Конвенція 1995 року про безпеку та гігієну праці в шахтах

Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

будучи скликаною в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібравшися 6 червня 1995 року на свою вісімдесят другу сесію;

відзначаючи відповідні міжнародні конвенції та рекомендації в галузі праці, зокрема Конвенцію 1957 року про скасування примусової праці, Конвенцію та Рекомендацію 1960 року про захист від радіації, Конвенцію та Рекомендацію 1963 року про забезпечення машин захисними пристроями, Конвенцію та Рекомендацію 1964 року про допомоги у випадках виробничого травматизму, Конвенцію та Рекомендацію 1965 року про мінімальний вік допуску на підземні роботи, Конвенцію 1965 року про медичний огляд молодих людей для підземних робіт, Конвенцію та Рекомендацію 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація), Конвенцію та Рекомендацію 1981 року про безпеку та гігієну праці, Конвенцію та Рекомендацію 1985 року про служби гігієни праці, Конвенцію та Рекомендацію 1986 року про азбест, Конвенцію та Рекомендацію 1988 року про безпеку та гігієну праці у будівництві, Конвенцію та Рекомендацію 1990 року про хімічні речовини та Конвенцію та Рекомендацію 1993 року про запобігання великим промисловим аваріям;

беручи до уваги те, що працівники потребують інформації, навчання, реальних консультацій з підготовки й ужиття заходів з техніки безпеки та гігієни праці стосовно небезпек і ризиків, на які вони наражаються в гірничій промисловості, й участі в підготовці й ужитті таких заходів, а також те, що працівники мають право на інформацію, навчання, реальні консультації з підготовки й ужиття заходів з техніки безпеки та гігієни праці стосовно небезпек і ризиків, на які вони наражаються в гірничій промисловості, й участь у підготовці й ужитті таких заходів;

визнаючи, що бажаним є запобігання будь-яким нещасним випадкам зі смертельними наслідками, пошкодженням або погіршенню стану здоров'я, які трапляються з працівниками чи представниками громадськості, або шкоді навколишньому середовищу, спричиненій добуванням корисних копалин;

беручи до уваги необхідність у співробітництві між Міжнародною організацією праці, Всесвітньою організацією охорони здоров'я, Міжнародним агентством з атомної енергії та іншими відповідними установами, а також відзначаючи відповідні документи, зведення практичних правил, кодекси й посібники, видані цими організаціями;

ухваливши рішення прийняти ряд пропозицій стосовно безпеки та гігієни праці в шахтах, що є четвертим пунктом порядку денного сесії;

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює 22 червня 1995 року наведену нижче Конвенцію, на яку можна посилатись як на Конвенцію 1995 року про безпеку та гігієну праці в шахтах:

1. Для цілей цієї Конвенції термін "шахта" охоплює:

a) наземні або підземні майданчики, де, зокрема, здійснюється така діяльність:

i) розвідування родовищ корисних копалин, за винятком нафти й газу, наслідком якого є механічне порушення ґрунту;

ii) видобуток корисних копалин, за винятком нафти й газу;

iii) підготовка, у тому числі подрібнювання, розмелювання, концентрація чи промивання видобутих корисних копалин, а також

b) усі машини, устаткування, пристрої, установки, будівлі та інженерні споруди, які використовуються у зв'язку з діяльністю, зазначеною у викладеному вище підпункті "a".

2. Для цілей цієї Конвенції термін "роботодавець" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка наймає одного чи більше працівників для роботи в шахті, а також, залежно від контексту, оператора, головного підрядника, підрядника чи субпідрядника.

1. Ця Конвенція застосовується до всіх шахт.

2. Після консультацій з відповідними найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників компетентний орган держави-члена, яка ратифікує Конвенцію:

a) може вилучити певні категорії шахт зі сфери застосування цієї Конвенції або певних її положень, якщо рівень загального захисту, що надається на цих шахтах відповідно до національних законодавства та практики, є не нижчим за той, який надавався б у результаті повного застосування положень Конвенції;

b) у разі вилучення певних категорій шахт відповідно до зазначеного вище підпункту "a" розробляє плани послідовного охоплення всіх шахт.

3. Держава-член, яка ратифікує Конвенцію й використовує можливість, зазначену у викладеному вище підпункті "a" пункту 2, у своїх доповідях про застосування Конвенції, які подаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, зазначає будь-яку особливу категорію шахт, вилучену таким чином, а також причини такого вилучення.

Беручи до уваги національні умови й практику, а також після консультацій з відповідними найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників держава-член розробляє, здійснює й періодично переглядає послідовну політику з безпеки та гігієни праці в шахтах, особливо стосовно заходів для виконання положень Конвенції.

1. Заходи для забезпечення застосування Конвенції визначаються національними нормативно-правовими актами.

2. У разі необхідності ці національні нормативно-правові акти доповнюються:

a) технічними стандартами, посібниками чи зведеннями практичних правил або

b) іншими засобами застосування, які відповідають національній практиці та які визначаються компетентним органом.

1. Національними нормативно-правовими актами відповідно до пункту 1 статті 4 визначається компетентний орган для моніторингу та регулювання різних аспектів безпеки та гігієни праці в шахтах.

2. Такі національно-правові акти передбачають:

a) контроль за станом безпеки та гігієни праці в шахтах;

b) перевірку шахт інспекторами, визначеними для цих цілей компетентним органом;

c) процедури повідомлення про визначені національними нормативно-правовими актами нещасні випадки зі смертельними наслідками, нещасні випадки з тяжкими наслідками, небезпечні випадки та аварії на шахті, а також їхнього розслідування;

d) збір і публікування статистичних даних про визначені національними нормативно-правовими актами нещасні випадки, професійні захворювання та небезпечні випадки;

e) повноваження компетентного органу тимчасово припинити чи обмежити гірничі роботи з причин безпеки та гігієни праці доти, доки причини, яка дає привід до тимчасового припинення чи обмеження, не буде усунено, а також

f) установлення ефективних процедур для забезпечення здійснення прав працівників та їхніх представників на отримання консультацій з питань, які стосуються безпеки та гігієни праці на робочому місці, та на участь у заходах, які стосуються безпеки та гігієни праці на робочому місці.

3. Такі національні нормативно-правові акти передбачають здійснення виробництва, зберігання, транспортування та використання вибухових речовин та ініціювальних пристроїв у шахті компетентними чи уповноваженими особами або під їхнім безпосереднім контролем.

4. Такі національні нормативно-правові акти визначають:

a) вимоги стосовно гірничорятувальних робіт, першої медичної допомоги та відповідного медичного обладнання;

b) зобов'язання надавати й обслуговувати належні саморятівники для працівників у підземних вугільних шахтах і в разі необхідності в інших підземних шахтах;

c) захисні заходи для убезпечення відпрацьованих гірничих виробок з метою усунення або мінімізації ризиків безпеці та гігієні праці;

d) вимоги стосовно безпечного зберігання, транспортування й розміщення небезпечних речовин, які використовуються в гірничому виробництві, та відходів, які утворюються в шахті, а також

e) у разі необхідності зобов'язання надавати достатні санвузли та приміщення для умивання, зміни одягу й уживання їжі, а також підтримувати їх у гігієнічному стані.

5. Такі національні нормативно-правові акти передбачають забезпечення роботодавцем, відповідальним за шахту, підготовки відповідних планів виробок до початку експлуатації, а в разі будь-яких істотних змін - періодичного оновлення таких планів та їхньої наявності на шахті.

Під час ужиття запобіжних та захисних заходів за цією частиною Конвенції роботодавець оцінює ризик і впливає на нього в такому порядку пріоритетності:

a) усуває ризик;

b) контролює ризик у джерелі його виникнення;

c) мінімізує ризик за допомогою засобів, які охоплюють розробку систем безпечної роботи, а також

d) настільки, наскільки залишається ризик, забезпечує використання індивідуального захисного спорядження,

беручи до уваги те, що є доцільним, здійсненним і можливим, а також позитивну практику й дотримання належної обережності.

Роботодавці вживають усіх необхідних заходів для усунення або мінімізації ризиків безпеці та гігієні праці в шахтах, які знаходяться під їхнім контролем, та, зокрема:

a) забезпечують проектування, будівництво шахти й оснащення її електричним, механічним та іншим обладнанням, у тому числі системою зв'язку, таким чином, щоб були створені умови безпечної роботи й безпечного виробничого середовища;

b) забезпечують уведення шахти в експлуатацію, здійснення її експлуатації, утримання та виведення її з експлуатації таким чином, щоб працівники могли виконувати призначену їм роботу, не ставлячи під загрозу своєї безпеки й здоров'я та безпеки й здоров'я інших осіб;

c) уживають заходів для підтримання стійкості порід у місцях, доступ до яких особи мають у зв'язку з виконанням своєї роботи;

d) у разі можливості забезпечують з кожного робочого місця під землею два виходи, кожний з яких веде до окремих шляхів виходу на поверхню;

e) забезпечують моніторинг, оцінювання та регулярну перевірку виробничого середовища для виявлення різних небезпек, на які працівники можуть наражатися, та оцінювання рівня їхнього впливу;

f) забезпечують належну вентиляцію всіх підземних гірничих виробок, доступ до яких є дозволеним;

g) стосовно зон, які піддаються особливим ризикам, розробляють і виконують експлуатаційний план та процедури для забезпечення системи безпечної роботи й захисту працівників;

h) уживають заходів, які відповідають характеру гірничих робіт, для недопущення, виявлення виникнення й поширення пожеж і вибухів та для протидії їм, а також

i) у разі виникнення серйозної загрози безпеці та здоров'ю працівників забезпечують припинення робіт й евакуацію працівників до безпечного місця.

Роботодавець готує план ліквідації аварійних ситуацій, який відповідає особливостям кожної шахти, для дій у разі виникнення обґрунтовано очікуваних промислових та природних катастроф.

У випадках, коли працівники зазнають впливу фізичних, хімічних чи біологічних небезпечних факторів, роботодавець:

a) у зрозумілий спосіб інформує працівників про небезпеки, пов'язані з їхньою роботою, фактори ризику для здоров'я й відповідні запобіжні та захисні заходи;

b) уживає відповідних заходів для усунення або мінімізації ризиків, які виникають у результаті впливу цих факторів;

c) у випадках, коли належного захисту від ризику нещасного випадку або шкоди здоров'ю, у тому числі впливу шкідливих умов, не може бути забезпечено іншими засобами, надає й обслуговує безоплатно для працівників відповідне захисне спорядження, одяг, якщо це є необхідним, та інші засоби, визначені національними нормативно-правовими актами, а також

d) забезпечує працівників, які постраждали внаслідок травми або захворювання на робочому місці, першою медичною допомогою, належним транспортуванням від робочого місця й доступом до відповідних медичних закладів.

Роботодавець забезпечує:

a) безоплатне проведення для працівників належних програм професійної підготовки й перепідготовки та отримання ними зрозумілих інструкцій з питань безпеки та гігієни праці, а також призначеної роботи;

b) відповідно до національних нормативно-правових актів здійснення під час кожної робочої зміни належної перевірки та контролю для забезпечення безпечної роботи шахти;

c) установлення системи для того, щоб прізвища всіх осіб, які знаходяться під землею, а також можливе місцеперебування цих осіб будь-коли могли бути точно відомими;

d) проведення розслідувань усіх визначених національними нормативно-правовими актами нещасних і небезпечних випадків та вжиття відповідних відновлювальних заходів, а також

e) надання компетентному органові звіту, визначеного національними нормативно-правовими актами, про нещасні й небезпечні випадки.

На основі загальних принципів гігієни праці та відповідно до національних нормативно-правових актів роботодавець забезпечує проведення регулярного нагляду за станом здоров'я працівників, які піддаються впливові небезпечних умов виробництва, характерних для гірничої промисловості.

Щоразу, коли два чи більше роботодавців здійснюють діяльність в одній і тій самій шахті, роботодавець, відповідальний за шахту, координує вжиття всіх заходів, які стосуються безпеки та гігієни праці працівників, і несе основну відповідальність за безпеку робіт. Це не звільняє кожного з роботодавців від відповідальності за вжиття всіх заходів, які стосуються безпеки та гігієни праці їхніх працівників.

1. Відповідно до національних нормативно-правових актів, зазначених у статті 4, працівники мають такі права:

a) повідомляти про нещасні випадки, небезпечні випадки та небезпеки роботодавцю та компетентному органові;

b) у випадках, коли існує причина для занепокоєння, яке стосується безпеки та гігієни праці, вимагати й добиватися проведення перевірок та розслідувань роботодавцем та компетентним органом;

c) знати про небезпеки на робочому місці, які можуть загрожувати їхній безпеці або здоров'ю, та бути поінформованими про них;

d) отримувати наявну в роботодавця чи компетентного органу інформацію стосовно їхньої безпеки та гігієни праці;

e) залишати будь-яке місце в шахті в разі виникнення таких обставин, які з обґрунтованих причин сприймаються як такі, що становлять серйозну загрозу їхній безпеці або здоров'ю, а також

f) колективно обирати представників з питань безпеки та гігієни праці.

2. Представники з питань безпеки та гігієни праці, зазначені у викладеному вище підпункті "f" пункту 1, відповідно до національних нормативно-правових актів мають такі права:

a) представляти працівників з усіх аспектів безпеки та гігієни праці на робочому місці, у тому числі, якщо це є необхідним, з питань здійснення прав, зазначених у викладеному вище пункті 1;

b) i) брати участь у перевірках та розслідуваннях, які проводяться роботодавцем та компетентним органом на робочому місці, а також

ii) контролювати й розслідувати питання, які стосуються безпеки та гігієни праці;

c) звертатися по допомогу до консультантів і незалежних експертів;

d) своєчасно консультуватися з роботодавцем з питань, які стосуються безпеки та гігієни праці, у тому числі із загальних принципів і порядку;

e) консультуватися з компетентним органом, а також

f) отримувати повідомлення про нещасні й небезпечні випадки, які стосуються тієї ділянки, представляти яку вони обрані.

3. Процедури здійснення прав, зазначених у викладених вище пунктах 1 та 2, визначаються:

a) національними нормативно-правовими актами, а також

b) шляхом проведення консультацій між роботодавцями та працівниками і їхніми представниками.

4. Національні нормативно-правові акти забезпечують здійснення прав, зазначених у викладених вище пунктах 1 та 2, без дискримінації або санкцій.

Згідно з національними нормативно-правовими актами працівники відповідно до їхньої підготовки зобов'язані:

a) дотримуватися визначених заходів з безпеки та гігієни праці;

b) виявляти достатню обережність стосовно власної безпеки та здоров'я, а також безпеки та здоров'я інших осіб, яким може бути завдано шкоди внаслідок їхніх дій чи бездіяльності під час роботи, у тому числі здійснювати належний догляд за наданими їм для цих цілей захисним спецодягом, засобами та спорядженням, а також належним чином їх використовувати;

c) негайно повідомляти своєму безпосередньому керівнику про будь-яку ситуацію, яка, на їхню думку, може становити ризик їхній безпеці або здоров'ю чи безпеці або здоров'ю інших осіб, та з якою вони самі не можуть упоратися належним чином, а також

d) співробітничати з роботодавцем для уможливлення виконання обов'язків та зобов'язань, покладених на роботодавця відповідно до Конвенції.

Відповідно до нормативно-правових актів уживають заходів для заохочення співробітництва між роботодавцями та працівниками і їхніми представниками з метою сприяння безпеці та гігієні праці в шахтах.

Держава-член:

a) уживає всіх необхідних заходів, у тому числі введення відповідних санкцій та виправних заходів, для забезпечення ефективного виконання положень Конвенції, а також

b) забезпечує діяльність відповідних інспекторських служб для контролю за застосуванням заходів, яких необхідно вживати для виконання Конвенції, і забезпечує ці служби ресурсами, необхідними для виконання ними їхніх завдань.

Офіційні грамоти про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих держав - членів Міжнародної організації праці, ратифікаційні грамоти яких зареєстрував Генеральний директор Міжнародного бюро праці.

2. Вона набирає чинності через 12 місяців від дати реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох держав-членів.

3. Надалі ця Конвенція набирає чинності для кожної держави-члена через 12 місяців від дати реєстрації її ратифікаційної грамоти.

1. Кожна держава-член, яка ратифікувала цю Конвенцію, може денонсувати її після закінчення десяти років з дати, коли Конвенція вперше набирає чинності, за допомогою акта, надісланого Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації. Така денонсація не набирає чинності доти, доки не мине року після дати реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожна держава-член, яка ратифікувала цю Конвенцію і яка протягом року, що настає після закінчення десятирічного періоду, зазначеного в попередньому пункті, не здійснює права денонсації, передбаченого в цій статті, буде зобов'язаною на наступний десятирічний період і в подальшому може денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду відповідно до умов, передбачених у цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці повідомляє всім державам - членам Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних грамот й актів про денонсацію, надісланих йому державами - членами Організації.

2. Повідомляючи державам - членам Організації про реєстрацію другої ратифікаційної грамоти, Генеральний директор звертає увагу держав - членів Організації на дату набрання чинності цією Конвенцією.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй усі відомості про всі ратифікаційні грамоти й акти про денонсацію, зареєстровані Генеральним директором згідно з положеннями попередніх статей.

Адміністративна рада Міжнародного бюро праці у випадках, коли вона вважає це необхідним, надає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції та розглядає доцільність унесення до порядку денного Конференції питання про цілковитий або частковий перегляд.

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, за допомогою якої здійснено цілковитий або частковий перегляд цієї Конвенції, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:

a) ратифікація державою-членом нової конвенції, за допомогою якої здійснено перегляд, ipso jure(*) спричиняє, незалежно від положень викладеної вище статті 19, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови набрання чинності новою конвенцією, за допомогою якої здійснено перегляд;

b) з дня набрання чинності новою конвенцією, за допомогою якої здійснено перегляд, ця Конвенція перестає бути відкритою для ратифікації державами-членами.

2. Ця Конвенція в будь-якому разі залишається чинною в теперішній формі й з теперішнім змістом для тих держав-членів, які ратифікували її, але не ратифікували конвенції, за допомогою якої здійснено перегляд.

Англо- та франкомовна редакції тексту цієї Конвенції мають однакову силу.