Протокол, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року

На виконання статей 6 і 19, параграф 2 Міжнародної конвенції про залізничні перевезення, підписаної в Берні 9 травня 1980 року, в подальшому "КОТІФ 1980", у Вільнюсі з 26 травня до 3 червня 1999 року вібулася п'ята Генеральна асамблея Міжурядової організації з міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ).

- виражаючи впевненість у необхідності й корисності міжурядової організації, яка розглядає по можливості всі аспекти міжнародних залізничних перевезень у масштабах держав,

- вважаючи, що для цього та з врахуванням застосування КОТІФ 1980 тридцятьма дев'ятьма державами в Європі, Азії та Африці, а також залізничними підприємствами цих держав, ОТІФ є собою найбільш відповідною організацією,

- вважаючи необхідним розвивати КОТІФ 1980, а саме, Єдині правила ЦІВ і Єдині правила ЦІМ з метою їхньої адаптації до нових потреб міжнародних залізничних перевезень,

- вважаючи, що безпека під час перевезень небезпечних вантажів у міжнародному залізничному сполученні вимагає перетворення РІД в режим публічного права, застосування якого не залежить більше від укладення договору перевезення, що підпадає під дію Єдиних правил ЦІМ,

- вважаючи, що з моменту підписання Конвенції 9 травня 1980 року політичні, економічні та юридичні зміни, що відбулися в більшості держав-членів, вимагають встановлення й розвитку єдиних умов, що поширюються на інші галузі права, які мають важливе значення для міжнародного залізничного сполучення,

- вважаючи, що держави, враховуючи особливі суспільні інтереси, повинні вживати більш ефективних заходів, спрямованих на усунення перешкод, які заважають перетину кордонів у міжнародному залізничному сполученні,

- вважаючи, що в інтересах міжнародних залізничних перевезень важливо актуалізувати існуючі конвенції та міжнародні багатосторонні угоди у сфері залізничних перевезень, а у випадку необхідності внести їх до Конвенції,

Генеральна асамблея постановляє таке:

Параграф 1. Функції уряду-депозитарію, передбачені в статтях 22-26 КОТІФ 1980, покладаються на ОТІФ як тимчасовий депозитарій, з моменту відкриття для підписання цього Протоколу й до дати набрання ним чинності.

Параграф 2. Тимчасовий депозитарій сповіщає держави-члени про:

a) підписання цього Протоколу й про подання ратифікаційних грамот, документів про прийняття, ухвалення або приєднання,

b) дату набрання чинності цим Протоколом відповідно до статті 4,

і виконує решту функцій депозитарію, що зазначені в Частині VII Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року.

Параграф 1. Цей Протокол залишається відкритим для підписання державами-членами до 31 грудня 1999 року. Підписання здійснюється в Берні в штаб-квартирі тимчасового депозитарію.

Параграф 2. Згідно зі статтею 20, параграф 1 КОТІФ 1980, цей Протокол підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню. Ратифікаційні грамоти, документи про прийняття або схвалення передаються у найкоротший можливий термін на зберігання тимчасовому депозитарію.

Параграф 3. Держави-члени, що не підписали цей Протокол у термін, передбачений в параграфі 1, а також держави, заяви про приєднання яких до КОТІФ 1980 були прийняті й отримали обов'язкову юридичну силу згідно з її статтею 23, параграф 2,можуть до набування чинності цим Протоколом приєднатися до нього, надіславши документ про приєднання тимчасовому депозитарію.

Параграф 4. Приєднання держави до КОТІФ 1980 згідно зі статтею 23, заява якої надійшла після відкриття до підписання Протоколу, але до набрання ним чинності, дійсне стосовно КОТІФ 1980, та Конвенції згідно з текстом Додатка до цього Протоколу.

Параграф 1. Цей Протокол набуває чинності в перший день третього місяця, наступного за тим, протягом якого тимчасовий депозитарій повідомив державам-членам про подання документа, в якому йдеться про виконання умов статті 20, параграфа 2 КОТІФ 1980. Державами-членами в розумінні статті 20, параграфа 2 вважаються держави, які на момент прийняття рішення Генеральною асамблеєю були державами-членами й залишаються ними на момент виконання умов для набрання чинності цим Протоколом.

Параграф 2. Проте стаття 3 застосовується з моменту надання до підписання цього Протоколу.

Заяви й застереження, передбачені статтею 42, параграф 1 Конвенції згідно з текстом Додатка до цього Протоколу, можуть надаватись будь-коли , навіть до набрання чинності цим Протоколом. Вони вважаються дійсними з моменту набрання чинності цим Протоколом.

Параграф 1. Не пізніше шести місяців після набрання чинності цим Протоколом Генеральний секретар ОТІФ скликає Генеральну асамблею з метою:

a) призначення членів Адміністративного комітету на майбутній період (стаття 14, параграф 2, пункт "b" КОТІФ згідно з текстом Додатка до цього Протоколу), та, у випадку необхідності, прийняття рішення стосовно закінчення повноважень чинного Адміністративного комітету.

b) встановлення на шестирічний термін максимальної суми, якої можуть досягти витрати Організації протягом кожного бюджетного періоду (стаття 14, параграф 2, пункт "e" КОТІФ згідно з текстом Додатка до цього Протоколу), та

c) у випадку необхідності, виборів Генерального секретаря (стаття 14, параграф 2, пункт "c" КОТІФ згідно з текстом Додатка до цього Протоколу).

Параграф 2. Не пізніше трьох місяців після набрання чинності цим Протоколом Генеральний секретар ОТІФ скликає Комісію технічних експертів.

Параграф 3. Після набрання чинності цим Протоколом, повноваження Адміністративного комітету, визначені згідно зі статтею 6, параграф 2, пункт "b" КОТІФ 1980, закінчуються до встановленої Генеральною асамблеєю дати, яка повинна збігатися з початком повноважень членів їхніх заступників Адміністративного комітету, призначених цією Генеральною асамблеєю (стаття 14, параграф 2, пункт "b" КОТІФ згідно з текстом Додатка до цього Протоколу).

Параграф 4. Повноваження Генерального директора Центрального бюро, залежно від моменту набрання сили цим Протоколом, минає після закінчення періоду, на який він був призначений згідно зі статтею 7, параграф 2, пункт "d" КОТІФ 1980. З моменту набрання чинності цим Протоколом він виконує функції Генерального секретаря.

Параграф 5. Навіть після набрання чинності цим Протоколом відповідні положення статей 6, 7 і 11 КОТІФ 1980 продовжують застосовуватися до:

a) перевірки рахунків і затвердження щорічних рахунків Організації,

b) встановлення остаточних внесків держав-членів у витрати Організації,

c) сплати внесків,

d) максимальної суми, якої можуть досягти витрати Організації протягом п'ятирічного терміну, встановленого до набрання чинності цим Протоколом.

Пункти "a" - "c" стосуються року, протягом якого цей Протокол набуває чинності, а також попереднього року.

Параграф 6. Остаточні внески держав-членів, належні за рік, протягом якого цей Протокол набирає чинності, розраховуються на підставі статті 11, параграф 1 КОТІФ 1980.

Параграф 7. На прохання держави-члена, внесок якого, розрахований згідно зі статтею 26 Конвенції згідно з текстом Додатка до цього Протоколу, перевищує внесок, заборгований за 1999 рік, Генеральна асамблея може встановити внесок цієї держави на три роки, наступні за роком набрання чинності цим Протоколом, беручи до уваги такі принципи:

a) підставою встановлення тимчасового внеску є мінімальний внесок, зазначений у наведеній вище статті 26, параграф 3, або внесок, належний за 1999 рік, якщо він вищий за мінімальний внесок,

b) внесок у три етапи прогресивно адаптується до остаточного внеску, що розраховується згідно із зазначеною вище статтею 26.

Це положення не застосовується до держав-членів, зобов'язаних сплатити мінімальний внесок, який у будь-якому випадку необхідно сплатити.

Параграф 8. Договори перевезень пасажирів або вантажів в міжнародному сполученні між державами-членами, укладені згідно з Єдиними правилами ЦІВ 1980 або Єдиними правилами ЦІМ 1980, підпадають під дію Єдиних правил, що діють на момент укладення договору, навіть після набрання чинності цим Протоколом.

Параграф 9. Імперативні положення Єдиних правил ЦУВ і Єдиних правил ЦУІ застосовуються до договорів, укладених до набрання чинності цим Протоколом, протягом року після набрання ним чинності.

Параграф 1. Цей Протокол укладений та підписаний французькою, німецькою та англійською мовами. У випадку розбіжностей лише текст французькою мовою є автентичним текстом.

Параграф 2. За пропозицією заінтересованої держави-члена Організація публікує офіційні переклади цього Протоколу на інші мови у тому випадку, якщо одна з цих мов є офіційною мовою принаймні в двох державах-членах. Ці переклади здійснюються за співробітництвом з компетентними службами заінтересованих держав-членів.

В посвідчення чого зазначені нижче повноважні представники, що мають належні повноваження своїх Урядів, підписали цей Протокол.

Учинено у Вільнюсі 3 червня 1999 року в одному дійсному примірнику англійською, німецькою та французькою мовами; ці примірники передані на зберігання в архів ОТІФ. Засвідчені копії будуть надані кожній з держав-членів.

Параграф 1. Сторони, що приєдналися до цієї Конвенції як держави-члени, утворюють Міжурядову організацію з міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), далі - "Організація".

Параграф 2. Штаб-квартира Організації знаходиться в місті Берн. Генеральна асамблея може прийняти рішення про вибір іншого міста, розташованого в одній з держав-членів.

Параграф 3. Організація є юридичною особою. Вона може укладати договори, набувати й продавати рухоме і нерухоме майно, а також подавати позов і нести відповідальність у судовому порядку.

Параграф 4. Організація, члени її персоналу, запрошені нею експерти й представники держав-членів користуються під час виконання своїх обов'язків необхідними привілеями і імунітетами на умовах, визначених в Протоколі про привілеї та імунітети Організації, що додається до Конвенції.

Параграф 5. Відносини між Організацією та державою її перебування регулюються угодою про штаб-квартиру.

Параграф 6. Робочими мовами Організації є французька, німецька та англійська мови. Генеральна асамблея може призначати інші мови.

Параграф 1. Метою Організації є сприяння, поліпшення й полегшення з будь-якого погляду міжнародного залізничного сполучення, зокрема:

a) шляхом встановлення єдиного правопорядку в таких правових галузях:

1. договір про перевезення пасажирів і вантажів в транзитному міжнародному сполученні, зокрема додаткові перевезення, що використовують інші транспортні засоби і які є предметом одного договору;

2. договір про використання вагонів як транспортного засобу в міжнародному залізничному сполученні;

3. договір про використання інфраструктури в міжнародному залізничному сполученні;

4. перевезення небезпечних вантажів у міжнародному залізничному сполученні;

b) сприяти, з врахуванням особливих державних інтересів, подоланню в найкоротший строк ускладнень щодо перетину кордонів під час міжнародного залізничного перевезення, якщо лише причини цих ускладнень належать до компетенції держав;

c) сприяти інтероперабельності й технічній гармонізації в залізничному секторі шляхом затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних приписів;

d) шляхом встановлення єдиної процедури з технічного допуску залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні;

e) слідкувати за дотриманням всіх правил і рекомендацій, прийнятих в рамках Організації;

f) сприяти розвитку режиму єдиного правопорядку, правил і процедур, зазначених в пунктах "а" - "е", враховуючи при цьому юридичні, економічні й технічні зміни.

Параграф 2. Організація може

a) на виконання завдань, зазначених в параграфі 1, розробляти інші режими єдиного правопорядку;

b) формувати рамки, в яких держави-члени можуть розробляти інші міжнародні конвенції, що мають за мету сприяти, поліпшувати й полегшувати міжнародне залізничне сполучення.

Параграф 1. Держави-члени зобов'язуються зосереджувати своє міжнародне співробітництво в галузі залізничного транспорту виключно в рамках Організації, якщо існує зв'язок з покладеними на неї завданнями згідно зі статтями 2 і 4. Для досягнення цієї мети держави-члени вживають всіх необхідних і доцільних заходів для адаптації підписаних ними міжнародних конвенцій і багатосторонніх угод, якщо лише ці конвенції та угоди стосуються міжнародного співробітництва в галузі залізничного транспорту й надають іншим міжурядовим і неурядовим організаціям завдання, що збігаються з завданнями Організації.

Параграф 2. Зобов'язання, що випливають з параграфа 1 для держав-членів, які також є членами Європейських співтовариств або державами, що підписали Угоду про європейський економічний простір, не превалюють над їхніми зобов'язаннями як членів Європейського Співтовариства або держав, що підписали Угоду про європейський економічний простір.

Параграф 1. За рішенням Генеральної асамблеї та згідно з метою, наведеною в статті 2, Організація має право приймати функції, ресурси й зобов'язання, які можуть бути передані їй іншими міжурядовими організаціями відповідно до угод, які укладені з цими організаціями.

Параграф 2. За рішенням Генеральної асамблеї Організація може передавати іншим міжурядовим організаціям функції, ресурси й зобов'язання відповідно до угод, які укладені з цими організаціями.

Параграф 3. Після затвердження Адміністративного комітету Організація може взяти на себе адміністративні функції, пов'язані з її метою й доручені їй будь-якою державою-членом. Витрати, пов'язані з виконанням цих функцій, несе заінтересована держава-член.

Параграф 1. Держави-члени домовляються про вживання всіх необхідних заходів для полегшення й прискорення міжнародного залізничного сполучення. Для цього кожна держава-член зобов'язується по можливості:

a) виключати будь-яку непотрібну процедуру,

b) спрощувати й уніфікувати формальності, які ще вимагаються,

c) спрощувати прикордонні контрольні перевірки.

Параграф 2. З метою полегшення й поліпшення міжнародного обміну держави-члени домовляються про надання допомоги з питань найбільшої уніфікації приписів, стандартів, процедур і організаційних методів, що стосуються залізничних вагонів, залізничного персоналу, залізничної інфраструктури та допоміжних служб.

Параграф 3. Держави-члени домовляються про сприяння укладанню договорів між органами управління інфраструктурою з метою оптимізації міжнародного залізничного сполучення.

Параграф 1. Якщо не були подані заяви або застереження згідно з першим абзацом статті 42, параграф 1, то міжнародне залізничне сполучення й допуск залізничного обладнання для використання в міжнародному сполученні визначаються:

a) "Єдиними правилами до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ЦІС)" (Додаток A до Конвенції)

b) "Єдиними правилами до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ)" (Додаток B до Конвенції)

c) "Регламентом про міжнародне перевезення небезпечних вантажів (РІД)" (Додаток C до Конвенції)

d) "Єдиними правилами до договорів про використання вагонів у міжнародному залізничному сполученні (ЦУС)" (Додаток D до Конвенції)

e) "Єдиними правилами до договору про використання інфраструктури в міжнародному залізничному сполученні (ЦУІ)" (Додаток E до Конвенції)

f) "Єдиними правилами про затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних приписів, що застосовуються до залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні (АПТУ)" (Додаток F до Конвенції)

g) "Єдиними правилами про допуск залізничного обладнання, що використовується в міжнародному сполученні (АТМФ)" (Додаток G до Конвенції)

h) Іншими режимами єдиного правопорядку, розробленими Організацією згідно зі статтею 2, параграф 2, пункт "a", що також входять до Додатків до Конвенції.

Параграф 2. Єдині правила і правові режими, перераховані в параграфі 1, разом з їхніми Додатками є невід'ємною частиною Конвенції.

У наведених нижче положеннях вислів "Конвенція" охоплює власне Конвенцію, Протокол, зазначений в параграфі 4 статті 1, і Додатки, перераховані в статті 6 разом з Додатками до них.

Параграф 1. Під час тлумачення й застосування Конвенції повинен враховуватись її статус міжнародного договору й необхідність сприяння уніфікації.

Параграф 2. За відсутності в Конвенції відповідних положень діє національне законодавство.

Параграф 3. Під національним законодавством розуміється право держави, в якому правочинна особа пред'являє свої права, зокрема колізійні норми.

Параграф 1. Розрахунковою одиницею, передбаченою Додатками, є спеціальне право запозичення так, як це визначено Міжнародним валютним фондом.

Параграф 2. Виражена в спеціальному праві запозичення вартість національної валюти держави-учасниці, яка є одночасно членом Міжнародного валютного фонду, розраховується за методом оцінки, що застосовується Міжнародним валютним фондом для своїх власних операцій і транзакцій.

Параграф 3. Виражена в спеціальному праві запозичена вартість національної валюти держави, що не є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується способом, встановленим цією державою. В національній валюті цей розрахунок повинен виражати реальну вартість, по можливості найближчу до вартості, яка була б отримана під час застосування параграфа 2.

Параграф 4. Для держави, що не є членом Міжнародного валютного фонду й законодавство якої не допускає застосування параграфа 2 або 3, розрахункова одиниця, передбачена Положенням, прирівнюється до вартості трьох золотих франків. Золотий франк містить 10/31 грама золота з його чистим вмістом 0,900. Перерахунок золотого франка повинен виражати в національній валюті реальну вартість, найближчу по можливості до вартості, яка була б отримана під час застосування параграфа 2.

Параграф 5. Протягом трьох місяців після набрання чинності Конвенцією та у всіх випадках, коли в державах змінюється метод розрахунку вартості їхньої національної валюти стосовно розрахункової одиниці, держави повідомляють Генеральному секретарю їхній метод розрахунку згідно з параграфом 3 або результати перерахунку згідно з параграфом 4. Генеральний секретар доводить ці повідомлення до відома держав-членів.

Параграф 6. Сума, виражена в розрахункових одиницях, конвертується в національну валюту держави, в суд якої було передано справу. Конвертування здійснюється згідно з вартістю відповідної валюти на день винесення судового рішення або на день, погоджений сторонами.

Параграф 1. Дві або більше держав або два чи більше перевізників можуть встановлювати додаткові положення для Єдиних правил ЦІВ і Єдиних правил ЦІМ, ці додаткові положення не повинні суперечити цим Єдиним правилам.

Параграф 2. Додаткові положення, вказані в параграфі 1, вводяться в дію та опубліковуються по формі, передбаченій законами й приписами кожної держави. Про додаткові положення держав і введення їх у дію інформують Генеральний секретар Організації. Він доводить ці повідомлення до відома інших держав-членів.

У випадку позовів, які грунтуються на Єдиних правилах ЦІВ, Єдиних правилах ЦІМ, Єдиних правилах ЦУВ або Єдиних правилах ЦУІ, не може вимагатись застава під витрати судового процесу.

Параграф 1. Якщо згідно з положеннями Конвенції судові рішення, винесені суперечливо або заочно компетентним судом, набрання чинності згідно із законами, що є визначальними для суду, який виносить рішення, вони підлягають виконанню в будь-якій іншій державі-члені, щойно будуть виконані формальності, встановлені в державі, в якій повинно відбуватися їхнє виконання. Перегляд справи по суті не допускається. Це положення також поширюється на компромісні рішення.

Параграф 2. Параграф 1 не застосовується до рішень, що попередньо виконані, та до судових рішень, які покладають на позивача, який програв процес, крім судових витрат ще й відшкодування.

Параграф 3. Якщо під час перевезення, яке здійснюється згідно з Єдиними правилами ЦІВ або Єдиними правилами ЦІМ, одне транспортне підприємство має право на пред'явлення вимог іншому транспортному підприємству, яке не належить тій самій державі-члену, то ці вимоги можуть бути задоволені шляхом накладення арешту або конфіскації майна лише на підставі рішення судових органів держави-члена, якому належить підприємство, що є кредитором за вимогою, на яку накладається арешт.

Параграф 4. Вимоги на основі договорів, до яких застосовуються Єдині правила ЦУВ або Єдині правила ЦУІ, можуть бути задоволені шляхом накладення арешту на майно лише на підставі рішення судових органів держави-члена, якій належить підприємство, яке є кредитором за вимогою, на яку накладається арешт.

Параграф 5. На залізничний рухомий склад може накладатися арешт в іншій державі-члені, аніж та, де знаходиться власник (зареєстрована юридична особа), лише на підставі рішення судових органів цієї держави. Вислів "власник" означає особу, що є власником залізничного рухомого складу тобто має право ним розпоряджатися та протягом тривалого часу використовує його.

Параграф 1. Діяльність Організації забезпечується такими органами:

a) Генеральна асамблея;

b) Адміністративний комітет;

c) Ревізійна комісія;

d) Комісія експертів з перевезення небезпечних вантажів (Комісія експертів РІД);

e) Комісія із залізничного сприяння;

f) Комісія технічних експертів;

g) Генеральний секретар.

Параграф 2. Генеральна асамблея може прийняти рішення про створення інших тимчасових комісій для виконання особливих завдань.

Параграф 3. Під час визначення кворуму на Генеральній асамблеї та на комісіях, зазначених в пунктах "c" - "g" держави-члени, що не мають права голосу (стаття 14 параграф 5, стаття 26 параграф 7 або стаття 40 параграф 4), до уваги не беруться.

Параграф 4. Головування Генеральною асамблеєю, головування Адміністративним комітетом, а також функції Генерального секретаря повинні доручатися виключно представникам різних держав-членів.

Параграф 1. Генеральна асамблея складається з усіх держав-членів.

Параграф 2. Генеральна асамблея:

a) встановлює свій внутрішній регламент;

b) призначає членів Адміністративного комітету, а також одного заступника для кожного з них і обирає державу-члена, яка буде головувати (стаття 15, параграфи 1 - 3);

c) обирає Генерального секретаря;

d) видає директиви з діяльності Адміністративного комітету й Генерального секретаря;

e) встановлює на шестирічний період максимальну суму, якої можуть досягти витрати Організації протягом кожного бюджетного періоду (стаття 25); за відсутності такого, вона видає директиви щодо обмеження цих витрат на період, який не може перевищувати шість років;

f) приймає рішення про доцільність зміни місцезнаходження штаб-квартири Організації (стаття 1, параграф 2);

g) приймає рішення про використання інших робочих мов (стаття 1, параграф 6);

h) приймає рішення про виконання Організацією інших функцій (стаття 4, параграф 1), а також про передачу функцій Організації іншій міжурядовій організації (стаття 4, параграф 2);

i) за необхідності приймає рішення про створення інших тимчасових комісій для виконання особливих завдань (стаття 13, параграф 2);

j) перевіряє, чи повинна поведінка держави розглядатися як мовчазна денонсація (стаття 26, параграф 2);

k) приймає рішення стосовно доручення перевірки рахунків іншій державі, аніж державі, в якій розміщується штаб-квартира (стаття 27, параграф 1);

l) приймає рішення щодо заяв про зміни Конвенції (стаття 33, параграфи 2 і 3);

m) приймає рішення за заявами про приєднання, які їй надаються (стаття 37, параграф 4);

n) приймає рішення про умови приєднання регіональної організації для економічного співпробітництва (стаття 38, параграф 1);

o) приймає рішення за заявами про асоціювання, які їй надаються (стаття 39, параграф 1);

p) приймає рішення про розпуск Організації та про можливу передачу її функцій іншій міжурядовій організації (стаття 43);

q) приймає рішення з інших питань, що включені до порядку денного.

Параграф 3. Генеральний секретар скликає Генеральну асамблею кожні три роки або на прохання однієї третини держав-членів або Адміністративного комітету, а також у випадках, передбачених статтею 33, параграфами 2 і 3, і статтею 37, параграф 4. Не пізніше ніж за три місяці до відкриття сесії він розсилає державам-членам проект порядку денного на умовах визначених внутрішнім регламентом, зазначених в параграфі 2, пункт "a".

Параграф 4. Генеральна асамблея є правомочною (стаття 13, параграф 3), якщо на ній представлена більшість держав-членів. Одна держава-член може бути представлена іншою державою-членом; проте одна держава не може представляти більше однієї іншої держави.

Параграф 5. Під час голосування на Генеральній асамблеї стосовно змін Додатків до Конвенції, держави-члени, які зробили заяву щодо відповідного Додатка згідно зі статтею 42, параграф 1, перше речення, не мають права голосу.

Параграф 6. Генеральна асамблея приймає свої рішення більшістю голосів держав-членів, що беруть участь у голосуванні, за винятком випадків, зазначених в параграфі 2, пункти "e", "g", "h", "i", "q", "u", а також у випадку застосування статті 34, параграф 6, коли вимагається більшість у дві третини. Однак у випадку, зазначеному в параграфі 2, пункт "q", більшість у дві третини необхідна лише тоді, коли йдеться про пропозиції щодо змін самої Конвенції, за винятком статей 9 і 27, параграфів 2 - 10, і Протоколу, про який йдеться у статті першій, параграф 4.

Параграф 7. За запрошенням Генерального секретаря й за погодженням з більшістю держав-членів у сесіях Генеральної асамблеї з правом дорадчого голосу можуть брати участь

a) держави, що не є членами Організації,

b) міжурядові організації і асоціації, компетентні у питаннях діяльності Організації або такі, що займаються включеними до порядку денного питаннями.

Параграф 1. Адміністративний комітет складається з однієї третини держав-членів.

Параграф 2. Делегати Комітету й один заступник для кожного з них, а також головуюча держава-член призначаються на трирічний період. Склад Комітету на кожний термін визначається з врахуванням, зокрема, справедливого географічного розподілу. Заступник делегата Комітету, що став делегатом Комітету протягом терміну перебування на посаді, повинен призначатися делегатом Комітету на такий період.

Параграф 3. У разі вільної вакансії, тимчасового позбавлення права голосу будь-якого делегата або у разі відсутності делегата на двох послідовних сесіях Комітету, якщо він не представлений іншим делегатом згідно з параграфом 6, його заступник, призначений Генеральною асамблеєю, виконує його функції протягом решти терміну.

Параграф 4. За винятком наведеного в параграфі 3 випадку, жодна держава-член не може бути у складі Комітету протягом двох послідовних повних періодів.

Параграф 5. Комітет

a) встановлює свій внутрішній регламент;

b) укладає угоду про штаб-квартиру;

c) встановлює статус персоналу Організації;

d) з врахуванням компетентності кандидатів і справедливого географічного розподілу призначає керівний склад Організації;

e) встановлює регламент про фінанси і розрахунки організації;

f) затверджує робочу програму, бюджет, звіт про управління та рахунки Організації;

g) встановлює на основі затвердженого фінансового звіту остаточні внески держав-членів згідно зі статтею 26, належні за два минулі календарні роки, а також встановлює суму авансового внеску, який держави-члени повинні сплатити згідно зі статтею 26, параграф 5 за поточний і наступний календарні роки;

h) визначає завдання Організації, що стосуються всіх держав-членів або лише деяких з них,а також витрати, що випливають для цих держав і пов'язані із цими завданнями (стаття 26, параграф 4);

i) встановлює суму особливих відшкодувань (стаття 26, параграф 11);

j) видає спеціальні директиви з перевірки рахунків (стаття 27, параграф 1);

k) затверджує адміністративні функції Організації (стаття 4, параграф 3) і встановлює особливі внески, належні з відповідної держави-члена;

l) надає державам-членам звіт про управління, фінансовий звіт, а також свої рішення і рекомендації;

m) складає звіт про управління, вносить пропозиції стосовно свого нового складу й повідомляє це державам-членам у зв'язку з Генеральною асамблеєю, яка повинна визначити його, не пізніше аніж за два місяці до відкриття засідання;

n) контролює управління Генерального секретаря;

o) слідкує за правильним застосуванням Генеральним секретарем Конвенції, а також виконанням Генеральним секретарем рішень, прийнятих іншими органами; для цього Комітет може вживати будь-яких заходів, необхідних для поліпшення застосування Конвенції та зазначених вище рішень;

p) висловлює обгрунтовані думки з питань, що можуть стосуватися діяльності Організації та які надані йому державою-членом або Генеральним секретарем;

q) вирішує спірні питання, що виникають між державою-членом і Генеральним секретарем стосовно його функції депозитарію (стаття 36 параграф 2);

r) приймає рішення про прохання щодо призупинення членства (стаття 40).

Параграф 6. Комітет є правомочним, якщо на ньому представлено дві третини його делегатів. Один делегат може бути представлений іншим делегатом; проте жоден делегат не може представляти більше одного іншого делегата.

Параграф 7. Комітет приймає свої рішення більшістю голосів, що беруть участь в голосуванні.

Параграф 8. Комітет проводить свої засідання в штаб-квартирі Організації, крім випадків, коли він приймає інше рішення.

Параграф 9. Голова Комітету

a) скликає Комітет не менше одного разу на рік, або на прохання чотирьох своїх членів, або Генерального секретаря,

b) направляє членам Комітету проект порядку денного,

c) розглядає, у визначених внутрішнім регламентом Комітету рамках і на умовах термінові питання, що виникли в період між сесіями,

d) підписує угоду про штаб-квартиру, передбачену в параграфі 5, пункт "b".

Параграф 10. У рамках своєї компетенції Комітет може доручити головуючому виконання деяких додаткових доручень.

Параграф 1. Комісії, зазначені в статті 13 параграф 1 пункти "c" - "g" і параграфі 2 складаються як правило з усіх держав-членів. Якщо Ревізійна комісія, Комісія експертів РІД або Комісія технічних експертів після проведення дискусії приймають рішення в рамках їхньої компетенції про зміну Додатків до Конвенції, то держави-члени, що зробили згідно зі статтею 42, параграф 1, перше речення, застереження стосовно відповідних Додатків, не можуть бути членами відповідної Комісії.

Параграф 2. Генеральний секретар скликає Комісії або за власною ініціативою, або за пропозицією п'яти держав-членів, або на прохання Адміністративного комітету. Генеральний секретар не пізніше, ніж за два місяці до відкриття сесії, направляє державам-членам проект порядку денного.

Параграф 3. Одна держава-член може бути представлена іншою державою-членом; однак жодна держава не може представляти більше двох інших держав.

Параграф 4. Кожна представлена держава-член має один голос. Пропозиція є прийнятою, якщо число голосів, поданих "за":

a) дорівнює принаймні одній третині держав-членів, представлених під час голосування,

b) більше кількості голосів, поданих "проти".

Параграф 5. За запрошенням Генерального секретаря й за погодженням з більшістю держав-членів в сесіях Комісій з правом дорадчого голосу можуть брати участь

a) держави, які не є членами Організації,

b) держави-члени, які не є учасниками відповідних Комісій,

c) міжнародні організації й асоціації, компетентні з питань діяльності Організації або такі, що займаються винесеними на порядок денний питаннями.

Параграф 6. Комісії вибирають для кожної сесії або на визначений строк головуючого й одного або двох заступників голови.

Параграф 7. Обговорення проводиться робочими мовами. Виступи під час зборів однією з робочих мов перекладаються по суті їхнього змісту іншими робочими мовами; пропозиції та рішення перекладаються дослівно.

Параграф 8. Протоколи містять короткий виклад дискусії. Тексти пропозицій та рішень протоколюються повністю. Стосовно рішень оригінальним є текст французькою мовою. Протоколи розповсюджуються серед усіх держав-членів.

Параграф 9. Для розгляду окремих питань Комісії можуть створювати робочі групи.

Параграф 10. Комісії встановлюють свій внутрішній регламент роботи.

Параграф 1. Ревізійна комісія:

a) згідно зі статтею 33, параграф 4, приймає рішення за пропозиціями про зміну Конвенції;

b) згідно зі статтею 33, параграф 2 перевіряє заяви, які подаються на рішення Генеральної асамблеї.

Параграф 2. Ревізійна комісія є правомочною (стаття 13, параграф 3), якщо представлена більшість держав-членів.

Параграф 1. Комісія експертів РІД згідно зі статтею 33, параграф 5 приймає рішення за заявами про зміну Конвенції.

Параграф 2. Комісія експертів РІД є правомочною (стаття 13, параграф 3), якщо представлена одна третина держав-членів.

Параграф 1. Комісія з залізничного сприяння:

a) висловлюється з усіх питань про полегшення перетину кордонів в міжнародному залізничному сполученні;

b) рекомендує стандарти, методи, процедури й практику для полегшення залізничного сполучення.

Параграф 2. Комісія з залізничного сприяння є правомочною (стаття 13, параграф 3), якщо представлена одна третина держав-членів.

Параграф 1. Комісія технічних експертів:

a) згідно зі статтею 5 Єдиних правил АПТУ приймає рішення про затвердження технічного стандарту залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні;

b) згідно зі статтею 6 Єдиних правил АПТУ приймає рішення про прийняття єдиної технічної настанови, що стосується конструкції, експлуатації, технічного обслуговування або процедури стосовно залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні;

c) слідкує за застосуванням технічних стандартів і єдиних технічних настанов, що стосуються залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні, та розглядає питання їхнього розвитку з метою їхнього затвердження або прийняття згідно з процедурами, передбаченими статтями 5 і 6 Єдиних правил АПТУ;

d) згідно зі статтею 33, параграф 6 приймає рішення стосовно заяв про зміну Конвенції;

e) розглядає всі інші питання, які доручені їй згідно з Єдиними правилами АПТУ або Єдиними правилами АТМФ.

Параграф 2. Комісія технічних експертів є правомочною (стаття 13, параграф 3), якщо згідно зі статтею 16 параграфом 1 представлена половина держав-членів. Під час прийняття рішень стосовно Додатків до Єдиних правил АПТУ держави-члени, що подали заперечення проти відповідних положень згідно зі статтею 35, параграфом 4 Єдиних правил АПТУ або зробили заяви згідно зі статтею 9, параграфом 1, не мають права голосу.

Параграф 3. Комісія технічних експертів може або затверджувати технічні стандарти або приймати технічні настанови, або відмовитися їх затверджувати або приймати; але вона в жодному випадку не може їх змінювати.

Параграф 1. Генеральний секретар виконує функції секретаріату Організації.

Параграф 2. Генеральний секретар обирається Генеральною асамблеєю на трирічний строк, який може поновлюватись максимум двічі.

Параграф 3. Генеральний секретар, зокрема, повинен:

a) виконувати функції депозитарію (стаття 36);

b) представляти Організацію за її рамками;

c) повідомляти державам-членам рішення, прийняті Генеральною асамблеєю і Комісіями (стаття 34, параграф 1, стаття 35, параграф 1);

d) виконувати завдання, що доручають йому інші органи Організації;

e) готувати до обговорення заяви про зміну Конвенції, у випадку необхідності залучаючи експертів;

f) скликати Генеральну асамблею та інші Комісії (стаття 14, параграф 3, стаття 16, параграф 2);

g) своєчасно направляти державам-членам документи, необхідні для засідань різноманітних органів;

h) розробляти робочу програму, проект бюджету й звіт про управління Організації та представляти їх Адміністративному комітету для затвердження (стаття 25);

i) вести фінансові справи Організації в рамках затвердженого бюджету;

j) на прохання однієї із заінтересованих сторін пропонувати свої послуги для врегулювання суперечностей між ними з приводу тлумачення або застосування Конвенції;

k) на прохання всіх заінтересованих сторін робити висновки під час суперечок з приводу тлумачення або застосування Конвенції;

l) виконувати доручені йому функції згідно з розділом V;

m) приймати повідомлення держав-членів, міжнародних організацій та асоціацій, вказаних в статті 16, параграф 5,а також задіяних у міжнародному залізничному сполученні підприємств (транспортних підприємств, керуючих інфраструктури і т. д.), та у разі необхідності доводити їх до відома інших держав-членів, міжнародних організацій, асоціацій та підприємств;

n) здійснювати керівництво персоналом Організації;

o) своєчасно інформувати держави-члени про вакансії в Організації;

p) вносити необхідні зміни в списки ліній, передбачені в статті 24, та публікувати їх.

Параграф 4. Із власної ініціативи Генеральний секретар може надавати пропозиції щодо внесення змін в Конвенцію.

Права й обов'язки персоналу Організації визначені в статуті персоналу, який складається Адміністративним комітетом згідно зі статтею 15, параграф 5, пункт "c".

Параграф 1. Організація видає бюлетень, в якому містяться офіційна інформація, а також інформація необхідна для застосування Конвенції.

Параграф 2. Повідомлення, підготовлені Генеральним секретарем відповідно до Конвенції, можуть у разі необхідності бути опубліковані у бюлетені.

Параграф 1. Морські й внутрішні судноплавні лінії, зазначені в статті 1 Єдиних правил ЦІВ і Єдиних правил ЦІМ, на яких здійснюються перевезення за єдиним договором на залізничні перевезення додатково вказуються у двох переліках:

a) список морських і внутрішніх судноплавних ліній ЦІВ,

b) список морських і внутрішніх судноплавних ліній ЦІМ.

Параграф 2. Залізничні лінії держави-члена, що висловила застереження згідно зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІВ або згідно зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІМ, вказуються згідно з цим застереженням у двох списках:

a) перелік залізничних ліній ЦІВ,

b) перелік залізничних ліній ЦІМ.

Параграф 3. Держави-члени направляють Генеральному секретареві свої заяви стосовно внесення або вилучення ліній, передбачених в параграфах 1 і 2. Якщо морські та внутрішні судноплавні лінії, зазначені в параграфі 1, пов'язують держави-члени, вони вносяться лише за згодою цих держав; для виключення такої лінії зі списку досить заяви однієї з держав.

Параграф 4. Генеральний секретар повідомляє всім державам-членам про внесення або вилучення якої-небудь лінії.

Параграф 5. Перевезення зазначеними в параграфі 1 морськими й внутрішніми судноплавними лініями та перевезення зазначеними в параграфі 2 залізничними лініями підпадають під дію Конвенції після закінчення одного місяця з дня повідомлення Генеральним секретарем про внесення її до переліку. Така лінія припиняє підпадати під дією Конвенції після закінчення трьох місяців з дня повідомлення Генеральним секретарем про її вилучення зі списку, за винятком для вже розпочатих перевезень, які повинні бути завершені.

Параграф 1. Робоча програма, бюджет і фінансовий звіт Організації складаються на два календарних роки.

Параграф 2. Організація готує звіт про управління не менше ніж один раз на два роки.

Параграф 3. Суму витрат Організації на кожний бюджетний період встановлює Адміністративний комітет за пропозицією Генерального секретаря.

Параграф 1. За умови дотримання параграфів 2 - 4 оплата витрат Організації, не покритих іншими доходами, покладається на держави-члени з розрахунку двох п'ятих згідно з класифікатором розподілу внесків системи ООН і трьох п'ятих пропорційно загальній довжині залізничної інфраструктури, а також морських і внутрішніх судноплавних ліній, внесених у перелік згідно зі статтею 24, параграфом 1. Проте для морських і внутрішніх судноплавних ліній у розрахунках враховується лише половина їхньої довжини.

Параграф 2. Якщо держава-член висловила застереження згідно зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІВ або згідно зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІМ, то формула внеску, зазначена в параграфі 1, застосовується таким чином: