Конвенція
про захист працівників від професійного ризику, спричиненого забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях N 148
Статус Конвенції див.
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана у Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1977 року на свою шістдесят третю сесію,
зазначаючи положення відповідних міжнародних конвенцій та рекомендацій, зокрема: Рекомендації 1953 року щодо охорони здоров'я працівників; Рекомендації 1959 року щодо служб охорони здоров'я на підприємстві; Конвенції та Рекомендації 1960 року про захист від радіації; Конвенції та Рекомендації 1963 року про забезпечення машин захисними пристроями; Конвенції 1964 року про види допомоги у випадках виробничого травматизму; Конвенції та Рекомендації 1964 року про гігієну в торгівлі та установах; Конвенції та Рекомендації 1971 року про бензол; Конвенції та Рекомендації 1974 року про професійні ракові захворювання,
ухваливши прийняти ряд пропозицій з питання про виробниче середовище: забруднення повітря, шум та вібрація, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят сьомого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація):
Розділ I. Сфера застосування та визначення
1. Ця Конвенція застосовується до всіх галузей економічної діяльності.
2. Член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, може після консультації із зацікавленими представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі є, вилучити зі сфери застосування цієї Конвенції деякі галузі економічної діяльності, відносно яких її застосування викликає особливі проблеми, які мають суттєве значення.
3. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, у першій доповіді про застосування Конвенції, поданій відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, перелічує галузі, котрі могли бути вилучені відповідно до параграфа 2 цієї статті, із зазначенням причин такого вилучення, а в наступних доповідях повідомляє про стан свого законодавства і своєї практики відносно вилучених галузей, а також про те, якою мірою Конвенцію впроваджено в дію або впровадження її передбачається відносно таких галузей.
1. Кожний член Організації може, після консультації з представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі є, брати зобов'язання, передбачені цією Конвенцією, окремо стосовно:
a) забруднення повітря;
b) шуму;
c) вібрації.
2. Член Організації, який не бере на себе зобов'язань цієї Конвенції відносно однієї або більше категорій ризику, повідомляє про це у своєму документі про ратифікацію та обгрунтовує це у першій доповіді про застосування цієї Конвенції, поданій згідно зі статтею 22 Статуту МОП; він зазначає у наступних доповідях про стан свого законодавств та своєї практики відносно вилученої категорії або категорій ризику, а також про те, якою мірою Конвенція впроваджується в дію або впровадження її передбачається відносно кожної такої категорії ризику.
3. Кожний член Організації, який при ратифікації не взяв зобов'язань, передбачених цією Конвенцією, щодо всіх категорій ризику, надалі, коли він вважатиме, що обставини дають таку змогу, інформує Генерального директора Міжнародного бюро праці про те, що він бере зобов'язання, передбачені цією Конвенцією, відносно однієї або кількох раніше вилучених категорій.
Відповідно до мети цієї Конвенції:
a) поняття "забруднення повітря" охоплює будь-яке забруднення повітря речовинами, незалежно від їхнього фізичного стану, які є шкідливими для здоров'я або небезпечними в іншому плані;
b) поняття "шум" охоплює будь-який звук, котрий може спричинити втрату слуху чи бути шкідливим для здоров'я або небезпечним в іншому плані;
c) поняття "вібрація" охоплює будь-яку вібрацію, яка передається людському тілу твердими тілами і яка є шкідливою для здоров'я чи небезпечною в іншому плані.
Розділ II. Загальні положення
1. Національне законодавство приписує, що треба вживати заходів, спрямованих на обмеження чи запобігання професійним ризикам, спричиненим забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях, а також на захист від цих ризиків.
2. Положення щодо практичного застосування таких приписаних заходів можуть впроваджуватися шляхом технічних норм, зведень практичних правил або шляхом інших відповідних методів.
1. Застосовуючи положення цієї Конвенції, компетентний орган влади діє за консультацією з найбільш представницькими заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.
2. Представники роботодавців і працівників залучаються до розроблення положень відносно практичного застосування заходів, приписаних відповідно до статті 4.
3. Передбачається якомога тісніше співробітництво на всіх рівнях між роботодавцями і працівниками у застосуванні заходів, приписаних відповідно до цієї Конвенції.
4. Представникам роботодавців і працівників підприємства надається можливість супроводжувати інспекторів під час здійснення ними контролю за застосуванням заходів, приписаних відповідно до цієї Конвенції, якщо, на думку інспекторів, у світлі загальних інструкцій компетентного органу влади, це не завдасть шкоди ефективності їхнього контролю.
1. Роботодавці несуть відповідальність за застосування приписаних заходів.
2. Якщо кілька роботодавців одночасно здійснюють діяльність на одному робочому місці, вони зобов'язані співпрацювати з метою застосування приписаних заходів, не завдаючи шкоди відповідальності кожного роботодавця за здоров'я та безпеку своїх працівників. У відповідних обставинах компетентний орган влади приписує загальні процедури для здійснення такої співпраці.
1. Працівники зобов'язані дотримуватися правил техніки безпеки, спрямованих на профілактику та обмеження професійних ризиків, спричинюваних забрудненням повітря, шумом і вібрацією на робочих місцях, а також на захист від них.
2. Працівники або їхні представники мають право давати пропозиції, діставати інформацію та професійну підготовку і звертатися до відповідних органів для забезпечення захисту від професійних ризиків, спричинюваних забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях.
Розділ III. Заходи профілактики та захисту
1. Компетентний орган влади встановлює категорії, котрі дають змогу визначати небезпечність шкідливого впливу забруднення повітря, шуму та вібрації на робочих місцях і, у разі потреби, вказує на основі цих критеріїв допустимі рівні впливу.
2. У розробленні таких критеріїв і встановленні допустимих рівнів впливу компетентний орган влади бере до уваги думку технічно компетентних осіб, призначених найбільш представницькими заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.
3. Ці критерії та допустимі рівні впливу регулярно встановлюються, доповнюються та переглядаються у світлі сучасних національних і міжнародних знань і даних, враховуючи, в міру можливості, будь-яке збільшення професійного ризику внаслідок одночасного впливу кількох шкідливих факторів на робочому місці.
У міру можливості, на робочих місцях усувається будь-який ризик, спричинюваний забрудненням повітря, шумом та вібрацією:
a) за допомогою технічних заходів, котрі застосовуються до нових установок або процесів у ході проектування чи спорудження, або додаються до тих установок чи процесів, які є; або, якщо це неможливо,
b) за допомогою додаткових організаційних заходів.
Якщо заходи, яких вживають згідно зі статтею 9, не ведуть до зниження забруднення повітря, шуму та вібрації на робочих місцях до рівнів, зазначених у статті 8, роботодавець забезпечує працівників відповідними засобами індивідуального захисту та утримує їх у належному стані. Роботодавець не вимагає від працівника виконання роботи без засобів індивідуального захисту, надаваних згідно з цією статтею.
1. Стан здоров'я працівників, які зазнали чи можуть зазнати професійного ризику, спричиненого забрудненням повітря, шумом або вібрацією на робочих місцях, контролюється через відповідні проміжки часу на умовах і за обставин, що визначаються компетентним органом влади. Такий контроль містить попереднє медичне обстеження перед призначенням на роботу та періодичні огляди згідно з тим, як це визначено компетентним органом влади.
2. Заінтересовані працівники не зазнають ніяких витрат у зв'язку з контролем, передбаченим у параграфі 1 цієї статті.
3. Якщо перебування працівника на робочому місці, де він зазнає впливу забруднення повітря, шуму чи вібрації, протипоказано з медичного погляду, має бути вжито всіх заходів, щоб відповідно до національної практики та умов перевести заінтересованого працівника на інше підхоже місце роботи або зберегти його дохід за допомогою заходів соціального страхування чи будь-яких інших заходів.
4. Заходи, яких вживають для здійснення цієї Конвенції, не повинні несприятливо позначатися на правах працівника, що надаються на підставі законодавства про соціальне забезпечення або про соціальне страхування.
Компетентний орган влади повідомляють про застосування процесів, речовин, механізмів та обладнання, котрі визначає компетентний орган влади, які наражають працівників на професійні ризики внаслідок забруднення повітря, шуму та вібрації на робочих місцях і, у разі потреби, компетентний орган влади може на встановлених умовах дозволяти або забороняти їхнє застосування.
Усі зацікавлені особи:
a) дістають достатню і відповідну інформацію про потенційний професійний ризик на робочих місцях внаслідок забруднення повітря, шуму та вібрації;
b) дістають достатні й відповідні інструкції, що стосуються наявних засобів обмеження цих ризиків та запобігання їм, а також захисту від цих ризиків.
Треба вживати, з урахуванням національних умов і ресурсів, заходів для сприяння проведенню досліджень у галузі профілактики та обмеження ризиків, спричинюваних забрудненням повітря, шумом і вібрацією на робочих місцях.
Розділ IV. Заходи щодо застосування
Відповідно до порядку і в обставинах, котрі визначає компетентний орган влади, роботодавець повинен призначити компетентну особу або користуватися допомогою компетентної служби, спільної для кількох підприємств, для вирішення питань, що стосуються профілактики та обмеження забруднення повітря, шуму та вібрації на робочих місцях.
Кожний член Організації:
a) законодавчо або будь-яким іншим методом відповідно до національної практики та умов вживає потрібних заходів, серед яких відповідні заходи покарання, для впровадження в дію положень цієї Конвенції;
b) доручає відповідним інспекційним службам контроль за застосуванням положень цієї Конвенції або перевіряє, що належна інспекція проводиться.
Розділ V. Прикінцеві положення
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.
1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її в цілому або відносно однієї чи більше категорій ризиків, зазначених у статті 2 цієї Конвенції, актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду порядком, встановленим у цій статті.
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.
2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному сектретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості щодо всіх документів про ратифкацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній Конференції доповідь про застосування цієї Конвенції та вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 19, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається в кожному разі чинною за формою та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Дата набуття чинності: 11 липня 1979 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
