Угода про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ

Україна, з одного боку,

та Республіка Ісландія, Князівство Ліхтенштейн, Королівство Норвегія, Швейцарська Конфедерація (далі - держави ЄАВТ), з другого боку,

далі кожна окрема держава іменується Сторона або разом іменуються Сторони,

визнаючи спільне бажання посилювати зв'язки між державами ЄАВТ, з одного боку, та Україною, з другого боку, шляхом установлення тісних і тривалих відносин;

нагадуючи про свій намір брати активну участь в економічній інтеграції та висловлюючи свою готовність до співробітництва в пошуку шляхів та засобів посилення цього процесу;

повторно підтверджуючи свою відданість демократії, правам людини та основним політичним й економічним свободам відповідно до своїх зобов'язань згідно з міжнародним правом, у тому числі принципам і цілям, що встановлені Статутом Організації Об'єднаних Націй та Загальною декларацією прав людини;

повторно підтверджуючи свою відданість економічному та соціальному розвиткові, охороні здоров'я та безпеці, дотриманню основних прав працівників, у тому числі принципів, установлених відповідними конвенціями Міжнародної організації праці (МОП);

маючи на меті створити нові можливості для працевлаштування та поліпшити стандарти охорони здоров'я та життя на своїх відповідних територіях;

бажаючи створити сприятливі умови для розвитку та диверсифікації торгівлі між собою та для сприяння комерційному та економічному співробітництву у сферах спільного інтересу на основі рівності, взаємної вигоди, недискримінації та міжнародного права;

визнаючи важливість спрощення торгівлі через стимулювання ефективних та прозорих процедур для зменшення витрат і забезпечення передбачуваності для торговельних товариств Сторін;

будучи сповненими рішучості стимулювати й далі посилювати багатосторонню торговельну систему, будуючи її на своїх відповідних правах та обов'язках згідно з Марракеською угодою, якою засновано Світову організацію торгівлі (далі - СОТ), та згідно з іншими викладеними нижче досягнутими домовленостями, таким чином сприяючи гармонійному розвиткові і розширенню світової торгівлі;

вирішивши виконувати цю Угоду для збереження та захисту навколишнього середовища та забезпечення використання природних ресурсів відповідно до цілей стійкого розвитку;

підтверджуючи своє зобов'язання дотримуватися норм права для уникнення та боротьби з корупцією в міжнародній торгівлі та інвестиціях, для стимулювання принципів прозорості і належного керівництва;

визнаючи значимість відповідальної корпоративної поведінки та її сприяння стійкому економічному розвиткові та підтверджуючи свою підтримку зусиль, спрямованих на стимулювання відповідних міжнародних стандартів;

будучи переконаними, що ця Угода поліпшить конкурентоспроможність їхніх компаній на глобальних ринках та створить умови, що підтримуватимуть економіку, торгівлю та інвестиційні відносини між ними;

вирішили на продовження зазначеного вище укласти Угоду (далі - ця Угода) і домовилися про таке:

1. Сторони створюють зону вільної торгівлі шляхом укладення цієї Угоди і додаткових Угод про сільське господарство, укладених одночасно між Україною та кожною окремою державою ЄАВТ.

2. Цілями цієї Угоди, що ґрунтується на торговельних відносинах між ринковими економіками, є:

a) досягнути лібералізації торгівлі товарами відповідно до статті XXIV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ 1994);

b) досягнути лібералізації торгівлі послугами відповідно до статті V Генеральної угоди про торгівлю послугами (далі - ГАТС);

c) значно збільшити інвестиційні можливості у зоні вільної торгівлі;

d) на взаємній основі досягнути подальшої лібералізації ринків державних закупівель Сторін;

e) сприяти конкуренції у своїх економіках, особливо коли це стосується економічних відносин між Сторонами;

f) забезпечувати достатній і ефективний захист прав інтелектуальної власності, а також

g) сприяти гармонійному розвиткові та розширенню світової торгівлі шляхом усунення бар'єрів у торгівлі та інвестуванні.

1. Ця Угода застосовується до торговельних відносин між державами ЄАВТ - з однієї сторони і Україною - з іншої сторони, але не до торгових відносин між окремими державами ЄАВТ, якщо ця Угода не передбачає іншого.

2. Як результат митного союзу, заснованого Договором від 29 березня 1923 року між Швейцарією та Князівством Ліхтенштейн, Швейцарія буде представляти Князівство Ліхтенштейн з викладених у цій Угоді питань.

1. Сторони підтверджують свої права й обов'язки згідно з Марракеською угодою, якою засновано СОТ, та іншими угодами, які зазначено нижче і сторонами яких вони є, та згідно з будь-якими іншими міжнародними угодами, сторонами яких вони є.

2. Ця Угода не повинна перешкоджати збереженню або створенню митних союзів, зон вільної торгівлі, домовленостей про прикордонну торгівлю та іншим преференційним угодам, якщо вони не мають як наслідок зміни домовленостей про торгівлю, викладених у цій Угоді.

3. Коли Сторона входить до митного союзу або до угоди про вільну торгівлю з третьою стороною, вона повинна, за запитом будь-якої іншої Сторони, бути готовою розпочати консультації зі Стороною, що подала запит.

1. Без обмеження положень Протоколу про правила визначення походження ця Угода застосовується:

a) до території суші, внутрішніх вод, територіальних вод Сторони, повітряного простору над територією Сторони відповідно до міжнародного права, а також

b) за межами територіальних вод стосовно заходів, ужитих Стороною під час реалізації нею суверенного права або юрисдикції, відповідно до міжнародного права.

2. Ця Угода не застосовується до норвезької території Свальбард, за винятком торгівлі товарами.

Кожна Сторона повинна забезпечувати дотримання на своїй території всіх обов'язків та зобов'язань, визначених цією Угодою, відповідними центральними, регіональними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування і компетентними органами, а також неурядовими органами під час виконання владних повноважень, делегованих їм центральними, регіональними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи компетентними органами.

1. Сторони повинні публікувати або іншим чином робити доступними широкому загалу свої закони, нормативно-правові акти, судові рішення, адміністративні заходи загального застосування та свої відповідні міжнародні угоди, які можуть впливати на дію цієї Угоди.

2. Сторони повинні швидко відповідати на конкретні запитання і за запитом надавати інформацію одна одній з тем, визначених у пункті 1 цієї статті. Сторони вживатимуть заходів для захисту конфіденційної інформації.

1. Цей розділ застосовується до таких товарів, якими торгують Сторони:

a) всіх товарів, що класифіковані у розділах з 25 до 97 Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС), за винятком продукції, зазначеної в додатку I;

b) перероблених сільськогосподарських товарів, зазначених у додатку II, враховуючи домовленості, що викладені у цьому додатку, а також

c) риби та інших морських продуктів, зазначених у додатку III.

2. Україна і кожна з держав ЄАВТ уклали угоди про сільське господарство на двосторонній основі. Ці угоди становлять частину юридичних документів, які є підставою для створення зони вільної торгівлі між державами ЄАВТ і Україною.

Протокол про правила визначення походження встановлює правила визначення походження та методи адміністративного співробітництва.

1. З набранням чинності цією Угодою Сторони повинні скасувати всі мита та еквівалентні миту податки і збори на імпорт товарів, які походять з держав ЄАВТ або України і які зазначено в пункті 1 статті 2.1, за винятком випадків, коли інше зазначено в додатку IV. Жодні нові мита та еквівалентні миту податки і збори на імпорт не будуть запроваджені.

2. Мито та еквівалентні миту податки і збори включають будь-які мита та будь-які збори, що стягуються з приводу імпорту або експорту товарів, у тому числі будь-які форми додаткових податків або додаткових зборів, пов'язаних з таким імпортом або експортом, але не включають будь-яких зборів, які стягуються відповідно до статей III і VIII ГАТТ 1994.

1. З набранням чинності цією Угодою Сторони повинні скоротити всі мита та еквівалентні миту податки і збори на експорт товарів, що зазначені у пункті 1 статті 2.1, застосовані до інших Сторін цієї Угоди, за винятком випадків, коли інше зазначено в пункті 2 цієї статті. Жодні нові мита та еквівалентні миту податки і збори на експорт не будуть запроваджені стосовно товарів, що експортуються з митної території однієї Сторони на митну територію іншої Сторони.

2. Мита та еквівалентні миту податки і збори на експорт до ЄАВТ продукції походженням з України повинні бути поступово скорочені відповідно до зобов'язань України в рамках СОТ.

3. Якщо, після набрання чинності цією Угодою Україна знизить або скасує мита та еквівалентні миту податки та збори на експорт товарів до Європейського Союзу, Україна надасть державам ЄАВТ не менш сприятливий режим.

4. Мито та еквівалентні миту податки і збори на експорт товарів включають будь-які мита й будь-які збори, які стягуються з приводу експорту товарів, у тому числі будь-які форми додаткових податків або додаткових зборів, пов'язаних з таким експортом, але не включають будь-яких зборів, які стягуються відповідно до статті VIII ГАТТ 1994.

1. Базове мито, стосовно якого цією Угодою встановлюються наступні зниження, застосовується до товарів, що імпортуються між Сторонами, і повинне нараховуватися за ставкою мита режиму найбільшого сприяння (далі - РНС), яка застосовувалася станом на 1 січня 2009 року.

2. Якщо перед, одночасно або після набрання чинності цією Угодою було запроваджене зниження тарифів на основі erga omnes, такі знижені мита повинні змінювати базові мита, зазначені в пункті 1 цієї статті, з дати, коли такі зниження були запроваджені, або з дати набрання чинності цією Угодою, якщо це сталося пізніше.

3. Знижені мита, що розраховуються відповідно до пункту 1 цієї статті, повинні застосовуватися округленими до першого десяткового розряду, або, в разі специфічних ставок мита, до другого десяткового розряду.

Права й обов'язки Сторін стосовно обмежень експорту й імпорту повинні регулюватися статтею XI ГАТТ 1994, яка цим вводиться до змісту і є частиною цієї Угоди.

1. Сторони зобов'язуються застосовувати будь-які внутрішні податки та інші збори і нормативні акти згідно зі статтею III ГАТТ 1994 та іншими відповідними угодами СОТ.

2. Експортери не можуть отримувати вигоду від повернення внутрішніх податків понад суму опосередкованого оподаткування, нарахованого на товари, що експортуються на територію однієї зі Сторін.

1. Права й обов'язки Сторін стосовно санітарних та фітосанітарних заходів повинні регулюватися Угодою СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів.

2. Сторони повинні обмінятися назвами та адресами контактних пунктів, що мають досвід у сфері застосування санітарних і фітосанітарних заходів, для полегшення спілкування та обміну інформацією.

1. Права й обов'язки Сторін з приводу технічних норм, стандартів і оцінки відповідності повинні регулюватися Угодою СОТ про технічні бар'єри у торгівлі (далі - Угода ТБТ).

2. Без шкоди для пункту 1 цієї статті Сторони погоджуються проводити консультації у випадках коли Сторона вважає, що інша Сторона вжила заходів, які не відповідають Угоді ТБТ і можуть створити або створили перешкоду у торгівлі, для того щоб знайти відповідне рішення згідно з Угодою ТБТ.

Для сприяння взаємній торгівлі між державами ЄАВТ і Україною Сторони повинні:

a) спростити, наскільки це можливо, процедури торгівлі товарами і пов'язаними послугами;

b) стимулювати багатостороннє співробітництво Сторін для того, щоб посилити їхню участь у розвитку і впровадженні міжнародних правил поведінки та рекомендацій стосовно сприяння торгівлі, а також

c) співробітничати у сфері сприяння торгівлі у межах Спільного комітету, згідно з положеннями, викладеними в додатку V.

1. Посилаючися на статті 2.2 і 2.10, Сторони засновують Підкомітет з правил визначення походження, митних процедур та сприяння торгівлі Спільного комітету (далі - Підкомітет).

2. Мандат Підкомітету визначено в додатку VI.

Права й обов'язки Сторін стосовно державних торговельних підприємств повинні регулюватися статтею XVII ГАТТ 1994 і Домовленістю стосовно тлумачення статті XVII ГАТТ 1994, які цим вводяться до змісту і є частиною цієї Угоди.

1. Права й обов'язки Сторін стосовно субсидій та компенсаційних заходів повинні регулюватися статтями VI і XVI ГАТТ 1994 і Угодою СОТ із субсидій та компенсаційних заходів, за винятком тих, які наведено в пункті 2 цієї статті.

2. Перед тим як держава ЄАВТ або Україна, залежно від обставин, розпочне розслідування для визначення існування, рівня та ефекту будь-якої підозрілої субсидії в Україні або у державі ЄАВТ, як зазначено у статті 11 Угоди СОТ про субсидії та компенсаційні заходи, Сторона, що має намір розпочати розслідування, повинна письмово повідомити Сторону, товари якої є предметом розслідування, і надати 60-денний період для пошуку взаємно прийнятного рішення. Якщо будь-яка Сторона цього вимагає, консультації повинні проводитися в рамках Спільного комітету не пізніше як за 30 днів з дати отримання повідомлення.

1. Жодна Сторона не повинна застосовувати антидемпінгових заходів, як це передбачено статтею VI ГАТТ 1994 та Угодою СОТ про застосування статті VI ГАТТ 1994 до продукції, яка має походження з території іншої Сторони.

2. Після п'яти років з дати набрання чинності цією Угодою Сторони можуть в рамках Спільного комітету здійснювати огляд виконання положень пункту 1. Після цього Сторони можуть здійснювати такий огляд в рамках Спільного комітету через кожні два роки.

Ця Угода не надає будь-яких додаткових прав або не накладає будь-яких додаткових зобов'язань на Сторони у зв'язку із заходами, що застосовуються відповідно до статті XIX ГАТТ 1994 та Угоди СОТ про захисні заходи, крім того, що Сторона, яка застосовує захисний захід відповідно до статті XIX ГАТТ 1994 і Угоди про захисні заходи, повинна у межах, що відповідають зобов'язанням за угодами СОТ, виключити з-під дії такого заходу імпорт товару, що походить з території іншої Сторони, якщо такий імпорт не завдає шкоди або не спричиняє чи не загрожує спричинити серйозної шкоди.

1. Якщо в результаті зниження або скасування мита згідно із цією Угодою, імпорт будь-якої продукції, що походить з території однієї Сторони, на територію іншої Сторони збільшується у такій кількості, в абсолютному вираженні або відносно внутрішнього виробництва, і на таких умовах, що завдає або загрожує завданням серйозної шкоди галузі внутрішнього виробництва аналогічної продукції або продукції, що безпосередньо конкурує з імпортованою на території Сторони-імпортера, Сторона-імпортер може вжити двосторонні захисні заходи в обсязі, який мінімально необхідний для усунення або попередження шкоди, відповідно до пунктів 2-10 цієї статті.

2. Двосторонні захисні заходи повинні вживатися лише за наявності прямих доказів, що збільшення імпорту спричинило або загрожує спричинити серйозну шкоду, після проведення розслідування згідно зі статтями 3 і 4 Угоди СОТ про захисні заходи.

3. Сторона, яка має намір вжити двосторонні захисні заходи згідно із цією статтею, повинна негайно і в будь-якому разі до вжиття таких заходів повідомити інші Сторони. Повідомлення повинно містити всю суттєву інформацію, яка, зокрема, повинна включати докази завдання серйозної шкоди або загрози завдання серйозної шкоди, спричиненої збільшенням імпорту; точний опис продукції, якої це стосується, запропонований захід, а також запропоновану дату його впровадження, очікуваний строк дії і графік для поступового скасування заходу. Стороні, якої може стосуватися захід, повинна бути запропонована компенсація у формі еквівалентної по суті лібералізації торгівлі стосовно імпорту з будь-якої такої Сторони.

4. Якщо настають умови, зазначені в пункті 1, Сторона-імпортер може вжити заходів, що полягатимуть у:

a) призупиненні подальшого скорочення будь-якої ставки митного збору, передбаченого цією Угодою для певного виду продукції, або:

b) підвищені ставки мита на певний вид продукції до рівня, що не перевищує найменшого з:

i) ставки мита відповідно до режиму найбільшого сприяння, що застосовується під час вжиття заходу, або

ii) ставки мита відповідно до режиму найбільшого сприяння, що застосовується на день, який безпосередньо передує даті набрання чинності цією Угодою.

5. Двосторонні захисні заходи можуть вживатися на строк, що не перевищує одного року. За виняткових умов після розгляду Спільним комітетом заходи можуть бути вжиті на максимальний загальний строк, який не перевищує три роки. Не повинні вживатися двосторонні захисні заходи стосовно імпорту продукції, яка перед цим була предметом таких заходів.

6. Спільний комітет повинен протягом 30 днів з дати повідомлення перевірити інформацію, подану згідно з пунктом 3, для того щоб сприяти виробленню взаємно прийнятного рішення стосовно справи. У разі відсутності такого рішення Сторона-імпортер може вжити заходів згідно з пунктом 4, щоб усунути проблему, і в разі відсутності взаємно погодженої компенсації Сторона, проти продукції якої було вжито заходів, може вжити компенсаційних заходів. Про двосторонні захисні і компенсаційні заходи необхідно негайно повідомити іншу Сторону. У виборі двостороннього захисного заходу і компенсаційного заходу пріоритет повинен надаватися такому заходу, який найменше перешкоджає реалізації цієї Угоди. Компенсаційний захід зазвичай полягає у призупиненні переваг, що мають по суті однаковий торговельний ефект, або переваг, що по суті рівнозначні за обсягом додатковим митам, запровадження яких очікується в результаті вжиття двостороннього захисного заходу. Сторона, що вживає компенсаційних заходів, повинна їх уживати лише на мінімальний період, необхідний для досягнення еквівалентних по суті торговельних ефектів, і в будь-якому разі лише на час, коли вживається двосторонній захисний захід згідно з пунктом 4 цієї статті.

7. Після закінчення дії двостороннього захисного заходу ставка мита повинна бути встановлена на рівні, що діяв до початку застосування такого заходу.

8. У критичних обставинах, коли затримка у введенні двостороннього захисного заходу відповідно до цієї статті спричинить шкоду, яку буде важко виправити, Сторона може вжити тимчасовий двосторонній захисний захід згідно з попереднім визначенням, що існують явні докази того, що збільшення імпорту становить основну причину серйозної шкоди або загрози серйозної шкоди внутрішньому виробництву. Сторона, що має намір вжити таких заходів, повинна негайно повідомити про це інші Сторони. Протягом 30 днів з дати повідомлення повинні бути розпочаті процедури, зазначені в пунктах 2-6 цієї статті, у тому числі компенсаційні заходи. Будь-яка компенсація повинна враховувати весь період застосування тимчасового двостороннього захисного заходу і двостороннього захисного заходу.

9. Строк дії будь-якого тимчасового двостороннього захисного заходу не повинен перевищувати 200-денний період. Строк застосування будь-якого такого тимчасового двостороннього захисного заходу повинен ураховуватися як частина строку застосування двостороннього захисного заходу, зазначеного в пункті 5, та будь-яких його продовжень. Будь-які збільшення тарифів повинні бути негайно компенсовані, якщо розслідування, описане в пункті 2, не довело, що мали місце умови, зазначені в пункті 1.

10. Через п'ять років з дати набрання чинності цією Угодою Сторони переглядатимуть в рамках Спільного комітету питання стосовно необхідності збереження можливості застосування двосторонніх захисних заходів у відносинах між ними. Якщо після першого перегляду Сторони вирішать зберегти таку можливість, після цього вони повинні через кожні дворічні періоди розглядати це питання в рамках Спільного комітету.

Права й обов'язки Сторін стосовно загальних винятків регулюються статтею XX ГАТТ 1994, яка цим вводиться до змісту і є частиною цієї Угоди.

Права й обов'язки Сторін стосовно винятків безпеки повинні регулюватися статтею XXI ГАТТ 1994, яка цим вводиться до змісту і є частиною цієї Угоди.

1. Сторони повинні намагатися уникати введення заборонних заходів для цілей платіжного балансу.

2. Сторона, що має серйозні труднощі з платіжним балансом, або неминучу загрозу таких труднощів, може згідно з умовами, установленими ГАТТ 1994 і Домовленістю СОТ з приводу положень ГАТТ 1994 стосовно платіжного балансу, ужити обмежувальних торговельних заходів, які повинні бути не дискримінаційними та мати обмежений строк дії і які не можуть виходити за межі, що необхідні для виправлення ситуації з платіжним балансом.

3. Сторона, яка вживає заходів згідно із цією статтею, повинна негайно повідомити про це інші Сторони.

1. Цей розділ стосується заходів, що вживаються Сторонами у сфері торгівлі послугами. Цей розділ застосовується до всіх сфер торгівлі послугами.

2. Стосовно авіатранспортних послуг цей розділ не повинен застосовуватися до заходів, що впливають на права перевезень або заходів, що впливають на послуги, безпосередньо пов'язані з виконанням прав перевезень, за винятком викладених у пункті 3 додатка ГАТС з Авіатранспортних послуг. Визначення з пункту 6 додатка ГАТС з Авіатранспортних послуг цим вводяться до змісту і є частиною цього розділу.

3. Статті 3.4, 3.5 і 3.6 не повинні застосовуватися до законів, норм або вимог, що регулюють придбання державними органами послуг для державних цілей, без наміру комерційного перепродажу чи наміру надання послуг для комерційного продажу.

Там, де положення цього розділу передбачають, що положення ГАТС вводяться до змісту і є частиною цього розділу, значення термінів, використовуваних в положеннях ГАТС, повинні розумітися таким чином:

a) "член" означає "Сторона";

b) "графік" означає графік, який зазначено в статті 3.17 і який наведено в додатку VII, а також

c) "специфічне зобов'язання" означає специфічне зобов'язання у графіку, зазначеному в статті 3.17 цього розділу.

Для цілей цього розділу:

a) наведені нижче визначення зі статті I ГАТС цим уведено до змісту і є частиною цієї Угоди:

i) "торгівля послугами";

ii) "послуги", а також

iii) "послуга, надана для виконання владних повноважень";

b) "заходи Сторін" означає заходи, яких уживають Сторони і які визначено в підпунктах "a, i" та "a, ii" пункту 3 статті I ГАТС;

c) "постачальник послуги" означає будь-яку особу, що постачає або хоче постачати послугу(1);

(1) Якщо послуга не надана, або її хотіли надати безпосередньо через юридичну особу, але через інші форми комерційної присутності, ніж відділення чи представницький офіс, постачальник послуги (тобто юридична особа) повинен, через таку комерційну присутність погодити режим, наданий для постачальників послуги згідно з цим Розділом. Такий режим повинен поширюватися на комерційну присутність, через яку послуга була надана або її хотіли надати, і може не поширюватися на будь-які інші частини постачальника послуг, що знаходиться за межами території, де була надана послуга, чи її хотіли надати.

d) "фізична особа іншої Сторони" означає фізичну особу, яка згідно із законодавством Сторони є:

i) громадянином цієї Сторони, який проживає на території будь-якого із членів СОТ; або

ii) резидентом цієї Сторони, який постійно проживає на території будь-якої Сторони, якщо ця інша Сторона застосовує по суті таке саме ставлення до резидентів, як до своїх громадян у питаннях заходів під час торгівлі послугами. Для надання послуги через присутність фізичних осіб (Спосіб 4) це визначення стосується резидентів цієї іншої Сторони, які проживають на території будь-якої Сторони або на території будь-якого члена СОТ;

e) "юридична особа іншої Сторони" означає юридичну особу, яка:

i) заснована або іншим чином організована за законами цієї іншої Сторони й бере участь в основних господарських операціях на території:

aa) будь-якої Сторони; або

bb) будь-якого члена СОТ і перебуває у власності або контролюється фізичними особами цієї іншої Сторони або юридичними особами, які відповідають умовам підпункту "i, aa";

або

ii) у разі постачання послуги через комерційну присутність, якщо вона перебуває у власності або контролюється:

aa) фізичними особами цієї іншої Сторони; або

bb) юридичними особами цієї іншої Сторони, визначеними у підпункті "e, i";

f) наведені нижче визначення статті XXVIII ГАТС цим уведено до змісту і є частиною цієї Угоди:

i) "захід";

ii) "надання послуги";

iii) "заходи Членів, що здійснюють торгівлю послугами";

iv) "комерційна присутність";

v) "сектор" послуги;

vi) "послуга іншого Члена";

vii) "монопольний постачальник послуги";

viii) "споживач послуги";

ix) "особа";

x) "юридична особа";

xi) "перебувати у власності", "контролюватися" і "бути філіалом", а також

xii) "прямі податки".

1. Без обмеження заходів, які вживаються згідно зі статтею VII ГАТС, і за винятком викладених у її Списку винятків з режиму найбільшого сприяння, що містяться в додатку VIII, Сторона повинна негайно і беззастережно надати режим стосовно всіх заходів, які стосуються надання послуг, самих послуг, або постачальників послуг іншої Сторони, що був би не менш сприятливий, ніж режим, який вона надає для подібних послуг і постачальників послуг будь-якої несторони.

2. Пункт 1 цієї статті не застосовується до режиму, що надається згідно з іншими існуючими або майбутніми договорами, укладеними однією зі Сторін і нотифікованими згідно зі статтею V або статтею V-bis ГАТС.

3. Якщо Сторона укладає або змінює договір, що зазначений у пункті 2, вона повинна негайно повідомити про це інші Сторони і прагне надати іншим Сторонами режим, не менш сприятливий, ніж той, що надається відповідно до такого договору. Зазначена вище Сторона повинна, за запитом будь-якої іншої Сторони, обговорити введення до змісту цієї Угоди режиму, не менш сприятливого, ніж той, що надається згідно із зазначеним вище договором.

4. Права й обов'язки Сторін стосовно переваг, наданих сусіднім державам, повинні регулюватися пунктом 3 статті II ГАТС, який вводиться до змісту і є частиною цієї Угоди.

Зобов'язання з доступу до ринку повинні регулюватися статтею XVI ГАТС, яка цим вводиться до змісту і є частиною цієї Угоди.

Зобов'язання стосовно національного режиму повинні регулюватися статтею XVII ГАТС, яка цим вводиться до змісту і є частиною Угоди.

Додаткові зобов'язання повинні регулюватися статтею XVIII ГАТС, яка цим вводиться до змісту і є частиною цієї Угоди.

1. У секторах, де прийняті конкретні зобов'язання, кожна Сторона повинна забезпечити, щоб усі заходи загального застосування, що впливають на торгівлю послугами, здійснювалися розумно, об'єктивно і неупереджено.

2. Кожна Сторона повинна мати або створити так швидко, як це практично можливо, судові, арбітражні або адміністративні органи чи процедури, які забезпечать на запит постачальника послуг, інтереси якого порушені, негайний розгляд адміністративних рішень, що впливають на торгівлю послугами, і, якщо це обґрунтовано, застосування заходів, які усувають відповідні адміністративні рішення, що впливають на торгівлю послугами. У випадках, коли зазначені процедури не є незалежними від структур, уповноважених приймати адміністративні рішення, про які йдеться, Сторона повинна гарантувати, що процедури дійсно забезпечують об'єктивний і неупереджений розгляд.

3. У разі коли необхідно мати дозвіл Сторони на поставку послуг, компетентні органи влади цієї Сторони повинні протягом розумного проміжку часу після подання заявки, оформленої згідно з національним законодавством, інформувати заявника про рішення, прийняте стосовно заявки. На запит заявника компетентні органи влади Сторони повинні надати без зайвої затримки інформацію про стан розгляду заявки.

4. Кожна Сторона повинна забезпечити адекватні процедури для перевірки компетентності фахівців будь-якої іншої Сторони.

1. Для виконання своїх відповідних стандартів або критеріїв для погодження, ліцензування або сертифікації постачальників послуг, кожна Сторона повинна належним чином розглянути будь-які запити іншої Сторони для того, щоб визнати отримані освіту або досвід, відповідність вимогам, надані ліцензії або сертифікати у цій іншій Стороні. Таке визнання може здійснюватися на підставі угоди або домовленості з цією іншою Стороною, або надаватися незалежно.

2. Коли Сторона на підставі угоди або домовленості визнає отриману освіту або досвід, відповідність вимогам або отримані ліцензії та сертифікати на території не-сторони, Сторона повинна надати іншій Стороні відповідну можливість обговорити її вхід до такої угоди або домовленості, існуючої або майбутньої, або обговорити рівнозначну угоду або домовленість з нею. Коли Сторона надає визнання незалежно, вона повинна надати відповідну можливість іншій Стороні, щоб показати, що отримані освіта і досвід, відповідність вимогам, отримані ліцензії і сертифікати на території тієї іншої Сторони також повинні визнаватися.

3. Будь-яка така угода чи домовленість або незалежне визнання повинні відповідати положенням угоди СОТ, зокрема пункту 3 статті VII ГАТС.

1. Ця стаття застосовується до заходів стосовно фізичних осіб, які є постачальниками послуг Сторони, і фізичних осіб Сторони, які найняті постачальником послуги Сторони для надання послуги.

2. Цей розділ не повинен застосовуватися до заходів стосовно фізичних осіб, які намагаються отримати доступ на ринок праці Сторони, а також не повинен застосовуватися до заходів стосовно громадянства, місця проживання чи працевлаштування на постійній основі.

3. Фізичним особам, яких охоплює конкретне зобов'язання, повинно бути дозволено надання послуги згідно з умовами цього зобов'язання.

4. Цей розділ не повинен перешкоджати Стороні застосовувати заходи для того, щоб регулювати в'їзд фізичних осіб іншої Сторони, або їхнє тимчасове перебування на її території, у тому числі такі заходи, які необхідні для захисту недоторканності кордонів, забезпечення упорядкованого руху фізичних осіб через її кордони, за умови, що такі заходи не застосовуються у такий спосіб, щоб звести до нуля чи зменшити переваги, які отримуються будь-якою Стороною за умовами конкретного зобов'язання(2).

(2) Сам факт вимоги отримання візи для фізичної особи не повинен уважатися таким, що скасовує або зменшує переваги згідно зі специфічним зобов'язанням.

Права й обов'язки Сторін стосовно прозорості регулюються пунктами 1 і 2 статті III і статтею III-bis ГАТС, які цим вводяться до змісту і є частиною цієї Угоди.

Права й обов'язки Сторін стосовно монополій і виключних постачальників послуг повинні регулюватися пунктами 1, 2 і 5 статті VIII ГАТС, які цим вводяться до змісту і є частиною цієї Угоди.

Права й обов'язки Сторін стосовно практики ділових відносин повинні регулюватися статтею IX ГАТС, яка цим вводиться до змісту і є частиною цієї Угоди.

1. За винятком обставин, передбачених у статті 3.15, Сторона не повинна застосовувати обмежень стосовно міжнародних переказів і платежів для поточних розрахунків з іншою Стороною.

2. Ніщо в цьому розділі не повинно торкатися прав та обов'язків Сторін згідно зі статтями угоди Міжнародного валютного фонду (далі - МВФ), у тому числі використання заходів обміну валюти, які проводяться відповідно до статей угоди МВФ, за умови, що Сторона не повинна накладати обмежень на капітальні операції, що суперечать її конкретним зобов'язанням стосовно таких операцій, за винятком згідно зі статтею 3.15 або на вимогу МВФ.

1. Сторони повинні намагатися уникати введення обмежень для захисту платіжного балансу.

2. Будь-яке обмеження для захисту платіжного балансу, прийняте або підтримуване Стороною згідно зі статтею XII ГАТС, повинне застосовуватися відповідно до цього розділу.

Права й обов'язки Сторін стосовно загальних винятків і винятків безпеки повинні регулюватися статтею XIV і пунктом 1 статті XIV-bis ГАТС, які цим вводяться до змісту і є частиною цієї Угоди.

1. Кожна Сторона повинна встановити в графіку специфічні зобов'язання, які вона бере на себе згідно зі статтями 3.5, 3.6 і 3.7 цієї Угоди. Стосовно секторів, де такі зобов'язання взято, на кожному графіку повинно бути зазначено:

a) строки, обмеження й умови доступу до ринку;

b) умови та застереження стосовно національного режиму;

c) зобов'язання, що стосуються додаткових зобов'язань, перелічені в статті 3.7, а також

d) у відповідних випадках, часові рамки для впровадження таких зобов'язань і дату набрання чинності такими зобов'язаннями.

2. Заходи, не сумісні зі статтями 3.5 і 3.6 цієї Угоди, повинні вживатися, як зазначено у пункті 2 статті XX ГАТС.

3. Графіки специфічних зобов'язань Сторін містяться в додатку VII.

Сторони повинні згідно з письмовим запитом Сторони проводити консультації, щоб обговорити будь-які зміни або відкликання конкретного зобов'язання з графіка специфічних зобов'язань Сторони, що зробила такий запит. Консультації повинні бути проведені протягом трьох місяців після того, як Сторона зробила свій запит. У консультаціях Сторони повинні прагнути забезпечити, щоб загальний рівень взаємовигідних зобов'язань був не менш сприятливим для торгівлі, ніж той, що був відображений у графіку специфічних зобов'язань перед проведенням консультацій. Зміни графіків специфічних зобов'язань є предметом процедур, установлених у статтях 8 і 10.5 цієї Угоди.

Для подальшої лібералізації торгівлі послугами між собою, а особливо усунення практично всієї залишкової дискримінації у десятирічний період, Сторони повинні переглядати свої графіки специфічних зобов'язань і свої списки винятків з режиму найбільшого сприяння принаймні раз на два роки або частіше, якщо це погоджено, беручи до уваги особливо будь-яку самостійну лібералізацію та роботу, що ведеться за сприяння СОТ. Перший такий перегляд повинен відбутися не пізніше як через три роки після набрання чинності цією Угодою.

Наведені нижче додатки становлять невід'ємну частину цього розділу:

додаток VII - Графіки специфічних зобов'язань;

додаток VIII - Списки винятків з режиму найбільшого сприяння;

додаток IX - Фінансові послуги, а також

додаток X - Телекомунікаційні послуги.

1. Цей розділ застосовується до інвестицій на території однієї Сторони, здійснених інвестором іншої Сторони, які становлять або належать до прямих інвестицій. Він не стосується інвестицій у сектори послуг, які розглядаються в розділі 3(3).

(3) Для уникнення сумнівів Сторони підтверджують, що послуги, які спеціально виключені зі сфери застосування розділу 3 (права на повітряні перевезення) вважаються такими, що покриваються секторами послуг, і, таким чином, не належать до сфери застосування розділу Інвестиції.

2. Цей розділ застосовується до інвестицій незалежно від того, були вони здійснені до чи після того, як Угода набрала чинності. Він не застосовується, однак, до спорів, які виникли внаслідок подій, що відбулися до набрання чинності Угодою.

3. Положення цього розділу застосовуються без шкоди для тлумачення або застосування прав та обов'язків передбачених будь-яким іншим міжнародним договором, який стосується інвестицій та оподаткування й Сторонами якого є Україна та одна чи кілька країн - членів ЄАВТ.

Для цілей цього розділу

a) "прямі інвестиції" означають участь інвестора в капіталі підприємства, яка становить не менше 10 відсотків прямого чи опосередкованого володіння обсягу корпоративних прав цього підприємства. "Непряме володіння" стосується обсягу корпоративних прав, який належить інвестору згідно з відповідними уточненнями МВФ до визначення поняття "прямі інвестиції";

b) "підприємство Сторони" означає будь-яку юридичну особу або іншу організацію, засновану або іншим чином організовану згідно з законодавством однієї зі Сторін, яка займається підприємницькою діяльністю на території тієї самої або іншої Сторони;

c) "інвестиції" означають всі види активів, у тому числі, але не обмежуючися ними: будь-яка акціонерна або інша участь у капіталі підприємства; право вимоги боргу та право вимоги виконання; права інтелектуальної власності; права, які надаються відповідно до закону або за договором, такі як концесії, ліцензії та дозволи, а також будь-які права на рухоме й нерухоме майно;

d) "інвестиційна діяльність" означає створення, придбання, розширення, управління, проведення, експлуатацію, технічне обслуговування, користування, володіння і продаж або інше відчуження інвестицій;

e) "інвестиції інвестора Сторони" означають інвестицію, яка безпосередньо чи опосередковано знаходиться у власності інвестора цієї Сторони або контролюються ним;

f) "інвестор Сторони" означає:

i) фізичну особу, яка має громадянство або дозвіл на постійне проживання в Стороні згідно із чинним законодавством;

ii) юридичну особу або іншу організацію, яка заснована або іншим чином організована згідно із законодавством Сторони і здійснює значний обсяг ділових операцій на території будь-якої Сторони, незалежно від того, спрямована її діяльність на отримання прибутку чи ні, та незалежно від того, чи є вона приватною або державною інституцією, яка здійснює або здійснила інвестиції на території іншої Сторони.

g) "захід" означає будь-який захід, здійснений Стороною, у формі закону, постанови, правила, порядку, рішення, адміністративної дії тощо.

Кожна Сторона надає інвесторам іншої Сторони, їхнім інвестиціям, режим згідно з міжнародним правом, у тому числі справедливе та рівноправне ставлення і повний захист та безпеку.

Кожна Сторона з урахуванням винятків, установлених статтею 4.11, і застереженнями, викладеними в додатку XI, повинна надавати інвесторам іншої Сторони та їхнім інвестиціям режим не менш сприятливий, ніж той, який у подібних ситуаціях вона надає власним інвесторам та їхнім інвестиціям, що стосуються інвестиційної діяльності на її території.

1. За винятком випадків, передбачених у додатку XII, кожна Сторона повинна надавати інвесторам іншої Сторони та їхнім інвестиціям режим не менш сприятливий, ніж той, який вона надає у подібних ситуаціях інвесторам держав, які не є стороною цієї Угоди, та їхнім інвестиціям, що стосуються інвестиційної діяльності на її території.

2. Якщо одна зі Сторін надає преференційний режим для інвестицій інвесторів будь-якої держави, яка не є стороною цієї Угоди, шляхом укладення угоди про вільну торгівлю, митний союз, спільний ринок або іншого договору про економічну інтеграцію, вона не зобов'язана застосовувати такий режим до інвестицій інвесторів іншої Сторони. Те саме застосовується до режиму, наданого Стороною шляхом укладення будь-якого договору про захист інвестицій або угоди про запобігання подвійному оподаткуванню.

3. Якщо одна зі Сторін після того, як ця Угода набрала чинності, шляхом укладення договору, зазначеного в пункті 2 цієї статті, надала державі, що не є стороною цієї Угоди, режим більш сприятливий ніж той, що надається цією Угодою, така Сторона повинна розглянути запит іншої Сторони стосовно включення в цю Угоду більш вигідного режиму, наданого країні, що не є стороною цієї Угоди.

Кожна Сторона на своїй території надаватиме інвесторам іншої Сторони режим не менш сприятливий, ніж той, який вона надає власним інвесторам або інвесторам країни, яка не є стороною цієї Угоди, стосовно юрисдикції її судів, а також її адміністративних трибуналів та судових установ, як стосовно подання позовів, так і для захисту прав інвесторів.

1. Сторони відповідно до свого законодавства стосовно в'їзду, проживання та працевлаштування фізичних осіб, справедливо розглядатимуть запити інвесторів іншої Сторони та персоналу, який найняли ці інвестори або підприємства з їхніми інвестиціями, стосовно в'їзду й тимчасового перебування на територіях Сторін для здійснення діяльності, пов'язаної з управлінням, обслуговуванням, користуванням, володінням, поширенням або розміщенням відповідних інвестицій, у тому числі надання консультацій або основних технічних послуг.