посилити відповідальність органів виконавчої влади за надання адресної допомоги сім'ям з дітьми, кризове становище яких зумовлює влаштування дітей до відповідного закладу;
розробити законопроект щодо внесення змін до Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) в частині захисту права дитини на виховання у сім'ї, забезпечення реалізації її права знати своїх батьків та бути ними доглянутою, захисту права дитини на виховання у біологічній сім'ї (профілактика відмови батьків від новонародженої дитини);
сприяти прийняттю Закону України "Про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення";
активізувати перевірку діяльності дитячих закладів незалежно від підпорядкування та форми власності (зокрема медичних, лікувальних, позашкільних, дошкільних, соціального захисту, культури та мистецтв, оздоровчих) з метою визначення їх спроможності виконувати функції з обслуговування дітей;
забезпечити доступність закладів соціальної інфраструктури, культури, освіти та спеціальних закладів, які надають соціальні послуги дітям-інвалідам;
розробити систему надання соціальної та матеріальної підтримки сім'ям, які всиновлюють дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
збільшити до двох розмірів прожиткового мінімуму обсяг виплат сім'ям, які виховують дітей, що перебувають під опікою, і до чотирьох розмірів прожиткового мінімумів - сім'ям, які виховують дітей-інвалідів, що перебувають під опікою;
підвищити рівень надання державної підтримки для забезпечення розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
розробити законопроект щодо визначення механізму реалізації батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу права на відпустку та пенсійне забезпечення;
передбачити під час підготовки проектів Закону про Державний бюджет України на відповідний рік видатки з утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа незалежно від форми влаштування таких дітей в обсязі не менше двократного розміру прожиткового мінімуму за принципом "гроші ходять за дитиною";
забезпечити розроблення Програми реформування системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачивши створення нового типу закладів для таких дітей, наближених до сімейних форм виховання та з навчанням у загальноосвітніх школах (протягом трьох років реорганізувати третину існуючих шкіл-інтернатів та дитячих будинків у заклади нового типу; за рахунок розвитку прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, повернення дітей до біологічних сімей, які пройшли процес соціальної реабілітації, суттєво зменшити потребу дітей в інтернатному вихованні);
запровадити позачергове надання соціального житла сім'ям та одиноким батькам, які мають п'ятьох і більше дітей, а також у разі народження одночасно трьох і більше дітей;
запровадити пільгові умови вступу та звільнення від оплати за навчання у державних вищих навчальних закладах дітей із сімей, які мають п'ятьох і більше дітей;
сприяти розвитку дитячих будинків сімейного типу та забороні продажу дошкільних закладів;
забезпечити соціальний патронат випускників інтернатних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою їх соціальної адаптації;
реорганізувати притулки для неповнолітніх у центри соціально-психологічної реабілітації дітей, передбачивши фінансування таких центрів з державного бюджету.
Одним з пріоритетів сімейної та демографічної політики має стати подолання демографічної кризи, досягнення сталого демографічного розвитку, докорінна якісна зміна ціннісних орієнтирів, створення умов для утвердження в суспільстві духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої, соціально благополучної сім'ї.
З цією метою Уряд бере на себе зобов'язання забезпечити:
реалізацію Стратегії демографічного розвитку ( 879-2006-п ) та запровадження механізму проведення соціально-демографічної експертизи проектів програм економічного і соціального розвитку України;
підвищення розміру допомоги при народженні першої дитини до 12240 гривень; законодавче запровадження допомоги при народженні другої дитини - 25000, третьої і наступних - 50000 гривень;
збільшення розміру допомоги на дітей багатодітним сім'ям до 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку;
соціальний та правовий захист материнства і батьківства;
запровадження механізму підвищення престижу сім'ї у суспільстві, в тому числі надання економічної підтримки сім'ї з використанням засобів податкової та кредитної політики;
щорічне збільшення видатків державного бюджету на фінансування житлового будівництва для молодих сімей (першочергово багатодітних), а також обсягу кредитів, що надаються молодим сім'ям для будівництва або придбання житла;
розроблення механізму залучення позабюджетних коштів (додатково до бюджетного фінансування) для забезпечення насамперед багатодітних сімей житлом;
ініціювання внесення змін до Закону України "Про відпустки" ( 504/96-ВР ) щодо запровадження додаткової оплачуваної відпустки чоловікові у зв'язку з народженням дружиною дитини з метою забезпечення одночасної та рівної участі матері та батька у догляді та вихованні дитини у її перший місяць життя;
запровадження у системі соціальної допомоги механізму, що передбачає сприяння у використанні членами малозабезпечених сімей можливостей для підвищення рівня власного добробуту і надання їм грошової допомоги лише у разі відсутності таких можливостей;
надання державної підтримки сім'ям, які усиновили дитину незалежно від її віку, шляхом запровадження:
виплати одноразової допомоги;
надання одному з батьків оплачуваної тримісячної відпустки для догляду за дитиною з дня набрання чинності рішенням суду про всиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
раннє виявлення сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, ведення їх обліку та соціального супроводження;
розроблення та поширення соціальної реклами, спрямованої на інформування дітей, сімей та молоді про соціальні проблеми, причини їх виникнення, наслідки та шляхи розв'язання.
З метою запобігання насильству в сім'ї та протидії торгівлі людьми Уряд зобов'язується:
удосконалити систему запобігання насильству в сім'ї, зокрема в частині посилення санкцій щодо осіб, які вчинили насильство, та підвищення ефективності надання допомоги особам, які потерпають від насильства;
розробити законопроекти щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запобігання і протидії торгівлі людьми, захисту і допомоги жертвам торгівлі людьми та їх реабілітації, запобігання насильству в сім'ї (посилення санкцій щодо осіб, які вчинили насильство, та визначення служби у справах дітей уповноваженим органом з питань запобігання насильству щодо дітей);
постійно вживати заходів до викорінення торгівлі дітьми, їх сексуальної експлуатації, дитячої порнографії;
створити та забезпечити належні умови для діяльності Всеукраїнської служби надання невідкладної допомоги дитині.
З метою утвердження в суспільстві гендерної рівності Уряд зобов'язується:
удосконалити інституціональний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, утворення Національного гендерного ресурсного центру та розширення мережі гендерних ресурсних центрів у регіонах;
забезпечити включення гендерної складової до Національної стратегії розвитку, державної, регіональних та галузевих програм соціально-економічного розвитку;
З метою створення умов для оздоровлення дітей та сімейного відпочинку Уряд зобов'язується:
розробити проект Державної програми оздоровлення та відпочинку дітей, молоді та сімей з дітьми;
сприяти прийняттю Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей";
установити вимоги до діяльності дитячих оздоровчих закладів;
відновити дитячі оздоровчі бази (державні та комунальні дитячі оздоровчі заклади);
закріпити у бюджетах усіх рівнів витрати, пов'язані з оздоровленням дітей, що належать до соціально вразливих категорій.
Основними завданнями державної молодіжної політики є створення необхідних умов для здобуття професійної освіти, зміцнення правових та матеріальних гарантій молоді, надання їй допомоги у реалізації творчих можливостей та ініціатив, залучення молоді до активної участі у соціальному, економічному та гуманітарному розвитку держави.
З цією метою Уряд зобов'язується:
створити сучасну інформаційну базу для професійної орієнтації населення з метою забезпечення ринку праці висококваліфікованими кадрами робітничих професій;
розробити та впровадити механізм стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та надання першого робочого місця випускникам вищих і професійно-технічних навчальних закладів;
забезпечити розвиток мережі закладів
культурно-просвітницького спрямування для сільської молоді;
дотримуватися вимог Європейської хартії щодо участі молоді в муніципальному та регіональному житті;
підвищити розмір стипендії для сиріт, які є студентами вищих чи учнями професійно-технічних навчальних закладів, до двох розмірів прожиткового мінімуму;
упровадити загальнонаціональну систему пільг для студентів, зокрема на проїзд всіма видами міського та міжміського транспорту протягом усього року;
розробити проект Доктрини молодіжної політики;
розробити законопроект щодо внесення змін до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" ( 2998-12 ) (щодо визначення та встановлення вікових меж молоді з 18 до 26 років, що зумовлено загальноєвропейськими підходами);
розробити законопроект щодо молодіжного житлового будівництва та сформувати нормативно-правову базу з питань створення Фонду соціального житла для молоді.
Основним напрямом реформ у соціальній сфері є трансформація політики у сфері зайнятості та ринку праці, що забезпечить не лише істотне підвищення рівня життя населення, а і формування середнього класу, соціальної структури відповідно до європейських стандартів. Для розв'язання поставлених завдань Уряд зобов'язується забезпечити:
розроблення та виконання Державної програми зайнятості, що сприятиме створенню щороку 1 млн. робочих місць, передбачатиме прогнозування ринку праці, випереджальне створення нових робочих місць у галузях, що розвиваються, державне замовлення на підготовку фахівців вищими та кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами, проведення відповідної професійної перепідготовки, заохочення децентралізованого фінансування підвищення кваліфікації працівників;
запровадження конкурсних засад добору державних і приватних закладів, що проводять професійне навчання;
розроблення механізму стимулювання підприємців до створення нових робочих місць та гарантування надання першого робочого місця випускникам навчальних закладів, підготовленим за державним замовленням;
розроблення проектів нормативно-правових актів з питань методичного забезпечення гнучких форм зайнятості та оплати праці залежно від економічних можливостей роботодавця та бажання працівника;
вжиття заходів до підвищення мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про стан регіональних ринків праці, впровадження додаткових стимулів до створення робочих місць у депресивних регіонах, розвитку вахтових методів тимчасового працевлаштування (в тому числі разом з Російською Федерацією та іншими країнами - членами СНД), відновлення мережі робітничих гуртожитків тощо;
запровадження оплачуваних громадських робіт
загальнодержавного значення, що фінансуються за рахунок коштів
державного бюджету та централізованих позабюджетних фондів, Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття;
створення умов для започаткування "власної справи" та стимулювання інвестицій у самозайнятість і створення робочих місць, формування середнього класу;
запровадження з метою підвищення розміру заробітної плати працівникам бюджетної сфери Єдиної тарифної сітки в бюджетній сфері в повному обсязі, отримання гідної оплати праці працівниками з однаковими кваліфікацією та навантаженням;
підвищення протягом 2008 року мінімальної заробітної плати до 600, середньої - до 2100 гривень, установлення з 2009 року мінімальної заробітної плати на рівні не нижче прожиткового мінімуму;
запровадження 20-відсоткової надбавки до заробітної плати працівникам сільських закладів освіти, охорони здоров'я та культури;
розроблення законопроекту щодо запровадження регульованого мінімуму погодинної заробітної плати як соціальної гарантії;
запровадження диференційованих розмірів мінімальної заробітної плати для різних категорій працівників за видами економічної діяльності;
розроблення проектів Трудового кодексу України, Законів України "Про соціальний діалог в Україні", "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (нова редакція);
захист на державному рівні інтересів громадян України, які працюють за межами країни, шляхом укладення міжурядових угод.
Потребує реформування система соціальних стандартів та надання пільг окремим категоріям громадян. З метою впорядкування надання соціальних послуг та пільг, налагодження єдиної системи ведення обліку громадян, які мають право на пільги, адресності державної соціальної допомоги Уряд бере на себе зобов'язання:
завершити розроблення комплексу державних соціальних стандартів, передбачених Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" ( 2017-14 ) і Державним класифікатором соціальних стандартів і нормативів ( v0293203-02 );
впровадити програми поетапної заміни пільг, що виконують функцію соціальної підтримки вразливих верств населення, адресною допомогою;
здійснити перегляд пільг, надання яких є необґрунтоване, та за його результатами вжити заходів до їх скасування;
нормативно-методично забезпечити диверсифікацію
постачальників соціальних послуг шляхом:
встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;
переходу до формування замовлення на соціально-побутові, психологічні, соціально-медичні, соціально-економічні та інші соціальні послуги на контрактній основі на підставі конкурсу;
автономізації закладів соціального спрямування шляхом їх перетворення з бюджетних установ на комунальні підприємства зі статусом неприбуткових організацій;
запровадження методики формування замовлення на послугу соціальної сфери на контрактній основі;
переходу від централізованого регламентування видатків місцевих бюджетів на виконання власних повноважень до встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;
розроблення законопроекту щодо внесення змін до Закону України "Про соціальні послуги" ( 966-15 ) в частині розширення визначення "соціальної послуги", залучення до надання соціальних послуг неприбуткових організацій, впровадження механізмів формування угод між замовниками і постачальниками послуг соціальної сфери.
Реформування системи пенсійного забезпечення покликане забезпечити гідне життя людям похилого віку, посилити оптимізм і впевненість у завтрашньому дні осіб, які працюють. З цією метою необхідно:
забезпечити розмір мінімальної пенсії на рівні не менше ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб;
стабілізувати солідарну пенсійну систему, зокрема шляхом подальшої детінізації заробітної плати;
ліквідувати спеціальні пенсії та уніфікувати принципи нарахування трудових пенсій, з цією метою розробити проект єдиного пенсійного закону, яким встановлюватимуться єдині правила призначення та перерахунку пенсій;
ліквідувати пільгові пенсії народним депутатам України і членам Уряду;
ліквідувати пенсійну "зрівнялівку" - забезпечити диференціацію розмірів пенсій, зокрема шляхом застосування вищого коефіцієнта страхового стажу, збільшити пенсії в середньому на 35 відсотків;
підвищити оперативність та якість обслуговування пенсіонерів шляхом впровадження сучасних інформаційних технологій;
запровадити та розвивати накопичувальну пенсійну систему шляхом нормативно-методичного забезпечення переходу до паралельних систем загальнообов'язкового та добровільного пенсійного страхування на основі персоніфікованих пенсійних внесків;
удосконалити законодавство щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб шляхом створення та запровадження обов'язкової професійної пенсійної системи, яка визначатиме умови та порядок обов'язкового пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, або тих, що працюють на посадах і за професіями, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах чи за вислугу років;
урегулювати питання щодо пенсійного забезпечення батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, які здійснюють виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
збільшити розмір пенсії за особливі заслуги перед Україною матерям, які народили п'ятеро і більше дітей та виховали їх до досягнення шестирічного віку.
Держава зобов'язана забезпечити соціальну справедливість для кожного. Статус ветеранів війни повинен бути наданий усім, хто воював за свободу і незалежність України, зокрема бійцям Української повстанської армії. Належний соціальний захист повинен отримати кожен, хто внаслідок дій тоталітарного режиму СРСР був підданий незаконним переслідуванням чи незаконно обмежений у своїх правах. Для розв'язання цих завдань буде підготовлено пропозиції про внесення змін до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) та "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" ( 962-12 ).
Держава зобов'язана гарантувати повноцінний спосіб життя для осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями. З цією метою Уряд забезпечить:
державну підтримку реабілітаційним та інтернатним установам для інвалідів і дітей-інвалідів;
гарантований доступ осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями до ринку праці та навчання професій, які користуються попитом на ринку праці. Формування державного замовлення для підприємств, де працюють особи з обмеженими фізичними та розумовими можливостями;
надання інвалідам соціального житла;
підписання, ратифікацію та започаткування реалізації Конвенції про права інвалідів ( 995_g71 );
задоволення у повному обсязі потреби в технічних засобах реабілітації громадян, які цього потребують;
створення безперешкодного доступу людей з інвалідністю до об'єктів соціальної інфраструктури.
Держава зобов'язана забезпечити реалізацію прав і свобод людини. З метою запобігання соціальному виключенню, стигматизації та дискримінації окремих категорій осіб Уряд бере на себе зобов'язання створити систему реінтеграції бездомних громадян та соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, шляхом розвитку мережі закладів відповідного спрямування з наближенням соціальної роботи до європейських стандартів.
удосконалити законодавство щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб шляхом створення та запровадження обов'язкової професійної пенсійної системи, яка визначатиме умови та порядок обов'язкового пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, або тих, що працюють на посадах і за професіями, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах чи за вислугу років;
урегулювати питання щодо пенсійного забезпечення батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, які здійснюють виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
збільшити розмір пенсії за особливі заслуги перед Україною матерям, які народили п'ятеро і більше дітей та виховали їх до досягнення шестирічного віку.
Держава зобов'язана забезпечити соціальну справедливість для кожного. Статус ветеранів війни повинен бути наданий усім, хто воював за свободу і незалежність України, зокрема бійцям Української повстанської армії. Належний соціальний захист повинен отримати кожен, хто внаслідок дій тоталітарного режиму СРСР був підданий незаконним переслідуванням чи незаконно обмежений у своїх правах. Для розв'язання цих завдань буде підготовлено пропозиції про внесення змін до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) та "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" ( 962-12 ).
Держава зобов'язана гарантувати повноцінний спосіб життя для осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями. З цією метою Уряд забезпечить:
державну підтримку реабілітаційним та інтернатним установам для інвалідів і дітей-інвалідів;
гарантований доступ осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями до ринку праці та навчання професій, які користуються попитом на ринку праці. Формування державного замовлення для підприємств, де працюють особи з обмеженими фізичними та розумовими можливостями;
надання інвалідам соціального житла;
підписання, ратифікацію та започаткування реалізації Конвенції про права інвалідів ( 995_g71 );
задоволення у повному обсязі потреби в технічних засобах реабілітації громадян, які цього потребують;
створення безперешкодного доступу людей з інвалідністю до об'єктів соціальної інфраструктури.
Держава зобов'язана забезпечити реалізацію прав і свобод людини. З метою запобігання соціальному виключенню, стигматизації та дискримінації окремих категорій осіб Уряд бере на себе зобов'язання створити систему реінтеграції бездомних громадян та соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, шляхом розвитку мережі закладів відповідного спрямування з наближенням соціальної роботи до європейських стандартів.
Уряд поверне впродовж двох років громадянам України знецінені вклади, поміщені в установи Ощадного банку СРСР.
1.9. НОВА ЖИТЛОВА ПОЛІТИКА
ТА ЖИТЛОВЕ БУДІВНИЦТВО
Україна потребує нових підходів до формування житлової політики, метою якої повинне стати забезпечення населення доступним, високоякісним і комфортним житлом. Реформування системи житлово-комунального обслуговування (тепло-, водопостачання, водовідведення тощо) орієнтуватиметься на потреби людини та здійснюватиметься на основі новітніх науково-технічних досягнень, що забезпечить високий рівень стандартів житла для всіх громадян та його належне обслуговування. З цією метою Уряд зобов'язується:
ліквідувати монополію комунальних житлово-експлуатаційних організацій та сприяти залученню приватного бізнесу для надання послуг з обслуговування житла;
стимулювати утворення об'єднань співвласників
багатоквартирних будинків та забезпечити їх ефективну діяльність;
розробити Концепцію забезпечення громадян з низьким рівнем доходів соціальним житлом;
провести інвентаризацію, енергоаудит та енергопаспортизацію основних фондів житлово-комунального господарства, визначити ступінь зносу, залишкову балансову вартість, обсяги фінансування, необхідні для їх відновлення та переоснащення;
розробити план заходів щодо відновлення основних фондів житла;
створити умови для введення в експлуатацію енергоефективного обладнання та впровадження енергозберігаючих технологій у житлових будинках і на об'єктах комунального господарства;
забезпечити проведення моніторингу аварійних об'єктів житла і комунального господарства, розробити програму виконання ремонтних робіт і створити фонд відселення;
забезпечити встановлення приладів обліку і регулювання споживання житлово-комунальних послуг та їх сервісне обслуговування;
реформувати систему роботи Державної іпотечної установи та забезпечити довгострокове кредитування придбання житла з вартістю кредитів на європейському рівні;
розробити та розпочати виконання державної програми відновлення та заміни застарілого житлового фонду на основі залучення інвестиційних ресурсів;
забезпечити розвиток житлового фонду соціального призначення;
створити систему контролю за якістю надання послуг споживачам;
розробити законопроекти про особливості приватизації та надання у концесію об'єктів централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення;
Уряд сприятиме розвитку будівельного комплексу, спроможного у повному обсязі реалізувати інвестиційні наміри забудовників та держави, зокрема щодо будівництва житла, доступного для широких верств населення.
Завданням Кабінету Міністрів є:
зменшення кількості та спрощення наявних
дозвільно-погоджувальних процедур, запровадження продажу на
конкурентних засадах земельних ділянок для будівництва;
розроблення проекту Містобудівного кодексу України (2009 рік);
підготовка проекту Закону України "Про нормування у будівництві";
розроблення місцевих правил забудови, насамперед історичних населених місць, та визначення меж і режиму використання історичних ареалів населених місць;
розроблення проекту Загальнодержавної соціально-економічної програми забезпечення населення житлом на 2009-2016 роки;
забезпечення реконструкції житлових будинків перших масових серій з проведенням комплексної забудови територій.
II. СУЧАСНА ЄВРОПЕЙСЬКА ДЕРЖАВА
2.1. ЕФЕКТИВНА ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА
Запровадження європейських стандартів демократії та формування в Україні ефективної політичної системи потребує ухвалення нової редакції Конституції України, що розроблятиметься відповідно до Указу Президента України від 27 грудня 2007 р. N 1294 ( 1294/2007 ), стратегічними пріоритетами якої, на думку Кабінету Міністрів України, повинні бути:
оптимізація розподілу повноважень між Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України і Президентом України з метою створення дієвого балансу стримувань і противаг;
чітке законодавче визначення статусу і механізму формування Кабінету Міністрів України та засад його діяльності, прав та обов'язків Прем'єр-міністра України, інших членів Уряду, законодавче врегулювання процедури здійснення ними повноважень;
розвиток парламентаризму і його інституціональних основ: партійної системи та удосконалення пропорційної системи виборів до Верховної Ради України і місцевих рад, законодавче врегулювання статусу парламентської більшості (коаліції депутатських фракцій) та парламентської опозиції;
скасування недоторканності народних депутатів України шляхом обмеження їх "імунітету" до форм парламентської діяльності;
чітке розмежування у структурі публічної адміністрації політичної діяльності та професійної державної (публічної) служби.
З цією метою Уряд:
підготує пропозиції до нової редакції Конституції України, передбачивши:
удосконалення процедурного механізму стримування та противаг між органами державної влади;
заміну інституту депутатської недоторканності інститутом парламентського "імунітету";
удосконалення процедурних норм і процесуальних гарантій захисту прав та свобод людини і громадянина;
внесе пропозиції щодо удосконалення Регламенту Верховної Ради України ( 3547-15 ), передбачивши в ньому, зокрема, окремий розділ про порядок формування парламентської опозиції, її права та обов'язки;
підготує проекти Законів України "Про центральні органи виконавчої влади" і "Про державну службу" ( 3723-12 ) (нова редакція);
підготує проект Закону України "Про нормативно-правові акти", передбачивши в ньому зокрема порядок набрання чинності нормативно-правовими актами та їх офіційного оприлюднення;
підготує проект Закону України "Про всеукраїнський референдум", передбачивши в ньому виключний перелік питань, які підлягають вирішенню на державному рівні;
підготує проект Закону України "Про місцеві референдуми", передбачивши в ньому обмеження переліку питань, що виносяться на розгляд, лише компетенцією органів місцевого самоврядування;
підготує законопроект щодо внесення змін до Закону України "Про політичні партії в Україні" ( 2365-14 ) та проект виборчого кодексу, передбачивши:
розведення в часі виборів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування;
удосконалення пропорційної системи виборів, зокрема стосовно місцевих виборів;
запровадження механізму обрання сільських, селищних та міських голів на основі абсолютної більшості голосів (у два тури);
запровадження норми щодо конфедерації партій за європейським зразком;
запровадження Єдиного державного реєстру виборців.
2.2. РЕФОРМА ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
Основною метою реформи публічної адміністрації є поетапне створення її нової моделі, впровадження якої забезпечить становлення України як правової європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності та демократії.
Уряд розуміє, що демократизація публічної адміністрації є передумовою інтеграції України до європейських і світових економічних та політичних структур, зокрема до Європейського Союзу. Влада повинна стати близькою до потреб і запитів кожного громадянина, а пріоритетом державної політики має бути забезпечення реалізації прав і свобод людини.
РЕФОРМУВАННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ
ТА ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Одне з основних завдань реформування системи органів виконавчої влади полягає в забезпеченні конституційного статусу Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади, що спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади, шляхом внесення змін до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 514-16 ) з метою врегулювання таких питань:
визначення принципу колегіальності діяльності Уряду та механізму прийняття ним рішень;
необхідності утворення урядових комітетів, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України, для попереднього розгляду проектів актів законодавства, інших документів, що вносяться на розгляд Уряду;
визначення статусу членів Кабінету Міністрів України як політиків;
формування державної політики, визначення курсу реалізації внутрішньої та зовнішньої політики держави;
забезпечення реалізації програмних цілей та завдань Коаліції;
розроблення проектів законодавчих та інших
нормативно-правових актів на виконання Конституції ( 254к/96-ВР )
та законів України, актів Президента України;
удосконалення механізму скріплення підписом Прем'єр-міністра України і міністрів актів Президента України у передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) випадках;
забезпечення ефективного управління державними фінансами та державним майном і здійснення контролю за їх використанням;
спрямування і координації діяльності органів виконавчої влади.
Реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади спрямоване на:
удосконалення системи центральних органів виконавчої влади шляхом перегляду їх статусу та кількісного складу, уточнення функцій центральних органів виконавчої влади;
забезпечення провідної ролі міністерств як головних суб'єктів формування політики у відповідних сферах державного управління;
підвищення ролі міністрів як політиків;
мінімізацію втручання держави в суспільні процеси, особливо в діяльність суб'єктів господарювання, крім суб'єктів, діяльність яких пов'язана з ядерною, радіаційною, промисловою та екологічною безпекою, національною безпекою, поводженням з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами;
зміну природи, змісту та форми впливу центральних органів виконавчої влади на суспільні процеси, забезпечення переходу від адміністративно-розпорядчих методів управління до надання послуг громадянам та юридичним особам у відповідних сферах на всіх рівнях управлінської діяльності;
розмежування політичних та адміністративних посад в системі органів виконавчої влади.
Реформування системи центральних органів виконавчої влади передбачає істотне посилення контролю громадськості за діяльністю органів державної влади, підвищення політичної відповідальності шляхом забезпечення секторального підходу до управління процесами суспільно-політичного життя, а також оптимізацію структури центральних органів виконавчої влади шляхом їх ліквідації або перетворення в урядові органи.
Необхідно забезпечити розмежування повноважень Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади та органів, що здійснюють регуляторні та контрольні функції; реорганізувати Держкомпідприємництво в Національну комісію з питань регуляторної політики для узгодження регуляторних та дозвільних актів. Зазначені органи повинні провадити діяльність виключно на підставі відповідних законів і забезпечувати баланс інтересів юридичних і фізичних осіб та держави.
Реформування дасть змогу забезпечити баланс інтересів споживачів, суб'єктів господарювання та держави в процесі прийняття рішень регуляторними органами.
У зв'язку з викладеним Уряд зобов'язується:
передбачити у проектах нової редакції Конституції України та Законів України "Про центральні органи виконавчої влади" та "Про державну службу" ( 3723-12 ) (нова редакція) норми щодо:
надання посадам міністра та його заступників статусу політичних посад, на які не поширюється дія законодавства про державну службу;
утворення інституту державних секретарів як вищих адміністративних посад у Секретаріаті Кабінету Міністрів України та у міністерствах, призначення на які здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу;
визначення завдань і повноважень центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом;
обмеження та чіткого визначення переліку категорій регуляторних актів, визначення порядку їх введення в дію;
розробити законопроект з питань гарантування доступу громадськості до інформації про діяльність Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та визначення порядку доступу до такої інформації;
ініціювати утворення парламентсько-урядової комісії з питань адміністративної реформи, визначивши її завданнями аналіз роботи кожного міністерства та підготовку відповідних висновків згідно з викладеними вище принципами.
РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ
ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Метою реформування місцевих органів виконавчої влади є сприяння розвиткові місцевого самоврядування на основі чіткого функціонального розмежування повноважень зазначених органів та органів виконавчої влади.
У результаті проведення реформи публічної адміністрації на підставі нової редакції Конституції України повноваження обласних та районних державних адміністрацій повинні бути обмежені виконанням таких функцій:
здійснення контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, а також за забезпеченням такими органами захисту прав і свобод громадян;
координація діяльності територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Представництво центральних органів виконавчої влади на місцевому рівні здійснюється шляхом утворення та забезпечення функціонування відповідних територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Рішення про їх утворення приймає Кабінет Міністрів України.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ
ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Адміністративно-територіальна реформа спрямована на посилення ролі місцевого самоврядування та забезпечення спроможності його органів проводити ефективну політику в інтересах людини, надаючи їй високоякісні доступні послуги. Новий адміністративно-територіальний поділ повинен врахувати принципи економічної доцільності та соціальної необхідності, що дасть змогу забезпечити соціально-економічний баланс територій.
Реформа ґрунтується на принципах децентралізації і субсидіарності та проводиться відповідно до загальноприйнятих європейських принципів, визначених Європейською хартією місцевого самоврядування ( 994_036 ), згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України.
Важливим елементом адміністративно-територіальної реформи є чітке розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування різного рівня за принципом субсидіарності з метою недопущення подвійного підпорядкування та дублювання функцій і завдань.
Уряд зобов'язується провести реформу
адміністративно-територіального устрою за такими параметрами.
До системи адміністративно-територіального устрою входять адміністративно-територіальні одиниці - цілісні частини території держави, кожна з яких за певних географічних, демографічних, соціально-економічних та історичних умов є територіальною основою для організації та провадження діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, та які поділені на три рівні - регіон, район, громада.
Під час проведення адміністративно-територіальної реформи необхідно розподіляти повноваження також між органами місцевого самоврядування кожної адміністративно-територіальної одиниці шляхом прийняття відповідних законів, а також окремих статутів для кожної громади.
Реформування публічної адміністрації передбачає підготовку та схвалення концепції і плану заходів щодо проведення реформи публічної адміністрації з відповідним фінансовим забезпеченням.
Уряд зобов'язується:
врахувати зазначені положення в проекті нової редакції Конституції України;
після прийняття Конституції України у новій редакції необхідно розробити проекти таких Законів України:
Про територіальний устрій України;
Про місцеві державні адміністрації (нова редакція);
Про місцеве самоврядування громади;
Про місцеве самоврядування району;
Про місцеве самоврядування області;
Про службу в органах місцевого самоврядування (нова редакція);
Про адміністративні послуги;
Про основні засади державної регіональної політики;
удосконалити бюджетну та податкову системи з метою підвищення ролі та статусу інститутів місцевого самоврядування, для чого, зокрема, розробити проекти таких Законів України:
Про внесення змін до Бюджетного кодексу України;
Про місцеві податки та збори;
затвердити державні соціальні стандарти, на підставі яких провести відповідні розрахунки з визначення потреб громад та рівня фінансового забезпечення їх місцевих бюджетів;
провести функціональне обстеження центральних органів виконавчої влади, за результатами якого оптимізувати структуру і функції таких органів;
провести планування меж адміністративно-територіальних одиниць відповідно до новосформованої системи адміністративно-територіального устрою.
2.3. СПРАВЕДЛИВЕ, НЕУПЕРЕДЖЕНЕ ТА ДОСТУПНЕ СУДОЧИНСТВО
Мета - створити умови для утвердження верховенства права та забезпечення реалізації права кожного громадянина на швидкий і справедливий судовий розгляд справ у незалежному та неупередженому суді. Для побудови ефективної системи правосуддя необхідно розробити узгоджену концепцію розвитку судочинства і створити належні умови для надання високоякісної правової допомоги. Реформування судової системи потребує утвердження незалежності судової гілки влади та вжиття ефективних заходів для: