Угода про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ

Для забезпечення інтересів суб'єктів підприємницької діяльності й створення торговельного середовища, яке дозволить таким суб'єктам скористатися перевагами та можливостями, створеними цією Угодою, Сторони погоджуються, що викладені нижче принципи, зокрема, є основою для розвитку заходів сприяння торгівлі та управління ними компетентними органами влади:

a) прозорість, ефективність, спрощення, гармонізація та погодженість процедур торгівлі;

b) просування міжнародних стандартів;

c) погодженість з багатосторонніми засобами;

d) найліпший з можливих способів використання інформаційних технологій;

e) високі стандарти державної служби;

f) урядовий контроль, який грунтується на управлінні ризиками;

g) співробітництво на території кожної Сторони між митними органами та іншими прикордонними службами, а також

h) консультації між Сторонами та їхніми відповідними суб'єктами підприємницької діяльності.

1. Кожна Сторона повинна в найкоротший строк публікувати або в інший спосіб оприлюднювати національною мовою та настільки, наскільки це можливо, розміщувати в мережі Інтернет англійською мовою всі закони, нормативно-правові акти й адміністративні рішення загального застосування, що стосуються торгівлі товарами та пов'язаними з нею послугами між Україною та країнами - членами ЄАВТ.

2. Кожна Сторона повинна настільки, наскільки це можливо, заздалегідь публікувати, особливо розміщувати в мережі Інтернет, проекти законів та нормативно-правових актів, що стосуються міжнародної торгівлі товарами та пов'язаними з торгівлею послугами, та які така Сторона має на меті прийняти. Кожна Сторона повинна надати заінтересованим особам можливість висловити свої зауваження до того, як такий проект закону або нормативно-правового акта буде прийнято.

3. Кожна Сторона повинна обробляти запити з митних питань, які отримані через мережу Інтернет англійською мовою.

4. Кожна Сторона повинна проводити консультації з власними субєктами підприємницької діяльності стосовно їхніх потреб стосовно розвитку та імплементації заходів сприяння торгівлі, враховуючи, що особлива увага повинна приділятися інтересам малих та середніх підприємств.

5. Кожна Сторона повинна тлумачити та застосовувати в однаковий, неупередженний та обгрунтований спосіб всі свої закони, нормативно-правові акти та адміністративні рішення, що стосуються міжнародної торгівлі товарами та пов'язаними з нею послугами.

1. Сторони можуть, у разі необхідності, визначити та подати на розгляд Спільного комітету подальші заходи для цілей сприяння торгівлі між Сторонами.

2. Сторони повинні заохочувати міжнародне співробітництво в рамках відповідних багатосторонніх форумів, що розглядають питання у сфері сприяння торгівлі. Сторони повинні розглядати відповідні міжнародні ініціативи у сфері сприяння торгівлі для того, щоб визначити та подати на розгляд Спільного комітету додаткові сфери, у яких спільна діяльність могла б сприяти досягненню спільних цілей.

1. Кожна Сторона повинна, відповідно до її національного законодавства, видати письмове попереднє рішення на підставі письмового запиту, що містить всю необхідну інформацію про імпортера, виробника чи експортера на її власній території, або про експортера чи виробника на території іншої Сторони(1) стосовно:

(1) Для більшої впевненості імпортер, експортер чи виробник можуть подати запит щодо видачі попереднього рішення через свого представника, уповноваженого належним чином.

a) тарифної класифікації товару, у тому числі ставки мита, що застосовується до такого товару, або, де це підходить, методу розрахунку такого мита;

b) платежів та зборів, які будуть стягуватися, або, де це підходить, інформації про метод розрахунку таких платежів та зборів, а також

c) таких інших питань, стосовно яких Сторони досягнуть згоди.

2. Сторони докладуть зусиль для розробки процедур, за допомогою яких кожна Сторона, на підставі письмового запиту й до здійснення експорту товару на територію іншої Сторони, повинна надати експортеру чи виробнику на своїй власній території письмове попереднє рішення стосовно статусу походження такого товару.

3. Сторона, що відмовляється видати попереднє рішення, повинна без затримок повідомити особу, яка зробила відповідний запит, та викласти причини прийняття такого рішення.

4. Кожна Сторона повинна забезпечити набрання чинності попередніми рішеннями з дати їхньої видачі, або з іншої дати, визначеної у таких рішеннях, за умови, що факти або обставини, на основі яких видано попереднє рішення, залишаються незмінними.

5. Кожна Сторона може обмежити строк дії попередніх рішень періодом, який визначений національним законодавством.

6. Кожна Сторона повинна докласти зусиль для забезпечення доступності інформації про попередні рішення, які вважаються цією Стороною такими, що становлять значний інтерес для інших суб'єктів торгівлі. При цьому необхідно брати до уваги необхідність захисту конфіденційної інформації.

1. Сторони повинні намагатися обмежити державний контроль та формальні процедури у сфері торгівлі товарами між Сторонами та пов'язаними з такою торгівлею послугами до рівня, необхідного та достатнього для забезпечення відповідності правовим вимогам, унаслідок чого відповідні процедури будуть спрощенні до максимально можливого рівня.

2. Сторони повинні намагатися використовувати ефективні процедури торгівлі, що грунтуються, залежно від ситуації, на міжнародних стандартах, та покликані скоротити витрати й невиправдані затримки в торгівлі між ними, особливо стандарти й практику, рекомендовану Всесвітньою митною організацією (далі - ВМО), у тому числі принципи, викладені в переглянутій Міжнародній конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

3. Кожна Сторона повинна прийняти або залишити чинними спрощенні митні процедури для ефективного випуску в обіг товарів, що задекларовані суб'єктами підприємницької діяльності, які довели свою надійність.

4. Кожна Сторона повинна прийняти або залишити чинними процедури, що:

a) забезпечують можливість попереднього подання інформації в електронному вигляді та її обробки до моменту фізичного прибуття товарів для прискорення розмитнення таких товарів, а також

b) дозволяють імпортерам, відповідно до національного законодавства Сторін, отримувати товари для випуску їх в обіг до завершення розмитнення таких товарів та підтвердження їхньої відповідності всім вимогам Сторони стосовно імпорту, за умови надання імпортером достатніх гарантій. Від Сторони не вимагається випускати в обіг товари, якщо законні вимоги такої Сторони стосовно імпорту не були виконані.

1. Для посилення сприяння торгівлі та, одночасно, збереження ефективного державного контролю за торгівлею між Сторонами, Сторони повинні визначити осіб, товари чи транспортні засоби, що підлягають перевірці, а також обсяг перевірки, що грунтується на управлінні ризиками.

2. Управління ризиками включає систематичну оцінку ризиків, що пов'язані з порушенням митного та іншого законодавства, яке стосується міжнародної торгівлі товарами та пов'язаними з нею послугами. Сторони повинні використовувати контроль відповідності для підтримки оцінки ризиків.

3. Спираючися на докази, підстави, приводи або випадковим чином Сторони можуть здійснювати контроль, що грунтується на аудиті, такий як контроль якості й огляди відповідності, який може вимагати проведення більш широких перевірок окремих суб'єктів підприємницької діяльності протягом обмеженого періоду часу.

1. Сторона, яка вводить або розширює Систему уповноважених суб'єктів підприємницької діяльності або заходи безпеки, що негативно впливають на міжнародні торговельні потоки, повинна надати іншим Сторонам можливість провести переговори про взаємне визнання таких схем для сприяння міжнародній торгівлі та, у той самий час, забезпечення ефективного митного контролю.

2. Сторона, яка вводить або розширює Систему уповноважених суб'єктів підприємницької діяльності або заходи безпеки, що негативно впливають на міжнародні торговельні потоки, повинна звертатися до міжнародних стандартів та практики, особливо до Основних стандартів ВМО.

1. Жодна зі Сторін не повинна вводити нові вимоги стосовно використання митних брокерів.

2. Кожна Сторона повинна докласти зусиль для розробки митних систем або процедур, які надають можливість експортерам та імпортерам подавати митні декларації без зобов'язання звертатися до митних брокерів.

1. Платежі та збори, які стягуються у зв'язку з імпортом або експортом митними органами чи будь-якими іншими державними органами Сторони, у тому числі у зв'язку із завданнями, що виконуються від імені таких органів, не повинні перевищувати приблизну вартість наданих послуг.

2. Такі платежі та збори не повинні розраховуватися на адвалерній основі.

3. Кожна Сторона повинна публікувати інформацію про платежі та збори. Така інформація повинна включати причини для стягнення платежу чи збору, а саме інформацію про надану послугу, відповідальний орган влади, платежі та збори, що будуть застосовуватися, та метод їхнього розрахунку, а також інформацію про те, коли та як необхідно здійснити платіж. Інформація повинна бути офіційно опублікована та, наскільки це можливо, розміщена в мережі Інтернет англійською мовою.

4. У відповідь на запит митні органи або інша державна установа повинна надати інформацію про розміри ставок мита, платежів, зборів та внутрішніх податків, що стягуються під час імпорту товарів, у тому числі інформацію про методи їхніх розрахунків.

5. Кожна Сторона повинна періодично переглядати платежі та збори, що стягуються нею, для забезпечення їхньої відповідності зобов'язанням Сторін у рамках Світової організації торгівлі, а також об'єднання таких платежів та зборів, скорочення їхньої кількості й різноманітності.

Для підтвердження рахунка-фактури, сертифіката походження вантажної декларації, експортної декларації або іншого документа, необхідного для проведення розмитнення в одній зі Сторін, не повинна вимагатися консульська або еквівалентна операція.

Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб імпортери, експортери та виробники згідно з національним законодавством мали право адміністративного або судового оскарження принаймні до однієї апеляційної інстанції.

Вся інформація, надана у зв'язку із імпортом, експортом, попереднім рішенням або транзитом товарів повинна вважатися Сторонами конфіденційною, а також на її захист повинно поширюватися зобов'язання стосовно професійної таємниці, згідно з відповідними національними законами кожної зі Сторін. Така інформація не підлягає розкриттю органами влади Сторін без згоди особи або органу влади, яка надала таку інформацію.

1. До функцій Підкомітету повинні належати обмін інформацією, аналіз розвитку, підготовка координації позицій Сторін, підготовка технічних поправок та допомога Спільному комітету:

a) з питань правил визначення походження та адміністративного співробітництва, як зазначено у статті 2.2 Угоди про вільну торгівлю та Протоколу про правила визначення походження;

b) з питань, зазначених у статті 2.10 Угоди про вільну торгівлю та додатку V до цієї Угоди;

c) з питань, зазначених у статтях 2.1, 2.3, 2.4, 2.5 та 2.6 Угоди про вільну торгівлю, а також

d) з інших питань, пов'язаних з торгівлею товарами, що передаються Спільним комітетом до Підкомітету.

2. Підкомітет повинен звітувати Спільному комітету. Підкомітет має право надавати рекомендації Спільному комітету стосовно питань, що належать до його функцій.

3. Кожна Сторона має право бути представленою в Підкомітеті. Підкомітет повинен діяти на основі консенсусу.

4. Підкомітет повинен проводити засідання за потребою. Скликання повинні проводитися за ініціативою Спільного комітету, голови Підкомітету або за вимогою однієї зі Сторін. Місцем проведення засідань є територія України або держав ЄАВТ.

5. Попередній порядок денний до кожного засідання готується головою Підкомітету, після консультації з усіма Сторонами, та надсилається Сторонам, як правило, не пізніше ніж за два тижні до засідання. На засіданнях Підкомітету повинен головувати представник держав ЄАВТ або України на домовлений проміжок часу.

6. Підкомітетом повинен готувати звіт про результати кожного свого засідання, а голова Підкомітету в разі необхідності повинен звітувати на засіданні спільного Комітету.

Для цілей цього Протоколу:

a) "виробництво" означає будь-який вид обробки чи переробки, у тому числі збирання або специфічні операції;

b) "матеріал" означає будь-який інгредієнт, сировину, складову, або частину, тощо, що використовується під час виробництва продукту;

c) "продукт" означає продукт, що виробляється, навіть якщо в подальшому планується використати його для іншої виробничої операції;

d) "товари" означає як матеріали, так і продукти;

e) "митна вартість" означає вартість як визначено в Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - Угода СОТ про митну оцінку);

f) "ціна на умовах франко-завод" означає ціну, сплачену за продукт на умовах франко-завод виробнику у державі ЄАВТ або в Україні, де проведено останню обробку чи переробку, за умови, що ця ціна включає вартість усіх використаних матеріалів за відрахуванням будь-яких внутрішніх податків, що повинні чи можуть відшкодовуватися під час експорту виробленого продукту;

g) "вартість матеріалів" означає митну вартість на момент імпорту використаних матеріалів, що не походять з територій держав Сторін, або, якщо достойменно невідомо та не може бути встановлено, перша підтверджена ціна, сплачена за матеріали у державі ЄАВТ або Україні;

h) "вартість матеріалів, що походять з держав Сторін" означає вартість таких матеріалів, як визначено у підпункті "g", що застосовується з відповідними змінами;

i) "додана вартість" застосовується як ціна на умовах франко-завод за відрахуванням митної вартості кожного з включених матеріалів, що походять з інших країн, зазначених у статтях 3 та 4 цього Протоколу, з якими можлива кумуляція, або якщо митна вартість невідома або не може бути встановлена, - перша підтверджена ціна, сплачена за продукцію у державі ЄАВТ або Україні;

j) "розділи" та "групи" означає розділи та групи (на рівні 4-х знаків) відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, зазначеній у цьому Протоколі як "Гармонізована система" або ГС;

k) "класифікований" стосується класифікації продукту або матеріалу за відповідною групою;

l) "партія" означає товари, надіслані спільно одним експортером одному одержувачу або покриті одним транспортним документом, який покриває перевезення таких товарів від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документа, одним інвойсом;

m) "територія" включає в себе сухопутну територію, внутрішні води і територіальні води Сторони;

n) "EUR" означає євро - єдину валюту Європейського монетарного союзу;

o) "держава ЄАВТ" означає будь-яку з держав: Ісландію, Норвегію або Швейцарію (у тому числі Ліхтенштейн)(1), залежно від обставин;

(1) У зв'язку із існуванням митного союзу між Швейцарією і Ліхтенштейном товари походженням з Ліхтенштейну розглядаються як товари походженням зі Швейцарії.

p) "Сторона", у рамках цього Протоколу, означає Україну, Ісландію, Норвегію, Швейцарію або Ліхтенштейн.

1. Для цілей цієї Угоди зазначені нижче продукти вважаються такими, що походять з держави ЄАВТ:

a) продукти, цілком отримані у державі ЄАВТ відповідно до визначення статті 6 цього Протоколу;

b) продукти, отримані у державі ЄАВТ, що мають у своєму складі матеріали, які не були цілком отримані там, за умови, що такі матеріали були піддані достатній обробці або переробці відповідно до визначення статті 7 цього Протоколу;

c) продукти, що походять з Європейського економічного простору, відповідно до визначення Протоколу 4 до Угоди про створення Європейського економічного простору.

2. Для цілей цієї Угоди зазначені нижче продукти вважаються такими, що походять з України:

a) продукти, цілком отримані в Україні відповідно до визначення, наведеного в статті 6 цього Протоколу;

b) продукти, отримані в Україні, що мають у своєму складі матеріали, які не були цілком отримані там, за умови, що такі матеріали були піддані достатній обробці або переробці відповідно до визначення, наведеного в статті 7 цього Протоколу.

3. Положення підпункту "c" пункту 1 повинні застосовуватися лише за умови, що угода про вільну торгівлю між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, з іншого боку, містить правила визначення походження, ідентичні тим, що містяться в цьому Протоколі.

1. Без обмеження положень пункту 1 статті 2 цього Протоколу продукти вважаються такими, що походять з держави ЄАВТ, якщо такі продукти, отримані там, мають у своєму складі матеріали, що походять з Ісландії, Норвегії, Швейцарії (у тому числі Ліхтенштейну)(2), Туреччини або Європейського Співтовариства, за умови, що процес обробки або переробки, здійснений у державі ЄАВТ, перевищує операції, зазначені в статті 8 цього Протоколу. Такі матеріали не повинні обов'язково пройти достатню обробку або переробку.

(2) Князівство Ліхтенштейн формує, відповідно до Угоди від 29 березня 1923 року, митний союз з Швейцарією та виступає стороною Угоди про створення Європейського економічного простору від 2 травня 1992 року.

2. Без обмеження положень пункту 1 статті 2 цього Протоколу продукти вважаються такими, що походять з держав ЄАВТ, якщо такі продукти отримані там, у тому числі матеріали, що походять з України чи будь-якої іншої країни, яка бере участь у ході стабілізації та приєднання до Європейського Союзу(3), за умови, що процес обробки або переробки, здійснений у державі ЄАВТ, перевищує операції, зазначені в статті 8 цього Протоколу. Такі матеріали не повинні обов'язково пройти достатню обробку або переробку.

(3) Відповідно до висновків Ради з загальних справ у квітні 1997 року та Комісії від 19 травня 1999 року із започаткування процесу стабілізації та приєднання Західно-балканських країн (Албанія, Боснія та Герцеговина, Хорватія, Македонія, Чорногорія, Сербія й тимчасова місія ООН у Косово).

3. Без обмеження положень пункту 1 статті 2 цього Протоколу продукти вважаються такими, що походять з держав ЄАВТ, якщо такі продукти отримані там, у тому числі матеріали, що походять з Фарерських островів чи будь-якої іншої країни, яка бере участь у Європейсько-середземноморському партнерстві, яке грунтується на Барселонській декларації, прийнятій на Європейсько-середземноморській конференції, проведеній 27 та 28 листопада 1995 року(4), крім Туреччини, за умови, що процес обробки або переробки, здійснений у державі ЄАВТ, перевищує операції, зазначені в статті 8 цього Протоколу. Такі матеріали не повинні обов'язково пройти достатню обробку або переробку.

(4) Перелік країн - членів Європейсько-середземноморського партнерства наведено в додатку V.

4. У разі, коли обробка або переробка, здійснені у державі ЄАВТ, не перевищують операції, зазначені в статті 8 цього Протоколу, отриманий продукт повинен уважатися таким, що походить з держав ЄАВТ лише тоді, якщо додана в ЄАВТ вартість більша ніж вартість використаних матеріалів, що походять з будь-якої іншої країни, зазначеної у пунктах 1-3 цієї статті. Якщо це не так, отриманий продукт повинен уважатися таким, що походить з країни, на яку припадає найбільша вартість матеріалів походженням з держав Сторін, використаних для виробництва у відповідній державі ЄАВТ.

5. Продукти, що походять з однієї з держав, зазначених у пунктах 1-3 цієї статті, які не підпадають під будь-яку обробку або переробку у відповідній державі ЄАВТ, зберігають своє походження у разі експорту до однієї з цих країн.

1. Без обмеження положень пункту 2 статті 2 цього Протоколу продукти вважаються такими, що походять з України, якщо такі продукти отримані там, мають у своєму складі матеріали, що походять з Ісландії, Норвегії, Швейцарії (у тому числі Ліхтенштейну)(5), Туреччини або Європейської співтовариства, за умови, що процес обробки або переробки, здійснений в Україні, перевищує операції, зазначені в статті 8 цього Протоколу. Такі матеріали не повинні обов'язково пройти достатню обробку або переробку.

(5) Князівство Ліхтенштейн формує, відповідно до Угоди від 29 березня 1923 року, митний союз зі Швейцарією та виступає стороною Угоди про створення Європейського економічного простору від 2 травня 1992 року.

2. Без обмеження положень пункту 2 статті 2 цього Протоколу продукти вважаються такими, що походять з України, якщо такі продукти отримані там, у тому числі матеріали, що походять з України чи будь-якої іншої країни, яка бере участь у ході стабілізації та приєднання до Європейського Союзу(6), за умови, що процес обробки або переробки, здійснений в Україні, перевищує операції, зазначені в статті 8 цього Протоколу. Такі матеріали не повинні обов'язково пройти достатню обробку або переробку.

(6) Відповідно до висновків Ради з загальних справ у квітні 1997 року та Комісії від 19 травня 1999 року із започаткування процесу стабілізації та приєднання Західно-балканських країн (Албанія, Боснія та Герцеговина, Хорватія, Македонія, Чорногорія, Сербія й тимчасова місія ООН у Косово).

3. Без обмеження положень пункту 2 статті 2 цього Протоколу продукти вважаються такими, що походять з України, якщо такі продукти отримані там, у тому числі матеріали, що походять з Фарерських островів чи будь-якої іншої країни, яка бере участь у Європейсько-середземноморському партнерстві, яке грунтується на Барселонській декларації, прийнятій на Європейсько-середземноморській конференції, проведеній 27 та 28 листопада 1995 року(7), крім Туреччини, за умови, що процес обробки або переробки, здійснений в Україні, перевищує операції, зазначені в статті 8 цього Протоколу. Такі матеріали не повинні обов'язково пройти достатню обробку або переробку.

(7) Перелік країн - членів Європейсько-середземноморського партнерства наведено в додатку V.

4. У разі, коли обробка або переробка, здійснені в Україні, не перевищують операції, зазначені в статті 8 цього Протоколу, отриманий продукт повинен уважатися таким, що походить з України лише тоді, якщо додана в Україні вартість більша ніж вартість використаних матеріалів, що походять з будь-якої іншої країни, зазначеної у пунктах 1-3 цієї статті. Якщо це не так, отриманий продукт повинен уважатися таким, що походить з країни, на яку припадає найбільша вартість матеріалів, що походять з держав Сторін, використаних для виробництва в Україні.

5. Продукти, що походять з однієї з країн, зазначених у пунктах 1-3 цієї статті, які не підпадають під будь-яку обробку або переробку в Україні, зберігають своє походження у разі експорту до однієї з цих країн.

1. Кумуляція, зазначена у статтях 3 та 4 цього Протоколу, може застосовуватися лише за умов, якщо:

a) преференційна торговельна угода відповідно до статті XXIV ГАТТ 1994 застосовується до сторін, залучених до встановлення статусу походження та країни призначення;