Конвенція
про захист працівників від іонізуючої радіації N 115
( Рекомендації до Конвенції додатково див. в документі від 22.06.1990 )
Статус Конвенції див.
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1960 року на свою сорок четверту сесію,
ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно захисту працівників від іонізуючої радіації, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять другого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесятого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1960 року про захист від радіації:
Розділ I. Загальні положення
Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується надати їй чинності за допомогою законодавства, зводів практичних правил або інших відповідних заходів. При застосуванні положень цієї Конвенції компетентні органи влади консультуються з представниками роботодавців і працівників.
1. Ця Конвенція поширюється на всі види діяльності, що спричиняють вплив іонізуючої радіації на працівників у процесі їхньої роботи.
2. Ця Конвенція не поширюється на радіоактивні речовини, як відкриті, так і закриті, а також на апаратуру, що генерує іонізуючу радіацію, котрі внаслідок обмежених доз іонізуючої радіації, що можливо виходить від них, вилучаються зі сфери застосування її положень згідно з одним із передбачених у статті 1 методів надання чинності цій Конвенції.
1. У світлі знань, що змінюються, застосовуються всі потрібні заходи для забезпечення ефективного захисту працівників з погляду їхнього здоров'я та безпеки праці від іонізуючої радіації.
2. З цією метою ухвалюються відповідні правила та заходи і повідомляються дані, потрібні для забезпечення ефективного захисту.
3. Для забезпечення такого ефективного захисту:
a) заходи для захисту працівників від іонізуючої радіації, ухвалені заінтересованим членом Організації після ратифікації Конвенції, мають відповідати положенням цієї Конвенції;
b) заінтересований член Організації в якомога коротший термін змінює заходи захисту, ухвалені ним до ратифікації цієї Конвенції, для того щоб вони відповідали її положенням, і сприяє такому зміненню інших заходів захисту, що існували до ратифікації;
c) заінтересований член Організації при ратифікації Конвенції надсилає Генеральному директорові Міжнародного бюро праці заяву, в котрій зазначається, яким чином і до яких категорій працівників застосовуються положення Конвенції, а також повідомляє про будь-який прогрес у цій галузі у своїх доповідях про застосування цієї Конвенції;
d) після закінчення трирічного терміну з моменту, коли ця Конвенція початково набула чинності, Адміністративна рада Міжнародного бюро праці подає Конференції спеціальну доповідь про застосування пункту b) цього параграфа, з такими пропозиціями, які він визнає за доцільні для ухвалення подальших заходів у цій галузі.
Розділ II. Заходи захисту
Зазначені у статті 2 види діяльності організуються й здійснюються з таким розрахунком, щоб забезпечити захист, передбачений цим розділом Конвенції.
Треба докладати всіх зусиль до того, щоб обмежити вплив іонізуючої радіації на працівників до по змозі мінімального рівня, і всі заінтересовані сторони уникають всякого впливу радіації, який не є неуникним.
1. Максимально допустимі дози іонізуючої радіації, котрі можуть випромінюватися зовнішніми чи внутрішніми по відношенню до організму джерелами, і максимально допустимі кількості радіоактивних речовин, які можуть потрапляти до організму, встановлюються для різних категорій працівників відповідно до положень розділу I цієї Конвенції.
2. Такі максимально допустимі дози й кількості постійно переглядаються у світлі нових знань.
1. Відповідні рівні опромінення встановлюються згідно із статтею 6 для працівників, безпосередньо зайнятих на роботі, пов'язаній з радіацією, які належать до таких вікових груп:
a) 18 років і старші;
b) молодшого ніж 18 років, віку.
2. Жоден працівник, віком до 16 років, не допускається до роботи, пов'язаної з іонізуючою радіацією.
Відповідні рівні опромінення встановлюються згідно із статтею 6 для працівників, які не зайняті безпосередньо на роботі, пов'язаній з радіацією, але перебувають або проходять у місцях, де вони можуть зазнавати впливу іонізуючої радіації чи радіоактивних речовин.
1. Повинні застосуватися відповідні попереджувальні сигнали, що вказують на наявність небезпеки іонізуючої радіації. Працівникам надається всіляка потрібна у зв'язку з цим інформація.
2. Усіх працівників, безпосередньо зайнятих на роботі, пов'язаній з іонізуючою радіацією, відповідно інструктують як до, так і під час роботи щодо запобіжних заходів, яких вони мають дотримуватися для захисту свого здоров'я та безпеки, а також щодо причин, котрі викликають потребу в такому захисті.
Законодавство вимагає оповіщення у встановленому ним порядку про роботу, під час якої працівники зазнають впливу іонізуючої радіації.
Здійснюється відповідний нагляд за працівниками і за робочими місцями для вимірювання рівня впливу іонізуючої радіації та радіоактивних речовин на працівників, з тим щоб перевірити дотримання встановлених рівнів.
Усі працівники, безпосередньо зайняті на роботі, пов'язаній з радіацією, проходять відповідний медичний огляд безпосередньо до чи скоро після прийняття на таку роботу, а надалі піддаються періодичному медичному оглядові через відповідні проміжки часу.
За допомогою одного із згаданих у статті 1 методів надання чинності цій Конвенції визначаються випадки, за яких, через властивості або міру опромінення чи поєднання того й іншого, негайно вживають таких заходів:
a) працівник піддається відповідному медичному оглядові;
b) роботодавець повідомляє про це компетентний орган влади, згідно з інструкціями цього органу;
c) особи, компетентні в галузі захисту від радіації, обстежують умови, в яких працівник виконує свою роботу;
d) роботодавець вживає всіх потрібних заходів щодо усунення причин і наслідків цих випадків на основі технічних та медичних висновків.
Жоден працівник не допускається до роботи чи до продовження роботи, внаслідок якої він може зазнати впливу іонізуючої радіації, коли це суперечить авторитетному медичному висновкові.
Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується забезпечити контроль через відповідні інспекційні служби за застосуванням положень Конвенції або впевнитися в тому, що потрібна інспекція здійснюється.
Розділ III. Прикінцеві положення
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
1. Ця Конвенція зв'язує лише тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.
1. Будь-який член Організації, то ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення п'ятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її заявою про денонсацію, надісланою Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованою ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації заяви про денонсацію.
2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті п'ятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю п'ять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного п'ятирічного періоду в порядку, встановленому у цій статті.
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та заяв про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності Конвенції.
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та заяв про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи треба вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачається протилежне, то:
a) ратифікація якимось членом Організації нової, переглянутої, конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 18, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута, конвенція набрала чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої, конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається у кожному разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, котрі її ратифікували але не ратифікували нової, переглянутої, конвенції.
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Дата набуття чинності: 17 червня 1962 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева