КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА
VI сесія XXIV скликання
Р І Ш Е Н Н Я
N 215/1089 від 27.11.2003
Про затвердження Київської міської
програми розвитку промисловості на
інноваційній основі до 2006 року
Відповідно до пункту 22 статті 26 Закону України "Про місцевесамоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) та з метою забезпеченнястабільного зростання обсягів промислового виробництва в м. Києвіна основі широкого впровадження інноваційної моделі розвиткупромисловості міста Київська міська рада
В И Р І Ш И Л А:
1. Затвердити Київську міську програму розвитку промисловостіна інноваційній основі до 2006 року згідно з додатком.
2. Виконавчому органу Київської міської ради (Київськійміській державній адміністрації):
2.1 Забезпечити виконання Київської міської програми розвиткупромисловості на інноваційній основі до 2006 року;
2.2 Головному управлінню промисловості, транспорту та зв'язкувиконавчого органу Київської міської ради (Київської міськоїдержавної адміністрації) при формуванні бюджету міста Києва накожний бюджетний рік включати до бюджетного запиту обсягифінансування для виконання заходів, передбачених Київською міськоюпрограмою розвитку промисловості на інноваційній основі до 2006року в межах бюджетних асигнувань, виділених головномурозпоряднику коштів.
3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійнукомісію Київської міської ради з питань промисловості тапідприємництва.
Київський міський голова О.Омельченко
Додаток
до рішення Київської
міської ради
від 27.11.2003 N 215/1089
КИЇВСЬКА МІСЬКА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ
НА ІННОВАЦІЙНІЙ ОСНОВІ ДО 2006 РОКУ
ЗМІСТ
Паспорт Програми
1 Загальні положення
2 Сучасний стан та основні проблеми соціально-економічного
розвитку промисловості міста
2.1 Характеристика сучасного стану розвитку промисловості
2.2 Основні проблеми промислового розвитку міста, які
потребують вирішення
3 Міська політика формування інноваційної моделі розвитку
промисловості. Інноваційна стратегія
3.1 Перехід на інноваційну модель розвитку - основний
пріоритет міської промислової політики; концепція
інноваційного розвитку промисловості в м.Києві
3.2 Розвиток інноваційної інфраструктури та інноваційної
діяльності в м.Києві
4 Основні напрями та механізми реалізації Програми розвитку
промисловості на інноваційній основі
4.1 Правова політика реалізації Програми
промислово-інноваційного розвитку
4.2 Інформаційна політика реалізації Програми
промислово-інноваційного розвитку
4.3 Організаційно-методична політика реалізації Програми
промислово-інноваційного розвитку
4.3.1 Розробка територіально-матеріальних балансів та
обгрунтування місцевого замовлення на виготовлення
промислової продукції для потреб міста
4.3.2 Удосконалення структури промислового виробництва в
місті. Диверсифікація промислових виробництв
4.3.3 Захист внутрішнього ринку
4.3.4 Сприяння розвитку промислової інфраструктури
4.3.5 Поліпшення системи управління промисловістю міста
4.3.6 Організація промислово-інноваційного розвитку на
основі комплексу міських програм
4.4 Економічні механізми реалізації Програми
4.5 Соціальна політика в промисловості
4.6 Кадрова політика в промисловості
4.7 Екологічна політика в промисловості
5 Очікувані результати реалізації заходів Програми
6 Заходи, спрямовані на забезпечення реалізації, моніторингу та
управління Програмою
7 Заходи щодо реалізації Програмних напрямків здійснення
інноваційної політики
8 Заходи з реалізації міської програми розвитку промисловості
на інноваційній основі до 2006 року
ПАСПОРТ ПРОГРАМИ
Найменування Київська міська програма розвитку промисловості
Програми на інноваційній основі до 2006 року
Підстави для Закон України "Про місцеве самоврядування в
розробки Україні" ( 280/97-ВР ) (ст.26, п.22);
Програми Указ Президента України "Про Концепцію державної
промислової політики" від 12.02.03 N 102/2003
( 102/2003 ) (п.1, абз.15 Концепції державної
промислової політики);
Послання Президента України до Верховної Ради
України "Європейський вибір. Концептуальні засади
економічного і соціального розвитку України на
2002-2011 роки" ( n0010100-03 );
Послання Президента України до Верховної Ради
України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України
у 2002 році" ( n0010100-03 );
Програма діяльності Кабінету Міністрів України на
2003-2004 роки "Відкритість, дієвість,
результативність" ( n0001120-03 );
Рішення Київської міської ради "Про концепцію
Програми розвитку промисловості м.Києва на
2003-2006 роки" від 28.11.2002 N 143/303
Рішення Київської міської ради "Про міське
замовлення на виробництво товарів, проведення робіт
і надання послуг для потреб м.Києва" від 28.11.2002
N 142/302 ( ra_142023-02 )
Терміни 2003-2006 роки, з пролонгацією до 2011 року
реалізації
Замовник Головне управління промисловості, транспорту та
Програми зв'язку виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації)
Мета Програми Забезпечення стабільного зростання обсягів
промислового виробництва в м.Києві шляхом створення
та впровадження випуску конкурентоспроможної, в
т.ч. імпортозамінюючої та експортоорієнтованої
наукоємної, високотехнологічної продукції на основі
широкого впровадження інноваційної моделі розвитку
промисловості міста
Очікувані Збільшення обсягів виробництва на 9,5 млрд.грн.
результати Створення майже 9 тис. нових робочих місць.
Додаткові надходження до бюджетів всіх рівнів та
соціальних фондів 1,3 млрд.грн.
Збільшення експорту продукції на 1,4 млрд.грн.
Виконавці Підприємства та організації всіх форм власності та
заходів підпорядкування, задіяні в Програмі, головні
Програми управління, управління виконавчого органу Київської
міської ради (Київської міської державної
адміністрації)
Головний Комунальне підприємство "Науково-дослідний інститут
розробник соціально-економічних проблем міста" (КП "НДІСЕП")
Програми
Загальні 2,0 млрд.грн. протягом 2003-2006 р.р., в т.ч. за
обсяги рахунок бюджету м.Києва - 143,8 млн.грн.
фінансування Витрати на реалізацію заходів Програми у 2004 році:
Програми за рахунок бюджету м.Києва - 37,3 млн.грн.
Всього за 2003-2006 р.р. 2,04 млрд.грн., в т.ч.:
1,0 млрд.грн. - власні кошти підприємств;
0,74 млрд.грн. - кредити банків;
0,15 млрд.грн. - залучені інвестиції на виконання
спільних проектів;
0,01 млрд.грн. - фінансова підтримка підприємств
за рахунок державного бюджету;
0,14 млрд.грн. - міський бюджет, в т.ч.:
17 млн.грн. - На наукові дослідження в інтересах
підприємств науковими
організаціями системи НАНУ (стаття
"Наука"). Тематичний план буде
погоджено Науково-економічною
радою з питань координації
науково-дослідних та проектних
робіт.
123 млн.грн. - На часткову компенсацію
відсоткової ставки, сплаченої
підприємствами за кредити банків.
3,4 млн.грн. - На розвиток інноваційної
інфраструктури та сприяння
інноваційній діяльності: створення
міського Центру інноваційного
розвитку, організація
інформаційно-консалтингового фонду
"Hi-tech", створення Центру
підтримки венчурного
підприємництва та ін.
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Наявний промисловий потенціал м.Києва свідчить про те, щостолиця України - не тільки політичний, адміністративний ікультурний центр держави, а й крупний промисловий центр зрозвиненим багатогалузевим промисловим виробництвом.
Промислові підприємства є важливим системоутворюючимелементом міського середовища, і це обумовлює першочергову увагу,яка приділяється функціонуванню і здійсненню ефективноїпромислової політики в м.Києві.
В сучасний період об'єктивною необхідністю стало забезпеченняподальшого розвитку промисловості на інноваційній основі.Передумовою є те, що без постійного впровадження у виробництводосягнень науково-технічного прогресу промислова продукція втрачаєсвої конкурентні можливості і, відповідно, позиції на внутрішньомута світовому ринках.
Необхідністю збереження своїх позицій на ринках промисловоїпродукції та виходу промислового виробництва на нові рубежі іобумовлена нагальна потреба у впровадженні в промисловий розвитокінноваційної моделі на основі розробки та здійснення ефективноїпромислово-інноваційної політики.
Завдання щодо проведення такої політики як на державному, такі на регіональному рівнях містяться в проголошеній ПрезидентомУкраїни стратегії соціально-економічного розвитку країни надовгострокову перспективу, у посланнях Президента України доВерховної Ради України, у чинному законодавстві.Нормативно-правовою базою розробки та реалізації політики розвиткупромисловості м.Києва на інноваційній основі є:
Конституція України від 28.06.1996 N 254к/96-ВР( 254к/96-ВР );
Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційноїдіяльності в Україні" від 16.01.2003 N 433-IV ( 433-15 );
Закон України "Про інноваційну діяльність" від 04.07.2002N 40-IV ( 40-15 );
Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної таінноваційної діяльності технологічних парків" від 16.07.1999N 991-XIV ( 991-14 );
Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від09.04.1999 N 586-XIV ( 586-14 );
Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ" від15.01.1999 N 401-XIV ( 401-14 );
Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997N 280/97-ВР ( 280/97-ВР );
Закон України "Про поставки продукції для державних потреб"від 22.12.1995 N 493/95-ВР ( 493/95-ВР );
Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від13.12.1991 N 1977-XII ( 1977-12 );
Указ Президента України "Про Концепцію державної промисловоїполітики" від 12.02.2003 N 102/2003 ( 102/2003 );
Указ Президента України "Про деякі питання інноваційногоінвестування підприємств, що мають стратегічне значення дляекономіки та безпеки держави" від 01.07.2002 N 593/2002( 593/2002 );
Указ Президента України "Про рішення Ради національноїбезпеки і оборони України від 3 липня 2001 року "Про невідкладнізаходи щодо виводу з кризового стану науково-технологічної сфериУкраїни і створення реальних умов для переходу економіки наінноваційну модель розвитку" від 20.08.2001 року N 640/2001( 640/2001 );
Послання Президента України до Верховної Ради України"Україна: поступ у XXI сторіччя. Стратегія економічного тасоціального розвитку на 2000-2004 роки" від 23.02.2000( 276а/2000 );
Послання Президента України до Верховної Ради України"Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічногота соціального розвитку України на 2002-2011 роки" від 30.04.2002( n0001100-02 );
Послання Президента України до Верховної Ради України "Провнутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році" від 15.04.2003( n0010100-03 );
Програма діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість,дієвість, результативність", схвалена постановою Верховної РадиУкраїни від 17.04.03 N 729-IV ( 729-15 );
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.2003 N 1174( 1174-2003-п ) "Про схвалення Державної програми розвиткупромисловості на 2003-2011 роки";
Рішення Київської міської ради "Про затвердження Генеральногоплану м. Києва та проекту плану його приміської зони на період до2020 року" від 28.03.2002 N 370/1804 ( ra0370023-02 );
Рішення Київської міської ради "Про затвердження Концепціїрозвитку промисловості м. Києва на 2003-2006 роки" від 28.11.2002N 143/303 ( ra_143023-02 );
Рішення Київської міської ради "Про міське замовлення навиробництво товарів, проведення робіт і надання послуг для потребм. Києва" від 28.11.2002 N 142/302 ( ra_142023-02 );
Рішення спільного засідання колегій Міністерства промисловоїполітики України та Київської міської державної адміністрації зпитання "Про підвищення ефективності роботи промислового комплексуміста м. Києва на основі впровадження інноваційної моделірозвитку, нарощування випуску конкурентоспроможної продукції таобладнання для народного господарства" від 17.04.2003 N 3;
Резолюція міської науково-практичної конференції
"Промисловості м. Києва - інноваційний шлях розвитку" від
14.11.2002;
Протокол доручень, напрацьованих під час апаратної наради уголови Київської міської державної адміністрації О.О.Омельченка,від 18.10.2002 (пп.10 та 18).
В світлі загальнодержавної інноваційної політики і навиконання прийнятих відповідно до неї рішень Київської міськоїради в місті розроблена "Київська міська програма розвиткупромисловості на інноваційній основі до 2006 року" (далі -Програма).
Програма має на меті створення в м.Києві сучасного, ефективнопрацюючого промислового комплексу, здатного виробляти виключноконкурентоспроможну, ліквідну на внутрішньому та зовнішньомуринках промислову продукцію.
Головними пріоритетами Програми є:
- стабільне зростання обсягів промислового виробництва
в м.Києві при обов'язковому підвищенні якості шляхом створення та
організації випуску конкурентоспроможної, в т.ч. імпортозамінюючої
та експортоорієнтованої наукоємної, високотехнологічної продукції
на основі широкого впровадження інноваційної моделі розвитку
промисловості міста;
- забезпечення постійного впровадження нових інноваційнихпроектів з метою оновлення технологій при випуску продукції зурахуванням новітніх досягнень науково-технічного прогресу;
- стабільна робота промислових підприємств міста на основіорганізації випуску необхідної місту та ліквідної на внутрішньомута зовнішньому ринках продукції;
- структурна перебудова промислового комплексу міста звизначенням в якості пріоритетних галузей промисловостімашинобудування, приладобудування та електронної промисловості,орієнтованих на випуск високотехнологічної наукоємної продукції,легкої, харчової, фармацевтичної, деревообробної, меблевої,целюлозно-паперової промисловості та видавничої справи;
- забезпечення максимальної та стабільної зайнятості у сферіпромисловості на основі завантаження діючих та створених новихробочих місць;
- підвищення ефективності промислового виробництва шляхомзабезпечення зростання продуктивності праці, скорочення матеріало-та енергоємності продукції і підвищення частки заробітної плати усобівартості продукції;
- ліквідація заборгованості з виплати заробітної плати напідприємствах загальнодержавної та колективної власності;
- забезпечення екологічності промислового виробництва.
При цьому передбачається досягнення таких основнихрезультатів:
- формування ефективного структурованого промисловогокомплексу екологічно безпечних та раціонально розміщенихінноваційних підприємств, які повинні вироблятиконкурентоспроможну на внутрішньому та зовнішньому ринках(ліквідну) продукцію;
- стабільна робота всіх промислових підприємств міста,зворотне залучення втрачених висококваліфікованих фахівців,створення нових робочих місць, ліквідація прихованого безробіття;
- максимальне задоволення потреб міського господарства танаселення міста (внутрішнього ринку) у високоякісній продукціївласного виробництва;
- зменшення залежності внутрішнього ринку м.Києва відзавезення (в тому числі імпортних закупівель) необхідної міступродукції;
- нарощування можливостей експортного потенціалу длястворення нових робочих місць, поліпшення платіжного балансу ізбільшення валютних надходжень до бюджету міста;
- забезпечення стабільних надходжень податкових коштів добюджету міста в результаті поліпшення фінансового станупромислових підприємств;
- підвищення продуктивності праці, зниження матеріало- таенергоємності продукції і збільшення частки заробітної плати усобівартості продукції;
- розвиток малого підприємництва, в тому числі на основіформування системи внутрішньої технологічної кооперації;
- раціональне використання земельних ділянок, які займаютьпромислові підприємства, і забезпечення використання вивільненихземельних площ (у зв'язку з ліквідацією збиткових підприємств іреструктуризацією діючих) як резерву для забудови або длястворення зелених зон;
- досягнення високого рівня екологічної безпеки промисловоговиробництва та його наслідків в результаті впровадження системзахисту води та повітря від шкідливих викидів, в тому числіоснащення виробничих процесів очисними спорудами;
- участь в інтеграції країни у світові торговельні структури,в тому числі створення умов для приєднання до ГАТТ/СОТ.
Київська міська програма розвитку промисловості наінноваційній основі спрямована на досягнення у 2003-2006 рокахпоказників, що відповідають завданням на відповідний періодДержавної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки( 1174-2003-п ) та Концептуальним засадам стратегії економічногота соціального розвитку України на 2002-2011 р.р. ( n0001100-02 ),викладеним в Посланні Президента України до Верховної Ради Україниу 2002 р.
В подальшому міська Програма буде пролонгована на період до2011 року з тим, щоб забезпечити функціонування м.Києва якінноваційного регіону.
При розробці Програми використані інноваційні пропозиції, атакож положення районних в місті програм промислового розвитку.
В Програмі використовуються поняття і термінологія, якіприйняті зараз в офіційно затверджених державних документах, атакож в системі державної статистики. Зокрема, термінологія привизначенні інноваційної діяльності використовується у такомузначенні:
Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконаленіконкурентоздатні технології, продукція або послуги, а такожорганізаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного,комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структурута якість виробництва і (або) соціальної сфери;
Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована навикористання і комерціалізацію результатів наукових досліджень тарозробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатнихтоварів і послуг;
Інноваційний продукт - результат науково-дослідної і (або)дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам,встановленим Законом України "Про інноваційну діяльність"( 40-15 );
Інноваційна продукція - нові конкурентоздатні товари чипослуги, що відповідають вимогам, встановленим Законом України"Про інноваційну діяльність" ( 40-15 );
Інноваційний проект - комплект документів, що визначаєпроцедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числіінвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продуктуі (або) інноваційної продукції;
Пріоритетний інноваційний проект - інноваційний проект, щоналежить до одного з пріоритетних напрямів інноваційноїдіяльності, затверджених Верховною Радою України;
Інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк,технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) - підприємство(об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізуєінноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких угрошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягупродукції і (або) послуг;
Інноваційна інфраструктура - сукупність підприємств,організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої формивласності, що надають послуги із забезпечення інноваційноїдіяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові,інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).
Інноваційний регіон - виробничо-територіальне утворення, вмежах якого промисловість виробляє продукцію (послуги), обсяг якиху грошовому вимірі перевищує 70% загального обсягу продукції(послуг), що виробляються в регіоні.
Джерела фінансування інвестиційної діяльності підприємств:
- власні кошти;
- залучені кошти;
- асигнування з державного бюджету і місцевих бюджетів;
- позикові засоби (кредити, що надаються державою, кредитиіноземних інвесторів, облігаційні позики, кредити банків і іншихінституційних інвесторів);
- іноземні інвестиції.
Власні кошти - активи підприємства, які можуть бутиспрямовані на фінансування інвестиційної діяльності (прибуток,накопичення, амортизаційні відрахування, суми, виплачуваністраховими організаціями у вигляді відшкодування збитку т.п., атакож інші види активів - основні фонди, земельні ділянки,промислова власність і т.п.).
Залучені кошти - засоби, що не належать підприємству(одержані із сторони), але беруть участь в господарському обороті(засоби від продажу акцій, благодійні і інші внески, засоби, щовиділяються вищестоящими холдинговими і акціонерними компаніями,промислово-фінансовими групами на безвідплатній основі).
Асигнування з державного бюджету і місцевих бюджетів - кошти,що спрямовані на здійснення заходів, передбачені відповіднимбюджетом на поворотній і безповоротній основі.
Позикові засоби - кошти які видаються у вигляді позикипідприємству, вони носять цільовий характер і видаються на умовахстроковості, повернення та платності (кредити, що надаютьсядержавою, кредити іноземних інвесторів, облігаційні позики,кредити банків та інших інституційних інвесторів). Банківськийкредит - основна форма кредиту, при якій грошові кошти в тимчасовекористування надаються банками.
Іноземні інвестиції - кошти, що надаються у формі фінансовоїабо іншої участі в статутному капіталі спільних підприємств, атакож у формі прямих вкладень (у грошовій формі) міжнароднихорганізацій і фінансових інститутів, держав, підприємств іорганізацій різних форм власності і приватних осіб.
2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО
РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ МІСТА
2.1. Характеристика сучасного стану розвитку промисловості
Промисловість м.Києва протягом останніх років розвивається,загалом, успішно, хоча недоліки, які мали місце в Україні заперіод реформ, знайшли своє відображення і в промисловому секторіекономіки міста. Проте, за промисловістю зараз залишаєтьсяпровідне місце серед інших секторів економіки.
У 2002 році частка промислової продукції у валовому випускутоварів і послуг в місті склала 30,8%, чистого прибутку - 52,%загальної суми. Промислово-виробничі засоби, що зосереджені упромисловості, складають 19,1% від їх загальної вартості по містув цілому. В промисловості зайнято близько 250 тис.чол. (навеликих, малих і середніх підприємствах), в тому числі на великих- понад 170 тис.чол.
Промисловий сектор економіки м.Києва об'єднує майже 5 тис.суб'єктів господарювання, з них у першому півріччі 2003 року булоохоплено щомісячною статистичною звітністю 494 підприємства.
За формами власності промислові підприємства розподілені так:до державної власності належать - 40 (8,1% від загальної кількостіпідприємств, що складають щомісячну статистичну звітність),комунальної - 4 (0,6%), недержавної - 450 (91,1%). В таких жепропорціях розподіляється і обсяг виробленої продукції.
Розвиток промислового виробництва в м.Києві протягом1991-2002 років можна поділити на два етапи: спад виробництва,який можна охарактеризувати як падіння до кризового стану(1991-1996) та відродження промисловості (1997-2001). У 2001 роціпромисловість м.Києва перевищила за обсягами виробництва рівень1990 року і продовжує нарощувати свій потенціал.
За період стабілізації і підйому промислового виробництва умісті (1997 - 9 міс. 2003 р.) обсяги виробництва продукції зрослиу 2,1 раза. В Україні за цей же період зростання склало 59,8%.
Аналіз динаміки та тенденцій розвитку промисловості міста вцілому та по окремих показниках дозволяє виявити як сильні, так іслабкі (загрозливі) аспекти її функціонування.
За останні 10 років суттєві зміни відбулися в структуріпромислового виробництва. В процесі спаду промислового виробництвата його подолання в останні роки найбільшу питому вагу узагальному обсязі промислового виробництва зайняла продукціяпідприємств харчової промисловості (у 2002 р. - 24,8%), дещо меншу(19,7%) - машинобудування, обсяги з виробництва та розподіленняелектроенергії, газу, тепла та води складають 17,3% від загальноїсуми, продукція хімічної та нафтохімічної промисловості - 14,9%,целюлозно-паперової промисловості та видавничої справи - 8,9%.Решта 14,4% випуску припадає на виробництво будівельних матеріаліві конструкцій, виробів з деревини та продукції легкоїпромисловості.
Варто відзначити високу ступінь концентрації промисловоговиробництва в місті. Щорічно понад 60% продукції (6,4 млрд.грн. в2002 р.) виробляється на 27 провідних підприємствах міста. Дочисла таких підприємств входять виробники, продукція якихзорієнтована, насамперед, на внутрішній ринок. Це природнімонополісти (АК "Київенерго", ВАТ "Київводоканал"); підприємстваз унікальними технологіями, які зуміли одержати замовлення відінших країн (Київський державний завод "Авіант", ЗАТ "Пивзавод"Оболонь", КП "Київтрактородеталь"); підприємства з іноземнимиінвестиціями, що працюють за новітніми технологіями("Строймак-Кнауф", ДП "Тетра-Пак-Україна", Тютюнова фабрика"Реємстма-Київ"); підприємства, які мають підтримку міськоїдержадміністрації у вигляді регіонального замовлення продукції(ЗАТ "Київмлин", ВАТ "Завод ЗБК ім. Ковальської", ЗАТ "Індар");підприємства, що постійно впроваджують інновації і випускаютьпродукцію конче потрібну населенню (ЗАТ "Дарниця", ВАТ "Фармак",НВЦ "Борщагівський хімфармзавод", "Київський маргариновий завод".
Проте і на підприємствах з визначеної групи бувають спадивиробництва через нестабільне становище на ринку. Наприклад,відсутність замовлень на ДАХК "Артем" спричинила зниженняпоказників з обсягу виробництва не тільки на даному підприємстві,а й у Шевченківському районі та в цілому у місті.
Не можна залишити поза увагою той факт, що за останні роки вмісті зникли з виробництва не тільки продукція оборонногопризначення, на що є об'єктивні причини, а й численні товари, щотрадиційно вироблялись у місті і мали широкий попит навнутрішньому ринку (дріжджі, оцет, іграшки, тканини і т.ін.).
В більшості випадків причиною припинення виробництва такихтоварів є заповнення ринку аналогічними імпортними товарами, частонижчої якості, але привабливіше оформленими або дешевшими. Цейфакт є застереженням вітчизняним виробникам про те, що післявступу України до СОТ, утримуватись на ринку товарів буде всескладніше, особливо тим підприємствам, у кого вже зараз на складахзалишаються значна частка виробленої продукції, тобто яківиробляють недостатньо ліквідну продукцію. Найчастіше такоюпродукцією є товари народного споживання.
Подолання існуючих проблем розвитку найбільшою мірою залежитьвід конкурентоспроможності промисловості, яка забезпечується черезреалізацію інноваційного шляху розвитку підприємств. Інноваційнийпроцес поєднує науково-технічний прогрес та виробництво і єнайважливішим фактором економічного розвитку.
Впровадження прогресивних технологічних процесів та освоєннявиробництва нових видів продукції у січні-червні 2003 рокуздійснювали 82 підприємства, або 16,6% від кількості тих, щоскладають звітність з цієї діяльності.
Інноваційна діяльність здебільшого спрямована на освоєннявиробництва нової продукції - у першому півріччі її освоєно 240видів; нових прогресивних технологічних процесів впроваджено 153,з них маловідходних, ресурсозберігаючих - 78. У 2002 році такихпроцесів впроваджено 74 і 18, а в 2001 - 72 і 25 відповідно, щосвідчить про скорочення інновацій в цих напрямках діяльності.
Чисельність науково-технічних працівників на інноваційнихпідприємствах становила 1446 чоловік (у 2000 р. - 1381 чол.),питома вага їх в чисельності працівників цих підприємств складала2,2%. Враховуючи, що основна робота зі здійснення інноваційнихзаходів переміщується до виробника, ця кількість надзвичайно малау порівнянні з потребою. Найбільше спеціалістів, які виконуютьнауково-технічні роботи, зосереджено на підприємствахмашинобудування, електронного та електричного устаткування,транспортного устаткування.
Інноваційні процеси в промисловості тісно пов'язані знаявністю та станом основних засобів виробництва.
Вартість основних фондів по основному колу підприємствскладає 13283,0 млн.грн., по повному колу підприємств (місцевиходиниць) - понад 23000 млн.грн.
Показник використання основних фондів (фондовіддача) за 2002рік складає 0,78 грн. на 1 грн. вартості основних фондів. Середвидів економічної діяльності цей показник має значнудиференціацію: найменший - у виробництві електричного іелектронного устаткування - 0,24 грн., найвищий - у підприємствхарчової промисловості - 1,8 грн., хімічної та нафтохімічної(завдяки фармацевтичним підприємствам) - 1,9 грн. Такі показники єсвідченням наявності у переважного числа підприємств значнихрезервів основних фондів, які не використовуються, або задіянілише частково. Найбільше таких - серед підприємств оборонногокомплексу. В той же час є підприємства, які мають можливості длярозширення виробництва потрібної на ринку України продукції зарахунок впровадження нових технологій, але не мають території таприміщень, де можна було б такі виробництва розгорнути (ЗАТ"Ранніла-Київ", ТОВ "Лелека-Колор" та ін.)
Характерною особливістю основних фондів у промисловості є їхвисока ступінь зношеності. По основному колу підприємств вонастановить 48%. Найбільш зношені фонди на підприємствахмашинобудування, особливо з виробництва транспортного устаткування- 64,1%, найменша ступінь зносу фондів на підприємствах харчової іхімічної та нафтохімічної промисловості - 33,2% та 37,2%відповідно, тобто, на підприємствах, що працюють успішно і маютьджерела для оновлення основних фондів.
За період з 1990 року чисельність працюючих у промисловості,без урахування змін у структурі цього сектору економіки (допромисловості віднесені деякі види діяльності - виробництво тарозподілення тепла, газу, видавнича справа) зменшилась майже надві третини.
Головним чином це пов'язано із зменшенням або припиненнямвиробництва на багатьох підприємствах.
У промисловості міста працює 171,2 тис. штатних працівників.Це становить 20,0% працюючих у всіх секторах економіки міста.
Найбільше працівників зайнято у машинобудуванні - 65,1 тис.осіб (проти 289,3 тис. у 1990 р.), у виробництві та розподіленніелектроенергії, тепла та газу - 26,7 тис., у харчовійпромисловості - 19,5 тис. осіб.
Зростання обсягів промислового виробництва після попередньогойого спаду не супроводжувалось залученням додаткової чисельностіпрацівників, а забезпечувалось, в основному, шляхом підвищеннязайнятості штатних працівників на виробництві. У порівнянні з 2001роком, чисельність працівників в еквіваленті повної зайнятостізросла з 146,2 до 159,7 тис. осіб і склала 93,3% проти 90,2% відсередньо-облікової чисельності.
Рівень заробітної плати у промисловості за січень-червень2003 року перевищує на 2% середній по економіці міста за цейперіод. У першому півріччі середня заробітна плата працівникапромисловості склала 711,2 грн., що на 19,7% вище, ніж увідповідному періоді минулого року.
Серед галузей обробної промисловості у першому півріччі 2003року рівень заробітку найвищий у хімічному виробництві - 1026грн., харчовій промисловості - 979 грн., виробництві тарозподіленні електроенергії, газу та води - 853 грн., а найнижчий- у виробництві електричного та електронного устаткування - 452грн., в легкій промисловості - 410 грн.
В електронній промисловості такий рівень заробітної платисклався через неефективне використання робочого часу. Щодопідприємств легкої промисловості, то хоч вони і працюють надавальницькій сировині та матеріалах, проте ця схема не сприяєпідвищенню заробітної плати. Зарубіжних партнерів приваблює дешеваробоча сила на вітчизняних підприємствах, а для останніх - цеможливість хоч таким шляхом продовжувати діяльність.
26% працівників промисловості отримували у січні-червні 2003року заробітну плату, що нижча прожиткового мінімуму. Питома вагавитрат на оплату праці у вартості промислової продукції складаєлише 16,1%. Завдання щодо підвищення рівня оплати праці є одним зпершочергових, яке без впровадження інновацій у виробництвонедосяжне.
Скорочення обсягів виробництва, яке спостерігалося вбільшості галузей економіки міста за останні роки, позначилося назагальному обсязі утворення промислових відходів в місті. Однак,незважаючи на тенденцію зменшення обсягів утворення відходіввиробництва, триває процес накопичення відходів як на полігонахтак і на підприємствах.
В зв'язку із змінами технології виробництва, а такожпереходом підприємств на нові види продукції, склад та кількістьвідходів постійно змінюється. На сьогодні в структурі виробничихвідходів переважає дробина пивна, макулатура, зола і золошлаковівідходи теплових електростанцій і місцевих котелень, відходипідприємств легкої промисловості, шлаки феросплавного виробництва,металобрухт та ін. У відходи потрапляє велика кількістьпотенційної вторинної сировини.
Однією з важливих проблем у місті за останні два десятиріччяє зберігання та переробка токсичних відходів, які утворюються напідприємствах міста, причому кількість таких відходів постійнозбільшується, а проблема знешкодження не вирішується.
В м. Києві відсутній полігон токсичних відходів і поки щопитання не вирішується.
2.2. Основні проблеми промислового розвитку міста,
які потребують вирішення
Аналіз стану промислової сфери міста та чинників, щостримують її подальший розвиток, дозволяють згрупувати основніпроблеми, на вирішення яких спрямовані заходи цієї Програми.
Це насамперед:
1. Проблеми правового забезпечення:
- невирішеність на загальнодержавному рівні таких питань як: зменшення податкового навантаження на підприємства;
відсутність інвестиційно-привабливого середовища, стабільногозаконодавства, гарантій для інвестора;
недостатній захист внутрішнього ринку;
неефективна кредитна політика;
неефективна організація та методологія формуваннястатистичної звітності щодо роботи промислових підприємств тапромисловості міста в цілому, що обмежує можливість здійснюватиобгрунтований і достатньо повний аналіз і застосовувати методиекономічного прогнозування виробничої та фінансово-економічноїдіяльності промисловості;
- на рівні міста необхідно вирішити питання:
створення чіткої системи місцевого замовлення промисловимпідприємствам міста;
створення диференційованої системи плати за землю.
2. Проблеми інформаційного забезпечення:
- відсутність чіткої системи інформування підприємств містащодо номенклатури та техніко-економічних вимог до продукції, яказакуповується за кошти місцевого бюджету;
- недостатнє інформаційне забезпечення підприємств міста зпитань наявності науково-технічних розробок та про можливості їхзастосування;
- нерозвинутий ринок консалтингових послуг;
- недостатність статистичної інформації для забезпеченняприйняття обгрунтованих управлінських рішень. Є статистичні данілише на близько 500 підприємств із 5000.
3. Організаційні та економічні проблеми:
- неефективна структура промислового виробництва, яка невідповідає структурі виробничих потужностей;
- відсутність міжгалузевої збалансованості виробництва наоснові закінченого технологічного циклу;
- незадовільний рівень інноваційної діяльності на більшостікиївських підприємств: надто низький (порівняно з потенційнимиможливостями) рівень впровадження досягнень НТП у виробництво тавипуск інноваційної продукції;
- неефективне впровадження досягнень НТП у промисловевиробництво в м.Києві, зокрема недоліки в системі формуванняактуальної для міста тематики науково-технічних таконструкторсько-технологічних розробок та у розподілі коштів на їїфінансування;
- недостатній рівень завантаження виробничих потужностейпідприємств різних галузей, в розрізі районів, а також наявністьвільних виробничих площ;
- високий рівень зносу основних фондів (моральний тафізичний) в більшості галузей промисловості;
- нераціональне використання окремими промисловимипідприємствами земельних ресурсів, що належать територіальнійгромаді міста;
- неефективна структура зовнішньоекономічних зв'язків:незначна частка готової високотехнологічної продукції в загальномуобсязі експорту та наявність в імпортних закупівлях певної часткипродукції (деталей, комплектуючих), яка може вироблятися накиївських підприємствах;
- недостатня ефективність виробничої діяльності більшостікиївських підприємств з причини високого рівня енерговитратностівиробничих процесів;
- недостатньо ефективна фінансова діяльність промисловихпідприємств: недостатні обсяги інвестицій у виробництво таінноваційну діяльність; значна кількість збиткових підприємств;незадовільний стан взаєморозрахунків підприємств, щохарактеризується значними обсягами простроченої дебіторської такредиторської заборгованості;
- значна залежність міського господарства від зовнішніхпоставок необхідної продукції, в тому числі по імпорту;
- недостатньо ефективний стан сучасного управлінняпромисловістю міста, що частково обумовлюється обмеженимиможливостями міської влади здійснювати дієвий вплив на всіпідприємства міста у зв'язку із приналежністю їх до різних формвласності. Неможливість застосування кластерного методу управлінняпромисловим розвитком в умовах відсутності комплексності уфункціонуванні промислових підприємств у місті;
- незадовільний стан захисту внутрішнього ринку черезнедостатність заходів, які місцева влада має право застосовувати вмежах чинного законодавства, використовуючи умови укладенихУкраїною міжнародних договорів та недостатність заходів, які можнабуло б здійснювати відповідно до компетенції органів місцевогосамоврядування.
4. Соціальні проблеми:
- недостатній рівень заробітної плати по окремих галузях тапідприємствах;
- наявність диспропорцій у структурі витрат на виробництво зарахунок низької частки витрат на оплату праці;
- наявність по окремих підприємствах заборгованості ізвиплати заробітної плати;
- не завжди обгрунтоване скорочення чисельності зайнятих впромисловості, недостатній рівень кваліфікаційної підготовки, вт.ч. директорського корпусу та управлінського апарату підприємств,які виявляють непристосованість до роботи в ринкових умовах;
- проблеми забезпечення робітничими кадрами з рівнемкваліфікації, яка відповідає сучасним вимогам.
5. Проблеми екологічності міської промисловості:
- невирішеність питання знешкодження токсичних відходів;
- наявність у структурі палива окремих підприємств енергетикизначної частки вугілля;
- накопичення на підприємствах енергетики вапняного таванадіймісткого шламу, золошлакової суміші;
- невирішеність проблеми утилізації шламу гальванічноговиробництва;
- недостатній розвиток індустріальних методів переробкитвердих побутових і промислових відходів;
- недостатній контроль за утворенням, перевезенням,розміщенням та утилізацією відходів.