Протокол, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року

Параграф 6. Процедура подання регресійної вимоги на відшкодування не може включатися до процедури відшкодування, якого вимагає правомочна за договором перевезення особа.

Перевізники можуть самостійно домовляються між собою стосовно положень, що відступають від статей 61 і 62.

Параграф 1. Ці Єдині правила застосовуються до будь-якого договору залізничного перевезення вантажів за плату, якщо місце приймання вантажу і місце, передбачене для видачі, розташовані в двох різних державах-членах. Застосування не залежить від місцезнаходження або національної належності сторін, що укладають договір.

Параграф 2. Ці Єдині правила застосовуються також до договорів платного залізничного перевезення вантажів, якщо місце приймання вантажу до перевезення і місце, передбачене для видачі вантажу, розміщені в двох різних країнах, і принаймні одна з них є державою-членом, і якщо сторони, що домовляються про перевезення, погодилися з тим, що договір підпадає під дію цих Єдиних правил.

Параграф 3. Якщо міжнародне перевезення, що є предметом єдиного договору, включає, крім залізничного перевезення через кордон, ще й автомобільні перевезення або перевезення внутрішніми судноплавними лініями всередині держави-учасниці, то застосовуються ці Єдині правила.

Параграф 4. Якщо міжнародне перевезення, що є предметом договору, включає крім залізничного перевезення, морське або міждержавне перевезення внутрішніми судноплавними лініями, то ці Єдині правила застосовуються, якщо морське перевезення або перевезення внутрішньою судноплавною лінією здійснюється лініями, які внесені в список ліній, згаданий в статті 24, параграф 1 Конвенції.

Параграф 5. Ці правила не розповсюджуються на перевезення між станціями сусідніх держав, якщо інфраструктура цих станцій знаходиться в управлінні одного або кількох підприємств, які управляють інфраструктурою і належать до однієї держави.

Параграф 6. Кожна держава, що підписала Конвенцію про транзитні міжнародні перевезення вантажів, згідно із цими Єдиними правилами, може при поданні заяви про приєднання до Конвенції заявити, що вона буде застосовувати ці Єдині правила лише до перевезень, що здійснюються на частині залізничної інфраструктури розміщеної на її території. Ця частина залізничної інфраструктури повинна бути точно визначена і бути пов'язана з залізничною інфраструктурою держави-члена. Якщо держава-член робить вказану вище заяву, то ці Єдині правила застосовуються лише за умови:

a) якщо в договорі перевезення передбачені місце прийому вантажу або місце його видачі, а також маршрут перевезення, включені до визначеної інфраструктури або,

b) якщо визначена інфраструктура пов'язує інфраструктуру двох держав-членів і була передбачена в договорі перевезення як маршрут для транзитного перевезення.

Параграф 7. Держава, яка згідно з параграфом 6 зробила заяву, може в будь-який час відмовитися від неї, повідомивши про це депозитарій. Ця відмова набуває чинності через місяць після повідомлення про це держав-членів депозитарієм. Заява припиняє діяти, якщо названа в параграфі 6, перше речення, Конвенція припиняє дію стосовно держави.

Перевезення, до яких застосовуються Єдині правила, підпорядковуються вимогам цивільного права, зокрема вимогам, що стосуються перевезень небезпечних вантажів, а також вимогам митного права і вимогам про захист тварин.

Згідно з текстом цих Єдиних правил термін:

a) "перевізник" означає перевізника, з яким клієнт укладає договір перевезення згідно із цими Єдиними правилами, або іншого перевізника, що несе відповідальність на підставі цього договору;

b) "фактичний перевізник" означає перевізника, котрий не уклав договору перевезення з клієнтом, але якому перевізник, зазначений в пункті "а", довірив повністю або частково здійснити залізничне перевезення;

c) "Загальні умови перевезення" означають умови перевізника у формі загальних умов або законно чинних тарифів у кожній державі-члені, які після укладення договору перевезення стають його невід'ємною частиною;

d) "інтермодальна транспортна одиниця" означає контейнери, знімні кузови, напівпричепи або інші подібні вантажні одиниці, що використовуються у змішаних перевезеннях.

Параграф 1. Держави-члени можуть укладати угоди, що передбачають відхилення від цих Єдиних правил для перевезень, які здійснюються виключно між двома станціями, розташованими по різні сторони кордону, якщо між ними та кордоном немає іншої станції.

Параграф 2. Стосовно перевезень між двома державами-членами які проходять транзитом через державу, що не є членом, держави-члени можуть укладати угоди, що передбачають відхилення від цих Єдиних правил.

Параграф 3. Про угоди, що зазначені в параграфах 1 і 2, а також про набуття ними чинності повідомляється Міжурядовій організації міжнародних залізничних перевезень. Генеральний секретар Організації інформує про це держави-члени й заінтересовані підприємства.

Якщо ці Єдині правила не допускають очевидно протилежного, будь-які положення договору перевезень, що безпосередньо або опосередковано відступають від цих Єдиних правил, є недійсними і позбавлені будь-якої законної сили. Недійсність таких положень не тягне за собою недійсності інших положень договору перевезення. Незважаючи на це, перевізник може розширювати свої відповідальність і обов'язки згідно із цими Єдиними правилами.

Параграф 1. Згідно з договором перевезення перевізник зобов'язується перевезти вантаж за плату до місця призначення і видати його одержувачу.

Параграф 2. Договір перевезення повинен бути підтверджений накладною, складеною згідно з єдиним зразком. Проте відсутність, неправильність або втрата накладної не впливає на існування та дійсність договору, який залишається під дією Єдиних правил.

Параграф 3. Накладна повинна бути підписана відправником і перевізником, підпис може бути замінено відбитком календарного штемпелю, відміткою облікової машини або відміткою нанесеною будь-яким іншим відповідним способом.

Параграф 4. Перевізник повинен відповідним чином засвідчити на дублікаті накладної приймання вантажу і вручити дублікат відправнику.

Параграф 5. Накладна не має сили коносаменту.

Параграф 6. Накладна складається для кожної відправки. Якщо між відправником і перевізником немає інших домовленостей, предметом однієї накладної може бути лише вантаж, розміщений в одному вагоні.

Параграф 7. У випадку перевезення митною територією Європейського співтовариства або територією, на якій застосовується процедура спільного транзиту, на кожну відправку повинна складатися накладна згідно зі статтею 7.

Параграф 8. Міжнародні асоціації перевізників встановлюють єдині зразки накладної за згодою міжнародних асоціацій клієнтури і компетентних митних органів держав-членів, а також за згодою будь-якої міжурядової організації з регіональної економічної інтеграції, що має законодавчу компетенцію в митній сфері.

Параграф 9. Накладна, зокрема дублікат, може складатися в формі електронної реєстрації даних, які можна перетворити в читабельні письмові знаки. Способи, що використовуються для реєстрації і обробки даних, повинні бути еквівалентні з функціонального погляду, зокрема стосовно доказової сили представленої цими даними накладної.

Параграф 1. В накладній повинні міститись такі відомості:

a) місце і дата її складання;

b) прізвище і адреса відправника;

c) прізвище і адреса перевізника, що уклав договір перевезення;

d) прізвище і адреса особи, якій фактично було вручено вантаж, якщо цією особою не є перевізник, зазначений в пункті "c";

e) дата і місце приймання вантажу до перевезення;

f) місце видачі;

g) прізвище і адреса одержувача;

h) найменування роду вантажу і способу упаковки, а для небезпечних вантажів - найменування, передбачене в Регламенті міжнародних залізничних перевезень небезпечних вантажів (РІД);

i) кількість вантажних місць і особливі позначки і номери, які необхідні для ідентифікації дрібних відправок;

j) номер вагона у випадку вагонних відправок;

k) номер залізничного рухомого складу, якщо він рухається на власних колесах та був переданий для перевезення як вантаж;

l) крім того, у випадку з транспортними одиницями комбінованого перевезення - категорія, номер або інші характеристики, які необхідні для ідентифікації їх;

m) маса брутто вантажу або кількість вантажу, виражена в іншій формі;

n) детальний перелік документів, що вимагаються митними або іншими адміністративними властями, які додаються до накладної або знаходяться в розпорядженні перевізника у відповідній державній установі або іншій зазначеній в договорі установі;

o) витрати, пов'язані з перевезенням (вартість перевезення, додаткові видатки, митні збори і інші витрати, що мають місце з моменту укладання договору і до моменту видачі вантажу), якщо вони повинні бути сплачені одержувачем, або будь-яка інша вказівка про те, що одержувач повинен оплатити витрати;

p) відмітка про те, що, незважаючи на будь-яку протилежну домовленість, перевезення підпадає під дію цих Єдиних правил.

Параграф 2. За потреби в накладній, крім того, повинні зазначатися такі відомості:

a) у випадку перевезення кількома перевізниками - перевізник, який повинен видати вантаж, якщо він дав свою згоду на запис в накладній;

b) витрати, що їх бере на себе відправник;

c) сума накладного платежу, що стягується при видачі вантажу;

d) оголошена вартість вантажу і сума, в яку оцінюється несвоєчасна доставка;

e) встановлений строк, коли має бути здійснене перевезення;

f) встановлений маршрут;

g) перелік переданих перевізнику документів, не вказаних в параграфі 1, пункт "n";

h) відомості відправника стосовно кількості і найменування пломб, якими він опечатав вагон.

Параграф 3. Сторони, що домовляються про перевезення, можуть вносити в накладну будь-яку іншу інформацію, яку вважатимуть за необхідну.

Параграф 1. Відправник відповідає за всі витрати і збитки, заподіяні через:

a) його невірні, неточні, неповні або зазначені в непризначеному для них місці дані в накладній;

b) невнесення ним відомостей, що вимагаються РІД.

Параграф 2. Якщо на прохання відправника перевізник записує в накладній відомості, то він вважається таким, що діє від імені відправника доки не буде доведене протилежне.

Параграф 3. Якщо накладна не містить відомостей, передбачених статтею 7, параграфом 1, пункт "p", то перевізник несе відповідальність за всі витрати і збитки, понесені правомочною особою з причини цього недогляду.

Якщо відправник не вніс відомості, яких вимагає РІД, то перевізник може в будь-який момент залежно від обставин вивантажити чи знищити вантаж або знешкодити його без сплати відшкодування, за винятком того випадку, коли він знав про небезпечний характер вантажу при його прийомі до перевезення.

Параграф 1. Якщо між відправником і перевізником не існувало іншої домовленості, витрати (вартість перевезення, додаткові видатки, мита та інші витрати, що виникають за період від прийому вантажу до перевезення до його видачі) сплачуються відправником.

Параграф 2. Якщо згідно з угодою між відправником і перевізником оплата витрат покладається на одержувача, і одержувач не забрав накладну та не скористався своїми правами згідно зі статтею 17, параграфом 3, і не змінив договір перевезення згідно зі статтею 18, то відправник зобов'язується сплатити витрати.

Параграф 1. Перевізник в будь-який момент має право перевірити, чи дотримуються умови перевезення і чи відповідає відправлення відомостям, зазначеним відправником в накладній. Якщо здійснюється перевірка вмісту відправлення, то вона повинна проводитися по можливості в присутності повноважної особи; у випадку, коли це неможливо, перевізник запрошує двох незалежних свідків, якщо за законами і настановами держави, в якій проводиться перевірка, не передбачено іншого.

Параграф 2. Якщо відправка не відповідає відомостям накладної, або не були дотримані положення про перевезення допущеного за певних умов вантажу, то результати перевірки вносяться в листок накладної, що супроводжує вантаж, а якщо у перевізника ще є дублікат накладної, то і в нього. У такому випадку вантаж обкладається платежами, викликаними перевіркою, якщо вони не були сплачені негайно.

Параграф 3. Якщо завантаження проводить відправник, він має право вимагати, щоб перевізник перевірив стан вантажу і його упаковки, а також точність відомостей накладної, що стосуються кількості місць, їхніх позначень та номерів, а також маси брутто або кількості, визначеної іншим способом. Перевізник зобов'язаний здійснити перевірку лише у випадку, коли в його розпорядженні є відповідні засоби для цього. Перевізник може вимагати оплати витрат, пов'язаних з перевіркою. Результати перевірки зазначаються в накладній.

Параграф 1. Накладна є доказом укладення і умов договору перевезення, а також приймання вантажу перевізником, доки не доведено протилежне.

Параграф 2. Якщо завантаження здійснив перевізник, то накладна має силу і свідчить, доки не доведено протилежне, про стан вантажу та його упаковки згідно з відомостями в накладній або за відсутності таких даних, про його зовні добрий стан в момент приймання вантажу перевізником і про точність зазначення в накладній кількості місць, їхнього маркування та номерів, а також маси брутто або кількості, визначених іншим способом.

Параграф 3. Якщо завантаження здійснив відправник, то накладна має силу і свідчить, доки не доведено протилежне, про стан вантажу та його упаковки згідно з відомостями в накладній, або за відсутності таких даних, про його зовні добрий стан в момент приймання вантажу перевізником і про точність відомостей згідно з параграфом 2 лише у випадку, коли перевізник перевірив ці відомості та записав результати своєї перевірки в накладну.

Параграф 4. Проте накладна не є доказом у випадку, коли вона містить мотивоване застереження. Застереження може бути мотивоване, зокрема, тим, що перевізник не має відповідних засобів для перевірки того, чи відповідає відправка відомостям, внесеним в накладну.

Параграф 1. Відправник і перевізник домовляються про те, на кого покладається завантаження і розвантаження вантажу. За відсутності такої домовленості завантаження і розвантаження дрібних відправок покладається на перевізника, в той час як завантаження вагонних відправок покладається на відправника, а розвантаження після доставки - на одержувача.

Параграф 2. Відправник несе відповідальність за всі наслідки неправильного завантаження, виконаного ним, і повинен, зокрема, відшкодувати перевізнику пов'язані з цим збитки. Доведення неправильного завантаження покладається на перевізника.

Відправник несе відповідальність стосовно перевізника за всі види збитків і витрат, пов'язаних з відсутністю або незадовільним станом упаковки, за винятком випадку, коли при прийнятті вантажу перевізником незадовільний стан упаковки був очевидним і про це було відомо перевізнику, але він не зробив жодних застережень з цього приводу.

Параграф 1. Для виконання адміністративних формальностей, що їх виконання вимагають митні та інші власті перед видачею вантажу, відправник повинен додати до накладної або надати в розпорядження перевізника необхідні документи й надавати йому всю необхідну інформацію.

Параграф 2. Перевізник не зобов'язаний перевіряти правильність або достатність цих документів і інформації. Відправник несе перед перевізником відповідальність за будь-які збитки, що виникли внаслідок відсутності, недостатності або неправильності цих документів і інформації, за винятком випадку, коли помилку було допущено з вини перевізника.

Параграф 3. Перевізник несе відповідальність за втрату або неправильне використання документів, зазначених в накладній і прикладених до неї або переданих йому на зберігання, якщо лише втрата або збитки, пов'язані з неправильним використанням цих документів, не сталися внаслідок обставин, яких перевізник не міг уникнути або запобігти їхнім наслідкам. Проте можливе відшкодування не повинно перевищувати відшкодування, передбаченого у випадку втрати вантажу.

Параграф 4. Відправник поміткою в накладній або одержувач розпорядженням згідно зі статтею 18, параграф 3 може вимагати:

a) щоб він сам або уповноважена ним особа були присутніми при виконанні формальностей, що їх вимагають митні або інші адміністративні власті, для надання всіх відомостей і необхідних пояснень;

b) щоб він сам або уповноважена ним особа виконали формальності, що їх вимагають митні або інші адміністративні власті, якщо це дозволяють закони і правила держави, в якій вони виконуються;

c) щоб у випадку, коли він сам або уповноважена ним особа присутня при виконанні формальностей, що їх вимагають митні та інші адміністративні власті, або виконує їх, сплатили митні збори та інші витрати, якщо закони і правила держави, в якій вони виконуються, допускають таку оплату.

В цьому випадку ні відправник, ні одержувач, що має право віддавати розпорядження, ні уповноважена ним особа не можуть заволодіти вантажем.

Параграф 5. Якщо відправник для виконання формальностей, що їх вимагають митні або інші адміністративні власті, вказав місце, в якому виконання їх не можливе за чинними настановами, або якщо він передбачив для цього інший порядок, що є нездійсненим, то перевізник поступає так, як він вважає найбільш вигідним для правомочної особи, і повідомляє відправнику про вжиті заходи.

Параграф 6. Якщо відправник зобов'язався сплатити митні збори, то перевізник може виконати митні формальності на свій розсуд або в дорозі, або на місці призначення.

Параграф 7. Якщо одержувач протягом строку, передбаченого чинними в місці призначення настановами, не забрав накладну, перевізник може поступати згідно з параграфом 5.

Параграф 8. Відправник повинен дотримуватися приписів митниць або інших адміністративних органів щодо упакування і укриття вантажу брезентами. Якщо відправник не упакував або не укрив вантаж брезентами відповідно до цих приписів, то це може зробити перевізник; в цьому разі відправка обкладається відповідними платежами.

Параграф 1. Строк доставки встановлюється шляхом домовленості між відправником і перевізником. За відсутності домовленості цей строк не може перевищувати строку, зазначеного нижче в параграфах 2 - 4.

Параграф 2. За умови дотримання параграфів 3 і 4 максимальними строками доставки є:

а) для вагонних відправок:

строк відправки ................................... 12 годин;

строк перевезення вантажу на кожні 400 км маршруту .......... 24 години;

б) для дрібних відправок:

строк відправки .................................. 24 години;

строк перевезення вантажу на кожні 200 км маршруту .......... 24 години.

Відстані стосуються встановленого шляхом домовленості маршруту, за відсутності такого - найкоротшого по можливості маршруту.

Параграф 3. Перевізник може встановлювати додаткові строки доставки з визначеною тривалістю в таких випадках:

a) для відправок, що перевозяться:

- залізничними лініями з різною шириною колії;

- морським шляхом або внутрішніми судноплавними лініями;

- автомобільними шляхами, якщо немає залізничного сполучення.

b) в надзвичайних умовах, що є наслідком незвичного збільшення перевезень або незвичних експлуатаційних ускладнень.

Тривалість додаткових строків повинна бути зазначена в Загальних умовах перевезення.

Параграф 4. Відлік строку доставки починається після прийому вантажу до перевезення; він подовжується на весь час затримки, що відбулася не з вини перевізника. До строку доставки не враховуються неділя та встановлені законом святкові дні.

Параграф 1. Перевізник повинен в передбаченому місці видачі вручити одержувачу накладну і видати вантаж після одержання від нього розписки і платежів, належних згідно з договором перевезення.

Параграф 2. Прирівнюються до видачі вантажу одержувачу, якщо виконуються відповідно до чинних на станції призначення приписів:

a) передача вантажу митниці або податковій установі до їхніх приміщень або складів, якщо останні не знаходяться під наглядом перевізника;

b) передача вантажу на склад залізниці, експедитора або на склад загального користування.

Параграф 3. Після прибуття вантажу на станцію призначення одержувач може вимагати від перевізника видачі йому накладної і видачі вантажу. У випадку встановлення втрати вантажу або неприбуття вантажу протягом строку, передбаченого в параграфі 1 статті 29, одержувач може від свого імені пред'явити перевізнику свої права на підставі договору перевезення.

Параграф 4. Правомочна особа може відмовлятися від прийому вантажу навіть після отримання накладної і сплати витрат доти, доки не буде задоволена вимога цієї особи про встановлення збитків або шкоди, наявність яких ця особа стверджує.

Параграф 5. В іншому випадку видача вантажу здійснюється згідно із чинними в місці видачі приписами.

Параграф 6. Якщо вантаж був виданий одержувачу без попереднього стягнення накладних платежів, то одержувач повинен відшкодувати перевізнику збиток в розмірі накладного платежу, не виключаючи пред'явлення ним позову відправнику.

Параграф 1. Відправник має право розпоряджатися вантажем і змінювати договір перевезення шляхом додаткових розпоряджень. Зокрема, він може вимагати від перевізника:

a) зупинити перевезення вантажу;

b) відстрочити видачу вантажу;

c) видати вантаж іншій особі, аніж одержувачу, зазначеному в накладній;

d) видати вантаж в іншому місці, аніж в тому, що зазначено в накладній.

Параграф 2. Право відправника на зміну договору перевезення втрачає силу, навіть якщо у нього знаходиться дублікат накладної, у тих випадках, коли одержувач:

a) отримав накладну;

b) прийняв вантаж;

c) скористався своїми правами згідно зі статтею 17, параграфом 3;

d) має право віддавати розпорядження згідно з параграфом 3; із цього моменту перевізник повинен виконувати розпорядження і вказівки одержувача.

Параграф 3. Одержувач має право змінювати договір перевезення з моменту складання накладної, крім випадку протилежної вказівки, зробленої відправником в накладній перед її складанням.

Параграф 4. Право одержувача на зміну договору перевезення втрачає силу в тих випадках, коли він:

a) забрав накладну;

b) прийняв вантаж;

c) скористався своїми правами згідно зі статтею 17, параграфом 3;

d) згідно з параграфом 5 вказав третю особу для видачі їй вантажу, і вона скористалося своїми правами згідно зі статтею 17, параграфом 3.

Параграф 5. Якщо одержувач розпорядився про те, що вантаж повинен бути виданий третій особі, то вона не має права на зміну договору перевезення.

Параграф 1. Якщо відправник або, у випадку застосування статті 18, параграфа 3, одержувач бажає змінити договір перевезення за допомогою додаткових розпоряджень, то він повинен надати перевізнику дублікат накладної з внесеними змінами.

Параграф 2. Відправник або, у випадку застосування статті 18, параграфа 3 одержувач має відшкодувати перевізнику витрати і збитки, пов'язані з виконанням вказаних змін.

Параграф 3. Виконання додаткових змін на момент надходження розпоряджень до того, хто їх зобов'язаний виконувати, повинно бути можливим, здійснюватись на законних підставах і вимагатися в обгрунтованих рамках, і, зокрема, це виконання не повинне порушувати нормальну експлуатацію перевізника чи завдавати збитків відправникам або одержувачам інших відправок.

Параграф 4. Зміни не повинні в жодному разі спричинити поділу відправки.

Параграф 5. Якщо з причин, передбачених в параграфі 3, перевізник не може виконати отримані ним розпорядження, то він повинен негайно повідомити про це тому, хто надав ці розпорядження.

Параграф 6. Перевізник несе відповідальність за наслідки, що виникають через невиконання або незадовільне виконання розпорядження. Проте можливе відшкодування не повинне перевищувати відшкодування, передбаченого у випадку втрати вантажу.

Параграф 7. Якщо перевізник виконує розпорядження відправника не вимагаючи подання дубліката накладної, в той час, як його передано одержувачу, то він відповідає перед одержувачем за збитки або шкоду, спричинені через це. Проте можливе відшкодування в жодному разі не повинне перевищувати відшкодування, передбаченого у випадку втрати вантажу.

Параграф 1. При перешкоді для перевезення перевізник вирішує, чи вигідніше в звичайному порядку продовжити перевезення вантажу зі зміною маршруту, чи в інтересах відправника належить запросити його вказівок, повідомивши відправнику всю потрібну інформацію, яка є у розпорядженні перевізника.

Параграф 2. При неможливості подальшого перевезення вантажу перевізник запитує інструкції у вповноваженої на розпорядження вантажем особи. Якщо перевізник не може своєчасно отримати інструкції, він повинен вжити найдоцільніших заходів, в інтересах того, хто має право розпоряджатися вантажем.

Параграф 1. При перешкодах у видачі вантажу перевізник повинен негайно сповістити про це відправника і вимагати від нього інструкцій, за винятком випадку, коли відправник вказівкою в накладній вимагає, щоб у випадку виникнення перешкод у видачі вантаж був йому негайно відправлений назад, не очікуючи інструкцій.

Параграф 2. Якщо перешкода у видачі вантажу усунена до отримання перевізником інструкцій відправника, то вантаж повинен бути виданий одержувачу. Відправника слід негайно повідомити про це.

Параграф 3. Якщо одержувач відмовляється від прийняття вантажу, то відправник має право надати інструкції навіть у випадку, коли він не може пред'явити дублікат накладної.

Параграф 4. Якщо перешкода до видачі вантажу виникає після того, як одержувач змінив договір перевезення згідно зі статтею 18, параграфами 3 - 5, то перевізник повинен повідомити нового одержувача.

Параграф 1. Перевізник має право на відшкодування йому витрат, пов'язаних з:

a) отриманням інструкцій;

b) виконанням отриманих інструкцій;

c) тим, що інструкції, яких він вимагав, до нього не надійшли або поступили невчасно;

d) тим, що він прийняв рішення згідно зі статтею 20, параграфом 1, не вимагаючи інструкцій.

І якщо лише ці витрати не є наслідком його вини. Зокрема, він може стягнути провізну плату за фактичний маршрут перевезення і встановити відповідні цьому маршруту строки доставки.

Параграф 2. У випадках, зазначених в статті 20, параграф 2 і статті 21, параграф 1, перевізник може негайно вивантажити вантаж за рахунок вповноваженої особи. Після цього розвантаження перевезення вважається закінченим. У цьому випадку перевізник повинен забезпечити зберігання вантажу за рахунок вповноваженої особи. Проте він може передати вантаж третій особі і тоді несе відповідальність лише за обгрунтований вибір цієї третьої особи.

Вантаж залишається обтяженим борговими зобов'язаннями, що випливають з договору перевезення, і всіма іншими витратами.

Параграф 3. Перевізник може продати вантаж, не чекаючи інструкцій вповноваженої особи, якщо це необхідно у зв'язку зі станом або швидкопсувним характером вантажу, або якщо витрати на зберігання не відповідають вартості вантажу. Він може також здійснити продаж і у решті випадків, коли в обгрунтовані строки він не отримав від правомочної особи відповідних інструкцій, яких можна було справедливо очікувати.

Параграф 4. Якщо вантаж було продано, то виручка, за винятком платежів, що обтяжують вантаж, повинна бути передана в розпорядження вповноваженої особи. Якщо сума менша за суму цих витрат, то відправник повинен сплатити різницю.

Параграф 5. Спосіб продажу вантажу визначається законами і чинними в місці знаходження вантажу приписами, або практикою, що застосовується в цьому місці.

Параграф 6. Якщо у випадку перешкод для перевезення або видачі вантажу відправник своєчасно не дав необхідних інструкцій, і якщо перешкода в перевезенні або видачі не може бути усунена згідно з параграфами 2 і 3, то перевізник може повернути вантаж відправнику за рахунок останнього або, якщо це доцільно, знищити його.

Параграф 1. Перевізник несе відповідальність за збитки, заподіяні у зв'язку з повною або частковою втратою або пошкодженням вантажу з моменту приймання його до перевезення до моменту видачі, а також за прострочення доставки вантажу, незалежно від того, яка залізнична інфраструктура використовується.

Параграф 2. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з вини правомочної особи, у зв'язку з розпорядженням правомочної особи, що не було спричинене виною перевізника, а також у зв'язку з власними дефектами вантажу (внутрішнє псування, природне зменшення і т. д.) або обставинами, яких перевізник не міг уникнути і наслідкам яких не міг запобігти.

Параграф 3. Перевізник звільняється від цієї відповідальності у тій мірі, в якій втрата чи пошкодження вантажу виникають через особливий ризик, пов'язаний з одним або кількома такими обставинами:

а) перевезення здійснюється у відкритих вагонах згідно із Загальними умовами перевезення, або на підставі угоди між залізницею і відправником, на яку є посилання в накладній; за винятком випадків пошкодження вантажу з причини атмосферних умов, вантаж, що перевозиться інтермодальними транспортними одиницями і закритими автомашинами, які перевозяться на вагонах, не розглядається як такий, що транспортується у відкритих вагонах; якщо при перевезенні вантажу у відкритих вагонах відправник використовує брезент, то перевізник несе таку саму відповідальність, що і при перевезенні у відкритих вагонах без використання брезенту, навіть якщо йдеться про вантаж, який згідно із Загальними умовами перевезень не перевозиться у відкритих вагонах;

b) відсутність або незадовільний стан упаковки вантажів, що за своїми властивостями при відсутності або незадовільному стані упаковки піддаються зменшенню і пошкодженню;

c) завантаження вантажів відправником або вивантаження одержувачем;

d) природні властивості деяких вантажів, внаслідок яких вони схильні піддаватися повному або частковому зменшенню або пошкодженню, зокрема в результаті поломки, ржавіння, внутрішнього і самовільного псування, вивітрювання, утрушування;

e) неправильне, неточне або неповне найменування або нумерація вантажних місць;

f) перевезення живих тварин;

g) перевезення, що згідно із застосовуваними положеннями або зазначеною в накладній домовленістю між відправником і перевізником повинне здійснюватись в супроводі провідника, якщо втрата або пошкодження виникли внаслідок небезпеки, якій повинен був запобігти провідник.

Параграф 1. У випадку перевезення залізничного рухомого складу, який пересувається на власних осях і наданий до перевезення як вантаж, перевізник несе відповідальність за збитки, пов'язані з втратою або пошкодженням транспортного засобу або його частин, з моменту приймання і до моменту видачі, а також за збитки, пов'язані з перевищенням строку видачі, якщо лише він не доведе, що збитки були спричинені не з його вини.

Параграф 2. Перевізник не відповідає за збитки, пов'язані з втратою допоміжного обладнання, яке не зазначене на обох боках вагона або не зазначене в супроводжуючому його інвентарному переліку.

Параграф 1. Доведення того, що втрата, пошкодження або прострочена видача зумовлені одним з зазначених в статті 23, параграф 2 факторів, покладається на перевізника.

Параграф 2. Якщо перевізник стверджує, що втрата або пошкодження могли виникнути, враховуючи фактичні обставини з причини одного або кількох згаданих в статті 23, параграф 3 особливих ризиків, то допускається, що саме це спричинило збитки. Однак правомочна особа зберігає право доказати, що збитки не були спричинені повністю або частково в результаті одного з цих ризиків.

Параграф 3. Припущення згідно з параграфом 2 не має сили у передбаченому статтею 23, параграфом 3, пункт "a" випадку при втраті в надзвичайно великих розмірах або втраті цілих місць вантажу.

Якщо перевезення здійснювалось згідно з єдиним договором перевезення кількома подальшими перевізниками, то кожний з перевізників, що прийняв вантаж разом з накладною, бере участь в договорі перевезення згідно з вказівками накладної і виконує зобов'язання, що випливають із цього. У цьому випадку кожний перевізник відповідає за перевезення на всьому шляху до видачі.

Параграф 1. Якщо перевізник доручив повністю або частково здійснити перевезення фактичному перевізнику, незалежно від того, чи має він на це право згідно з договором перевезення чи ні, перевізник все одно несе відповідальність за здійснення повністю всього перевезення.

Параграф 2. Всі положення цих Єдиних правил, що стосуються відповідальності перевізника, діють також стосовно відповідальності фактичного перевізника, що стосується виконуваного перевезення. Якщо до працівників або будь-яких інших осіб, послугами яких користувався фактичний перевізник для виконання перевезення, пред'являється позов, то застосовуються статті 36 і 41.

Параграф 3. Будь-яка особлива угода, згідно з якою перевізник бере на себе зобов'язання, які не покладаються на нього цими Єдиними правилами, або відмовляється від прав, що надаються йому Єдиними правилами, має силу стосовно фактичного перевізника лише у випадку, якщо він ясно в письмовій формі на це погодився. Незалежно від того, чи висловив фактичний перевізник таку згоду, перевізник залишається зв'язаним зобов'язаннями або відступами, що випливають з вказаної вище особливої угоди.

Параграф 4. Якщо і перевізник, і фактичний перевізник є відповідальними, то їхня відповідальність солідарна.

Параграф 5. Загальна сума відшкодування, що належить стягненню з перевізника, фактичного перевізника, а також їхніх працівників або будь-яких інших осіб, послугами яких вони користувалися для виконання перевезення, не повинна перевищувати меж, передбачених цими Єдиними правилами.

Параграф 6. Ця стаття не обмежує права на позов, що може виникнути у перевізника до фактичного перевізника і навпаки.

Параграф 1. Якщо вантаж, наданий для перевезення відповідно до Єдиних правил, перевідправлено відповідно до цих самих Правил і якщо після перевідправлення встановлюється часткова втрата або пошкодження, то вважається, що часткова втрата або пошкодження сталися під час дії останнього договору перевезення, якщо вантаж залишався під наглядом перевізника і був перевідправлений у такому стані, в якому він прибув на станцію перевідправлення.

Параграф 2. Ці припущення застосовуються також тоді, коли договір перевезення, що діяв до перевідправлення не підпадав під дію Єдиних правил і якщо ці Правила можна було застосувати для прямого перевезення від початкової станції відправлення до кінцевої станції призначення.

Параграф 3. Також це припущення застосовується тоді, коли договір перевезення, що діяв до перевідправлення, був укладений на підставі подібної міжнародної угоди про прямі міжнародні залізничні перевезення і ця угода містить таке саме юридичне передбачення на користь відправок, зроблених відповідно до вимог цих Єдиних правил.

Параграф 1. Правомочна особа може без надання подальших доказів вважати вантаж втраченим, якщо його не видано або не надано в розпорядження одержувача протягом 30 днів після закінчення строку доставки.

Параграф 2. При одержанні відшкодування за втрачений вантаж правомочна особа може письмово поставити вимогу стосовно того, щоб вона була негайно поінформована у випадку коли вантаж буде знайдено протягом року від моменту виплати відшкодування. Перевізник видає письмове підтвердження отримання такої вимоги.

Параграф 3. Протягом тридцяти днів після одержання такого повідомлення правомочна особа може вимагати, щоб вантаж був виданий їй на будь-якій зі станцій маршруту. У такому разі ця особа повинна сплатити витрати за перевезення вантажу від станції відправлення до станції, де повинна відбутися видача, і повернути отримане відшкодування за відрахуванням будь-яких включених зборів. Проте, ця особа зберігає свої права на відшкодування за прострочення доставки відповідно до Статей 33 і 35.

Параграф 4. За відсутності вимоги, передбаченої в параграфі 2, або вказівок протягом строку, визначеного у параграфі 3, або у випадку, коли вантаж виявлено після закінчення одного року від часу виплати відшкодування, залізниця розпоряджається вантажем відповідно до законів і норм держави, що має юрисдикцію над нею.

Параграф 1. У випадку повної або часткової втрати вантажу, з тим, щоб виключити інші відшкодування, перевізник повинний виплатити відшкодування, розраховане за біржовою ціною, або, за відсутності такої ціни, - за ринковою ціною, або, за відсутності однієї і другої ціни, - за споживчою вартістю вантажів подібного роду і гатунку на день і в місці, в якому вантаж прийнято до перевезення.

Параграф 2. Відшкодування не повинне перевищувати 17 розрахункових одиниць за кожний відсутній кілограм маси брутто.

Параграф 3. У випадку втрати одиниці залізничного рухомого складу, що пересувається на власних осях і був наданий для перевезення як вантаж, або транспортна одиниця комбінованого перевезення, або їхніх частин, відшкодування обмежується, за винятком решти збитків, споживчою вартістю одиниці залізничного рухомого складу або транспортної одиниці комбінованого перевезення, або їхніх частин на день і в місці втрати. Якщо неможливо встановити день або місце втрати, то відшкодування обмежується споживчою вартістю, що діяла на день і в місці приймання до перевезення залізничного рухомого складу, або транспортної одиниці комбінованого перевезення, або їхніх частин.

Параграф 4. Крім того, перевізник повинен відшкодувати вартість перевезення вантажу, сплачені митні збори і інші суми, витрачені на перевезення втраченого вантажу, за винятком акцизних зборів на вантажі, що перевозяться в режимі тимчасової відміни цих зборів.

Параграф 1. Стосовно вантажів, які внаслідок своїх природних властивостей допускають, як правило, природні втрати під час перевезення, залізниця відповідає, незалежно від пройденої вантажем відстані, лише за ту частину втрати, яка перевищує наведені нижче норми:

a) два відсотки від маси рідких або наданих в сирому стані вантажів;

b) один відсоток від маси сухих вантажів.

Параграф 2. Обмеження відповідальності, передбачене в параграфі 1, не може застосовуватися, якщо за обставинами цього випадку доведено, що зменшення маси не є наслідком причин, які обгрунтовують допустимі норми.

Параграф 3. Якщо кілька місць вантажу перевозяться за однією накладною, то втрата у дорозі обчислюється для кожного місця, якщо його маса при відправленні окремо зазначена в накладній або може бути встановлена іншим способом.

Параграф 4. У випадку повної втрати вантажу або у випадку втрати місць вантажу при розрахунку відшкодування не застосовується ніяких відрахувань на втрату.

Параграф 5. Ця стаття не порушує положень статей 23 і 25.

Параграф 1. У випадку пошкодження вантажу, з тим, щоб виключити інші відшкодування, залізниця повинна виплатити компенсацію, еквівалентну зниженню вартості вантажу, її розмір розраховується із застосуванням до вартості вантажу, визначеної відповідно до Статті 30, відсоткового розміру зниження вартості вантажу, встановленого в місці призначення.

Параграф 2. Відшкодування не може перевищувати:

a) якщо весь вантаж знецінився в результаті пошкодження - суми, яку належало би заплатити у випадку втрати всього вантажу;

b) якщо тільки частина вантажу зазнала зменшення вартості в результаті пошкодження - суми, яку належало би заплатити у випадку втрати частини, що зазнала зменшення вартості.

Параграф 3. У випадку пошкодження одиниці залізничного рухомого складу, що пересувається на власних осях або надана для перевезення як вантаж інтермодальна транспортна одиниця, або їхня частина відшкодування обмежено, за винятком решти збитків, вартістю їхнього ремонту. Відшкодування не повинне перевищувати суми, що належала б у випадку втрати.

Параграф 4. Крім того, залізниця повинна повернути у визначеному в параграфі 1 відношенні витрати, які передбачені в статті 30, параграф 4.

Параграф 1. Якщо збитки або шкода, зокрема пошкодження вантажу, спричинені простроченням доставки, то залізниця повинна оплатити відшкодування, сума якого не може перевищувати чотирикратного розміру вартості перевезення.

Параграф 2. У випадку повної втрати вантажу відшкодування, передбачене в параграфі 1, не може долучатися до відшкодування, передбаченого в статті 30.

Параграф 3. У випадку часткової втрати вантажу відшкодування згідно з параграфом 1 не може перевищувати чотирикратного розміру вартості перевезення невтраченої частини відправлення.

Параграф 4. У випадку пошкодження вантажу, яке не є наслідком прострочення доставки, відшкодування, передбачене в параграфі 1, при потребі долучається до відшкодування, про яке йдеться в статті 32.

Параграф 5. У жодному випадку відшкодування, передбачене в параграфі 1, разом з відшкодуваннями, передбаченими в статтях 30 і 32, не повинні в сумі перевищувати відшкодування, яке належало би заплатити у випадку повної втрати вантажу.

Параграф 6. Якщо згідно зі статтею 16, параграфом 1 строк доставки був встановлений на підставі домовленості, то у цій домовленості можуть бути передбачені інші способи відшкодування, що відрізняються від тих, що вказані в параграфі 1. Якщо у цьому випадку будуть прострочені строки доставки згідно зі статтею 16, параграфами 2 - 4, то правомочна особа може вимагати або відшкодування, передбаченого вказаною вище домовленістю, або відшкодування, передбаченого в параграфах 1 - 5.

Відправник і перевізник можуть домовлятися про те, що відправник оголошує в накладній вартість вантажу, що перевищує передбачену статтею 30, параграфом 2 межу. У цьому випадку вказана сума виступає як ця межа.

Для випадку втрати або пошкодження вантажу і для випадку прострочення строку доставки відправник і перевізник можуть домовитися про те, що відправник вказує спеціальну заінтересованість у доставці в накладній шляхом внесення суми цифрами в накладну. Якщо є оголошена заінтересованість у доставці, то крім відшкодувань, передбачених статтями 30, 32 і 33, може вимагатись відшкодування інших доказаних збитків до величини вказаної суми.

Положення про обмеження відповідальності, передбачені статтею 15, параграфом 3, статтею 19, параграфами 6 і 7 і статтями 30, 32 - 35, не застосовуються, якщо буде доказано, що збитки виникли внаслідок дії або бездіяльності з боку перевізника з наміром викликати такі збитки, або через недбалість і з розумінням того, що такі збитки, ймовірно, будуть заподіяні.

Параграф 1. Якщо для розрахунку відшкодування потрібно конвертувати суми, виражені в іноземній валюті, то перерахунок здійснюється за курсом дня і місця сплати відшкодування.

Параграф 2. Правомочна особа може вимагати відсотки на відшкодування в розмірі п'яти відсотків річних, починаючи від дня подачі претензії відповідно до статті 43 або, якщо претензія не була заявлена, - від дня пред'явлення позову.

Параграф 3. Якщо правомочна особа не надає залізниці протягом визначеного їй відповідного строку необхідні документи, для остаточного врегулювання претензії, то нарахування відсотків припиняється від закінчення цього встановленого строку й до фактичної передачі таких документів.

Параграф 1. При залізнично-морських перевезеннях лініями і шляхами, зазначеними у статті 24, параграф 1 Конвенції, кожна держава може, вимагаючи внесення відповідного запису до переліку ліній і шляхів, підпорядкованих Єдиним правилам, доповнити підстави для звільнення від відповідальності відповідно до статті 23 за сукупністю вказаних нижче причин:

a) пожежа, якщо перевізник доведе, що вона не сталася внаслідок його дії або з його вини, а також не внаслідок дії або з вини капітана, команди судна, лоцмана, або працівників перевізника;

b) порятунок або спроба порятунку життя або майна на морі;

c) завантаження вантажу на палубу, якщо відправник надав свою згоду на це в накладній, і вантаж не перевозиться у вагоні;

d) ризик, небезпеки або нещасні випадки на морі або на інших судноплавних водних шляхах.

Параграф 2. Перевізник може посилатися на причини звільнення від відповідальності, зазначені в параграфі 1, лише у тому випадку, якщо він доведе, що втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися на морській лінії в період від початку завантаження на судно і до його вивантаження з судна.

Параграф 3. Коли перевізник використовує причини звільнення від відповідальності, зазначені в параграфі 1, він все одно залишається відповідальним, якщо правомочна особа доведе, що втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з вини перевізника, капітана, команди судна, лоцмана або працівників перевізника.