виводиться із сечею у вигляді
глюкуронових кон'югатів; разові дози ралоксифену вивчались у
хворих на цироз, із загальним білірубіном плазми в межах
0,6-2,0 мг/дл; концентрації ралоксифену в плазмі були приблизно в
2,5 рази вищими за такі в контролі та корелювали з концентраціями
білірубіну.
Показання для застосування ЛЗ: лікування та профілактика остеопорозу у жінок у постменопаузальний період; для зниження ризику розвитку раку молочної залози у жінок, хворих на остеопороз у постменопаузальний період.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза становить 1 табл. ралоксифену для перорального прийому щоденно; ралоксифен можна приймати у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі.
Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: вазодилятація (припливи); венозна тромбоемболія (включає тромбоз глибоких вен і легеневу емболію; поверхневі тромбофлебіти; судоми ніг; периферичні набряки.
Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність або ті жінки, які можуть завагітніти (терапія ралоксифеном під час вагітності може бути пов'язана з підвищеним ризиком розвитку уроджених вад плоду); пацієнти з наявними венозними тромбоемболічними явищами або тромбоемболічними явищами в анамнезі, включаючи тромбоз глибоких вен, легеневу емболію або тромбоз вен сітківки; гіперчутливість до ралоксифену або інших інгредієнтів табл.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 60 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t нижче 30 град.С; термін придатності - 2 роки.
Торгова назва.
II. Евіста, Lilly S.A., Іспанія
5.1.4. Інгібітори ферментів
(див. розділ "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
- Анастрозол (Anastrozole)*
- Летрозол (Letrozole)*
- Ексеместан (Exemestane)*
5.1.5. Гестагени
(див. розділ "Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби")
- Прогестерон (Progesterone)*
- Гідропрогестерон (Hydroxyprogesterone)*
- Дидрогестерон (Dydrogesterone)*
- Медроксипрогестерон (Medroxyprogesterone)*
- Норетистерон ((Norethisterone)*
- Лінестренол (Lynestrenol)*
5.1.6. Антагоністи рецепторів гестагенів
(див. розділ "Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби")
- Міфепристон (Mifepristone)*
5.2. Чоловічі статеві гормони та їх антагоністи
5.2.1. Тестостерон
(див. розділ "Урологія, андрологія, сексопатологія, нефрологія. Лікарські засоби")
- Тестостерон (Testosterone)*
- Местеролон (Mesterolone)*
5.2.2. Антагоністи рецепторів андрогенів
(див. п. 3.2.2. розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
- Флутамід (Flutamide)*
- Ципротерон (Cyproteron)*
- Бікалутамід (Bicalutamide)*
5.2.3. Інгібітори ферментів
- Фінастерид (Finasteride)* (див. п. 1.3.2. розділу "Урологія, андрологія, сексопатологія, нефрологія. Лікарські засоби")
- Дутастерид (Dutasteride) (див. п. 2.11.2. розділу "Урологія, андрологія, сексопатологія, нефрологія. Лікарські засоби")
5.3. Анаболічні стероїди
- Нандролон (Nandrolone)* (див. п. 16.2.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
5.4. Засоби із змішаною естроген-гестаген-андрогенною активністю
(див. розділ "Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби")
- Тиболон (Tibolone)
6. ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРННОЇ СИСТЕМИ
6.1. Препарати гормонів гіпоталамуса
6.1.1. Аналоги гонадотропін-рилізинг гормону (гонадореліна)
(див. п. 3.1.3. розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
- Бусерелін (Buserelin)*
- Лейпрорелін (Leuprorelin)
- Гозерелін (Goserelin)*
- Трипторелін (Triptorelin)*
6.1.2. Аналоги соматостатину
- Октреотид (Octreotide)*
Фармакотерапевтична група. H01CB02 - гормони, що гальмують ріст. Гіпоталамічні гормони. Код АТС.
Основна фармакотерапевтична дія: знижує секрецію СТГ, ТТГ, антитиреоїдна, спазмолітична дія.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: синтетичне похідне гормону соматостатину, що виявляє
подібні з ним фармакологічні ефекти, але має більш тривалу дію;
знижує кислотопродукцію, моторику ШКТ; пригнічує патологічно
підвищену секрецію гормону росту, пептидів і серотоніну, що
продукуються у гастроентеро-панкреатичній ендокринній системі; у
нормі знижує секрецію гормону росту, що спричинюється аргініном,
стресом та інсуліновою гіпоглікемією; секрецію інсуліну,
глюкагону, гастрину й інших пептидів гастроентеропанкреатичної
ендокринної системи, що спричинюється прийомом їжі, а також
секрецію інсуліну і глюкагону, що стимулюється аргініном;
секрецію тиреотропіну, що спричинюється тиреоліберином;
пригнічення секреції гормону росту в октреотиді (на відміну від
соматостатину) проходить у значно більшій мірі, ніж інсуліну;
введення октреотиду не супроводжується феноменом гіперсекреції
гормонів за механізмом Унегативного зворотного зв'язку"; у хворих
на акромегалію знижує концентрацію гормону росту і/або
соматомедину А в плазмі крові; клінічно значуще зниження
концентрації гормону росту (на 50% і більше) відмічається майже у
всіх хворих, нормалізація ж вмісту гормону росту в плазмі (менше
5 нг/мл) досягається приблизно у половини хворих; при
карциноїдних пухлинах призначення октреотиду може приводити до
зменшення вираженості симптомів захворювання, у першу чергу
таких, як припливи і діарея, клінічне поліпшення супроводжується
зниженням концентрації серотоніну в плазмі і екскреції
5-гідроксііндолоцтової кислоти із сечею; при пухлинах, що
характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального
пептиду (ВІПоми), зменшує секреторну діарею; можливо уповільнення
або припинення прогресування пухлини, навіть зменшення її розмірів
і особливо метастазів у печінку; клінічне поліпшення, як правило,
супроводжується зменшенням (майже до нормальних значень)
концентрації вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП) у плазмі;
при глюкагономах, незважаючи на помітне зменшення некротизуючого
мігруючого висипу, не робить будь-якого істотного впливу на
перебіг ЦД (який часто спостерігається при глюкагономах) і, як
правило, не приводить до зниження потреби в інсуліні або
пероральних цукрознижувальних засобах; у хворих на діарею викликає
її зменшення, що супроводжується збільшенням маси тіла, часто
відмічається швидке зниження концентрації глюкагону в плазмі,
проте при тривалому лікуванні цей ефект не зберігається; водночас
симптоматичне поліпшення залишається стабільним тривалий час; при
гастриномах (с-мі Золлінгера-Еллісона) октреотид застосовують як
монотерапію або в комбінації з блокаторами Н2-рецепторів і
інгібіторами протонного насоса, може знизити утворення соляної
кислоти в шлунку, можливо зменшення вираженості й інших симптомів,
імовірно пов'язаних із синтезом пептидів пухлиною, у тому числі
припливів; у деяких випадках відмічається зниження концентрації
гастрину в плазмі; у хворих з інсуліномами зменшує рівень
імунореактивного інсуліну в крові (цей ефект, однак, може бути
короткочасним - близько 2 год); у хворих з операбельними пухлинами
може забезпечити відновлення і підтримку нормоглікемії в
передопераційному періоді; у хворих із неоперабельними
доброякісними і злоякісними пухлинами контроль глікемії може
поліпшуватися і без одночасного тривалого зниження рівня інсуліну
в крові; у хворих, в яких рідко спостерігаються пухлини, що
гіперпродукують рилізинг-фактор гормону росту (соматолібериноми),
октреотид зменшує вираженість симптомів акромегалії; після п/ш
введення адсорбція швидка і повна; час досягнення C - 30 хв;
макс
C 5,2 мг/мл при дозі 0,1 мг; зв'язок з білками плазми - 65%, з
макс
форменими елементами крові - дуже незначний; об'єм розподілу
становить 0,27 л/кг; загальний кліренс - 160 мл/хв.; T -
1/2
100 хв; близько 32% виводиться в незміненому вигляді із сечею;
після в/в введення, виведення здійснюється в дві фази, з T -
1/2
10 і 90 хв відповідно; у пацієнтів літнього віку знижується
кліренс, а T збільшується; при тяжкій нирковій недостатності
1/2
кліренс зменшується вдвічі.
Показання для застосування ЛЗ: акромегалія (за відсутності достатнього ефекту від хірургічного лікування, променевої терапії і лікування агоністами допаміну; у неоперабельних хворих, а також у хворих, що відмовилися від хірургічного лікування); купірування симптоматики пухлин гастроентеропанкреатичної ендокринної системи (карциноїдної пухлини з наявністю карціноїдного с-му; пухлини, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду - ВІПоми; глюкагонома; гастриноми (с-м Золлінгера-Еллісона); інсуліноми; пухлини, що характеризуються гіперпродукцією соматоліберину - соматолібериноми); рефрактерна діарея у хворих на СНІД; г. панкреатит; профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі; припинення кровотеч і профілактика повторної кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу при цирозі печінки (у комбінації з ендоскопічною склерозуючою терапією).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: п/ш при акромегалії - у початковій дозі 50-100 мкг, з інтервалами 8 або 12 год; надалі підбір дози оснований на щомісячних визначеннях концентрації гормону росту в крові, аналізі клінічних симптомів і переносимості препарату; для більшості хворих добова доза становить 200-300 мкг; не слід перевищувати МДД - 1,5 мг/добу; якщо після 3 місяців лікування не відмічається достатнього зниження вмісту гормону росту та поліпшення клінічної картини захворювання, терапію слід припинити; при ендокринних пухлинах гастроентеропанкреатичної системи - п/ш, у початковій дозі по 50 мкг 1-2 р/добу; надалі залежно від досягнутого клінічного ефекту, впливу на вміст гормонів, що виробляються пухлиною (у випадку карциноїдних пухлин - вплив на виділення 5-гідроксііндолоцтової кислоти із сечею), і переносимості дозу можна поступово збільшити до 100-200 мкг 3 р/добу; при рефрактерній діареї у хворих на СНІД - п/ш, у початковій дозі 100 мкг 3 р/добу; якщо після одного тижня лікування діарея не припиняється, дозу збільшують (за умови нормальної переносимості) до 250 мкг 3 р/добу; при неефективності терапії протягом тижня (у дозі 250 мкг 3 р/добу) лікування припиняють; для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі - п/ш, першу дозу 100 мкг/год до лапаротомії, після операції - по 100 мкг 3 р/добу протягом 7 наступних днів.
Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: анорексія, нудота, блювання, абдомінальні болі спастичного характеру, метеоризм, діарея, стеаторея (без явищ мальабсорбції); г. гепатит без холестазу, гіпербілірубінемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ і ЛФ, гама-глутамілтрансферази; г. панкреатит; алопеція; тривале застосування - холелітіаз, реактивний панкреатит, зниження толерантності до глюкози (зумовлено гальмуванням секреції інсуліну), стійка гіперглікемія, гіпоглікемія, АР; місцеві ефекти - болючість у місці введення, свербіжа, печіння, гіперемія шкіри, припухлість.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до октреотиду; з обережністю - ЖКХ, ЦД, вагітність, період лактації.
Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 0,01% по 1 мл в амп.; р-н для в/в та п/ш введення по 1000 мкг/5 мл (200 мкг/мл) у фл.; р-н для в/в та п/шо введення, 50 мкг/мл по 1 мл у фл.; р-н для в/в та п/ш введення, 100 мкг/мл по 1 мл у фл.; р-н для в/в та п/ш введення, 500 мкг/мл по 1 мл у фл.; р-н для ін'єкцій, 0,05 мг/1 мл, 0,1 мг/1 мл, 0,05 мг/мл, 0,1 мг/мл по 1 мл в амп.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 8-20 град.С; термін придатності - 2 роки.
Торгова назва:
I. Укреотид, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" для ТОВ "Фарм Лінк"
II. Генфастат, Omega Laboratories Ltd. для "Genfa Medica S.A", Канада/Швейцарія
Окерон, Wockhardt Ltd, Індія
Октрайд, Sun Pharmaceutical Industries Ltd, Індія
Октреcтатин, ЗАТ "Фарм-Синтез", Російська Федерація
Сандостатин(R), Novartis Pharma AG, Швейцарія
- Лантреотид (Lanreotide)*
Фармакотерапевтична група. H01CB03 - гормони, що уповільнюють ріст.
Основна фармакотерапевтична дія: як і природний соматостатин, ланреотид є пептидом, що інгібує низку екзокринних і паракринних механізмів; має виражену тропність до периферичних соматостатинових рецепторів; і, навпаки, його тропність до центральних рецепторів набагато слабкіша; ця особливість характеризує специфічність інгібуючої дії щодо секреції гормону росту, вироблення IGF-1, а також пептидів і серотоніну, що виробляє гастроентеропанкреатична ендокринна система.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: кінетика абсорбції ланреотиду, який було введено
здоровим волонтерам, має дві фази: фазу швидкого вивільнення, коли
відбувається вивільнення відповідного пептиду з поверхні
мікросфери, і фазу, коли його вивільнення дуже уповільнюється; пік
першої фази (6,8 + 3,8 мкг/л) спостерігається через 1,4 + 0,8 год,
а пік другої фази (2,5 + 0,9 мкг/л) через 1,9 + 1,8 діб; повна
біодоступніть становить 46,1 + 16,7%; середній час утримання
становить 8 + 1 день і T - 5,2 + 2,5 днів; ці показники
1/2
підтверджують пролонговане вивільнення препарату; у хворих на
акромегалію фармакокінетика така сама, як вищенаведена; при цьому
концентрація гормонів росту і IGF-1 значно знижується протягом
щонайменше 14 днів після разового введення препарату; при
постійному введенні препарату протягом декількох місяців
не відмічається його кумуляції; вивчення зв'язування ланреотиду
компонентами крові показує, що подібна взаємодія малоймовірна на
такому рівні.
Показання для застосування ЛЗ: лікування акромегалії; коли рівень гормону росту не нормалізується після хірургічних операцій; після променевої терапії, а також для підготовки до хірургічної операції; як альтернатива оперативного лікування; лікування нейроендокринних пухлин; лікування гормонорезистентного раку простати; профілактика та лікування панкреатичних і кишкових фістул, тяжкий г. некротизуючий панкреатит; офтальмопатія Грейвса; діабетична ретинопатія; тиреотропінсекретуюча аденома; рефрактерна діарея, у тому числі у хворих на СНІД.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування повинно бути адаптованим до кожного пацієнта і проводитись у спеціалізованих закладах; при акромегалії частота введення препарату пролонгованої дії може на початку лікування становити 1 в/м ін'єкцію кожні 14 днів; якщо ефект від застосування препарату недостатній до наступної ін'єкції (що оцінюється за вмістом гормону росту і IGF-1), частота введення препарату може бути збільшена до 1 ін'єкції кожні 10 днів; при нейроендокринних пухлинах частота введення препарату пролонгованої дії може на початку лікування становити 1 в/м ін'єкцію кожні 14 днів; якщо ефект від застосування препарату недостатній, що оцінюється за клінічними симптомами (діарея, відчуття жару), частота введення препарату може бути збільшена до 1 ін'єкції кожні 10 днів; при гормонорезистентному раку простати частота введення препарату пролонгованої дії може на початку лікування становити 1 в/м ін'єкцію кожні 14 днів; у разі, якщо ефект від застосування препарату недостатній, частота введення препарату може бути збільшена; для профілактики та лікування панкреатичних і кишкових фістул, при тяжкому г. некротизуючому панкреатиті частота введення препарату пролонгованої дії може на початку лікування становити 1 в/м ін'єкцію кожні 14 днів; частота введення препарату може бути збільшена до 1 ін'єкції кожні 10 днів; при офтальмопатії Грейвса частота введення препарату пролонгованої дії може на початку лікування становити 1 в/м ін'єкцію кожні 14 днів; частота введення препарату може бути збільшена до 1 ін'єкції кожні 10 днів; при діабетичній ретинопатії частота введення препарату пролонгованої дії може на початку лікування становити 1 в/м ін'єкцію кожні 14 днів; частота введення препарату може бути збільшена до 1 ін'єкції кожні 10 днів; при тиреотропінсекретуючій аденомі частота введення препарату пролонгованої дії може на початку лікування становити 1 в/м ін'єкцію кожні 14 днів; частота введення препарату може бути збільшена до 1 ін'єкції кожні 10 днів; при рефрактерній діареї, у тому числі у хворих на СНІД частота введення препарату пролонгованої дії може на початку лікування становити 1 в/м ін'єкцію кожні 14 днів; частота введення препарату може бути збільшена до 1 ін'єкції кожні 10 днів.
Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: помірний біль у місці ін'єкції, іноді супроводжується почервонінням; ШКТ - діарея, біль у животі, метеоризм, відсутність апетиту, нудота і блювання, порушення функції печінки; порушення обміну глюкози; безсимптомний холелітіаз.
Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність, період годування груддю; гіперчутливість до компонентів препарату.
Форми випуску ЛЗ. порошок ліофілізований по 30 мг для приготування суспензії для ін'єкцій пролонгованої дії у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 2-8 град.С; термін придатності - 2 роки.
Торгова назва.
II. Соматулін 30 мг, IPSEN Pharma Biotech для "Beaufour Ipsen Pharma", Франція
6.1.3. Анти-гонадотропін-рилізинг гормони
- Цетрорелікс (Cetrorelixe)*
Фармакотерапевтична група. H01CCO2 - антигонадотропін рилізинг-гормони.
Основна фармакотерапевтична дія, антагоніст гормону, що звільняє лютеїнізуючий гормон (ГЗЛГ), зв'язується із мембранними рецепторами клітин гіпофіза, конкурує з ендогенним ГЗЛГ за зв'язування з цими рецепторами; завдяки такому механізму дії цетрорелікс контролює секрецію гонадотропінів (лютеїнізуючого (ЛГ) та фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів).
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: у дозозалежний спосіб інгібує секрецію ЛГ та ФСГ із
гіпофіза; супресія фактично починається одразу ж після введення
препарату і підтримується за рахунок продовженого лікування,
причому без початкового стимулюючого ефекту; у жінок цетрорелікс
викликає затримку підвищення рівня ЛГ та, як наслідок, овуляції; у
жінок, які піддаються оваріальній стимуляції, тривалість дії
цетрореліксу є дозо залежною; після введення разової дози 3 мг
цетрореліксу тривалість дії становить щонайменше 4 дні; на
4-й день після введення супресія становить приблизно 70%; для
дозування 0,25 мг/ін'єкцію ефект препарату буде підтримуватися при
введенні ін'єкцій через кожні 24 год; після припинення лікування
антагоністичний гормональний ефект цетрореліксу повністю зникає;
абсолютна біодоступність цетрореліксу після п/ш введення становить
приблизно 85%; загальний плазмовий та нирковий кліренс становлять
-1 -1 -1 -1
1,2 мл/хв. х кг і 0,1 мл/хв. х кг , відповідно; об'єм
розподілу - 1,1 л/кг; середні значення кінцевого T після в/в та
1/2
п/ш введення становлять приблизно 12 та 30 год відповідно, що
вказує на наявність процесу абсорбції у місці введення; п/ш
введення разових доз (0,25-3 мг) та щоденне введення протягом
14 днів має лінійну кінетику.
Показання для застосування ЛЗ: запобігання передчасній овуляції у пацієнток, які піддаються контрольованій оваріальній стимуляції з наступним вилученням ооциту і застосуванням допоміжних репродуктивних технологій.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять п/ш; для зменшення місцевих реакцій при повторному щоденному введенні препарату слід кожного дня обирати різні ділянки для ін'єкцій; якщо лікар не призначив іншої схеми застосування препарату, то варто керуватися такими рекомендаціями - 0,25 мг цетрореліксу вводять 1 р/добу з 24-годинними інтервалами або вранці, або ввечері; введення препарату вранці - лікування цетрореліксом 0,25 мг повинно починатись на 5-й або 6-й день циклу оваріальної стимуляції (приблизно через 96-120 год після початку оваріальної стимуляції за допомогою препаратів сечового або рекомбінантного гонадотропіну) та продовжуватись протягом періоду лікування гонадотропіном, включаючи день індукції овуляції; введення препарату ввечері - лікування цетрореліксом 0,25 мг повинно починатись на 5-й день циклу оваріальної стимуляції (приблизно через 96-108 год після початку оваріальної стимуляції за допомогою препаратів сечового або рекомбінантного гонадотропіну) та продовжуватись протягом періоду лікування гонадотропіном до вечора перед проведенням індукції овуляції; 3 мг цетрореліксу вводять на 7-й день оваріальної стимуляції (приблизно через 132-144 год після початку оваріальної стимуляції за допомогою препарату сечового або рекомбінантного гонадотропіну); введення разової дози цетрореліксу 3 мг призводить до ефекту, який триває щонайменше, 4 дні; якщо зростання фолікулів не дозволяє проводити індукцію овуляції на 5-й день після ін'єкції цетрореліксу 3 мг, слід додатково щоденно вводити по 0,25 мг цетрореліксу, починаючи з 96 год після ін'єкції цетрореліксу в дозі 3 мг до дня індукції овуляції.
Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: місцеві реакції в місці ін'єкції - еритема, набряк та свербіж; реакції гіперчутливості, включаючи псевдоалергічні та анафілактоїдні реакції; с-м гіперстимуляції яєчників від легкого до помірного ступеня тяжкості (ступінь I або II за класифікацією ВООЗ), що є невід'ємним ризиком процедури стимуляції; с-м гіперстимуляції яєчників тяжкого ступеня тяжкості (ступінь III за класифікацією ВООЗ); нудота та головний біль.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до цетрореліксу ацетату або будь-яких аналогів гонадотропін-рилізинггормонів (ГнРГ), екзогенних пептидних гормонів або манітолу; вагітність та лактація; у період після настання менопаузи; при помірному або тяжкому ураженні функції нирок або печінки.
Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,25 мг у фл.; порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 3 мг у фл.
Умови та термін зберігання Л: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності 2 роки.
Торгова назва:
II. Цетротід(R) 0,25 мг, Цетротід(R) 3 мг, Baxer Oncology GmbH для "Merck Serono International S.A.", Німеччина/Швейцарія
6.2. Препарати гормонів гіпофіза
6.2.1. Тиротропін
- Тиротропін альфа (Thyrotropine alfa)
Фармакотерапевтична група. V04CJ01 - діагностичні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія подібна до тиреотропного гормону.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: тиреотропін-альфа (рекомбінант гормону, стимулюючого
щитовидну залозу людини) є гетеро-димерним глікопротеїном,
виробленим за технологією рекомбінантів ДНК; він складається з
двох нековалентно зв'язаних складових частин; сполуки с-ДНК
виконують кодування для складової частини "альфа" з 92
амінокислотних залишків, що містить два гліко-силаційні осередки,
з'єднані N-зв'язком, та складової частини "бета" з 118 залишків,
що містить один гліко-силаційний осередок, з'єднаний N-зв'язком;
він має дуже схожі біохімічні властивості з природним людським
гормоном, що стимулює щитовидну залозу (ТТГ); закріплення
тиреотропіну-альфа на ТТГ-рецепторах клітин епітелію щитовидної
залози стимулює поглинання йоду та переведення його у органічну
форму, а також синтез та виділення тиреоглобуліну, трийодотироніну
(Т3) та тироксину (Т4); при застосуванні тиреотропіну-альфа 0,9 мг
стимуляція виділення гормону ТТГ, необхідна для проведення
діагностичних процедур, досягається на фоні терапії, яка
забезпечує нормальну функцію щитовидної залози, знижуючи рівень
гормону щитовидної залози, таким чином уникаючи симптомів,
пов'язаних з недостатністю функції щитовидної залози; при
клінічних випробуваннях для виявлення залишків щитовидної залози
або раку у прооперованих пацієнтів з використанням лабораторного
дослідження на тиреоглобулін з найнижчою межею виявлення
0,5 нг/мл, рівні тиреоглобуліну, стимульовані тиреотропіном-альфа
0,9 мг, у 3 нг/мл, 2 нг/мл та 1 нг/мл, відповідали рівням
тиреоглобуліну після припинення прийому гормону щитовидної залози
у 10 нг/мл, 5 нг/мл та 2 нг/мл, відповідно; у цих дослідженнях
було виявлено, що використання тесту на тиреоглобулін з
тиреотропіном-альфа 0,9 мг є більш чутливим, ніж тест на
тиреоглобулін з припиненням супресивної гормональної терапії;
доклінічні дані є обмеженими, але не виявлено ніякого особливого
ризику для людини внаслідок використання тиреотропіну-альфа
0,9 мг; фармакокінетичні характеристики тиреотропіну-альфа
вивчались у пацієнтів з добре диференційованим раком щитовидної
залози відразу після єдиної в/м ін'єкції у 0,9 мг препарату; після
ін'єкції, одержаний середній C був 116 +- 38 млн. одиниць на
макс
літр та досягався приблизно через 13 +- 8 год після введення; T
1/2
до рівня половинної концентрації був 22 +- 9 год; головним шляхом
виведення тиреотропіну-альфа вважається шлях нирками та значно
меншою мірою через печінку.
Показання для застосування ЛЗ: для використання у візуалізації з радіоактивним ізотопом йоду, разом з серологічним дослідженням на тиреоглобулін, що призначається для виявлення залишків щитовидної залози та добре диференційованого раку щитовидної залози у пацієнтів, які щойно перенесли тиреоїдектомію, які постійно одержують супресивну гормональну терапію (СГТ).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендований режим дозування - це дві дози по 0,9 мг тиреотропіну-альфа, що вводяться з проміжком часу у 24 год, лише шляхом в/м ін'єкції; терапія повинна проводитися під наглядом лікарів, що мають досвід у лікуванні раку щитовидної залози; 1 мл р-ну (0,9 мг тиреотропіну-альфа) вводиться шляхом в/м ін'єкції у сідницю; для візуалізації з радіоактивним ізотопом йоду, введення радіоактивного ізотопу йоду повинне проводитися через 24 год після останнього введення тиреотропіну-альфа 0,9 мг; сканування повинне виконуватися через 48-72 год після введення радіоактивного ізотопу йоду; для серологічного дослідження на тиреоглобулін проба сироватки повинна відбиратися через 72 год після останнього введення тиреотропіну-альфа 0,9 мг; внаслідок нестачі даних про використання тиреотропіну-альфа 0,9 мг для дітей тиреотропін-альфа 0,9 мг повинен вводитися дітям лише за виключних обставин; використання тиреотропіну-альфа 0,9 мг у пацієнтів зі зниженою функцією печінки не викликає особливих ускладнень; у пацієнтів зі значною нирковою недостатністю, доза ізотопу йоду I131 повинна старанно підбиратися лікарем фахівцем з ядерної медицини.
Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, головний біль, астенія, блювання, запаморочення, гіперчутливість, біль (включаючи біль у місці розташування метастаз), відчуття холоду, ознаки лихоманки та грипу; дискомфорт, свербіж, кропив'янка та висипання у місці в/м ін'єкції.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість (АР) до коров'ячого або людського ТТГ слід з обережністю застосовувати препарат; вагітність та період лактації.
Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,9 мг у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 2-8 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Тироген 0,9 мг, Genzyme Ltd; "Genzyme Corp."; "Genzyme Corporation" для "Genzyme Europe B.V.", Великобританія/США/Нідерланди
6.2.2. Соматропін та аналоги
- Соматропін (Somatropine)*
Фармакотерапевтична група. H01AC01 - гормони передньої долі гіпофіза та їх аналоги.
Основна фармакотерапевтична дія: рекомбінантний гормон росту людини.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: рекомбінантний гормон росту людини являє собою білок, що виділяється з клітин бактерій E. coli, у генетичний апарат яких вбудовано ген, який кодує гормон росту людини; являє собою пептид із 191 амінокислоти, ідентичний за амінокислотною послідовністю та складом, а також за пептидною картою, ізоелектричною точкою, молекулярною масою, ізомеричною структурою та біологічною активністю до гіпофізарного гормону росту людини; діє не тільки на ріст, а також на будову тіла та метаболізм; взаємодіє зі специфічними рецепторами на поверхні клітин багатьох типів, включаючи міоцити, гепатоцити, адіпоцити, лімфоцити та гемопоетичні клітини; вивчення фармакокінетики показало, що після першої в/м ін'єкції спостерігалося значне підвищення в крові рівня гормону росту до 8,8 + 1,5 нг/мл через год після ін'єкції порівняно з початковим рівнем 0,43 + 0,1 нг/мл; через 4 год після ін'єкції рівень гормону росту становив 6,5 + 1,5 нг/мл, через 12 год - знижувався до 2,7 + 0,4 нг/мл та через 24 год досягав початкового рівня 0,4 + 0,1 нг/мл.
Показання для застосування ЛЗ: педіатричній практиці - для тривалого лікування дітей з порушеннями росту внаслідок недостатньої секреції нормального ендогенного гормону росту; для тривалого лікування низькорослості у дітей з с-мом Тернера; для лікування затримки росту у дітей передпубертатного віку з хр. нирковою недостатністю; для тривалого лікування низькорослості у дітей, що народилися замалими відповідно до гестаційного віку (з затримкою внутрішньоутробного розвитку), які не наздоганяють в рості дітей віком до 2 років; для тривалого лікування низькорослості, не пов'язаної з недостатністю гормону росту; для тривалого лікування низькорослості або затримки росту у дітей з гомеобокс-містким геном низькорослості (SHOX), у яких не закриті епіфізи; у дорослих: в якості замісної терапії у дорослих з вираженою недостатністю гормону росту; пацієнти повинні відповідати наступним двом критеріям - початок у дитинстві: пацієнтам з діагностованою в дитинстві недостатністю гормону росту необхідно провести повторне обстеження та підтвердити в них недостатність гормону росту перед початком замісної терапії соматропіном або початок у дорослому віці пацієнти з с-мом недостатності соматропіну, окремо або в поєднанні з множинною гормональною недостатністю (гіпопітуїтаризм), в результаті хвороби гіпофіза, гіпоталамуса, оперативного втручання, променевої терапії або травми; недостатність гормону росту, підтверджена біохімічними дослідженнями, як-то низькою патологічною відповіддю на динамічні тести секреції гормону росту.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: схема дозування та призначення соматропіну повинна бути індивідуальною для кожної особи; нижче наведені рекомендовані дози до певних показань - дітям з недостатністю гормону росту рекомендована доза становить 0,18 мг/кг - 0,3 мг/кг (0,5 МО/кг - 0,9 МО/кг) маси тіла на тиждень, ця тижнева доза повинна бути розподілена на 6-7 ін'єкцій, які призначають щоденно п/ш, в/м; дорослі з недостатністю гормону росту рекомендована доза на початку терапії становить 0,04 мг/кг (0,125 МО/кг) на тиждень у вигляді щоденних п/ш введень; цю дозу необхідно поступово збільшувати відповідно до індивідуальних потреб пацієнта, максимально до 0,08 мг/кг (0,25 МО/кг) на тиждень; титрування дози базується на побічних ефектах у пацієнта, а також на визначенні рівнів інсуліноподібного фактора росту в плазмі (IGF-1); потрібна доза може з віком зменшуватися; пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії соматропіну та більш схильними до розвитку побічних дій; для них початкова доза має бути меншою, а збільшення дози більш повільнішим; пацієнтам з с-мом Тернера рекомендована доза дорівнює 0,17 мг/кг - 0,375 мг/кг (0,5 МО/кг - 1,125 МО/кг) на тиждень; цю тижневу дозу необхідно ділити на 6-7 п/ш введень, бажано ввечері; схема дозування та призначення соматропіну повинна бути індивідуалізованою для кожного пацієнта; дітям передпубертатного віку з хр. нирковою недостатністю рекомендована доза становить 0,045 мг/кг-0,050 мг/кг (приблизно 0,14 МО/кг) маси тіла на добу у вигляді п/ш ін'єкцій; дітям, народженим замалими для гестаційного віку рекомендована доза становить 0,067 мг/кг маси тіла на день у вигляді п/ш ін'єкцій; низькорослим пацієнтам без недостатності гормону росту рекомендовано призначення тижневої дози до 0,37 мг/кг маси тіла у вигляді п/ш ін'єкцій; доза повинна бути поділена на рівні дози 3-7 разів на тиждень; пацієнтам з SHOX-недостатністю рекомендована доза 0,35 мг/кг маси тіла; доза має бути розподілена на рівні частини і вводитися щоденно у вигляді п/ш ін'єкцій; у пацієнтів з надмірною масою тіла більш схильні до розвитку побічних дій коли лікування базується на залежності підбору дози від маси тіла; жінки з підвищеним рівнем естрогенів можуть потребувати більш високі дози ніж чоловіки, пероральний прийом естрогенів може вимагати збільшення дози у жінок.
Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпотироїдизм, у дорослих набряки та артралгії; реакція в місці введення, гіперчутливість до розчинника, міалгія у дорослих, набряки у дітей, гіперглікемія у дорослих, карпальний тунельний с-м та парестезії у дорослих; гіперглікемія у дітей; доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія та міалгії у дітей.
Протипоказання до застосування ЛЗ: активний злоякісний процес (протипухлинна терапія повинна бути завершена до початку проведення терапії гормоном росту); терапію соматропіном слід припинити при виникненні ознак росту пухлин; відома гіперчутливість до метакрезолу або гліцерину; стимуляція росту у дітей з закритими епіфізами; г. тяжкий стан пацієнта внаслідок ускладнень після хірургічного втручання на відкритому серці або абдомінальної операції, множинного травматичного ушкодження або у разі г. дихальної недостатності у пацієнта.
Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 4 МО у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 2-8 град.С; після розчинення зберігати не більше 28 днів; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Біосома, ЗАТ "Сікор Біотех" для "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd", Литва/Ізраїль
Генотропін, Pharmacia & Upjohn A.B.; "Pfizer Health AB"; "Pfizer Manufacturing Belgium N.V"; "для "Pfizer Inc.", Швеція/Бельгія/США
Нордітропін(R) 4 МО (1,3 мг), Нордітропін(R) Норділет(R) 10 мг/1,5 мл, Novo Nordisk A/S, Данія
Novo Nordisk A/S, Данія
Нутропін Aq, Beaufour Ipsen International на заводі "Ipsen Pharma Biotech", Франція
Растан, ВАТ "Фармстандарт-УфаВІТА", Російська Федерація
Сайзен(ТМ) 3,33 мг, Сайзен(R), Laboratories Serono S.A. для "Serono International S.A.", Швейцарія
Laboratories Serono S.A. для "Merck Serono International S.A.", Швейцарія
Сайзен(R) 8 мг клік.ізі, Industria Farmaceutica Serono S.p.A. для "Merck Serono International S.A.", Італія/Швейцарія
Хуматроп(R), Lilly France, Франція
6.2.3. Інші гормони передньої долі гіпофіза та їх аналоги
- Пегвісомант (Pegvisomant)
Фармакотерапевтична група: H01AX01 - гормони передньої частки гіпофіза та їх аналоги.
Основна фармакотерапевтична дія: аналог гормону росту людини, генетично модифікованим з метою утворення антагоніста рецепторів гормону росту.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: виробляється із застосуванням технології рекомбінантної ДНК в експресійній системі E. coli; зв'язується з рецепторами гормону росту на поверхні клітини, чим блокує зв'язування гормону росту і перешкоджає внутрішньоклітинній передачі ефектів гормону росту; високоселективний до GH-рецепторів і не виявляє перехресної активності щодо інших цитокінових рецепторів, у тому числі пролактину; пригнічення дії гормону росту пегвісомантом приводить до зниження концентрацій у сироватці інсуліноподібного фактора росту-1 (ІФР-1) та інших білків сироватки, чутливих до гормону росту, зокрема вільного ІФР-1, кислотно-лабільної субодиниці ІФР-1 (КЛС) та протеїну-3, що зв'язує інсуліноподібний фактор гормону росту (ІФРЗБ-3); абсорбція пегвісоманту при п/ш введенні відбувається повільно та тривало, максимальні концентрації пегвісоманту в сироватці досягаються не раніше, ніж через 33-77 год після введення; середнє значення ступеня абсорбції при п/ш введенні становить 57% відповідної дози при в/в введенні; уявний об'єм розподілу пегвісоманту є відносно незначним (7-12 л); при п/ш введенні дози в межах 10-20 мг/добу середнє значення загального системного кліренсу пегвісоманту при багаторазовому введенні становить 28 мг/год; нирковий кліренс пегвісоманту практично відсутній і становить менше 1% загального системного кліренсу; повільно виводиться із сироватки при середніх значеннях терміну напівжиття 74-172 год при одноразовому або багаторазовому введенні; біотрансформація пегвісоманту не досліджувалася; після одноразового п/ш введення пегвісоманту при збільшенні доз від 10 до 20 мг будь-якої лінійності не виявлено; майже лінійна фармакокінетика спостерігається при рівноважних концентраціях; фармакокінетика пегвісоманту подібна у здорових добровольців і у хворих на акромегалію, однак у пацієнтів з більш тяжким станом спостерігається тенденція до підвищення загального системного кліренсу пегвісоманту, ніж у пацієнтів з більш легшим станом, тому пацієнти з більш тяжким станом потребують збільшення доз пегвісоманту; фармакокінетичні дослідження в спеціальних популяціях (діти, пацієнти з порушеннями функцій печінки та нирок) не проводилися.