Про затвердження Київської міської програми розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини третьої статті 7 Закону України "Про інноваційну діяльність", частини п'ятої статті 4 Закону України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності" та з метою забезпечення стабільного зростання обсягів промислового виробництва в м. Києві на основі широкого впровадження інноваційної моделі розвитку промисловості міста Київська міська рада

1. Затвердити Київську міську програму розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки згідно з додатком.

2. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):

2.1. Забезпечити виконання Київської міської програми розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки.

2.2. Подавати Київській міській раді звіт про хід і результати виконання Програми.

3. Головному управлінню промислової, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при формуванні бюджету міста Києва на кожний бюджетний рік включати до бюджетного запиту обсяги фінансування для виконання заходів, передбачених Київською міською програмою розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки, в межах бюджетних асигнувань, виділених головному розпоряднику коштів.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань промисловості, підприємництва та регуляторної політики, постійну комісію Київської міської ради з питань науки та інноваційної політики.

Промисловість м. Києва протягом останніх років переборола руйнівні тенденції, що сформувались на початку 90-х років, і залишається провідним сектором економіки столиці.

У промисловості зосереджено 17,2% основних засобів, що використовуються в усіх видах економічної діяльності м. Києва; середньорічна кількість найманих працівників у промисловості становить 176,2 тис. осіб, або 18,3% від зайнятих у всіх видах економічної діяльності, тобто майже кожний п'ятий працюючий киянин зайнятий у промисловому виробництві.

Частка промисловості у фінансовому результаті від звичайної діяльності до оподаткування становила у 2005 р. майже третину.

Промисловий сектор економіки м. Києва об'єднує понад сім тисяч суб'єктів господарювання, з них 525 - охоплено щомісячною статистичною звітністю.

У промисловості міста представлено широкий спектр видів економічної діяльності.

Розподіл обсягу реалізованої продукції за видами діяльності у 2005 році наведений на рис. 1.

Аналіз динаміки та тенденцій розвитку промисловості міста дозволяє виявити як позитивні, так і загрозливі аспекти її функціонування.

Слід відзначити позитивні тенденції у динаміці змін структури промислового виробництва.

Так, закріпилася тенденція активного розвитку підприємств машинобудування, виробництва яких мають інвестиційне спрямування і визначають подальший розвиток науково-технічного прогресу.

Частка машинобудування в загальних обсягах реалізованої продукції (робіт, послуг) зростає: 2004 р. - 16,9%; 2005 р. - 18,2%.

I півріччя 2006 р. - 18,7% порівняно з відповідним періодом минулого року.

Приріст обсягів виробництва в машинобудуванні становив: 2003 р. - 5,3%; 2004 р. - 9,5%; 2005 р. - 33,0%; I півріччя 2006 р. - 26,1% порівняно з відповідним періодом минулого року.

Трансформаційні процеси у політичній та економічній сферах діяльності держави обумовили докорінні зміни у структурі попиту на промислову продукцію: знизились до мінімальних розмірів, або і зовсім зникли замовлення на продукцію колишніх гігантів ОПК, звузилось, або і зовсім припинилось виробництво продукції внутрішнього споживання, яке не витримало тиску імпорту. В результаті цих процесів багато підприємств, знизивши обсяги виробництва у десятки разів, продовжують займати великі земельні ділянки, мати значні виробничі площі та потужності, які не використовуються в інтересах міста та держави, і або простоюють, або здаються в оренду під склади та інші цілі, не пов'язані з промисловим виробництвом.

Однією з найгостріших проблем подальшого розвитку промислового комплексу міста, яка несе в собі реальну загрозу не тільки звуження вже завойованого сектору на світовому ринку, а і втрати позицій на внутрішньому ринку, є застарілість та зношеність основних фондів.

Середній відсоток їх зношеності по місту становить 45,7%, а у виробництві та розподіленні електроенергії, газу, тепла та води - 60,7%.

Вагомим негативним чинником зниження конкурентоспроможності продукції вітчизняної, зокрема київської, промисловості є висока енерговитратність виробництва, яка перевищує ту, що склалась у розвинутих країнах, у декілька разів.

Все перелічене приводить до однозначного висновку - потенціал подальшого розвитку промисловості потребує істотного зміцнення, оскільки можливості екстенсивного розвитку вже фактичного вичерпані.

Найбільш ефективним, і чи не єдиним, шляхом інтенсифікації виробництва є перехід економіки в цілому, і промисловості, зокрема, на інноваційну модель розвитку. Позитивні зрушення в цьому напряму в м. Києві забезпечила реалізація Київської міської програми розвитку промисловості на інноваційній основі до 2006 року, затвердженої рішенням Київради від 27.11.2003 N 215/1089.

Протягом дії Програми зростали обсяги реалізованої інноваційної продукції, які склали: 2003 р. - 1,09 млрд. грн.; 2004 р. - 2,2 млрд. грн.; 2005 р. - 2,9 млрд. грн.; I півріччя 2006 р. - 1,2 млрд. грн.

Збільшується кількість інноваційно активних підприємств: 2003 р. - 160 од.; 2004 р. - 208 од.; 2005 р. - 211 од.; I півріччя 2006 р. - 268 од.

Виконання Програми також відзначається збільшенням:

обсягів експортованої інноваційної продукції: 2003 р. - 133,7 млн. грн.; 2004 р. - 150,8 млн. грн.; 2005 р. - 403,5 млн. грн.; I півріччя 2006 р. - 281,6 млн. грн.;

обсягів економії матеріальних та енергетичних ресурсів: 2003 р. - 1,4 млн. грн.; 2004 р. - 3,4 млн. грн.; 2005 р. - 3,9 млн. грн.; I півріччя 2006 р. - 2,8 млн. грн.;

кількості створених нових робочих місць: 2003 р. - 1536 од.; 2004 р. - 1899 од.; 2005 р. - 1911 од.; I півріччя 2006 р. - 841 од.

Найбільш сприйнятними до нововведень залишаються підприємства машинобудування - 45,8%, харчової промисловості - 40,0%, хімічної та нафтохімічної промисловості - 38,9% у загальній кількості промислових підприємств. Разом з тим лише 22,4% підприємств здійснювали інновації у целюлозно-паперовій промисловості, видавничій справі.

Різноспрямованість тенденцій щодо динаміки процесових і продуктових інновацій вказує, що нова продукція освоюється шляхом більш інтенсивного використання та оновлення обладнання і технологій.

Як показало статистичне обстеження, підприємства міста більшу половину коштів (52,9%), передбачених на інноваційну діяльність, витратили саме на придбання машин і обладнання.

Незважаючи на те що останнім часом спостерігається позитивна динаміка збільшення витрат на науково-дослідні та експериментальні роботи, які є ключовим фактом технологічного розвитку підприємств, їхня питома вага становить лише близько 16%.

Сума коштів, витрачених підприємствами на маркетинг та рекламу становить 8,3% і лише 1,8% - на придбання нових технологій.

Як показує аналіз, основною причиною гальмування інноваційної діяльності є недостатня фінансова підтримка з боку держави та міста, унаслідок чого майже 86% фінансування інноваційної діяльності в промисловості здійснюється за рахунок власних коштів підприємств.

Питома вага вкладень іноземних інвесторів у розвиток інновацій становить лише - 4,7%, а кошти вітчизняних інвесторів - 6,4%. Фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів підприємств легкої промисловості, металургії та оброблення металу, виробництва деревини та виробів з деревини становить 100 % загального обсягу фінансування.

Київ займає одне з провідних місць в країні по обсягах зовнішньої торгівлі. Підприємства міста здійснюють зовнішньоторговельні операції товарами з партнерами із 169 країн світу.

Оборот зовнішньої торгівлі товарами становив у 2005 році 17651,2 млн. дол. США. Експортовано товарів на 4383,2 млн. дол. США, імпортовано - на 13268,0 млн. дол. США. Коефіцієнт покриття імпорту експортом склав у 2005 році 0,33, а від'ємне сальдо становило 8884,8 млн. дол. США.

Частка продажу товарів, вироблених на території України і реалізованих через торговельну мережу м. Києва, становила у 2005 р. 53,1%, а у першому півріччі 2006 р. - 52,6%.

У товарній структурі експорту у 2005 році спостерігалось збільшення порівняно з 2004 роком частини продуктів рослинного походження (24% проти 14,5%), готових харчових продуктів (9,1% проти 8,4%), але зменшення частки недорогоцінних металів та виробів з них (9,0% проти 14,9%) і, що викликає особливу тривогу, механічного обладнання, машин та механізмів (4,2% проти 13,5% у 2004 р.), вдвічі зменшилась частка експорту транспортних засобів (1,81% проти 3,6%).

Така структура експорту обумовлена тим, що на даний час резерви зростання експорту на старій виробничій базі практично вичерпано. Висока енергоємність базових галузей економіки в умовах постійного зростання цін на енергоносії та використання застарілих технологій у виробничому процесі негативно впливають на рівень виробничих витрат і якість продукції, знижуючи тим самим конкурентоспроможність українських виробників на світових ринках.

Основними статтями імпорту залишаються такі види продукції, як механічне обладнання, машини та механізми - 20,2%, транспортні засоби - 9,9%, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - 11,1%, продукція харчової промисловості - 3,9%.

Слід зазначити, що значна частка імпортованої продукції, як за номенклатурою, так і за обсягами, не є виправданою з точки зору наявного промислового потенціалу м. Києва.

Так, за півтора роки (2005 р. та перше півріччя 2006 р.) через Київську регіональну митницю завезені товари, які виробляються або могли б вироблятись київськими підприємствами. Серед них: передавачі для радіоелектронного радіомовлення або телебачення, апарати для телефонного та радіотелефонного зв'язку митною вартістю 4500,0 млн. грн., частини та пристрої для автомобілів (644,3 млн. грн.), причепи та напівпричепи для всіх транспортних засобів (192,7 млн. грн.), судові дерік-крани, підіймальні крани різних типів (152,7 млн. грн.), металоконструкції (647,6 млн. грн.), машини для миття та сушіння посуду та пляшок (272,2 млн. грн.), насоси для рідин, повітряні або вакуумні, газові компресори та вентилятори (336,0 млн. грн.), центрифуги, апарати для фільтрування і очищення рідин (221,5 млн. грн.), інструменти ручні електромеханічні, пневматичні з гідравлічним або автоматичним неелектричним двигуном (245,5 млн. грн.), пристрої електричні водогрійні акумулювальні, або кип'ятильники занурені (193,4 млн. грн.), електрична апаратура для вмикання, переривання, захисту та вимикання струму (243,2 млн. грн.), обладнання промислове або лабораторне з електричним чи неелектричним нагріванням (202,8 млн. грн.), контрольно-вимірювальні прилади (57,9 млн. грн.), машини та апарати для паяння або зварювання (27,6 млн. грн.), крани, клапани, вентилі та аналогічна арматура для трубопроводів, котлів, резервуарів (42,1 млн. грн.), бочки, циліндричні контейнери, бідони та аналогічні ємності (19,9 млн. грн.), прилади, що використовуються у медицині, хірургії, стоматології або ветеринарії (388,8 млн. грн.), арматура кріплення та аналогічні вироби (209,8 млн. грн.), апаратура, яка використовує рентгенівське, альфа-, бета- та гамма-випромінювання (162,2 млн. грн.), обладнання друкарське (163,4 млн. грн.), труби, трубки і шланги та їх фітінги (з'єднання, коліна, муфти) з пластмаси (159,8 млн. грн.), плити деревостружкові (97,2 млн. грн.), плитка та плити для мостіння або покриття підлоги, камінних стін, керамічні глазуровані (263,9 млн. грн.), молоко та вершки згущені, або з доданням цукру (298,9 млн. грн.), хлібобулочні, кондитерські вироби з вмістом або без вмісту какао (254,4 млн. грн.), сири всіх видів та кисломолочний сир (634,8 млн. грн.), масло вершкове (114,3 млн. грн.), ящики, коробки, мішки, пакувальні конверти, пакунки та інша тара з паперу, картону (79,8 млн. грн.), етикетки з паперу або картону (38,0 млн. грн.).

Наведений перелік може служити планом освоєння або розширення номенклатури продукції київських підприємств.

У вирішенні питання забезпечення потреб міста продукцією київських підприємств є істотні прогалини. Це пов'язано з існуючими недоліками у формуванні місцевого замовлення. Київські виробники не забезпечені своєчасним інформуванням про номенклатуру продукції, що буде закуповуватись, та технічними вимогами до неї.

Станом на 01.01.2006 року обсяг капіталовкладень у вигляді прямих іноземних інвестицій в економіку міста становив 3619,1 млн. дол. США, з них у промисловість - 548,1 млн. дол., або 15,1%. Це значно менше, ніж інвестицій у торгівлю, на яку припадає 27,1%, або у фінансову діяльність (23,2%).

Переваги, які інвестори надають вкладанню "швидких" грошей, тобто інвестиціям з коротким терміном окупності, пояснюються, головним чином, невпевненістю інвесторів у безпечності своїх інвестицій з огляду на нестабільність українського законодавства, що регулює ці процеси.

Незважаючи на тенденцію щодо зменшення кількості збиткових підприємств, майже третина підприємств у 2005 році (32,0%) одержала збитки на загальну суму 604 млн. грн.

Основним фактором, що негативно впливає на фінансовий стан підприємств, є несвоєчасне виконання боргових зобов'язань. На 01.01.2006 року загальні обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості становили відповідно 99935 млн. грн. та 125799 млн. грн., в т. ч. в межах України - 93619 млн. грн. та 105767 млн. грн.

Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств, вирахована як відношення фінансового результату від операційної діяльності до витрат на операційну діяльність, становила у 2005 році по промисловому комплексу міста в цілому 8,8%, в т. ч. обробній промисловості - 6,0%. Перевищували цей рівень підприємства з виробництва деревини та виробів з неї (8,4%), целюлозно-паперових виробів (8,6%), хімічної та нафтохімічної промисловості (8,2%), машинобудування (6,7%). Низький рівень рентабельності на підприємствах легкої промисловості (2,9%), металургії та оброблення металу (2,4%).

З фінансовим станом промислових підприємств безпосередньо пов'язаний рівень забезпечення соціальних потреб працюючих на цих підприємствах.

Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників у промисловості збільшилась у 2005 році проти попереднього року на 26,6% і становила 1196 грн. на місяць. В розрізі видів економічної діяльності цей показник найбільший у таких галузях, як хімічна та нафтохімічна промисловість (1584 грн.), целюлозно-паперова промисловість та видавнича справа (1427 грн.), харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції (1382 грн.).

Найнижчий рівень заробітної плати на підприємствах легкої промисловості (728 грн.), неприпустимо низький рівень - у таких галузях, як металургія та оброблення металу (958 грн.), машинобудування (969 грн.).

Високі ціни на сировину, матеріали та енергоносії обумовлюють незначну частку витрат на оплату праці. Так, за 2005 р. ці витрати становили лише 7,2%.

Недостатній рівень заробітної плати, падіння в останні роки престижності роботи на промислових підприємствах обумовили загострення у промисловості кадрової проблеми.

З працюючих у місті понад семи тисяч різногалузевих підприємств, у т. ч. понад 500 крупних та середніх, 246 мали у 2005 р. викиди в атмосферне повітря.

Найбільшу питому вагу у забруднення атмосфери міста вносять підприємства енергетики (ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Завод "Енергія", Дарницька ТЕЦ).

Основними причинами великих обсягів забруднюючих викидів підприємствами енергетики є:

по-перше, наявність у структурі палива Дарницької ТЕЦ твердого палива (вугілля) та низька його якість;

по-друге, застарілість основних фондів енергетичних підприємств та неефективні технології нейтралізації забруднюючих викидів;

по-третє, неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів окремими виробниками та споживачами енергії, що потребує збільшення обсягів і виробництва, і споживання паливно-енергетичних ресурсів, що, у свою чергу, обумовлює збільшення забруднюючих викидів.

У результаті експлуатації малоефективного зношеного устаткування, низької теплозахисної здатності огороджувальних конструкцій житлових будинків і громадських споруд перевитрати теплової енергії в житлово-комунальному господарстві становлять близько 40%.

На заводі "Енергія" утилізація сміття практично зводиться до його спалювання без ефективного використання отриманого тепла, тому необхідно передбачити ефективне споживання теплоенергії, що виробляється у процесі спалювання сміття.

Треба зазначити, що практично всі підприємства міста, діяльність яких обумовлює формування шкідливих для атмосферного повітря викидів забруднюючих речовин, потребують суттєвої модернізації існуючих систем їхнього очищення, а деякі - повного переобладнання новими сучасними системами уловлювання шкідливих речовин.

У місті триває процес накопичення обсягів утворення відходів виробництва як на полігонах, так і на підприємствах. До останнього часу не запроваджена чітка система утилізації та використання для потреб столиці полімерних відходів, відходів легкої та харчової промисловості, відпрацьованих нафтопродуктів тощо.

Потребують вирішення проблеми:

- знешкодження токсичних відходів. Зокрема, необхідно вирішити питання щодо облаштування сучасного екологічно безпечного полігону токсичних відходів, який зараз відсутній. У 2005 р. на промислових підприємствах утворено 7,4 тис. т небезпечних відходів;

- утилізації золи, що утворюється на заводі "Енергія", та золошлакової суміші, що утворюється на ТЕЦ-4. На ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 утворюються та зберігаються в накопичувачах вапняний та ванадійвмісткий шлами;

- утилізації шламів гальванічного виробництва: наявні технології очистки стічних вод недостатньо ефективні, відходи гальванічних виробництв є одним із основних джерел забруднення водного басейну міста високотоксичними важкими та кольоровими металами (цинк, нікель, хром, мідь, кадмій тощо). Очисні споруди Бортницької станції аерації щодобово затримують 9-12 тис. куб. м органічних речовин, забруднених солями важких металів. Щорічно на мулові площадки очисних споруд БСА надходить 1,8 млн. тонн осадів міських стічних вод та на піскоуловлювачах осаджується 10,92 тис. тонн піску. Після біологічної очистки ця велика кількість мулу ніде не використовується, а просто захоронюється, що потребує відведення нових територій для їхнього накопичення.

Аналіз стану промислової сфери міста та чинників, що стримують її подальший розвиток, дозволяє згрупувати основні проблеми, на вирішення яких спрямована ця Програма.

Це насамперед:

1. Проблеми правового забезпечення:

- невирішеність на загальнодержавному рівні таких питань, як:

- зменшення податкового навантаження на підприємства;

- відсутність інвестиційно привабливого середовища, стабільного законодавства, гарантій для інвестора;

- недосконалість застосування ринкових механізмів залучення в промисловість масштабних довгострокових інвестицій;

- нерозвиненість механізмів регулювання ринку промислової продукції, включаючи встановлення умов доступу на національний ринок зарубіжних імпортерів, відсутність ефективного захисту від контрафактної і контрабандної продукції, забезпечення балансу інтересів між виробниками, оптовиками і підприємствами роздрібної торгівлі;

- неефективна кредитна політика, доволі висока вартість кредитів на інноваційну діяльність;

- на рівні міста необхідно вирішити питання:

- створення системи пріоритетів місцевого замовлення промисловим підприємствам міста;

- створення диференційованої системи плати за землю.

2. Проблеми інформаційного забезпечення:

- відсутність чіткої системи інформування підприємств міста щодо номенклатури та техніко-економічних вимог до продукції, яка закуповується за кошти місцевого бюджету;

- недостатнє інформаційне забезпечення підприємств міста з питань наявності науково-технічних розробок та можливості їх застосування;

- нерозвинутий ринок консалтингових послуг.

3. Організаційні та економічні проблеми:

- уповільнений процес структурної перебудови промисловості, що призводить до недовикористання конкурентних переваг м. Києва в частині залучення потенціалу науки і організацій оборонно-промислового комплексу, розташованих на території міста, формування на цій основі високотехнологічних наукоємних виробництв;

- обмеженість масштабів розвитку інфраструктури промислової діяльності, включаючи розвиток товаропровідної мережі, застосування інформаційних технологій;

- неефективна структура промислового виробництва, яка не відповідає структурі виробничих потужностей;

- відсутність міжгалузевої збалансованості виробництва на основі закінченого технологічного циклу;

- незадовільний рівень інноваційної діяльності на більшості київських підприємств: надто низький (порівняно з потенційними можливостями) рівень впровадження досягнень НТП у виробництво та випуск інноваційної продукції;

- недостатній рівень завантаження виробничих потужностей підприємств різних галузей, а також надмірність існуючих виробничих потужностей з огляду на реальні потреби внутрішнього і зовнішнього ринку;

- високий рівень зносу основних фондів (моральний та фізичний) в більшості галузей промисловості, значне відставання стану основних фондів від технологічного рівня розвинених країн;

- нераціональне використання окремими промисловими підприємствами земельних ресурсів, що належать територіальній громаді міста;

- невикористання можливостей кооперації промислових підприємств міста;

- неефективна структура зовнішньоекономічних зв'язків: незначна частка готової високотехнологічної продукції в загальному обсязі експорту та наявність в імпортних закупівлях певної частки продукції (деталей, комплектуючих), яка може вироблятися на київських підприємствах;

- надмірна частка накладних витрат у структурі собівартості продукції;

- недостатня ефективність виробничої діяльності більшості київських підприємств з причини високого рівня енерговитратності виробничих процесів;

- недостатньо ефективна фінансова діяльність промислових підприємств: недостатні обсяги інвестицій у виробництво та інноваційну діяльність; значна кількість збиткових підприємств; незадовільний стан взаєморозрахунків підприємств, що характеризується значними обсягами простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості;

- значна залежність міського господарства від зовнішніх поставок необхідної продукції, в тому числі по імпорту;

- погіршення фінансового потенціалу та матеріально-технічної бази науково-дослідних установ;

- неналагодженість кооперації наукової та виробничої сфер;

- відносно пасивна участь керівництва окремих підприємств у виробленні стратегії свого розвитку.

4. Соціальні проблеми:

- недостатній рівень заробітної плати по окремих галузях та підприємствах;

- наявність диспропорцій у структурі витрат на виробництво за рахунок низької частки витрат на оплату праці;

- наявність по окремих підприємствах заборгованості із виплати заробітної плати;

- недостатній рівень кваліфікаційної підготовки, в т. ч. директорського корпусу та управлінського апарату підприємств, які виявляють непристосованість до роботи в ринкових умовах;

- недостатня забезпеченість та відплив кваліфікованих робочих кадрів як з промислових підприємств, так і установ, які займаються науковою роботою та впровадженням високих технологій.

5. Проблеми екологічності міської промисловості:

- невирішеність проблеми утилізації шламу гальванічного виробництва;

- недостатній розвиток індустріальних методів переробки промислових відходів;

- недостатній контроль за утворенням, перевезенням, розміщенням та утилізацією відходів.

До перерахованого слід додати невисоку активність промислового бізнесу (30% від числа промислових підприємств фактично забезпечують близько 95% обсягу промислового виробництва).

Разом з вказаними останніми роками загострився ряд нових проблем, рішення яких вимагає як вдосконалення діючих і введення нових механізмів державного регулювання промислової діяльності, так і проведення комплексу заходів, спрямованих на збереження наукового і виробничого потенціалу промисловості міста. До числа таких проблем, в першу чергу, можуть бути віднесені проблеми, пов'язані з кадровим забезпеченням, а також проблеми, обумовлені виконанням вимог, що пред'являються до промисловості, які пов'язані із соціально-економічним розвитком міста.

Київська міська програма розвитку промисловості на інноваційній основі (далі - Програма) становить своєю ціллю запровадження моделі сталого економічного зростання промислового потенціалу м. Києва шляхом формування умов для забезпечення міських та загальнодержавних потреб у промисловій продукції на основі збільшення обсягів виробництва високотехнологічної, конкурентоспроможної, екологічно чистої, експортоорієнтованої та імпортозамінної продукції.

Програма зорієнтована на реалізацію наступних завдань:

- максимальне забезпечення міських потреб в промисловій продукції. Стимулювання місцевих виробників шляхом формування замовлення на продукцію, необхідну для міського господарства;

- впровадження на промислових підприємствах м. Києва наукоємних технологій за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності, визначеними Законом України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні";

- техніко-технологічна модернізація промислового комплексу, впровадження прогресивних структурних змін, збільшення кількості впроваджених інноваційних проектів;

- прискорений розвиток виробництв, здатних нарощувати експортний потенціал;

- збільшення випуску імпортозамінюючої продукції;

- поліпшення фінансового стану підприємств, створення передумов для залучення інвестицій;

- оптимізація обсягів, вдосконалення якості підготовки кваліфікованого робітничого, інженерно-технічного й управлінського персоналу;

- впровадження механізмів вилучення земельних ділянок промислових підприємств, що неефективно використовуються, з метою розвитку на них нових високотехнологічних або необхідних для міста виробництв;

- широкомасштабна екологізація промислового виробництва;

- забезпечення енергозбереження;

- формування механізмів реалізації програмних цілей.

Проблеми і передумови формування перспективної промислової політики м. Києва на середньострокову перспективу з урахуванням оцінки стану промисловості дозволяють виділити наступні системоутворюючі пріоритети.

1. Вирішення виробничих проблем розвитку промислового комплексу шляхом:

- максимального забезпечення міських потреб в промисловій продукції за рахунок власного виробництва;

- підвищення якості продукції. Сприяння розвитку системи забезпечення якості і сертифікації продукції, перш за все в наукоємних і високотехнологічних галузях промисловості на основі:

- розвитку систем добровільної сертифікації, підвищення рівня вимог відповідно до міжнародних стандартів, норм, правил і кращих світових зразків;

- підвищення ефективності виконання метрологічних і контрольно-випробувальних робіт на основі вдосконалення системи метрологічного забезпечення і створення центрів колективного користування;

- розвитку і технічного переоснащення високотехнологічних контрольно-випробувальних центрів, служб метрологічного забезпечення випуску наукоємної високотехнологічної продукції;

- сертифікації наукоємної високотехнологічної конверсійної продукції, що випускається за технологіями подвійного застосування, для легітимного виходу на вітчизняний і світовий ринки;

- підвищення рівня інноваційності функціонування промислового комплексу з метою збільшення потенціалів експортоспроможності та імпортозаміни;

- впровадження енергозберігаючих технологій.

Ця група пріоритетів включає:

- встановлення пріоритетів підтримки промислових підприємств в цілях формування ядра промисловості, що складається з високопродуктивних і соціально значущих організацій, включаючи:

- створення або розвиток високотехнологічних виробництв, зокрема виробництв по випуску засобів для забезпечення матеріально-технічної бази науки, освіти, інших секторів економіки міста;

- створення або розвиток виробництв, орієнтованих на забезпечення внутрішніх потреб міста і його населення, зокрема по схемі імпортозаміщення;

- створення або розвиток виробництв, що забезпечують мультиплікативний ефект зростання доданої вартості у випуску кінцевого продукту і збільшення зайнятості населення;

- створення нових високотехнологічних виробництв і введення в дію нових виробничих потужностей для випуску високоякісної продукції на користь соціально-економічного розвитку міста, підвищення рівня якості життя населення.

2. Підвищення рівня фінансового стану підприємств шляхом підвищення ефективності виробництва; надання підтримки соціально значущим підприємствам з метою їх фінансового оздоровлення через нормалізацію ситуації із заборгованістю, підвищення ефективності процедур банкрутства; підвищення ефективного використання земельних ділянок; вдосконалення організаційно-економічних механізмів підвищення ефективності використовування міської землі як ресурсу збереження науково-промислового потенціалу; вдосконалення нормативної правової бази регулювання промислової діяльності в частині недопущення неефективного або нецільового використовування земельних ділянок і встановлення порядку зміни власника при виявленні нецільового використовування земельних ділянок, призначених для здійснення наукової і промислової діяльності, включаючи механізм компенсації витрат, внесення пропозицій щодо внесення змін та доповнень в законодавчі акти України та нормативно-правові акти міського рівня, пов'язані з недопущенням дій і операцій, що призводять до припинення діяльності організацій науки і промисловості, їх навмисного або фіктивного банкрутства, а також силового захоплення.

3. Підвищення рівня екологізації промислового виробництва. Закриття екологічно небезпечних підприємств та виробництв. Винесення тих, що залишаються, за межі житлових зон Києва і області (за домовленістю з областю).

4. Пріоритети, пов'язані з соціально-економічним розвитком міста.

Вимоги, пов'язані з соціально-економічним розвитком міста, обумовлені перш за все:

- соціальними проблемами;

- проблемами містобудівного розвитку і підвищення ефективності використання міських земель;

- проблемами ресурсо-, енергозбереження;

- проблемами забезпечення економічної безпеки міста.

Основними пріоритетами розвитку промисловості в частині рішення соціальних проблем міста є:

- забезпечення стійкого зростання реальних доходів економічно активного населення на основі випереджаючого зростання оплати праці по відношенню до темпів зростання споживчих цін в цілях підвищення платоспроможного попиту населення, створення умов трудової мотивації для роботи в промисловості;

- забезпечення зайнятості працездатного населення і збереження стійкої ситуації на ринку праці у сфері промисловості з урахуванням основних демографічних характеристик на перспективу;

- забезпечення підготовки і перепідготовки кадрів різних галузей промисловості, в першу чергу, зайнятих у високотехнологічних, наукоємних галузях промисловості, а також у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності;

- підтримка необхідного рівня якості життя населення м. Києва, включаючи:

- поліпшення екологічної ситуації в місті;

- недопущення техногенних катастроф в промисловості;

- підвищення конкурентоспроможності продукції, реалізовуваної на споживчому ринку за прийнятними для широких верств населення цінами в умовах експансії аналогічної продукції з боку інших країн;

- зниження навантаження для населення міста по оплаті комунальних послуг в умовах проведення житлово-комунальної реформи на основі створення і використовування у житлових будинках сучасного ресурсо-енергозберігаючого устаткування і приладів, що виробляється київськими підприємствами;

- розширення виробництва високотехнологічної медичної техніки, а також імпортозамінюючих лікарських препаратів за доступними цінами;

- створення індустрії товарів для спорту і туризму за доступними для широких верств населення цінами;

- створення системи стимулювання, що забезпечує зацікавленість роботодавців у залученні праці інвалідів у промислове виробництво, а також направленої на збереження виробничого потенціалу спеціалізованих підприємств, зокрема на основі встановлення диференційованого підходу до номенклатури міського замовлення і розміщення певної продукції, передбаченої міським замовленням, переважно серед спеціалізованих підприємств.

3.1. Забезпечення потреб міста в продукції власного виробництва, росту обсягів виробництва імпортозамінюючої та експортоорієнтованої високотехнологічної продукції

З метою повного використання міського промислового потенціалу для задоволення потреб міста передбачається реалізація наступних заходів:

- вдосконалення механізму формування і розміщення на конкурсній основі міського замовлення на закупівлю продукції для міських потреб;

- надання міського замовлення київськими підприємствами переважно на умовах техніко-технологічного переозброєння виробництва з використанням устаткування, виробленого київськими підприємствами;

- інформаційна підтримка промислових підприємств, розташованих на території міста, щодо номенклатури, обсягів та технічних вимог до продукції, яка буде закуповуватись;

- формування в місті системи довгострокових замовлень на поставку високотехнологічної наукоємної продукції для міських потреб, що забезпечує взаємозв'язок проведення робіт "розробка - впровадження - виробництво - поставка для міських потреб";

- вдосконалення нормативно-правової бази у сфері забезпечення добросовісної конкуренції і захисту вітчизняної наукоємної продукції від "нечесних" прийомів в торгівлі, що застосовуються вітчизняними і зарубіжними фірмами, включаючи встановлення умов їх доступу на київський ринок промислових товарів і послуг;

- сприяння підвищенню попиту на інноваційну і інвестиційну промислову продукцію на основі підвищення оплати праці в Києві.

Діяльність в сфері підвищення конкурентоспроможності продукції київських підприємств, виробництва імпортозамінюючої та експортоорієнтованої високотехнологічної продукції передбачає:

- Вдосконалення нормативно-правових і організаційних основ забезпечення відповідності стану промислового виробництва вимогам міжнародних стандартів і здійснення широкомасштабної модернізації промислового виробництва як бази підвищення його конкурентоспроможності, включаючи:

- інформаційну підтримку пошуку перспективних технологій, використання нових видів енергії, матеріалів із заданими властивостями і гнучкої автоматизації виробництва, а також нестандартних рішень для забезпечення конкурентних переваг київських товаровиробників в рамках міжрегіональної і міжнародної конкуренції і забезпечення гармонізації технологічного середовища міста з розвиненими країнами у сфері менеджменту, інжинірингу, атестації промислового виробництва;

- створення умов для формування і використовування перспективної техніко-технологічної бази розвитку промислового виробництва, його техніко-технологічного переозброєння і інтеграції, зокрема сприяння активному освоєнню промисловими підприємствами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій і підтримка проектів створення комп'ютерно-агрегованих і автоматизованих виробництв в якості основного засобу подолання технологічної багатоукладності промисловості м. Києва і поступового переходу до технологій п'ятого і шостого устроїв;

- підтримку процесів впровадження в організаціях промисловості перспективних технологій, створених за рахунок коштів бюджету м. Києва, по таких напрямках, як інформаційно-телекомунікаційні системи; елементна база мікроелектроніки, наноелектроніки і квантових комп'ютерів; опто-, радіо- і акустоелектроніка, оптичний і СВЧ-зв'язок; матеріали для мікро- і наноелектроніки; біотехнології; синтез лікарських засобів і харчових добавок; екологічно чистий і високошвидкісний наземний транспорт; енергозберігаючі технології; альтернативні джерела енергії; зниження ризику і зменшення наслідків природних і техногенних катастроф; природоохоронні технології, переробка і утилізація техногенних утворень і відходів; хімічні технології очищення стічних вод і підготовки питної води; лазерні і електронно-іонно-плазмові технології; прецизіонні і нанометричні технології обробки, збірки, контролю; технології глибокої переробки вітчизняної сировини і матеріалів в галузях промисловості.

- Підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів промисловості, включаючи:

- сприяння розвитку менеджменту в організаціях промисловості на основі:

- підвищення кваліфікації управлінського персоналу для роботи в умовах відкритого ринку, зокрема у сфері корпоративного менеджменту, фондових ринків, сучасного маркетингу, освоєння міжнародних стандартів, норм, правил ведення бізнесу у сфері промисловості, торгівлі, надання послуг, зокрема передбачених угодами СОТ;

- впровадження в організаціях промисловості систем менеджменту якості, орієнтованих на міжнародні стандарти (зокрема стандарти серії ISO 9000);

- сприяння вдосконаленню системи підготовки і перепідготовки кадрів в цілях підвищення ролі людського капіталу в промисловості на основі:

- розвитку системи підготовки і перепідготовки інженерно-технічних і робочих кадрів для промисловості з урахуванням прогнозів потреби інноваційного і високотехнологічного секторів промисловості в кадрах різних спеціальностей, підвищення якості і вдосконалення структури навчання.

- Покращання умов для залучення інвестицій у сферу промисловості, включаючи:

- вдосконалення організаційно-економічного механізму залучення крупних довгострокових інвестицій в реконструкцію виробництв передбачає зниження інвестиційних ризиків, виконання інвестиційних контрактів і захист прав інвесторів;

- сприяння формуванню стратегічного партнерства з провідними міжнародними фірмами, які володіють принципово новими високопродуктивними технологіями, з метою створення складної готової продукції з високою доданою вартістю і її реалізації на основі завоювання нових ніш на ринку;

- вдосконалення механізмів державного регулювання процесів підтримки конкуренції на ринку на основі вироблення методологічних підходів до оптимізації співвідношень між крупними, середніми і малими підприємствами у сфері промисловості, регулювання імпорту по масштабах і структурі, встановлення критеріїв ділової активності промислових підприємств залежно від розміру вироблюваної ними доданої вартості.

Підвищення інвестиційної привабливості і інноваційної активності промисловості міста передбачає здійснення комплексу заходів по поліпшенню інвестиційного клімату і підвищенню інвестиційної привабливості промислових підприємств, підвищенню інноваційного потенціалу промисловості та інноваційної активності організацій.

Перелік імпортозамінної конкурентоспроможної продукції, випуск якої буде освоєно промисловими підприємствами м. Києва, наведений у табл. 1.