Директива 2004/35/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про екологічну відповідальність за попередження та ліквідацію наслідків завданої навколишньому середовищу шкоди від 21 квітня 2004 року

1.2. Визначення відновлювальних заходів

Визначення заходів початкового відновлення

1.2.1. Необхідно передбачити варіанти, що містять дії для безпосереднього наближення природних ресурсів та послуг до їх вихідного стану або шляхом застосування природного відновлення.

Визначення заходів додаткового та компенсаційного відновлення

1.2.2. Під час визначення важливості заходів додаткового та компенсаційного відновлення підходи, в першу чергу належить використовувати підходи, що походять від принципу рівнозначності ресурс-ресурс або послуга-послуга. За такими підходами, що забезпечують природні ресурси або типові послуги, в першу чергу належить використовувати кількість та якість, що є рівнозначними кількості та якості, яким було завдано шкоду. Якщо останнє є неможливим, забезпечуються інші природні ресурси або послуги. Наприклад, зменшення якості могло б бути компенсованим збільшенням кількості відновлювальних заходів.

1.2.3. Якщо неможливо використовувати "першокласні" підходи ресурс-ресурс або послуга-послуга, використовуються інші методи оцінки. Компетентний орган може приписати, наприклад метод фінансової оцінки, для визначення важливості необхідних заходів додаткового та компенсаційного відновлення. Якщо є можливість оцінити втрати в ресурсах або в послугах, але неможливо оцінити у своєчасності або в обґрунтованій вартості природних ресурсів або послуг заміни, компетентні органи можуть здійснити вибір на користь відновлювальних заходів, вартість яких дорівнює оціненій грошовій вартості втрачених природних ресурсів або послуг.

Додаткові та компенсаційні відновлювальні заходи мають бути продуманими таким чином, щоб передбачити використання додаткових природних ресурсів та/або послуг таким чином, щоб враховувати переваги щодо часу та графіку відновлювальних заходів. Наприклад, чим більший строк повернення у вихідний стан, тим більш важливими будуть застосовані заходи компенсаційного відновлення (в той же час, всі інші речі залишаються рівнозначними).

1.3. Вибір варіантів відновлення

1.3.1. Обґрунтовані варіанти відновлення мають бути оцінені за допомогою найкращих наявних технологій, що базуються на наступних критеріях:

- вплив кожного варіанту на здоров'я громадян та суспільну безпеку,

- вартість запровадження варіанту,

- перспективи успіху кожного варіанту,

- захід, у якому кожний варіант буде чинити перешкоду будь-якому подальшому розповсюдженню шкоди, а також захід завдяки якому запровадження даного варіанту допоможе уникнути виникнення побічної шкоди,

- захід, у якому кожен варіант має сприятливий вплив на кожну складову природного ресурсу або послуги,

- захід, у якому кожен варіант враховує належні соціальні, економічні та культурні аспекти, а також інші, характерні для певної місцевості, належні показники,

- строк, необхідний для ефективної ліквідації наслідків шкоди, завданої навколишньому середовищу,

- захід, у якому кожен варіант дозволяє відновлення місцевості, якій було завдано екологічної шкоди,

- географічний зв'язок з місцевістю, якій було завдано екологічну шкоду.

1.3.2. Під час оцінки різних визначених варіантів відновлення, можуть бути вибрані заходи початкового відновлення, що не повністю відновлюють вихідний стан водних ресурсів або біологічних видів або природних ареалів, що перебувають під охороною, яким було завдано шкоду або такі, що повільніше відновлюють вихідний стан. Таке рішення може бути прийнятим лише, якщо природні ресурси або послуги втрачені на початковій місцевості внаслідок рішення компенсуються посиленням додаткових та компенсаційних дій, здатних надати подібний до втраченого рівень природних ресурсів або послуг. Так відбувається, наприклад, якщо рівнозначні природні ресурси або послуги могли б бути наданими в іншому місці з меншою ціною. Ці додаткові заходи відновлення мають бути визначеними відповідно до передбачених в розділі 1.2.2 норм.

1.3.3. Не дивлячись на норми, визначені в розділі 1.3.2. та відповідно до частини 3 статті 7 компетентний орган має право прийняти рішення про те, що не буде вжито жодного заходу додаткового відновлення, якщо:

a) вже застосовані відновлювальні заходи забезпечують відсутність існування жодного значного ризику негативного впливу на здоров'я людини, водне середовище або біологічні види та природні ареали, що перебувають під охороною, а також

b) вартість відновлювальних заходів, які належить вжити для відновлення вихідного стану або еквівалентного рівня була б диспропорційною по відношенню до підрахованої користі для навколишнього середовища.

2. Ліквідація наслідків шкоди, що вражає ґрунти

Необхідні заходи вживаються з метою забезпечення, щонайменше, ліквідації, контролю, огородження дамбами або скорочення зазначених забруднюючих речовин таким чином, щоб забруднені ґрунти, враховуючи, на момент забруднення, їх нинішнє та передбачене на майбутнє використання, більше не містили значного ризику негативного впливу на здоров'я людини. Існування такого ризику оцінюється шляхом застосування процедури оцінки ризиків, яка враховує характеристики та функцію ґрунтів, природу та концентрацію шкідливих речовин, препаратів, організмів та мікроорганізмів, їх небезпечність та можливість розповсюдження. Використання має бути запроваджуватись на основі нормативних актів про використання ґрунтів, або інших належних нормативних актів, чинних, в разі необхідності на момент, коли було завдано шкоди.

Якщо ґрунти призначаються для іншого використання, всі необхідні заходи вживаються для попередження будь-якого ризику негативного впливу на здоров'я людини.

За відсутності законодавства стосовно враження ґрунтів або інших належних нормативних актів, природа зазначеної території, якій було завдано шкоди, визначає, враховуючи потенціал розвитку останньої, використання зазначеної зони ґрунтів.

Належить передбачити варіант природного відновлення, тобто варіант із застосуванням якого не буде проводитись жодного безпосереднього втручання людини в процес відновлення.

1. Експлуатація установок, що підлягають отриманню дозволу на підставі Директиви Ради 96/61/ЄС від 24 вересня про комплексне попередження та скорочення забруднення(1).

(1) ОВ L 257 від 10.10.1996, С. 26. Директива з останніми змінами, внесеними Регламентом (ЄС) N 1882/2003.

2. Операції управління ліквідацією відходів, зокрема збір, транспортування, використання в якості сировини, а також видалення відходів та небезпечних відходів, враховуючи нагляд за такими операціями, подальшу обробку зон видалення, що підлягають отриманню дозволу або реєстрації на підставі Директиви Ради 75/442/ЄЕС від 15 липня 1975 року про відходи(2) та Директиви Ради 91/689/ЄЕС від 12 грудня 1991 року про небезпечні відходи(3).

(2) ОВ L 194 від 25.7.1975, С.39. Директива з останніми змінами, внесеними Регламентом (ЄС) N 1882/2003.

(3) ОВ L 377 від 31.12.1991, С. 20. Директива зі змінами, внесеними Директивою 94/31/ЄС (ОВ L 168 від 2.7.1994, С. 28).

Така діяльність містить, між іншим, використання смітників відповідно до Директиви Ради 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 року про вивезення відходів на смітники(4) та використання підприємств зі спалювання відходів відповідно до Директиви Європейського Парламенту та Ради 2000/76/ЄС від 4 грудня 2000 року про спалювання відходів(5).

(4) ОВ L 182 від 16.7.1999, С. 1. Директива зі змінами, внесеними Регламентом (ЄС) N 1882/2003.

(5) ОВ L 332 від 28.12.2000, С. 91.

В цілях даної Директиви держави-члени можуть прийняти рішення, що такі види діяльності не включають розсіювання в сільськогосподарських цілях добрив з відходів зі станцій очистки міських стічних вод, оброблених відповідно до схваленої норми.

3. Будь-які скиди, що здійснюються у внутрішні поверхневі води, підлягають отриманню попереднього дозволу на підставі Директиви Ради 76/464/ЄЕС від 4 травня 1976 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, скиди який було здійснено у водне середовище Спільноти(6).

(6) ОВ L 129 від 18.5.1976, С. 23. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2000/60/ЄС.

4. Будь-які скиди речовин у підземні води підлягають отриманню попереднього дозволу на підставі Директиви Ради 80/68/ЄЕС від 17 грудня 1979 року про захист підземних вод від забруднення, спричиненого деякими небезпечними речовинами(7).

(7) ОВ L 20 від 26.1.1980, С. 43. Директива зі змінами, внесеними Директивою 91/692/ЄЕС (ОВ L 377 від 31.12.1991, С. 48).

5. Викиди або проникнення забруднюючих речовин у поверхневі або підземні води підлягає отриманню дозволу, згоди або реєстрації на підставі Директиви 2000/60/ЄС.

6. Відведення та огородження дамбами води підлягає отриманню попереднього дозволу на підставі Директиви 2000/60/ЄС.

7. Виготовлення, використання, зберігання на складі, обробка, розфасування, викиди у навколишнє середовище та вивезення на місце:

a) небезпечних речовин, відповідно до частини 2 статті 2 Директиви Ради 67/548/ЄЕС від 27 червня 1967 року про наближення законів, підзаконних та адміністративних положень держав-членів стосовно класифікації, упаковки та етикетування небезпечних речовин(8);

(8) ОВ L 196 від 16.8.1967, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Регламентом (ЄС) N 807/2003.

b) небезпечних препаратів, відповідно до частини 2 статті 2 Директиви Європейського Парламенту та Ради 1999/45/ЄС від 31 березня 1999 року про наближення законів, підзаконних та адміністративних положень держав-членів стосовно класифікації, упаковки та етикетування небезпечних препаратів(9);

(9) ОВ L 200 від 30.7.1999, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Регламентом (ЄС) N 1882/2003.

c) фітофармацевтична продукція для захисту рослин, відповідно до визначення пункту 1) статті 2 Директиви Ради 91/414/ЄЕС від 15 липня 1991 року про випуск на ринок фітофармацевтичної продукції(10);

(10) ОВ L 230 від 19.8.1991, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Регламентом (ЄС) N 806/2003 (ОВ L 122 від 16.5.2003, С. 1).

d) біоцидні препарати, відповідно до визначення останніх в пункті а) частини 1 статті 2 Директиви Європейського Парламенту та Ради 98/8/ЄС від 16 лютого 1998 року про випуск на ринок біоцидних препаратів(11),

(11) ОВ L 123 від 24.4.1998, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Регламентом (ЄС) N 1882/2003.

8. Перевезення автошляхами, залізницею, шляхами внутрішнього судноплавства, а також морськими та повітряними шляхами небезпечних або забруднюючих товарів відповідно до Додатку А Директиви Ради 94/55/ЄС від 21 листопада 1994 року про наближення законодавств держав-членів стосовно перевезень небезпечних товарів автошляхами(12), або відповідно до Додатку до Директиви Ради 96/49/ЄС від 23 липня 1996 року про наближення законодавств держав-членів стосовно перевезення небезпечних товарів залізницею(13), або відповідно до Директиви Ради 93/75/ЄЕС від 13 вересня 1993 року про мінімальні умови, що вимагаються для суден з призначенням до морських портів Спільноти або виходять з останніх, здійснюючи перевезення небезпечних або забруднюючих товарів(14).

(12) ОВ L 319 від 12.12.1994, С. 7. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Ради 2003/28/ЄС (ОВ L 90 від 8.4.2003, С. 45).

(13) ОВ L 235 від 17.9.1996, С. 25. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Ради 2003/29/ЄС (ОВ L 90 від 8.4.2003, С. 47).

(14) ОВ L 247 від 5.10.1993, С. 19. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту та Ради 2003/29/ЄС (ОВ L 324 від 29.11.2002, С. 53).

9. Експлуатація установок, що підлягають отриманню дозволу на підставі Директиви Ради 84/360/ЄЕС від 28 червня 1984 року про боротьбу з атмосферним забрудненням, що походить з промислових установок(15), що стосується викидів у повітря будь-яких забруднюючих речовин, на які розповсюджується дія даної Директиви.

(15) ОВ L 188 від 16.7.1984, С. 20. Директива зі змінами, внесеними Директивою 91/692/ЄЕС (ОВ L 377 від 31.12.1991, С. 48).

10. Будь-яке закрите використання, враховуючи перевезення, генетично модифікованих мікроорганізмів відповідно до Директиви Ради 90/219/ЄЕС від 23 квітня 1990 року про закрите використання генетично модифікованих мікроорганізмів(16).

(16) ОВ L 117 від 8.5.1990, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Регламентом (ЄС) N 1882/2003.

11. Будь-яке умисне розповсюдження в навколишньому середовищі, будь-яке перевезення або випуск на ринок генетично модифікованих організмів відповідно до Директиви Європейського Парламенту та Ради 2001/18/ЄС від 12 березня 2001 року про умисне розповсюдження в навколишньому середовищі генетично модифікованих організмів(17).

(17) ОВ L 106 від 17.4.2001, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Регламентом (ЄС) N 1830/2003 (ОВ L 268 від 18.10.2003, С. 24).

12. Переміщення з перетином кордону відходів на в'їзді та виїзді з Європейського Союзу підлягає отриманню попереднього дозволу або є забороненим на підставі Регламенту Ради (ЄЕС) N 259/93 від 1 лютого 1993 року про нагляд та контроль за переміщенням відходів на в'їзді та виїзді з Європейської Спільноти(18).

(18) ОВ L 30 від 6.2.1993, С. 1. Регламент з останніми змінами, внесеними Регламентом Комісії (ЄС) N 2557/2001 (ОВ L 349 від 31.12.2001, С. 1).

a) Міжнародна конвенція від 27 листопада 1992 року про цивільну відповідальність за шкоду завдану забрудненням паливом;

b) Міжнародна конвенція від 27 листопада 1992 року про створення Міжнародного фонду відшкодування збитків, завданих забрудненням паливом;

c) Міжнародна конвенція від 23 березня 2001 року про цивільну відповідальність за шкоду завдану забрудненням бункерним паливом;

d) Міжнародна конвенція від 3 травня 1996 року про відповідальність та відшкодування збитків, пов'язаних з перевезенням морськими шляхами шкідливих та потенційно небезпечних речовин;

e) Конвенція від 10 жовтня 1989 року про цивільну відповідальність за шкоду, завдану під час перевезення небезпечних товарів автошляхами, залізницею та суднами внутрішнього судноплавства.

a) Паризька конвенція від 29 липня 1960 року про цивільну відповідальність в галузі атомної енергії, а також Додаткова Брюссельська конвенція від 31 січня 1963;

b) Віденська конвенція від 21 травня 1963 року про цивільну відповідальність в галузі атомної енергії;

c) Конвенція від 12 вересня 1997 року про додаткове фінансування у зв'язку з шкодою атомної індустрії;

d) Спільний протокол від 21 вересня 1988 року про застосування Віденської та Паризької конвенцій;

e) Брюссельська конвенція від 17 грудня 1971 року про цивільну відповідальність в галузі морських перевезень ядерних речовин.

У передбачених частиною 1 статті 18 звітах повинен зазначатись перелік випадків завданої екологічної шкоди та відповідальності на підставі даної Директиви з наступною інформацією та даними для кожного випадку:

1) тип шкоди, завданої навколишньому середовищу, дата вчинення та/або виявлення цієї шкоди, а також дата порушення провадження на підставі даної Директиви;

2) код класифікації видів діяльності відповідальних юридичних осіб або юридичної особи(1);

(1) Може бути використаним Код NACE (Регламент Ради (ЄЕС) N 3037/90 від 9 жовтня 1990 року про статистичну номенклатуру економічної діяльності на території Європейської Спільноти (ОВ L 293 від 24.10.1990, С. 1)).

3) відповідь на питання про те, чи було відповідальними сторонами або кваліфікованими суб'єктами подали оскарження в судовому порядку. (Повинні зазначатись типи позивачів та результати провадження);

4) результати відновлювальних дій;

5) дата закриття провадження;

До своїх звітів держави-члени можуть додати будь-яку іншу інформацію та дані, які вони вважать корисними для здійснення правильної оцінки дії даної Директиви, наприклад:

1) вартість заходів відновлення та попередження відповідно до даної Директиви:

- оплачених безпосередньо відповідальними сторонами, якщо така інформація є доступною;

- відшкодованих у відповідальних сторін;

- не відшкодованих у відповідальних сторін (повинні зазначатись причини відсутності відшкодування);

2) результати промоутерських акцій та запровадження використаних відповідно до даної Директиви інструментів фінансової гарантії;

3) оцінка додаткових річних адміністративних витрат, здійснених органами державної влади у зв'язку зі створенням та діяльністю необхідних для запровадження та забезпечення дотримання даної Директиви адміністративних структур.

Комісія враховує частину 2 статті 14. Відповідно до цієї статті вона подасть через шість років після набрання чинності Директивою, звіт у якому буде, між іншим, викладено питання доступності за обґрунтовану вартість та умов страхування, а також інших форм фінансової гарантії. Звіт, зокрема, буде враховувати розробку ринковими силами належної продукції в галузі фінансової гарантії у зв'язку з зазначеними аспектами. В ньому буде розглянуте також поступове наближення в залежності від типу шкоди та характеру ризику. В світлі цього звіту, Комісія подасть, в разі необхідності, пропозиції, як тільки виявиться така нагода. Вона здійснить аналіз впливу, розповсюдження на економічні, соціальні та екологічні аспекти, відповідно до норм, що застосовуються в цьому питанні, зокрема між інституційну угоду "Краще приймати закони" та повідомлення Комісії з аналізу впливу (СОМ(2002) 276 заключна частина).