Про затвердження Київської міської програми розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки

3.2. Розвиток системи забезпечення якості та сертифікації продукції

Очікуваний вступ України у Світову організацію торгівлі (СОТ) передбачає вихід української економіки у світовий торговельно-економічний простір, де їй доведеться боротися за ринки збуту поруч з розвиненими компаніями. Мова йде як про завоювання зовнішніх ринків, так і утримання внутрішнього ринку. Адже всі кордони країн - членів СОТ поміж собою стануть практично відкритими в обидві сторони, і товари та послуги будуть пересуватися в той бік, де нижче рівень якості. При цьому стане значно складніше забезпечувати конкурентоспроможність вітчизняних підприємств на внутрішньому ринку за рахунок використання митно-тарифних механізмів та засобів технічного регулювання, можливості яких щодо обмеження імпорту в Україну безпечної з точки зору міжнародних вимог продукції, будуть істотно звужені. За таких обставин, щоб витримати боротьбу за споживача з досвідченими зарубіжними компаніями та їх менеджерами, українські підприємства повинні забезпечити конкурентоспроможність вітчизняної промисловості в нових економічних умовах.

У зв'язку з цим вбачається доцільним, враховуючи важливість задіяння такого впливового чинника підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, як робота за системою ISO, забезпечити вирішення таких проблем, як:

- надання фінансової допомоги підприємствам у проведенні системи управління якістю шляхом надання пільгових кредитів;

- інформаційне забезпечення підприємств в галузі впровадження названої системи.

При створенні мережі навчальних, консалтингових, сертифікаційних та інших центрів доцільно використовувати ті структури, які вже успішно діють в державі. Перш за все, варто врахувати наукові напрацювання Інституту кібернетики НАНУ та Міжгалузевого центру якості "ПРИРІСТ". Корисно також задіяти можливості Української асоціації якості (УАЯ), яка вже має у своєму розпорядженні базові ресурси для надання вітчизняним підприємствам комплексу високопрофесійних послуг щодо підвищення досконалості і конкурентоспроможності.

У даний час існують різні способи розробки, впровадження і сертифікації системи якості. Але найефективнішою є Система, що складається з наступної послідовності дій:

1. Прийняття рішення про необхідність здійснення і сертифікацію системи управління якістю. Як правило, таке рішення ухвалюється з наступних причин:

- керівник розуміє необхідність реорганізації або удосконалення системи менеджменту;

- організація прагне вийти зі своєю продукцією на нові ринки збуту;

- організація планує участь у тендері;

- керівництво зацікавлене в зниженні витрат і зменшенні собівартості продукції;

- при збільшенні чисельності співробітників на підприємстві виникає необхідність в стандартизації процесів, методик і процедур для ефективнішої роботи;

- керівництво хоче поліпшити якість своєї продукції і визначити причини появи браку;

- організації необхідний імідж виробника світового рівня.

2. Отримання додаткової інформації щодо термінів, обсягів, вартості робіт і т. ін.

3. Аналіз діяльності підприємства, під час якого уточнюються всі питання, що стосуються розробки, впровадження і сертифікації Системи управління якістю організації; вибирається найбільш оптимальний варіант співпраці, узгоджуються плани і терміни проведення робіт, вартість, додаткові чинники.

4. Узгодження і підписання контрактів.

5. Проведення роботи по розробці і впровадженню системи управління якістю, під час якої:

- визначається і розробляється політика якості;

- проводиться аналіз підприємства, існуючої документації за якістю, контрактів на закупівлю сировини, матеріалів, що комплектують, і контрактів на реалізацію продукції, методик оцінки постачальників;

- аналізується організаційна структура управління підприємства, удосконалюються системи менеджменту і маркетингу, складаються діаграми відповідальності;

- призначається представник керівництва по якості і розробляється план заходів щодо якості;

- розробляються системи ідентифікації;

- проводиться аналіз і контроль метрологічного забезпечення;

- розробляються процедури по контролю невідповідної продукції;

- розробляється система коригуючих заходів по роботі з рекламаціями клієнтів;

- розробляються процедури по упаковці, збереженню і відвантаженню продукції;

- навчається персонал підприємства; включаючи підготовку внутрішніх аудиторів;

- розробляється процедурна документація за системою "Управління якістю";

- розробляються методики роботи з персоналом і замовниками, оцінки постачальників, управління документацією і інформацією, збору і аналізу даних і др.;

- відпрацьовуються всі процедури, які забезпечують якість продукції та ефективне функціонування системи якості;

- розробляється система заходів, спрямованих на усунення появи можливих невідповідностей;

- проводиться попередній аудит як генеральна репетиція сертифікаційного аудиту і т. д.

6. Сертифікація підприємства. Сертифікат ISO визнається у всіх країнах - повноправних членах ISO (Австрія, Бельгія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Словаччина, Чехія, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія) і в 130 країнах - кореспондентах ISO (країни СНД, малі держави, азіатські і малорозвинені країни).

7. Реєстрація організації в переліку сертифікованих підприємств, відрахування податків, видача сертифіката ISO 9001:2000 і логотипів з рекомендаціями по застосуванню.

Після сертифікаційного аудиту сертифікаційна організація проводить щорічну перевірку безперервності відповідності системи управління якістю вимогам стандарту ISO-9001:2000. Сертифікат на систему якості за стандартом ISO-9001:2000 видається на три роки. Через три роки провадиться ресертифікація.

Мета щорічних перевірок - переконатися у тому, що проводяться всі необхідні заходи для того, щоб досягнутий рівень системи якості не знизився.

Не маючи системи менеджменту якості, сертифікованої на відповідність міжнародним стандартам ISO серії 9000, виробник не може реально конкурувати як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Наявність сертифіката стандарту ISO серії 9000 відкриває перед київськими виробниками широкі перспективи при веденні бізнесу. Наприклад, підвищуються шанси на успіх при участі в тендерах, з'являються можливості експорту продукції за вищими цінами (наявність сертифіката ISO у виробника позбавляє партнерів необхідності проводити дорогу експертизу якості товарів, що закуповуються) і т. д. Побудована з урахуванням вимог міжнародних стандартів ISO система якості дозволяє забезпечити максимально ефективну і прибуткову роботу підприємства.

Ситуація на ринках, як внутрішньому, так і зовнішніх, постійно змінюється і потребує адекватної реакції керівників підприємств. Кількісні та якісні показники впровадження міжнародних систем якості знаходяться в динамічному розвитку, що вимагає подальшого вивчення та відповідних дій з боку органів влади, в тому числі м. Києва.

Заходи, спрямовані на розвиток системи забезпечення якості та сертифікації продукції, представлені у табл. 2.

3.3. Підвищення рівня інноваційності промислового виробництва

Для Києва, як і для України в цілому, найефективнішою є стратегія, заснована на технологізації знань, створенні і широкому використанні наукоємних технологій як для внутрішнього споживання, так і для експорту. Ця стратегія передбачає переважно інноваційний шлях розвитку промисловості.

Перехід до інноваційного шляху розвитку промисловості обумовлює необхідність реалізації заходів щодо переходу промисловості на передову техніко-технологічну базу, розвитку виробництва адекватних постіндустріальному суспільству технологічних устроїв, здійснення на цій основі структурних змін промисловості міста. Головною ланкою в цій сфері є розвиток інформаційних комп'ютерних технологій і наукових досліджень в області інформаційних технологій, оскільки, виходячи з досвіду розвинених зарубіжних країн, генеральною лінією зростання п'ятого технологічного устрою є комп'ютеризація технології та управління на всіх етапах відтворювального циклу.

Підвищення інноваційного потенціалу організацій промисловості і їх інноваційної активності передбачає:

- визначення довгострокової стратегії інноваційного розвитку міста шляхом розробки та впровадження відповідної Концепції та програм;

- сприяння інтеграції організацій науки, промисловості і підприємств у формі промислових кластерів, а також створенню інтегрованих корпоративних структур або участі в них, включаючи трансграничні в економічному просторі СНД і за його межами, широке використання механізмів трансферу технологій;

- стимулювання розвитку корпоративної (заводський) науки і розробок на основі надання підтримки виконання НІОКР, що ініціюються безпосередньо організаціями промисловості для здійснення модернізації виробництва і впровадження наукоємних технологій;

- надання підтримки для отримання сертифікатів якості і безпеки, охоронних документів на промислову власність при створенні нових типів машин і технології утилізації відходів;

- реалізацію заходів по збільшенню числа інноваційно активних підприємств на основі ініціювання внесення змін і доповнень в податкове і земельне законодавство, що передбачають встановлення нормативів, які орієнтують підприємства на санацію виробничих потужностей, відмову від виробничих площ і устаткування, що не використовуються;

- стимулювання інноваційної активності товаровиробників, які впроваджують у виробництво наукоємні технології, шляхом надання преференцій в сфері кредитування;

- впровадження системи пільгового кредитування процесів розробки і реалізації науково-інноваційних досліджень (зокрема надання кредитів під освоєння технологій та ноу-хау суб'єктами господарювання), забезпечення зворотності та цільового використання інноваційних позик, опрацювання механізмів реінвестування доходів від науково-інноваційних проектів у подальший розвиток сфери науки;

- сприяння і надання підтримки для проведення технічного аудиту організацій промисловості для оцінки їх можливості технологічного розвитку;

- розширення системи науково-консультаційних послуг в цілях формування на підприємствах професійного інноваційного менеджменту;

- розвиток інноваційної інфраструктури, зокрема технопарків, технополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів, інноваційних бірж, центрів консалтингу, інжинірингу, маркетингових, рекламних, аудиторських, сертифікатних фірм, малих інноваційних підприємств;

- створення міського банку даних щодо науково-інноваційного потенціалу та трансферу технологій;

- проведення фундаментальних досліджень за стратегічними напрямами розвитку інноваційних технологій XXI ст., а також прикладних досліджень згідно з перспективами інноваційного розвитку економіки столиці;

- реконструкцію та модернізацію господарського комплексу на сучасній техніко-технологічній основі, зокрема впровадження новітніх біотехнологій у легкій та харчовій промисловості, фармацевтиці;

- формування у виробничій сфері науково-дослідних консорціумів;

- становлення науково-фінансово-інвестиційно-технологічних груп як засіб об'єднання комерційних інтересів технологічно й коопераційно пов'язаних підприємств, науково-дослідних установ, банків, фінансово-інвестиційних і страхових компаній.

3.4. Енергозбереження в промисловості

Проблеми енергозбереження обумовлені тим, що промисловість має високу питому вагу у споживанні паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Так, частка промисловості складає 98% від усіх ПЕР, що використовуються за всіма видами економічної діяльності.

Існуюча практика продовження ресурсу устаткування (майже шестикратне з початку 90-х років скорочення коефіцієнта введення в дію нових виробничих потужностей) обумовлює наростаючу відсталість технологічного й енергетичного устаткування. Знижуються показники енергетичної ефективності активного устаткування, що споживає ПЕР в процесі виготовлення виробів, устаткування, яке служить для передачі теплової, електричної енергії і інших енергоносіїв, а також споруд, до яких відносяться захисні конструкції і матеріали. Все це веде до зростання енергоємності виробництва.

В даний час енергоємність економіки Києва в 2-3 рази перевищує питому вагу енергоємності економіки розвинених країн.

Збереження ситуації, що склалася по енергоємності промислового виробництва, з одного боку, потребує різкого збільшення споживання ПЕР з метою досягнення прогнозованих темпів зростання промислового виробництва і, відповідно, призведе до подальшого збільшення дефіцитності паливно-енергетичного балансу міста. З іншого боку, подальше зростання витрат на ПЕР в структурі собівартості, спричинене як зростанням питомого споживання, так і зростанням тарифів на енергоресурси, призведе до погіршення стану цінової конкурентоспроможності міської продукції.

Виходом з даної ситуації є здійснення комплексу заходів з енергозбереження, які передбачають:

- технічне переозброєння і модернізацію енергоємних виробництв, підвищення на цій основі їх енергетичної ефективності і зменшення екологічного навантаження на навколишнє середовище;

- скорочення непродуктивної витрати енергоресурсів за рахунок впровадження системи перспективних технічних регламентів, галузевих стандартів і норм витрати енергоресурсів;

- оснащення підприємств сучасними технічними засобами обліку і регулювання витрати енергоресурсів;

- розвиток інноваційної діяльності по створенню і впровадженню енергозберігаючого устаткування, техніки і технологій у споживачів енергоресурсів;

- покращання енергетичних характеристик технологічних процесів виробництва за рахунок вдосконалення існуючих, розробки та широкого впровадження нових, більш ефективних схем, обладнання та апаратів, які характеризуються значно вищими одиночними потужностями;

- удосконалення конструкцій та модернізація паливоспоживаючого обладнання, включаючи автоматизацію нагрівальних та термічних печей;

- зменшення металоємності продукції, що випускається;

- обов'язкова установка рекуператорів з підвищеним підігрівом повітря (500-600 град.C) та установка газопальникових пристроїв з низьким виходом оксидів азоту;

- широке впровадження нових теплоізоляційних та вогнетривких, у тому числі волокнистих, матеріалів для футеровки печей;

- повне використання тепла вихідних газів, тепла агрегатів, що охолоджуються, тепла відпрацьованої пари від пресів і молотів та інше;

- застосування автоматичних пристроїв керування вентиляторними установками, рекуперації та утилізації тепла.

Заходи, спрямовані на реалізацію цих завдань, наведені у табл. 3.

3.5. Оптимізація територіального розміщення виробництва та підвищення ефективності використання земельних ділянок

Перспективи містобудівного розвитку м. Києва багато в чому визначаються рішенням задач оптимізації територіального розміщення організацій науки і промисловості.

У Києві зосереджена значна частка промислового потенціалу країни, притому найбільш наукоємного і високотехнологічного. Із промисловими підприємствами, науково-дослідними і проектними інститутами пов'язана значна частина економічно активного населення столиці.

У період бурхливого розвитку промисловості розміщення промислових підприємств здійснювалось хаотично. У міру розростання міста, розширення його економічних і соціальних функцій значна кількість промислових підприємств опинилася в центральних районах Києва і на прилеглих територіях.

Багато підприємств давно застаріли, деякі використовують свої часто величезні площі неефективно, вважаючи за краще здавати їх в оренду. Території, які вони займають, - значний резерв для розміщення інноваційних, високотехнологічних виробництв. При гострому дефіциті міських земель виникає необхідність реформування виробництв там, де є значні територіальні резерви.

Одним з варіантів рішення проблеми браку земельних ресурсів під соціальне будівництво, під подальший розвиток міста є реорганізація виробничих територій, які неефективно використовуються підприємствами. Цей процес повинен відбуватись не довільно, а відповідно до функціонального призначення земельних ділянок, визначеного Генеральним планом розвитку м. Києва. Згідно з Генеральним планом розвитку м. Києва підлягають перепрофілюванню, перебазуванню або ліквідації підприємства, перелічені у розділі 6.2.

Необхідність подібної реорганізації виробничих територій обумовлена:

- недостатньо ефективним використанням земельних ресурсів міста, що знаходяться у розпорядженні промислових підприємств;

- браком земельних ділянок для створення нових інноваційних виробництв, будівництва, об'єктів сфери життєзабезпечення міста;

- функціонування екологічно шкідливих виробництв, зокрема поблизу селітебних зон;

- необхідністю розвитку і реабілітації територій природного комплексу.

Основними пріоритетами оптимізації територіального розміщення промисловості міста відповідно до вимог містобудівного розвитку Києва є:

- реформування, реорганізація і ліквідація підприємств і виробництв, розташованих в безпосередній близькості від житлових забудов, загальноміських центрів і територій природного комплексу, зокрема за рахунок виведення підприємств за межі м. Києва або їх перепрофілювання;

- комплексна реорганізація виробничих територій в м. Києві з метою:

- скорочення кількості виробничих зон в місті, зокрема за рахунок підвищення густини промислово-виробничої забудови, ущільнення виробництв і діючих промислових об'єктів;

- розробки і реалізації оптимальних територіальних галузевих схем розміщення промисловості на виробничих територіях міста з урахуванням їх комплексної реорганізації;

- використовування територій, що вивільняються в процесі реформування, реорганізації і ліквідації підприємств і окремих виробництв для впровадження інвестиційних проектів, що забезпечують впровадження інноваційної моделі розвитку промисловості.

Реалізація вказаних пріоритетів передбачає:

- застосування заходів стимулювання для звільнення земельних ділянок, призначених для іншого функціонального застосування, і переведення виробництв на інші виробничі території;

- створення у межах міста своєрідних "міні-промислових міст", в яких зосереджені об'єкти науки, промисловості, малого підприємництва, об'єднані виробничими, технологічними і науково-технічними інтересами, що використовують в своїй діяльності об'єкти інфраструктури як об'єкти колективного користування. Це дозволить створити якісно нові механізми взаємодії органів міської влади та промислових об'єктів у вирішенні питань територіального розміщення продуктивних сил промисловості.

Ефективним механізмом використання потенціалу промисловості та науки в умовах ринку є створення і розповсюдження нових технологій на основі територіальної концентрації інноваційних і промислових комплексів (кластерів) - промислових компаній, інноваційних центрів, наукових установ, органів територіального управління та ін.

Територіальне інноваційно-промислові кластери мають в своїй основі певну стійку систему розповсюдження нових знань, технологій і продукції - так звану технологічну мережу.

Підприємства кластера мають додаткові конкурентні переваги завдяки можливості здійснювати внутрішню спеціалізацію і стандартизацію, мінімізувати витрати на впровадження інновацій. Важлива особливість таких структур - наявність в їх складі гнучких підприємницьких структур малого бізнесу, що дозволяють формувати інноваційні "точки зростання".

Як показує світова практика, підтримка інноваційної діяльності кластерів може здійснюватися прямими (фінансування НІОКР і інноваційних проектів із бюджетних коштів, захист прав учасників інноваційної діяльності, підготовка кваліфікованих кадрів і т. д.) і непрямими методами (різні податкові пільги у сфері інновацій, державне страхування венчурного підприємництва, створення партнерств з участю представників бізнесу і органів виконавчої влади та ін.).

3.6. Забезпечення стабільності фінансового стану підприємств

У цьому напрямку передбачається діяльність, спрямована на:

- поліпшення стану розрахунків промислових підприємств з іншими суб'єктами господарської діяльності, скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості;

- розвиток системи стимулювання підвищення ефективності використання земельних ділянок шляхом встановлення диференційованих орендних або податкових платежів за землю;

- надання фінансової допомоги підприємствам у вигляді погашення частки кредитної ставки за рахунок міського бюджету;

- реалізацію заходів по підвищенню ефективності процедур фінансового оздоровлення організацій промисловості, ліквідації нерентабельних організацій і виробництв і прискореного створення на базі їх майново-земельних комплексів високопродуктивних виробництв;

- сприяння інтеграції організацій науки і промисловості з організаціями інших галузей економіки міста, зокрема торгівлі, з метою забезпечення внутрішньопромислового і міжгалузевого перетікання капіталу, що забезпечує розвиток реального сектору економіки, а також створенню спільних промислових підприємств і торговельно-промислових компаній по виробництву і реалізації вітчизняної продукції з участю іноземного капіталу.

Пріоритетними напрямами у наданні фінансової допомоги підприємствам у вигляді погашення частки кредитної ставки за рахунок міського бюджету є:

- збільшення обсягів виробництва й поставок продукції кінцевого споживання й виробничо-технічного призначення з поліпшеними споживчими властивостями, у тому числі інноваційної, а також продукції, одержуваної із вторинних ресурсів;

- підвищення продуктивності праці, зниження виробничих витрат;

- збільшення частки вітчизняних засобів виробництва в технічному оснащенні організацій промисловості;

- підвищення рівня екологічної й техногенної безпеки виробництва на основі застосування сучасних технологій і устаткування, що відповідають вимогам переходу організацій промисловості на міжнародні екологічні стандарти;

- створення організаційної й техніко-технологічної бази для впровадження продуктових і технологічних інновацій;

- зниження продуктової й технологічної залежності від імпорту, збереження лідируючих позицій на ринках Києва та України, освоєння нових сегментів ринку;

- підвищення ефективності промислового виробництва за рахунок розвитку інфраструктури промисловості;

- підвищення рівня оплати праці в промисловості й зайнятості населення міста Києва;

- створення нових робочих місць і модернізація діючих;

- поповнення бюджету міста Києва.

3.7. Вирішення соціальних проблем в промисловості

Діяльність в цьому напряму передбачає:

- перехід до науково обґрунтованого нормування праці та запровадження як обов'язкового соціального стандарту регульованого державного мінімуму погодинної заробітної плати;

- впровадження сучасних механізмів стимулювання високопродуктивної праці, формування та розповсюдження промислової культури інноваційного типу;

- забезпечення та удосконалення колективно-договірного регулювання оплати праці;

- здійснення заходів щодо підвищення заробітної плати зайнятих на промислових підприємствах шляхом підвищення частки заробітної плати у структурі витрат за рахунок зниження матеріалоенергоємності виробництва;

- поліпшення матеріального, кадрового та технічного забезпечення об'єктів соціальної інфраструктури, що знаходяться на балансі промислових підприємств;

- надання допомоги в організації житлового будівництва за рахунок коштів промислових підприємств або їх об'єднань для їх працівників.

3.8. Підвищення рівня екологізації функціонування промислового комплексу міста

З метою зниження промисловістю негативного впливу на навколишнє природне середовище міста передбачається комплекс заходів, спрямованих на сприяння екологізації виробничої діяльності і ресурсозберіганню в промисловості, включаючи:

- розробку і реалізацію міських цільових програм енергозбереження і енергоефективносгі в паливно-енергетичному комплексі міста і промисловості в цілому;

- розширення сфери дії міжнародних екологічних стандартів серії ISO 14000 в промисловості;

- організаційну і фінансову підтримку впровадження в організаціях промисловості міста ресурсозберігаючих технологій і устаткування, розроблених організаціями науки і промисловості міста;

- організаційну і фінансову підтримку реалізації проектів по розвитку діючих і організації нових виробництв по переробці відходів промислового виробництва і продукції, що втратила свої споживчі властивості в результаті життєдіяльності міста і його населення;

- проведення промисловими підприємствами міста природозахисних заходів, а також заходів щодо забезпечення техногенної безпеки;

- участь промислових підприємств у міжнародних проектах у сфері ресурсозберігання і екологізації відповідно до Кіотського протоколу й інших міжнародних угод України та Києва;

- впровадження системи рециркуляції димових газів з метою зниження викидів азоту в атмосферне повітря від водогрійних котлів ДКВР - 10 м, котелень "Київенерго";

- створення єдиної кільцевої системи теплогенерації та тепловодозабезпечення міста за рахунок ТЕЦ, районних котелень та котелень підприємств міста, що знизить викиди в атмосферу окислів азоту, вуглецю та сірки тощо.

Крім того, реалізуються заходи, передбачені міською програмою охорони навколишнього природного середовища.

Заходи, спрямовані на розвиток екологізації виробництва, наведені у табл. 4.

4.1. Нормативно-правове забезпечення

З метою нормативно-правового забезпечення реалізації Програми передбачається створення правових основ формування та здійснення міської промислово-інноваційної політики шляхом прийняття Київською міською радою відповідних нормативних рішень. Серед них:

1. Про проведення щорічного аналізу промислового розвитку в м. Києві, в тому числі за номенклатурою та показниками економічної діяльності, визначеними Головним управлінням промислової, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

2. Про інформаційну підтримку здійснення промислово-інноваційної політики.

3. Про економічну підтримку здійснення промислово-інноваційної політики.

4. Про кадрову підтримку здійснення промислово-інноваційної політики.

5. Про затвердження програм інноваційного розвитку окремих галузей промисловості в м. Києві.

Крім того, передбачається:

- надання підтримки промисловим підприємствам щодо отримання сертифікатів якості і безпеки, охоронних документів на промислову власність при створенні нових типів машин і технології утилізації відходів;

- захист підприємств та організацій від захоплення (рейдерства).

4.2. Економічно-фінансове забезпечення Програми

Для реалізації промислової політики на інноваційній основі промислові підприємства міста потребують економічної, передусім фінансової, допомоги з боку міської влади. Ця допомога матиме такі форми:

- пільги щодо земельного податку, які передбачені, зокрема, статтею 12 Закону України від 03.07.97 N 2535-XII "Про плату за землю";

- пільги щодо місцевих податків та зборів, які передбачені, зокрема, статтею 18 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори".

Основні джерела фінансування заходів Програми:

- власні кошти підприємств - 5378,62 млн. грн. (65,84% загальної суми),

- кредити банків - 1797,04 млн. грн. (22%),

- інвестиції зацікавлених організацій - 150,25 млн. грн. (1,84%),

- державний бюджет - 741,88 млн. грн. (9,08%) для фінансування інноваційних заходів державних підприємств: Київського державного заводу "Буревісник", Київського державного авіаційного заводу "Авіант",

- міський бюджет у 2007 р. - 15,569 млн. грн.

З міського бюджету передбачається у 2007 році:

- фінансування організаційних заходів щодо створення та становлення комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи "Київський інноваційний фонд" - 1,5 млн. грн.;

- фінансування заходів щодо надання фінансової підтримки інноваційних проектів для впровадження їх на підприємствах, в установах та організаціях комунальної власності міста Києва комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою "Київський інноваційний фонд" - 10,769 млн. грн.;

- оцінка інноваційного потенціалу та передінвестиційна підготовка інноваційних проектів, що виконується КП "Центр високих технологій та інновацій" для впровадження їх на підприємствах, в установах та організаціях комунальної власності міста Києва - 2,5 млн. грн.;

- проведення виставок, науково-практичних конференцій з питань подальшого розвитку промислового комплексу міста на інноваційній основі - 0,5 млн. грн.;

- організація та проведення державних, міських свят, пов'язаних з промисловою діяльністю (Дня машинобудівника, Дня винахідника і раціоналізатора, Дня працівників легкої промисловості, Дня науки) - 0,1 млн. грн.;

- видання довідників та спеціальної методичної літератури - 0,2 млн. грн.

Крім того, в місті передбачається:

- запровадження цільової інвестиційної політики в напрямі її інноваційного спрямування. Орієнтація промислового розвитку міста на структуризацію промисловості у заданих інноваційною політикою напрямах обумовлює міську структурну політику. Для її практичної реалізації необхідно, щоб інвестиційна політика в промисловості була підпорядкована цілям і напрямам структурної перебудови промисловості. Це означає, що місцеве замовлення та інвестиції повинні направлятися на реалізацію проектів, які відповідають завданням структурної політики;

- створення кластерів, здатних продукувати високотехнологічні конкурентоспроможні товари та послуги;

- сприяння в отриманні кредитів від іноземних фінансових організацій згідно із Законом України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 N 93/96. Важливим напрямом економічної підтримки власного виробника є отримання інвестиційних кредитів від іноземних компаній та міжнародних фінансових організацій під конкретні проекти. Насамперед, це можуть бути: проекти щодо виробництва унікальної високотехнологічної продукції (для подальшої її спільної реалізації на світовому ринку); проекти що забезпечують енергозбереження в промисловості; проекти, які спрямовані на захист зовнішнього середовища. Отримання кредитів значною мірою залежить від авторитету місцевої влади, її гарантій та можливостей пайової участі у реалізації конкретних проектів. Тому міська влада м. Києва буде брати участь у реалізації лише тих проектів, які мають суттєвий інтерес для міста, і лише після укладання відповідної угоди з потенційним отримувачем кредиту з визначенням взаємних зобов'язань та відповідальності. Тільки на такій основі міській владі доцільно витрачати час і кошти на пошук і відповідні переговори з іноземними партнерами, допомагати підприємству у розробці бізнес-планів тощо;

- венчурне фінансування науково-технологічних розробок та випуску інноваційної продукції.

Міською владою буде надаватися допомога в отриманні виробничих приміщень для розміщення необхідних місту виробництв малим підприємствам за рахунок вільних площ, або тих, що звільняються на підприємствах, а також на об'єктах інших форм власності, переданих в управління виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), в тому числі в акціонерних товариствах, в статутних фондах яких є частка майна, якою управляє міська влада.

Перспективним є виділення приміщень для розміщення малих підприємств інноваційного спрямування у вищих навчальних закладах або науково-дослідних інститутах. У такому разі ділове співробітництво цих структур буде більш перспективним через взаємозацікавленість у створенні інноваційних технологій та конструкцій та в їхній практичній реалізації на взаємовигідних засадах.

4.3. Організаційне забезпечення Програми

Для реалізації Програми будуть задіяні важелі організаційного характеру, які є досить ефективними і не вимагають суттєвих фінансових витрат для свого застосування. Це, насамперед:

- захист внутрішнього ринку від надходження дешевої, але неякісної продукції;

- реструктуризація збиткових, але перспективних для міста промислових підприємств;

- застосування процедури банкрутства для безперспективних промислових підприємств;

- підвищення ефективності управління промисловим розвитком міста на основі формування ефективно діючого міського промислового комплексу і застосування кластерного методу управління, а також підвищення ефективності організації фінансування науково-технічної діяльності тих науково-дослідних організацій, які здійснюють розробки соціально-економічного та технічного спрямування для потреб міста;

- застосування системи лізингу;

- сприяння розвитку промислової та інноваційної інфраструктури;

- поліпшення інвестиційного клімату і підвищення інвестиційної привабливості промислових підприємств, включаючи формування та реалізацію політики недопущення зростання цін природних монополій на енергетичні ресурси і комунальні послуги і реалізацію інших заходів стабілізації економічних умов господарської діяльності наукових установ та промислових підприємств;

- сприяння інтеграції організацій науки, промисловості і підприємств малого бізнесу у формі промислових кластерів, а також створенню інтегрованих корпоративних структур або участі в них, включаючи трансграничні в економічному просторі СНД і за його межами, широке використання механізмів трансферу технологій;

- вдосконалення механізму формування і розміщення на конкурсній основі міського замовлення на закупівлю продукції для міських потреб на основі включення в міське замовлення продукції, створеної за результатами НДДКР і впровадженої у виробництво за участю коштів бюджету м. Києва; надання міського замовлення переважно на умовах техніко-технологічного переозброєння виробництва з використанням устаткування, виробленого київськими підприємствами.

Важливим напрямом досягнення ефективності у функціонуванні промислового комплексу є реструктуризація підприємств.

Досвід реструктуризації промислових підприємств, який накопичено в Україні за останні роки, показав недосконалість існуючих для цього механізмів. У зв'язку з цим важливим завданням є акцентування уваги органів центральної влади на тому, що невирішеними питаннями при реструктуризації перспективних підприємств залишаються:

- реструктуризація боргів підприємств;

- виділення обігових коштів підприємствам, у тому числі шляхом надання пільгових кредитів, або надання підприємству податкових канікул.

Вирішення цих питань потребує прийняття відповідних законодавчих або нормативних актів на рівні центральної державної влади.

Структурна перебудова промисловості міста повинна мати чітку цільову спрямованість.

Мета структурної перебудови промисловості міста полягає у застосуванні міською владою своїх можливостей у двох зустрічних напрямах.

З одного боку, зусилля міської влади будуть спрямовані на збереження і розвиток виробництв, які відповідають вимогам інноваційної політики, тобто виробляють конкурентоспроможну продукцію:

- необхідну місту для забезпечення функціонування міського господарства, яка закуповується за кошти бюджету міста, в тому числі по імпорту;

- необхідну населенню міста (товари народного споживання), яка споживається на внутрішньому ринку і завозиться в м. Київ з інших регіонів України та по імпорту;

- ліквідну на зовнішньому ринку, яка має попит за межами м. Києва, в тому числі на світовому ринку. Це - наукоємна, високотехнологічна продукція, яка виробляється або київськими виробниками особисто, або на спільних підприємствах.

З другого боку, зусилля місцевої влади будуть спрямовані на виявлення підприємств або виробництв, які:

- застосовують екологічно небезпечні технології, забруднюють навколишнє середовище в місті і, при цьому, виробляють продукцію, яка не є вкрай необхідною для міста та внутрішнього ринку. До таких підприємств мають застосовуватись адміністративні та економічні санкції з тим, щоб сприяти їхній реструктуризації або закриттю;

- є хронічно збитковими, які не змогли пристосуватися до роботи в сучасних ринкових умовах. До таких підприємств має застосовуватись процедура банкрутства.

Основним організаційно-правовим інструментом реалізації Програми розвитку промисловості м. Києва на інноваційній основі є складання системи (комплексу) підпрограм, які повинні спрямовувати діяльність усіх підрозділів міської влади та всіх суб'єктів ринкової економіки в столиці в єдиному напрямі для досягнення основної мети - ефективного забезпечення потреб міського господарства та населення міста конкурентоспроможною промисловою продукцією на основі модернізації та структурної перебудови виробничого потенціалу міста, зниження його енерго- та матеріалоємності, підвищення ефективності та екологічності виробництва. Зазначені підпрограми є програмами нижчого рівня відносно цієї Програми.

Комплексний підхід до розробки певного набору локальних цільових підпрограм промислового розвитку в місті полягає в тому, що всі ці програми мають розроблятися в єдиній системі, яка забезпечить можливість вирішення конкретних цілей кожної програми шляхом реалізації заходів як даної програми, так і доповнюючих (забезпечуючих) їх заходів, які містяться в інших цільових програмах.

Тобто заходи різних програм повинні доповнювати один одного, конкретизувати завдання програм, або сприяти їхньому виконанню.

Всі підпрограми мають розраховуватися на виконання в єдиному часовому періоді, зокрема в період до 2011 року.

Система програмного регулювання здійснення промислово-інноваційної політики в місті має включати:

- районні програми інноваційного розвитку промисловості;

- галузеві програми інноваційного розвитку промисловості;

- цільові програми випуску інноваційної київської продукції;