Про звернення до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність постанов Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року N 1080 та від 1 липня 2009 року N 664

З мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 27 липня 2009 року N 571 "Про зупинення дії положень постанов Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року N 1080 та від 1 липня 2009 року N 664" згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України зупинено дію абзацу другого пункту 12 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року N 1080 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року N 664) , а також пункту 6 змін, що вносяться до Положення про Міністерство оборони України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року N 664 "Про внесення змін до Положення про Міністерство оборони України".

У зв'язку з цим та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106, статті 150 Конституції України, статей 13, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність абзацу другого пункту 12 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року N 1080 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року N 664) , та пункту 6 змін, що вносяться до Положення про Міністерство оборони України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року N 664 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 31, ст. 2237; 2009 р., N 50,ст. 1691).

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року N 664 "Про внесення змін до Положення про Міністерство оборони України" внесено низку змін до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року N 1080.

Зокрема, пунктом 6 змін, що вносяться до Положення про Міністерство оборони України, абзац другий пункту 12 зазначеного Положення (за яким структуру центрального апарату Міністерства оборони України та положення про його структурні підрозділи затверджує Міністр) викладено в новій редакції, відповідно до якої структуру центрального апарату Міністерства оборони України затверджує Міністр за погодженням з Першим віце-прем'єр-міністром України; положення про структурні підрозділи центрального апарату Міністерства оборони України затверджує міністр.

Таким чином, Кабінет Міністрів України своєю постановою наділив Першого віце-прем'єр-міністра України повноваженням щодо погодження структури центрального апарату Міністерства оборони України.

Це не відповідає Конституції України з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 6 Основного Закону держави органи виконавчої влади, їх посадові особи здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 92 Конституції України організація і діяльність органів виконавчої влади визначаються виключно законами України. Згідно з частиною другою статті 120 Конституції України організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Перший віце-прем'єр-міністр України (віце-прем'єр-міністр України) згідно з розподілом повноважень: забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України у відповідних напрямах діяльності; очолює відповідний урядовий комітет; забезпечує підготовку питань для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів України, попередньо розглядає і погоджує проекти законів, актів Президента України, що готуються Кабінетом Міністрів України, та проекти відповідних актів Кабінету Міністрів України, сприяє узгодженню позицій між членами Кабінету Міністрів України, вносить пропозиції щодо порядку денного засідань Кабінету Міністрів України; забезпечує взаємодію Кабінету Міністрів України з Президентом України та Верховною Радою України з питань діяльності Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; бере участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів України, має право бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України та її органів, брати участь у роботі колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, у засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим; за рішенням Кабінету Міністрів України здійснює керівництво консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, що утворюються Кабінетом Міністрів України; представляє в установленому порядку Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами; веде переговори і підписує міжнародні договори України відповідно до наданих йому повноважень; здійснює інші повноваження, передбачені Законом України "Про Кабінет Міністрів України" та іншими законами. Водночас, зокрема, міністр України здійснює керівництво міністерством (крім міністра, який не очолює міністерство) та на виконання вимог законодавства в межах наданих йому повноважень визначає політичні пріоритети, стратегічні напрями роботи міністерства і шляхи досягнення поставленої мети, спрямовує та координує діяльність відповідних центральних органів виконавчої влади; видає обов'язкові для виконання накази з питань, що належать до сфери діяльності міністерства та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним (пункти 2, 8 частини першої статті 46 Закону України "Про Кабінет Міністрів України") .

Ні Закон України "Про Кабінет Міністрів України", ні інші закони України не наділяють Першого віце-прем'єр-міністра України повноваженням погоджувати структуру Міністерства оборони України.

Наділивши підзаконним актом Першого віце-прем'єр-міністра України повноваженням, не передбаченим законом, Кабінет Міністрів України перебрав на себе повноваження Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) , чим прямо порушив норми статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, а також частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України.

На неможливості зміни закону шляхом прийняття підзаконного правового акта наголошував Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України. У цьому ж Рішенні єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні зазначив, що "Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85) . Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України) , належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам".

Таким чином, наділивши постановою Кабінету Міністрів України Першого віце-прем'єр-міністра України відповідним додатковим повноваженням, Уряд вийшов за межі власних повноважень та діяв у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, а отже, порушив, крім вищезазначених, і норми частини третьої статті 113, за якою Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією та законами України, пункту 10 статті 116, за яким Кабінет Міністрів України здійснює повноваження, визначені Конституцією та законами України, частини першої статті 117 Конституції України, за якою Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання.

Як установив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 листопада 2008 року N 25-рп/2008 у справі про земельні аукціони, системний аналіз норм частини другої статті 6, частини другої статті 8, частини другої статті 19, частини третьої статті 113, пункту 10 статті 116, частини першої статті 117, частини другої статті 120 Основного Закону України дає підстави для висновку, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності при виданні постанов і розпоряджень повинен виходити із закріплених за ним виключно Конституцією і законами України повноважень, які не можуть встановлюватися іншими правовими актами, зокрема, власними актами.

На неприпустимості порушення Кабінетом Міністрів України вимог, зокрема, частини другої статті 19, частини третьої статті 113, частини першої статті 117 Основного Закону держави Конституційний Суд України неодноразово наголошував у своїх рішеннях (Рішення від 19 червня 2001 року N 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, від 11 листопада 2008 року N 25-рп/2008 у справі про земельні аукціони).

З огляду на наведене прошу Конституційний Суд України розглянути питання щодо конституційності положення абзацу другого пункту 12 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року N 1080 (зі змінами, внесеними постановою від 1 липня 2009 року N 664) , пункту 6 змін, що вносяться до Положення про Міністерство оборони України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року N 664.

Брати участь у конституційному провадженні за цим поданням уповноважено заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України М. Ставнійчук.