(b) моделі, які використовувалися, мають здатність адекватно фіксувати усі значні ризики, включені до прибутків від акцій, включаючи загальний ринковий ризик та специфічну ризикову уражуваність акціонерного портфеля кредитної установи. Внутрішні моделі адекватно пояснюють історичне коливання цін, фіксують ступінь та зміни складу потенційних концентрацій, а також є стійкими до несприятливих ринкових середовищ. Сукупність ризикових уражуваностей, представлених у інформації, яка використовувалася для оцінювання, є щільно сполученою або принаймні порівняною з тією сукупністю, яка стосується акціонерних уражуваностей кредитної установи;
(c) внутрішня модель є відповідною для профайлу ризику та для складності акціонерного портфеля кредитної установи. У разі, якщо кредитна установа має значні активи з вартостями, які є високо нелінійними за сутністю, внутрішні моделі розробляються з метою фіксування відповідним чином ризиків, пов'язаних з такими інструментами;
(d) розташування окремих позицій відповідно довірених осіб, ринкових показників та факторів ризику, є прийнятним, показовим та концептуально надійним;
(e) кредитні установи демонструють за допомогою емпіричних аналізів відповідність факторів ризику, включаючи їх здатність охоплювати загальні та специфічні ризики;
(f) оцінки волатильності прибутку акціонерних ризикових уражуваностей включають відповідну та доступну інформацію та методи. Використовується незалежно переглянута внутрішня інформація або інформація із зовнішніх джерел (включаючи інформацію по пулу); та
(g) ретельна та всеохоплююча програма стрес-тестувань повинна бути у наявності на місцях;
4.2. Процес управління ризиками та заходи контролю
116. Що стосується розвитку та використання внутрішніх моделей для потреб вимоги до капіталу, кредитні установи встановлюють методики, процедури та заходи контролю для забезпечення цілісності моделі та процесу моделювання. Ці методики, процедури та заходи контролю включають наступне:
(a) повна інтеграція внутрішньої моделі до загальних інформаційних систем управління кредитної установи та в управління портфелем акцій неторгової книги. Внутрішні моделі є повністю індексовані до інфраструктури управління ризику кредитної установи, якщо вони зокрема використовуються у дослідженні та оцінюванні характеристик портфеля акцій (включаючи характеристики, скореговані за ризиком), розміщуючи економічний капітал за акціонерними ризиковими уражуваностями та оцінюючи загальну достатність капіталу, а також процес інвестиційного управління;
(b) створені системи управління, процедури та функції контролю для забезпечення періодичного та незалежного огляду усіх елементів внутрішнього процесу моделювання, включаючи ухвалу перевірок моделі, дослідження вихідних даних моделі, а також огляд результатів моделі, таких як пряма перевірка розрахунків ризику. Ці огляди оцінюють точність, повноту та відповідність вихідних даних моделі, результатів та спрямування на пошук та обмеження потенційних помилок, пов'язаних з відомими слабкими місцями, та ідентифікацію невідомих слабких місць моделі. Такі огляди можуть проводитись внутрішнім незалежним відділом або незалежною зовнішньою третьою стороною;
(c) адекватні системи та процедури для моніторингу інвестиційних лімітів та уражуваностей з ризику акціонерних ризикових уражуваностей;
(d) відділи, відповідальні за розробку та застосування моделі, є функціонально незалежними від відділів, відповідальних за управління окремими інвестиціями; та
(e) сторони, відповідальні за будь-який аспект процесу моделювання, є адекватним чином кваліфіковані. Керівництво розміщує достатньо кваліфіковані та компетентні ресурси для виконання функцій моделювання.
4.3. Затвердження та документування
117. Кредитні установи мають у розпорядженні надійну систему для затвердження точності та послідовності їх внутрішніх моделей та процесів моделювання. Усі матеріальні елементи внутрішніх моделей та процесів моделювання і затвердження документуються.
118. Кредитні установи використовують внутрішній процес затвердження з метою оцінювання функціонування їх внутрішніх моделей та процесів у послідовний та обґрунтований спосіб.
119. Методи та дані, які використовуються для кількісного затвердження, є послідовними з плином часу. Зміни методів оцінювання та затвердження, а також даних (і джерела інформації, і охоплені періоди) документуються.
120. Кредитні установи регулярно порівнюють реалізовані надходження від акцій (обчислені за використання реалізованих та нереалізованих прибутків та збитків) із змодельованими оцінками. Такі порівняння застосовують історичну інформацію, яка охоплює найбільш можливо довгий період часу. Кредитна установа документує методи та дані, які застосовувалися у таких порівняннях. Цей аналіз та документування оновлюються принаймні один раз на рік.
121. Кредитні установи також використовують інші інструменти кількісного затвердження та порівняння з відповідними зовнішніми джерелами інформації. Аналіз ґрунтується на інформації, яка відповідає вимогам портфеля, регулярно оновлюється та охоплює відповідний досліджуваний період. Внутрішні оцінювання кредитних установ функціонування їх рейтингових систем ґрунтуються на охопленні найбільш можливо довгого періоду часу.
122. Кредитні установи мають надійні внутрішні стандарти для ситуацій, коли порівняння поточних надходжень від акцій з оцінками моделей ставить під питання обґрунтованість оцінок та методів або моделей як таких. Ці стандарти враховують бізнес цикли та подібну систематичну несталість доходів від акцій. Усі корегування, здійснені щодо внутрішніх моделей у відповідь на огляди моделі, документуються та відповідають стандартам огляду моделі кредитної установи.
123. Внутрішня модель та процес моделювання документуються, включаючи зобов'язання сторін, залучених до моделювання, ухвалення моделі та процесів огляду моделі.
5. КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЬ
5.1. Корпоративне управління
124. Усі суттєві аспекти процесів рейтингування та оцінювання ухвалюються керівним органом кредитної установи, описаним у статті 11, або призначеним комітетом цього органу чи вищим керівництвом. Ці сторони мають загальне бачення щодо рейтингових систем кредитної установи та детальне розуміння їх асоційованих звітів щодо управління.
125. Вище керівництво інформує керівний орган, описаний у статті 11, або призначений комітет цього органу про значні зміни або відхилення від встановлених методик, які значним чином впливатимуть на функціонування рейтингових систем кредитної установи.
126. Вище керівництво добре розуміє принципи функціонування та призначення рейтингових систем. Вище керівництво забезпечує на поточній основі, щоб рейтингові системи функціонували належним чином. Вище керівництво регулярно інформується відділами контролю кредитного ризику щодо функціонування рейтингових процесів, зон, які потребують вдосконалення, а також щодо статусу зусиль, спрямованих на покращення попередньо виявлених дефектів.
127. Внутрішній аналіз, що ґрунтується на рейтингах, профайлу кредитного ризику кредитної установи є ключовою частиною управлінського звітування перед цими сторонами. Звітування включає принаймні профайл ризику по класу, переміщення по класах, оцінювання відповідних параметрів по класу, порівняння реалізованих дефолтних рейтингів, а також до певних меж те, чи використовують власні оцінки реалізованих LGD та реалізованих конвертаційних коефіцієнтів у порівнянні з очікуваннями та результатами стрес-тестування. Регулярність звітування залежить від важливості та типу інформації, а також рівня адресата.
5.2. Контроль кредитного ризику
128. Відділ контролю кредитного ризику є незалежним від функцій персоналу та керівництва, які відповідають за первинними та відновлювальними ризиковими уражуваностями та звітують напряму перед вищим керівництвом. Відділ відповідає за розробку або відбір, імплементацію, контроль та функціонування рейтингових систем. Він регулярно формує та аналізує звіти щодо вихідних даних рейтингових систем.
129. Зони відповідальності для відділу (відділів) контролю кредитного ризику включають:
(a) тестування та моніторинг класів та пулів;
(b) формування та аналіз підсумкових звітів від рейтингових систем кредитної установи;
(c) процедури імплементування для перевірки того, що визначення класу та пулу застосовуються послідовно усіма департаментами та географічними зонами;
(d) перевірку та документування будь-яких змін рейтингового процесу, включаючи причини таких змін;
(e) перевірку рейтингових критеріїв для оцінювання, якщо вони залишаються прогнозуючими ризик. Зміни рейтингового процесу, критеріїв або окремих рейтингових параметрів документуються та зберігаються;
(f) активну участь у розробці та відборі, імплементації та затвердженні моделей, які використовуються у рейтинговому процесі;
(g) контроль та нагляд за моделями, які використовуються у рейтинговому процесі;
(h) поточний огляд та зміни моделей, які використовуються у рейтинговому процесі.
130. Незважаючи на підпункт 129, кредитні установи, які використовують дані у пулі згідно підпунктів 57 та 58, можуть передавати на зовнішній підряд наступні завдання:
(a) генерування інформації, відповідної до тестування та моніторингу класів та пулів;
(b) створення підсумкових звітів від рейтингових систем кредитної установи;
(c) генерування інформації, відповідної до перегляду рейтингових критеріїв для оцінювання, якщо вони залишаються предиктивними ризику;
(d) документування змін рейтингового процесу, критеріїв або окремих рейтингових параметрів; та
(e) генерування інформації, відповідної до поточного перегляду та змін, які вносяться до моделей, що використовуються у рейтинговому процесі.
Кредитні установи, які застосовують цей підпункт, забезпечують, щоб компетентні органи мали доступ до усієї відповідної інформації третьої сторони, яка є необхідною для перевірки відповідності з мінімальними вимогами, та щоб компетентні органи мали можливість здійснювати внутрішні перевірки у такій самій мірі, як і у межах кредитної установи.
5.3. Внутрішній аудит
131. Внутрішній аудит або інший подібний незалежний аудиторський орган переглядають принаймні один раз на рік рейтингові системи кредитної установи та її операції, включаючи операції кредитної функції та оцінювання PD, LGD, EL та конвертаційних коефіцієнтів. Зони огляду передбачають суворе додержання мінімальних вимог.
ДОДАТОК VIII
ЗМЕНШЕННЯ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ
ЧАСТИНА I
Придатність
1. Ця частина встановлює придатні форми зменшення кредитного ризику для потреб статті 92.
2. Для потреб цього додатка:
"Забезпечена позикова транзакція" означає будь-яку транзакцію, яка призводить до виникнення ризикової уражуваності, забезпеченої заставою, яка не включає положення, що надає кредитній установі права регулярно отримувати маржу.
"Капітальна ринкова транзакція" означає будь-яку транзакцію, яка призводить до виникнення ризикової уражуваності, забезпеченої заставою, яка включає положення, що надає кредитній установі права регулярно отримувати маржу.
1. ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ КРЕДИТНИЙ ЗАХИСТ
1.1. Балансовий взаємозалік
3. Балансовий взаємозалік обопільних вимог між кредитною установою та її контрагентом може визнаватися придатним.
4. Без шкоди підпункту 5, придатність обмежується взаємними грошовими балансами між кредитною установою та контрагентом. Лише позики та депозити кредитної установи-позичальника можуть піддаватися модифікації сум ризикових уражуваностей, зважених по ризику, а також, за доцільності, сум очікуваних збитків у результаті угоди балансового взаємозаліку.
1.2. Базові угоди взаємозаліку, які охоплюють транзакції зворотного викупу та/або транзакції позики та кредитування під цінні папери та товари та/або інші капітальні ринкові транзакції
5. Для кредитних установ, які ухвалюють Всебічний метод фінансової застави згідно частини 3, наслідки двосторонніх контрактів взаємозаліку, що охоплюють транзакції зворотного викупу та/або транзакції позики щодо цінних паперів та товарів та/або інші капітальні ринкові транзакції з контрагентом, можуть визнаватися. Без шкоди додатку II Директиви 2006/49/ЄС, яка повинна визнаватися, отримана застава та надані цінні папери та товари у межах таких угод повинні відповідати вимогам придатності для застави, встановлені у підпунктах із 7 по 11.
1.3. Застава
6. У разі, якщо методика зменшення кредитного ризику ґрунтується на праві кредитної установи реалізовувати або утримувати активи, придатність залежить або від сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, або, за доцільності, сум очікуваних збитків, які обчислюються згідно статей із 78 по 83 або статей із 84 по 89. Придатність також залежить від того, який використовується метод - або Простий метод фінансової застави, або Всебічний метод фінансової застави згідно частини 3. Щодо транзакцій зворотного викупу або транзакцій позики або кредитування під цінні папери або товари, придатність залежить також від того, до якої книги занесена транзакція - торгової або неторгової.
1.3. Придатність згідно усіх підходів або методів
7. Наступні фінансові статті можуть визнаватися придатною заставою згідно усіх підходів та методів;
(a) грошові кошти у вкладах або грошові асимільовані інструменти кредитної установи-кредитора;
(b) боргові цінні папери, емітовані центральними урядами або центральними банками, цінні папери яких мають кредитне оцінювання ECAI або експортним кредитним агентством, визнаним придатним для потреб статей із 78 по 83, яке було визначене компетентним органом таким, що пов'язане зі ступенем кредитної якості 4 або згідно правил для ризикового оцінювання ризикових уражуваностей з боку центральних урядів та центральних банків згідно статей із 78 по 83;
(c) боргові цінні папери, емітовані установами, цінні папери яких мають кредитне оцінювання ECAI, яке було визначене компетентним органом таким, що пов'язане зі ступенем кредитної якості 3 або згідно правил для оцінювання по ризику ризикових уражуваностей з боку кредитних установ згідно статей із 78 по 83;
(d) боргові цінні папери, емітовані іншими установами, цінні папери яких мають кредитне оцінювання ECAI, яке було визначене компетентним органом таким, що пов'язане зі ступенем кредитної якості 3 або згідно правил для оцінювання по ризику ризикових уражуваностей з боку корпорацій згідно статей із 78 по 83;
(e) боргові цінні папери з короткостроковим кредитним оцінюванням придатної ECAI, яке було визначене компетентним органом таким, що пов'язане зі ступенем кредитної якості 3 або згідно правил для оцінювання по ризику короткострокових ризикових уражуваностей згідно статей із 78 по 83;
(f) акції або облігації, які конвертуються та які включені до основного індексу; та
(g) золото.
Для потреб підпункту (b), "боргові цінні папери, емітовані центральними урядами та центральними банками" включають:
(i) боргові цінні папери, емітовані регіональними урядами та місцевими органами влади, ризикові уражуваності з боку яких піддаються режиму дії як щодо ризикових уражуваностей з боку центральних урядів, у юрисдикції яких вони створені згідно статей з 78 по 83;
(ii) боргові цінні папери, емітовані установами державного сектору, які піддаються режиму дій як щодо ризикових уражуваностей з боку центральних урядів відповідно до підпункту 15 частини 1 додатка VI;
(iii) боргові цінні папери, емітовані багатосторонніми банками розвитку, яким призначається 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83;
(iv) боргові цінні папери, емітовані міжнародними організаціями, яким призначається 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83.
Для потреб підпункту (b), "боргові цінні папери, емітовані установами" включають:
(i) боргові цінні папери, емітовані регіональними урядами та місцевими органами влади, інші, ніж ризикові уражуваності, з боку яких піддаються режиму дії як щодо ризикових уражуваностей з боку центральних урядів, у юрисдикції яких вони створені згідно статей із 78 по 83;
(ii) боргові цінні папери, емітовані установами державного сектору, ризикові уражуваності яких піддаються режиму дій як щодо ризикових уражуваностей з боку кредитних установ згідно статей із 78 по 83;
(iii) боргові цінні папери, емітовані багатосторонніми банками розвитку, яким призначається 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83.
8. Боргові цінні папери, емітовані установами, цінні папери яких не мають кредитного оцінювання придатної ECAI, можуть визнаватися придатною заставою, якщо вони відповідають наступним критеріям:
(a) вони перелічені на офіційній біржі;
(b) вони кваліфікуються як давній борг;
(c) усі інші цінні папери, які мають рейтинг, установи-емітента з таким самим рівнем давності мають кредитне оцінювання придатної ECAI, яка була визначена компетентним органом такою, що пов'язана зі ступенем кредитної якості 3 або згідно правил для оцінювання по ризику ризикових уражуваностей з боку установ або короткострокових ризикових уражуваностей згідно статей із 78 по 83;
(d) кредитна установа, що надає позику, не має інформації для того, щоб зробити висновок, що цінний папір міг би обґрунтувати кредитне оцінювання нижче, ніж оцінювання, вказане у (c);
(e) кредитна установа може продемонструвати перед компетентними органами, що ринкова ліквідність інструменту є достатньою для цих потреб.
9. Частки в установах колективного інвестування можуть визнаватися придатною заставою, якщо задовольняються наступні умови:
(a) вони мають денну національну цінову квоту; та
(b) діяльність установи колективного інвестування обмежена інвестуванням в інструменти, які придатні для визнання згідно підпунктів 7 та 8.
Використання (або потенційне використання) установою колективного інвестування деривативних інструментів для хеджування дозволених інвестицій не перешкоджає визнанню придатності часток в установі.
10. Щодо підпунктів з (b) по (e) підпункту 7, у разі, якщо цінний папір має два кредитних оцінювання обраної ECAI, вважається придатним для застосування менш сприятливого оцінювання. У випадках, коли цінний папір має більше ніж два кредитних оцінювання обраної ECAI, вважаються придатними для застосування два найбільш сприятливих оцінювання. Якщо два найбільш сприятливих кредитних оцінювання різняться одне від одного, вважається придатним для застосування найменш сприятливе з двох.
1.3.2. Додаткова придатність згідно Всебічного методу фінансової застави
11. На додаток до застави, встановленої у підпунктах із 7 по 10, у разі, якщо кредитна установа використовує Всебічний метод фінансової застави згідно частини 3, наступні фінансові статті можуть визнаватися придатною заставою:
(a) акції або облігації, які конвертуються, не включені до основного індексу, проте торгівля якими здійснюється на офіційній біржі; та
(b) паї в установах колективного інвестування, якщо дотримано наступних умов:
(i) вони мають денну національну цінову квоту; та
(ii) діяльність установи колективного інвестування обмежена інвестуванням в інструменти, які придатні для визнання згідно підпунктів 7 та 8, та статті, зазначені у підпункті (а) цього пункту.
Використання (або потенційне використання) установою колективного інвестування деривативних інструментів для хеджування дозволених інвестицій не перешкоджає визнанню придатності часток в установі.
1.3.3. Додаткова придатність для обчислень згідно статей із 84 по 80
12. На додаток до застави, встановленої вище, застосовуються положення підпунктів із 13 по 22 у разі, якщо кредитна установа обчислює суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та суми очікуваних збитків згідно підходу, встановленого у статтях із 84 по 89;
(a) Іпотечна застава
13. Житлове нерухоме майно, яке є або буде найматися, або здаватися в оренду власником, або власником-бенефіціарієм у випадку компаній приватного інвестування, а також комерційне нерухоме майно, а саме: офіси та інші комерційні приміщення, може визнаватися придатною заставою, якщо дотримані наступні умови:
(a) вартість майна несуттєво залежить від кредитної якості дебітора. Ця вимога не запобігає ситуаціям, коли чисто макроекономічні фактори впливають на вартість майна та на виконання зобов'язань позичальника; та
(b) ризик позичальника несуттєво залежить від характеристик базового майна або проекту, проте залежить від базової здатності позичальника погасити борг з інших джерел. Таким чином, погашення кредиту несуттєво залежить від будь-якого грошового потоку, який генерується базовим майном, яке виступає у якості застави.
14. Кредитні установи також можуть визнавати придатною заставою акції фінських компаній з житлового будівництва, які діють відповідно до акту про фінські компанії з житлового будівництва від 1991 року або наступного еквівалентного законодавства щодо житлового майна, яке наймається або найматиметься, чи здаватиметься в оренду власником у якості застави під житлову нерухомість, якщо дотримано ці умови.
15. Компетентні органи також можуть дозволити їх кредитним установам визнавати придатною заставою акції фінських компаній з житлового будівництва, які діють відповідно до акту про фінські компанії з житлового будівництва від 1991 року або наступного еквівалентного законодавства у якості застави під комерційну нерухомість, за умови дотримання цих умов.
16. Компетентні органи можуть відмінити вимогу до їх кредитних установ щодо виконання умови (b) підпункту 13 для ризикових уражуваностей, забезпечених житловим нерухомим майном, яке розташоване на території певної держави-члена, якщо компетентні органи мають доказ, що відповідний ринок є високорозвиненим та довготривалим з рейтингами втрат, які є достатньо низькими для обгрунтування доцільності такої дії. Це не перешкоджає компетентним органам держави-члена, які не використовують цю відміну, визнавати придатним житлове нерухоме майно, визнане придатним іншою державою-членом на підставі відміни. Держави-члени оприлюднюють метод застосування такої відміни.
17. Компетентні органи можуть відмінити вимогу до їх кредитних установ щодо виконання умови (b) підпункту 13 для комерційного нерухомого майна, яке розташоване на території певної держави-члена, якщо компетентні органи мають доказ, що відповідний ринок є високорозвиненим та довготривалим, та що рейтинги втрат, які виникають в результаті кредиту, забезпеченого комерційним нерухомим майном, задовольняють наступні умови:
(a) збитки, які виникають в результаті позик, що забезпечені комерційним нерухомим майном до 50% від ринкової вартості (або у разі придатності та якщо показник є меншим, ніж 60 від вартості іпотечного кредитування), не перевищують 0,3% від несплачених позик, забезпечених комерційним нерухомим майном у будь-який відповідний рік; та
(b) сукупні збитки, які виникають в результаті позик, які забезпечені комерційним нерухомим майном, не перевищують 0,5% від несплачених позик, забезпечених комерційним нерухомим майном у будь-який відповідний рік.
18. Якщо ці умови не дотримані у певний рік, придатність використовувати цей режим припиняється, допоки не будуть дотримані умови у наступному році.
19. Компетентні органи держави-члена можуть визнати придатною заставою комерційне нерухоме майно, визначене придатною заставою іншою державою-членом на підставі відміни, передбаченої у підпункті 17.
(b) Дебіторські заборгованості
20. Компетентні органи можуть визнавати придатною заставою суми дебіторської заборгованості, пов'язані з комерційною транзакцією або транзакціями з оригінальним терміном погашення, який є меншим або дорівнює одному року. Придатні дебіторські заборгованості не включають тих, які пов'язані з сек'юритизаціями, суб-участями або кредитними деривативами чи сумами боргу з боку афілійованих сторін.
(c) Інша фізична застава
21. Компетентні органи можуть визнавати придатною заставою фізичні статті такого типу, який відрізняється від тих типів, які вказані у підпунктах з 13 по 19, якщо вони задоволені наступним:
(a) наявність ліквідних ринків для швидкого розміщення застави в економічно ефективний спосіб; та
(b) наявність належним чином встановлених загальнодоступних ринкових цін для застави. Кредитна установа повинна мати здатність продемонструвати, що не існує доказу, що чисті ціни, які вона отримує, коли реалізується застава, значно відрізняються від цих ринкових цін.
(d) Лізинг
22. Згідно положень підпункту 72 частини 3 у разі якщо дотримані вимоги, встановлені у підпункті 11 частини 2, ризикові уражуваності, які виникають в результаті транзакцій, на основі яких кредитна установа надає у лізинг майно третій стороні, будуть розглядатися як такі, що виникають при позиках, забезпечених майном, яке надається у лізинг.
1.4. Інший забезпечений кредитний захист
1.4.1. Грошові кошти по депозиту або інструменти на основі асимільованих грошових коштів установи третьої сторони
23. Грошові кошти по депозиту або інструменти на основі асимільованих грошових коштів установи третьої сторони по неопікунській угоді або надані кредитній установі для кредитної установи, яка надає позику, можуть визнаватися придатним кредитним захистом.
1.4.2. Поліси страхування життя, надані у якості застави кредитній установі, яка надає позику
24. Поліси страхування життя, надані у якості застави кредитній установі, яка надає позику, можуть визнаватися придатним кредитним захистом.
1.4.3. Інструменти установи, викуплені за вимогою
25. Інструменти, випущені установами третьої сторони, які будуть викуплені установою за вимогою, можуть визнаватися придатним кредитним захистом.
2. НЕЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ КРЕДИТНИЙ ЗАХИСТ
2.1. Придатність постачальників захисту згідно усіх підходів
26. Наступні сторони можуть визнаватися придатними постачальниками незабезпеченого кредитного захисту:
(a) центральні уряди та центральні банки;
(b) регіональні уряди та місцеві органи влади;
(c) багатосторонні банки розвитку;
(d) міжнародні організації, ризиковим уражуваностям яких призначається 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83;
(e) установи державного сектору, вимоги до яких розглядаються компетентними органами як вимоги до установ або центральних урядів згідно статей із 78 по 83;
(f) установи; та
(g) інші корпоративні установи, включаючи материнські, дочірні або афілійовані корпоративні установи кредитної установи, які:
(i) мають кредитне оцінювання визнаної ECAI, яка була визначена компетентним органом такою, що пов'язана зі ступенем кредитної якості 3 або згідно правил для оцінювання по ризику ризикових уражуваностей з боку корпорацій згідно статей із 78 по 83;
(ii) у разі, якщо кредитні установи, що оцінюють суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та суми очікуваних збитків згідно статей із 84 по 89, не мають кредитного оцінювання визнаної ECAI та мають внутрішній рейтинг, як такі що мають PD, еквівалентний тим, які асоційовані з кредитними оцінюванням ECAI, що визначені компетентними органами такими, що пов'язані зі ступенем кредитної якості 2 або згідно правил для оцінювання по ризику ризикових уражуваностей з боку кредитних установ згідно статей із 78 по 83.
27. У разі, якщо суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та суми очікуваних збитків обчислюються згідно статей із 84 по 89 для того, щоб вважатися придатними, гарант повинен мати внутрішній рейтинг, який присвоюється кредитною установою відповідно до положень частини 4 додатка VII.
28. Як відступ від підпункту 26, держави-члени можуть також визнавати придатними постачальниками незабезпеченого кредитного захисту інші фінансові установи, яким надано ліцензію та які підпадають під дію нагляду з боку компетентних органів, відповідальних за надання ліцензій та здійснення нагляду за діяльністю кредитних установ та у відповідності з пруденційними вимогами, еквівалентними тим, які застосовуються до кредитних установ.
2.2. Придатність постачальників захисту згідно IRB-підходу, які кваліфікуються на режим дії, встановлений у підпункті 4 частини 1 додатка VII
29. У станови, страхові компанії, компанії з перестрахування та експортні кредитні агентства, які дотримуються наступних умов, можуть визнаватися придатними постачальниками незабезпеченого кредитного захисту, які кваліфікуються на режим дії, встановлений у підпункті 4 частини 1 додатка VII:
- постачальник захисту має достатню компетенцію у наданні незабезпеченого кредитного захисту;
- постачальник захисту регулюється у спосіб, еквівалентний правилам, встановленим у цій Директиві або мав на той момент, коли був наданий кредитний захист, кредитне оцінювання визнаної ECAI, яка була визначена компетентними органами такою, що асоціюється зі ступенем 3 кредитної якості або правилами для оцінювання по ризику ризикових уражуваностей з боку корпорацій згідно статей із 78 по 83;
- постачальник захисту мав, на той момент, коли був наданий кредитний захист, або на будь-який відрізок часу після цього, внутрішній рейтинг з PD, еквівалентний або менший ніж той, який асоціюється зі ступенем 2 кредитної якості або правилами для оцінювання по ризику ризикових уражуваностей з боку корпорацій згідно статей із 78 по 83; та
- постачальник захисту має внутрішній рейтинг з PD, еквівалентний або менший ніж той, який асоціюється зі ступенем 3 кредитної якості або правилами для оцінювання по ризику ризикових уражуваностей з боку корпорацій згідно статей із 78 по 83.
Для потреб цього підпункту, кредитний захист, наданий експортними кредитними агентствами, не отримує зиску від будь-якої визначеної контргарантії центрального уряду.
3. ТИПИ КРЕДИТНИХ ДЕРИВАТИВІВ
30. Наступні типи кредитних деривативів та інструментів, з яких можуть складатися такі кредитні деривативи або які є подібними за економічною ефективністю, можуть визнаватися придатними:
(a) свопи на дефолт по кредиту;
(b) своп на сумарний дохід;
(c) кредитні ноти в межах їх грошового консолідування.
31. У разі, якщо кредитна установа купує кредитний захист через своп на сумарний дохід та заносить в документацію чисті платежі, отримані по свопу, як чистий прибуток, проте не заносить в документацію амортизацію взаємозаліку по вартості активу, який є об'єктом захисту (або шляхом зменшення справедливої вартості або шляхом додавання до резервів), кредитний захист не визнається придатним.
3.1. Внутрішні хеджі
32. Якщо кредитна установа проводить внутрішній хедж, використовуючи кредитний дериватив - тобто хеджує кредитний ризик ризикової уражуваності неторгової книги з кредитним деривативом, занесеним до торгової книги - для захисту, який визнаватиметься придатним для потреб цього додатка, кредитний ризик, перенесений до торгової книги, переводиться на третю сторону або сторони. За таких обставин, згідно відповідності такого трансферу з вимогами щодо визнання зменшення кредитного ризику, встановленого у цьому додатку, застосовуються правила, встановлені у частинах із 3 по 6, щодо обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та сум очікуваних збитків у разі, якщо купується незабезпечений кредитний захист.
ЧАСТИНА 2
Мінімальні вимоги
1. Кредитна установа повинна задовольняти вимоги компетентних органів у тому сенсі, що вона має адекватні процеси управління ризиками для здійснення контролю таких ризиків, які можуть впливати на кредитну установу в результаті застосування методів зменшення кредитного ризику.
2. Незважаючи на наявність зменшення кредитного ризику, врахованого для потреб обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та, за доцільності, сум очікуваних збитків, кредитні установи продовжують здійснювати повне оцінювання кредитного ризику базової ризикової уражуваності та мають можливості продемонструвати виконання цієї вимоги перед компетентними органами. У випадку транзакцій зворотного викупу та/або транзакцій позики або кредитування під цінні папери або товари, базова ризикова уражуваність, для потреб виключно цього підпункту, вважається чистою сумою ризикової уражуваності.
1. ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ КРЕДИТНИЙ ЗАХИСТ
1.1. Угоди балансового взаємозаліку (окрім основних угод взаємозаліку, які охоплюють транзакції зворотного викупу та/або транзакції позики або кредитування під цінні папери або товари та/або капітальні ринкові транзакції).
3. Для угод балансового взаємозаліку - окрім основних угод взаємозаліку, які охоплюють транзакції зворотного викупу та/або транзакції позики, або кредитування під цінні папери, або товари, та/або капітальні ринкові транзакції - які повинні визнаватися для потреб статей з 90 по 93, дотримуються наступні умови:
(a) вони повинні бути законно діючими та мати позикову силу в усіх відповідних юрисдикціях, включаючи випадки неплатоспроможності та банкрутства контрагента;
(b) кредитна установа повинна мати змогу визначати у будь-який час ті активи та зобов'язання, які підпадають під дію угоди балансового взаємозаліку;
(c) кредитна установа повинна здійснювати моніторинг та контролювати ризики, пов'язані з закінченням кредитного захисту;
та
(d) кредитна установа повинна здійснювати моніторинг та контролювати відповідні ризикові уражуваності на нетто-основі.
1.2. Основні угоди взаємозаліку, які охоплюють транзакції зворотного викупу та/або транзакції позики, або кредитування під цінні папери, або товари, та/або капітальні ринкові транзакції
4. Для основних угод взаємозаліку, які охоплюють транзакції зворотного викупу та/або транзакції позики, або кредитування під цінні папери, або товари, та/або капітальні ринкові транзакції, які повинні визнаватися для потреб статей із 90 по 93, вони:
(a) є законно діючими та мають позикову силу в усіх відповідних юрисдикціях, включаючи випадки неплатоспроможності та банкрутства контрагента;
(b) надають стороні, яка не знаходиться у дефолті, право своєчасно завершувати та розпродавати усі транзакції згідно угоди при дефолті, включаючи випадки неплатоспроможності та банкрутства контрагента;
(c) передбачають взаємозалік прибутків та збитків по транзакціях, розпроданих згідно основної угоди таким чином, щоб єдина чиста сума була боргом однієї сторони іншій.
5. Крім того, виконуються мінімальні вимоги щодо визнання фінансової застави згідно Всебічного методу фінансової застави, встановленого у підпункті 6.
1.3. Фінансова застава
1.3.1. Мінімальні вимоги щодо визнання фінансової застави згідно усіх підходів та методів
6. Для визнання фінансової застави та золота дотримуються наступних умов:
(a) Низька кореляція
Кредитна якість дебітора та вартість застави не повинні мати значної позитивної кореляції.
Цінні папери, емітовані дебітором або будь-якою пов'язаною кооперативною установою, є непридатними. Незважаючи на це, власні емісії дебітора забезпечених облігацій, які підпадають під дію умов підпунктів з 68 по 70 частини 1 додатка VI можуть визнаватися придатними, якщо вони розміщені як застава для транзакцій зворотного викупу за умови, якщо перша частина цього підпункту виконується.
(b) Юридична достовірність
Кредитні установи виконують будь-які контрактні або регуляторні вимоги та вживають будь-яких заходів, необхідних для забезпечення можливості примусового здійснення у судовому порядку угод застави згідно законодавства, яке застосовується до їх частки у заставі.
Кредитні установи здійснили достатній правовий перегляд, який підтверджує можливість примусового здійснення у судовому порядку угод застави у всіх відповідних юрисдикціях. Вони повторно проводять такий перегляд, якщо це необхідно для забезпечення тривалої позовної сили.
(c) Операційні вимоги
Угоди застави належним чином документуються на основі чіткої та обґрунтованої процедури вчасної ліквідації застави.
Кредитні установи застосовують надійні процедури та процеси для контролю ризиків, які виникають в результаті використання застави - включаючи ризики невдалого або скороченого кредитного захисту, ризики оцінювання, ризики, пов'язані із завершенням кредитного захисту, концентраційні ризики, які виникають в результаті використання застави та взаємодії з сукупним профайлом ризику кредитної установи.
Кредитна установа має задокументовані методики та методи щодо типів та сум прийнятої застави.
Кредитні установи обчислюють ринкову вартість застави та переоцінюють її відповідним чином з регулярністю як мінімум один раз на шість місяців у будь-який момент, коли кредитна установа має причини вважати, що трапилось значне знищення її ринкової вартості.
У разі, якщо застава утримується третьою стороною, кредитна установа повинна вжити обґрунтованих заходів для забезпечення того, щоб третя сторона відділила заставу від її власних активів.
1.3.2. Додаткові мінімальні вимоги щодо визнання фінансової застави згідно Простого методу фінансової застави.
7. На додаток до вимог, встановлених у підпункті 6, щодо визнання фінансової застави згідно Простого методу фінансової застави, остаточний термін погашення захисту повинен дорівнювати остаточному терміну погашення ризикової уражуваності.
1.4. Мінімальні вимоги щодо визнання застави нерухомості
8. Для визнання застави нерухомості дотримуються наступні умови:
(a) Юридична визначеність
Закладна або боргове зобов'язання мають позовну силу в усіх юрисдикціях, які є відповідними на момент укладання кредитної угоди. Крім того, закладна або боргове зобов'язання відповідним чином реєструються у належний час. Угоди відображають заставу, яка має повну юридичну силу (тобто виконуються усі юридичні вимоги щодо встановлення застави). Угода захисту та юридичний процес, який її підкріплює, дозволяють кредитній установі реалізувати вартість захисту у межах обґрунтованого часового відрізку.
(b) Моніторинг майнових вартостей
Вартість майна регулярно моніториться як мінімум один раз на рік для комерційної нерухомості та кожні три роки на житлову нерухомість. Більш регулярний моніторинг проводиться, якщо ринок піддається значним змінам умов. Статистичні методи можуть використовуватися для моніторингу вартості майна та ідентифікації майна, яке потребує повторного оцінювання. Оцінювання майна переглядається незалежним оцінювачем у разі, якщо інформація показує, що вартість майна може значним чином знижуватися по відношенню до загальних ринкових цін. Для позик, які перевищуються 3 мільйони євро або 5% від власних коштів кредитної установи, оцінювання майна переглядається незалежним оцінювачем принаймні кожні три роки.
"Незалежний оцінювач" означає особу, яка має необхідний рівень кваліфікації, здатність та досвід для здійснення оцінювання та яка є незалежною у відношенні до процесу прийняття кредитного рішення.
(c) Документування
Види житлової та комерційної нерухомості, прийняті кредитною установою, та її позикові методики у цьому відношенні ретельно документуються.
(d) Страхування
Кредитна установа має процедури для моніторингу того, що майно, отримане у якості захисту, є відповідним чином застраховане від ушкодження.
1.5. Мінімальні вимоги щодо визнання дебіторських заборгованостей у якості застави
9. Для визнання дебіторських заборгованостей у якості застави дотримуються наступних умов.
(a) Юридична визначеність
(i) Правовий механізм надання застави є ретельним та ефективним, який забезпечує чіткі права на доходи кредитора;
(ii) Кредитні установи повинні вживати усіх заходів, необхідних для виконання локальних вимог щодо позовної сили відносно права кредитора вступити у володіння майном, запропонованим у якості застави. Існує концепція, яка дозволяє кредитору мати першочергову вимогу щодо застави відповідно до національного дискреційного права для того, щоб дозволити вимогам підпадати під дію вимоги преференційних кредиторів, передбачених законодавчими та імплементаційними положеннями;
(iii) Кредитні установи провели достатній за обсягом юридичний огляд, який підтверджує позовну силу угод про заставу в усіх відповідних юрисдикціях; та
(iv) Заходи застави повинні належним чином документуватися з чіткою та надійною процедурою для вчасного отримання застави. Процедури кредитної установи забезпечують, щоб відслідковувалися будь-які правові умови, необхідні для проголошення дефолту дебітора та вчасного отримання застави. У разі фінансових проблем або дефолту дебітора, кредитна установа має юридичне повноваження продати або розподілити дебіторські заборгованості іншим сторонам без згоди осіб, які взяли на себе дебіторські зобов'язання.
(b) Управління ризиками
(i) Кредитна установа повинна мати у розпорядженні надійний процес визначення кредитного ризику, пов'язаного з дебіторськими заборгованостями. Такий процес включає з-поміж іншого аналіз діяльності та галузі діяльності дебітора, а також типів клієнтів, з якими працює дебітор. У разі, якщо кредитна установа довіряє дебітору встановити кредитний ризик клієнтів, кредитна установа повинна переглянути кредитні практичні методики дебітора для встановлення їх надійності та достовірності;
(ii) Маржа між сумою ризикової уражуваності та вартістю дебіторських заборгованостей повинна відображати усі відповідні фактори, включаючи вартість збору, концентрацію у межах пулу дебіторських заборгованостей, надані окремим дебітором у якості застави, а також потенційний концентраційний ризик у межах сукупних ризикових уражуваностей кредитної установи, що знаходяться поза межами тих, які контролюються загальною методологією кредитної установи. Кредитна установа повинна підтримувати постійні моніторингові процеси по відношенню до дебіторських заборгованостей. Крім того, відповідність позиковим угодам, зовнішнім обмеженням та іншим правовим вимогам регулярно переглядається;
(iii) Дебіторські заборгованості, надані позичальником у якості застави, диверсифікуються та не корелюються неналежним чином з позичальником. У разі, якщо існує значна позитивна кореляція, супутні ризики враховуються у встановленні маржі для пулу застави у цілому;
(iv) Дебіторські заборгованості філій дебітора (включаючи дочірні компанії та працівників) не визнаються як зменшувачі ризику; та
(v) Кредитна установа має зафіксований процес збору дебіторських платежів у проблемних ситуаціях. Необхідні засоби для збору знаходяться на місцях, навіть якщо кредитна установа зазвичай вказує дебітору щодо зборів платежів.
1.6. Мінімальні вимоги щодо визнання іншої фізичної застави
10. Для визнання іншої фізичної застави дотримуються наступні умови:
(a) заходи застави є законно діючі та мають позовну силу в усіх юрисдикціях, а також дозволяють кредитній установі реалізовувати вартість майна у прийнятний часовий період;
(b) з єдиним винятком дозволених привілейованих вимог, зазначених у підпункті 9 (a)(ii), лише дозволяються перші права утримання на (або нарахування) заставу. Таким чином, кредитна установа має пріоритет перед усіма іншими кредиторами на реалізовані прибутки від застави;
(c) вартість майна відслідковується на регулярній основі та, як мінімум, один раз на рік. Більш регулярний моніторинг проводиться, якщо ринок піддається значним змінам умов;
(d) угода позики включає детальні описи застави плюс детальні специфікації способу та регулярності повторного оцінювання;
(e) види фізичної застави, прийняті кредитною установою, та методики й практичні методи щодо відповідного обсягу кожного виду застави, відповідної до суми ризикової уражуваності, чітко документуються у внутрішніх кредитних методиках та процедурах, доступних для дослідження;
(f) кредитні методики кредитної установи щодо структури транзакції стосуються відповідних вимог застави щодо суми ризикової уражуваності, здатності швидко ліквідовувати заставу, здатності об'єктивно встановлювати ціну або ринкову вартість, регулярності, з якою може швидко отримуватися вартість (включаючи професійне визначення вартості та оцінювання), а також волатильності або замінника волатильності вартості застави;
(g) початкове оцінювання та повторне оцінювання у повній мірі враховують будь-яке погіршення або моральне спрацювання застави. При оцінюванні та повторному оцінюванні необхідно приділяти окрему увагу наслідкам плину часу щодо застави, які залежать від способу або дати;
(h) кредитна установа повинна мати право на фізичне інспектування застави. Вона має методики та процедури, спрямовані на реалізацію права на фізичне інспектування застави; та
(i) кредитна установа повинна мати у розпорядженні процедури для моніторингу того, чи майно, отримане у якості захисту, відповідним чином застраховане від ушкодження.
1.7. Мінімальні вимоги щодо режиму дій з лізинговими ризиковими уражуваностями, які отримані у якості застави
11. Для ризикових уражуваностей, які виникли у результаті лізингових транзакцій, які розглядаються як такі, що забезпечені майном, наданим у лізинг, дотримуються наступні вимоги:
(a) дотримуються умови, встановлені у підпунктах з 8 по 10, щодо визнання у якості застави майна, наданого у лізинг;
(b) здійснюється належне управління ризиками з боку лізингодавця щодо використання, у цілях якого був наданий актив у лізинг, його вік та запланована тривалість його використання, включаючи належний моніторинг вартості забезпечення;
(c) встановлюється належна правова концепція, яка засновує правове володіння лізингодавцем активу та його здатність реалізовувати його права як власника на своєчасній основі; та
(d) у разі, якщо це ще не було враховано при обчисленні рівня LGD, різниця між вартістю неамортизованої суми та ринкової суми забезпечення не повинна бути настільки високою, щоб перевищувати зменшення кредитного ризику, віднесеного до активів, які надані у лізинг.
1.8. Мінімальні вимоги щодо визнання іншого забезпеченого кредитного захисту
1.8.1. Грошові кошти на депозитах або інструменти асимілювання коштів, які утримуються установою третьої сторони
12. Для того, що бути придатним для режиму, встановленого у підпункті 79 частини 3, захист, зазначений у підпункті 23 частини 1, повинен задовольняти наступні вимоги:
(a) вимога дебітора до установи третьої сторони відкрито надається у заставу або передається кредитній установі, яка надає позику, і така застава або призначення є законно дійсним та має позовну силу в усіх відповідних юрисдикціях;
(b) установа третьої сторони інформується про заставу або передачу;
(c) у результаті повідомлення установа третьої сторони може здійснювати платежі виключно на користь кредитної установи, що надає позику, або інших сторін за згоди кредитної установи, що надає позику;та
(d) застава або передача є безумовною та безвідзивною.
1.8.2. Поліси страхування життя, надані у заставу кредитній установі, що надає позику.
13. Поліси страхування життя, надані у якості застави кредитній установі, яка надає позику, визнаватимуться у разі дотримання наступних умов:
(a) компанія, яка забезпечує страхування життя, може визнаватися у якості придатного постачальника незабезпеченого кредитного захисту згідно підпункту 26 частини 1;
(b) поліс страхування життя може відкрито закладатися та передаватися кредитній установі, що надає позику;
(c) компанія, яка забезпечує страхування життя, повідомляє про заставу та передачу і у результаті може не сплачувати суми, необхідні для погашення, згідно контракту без згоди кредитної установи-позикодавця;
(d) задекларована сума, яка повертається особі, яка відмовилась від страхового полісу, не може бути зменшена;
(e) кредитна установа-позикодавець повинна мати право скасувати поліс та вчасно отримати суму, яка повертається особі, яка відмовилась від страхового полісу, у разі дефолту дебітора;
(f) кредитна установа-позикодавець інформується про будь-які неплатежі по полісу з боку власника поліса;
(g) для кредитного захисту повинен передбачатися термін погашення позики. У разі, якщо це не є можливим з причини завершення страхових взаємовідносин до закінчення позикових взаємовідносин, кредитна установа повинна забезпечити, щоб сума, яка виникає у результаті контракту страхування, слугувала забезпеченням для кредитної установи до моменту завершення тривалості кредитної у годи; та
(h) застава або передача повинні бути законно ефективними та мати позовну силу у всіх юрисдикціях, які є відповідними на момент укладення кредитного контракту.
2. НЕЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ КРЕДИТНИЙ ЗАХИСТ ТА КРЕДИТНІ НОТИ
2.1. Спільні вимоги щодо гарантій та кредитних деривативів
14. Згідно підпункту 16 для кредитного захисту, отриманого в результаті гарантії або кредитного деривативу, наступні вимоги дотримуються для його визнання:
(a) кредитний захист є прямим;
(b) обсяг кредитного захисту чітко визначається та є безумовним;
(c) контракт кредитного захисту не містить будь-якої статті, виконання якої знаходиться поза межами прямого контролю з боку позикодавця, який:
(i) дозволив би постачальнику захисту в односторонньому порядку скасувати захист;
(ii) збільшив би ефективну вартість захисту у результаті погіршення кредитної якості захищеної ризикової уражуваності;
(iii) міг би відвернути постачальника захисту від зобов'язання швидко сплачувати у випадку, якщо початковий дебітор не здатен здійснювати будь-які необхідні платежі; або
(iv) міг би дозволити постачальнику захисту зменшувати термін погашення кредитного захисту; та
(d) він повинен бути законно чинним та мати позовну силу у всіх юрисдикціях, які є відповідними на момент укладення кредитного контракту.
2.1.1. Операційні вимоги
15. Кредитна установа задовольняє вимоги компетентного органу щодо того, що вона має у розпорядженні системи управління потенційною концентрацією ризику, який виникає у результаті використання кредитною установою гарантії та кредитних деривативів. Кредитна установа повинна мати здатність демонструвати те, яким чином її стратегія щодо використання кредитних деривативів та гарантій взаємодії з її управлінням своїм сукупним профайлом ризику.