2. Проекти будівництва житлових, громадських та інших споруду районі діючих радіотехнічних об'єктів підлягають державнійекспертизі в порядку, встановленому законодавством. Проектибудівництва та реконструкції радіотехнічних та електротехнічнихоб'єктів проходять таку ж процедуру погодження.
3. Контроль за рівнями електромагнітного випромінювання внаселених пунктах, розрахунок меж санітарно-захисних зон і зонобмеження забудови проводяться за методиками, затвердженими МОЗ.Згідно з вимогами Державних санітарних норм і правил захистунаселення від електромагнітних випромінювань кожен радіотехнічнийоб'єкт, що випромінює в довкілля електромагнітну енергію, повиненмати санітарний паспорт, який видається установами та закладамидержавної санітарно-епідеміологічної служби. Поточний нагляд зарівнями електромагнітного випромінювання здійснюється державноюсанітарно-епідеміологічною службою.
Проектні установи, що створюють проекти будівництва новихрадіотехнічних об'єктів або реконструкції таких об'єктів,керуються також вимогами державних будівельних норм, відомчихінструкцій та інших нормативних документів, до яких входять вимогибезпеки для населення щодо електромагнітного випромінювання.Житлове та інше будівництво в районах впливу радіотехнічнихоб'єктів на населення ведеться з урахуванням санітарно-захисноїзони та зони обмеження забудови.
5. За результатами епідеміологічних досліджень експозиціяробітників, населення в електромагнітних полях з рівнями, щоперевищують гігієнічні нормативи, розглядається як фактор ризикудля здоров'я. Проте велика складність організації епідеміологічнихдосліджень, у тому числі і визначення адекватних контрольних групнаселення, часто викликає критичне ставлення до їх результатів.
6. Тим часом під дію електромагнітних хвиль (різних частотнихдіапазонів, інтенсивності та режимів опромінення та ін. з рівнями,що перевищують гігієнічні нормативи), підпадає значна кількістьнаселення України.
Основні пріоритети зниження впливу неонізуючоговипромінювання:
удосконалення існуючої нормативно-методичної документації;
зменшення ризику для здоров'я населення від неіонізуючоговипромінювання.
План дій
1. Подальше розроблення та гармонізація існуючих гігієнічнихнормативів щодо неіонізуючого випромінювання (у тому числі звимогами директив ЄС) з урахуванням медико-біологічних ісоціальних критеріїв.
Держпромполітики, МОЗ, Мінекономіки.
2003 рік.
2. Удосконалення ведення обліку джерел неіонізуючоговипромінювання у населених пунктах з визначенням межсанітарно-захисних зон і зон обмеження забудови та їхкартографічним зображенням; розроблення форми статистичноїзвітності стаціонарних радіотехнічних об'єктів.
Держпромполітики, Держбуд, МОЗ,
Держкомстат, Мінекономіки, Міноборони, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
2003 рік.
3. Визначення реального експозиційного навантаженнянеіонізуючої радіації на населення.
МОЗ, Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та Севастопольська
міські держадміністрації.
2003 рік.
4. Включення заходів щодо обмеження впливу неіонізуючоговипромінювання на населення до місцевих планів з гігієни довкілля.
Держпромполітики, МОЗ, Мінекономіки, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Постійно.
5. Створення системи спостереження за параметрами, спектром іінтенсивністю сонячного випромінювання на території України зпрогнозуванням його ризику для здоров'я населення.
Академія медичних наук, Мінекоресурсів,
МОЗ.
2003 рік;
и) житлове середовище
Згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного таепідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) у процесіексплуатації виробничих, побутових та інших приміщень їх власникзобов'язаний створювати умови, що відповідають вимогам санітарнихнорм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням,отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.
Основа для дій
1. Житло як соціальний чинник довкілля впливає на людинусвоєю площею, об'ємом, мікрокліматом, освітленням, складом повітрята іншими чинниками. Загальновідомий емоційний вплив на людинутаких показників житла, як розмір та пропорції житлових приміщень,архітектурно-просторові рішення квартир, колір, інсоляція, вид звікна, балкону тощо.
Тим часом діючими будівельними і санітарно-гігієнічниминормами і правилами природно-кліматичні особливості різнихрегіонів України та техногенне забруднення довкілля враховуютьсянедостатньо.
2. На сьогодні третина населення країни проживає внезадовільних умовах (гуртожитках, старих будівлях, іззабезпеченістю житловою площею менш як 9 кв. метрів на однулюдину) або взагалі не має окремого житла.
3. У деяких приміщеннях перевищуються допустимі рівнівіброакустичного забруднення, електромагнітного поля радіочастот,електричного і магнітного полів 50 Гц, статичного електричногополя тощо.
4. Простежується тенденція до зміни ультрафіолетового (УФ)навантаження на організм людини у зв'язку з широким застосуваннянових джерел УФ випромінювання не тільки в медицині і навиробництві, а й у побуті. Забруднення атмосфери, крім того,призводить до руйнування її озонового шару і погіршення якості тазбільшення інтенсивності природної УФ радіації поблизу поверхніЗемлі.
Запилення повітря в населених пунктах, ущільненняжитлово-громадського будівництва, застосування з метоюенергозбереження подвійного і потрійного шару скла та інших видівогороджувальних конструкцій призводить до зменшення надходження УФвипромінювання в житлові та громадські споруди. Тим часом, якзбільшення, так і зменшення УФ навантаження на організм людини вприміщенні може призводити до негативних наслідків.
5. Недостатні теплозахисні властивості зовнішніхогороджувальних конструкцій будівель призводять до дискомфорту вхолодний та теплий періоди року.
6. Вивчення впливу житлових умов на здоров'я населеннясвідчить, що найбільш чутливими до них є діти (респіраторнізахворювання) та особи похилого віку (захворювання системикровообігу). Дискомфортність мікроклімату (температура, вологістьта рухомість повітря) викликає довготривале напруження процесівтерморегуляції людини, призводить до ослаблення можливостейзагального опору організму, зниження його імунного потенціалу. Цеможе спричиняти розвиток таких захворювань, як невралгія,ревматизм та викликати ускладнення внаслідок запальних процесівреспіраторної системи. Мікрокліматичні умови можуть ускладнюватиперебіг серцево-судинних захворювань, хвороб обміну речовин.
Основні пріоритети у сфері оптимізації впливу факторівжитлового середовища:
удосконалення санітарно-гігієнічних і будівельних норм таправил спорудження і реконструкції житлового фонду та умовпроживання;
обгрунтування оптимальних об'ємно-планувальних та
конструкторських рішень для різних типів житлових будівель в
основних природно-кліматичних регіонах країни.
План дій
1. Гармонізація нормативно-правових актів і методологіїоцінки якості внутрішнього середовища житла з вимогами директивЄС.
Держпромполітики, Держбуд, МОЗ,
Мінекономіки.
Постійно.
2. Прийняття Житлового кодексу України.
Держбуд, МОЗ, Мін'юст, Мінекономіки.
2001 рік.
3. Удосконалення санітарних правил та норм щодо житлових умовнаселення.
Держбуд, МОЗ, Мінекономіки.
2001 рік.
4. Гігієнічне обгрунтування об'ємно-планувальних іконструкторських рішень житлових будівель з урахуванням впливу нажитлові будівлі зовнішніх та внутрішніх джерел забруднення.
Держбуд, МОЗ, Мінекономіки.
2003 рік.
5. Удосконалення контролю за пріоритетними показникамигігієнічного стану внутрішнього середовища житлових споруд, атакож прилеглих територій. Встановлення нормативів термінуексплуатації основних будівельних конструкцій з урахуванням видубудівельних матеріалів.
Держбуд, МОЗ, Мінекономіки, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Постійно.
6. Розроблення програми оснащення житлового фонду сучаснимсанітарно-технічним обладнанням.
Держбуд, Мінекономіки, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
2005 рік.
7. Розроблення Програми поліпшення житлових умов населення тавключення заходів цієї Програми до місцевих планів дій з гігієнидовкілля.
Держбуд, Мінекономіки, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
2003 рік;
і) планування населених пунктів
Згідно з Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя" ( 4004-12 ) планування і забудова
населених пунктів, курортів повинна передусім передбачати
створення найбільш сприятливих умов для життя, а також збереження
і зміцнення здоров'я громадян.
Основа для дій
1. Законодавчі основи планування території на національному,регіональному і місцевому рівнях закладені в Законі України "Пропланування і забудову територій", проект якого перебуває нарозгляді у Верховній Раді України.
Нормативною базою для планування і забудови територій єдержавні будівельні норми, що враховують відповіднісанітарно-гігієнічні вимоги: ДБН 360-92 "Містобудування,планування і забудова міських і сільських поселень", ДБН Б.1-37-97"Склад, зміст, порядок розробки, розгляду та затвердженнягенеральних планів міст і селищ".
2. Попереджувальний і поточний державний
санітарно-епідеміологічний нагляд за плануванням і забудовою
територій здійснюється установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби відповідного територіального
рівня.
3. В останні роки в країні мають місце негативні тенденції врозвитку населених пунктів. Інтенсивна урбанізація та великаконцентрація промисловості у певних регіонах та великих містах,значне відставання розвитку малих міст і сіл спричинили глибокудеформацію у розвитку поселень України, їх соціальнерозбалансування і погіршення стану життєвого середовища населенняНедостатньо розвинутою є сфера громадських послуг, нанезадовільному рівні знаходяться системи водопостачання,каналізації, тепло- та газопостачання, сміттєвидалення,недостатній рівень благоустрою та озеленення. Мають місцепорушення функціонального зонування території міст, що пов'язано знеконтрольованим зростанням площ промислових ікомунально-складських зон та нераціональним розміщенням їх поблизузабудованих територій. Через відсталість технологій, а такожвідсутність належних санітарно-захисних зон створилася особливонебезпечна санітарно-гігієнічна ситуація у високоурбанізованихсуперіндустріальних регіонах Донбасу і Придніпров'я.
4. У Державній програмі розвитку підземного простору міст,розробленій Держбудом за дорученням Кабінету Міністрів України, зурахуванням дефіциту міських земель сформульовані перспективиполіпшення соціально-побутового обслуговування населення таоздоровлення довкілля та їх санітарно-гігієнічні аспекти.
5. Високий рівень урбанізації, техногенне та антропогенненавантаження на рекреаційні зони Чорного та Азовського морівпризводять до забруднення унікальних природних лікувальних ірекреаційних ресурсів та зниження їх цінності.
Планування, функціональне зонування, забудова курортних місті селищ з пріоритетною курортно-оздоровчою функцією невідповідають як містобудівним, так і санітарно-гігієнічним нормам.
Для збереження курортно-рекреаційних ресурсів морськогоузбережжя необхідно надати окремим територіям статус територій зособливим природоохоронним режимом. Для регулювання містобудівногорозвитку курортно-рекреаційних територій необхідно створитивідповідну законодавчу базу, яка визначатиме правові основиорганізації охорони та ефективного використаннякурортно-рекреаційних ресурсів і територій.
6. Для розв'язання комплексу проблем щодо оздоровленнядовкілля, забезпечення оптимальних умов життєдіяльності і здоров'янаселення розроблено ряд державних програм. Конкретні завдання нанаціональному, регіональному і місцевому рівнях щодо створенняоптимальних умов життєдіяльності населення мають бути визначені впроекті Генеральної схеми планування території України, якарозробляється Держбудом у співпраці з багатьма міністерствами таіншими центральними органами виконавчої влади.
Основні пріоритети у сфері планування населених пунктів:
удосконалення нормативно-правової бази з питаньмістобудування;
поліпшення умов життєдіяльності і здоров'я населення шляхомреалізації принципів і завдань сталого розвитку населених пунктів;
вирішення питань, пов'язаних з проживанням населення у межахсанітарно-захисних зон екологічно небезпечних підприємств.
План дій
1. Удосконалення нормативно-правової бази з питаньмістобудування з урахуванням вимог директив ЄС.
Держбуд, МОЗ.
Постійно.
2. Прийняття Генеральної схеми планування території України.
Держбуд, МОЗ.
2001 рік.
3. Розроблення гігієнічних показників і критеріїв для оцінкизаходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів.
МОЗ, Держбуд.
2002 рік.
4. Впровадження заходів з реалізації завдань сталого розвиткунаселених пунктів, у тому числі впорядкування руху транзитноготранспорту через населені пункти, створення в містах зон, вільнихвід автотранспорту.
Держбуд, Мінекономіки, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Постійно.
5. Впровадження в містах автоматизованих систем керуваннядорожнім рухом, розроблення раціональних комплексних транспортнихсхем і схем організації дорожнього руху.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська і Севастопольська міські
держадміністрації, Мінтранс, МВС,
Мінекоресурсів, МОЗ.
2005 рік.
6. Удосконалення санітарної класифікації промисловихпідприємств і нормативів санітарно-захисних зон з урахуваннямреформування економіки, впровадження сучасних технологій і новихземельних відносин. Контроль за виконанням підприємствами заходівщодо організації і благоустрою нормативних санітарно-захисних зонта ведення господарської діяльності в них.
Держпромполітики, Держбуд, Мінекоресурсів,
МНС, МОЗ, Мінекономіки, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Постійно.
7. Обгрунтування гігієнічних вимог до комплексного освоєнняпідземного простору міст, розміщення та облаштування конкретнихоб'єктів.
Держпромполітики, МОЗ, Держбуд, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
2004 рік.
8. Розроблення еколого-гігієнічних принципів сучасногомістобудівного розвитку курортно-рекреаційних районівАзово-Чорноморського узбережжя.
Держпромполітики, Держбуд, МОЗ,
Мінекоресурсів, Мінекономіки.
2003 рік.
9. Посилення контролю за виконанням санітарно-гігієнічнихвимог та нормативів при здійсненні містобудівної діяльності.
Держбуд, МОЗ.
Постійно.
10. Активізація громадського руху включення міст України доміжнародного проекту "Міста здоров'я".
Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Постійно;
ї) професійна безпека
Розв'язання основних проблем забезпечення професійної безпекиздійснюється відповідно до Закону України "Про охорону праці"( 2694-12 ).
Основа для дій
1. Сфера виробничої діяльності людини є складовою довкілля ізначною мірою впливає на формування стану здоров'я працюючих. Заданими Держкомстату на початок 1998 р. 18 відсотків від загальноїкількості осіб працювали в умовах, що не відповідаютьсанітарно-гігієнічним нормам. Найбільша їх кількість - у вугільнійпромисловості (67,4 відсотка), чорній металургії (53,8 відсотка),машинобудуванні (19,7 відсотка), будівництві (13,7 відсотка),промисловості будівельних матеріалів (25,9 відсотка).
2. Формування професійної патології в Україні обумовленемайже 140 професійними шкідливими факторами - це різні видивиробничого пилу, шум, локальна та загальна вібрація, різніхімічні речовини, несприятливий мікроклімат, електромагнітнііонізуючі та неіонізуючі випромінювання. В 1998 році рівеньпрофесійної захворюваності становив 1,85 на 10000 працюючих.Найбільшу кількість потерпілих у 1998 році зареєстровано увугільній промисловості (68,1 відсотка), металургії (11відсотків). Найбільшу питому вагу в структурі професійноїзахворюваності мають пилові захворювання легенів, зокремапневмоконіози (30,6 відсотка), хронічні бронхіти (22,1 відсотка),професійні захворювання опорно-рухового апарату (19,1 відсотка),вібраційно-шумова патологія (17,9 відсотка), захворювання хімічноїетіології (отруєння, дерматити, захворювання дихальних шляхів,катаракта та ін.) - 5,3 відсотка.
3. У 1998 році на диспансерному обліку в медичних закладахзнаходилося 3 відсотки від загальної кількості працюючих ушкідливих та небезпечних умовах.
4. Умови праці значною мірою обумовлюють рівень загальноїзахворюваності населення. Серед працівників вугільної,металургійної, машинобудівної, будівельної промисловості,промисловості будівельних матеріалів рівень захворюваності зтимчасовою втратою працездатності значно перевищує середніпоказники в цілому по Україні. Серед цих захворювань поширеними єхвороби системи кровообігу, нервової системи та органів чуття,захворювання органів травлення та ін.
5. Наведені дані свідчать про необхідність здійсненнякомплексу заходів з технологічного переобладнання промисловості ісільського господарства, що дасть змогу дотримуватися на робочихмісцях санітарних норм; вдосконалення організації медичноїдопомоги працюючим (служба медицини праці), а також удосконаленнясистеми пропаганди знань щодо профілактики та збереження здоров'япрацюючими на робочому місці (здоровий спосіб життя). Основніпріоритети у сфері забезпечення професійної безпеки:
удосконалення технологій, технологічних, санітарно-технічнихзасобів і пристосувань колективного та індивідуального захисту,створення економічних механізмів щодо стимулювання підприємців достворення безпечних та здорових умов праці;
удосконалення організації медичної допомоги, діагностики,лікування та профілактики, статистичної звітності щодо професійноїта виробничо обумовленої захворюваності, створення реєструпрофесійних захворювань;
підтримка здорового способу життя.
План дій
1. Удосконалення науково обгрунтованих критеріїв ризикузаподіяння шкоди здоров'ю працюючих внаслідок дії несприятливихфакторів виробничого середовища і трудового процесу.
Академія медичних наук, МОЗ.
2003 рік.
2. Удосконалення комплексу заходів щодо створення безпечних іздорових умов праці під час видобування корисних копалин підземнимта відкритим способами.
Мінпаливенерго, Мінпраці, Держпромполітики,
Академія медичних наук, МОЗ.
2003 рік.
3. Розроблення методів і технічних засобів профілактикипрофесійних захворювань робітників хімічних, металургійних,машинобудівних заводів та підприємств з виготовлення будівельнихматеріалів.
Держпромполітики, Академія медичних наук,
МОЗ, Мінекономіки.
2005 рік.
4. Створення безпечних і здорових умов праці в сільськомугосподарстві. Розроблення системи заходів щодо зменшення ризикудля здоров'я працюючих.
Мінагрополітики, Академія медичних наук,
МОЗ, Мінпраці.
2005 рік.
5. Удосконалення системи контролю виробництва неорганічнихфункціональних матеріалів, які містять токсичні рідкісні елементи.Розроблення приладів для контролю параметрів виробничогосередовища і трудового процесу.
Академія медичних наук, МОЗ,
Держпромполітики, Мінпраці.
2003 рік.
6. Впровадження децентралізованої системи опалення виробничихта сільськогосподарських приміщень.
Держпромполітики, Мінагрополітики,
Мінекономіки.
2001 рік.
7. Розроблення універсальних віброзахисних модулів для кріселводіїв, екологічно безпечної системи забезпечення оптимальнихпараметрів мікроклімату в кабінах транспортних засобів, робочихмашин та у виробничих приміщеннях.
Держпромполітики, Мінтранс, Мінпраці,
Академія медичних наук.
2003 рік.
8. Обгрунтування структури служби медицини праці зурахуванням міжнародних конвенцій та директив ЄС. РозробленняПоложення про службу медицини праці.
Академія медичних наук, МОЗ, Мінпраці,
Мінекономіки, Мінфін.
2001 рік.
9. Удосконалення програм та системи навчання фахівців зохорони і гігієни праці.
Мінпраці, МОЗ, Академія медичних наук,
МОН.
2001 рік.
10. Розроблення системи психофізіологічного професійногодобору працюючих.
Академія медичних наук, МОЗ.
2005 рік.
11. Створення національного реєстру осіб, які маютьпрофесійні захворювання.
Академія медичних наук, МОЗ, Мінекономіки,
Держпромполітики.
2001 рік.
12. Адаптація положень міжнародної програми "Поліпшенняздоров'я" для запровадження здорових умов на робочому місці вокремих промислових регіонах і окремих галузях виробництва.
Академія медичних наук, МОЗ, Мінпраці.
2003 рік;
й) забезпечення санітарного та епідемічного благополуччянаселення
Контроль за станом інфекційної захворюваності та їїпрофілактики здійснюється згідно із Законами України "Прозабезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"( 4004-12 ) та "Захист населення від інфекційних хвороб"( 1645-14 ).
Основа для дій
1. Напружена санітарно-епідемічна ситуація, що склалася вУкраїні останніми роками, має тенденцію до погіршення.
Існування на території країни природних вогнищ інфекційнихзахворювань, спільних для тварин і людей (лептоспіроз, туляремія,сказ, сибірка, рикетсіози, трихінельози), високий рівеньзахворюваності на гострі кишкові та респіраторні інфекції таінфекції, керовані засобами специфічної профілактики, віруснігепатити тощо, відсутність вітчизняних діагностичних тапрофілактичних імунобіологічних препаратів, незадовільний рівеньблагоустрою населених місць, забруднення довкілля підвищують ризиквиникнення епідемій.
2. Щороку реєструється понад 20 тис. вперше виявленихзахворювань на туберкульоз. Ця інфекція набула значногорозповсюдження.
Захворюваність на паразитарні хвороби залишається масовою:щороку реєструється понад 500 тис хворих.
Несприятлива епідемічна ситуація із сибіркою, сказом, іншимизооантропонозними інфекціями.
3. Для виконання в повному обсязі профілактичних тапротиепідемічних заходів, відповідальними за які є установи тазаклади охорони здоров'я, необхідним є своєчасне фінансування, якев десятки разів менше за кошти, що витрачаються на ліквідаціюепідемічних ускладнень.
Основні пріоритети у сфері забезпечення санітарного таепідемічного благополуччя населення:
вивчення причин і умов виникнення та поширення інфекційнихзахворювань і отруєнь, прогнозування рівнів захворюваності;
визначення першочергових заходів профілактики інфекційнихзахворювань та отруєнь;
забезпечення на державному рівні обліку інфекційнихзахворювань та отруєнь:
удосконалення нормативно-правової бази щодо забезпеченняпротиепідемічних заходів.
План дій
1. Посилення державного санітарно-епідеміологічного іветеринарно-санітарного нагляду за об'єктами підвищеногоепідемічного ризику.
МОЗ, Мінагрополітики, Мінекономіки.
Постійно.
2. Забезпечення виявлення, госпіталізації, діагностики танадання необхідної медичної допомоги хворим на інфекційнізахворювання та їх обліку.
МОЗ, Держкомстат.
Постійно.
3. Створення оптимального ліжкового фонду для госпіталізаціїхворих на інфекційні захворювання та їх облік.
МОЗ, Мінекономіки, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Постійно.
4. Забезпечення необхідних обсягів лабораторної діагностики,імунологічних досліджень, індикації та ідентифікації збудниківінфекційних хвороб на сучасному рівні.
МОЗ, Академія медичних наук.
Постійно.
5. Введення в систему існуючого нормативного забезпеченнязаходів спеціалізованої оцінки (експертизи) та обліку ефективних ібезпечних засобів специфічної профілактики (вакцин, сироваток,діагностичних тест-систем, інших імунологічних препаратів),засобів дезинфекції, дезинфекції та дератизації.
МОЗ, Мінекономіки.
2000 рік.
6. Посилення вивчення закономірностей поширення та клінічнихособливостей прояву інфекційних хвороб у сучасних умовах;удосконалення заходів щодо забезпечення санітарного таепідемічного благополуччя населення.
МОЗ, Академія медичних наук, Мінекономіки.
2003 рік.
7. Економічна оцінка протиепідемічних заходів за показникамизахворюваності, використання ліжкового фонду, вартостілабораторної діагностики, лікування та засобів специфічноїпрофілактики.
МОЗ.
2005 рік.
8. Перегляд нормативних документів та методичної документаціїщодо заходів із забезпечення епідемічного благополуччя населення.
МОЗ, Мін'юст.
2005 рік.
9. Розроблення програми забезпечення охорони кордонів Українивід завезення і розповсюдження інфекційних хвороб.
МОЗ, Держкомкордон.
2001 рік.
10. Підвищення ефективності заходів специфічної профілактикизахворювань за рахунок безумовного виконання та вдосконаленнякалендаря щеплень, впровадження нових сучасних імунобіологічнихпрепаратів.
МОЗ.
Постійно.
11. Здійснення контролю та стандартизації зареєстрованих вУкраїні імунобіологічних препаратів, які застосовуються в медичнійпрактиці; виконання комплексу заходів із забезпеченняімунопрофілактики.
МОЗ.
Постійно.
12. Здійснення державного нагляду за дотриманнямтехнологічних регламентів з виробництва імунобіологічнихпрепаратів на промислових підприємствах, умов їх транспортування,зберігання та застосування установами, організаціями та закладаминезалежно від форм власності та видів господарювання.
МОЗ.
Постійно;
к) економічний сектор
У зв'язку з тим, що забруднення довкілля є одним з найбільшсуттєвих факторів негативного впливу на здоров'я людей, галузевіпрограми зменшення та контролю над забрудненням мають статидомінуючими в екологічній діяльності разом з раціоналізацієювикористання природних ресурсів та мінімізацією відходіввиробництва. Галузі народного господарства в своїй роботі повиннікористуватися принципом профілактики і нести відповідальність зазабруднення довкілля та негативний вплив на здоров'я людей;
л) промисловість
Зменшити рівень ризику для здоров'я населення від забрудненнядовкілля промисловими об'єктами
Основа для дій
Металургійна промисловість, що включає чорну та кольоровуметалургію, коксове та прокатне виробництво, а також допоміжніоб'єкти і процеси, є однією з найбільш забруднюючих галузейпромисловості.
Вплив підприємств нафтохімічного комплексу на стан довкілляхарактеризується викидами в атмосферу вуглеводнів, сірчаноїкислоти, сірковуглецю, ртуті, фтористих та інших шкідливих сполук.
У ряді регіонів України висока концентрація хімічних танафтохімічних виробництв призвела до надто високого рівнязабруднення джерел водопостачання. Хімічні підприємства щорокускидають у відкриті водойми значну кількість неочищених абонедостатньо очищених стоків. Хімічна промисловість - одна зосновних галузей, де відходи утворюються у великих обсягах, багатоз них токсичні.
Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація, а такожнизький технологічний рівень промисловості України спричиниливключення її до числа країн з найбільш високими абсолютнимиобсягами утворення та накопичення відходів. Щороку обсяг утвореннявідходів становить понад 700 млн. тонн. До 75 відсотків загальногообсягу відходів належить гірничодобувній промисловості.
Основні пріоритети зменшення рівня ризику для здоров'янаселення від забруднення довкілля промисловими об'єктами:
оптимізація ресурсомісткості валового національного продукту; перехід на екологічно чисті технології.
План дій
1. Створення і впровадження маловідхідних та безвідхіднихтехнологій.
Держпромполітики, Мінекономіки.
Постійно.
2. Заміна мартенівських печей металургійних і машинобудівнихпідприємств на більш оптимальні технології.
Держпромполітики.
2005 рік.
3. Розроблення і впровадження системи заходів щодо зменшеннякількості забруднюючих викидів.
Держпромполітики, Мінекоресурсів,
Мінекономіки.
Постійно.
4. Заміна нафтопродуктів, що містять сполуки свинцю, на меншшкідливі.
Держпромполітики, Мінекономіки.
2003 рік.
5. Впровадження системи заходів щодо зменшення використанняречовин, які руйнують озоновий шар, та розроблення заходів дляобмеження випуску озоноруйнівної продукції.
Держпромполітики, Мінекоресурсів,
Мінекономіки, МОЗ.
Постійно.
6. Розроблення і впровадження системи заходів, спрямованих назниження та запобігання аварійним ситуаціям на підприємствах.
Держпромполітики, МНС, Мінекоресурсів,
Мінекономіки.
2003 рік;
м) паливно-енергетичний комплекс
Зменшення негативного впливу паливно-енергетичного комплексуна довкілля та здоров'я населення
Основа для дій
1. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) в Україніпредставлений підприємствами електроенергетики, вугледобувної,паливної та нафтопереробної промисловості. До електроенергетичногосектору входять теплові, атомні та гідроелектростанції, а такожпідприємства передачі та розподілу електроенергії. ПЕК включаєвидобування природних видів палива, їхню переробку,транспортування тощо.
2. Теплові електростанції продукують до третини всіхшкідливих викидів (від стаціонарних джерел) в атмосферне повітря(тверді частки, двоокис сірки, окиси азоту). Рівні забрудненнядовкілля залежать не лише від виду та якості палива, але й відмасштабів його використання, досконалості обладнання,технологічних процесів та системи очищення викидів. Сировиною дляроботи підприємств теплової енергетики є тверде паливо, мазут,газ, постачальником якого є гірничовидобувний секторпромисловості.
3. Підприємства ядерної енергетики здійснюють викидирадіаційних, хімічних та теплових речовин, які потребуютькомплексної оцінки їх негативного впливу на довкілля і здоров'ялюдей. В паливно-ядерному циклі все більш негативною проблемоюстає захоронення радіоактивних відходів.
4. Підприємства передачі та розподілу електроенергії такожзавдають істотної шкоди довкіллю і здоров'ю людей (відчуженняземель та вирубка лісів у районах прокладання високовольтних ЛЕП,електромагнітне випромінювання та ін.).
5. Підприємства нафтогазового та гірничодобувного комплексівза рівнем шкідливого впливу на довкілля вважаються об'єктамипідвищеного екологічного ризику. Вони є потенційними джереламизабруднення довкілля, що може статися у разі порушеннятехнологічних режимів роботи устаткування чи аварійної ситуації.
6. Зменшення негативного впливу підприємств ПЕК на здоров'янаселення через забруднення повітря, води, техногенні аварії,радіоактивні викиди та відходи, деградацію прилеглих до об'єктівземель.
Основні пріоритети зменшення негативного впливупаливно-енергетичного комплексу на довкілля та здоров'я населення:
стимулювання ресурсозаощадження, енергоефективності, розвиткута впровадження екологічно безпечних альтернативних технологійспалювання палива;
підвищення ефективності виробництва, транспортування таощадливого використання паливно-енергетичних ресурсів;
створення високоефективних об'єктів екологічно чистоїенергетики.
План дій
1. Оптимізація структури ПЕК, металургійного комплексу,хімічної та нафтохімічної промисловості.
Мінпаливенерго, Держпромполітики,
Держкоменергозбереження, Мінекономіки.
2005 рік.
2. Розроблення програми переобладнання системи опалюванняжитлового фонду.
Мінпаливенерго, Держбуд, Мінекономіки.
2005 рік.
3. Удосконалення і впровадження систем попередження аварій наоб'єктах ПЕК.
Держпромполітики, Мінпаливенерго, МНС,
Мінекоресурсів.
Постійно.
4. Створення високоефективних об'єктів екологічно чистоїенергетики.
Держпромполітики, Мінпаливенерго,
Держбуд, Мінекономіки.
2005 рік.
5. Забезпечення систематичного поширення актуальноїінформації, розрахованої на населення, фахівців та керівників, провплив ресурсозаощадження, енергоефективності використанняекологічно чистих джерел енергії на економіку, стан довкілля таздоров'я людей.
Мінекоресурсів, Мінпаливенерго,
Держпромполітики, Держкоменергозбереження,
Держстандарт, Держбуд, МОЗ, Держкомінформ.
Постійно.
6. Впровадження заходів щодо зменшення теплового дискомфортунаселення в холодний період року.
Держбуд, Мінпаливенерго, Мінекономіки, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Постійно;
н) транспорт
Зменшити ризик для здоров'я, пов'язаний з транспортом.
Основа для дій
1. Транспорт спричиняє значний вплив на навколишнє середовищеі здоров'я людей як прямою дією, так і опосередковано.
2. Рухомі засоби транспорту (автотранспорт, тепловози,морські і річкові судна) використовують як пальне різні видинафтопродуктів і забруднюють довкілля.
3. Морський та річковий транспорт є потенційним джереломзабруднення води нафтою і нафтопродуктами, відходами харчування,сміттям.
4. Авіаційний транспорт має глобальний вплив на озоновий шаратмосфери з усіма наслідками. При його використанні постаютьпроблеми авіаційного шуму, викидів у атмосферне повітря, а такожнегараздів у районах розташування аеропортів, пов'язаних закустичним дискомфортом і джерелами іонізуючого і неіонізуючоговипромінювання.
5. Транспорт може бути причиною ризику для здоров'я людейчерез забруднення повітря, підвищення рівня шуму, вібрацію,дорожньо-транспортні пригоди, зниження фізичної активності людей.
Зменшення ризику для здоров'я внаслідок користуваннятранспортом у багатьох випадках потребує виділення груп ризикунаселення і просвітньої роботи.
Основні пріоритети зменшення ризику для здоров'я населення,пов'язаного з транспортом:
інтеграція екологічних аспектів політики в галузі транспортуз загальною політикою щодо довкілля та здоров'я людей;
зменшення обсягу викидів від автотранспорту;
зменшення в районах аеропортів впливу на населення шуму, діїіонізуючого і неіонізуючого випромінювання;
скорочення розміру шкоди для здоров'я, пов'язаної зтравматизмом під час дорожньо-транспортних пригод.
План дій
1. Удосконалення законодавства і нормативних актів щодоприродоохоронних заходів та охорони здоров'я у галузі транспортуна основі сучасних технологій.
Мінтранс, МОЗ, Мінекоресурсів,
Мінекономіки.
2002 рік.