Протокол, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року

Параграф 1. Пасажир повинен з моменту початку поїздки мати дійсний проїзний документ і пред'являти його при перевірці проїзних документів. Загальні умови перевезення можуть передбачати таке:

a) пасажир, котрий не може пред'явити дійсного проїзного документа, повинен сплатити крім вартості проїзду, доплату (штраф);

b) пасажирові, який відмовляється від негайної сплати вартості проїзду та доплати, може бути відмовлено у продовженні поїздки;

c) чи відшкодовується доплата і на яких умовах.

Параграф 2. Загальні умови перевезення можуть передбачати, що в перевезенні відмовлено або може бути відмовлено під час слідування пасажирам, які:

a) становлять небезпеку для порядку і нормального функціонування або для безпеки пасажирів;

b) неприпустимо турбують інших пасажирів,

такі особи не мають права на відшкодування плати за проїзд та плати за перевезення багажу.

Пасажир повинен виконувати формальності, яких вимагає митниця або інші адміністративні власті.

Перевізник за потреби зобов'язаний вказати на квитку, що потяг було відмінено або пересадка не відбулася.

Параграф 1. Згідно із загальними умовами перевезень пасажир має право провозити при собі предмети, що легко переносяться (ручна поклажа), а також живих тварин. Окрім того, пасажир може провозити з собою громіздкі предмети згідно з особливими положеннями, які містяться в Загальних умовах перевезень. До перевезення не допускаються предмети або тварини, що можуть заважати або турбувати пасажирів або заподіяти їм шкоду.

Параграф 2. Згідно із загальними умовами перевезень пасажир має право здати в багаж предмети і тварин.

Параграф 3. Перевізник може допустити перевезення автомобілів при перевезенні пасажира згідно з особливими умовами, які містяться в Загальних умовах перевезення.

Параграф 4. Перевезення небезпечних вантажів як ручної поклажі, багажу, а також в/або на автомобілях, які згідно із цим розділом перевозяться залізницею, повинне відповідати регламенту про міжнародне перевезення небезпечних вантажів (РІД).

Параграф 1. У випадку серйозного припущення про невиконання умов перевезення, перевізник має право перевірити, чи відповідають предмети (ручна поклажа, багаж, автомашини, зокрема завантаження їх) і тварини умовам перевезення, якщо це не забороняється законами і настановами держави, в якій повинна відбутися перевірка. Пасажир повинен бути запрошений бути присутнім при перевірці. Якщо він не з'являється, або немає можливості зв'язатися з ним, то перевізник повинен запросити двох незалежних свідків.

Параграф 2. Якщо встановлюється, що умови перевезення не були дотримані, тоді перевізник може вимагати від пасажира сплатити пов'язані з перевіркою витрати.

Пасажир зобов'язаний виконувати формальності, яких вимагає митниця або інші адміністративні власті під час проїзду при перевезенні з собою предметів (ручна поклажа, багаж, автомашини, зокрема їхнє завантаження) і тварин. Він повинен бути присутнім при огляді цих предметів, якщо закони і настанови кожної держави не передбачають винятків.

Пасажирові належить доглядати за ручною поклажею і тваринами, що знаходяться з ним.

Параграф 1. Договірні зобов'язання, що стосуються перевезення багажу, повинні бути відмічені в багажній квитанції, що вручається пасажирові.

Параграф 2. Не відступаючи від положень статті 22, відсутність, неправильність або втрата багажної квитанції не впливають на наявність та дійсність угод про перевезення багажу, що регулюються цими Єдиними правилами.

Параграф 3. Багажна квитанція підтверджує реєстрацію багажу і умови його перевезення.

Параграф 4. Вважається, що під час прийому багажу перевізником багаж був у хорошому стані, і що кількість і маса ручної поклажі відповідала даним, занесеним в багажну квитанцію, доки не буде доведено протилежне.

Параграф 1. Загальні умови перевезення визначають форму і зміст багажної квитанції, а також мову і шрифт, які слід використовувати при її друку і заповненні. За аналогією застосовується стаття 7, параграф 5.

Параграф 2. В багажній квитанції повинні бути вказані як мінімум:

a) перевізник або перевізники;

b) помітка про те, що перевезення навіть за протилежної домовленості здійснюється згідно із цими Єдиними правилами; на це вказує скорочення CIV (ЦІВ);

c) будь-які відомості, необхідні для доказу укладення і змісту договору перевезення стосовно перевезення багажу, та які дозволять пасажирові використовувати права, що випливають із цього договору.

Параграф 3. При отриманні багажної квитанції пасажир повинен перевірити, чи складено її згідно з його відомостями.

Параграф 1. Якщо Загальні умови перевезення не передбачають винятків, то багаж оформляється лише по пред'явленню проїзного документа, чинного принаймні до станції призначення багажу. Окрім того, оформлення багажу проводиться згідно з настановами, що діють в місці відправлення.

Параграф 2. Якщо Загальні умови перевезення передбачають приймання багажу до перевезення без пред'явлення проїзного документа, тоді положення цих Єдиних правил про права і обов'язки пасажира стосовно його багажу діють за аналогією стосовно відправника багажу.

Параграф 3. Перевізник може перевозити багаж іншим потягом або іншим транспортним засобом і іншим шляхом, аніж той, що його використовує пасажир.

Якщо між пасажиром і перевізником немає іншої угоди, то вартість перевезення багажу повинна оплачуватись при оформленні.

Параграф 1. На добре видимій частині кожного багажного місця пасажир повинен чітким написом, що не стирається, і який неможливо сплутати, зазначити:

a) своє прізвище і адресу,

b) місце призначення.

Параграф 1. Якщо обставини це дозволяють, і митні настанови або інші адміністративні власті цьому не перешкоджають, то пасажир може вимагати повернення багажу в місце відправлення, повернувши багажну квитанцію або, коли це передбачено Загальними умовами перевезення - пред'явивши проїзний документ.

Параграф 2. Загальні умови перевезення можуть передбачати інші положення, що стосуються права розпоряджатися багажем, зокрема, стосовно зміни місця призначення та пов'язаних з цим можливих фінансових наслідків для пасажира.

Параграф 1. Багаж видається при пред'явленні багажної квитанції та при оплаті (при необхідності) витрат, пов'язаних з перевезенням багажу. Перевізник має право, але не зобов'язаний перевіряти, чи правомочний власник багажної квитанції отримати багаж.

Параграф 2. До видачі багажу власнику багажної квитанції прирівнюється:

a) передача багажу митним властям або податковій установі в їхніх експедиційних приміщеннях або складах, якщо вони не знаходяться під охороною перевізника,

b) передача тварин третій особі на зберігання, якщо ця передача здійснюється згідно з настановами, чинними в місці призначення.

Параграф 3. Власник багажної квитанції може вимагати видати йому багаж в місці призначення відразу ж, як тільки закінчився встановлений час, а також, у разі необхідності, зокрема час для виконання формальностей, що вимагаються митними або іншими адміністративними властями.

Параграф 4. Якщо багажна квитанція не пред'являється, то перевізник повинен видати багаж тільки тій особі, яка доведе свою правомочність; при недостатності такого доказу перевізник може вимагати надання гарантій.

Параграф 5. Багаж видається в місці призначення, на яке він зареєстрований.

Параграф 6. Власник багажної квитанції, якому не видано багаж, може вимагати, щоб йому відмітили на багажній квитанції день і час, коли він вимагав видачі згідно з параграфом 3.

Параграф 7. Правомочна особа може відмовитися від отримання багажу, якщо перевізник не виконав вимоги перевірити багаж в його присутності з метою підтвердження виявленого ним пошкодження.

Параграф 8. В інших випадках видача багажу здійснюється згідно з настановами, чинними в місці призначення.

Особливі умови для перевезення транспортних засобів в Загальних умовах перевезення, визначають, зокрема, умови допуску до перевезення, оформлення, завантаження і перевезення, розвантаження і видачі, а також обов'язки пасажира.

Параграф 1. Договірні зобов'язання з перевезення транспортних засобів повинні бути вказані в транспортній накладній, яка видається пасажирові. Транспортна накладна може бути частиною проїзного документа пасажира.

Параграф 2. Особливі умови перевезення автомашин в Загальних умовах перевезення, визначають форму і зміст транспортної накладної, а також мову і шрифт, які слід використовувати при її друку і заповненні.

Параграф 3. В транспортній накладній повинні бути вказані як мінімум:

a) перевізник або перевізники;

b) помітка про те, що перевезення навіть за протилежної домовленості здійснюється згідно із цими Єдиними правилами; на це вказує скорочення CIV (ЦІВ);

c) будь-які відомості, необхідні для доказу укладення і змісту договору перевезення стосовно перевезення транспортних засобів, та які дозволять пасажирові використовувати права, що випливають з цього договору.

Параграф 4. При отриманні транспортної накладної пасажир повинен перевірити, чи складена вона згідно з його відомостями.

За умови дотримання положень цієї глави до транспортних засобів застосовуються положення Глави III, що стосуються перевезення багажу.

Параграф 1. Перевізник несе відповідальність у разі смерті пасажира травмується або його фізичному або психічному стану заподіюється шкода через пов'язаний з залізницею нещасний випадок під час перебування в рухомому складі або при посадці чи висадці, незважаючи на те, яка залізнична інфраструктура використовується.

Параграф 2. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо:

a) нещасний випадок зумовлений причинами, що виходить за рамки залізничної експлуатації, і перевізник, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження в подібному випадку, не зміг уникнути його або відвернути його наслідки;

b) нещасний випадок трапився з вини пасажира;

c) причиною нещасного випадку є поведінка третьої особи, і перевізник, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження в подібному випадку, не зміг уникнути його або відвернути його наслідки; інше підприємство, що використовує ту саму залізничну інфраструктуру, не розглядається як третя особа; право на регресійну вимогу зберігається.

Параграф 3. Якщо нещасний випадок трапився через поведінку третьої особи, і якщо незважаючи на це перевізник не повністю звільняється від своєї відповідальності згідно з параграфом 2, пункт "c", то він відповідає за все в рамках цих Єдиних правил, незважаючи на його можливий позов до третьої особи.

Параграф 4. Ці Єдині правила не знімають відповідальності, яка може покладатися на перевізника стосовно випадків, не передбачених в параграфі 1.

Параграф 5. Якщо перевезення здійснювалось згідно з єдиним договором про перевезення наступними перевізниками, то у випадку загибелі і поранення пасажирів відповідальність несе перевізник, на якого згідно з договором перевезення покладалась відповідальність за надання послуг перевезення, під час якої трапився нещасний випадок. Якщо така послуга не була надана перевізником, а була надана фактичним перевізником, то обидва перевізники солідарно відповідальні згідно із цими Єдиними правилами.

Параграф 1. У випадку загибелі пасажира відшкодування збитків включає:

a) необхідні витрати, пов'язані зі смертю пасажира, зокрема перевезення тіла і похорон;

b) якщо смерть настала не миттєво - відшкодування збитків, передбачених в статті 28.

Параграф 2. Якщо у випадку загибелі пасажира особи, яких він за законом був зобов'язаний або в майбутньому був би зобов'язаний забезпечити матеріально, втратили годувальника, то за цю втрату також повинно бути виплачене відшкодування. Вимоги по відшкодуванню збитків осіб, яких пасажир забезпечував матеріально без зобов'язання, мають силу закону, регулюються національним законодавством.

У випадку поранення або іншого завдання шкоди фізичному або психічному стану пасажирів, відшкодування збитків включає:

a) необхідні витрати, зокрема витрати на лікування і перевезення;

b) майнові збитки, яких зазнає пасажир з причини повної або часткової непрацездатності або з причини збільшення його потреб.

Національне законодавство визначає, чи повинен перевізник і в яких розмірах відшкодовувати збитки за інші тілесні ушкодження, аніж ті, що передбачені статтями 27 і 28.

Параграф 1. Відшкодування збитків, які передбачені статтями 27, параграфами 2 і 28, пункт "b", повинні надаватися у формі одноразової виплати. Проте якщо національне законодавство допускає (дозволяє) щорічні виплати, то збитки відшкодовуються в цій формі, якщо цього вимагають поранений пасажир або правомочні особи згідно зі статтею 27, параграфом 2.

Параграф 2. Сума збитків, що відшкодовуються згідно з параграфом 1, визначається національним законодавством. Проте, при застосуванні Єдиних правил верхня межа для пасажира становить 175000 розрахункових одиниць у формі одноразової виплати або щорічної виплати, що відповідає цій сумі, якщо національне законодавство визначає верхню межу меншою, ніж ця сума.

Параграф 1. Враховуючи параграф 2, положення про відповідальність у випадку загибелі і поранення пасажирів не застосовуються щодо збитків, спричинених під час перевезення, яке згідно з договором перевезення не було залізничним перевезенням.

Параграф 2. Проте, якщо залізничні транспортні засоби перевозяться поромом, то положення про відповідальність залізниці у випадку смерті або поранення пасажирів застосовуються до збитків чи шкоди, згаданих у Статті 26, параграф 1 і в статті 33, параграф 1, що були заподіяні внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з експлуатацією залізниці, що стався під час перебування пасажира в залізничному транспортному засобі або при посадці чи висадці.

Параграф 3. Якщо внаслідок надзвичайних обставин тимчасово переривається залізничне перевезення, а пасажири перевозяться іншим транспортним засобом, то перевізник несе відповідальність згідно із цими Єдиними правилами.

Параграф 1. Перевізник несе відповідальність перед пасажиром за збитки, пов'язані з тим, що через відміну або запізнення потягу, чи через невдалу пересадку подорож не може бути продовжено у той самий день, або що її продовження в той самий день не можливе через певні обставини, що склалися. Відшкодування збитків включає витрати в обгрунтованих рамках по наданню житла, а також повідомленню осіб, що очікують пасажира.

Параграф 2. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо відміна і запізнення поїзда або пропущена пересадка трапилися з таких причин:

a) обставини, що виходять за рамки експлуатації залізниці, яких перевізник не зміг уникнути або запобігти їхнім наслідкам, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження, що вимагаються в подібному випадку;

b) вина пасажира або

c) поведінка третьої особи, якої перевізник не зміг уникнути або запобігти її наслідкам, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження в подібному випадку; інше підприємство, що користується тією самою залізничною інфраструктурою, не розглядається як третя особа; право на регресійну вимогу зберігається.

Параграф 3. Національне законодавство визначає, чи повинен перевізник і якою мірою відшкодовувати інші збитки, аніж ті, що передбачені в параграфі 1. Це положення не стосується статті 44.

Параграф 1. У випадку загибелі або поранення пасажирів перевізник, крім того, несе відповідальність за шкоду, заподіяну у зв'язку з повною або частковою втратою або пошкодженням речей, які пасажир мав на собі, або з собою у вигляді ручної поклажі; це також стосується тварин, яких пасажир взяв з собою. За аналогією застосовується стаття 26.

Параграф 2. У решті випадків перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну у зв'язку з повною або частковою втратою або пошкодженням речей, ручної поклажі або тварин, догляд за якими покладається на пасажира згідно зі статтею 15, лише у випадку, коли ця шкода була заподіяна з вини перевізника. У цьому випадку решта статей розділу IV, за винятком статті 51, і Розділ VI не застосовуються.

Якщо перевізник несе відповідальність згідно з положеннями статті 33, параграфа 1, то він зобов'язаний, відшкодувати збитки кожному пасажирові з розрахунку до 1400 розрахункових одиниць.

Перевізник не несе відповідальності перед пасажиром за збитки, пов'язані з недотриманням пасажиром настанов митниці або інших адміністративних приписів.

Параграф 1. Перевізник несе відповідальність за збитки, спричинені у зв'язку з повною або частковою втратою або пошкодженням багажу, з моменту отримання його перевізником і до моменту видачі, а також за затримку в доставці.

Параграф 2. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата, пошкодження або затримка відбулася з вини пасажира, у зв'язку з його розпорядженням, що було надане не через помилку перевізника, а також у зв'язку з проблемами, пов'язаними з багажем або певними обставинами, яких залізниця не змогла уникнути і наслідкам яких не могла запобігти.

Параграф 3. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата або пошкодження виникають з особливого ризику, пов'язаного з однією або кількома з таких обставин:

a) відсутність або недостатність упаковки;

b) особливий характер багажу;

c) перевезення як багажу предметів, що не допускаються до перевезення.

Параграф 1. Доведення того, що втрата, пошкодження або затримка видачі багажу спричинені одним з зазначених в статті 36, параграф 2 фактів, покладається на перевізника.

Параграф 2. Якщо залізниця встановлює, що з огляду на обставини конкретного випадку, втрата або пошкодження могли виникнути через один або кілька визначених у Статті 36, параграф 3, особливих ризиків, то вважається, що саме так і було. Проте, правомочна особа зберігає право довести, що втрата або пошкодження не виникли цілком або частково в результаті однієї з цих обставин.

Якщо перевезення здійснювалось за єдиним договором про перевезення кількома подальшими перевізниками, то кожний перевізник, що прийняв багаж разом з багажною квитанцією або такий, що прийняв транспортний засіб за транспортною накладною, бере участь щодо перевезення багажу або транспортного засобу в договорі перевезення згідно з відомостями багажної квитанції або транспортної накладної і виконує зобов'язання, що випливають з цього. У цьому випадку кожний перевізник відповідає за перевезення на всьому шляху до видачі.

Параграф 1. Якщо перевізник доручив повністю або частково провести перевезення фактичному перевізнику, незалежно, чи мав він на це право згідно з договором перевезення, чи ні, то перевізник продовжує нести відповідальність за здійснення повністю всього перевезення.

Параграф 2. Всі положення цих Єдиних правил, що стосуються відповідальності перевізника, діють також і стосовно відповідальності фактичного перевізника, стосовно виконуваного ним перевезення. Якщо до співробітників або будь-яких інших осіб, послугами котрих користувався фактичний перевізник для виконання перевезення, подається позов, то застосовуються статті 48 і 52.

Параграф 3. Особлива угода, згідно з якою перевізник приймає на себе зобов'язання, які не покладаються на нього згідно з Єдиними правилами, або згідно з якою він відмовляється від прав, що надаються йому цими Єдиними правилами, стосується фактичного перевізника лише у випадку, якщо він ясно у письмовій формі прийняв цю угоду. Незалежно від того, прийняв чи ні фактичний перевізник цю угоду, перевізник залишається зв'язаним зобов'язаннями або відступами, що випливають з наведеної вище особливої угоди.

Параграф 4. Якщо лише перевізник і фактичний перевізник відповідальні, то їхня відповідальність солідарна.

Параграф 5. Загальна сума відшкодування, що вимагається з перевізника, фактичного перевізника, а також їхніх працівників чи будь-яких інших осіб, послугами яких вони користувались для виконання перевезення, не повинна перевищувати меж, передбачених цими Єдиними правилами.

Параграф 6. Ця стаття не стосується права на позов, який перевізник може висунути щодо фактичного перевізника та навпаки.

Параграф 1. Правомочна особа може без подальших доказів вважати багаж втраченим, якщо його не видано або не надано в її розпорядження протягом 14 днів після вимоги про видачу відповідно до Статті 23, параграф 3.

Параграф 2. Якщо багаж, що вважався загубленим, було виявлено протягом одного року після вимоги про видачу, то залізниця повідомляє про це правомочній особі, якщо її адреса відома або може бути встановлена.

Параграф 3. Протягом 30 днів з дня отримання повідомлення, вказаного в параграфі 2, правомочна особа може зажадати, щоб багаж був їй виданий. В такому разі ця особа повинна сплатити витрати на перевезення багажу від станції відправлення до станції, де повинна відбутися видача, і повернути отримане відшкодування за відрахуванням будь-яких включених зборів. Проте, ця особа зберігає свої права на відшкодування за прострочення доставки відповідно до Статті 43.

Параграф 4. Якщо знайдений багаж не вимагався протягом передбаченого в параграфі 3 строку або був знайдений після закінчення року після зажадання видачі, то перевізник розпоряджається ним згідно із законами й настановами, що діють у місці знаходження багажу.

Параграф 1. У випадку повної або часткової втрати багажу перевізник повинен, щоб виключити подальші відшкодування, сплатити:

a) якщо розмір збитків доведено - відшкодування в цьому розмірі, яке, проте, не повинно перевищувати 80 розрахункових одиниць за кожний відсутній кілограм ваги брутто або 1200 розрахункових одиниць за кожне багажне місце,

b) якщо розмір збитків не доведено - наперед визначене відшкодування в розмірі 20 розрахункових одиниць за кожний відсутній кілограм ваги брутто або 300 розрахункових одиниць за кожне багажне місце.

Спосіб відшкодування за кожний відсутній кілограм або багажне місце визначається Загальними умовами перевезення.

Параграф 2. Окрім того, перевізник повинен відшкодувати вартість перевезення багажу і інші суми, витрачені у зв'язку з перевезенням втраченого багажного місця, а також вже сплачені митні і акцизні збори.

Параграф 1. У випадку пошкодження перевізник повинен виплатити відшкодування, за винятком всіх інших збитків, що відповідає вартості багажу.

Параграф 2. Відшкодування не повинне перевищувати:

a) якщо весь багаж знецінився в результаті пошкодження - суми, якої мала б бути виплачена у випадку повної втрати;

b) якщо лише частина багажу знецінилась в результаті пошкодження - суми, якої мала б бути виплачена у випадку втрати частини, що втратила цінність.

Параграф 1. В разі прострочення доставки багажу залізниця за кожну завершену добу після вимоги видачі, але максимально за 14 днів повинна виплатити:

a) якщо правомочна особа доведе, що через прострочення доставки були заподіяні збитки або шкода, зокрема пошкодження, - відшкодування в розмірі суми збитків або шкоди, але не більше 0,80 розрахункової одиниці за кілограм ваги брутто або 14 розрахункових одиниць за кожне місце виданого з простроченням багажу;

b) якщо правомочна особа не доведе, що через прострочення доставки були заподіяні збитки або шкода - наперед визначене відшкодування в розмірі 0,14 розрахункової одиниці за кілограм ваги брутто або 2,80 розрахункової одиниці за кожне місце виданого з простроченням багажу.

Спосіб відшкодування за кожний кілограм ваги або кожне багажне місце визначається Загальними умовами перевезення.

Параграф 2. У випадку повної втрати багажу відшкодування згідно з параграфом 1 не може долучатися до відшкодування, передбаченого в статті 41.

Параграф 3. У випадку часткової втрати багажу відшкодування виплачується згідно з параграфом 1 за невтрачену частину.

Параграф 4. У випадку пошкодження багажу, що не є наслідком прострочення в доставці, відшкодування, передбачене в параграфі 1, при потребі долучається до відшкодування, передбаченого в статті 42.

Параграф 5. У жодному випадку компенсація, що сплачується згідно з параграфом 1 разом з компенсаціями, передбаченими в Статтях 41 і 42, не повинні в сумі перевищувати компенсацію, яку належало би заплатити у випадку повної втрати багажу.

Параграф 1. У випадку затримки завантаження автотранспортного засобу з вини залізниці або прострочення його доставки, якщо правомочна особа доведе, що цим були заподіяні збитки або шкода, то залізниця повинна сплатити компенсацію, розмір якої не може перевищувати вартості перевезення цього транспортного засобу.

Параграф 2. Якщо у випадку затримки завантаження автотранспортного засобу з вини залізниці, правомочна особа відмовляється від подальшого виконання договору перевезення, то їй повертається вартість перевезення транспортного засобу і пасажирів. Крім цього правомочна особа, якщо вона доведе, що через цю затримку були заподіяні збитки або шкода, може вимагати відшкодування, розмір якого не може перевищувати вартості перевезення транспортного засобу.

При повній або частковій втраті транспортного засобу відшкодування, що виплачується правомочній особі за доведену шкоду, розраховується на підставі споживчої вартості транспортного засобу. Воно не може перевищувати 8000 розрахункових одиниць. Причеп з вантажем або без вантажу вважається транспортним засобом.

Параграф 1. Стосовно предметів, залишених в транспортному засобі або таких, що знаходяться в багажниках (наприклад, автомобільний багажник або багажник для лиж), міцно прикріплені до транспортного засобу, перевізник несе відповідальність лише за збитки, заподіяні з його вини. Загальна сума компенсації не може перевищувати 1400 розрахункових одиниць.

Параграф 2. Стосовно предметів, прикріплених до зовнішньої сторони транспортного засобу, зокрема багажники, вказані в параграфі 1, перевізник несе відповідальність лише у випадку, коли доведено, що спричинені збитки пояснюються дією або недоглядом з боку перевізника або з наміром заподіяти такі збитки, або з ризиком і з розумінням того, що такі збитки, можливо, будуть спричинені.

За умови дотримання положень цієї частини, до транспортного засобу застосовуються положення Частини 2, що стосуються відповідальності за багаж.

Межі відповідальності, передбачені в цих Єдиних правилах, а також положення національного законодавства, що обмежують компенсацію збитків визначеною сумою, не застосовуються, якщо буде доведено, що спричинені збитки пояснюються діями або недоглядом з боку перевізника або з наміром спричинити таку шкоду, або з ризиком і розумінням того, що така шкода, ймовірно, буде заподіяна.

Параграф 1. Якщо розрахунок відшкодування вимагає переведення сум, виражених в іноземній валюті, то це переведення здійснюється по курсу, що діє в момент і в місці виплати відшкодування.

Параграф 2. Правомочна особа може вимагати нарахування відсотків на відшкодування в розмірі п'яти відсотків річних, починаючи з дня пред'явлення претензії згідно зі статті 55 або, якщо претензія не була подана, з дня подання позову.

Параграф 3. Проте стосовно відшкодувань, належних згідно зі статтями 27 і 28, відсотки нараховуються лише з дня виникнення зобов'язань, що послужили для визначення їхньої суми, якщо цей день настає за днем подання рекламації або позову.

Параграф 4. Стосовно багажу відсотки нараховуються лише у випадку, коли відшкодування за кожну багажну квитанцію перевищує 16 розрахункових одиниць.

Параграф 5. Якщо правомочна особа протягом вказаного йому необхідного строку не пред'явить перевізнику підтверджувальні документи, необхідні для остаточного вирішення питання про претензії стосовно багажу, то нарахування відсотків призупиняється з моменту закінчення цього строку і до фактичної передачі цих документів.

Перевізник звільняється від відповідальності, покладеної на нього згідно з Єдиними правилами, якщо збитки зумовлені ядерною аварією, і якщо згідно із законами й настановами держави про відповідальність в галузі ядерної енергії відповідальність за ці збитки несе власник ядерної установки або особа, що має з ним рівні права.

Перевізник несе відповідальність за своїх робітників і інших осіб, послугами яких він користується для виконання перевезення, коли ці робітники або ці інші особи знаходяться при виконанні своїх обов'язків. Керуючі залізничної інфраструктури, по якій здійснюється перевезення, розглядаються як особи, послугами яких перевізник користується для виконання перевезення.

Параграф 1. У всіх випадках, на які розповсюджується застосування Єдиних правил, будь-яка претензія щодо відповідальності і на будь-якій підставі може бути пред'явлена перевізнику лише на умовах і в рамках цих Єдиних правил.

Параграф 2. Те саме стосується будь-яких претензій стосовно працівників і інших осіб, за яких перевізник несе відповідальність згідно зі статтею 51.

Пасажир несе відповідальність стосовно перевізника за будь-які збитки:

a) спричинені через недотримання своїх обов'язків відповідно до:

1. статей 10, 14 і 20,

2. особливих положень з перевезення транспортних засобів в Загальних умовах перевезення або

3. Регламентом міжнародних залізничних перевезень небезпечних вантажів (РІД), або

b) спричинені через предмети або через тварини, яких він перевозить з собою,

якщо лише він не доведе, що збитки були заподіяні через певні обставини, яких він не міг уникнути і наслідків яких він не міг відвернути, незважаючи на всі вжиті ним застережні заходи, що вимагаються від пасажира, який усвідомлює свою відповідальність. Це положення не знімає відповідальності, яка може покладатися на перевізника згідно зі статтями 26 і 33, параграф 1.

Параграф 1. Якщо перевізник знаходить чи припускає або правомочна особа стверджує, що трапилась часткова втрата або пошкодження предмета, що перевозиться під наглядом перевізника (багаж, транспортний засіб), то перевізник в залежності від виду збитків повинен, якщо можливо, в присутності правомочної особи зафіксувати в акті стан предмета і, по можливості, розміри і причину збитків, а також момент виникнення їх.

Параграф 2. Правомочній особі має бути безплатно надана копія цього акта.

Параграф 3. Якщо правомочна особа не визнає констатації в акті, то вона може вимагати, щоб стан предмета або транспортного засобу, а також причина і розмір збитків були зафіксовані експертом, призначеним заінтересованими сторонами або судом. Ця процедура керується законами і настановами держави, в якій мала місце констатація.

Параграф 1. Рекламації стосовно відповідальності перевізника у випадку загибелі або поранення пасажирів повинні направлятися в письмовому вигляді перевізнику, якому може бути пред'явлений позов в судовому порядку. Якщо перевезення здійснювалось згідно з єдиним договором (про) перевезення кількома подальшими перевізниками, то рекламації можуть також бути направлені першому або останньому перевізнику, а також перевізнику, що має свою резиденцію або філіал або установу, через які був укладений договір перевезення, в державі постійного місця проживання пасажира або його звичайного місцезнаходження.

Параграф 2. Решта рекламацій по договору перевезення повинні подаватися в письмовому вигляді перевізнику, зазначеному в статті 56, параграфи 2 і 3.

Параграф 3. Документи, які правомочна особа вважає доцільним додати до рекламації, надаються в оригіналі або в копії, якщо того вимагає перевізник - належним чином засвідчені. При остаточному врегулюванні рекламації перевізник може зажадати повернення проїзного документа, багажної квитанції і транспортної накладної.

Параграф 1. Позов у судовому порядку стосовно відповідальності перевізника у випадку загибелі або поранення пасажирів може пред'являтися лише перевізнику, що несе відповідальність згідно зі статтею 26, параграф 5.

Параграф 2. За умови дотримання параграфа 4 решта позовів в судовому порядку, що грунтуються на договорі перевезення, можуть пред'являтися лише першому або останньому перевізнику або перевізнику, що здійснював частину перевезення, під час якого сталися факти, що стали причиною претензії.

Параграф 3. Якщо у випадку здійснення перевезення кількома подальшими перевізниками в багажну квитанцію або транспортну накладну вписаний з його згоди перевізник, що повинен видати багаж або транспортний засіб, то йому може бути пред'явлений позов в судовому порядку згідно з параграфом 2, навіть якщо він не отримав багаж або транспортний засіб.

Параграф 4. Позов про повернення суми, виплаченої на підставі договору перевезення може пред'являтися в судовому порядку перевізнику, що стягнув суму, або перевізнику, на користь якого сума була стягнута.

Параграф 5. Як зустрічний позов або заперечення позову може бути пред'явлений в судовому порядку також іншому перевізнику, про якого не йдеться в параграфах 2 і 4, якщо первісний позов грунтується на тому самому договорі перевезення.

Параграф 6. Тією мірою, якою ці Єдині правила застосовуються до фактичного перевізника, йому також може бути пред'явлено позов.

Параграф 7. Якщо у позивача є вибір поміж кількома перевізниками, то він втрачає своє право вибору, якщо позов пред'явлено одному з них; це також стосується випадку, коли у позивача є вибір поміж одним або кількома перевізниками і фактичним перевізником.

Параграф 1. Позови у судовому порядку, які грунтуються на цих Єдиних правилах, можуть пред'являтися судам держав-членів, призначеним за згодою сторін, або суду держави-члена, на території якого відповідач має своє постійне місце проживання або своє основне місце знаходження чи філіал, або установу, що уклала договір перевезення. Іншим судам позови пред'являтися не можуть.

Параграф 2. Якщо позов, заснований на цих Єдиних правилах, знаходиться в судочинстві компетентного суду згідно з параграфом 1, або якщо за цим позовом цим судом було винесено рішення, то жодний новий позов із цього самого питання між тими самими сторонами не може пред'являтися, якщо лише рішення суду, якому був пред'явлений первісний позов, не може бути приведено у виконання в державі, в якій пред'явлено новий позов.

Параграф 1. Будь-який позов правомочної особи стосовно відповідальності перевізника у випадку загибелі або поранення пасажирів втрачає силу, якщо ця особа не повідомить про відповідний нещасний випадок, що трапився з пасажиром, протягом 12 місяців після отримання інформації про це одному з перевізників, якому згідно зі статтею 55, параграф 1 можна пред'явити рекламацію. Якщо правомочна особа повідомляє в усній формі про нещасний випадок перевізнику, то він повинен видати йому свідоцтво про таке усне повідомлення.

Параграф 2. Проте позов не втрачає сили, якщо:

a) правомочна особа протягом передбаченого параграфом 1 строку пред'явила рекламацію одному з перевізників, зазначених в статті 55, параграф 1;

b) у строк, передбачений в параграфі 1, перевізник, що несе відповідальність, отримав повідомлення про випадок з пасажиром;

c) внаслідок обставин, які не можна поставити у вину правомочній особі, про випадок не було повідомлено або повідомлено з запізненням;

d) правомочна особа доведе, що випадок трапився з вини перевізника.

Параграф 1. З моменту прийняття багажу правомочною особою всі позови до перевізника за договором перевезення у випадку часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки втрачають силу.

Параграф 2. Проте позов не втрачає сили:

a) у випадку часткової втрати або пошкодження, якщо:

1. втрата або пошкодження були констатовані правомочною особою відповідно до статті 54 до прийому нею багажу,

2. констатація, що повинна бути зроблена відповідно до статті 54, не була зроблена лише з вини перевізника;

b) у випадку неявного збитку, що був виявлений правомочною особою лише після прийняття багажу, якщо правомочна особа:

1. вимагає констатації згідно зі статтею 54 відразу після виявлення збитку і не пізніше 3 днів з моменту прийняття багажу і,

2. крім того, доведе, що збиток завданий в період між прийняттям до перевезення і видачею;

c) у випадку прострочення доставки, якщо правомочна особа протягом 21 дня пред'явила свої права одному з перевізників, вказаних в статті 56, параграф 3;

d) правомочна особа доведе, що причиною збитку була вина перевізника.

Параграф 1. Строк давності на відшкодування збитків стосовно відповідальності перевізника у випадку загибелі і травмувань пасажирів закінчується:

a) для позову пасажира - після закінчення трьох років, починаючи з першого дня після випадку;

b) для позову інших правомочних осіб - після закінчення трьох років, починаючи з першого дня після смерті пасажира, але не більше п'яти років з першого дня після випадку.

Параграф 2. Строк давності інших позовів за договором перевезення закінчується після одного року. Проте строк давності складає два роки у випадку позову з приводу збитків, завданих внаслідок дій або недогляду, здійсненого або з наміром спричинити такі збитки, або з легковажності, або з розумінням того, що такі збитки ймовірно будуть завдані.

Параграф 3. Строк давності згідно з параграфом 2 починається:

a) стосовно відшкодування повної втрати - з чотирнадцятого дня після закінчення строку згідно зі статтею 22, параграф 3;

b) стосовно часткової втрати, пошкодження, або прострочення доставки - з дня видачі;

c) у решті випадків, що стосуються перевезень пасажирів - з дня закінчення строку чинності проїзного документа.

День, зазначений як початок відліку строку давності, ніколи не включається до строку.

Параграф 4. У випадку пред'явлення у письмовому вигляді претензії з необхідними підтверджуючими документами згідно зі статтею 55 відлік строку давності призупиняється до дня, коли перевізник відхиляє претензію з письмовим засвідченням і повертає документи, що до неї додаються. Якщо претензія приймається частково, то закінчення строку давності стосовно суперечної частини претензії починається знову. Особа, що посилається на факт подання претензії або на факт письмової відповіді і повернення документів, несе відповідальність стосовно доведення цього факту, на який вона посилалась.

Подальші позови, що стосуються однієї й тієї самої претензії, не призупиняють відліку строку давності.

Параграф 5. Позови, що втратили силу за давністю, не можуть також пред'являтися як повторний позов або заперечення.

Параграф 6. Крім того, для призупинення і переривання відліку строку давності діє національне законодавство.

Параграф 1. Кожний перевізник повинен виплатити перевізникам, що беруть участь, належну їм долю вартості перевезення, яку він стягнув чи повинен отримати. Способи оплати встановлюються в угоді між перевізниками.

Параграф 2. Стаття 6, параграф 3, стаття 16, параграф 3 і стаття 25 застосовуються також щодо відносин між кількома перевізниками.

Параграф 1. Перевізник, що згідно із цими Єдиними правилами виплатив відшкодування, має право на пред'явлення регресійної вимоги перевізникам, що брали участь в перевезенні, згідно з такими положеннями:

a) перевізник, з вини якого був спричинений збиток, є єдиним відповідальним за це;

b) якщо збиток було спричинено з вини кількох перевізників, то кожний з них несе відповідальність за спричинені ним збитки; якщо неможливо виділити ступінь вини, то відшкодування між перевізниками розподіляється згідно з пунктом "c";

c) якщо неможливо довести, який з перевізників спричинив збиток, то відшкодування розподіляється між всіма перевізниками, що брали участь у перевезенні, за винятком тих, що доведуть, що збиток не був спричинений ними; розподіл здійснюється пропорційно частині вартості перевезення, яка належить кожному з перевізників.

Параграф 2. У випадку неможливості оплати одним з цих перевізників доля, що належить йому, але не виплачена ним, розподіляється між всіма перевізниками, що брали участь в перевезенні, пропорційно частині вартості перевезення, що належить кожному з них.

Параграф 1. Обгрунтованість оплати, здійсненої перевізником, що пред'являє регресійну вимогу, передбачена статтею 62, не може заперечуватись перевізником, проти якого була пред'явлена регресійна вимога, якщо відшкодування було встановлене в судовому порядку, і якщо цей останній перевізник був належним чином викликаний до суду для участі в судовому розгляді. Суддя, котрому був представлений основний позов, встановлює строки, необхідні для повідомлення про виклик до суду і для участі в судовому розгляді.

Параграф 2. Перевізник, що пред'являє свою регресійну вимогу, повинен надавати її в одному й тому самому позові до всіх перевізників, з якими він не дійшов мирової угоди; інакше право регресійної вимоги щодо не притягнутих до суду перевізників припиняється.

Параграф 3. Суддя в одній і тій самій судовій постанові повинен прийняти рішення про всі регресійні вимоги, що йому подані.

Параграф 4. Перевізник, що бажає скористатися своїм правом регресійної вимоги, може надавати її в суд держави, на території якої один з перевізників, що приймали участь в перевезенні, має своє основне місце знаходження чи філіал, або установу, що уклала договір перевезення.

Параграф 5. Якщо регресійна вимога висувається стосовно кількох перевізників, то перевізник-позивач має право вибору серед компетентних судів, згідно з параграфом 4, суду, в який він і подає свою регресійну вимогу.