Директива 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення"

Зі змінами, внесеними:

Директивою Європейського Парламенту та Ради 2000/28/ЄЕС від 18 вересня 2000 року

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства і, зокрема, першого і третього речення пункту 2 статті 47,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Економічного і соціального комітету,

Діючи у відповідності з процедурою, передбаченою в статті 251 Договору (2),

Враховуючи:

(1) Директиву 73/183/ЄЕС Ради від 28 червня 1973 р. щодо скасування обмежень свободи підприємництва та свободи надання послуг щодо самостійної діяльності банків та інших фінансових установ, перша Директива ( 77/780/ЄЕС) Ради від 12 грудня 1977 щодо узгодження положень законів, підзаконних та адміністративних актів, які стосуються започаткування діяльності кредитних установ та її ведення, Директива 89/299/ЄЕС Ради від 17 квітня 1989 р. щодо власних коштів кредитних установ, друга Директива ( 89/646/ЄЕС) Ради від 15 грудня 1989 щодо узгодження положень законів, підзаконних та адміністративних актів, які стосуються започаткування діяльності кредитних установ та її ведення, Директива 89/647/ЄЕС Ради від 18 грудня 1989 щодо коефіцієнту платоспроможності кредитних установ, Директива 92/30/ЄЕС Ради від 6 квітня 1992 щодо нагляду за кредитними установами на консолідованій основі і Директива 92/121/ЄЕС Ради від 21 грудня 1992 р. щодо здійснення нагляду і контролю за великими ризиками кредитних установ багато разів зазнавали суттєвих змін; зважаючи на раціональність і ясність, необхідно запровадити кодифікацію названих Директив, згрупувавши їх в єдиний текст.

(2) Відповідно до Угоди, забороняється будь-яке дискримінаційне відношення щодо підприємницької діяльності та надання послуг, яке грунтується на національній приналежності або на тому факті, що суб'єкт підприємницької діяльності не здійснює підприємницьку діяльність в державі-члені, де надаються послуги.

(3) Для того, щоб зробити простішим відкриття та подальше здійснення діяльності кредитних установ, необхідно ліквідувати розбіжності, що перешкоджають, між законодавствами держав-членів стосовно правил, які регулюють діяльність цих кредитних установ.

(4) З точки зору як свободи підприємництва, так і свободи надання послуг кредитними установами ця Директива є основним інструментом для формування внутрішнього ринку, що є курсом, визначеним Єдиним Європейським Актом та записаним у формі графіка в Білій Книзі Комісії.

(5) Заходи щодо координації кредитних установ, як для захисту заощаджень, так і для створення рівних конкурентних умов між цими установами, повинні застосовуватися до всіх таких установ; однак необхідно, коли це має місце, брати до уваги об'єктивні відмінності між їх статутами та власними функціями, як передбачено національними законодавствами.

(6) Таким чином, обсяг таких заходів має бути якомога ширшим, включаючи всі установи, діяльність яких полягає у залученні коштів від фізичних та юридичних осіб, які підлягають поверненню, як у формі вкладів, так і в інших формах, таких як постійний випуск облігацій та інших подібних цінних паперів, надання кредитів за власний рахунок. Однак, повинні бути передбачені виключення для деяких кредитних установ, до яких ця Директива не може застосовуватися. Положення цієї Директиви не повинні перешкоджати застосуванню правових норм національних законодавств, в яких передбачені спеціальні додаткові повноваження, що дозволяють кредитним установам здійснювати специфічну діяльність або проводити специфічні типи операцій.

(7) Обраний підхід полягає в досягненні суттєвої узгодженості, необхідної і достатньої для забезпечення взаємного визнання систем ліцензування та пруденційного нагляду, що зробить можливим надання єдиної ліцензії на здійснення діяльності на території всього Співтовариства та запровадження внутрішнього принципу пруденційного нагляду держави-члена. Таким чином, вимога щодо формування програми діяльності повинна розглядатися тільки як чинник, що дозволяє компетентним органам визначитися на основі більш точної інформації, використовуючи об'єктивні критерії; але, деяке пом'якшення є все ж таки можливим в тому, що стосується вимог до організаційно-правових форм кредитних установ та захисту банківських назв.

(8) Рівні фінансові вимоги для кредитних установ є необхідними для забезпечення однакової гарантії для вкладників та справедливих умов конкуренції між відповідними групами кредитних установ. Для кращої координації слід визначити відповідні структурні коефіцієнти, які б дозволили в рамках співробітництва між представниками національних органів влади, згідно із стандартними методами, вести нагляд за станом відповідних груп кредитних установ. Ця процедура повинна допомогти здійснити поступове зближення систем коефіцієнтів, визначених та запроваджених державами-членами. Однак, необхідно проводити різницю між тими коефіцієнтами, які використовуються для забезпечення надійного управління кредитними установами та тими, які було запроваджено для цілей економічної та монетарної політики.

(9) Принципи взаємного визнання і нагляду державою-членом походження вимагають, щоб представники компетентних органів влади кожної держави-члена не видавали або позбавляли ліцензії на діяльність у випадку, коли такі фактори, як географічний, зміст програми діяльності чи фактично проведена діяльність показують переконливим чином, що кредитна установа обрала правову систему однієї з держав-членів для того, щоб ухилятися від більш жорстких діючих норм в іншій державі-члені, на території якої вона має намір здійснювати або здійснює більшу частину своєї діяльності. Кредитна установа, яка є юридичною особою, повинна отримати ліцензію на діяльність в державі-члені, де знаходиться її зареєстрований офіс. Кредитна установа, яка не є юридичною особою, повинна мати свій головний офіс в державі-члені, де вона отримала ліцензію на здійснення діяльності. Крім того, держави-члени повинні вимагати, щоб головний офіс кредитної установи завжди був розташований в державі-члені походження, і щоб ця кредитна установа дійсно здійснювала свою діяльність в цій країні.

(10) Компетентні органи не повинні надавати чи продовжувати ліцензію на діяльність кредитній установі у випадку, коли є можливість того, що вони не зможуть ефективно здійснювати функції нагляду через тісні зв'язки, що поєднують кредитну установу з іншими фізичними або юридичними особами. Кредитні установи, які вже отримали ліцензію на діяльність, також повинні відповідати зазначеним вимогам компетентних органів. Визначення в цій Директиві "тісних зв'язків" передбачає мінімальний ряд критеріїв. Це не заважає державам-членам застосовувати цей термін і в інших ситуаціях ніж та, що передбачена названим визначенням. Лише одного факту набуття значної частини статутного фонду кредитної установи недостатньо для визначення таких взаємовідносин, як "тісні зв'язки", у випадку, якщо таке придбання частини статутного фонду було у формі тимчасової інвестиції, яка не дозволяє здійснювати вплив на структурну або фінансову політику установи.

(11) Посилання на ефективне здійснення наглядовими органами своїх наглядових функцій охоплює нагляд на консолідованій основі, який необхідно здійснювати за кредитною установою, коли правові положення Європейського Співтовариства передбачають такий тип нагляду. У такому випадку, органи, до яких звертаються за ліцензією на здійснення діяльності, повинні бути спроможними визначити компетентні органи для нагляду за цією кредитною установою на консолідованій основі.

(12) Держава-член походження може крім того встановлювати більш жорсткі правила ніж ті, що викладені в пункті 1 статті 5, першому абзаці пункту 2 статті 5 та статтях 7, 16, 30, 51 і 65 стосовно установ, яким ліцензії на здійснення діяльності були надані їхніми компетентними органами.

(13) Скасування вимоги щодо ліцензування структурних підрозділів кредитних установ Співтовариства робить необхідним скасування переданого капіталу.

(14) Через взаємне визнання, обраний підхід дозволяє кредитним установам, які отримали ліцензію на діяльність в державі-члені походження, здійснювати в усьому Європейському Співтоваристві повністю або частково діяльність, що зазначена в переліку Додатка I шляхом відкриття структурних підрозділів та надання послуг. Кредитна установа, що бажає здійснювати діяльність, що не зазначена в названому переліку, користується правом свободи підприємницької діяльності та надання послуг відповідно до загальних положень Угоди.

(15) Однак, слід поширювати дію взаємного визнання на діяльність, яка зазначена в Додатку I, коли така діяльність здійснюється фінансовими установами, які є дочірніми підприємствами кредитної установи, за умови, що за такими дочірніми підприємствами здійснюється нагляд на консолідованій основі їхнім материнським підприємством і вони відповідають певним чітким вимогам.

(16) У зв'язку із здійсненням права на здійснення підприємницької діяльності і свободу надання послуг, приймаюча держава-член може вимагати від установ, які не отримали ліцензію на діяльність як кредитні установи в своїх державах-членах походження, дотримуватись певних положень свого власного національного законодавства, та з огляду на діяльність, яка не зазначена в Додатку I, за умови, що, з одного боку, ці положення є сумісними із законодавством Європейського Співтовариства та передбачають захист загального блага, а з іншого боку, ці установи чи така діяльність не підпадають під аналогічні діючі правила законодавства цієї держави-члена, чи держави-члена походження такої кредитної установи.

(17) Держави-члени повинні слідкувати за тим, щоб не було жодної перешкоди для того, щоб діяльність, яка користується спільним визнанням, могла б здійснюватися так само, як і в державі-члені походження, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству щодо захисту загального блага приймаючої держави-члена.

(18) Існує необхідний зв'язок між завданням цієї Директиви і лібералізацією руху капіталів, що здійснюється за допомогою інших нормативних актів Європейського Співтовариства. У будь-якому випадку заходи по лібералізації банківських послуг повинні бути узгодженими із заходами по лібералізації руху капіталів.

(19) Правила, що регулюють діяльність структурних підрозділів кредитних установ, які мають свій головний офіс за межами Європейського Співтовариства, повинні бути аналогічними в усіх державах-членах. У даний час важливо передбачити, що такі правила не можуть бути більш сприятливими ніж ті, які застосовуються до філій установ з іншої держави-члена. Слід уточнити, що Європейське Співтовариство може укладати угоди з третіми країнами, передбачаючи застосування правил, які використовують однаковий підхід до таких структурних підрозділів на всій її території, враховуючи принцип взаємності. Структурні підрозділи кредитних установ, які отримали ліцензію на здійснення діяльності в третіх країнах, не користуються правом свободи надання послуг, на підставі другого абзацу статті 49 Договору або правом свободи підприємництва в інших державах-членах ніж в тих, де вони засновані. Однак, прохання щодо надання ліцензії на створення дочірніх підприємств або дозволу на придбання участі суб'єктом підприємницької діяльності, діяльність якого регламентована законодавством третіх країн, підлягає процедурі, яка має на меті гарантувати те, що кредитні установи Європейського Співтовариства користуються аналогічним обсягом прав у третіх країнах, про які йдеться.

(20) Ліцензії на здійснення діяльності кредитними установами, що видаються національними компетентними органами згідно з цією Директивою, мають своє застосування в межах всього Співтовариства, а не тільки однієї країни, як це було раніше. Тому існуючі положення про взаємність більше не діють. Таким чином, необхідна гнучка процедура, яка дозволить оцінити взаємність в межах Європейського Співтовариства. Метою цієї процедури є не закриття фінансових ринків Європейського Співтовариства (оскільки Співтовариство має намір, щоб його фінансові ринки були відкриті для решти країн світу), а скоріше покращення лібералізації глобальних фінансових ринків у третіх країнах. З цією метою Директива передбачає процедуру переговорів з третіми країнами, або, в крайньому випадку, можливість вживання заходів щодо призупинення подачі нових заяв на отримання ліцензії, або обмеження видачі нових ліцензій.

(21) Бажано, щоб договір між Співтовариством і третіми країнами, який здійснюється на основі принципу взаємності, укладався для того, щоб уможливити практичне здійснення консолідованого нагляду на якомога більшій географічній території.

(22) Відповідальність за нагляд за фінансовою міцністю кредитної установи, зокрема, її платоспроможністю, несуть компетентні органи держави-члена походження цієї установи. Компетентні органи приймаючої держави-члена відповідають за здійснення нагляду за ліквідністю і монетарною політикою. Нагляд за ринковим ризиком повинен здійснюватися шляхом тісного співробітництва між компетентними органами держави-члена походження кредитної установи та приймаючої держави-члена.

(23) Для гармонійного функціонування внутрішнього банківського ринку необхідно не лише законодавче регулювання, а й тісне і регулярне співробітництво між компетентними органами влади держав-членів. Для розгляду проблем відносно окремих кредитних установ, найбільш доцільним є створення контактної групи (groupe de contact), яка б складалася з посадових осіб органів банківського нагляду. Ця група являє собою відповідний орган для взаємного обміну інформацією, передбаченою в статті 28.

(24) Ця процедура взаємного обміну інформацією ні в якому разі не замінює двостороннього співробітництва, визнаного в статті 28. Компетентні органи приймаючої держави-члена без шкоди для своїх повноважень щодо здійснення належного контролю в разі негайного випадку можуть продовжувати як за своєю ініціативою, так і за ініціативою компетентних органів держави-члена походження цієї кредитної установи, здійснювати перевірку її діяльності стосовно відповідності законодавству, принципам належних адміністративних і бухгалтерських процедур та адекватному внутрішньому контролю.

(25) Слід дозволити обмін інформацією між компетентними органами та органами або організаціями, які завдяки своїм функціям сприяють посиленню стабільності фінансової системи. Для забезпечення конфіденційності інформації, що передається, список адресатів повинен залишатися суворо конфіденційним.

(26) Такі дії, як, наприклад, шахрайство і зловживання посадовим становищем, може негативно вплинути на стабільність фінансової системи, включаючи її цілісність, навіть коли це стосується інших не кредитних установ.

(27) Необхідно точно визначити умови, при яких дозволяється обмін вищеназваною інформацією.

(28) Коли передбачено, що інформація може бути розкрита лише у випадку отримання дозволу відповідних посадових осіб, то вони можуть, при необхідності, надати такий дозвіл за умови дотримання певних умов.

(29) Необхідно також отримати дозвіл для здійснення обміну інформацією між, з одного боку, компетентними органами і, з іншого, центральними банками та іншими органами аналогічного призначення, які виступають в якості органів монетарної політики, і, при необхідності, інших державних органів, які відповідають за здійснення нагляду за платіжною системою.

(30) З метою посилення пруденційного нагляду за кредитними установами та захисту клієнтів кредитних установ слід передбачити, що аудитор зобов'язаний негайно поінформувати компетентні органи, у випадках, передбачених цією Директивою, коли, при виконанні своїх обов'язків, він дізнається про деякі факти, які можуть мати серйозний вплив на фінансову ситуацію або організацію адміністративної і бухгалтерської роботи кредитної установи. З цією метою, є бажаним, щоб держава-член забезпечила виконання такого обов'язку за всіх обставин, коли аудитор виявляє такі факти під час виконання своїх обов'язків на установі, яка має тісні зв'язки з кредитною установою. Обов'язок аудиторів інформувати, при необхідності, компетентні органи про деякі виявлені факти або рішення щодо кредитної установи під час виконання своїх обов'язків на інших небанківських юридичних особах не змінює ні суть завдань аудиторів, ні методи, відповідно до яких вони повинні виконувати ці завдання на такій ж юридичній особі.

(31) Основні загальноприйняті стандарти, щодо застосовуються до власних коштів кредитних установ є ключовим фактором у створенні внутрішнього ринку банківських послуг, оскільки власні кошти виконують функцію забезпечення безперервності діяльності кредитних установ і захисту заощаджень. Гармонізація у цьому питанні посилює нагляд за кредитними установами і сприяє подальшій координації у банківській сфері.

(32) Такі норми повинні застосовуватися до всіх кредитних установ, що мають ліцензію на здійснення діяльності на території Європейського Співтовариства.

(33) Власні кошти кредитної установи можуть використовуватися для покриття витрат, які не були компенсовані достатнім обсягом прибутку. Власні кошти також можуть відігравати роль важливого критерію для компетентних органів, зокрема, при проведенні оцінки рівня платоспроможності кредитних установ і для інших цілей пруденційного нагляду.

(34) На внутрішньому ринку кредитні установи вступають в пряму конкуренцію між собою, тому вимоги до власних коштів повинні бути єдиними для всіх кредитних установ. У зв'язку з цим, визначення структури власних коштів не повинно залишатися тільки на розсуд держав-членів. Прийняття основних загальних норм найкращим чином слугуватиме інтересам Європейського Співтовариства шляхом створення єдиних конкурентних можливостей та посилення банківської системи Співтовариства.

(35) Визначення власних коштів, передбачене в цій Директиві, включає максимум пунктів та кваліфікаційних сум, а використання всіх, чи частини цих статей, або встановлення нижчого рівня кваліфікаційних сум залишається на розсуд держави-члена.

(36) Ця Директива уточнює кваліфікаційні критерії, яким повинні відповідати певні складові власних коштів, при цьому держави-члени можуть вільно застосовувати більш високі вимоги.

(37) На початковій стадії основні спільні норми визначаються в широкому розумінні, для того щоб охопити всі елементи, що входять до складу власних коштів у різних державах-членах.

(38) Виходячи з властивостей складових частин, з яких складаються власні кошти, ця Директива встановлює відмінність між складовими, що становлять основний капітал, з одного боку і складовими, що становлять додатковий капітал з іншого боку.

(39) Для того, щоб показати відмінність між складовими додаткового капіталу та основного капіталу, загальна сума складових додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу. Більше того, сума окремих складових додаткового капіталу не повинна перевищувати половину розміру основного капіталу.

(40) Для уникнення нерівних конкурентних умов, державні кредитні установи не повинні включати до складу своїх власних коштів гарантії, які їм надаються державами-членами або місцевими органами виконавчої влади.

(41) Якщо під час здійснення нагляду виникає необхідність визначити розмір консолідованих власних коштів групи кредитних установ, розрахунки здійснюються відповідно до цієї Директиви.

(42) Визначені методи бухгалтерського обліку, які використовуються для встановлення розміру власних коштів, коефіцієнта платоспроможності та для оцінки концентрації ризиків, повинні враховувати положення Директиви 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 щодо річних бухгалтерських звітів та консолідованих звітів банків та інших фінансових установ, що містить деякі пристосування положень Директиви 84/349/ЄЕС Ради від 13 червня 1983 р., що грунтуються на пункті 2(g) статті 44 Угоди про консолідовані звіти.

(43) Положення про власні кошти є частиною більш широких міжнародних заходів, спрямованих на зближення діючих правил в більшості країн щодо відповідності власних коштів.

(44) Комісія повинна підготувати звіт і періодично розглядати положення про власні кошти, для його уточнення, досягаючи таким чином кращої узгодженості спільного визначення капіталу власних коштів. Така узгодженість дозволить вирівняти власні кошти кредитних установ Співтовариства.

(45) Положення про коефіцієнт платоспроможності є результатом роботи Консультативного Комітету з питань банківської діяльності, який відповідає за надання пропозицій Комісії щодо регулювання коефіцієнтів, які застосовуються у державах-членах.

(46) Встановлення належного коефіцієнта платоспроможності відіграє головну роль у нагляді за кредитними установами.

(47) Особливо корисним виміром платоспроможності є коефіцієнт, який зважує активи та позабалансові статті відносно ступеня кредитного ризику.

(48) Розроблення спільних норм для власних коштів стосовно активів та позабалансових статей, які підпадають під кредитний ризик є, відповідним чином, головним аспектом гармонізації, необхідної для досягнення спільного визнання методів нагляду і, відповідно, формування внутрішнього ринку банківських послуг.

(49) Відповідно до цього, положення про коефіцієнт платоспроможності повинні розглядатися разом з іншими специфічними інструментами, які також узгоджують основні методи нагляду за кредитними установами;

(50) На внутрішньому ринку банківських послуг кредитні установи повинні вступати в пряму конкуренцію, тому спільні норми мінімального коефіцієнта платоспроможності створюють рівні конкурентні умови і, таким чином, посилюють банківську систему Співтовариства.

(51) Ця Директива передбачає різні методи оцінки гарантій, наданих різними фінансовими установами. Отже Комісія бере на себе відповідальність слідкувати за тим, щоб ця Директива в цілому не створювала перешкод на шляху досягнення рівних конкурентних умов між кредитними і страховими установами і, враховуючи результати перевірки, визначити необхідність будь-яких уточнень.

(52) Додаток III дає трактування складових позабалансових статей в контексті визначення вимог до капіталу кредитних установ. Для кращого функціонування внутрішнього ринку, а саме, щоб забезпечити "рівні умови гри", держави-члени зобов'язані намагатися, щоб їхні компетентні органи однаково оцінювали угоди по взаємозаліках. Додаток III приділяє увагу роботі міжнародного форуму банківських інспекторів стосовно визнання наглядовими органами двосторонніх взаємозаліків, а саме, можливості розрахунку вимог до власних коштів для здійснення певних операцій на основі суми нетто, а не валової суми, при умові існування угод, що обов'язкові в силу закону, які гарантують, що кредитний ризик зводиться до суми нетто. Для кредитних установ та груп кредитних установ третіх країн, які активно діють на міжнародному рівні і конкурують з кредитними установами Співтовариства, згідно правил, принятих на більш високому міжнародному рівні, буде застосовуватися ретельний наглядовий підхід до позабіржових деривативних інструментів. Така ретельність проявляється через забезпечення більш відповідного обов'язкового покриття капіталом, враховуючи ефект зниження ризику угод (які були визнані наглядовими органами) про взаємозаліки на майбутні потенційні кредитні ризики. Кліринг позабіржових деривативних інструментів, який здійснюється кліринговими домами, що діють в якості центрального контрагента, відіграє важливу роль в деяких державах-членах. Слід визнати корисність такого клірингу щодо зниження кредитного ризику та пов'язаного з ним системного ризику в необхідному підході до кредитного ризику. Необхідно, щоб поточні і майбутні ризики, пов'язані з контрактами по позабіржовим деривативам, що пройшли кліринг, були повністю забезпечені і, щоб ризик накопичення ризиків клірингового дому, який є вище ринкової вартості наданого забезпечення, був ліквідований для того, щоб застосувати до позабіржових деривативів, які пройшли кліринг, такий же необхідний підхід, як і до біржових деривативів. Необхідний рівень початкової та варіаційної маржі та якість і рівень захисту забезпечення, повинні відповідати вимогам компетентних органів. Додаток III надає подібну можливість кредитним установам, які зареєстровані в державах-членах, на визнання компетентними органами двосторонніх взаємозаліків і, таким чином, створює рівні умови для конкуренції. Такі правила є добре узгодженими і відповідними для подальшого посилення застосування заходів пруденційного нагляду за кредитними установами. Компетентні органи держав-членів повинні гарантувати, що розрахунок додаткових вимог до капіталу базується швидше на реальній, ніж на номінальній вартості.

(53) Мінімальний коефіцієнт, передбачений цією Директивою, зміцнює капітал кредитних установ у Європейському Співтоваристві. В результаті статистичного дослідження стосовно вимог до капіталу, які діяли на початку 1988 року, було встановлено рівень у 8%.

(54) Необхідно узгодити основні правила по нагляду за великими ризиками кредитних установ. Держави-члени повинні мати право приймати більш жорсткі положення ніж ті, які передбачені у цій Директиві.

(55) Нагляд і контроль за ризиками кредитних установ є невід'ємною складовою частиною нагляду за ними. Надмірна концентрація ризиків стосовно одного клієнта, або однієї групи пов'язаних між собою клієнтів, може спричинити можливість неприпустимого ризику втрат. Така ситуація може розглядатися як така, що несе шкоду платоспроможності кредитної установи.

(56) На внутрішньому ринку банківських послуг, кредитні установи вступають в пряму конкуренцію між собою, і тому повинні бути єдині вимоги щодо нагляду, який здійснюється на всій території Співтовариства. Для цього критерії для визначення концентрації ризиків не можуть бути повністю залишеними на розсуд держав-членів і повинні міститися у правилах, прийнятих на рівні Співтовариства, які мають загальнообов'язкову силу. Застосування спільних правил найкращим чином послужить інтересам Співтовариства, так як це створюватиме рівні конкурентні умови під час посилення банківської системи Співтовариства.

(57) Положення про коефіцієнт платоспроможності кредитних установ містять перелік кредитних ризиків, яких можуть зазнавати кредитні установи. Таким чином слід використати цей перелік також для визначення ризиків з метою обмеження великих ризиків. Однак, не слід посилатися на принцип коефіцієнтів оцінки або ступенів ризику, визначеного названими положеннями. Ці коефіцієнти оцінки і ступені ризику були розроблені з метою встановлення загальних вимог платоспроможності для покриття кредитних ризиків кредитних установ. Метою, в контексті регулювання великих ризиків, є обмеження максимальних втрат, які кредитна установа може понести через одного клієнта або групи пов'язаних між собою клієнтів. Таким чином, слід застосовувати такий підхід, коли увага приділяється, як правило, номінальній вартості ризиків без застосування коефіцієнтів оцінки або ступенів ризику.

(58) Коли кредитна установа несе ризик стосовно своєї материнської компанії або її дочірніх компаній, необхідна особлива обережність. Управління ризиками, які несе кредитна установа, повинно здійснюватися у повному автономному режимі, згідно принципів належного банківського управління, не беручи до уваги інші принципи, крім зазначених. Положення цієї Директиви вимагають, що у випадку, коли особи, які прямо або опосередковано володіють значною часткою в кредитній установі, наносять шкоду належному і продуманому управлінню установою, компетентні органи повинні застосовувати відповідні заходи, щоб усунути таку ситуацію. У сфері великих ризиків потрібно передбачити специфічні норми щодо ризиків кредитної установи стосовно своєї власної групи, і в таких випадках більш жорсткі обмеження є виправданими ніж для інших ризиків. Більш жорсткі обмеження не повинні застосовуватися, коли материнська компанія є фінансовою холдинговою компанією чи кредитною установою або, коли інші дочірні компанії є кредитними чи фінансовими установами або компаніями, які надають додаткові банківські послуги, при умові, якщо такі компанії знаходяться під наглядом на консолідованій основі кредитної установи. У таких випадках, консолідований моніторинг групи компаній дозволяє таким чином досягти адекватного рівня нагляду і не вимагає більш жорстких обмежень стосовно ризиків. При такому підході банківські групи також будуть заохочені організувати свої структури таким чином, щоб дозволити здійснення консолідованого нагляду, що є бажаним результатом, оскільки таким чином може бути запроваджений більш повний нагляд.

(59) Для того, щоб бути ефективним, нагляд на консолідованій основі, повинен застосовуватися до всіх банківських груп, включаючи ті, материнські компанії яких не є кредитними установами. Компетентні органи повинні мати необхідні правові інструменти для здійснення такого нагляду;

(60) У випадках, коли існують групи, які здійснюють різносторонню діяльність, материнські підприємства яких контролюють принаймні одну дочірню компанію, що є кредитною установою, компетентні органи повинні мати можливість оцінювати фінансову ситуацію кредитної установи у такій групі. Очікуючи на подальшу координацію, держави-члени можуть визначити відповідні методи консолідації для досягнення мети цієї Директиви. Компетентні органи повинні мати принаймні засоби для отримання інформації, необхідної для здійснення своїх обов'язків, від всіх установ однієї групи. У випадку, коли групи компаній здійснюють цілий спектр фінансової діяльності, обов'язково потрібно налагодити співробітництво між компетентними органами, які відповідають за нагляд в різних фінансових секторах.

(61) Більше того, держави-члени можуть відмовити у наданні, або позбавити ліцензії на здійснення банківської діяльності, коли деякі структури не відповідають вимогам щодо здійснення такої діяльності, в тому числі тоді, коли за такими структурами не можливо ефективно здійснювати нагляд. У зв'язку з цим компетентні органи мають повноваження, зазначені в першому абзаці першого пункту статті 7, в другому пункті статті 7, в пункті (c) статті 14 (і) та в статті 16 цієї Директиви для забезпечення належного і необхідного управління кредитними установами.

(62) Держави-члени можуть в рівній мірі застосовувати відповідну техніку здійснення нагляду по відношенню до груп, структури яких не підпадають під положення цієї Директиви. Якщо такі структури стають поширеним явищем, ця Директива повинна бути доповнена для того, щоб їх враховувати.

(63) Нагляд на консолідованій основі повинен охоплювати всі види діяльності, визначені в Додатку I. Таким чином, будь-який суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює таку діяльність, повинен знаходитися під наглядом на консолідованій основі. Отже, визначення фінансових установ повинне бути розширене для того, щоб охопити таку діяльність.

(64) Директива 86/635/ЄЕС, разом з Директивою 83/349/ЄЕС встановили правила в сфері консолідації для консолідованих звітів, опублікованих кредитними установами. Таким чином, можливо більш точно визначити методи, згідно з якими буде здійснюватися пруденційний нагляд на консолідованій основі.

(65) Нагляд за кредитними установами на консолідованій основі повинен ставити за мету перш за все захист інтересів вкладників таких установ і забезпечення стабільності фінансової системи.

(66) Вивчення проблем, пов'язаних із питаннями в сферах, на які поширюється ця Директива, а також і інша Директива стосовно діяльності кредитних установ, потребує співпраці між компетентними органами та Комісією через Консультативний Комітет з питань банківської діяльності, особливо, коли таке вивчення здійснюється для більш ретельної координації. Консультативний Комітет з питань банківської діяльності компетентних органів держав-членів не виключає інші форми співробітництва між компетентними органами, які здійснюють нагляд за відкриттям і подальшим здійсненням діяльності кредитних установ, в тому числі співпрацю в межах контактної групи ("groupe de contact), до складу якої входять посадові особи органів банківського нагляду.

(67) Технічні зміни до детальних правил, що наведені в цій Директиві, можуть час від часу бути необхідними для врахування розвитку банківського сектора. Після консультацій з Консультативним Комітетом з питань банківської діяльності, Комісія вносить необхідні зміни в межах своїх повноважень, покладених на неї Договором. Заходи, необхідні для виконання цієї Директиви, повинні здійснюватися відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄЕС від 28 червня 1999, яке встановлює процедури для здійснення виконавчих повноважень, покладених на Комісію (12).

(68) У випадку, коли кредитна установа організована в якості кооперативного товариства або фонду, тоді стаття 36 (1) цієї Директиви дозволяє розглядати солідарні зобов'язання позичальників в якості статей власних коштів відповідно до статті 34 (2)(7). Уряд Данії виразив глибоку зацікавленість, щоб декілька датських іпотечних кредитних установ, заснованих у формі кооперативних товариств або фондів, були реорганізовані у державні товариства з обмеженою відповідальністю. Для того, щоб полегшити і уможливити таке, вимагається тимчасове виключення з правил, яке б дозволило їм включити частину своїх солідарних зобов'язань до власних коштів. Це тимчасове виключення з правил не повинно негативно впливати на конкуренцію між кредитними установами.

(69) Застосування 20% коефіцієнта оцінки по відношенню до кредитних установ, що є власниками іпотечних облігацій, може порушити баланс на національному фінансовому ринку, де такі інструменти відіграють головну роль. У цьому випадку, приймаються тимчасові заходи по застосуванню 10% коефіцієнта оцінки ризику. Ринок цінних паперів швидко розвивається. Таким чином, бажано, щоб Комісія разом з державами-членами розробила необхідний підхід до цінних паперів, забезпечених активами, і надала до 22 червня 1999 року пропозиції, спрямовані на пристосування чинного законодавства з цього питання. Компетентні органи можуть дати дозвіл на використання 50% коефіцієнта оцінки активів, забезпечених іпотекою під офіси та комерційні багатофункціональні приміщення до 31 грудня 2006 року. Нерухомість, яка є об'єктом іпотеки, повинна відповідати жорстким критеріям оцінки і підлягати регулярній переоцінці, щоб відповідати змінам на ринку комерційного майна. Це майно повинно використовуватись або здаватись в оренду власником. Позики на покращення майна виключаються з цього 50%-го коефіцієнта оцінки.

(70) З метою забезпечення узгодженого застосування положень щодо великих ризиків, державам-членам повинно бути дозволено використання нових обмежень в два етапи. Для невеликих кредитних установ може бути гарантовано більш тривалий перехідний період, оскільки надто швидке застосування 25%-го правила може дуже різко знизити їх кредитну діяльність.

(71) Крім того, узгодження умов стосовно заходів щодо відновлення платоспроможності та ліквідації кредитних установ продовжується.

(72) Заходи, необхідні для здійснення нагляду за можливими ризиками втрат при продажу активів також повинні бути узгодженими.

(73) Ця Директива не повинна перешкоджати обов'язкам держав-членів стосовно кінцевих строків імплементації, наведених в Додатку V, частина В.

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Для цілей цієї Директиви:

1. "кредитна установа":

(a) суб'єкт підприємницької діяльності, діяльність якого полягає в отриманні від громадськості депозитів або інших коштів на зворотній основі та надання кредитів за свій власний рахунок, або

(b) установа, яка проводить електронні розрахунки в значенні Директиви 2000/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 18 вересня 2000 щодо започаткування діяльності та її ведення установами, які проводять електронні розрахунки та пруденційного нагляду за ними.

З метою запровадження нагляду на консолідованій основі, кредитною установою вважається кредитна установа, згідно першого абзацу, а також будь-які суб'єкти підприємницької діяльності або державні установи, що відповідають визначенню, зазначеному в першому абзаці, і яке отримало ліцензію на здійснення діяльності в третій країні.

З метою запровадження нагляду і контролю за великими ризиками, кредитною установою вважається кредитна установа, як це зазначено в першому абзаці, включаючи філії структурні підрозділи кредитної установи в третіх країнах, та будь-які суб'єкти підприємницької діяльності або державні установи, включаючи їх філії, які відповідають визначенню, що наведене в першому абзаці, і які отримали ліцензію в третій країні.

2. "ліцензія" - документ, виданий у будь-якій формі відповідним органом державної влади, на підставі якого кредитна установа може здійснювати свою діяльність;

3. "структурний підрозділ" - відособлений юридично залежний підрозділ кредитної установи, який безпосередньо здійснює в цілому або частково банківську діяльність; будь-яка кількість відособлених підрозділів, створених кредитною установою в одній державі-члені, головний офіс яких знаходиться в іншій державі-члені, вважаються одним структурним підрозділом;

4. "компетентні органи" - державні органи, компетентні відповідно до закону або положення здійснювати нагляд за кредитними установами;

5. "фінансова установа" - суб'єкт підприємницької діяльності, який не є кредитною установою, основна діяльність якого полягає у придбанні участі, або здійсненні одного або більше видів діяльності, вказаних в пунктах 2-12 Додатка I;

6. "держава-член походження" - держава-член, в якій кредитна установа отримала ліцензію на здійснення діяльності згідно зі статтями 4-11;

7. "приймаюча держава-член" - держава-член, в якій кредитна установа має структурний підрозділ або надає послуги;

8. "контроль" - відносини між материнським і дочірнім компаніями, як визначено в статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, або подібні відносини між будь-якою фізичною або юридичною особою та суб'єктом підприємницької діяльності;

9. "участь з метою здійснення нагляду на консолідованій основі" - означає пряме або непряме володіння 20% або більше прав голосу або частини капіталу суб'єкту підприємницької діяльності;

10. "істотна участь" - пряма або непряма дольова участь в суб'єкті підприємницької діяльності, що складає 10% або більше капіталу або права голосу, або яка дозволяє здійснювати суттєвий вплив на управління суб'єктом підприємницької діяльності, в якому здійснюється така участь;

11. "початковий капітал" - капітал, визначений в статті 34, пункт 2, підпункти 1 і 2;

12. "материнська компанія" - материнська компанія, як визначено в статтях 1 і 2 Директиви 83/349/ЄЕС.

З метою здійснення нагляду на консолідованій основі і контролю за великими ризиками, материнська компанія означає материнську компанію, як визначено в пункті 1 статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, а також будь-який суб'єкт підприємницької діяльності, який, на думку компетентних органів, реально здійснює домінуючий вплив на іншого суб'єкта підприємницької діяльності;

13. "дочірня компанія" - дочірня компанія, як визначено в статтях 1 і 2 Директиви 83/349/ЄЕС.

З метою застосування положень нагляду на консолідованій основі і контролю за великими ризиками, дочірня компанія означає дочірню компанію, як визначено в пункті 1 статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, а також будь-який суб'єкт підприємницької діяльності, на який, на думку компетентних органів, реально здійснюється домінуючий вплив материнської компанії.

Всі дочірні компанії дочірніх компаній також вважаються дочірніми компаніями суб'єкта підприємницької діяльності, який є їхньою первісною материнською компанією.

14. "Зона А" - до неї входять всі держави-члени і всі інші держави, які є повноправними членами Організації Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР), як і держави, що уклали спеціальні договори про позики з Міжнародним валютним фондом (МВФ) в рамках загальних договорів про позики (ЗДП) МВФ. Однак, будь-яка держава, що відстрочує погашення свого зовнішнього державного боргу, виключається із Зони А на період в п'ять років;

15. "Зона Б" - до неї входять всі інші держави, які не входять до Зони А;

16. "кредитні установи Зони А" - всі кредитні установи, які отримали ліцензію на здійснення діяльності в державах-членах у відповідності з статтею 4, включаючи їх структурні підрозділи в третіх державах та будь-які суб'єкти підприємницької діяльності або державні установи, що підпадають під визначення, наведене в першому абзаці пункту 1, і які мають разом з своїми структурними підрозділами ліцензію на здійснення діяльності в інших державах, що входять до Зони А .

17. "кредитні установи Зони Б" - будь-які суб'єкти підприємницької діяльності або державні установи, що отримали ліцензію на здійснення діяльності за межами Зони А, і які підпадають під визначення, наведене в першому абзаці пункту 1, включаючи їхні структурні підрозділи в Європейському Співтоваристві;

18. "небанківський сектор" - всі позичальники, які не є кредитними установами, як визначено в пунктах 16 і 17, центральні органи виконавчої влади і центральні банки, регіональні та місцеві органи виконавчої влади, Європейські Співтовариства, Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) і міжнародні банки розвитку, як визначено в пункті 19;

19. "міжнародні банки розвитку" - Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Міжамериканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Фонд Ради Європи з Розселення, Північний інвестиційний банк, Карибський банк розвитку, Європейський банк реконструкції і розвитку, Європейський інвестиційний фонд і Міжамериканська інвестиційна корпорація;

20. "позабалансові статті групи високого ризику, середнього ризику, середньо-низького ризику і низького ризику" - статті, описані в пункті 2 статті 43 і наведені в Додатку II;

21. "фінансова холдингова компанія" - фінансова установа, дочірні компанії, якої є виключно або в основному кредитними установами або фінансовими установами, коли принаймні одна з таких дочірніх компаній є кредитною установою;

22. "холдингова компанія зі змішаною діяльністю" - материнська компанія, яка не є фінансовою холдинговою компанією або кредитною установою, дочірні компанії якої включають принаймні одну кредитну установу;

23. "суб'єкт підприємницької діяльності, який надає додаткові банківські послуги" - суб'єкт підприємницької діяльності, основна діяльність якого полягає в утриманні або управлінні майном, управлінні послугами з обробки даних, або в будь-якій подібній діяльності, що має додатковий характер по відношенню до основної діяльності однієї чи більше кредитних установ;

24. "ризики" - з метою застосування статей 48, 49 і 50 означають активи і позабалансові статті, зазначені в статті 43 і Додатках II і IV, без застосування коефіцієнтів оцінки або ступенів ризику, передбачених цими положеннями; ризики, зазначені в Додатку IV повинні бути розраховані у відповідності з одним із методів, викладених в Додатку III, без застосування коефіцієнтів оцінки для ризику контрагента; всі елементи, повністю покриті власними коштами, можуть бути виключеними за згодою компетентних органів з визначення ризику при умові, якщо такі власні кошти не включається до розрахунків коефіцієнта платоспроможності та інших коефіцієнтів по нагляду, передбачених цією Директивою, а також іншими актами Європейського Співтовариства; ризики не включають:

- у випадку валютних операцій, ризики, понесені під час звичайних розрахунків протягом 48 годин після здійснення платежу, або

- у випадку операцій по придбанню або продажу цінних паперів, ризики, понесені під час звичайних розрахунків протягом п'яти робочих днів після здійснення платежу або передачі цінних паперів, в залежності, що відбулося раніше.

25. "група пов'язаних між собою клієнтів":

- дві або більше фізичні чи юридичні особи, які, якщо не вказано інше, мають відношення до єдиного ризику, тому що одна з них прямо або опосередковано здійснює контроль над іншою або іншими, або

- дві або більше фізичні або юридичні особи, між якими немає відносин щодо здійснення контролю, як визначено в першому абзаці, але які повинні розглядатися як такі, що відносяться до єдиного ризику, тому що вони настільки пов'язані, що, якщо одна з них зазнає фінансових проблем, то інша або всі інші також зазнають труднощів щодо повернення платежів;

26. "тісні зв'язки" - ситуація, коли дві або більше фізичні чи юридичні особи пов'язані:

(a) участю, що означає володіння, пряме або шляхом здійснення контролю, 20% або більше прав голосу або капіталу суб'єкта підприємницької діяльності, або

(b) контролем, що означає відносини між материнською компанією і дочірньою компанією, в усіх випадках, передбачених пунктами 1 і 2 статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, або подібні відносини між будь-якою фізичною або юридичною особою та суб'єктом підприємницької діяльності; будь-яка дочірня компанія дочірньої компанії також вважається дочірньою компанією материнської компанії, яка стоїть на чолі цих компаній.

Тісним зв'язком також вважається ситуація, коли дві або більше фізичних або юридичних особи постійно пов'язані з однією і тією ж самою особою відносинами з приводу здійснення контролю.

27. "визнані ринки" - ринки (біржі), визнані компетентними органами, що:

(i) регулярно функціонують;

(ii) мають правила, встановлені чи затверджені відповідними органами країни походження ринку, які визначають умови діяльності ринку, умови доступу на нього, а також умови, що повинні виконуватись контрактом до того, як він буде діяти на ринку;

(iii) мають кліринговий механізм, який передбачає, що контракти, зазначені в Розділі IV, мають відповідати вимогам стосовно щоденної маржі, що, на думку компетентних органів, забезпечує відповідний захист.

1. Ця Директива регламентує започаткування діяльності кредитних установ та її ведення. Ця Директива застосовується до всіх кредитних установ.

2. Статті 25 і 52-56 також застосовуються до фінансових холдингових компаній і холдингових компаній зі змішаною діяльністю, які мають свої головні офіси в Співтоваристві.

Установи, виключені пунктом 3, за винятком центральних банків держав-членів, розглядаються як фінансові установи у відповідності з статтями 25 і 52-56.

3. Ця Директива не застосовується до:

- центральних банків держав-членів,

- поштових установ, які здійснюють жиророзрахунки,

- в Бельгії до "Institut de Reescompte et de Garantie/Herdiscontering- en Waarborginstituut",

- в Данії до "Dansk Eksportfinansieringsfond", "Danmarks Skibskreditfond", "Dansk Landbrugs Realkredifond",

- в Німеччині до "Kreditanstalt fer Wiederaufbau", а також організацій, визнаних згідно "Wohnungsgemeinnutzigkeitsgesetz" як органи державної політики в сфері житла, банківські операції яких не є основним видом діяльності, а також до організацій, які згідно цього закону визнані неприбутковими житловими організаціями,

- в Греції до "Elliniki Trapeza Viomichanikis Anaptyxeos", "Tamio Parakatathikon kai Danion" і "Tachidromiko Tamieftirio",

- в Іспанії до "Instituto de Credito Oficial",

- у Франції до "Caisse des depots et consignations",

- в Ірландії до кредитних спілок та товариств взаємодопомоги,

- в Італії до "Cassa depositi e prestiti",

- в Нідерландах до "Nederlandse Investeringsbank voor Ontwikkelingslanden NV", "NV Noordelijke Ontwikkelingsmaatschappij", "NV Industriebank Limburgs Instituut voor ontwikkeling en financiering" і "Overijsselse Ontwikkelingsmaatschfppij NV",

- в Австрії до організацій, що визнані як житлові кооперативи в суспільних інтересах і "Osterreichische Kontrollbank AG",

- в Португалії до "Caixas Econymicas", що існують з 1 січня 1986 р., за винятком тих, які створені в якості компаній з обмеженою відповідальністю, а також "Caixa Econymica Montepio Geral",

- в Фінляндії до "Teollisen yhteistyun rahasto Oy/Fonden fur industriellt samarbete AB", і "Kera Oy/Kera Ab",

- в Швеції до "Svenska Skeppshypotekskassan",

- у Великій Британії до "National Savings Bank", "Commonwealth Development Finance Company Ltd", "Agricultural Mortgage Corporation Ltd", "Scottish Agricultural Securities Corporation Ltd", "Crown Agents for overseas governments and administrations", кредитних спілок та муніципальних банків.

4. За пропозицією Комісії, яка з цього приводу консультується з Комітетом (надалі Консультативний Комітет з питань банківської діяльності), про який йдеться в статті 57, Рада приймає рішення про будь-які можливі зміни в списку, зазначеному в пункті 3.

5. Кредитні установи, розміщені в одній і тій самій державі-члені, і які з 15 грудня 1977 р. були афілійованими установами центрального органу, який здійснює за ними нагляд, і який здійснює діяльність в цій же самій державі-члені, можуть бути звільнені від виконання вимог, наведених в статті 6 (1), а також в статтях 8 та 59, якщо до 15 грудня 1979 року державне законодавство передбачало, що:

- зобов'язання центрального органу та його афілійованих установ є солідарними, або зобов'язання афілійованої установи є повністю гарантованими центральним органом,

- за платоспроможністю і ліквідністю центрального органу і всіх його афілійованих установ здійснюється єдиний нагляд на основі консолідованих звітів,

- управління центрального органу наділено повноваженнями надавати інструкції управлінням своїх афілійованих установ.

Кредитні установи, які діють в межах однієї держави, та які з 15 грудня 1977 року є афілійованими установами центрального органу в значенні першого абзацу, можуть користуватися умовами, передбаченими в цьому документі, якщо вони є нормальною частиною мережі цього центрального органу.

Для кредитних установ, крім тих, що були засновані на нових осушених морських територіях або були створені внаслідок поділу чи злиття існуючих установ, які підпорядковані центральному органу або звітують йому, Рада, діючи у відповідності з пропозицією Комісії, яка з цього питання консультується з Консультативним Комітетом з питань банківської діяльності, може встановлювати додаткові правила щодо застосування другого підпункту, включаючи скасування пільг, передбачених у першому пункті, коли, на її думку, приєднання нових установ, що користуються умовами, передбаченими у другому підпункті, може мати негативний вплив на конкуренцію. Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю голосів.

6. Кредитна установа, яка, як визначено в першому підпункті пункту 5, є афілійованою установою центрального органу, що знаходиться на території тієї ж самої держави-члена, також може бути звільнена від виконання положень статті 5, а також статей 40-51 та 65 за умови, що без шкоди застосуванню цих положень до центрального органу, вищенаведені положення застосовуються до центрального органу разом з його афілійованими установами на консолідованій основі.

У випадках незастосування статті 13, 18 і 19, пункти з 1 по 6 статті 20, статті 21 і 22 застосовуються до центрального органу та його афілійованої установи як до єдиного цілого.

Заборона для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є кредитними установами, здійснювати діяльність по отриманню від громадськості депозитів або інших коштів на зворотній основі. Держави-члени повинні заборонити особам або суб'єктам підприємницької діяльності, які не є кредитними установами, здійснювати діяльність по отриманню від громадськості депозитів або інших коштів на зворотній основі. Ця заборона не стосується отримання депозитів або інших коштів на зворотній основі державою-членом або регіональними чи місцевими органами виконавчої влади держави-члена або громадськими міжнародними організаціями, до яких входить одна або більше держав-членів, а також не стосується випадків, чітко врегульованих національним законодавством або законодавством Співтовариства, за умови, що така діяльність підлягає регулюванню та контролю, який здійснюється з метою захисту вкладників та інвесторів, та застосовується в таких випадках.