Про використання інструктивно-методичних рекомендацій щодо вивчення шкільних дисциплін у 2003/04 навчальному році

У початковій школі учні вивчають мову переважно в ігровій комунікативно-спрямованій навчальній діяльності, що базується на значній візуальній інформації та руховій активності.

Вікові можливості учнів 2 - 4 класів такі, що сприяють опануванню мови на максимально безперекладній основі за умов подачі нового матеріалу у контексті вербальних і невербальних опор.

У 2 - 4 класах загальноосвітнього напряму іноземна мова вивчається в обсязі 2 години на тиждень (у 2-му класі 1 година додатково може братися з варіативної складової навчального плану).

В основній школі (5 - 9 класи) на вивчення іноземної мови відводиться 3 години за рахунок інваріантної складової, а у старшій (10 - 11 класи) 2 години.

При профільному навчанні (10 - 11 класи), кількість годин, передбачених на навчальний предмет в інваріантній складовій навчального плану, може доповнюватися необхідною кількістю годин з варіативної складової.

Для профільного вивчення іноземної мови дозволяється використовувати регіональні та авторські програми для 10 - 11 класів (спецкурси), погоджені в установленому порядку.

Профільне навчання здійснюється відповідно до вимог профільних програм з предмета.

Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міносвіти і науки України від 20.02.2002 р. N 128. При поглибленому вивченні іноземної мови з 1-го класу клас ділиться на групи з 8 - 10 учнів у кожній (не більше 3 груп); при вивченні іноземної що не є мовою навчання, а вивчається як предмет, - клас чисельністю понад 27 учнів ділиться на 2 групи.

Учителі можуть користуватися чинними програмами, випущеними видавництвами "Шкільний світ" у 2001 році та "Перун" у 1996 і 1998 роках:

для середніх загальноосвітніх шкіл (2 - 12 кл.);

для середніх загальноосвітніх шкіл (5 - 11 кл.);

для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови (1 - 11 кл.);

для викладання спецкурсу у спеціалізованих школах програмами "Література Англії та США. Країнознавство. Науково-технічний переклад" (10 - 11 кл.).

У навчальних закладах України можна користуватися лише навчальною літературою з відповідним грифом Міністерства освіти і науки України.

Шкільний курс математики у 2003/04 навчальному році в загальноосвітніх навчальних закладах вивчатиметься за програмами, надрукованими видавництвом "Шкільний світ" у 2001 році, видавництвом "Навчальна книга" у 2002, 2003 рр. та у науково-методичному журналі "Математика в школі".

Розподіл годин на вивчення окремих розділів, кількість тематичних оцінювань, передбачених навчальними програмами для загальноосвітніх класів, методичні рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень учнів видруковано у "Інформаційному збірнику МОН", N 13 - 14, 2002 р., журналі "Математика в школі", N 4, 2002 р., N 6, 2003 р.

Відповідно до Типових навчальних планів для профільного навчання на III ступені загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України "Про затвердження типових навчальних планів для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" від 20.05.2003 р. N 306, на вивчення математики у загальноосвітніх навчальних закладах відводиться така кількість годин:

У класах фізико-математичного профілю на предмети математичного циклу передбачено додаткові години (позначені в дужках).

Кількість годин на вивчення математики може бути збільшена за рахунок варіативної частини навчального плану. Рішення про розподіл навчальних годин варіативної частини Типового навчального плану приймається адміністрацією навчального закладу.

Профільна диференціація навчання математики передбачає:

забезпечити соціальний загальнокультурний мінімум підготовки, що визначається вимогами суспільства і можливостями учнів певного віку;

задовольнити потреби профільної підготовки у розвитку пізнавальних і математичних видів діяльності учнів, що характерні для певного профілю;

формувати засобами математики фахові схильності учнів.

У профільній диференціації навчання математики можна виділити три етапи.

Перший етап (5 - 7 класи) - це етап формування профільних інтересів. На цьому етапі формується свідомий вибір учнями рівня навчальної діяльності; у процесі змагань, ігрової і навчальної діяльності формуються їх пізнавальні інтереси і мотиви пізнання. Доцільним є запровадження різноманітних форм позакласної роботи з предмета: гуртки, турніри, конкурси, олімпіади, вечори цікавої математики.

Другий етап (8 - 9 класи) - це етап становлення профільних інтересів. Тут реалізується різнорівневе вивчення курсу математики за відповідними програмами, організується самостійна робота учнів, що відповідає їхнім індивідуальним схильностям, проводиться цілеспрямована робота з фахової орієнтації учнів в системі позакласної роботи.

Третій етап (10 - 11 класи) - це етап безпосередньої реалізації профільного навчання математики. Він забезпечується:

адекватним профілю змістом основного курсу математики у відповідності до базового навчального плану (базова профільна математична підготовка);

системою курсів за вибором (за рахунок варіативного компоненту), які складаються з невеликих за змістом навчальних модулей, враховують різноманіття інтересів і можливостей учнів даного профілю, які поглиблюють та розширюють основний курс математики у відповідності до профілю навчання (варіативна математична підготовка);

організацією самостійної творчої роботи учнів, системою індивідуальних завдань, спрямованих на розвинення професійних схильностей учнів, їхнього інтересу до застосувань математики (особистісно-орієнтована математична підготовка).

Така структура профільного навчання математики дозволяє найбільш повно врахувати індивідуальні особливості учнів за допомогою колективних форм навчання, забезпечити єдність рівневої і профільної диференціації навчання математики, врахувати різноманіття профілів навчання.

У класах філологічного, суспільно-гуманітарного, технологічного, спортивного, художньо-естетичного профілів вивчається інтегрований курс "Математика". Зауважимо, що предмет "Математика" в зазначених класах можна ділити на два предмети "Алгебра та початки аналізу" і "Геометрія". В такому випадку учням виставлятимуться бали за навчальні досягнення окремо з кожного предмета.

При вивченні математики за програмою інтегрованого курсу дещо знижено рівень строгості обгрунтування математичних тверджень у традиційному його розумінні. Значна частина з них вивчається без строгого доведення на основі використання конкретних прикладів, наочних ілюстрацій, життєвого досвіду учнів.

На наочно-інтуїтивній основі вводиться також переважна більшість аксіом, понять, формул. Акцент зміщено на формування в учнів уявлень про сутність математичного знання, його логічну структуру, категорії й методи математики, усвідомлення того, яке твердження підлягає доведенню, а яке не підлягає. Це, однак, не означає, що в цих класах слід взагалі відмовитися від доведення тверджень. Цього допустити ніяк не можна, зважаючи на незаперечну педагогічну цінність доведень для усвідомлення методів математики, розвитку мислення школярів, формування їхньої логічної культури.

З метою забезпечення наступності навчання й уникнення безвихідних ситуацій при зміні учнем обраного профілю навчання зміст програми узгоджено з базовим змістом середньої освіти з математики шляхом дотримання однакових змістовно-методичних ліній та єдності у трактуванні математичних понять.

Курс математики для 10 - 11 класів природничого профілю вивчатиметься за програмами, надрукованими видавництвом "Шкільний світ" у 2001 році (для загальноосвітніх навчальних закладів) із розрахунку 4 години на тиждень, або програмами, надрукованими видавництвом "Навчальна книга" у 2002, 2003 рр. (авт. Я.С.Бродський, О.Л.Павлов, А.К.Сліпенько, О.М.Афанасьєва) із розрахунку 5 годин на тиждень (в тому числі, алгебра та початки аналізу - 3 години, геометрія - 2 години на тиждень).

Курс математики, який призначений для профілів природничого напрямку, забезпечуючи гармонійний розвиток образного і логічного мислення, повинен особливу увагу приділити з'ясуванню ролі математики в сферах її застосувань. Насамперед це означає, що учні повинні опанувати простими навичками математичного моделювання. Досягти цього можна за рахунок зваженого компромісу між строгістю і доступністю викладення матеріалу, а також його прикладною спрямованістю.

Вивчення геометрії у 10 - 11 класах природничого напряму передбачається за традиційною схемою. Усі відмінності спрямовані на забезпечення прикладної спрямованості навчання, розвинення просторових уявлень. Цими обставинами визначається і розгляд видів геометричних тіл та їх властивостей. Встановлення спорідненості між циліндрами і призмами, конусами і пірамідами дозволяє, з одного боку, заощадити час, а з іншого - розширити види фігур, з якими учні знайомляться у курсі геометрії. Програма орієнтує вчителя на розгляд найважливіших засобів конструювання тіл, розгляд їх різноманітних властивостей, зокрема симетрії, перерізів.

У класах економічного профілю вивчення математики може відбуватися за "Програмою з математики для класів економічного профілю" авторів М. А. Вайнтрауба, О. С. Стрельченко, І. Г. Стрельченко (видавництво "Навчальна книга", Київ, 2002, 2003) із розрахунку 6 годин на тиждень (в тому числі, алгебра та початки аналізу - 4 години, геометрія - 2 години на тиждень).

Програма факультативного курсу "Економіка в задачах математики" доповнює програму для класів економічного профілю. Вона структурована відповідно до тем, що входять до основної програми і насичена задачами зі сфери підприємництва, фінансів та економіки.

У класах фізико-математичного профілю навчання може відбуватися за модифікованими програмами для загальноосвітніх класів, класів природничого профілю із розрахунку 6 годин на тиждень (в тому числі: алгебра і початки аналізу - 4 години, геометрія - 2 години на тиждень) або за програмою для 10 - 11 класів з поглибленим вивченням математики із розрахунку 8 годин на тиждень (в тому числі: алгебра і початки аналізу - 5 годин, геометрія - 3 години на тиждень).

Поглиблене вивчення математики здійснюється як в основній (8 - 9 класи), так і в старшій школі (10 - 11 профільні класи) і має відповідати віковим можливостям і потребам школярів.

Навчання в старшій школі у класі з поглибленим вивченням математики передбачає наявність стійкого усвідомленого інтересу до математики та схильності до вибору в майбутньому пов'язаної з нею професії.

Програма для класів з поглибленим вивченням математики розрахована на чотири роки, проте враховано, що деякі учні починають поглиблено вивчати математику з 10 класу. Тому в змісті програми для першого та другого етапів навчання є спільні питання. З цієї самої причини при плануванні навчального процесу доцільно передбачити повторення та систематизацію опорних знань та вмінь.

Текст програми структурований за темами курсу математики. Для кожної теми визначено орієнтовну кількість навчальних годин (із розрахунку 8 годин математики на тиждень).

Якщо навчальним планом школи передбачена більша кількість годин для поглибленого вивчення математики, то вчитель самостійно здійснює та обгрунтовує модифікацію даної програми та тематичне планування відповідно до вибраного підручника, з урахуванням підготовленості класу, інтересів учнів тощо.

Для учнів 8 - 11 (9 - 12) класів з поглибленим вивченням математики пропонується спеціальний курс "Прикладна математика" (авт. О. Б. Рудик, видавництво "Навчальна книга", Київ, 2002, 2003) завданнями якого є розвиток логічного мислення учнів та закріплення базових математичних понять на рівні практичного використання.

Для поступового впровадження нових організаційних форм роботи з учнями доцільно ширше використовувати варіативну складову навчального плану (курси за вибором, факультативи, спецкурси). Факультативне навчання математики має на меті поглиблювати знання учнів, здобуті при вивченні основного курсу, а також розвивати їх логічне мислення, допитливість і кмітливість.

Усі навчальні програми та програми факультативів і спецкурсів будуть надруковані у збірнику "Навчальні програми з математики для профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів, гуртків", видавництва "Навчальна книга", 2003 р.

У відповідності до Національної доктрини розвитку освіти, пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховний процес.

Ефективність засвоєння знань учнями за умов широкого впровадження засобів сучасних інформаційних технологій навчання (СІТН) в значній мірі залежить від педагогічних програмних засобів (ППЗ), що дозволяють поєднати високі моделюючі та обчислювальні можливості при дослідженні різноманітних математичних об'єктів з унаочненням результатів на всіх етапах процесу навчання.

В рамках змісту шкільної математичної освіти та найбільш поширених методичних систем навчання математики реалізація ідей комп'ютерної підтримки процесу навчання відбувається звичайно шляхом здійснення міжпредметних зв'язків курсів математики та інформатики у формі інтегрованих уроків при вивченні таких, наприклад, тем: графічне розв'язування нерівностей і систем нерівностей; розв'язуванні лінійних і квадратних рівнянь, нерівностей та їх систем з однією та двома змінними, зокрема, графічним методом; дослідження властивостей функцій та побудова й читання їх графіків і побудова графіка функції y = Af(ax + b) + B за графіком функції y = f(x); дослідження статистичних вибірок; відсоткові розрахунки; наближене визначення коренів многочленів і розв'язування рівнянь та нерівностей вищих степенів; границя числових послідовностей та функцій; дослідження функцій на неперервність; дослідження тригонометричних та обернених тригонометричних функцій; графічне розв'язування тригонометричних рівнянь і нерівностей; наближене обчислення значень функції; опрацювання статистичних даних: побудова полігону частот, гістограм, обчислення відносних частот різних подій; визначення центра розсіювання відносних частот; обчислення визначених інтегралів; визначення площ криволінійних трапецій та об'ємів тіл обертання тощо.

Програмно-методичні матеріали вивчення курсу математики (календарне планування для загальноосвітніх та профільних класів, структурне забезпечення викладання курсу математики, завдання для підсумкового тематичного оцінювання з поелементним аналізом результатів оцінювання, інструктивно-методичні листи щодо вивчення курсу математики тощо) надруковані у збірнику "Математика. 5 - 11 класи. Програмно-методичні матеріали" (видавництво "Кімо", 2002, 2003 рр.), журналі "Математика в школі", інших педагогічних виданнях.

В сучасних умовах шкільний курс інформатики є одним з найбільш ефективних засобів інформатизації навчального процесу, впровадження і поширення технологій при вивченні інших навчальних дисциплін.

Вивчення інформатики передбачає опанування учнями знаннями, вміннями та навичками, необхідними для раціонального використання засобів сучасних інформаційних технологій при розв'язуванні задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням, передаванням. Знайомство із роллю нових інформаційних технологій у сучасному виробництві, науці, повсякденній практиці, з перспективами розвитку обчислювальної техніки допоможе учням у виборі майбутньої професії, у продовженні вивчення інформатики в будь-якій із форм неперервної освіти.

Відповідно до Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/02 - 2004/05 навчальні роки (наказ Міністерства освіти і науки України "Про Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/02 - 2004/05 навчальні роки" від 25.04.2001 р. N 342 курс інформатики входить до інваріантної частини III ступеня загальноосвітніх навчальних закладів, тобто вивчається як самостійний курс в 10 - 11 класах. Вивчення інформатики рекомендується включити в навчальний план II ступеня освіти (7 - 9 класи) за рахунок годин варіативної частини. Пропедевтичний курс інформатики (початкова школа і 5 - 6 класи) може включатися в навчальний план за рахунок шкільного компоненту та при наявності відповідних умов (обладнаний відповідним чином комп'ютерний клас, наявність навчально-методичного забезпечення та кваліфікованих педагогічних кадрів).

Рішення про розподіл навчальних годин варіативної частини Типового навчального плану приймається адміністрацією навчального закладу.

Відповідно до Типових навчальних планів для профільного навчання на III ступені загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України "Про затвердження типових навчальних планів для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" від 20.05.2003 р. N 306, на вивчення інформатики у загальноосвітніх навчальних закладах відводиться така кількість годин:

+(1) - друга година з інформатики використовується за наявності комп'ютерної техніки. При відсутності ж комп'ютерів вивчення інформатики здійснюється за безмашинним варіантом діючої програми з інформатики ("Інформатика. 10 - 11 класи". Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. "Абетка-НОВА", 2002).

Мінімальний обов'язковий обсяг навчальних годин на вивчення інформатики протягом 2 років становить 70 годин. При наявності відповідних умов кількість навчальних годин може бути збільшеною до 140 і більше.

В зв'язку з переходом загальноосвітніх навчальних закладів з 1 вересня 2003 року до профільного навчання учнів старшої школи, вивчення інформатики буде здійснюватися за новими навчальними програмами.

Для класів природничого, технологічного та фізико-математичного профілів рекомендується користуватися діючою програмою "Інформатика. 10 - 11 класи", розрахованою на 140 годин (вид-ва "Абетка-НОВА", 2002), проте для шкіл (класів) фізико-математичного профілю практичні завдання можуть відрізнятися вищим рівнем складності.

Для класів філологічного, суспільно-гуманітарного, універсального, художньо-естетичного та спортивного профілів рекомендується користуватися навчальними програмами з інформатики для 10 - 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів вказаних профілів, розрахованих на 70 годин.

У класах з поглибленим вивченням інформатики курс інформатики може вивчатися за програмами: "Програма з інформатики для 8 - 11 класів з поглибленим вивченням математики та інформатики" з розрахунку 4 години на тиждень та "Програма з інформатики для 8 - 11 класів з поглибленим вивчення інформатики" з розрахунку 2 години на тиждень у 8 - 9 класах і 4 години на тиждень у 10 - 11 класах.

У класах з поглибленим вивченням інформаційно-комунікаційних технологій навчання може здійснюватися за програмою інтегрованого курсу двох навчальних предметів "Інформатика" та "Технології" - "Інформатика та інформаційні технології. 7 - 11 класи" з розрахунку 4 години на тиждень (розробка технологічного ліцею м. Києва).

Пропедевтичний курс інформатики в початковій школі та в 5 - 6 класах вивчається за такими напрямками:

загальноосвітній, в якому інформатика розглядається як засіб розвитку логічного мислення, формування вміння аналізувати, описувати плани дій та робити логічні висновки (для цього немає необхідності використовувати комп'ютери);

технологічний, тобто навчання конкретним інформаційним технологіям: вироблення основних навичок користування комп'ютером, використання комп'ютерів як інструментів для загальноосвітніх цілей (випуску шкільних газет та журналів, малювання, комп'ютерне листування, пошук інформації тощо).

З метою допрофесійної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів пропонуємо розширити мережу факультативів, спецкурсів, гуртків, літніх таборів "Юних програмістів".

Всі навчальні програми та програми спецкурсів: "Курс користувача", "Основи математичної логіки", "Основи інформаційних технологій", "Методи і алгоритми", "Основи WEB-дизайну", "Комп'ютерна графіка", "Формальна логіка", "Прикладна математика", "Програмування на Лого", програма літнього табору "Ерудит" тощо, надруковані у збірнику "Навчальні програми для профільного навчання на III ступені загальноосвітніх навчальних закладів. Програми факультативів, спецкурсів, пропедевтичних курсів, гуртків. Інформатика", видавництва "Прем'єр", 2003 р.

В навчальних програмах передбачено резерв навчального часу, який на розсуд вчителя використовується для розв'язування задач, повторення, узагальнення та систематизацію знань учнів, тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів.

Вивчення інформатики в 10 - 11, базового курсу інформатики в 7 - 9 класах та пропедевтичного курсу в 1 - 6 класах дозволяється за авторськими програмами з відповідним грифом Міністерства освіти і науки України.

Всі навчальні програми з інформатики (крім безмашинного варіанту) розраховані на вивчення інформатики за умов постійного доступу учнів до комп'ютерів, при цьому класи діляться на підгрупи на кожному уроці так, щоб кожен учень був забезпечений індивідуальним робочим місцем, але не менше 8 учнів у підгрупі (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 року N 128.

За рішенням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування класи можуть ділитися на групи і при наповнюваностї, меншій від нормативної, за рахунок бюджетних асигнувань та залучення додаткових коштів.

У разі більшої кількості годин інформатики в робочому навчальному плані закладу, вчителям інформатики дозволяється, за погодженням з відповідними районними (міськими) методичними кабінетами, вносити корективи до поурочного планування курсу інформатики. При цьому вчитель повинен забезпечувати виконання навчальної програми у повному обсязі.

У спеціалізованих школах (класах), гімназіях, ліцеях, колегіумах, зокрема з поглибленим вивченням курсу інформатики, години трудового навчання (технології) та навчально-виробничої практики можуть використовуватися для вивчення спецкурсів професійного спрямування за експериментальними програмами.

Орієнтовні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики з кожної теми курсу, методичні рекомендації для проведення державної підсумкової атестації, орієнтовні різнорівневі практичні завдання з інформатики видрукувані у посібнику "Інформатика. Державна підсумкова атестація" (авт. Морзе Н. В., Мостіпан О. І., видавництва "Абетка-НОВА", 2003).

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів єдині незалежно від профілю навчального закладу. Наголошуємо на тому, що неприпустимо завищувати вимоги до виставлення відповідних балів під час контролю результатів навчання в класах з поглибленим вивченням інформатики чи, навпаки, занижувати їх у класах інших профілів, оскільки це негативно впливатиме на розвиток творчих здібностей учнів.

В умовах варіативності програм основним є збереження загального ядра базової освіти з інформатики, тобто формування знань про сутність інформації та інформаційних процесів, розвиток логічного мислення, знайомство учнів з сучасними інформаційними технологіями, вироблення в них вмінь свідомого використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в навчальній діяльності і повсякденному житті.

Одразу хочемо зауважити, що всі рекомендації щодо вивчення географії за два попередніх навчальних роки залишаються чинними і для 2003/04 року.

Вивчення предмета у 2003/04 навчальному році здійснюватиметься за програмами редакції 2001 р. "Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія", видрукуваними київським видавництвом "Педагогічна думка". Програми позбавлені жорсткого поурочного поділу. Вчитель має право довільно визначати кількість годин на вивчення тем, але без вилучення одних на користь інших. Обласні, районні та міські методичні кабінети (центри) не уповноважені регламентувати розподіл вчителем навчальних годин у межах тем.

Як і в минулому навчальному році, вивчення шкільної географії охоплює такі курси:

5 клас - Рідний край;

6 клас - Загальна географія;

7 клас - Географія материків і океанів;

8 - 9 класи - Географія України;

10 клас - Економічна і соціальна географія світу.

Сьогодні суспільство настійно потребує корінного покращання якості освіти взагалі і географічної зокрема. Характеризуючи сучасну модель географії, бачимо, що, по-перше, її відрізняє інтегральність: в галузі географічної освіти стикуються знання біологічні, геологічні, економічні, соціальні, політичні та інші. Унікальною є і друга особливість географії - її конкретність. Ні одна наука не має такого тісного зв'язку із дійсністю, як географія. Вона вивчає природні, економічні і соціальні явища і процеси не ізольовано, а у тісному взаємозв'язку з реальними умовами життя на Землі.

Отже, виходячи із вищесказаного, підкреслюємо, що шкільна географія сьогодні покликана:

по-перше, забезпечувати формування географічної культури учнів, складовими якої є географічні знання і вміння, географічне (просторове) мислення і специфічну мову географії, тобто назви і терміни;

по-друге, зображати яскраву і таку, що запам'ятовується, наукову картину світу, що охоплює природу Землі, як в цілому, так і по окремих регіонах, населення Землі і господарства свого регіону, України, світу в цілому. При цьому всі три складові мають бути об'єднані дійсно в щось єдине ціле, комплексне за допомогою таких наскрізних напрямків у розвитку географічної науки і шкільної географії, як екологізація, економізація, соціологізація всього навчального матеріалу;

по-третє, орієнтувати школярів насамперед на отримання фундаментальних знань. Такий підхід у свою чергу досягається завдяки забезпеченню організуючої ролі теорії по відношенню до фактів. Іншими словами, одиничні поняття, факти, терміни, уявлення повинні бути не самоціллю, а передусім послуговуватись для роз'яснення законів, закономірностей, теорій, концепцій, гіпотез, загальних понять. Для цього необхідним є жорсткий відбір та генералізація навчального матеріалу, а при його інтерпретації - використання типологічного, комплексного, регіонального, історичного та інших підходів;

по-четверте, орієнтувати учнів на самостійне добування знань, розвиток творчості і набуття навичок самостійної навчальної праці шляхом розумного співвідношення загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння та ін.) і специфічних географічних (робота з картою, описи, характеристики та ін.) умінь при одночасному розвитку навичок самоконтролю і взаємного контролю;

по-п'яте, посилити орієнтацію учнів на практичне застосування отриманих географічних (картографічних) знань і вмінь, на прикладне, конструктивне начало в засвоєнні та інтерпретації навчального матеріалу. Учні повинні вміти користуватися різноманітними джерелами географічної інформації, вміти орієнтуватися, спостерігати, складати характеристики, екологічно грамотно поводитися і т. д.). Практичне застосування знань і вмінь повинне спиратися на широке використання краєзнавчого підходу;

по-шосте, забезпечувати диференційований підхід до учнів, як найбільшу варіативність і свободу вибору у прийнятті рішень, врахування їх індивідуальних інтересів та здібностей.

Зміст шкільної географії має тісний зв'язок із життям, їй належить провідна роль в екологічній та економічній освіті школярів. Тому навчаючи, особливу увагу слід звертати на обмеженість природних ресурсів і необхідність збереження живої природи, на характеристику екологічно раціонального розміщення виробництва (цього не передбачено в жодному іншому шкільному предметі), переконувати школярів у необхідності роботи з відновлення природних ресурсів, з попередження забруднення природи. Вже під час вивчення фізичної географії необхідно звертати увагу учнів на роль природи в житті і діяльності людини, на особливості господарської діяльності людини в різних природних умовах та на оцінку природних багатств як ресурсної основи розвитку господарства. Такий підхід створює можливості для використання елементів економічного підходу до пояснення ролі природних факторів у розвитку і розміщенні виробництва.

Враховуючи важливість питань, що розглядалися на конференції ООН з навколишнього середовища й розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 рік), затвердженого на ній "Порядку денного на XXI століття", варто посилити навчальний матеріал усіх курсів географії поясненням та розкриттям тематики сталого розвитку суспільства. Адже сталий розвиток передбачає взаємне узгодження економічних, екологічних та соціальних чинників розвитку. А оскільки Україна належить до країн з перехідною економікою, де лише розпочинаються процеси просування до сталого розвитку, потреба в інформуванні дітей та формуванні громадської думки з цього питання є особливо нагальною. Завдання вчителя - викласти основні положення, цілі та стан сталого розвитку суспільства в Україні доступним чином. У 6-му та 7-му класах під час вивчення географічної оболонки слід розглянути ті екологічні проблеми, які були причиною виникнення ідеї сталого розвитку суспільства (у темі "Атмосфера" - це проблеми потепління клімату, збіднення озонового шару, виникнення кислотних дощів; у темі "Літосфера" - проблеми накопичення в грунтах токсичних відходів важких металів та пестицидів і забруднення поверхні Землі радіонуклідами; у темі "Біосфера" - це загроза біорозмаїттю). Оскільки іншою причиною появи теорії сталого розвитку було погіршення економічних і соціальних умов у багатьох країнах світу, зростання чисельності населення, яке проживає в умовах злиднів, пропонуємо ознайомити учнів із цими проблемами у курсах економічної та соціальної географії під час вивчення тем, що стосуються населення України та світу, глобальних проблем людства, природокористування, взаємодії суспільства і природи. Варто також ознайомити школярів із міждержавними угодами та міжнародними документами, в яких закріплена Концепція сталого розвитку суспільства, а саме: програму дій "Порядок денний на XXI століття", програмами "РІО + 5", "РІО + 10" та заключними документами Конференції ООН з населених пунктів (ХАБІАТАТ - II).

Інформацію з питань сталого розвитку суспільства можна отримати в таких організаціях України: Представництво ООН в Україні; Громадська організація "Інститут сталого розвитку"; Центр сталого розвитку та екологічних досліджень; Всеукраїнська громадська організація "Україна. Порядок денний на XXI століття"; Громадська організація "Товариство стійкого розвитку"; "Програма місцевих екологічних дій Агенції з міжнародного розвитку США".

У цьому навчальному році варто звернути увагу на організацію профільного навчання учнів старшої школи, адже саме старша школа покликана створювати умови для підготовки молоді до виконання своїх соціальних функцій - трудових, пізнавальних, суспільних, а також до дальшого продовження освіти. Для учнів всіх профілів обов'язковим є вивчення курсу "Економічна і соціальна географія світу"; пропонуються різноманітні географічні курси для посилення окремих профілів. Наприклад, для економічного профілю це такі курси: "Географія світового господарства", "Комерційна географія", "Географія світового господарства з основами економіки"; для філологічного та суспільно-гуманітарного профілю: "Географія культури", "Географія релігій", "Демогеографія", "Країнознавство", "Географія англомовних країн", "Географія іспаномовних країн", "Географія Франції" тощо; для біологічного профілю: "Медична географія", "Біогеографія"; для екологічного профілю: "Геоекологія", "Конструктивна географія"; для спортивного профілю: "Географія туризму", "Рекреаційна географія". У природничому профілі посилення географічної складової здійснюється за рахунок викладання курсів "Геоекологія" або "Географія з основами природокористування" в 11-му класі, а в 10-му класі викладається двогодинний курс "Економічна і соціальна географія світу".

У разі організації профільної навчальної діяльності старшокласників рекомендуємо широко використовувати комплексні географічні практикуми, міжпредметні семінари і конференції, організовувати проектну діяльність учнів, спрямовану на розв'язання географічних задач насамперед геоекологічного та геоекономічного змісту.

Крім основних підручників, рекомендується використовувати робочі зошити, контурні карти та атласи, хрестоматії, довідники, зошити для практичних робіт, посібники із відповідним грифом Міністерства освіти і науки України.

Реформування шкільної освіти має на меті зробити її більш якісною та доступною для учнів. Найширші можливості для цього має створювати поступовий перехід до програмного комп'ютерного вивчення шкільних предметів. Широке впровадження комп'ютерної техніки у всі сфери навчання вимагає перегляду традиційних варіантів подання матеріалу, розробки нових засобів навчання вже в електронному вигляді. Для підвищення ефективності навчання, залучення до навчального процесу сучасних технологічних рішень, розвитку зацікавленості учнів до вивчення предмета доцільно використовувати новітні розробки у галузі географії та комп'ютерної техніки - електронні навчальні посібники. Адже саме географія спричинила бурхливий розвиток геоінформатики як потужного відгалуження в інформатиці. В цьому році Міністерством освіти і науки України рекомендуються до використання CD-атлас "Україна та її регіони" та електронний навчальний посібник "Географія материків і океанів із картами для 7 класу" розроблені фахівцями ЗАТ "Інститут передових технологій". Ці навчальні посібники включають не лише інформацію із навчальної теми, а й завдання для визначення рівня навчальних досягнень школярів. Вони дають змогу працювати як в режимі індивідуальної підготовки до уроку, так і в режимі колективного вивчення нової теми в класі з допомогою вчителя. Значна кількість електронного картографічного матеріалу, упорядковані статистичні дані у вигляді таблиць, графіків, цікава енциклопедична інформація, озвучені тексти, багаті ілюстрації допоможуть і вчителям, і учням під час підготовки та проведення уроків.

Державна підсумкова атестація із географії проводиться в 9-х класах обов'язково, а в 11-х за вибором учнів у двох формах (або в письмовій або в усній). У 2003/04 навчальному році передбачається проведення державної підсумкової атестації або в усній формі за традиційними білетами, або у письмовій формі за збірником "Завдання для державної підсумкової атестації" (Харків: "Гімназія", 2002, 2003 р.).

Під час організації навчальної діяльності з картами та підручниками важливо враховувати той факт, що в них можуть міститися застарілі статистичні, номенклатурні чи картографічні дані, які не відображають реальну ситуацію в розвитку і розміщенні географічних об'єктів на території, що зображається. В процесі вимушеного використання застарілої інформації варто її коригувати і ознайомити учнів з новими статистичними даними, новими географічними назвами, з новими кордонами держав та іншими змінами, що відбуваються постійно. Істотну допомогу у доборі такої інформації вчителям надасть журнал "Географія та основи економіки в школі" Міністерства освіти і науки України і газета "Краєзнавство. Географія. Туризм".

Аналіз мережі навчальних закладів (класів) економічного спрямування та результатів позаурочної економічної освіти учнів свідчить про подальше зростання інтересу учнів до опанування економічними дисциплінами. Збільшується кількість учнів та шкіл, в яких розпочато викладання курсу "Основи економіки", зростає кількість учасників Всеукраїнської учнівської олімпіади з економіки (у два рази порівняно з минулим роком); та олімпіад з економіки, що проводять вищі навчальні заклади; запроваджено I Всеукраїнську Інтернет-олімпіаду з економіки.

2003/04 навчальний рік визначено остаточним роком переходу всіх загальноосвітніх навчальних закладів на вивчення "Основ економіки" у 10-х - 11-х класах (лист Міністерства освіти і науки України від 12.07.2002 N 1/9-332.

Для реалізації цього завдання Міністерством освіти і науки України проведено відповідну роботу: підготовлено навчально-методичне забезпечення для учнів (навчальні програми, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, підручники і посібники, практикум, збірники завдань, запроваджено різні форми проведення державної підсумкової атестації і тематичного обліку навчальних досягнень тощо); розроблено і запроваджено навчальну програму курсів підвищення кваліфікації вчителів, створено навчально-методичний комплекс для вчителів.

У реалізації поставленого завдання активну участь беруть інститути післядипломної педагогічної освіти, центри економічної освіти, за допомогою яких проводиться підготовка вчителів у курсовий та міжкурсовий період. Так, на базі Львівського інституту післядипломної педагогічної освіти працює навчальний центр з поширення навчальної програми "Ділова активність" серед навчальних закладів Західного регіону України. У Східному регіоні аналогічний центр створено при Луганському інституті післядипломної педагогічної освіти. Одним з центрів навчання "Основам малого бізнесу" стає Хмельницький інститут післядипломної педагогічної освіти. Діяльність центру економічної освіти при Полтавському інституті післядипломної педагогічної освіти спрямована на опанування методики підготовки методистів і вчителів загальноосвітніх навчальних закладів у формі тренінгу. У цьому центрі також можна отримати пораду щодо навчання економіці учнів початкових класів. Діяльність Чернівецького і Рівненського інститутів післядипломної педагогічної освіти спрямована на поглиблене вивчення економіки.

Як інваріантна складова навчального плану предмет "Основи економіки" вивчається у 10-х або 10 - 11-х класах загальноосвітніх навчальних закладів. Кількість годин на вивчення економічних дисциплін може бути збільшено за рахунок варіативної складової. При цьому курс "Основи економіки" може бути вивчений у 10-му класі, а години 11-го класу можна присвятити вивченню інших дисциплін економічного спрямування.

З метою забезпечення умов для профільного вивчення економіки у журналі "Географія та основи економіки в школі" починаючи з 2002 р. почали друкуватися навчальні програми, які проходили експертизу науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки України, і рекомендовані до використання. До початку 2003/04 навчального року буде видано збірку програм факультативів та спецкурсів.

Вибір варіанта навчальної програми і кількості годин, що відводиться на вивчення економічних дисциплін, залежить від концепції навчання у конкретному навчальному закладі. При цьому розподіл годин, перелік спецкурсів, факультативних курсів має бути визначений на весь термін навчання: окремо для початкової, основної та старшої шкіл. Найбільш актуальною ця вимога є для старшої школи. Звертаємо увагу керівників шкіл, що в умовах профільного навчання є неприпустимим формування навчального плану лише на один рік. Це ставить вчителів у незрозуміле становище - вони не знають, чи буде їм надано години в 11-му класі? Отже, варіант вивчення "Основ економіки" має бути обраний на початок 10-го класу, щоб вчителі могли сформувати оптимальне планування з урахуванням терміну навчання, навчальної програми, підручника тощо. Спецкурси і факультативи можуть обиратися перед початком кожного року з урахуванням бажань учнів та потреб регіону.

Так, для вивчення економіки лише у 10-му класі (в 11-му класі економіка не вивчається) можна застосовувати два підходи.

I варіант (68 годин на рік): навчальні програми за редакцією І. Ф. Радіонової, за редакцією Л. П. Крупської, за редакцією С. В. Степаненка.

II варіант (34 години на рік): навчальна програма "Основи економіки" за редакцією Крупської Л. П.

Вивчати економіку в 10-х - 11-х класах можна таким чином.

У 10-му класі:

за програмою І. Ф. Радіонової (вивчаються I, II, III розділи);

за програмою Л. П. Крупської (вивчаються I, II, III, IV розділи).

В 11-му класі:

за програмою І. Ф. Радіонової (вивчаються IV, V, VI розділи);

за програмою Л. П. Крупської (вивчаються V, VI, VII, VIII розділи).

У класах з поглибленим вивченням економіки (8 - 11 клас) рекомендується використовувати навчальну програму І. Климука (Журнал "Географія та основи економіки в школі" N 2, 2002 р.), яка передбачає вивчення економіки на високому рівні теоретичних узагальнень з широким використанням математичного апарату, комп'ютерним моделюванням економічних процесів (ігри МЕКОМ, RUSE тощо). Для цього використовуються години інваріантної і варіативної складової навчального плану.

Особливу увагу під час профільного навчання треба приділяти вивченню математики. Для різних профілів (підприємницьких, технологічних, економіко-правових тощо) є програми різні за обсягом. Вчитель економіки разом з вчителем математики мають обрати оптимальну програму з математики і доповнити її (за необхідності) спецкурсами, які відповідають обраному напряму.

Останнім часом вивчення економіки поширюється на початкову та основну школу. Вибір економічних дисциплін має бути обгрунтованим, навчальні програми підібрані відповідно до концепції економічної освіти у конкретному навчальному закладі.

Наприклад, для вивчення економіки з 1-го класу з ухилом до підприємницької діяльності можна використати такі навчальні програми:

1 - 7 клас (по 34 год.): навчальна програма з економіки для учнів 1 - 12 класів;

8 клас (не менше 34 год.): навчальна програма "Ділова активність";

9 клас (не менше 34 год.): навчальна програма "Основи споживчих знань";

10 клас (68 год.): навчальна програма "Основи економіки":

за програмою Радіонової І. Ф. вивчаються розділи I, II, IV, V. Вивчення розділу III є складовою навчальної програми "Власна справа" або "Основи підприємницької діяльності";

за програмою Крупської Л. П. вивчаються всі розділи.

11 клас (не менше 34 год.): навчальна програма "Власна справа" або "Основи підприємницької діяльності".

Згідно з нормативно-правовими документами та рекомендаціями Міністерства освіти і науки України основними видами оцінювання є тематичне, семестрове, річне та державна підсумкова атестація. Необхідність поточного оцінювання визначається вчителем.

Перед початком вивчення теми вчитель обов'язково має ознайомити учнів з:

тематикою і кількістю обов'язкових видів робіт (практичних, дослідницьких, заліків тощо);

питаннями, що виносяться на тематичне оцінювання;

прикладами орієнтовних завдань тощо.

Для складання завдань тематичного оцінювання у 10 - 11 класах вчитель має орієнтуватися на вимоги Збірника різнорівневих завдань для проведення державної підсумкової атестації з економіки. Рівень обраних завдань має відповідати рівню складності навчальної програми, за якою проводиться навчання.

При організації тематичного оцінювання з економіки має бути враховано, що тематичний бал включає результати навчальних досягнень учнів з двох напрямів: із знання теорії та вмінь розв'язувати завдання теоретичного чи прикладного (дослідницького) характеру. Відповідно до зазначених вимог тематичне оцінювання може проводитися різними способами.

Тематичний бал може виставлятися за результатами:

контрольної роботи, яка включає теоретичні питання і задачі;

виконання практичної частини теми (враховуються поточні оцінки за виконання експериментальних, дослідницьких робіт) та відповідей на теоретичні питання (тестовий контроль);

заліку, проведеного в усній чи комбінованій формі, завдання до якого включають питання з теорії та практики;

поточного оцінювання по обох напрямах за згодою учня.

Тематичне оцінювання проводиться по закінченню вивчення теми або її частини. Міністерством освіти і науки визначено мінімальну кількість тематичних оцінювань. Вчитель може збільшувати кількість тематичних робіт. Обсяг і зміст навчального матеріалу, що виноситься на тематичне оцінювання, його форми і тривалість визначаються вчителем.

Практичні роботи, вказані у навчальній програмі, можуть виконуватися як розрахункові задачі, дослідницькі роботи тощо. Мета проведення цих робіт може теж бути різною: мотиваційна, контролююча тощо. Необхідність оцінювання практичних робіт і виставлення за них балів до класного журналу визначає вчитель. Результати перевірки робочих зошитів не враховуються при виставленні тематичного бала.

Учень має право підвищувати бал за тему, що вивчалася. Підвищення тематичного бала здійснюється наприкінці семестру перед виставленням бала за семестр.

Семестровий бал виставляється за результатами тематичних оцінювань. При цьому кожен тематичний бал враховується лише один раз. Семестрові роботи, як окремі підсумкові роботи, не проводяться. Семестровий бал не є середнім арифметичним, він виставляється з урахуванням взаємозв'язку між темами, що вивчалися у семестрі.

Річний бал включає результати двох семестрів і навчальної практики, якщо вона передбачена навчальним планом. Річна робота, як окрема підсумкова робота, не проводиться.

Зміст контрольних робіт, визначення навчальних досягнень учнів, що проводяться органами управління освітою, мають включати навчальний матеріал з тем, вивчення яких закінчено. З метою недопущення перевантаження учнів, а також раціонального використання часу інші контрольні роботи (заміри, діагностичні роботи тощо), що організуються керівництвом навчального закладу, мають проводитися під час запланованого вчителем тематичного оцінювання.

Рекомендована література буде надрукована в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України" N 15 - 16 за цей рік.

Значення біології в системі шкільної освіти обумовлене її місцем у формуванні загальної культури школяра, вихованні особистості, яка усвідомлює власну відповідальність перед суспільством за збереження життя на Землі. На вирішення цього завдання спрямоване оновлення змісту біологічної освіти, організація навчально-виховного процесу.