Протокол, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року

a) замість загальної довжини залізничної інфраструктури на території держави-члена при розрахунках враховується лише довжина залізничних ліній, внесених до переліку згідно зі статтею 24, параграфом 2.

b) частина внеску згідно з системою ООН розраховується відповідно до довжини ліній, внесених в перелік згідно зі статтею 24, параграфами 1 і 2, стосовно загальної довжини залізничної інфраструктури на території цієї держави-члена й довжини ліній, внесених в перелік згідно зі статтею 24 параграфом 1; вона в жодному випадку не може бути нижчою за 0,01%.

Параграф 3. Кожна держава-член сплачує не менше 0,25% і не більше 15% внесків.

Параграф 4. Адміністративний комітет визначає, які завдання Організації:

a) стосуються однаковою мірою всіх держав-членів і які витрати повинні нести всі держави-члени згідно з розрахунком, наведеним у параграфі 1;

b) стосуються лише деяких держав-членів і того, які витрати повинні нести ці держави-члени згідно із цим самим розрахунком.

За аналогією застосовується параграф 3. Стаття 4, параграф 3 залишається незмінною.

Параграф 5. Внески держав-членів на покриття витрат Організації перераховуються у формі авансового платежу, який сплачується двома частинами до 31 жовтня кожного дворічного періоду, охопленого бюджетом. Авансовий платіж встановлюється на підставі внесків за два попередні роки.

Параграф 6. Надсилаючи державам-членам звіт про управління і фінансовий звіт, Генеральний секретар повідомляє кожному остаточну суму внеску за два минулих календарних роки, а також суму авансового платежу на два майбутніх календарних роки.

Параграф 7. Після 31 грудня року, якщо було направлено повідомлення Генерального секретаря згідно з параграфом 6, на заборговані за два минулих календарних роки суми нараховуються відсотки в розмірі п'яти відсотків річних. Якщо держава-член після цієї дати протягом двох років не сплатила свого внеску, то вона позбавляється права голосу до того часу, поки не буде врегульовано платежі. Після закінчення повторного дворічного строку Генеральна асамблея перевіряє, чи слід розглядати поведінку такої держави як мовчазну денонсацію Конвенції, при цьому вона за потреби встановлює дату набуття цією денонсацією чинності.

Параграф 8. У випадку денонсації Конвенції згідно з параграфом 7 або статтею 41, а також у випадку позбавлення права голосу згідно зі статтею 40, параграфом 4, пункт "b", внески, що мали бути сплачені, залишаються як заборгованість.

Параграф 9. Несплачені внески повинні бути покриті за рахунок ресурсів Організації.

Параграф 10. Держава, що денонсувала Конвенцію, може шляхом приєднання знову стати державою-членом за умови, що вона сплатить заборговані нею суми.

Параграф 11. Організація стягує відшкодування для покриття особливих витрат, що виникають в результаті діяльності, передбаченої в статті 21, параграф 3, пункти "o" - "q". У випадках, передбачених в статті 21, параграф 3, пункти "o" - "p", ця сума встановлюється Адміністративним комітетом за пропозицією Генерального секретаря; у випадку, передбаченому в статті 21, параграф 3, пункт "q", застосовується стаття 31 параграф 3.

Параграф 1. Якщо Генеральна асамблея згідно зі статтею 14, параграф 2 пункт "k" не прийме інше рішення, ревізія рахунків проводиться державою, в якій розміщується штаб-квартира, згідно з положеннями цієї статті та за умови дотримання всіх спеціальних директив Адміністративного комітету, згідно з положеннями Фінансово-бухгалтерського регламенту Організації (стаття 15, параграф 5, пункт "e").

Параграф 2. Ревізор перевіряє рахунки Організації, зокрема всі кредитні фонди і спеціальні рахунки, якщо він вважає це необхідним для того, щоб пересвідчитись, що:

a) фінансові відомості відповідають бухгалтерському обліку Організації;

b) фінансові операції, відображені у відомостях, проводяться згідно з правилами й регламентами, статтями бюджету і рештою директив Організації;

c) цінні папери і грошові кошти, що зберігаються в банку або в касі, або перевіряються завдяки підтверджуючим документам, отриманим безпосередньо вкладниками, або фактично підраховуються;

d) відповідним чином проводяться внутрішні ревізії, зокрема внутрішню ревізію рахунків;

e) всі елементи активу і пасиву, а також всі надлишки і дефіцити враховуються згідно з процедурами, що він уважає задовільними.

Параграф 3. Лише ревізор є особою, правомочною повністю або частково визнати атестації та документи, що подаються Генеральним секретарем. Якщо ревізор вважає це доцільним, то він може розглянути і провести докладну ревізію будь-якого бухгалтерського документа, що стосується або фінансових операцій, або поставок матеріалу й обладнання.

Параграф 4. Ревізор має вільний доступ в будь-який час до всіх бухгалтерських книг, записів, документів та іншої інформації, що може йому знадобитися.

Параграф 5. Ревізор не правомочний відхиляти ту чи іншу статтю витрат, але він повинен відразу звернути увагу Генерального секретаря на будь-яку операцію, правильність або доцільність якої йому здається сумнівною, для того, щоб той вжив необхідних заходів.

Параграф 6. Ревізор подає та підписує атестацію про фінансові відомості, використовуючи такий текст: "Я розглянув фінансові відомості організації за бюджетний період, що закінчився 31 грудня... Розгляд включав загальний аналіз бухгалтерських методів і ревізію бухгалтерських та інших виправдувальних документів, які я знайшов необхідними в цьому випадку". В залежності від випадку, у цій атестації зазначається, що:

a) фінансові відомості задовільним чином відображують фінансову ситуацію до дати закінчення періоду, що розглядається, а також результати операцій, проведених протягом періоду, що закінчується до цієї дати;

b) фінансові відомості були складені згідно з вказаними бухгалтерськими принципами;

c) принципи фінансової діяльності відповідали процедурам, що застосовувались протягом попереднього бюджетного періоду;

d) фінансові операції проводились згідно з правилами й регламентами, бюджетними положеннями та іншими директивами Організації.

Параграф 7. У своєму звіті про фінансові операції ревізор зазначає:

a) характер і обсяг проведеної ревізії;

b) елементи, що стосуються повного характеру або точності рахунків, зокрема, у випадку необхідності:

1. інформацію, необхідну для тлумачення і правильної оцінки рахунків;

2. будь-яку суму, що повинна була бути стягнутою, але не була вказана в рахунку;

3. будь-яку суму, що є предметом зобов'язань по поточним або майбутнім витратам, що не була включена до рахунка або не врахована у фінансових відомостях;

4. витрати, по яких не були надані достатні підтверджуючі документи;

5. ведення в правильній і належній формі бухгалтерських книг; слід відмітити випадки, коли оформлення фінансових відомостей відхиляється від принципів всюди визнаного і постійно застосовуваного бухгалтерського обліку;

c) інші питання, на які необхідно звернути увагу Адміністративного комітету, наприклад:

1. випадки шахрайства або підозри шахрайства;

2. перевитрата або неправильне використання фондів або інших авуарів Організації (хоча рахунки по проведеній операції складені правильно);

3. витрати, що можуть пізніше привести до значних витрат Організації;

4. будь-який недолік загального або особливого характеру системи контролю доходів і витрат або майна і обладнання;

5. витрати, що не відповідають намірам Адміністративного комітету, враховуючи перерахунки, дозволені в рамках бюджету;

6. перевищення кредитів, враховуючи зміни, пов'язані з перерахунками, дозволеними в рамках бюджету;

7. витрати, що не відповідають встановленим правилам;

d) точність або неточність рахунків, що стосуються майна і обладнання, встановлена згідно з інвентаризацією та бухгалтерськими книгами.

Крім того, у звіті можуть вказуватись операції, що були проведені протягом попереднього бюджетного періоду і стосовно яких була отримана нова інформація, або операції, що повинні бути здійснені протягом майбутнього бюджетного періоду і стосовно яких є бажано попередньо інформувати Адміністративний комітет.

Параграф 8. Ревізор не повинен в жодному разі давати критичні зауваження в своєму звіті, не надавши попередньо можливості висловитись Генеральному секретарю.

Параграф 9. Ревізор повідомляє Адміністративному комітету і Генеральному секретарю висновки своєї ревізії. Крім того він може надати будь-який коментар, який він вважає за потрібний стосовно фінансового звіту Генерального секретаря.

Параграф 10. Якщо ревізор провів лише скорочену ревізію або не отримав достатніх підтверджень, він повинен зазначити це у своїй атестації та у своєму звіті, детально вказавши при цьому причини своїх зауважень, а також наслідки, що з цього випливають, які можуть вплинути на фінансову ситуацію і фінансово-бухгалтерські операції.

Параграф 1. Спори між державами-членами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, а також спори між державами-членами і Організацією щодо тлумачення або застосування Протоколу про привілеї і імунітети можуть бути на прохання однієї зі сторін передані в арбітражний суд. Заінтересовані сторони визначають склад арбітражного суду і арбітражну процедуру самостійно.

Параграф 2. Решта суперечок щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції та інших конвенцій, розроблених Організацією згідно зі статтею 2, параграфом 2, можуть бути передані до арбітражного суду за згодою заінтересованих сторін, якщо такі спори не вирішені мировою угодою або не передані на вирішення звичайних судів. Стосовно складу арбітражного суду і арбітражної процедури діють статті 29 - 32.

Параграф 3. Кожна держава при поданні заяви про приєднання до Конвенції може залишати за собою право повністю або частково не застосовувати положення параграфів 1 і 2.

Параграф 4. Держава, що внесла застереження згідно з параграфом 3, може у будь-який час відмовитися від нього, повідомивши про це депозитарій. Відмова від застереження набуває чинності через місяць після дня повідомлення про це держав-учасників депозитарієм.

Параграф 1. Сторони укладають арбітражний договір, який, зокрема, визначає:

a) предмет спору;

b) склад суду й строки, погоджені для призначення одного або кількох членів арбітражного суду;

c) погоджене місце засідання суду.

Арбітражний договір повинен бути доведений до відома Генерального секретаря, який виконує завдання судової канцелярії.

Параграф 1. Генеральний секретар складає список членів арбітражного суду і вносить в нього можливі зміни. Кожна держава-член може внести в список арбітражного суду двох своїх громадян.

Параграф 2. Згідно з арбітражним договором арбітражний суд складається з одного, трьох або п'яти членів. Члени арбітражного суду обираються з числа осіб, внесених у список, згаданий в параграфі 1. Якщо арбітражним договором передбачається п'ять членів, то кожна сторона може вибрати одного члена арбітражного суду окрім внесеного нею у цей список. Якщо арбітражним договором передбачено один член арбітражного суду, то він вибирається за взаємною згодою сторін. Якщо арбітражним договором передбачається три або п'ять членів арбітражного суду, то кожна сторона вибирає із списку відповідно одного або двох; за взаємною згодою вони визначають третього або п'ятого члена арбітражного суду, який є головою цього суду. Якщо сторони не можуть прийти до єдиної думки стосовно вибору єдиного члена арбітражного суду, або якщо вибрані сторонами члени арбітражного суду не можуть прийти до єдиної думки стосовно вибору третього або п'ятого члена, то його назначає Генеральний секретар.

Параграф 3. У випадку, коли сторони, що беруть участь в процесі, не мають одного й того самого громадянства, то перший, третій або п'ятий член арбітражного суду повинен мати інше громадянство, аніж сторони-учасники.

Параграф 4. Участь у суперечці третьої сторони не впливає на склад арбітражного суду.

Параграф 1. Арбітражний суд визначає судову процедуру з врахуванням, зокрема, таких положень:

a) він проводить слідство і дає оцінку суперечному питанню на підставі тверджень сторін, не зв'язуючи себе при винесенні рішення з правових питань тлумаченням, наданим сторонами;

b) він не може присуджувати нічого більшого або іншого, аніж те, чого вимагає позивач, і не менше того, що відповідач визнав як провину;

c) арбітражне рішення, належним чином мотивоване, виноситься арбітражним судом і повідомляється сторонам Генеральним секретарем;

d) за винятком випадку, коли обов'язкові положення чи права тієї місцевості, де засідає арбітражний суд, не передбачають іншого і якщо сторони не домовилися про протилежне, арбітражне рішення є остаточним.

Параграф 2. Гонорари членів арбітражного суду встановлюються Генеральним секретарем.

Параграф 3. Рішення арбітражу встановлює витрати і видатки і визначає, в якій пропорції ці витрати і видатки, а також гонорари членів арбітражного суду повинні бути розподілені поміж сторонами.

Параграф 1. Строк давності має такий самий вплив на порушення арбітражної справи, який передбачений матеріальним правом, що застосовується для пред'явлення позову до звичайного суду.

Параграф 2. Рішення арбітражного суду підлягає виконанню в кожній державі-члені, як тільки в державі, в якій повинно бути здійснено виконання, виконані передбачені формальності. Перегляд справи по суті не допускається.

Параграф 1. Генеральний секретар негайно доводить до відома держав-членів пропозиції по зміні Конвенції, направлені йому державами-членами або розроблені ним самим.

Параграф 2. Генеральна асамблея приймає рішення по пропозиціях, які спрямовані на зміну Конвенції, за винятком випадків параграфів 4 - 6 де передбачена інша компетентність.

Параграф 3. Якщо Генеральній асамблеї надається пропозиція щодо змін, то більшістю, передбаченою в статті 14, параграф 6, вона може вирішити, що така пропозиція знаходиться в безпосередньому взаємозв'язку з одним або кількома положеннями Додатків до Конвенції. У такому випадку, а також у випадках, вказаних в параграфах 4 - 6, друге речення, Генеральна асамблея також є компетентною щодо прийняття рішення про зміни цього положення або цих положень Додатків.

Параграф 4. За умови дотримання рішень Генеральної асамблеї, прийнятих згідно з першою фразою параграфа 3, Ревізійна комісія приймає рішення за пропозиціями, направленими на зміну:

a) статей 9 і 27, параграфів 2 - 10;

b) Єдиних правил ЦІВ, за винятком статей: першої, 2, 5, 6, 16, 26 - 39, 41 - 53 і 56 - 60;

c) Єдиних правил ЦІМ за винятком статей: першої, 5, 6, параграфів 1 і 2, статей 8, 12, 13, параграфа 2, статей 14, 15, параграфа 2, статті 19, параграфа 6, а також статей 23 - 27, 30 - 33, 36 - 41 і 44 - 48.

d) Єдиних правил ЦУВ, за винятком статей: першої, 4, 5, і 7 - 12;

e) Єдиних правил ЦУІ, за винятком статей: першої, 2, 4, 8 - 15, 17 - 19, 21, 23 - 25;

f) Єдиних правил АРТУ, за винятком статей: першої, 3, 9 - 11, а також Додатків до цих Єдиних правил;

g) Єдиних правил АТМФ, за винятком статей: першої, 3 і 9. Якщо пропозиції щодо змін подано до Ревізійної комісії згідно з пунктами "a" - "g", то одна третина представлених на Комісії держав може вимагати, щоб ці пропозиції були передані на розгляд Генеральної асамблеї.

Параграф 5. Комісія експертів РІД приймає рішення за пропозиціями, направленими на зміну Регламенту про міжнародні залізничні перевезення небезпечних вантажів (РІД). Якщо такі пропозиції надані Комісії експертів РІД, то одна третина представлених на Комісії держав може вимагати, щоб ці пропозиції були передані на розгляд Генеральної асамблеї.

Параграф 6. Комісія технічних експертів приймає рішення за пропозиціями, направленими на зміну положень АПТУ. Якщо такі пропозиції представлені Комісії технічних експертів, то одна третина представлених на Комісії держав може вимагати, щоб ці пропозиції були передані на розгляд Генеральної асамблеї.

Параграф 1. Зміни Конвенції, прийняті Генеральною асамблеєю, доводяться Генеральним секретарем до відома держав-членів.

Параграф 2. Зміни Конвенції, прийняті Генеральною асамблеєю, набувають чинності через дванадцять місяців після ухвалення їх двома третинами держав-членів для всіх держав-членів, за винятком тих,що до набрання ними чинності зробили заяву, згідно з якою вони не схвалюють ці зміни.

Параграф 3. Зміни Додатків до Конвенції, прийняті Генеральною асамблеєю, набувають чинності через дванадцять місяців після ухвалення їх половиною держав-членів, що не зробили заяви згідно зі статтею 42 параграф 1, перша фраза, для всіх держав-членів, за винятком тих, що до набрання ними чинності зробили заяву, згідно з якою вони не схвалюють ці зміни, і такими, що зробили заяву згідно зі статтею 42, параграф 1, перша фраза.

Параграф 4. Держави-члени направляють Генеральному секретарю свої нотифікації стосовно схвалення змін Конвенції, прийнятих Генеральною асамблеєю, а також свої заяви, згідно з якими вони не схвалюють ці зміни. Генеральний секретар інформує про це решту держав-членів.

Параграф 5. Строк, зазначений в параграфах 2 і 3, починається з дня повідомлення Генеральним секретарем про те, що умови набрання чинності були дотримані.

Параграф 6. В момент затвердження змін Генеральна асамблея може визначити, що ця зміна має таке значення, що будь-яка держава-член, що не зробила застереження, зазначені в параграфі 2 або в параграфі 3, або не схвалила зміну у 18-місячний строк з моменту набрання ним чинності,позбавляються після закінчення цього строку права бути державою-членом Організації.

Параграф 7. Якщо рішення Генеральної асамблеї стосуються Додатків до Конвенції, то повне застосування відповідного Додатка призупиняється з моменту набрання чинності рішень щодо держав-членів або поміж ними, які згідно з параграфом 3 надали у встановлені строки застереження проти рішень. Генеральний секретар повідомляє державам-членам про це призупинення; воно припиняється після закінчення одного місяця з моменту повідомлення Генеральним секретарем державам-членам про зняття застереження проти рішення.

Параграф 1. Про зміни, внесені до Конвенції, що прийняті Комісіями, Генеральний секретар повідомляє держави-члени.

Параграф 2. Для всіх держав-членів зміни власне Конвенції, прийняті Ревізійною комісією, набувають чинності в перший день дванадцятого місяця, починаючи з місяця повідомлення Генеральним секретарем держав-членів про ці зміни. Держави-члени можуть надавати заперечення протягом чотирьох місяців з дня повідомлення. У випадку заперечення однієї чверті держав-членів зміна не набуває чинності. Якщо держава-член протягом чотирьох місяців висловилась проти рішення Ревізійної комісії і повідомляє про денонсацію Конвенції, то денонсація починає діяти з моменту, передбаченого для набрання чинності цим рішенням.

Параграф 3. Для всіх держав-членів зміни Додатків до Конвенції, прийняті Ревізійною комісією, набувають чинності в перший день дванадцятого місяця, з моменту повідомлення Генеральним секретарем держав-членів про ці зміни. Для всіх держав-членів зміни, прийняті Комісією експертів РІД або Комісією технічних експертів, набувають чинності в перший день шостого місяця, з моменту повідомлення Генеральним секретарем держав-членів про ці зміни.

Параграф 4. Держави-члени можуть надавати заперечення в чотиримісячний строк з моменту повідомлення, вказаного в параграфі 3. У випадку заперечення однієї чверті держав-членів зміна не набуває чинності. В державах-членах, що подали заперечення проти рішення в установлений строк, застосування повністю відповідного Додатка призупиняється в сполученні з державами-членами або поміж ними з моменту набрання чинності цими рішеннями. Однак, у випадку заперечення проти затвердження будь-якої технічної настанови дія призупиняється лише щодо цього технічного стандарту або цієї єдиної технічної настанови в сполученні з державами-членами або поміж ними з моменту набрання ними чинності; це стосується й часткового заперечення.

Параграф 5. Генеральний секретар повідомляє державам-членам про призупинення, зазначені в параграфі 4; вони припиняються через місяць з моменту повідомлення Генеральним секретарем державам-членам про зняття такого заперечення.

Параграф 6. Для визначення кількості заперечень, передбачених в параграфах 2 і 4, до уваги не приймаються держави-члени, які:

a) не мають права голосу (стаття 14, параграф 5, стаття 26, параграф 7 або стаття 40, параграф 4);

b) не є членами відповідної комісії (стаття 16, параграф 1, друге речення);

c) зробили заяву згідно зі статтею 9, параграф 1, Єдиних правил АПТУ.

Параграф 1. Генеральний секретар є депозитарієм цієї Конвенції. Його функції як депозитарію зазначені в частині VII Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року.

Параграф 2. При виникненні розбіжностей між державою-членом і депозитарієм стосовно виконання його функцій, депозитарій або заінтересована держава повинна звернути увагу на це питання інших держав-членів або у випадку необхідності передати його до Адміністративного комітету для вирішення.

Параграф 1. Приєднання до Конвенції відкрито для кожної держави, на території якої експлуатується залізнична інфраструктура.

Параграф 2. Держава, що бажає приєднатися до Конвенції, направляє заяву депозитарію. Депозитарій повідомляє про заяву державам-членам.

Параграф 3. Заява вважається прийнятою у випадку, коли не менше п'яти держав-членів не заявили заперечень депозитарію протягом трьох місяців з моменту повідомлення, вказаного в параграфі 2. Депозитарій повідомляє про це державі-заявнику, а також державам-членам. Приєднання набуває чинності в перший день третього місяця, наступного за цим повідомленням.

Параграф 4. У випадку, коли не менше п'яти держав-членів подали заперечення у строк, зазначений в параграфі 3, заява про приєднання направляється Генеральній асамблеї для прийняття рішення.

Параграф 5. За умови дотримання статті 42, будь-яке приєднання до Конвенції може стосуватися лише Конвенції в тій редакції, що є чинною на момент приєднання.

Параграф 1. Приєднання до Конвенції відкрито для регіональних організацій з економічної інтеграції, що мають законодавчу компетенцію, обов'язкову для їхніх учасників в галузях, що охоплюються цією Конвенцією, і учасниками яких є одна або кілька держав-членів.

Умови такого приєднання регулюються угодою, що укладається між Організацією і регіональною організацією.

Параграф 2. Регіональна організація може користуватися правами, що належать її членам згідно з Конвенцією, якщо вони охоплюють галузі, що належать до компетенції регіональних організацій. Це також стосується зобов'язань, що покладаються на держави-члени згідно з Конвенцією, за винятком фінансових зобов'язань, зазначених в статті 26.

Параграф 3. Для здійснення права голосу і права подання заперечень, передбачених статтею 35, параграфами 2 і 4, регіональна організація володіє такою кількістю голосів, що дорівнює кількості її членів, які є також державами-членами Організації. Ці останні можуть передавати свої права, зокрема, право голосу, лише тією мірою, якою це допускається в параграфі 2. Регіональна організація не володіє правом голосу стосовно Розділу IV.

Параграф 4. Для процедури припинення членства застосовується стаття 41.

Параграф 1. Будь-яка держава, на території якої експлуатується залізнична інфраструктура, може стати асоційованим членом Організації. За аналогією застосовується стаття 37, параграфи 2 - 5.

Параграф 2. Асоційований член може брати участь в роботі органів, зазначених в статті 13, параграфі 1, пункти "a" і "c" - "f", лише з дорадчим голосом. Асоційований член не може бути призначений членом Адміністративного комітету. Він бере участь у витратах Організації в розмірі 0,25% внеску (стаття 26, параграф 3).

Параграф 3. Для процедури припинення членства застосовується стаття 41.

Параграф 1. Держава-член може звернутися з проханням, не денонсуючи Конвенції, про призупинення свого членства в Організації, якщо з причин, що не стосуються цієї держави-члена, на її території більше не здійснюється жодного міжнародного залізничного перевезення.

Параграф 2. Рішення стосовно прохання про призупинення дії членства приймає Адміністративний комітет. Прохання повинно бути подано не пізніше трьох місяців до початку сесії Комітету.

Параграф 3. Призупинення дії членства набирає чинності в перший день місяця, наступного за повідомленням Генерального секретаря державам-членам про рішення Адміністративного комітету. Призупинення членства закінчується з моменту повідомлення державою-членом про поновлення на її території міжнародних залізничних перевезень. Генеральний секретар негайно повідомляє про це решту держав-членів.

Параграф 4. Призупинення дії членства викликає:

a) звільнення держави-члена від зобов'язань сплачувати внески для фінансування витрат Організації;

b) тимчасове позбавлення права голосу в органах Організації;

c) тимчасове позбавлення права надання заперечень згідно зі статтею 4, параграфами 2 і 3 і статтею 35, параграфами 2 і 4.

Параграф 1. Денонсація Конвенції може бути здійснена в будь-який момент.

Параграф 2. Якщо держава-член бажає денонсувати Конвенцію, то вона повідомляє про це депозитарій. Денонсація Конвенції набуває чинності 31 грудня наступного року.

Параграф 1. Кожна з держав-членів може заявити в будь-який момент, що вона не буде застосовувати повністю деякі Додатки до Конвенції. Застереження і заяви про незастосування окремих положень самої Конвенції або її Додатків допускаються лише у тому випадку, коли такі застереження і заяви явним чином передбачені самими положеннями.

Параграф 2. Застереження і заяви направляються депозитарію. Вони починають діяти з моменту набрання чинності Конвенцією для відповідної держави. Будь-яка надана заява набуває чинності з 31 грудня року, наступного за роком подання такої заяви. Депозитарій інформує про це держави-члени.

Параграф 1. Генеральна асамблея може прийняти рішення про розпуск Організації і про можливу передачу її функцій іншій міжурядовій організації, встановлюючи у випадку необхідності з цією організацією умови такої передачі.

Параграф 2. У випадку розпуску Організації її майно і грошові кошти розподіляються між державами-членами, що є безперервними членами Організації протягом повних п'яти календарних років, що передують року прийняття рішення згідно з параграфом 1. Цей розподіл здійснюється пропорційно середньому відсотковому коефіцієнту їхніх унесків у витрати Організації протягом п'яти попередніх років.

У випадках, передбачених в статті 34, параграф 7, в статті 35, параграф 4, в статті 41, параграф 1 і в статті 42, право, яке є дійсним на момент укладення договорів, що підпадають під дію Єдиних правил ЦІВ, Єдиних правил ЦІМ, Єдиних правил ЦУВ або Єдиних правил ЦУІ, і далі застосовується до існуючих договорів.

Параграф 1. Конвенція складена французькою, німецькою і англійською мовами. У випадку розбіжностей автентичним є текст французькою мовою.

Параграф 2. На запит заінтересованої держави-члена Організація публікує офіційні переклади Конвенції іншими мовами у випадку, коли одна із цих мов є офіційною мовою принаймні у двох державах-членах. Ці переклади здійснюються при співробітництві з компетентними службами заінтересованих держав-членів.

Параграф 1. В рамках своєї офіційної діяльності Організація користується імунітетом від будь-якої форми судового втручання і судових рішень, за винятком тих рішень, коли:

a) Організація явно відмовляється від такого імунітету в будь-якому окремому випадку;

b) у разі пред'явлення третіми особами громадянського позову;

c) в разі зустрічного позову, що прямо пов'язаний з судочинством, ініційованим Організацією;

d) у разі накладення арешту згідно з вироком суду на утримання заробітної плати і винагород, які Організація сплачує членові свого персоналу.

Параграф 2. Власність та інші майнові цінності Організації, незалежно від місця їхнього знаходження, підлягають імунітету стосовно будь-якої форми реквізиції, конфіскації, секвестру, або будь-яких інших форм захоплення або накладення арешту, крім випадків, коли це необхідно як тимчасовий захід для запобігання нещасним випадкам, які зачіпають транспортні засоби, що належать Організації або експлуатуються нею, або для розслідувань у зв'язку з такими нещасними випадками.

Якщо в суспільно корисних цілях є необхідною експропріація, повинні бути вжиті всі заходи для того, щоб ця експропріація не стала перешкодою виконанню діяльності Організацією. При цьому необхідно завчасно, швидко і відповідним чином виплатити відшкодування.

Параграф 1. Кожна держава-член звільнює від прямих податків Організацію, її майно і доходи при виконанні нею офіційної діяльності. Якщо Організація на значну суму проводить закупівлю або використовує послуги, конче необхідні для виконання своєї офіційної діяльності, і вартість цих закупівель або послуг включає тарифи та збори, то держава-член вживає кожного разу, коли це можливо, необхідних заходів для звільнення від сплати податків і зборів подібного роду або для відшкодування їхньої суми.

Параграф 2. Жодного звільнення не надається стосовно податків і тарифів, які являють собою лише просте відшкодування наданих послуг.

Параграф 3. Майно, набуте згідно з параграфом 1, може бути продане або віддане в користування лише за умов, що встановлені державою-членом, яка надає звільнення від податків.

Параграф 1. Продукція, що імпортується або експортується Організацією і конче необхідна для виконання її офіційної діяльності, звільняється від всіх зборів і мита, що стягуються при імпорті і експорті.

Параграф 2. В рамках цієї статті не надається жодного звільнення, якщо закупівлі і ввезення майна або надання послуг відбуваються для особистих потреб персоналу Організації.

Параграф 3. До майна, що ввозиться згідно з параграфом 1, за аналогією застосовується стаття 3, параграф 3.

Офіційною діяльністю Організації, зазначеною в цьому Протоколі, є діяльність, що відповідає цілям, визначеним в статті 2 Конвенції.

Організація може отримувати і мати у своєму розпорядженні будь-які фонди, валюту, готівкові гроші або цінні папери та нерухоме майно. Вона може ними розпоряджатися для будь-якого використання, передбаченого Конвенцією, і мати рахунки в будь-якій валюті тією мірою, якою це необхідно для виконання покладених на неї зобов'язань.

Для зв'язку і пересилання всіх своїх документів Організації надаються умови, що є не менш сприятливими, аніж ті, що надаються кожною державою-членом іншим подібним міжнародним організаціям.

Представники держав-членів при виконанні своїх функцій і на час службових відряджень користуються такими привілеями та імунітетами на території кожної держави-члена:

a) імунітетом від підсудності, навіть після закінчення виконання обов'язків, за дії, зокрема усні та письмові заяви, здійснені при виконанні обов'язків; проте, цей імунітет не застосовується в разі заподіяння шкоди внаслідок нещасного випадку, який спричинений автомобілем чи іншим транспортним засобом, що належить представникові держави або ним керованим, або в разі порушення правил руху, яке стосується таких транспортних засобів;

b) імунітетом від арешту і слідчого ув'язнення за винятком затримання при скоєнні злочину;

c) імунітетом від арешту особистого багажу за винятком затримання при скоєнні злочину;

d) недоторканністю всіх їхніх службових паперів та документів;

e) звільнення їх самих та їхнього подружжя від усіх обмежень на в'їзд та звільнення від усіх формальностей реєстрації іноземців;

f) такими самими пільгами стосовно валютних правил, які встановлені для представників іноземних урядів при виконанні ними тимчасових офіційних місій.

Члени персоналу Організації при виконанні своїх функцій і на час службових відряджень користуються такими привілеями та імунітетами на території кожної держави-члена:

a) імунітетом від підсудності, навіть після закінчення виконання обов'язків, за дії, зокрема усні та письмові заяви, здійснені при виконанні обов'язків; проте, цей імунітет не застосовується в разі заподіяння шкоди внаслідок нещасного випадку, який спричинений автомобілем чи іншим транспортним засобом, що належить представникові держави або ним керованим, або в разі порушення правил руху, яке стосується таких транспортних засобів; члени персоналу продовжують користуватися цим імунітетом навіть після закінчення служби в Організації;

b) недоторканність всіх їхніх офіційних посвідчень і документів;

c) ті самі винятки з положень, що обмежують імміграцію і регулюють реєстрацію іноземців, що й винятки, які надаються членам персоналу міжнародних організацій; члени їхніх сімей, що проживають з ними, користуються тими самими умовами;

d) звільнення від національного прибуткового податку, за умови введення на користь Організації внутрішнього оподаткування на зарплату, надбавки і інші допомоги, що виплачуються Організацією; проте держави-члени мають можливість враховувати ці зарплати, надбавки і допомоги для розрахунку суми податку, що утримується з доходів, отриманих з інших джерел; держави-члени не зобов'язані застосовувати це фіскальне звільнення до допомоги, пенсій і регулярних довічних виплат, що перераховуються Організацією колишнім членам свого персоналу або особам, що мають на це право;

e) стосовно умов грошових обмінних операцій, то це ті самі привілеї, які звичайно надаються членам персоналу міжнародних організацій;

f) під час міжнародної кризи користуються, разом з членами їхніх сімей, що знаходяться на їхньому утриманні, такими самими пільгами по репатріації, якими користуються члени персоналу міжнародних організацій.

Експерти, що залучаються Організацією, для виконання функцій в Організації або під час відряджень, здійснюваних для неї, зокрема переїзди при виконанні цих функцій або під час цих відряджень, користуються такими привілеями і імунітетами у тій мірі, в котрій це їм необхідно для виконання їхніх функцій:

a) імунітетом від підсудності, навіть після закінчення виконання обов'язків, за дії, зокрема усні та письмові заяви, здійснені при виконанні обов'язків; проте, цей імунітет не застосовується в разі заподіяння шкоди внаслідок нещасного випадку, який спричинений автомобілем чи іншим транспортним засобом, що належить представникові держави або ним керованим, або в разі порушення правил руху, яке стосується таких транспортних засобів; експерти продовжують користуватися цим імунітетом навіть після закінчення служби в Організації;

b) недоторканність всіх їхніх офіційних посвідчень і документів;

c) пільги при обміні, необхідні для переводу їхньої зарплати;

d) ті самі пільги стосовно їхнього особистого багажу, що й пільги, котрі надаються представникам іноземних держав, що знаходяться у тимчасовому офіційному відрядженні.

Параграф 1. Привілеї і імунітети, передбачені цим Протоколом, встановлюються з єдиною метою забезпечити в будь-яких умовах вільне функціонування Організації і повну незалежність осіб, яким вони надаються. Компетентні органи припиняють дію будь-якого імунітету у всіх випадках, коли його збереження може перешкоджати правосуддю і коли він може бути припинений без завдання збитків досягненню мети, для якої він був наданий.

Параграф 2. Згідно з тлумаченням параграфа 1 компетентними органами є:

a) держави-члени стосовно своїх представників;

b) Адміністративний комітет стосовно Генерального секретаря;

c) Генеральний секретар стосовно решти службовців Організації і експертів, залучених Організацією.

Параграф 1. Жодне з положень цього Протоколу не може поставити під сумнів право, яким володіє держава-член щодо вжиття будь-яких заходів в інтересах збереження своєї суспільної безпеки.

Параграф 2. Організація постійно співпрацює з усіма компетентними органами держав-членів для забезпечення нормального управління питаннями правосуддя, дотримання законів і настанов відповідних держав-членів, а також для запобігання будь-якому зловживанню, до якого можуть привести привілеї і імунітети, передбачені цим Протоколом.

Жодна держава-член не зобов'язана надавати привілеї і імунітети, зазначені в:

a) статті 8, за винятком пункту "d";

b) статті 9, за винятком пунктів "a", "b" та "d";

c) статті 10, за винятком пунктів "a" та "b",

своїм власним громадянам або особам, що постійно проживають у цій державі.

Організація може укладати з однією або кількома державами-членами додаткові угоди для застосування цього Протоколу стосовно цієї держави-члена або цих держав-членів, а також інші угоди з метою забезпечення нормального функціонування Організації.

Параграф 1. Ці Єдині правила застосовуються до будь-якого договору залізничного перевезення пасажирів за плату або безоплатно, якщо місце відправки і призначення розміщені в двох різних державах-членах. Застосування не залежить від місця проживання або місця роботи і національності сторін, що укладають договір.

Параграф 2. Якщо міжнародне перевезення, що є предметом єдиного договору, включає, окрім міжнародного залізничного перевезення, ще й автомобільні перевезення або перевезення внутрішніми судноплавними лініями всередині держави-члена, то застосовуються ці Єдині правила.

Параграф 3. Якщо міжнародне перевезення, що є предметом єдиного договору, включає, окрім залізничного перевезення, міжнародне морське перевезення або перевезення внутрішньою судноплавною лінією, то ці Єдині правила застосовуються, якщо морське перевезення або перевезення внутрішньою судноплавною лінією здійснюється лініями, внесеними в перелік ліній, передбачений в статті 24, параграф 1 Конвенції.

Параграф 4. В частині відповідальності перевізника у випадках загибелі і поранення пасажирів ці Єдині правила застосовуються також стосовно осіб, які супроводжують партію вантажу, що перевозиться згідно з Єдиними правилами ЦІМ.

Параграф 5. Ці правила не розповсюджуються на перевезення між станціями сусідніх держав, якщо інфраструктура цих станцій керується одним або кількома підприємствами, що управляють інфраструктурою, що належать до однієї й тієї самої держави.

Параграф 6. Кожна держава, що підписала іншу подібну до цих Єдиних правил конвенцію про прямі міжнародні залізничні перевезення пасажирів, може при направленні заяви про приєднання до Конвенції заявити про те, що вона буде застосовувати ці Єдині правила до перевезень, що здійснюються лише на певній частині залізничної інфраструктури на її території. Ця частина залізничної інфраструктури повинна бути точно визначеною і пов'язаною з залізничною інфраструктурою держави-члена. Якщо держава робить зазначену вище заяву, тоді Єдині правила застосовуються лише за умови:

a) що місце відправлення і призначення, а також маршрут, передбачені в договорі перевезення, включені до встановленої інфраструктури або

b) що встановлена інфраструктура пов'язує інфраструктуру двох держав-членів і була передбачена в договорі перевезення як маршрут для транзитного сполучення.

Параграф 7. Держава, яка зробила застереження відповідно до параграфа 6, може в будь-який час відмовитись від нього, повідомивши про це депозитарію. Ця відмова набуває чинності через місяць після повідомлення про це держав-членів депозитарієм. Заява припиняє діяти, якщо конвенція, зазначена в параграфі 6, перше речення, припиняє свою дію для цієї держави.

Параграф 1. Будь-яка держава може у будь-який момент заявити про незастосування до пасажирів, що стали жертвами нещасного випадку на її території, всієї сукупності положень про відповідальність перевізника у випадку загибелі і поранення пасажирів, якщо вони є громадянами цієї держави або місцем їхнього постійного проживання є ця держава.

Параграф 2. Держава, що зробила заяву згідно з параграфом 1, може у будь-який час відмовитись від неї, повідомивши про це депозитарію. Ця відмова набуває чинності через місяць після повідомлення про це держав-членів депозитарієм.

Параграф 1. Згідно з текстом цих Єдиних правил вислів:

a) "перевізник" означає перевізника, з яким пасажир укладає договір перевезення згідно із цими Єдиними правилами, або наступного перевізника, що несе відповідальність на підставі цього договору;

b) "фактичний перевізник" означає перевізника, який не уклав договору перевезення з пасажиром, але якому перевізник, зазначений в пункті "а", довірив повністю або частково здійснити залізничне перевезення;

c) "загальні умови перевезення" означають умови перевізника у формі загальних умов або законно чинних тарифів у кожній з держав-членів, які у зв'язку з укладенням договору перевезення стали його невід'ємною частиною;

d) "транспортний засіб" означає транспортний засіб або причеп, що використовується для перевезення пасажирів.

Параграф 1. Держави-члени можуть укладати угоди, що передбачають відступи від цих Єдиних правил для перевезень, що здійснюються виключно поміж двома станціями, розміщеними по один і інший бік кордону, якщо між ними і кордоном немає іншої станції.

Параграф 2. Стосовно перевезень, що здійснюються двома державами-членами і проходять транзитом через державу, що не є учасником, заінтересовані держави-члени можуть укладати угоди, що відхиляються від цих Єдиних правил.

Параграф 3. За умови дотримання інших положень міжнародного цивільного права дві або кілька держав-членів можуть встановлювати поміж собою умови перевезення пасажирів, багажу, тварин і транспортних засобів в сполученні між цими державами.

Параграф 4. Про угоди, зазначені в параграфах 1 - 3, а також про набрання ними чинності повідомляється Міжурядовій організації міжнародних залізничних перевезень. Генеральний секретар Організації інформує про це держави-члени й заінтересовані підприємства.

Крім випадків, коли Єдині правила це ясно дозволяють, будь-яка умова договору, що безпосередньо або непрямо відхиляється від цих Єдиних правил, є недійсною і позбавленою будь-якої законної чинності. Недійсність таких умов не тягне за собою недійсності інших положень договору перевезення. Незважаючи на це перевізник може розширити свою відповідальність і обов'язки згідно з цими Єдиними правилами.

Параграф 1. Згідно з договором перевезення перевізник зобов'язується перевозити пасажира, а також за потреби багаж і транспортні засоби до місця призначення та видати багаж і транспортні засоби у місці призначення.

Параграф 2. Договір перевезення повинен бути підтверджений одним або кількома проїзними документами, що надаються пасажиру. Проте, не порушуючи статті 9, відсутність, неправильність або втрата проїзного документа не впливає ні на існування, ні на дійсність договору, що залишається під дією цих Єдиних правил.

Параграф 3. Проїзний документ має силу і свідчить про укладення і зміст договору перевезення доки не буде доведено протилежне.

Параграф 1. Загальні умови перевезення визначають форму і зміст проїзних документів, а також мову і шрифт, що повинні використовуватися при друку та заповненні їх.

Параграф 2. В проїзному документі повинні бути вказані як мінімум:

a) перевізник або перевізники;

b) помітка про те, що перевезення навіть за протилежної домовленості здійснюється згідно із цими Єдиними правилами; на це вказує скорочення CIV (ЦІВ);

c) будь-які відомості, необхідні для доказу укладення і змісту договору перевезення, та які дозволять пасажирові використовувати права, що випливають з цього договору.

Параграф 3. При отриманні проїзного документа пасажир повинен перевірити, чи складено його відповідно до його відомостей.

Параграф 4. Проїзний документ може бути передано іншій особі лише у випадку, коли він не є іменним, та якщо поїздка ще не розпочалася.

Параграф 5. Проїзний документ може складатися у формі електронної реєстрації даних, які можна перетворити в читабельні письмові знаки. Способи, що застосовуються для реєстрації і обробки даних, повинні бути еквівалентні з функціонального погляду, зокрема стосовно доказової сили представленого цими даними проїзного документа.

Параграф 1. За винятком протилежної угоди між пасажиром і перевізником, вартість перевезення сплачується завчасно.

Параграф 2. Загальні умови перевезення визначають, на яких умовах здійснюється відшкодування вартості перевезення.