КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
| від 23 березня 2000 р. N 550 Київ |
Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів України
постановляє:
Затвердити та подати на розгляд Верховної Ради України Програму діяльності Кабінету Міністрів України.
| Прем'єр-міністр України | В.ЮЩЕНКО |
| Інд. 18 |
ПРОГРАМА ДІЯЛЬНОСТІ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
"Реформи заради добробуту"
ВСТУП
Ця Програма розроблена відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ) та положень
послання Президента України до Верховної Ради
України 22 лютого 2000 р. "Україна: поступ у
XXI століття. Стратегія економічного та
соціального розвитку на 2000 - 2004 роки"
( 276а/2000 ).
Сьогодні суспільству потрібна програма
дій, реалізація якої сприятиме незалежності
України та зміцненню її державності, підвищенню
загального добробуту, поліпшенню
морально-психологічного клімату в країні, зніме
соціальну напруженість в державі та
гарантуватиме демократичний шлях розвитку,
обраний Українським народом у серпні 1991 року.
Масштабність реформ, які потрібно
здійснити, зумовила визначення в Програмі кола
пріоритетних завдань, комплексне розв'язання
яких забезпечить створення умов для сталого
розвитку.
Кабінет Міністрів України (Уряд) пропонує
нові підходи до визначення шляхів сталого
розвитку української економіки і тісного
поєднання політики проведення структурних змін
та економічного зростання з активною соціальною
політикою держави, які базуються на розширенні
економічних свобод громадян і суб'єктів
підприємницької діяльності та економічній
достатності ре|іонів.
Діяльність Уряду спрямовуватиметься на
створення умов, які б сприяли підвищенню
ефективності економіки, піднесенню добробуту,
забезпеченню реалізації прав та свобод людини,
вільного розвитку культурних, духовних і
освітніх потреб громадян, дієвому соціальному
захисту.
Обов'язковою і невід'ємною умовою
діяльності Уряду стане дотримання принципів
громадянського суспільства. Рішення
прийматимуться на основі детального аналізу
результатів реалізації урядової політики за
широкої участі громадськості і будуть
відкритими для суспільства.
Через демократичні свободи, через
ініціативу громадян - до держави сталого
економічного розвитку та дієвої соціальної
політики.
I. ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНИ
Після десятирічного економічного спаду в
Україні у 1999 році з'явилися ознаки
стабілізації і зростання:
- спад валового внутрішнього продукту (ВВП)
був найменший за останні роки (0,4 відсотка);
- обсяг промислового виробництва збільшився
на 4,3 відсотка, валова додана вартість - на
5,5 відсотка;
- динаміка споживчих цін протягом року
перебувала в прогнозованих межах. Індекс
споживчих цін (грудень 1999 р. до грудня 1998
р.) становив 119,2 відсотка при
прогнозованому 119,1 відсотка;
- інвестиції в основний капітал за рахунок
усіх джерел фінансування збільшилися на 2,9
відсотка;
- у платіжному балансі України значно
покращився баланс товарів та послуг, при
цьому його позитивне сальдо дорівнювало майже
1 млрд. доларів США;
- у галузях соціальної сфери, що фінансуються
в основному із бюджету, спостерігалося
зменшення обсягів заборгованості. Так,
заборгованість перед працівниками культури,
охорони здоров'я і освіти за 1999 рік
зменшилась на 37 - 41 відсоток.
Ці тенденції спостерігаються і у 2000 році.
Разом з тим залишається складним становище
у сфері державних фінансів.
- Не знята з порядку денного проблема
наповнення бюджету та зростання податкової
недоїмки (на 1 січня 2000 р. недоїмка до
зведеного бюджету становила 12,2 млрд.
гривень, або на 25 відсотків більше, ніж на
початок минулого року).
- Не вдалося втримати в межах запланованого
(1 відсоток ВВП) дефіцит державного бюджету,
який у 1999 році становив 1,5 відсотка.
- Збільшився розмір державного боргу.
Зовнішній державний борг на 1 січня 2000 р.
досяг 12,5 млрд. доларів США, а з початку
1999 року його сума зросла на 1 млрд. доларів
США, або на 8,8 відсотка. Заборгованість за
облігаціями внутрішньої державної позики
(балансова вартість) становила 11,4 млрд.
гривень, що на 3,2 відсотка більше, ніж на
початок минулого року.
- Нагальна потреба у запозиченні коштів для
фінансування бюджетного дефіциту значно
зменшила можливості інвестування економіки.
Поєднання цих чинників із зростанням
обсягів грошової маси та грошової бази протягом
минулого року (відповідно на 40,5 і 39
відсотків) зумовило зниження офіційного
обмінного курсу з 3,43 гривні за долар США на
початок до 5,22 гривні на кінець 1999 року.
Погіршується фінансове становище
підприємств. Понад 50 відсотків загальної
кількості підприємств, а в сільському
господарстві - 85 відсотків залишаються
збитковими. Кредиторська та дебіторська
заборгованість підприємств значно перевищила
величину ВВП, кредити банківської системи лише
в незначних обсягах спрямовуються в реальний
сектор економіки.
Триває підвищення офіційного рівня
безробіття, передусім серед молоді. На 1 січня
2000 р. рівень безробіття становив 4,3
відсотка, а кількість безробітних - 1,2 млн.
осіб.
Рівень життя громадян продовжує
знижуватися: якщо у 1998 році реальні доходи
населення зменшилися на 1,6 відсотка, що
відповідало динаміці ВВП, то протягом 1999 року
цей показник зменшився на 10,9 відсотка, а ВВП
- на 0,4 відсотка. Збільшується різниця у
доходах найбагатших та найбідніших верств
населення з одночасним зростанням частки тих,
хто перебуває за межею малозабезпеченості.
Однією з основних причин такого становища
була відсутність спільної послідовної політики
Уряду та Верховної Ради України, що призвело до
спотворення принципів ринкових відносин в
Україні, а це в свою чергу обумовило такі
негативні наслідки:
- відсутність ефективної конкуренції, що
зумовлено значним рівнем монополізації у ряді
секторів економіки, ліцензійною (дозвільною)
політикою, створенням штучних перешкод для
діяльності підприємств;
- звуження сфери підприємницької діяльності
через надмірне та дискримінаційне державне
регулювання;
- незабезпечення правового врегулювання
питань приватної власності на землю;
- недієвість механізму майнової
відповідальності підприємств (зокрема
механізму банкрутства);
- нерівні умови підприємницької діяльності,
що порушує дію ринкових регуляторів та сприяє
субсидуванню неефективних секторів економіки
і підприємств (адресне надання податкових
пільг, списання заборгованості перед
бюджетом, надання урядових гарантій за
комерційними кредитами, відстрочення платежів
тощо);
- невідповідність бюджетних зобов'язань
держави реальним можливостям економіки;
- надмірний податковий тиск внаслідок великої
кількості податкових та неподаткових стягнень
і запровадження ускладненої системи
податкового адміністрування при значній
кількості податкових пільг;
- недосконалість судової системи та
неефективне виконання судових рішень;
- низька ефективність використання державних
запозичень (переважне витрачання позичених
коштів для поточного споживання, що
перекладає борговий тягар на майбутні
покоління);
- недосконалість планування та порушення
затверджених нормативів видатків бюджету,
відсутність чітко визначеної відповідальності
посадових осіб за дотримання бюджетних
зобов'язань, низький рівень державного та
громадського контролю за виконанням бюджетів
усіх рівнів;
- недостатність висококваліфікованих
керівників, які мають досвід роботи у
трансформаційних і ринкових умовах;
- неефективність управління об'єктами
державної власності.
Зважаючи на численність і серйозність
економічних проблем, Уряд усвідомлює важливість
та нагальність проведення глибоких структурних
та інституціональних реформ.
II. СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ УРЯДОВОЇ ПОЛІТИКИ
На шляху розвитку демократії, ринкової
економіки та відкритого суспільства Україна
постала перед необхідністю прискореного
проведення ефективних реформ. Мету своєї
діяльності Уряд вбачає в утвердженні принципів
соціальної захищеності, закладенні основ для
економічного зростання і піднесення добробуту
громадян України до європейського рівня,
забезпеченні безпеки держави.
Стратегічними цілями урядової політики є:
- розвиток людського потенціалу;
- зниження рівня бідності та примноження
багатства нації;
- підвищення конкурентоспроможності
національної економіки;
- забезпечення захисту прав та свобод людини
і громадянина, безпеки особи, суспільства,
держави;
- інтеграція України до Європейського Союзу.
Найвищою цінністю держави є Людина. розвиток
Гармонійний розвиток особистості, підвищення людського
добробуту громадян та розвиток сім'ї, створення потенціалу
соціально-економічних, політичних передумов і
гарантій для життєвого самовизначення людини
перебуватимуть у центрі уваги діяльності Уряду.
Зусилля Уряду передусім спрямовуватимуться
на удосконалення системи охорони здоров'я та
освіти, піднесення української науки, культури,
підвищення професійного рівня вітчизняних
фахівців, забезпечення продуктивної зайнятості
населення, гарантування безпечної
життєдіяльності людини, сприяння вияву її
громадської активності і духовному збагаченню.
Головними критеріями досягнення цієї мети
будуть:
- зростання середньої тривалості життя;
- зниження рівня смертності новонароджених;
- збільшення загальних витрат на охорону
здоров'я, освіту, культуру і науку,
доступність та висока якість медичних,
освітянських і культурних послуг.
Примноження багатства нації
здійснюватиметься шляхом продуктивного
нагромадження національного капіталу. Гарантом
слугуватиме підвищення конкурентоспроможності
національної економіки на засадах вільної
підприємницької діяльності та виваженої
політики Уряду щодо податків, валютного курсу і
обсягів державного споживання, невтручання
держави у безпосередню діяльність підприємств,
впровадження інноваційних технологій,
досягнення світового рівня якості товарів та
послуг.
Зниження рівня бідності передбачає: зниження
рівня
- зростання реальних доходів громадян; бідності та
примноження
- зниження рівня безробіття; багатства
нації
- забезпечення дієвого соціального захисту.
Головними критеріями досягнення цієї мети є:
- зростання реальної заробітної плати та
пенсії;
- створення нових робочих місць;
- зменшення у загальній чисельності населення
кількості громадян, які отримують дохід,
нижчий від прожиткового мінімуму.
Критеріями підвищення конкурентоспроможності підвищення
економіки будуть: конкуренто-
спроможності
- зростання валового внутрішнього продукту; національної
економіки
- підвищення продуктивності праці;
- збільшення питомої ваги високотехнологічної
продукції у загальному обсязі експорту;
- підвищення якості та збільшення частки
вітчизняної продукції на внутрішньому ринку;
- розширення зовнішньоторговельного обороту,
насамперед експорту.
Неодмінною умовою розвитку гармонійного забезпечення
суспільства є забезпечення захисту прав та безпеки особи,
свобод людини і громадянина, демократії, суспільства,
держави від будь-яких посягань. Уряд держави
гарантуватиме надійність і стабільність безпеки
держави та її громадян. Це означає орієнтацію
України на інтеграцію до європейських та
світових структур колективної безпеки.
Критеріями забезпечення безпеки будуть:
- зростання у бюджеті частки видатків на
потреби оборони;
- збільшення чисельності військовослужбовців,
які служитимуть за контрактною системою;
- зростання частки продукції вітчизняного
виробництва у технічному забезпеченні
Збройних Сил;
- зменшення злочинності, насамперед тяжкого
ступеня, та антигромадських проявів серед
неповнолітніх і молоді.
Україна орієнтується на діючу в провідних інтеграція
європейських країнах модель соціально- України до
економічних відносин та забезпечення належного Європейського
добробуту своїх громадян. Поглиблення Союзу
європейської інтеграції та розширення
Європейського Союзу, його безпосереднє
наближення до кордонів України створює
додаткові передумови для активізації її участі
в інтеграційних процесах, адаптації
законодавства України до законодавства
Європейського Союзу.
Успіх реформ, поглиблення політичного
діалогу і розширення практичного
співробітництва у правовій сфері, зовнішній
політиці та безпеці покликані гарантувати
прискорення інтеграційних процесів. Головним
завданням сучасного етапу є створення належної
бази для набуття Україною повноправного
членства в Європейському Союзі та формування в
суспільстві стійкої проєвропейської більшості.
Критеріями досягнення зазначеної
стратегічної цілі будуть:
- прискорене набуття Україною членства в
Світовій організації торгівлі, налагодження
співробітництва з Європейською асоціацією
вільної торгівлі, започаткування переговорів
з питань створення зони вільної торгівлі між
Україною та Європейським Союзом;
- визнання Європейською Комісією за Україною
юридичного статусу країни з ринковою
економікою.
Створення зони вільної торгівлі з
Європейським Союзом, вступ України до Світової
організації торгівлі дасть змогу модернізувати
національну економіку, підвищити ефективність
використання ресурсів, сформувати сучасні
сектори виробництва і торгівлі та розширити
ринки збуту українських товарів і послуг. Це
сприятиме отриманню додаткових інвестицій,
створенню нових робочих місць, впровадженню
прогресивних наукових розробок та технологій.
Уряд усвідомлює, що на успішне виконання ризики
цієї Програми можуть вплинути несприятливі
обставини та об'єктивні перешкоди, зокрема:
- недостатня суспільна підтримка Уряду,
зумовлена попередніми невдалими спробами
реформування економіки та істотним зниженням
життєвого рівня населення;
- відмова міжнародних фінансових організацій
у відновленні програм співробітництва;
- кризові зміни кон'юнктури на світових
товарних та фінансових ринках.
Уряд у тісній співпраці з Верховною Радою
України буде своєчасно розробляти та
забезпечувати здійснення заходів щодо
запобігання і пом'якшення впливу цих ризиків.
Уряд переконаний, що конструктивна та
послідовна взаємодія з Верховною Радою України
є неодмінною умовою успішного виконання цієї
Програми.
III. ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ УРЯДУ
Оздоровлення і постійне зростання
економіки є обов'язковою передумовою для
розвитку громадянського суспільства, в якому
люди бачать перспективу для реалізації власної
ініціативи та підприємницької діяльності,
створюють і примножують національне багатство,
задовольняючи власні потреби та дбаючи про
соціально незахищених співгромадян.
Успішне проведення реформ великою мірою
залежить від підтримки урядової політики з боку
різних верств населення. Необхідно, щоб
результати реформ вже у найближчій перспективі
позитивно вплинули на добробут громадян
України, що створить у суспільстві критичну
масу зацікавлених у реформах.
Людина є основним суб'єктом суспільних
відносин, від неї залежить не тільки сучасний
стан національного багатства, але й його
примноження. Маючи освічених фахівців та
професійні трудові ресурси, можна бути
впевненими в тому, що майбутні покоління
отримають у спадок дієвий механізм економічних
відносин у суспільстві.
Підприємницька ініціатива становить
основний потенціал економічного зростання.
Економічна свобода, підкріплена чітко
визначеними правами власності, конкурентними
правилами ринкової поведінки та стабільністю,
дає можливість ефективно використовувати цей
потенціал та розміщувати суспільні ресурси в
оптимальний спосіб. Створити умови для
реалізації такого потенціалу покликана ця
Програма.
Результати президентських виборів
підтвердили готовність українського суспільства
до радикальних змін. Завдання Уряду полягає у
виправданні цих очікувань.
1. Політична стабільність та посилення
дієздатності уряду
1.1. Забезпечення політичної та
громадської підтримки урядової політики
Для успішного виконання завдань
реформування економіки Уряд повинен насамперед
мати гарантовану політичну підтримку з боку
Верховної Ради України, що забезпечить взаємну
довіру, ефективну співпрацю і солідарну
відповідальність органів виконавчої та
законодавчої влади за проведення економічних
реформ.
Дії виконавчої влади повинні бути засади урядової
зрозумілими суспільству. Громадськість постійно політики
інформуватиметься про засади формування і відкриті
результати проведення Урядом своєї політики. для широкого
обговорення
Уряд здійснюватиме економічні реформи з
урахуванням пропозицій громадськості. Для
запобігання зростанню соціального напруження,
виникненню конфліктів передбачається
запровадити публічну експертизу проектів
найбільш важливих соціально-економічних рішень
із залученням неурядових установ, експертів,
представників засобів масової інформації тощо.
Вживатимуться заходи до забезпечення міжнаціональна
міжнаціональної злагоди з максимальним злагода
врахуванням інтересів і створенням сприятливих
умов для розвитку всіх етносів в Україні. У
сфері етнонаціональної політики зусилля
спрямовуватимуться на консолідацію української
нації, розвиток її мови та культури; створення
належних умов для відродження, збереження і
всебічного розвитку етнічних спільнот, у тому
числі задоволення їхніх культурно-освітніх
запитів, збереження національно-культурних
традицій; для реалізації прав і забезпечення
захисту інтересів кримсько-татарського народу
та інших національних меншин, які були
депортовані і повертаються в Україну.
Уряд вважає своїм завданням налагодження держава і
співробітництва та взаємодопомоги між державою церква
і церквою, надання підтримки релігійним
організаціям у проведенні
ремонтнореставраційних робіт на об'єктах, що
мають історико-культурну цінність.
Уряд буде підтримувати постійний діалог з Уряд та
українською діаспорою. Для цього діаспора
проводитимуться регулярні зустрічі з
представниками зарубіжних українських
громадських організацій, які залучатимуться до
обговорення найважливіших проблем українського
суспільства та визначення шляхів їх
розв'язання.
Визнаючи, що статус України в ООН та інших членство в ООН
міжнародних організаціях значною мірою впливає та інших
на авторитет держави, Уряд активізує роботу в міжнародних
цих інституціях і забезпечить виконання організаціях
зобов'язань, що випливають із членства в них.
1.2. Реформування правової системи.
Зміцнення законності та правопорядку
Поліпшення економічного та соціального
становища неможливе без зміцнення законності та
правопорядку, утвердження в Україні принципів
верховенства права, справедливості та
гуманізму, пріоритету прав та свобод людини і
громадянина, розбудови правової держави і
становлення громадянського суспільства.
Необхідною умовою реалізації цієї Програми
є підтримання стабільності і належного рівня
безпеки у політичній, економічній, соціальній,
військовій, науковій, інформаційній та інших
сферах життєдіяльності держави.
Досягнення зазначених цілей
здійснюватиметься шляхом:
- приведення законодавства у відповідність з
Конституцією України, забезпечення його
стабільності, усунення суперечностей та
невизначеності;
- подальшого удосконалення:
системи захисту прав та свобод людини і
громадянина;
нормативно-правової бази і захисту
майнових прав громадян України;
- наближення законодавства України до
законодавства Європейського Союзу;
- реформування адміністративного
законодавства, зокрема з питань державної
служби і діяльності органів виконавчої влади;
- реформування системи органів юстиції,
вдосконалення та розширення їх функції у
сфері реалізації державної правової політики,
передусім у сфері юридичного забезпечення
реалізації прав та свобод людини і
громадянина;
- удосконалення цивільного законодавства,
зокрема інституту права власності;
- приведення господарського законодавства у
відповідність із економічними реаліями;
- реформування судової системи, створення
адміністративних судів;
- розвитку міжнародного правового
співробітництва;
- налагодження спільної роботи з Верховною
Радою України щодо прискорення прийняття
нового Кримінального та розроблення
Кримінально-процесуального кодексів;
- комплексного здійснення правових і
організаційних заходів щодо забезпечення
додержання законності та правопорядку;
- розроблення нормативно-правових актів,
спрямованих на посилення боротьби з корупцією
та подолання "тінізації" української
економіки;
- впровадження та удосконалення системи
захисту інформації, насамперед в
інформаційно-телекомунікаційних системах;
- поліпшення матеріально-технічного
забезпечення правоохоронних органів та
соціального захисту їх працівників;
- забезпечення національної безпеки,
обороноздатності держави та недоторканності
її кордонів (із збереженням балансу інтересів
особи і суспільства) при оптимізації
відповідних витрат.
Особливу увагу Уряд звертатиме на боротьбу боротьба з
з корупцією та організованою злочинністю, що корупцією та
підривають довіру до влади, дискредитують злочинністю
Україну перед світовою спільнотою.
У боротьбі з корупцією та з метою
запобігання її проявам Уряд зосередить увагу на
нормативно-правовому врегулюванні
взаємовідносин державних службовців і суб'єктів
господарювання, посиленні контролю та
відповідальності за виконання державними
службовцями своїх обов'язків.
Розроблення стратегії реформування системи
державної служби і прийняття відповідних
нормативно-правових актів, запровадження
адміністративної юстиції сприятиме створенню
чіткого і прозорого механізму відповідальності
державних службовців та захисту громадянами
своїх прав і законних інтересів, що порушуються
чиновниками.
У цій діяльності Уряд розраховує на широку
підтримку з боку громадськості, політичних
партій, засобів масової інформації.
Уряд законодавчо врегулює питання
легалізації "тіньових" капіталів та їх
інвестування в економіку України.
Зусилля органів виконавчої влади
концентруватимуться на здійсненні комплексних
радикальних економічних, правових та
організаційних заходів, спрямованих на рішуче
обмеження корупції та "тіньової" економічної
діяльності, впровадження цілісної системи дій,
спрямованих на викорінення причин виникнення
корупції та "тінізації" економіки.
Уряд продовжуватиме роботу, щодо
декриміналізації видів покарання за злочини,
які не становлять особливої небезпеки для
суспільства.
1.3. Посилення дієздатності Уряду
У процесі адміністративної реформи увага
передусім зосереджуватиметься на:
- впровадженні нової системи організації
роботи Уряду та процедур прийняття рішень за
участю урядових комітетів;
- розмежуванні функцій з розроблення
державної політики, розпорядчо-виконавчих та
з надання державних послуг;
- вдосконаленні структури органів виконавчої
влади всіх рівнів;
- реформуванні системи державної служби.
Уряд орієнтуватиметься на кадри нової нова кадрова
генерації - патріотів, прагматиків і політика
професіоналів, здатних до рішучих дій. Для
цього передбачається вдосконалити процедуру
прийняття на державну службу з переходом до
єдиного порядку проведення конкурсів та
стажування із складанням іспитів, запровадити
прозору процедуру просування по службі з
урахуванням досягнутих у роботі результатів.
1.4. Нові умови розвитку ре|іонів
Основною метою державної регіональної піднесення
політики є розв'язання соціально-економічних ролі регіонів
проблем ре|іонів шляхом створення умов для
подолання істотних відмінностей у рівнях їх
соціально-економічного розвитку, що передбачає:
- децентралізацію функцій виконавчої влади,
делегування регіонам їх значної частини;
- розмежування та збалансування повноважень
між центральними і місцевими органами
виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування;
- розроблення ефективного механізму контролю
за виконанням місцевими органами виконавчої
влади та органами місцевого самоврядування
делегованих їм повноважень;
- забезпечення фінансової самодостатності
регіонів шляхом закріплення за ними достатніх
джерел доходів місцевих бюджетів і
оптимізації міжбюджетних трансфертів;
- завершення процесу формування власності
територіальних громад;
- затвердження на законодавчому рівні
критеріїв, за якими ре|іони можуть бути
віднесені до депресивних (слаборозвинутих),
впровадження ефективних механізмів надання їм
державної підтримки та стимулювання
соціально-економічного розвитку;
- заохочення розвитку ре|іонального
міжнародного співробітництва.
2. Якість життя людини, соціальна
захищеність і гуманітарний розвиток
Політика Уряду щодо розвитку людського посилення
потенціалу спрямовуватиметься на забезпечення уваги до
високої якості життя на засадах соціальної якості життя
захищеності, а саме: людини
- забезпеченні доступу до ресурсів,
необхідних для досягнення гідного життєвого
рівня;
- затвердженні єдиних мінімальних соціальних