Друга Директива Ради 89/646/ЄЕС "Щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів, які стосуються початку і здійснення діяльності кредитних установ, та внесення змін до Директиви 77/780/ЄЕС"

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства і, зокрема, перше і третє речення статті 57 (2) цього Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

У співпраці з Європейським Парламентом (2),

Беручи уваги висновок Економічного соціального комітету (3),

(1) OJ No C 84. 31.3.1988, p. 1.

(2) OJ No C 96, 17.4.1989, p. 33, і рішення від 22 листопада 1989 року (ще не опубліковано в Official Journal)

(3) OJ No C 318, 17.12.1988, p. 42.

Враховуючи, що ця Директива повинна становити невід'ємний інструмент успішного розвитку внутрішнього ринку, курс, визначений Єдиним Європейським Актом і викладений у формі часового графіка в Білому Документі Комісії, з точки зору свободи заснування і свободи надання фінансових послуг у сфері кредитних установ;

Враховуючи, що ця Директива стане частиною уже введеного в дію законодавства Співтовариства, зокрема, першої Директиви Ради 77/780/ЄЕС від 12 грудня 1977 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів відносно початку та здійснення діяльності кредитних установ (4) з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 86/524/ЄЕС (5), Директиви Ради 83/350/ЄЕС від 13 червня 1983 року щодо здійснення нагляду за кредитними установами на консолідованій основі (6), Директиви Ради 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року щодо річних бухгалтерських звітів та консолідованих звітів банків та інших фінансових установ (7) та Директиви Ради 89/299/ЄЕС від 17 квітня 1989 року про власні фонди кредитних установ (8);

(4) OJ No L 322, 17.12.1977, p. 30.

(5) OJ No L 309, 4.11.1986, p. 15.

(6) OJ No L 193, 18.7.1983, p. 18.

(7) OJ No L 372, 31.12.1986, p. 1.

(8) OJ No L 124, 5.5.1989, p. 16.

Враховуючи, що Комісія ухвалила рекомендації 87/62/ЄЕС стосовно великих ризиків для кредитних установ (9) і 87/63/ЄЕС стосовно запровадження програм з гарантування вкладів (10);

(9) OJ No L 33, 4.2.1987, p. 10.

(10) OJ No L 33, 4.2.1987, p. 16.

Враховуючи, що прийнятий підхід повинен забезпечити лише загальну гармонізацію, що необхідна і достатня для забезпечення взаємного визнання дозволу і розсудливих систем нагляду, які уможливлюють надання єдиної ліцензії, яка б визнавалася в межах всього Співтовариства, і застосування принципу розсудливого нагляду з боку держави-члена за місцем походження;

Враховуючи, що в цьому контексті ця Директива може бути імплементована тільки одночасно з конкретним законодавством Співтовариства про додаткову гармонізацію технічних питань щодо власних фондів та коефіцієнтів платоспроможності;

Враховуючи, більш того, що також відбувається гармонізація умов, які стосуються реорганізації і ліквідації кредитних установ;

Враховуючи, що також повинні бути гармонізовані заходи, необхідні для здійснення нагляду за ліквідними і ринковими ризиками, а також ризиками, пов'язаними з процентною ставкою та ставкою обміну валют, які несуть кредитні установи;

Враховуючи, що принципи взаємного визнання і здійснення контролю з боку держави-члена за місцем походження вимагають від компетентних органів кожної держави-члена не надавати дозвіл або відкликати його, якщо, беручи до уваги такі фактори, як програма діяльності, географічне розташування або здійснювані види діяльності, можна зробити висновок, що кредитна установа обрала правову систему однієї держави-члена з метою уникнення суворіших норм, чинних в іншій державі-члені, в якій вона збирається або вже здійснює більшу частину своєї діяльності; враховуючи, що для цілей цієї Директиви установа вважається розташованою у тій державі-члені, де вона має зареєстрований офіс; враховуючи, що держави-члени повинні вимагати, щоб головний офіс розташовувалося у тій самій державі-члені, що й зареєстрований офіс;

Враховуючи, що держава-член може встановити правила, суворіші, ніж ті, про які йдеться у статтях 4, 5, 11, 12 і 16 для установ, яким надано дозвіл її компетентними органами;

Враховуючи, що зобов'язання щодо здійснення нагляду за фінансовою стійкістю кредитної установи і, зокрема, за її платоспроможністю, буде покладено на компетентні органи держави-члена за місцем її походження; враховуючи, що за компетентними органами держави-члена за місцем знаходження залишиться зобов'язання щодо здійснення нагляду за ліквідністю і монетарною політикою; враховуючи, що нагляд за ринковим ризиком має бути об'єктом тісної співпраці між компетентними органами держави-члена за місцем походження і держави-члена за місцем знаходження;

Враховуючи, що здійснюватиметься гармонізація певних фінансових та інвестиційних послуг, в разі існування потреби за допомогою конкретних інструментів Співтовариства, з метою, зокрема, захисту споживачів та інвесторів; враховуючи, що Комісія запропонувала заходи щодо гармонізації іпотечних кредитів для того, щоб, серед іншого, дозволити взаємне визнання фінансових методик, характерних для цієї сфери;

Враховуючи, що в силу взаємного визнання вибраний підхід дає можливість кредитним установам, що одержали дозвіл у державах-членах за місцем походження, займатися у Співтоваристві будь-якими або всіма видами діяльності, переліченими в Додатку, через заснування філій або надання послуг;

Враховуючи, що при здійсненні операцій, які не внесені до переліку Додатка, можна користуватися правом заснування і свободою надання послуг відповідно до загальних положень Договору;

Враховуючи, що, однак, є доцільним поширення взаємного визнання на операції, перелічені в Додатку, коли їх здійснюють фінансові установи, які є дочірніми підприємствами кредитних установ за умови, що такі дочірні підприємства охоплені консолідованим наглядом з боку своїх материнських підприємств і відповідають певним суворим умовам;

Враховуючи, що держава-член за місцем знаходження у зв'язку з використанням права заснування і свободи надання послуг може вимагати відповідності конкретним положенням або правилам своїх національних законів чи підзаконних актів від установ, які не одержали дозволу на свою діяльність у державах-членах за місцем походження як кредитні установи, а стосовно операцій, що не містяться в переліку Додатка, щоб такі положення, з одного боку, були сумісними із законодавством Співтовариства і мали на меті захист загального блага, а, з іншого боку, щоб такі установи або такі операції не підлягали еквівалентним правилам згідно законів або підзаконних актів держав-членів за місцем походження;

Враховуючи, що держави-члени повинні усунути перешкоди для здійснення операцій, що одержують взаємне визнання таким самим чином, що й у державі-члені, допоки такі операції не вступають у конфлікт із правовими положеннями, що захищають загальне благо у державі-члені за місцем знаходження;

Враховуючи, що скасування вимоги про одержання дозволу філіями кредитних установ Співтовариства, коли гармонізацію, що здійснюється, буде завершено, вимагає скасування капіталу, що передається безоплатно; враховуючи, що стаття 6 (2) є першим перехідним кроком у цьому напрямі, але, тим не менше, не впливає на Королівство Іспанія або Португальську Республіку, як і передбачено Актом про умови приєднання цих держав до Співтовариства;

Враховуючи, що існує необхідний зв'язок між цілями цієї Директиви і лібералізацією руху капіталу, що передбачено іншим законодавством Співтовариства; враховуючи, що в будь-якому випадку заходи з врегулювання діяльності банківської системи повинні бути гармонізовані з заходами з лібералізації руху капіталу; враховуючи, що, якщо держави-члени відповідно до Директиви Ради 88/361/ЄЕС від 24 червня 1988 року можуть вимагати з метою імплементації статті 67 Договору (11) застосування захисних положень по відношенню до руху капіталу, то вони можуть призупинити надання банківських послуг в обсягах, необхідних для імплементації вищезазначених захисних положень;

(11) OJ No L 178, 8.7.1988, p. 5.

Враховуючи, що процедури, які містяться в Директиві 77/780/ЄЕС, зокрема, з надання дозволів філіям кредитних установ, що одержали дозвіл у третіх державах, продовжуватимуть застосовуватися до таких установ; враховуючи, що такі філії не матимуть свободи надання послуг відповідно до другого пункту статті 59 Договору або свободи заснування у державах-членах, інших ніж ті, в яких вони засновані; враховуючи, що запити про надання дозволу дочірнім підприємствам або придбання авуарів підприємствами, що керуються законодавством третіх країн, підлягають процедурі, що спрямована на забезпечення взаємного ставлення до кредитних установ Співтовариства у відповідних третіх державах;

Враховуючи, що дозволи, надані кредитним установам компетентними національними органами відповідно до цієї Директиви, можуть використовуватися не лише в межах держави, а у межах у всього Співтовариства, і враховуючи, що існуючі положення про взаємність надалі не матимуть сили; враховуючи, що потрібна гнучка процедура для того, аби уможливити визначення взаємності на рівні Співтовариства; враховуючи, що ця процедура не має на меті закрити фінансові ринки Співтовариства, а, беручи до уваги намір Співтовариства залишати свої фінансові ринки відкритими для решти світу, радше, ще більше лібералізувати глобальні фінансові ринки в інших третіх країнах; враховуючи, що з вищезазначеною метою ця Директива передбачає процедури для проведення переговорів з третіми державами і, в крайньому разі, для вжиття заходів, спрямованих на призупинення надходження нових заявок на одержання дозволів або на обмеження надання нових дозволів;

Враховуючи, що нормальне функціонування внутрішнього банківського ринку вимагатиме не тільки правових норм але також тісної і постійної співпраці між компетентними органами держав-членів; враховуючи, що для розгляду проблем, пов'язаних з конкретними кредитними установами, Контактний Комітет, створений банківськими наглядовими органами, про які йдеться в прикінцевій декларативній частині Директиви 77/780/ЄЕС, залишається найбільш доцільним форумом; враховуючи, що такий Комітет є належним органом для взаємного обміну інформацією, що передбачене статтею 7 тієї Директиви;

Враховуючи, що процедура взаємного інформування в жодному разі не замінить двостороннього співробітництва, що встановлене статтею 7 Директиви 77/780/ЄЕС; враховуючи, що компетентні органи держави-члена за місцем знаходження, не завдаючи шкоди своїм повноваженням на здійснення контролю, можуть, у разі крайньої необхідності - зі своєї власної ініціативи, або за ініціативою компетентних органів держави-члена за місцем походження продовжити перевіряти, чи діяльність кредитної установи, заснованої на їх території, провадиться відповідно до законів і принципів управлінських і бухгалтерських процедур, а також процедур відповідного внутрішнього контролю;

Враховуючи, що до детальних правил, передбачених цією Директивою, можуть час від часу вноситися технічні зміни з метою врахування нових тенденцій в банківському секторі; враховуючи, що Комісія відповідно за необхідності вносить такі зміни після консультацій з Банківським дорадчим комітетом в межах повноважень щодо імплементації, покладених на Комісію Договором; враховуючи, що такий комітет діє як "Регуляційний" Комітет відповідно до правил процедури, встановлених у статті 2, процедури III, варіанта (б) в Рішенні Ради 87/373/ЄЕС від 13 липня 1987 року, що встановлює процедури для використання наданих Комісії повноважень щодо імплементації (12),

(12) OJ No L 197, 18.7.1987, p. 33.

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

В цілях цієї Директиви:

1. "кредитні установи" означають кредитну установу відповідно до визначення в першому абзаці статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС;

2. "дозвіл" означає дозвіл відповідно до визначення у другому абзаці статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС;

3. "філія" означає місце діяльності, що становить юридично залежну частину кредитної установи і безпосередньо виконує всі або деякі операції, притаманні діяльності кредитних установ; будь-яка кількість місць діяльності, створених в одній і тій самій державі-члені кредитною установою, головний офіс якої знаходиться в іншій державі-члені, вважається однією філією.

4. "власні фонди" означають власні фонди, відповідно до визначення у Директиві 89/299/ЄЕС;

5. "компетентні органи" означають компетентні органи відповідно до визначення у статті 1 Директиви 83/350/ЄЕС;

6. "фінансова установа" означає підприємство, інше ніж кредитна установа, основним видом діяльності якого є придбання авуарів або зайняття одним чи більше видів діяльності, що визначені в пунктах 2-12 Додатка;

7. "держава-член за місцем походження" означає державу-член, в якій кредитній установі було надано дозвіл відповідно до статті 3 Директиви 77/780/ЄЕС;

8. "держава-член за місцем знаходження" означає державу-член, в якій кредитна установа має філію або в якій вона надає послуги;

9. "контроль" означає зв'язок, що існує між материнським і дочірнім підприємством відповідно до того, як це визначено у Статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС (13), або відносини такого ж типу між будь-якою фізичною або юридичною особою і підприємством;

(13) OJ No L 193, 18.7.1983, p. 1.

10. "кваліфікаційний пакет акцій" означає пряме або опосередковане володіння часткою підприємства, що становить 10% або більше відсотків капіталу чи голосів, або що дає можливість здійснювати значний вплив на управління підприємством, акції якого знаходяться в такому володінні.

Для цілей цього визначення у світлі статті 5 і 11 і в контексті інших рівнів пакетів акцій, про які йдеться у статті 11, права голосу, про які йдеться у статті 7 Директиви 88/672/ЄЕС (14), беруться до уваги;

(14) OJ No L 348, 17.12.1988, p. 62.

11. "початковий капітал" означає капітал відповідно до того, як це визначено у статті 2 (1) (1) і (2) Директиви 89/299/ЄЕС;

12. "материнське підприємство" означає материнське підприємство відповідно до визначення у статті 1 і 2 Директиви 83/349/ЄЕС;

13. "дочірнє підприємство" означає дочірнє підприємство відповідно до визначення у статті 1 і 2 Директиви 83/349/ЄЕС; будь-яке дочірнє підприємство дочірнього підприємства вважається також дочірнім підприємством того материнського підприємства, яке очолює такі підприємства;

14. "коефіцієнт платоспроможності" означає коефіцієнт платоспроможності кредитних установ, підрахований відповідно до Директиви 89/647/ЄЕС (15).

(15) Див. стор. 14 цього Official Journal.

1. Ця Директива застосовується до всіх кредитних установ.

2. Вона не застосовується до установ, про які йдеться у статті 2 (2) Директиви 77/780/ЄЕС.

3. Кредитна установа, яка, відповідно до визначення у статті 2 (4) (а) Директиви 77/780/ЄЕС, афілійована з центральним органом в тій самій державі-члені, може бути звільнена від застосування положень статті 4, 10 і 12 цієї Директиви за умови, що, не завдаючи шкоди застосуванню таких положень по відношенню до центрального органу, єдності, що складається з центрального органу і афілійованих установ, підлягає вищезгаданим положенням на консолідованій основі.

У випадках звільнення, статті 6 і 18-21 застосовуються до єдності, що складається з центрального органу разом з його афілійованими установами.

Держави-члени забороняють особам або підприємствам, які не є кредитними установами, займатися діяльністю, пов'язаною з одержанням від громадськості депозитів або інших коштів, що підлягають виплаті. Ця заборона не застосовується до одержання депозитів або інших коштів, що повертає держава-член, регіональні або місцеві органи держави-члена, або громадські міжнародні органи, в яких бере участь одна або більше держав-членів, чи по відношенню до випадків, які чітко охоплені національним законодавством або законодавством Співтовариства за умови, що такі операції підлягають нормативним актам і контролю, які спрямовані на захист вкладників та інвесторів, що застосовуються до таких випадків.

1. Компетентні органи не надають дозвіл у випадках, коли початковий капітал становить менше 5 мільйонів екю.

2. Держави-члени, однак, мають право надати дозвіл конкретним категоріям кредитних установ, початковий капітал яких становить менше, ніж визначена у пункті 1 сума.

В таких випадках:

(а) початковий капітал не може бути меншим, ніж 1 мільйон екю;

(б) такі держави-члени повинні повідомити Комісію про підстави використання такого права вибору, передбаченого цим пунктом;

(в) коли опубліковано перелік, про який йдеться в статті 3 (7) Директиви 77/780/ЄЕС, до назви кожної кредитної установи, що не має мінімального капіталу, визначеного в пункті 1, буде зроблено примітку;

(г) впродовж п'яти років від дати, про яку йдеться у статті 24 (1), Комісія складає для Банківського дорадчого комітету, про який йдеться в статті 11 Директиви 77/780/ЄЕС, звіт про застосування цього пункту у державах-членах.

Компетентні органи не надають дозволу на початок та здійснення діяльності кредитних установ поки не одержать інформації про осіб-акціонерів або членів, прямих чи опосередкованих, фізичних або юридичних осіб, що мають кваліфікаційний пакет акцій, а також про розміри таких пакетів акцій. Компетентні органи відмовляють у наданні дозволу, якщо, беручи до уваги потребу забезпечення правильного і розсудливого управління кредитною установою, вони не задоволені відповідністю осіб вищезгаданих акціонерів або членів.

1. Держави-члени за місцем знаходження не можуть більше вимагати дозволу, передбаченого статтею 4 Директиви 77/780/ЄЕС, або капіталу, що передається безоплатно, для філій кредитних установ, що одержали дозвіл в інших державах-членах. Заснування і нагляд за такими філіями здійснюється відповідно до статті 13, 19 і 21 цієї Директиви.

2. До набрання чинності положеннями, що імплементують пункт 1, держави-члени за місцем знаходження не можуть як умову надання дозволу філіям кредитних установ, що отримали дозволи в інших державах-членах, вимагати початкового капіталу, що передається безоплатно, понад 50% початкового капіталу, що вимагається національними правилами для одержання дозволу кредитними установами такого ж характеру.

3. Кредитні установи мають право вільно використовувати кошти, які більше не вимагаються відповідно до пунктів 1 і 2.

Необхідно провести попередні консультації з компетентними органами іншої держави-члена, що задіяна до надання дозволу кредитній установі, яка є:

- дочірнім підприємством кредитної установи, що отримала дозвіл в іншій державі-члені, або

- дочірнім підприємством материнського підприємства кредитної установи, що отримало дозвіл в іншій державі-члені, або

- контрольована тими самими фізичними або юридичними особами, що контролюють кредитну установу, що отримала дозвіл в іншій державі-члені.

Компетентні органи держав-членів інформують Комісію:

(а) про будь-який дозвіл на пряме чи опосередковане дочірнє підприємство, діяльність одного або багатьох материнських підприємств якого регулюється законами третьої країни. Комісія відповідно інформує Банківський дорадчий комітет;

(б) якщо таке материнське підприємство здійснює придбання пакета акцій у кредитній установі Співтовариства так, що остання стає його дочірнім підприємством, Комісія інформує Банківській дорадчий комітет відповідним чином.

Коли дозвіл надано прямому або опосередкованому дочірньому підприємству одного або більше материнських підприємств, діяльність яких регулюється законодавством третьої держави, структура такої групи визначається у повідомленні, яке компетентні органи адресують Комісії відповідно до Статті 3 (7) Директиви 77/780/ЄЕС.

1. Держави-члени інформують Комісію про будь-які загальні труднощі, з якими зіткнулися їх кредитні установи при заснуванні або здійсненні банківських операцій у третій країні.

2. Спочатку не пізніше ніж за шість місяців перед застосуванням цієї Директиви, а відтак періодично Комісія складає звіт про ставлення, виявлене по відношенню до кредитних установ Співтовариства у третіх країнах, на умовах, про які йдеться у пункті 3 і 4 стосовно заснування і здійснення банківських операцій та придбання авуарів у кредитних установах третіх країн. Комісія подає такі звіти Раді разом з відповідними пропозиціями.

3. Якщо Комісії здається чи то на основі звітів, про які йдеться у пункті 2, чи на основі іншої інформації, що третя країна не надає ефективного ринкового доступу кредитним установам Співтовариства, порівняно з тим, що був наданий Співтовариством кредитним установам третьої країни, Комісія може подати пропозиції Раді для відповідного мандату на проведення переговорів з метою одержання співвідносних конкурентних можливостей для кредитних установ Співтовариства. Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю голосів.

4. Коли Комісії здається чи то на основі звітів, про які йдеться у пункті 2, чи на основі іншої інформації, що національне ставлення до кредитних установ Співтовариства у третій країні не дає таких же конкурентних можливостей, які мають внутрішні кредитні установи, а умови ефективного ринкового доступу не виконуються, Комісія може ініціювати переговори для того, щоб виправити ситуацію.

За умов, описаних у першому підпункті, крім ініціювання переговорів, відповідно до процедур, про які йдеться у Статті 22 (2), в будь-який час може бути також вирішено, що компетентні органи держав-членів повинні обмежити або призупинити ухвалення рішень стосовно запитів, що чекають розгляду на момент ухвалення рішення, або майбутніх запитів на одержання дозволів і придбання авуарів прямими або опосередкованими материнськими підприємствами, діяльність яких регулюється законами певної третьої країни. Тривалість заходів, про які йдеться, не може перевищувати три місяці. До закінчення тримісячного періоду і у світлі результатів проведених переговорів Рада може, діючи згідно з пропозицією від Комісії, ухвалити кваліфікованою більшістю рішення про продовження таких заходів. Таке обмеження або призупинення не можуть застосовуватися до заснування дочірніх підприємств кредитними установами або їх дочірніми підприємствами, що належним чином отримали дозвіл у Співтоваристві, або по відношенню до придбання авуарів у кредитних установах Співтовариства такими установами або дочірніми підприємствами.

5. У будь-яких випадках, коли Комісії здається, що одна з ситуацій, описаних у пункті 3 і 4 має місце, держави-члени інформують її на її запит:

(а) про будь-який запит на одержання дозволу для прямого чи опосередкованого дочірнього підприємства одного або більше материнських підприємств, діяльність яких регулюється законами певної третьої країни;

(б) якщо вони поінформовані відповідно до статті 11, що таке підприємство пропонує придбати авуари у кредитній установі Співтовариства так, що останнє стає його дочірнім підприємством.

Таке зобов'язання надавати інформацію скасовується, коли досягається угода з третьою країною, про яку йдеться в пункті 3 або 4, або коли заходи, про які йдеться у другому і третьому підпунктах пункту 4 перестають застосовуватися.

6. Заходи, вжиті відповідно до цієї статті, приводяться у відповідність із зобов'язаннями Співтовариства, взятими згідно з міжнародними договорами, двосторонніми або багатосторонніми, що регулюють початок та здійснення діяльності кредитних установ.

1. Власні фонди кредитних установ не можуть опуститися нижче рівня початкового капіталу, який вимагається відповідно до статті 4 в час одержання дозволу на здійснення діяльності.

2. Держави-члени можуть вирішити, що кредитні установи, які вже існують на час імплементації Директиви, власні фонди яких не сягають рівнів, визначених для початкового капіталу у статті 4, можуть продовжувати займатися своєю діяльністю. В такому разі їх власні фонди не можуть опуститися нижче найвищого рівня, досягнутого після дати повідомлення про цю Директиву.

3. Якщо контроль за кредитною установою, яка потрапляє у категорію, про яку йдеться у пункті 2, здійснюється фізичною або юридичною особою, іншою ніж та, що здійснювала контроль за установою раніше, власні фонди такої установи мають сягати щонайменше рівня, визначеного для початкового капіталу у статті 4.

4. Однак за певних конкретних умов і зі згоди компетентних органів, якщо має місце злиття двох або більше кредитних установ, що потрапляють в категорію, про яку йдеться у пункті 2, власні фонди установи, які були одержані внаслідок злиття, не можуть опускатися нижче рівня сукупних власних фондів злитих установ на час злиття, допоки не буде досягнуто відповідних рівнів згідно зі статтею 4.

5. Однак якщо у випадках, про які йдеться в пунктах 1, 2 і 4, власні фонди зменшуються, компетентні органи можуть, якщо обставини виправдовують таке, дозволити установі протягом обмеженого часу виправити таку ситуацію або припинити діяльність.

1. Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка пропонує придбати прямо чи опосередковано кваліфікаційний пакет акцій в кредитній установі, спочатку поінформувати компетентні органи, повідомивши їх про розмір планованого пакета акцій. Така особа повинна таким же чином поінформувати компетентні органи, якщо вона пропонує збільшити свій кваліфікаційний пакет акцій таким чином, аби пропорція прав голосу або капіталу, яким вона володіє, досягла або перевищила 20%, 33% або 50%, або таким чином, щоб кредитна установа стала її дочірнім підприємством. Не впливаючи на положення пункту 2, компетентні органи мають щонайбільше три місяці від дня повідомлення, передбаченого у першому підпункті, щоб заперечити проти такого плану, якщо з огляду на потребу забезпечити розумне і розважливе управління кредитною установою, вони не задоволені відповідністю особи, про яку йдеться у першому пункті. Якщо вони не заперечують проти плану, про який йдеться у першому пункті, вони можуть встановити максимальний період для його імплементації.

2. Якщо покупець авуарів, про які йдеться у пункті 1, є кредитною установою, яка одержала дозвіл в іншій державі, або материнським підприємством кредитної установи, яка одержала дозвіл в іншій державі-члені, або фізичною чи юридичною особою, яку контролює кредитна установа, яка одержала дозвіл в іншій державі-члені, і якщо в результаті такого придбання установа, в якій покупець має намір придбати пакет акцій, стає дочірнім підприємством або об'єктом здійснення контролю з боку покупця, оцінювання придбання повинне бути об'єктом попередніх консультацій, про які іде мова у статті 7.

3. Держави-члени вимагають від будь-якої юридичної або фізичної особи, яка має намір розпорядитися прямо чи опосередковано кваліфікаційним пакетом акцій в кредитній установі спочатку поінформувати про це компетентні органи, сповістивши їм про розмір такого пакета акцій.

Така особа повинна належним чином поінформувати компетентні органи, якщо вона має намір зменшити кваліфікаційний пакет акцій таким чином, щоб пропорція прав голосу або капіталу, яким вона володіє опустилася до рівня нижче 20%, 33% або 50% або таким чином, щоб кредитна установа припинила бути її дочірнім підприємством.

4. Після того, як їм стало відомо про них, кредитні установи інформують компетентні органи про будь-які придбання або продажу пакетів акцій в їхньому капіталі, що стали причиною того, що авуари перевищили або знизилися нижче порогів, про які йдеться в пунктах 1 і 3. Вони також принаймні один раз на рік повідомляють їм імена акціонерів та членів, що володіють кваліфікаційними пакетами акцій, та розміри таких пакетів акцій, як видно, наприклад, з інформації, одержаної на щорічних загальних зборах акціонерів та членів або внаслідок приведення у відповідність з нормами, що відносяться до підприємств, що містяться у лістингах фондових бірж.

5. Держави-члени вимагають, щоб там, де вплив, що здійснюється особами, про яких йдеться у пункті 1, може негативно відбиватися на правильності і розважливості управління такою установою, компетентні органи вживають відповідних заходів, щоб покласти край такій ситуації.

Такі заходи можуть складатися, наприклад, із заборонних норм, санкцій проти директорів та менеджерів або призупинення користування правами голосу, що долучаються до акцій, якими володіють акціонери або дані члени. Схожі заходи застосовуються до фізичних або юридичних осіб, які не виконують зобов'язання щодо надання інформації наперед, як це передбачено пунктом 1. Якщо пакет акцій придбано, незважаючи на протидію з боку компетентних органів, держави-члени, незалежно від будь-яких подальших санкцій, які мають бути прийняті, передбачають призупинення користування відповідними правами голосу або ж скасування поданих голосів, або можливість скасування таких голосів.

1. Жодна кредитна установа не може мати кваліфікаційний пакет акцій, розмір якого перевищує 15% її власних фондів у підприємстві, яке не є ні кредитною установою, ні фінансовою установою, ні підприємством, що займається діяльністю, про яку йдеться в другому пункті статті 43 (2) (e) Директиви 86/635/ЄЕС.

2. Загальний розмір кваліфікаційних пакетів акцій кредитної установи у підприємствах, інших ніж кредитні установи, фінансові установи або підприємства, що здійснюють операції, про які йдеться у другому підпункті статті 43 (2) (e) Директиви 86/635/ЄЕС, не може перевищувати 60% її власних фондів.

3. Держави-члени не повинні застосовувати обмеження, що містяться у пунктах 1 і 2, до пакетів акцій у страхових компаніях, як визначено в Директиві 73/239/ЄЕС (16) з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 88/357/ЄЕС (17), і в Директиві 79/267/ЄЕС (18) з останніми змінами і доповненнями, внесеними Актом про приєднання від 1985 року.

(16) OJ No L 228, 16.8.1973, p. 3.

(17) OJ No L 172, 4.7.1988, p. 1.

(18) OJ No L 63, 13.3.1979, p. 1.

4. Акції, якими тимчасово володіють під час фінансового відновлення або рятувальних операцій або в нормальному ході андеррайтингу, або на власне ім'я установи від імені інших не вважаються кваліфікаційними пакетами акцій з метою підрахунку лімітів, встановлених пунктами 1 і 2. Акції, які не є фінансовим основним капіталам, як визначено у статті 35 (2) Директиви 86/635/ЄЕС, не включаються.

5. Ліміти, встановлені пунктами 1 і 2, можуть бути перевищені лише за виняткових обставин. В таких випадках, однак, компетентні органи вимагають від кредитної установи збільшити свої власні фонди або вжити інших еквівалентних заходів.

6. Дотримання лімітів, встановлених пунктами 1 і 2, забезпечується за допомогою здійснення нагляду і моніторингу на консолідованій основі відповідно до Директиви 83/350/ЄЕС.

7. Кредитні установи, які на день набрання чинності положеннями, що імплементують цю Директиву, перевищують ліміти, передбачені в пунктах 1 і 2, мають 10 років від такої дати, аби привести свою діяльність у відповідність з ними.

8. Держави-члени можуть забезпечити, щоб компетентні органи не застосовували ліміти, передбачені в пункті 1 і 2, якщо ті забезпечують, що 100% обсягів, на які кваліфікаційний пакет акцій кредитної установи перевищує такі ліміти, покривається власними фондами, і що останні не будуть включені при розрахунку коефіцієнта платоспроможності. Якщо обидва ліміти, передбачені пунктами 1 і 2, перевищено, то розмір, що покривається власними фондами, має бути вищим, ніж розміри надлишків.

1. Розважливий нагляд за кредитною установою, включаючи нагляд за операціями, які вона здійснює відповідно до статті 18, є обов'язком компетентних органів держави-члена за місцем походження, не завдаючи шкоди тим положенням цієї Директиви, які накладають відповідальність на органи держави-члена за місцем знаходження.

2. Компетентні органи держави-члена за місцем походження вимагають, щоб кожна кредитна установа мала належні адміністративні і бухгалтерські процедури і відповідні механізми внутрішнього контролю.

3. Пункт 1 і 2 не перешкоджає нагляду на консолідованій основі відповідно до Директиви 83/350/ЄЕС.

1. Викласти кінець другого речення статті 7 (1) Директиви 77/780/ЄЕС в такій редакції:

"і вся інформація ймовірно сприятиме здійсненню моніторингу за такими установами, зокрема, стосовно ліквідності, платоспроможності, депозитних гарантій, обмеження великих ризиків, адміністративних і бухгалтерських процедур та механізму внутрішнього контролю".

2. Держава-член не за місцем походження залишає за собою обов'язок у співробітництві з компетентними органами держави-члена за місцем походження здійснення нагляду за ліквідністю філій кредитних установ до подальшого узгодження. Без упередження щодо заходів, необхідних для зміцнення Європейської монетарної системи, держави-члени за місцем знаходження залишають за собою повну відповідальність за заходи, що є результатом імплементації їх монетарної політики. Такі заходи не можуть передбачати дискримінаційного або обмежувального ставлення на основі того факту, що кредитна установа одержала дозвіл на свою діяльність в іншій державі-члені.

3. Не завдаючи шкоди подальшому узгодженню заходів, спрямованих на здійснення нагляду за ризиками, які постають у зв'язку з відкритими позиціями на ринку, якщо такі ризики є наслідком операцій, здійснених на фінансових ринках інших держав-членів, компетентні органи останніх співпрацюють з компетентними органами держав-членів за місцем походження, щоб зацікавлені установи зробили кроки з метою покриття таких ризиків.

1. Держави-члени за місцем знаходження забезпечують, що у випадку, коли кредитна установа, що одержала дозвіл в іншій державі-члені, здійснює діяльність через філію, компетентні органи держави-члена за місцем походження після того, як поінформують компетентні органи держави-члена за місцем знаходження, можуть самі або через осіб-посередників, яких вони призначають з цією метою, перевіряти на місцях інформацію, про яку йдеться в статті 7 (1) Директиви 77/780/ЄЕС.

2. Компетентні органи держави-члена за місцем походження можуть також з метою перевірки філій мати регрес щодо однієї з процедур, передбачених у статті 5 (4) Директиви 83/350/ЄЕС.

3. Ця стаття на впливає на право компетентних органів держави-члена за місцем знаходження при виконанні своїх обов'язків відповідно до цієї Директиви здійснювати перевірку на місцях філій, заснованих на своїх територіях.

Статтю 12 Директиви 77/780/ЄЕС викласти в такій редакції:

"Стаття 12

1. Держави-члени забезпечують, щоб всі особи, які працюють або працювали у компетентних органах, а також аудитори або експерти, що діють від імені компетентних органів, були зв'язані зобов'язанням нерозголошення професійної таємниці. Це означає, що жодна конфіденційна інформація, яку вони можуть одержати при виконанні своїх обов'язків, не може бути розголошеною якій би там не було особі або органу, хіба що у загальній або короткій формі і таким чином, щоб конкретні установи не можна було ідентифікувати, на завдаючи шкоди випадкам, охопленим кримінальним правом. Тим не менше, якщо кредитну установу оголошено банкрутом або такою, що підлягає обов'язковій ліквідації, конфіденційна інформація, що не стосується третіх сторін, задіяних до спроб порятунку такої кредитної установи, може бути розголошена під час цивільного або комерційного розгляду справи в суді.

2. Пункт 1 не перешкоджає компетентним органам різних держав-членів обмінюватися інформацією відповідно до директив, що застосовуються до кредитних установ. Така інформація підлягатиме умовам професійної таємниці, про які йдеться у пункті 1.

3. Держави-члени можуть укласти угоди про співпрацю, які б передбачали обмін інформацією з компетентними органами третіх держав тільки у тому випадку, якщо розголошена інформація підлягає гарантіям професійної таємниці, які принаймні тотожні тим, про які йдеться у цій статті.

4. Компетентні органи, що отримують конфіденційну інформацію відповідно до пунктів 1 або 2, можуть використовувати її тільки під час виконання своїх обов'язків:

- для того, щоб перевірити, що умови, що регулюють початок і здійснення діяльності кредитних установ, виконуються, і сприяти моніторингу на неконсолідованій або консолідованій основі за поведінкою такого підприємства, особливо стосовно нагляду за ліквідністю, платоспроможністю, великими ризиками, а також адміністративними і бухгалтерськими процедурами та механізмами внутрішнього контролю або

- для того, щоб накласти санкції або

- в адміністративному оскарженні проти рішення компетентного органу або

- при судовому розгляді, ініційованому відповідно до статті 13 або спеціальних положень, передбачених директивами, що були прийняті у сфері діяльності кредитних установ.

5. Пункти 1 і 4 не заважають обміну інформацією в державі-члені, де є два або більше компетентних органи в одній і тій же державі-члені, або між державами-членами, між компетентними органами а також:

- органами, відповідальними за здійснення нагляду за іншими фінансовими організаціями та страховими компаніями, а також органами, відповідальними за нагляд за фінансовими ринками,

- органами, задіяними до ліквідації і банкрутства кредитних установ та в інших схожих процедурах,

- особами, що відповідають за виконання статутної аудиторської перевірки звітності кредитних установ та інших фінансових установ, при виконанні своїх наглядових функцій та розкриттю органам, які управляють програмами гарантування депозитів, інформації, необхідної для виконання їх функцій. Одержана інформація підлягає умовам професійної таємниці, що зазначені в пункті 1.

6. Так само положення цієї статті не перешкоджають компетентним органам розкривати таку інформації тим центральним банкам, які не здійснюють нагляд за кредитними установами індивідуально, яку вони можуть потребувати, щоб діяти як монетарні органи. Інформація, одержана в цьому контексті, підлягає умовам професійної таємниці, що зазначені в пункті 1.

7. Крім того, незважаючи на положення, про які йдеться в пунктах 1 і 4, держави-члени можуть в силу положень, передбачених законом, дати дозвіл на розкриття певної інформації іншим відділам своїх центральних урядових адміністрацій, відповідальних за законодавство про нагляд за кредитними установами, фінансовими установами, інвестиційними послугами та страховими компаніями, а також інспекторам, що діють від імені таких відділів. Однак таке розкриття інформації може бути зроблене тільки у випадку необхідності з причин розсудливого контролю. Проте держави-члени забезпечують, що інформація, одержана відповідно до пунктів 2 і 5, а також інформація, одержана за допомогою перевірки на місцях, про яку йдеться у статтях 15 (1) і (2) Директиви 89/646/ЄЕС (19), не може бути розкрита у випадках, про які йдеться у цьому пункті, за винятком випадків, коли одержано явну згоду компетентних органів, які розкрили інформацію, або компетентних органів держави-члена, в якій проведено перевірку на місці. (20) OJ No L 386, 30.12.89, p. 1."

Не завдаючи шкоди процедурам для відкликання дозволів та положенням кримінального права, держави-члени забезпечують, що їх відповідні компетентні органи можуть застосувати покарання або засоби, спеціально спрямовані на припинення випадків порушень або причин таких порушень, проти кредитних установ або тих, хто контролює діяльність кредитних установ, які порушують закони, підзаконні або адміністративні акти щодо нагляду або здійснення їх діяльності.

1. Держави-члени надають можливість для того, аби займатися видами діяльності, переліченими в Додатку, на їхніх територіях відповідно до статей 19-21 як через заснування філії або через надання послуг будь-якою кредитною установою, що одержала дозвіл на свою діяльність від компетентних органів іншої держави-члена, яким така кредитна установа підконтрольна, відповідно до цієї Директиви, яка передбачає надання дозволу на такі види діяльності.

2. Держави-члени також надають можливість здійснення видів діяльності на своїх територіях відповідно до статей 19-21 як шляхом заснування філій, так і через надання послуг будь-якою фінансовою установою іншої держави-члена, дочірнім підприємством або кредитною установою або дочірнім підприємством, яким спільно володіють дві або більше кредитних установ, меморандум і статут юридичної особи яких дозволяють продовжувати займатися такими видами діяльності, і які виконують такі умови:

- материнському підприємству або підприємствам необхідно одержати дозвіл на свою діяльність як кредитних установ у державі-члені, законодавством якої регулюється діяльність дочірнього підприємства,

- відповідні види діяльності необхідно насправді здійснювати в межах території тієї ж держави-члена,

- материнське підприємство або підприємства повинні володіти 90% або більше голосів, що долучається до акцій в капіталі дочірнього підприємства,

- материнське підприємство чи підприємства повинні задовольнити компетентні органи щодо розсудливого управління дочірнім підприємством, а також, одержавши згоду відповідного компетентного органу держави-члена, проголосити, що вони кожен окремо і солідарно гарантують виконання взятих дочірнім підприємством зобов'язань,

- дочірнє підприємство при здійсненні таких видів діяльності необхідно дієво підключити, зокрема, до консолідованого нагляду за материнським підприємством або кожним з материнських підприємств відповідно до Директиви 83/350/ЄЕС, зокрема, для підрахунку коефіцієнта платоспроможності, для контролю за великими ризиками і з метою обмеження авуарів, передбачених статтею 12 цієї директиви.

Виконання цих умов перевіряється компетентними органами держави-члена за місцем походження, і останні видають дочірньому підприємству сертифікат виконання таких умов, який входить до повідомлення, про яке йдеться в статтях 19 і 20.

Компетентні органи держави-члена за місцем походження забезпечують нагляд за дочірнім підприємством відповідно до статей 10 (1), 11, 13, 14 (1), 15 і 17 цієї Директиви і статті 7 (1) і 12 Директиви 77/780/ЄЕС.

Положення, згадані у цьому пункті, застосовуються до дочірніх підприємств, з необхідними змінами. Зокрема, під "кредитною установою" необхідно розуміти "фінансову установу, що виконує умови, передбачені статтею 18 (2)", а слово "дозвіл" як "меморандум і статут юридичної особи".

Другий підпункт статті 19 (3) викласти в такій редакції:

"Компетентні органи держави-члена за місцем походження також повідомляють про розміри власних фондів дочірньої фінансової установи і консолідований коефіцієнт платоспроможності кредитної установи, яка є її материнським підприємством".

Якщо фінансова установа відповідно до цього пункту припиняє виконувати будь-яку з умов, держава-член за місцем походження повідомляє компетентні органи держави-члена за місцем знаходження, а види діяльності, що здійснюються такою установою в державі-члені за місцем знаходження, підпорядковуються законодавству держави-члена за місцем знаходження.

1. Кредитна установа, що бажає заснувати філію на території іншої держави-члена, повідомляє про це компетентні органи держави-члена за місцем походження.

2. Держава-член вимагає від будь-якої кредитної установи, що бажає заснувати філію в іншій державі-члені, подати у своєму повідомлені, згаданому в пункті 1, інформацію про:

(а) державу-члена, на території якої вона планує заснувати філію;

(б) програму дій, яка, серед іншого, передбачає види діяльності і організаційну структуру філії;

(в) адресу в державі-члені за місцем знаходження, звідки можна одержати документи;

(г) прізвища відповідальних за управління філією.

3. Окрім випадків, коли компетентні органи держави-члена за місцем походження не мають причини сумніватися в адекватності адміністративної структури або фінансовому стані кредитної установи, беручи до уваги передбачені види діяльності, вони впродовж трьох місяців з часу одержання інформації, про яку йдеться пункті 2, надсилають таку інформацію компетентним органам держави-члена за місцем знаходження, а також повідомляють про це належним чином відповідну кредитну установу.

Компетентні органи держави-члена за місцем походження повідомляють про розміри власних фондів та коефіцієнт платоспроможності кредитної установи, а також, до подальшого узгодження, деталі про будь-яку програму депозитних гарантій, яка має на меті забезпечити захист вкладників філії.

Якщо компетентні органи держави-члена за місцем походження відмовляються передати інформацію, про яку йдеться в пункті 2, компетентним органам держави-члена за місцем знаходження, вони роз'яснюють причини своєї відмови зацікавленій установі впродовж трьох місяців від одержання всієї інформації. Відмова чи неспроможність відповісти підлягає праву звернення до суду у державі-члені за місцем походження.

4. Перед тим як філія кредитної установи розпочне свою діяльність, компетентні органи держави-члена за місцем знаходження впродовж двох місяців від одержання інформації, згаданої в пункті 3, готуються до нагляду за кредитною установою відповідно до статті 21 і, якщо необхідно, вказують на умови, відповідно до яких в інтересах загального блага такими видами діяльності необхідно займатися у державі-члені за місцем знаходження.

5. Після одержання повідомлення від компетентних органів держави-члена за місцем знаходження або у випадку закінчення строку, про який ідеться в пункті 4, без одержання повідомлення від останньої, філія може бути заснованою і розпочати свою діяльність.

6. У випадку змін у будь-яких деталях, повідомлених відповідно до абзацу 2 (б), (в) або (г) або в депозитних гарантіях, про які йдеться в абзаці 3, кредитна установа надає письмове повідомлення про відповідну зміну компетентним органам держави-члена за місцем походження і держави-члена за місцем знаходження щонайменше за один місяць перед такою зміною, аби дати можливість компетентним органам держави-члена за місцем походження ухвалити рішення відповідно до пункту 3 та компетентним органам держави-члена за місцем знаходження прийняти рішення щодо зміни відповідно до пункту 4.

1. Будь-яка кредитна установа, бажаючи скористатися свободою надання послуг, займаючись своєю діяльністю на території іншої держави-члена вперше, повідомляє компетентні органи держави-члена за місцем походження про види діяльності в переліку Додатка, якими вона має намір займатися.

2. Компетентні органи держави-члена за місцем походження впродовж одного місяця від одержання повідомлення, згаданого в пункті 1, надсилають повідомлення компетентним органам держави-члена за місцем знаходження.

1. Держава-член за місцем знаходження може з метою статистики вимагати, щоб всі кредитні установи, що мають філії на своїх територіях, звітували періодично про свої види діяльності у таких державах-членах за місцем знаходження перед компетентними органами влади таких держав-членів за місцем знаходження.

При виконанні обов'язків, покладених на них у статті 14 (2) і (3), держави-члени за місцем знаходження можуть вимагати, аби філії кредитних установ інших держав-членів надавали ту ж саму інформацію, яку вони вимагають від національних кредитних установ.

2. Якщо компетентні органи держави-члена за місцем знаходження підтверджують, що установа, яка має філію або надає послуги на її території, не виконує правових положень, прийнятих в тій державі відповідно до положень цієї Директиви, з залученням повноважень компетентних органів держави-члена за місцем знаходження, такі органи вимагають від відповідних установ покласти край такій неправомірній практиці.

3. Якщо відповідна установа не робить необхідних кроків, компетентні органи держави-члена за місцем знаходження інформують відповідно компетентні органи держави-члена за місцем походження. Компетентні органи держави-члена за місцем походження, при першій нагоді, вживають всіх відповідних заходів для того, аби відповідна установа забезпечила припинення неправомірної практики. Про характер таких заходів повідомляють компетентним органам держави-члена за місцем знаходження.

4. Якщо, незважаючи на заходи, вжиті державою-членом за місцем походження, або у зв'язку з тим, що такі заходи виявилися невідповідними або їх нема в наявності у даній державі-члені, така установа продовжує порушувати правила, про які йдеться в пункті 2, що є чинними в державі-члені за місцем знаходження, остання держава може після інформування компетентних органів держави-члена за місцем походження вжити відповідних заходів з метою запобігання або покарання за подальші неправильні дії, і до необхідної міри - для недопущення здійснення подальших операцій такою установою на її території. Держави-члени забезпечують, щоб на їх територіях існувала можливість вручення правових документів, необхідних для таких заходів щодо кредитних установ.

5. Викладені вище положення не впливають на повноваження держав-членів за місцем знаходження щодо вжиття заходів для запобігання або покарання за неправомірні дії, здійснені на їх територіях, що суперечать правовим правилам, які вони прийняли в інтересах загального блага. Сюди входить можливість недопущення здійснення установами-порушницями будь-яких подальших операцій на їх територіях.

6. Будь-який захід, вжитий відповідно до пунктів 3, 4 і 5, включаючи покарання або обмеження щодо використання свободи надання послуг, необхідно обгрунтувати належним чином і повідомити про це відповідну установу. Будь-який захід підлягає праву оскарження в суді держави-члена, органи якої вжили такий захід.

7. Перед тим, як діяти відповідно до положення, передбаченого пунктами 2-4, компетентні органи держави-члена за місцем знаходження можуть у випадках крайньої необхідності вжити попереджувальних заходів, необхідних для захисту інтересів вкладників, інвесторів та інших, кому надаються послуги. Про такі заходи при першій нагоді необхідно повідомити Комісію і компетентні органи інших зацікавлених держав-членів. Комісія може після консультацій з компетентними органами відповідних держав-членів вирішити, що такій державі-члену необхідно внести поправки до таких заходів або скасувати такі заходи.

8. Держави-члени за місцем знаходження можуть користуватися повноваженнями, наданими їм відповідно до цієї Директиви, через вжиття відповідних заходів для запобігання або покарання за неправомірні дії, вчинені на їх територіях. Це включає можливість припинення установами здійснення подальших операції на їх територіях.

9. У випадку скасування дозволу, про це повідомляють компетентним органам держави-члена за місцем знаходження, і вони вживають відповідних заходів з метою не дати відповідній установі здійснити подальші операції на своїй території і захистити інтереси вкладників. Кожних два роки Комісія подає звіт про такі випадки Банківському дорадчому комітету.

10. Держави-члени інформують Комісію про кількість і види випадків, коли мала місце відмова відповідно до статті 19, або коли було вжито заходів відповідно до пункту 4. Кожних два роки Комісія подає звіт про такі випадки Банківському дорадчому комітету.

11. Ніщо у цій статті не перешкоджає кредитним установам з головними офісами в інших державах-членах рекламувати свої послуги усіма можливими засобами зв'язку в державі-члені за місцем знаходження відповідно до прийнятих в інтересах загального блага правил, що регулюють форму і зміст такої реклами.

1. Технічні адаптації, які потрібно здійснити по відношенню до цієї Директиви в таких сферах, приймається відповідно до процедури, викладеної в пункті 2:

- розширення змісту переліку, про який йдеться в статті 18, що викладений у Додатку, або в адаптації термінології, що використовується в тому переліку для того, щоб врахувати зміну ситуації на фінансових ринках,

- зміна розміру початкового капіталу, передбаченого статтею 4, щоб врахувати зміну ситуації в економічній і монетарній галузях,

- в сферах, в яких компетентним органам необхідно обмінюватися інформацією, передбаченою у статті 7 (1) Директиви 77/780/ЄЕС,

- уточнення визначень з метою забезпечення уніфікованого застосування цієї Директиви у Співтоваристві,

- уточнення визначень з метою врахування ситуації на фінансових ринках під час імплементації цієї Директиви,

- вирівнювання термінології і формулювання визначень у відповідності до наступних актів щодо кредитних установ та пов'язаних питань.

2. Комісія одержує допомогу від комітету, що складається з представників держав-членів, і головою якого є представник Комісії. Представник Комісії подає комітету проект заходів, яких необхідно вжити.

Комітет подає свій висновок з приводу проекту впродовж часу, який може встановити голова зважаючи на невідкладність справи. Висновок приймається більшістю, передбаченою у статті 148 (2) Договору, у випадку, коли Раді потрібно прийняття рішення щодо пропозиції від Комісії. Голоси представників держав-членів в комітеті підраховуються відповідно до порядку, встановленого тією статтею. Голова не бере участі в голосуванні. Комісія затверджує передбачені заходи, якщо вони відповідають висновку комітету.

Якщо передбачені заходи не відповідають висновку комітету, або якщо не подано жодного висновку, Комісія без затримки подає до Ради пропозицію стосовно заходів, що мають бути вжиті. Рада діє відповідно до рішення, ухваленого кваліфікованою більшістю.

Якщо Рада не діє впродовж трьох місяців від часу передачі на розгляд, Комісія приймає запропоновані заходи, окрім випадків, коли Рада прийняла рішення проти таких заходів простою більшістю.

1. Філії, які розпочали свою діяльність відповідно до чинних положень у державах-членах за місцем знаходження перед набранням чинності положень, прийнятих при імплементації цієї Директиви, вважаються такими, що підлягають процедурі, передбаченій статтею 19 (1) - (5). Їх діяльність регулюється від часу набрання чинності статтею 15, 18, 19 (6) і 21. Вони мають переваги відповідно до статті 6 (3).

2. Стаття 20 не впливає на права, набуті кредитними установами, що надають послуги до набрання чинності положеннями, прийнятими при імплементації цієї Директиви.

1. Відповідно до пункту 2, держави-члени вводять в дію закони, постанови та адміністративні положення, необхідні для того, щоб привести свою діяльність у відповідність до Директиви, не пізніше двох термінів, встановлених для вжиття заходів з приведення своєї діяльності у відповідність з Директивами 89/299/ЄЕС, а також 89/647/ЄЕС, і щонайпізніше до 1 січня 1993 року. З цього приводу вони інформують Комісію.

2. Держави-члени вживають заходів, необхідних для того, аби привести своє законодавство у відповідність до статті 6 (2) не пізніше 1 січня 1990 року.

3. Держави-члени подають до Комісії тексти головних положень національного законодавства, яке вони прийняли у галузі, що охоплюється цією Директивою.

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі, 15 грудня 1989 року.

1. Прийняття депозитів та інших виплатних коштів від громадськості.

2. Надання позик.

4. Фінансовий лізинг.

5. Послуги з переказу грошей.

6. Видача і управління платіжними засобами (наприклад, кредитні картки, дорожні чеки і тратти, виставлені банком на інший банк).

6. Гарантії і зобов'язання.

7. Торгівля на власний рахунок або на рахунок клієнтів:

(a) в інструментах грошового ринку (чеки, рахунки, депозитні сертифікати тощо);

(b) в іноземній валюті;

(c) у фінансових ф'ючерсах та опціонах;

(d) через інструменти обмінної та відсоткової ставки;

(e) переказні цінні папери.

8. Участь у випуску акцій та наданні послуг, пов'язаних з таким випуском.

9. Надання консультацій підприємствам щодо структури капіталу, промислової стратегії та пов'язаних з цим питань, а також надання консультацій і послуг щодо злиття та купівлі підприємств.

10. Брокерська справа на грошовому ринку.

11. Управління портфелями цінних паперів і надання консультацій з портфельних питань.

12. Зберігання та управління цінними паперами.

13. Кредитні послуги.

14. Надання послуг зберігання, включаючи, серед іншого:

- споживчий кредит,

- іпотечний кредит,

- факторинг з або без регресу,

- фінансування комерційних трансакцій, включаючи форфейтинг.

Переклад здійснено Центром порівняльного права при Міністерстві юстиції України.