Конвенція про безпеку та гігієну праці у будівництві N 167 (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1988 року на свою сімдесят п'яту сесію,

беручи до уваги відповідні міжнародні конвенції та рекомендації з праці і, зокрема, Конвенцію та Рекомендацію 1937 року про техніку безпеки в будівництві, Рекомендацію 1937 року щодо співробітництва у справі запобігання нещасним випадкам у будівельній промисловості, Конвенцію та Рекомендацію 1960 року про захист від радіації, Конвенцію та Рекомендацію 1963 року про забезпечення машин захисними пристроями, Конвеннцію та Рекомендацію 1967 року про максимальний вантаж, Конвенцію та Рекомендацію 1974 року про професійні ракові захворювання, Конвенцію та Рекомендацію 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація), Конвенцію та Рекомендацію 1981 року про безпеку та гігієну праці, Конвенцію та Рекомендацію 1985 року про служби гігієни праці, Конвенцію та Рекомендацію 1986 року щодо азбесту і переглянутий 1980 року перелік професійних захворювань, наведений у додатку до Конвенції 1964 року про допомоги у випадках виробничого травматизму,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно безпеки та гігієни праці в будівництві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот вісімдесят восьмого року нижчеподану Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1988 року про безпеку та гігієну праці в будівництві.

1. Ця Конвенція охоплює всі види будівельної діяльності, а саме: будівництво, цивільне будівництво, монтажні й демонтажні роботи, куди входять будь-які процеси, операції або транспортування на будівельному майданчику, від підготовки майданчика до завершення об'єкта.

2. Член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, може, після консультації з найбільш представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, де такі є, вилучати зі сфери застосування Конвенції або зі сфери застосування деяких її положень окремі галузі економічної діяльності чи окремі підприємства, щодо яких виникають особливі проблеми суттєвого плану, за умови забезпечення безпечного і здорового робочого середовища.

3. Ця Конвенція охоплює також осіб, що працюють не за наймом, визначених, як такі в національних законодавстві або правилах.

Відповідно до мети цієї Конвенції:

a) термін "будівництво" охоплює:

i) будівельні роботи, серед них земляні роботи й спорудження, конструктивні зміни, реставраційні роботи, капітальний і поточний ремонт (куди входять чистка й пофарбування) та знесення усіх видів будинків чи будівель;

ii) цивільне будівництво, куди входять земляні роботи й спорудження, конструктивні зміни, капітальний і поточний ремонт та знесення, наприклад, аеропортів, доків, гаваней, внутрішніх водяних шляхів, гребель, захисних споруд на берегах річок і морів та поблизу зон обвалів, автомобільних доріг і шосе, залізниць, мостів, тунелів, віадуків та об'єктів, пов'язаних з наданням послуг, таких як комунікації, дренаж, каналізація, водопостачання й енергопостачання;

iii) монтаж та демонтаж будов і конструкцій з елементів заводського виробництва, а також виробництво збірних елементів на будівельному майданчику;

b) термін "будівельний майданчик" означає будь-який майданчик, де здійснюються будь-які процеси або операції, зазначені в пункті a);

c) термін "робоче місце" означає будь-яке місце, де працівники повинні перебувати або куди вони повинні направлятися для виконання своєї роботи і яке перебуває під контролем роботодавця, як він визначений в пункті e);

d) термін "працівник" означає будь-яку особу, що працює в будівництві;

e) термін "роботодавець" означає:

i) будь-яку фізичну або юридичну особу, що використовує працю одного або більше працівників на будівельному майданчику; і

ii) залежно від обставин, генерального підрядчика, підрядчика або субпідрядчика;

f) термін "компетентна особа" означає особу, котра має належну кваліфікацію, наприклад, відповідну підготовку, достатні знання, досвід та навички для безпечного виконання конкретної роботи. Компетентні органи влади можуть визначати відповідні критерії для призначення таких осіб та обов'язки, що їх повинні виконувати такі особи;

g) термін "засоби підмощування" означає будь-яку тимчасову конструкцію, стаціонарну, підвісну або пересувну, та її опорні компоненти, котрі використовуються як опори для розміщення людей і матеріалів або для забезпечення доступу на будь-яку таку конструкцію і котрі не є "підіймальним механізмом" згідно з визначенням, наведеним у пункті h);

h) термін "підіймальний механізм" означає будь-який стаціонарний або пересувний механізм, що використовується для піднімання чи опускання людей чи вантажів;

i) термін "підіймальне обладнання" означає будь-яке обладнання або такелаж, за допомогою яких вантаж може бути прикріплено до підіймального механізму, але які не є невід'ємною частиною підіймального механізму чи вантажу.

З найбільш представницькими організаціями зацікавлених роботодавців і працівників проводяться консультації щодо заходів, яких слід ужити для здійснення положень цієї Конвенції.

Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується, що він на підставі оцінки можливих ризиків для безпеки та гігієни праці ухвалить і зберігатиме чинними законодавство або правила, котрі забезпечують застосування положень Конвенції.

1. Законодавство і правила, ухвалені на виконання вищезазначеної статті 4, можуть передбачати їхнє практичне застосування за допомогою технічних норм чи збірників практичних правил, або інших відповідних методів, що відповідають національним умовам та практиці.

2. Здійснюючи положення вищезазначеної статті 4 та параграфа 1 цієї статті, кожний член Організації належним чином враховує відповідні норми, ухвалені визнаними міжнародними організаціями в галузі встановлення норм.

Відповідно до процедур, визначених національними законодавством чи правилами, вживають заходів для забезпечення співробітництва між роботодавцями і працівниками з метою сприяння безпеці та гігієні праці на будівельних майданчиках.

Національні законодавство чи правила передбачають, що роботодавці й особи, які працюють не за наймом, несуть обов'язок з дотримання приписаних заходів безпеки та гігієни праці на робочому місці.

1. Кожного разу, коли два роботодавці або більше ведуть одночасно роботи на одному будівельному майданчику:

a) головний підрядчик або інша особа чи орган, котрі здійснюють практичний контроль або несуть основну відповідальність за загальну діяльність на будівельному майданчику, несуть відповідальність за координацію приписаних заходів, що стосуються безпеки та гігієни праці і відповідно до національних законодавства чи правил, за забезпечення дотримання таких заходів;

b) тією мірою, наскільки це сумісно з національними законодавством чи правилами, якщо головний підрядчик або інша особа чи орган, котрі здійснюють практичний контроль або несуть основну відповідальність за загальну діяльність на будівельному майданчику, не присутні на будівельному майданчику, вони призначають на майданчику компетентну особу чи орган, які мають повноваження й засоби, потрібні для забезпечення від їхнього імені координації та дотримання заходів, передбачених в пункті a);

c) кожний роботодавець постійно несе відповідальність за дотримання приписаних заходів стосовно працівників, які перебувають у його підпорядкуванні.

2. Якщо на одному будівельному майданчику роботодавці або особи, які працюють не за наймом, здійснюють діяльність одночасно одне з одним, вони зобов'язані співробітничати у застосуванні приписаних заходів безпеки та гігієни праці відповідно до положень національних законодавства чи правил.

Особи, які ведуть розроблення будівельного проекту і планування будівельних робіт, враховують безпеку та гігієну праці працівників-будівельників відповідно до національних законодавства, правил і практики.

Національні законодавство чи правила передбачають, що на будь-якому робочому місці працівники мають право і зобов'язані брати участь у забезпеченні безпечних умов праці тією мірою, наскільки вони контролюють обладнання та методи праці, і висловлювати свою думку щодо здійснюваних робочих процедур, якщо вони можуть впливати на безпеку та гігієну праці.

Національні законодавство чи правила передбачають, що працівники зобов'язані:

a) якомога тісніше співпрацювати з роботодавцем у здійсненні приписаних заходів безпеки та гігієни праці;

b) виявляти розумну обережність для забезпечення безпеки й охорони свого здоров'я та здоров'я інших осіб, яким може бути завдано шкоди у зв'язку з їхніми діями або помилками в роботі;

c) використовувати надані їм засоби і не використовувати не за призначенням будь-які засоби, призначені для їхнього власного захисту або захисту інших осіб;

d) негайно інформувати свого безпосереднього керівника і представника працівників, котрі займаються питаннями техніки безпеки, якщо такі є, про будь-яку ситуацію, яка, на їхню думку, може становити деяку небезпеку і з якою вони самі не зможуть упоратися належним чином;

e) виконувати приписані заходи безпеки та гігієни праці.

1. У національних законодавстві чи правилах передбачається, що працівник має право вийти з небезпечної зони, якщо він має вагомі підстави вважати, що виникає неминуча й серйозна загроза його безпеці або його здоров'ю, і зобов'язаний негайно інформувати про це свого керівника.

2. Якщо виникає неминуча загроза безпеці працівників роботодавець вживає негайних заходів для припинення робіт та евакуації працівників у разі потреби.

1. Треба вживати усіх необхідних запобіжних заходів для забезпечення того, щоб робочі місця були безпечними і не наражали на небезпеку та загрозу здоров'ю працівників.

2. Повинні забезпечуватися та утримуватися в доброму стані безпечні засоби доступу до всіх робочих місць, а також позначати покажчиками, де це потрібно.

3. Треба вживати усіх неодмінних запобіжних заходів для захисту осіб, котрі перебувають на будівельному майданчику або поблизу будівельного майданчика, від всіх видів небезпеки, які можуть виникнути на такому майданчику.

1. Якщо роботу не може бути виконано безпечно на землі або з землі чи з будь-якої частини будови або іншої стаціонарної конструкції, забезпечуються та утримуються в доброму стані безпечні й такі, що відповідають нормам, засоби підмощування або іншої рівною мірою безпечні і такі, що відповідають нормам, засоби.

2. За відсутності інших безпечних засобів доступу на підвищені робочі місця забезпечуються такі, що відповідають нормам, і міцні драбини. Вони належним чином закріплюються з метою недопущення ненавмисного зміщення.

3. Всі засоби підмощування й драбини виготовляються та використовуються відповідно до національних законодавства і правил.

4. Засоби підмощування інспектує компетентна особа в таких випадках і в такі строки, які приписано національними законодавством чи правилами.

1. Кожний підіймально-транспортний механізм та елемент підіймального обладнання, беручи їхні компоненти, кріпильні пристрої, анкери та опори:

a) повинен бути правильно сконструйований та виготовлений, повинен бути виготовлений з доброякісного матеріалу і мати міцність, потрібну для призначеної мети;

b) повинен належним чином встановлюватися та використовуватись;

c) повинен утримуватися в доброму робочому стані;

d) повинен бути оглянутий компетентною особою та випробовуватися в такі строки і в таких випадках, які приписані національними законодавством чи правилами; результати зазначених оглядів та випробувань реєструються;

e) повинен експлуатуватися працівниками, які дістали потрібну підготовку відповідно до національних законодавства та правил.

2. Підіймання, опускання або пересування людей за допомогою підіймальних механізмів допускається лише на тих з них, котрі виготовлені, встановлені або використовуються для цієї мети відповідно до національних законодавства чи правил, за винятком надзвичайних ситуацій, якщо вони можуть призвести до тяжких травм або загибелі людей і якщо у разі таких ситуацій можливе безпечне використання підіймального механізму.

1. Весь транспорт, землерийне або вантажно-розвантажувальне обладнання:

a) повинні бути належним чином сконструйовані та виготовлені з урахуванням, в міру можливості, ергономічних принципів;

b) повинні утримуватися в доброму робочому стані;

c) повинні використовуватися належним чином;

d) повинні експлуатуватися працівниками, які дістали потрібну підготовку відповідно до національних законодавства та правил.

2. На всіх будівельних майданчиках, де використовуються транспорт, землерийне або вантажно-розвантажувальне обладнання:

a) забезпечується безпечний і такий, що відповідає нормам, доступ до нього; і

b) рух так організується і таким чином контролюється, щоб було забезпечено його безпечну експлуатацію.

1. Установки, механізми та обладнання, куди входить ручний інструмент як немеханізований, так і механізований:

a) повинні бути належним чином сконструйовані та виготовлені з урахуванням, в міру можливості, ергономічних принципів;

b) повинні утримуватися в доброму робочому стані;

c) повинні використовуватися тільки для тих видів робіт, для яких вони призначені, якщо тільки компетентна особа не доходить висновку, що використання їх поза межами їхньої конструктивної мети є безпечним;

d) повинні експлуатуватися працівниками, які дістали потрібну професійну підготовку.

2. У разі потреби виробник або роботодавець надають потрібні інструкції щодо їхнього безпечного використання у формі, зрозумілій для працівників.

3. Компресорні машини та обладнання випробовує та оглядає компетентна особа у випадках і в строки, приписані національними законодавством чи правилами.

1. У разі потреби захистити від небезпеки або, якщо висота споруди чи кут нахилу перевищують величину, приписану національними законодавством чи правилами, вживають заходів для запобігання падінню людей, інструменту або інших предметів чи матеріалів.

2. Якщо трудівники повинні виконувати роботу на дахах або коло дахів чи на інших місцях, вкритих крихкими матеріалами, крізь які вони можуть упасти, вживають заходів для запобігання ненавмисному наступанню на поверхню з крихких матеріалів або провалюванню крізь них.

Належних запобіжних заходів вживають всередині кожного котловану, колодязя, земляної чи підземної споруди або тунелю:

a) за допомогою належного кріплення або іншим чином для захисту від небезпеки, яку становлять для працівників обсипання або зсув грунту, скельної маси чи іншого матеріалу;

b) з метою захисту від небезпеки, що виникає внаслідок падіння людей, матеріалів чи предметів, або внаслідок прориву води в котловани, колодязі, земляні чи підземні споруди або тунелі;

c) для забезпечення достатньої вентиляції на кожному робочому місці, з метою підтримання потрібної для дихання атмосфери і для обмеження до безпечного й нешкідливого для здоров'я рівня вмісту, що відповідає національним законодавству та правилам, усіляких димів, газів, пари, пилу або інших домішок;

d) для забезпечення працівникам можливості евакуації в безпечну зону у разі пожежі чи прориву води або обрушення матеріалів;

e) для уникнення ризику для працівників, який виникає внаслідок можливої наявності підземних факторів небезпеки, таких як циркуляція рідини або тиск газових мішків, шляхом проведення відповідних пошуків з метою виявити їх.

1. Усяка перемичка та кесон:

a) повинні бути належної конструкції, виготовлені з належного й доброякісного матеріалу і повинні мати потрібну міцність;

b) повинні бути обладнані неодмінними засобами для евакуації працівників у безпечну зону в разі прориву води чи обрушення матеріалів.

2. Спорудження, розташування, внесення змін або розбирання перемички чи кесона виконуються тільки під безпосереднім наглядом компетентної особи.

3. Кожну перемичку і кожний кесон інспектує компетентна особа через приписані проміжки часу.

1. Робота в стиснутому повітрі виконується тільки з дотриманням заходів, приписаних національними законодавством чи правилами.

2. Робота в стиснутому повітрі виконується тільки працівниками, фізичні дані яких для такої роботи атестовано за допомогою медичного обстеження та в присутності компетентної особи, яка наглядає за веденням виробничих операцій.

1. Збирання конструкційних каркасів і їхніх компонентів, опалубки, кріплень до неї та інших кріплень виконується тільки під наглядом компетентної особи.

2. Треба вживати належних запобіжних заходів з метою захисту працівників від небезпеки, пов'язаної з тимчасовою неміцністю або нестійкістю конструкції.

3. Опалубка, кріплення до неї та інші кріплення повинні мати таку конструкцію, виготовлятися таким чином і утримуватися в такому стані, щоб вони цілком витримували всі навантаження, яких можуть зазнавати.

Якщо робота ведеться над водою або в безпосередній близькості від води належним чином забезпечується:

a) запобігання падінню людей у воду;

b) рятування працівників, що наражаються на небезпеку потонути;

c) безпечний транспорт у достатній кількості.

Якщо знесення будь-яких будов або споруд може становити небезпеку для працівників або для оточуючих:

a) вдаються до неодмінних запобіжних заходів, методів і порядку операцій, серед яких прибирання відходів та залишкових матеріалів, відповідно до національних законодавства чи правил;

b) роботи плануються і виконуються тільки під наглядом компетентної особи.

Належне й достатнє освітлення, беручи, у разі потреби, переносне освітлення, забезпечується на кожному робочому місці чи будь-якому іншому місці будівельного майданчика, де може проходити працівник.

1. Усе електричне обладнання та установки виготовляються, встановлюються і утримуються в належному стані компетентною особою та використовуються так, щоб запобігати виникненню небезпеки.

2. До початку будівництва і в ході його вживають належних заходів для виявлення та захисту від небезпеки, яку можуть становити для працівників будь-які електричні дроти або електрообладнання, які перебувають під напругою і містяться під будівельним майданчиком, над ним чи на ньому.

3. Під час прокладення і підтримання в належному стані електричних дротів та електрообладнання на будівельних майданчиках керуються правилами й стандартами, котрі застосовуються на національному рівні.

Вибухові речовини зберігаються, транспортуються, переміщуються та використовуються:

a) тільки в умовах, приписаних національними законодавством чи правилами; і

b) тільки компетентною особою, котра вживає таких заходів, які потрібні для забезпечення того, щоб здоров'я працівників та інших людей не наражалося на небезпеку.

1. Якщо працівник може зазнавати впливу будь-якого шкідливого фактора хімічної, фізичної чи біологічної природи в такому обсязі, що це може завдати шкоди його здоров'ю, вживають належних заходів для запобігання такому впливу.

2. Зазначені в параграфі 1 запобіжні заходи охоплюють:

a) заміну, в міру можливості, небезпечних речовин безпечними або менш небезпечними речовинами; або

b) вжиття технічних заходів стосовно установок, механізмів, обладнання або технологічних процесів; або

c) якщо дотримання положень пунктів a) чи b) неможливе, то вживають інших ефективних заходів, серед яких використання засобів індивідуального захисту і захисного одягу.

3. Якщо від працівників вимагається входження в зону, в якій можуть бути наявні токсичні чи шкідливі речовини, або в атмосфері якої може бути низький вміст кисню, або де атмосфера може бути вогненебезпечна, вживають належних заходів для захисту від небезпеки.

4. Відходи знищують або іншим чином видаляють з будівельного майданчика таким способом, який не завдає шкоди здоров'ю.

1. Роботодавець вживає всіх належних заходів:

a) для запобігання небезпеці виникнення пожежі;

b) для швидкої та ефективної ліквідації вогнищ займання;

c) для забезпечення оперативної та безпечної евакуації людей.

2. Для займистих рідин, твердих речовин та газів передбачаються достатні й належні сховища.

1. Якщо належний захист від імовірності нещасного випадку або шкоди здоров'ю, куди входить перебування в несприятливих умовах, не може бути забезпечено іншими засобами, роботодавець надає та утримує в належному стані безплатно для працівників відповідні засоби індивідуального захисту й захисний одяг з урахуванням виду роботи та ризику, відповідно до приписів національних законодавства чи правил.

2. Роботодавець надає працівникам потрібні засоби, котрі дають їм змогу використовувати засоби індивідуальнного захисту, і забезпечує їхнє належне застосування.

3. Засоби індивідуального захисту і захисний одяг повинні відповідати стандартам, встановленим компетентними органами, з урахуванням, в міру можливості, ергономічних принципів.

4. Від працівників вимагається належне використання та утримання в справному стані наданих їм засобів індивідуального захисту і захисного одягу.

Роботодавець несе відповідальність за те, щоб першу допомогу у будь-який час надавав навчений персонал. Вживають заходів, котрі забезпечують евакуацію працівників, які зазнали травми або несподівано захворіли, з метою надання їм медичної допомоги.

1. На кожному будівельному майданчику або на розумній відстані від нього забезпечується потрібний запас доброякісної питної води.

2. На кожному будівельному майданчику або на розумній відстані від нього надається й забезпечується таке обслуговування залежно від кількості працівників і тривалості робіт:

a) санітарні й умивальні приміщення;

b) приміщення для переодягання, збереження й сушіння одягу;

c) приміщення для вживання їжі та для укриття людей під час перерв у роботі з причини несприятливих погодних умов.

3. Чоловіків і жінок-працівників забезпечують окремими санітарними й умивальними приміщеннями.

Працівники належною та відповідною мірою:

a) дістають інформацію про потенційно несприятливі для безпеки праці і їхнього здоров'я фактори, які можуть бути на їхніх робочих місцях;

b) дістають інструкції та підготовку стосовно заходів, призначених для запобігання цим шкідливим факторам, боротьби з ними та захисту від них.

Національні законодавство чи правила передбачають повідомлення компетентного органу влади в приписані строки про нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання.

Кожний член Організації:

a) вживає всіх неодмінних заходів, серед яких введення відповідних санкцій та виправних заходів, з метою забезпечення ефективного дотримання положень цієї Конвенції;

b) забезпечує відповідними службами інспекції для контролю за застосуванням заходів, яких повинні вживати згідно з цією Конвенцією, і забезпечують ці служби ресурсами, потрібними для виконання ними їхніх завдань, або перевіряє, що відповідна інспекція проводиться.

Ця Конвенція переглядає Конвенцію 1937 року про техніку безпеки в будівництві.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція має обов'язкову чинність тільки для тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців від дати реєстрації Генеральним директором документів про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності для кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, після закінчення десяти років від дня, коли вона початково набула чинності, може денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Денонсація набуває чинності через рік від дати її реєстрації.

2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію, і протягом року після закінчення зазначених у попередньому параграфі десяти років не скористався передбаченим у цій статті правом на денонсацію, Конвенція залишатиметься чинною на наступні десять років, і надалі він зможе денонсувати її після закінчення кожного десятиріччя в порядку, передбаченому в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію і актів про денонсацію, надісланих йому членами Організації.

2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй вичерпні відомості про всі документи про ратифікацію і акти про денонсацію, зареєстровані ним відповідно до положень попередніх статей.

У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність внесення до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо у новій конвенції не передбачено іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 39, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) від дня настання чинності нової, переглянутої конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в кожному разі чинною за формою і змістом для тих членів Організації, які ратифікували її, але не ратифікували переглянутої конвенції.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 11 січня 1991 року.