Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 853/2004 від 29 квітня 2004 року про встановлення спеціальних гігієнічних правил для харчових продуктів тваринного походження

Оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечувати, щоб м’ясо свійської птиці, яке було оброблене спеціальним чином для утримування води, не вводилося в обіг як свіже м’ясо, а як м’ясні напівфабрикати, або ж використовувалося для виробництва перероблених продуктів.

1. До виробництва та введення в обіг м’яса парнокопитних диких ссавців, вирощених на фермі (Cervidae та Suidae), застосовуються положення секції I, крім випадків, коли компетентний орган вважатиме їх невідповідними.

2. До виробництва та введення в обіг м’яса безкілевих застосовуються положення секції II. Однак, якщо компетентний орган вважатиме за відповідне, застосовуються також і положення секції I. Повинні бути доступними відповідні приміщення, адаптовані під розмір тварин.

3. Незважаючи на положення пунктів 1 та 2, оператори ринку харчових продуктів можуть за дозволом компетентного органу здійснювати забій безкілевих, вирощених на фермі, та копитних, вирощених на фермі, вказаних у пункті 1, за місцем походження, якщо:

(a) тварини не можуть бути транспортовані з причин ризику для робітників чи захисту благополуччя тварин;

(b) зграя або стадо проходить регулярні ветеринарні огляди;

(c) власник тварин подав запит;

(d) компетентний орган заздалегідь поінформовано про дату і час забою тварин;

(e) господарство має процедури для концентрації птиці з метою уможливити проведення передзабійного огляду групи;

(f) господарство має об’єкти, придатні для забою, знекровлення та, якщо безкілеві підлягають скубанню, об’єкти для скубання тварин;

(g) вимоги щодо благополуччя тварин дотримано;

(h) забиті та знекровлені тварини транспортуються до бойні з дотриманням правил гігієни та без надмірних зволікань. Якщо транспортування триває понад дві години, за відповідної потреби тварини повинні бути заморожені. Патрання може здійснюватися на місці під наглядом ветеринара;

(i) до забитих тварин під час транспортування до бойні повинна додаватися заява оператора ринку харчових продуктів, який вирощував тварин, у якій наводиться ідентифікація тварин, інформація про введення ветеринарних препаратів та інші лікувальні заходи, дати введення чи проведення та періоди виведення (каренції).

та

(j) під час транспортування забитих тварин до схваленої потужності, до них повинен видаватися сертифікат, виданий і підписаний офіційним ветеринаром чи уповноваженим ветеринаром, яким підтверджується задовільний результат передзабійного огляду, правильність процедури забою та знекровлення, та вказується дата і час забою.

3a. Як відступ від пункту 3(j), компетентний орган може дозволити, щоб підтвердження правильності забою і знекровлення та дати і часу забою наводилися лише в заяві оператора ринку харчових продуктів, згаданій у пункті 3(i), за умови, що:

(a) господарство розташоване у державі-члені чи регіоні, визначених у статті 2(2)(p) Директиви 64/432/ЄЕС, що не підпадає під обмежувальні заходи у зв’язку зі здоров’ям тварин згідно з правом Союзу та національним законодавством;

(b) оператор ринку харчових продуктів підтвердив належний рівень компетенції для забою тварин без спричинення тваринам будь-якого надмірного болю, виснаження чи страждань згідно зі статтею 7(2) Регламенту (ЄС) № 1099/2009 та без обмеження положень статті 12 зазначеного Регламенту.

4. Оператори ринку харчових продуктів можуть також забивати бізонів на фермі відповідно до пункту 3 у виняткових обставинах.

1. Особи, які полюють на диких тварин з метою введення їх в обіг для споживання людиною, повинні мати достатні знання про патології диких тварин та про виробництво диких тварин і м’яса диких тварин та поводження з ними після вполювання, щоб мати змогу здійснити первинний огляд диких тварин на місці.

2. Проте, цілком достатньо, щоб принаймні одна особа з групи мисливців мала знання, згадані в пункті 1. Покликання у цій секції на "підготовлену особу" є покликаннями на таку особу.

3. Підготовленою особою може також бути охоронець диких тварин чи мисливствознавець, якщо він чи вона входить до групи мисливців чи перебуває неподалік від місця полювання. В останньому випадку мисливець повинен показати диких тварин охоронцю диких тварин чи мисливствознавцю, та поінформувати їх про будь-яку незвичну поведінку, помічену перед умертвінням.

4. Компетентний орган повинен переконатися, що мисливці пройшли належне навчання, щоб мати змогу стати підготовленими особами. Навчання має охоплювати щонайменше такі сфери:

(a) нормальна анатомія, психологія та поведінка диких тварин;

(b) незвична поведінка та патологічні зміни диких тварин через хвороби, забруднення довкілля чи інші фактори, що можуть мати вплив на здоров’я людей після споживання;

(c) правила гігієни та належні методи поводження з дикими тваринами після умертвіння, та їх транспортування, патрання тощо;

та

(d) законодавчі та адміністративні положення про здоров’я тварин і людей та гігієнічні умови, що регулюють введення в обіг диких тварин.

5. Компетентний орган повинен заохочувати організації мисливців у тому, щоб вони організовували та надавали таке навчання.

1. Після умертвіння з великих диких тварин повинні бути якомога швидше вилучені шлунки і кишки та, якщо необхідно, вони повинні бути знекровлені.

2. Підготовлена особа повинна здійснити огляд туші та видалених нутрощів з метою визначення будь-яких характеристик, що можуть свідчити про потенційний ризик м’яса для здоров’я. Огляд необхідно здійснювати якомога швидше після умертвіння.

3. М’ясо великих диких тварин може вводитися в обіг лише за умови, що туша транспортується до потужності з перероблення диких тварин якомога швидше після огляду, згаданого в пункті 2. Нутрощі повинні супроводжувати тушу, як зазначено в пункті 4. Нутрощі повинні лишатися ідентифіковними, щоб можливо було встановити тварину, якій вони належали.

4.

(a) Якщо під час огляду, згаданого в пункті 2, не було виявлено жодних незвичних характеристик, не спостерігалася незвична поведінка перед умертвінням та якщо відсутнє підозріле забруднення довкілля, підготовлена особа повинна долучити до туші тварини нумеровану заяву, у якій викладатимуться згадані факти. У такій заяві повинна також бути вказана дата, час і місце умертвіння.

Заява не повинна долучатися до туші тварини і може стосуватися більше ніж однієї туші, якщо кожна тварина належним чином ідентифікована та заява містить вказівку на ідентифікаційні номери кожної туші тварини з відповідною датою, часом та місцем умертвіння. Усі туші тварин, яких стосується одна заява, можуть надсилатися лише до однієї потужності з перероблення диких тварин.

Голови та нутрощі не обов’язково повинні відправлятися з тушами до потужності з перероблення диких тварин, крім випадків, коли йдеться про види, чутливі до трихінельозу (свині, непарнокопитні та інші), чиї голови (крім ікл) та діафрагма повинні супроводжувати тушу.

Однак, компетентний орган може дозволити, щоб голови тварин, чутливих до трихінельозу, надсилалися до технічних потужностей для виробництва мисливських трофеїв, які були схвалені відповідно до статті 18 Регламенту (ЄС) № 1774/2002. Технічне підприємство повинне бути вказане в заяві підготовленої особи. Копія такої заяви повинна надсилатися до технічного підприємства. Якщо результати тестування туш на трихінельоз виявляться позитивними, компетентний орган повинен здійснити офіційну перевірку з метою верифікації належного поводження з головою на технічному підприємстві.

Однак, мисливці повинні дотримуватися будь-яких додаткових вимог, що встановлюються державами-членами, у яких проводиться полювання, з метою уможливити моніторинг певних залишків і речовин відповідно до Директиви 96/23/ЄС.

(b) За інших обставин голова (крім ікл, рогів та рогових відростків) та всі нутрощі, крім шлунка та кишок, повинні долучатися до туші. Підготовлена особа, яка провела огляд, повинна поінформувати компетентний орган про незвичні характеристики, незвичну поведінку чи підозру забруднення довкілля, які не дали змогу йому чи їй скласти заяву відповідно до підпункту (a);

(c) Якщо підготовлена особа для проведення огляду, вказаного у пункті 2, недоступна у певному випадку, голова (крім ікл, рогів та рогових відростків) та всі нутрощі, крім шлунка та кишок, повинні долучатися до туші.

5. Після умертвіння протягом розумного періоду повинно бути розпочато охолодження, щоб досягнути температури м’яса на рівні не вище 7 °C. Якщо дозволяють кліматичні умови, активне охолодження не є необхідним.

6. Під час транспортування до потужності з перероблення диких тварин, не повинно допускатися нагромадження.

7. Великі дикі тварини, доставлені на потужність з перероблення диких тварин, повинні бути надані компетентному органу для огляду.

8. Крім того, великі дикі тварини з незнятою шкірою:

(a) можуть бути забіловані та введені в обіг лише якщо:

(i) перед зняттям шкіри їх зберігали та з ними працювали окремо від інших харчових продуктів та вони не були заморожені;

(ii) після зняття шкіри їх остаточно інспектували на потужності з перероблення диких тварин відповідно до Регламенту (ЄС) № 854/2004;

(b) можуть надсилатися до потужності з перероблення диких тварин в іншій державі-члені лише якщо під час транспортування до такої потужності з перероблення диких тварин вони супроводжуються сертифікатом, що відповідає типовому сертифікату, форму якого визначено в додатку до Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) № 636/2014 (- 9), виданого та підписаного офіційним ветеринаром, яким засвідчується, що дотримані вимоги пункту 4 щодо наявності заяви, якщо вимагається, та наявності разом з ними відповідних частин туші.

У разі, якщо найближча до території полювання потужність з перероблення диких тварин розташоване в іншій державі-члені, транспортування до такої потужності з перероблення диких тварин не потребує супроводу сертифікату, а лише заяви підготовленої особи, вказаної в пункті 2, згідно зі статтею 3(1) Директиви 89/662/ЄЕС, з урахуванням статусу здоров’я тварин у державі-члені походження.

9. До розбирання й обвалювання великих диких тварин застосовуються правила, встановлені у главі V секції I.

1. Підготовлена особа повинна здійснювати огляд з метою визначення будь-яких характеристик, що можуть свідчити про потенційний ризик м’яса для здоров’я. Огляд повинен здійснювати якомога швидше після умертвіння.

2. Якщо під час огляду було виявлено певні незвичні характеристики, спостерігалася незвична поведінка перед умертвінням та якщо існує підозра забруднення довкілля, підготовлена особа повинна проінформувати про це компетентний орган.

3. М’ясо дрібних диких тварин може вводитися в обіг лише за умови, що туша транспортується до потужності з перероблення диких тварин якомога швидше після огляду, згаданого в пункті 1.

4. Після умертвіння протягом розумного періоду повинне бути розпочато охолодження, щоб досягнути температури м’яса на рівні не вище 4 °C. Якщо дозволяють кліматичні умови, активне охолодження не є необхідним.

5. Патрання повинно бути проведене чи завершене без надмірних зволікань одразу після прибуття до потужності з перероблення диких тварин, крім випадків, якщо компетентним органом буде дозволено інакше.

6. Дрібні дикі тварини, доставлені на потужність з перероблення диких тварин, повинні бути надані компетентному органу для огляду.

7. До розбирання й обвалювання дрібних диких тварин застосовуються правила, встановлені у главі V секції II.

Оператори ринку харчових продуктів, які експлуатують потужність, виробляє подрібнене (січене) м’ясо, м’ясні напівфабрикати чи ММО, повинні забезпечити, щоб такі потужності:

1. були сконструйовані так, щоб виключити забруднення м’яса чи продуктів, зокрема шляхом:

(a) організації безперервного перебігу операцій;

або

(b) забезпечення розмежування між різними виробничими партіями;

2. мали приміщення для окремого зберігання запакованого і незапакованого м’яса і продуктів, якщо вони не зберігаються у різний час чи в такий спосіб, що матеріал паковання і спосіб зберігання не можуть стати джерелом забруднення м’яса чи продуктів;

3. мали таке оснащення приміщень, щоб виконувалися температурні вимоги, встановлені у главі III;

4. мали обладнання для миття рук персоналу, який працює з незапакованим м’ясом та продуктами, оснащене змішувачами, спроектоване таким чином, щоб виключити поширення забруднення;

та

5. мали об’єкти для дезінфікування інструментів гарячою водою при температурі не нижче 82 °C, або альтернативну систему еквівалентної дії.

Оператори ринку харчових продуктів, які виробляють подрібнене (січене) м’ясо, м’ясні напівфабрикати чи ММО, повинні забезпечити, щоб використовувана сировина відповідала викладеним нижче вимогам.

1. Сировина, що використовується для приготування подрібненого (січеного) м’яса, повинна відповідати таким вимогам:

(a) вона повинна відповідати вимогам для свіжого м’яса;

(b) вона повинна походити зі скелетних м’язів, включаючи прилеглі жирові тканини;

(c) вона повинна походити не від:

(i) м’ясної обрізі та обрубків (крім обрізі цілих м’язів);

(ii) ММО;

(iii) м’яса, що містить фрагменти кісток чи шкіру;

або

(iv) м’яса з голови, за винятком жувальних м’язів, нем’язових частин linea alba, зони зап’ястя та передплесна, вишкрібків із кісток та м’язів діафрагми (крім випадків, коли серозна оболонка була видалена).

2. Така сировина може використовуватися для приготування м’ясних напівфабрикатів:

(a) свіже м’ясо;

(b) м’ясо, яке відповідає вимогам пункту 1;

та

(c) якщо м’ясний напівфабрикат чітко не призначений для споживання без попередньої теплового оброблення:

(i) м’ясо, отримане від подрібнення (січення) чи фрагментування м’яса, яке відповідає вимогам пункту 1 крім пункту 1(c)(i);

та

(ii) ММО, яке відповідає вимогам пункту 3(d) глави III.

3. Сировина, що використовується для приготування ММО, повинна відповідати таким вимогам:

(a) вона повинна відповідати вимогам для свіжого м’яса;

(b) для вироблення ММО не повинна використовуватися така сировина:

(i) для свійської птиці - лапи, шкіра шиї та голова;

та

(ii) для інших тварин - кістки голови, копита/кінцівки, хвости, стегнові кістки, гомілкові кістки, плечові кістки, променеві кістки та ліктьові кістки.

Оператори ринку харчових продуктів, які виробляють подрібнене (січене) м’ясо, м’ясні напівфабрикати чи ММО, повинні забезпечити дотримання викладених нижче вимог.

1. Робота з м’ясом повинна бути організована у такий спосіб, щоб виключити чи мінімізувати забруднення. З цією метою оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, зокрема, що використовуване м’ясо:

(a) має температуру не вище 4 °C для свійської птиці, 3 °C для субпродуктів та 7 °C для іншого м’яса;

та

(b) надходить до цехів попереднього підготовлення поступово, мірою потреби.

2. До вироблення подрібненого (січеного) м’яса та м’ясних напівфабрикатів застосовуються викладені нижче вимоги.

(a) Якщо компетентний орган не дозволить обвалювання безпосередньо перед подрібненням, заморожене чи глибокозаморожене м’ясо, яке використовується для приготування подрібненого (січеного) м’яса чи м’ясних напівфабрикатів, перед заморожуванням повинно бути обвалене. Воно може зберігатися лише протягом обмеженого періоду.

(b) Якщо подрібнене (січене) м’ясо готують із охолодженого м’яса, його повинні підготувати:

(i) у разі свійської птиці - не довше як протягом трьох днів після забою;

(ii) у разі інших тварин, крім свійської птиці - не довше як протягом шести днів після забою;

або

(iii) протягом не довше як 15 днів після забою тварин, у разі обваленої та вакуумно запакованої яловичини та телятини.

(c) Відразу після виробництва, подрібнене (січене) м’ясо та м’ясні напівфабрикати повинні бути запаковані в первинне паковання чи вторинне паковання, та:

(i) охолоджені до внутрішньої температури не вище 2 °C для подрібненого (січеного) м’яса та 4 °C для м’ясних напівфабрикатів;

або

(ii) заморожені до внутрішньої температури не вище -18 °C.

Зазначені температурні умови повинні витримуватися протягом зберігання і транспортування.

3. Зазначені нижче вимоги застосовуються до виробництва та використання ММО, виробленого із застосуванням методів, що не змінюють структури кісток, використаних у виробництві ММО, та вміст кальцію яких не перевищує рівня кальцію подрібненого (січеного) м’яса.

(a) Сировина для виділення кісток з місцевої бойні повинна бути не старіша семи днів; в іншому разі сировина для виділення кісток повинна бути не старіша п’яти днів. Однак, туші свійської птиці повинні бути не старіші трьох днів.

(b) Механічне відділення повинно відбуватися одразу після виділення кісток.

(c) Якщо ММО не використовують відразу після отримання, його повинно бути поміщено до первинного паковання чи вторинного паковання та охолоджено до температури не вище 2 °C або заморожено до внутрішньої температури не вище -18 °C. Зазначені температурні вимоги повинні витримувати протягом зберігання і транспортування.

(d) Якщо оператор ринку харчових продуктів здійснює аналізи для підтвердження того, що ММО відповідає мікробіологічним критеріям для подрібненого (січеного) м’яса, ухваленим згідно з Регламентом (ЄС) № 852/2004, ММО може використовуватися у м’ясних напівфабрикатах, які однозначно не призначені для споживання до попереднього теплового оброблення чи у м’ясних продуктах.

(e) ММО, яке не відповідає критеріям, вказаним у пункті (d), може використовуватися лише для виробництва м’ясних продуктів, які зазнають теплового оброблення, на потужностях, схвалених відповідно до цього Регламенту.

4. До виробництва і використання ММО, виробленого з використанням методів, що відрізняються від згаданих у пункті 3, застосовуються такі вимоги.

(a) Сировина для виділення кісток з місцевої бойні повинна бути не старіша семи днів; в іншому разі сировина для виділення кісток повинна бути не старіша п’яти днів. Однак, туші свійської птиці повинні бути не старіші трьох днів.

(b) Якщо механічне відділення не відбувається невідкладно після виділення кісток, м’ясоносні кістки повинні зберігатися та транспортуватися при температурі не вище 2 °C або, якщо вони заморожені - не вище -18 °C.

(c) М’ясоносні кістки, отримані із заморожених туш, повинні не заморожуватися повторно.

(d) Якщо ММО не використовується протягом години після отримання, воно повинне бути невідкладно охолоджене до температури не вище 2 °C.

(e) Якщо ММО після охолодження не переробляється протягом 24 годин, воно повинне бути заморожене протягом 12 годин після виробництва, а його внутрішня температура протягом 6 годин повинна опуститися не вище -18 °C.

(f) Заморожене ММО перед зберіганням чи транспортуванням повинне бути запаковане до первинного паковання чи вторинного паковання, та не повинне зберігатися довше, ніж три місяці, а протягом періоду зберігання і транспортування його температура не може підніматися вище -18 °C.

(g) ММО може використовуватися лише для виробництва м’ясних продуктів, які зазнають теплового оброблення, на потужностях, схвалених відповідно до цього Регламенту.

5. Подрібнене (січене) м’ясо, м’ясні напівфабрикати та ММО після розморожування не повинні заморожуватися повторно.

1. На додаток до вимог Директиви 2000/13/ЄС (- 10), оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити відповідність із вимогою пункту 2, якщо цього вимагають національні норми держави-члена, на території якої продукт вводиться в обіг, та в такій мірі, у якій цього вимагають такі норми.

2. На пакунках, призначених для постачання кінцевому споживачеві, що містять подрібнене (січене) м’ясо свійської птиці чи непарнокопитних або м’ясні напівфабрикати, що містять ММО, повинна міститися примітка, що перед споживанням такий продукт повинен бути підданий тепловому обробленню.

1. Оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб для приготування м’ясних продуктів не використовувалися такі частини:

(a) генітальні органи самців і самиць, крім сім’яників;

(b) сечові органи, крім нирок та сечового міхура;

(c) хрящі гортані, трахеї та часточкові бронхи;

(d) очі та повіки;

(e) зовнішні слухові проходи;

(f) рогова тканина;

та

(g) для свійської птиці - голова (крім гребеня, вух, борідки та карункул), стравохід, м’язовий шлунок, кишки та генітальні органи.

2. Усе м’ясо, включаючи подрібнене (січене) м’ясо та м’ясні напівфабрикати, що використовується для виготовлення м’ясних продуктів, повинне відповідати вимогам, які встановлюються до свіжого м’яса. Проте, подрібнене (січене) м’ясо та м’ясні напівфабрикати, що використовуються для виробництва м’ясних продуктів, можуть не відповідати іншим спеціальним вимогам секції V.

1. Ця секція застосовується до живих двостулкових молюсків. За винятком положень про очищення, вона також застосовується до живих голкошкірих, живих оболонкових та живих морських черевоногих. Положення про класифікацію районів вирощування, визначених у частині A глави II цієї секції, не застосовуються до морських черевоногих та до голкошкірих, які не є фільтраторами.

2. Глави зIпо VIII застосовуються до тварин, зібраних у районах вирощування, які класифіковані компетентним органом відповідно до Регламенту (ЄС) № 854/2004. Глава IX застосовується до гребінцевих, зібраних за межами таких районів.

3. Глави V, VI, VIII та IX, а також пункт 3 глави VII застосовуються до роздрібної торгівлі.

4. Вимоги цієї секції доповнюють вимоги, встановлені Регламентом (ЄС) № 852/2004:

(a) у разі операцій, що їх здійснюють перед прибуттям живих двостулкових молюсків до потужності зі збирання та відправлення чи потужності з очищення, вони доповнюють вимоги додатка I до зазначеного Регламенту .

(b) у разі інших операцій, вони доповнюють вимоги додатка II до зазначеного Регламенту .

1. Живі двостулкові молюски не можуть бути введені в обіг для роздрібної торгівлі інакше, ніж через потужність зі збирання та відправлення, в якій на них має бути нанесено ідентифікаційну позначку відповідно до глави VII.

2. Оператори ринку харчових продуктів можуть приймати партії живих двостулкових молюсків, лише якщо дотримано вимог до документації, визначених у пунктах з 3 по 7.

3. Якщо оператор ринку харчових продуктів переміщує партію живих двостулкових молюсків між потужностями, така партія повинна супроводжуватися реєстраційним документом до прибуття до потужності зі збирання та відправлення чи переробної потужності.

4. Реєстраційний документ повинен бути складений принаймні однією з офіційних мов держави-члена, у якій розташована приймаюча потужність, та містити щонайменше передбачену нижче інформацію.

(a) У разі партії живих двостулкових молюсків, надісланих з району вирощування, реєстраційний документ повинен містити принаймні таку інформацію:

(i) дані про особу збирача та його адресу;

(ii) дату збирання;

(iii) розташування району вирощування, описаного якомога детальніше або кодовим номером;

(iv) епідеміологічний статус району вирощування;

(v) види молюсків та їх кількість;

та

(vi) призначення партії.

(b) У разі партії живих двостулкових молюсків, надісланих з району витримування, реєстраційний документ повинен містити принаймні інформацію, згадану в підпункті (a), а також таку інформацію:

(i) розташування району витримування;

та

(ii) тривалість витримування.

(c) У разі партії живих двостулкових молюсків, надісланих з потужності з очищення, реєстраційний документ повинен містити принаймні інформацію, згадану в підпункті (a), а також таку інформацію:

(i) адресу потужності з очищення;

(ii) тривалість очищення.

та

(iii) дату надходження партії до потужності з очищення та дату, коли партія залишила потужність з очищення.

5. Оператори ринку харчових продуктів, які надсилають партії живих двостулкових молюсків, повинні заповнити відповідні розділи реєстраційного документа в такий спосіб, щоб їх можливо було легко прочитати та неможливо змінити. Оператори ринку харчових продуктів, які отримують партії, повинні проставити на документі штамп з датою отримання партії чи записати дату отримання в інший спосіб.

6. Оператори ринку харчових продуктів повинні зберігати копію реєстраційного документа, який стосується кожної надісланої та отриманої партії, принаймні протягом дванадцяти місяців після відвантаження чи отримання (або довший період, якщо встановлений компетентним органом).

7. Однак, якщо:

(a) працівники, які збирають живих двостулкових молюсків, також працюють у потужності зі збирання та відправлення, потужності з очищення, у районі витримування чи на переробній потужності, які отримують живих двостулкових молюсків;

та

(b) єдиний компетентний орган здійснює нагляд за всіма дотичними потужностями,

- реєстраційні документи не є необхідними, якщо компетентний орган надає на це дозвіл.

1. Збирачі можуть збирати живих двостулкових молюсків лише з районів вирощування з фіксованим розташуванням та межами, які класифіковані як райони класу "A", "B" чи "C" компетентним органом відповідно до Регламенту (ЄС) № 854/2004 (а у відповідних випадках, у співпраці з операторами ринку харчових продуктів).

2. Оператори ринку харчових продуктів можуть вводити в обіг для безпосереднього споживання людиною живих двостулкових молюсків, зібраних у районах вирощування класу "A", лише якщо вони відповідають вимогам глави V.

3. Оператори ринку харчових продуктів можуть вводити в обіг для споживання людиною живих двостулкових молюсків, зібраних у районах вирощування класу "B", лише після оброблення у потужності з очищення чи після витримування.

4. Оператори ринку харчових продуктів можуть вводити в обіг для споживання людиною живих двостулкових молюсків, зібраних у районах вирощування класу "C", лише після витримування протягом тривалого періоду згідно з частиною C цієї глави.

5. Після очищення чи витримування, живі двостулкові молюски з районів вирощування класу "B" або "C" повинні відповідати всім вимогам глави V. Однак, живі двостулкові молюски з таких районів, які не пройшли очищення чи витримування, можуть надсилатися до переробної потужності, якщо вони повинні зазнати оброблення з метою усунення патогенних мікроорганізмів (а у відповідних випадках, після видалення піску, бруду чи слизу на тій самій чи на іншій потужності). Дозволені такі методи оброблення:

(a) стерилізація в герметично закритих контейнерах;

та

(b) теплове оброблення, що включає:

(i) занурення до киплячої води на період, достатній, щоб підняти внутрішню температуру м’яса молюска до рівня не нижче 90 °C, та підтримувати такий мінімальний рівень температури протягом періоду щонайменше 90 секунд;

(ii) варіння протягом трьох-п’яти хвилин у закритій посудині при температурі від 120 до 160 °C та тиском від 2 до 5 кг/см-2, та подальше зняття панцира і заморожування м’яса до внутрішньої температури -20 °C;

та

(iii) пропарювання під тиском у закритій посудині з дотриманням вимог стосовно часу варіння та внутрішньої температури м’яса молюска, згаданих у підпункті (i). Повинна використовуватися валідована методологія. Для перевірки рівномірного розподілу тепла повинні бути запроваджені та використовуватися процедури, засновані на принципах системи HACCP.

6. Оператори ринку харчових продуктів повинні не вирощувати живих двостулкових молюсків чи збирати їх з районів, які не класифіковані компетентним органом чи які не є придатними з гігієнічних причин. Оператори ринку харчових продуктів повинні брати до уваги будь-яку відповідну інформацію щодо придатності районів для виробництва і збирання, включаючи інформацію, отриману в результаті власних контрольних заходів чи контрольних заходів від компетентного органу. Вони повинні використовувати інформацію, зокрема, про екологічні та погодні умови, щоб визначати належні заходи, що їх потрібно застосувати до зібраних партій.

Оператори ринку харчових продуктів, які збирають живих двостулкових молюсків чи працюють з ними одразу після збирання, повинні забезпечити дотримання викладених нижче вимог.

1. Методи збирання і подальшого поводження повинні не призводити до додаткового забруднення чи надмірного пошкодження стулок чи тканин живих двостулкових молюсків або не призводити до змін, що можуть мати істотний вплив на придатність для оброблення очищенням, переробленням чи витримуванням. Оператори ринку харчових продуктів повинні, зокрема:

(a) відповідним чином захищати живих двостулкових молюсків від розчавлення, подряпин чи вібрацій;

(b) не піддавати живих двостулкових молюсків впливу екстремальних температур;

(c) не занурювати повторно живих двостулкових молюсків у воду, яка може спричинити додаткове забруднення;

та

(d) у разі кондиціонування у природних місцях, використовувати лише райони, які віднесені компетентним органом до класу "A".

2. Транспортні засоби повинні дозволяти відповідний відтік води, забезпечувати оптимальні умови для виживання та передбачати дієвий захист від забруднення.

Оператори ринку харчових продуктів, які здійснюють витримування живих двостулкових молюсків, повинні забезпечити дотримання викладених нижче вимог.

1. Оператори ринку харчових продуктів можуть використовувати лише райони, які схвалені компетентним органом як придатні для витримування живих двостулкових молюсків. Межі таких районів повинні бути чітко позначені буями, стовпами чи іншими фіксованими засобами. Між різними районами витримування та між районами витримування і районами вирощування повинна бути дотримана мінімальна відстань з метою мінімізувати будь-який ризик поширення забруднення.

2. Умови витримування повинні забезпечувати оптимальні умови для очищення. Зокрема, оператори ринку харчових продуктів повинні:

(a) використовувати методи поводження з живими двостулковими молюсками, призначеними для витримування, які б дозволяли відновлення фільтрувальної здатності після занурення до природних вод;

(b) не витримувати живих двостулкових молюсків зі щільністю, яка унеможливлює очищення;

(c) занурювати живих двостулкових молюсків у морську воду в районі витримування на достатній період, який встановлюється залежно від температури води, і такий період повинен становити принаймні два місяці, крім випадків, коли компетентним органом не погоджено коротший період на основі аналізу ризику оператора ринку харчових продуктів;

та

(d) забезпечувати достатнє розмежування окремих відрізків району витримування, щоб запобігати змішуванню партій; під час витримування повинна використовуватися система "пусто-зайнято", за якої нова партія не може закладатися, якщо не було повністю вилучено попередню партію.

3. Оператори ринку харчових продуктів, які експлуатують райони витримування, повинні безперервно вести записи про джерела живих двостулкових молюсків, періоди витримування, використані райони витримування та подальше призначення партій після витримування, щоб у разі інспектування з ними мав змогу ознайомитися компетентний орган.

1. Приміщення, розташовані на суші, не повинні перебувати під загрозою затоплення регулярними припливами чи стікання води з довколишніх територій.

2. Цистерни та ємності для зберігання води повинні відповідати таким вимогам:

(a) Внутрішні поверхні повинні бути гладкими, тривкими, непроникними та легко очищуватися.

(b) Вони повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечити повне стікання води.

(c) Будь-який вхід для води повинен бути розташований у позиції, яка виключає забруднення водопостачання.

3. Крім того, на потужностях з очищення цистерни для очищення повинні бути придатними для вміщення потрібного обсягу і типу продуктів, що підлягають очищенню.

Оператори ринку харчових продуктів, які здійснюють очищення живих двостулкових молюсків, повинні забезпечити дотримання викладених нижче вимог.

1. Перш ніж розпочати очищення, живі двостулкові молюски повинні бути вимиті чистою водою від бруду та накопичених решток.

2. Експлуатація системи очищення повинна давати змогу живим двостулковим молюскам швидко поновлювати та зберігати фільтрувальну здатність, виключати забруднення відходами, запобігати повторному забрудненню, а також залишатися після очищення живими та у придатному стані для первинного пакування, зберігання і транспортування до введення в обіг.

3. Кількість живих двостулкових молюсків, призначених для очищення, не повинна перевищувати місткості потужності з очищення. Живі двостулкові молюски повинні безперервно очищуватися протягом періоду, достатнього для досягнення відповідності гігієнічним стандартам глави V та мікробіологічним критеріям, ухваленим згідно з Регламентом (ЄС) № 852/2004.

4. Якщо у цистерні для очищення містяться кілька партій живих двостулкових молюсків, вони повинні бути одного виду, і тривалість їх оброблення повинна залежати від партії, яка потребує найдовшого періоду для очищення.

5. Контейнери, що їх використовують для тримання живих двостулкових молюсків у системах очищення, повинні мати таку конструкцію, яка дає змогу вільно протікати чистій морській воді. Товщина шарів живих двостулкових молюсків не повинна перешкоджати розкриттю стулок під час очищення.

6. Протягом очищення живих двостулкових молюсків у цистерні для очищення не повинні перебувати жодні ракоподібні, риби чи інші морські тварини.

7. Кожен пакунок з очищеними живими двостулковими молюсками, який надсилають до потужності зі збирання та відправлення, повинен містити етикетку із зазначенням, що всі молюски були очищені.

Оператори ринку харчових продуктів, які експлуатують потужності зі збирання та відправлення, повинні забезпечити дотримання викладених нижче вимог.

1. Поводження з живими двостулковими молюсками, зокрема, кондиціонування, сортування, первинне пакування та пакування, не повинні призводити до забруднення продукту чи впливати на життєздатність молюсків.

2. Перед відвантаженням стулки живих двостулкових молюсків повинні вимиватися чистою водою.

3. Живі двостулкові молюски повинні надходити з:

(a) району вирощування класу "A";

(b) райони витримування;

(c) потужності з очищення;

або

(d) іншої потужності зі збирання та відправлення.

4. Вимоги, встановлені у пунктах 1 та 2, також застосовуються до потужностей зі збирання та відправлення, розташованих на борту суден. На таких потужностях працюють з молюсками, які надходять з районів вирощування класу "A" чи з районів витримування.

Разом з дотриманням мікробіологічних критеріїв, ухвалених згідно з Регламентом (ЄС) № 852/2004, оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб живі двостулкові молюски, що вводяться в обіг для споживання людиною, відповідали стандартам, встановленим цією главою.

1. Вони повинні мати органолептичні якості свіжості та життєздатності, в тому числі стулки без бруду, відповідну реакцію на простукування та нормальну кількість міжстулкової рідини.

2. Вони не повинні містити морських біотоксинів, загальна кількість яких (виміряна в цілому тілі або в будь-якій окремій їстівній частині) перевищує такі межі:

(a) для паралітичної отрути молюсків (PSP) - 800 мікрограмів на кілограм;

(b) для амнестичної отрути молюсків (ASP) - 20 міліграмів домоєвої кислоти на кілограм;

(c) для окадаїнової кислоти, динофізистоксинів та пектенотоксинів разом - 160 мікрограмів еквівалентів окадаїкової кислоти на кілограм.

(d) для єссотоксинів - 3,75 міліграмів еквіваленту єссотоксинів на кілограм;

та

(e) для азаспіркислот - 160 мікрограмів еквівалентів азаспіркислот на кілограм.

1. Устриці повинні запаковуватися до первинного паковання чи вторинного паковання опуклою стулкою донизу.

2. Усі пакунки живих двостулкових молюсків, що відвантажуються з потужностей зі збирання та відправлення чи призначені для іншої потужності зі збирання та відправлення, повинні бути закриті. Пакунки з живими двостулковими молюсками, призначені для безпосередньої роздрібної торгівлі, повинні залишатися закритими доти, доки вони не будуть виставлені для продажу кінцевим споживачам.

1. Етикетка, включаючи ідентифікаційну позначку, повинна бути водонепроникною.

2. На додаток до загальних вимог до ідентифікаційних позначок, наведених у секції I додатка II, на етикетці повинна вказуватися така інформація:

(a) вид живих двостулкових молюсків (звичайна і наукова назва);

та

(b) дата пакування, що містить принаймні день і місяць.

Як відступ від положень Директиви 2000/13/ЄС, дата мінімального терміну зберігання може бути замінена приміткою "при продажу ці тварини повинні бути живими".

3. Етикетка на пакованні живих двостулкових молюсків, які не запаковані в окремі пакунки для кінцевих споживачів (споживчу тару), повинна зберігатися роздрібним торговцем принаймні протягом 60 днів з дати розділення вмісту паковання.

1. Оператори ринку харчових продуктів, які здійснюють зберігання і транспортування живих двостулкових молюсків, повинні забезпечити, щоб вони утримувалися при температурі, яка не має негативного впливу на їхню харчову безпечність чи життєздатність.

2. Живих двостулкових молюсків не повинні повторно занурювати у воду чи обприскувати нею після того, як їх було запаковано для роздрібної торгівлі та відвантажено з потужності зі збирання та відправлення.

Оператори ринку харчових продуктів, які збирають гребінцевих, морських черевоногих та голкошкірих, які не є фільтраторами, за межами класифікованих районів вирощування чи які працюють з такими гребінцевими та/або такими морськими черевоногими та/або голкошкірими, повинні дотримуватися таких вимог:

1. Гребінцеві, морські черевоногі та голкошкірі, які не є фільтраторами, не повинні вводитися в обіг, якщо вони збиралися та у разі поводження з ними не відповідно до частини B секції II, та якщо вони не відповідають стандартам, встановленим главою V, що підтверджується системою власних перевірок.

2. На додаток до пункту 1, якщо дані офіційних програм моніторингу дозволяють компетентним органам класифікувати рибальські угіддя (а у відповідних випадках, у співпраці з операторами ринку харчових продуктів), положення частини A глави II застосовуються до гребінцевих за аналогією.

3. Гребінцеві, морські черевоногі та голкошкірі, які не є фільтраторами, не можуть бути введені в обіг для споживання людиною інакше, ніж за посередництва рибного аукціону, потужності зі збирання та відправлення чи переробної потужності. Оператори ринку харчових продуктів, на чиїх потужностях працюють з гребінцевими та/або морськими черевоногими та/або голкошкірими, повинні повідомити про цей факт компетентний орган, а якщо йдеться про потужності зі збирання та відправлення, то дотримуватися відповідних вимог глав III та IV.

4. Оператори ринку харчових продуктів у разі поводження з гребінцевими, живими морськими черевоногими та живими голкошкірими, які не є фільтраторами, повинні дотримуватися:

(a) вимог щодо документації, визначених у пунктах 3-7 глави I, якщо застосовно. У такому разі реєстраційний документ повинен чітко визначати місце району, в якому вирощувалися гребінцеві та/або живі морські черевоногі та/або живі голкошкірі; або

(b) вимог пункту 2 глави VI щодо закриття всіх пакунків з живими гребінцевими, живими морськими черевоногими та живими голкошкірими, відвантаженими для роздрібної торгівлі, та вимог глави VII щодо ідентифікаційної позначки та маркування.

1. Ця секція не застосовується до двостулкових молюсків, голкошкірих, оболонкових і морських черевоногих, які вводяться в обіг живими. За винятком глав I та II, вона застосовується до таких тварин, якщо вони не вводяться в обіг живими, і в такому разі вони повинні бути отримані згідно з секцією VII.

Вона застосовується до розморожених неперероблених продуктів рибальства та свіжих продуктів рибальства, до яких були додані харчові добавки відповідно до застосовних положень законодавства Союзу.

2. Частини A, C та D глави III, частина A глави IV та глава V застосовуються до роздрібної торгівлі.

3. Вимоги цієї секції доповнюють вимоги, встановлені Регламентом (ЄС) № 852/2004:

(a) У разі потужностей, включаючи судна, задіяних у первинному виробництві та пов’язаних операціях, вони доповнюють вимоги додатка I до зазначеного Регламенту .

(b) У разі інших потужностей, включаючи судна, вони доповнюють вимоги додатка II до зазначеного Регламенту .

(c) У разі постачання води, вони доповнюють вимоги глави VII додатка II до зазначеного Регламенту ; чиста морська вода може використовуватися для поводження з продуктами рибальства чи промивання продуктів рибальства, виробництва льоду, що використовується для охолодження продуктів рибальства, та швидкого охолодження ракоподібних і молюсків після їх варіння.

Як відступ від пункту (a), пункт 7 частини A додатка I до Регламенту (ЄС) № 852/2004 може не застосовуватися до операторів, які займаються маломасштабним прибережним рибальством у розумінні статті 26(1) Регламенту Ради (ЄС) № 1198/2006 (- 11), та здійснюють свою діяльність лише протягом коротких періодів тривалістю до 24 годин.

4. Щодо продуктів рибальства:

(a) первинне виробництво охоплює розведення, виловлювання та збирання живих продуктів рибальства з метою подальшого введення в обіг;

та

(b) пов’язані операції охоплюють будь-які подальші та додаткові операції, якщо їх виконують на борту риболовних суден: забій, знекровлення, відділення голови, патрання, видалення плавців, заморожування та первинне пакування; вони також включають:

1. транспортування та зберігання продуктів рибальства, характер яких істотно не змінений, включаючи живі продукти рибальства, в рибних господарствах на суші;

та

2. транспортування продуктів рибальства, характер яких істотно не змінений, включаючи живі продукти рибальства, з місця виробництва до першої потужності призначення.

Оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб:

1. судна, які використовуються для збирання продуктів рибальства з їх природного середовища, або для поводження з ними чи їх перероблення після збирання, відповідали вимогам до конструкції та обладнання, встановленим у частині I;

та

2. операції, що їх виконують на суднах, відбувалися відповідно до правил, встановлених у частині II.

A. Вимоги до всіх суден

1. Судна повинні бути спроектовані та сконструйовані таким чином, щоб не спричиняти забруднення продуктів брудною трюмною водою, відходами, димом, паливом, нафтою, мастилом чи іншими небажаними речовинами.

2. Поверхні, з якими можуть контактувати продукти рибальства, повинні бути вироблені з належного не корозійного матеріалу з гладкою поверхнею, який легко очищується. Поверхневі покриття повинні бути тривкими та нетоксичними.

3. Обладнання та матеріали, що використовуються для роботи з продуктами рибальства, повинні бути зроблені з некорозійних матеріалів, які легко очищуються та дезінфікуються.

4. Якщо судно має обладнання для забору води, що використовується з продуктами рибальства, вхід такого обладнання повинен бути розташований у позиції, яка виключає забруднення водопостачання.

B. Вимоги до суден, спроектованих та обладнаних для зберігання свіжих продуктів рибальства протягом довше ніж 24 години

1. Судна, спроектовані та обладнані для зберігання свіжих продуктів рибальства протягом довше ніж 24 години, повинні бути обладнані трюмами, цистернами чи контейнерами для зберігання продуктів рибальства при температурах, встановлених у главі VII.

2. Сховища повинні бути відокремлені від машинних приміщень та від кубриків розподільниками (перегородками), які є достатніми для запобігання будь-якому забрудненню продуктів рибальства, що їх зберігають. Сховища та контейнери, які використовуються для зберігання продуктів рибальства, повинні забезпечувати їх збереження за задовільних гігієнічних умов та, якщо необхідно, забезпечувати, щоб тала вода не лишалася контактувати з продуктами.

3. На суднах, обладнаних для охолодження продуктів рибальства в охолодженій чистій морській воді, цистерни повинні бути оснащені приладами для підтримання однакової температури по всій цистерні. Подібні прилади повинні забезпечувати таку швидкість охолодження, за якої суміш риб та чистої морської води досягала б температури не вище 3 °C протягом шести годин після навантажування та не вище 0 °C протягом 16 годин, та повинні дозволяти моніторинг і, якщо необхідно, реєстрацію температур.

C. Вимоги до рибоморозильних суден

Рибоморозильні судна повинні:

1. мати морозильне обладнання з достатньою продуктивністю, щоб знизити температуру настільки швидко, щоб досягнути внутрішньої температури не вище -18 °C;

2. мати холодильне обладнання з достатньою продуктивністю, щоб тримати продукти рибальства у трюмах при температурі не вище -18 °C. Трюми повинні бути обладнані приладом реєстрації температур у місці, в якому з нього легко зняти покази. Температурний сенсор вимірювача повинен бути розташований у зоні трюму, в якій температура є найвищою;

та

3. виконувати вимоги до суден, спроектованих та обладнаних для збереження свіжих продуктів рибальства протягом довше ніж 24 години, встановлених у пункті 2 частини B.

D. Вимоги до рибопромислових суден