Мінагрополітики, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.
6. Організація реклами продуктів харчування, що сприяютьпідвищенню резистентності організму до шкідливого впливу чинниківдовкілля.
Мінагрополітики, Держкомінформ.
Постійно.
7. Забезпечення широкого інформування населення щодопрофілактики харчових отруєнь, у тому числі дикорослими грибами, атакож гострих кишкових інфекційних захворювань.
МОЗ, Держкомінформ, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Постійно;
д) землі
Завданням земельного законодавства згідно із Земельнимкодексом ( 561-12 ) України є регулювання земельних відносин зметою створення умов для раціонального використання й охорониземель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю ігосподарювання, збереження та відтворення родючості грунтів,поліпшення природного середовища, охорони прав громадян,підприємств, установ та організацій на землю.
Сучасне використання земельних ресурсів України поки що невідповідає вимогам раціонального природокористування.
Основа для дій
1. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30березня 1998 р. N 391 ( 391-98-п ) "Про затвердження Положення продержавну систему моніторингу довкілля" спостереження зазабрудненням земель проводять:
Мінекоресурсів - за станом грунтів різного призначення, утому числі на природоохоронних територіях (залишкова кількістьпестицидів, агрохімікатів і важких металів, природна і штучнарадіоактивність); грунтів (вміст забруднюючих речовин, у томучислі радіонуклідів); геохімічним станом ландшафтів (вміст іпоширення природних та техногенних хімічних елементів і сполук);
МНС (на територіях, підпорядкованих Адміністрації зонивідчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, а такожв інших зонах радіоактивного забруднення унаслідок катастрофи наЧорнобильській АЕС) - за станом грунтів і ландшафтів (вмістзабруднюючих речовин, радіонуклідів, просторове поширення);
МОЗ (у місцях проживання і відпочинку населення) - за станомземель (вміст пестицидів, агрохімікатів і важких металів,бактеріологічні, вірусологічні дослідження, наявність яєцьгеогельмінтів);
Мінагрополітики - за станом грунтів сільськогосподарськоговикористання (радіологічні, агрохімічні та токсикологічнідослідження, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів іважких металів);
Держводгосп - за станом зрошуваних та осушуваних земель(глибина залягання та мінералізація грунтових вод, ступіньзасоленості та солонцюватості грунтів);
Держкомзем - за станом грунтів і ландшафтів (вмістзабруднюючих речовин, прояви ерозійних та інших екзогеннихпроцесів, просторове забруднення земель об'єктами промислового ісільськогосподарського виробництва).
2. Землі в Україні можуть бути забруднені хімічнимиречовинами, збудниками інфекційних та паразитарних хворобунаслідок:
порушення правил внесення і зберігання мінеральних таорганічних добрив, пестицидів;
утворення промислових і побутових відходів, різних видівнезнезаражених стічних вод та їх осадів, які застосовуються якдобрива та з метою зволоження;
внесення відходів тваринницьких комплексів (ферм) таіндивідуальних господарств;
наявності на поверхні різних грунтів ксенобіотиків з викидівв атмосферне повітря промислових підприємств і автотранспортнихзасобів, а також радіонуклідів унаслідок катастрофи наЧорнобильській АЕС;
зберігання або постійного захоронення побутових і промисловихвідходів;
порушення правил видобутку, транспортування і переробки нафтита газу і розливання пально-мастильних матеріалів.
3. Незважаючи на економічну кризу та зменшення у 10 разівобсягів внесення в 1999 році порівняно з 1990 роком мінеральнихдобрив, а також у 6,6 раза - органічних, пестицидне навантаженняна довкілля зменшилося у 10 разів. Існує загроза використання усільському господарстві заборонених до застосування у розвинутихкраїнах неякісних або морально застарілих засобів хімізації.
4. Унаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС забрудненопонад 8,4 млн гектарів земель , у тому числі 3,5 млн - орних.
5. Різноманітні ксенобіотики, що потрапляють у землю, а потімчерез природні ланцюги в організм, можуть залежно від своїххімічних та біологічних властивостей, поглинутої дози та ступеняадаптаційно-компенсаторних резервів людини негативно впливати настан здоров'я і викликати різні хвороби (солі важких металівможуть підвищувати ризик виникнення макроелементозів, гепатитів,кардіо-, нефро- та енцефалопатії, новоутворень тощо; канцерогеннудію мають нітрати; стічні води та їх осади стають причиноюпаразитарних та інфекційних захворювань).
Основні пріоритети у сфері землекористування:
удосконалення нормативно-правової бази щодо захисту земельвід забруднень;
створення національної системи спостереження і контролю дляпопередження забруднення земель, забезпечення їх раціональноговикористання;
організація досліджень, пов'язаних з визначенням ризикузабруднення земель для здоров'я людини і управління цим ризиком.
План дій
1. Гармонізація існуючих нормативно-правових актів щодозахисту земель від забруднення з вимогами директив ЄС.
МОЗ, Мінекоресурсів, Мінагрополітики,
Мінекономики, Держкомзем, МНС.
2001 рік.
2. Створення банку даних щодо джерел забруднення земель затипами, якістю і кількістю забруднювачів.
Мінекоресурсів, Держкомзем, МНС, МОЗ, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
2003 рік.
3. Каталогізація і характеристика земель за якістю ікількістю забруднювачів.
Держкомзем, МОЗ, МНС, Мінекоресурсів, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
2003 рік.
4. Створення національної системи спостереження і контролю зазабрудненням земель (у тому числі і за санітарно-паразитологічнимипоказниками) та їх раціональним використанням.
Мінекоресурсів, Держкомзем, Мінекономіки,
Мінагрополітики, МНС, МОЗ.
2003 рік.
5. Перегляд асортименту хімічних речовин, що застосовуються всільському і лісовому господарстві. Забезпечення контролюючихорганів стандартними зразками, а також методиками дослідженняпестицидів на вміст у них діючої речовини.
Мінагрополітики, Мінекоресурсів, МОЗ.
2000 рік.
6. Зменшення обсягів застосування пестицидів за рахунокрозширення застосування біологічних засобів захисту рослин.
Мінагрополітики, МОЗ.
Постійно.
7. Забезпечення раціонального розміщення підприємствсільськогосподарського виробництва.
Мінекоресурсів, МОЗ, Мінагрополітики,
Держпромполітики, Держбуд, МНС,
Мінекономіки, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.
8. Організація розроблення технологій утилізації непридатнихдля використання пестицидів та агрохімікатів і тари з-під них тавпровадження тих технологій, що найбільше відповідають екологічнимвимогам та економічним показникам.
МОЗ, Держпромполітики, Мінекоресурсів,
Мінагрополітики, МНС, Держкомзем.
2003 рік.
9. Запровадження комплексу агромеліоративних заходів,спрямованих на зменшення переходу радіонуклідів у продукціюрослинництва і тваринництва.
Мінагрополітики, Держкомзем, МНС,
Мінекоресурсів.
Постійно.
10. Підвищення кваліфікації працівників сільськогогосподарства у сфері використання добрив, фертилізаторів,пестицидів та інших агрохімікатів і поводження з ними.
Мінагрополітики, Держкомзем, МОЗ, Мінекоресурсів,
МНС, Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Постійно.
11. Визначення регіональних пріоритетів серед забруднюючихземлі речовин в рамках місцевих планів з гігієни довкілля.
МОЗ, Мінекоресурсів, Мінагрополітики,
Держпромполітики, Держкомзем, МНС, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2003 рік;
е) відходи
Згідно із Законом України "Про відходи" ( 187/98-ВР )спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сферіповодження з відходами є Мінекоресурсів та його органи на місцях,державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органивиконавчої влади відповідно до їх компетенції.
Законодавство про вилучення з обігу, переробку, утилізацію,знищення або подальше використання неякісної та небезпечноїпродукції складається із Законів України "Про якість та безпекухарчових продуктів і продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ), "Провідходи" ( 187/98-ВР ), "Про охорону навколишнього природногосередовища" ( 1264-12 ), "Про забезпечення санітарного таепідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), "Про захист правспоживачів" ( 1023-12 ), "Про вилучення з обігу, переробку,утилізацію, знищення або подальше використання неякісної танебезпечної продукції" ( 1393-14 ) та інших нормативно-правовихактів.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних,міських рад згідно із Законом України "Про місцеве самоврядуванняв Україні" ( 280/97-ВР ) належить управління об'єктамижитлово-комунального господарства, належне їх утримання таефективна експлуатація, забезпечення необхідного рівня та якостінадання послуг населенню; вирішення питань збирання,транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів,знешкодження та захоронення трупів тварин.
Основа для дій
1. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30березня 1998 р. N 391 ( 391-98-п ) моніторинг за поводженням звідходами проводять:
Мінекоресурсів - на звалищах промислових і побутових відходів(склад відходів, вміст забруднюючих речовин, у тому числірадіонуклідів);
МНС (на територіях, підпорядкованих Адміністрації зонивідчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, а такожв інших зонах радіоактивного забруднення унаслідок катастрофи наЧорнобильській АЕС) - на об'єктах захоронення радіоактивнихвідходів (вміст радіонуклідів, радіаційна обстановка).
2. Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація, а такожнизький технологічний рівень промисловості України зумовилиперехід її до переліку країн із значним обсягом утворення інакопичення відходів. У 1998 році негативна тенденція щодонакопичення відходів унаслідок низького рівня їх повноговикористання зберігалася, хоча і в менших обсягах, ніж у попередніроки. На 1 січня 1999 р. загальна кількість нагромаджених натериторії України токсичних відходів становила 4,2 млрд. тонн, щоприблизно на 52 млн. тонн більше, ніж на такий же період 1998року.
3. Основними джерелами утворення відходів в Українізалишаються підприємства гірничої, хімічно-металургійної,машинобудівної, паливно-енергетичної, будівельної,целюлозно-паперової галузей та агропромислового комплексу. Площа,яку займають відходи у відвалах і накопичувачах, що перебувають набалансі підприємств, дорівнює 31,5 тис. гектарів. Умови зберіганнята видалення відходів в Україні з різних причин часто невідповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Крім того токсичнівідходи в значних обсягах можуть потрапляти у каналізаційні стоки.
4. Нагромаджено значні обсяги радіоактивних відходів.
5. В Україні немає полігонів для захоронення промисловихвідходів першого і другого класу небезпеки, які б повністювідповідали технологічним та санітарно-гігієнічним вимогам. Немаєтакож спеціалізованих заводів з переробки токсичних промисловихвідходів.
6. Складна ситуація виникла у зв'язку з нагромадженнямпестицидів. За статистичними даними, близько 13,5 тис. тонн цихпрепаратів нагромаджено в місцях, не пристосованих длядовготривалого зберігання. Процес нагромадження непридатнихпестицидів триває.
7. На сьогодні в Україні немає відповідної інфраструктури длязабезпечення поводження з токсичними промисловими, радіоактивнимивідходами та забороненими і непридатними пестицидами.
8. Обсяги утилізації промислових відходів (гірничодобувних,металургійних, хімічної промисловості тощо) щорічно збільшуються,але загалом утилізується не більше третини їх загальної кількості.При цьому частка вторинної сировини в загальному споживанніресурсів в Україні не досягає і 20 відсотків.
9. У житловому фонді міст та селищ міського типу країнищорічно нагромаджується близько 40 млн куб. метрів сміття, якезнешкоджується на 700 міських звалищах та 4 сміттєспалювальнихзаводах. Основним методом видалення твердих побутових відходівзалишається складування їх на полігонах та неорганізованихзвалищах разом з промисловими відходами III і IV класів небезпеки.До 80 відсотків полігонів для твердих побутових відходів невідповідають санітарно-гігієнічним вимогам і експлуатуються беззапобіжних заходів щодо забруднення підземних вод та повітряногобасейну. Допускаються порушення режимів утилізації та захороненнязоли і шлаків на сміттєспалювальних заводах. Усе це призводить допосилення соціального напруження серед місцевого (здебільшогосільського) населення.
10. Звалища побутових відходів є постійними джереламизабруднення довкілля, місцями розмноження комах, гризунів,бродячих тварин, що переносять збудників інфекцій, а такожзростання захворюваності на інфекційні хвороби.
Основні пріоритети у сфері поводження з відходами:
удосконалення законодавства для здійснення державногоконтролю та нагляду за промисловими та побутовими відходами;
створення системи поводження з відходами (збирання,сортування та перезатарювання, нагромадження, транспортування,ідентифікація, інвентаризація, утилізація та видалення);
переробка промислових і побутових відходів та розвитоквторинного ресурсовикористання;
розроблення і впровадження методики проведення оцінки тапопередження ризику для здоров'я населення від нагромадженнявідходів і пестицидів.
План дій
1. Розроблення та впровадження нормативно-правових актів,забезпечення їх гармонізації із законодавством ЄС в частинівизначення рівня небезпеки відходів та їх класифікації.
Держпромполітики, Мінекоресурсів, МНС,
Мін'юст, Держкомстат , Мінекономіки.
2003 рік.
2. Удосконалення контролю за поводженням з відходами, у томучислі непридатних і заборонених пестицидів та агрохімікатів.
Мінекоресурсів, МОЗ, Мінагрополітики,
Держбуд, Держпромполітики, МНС, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Постійно.
3. Проведення паспортизації місць видалення відходів.
Держбуд, Держпромполітики, Мінекоресурсів,
МНС, Мінагрополітики, Мінекономіки, МОЗ,
Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
2003 рік.
4. Розвиток технологічних методів та удосконалення технічнихзасобів і біологічних методів утилізації та видалення промисловихі побутових відходів, у тому числі непридатних і заборонених довикористання пестицидів та агрохімікатів.
Держпромполітики, МНС, Мінекоресурсів,
Мінекономіки.
2003 рік.
5. Забезпечення технічної і технологічної реконструкціїпідприємств з метою мінімізації обсягу виробничих відходів (у томучислі полімерних матеріалів) з використанням досвіду промисловорозвинутих країн у справі задіяння економічних важелівстимулювання.
Держпромполітики, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.
6. Розроблення технологій для вторинної переробки іповторного використання відходів у виробництві, механізму йогоекономічного стимулювання.
Держбуд, Держпромполітики, Мінекономіки.
Постійно.
7. Розроблення Державної програми окремого збирання,оброблення, утилізації побутових відходів із залученням до їїреалізації приватних підприємств.
Держбуд, Мінекоресурсів, Мінекономіки, МНС,
Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Постійно.
8. Створення інформаційного банку даних щодо технологій зперероблення та утилізації відходів.
Держпромполітики, Держбуд, Мінекоресурсів,
МНС, Мінекономіки.
Постійно.
9. Розроблення Державної програми рекультивації земель післявидалення відходів.
Мінагрополітики, Держкомзем, Держбуд,
Мінекоресурсів, МНС, Мінекономіки.
2001 рік.
10. Організація впровадження сучасних методів ідентифікаціїхімічних речовин під час проведення державної експертизи полігонівта способів видалення відходів.
Мінекоресурсів, МНС, Держбуд,
Мінекономіки.
2001 рік.
11. Розроблення наукових програм проведення оцінки ризиківвпливу на здоров'я населення промислових і побутових відходів.
МОЗ, Мінекоресурсів, МНС, МОН, Академія
медичних наук.
Постійно.
12. Створення системи інформування громадськості пророзв'язання проблем з відходами.
Мінекоресурсів, МНС, Держбуд,
Держкомінформ, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2001 рік.
13. Сприяння розвитку екологічної освіти населення стосовнорозв'язання проблем з відходами.
Мінекоресурсів, МНС, Держбуд, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Постійно;
є) акустичне забруднення
Захист населення від шкідливого впливу шуму здійснюєтьсязгідно із Законом України "Про забезпечення санітарного таепідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ).
Основа для дій
1. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30березня 1998 р. N 391 ( 391-98-п ) проведення моніторингу шуму вмісцях проживання і відпочинку населення покладено на МОЗ.Акустичне навантаження на міські території та окремі приміщення вУкраїні регламентується санітарними нормами СН 3077-84 і ДСТУом12.1.003-83.
2. Результати акустичних вимірів та соціологічні дослідженнясвідчать, що головним джерелом акустичного забруднення в містах єавтотранспорт. Приблизно кожний другий міський житель страждає відстворюваного ним шуму.
3. Для багатьох великих міст джерелом значного шуму єзалізничні підприємства.
4. Джерелом шуму є також відкриті ділянки метрополітену іміські трамваї. Шкідливий вплив не тільки на населення, а й наспоруди спричиняє вібрація уздовж ліній метрополітену.
5. Значним джерелом порушення акустичного режиму назабудованих територіях населених пунктів є авіаційний транспорт.
6. Особливе значення проблема захисту від шуму має вкурортних та рекреаційних зонах міст, де до створення комфортнихакустичних умов висуваються більш високі вимоги.
7. Акустичне навантаження на міське населення значною міроюпосилюється за рахунок внутрішніх джерел. Доза звукової енергіїзначно перевищує допустиму санітарними нормами СН 3077-84 дляжитлових приміщень і може становити приблизно 60 відсотківрегламенту для промислових умов.
8. На сьогодні спостерігається тенденція до розширення площакустичного дискомфорту на забудованих територіях. Недосконалістьзаконодавчо-нормативної бази, відсутність економічних важеліврегулювання допустимих рівнів звуку є причиною зростанняакустичного забруднення міст.
9. Значна кількість обладнання, устаткування, приладдя напідприємствах за віброакустичними параметрами не відповідаєвстановленим нормативам.
10. Дія акустичної енергії на людину може виявлятися через: ушкодження слухової функції з тимчасовою або постійноювтратою слуху;
порушення здатності передавати та сприймати звуки мовногоспілкування;
подразнення, неспокій, порушення сну, відволікання уваги відзвичайних занять;
зміни фізіологічних реакцій людини на стресові сигнали;
вплив на психічне і соматичне здоров'я;
дію на трудову діяльність і продуктивність праці.
Дослідження свідчать про несприятливий вплив шуму нацентральну нервову, серцево-судинну систему і органи травлення.Порушення стану функціонування центральної нервової системи підвпливом шуму призводить до ослаблення уваги і працездатності,особливо розумової.
11. Рівні акустичного забруднення у містах можуть справлятинегативний вплив на здоров'я і самопочуття населення, у тому числізбільшувати кількість серцево-судинних захворювань.
12. Існуючі стандарти щодо акустичного забруднення не маютьдостатнього сучасного технічного, правового тасоціально-економічного обгрунтування. Назріла суттєва необхідністьпереходу до більш виваженого нормування акустичного навантаження,його гармонізації із світовим законодавством.
Основні пріоритети в зниженні рівня акустичного забруднення: удосконалення гігієнічних нормативів, оцінки і розрахункуакустичних показників для різних джерел звуку;
розроблення поточних та перспективних карт акустичногозабруднення міст;
зниження акустичного навантаження на населення і працівниківтранспортних засобів;
зменшення втрат, пов'язаних із зниженням працездатності ізахворюваністю в умовах акустичного забруднення;
розроблення та впровадження економічних важелів регулюванняакустичного навантаження.
План дій
1. Гармонізація нормативно-правових актів і методики оцінкиакустичного впливу на здоров'я населення з вимогами директив ЄС.
МОЗ, Мінтранс, Мінекономіки.
Постійно.
2. Проведення моніторингу акустичного забруднення населенихпунктів.
МОЗ, Мінтранс, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.
3. Розроблення нових конструктивних рішень щодо використанняматеріалів із звукоізоляційними і звукопоглинальними властивостямипід час проектування обладнання, устаткування, виробничо-побутовихприладів, інструментів, транспортних засобів, внутрішніх джерелзвуку у будинках.
Держбуд, МОЗ.
Постійно.
4. Розроблення раціональних способів планування будинків ітериторій забудови, забезпечення дотримання розмірів зон обмеженнязабудови в умовах несприятливого впливу шуму.
Держбуд, МОЗ.
Постійно.
5. Розроблення заходів (методичних та інструментальних)боротьби з акустичним перевантаженням та включення цих заходів дорегіональних і місцевих планів дій з гігієни довкілля.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
2000 рік;
ж) радіаційна безпека
Захист населення від радіаційного забруднення здійснюється наоснові Законів України "Про забезпечення санітарного таепідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), "Провикористання ядерної енергії та радіаційну безпеку" ( 39/95-ВР ),"Про поводження з радіоактивними відходами" ( 255/95-ВР ), "Провидобування та переробку уранових руд" ( 645/97-ВР ), "Про захистлюдини від впливу іонізуючих випромінювань" ( 15/98-ВР ), "Простатус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), "Про правовий режимтериторії, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідокЧорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ).
Основа для дій
1. Унаслідок Чорнобильської катастрофи значна частинатериторії України була забруднена радіонуклідами, серед якихнайбільшу роль відіграють 137Cs та 90Sr. Характерною рисоюзабрудненості території країни є плямистість.
2. В Україні постійно проводиться дозиметрична паспортизаціянаселених пунктів, розташованих на забруднених територіях(щільність забруднення населених пунктів на контрольованихтериторіях, середні індивідуальні аварійні дози внутрішнього тазовнішнього опромінення жителів, середні сумарні індивідуальнідози, рівні забруднення основних продуктів харчування, дози, що їхотримує населення від техногенних джерел випромінювання).
3. На території України внаслідок практичної діяльності,пов'язаної з використанням ядерної енергії, нагромаджено значнукількість радіоактивних відходів, відпрацьованого ядерного палива,відпрацьованих промислових і медичних джерел іонізуючоговипромінювання (ДІВ). Законодавством урегульовано питанняповодження з відпрацьованим ядерним паливом, ДІВ, хвостосховищамита радіоактивними відвалами підприємств ядерного паливного циклу.
4. Нагромаджуються радіоактивні відходи в районахзосередження підприємств уранодобувної і переробної промисловості.Радіоактивні відходи утворюються також у процесі видобуваннявугілля.
5. В Україні діють п'ять атомних станцій: Хмельницька,Запорізька, Рівненська, Південно-Українська та Чорнобильська.Індивідуальні дози опромінення персоналу (90-97 відсотків) АЕС неперевищують допустимого діапазону, який відповідає розподілурічних доз опромінення персоналу АЕС у країнах Європи.
6. Середня сумарна індивідуальна ефективна доза опроміненнянаселення від джерел радіоактивності природного походженнястановить 4,86 мЗв/рік. За геологічними та геохімічними природнимиособливостями Україна належить до держав з високим рівнемопромінення родоном. Середньозважена індивідуальна ефективна дозаопромінення населення родоном-222 дорівнює 3,8 мЗв/рік.
7. Рівні опромінення населення України, за рентгенологічнимидослідженнями, за останні 10 років знизилися майже вдвічі зарахунок зменшення числа досліджень (особливо в забруднених"чорнобильськими" радіонуклідами регіонах) та зміни їх структури(зменшення питомої ваги найбільш дозоутворюючих рентгеноскопічнихметодів).
8. Чорнобильська катастрофа безпосередньо і опосередкованосправляла і справляє негативний вплив на здоров'я населенняшляхом:
економічного впливу - відволікання бюджетних коштів наусунення наслідків катастрофи;
психологічного напруження, викликаного стресом з усіма йогонегативними наслідками;
дії радіаційного чинника.
9. Кількість захворювань на рак щитовидної залози у дітей, наяких вплинув радіоактивний йод, значно зросла. Найбільшезахворювань припадає на області, де проживає основна частина осіб,що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС. Проте данітиреодозиметричної паспортизації не збігаються з реальноюгеографією захворювань. Частоту захворюваності на рак щитовидноїзалози інтерпретувати важко, оскільки офіційну звітністьзапроваджено тільки з 1989 року. Частково підвищеннязахворюваності могло бути викликане і більш точною діагностикою,однак зростання захворювань на рак безсумнівне.
10. Щодо частоти виникнення пухлин іншої локалізації, тонеобхідно враховувати, що для більшості злоякісних пухлинлатентний період значно довший, ніж 10 років, тому остаточнівисновки будуть передчасними.
Значний внесок в індукований соматичний мутагенез, а отже, ів зростання частоти виникнення пухлин може дати хронічнийгормональний дисбаланс внаслідок тривалого стресу, а саме впливутривалого стресу і зазнають контингенти населення, які постраждалиунаслідок Чорнобильської катастрофи.
11. Наслідком впливу радіаційного чинника є підвищення укрові людей частоти лімфоцитів з абераціями хромосом, щоіндуковані опроміненням. За останні 30 років внаслідок дії надовкілля мутагенних чинників різного походження спонтанний рівеньклітин з абераціями хромосом підвищився майже втричі.
12. Ймовірно, що генетичні ефекти внаслідок аварії можутьбути не виявлені при епідеміологічному спостереженні. Однаксистеми епідеміологічного нагляду необхідно створювати також і уразі підвищеної уваги населення до самої можливості виникненняхвороби. Тому потрібно створити реєстри індикаторних захворювань.Внаслідок відсутності вірогідної інформації, виникає багатоспекуляцій на цю тему, які підвищують психологічне напруження унаселення, що, в свою чергу, погіршує його здоров'я.
13. Оцінка розмірів соматичної патології, викликаноїпсихоемоційним стресом, у тому числі і внаслідок катастрофи наЧорнобильській АЕС, враховуючи нестачу коштів на епідеміологічнідослідження, надзвичайно ускладнена.
Основні пріоритети у сфері радіаційної безпеки:
зменшення та у міру можливості відвернення негативного впливуна здоров'я населення опромінення і психологічного напруженняунаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;
удосконалення мережі моніторингу джерел іонізуючого
випромінювання, системи дозиметричного контролю населення (у тому
числі професійних груп), забезпечення обліку потенційно
небезпечних об'єктів з метою попередження аварійних ситуацій;
визначення рівнів природної радіоактивності, насамперед 222Rn
і 220Rn у приміщеннях та вмісту 238U та 226Ra у питній воді з
джерел підземного водопостачання.
План дій
1. Створення Державного регістру джерел іонізуючоговипромінювання.
Держпромполітики, МНС, Мінекоресурсів, МОЗ,
Мінагрополітики, Мінекономіки, Держкомзем,
Держводгосп, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.
2. Закінчення створення Державного реєстру радіоактивнихвідходів, Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів.
МНС, Мінекоресурсів, МОЗ, Мінекономіки,
Держпромполітики, Мінпаливенерго,
Держводгосп,
Мінагрополітики.
2005 рік.
3. Розроблення нормативно-правових актів з питань обмеженнявикористання ядерних технологій та запровадження мораторію на їхрозвиток до розв'язання проблеми вивезення відпрацьованогоядерного палива АЕС і ДІВ за межі України.
Мінпаливенерго, Держпромполітики,
Мінекоресурсів, МОЗ, Мінекономіки.
2000 - 2002 роки.
4. Реалізація заходів із забезпечення вивезеннявідпрацьованого ядерного палива та відпрацьованих промислових імедичних джерел іонізуючого випромінювання за межі України.
Мінпаливенерго, Держпромполітики, МНС,
Мінекоресурсів, МОЗ, Мінекономіки.
Постійно.
5. Розроблення методичних документів з питань регламентаціїта оптимізації проведення загальнодержавного радіоекологічногомоніторингу довкілля (у тому числі в зонах розташування атомнихстанцій, уранодобувних та уранопереробних підприємств), а такожмоніторингу на початковій стадії радіаційної аварії та моніторингуджерел іонізуючого випромінення. Удосконалення оснащеннярадіометричних і радіологічних лабораторій.
Держпромполітики, Академія медичних наук,
МОЗ, Мінекоресурсів, Мінагрополітики,
Мінекономіки.
2003 рік.
6. Розроблення нормативно-правових актів з питаньрадіаційного контролю на підприємствах, які займаються прийманнямта продажем металобрухту.
Держпромполітики, Мінекоресурсів, Академія
медичних наук, МОЗ, Мінекономіки.
2001 рік.
7. Організація вимірювання наявності родону у житловихприміщеннях та на робочих місцях.
МНС, Академія медичних наук, МОЗ, Мінпраці,
Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2001 рік.
8. Розроблення і впровадження оптимальних та маловитратнихпротиродонових заходів.
МНС, Академія медичних наук, МОЗ,
Мінпраці, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2003 рік.
9. Здійснення радіологічного контролю за будівельнимиматеріалами, продуктами харчування, питною водою.
МОЗ, Мінекоресурсів, Мінагрополітики,
Держбуд, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.
10. Визначення вмісту природних радіонуклідів у всіх джерелахпідземного водопостачання і насамперед у родононебезпечнихрегіонах.
Мінекоресурсів, Мінагрополітики,
Держводгосп, Держбуд, Академія медичних
наук, МОЗ.
2003 рік.
11. Забезпечення радіаційного контролю на виробничих об'єктахнафтогазодобувної та вугледобувної галузей, де можливе опроміненнялюдини від техногенних джерел іонізуючого випромінювання;розроблення радіаційно-гігієнічних регламентів.
Держпромполітики, Мінпаливенерго, Мінпраці,
МОЗ, Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та Севастопольська
міські держадміністрації.
Постійно.
12. Удосконалення нормативно-правових актів з питаньстворення системи захисту постраждалих унаслідок Чорнобильськоїкатастрофи.
МНС, Академія медичних наук, МОЗ,
Мінекоресурсів, Мінекономіки.
2003 рік.
13. Підтримання на належному рівні функціонування Державногонаціонального реєстру постраждалих унаслідок аварії наЧорнобильській АЕС та Національного канцер-реєстру.
МНС, Академія медичних наук, МОЗ,
Мінекономіки, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.
14. Переоснащення рентгенологічної служби та радіологічнихпідрозділів санепідслужби сучасною радіологічною апаратурою іприладами.
МОЗ, Мінфін, Мінекономіки.
2005 рік.
15. Створення єдиної державної системи контролю та облікуіндивідуальних доз опромінення населення, що формуються під дієюрізних джерел іонізуючого випромінювання.
Академія медичних наук, МОЗ,
Мінекоресурсів,
Мінекономіки, МНС.
2005 рік.
16. Організація ведення реєстрів генетичної патології (навиконання Цільової комплексної програми генетичного моніторингу на1999 - 2003 роки, затвердженої Указом Президента України від 4лютого 1999 р. N 118 ( 118/99 )).
МОЗ, МНС, Мінекономіки, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
2003 рік.
17. Удосконалення системи соціально-психологічної допомогипостраждалим.
МОЗ, МНС.
Постійно;
з) неіонізуюче випромінювання
Захист населення від шкідливого впливу неіонізуючої радіаціїздійснюється згідно із Законом України "Про забезпеченнясанітарного та епідемічного благополуччя" ( 4004-12).
Основа для дій
1. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30березня 1998 р. N 391 ( 391-98-п ) спостереження за рівняминеіонізуючого випромінювання у місцях проживання і відпочинкунаселення покладається на МОЗ. Заходи щодо захисту населенняповинні виконувати органи виконавчої влади та органи місцевогосамоврядування, підприємства, установи та організації, окремігромадяни.
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за джереламинеіонізуючого випромінювання здійснюється за наказом МОЗ від 1серпня 1996 р. N 239 ( z0488-96 ) "Державні санітарні норми іправила захисту населення від впливу електромагнітнихвипромінювань". Зазначені норми поширюються на радіо-, телевізійніі радіолокаційні станції різного призначення, а також на лініїелектропередачі та електричні підстанції. Ці документи містятьгігієнічні нормативи електромагнітних випромінювань різнихчастотних діапазонів для населення, а також гігієнічні вимоги дорозміщення та експлуатації джерел неіонізуючого випромінювання і єобов'язковими для виконання на всій території України.
Розв'язання на державному рівні проблеми захисту населеннявід неіонізуючого випромінювання потребує ведення статистичногообліку всіх об'єктів, що забруднюють середовище проживання людейелектромагнітними хвилями.